Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

УДК 336.201.2:631.11

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО - ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Макарчук Інна

Миколаївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, членкор УААН, заслужений працівник освіти України Лайко Петро Афанасійович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, директор навчально-наукового центру економіки та підприємництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Гудзь Олена Євгенівна, Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” УААН, головний науковий співробітник відділу фінансово-кредитної та податкової політики кандидат економічних наук Черненко Людмила Василівна, Полтавська державна аграрна академія, старший викладач кафедри фінансів і кредиту

Захист відбудеться “18” червня 2009 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 в Національному університеті біоресурсів і приро-докористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоре-сурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий “15” травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.І. Балановська

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах розвитку ринкових відносин значно зростає роль оцінки платоспроможності сільськогосподарських підприємств. Адже доходність будь-якого виду діяльності, розмір прибутку багато в чому зумовлюються своєчасністю розрахунків суб'єктів господарювання із постачальниками сировини та матеріалів і фінансовою системою.

Закони ринкової економіки вимагають ефективного використання фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності, функціонувати в умовах конкуренції і виробляти потрібну продукцію. Сільськогосподарське підприємство, що програє конкурентну боротьбу, стає банкрутом, а тому не може оплатити вартість товару, розрахуватися з бюджетом і централізованими позабюджетними фондами по обов'язкових платежах, якщо ці зобов'язання перевищують вартість його майна. Щоб не стати неплатоспроможним, підприємство мусить постійно стежити за ситуацією на ринку та забезпечувати високу споживчу цінність своєї продукції.

Виробничо-фінансова діяльність суб'єктів господарювання АПК вимагає постійного надходження та ефективного використання грошових коштів, дотримання розрахункової, касової і договірної дисциплін, досягнення раціонального співвідношення між власним і залученим грошовим капіталом, забезпечення фінансової стійкості та ліквідності. Це сприятиме ефективному функціонуванню підприємства.

У цьому полягає об'єктивна необхідність і практична значущість регулярної і всебічної оцінки платоспроможності сільськогосподарського підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового становища на ринку товарів і послуг. Тому проблема забезпечення платоспроможності підприємства в умовах ринкової економіки залишається актуальною.

Теоретичні основи економічних категорій „платоспроможність” і „ліквідність” закладені в працях А. Маршала, А. Монкретьєна, У. Петті, А. Сміта, У. Стеффорда та інших. Істотний внесок у розвиток цієї теорії зробили Дж. Кейнс і К. Маркс. На сучасному етапі розгляду платоспроможності та ліквідності підприємств присвячені праці багатьох економістів західних країн: С. Брю, С. Майерса, К. Макконела, І. Фішера, М. Фрідмана, Дж. Хікса та інших.

Дослідженням питань оцінки платоспроможності та ліквідності підприємств займались як зарубіжні, так і вітчизняні науковці та практики, зокрема: М. Абрютіна, І. Балабанов, І. Бланк, А. Градов, О. Гудзь, О. Єфімова, В. Івахненко, А. Ізмалкова, О. Кислиця, В. Ковальов, М. Ковбасюк, П. Лайко, Л. Лахтіонова, Н. Любушина, І. Мячник, Е. Нікбахт і А. Гропеллі, А. Поддєрьогін, Г. Савицька, Є. Стоянова, Л. Черненко, Л. Чечевіцина, А. Шеремет та інші. Однак в опублікованих наукових працях ці питання ще недостатньо досліджені.

До цього часу немає чітко виражених теоретичних висновків і практичних методик щодо оцінки платоспроможності та ліквідності сільськогосподарських підприємств. Залишаються нерозкритими або дискусійними питання про місце та роль платоспроможності та ліквідності у фінансовому менеджменті підприємства, потребує удосконалення класифікація видів та існуючих методичних підходів щодо оцінки платоспроможності та ліквідності, а також обґрунтованості їх нормативних параметрів тощо. Це негативно впливає на можливості своєчасного погашення боргових зобов'язань і збільшення поточних платежів підприємства.

Наявність цих та інших питань щодо напрямків підвищення платоспроможності сільськогосподарських підприємств визначали вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану комплексної науково-дослідної теми Національного університету біоресурсів і природокористування України “Теоретичні та методичні засади удосконалення форм господарювання, економічного механізму, інфраструктури ринку в агропромисловому виробництві та розвитку сільських територій” (державний реєстраційний номер 0101U003619).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретико-методичних засад та обґрунтування напрямків і практичних рекомендацій щодо забезпечення платоспроможності сільськогосподарських підприємств.

Для досягнення поставленої мети в ході дослідження вирішувалась низка завдань, головними з яких є такі:

- дослідити взаємозв'язок економічних категорій “платоспроможність” і “ліквідність” та уточнити їх зміст;

- розглянути сутність понять об'єкта та суб'єкта ліквідності, визначити функції ліквідності та провести класифікацію її видів;

- визначити необхідні та достатні показники оцінки платоспроможності сільськогосподарських підприємств і їх нормативні значення;

- обґрунтувати необхідність, мету та основні завдання оцінки платоспроможності та ліквідності підприємства, а також вивчити сучасні методичні підходи щодо їх визначення;

- дослідити та обґрунтувати фактори, що найбільше впливають на платоспроможність сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах і запропонувати систему напрямків їх забезпечення;

- виявити сучасні тенденції динаміки і рівня платоспроможності сільськогосподарських підприємств;

- виявити специфіку і визначальні чинники неплатоспроможності сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах і запропонувати обґрунтовані напрямки її подолання.

Об'єктом дослідження є теоретико-методологічні засади та практичні завдання забезпечення платоспроможності сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є процес управління і прийняття обґрунтованих фінансових рішень щодо забезпечення короткотермінової і довготермінової платоспроможності підприємств.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань у роботі використовувалися загальні методи наукового пізнання. Зокрема: економічного аналізу, синтезу, порівняння, аналогії - для оцінки отриманих фактичних значень виробничих та економічних показників у динаміці та у порівнянні з нормативними; наукової абстракції - при виділенні найважливіших показників оцінки платоспроможності підприємств серед наявної в літературних та нормативних джерелах значної їх кількості; спостереження, опитування, групування, узагальнення - в процесі розробки кінцевих висновків на основі отриманих результатів аналітичних досліджень.

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали Головного управління статистики в Київській області, форми бухгалтерської звітності обстежених сільськогосподарських підприємств Переяслав-Хмельницького району Київської області, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів за темою дослідження, довідково-нормативні матеріали, дані офіційних сайтів Верховної Ради України, власні спостереження й узагальнення автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, що одержані особисто автором, полягають у поглибленні теоретичних, методичних і практичних засад забезпечення платоспроможності сільськогосподарських підприємств.

Основні результати досліджень, що характеризуються новизною і виносяться на захист:

вперше:

- виділено поняття „суб'єкт ліквідності” та „ліквідність суб'єкта”, „об'єкт ліквідності” та „ліквідність об'єкта”, що дає змогу сформувати ціліснішу характеристику економічної категорії ліквідність (С. 5-6 );

удосконалено:

- зміст економічної категорії платоспроможність, в якому враховано стан грошового забезпечення виробничих та інвестиційних процесів та можливість здійснення ефективної її оцінки в коротко- і довготерміновому періодах (С. 5);

- підходи до визначення функцій ліквідності шляхом виділення вартісної, часової і ризикової, які комплексно розкривають зміст цієї економічної категорії формуючи необхідну основу для побудови її цілісної характеристики (С. 5-6);

- класифікацію видів платоспроможності та ліквідності, які проявляються в об'єкті чи суб'єкті у формі трирівневої ієрархічної структури на макро- і мікрорівнях управління та вияві взаємозв'язків між ними (С. 6);

- наукові підходи до систематизації факторів платоспроможності за місцем і характером їх виникнення шляхом поділу на зовнішні, як такі, що створюють умови функціонування підприємства, і внутрішні, якими суб'єкт підприємництва може цілеспрямовано управляти (С. 10-11);

набули подальшого розвитку:

- методичні підходи щодо оцінки платоспроможності та ліквідності сільськогосподарських підприємств з урахуванням їх фінансового стану для отри-мання адекватної фінансової інформації підприємств однієї сфери діяльності (С. 6);

- способи забезпечення платоспроможності сільськогосподарських підприємств в умовах обмеженості грошових ресурсів, які через механізми моніторингу, аналізу, погашення, або заходів щодо зменшення дебіторської та кредиторської заборгованості мають поліпшувати грошові розрахунки між пос-тачальниками і споживачами сільськогосподарської продукції і сировини (С. 12-14).

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції щодо забезпечення платоспро-можності сільськогосподарських підприємств поглиблюють системні підходи до їх вивчення, а також створюють основу для виявлення й розв'язання сучасних проблем ефективного управління платоспроможністю сільськогосподарських підприємств.

Теоретичні положення, висновки та результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі навчально-наукового фінансово-економічного інституту ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” при викладанні дисциплін “Фінанси підприємств”, „Економічний аналіз”, “Фінансовий менеджмент”, “Фінансовий аналіз”, „Економіка підприємств” (довідка № 633 від 18.09. 2008 р.).

Результати дослідження впроваджені управлінням агропромислового розвитку Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації в практику формування стратегій забезпечення платоспроможності та ліквідності сільськогосподарських підприємств Переяслав-Хмельницького району Київської області (довідка № 278 від 19.09.2008 р.)

Конкретні рекомендації щодо процесу управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства знайшли практичне використання в діяльності ВАТ племзавод „Колос”, що сприяло підвищенню платоспроможності та виходу цього підприємства з передкризового стану (довідка №567 від 05.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею здобувача, в якій викладено авторську позицію щодо теоретико-методологічних підходів до дослідження платоспроможності сільськогосподарських підприємств і пошуку шляхів її забезпечення. Одноосібно опубліковані наукові праці містять положення, висновки і пропозиції, сформовані особисто автором і відображають конкретний особистий внесок здобувача у розв'язанні поставленого завдання.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дослідження за темою дисертації оприлюднено у формі доповідей та обговорено на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародній науково-теоретичній конференції “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, Інститут економіки і підприємництва, 20 лютого 2003 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу” (м. Донецьк, Донецький національний університет, 18-19 травня 2004 р.); інтернет-конференції “Сучасна українська наукова думка” (м. Київ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Умови економічного зростання в країнах з ринковою економікою” (м. Переяслав-Хмельницький, ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, 23-24 квітня 2008 р.).

Публікації. За результатами проведеного дослідження автором опубліковано 13 одноосібних наукових праць загальним обсягом 7,11 друк. арк., у тому числі 5 наукових праць у фахових виданнях обсягом 3,06 друк. арк., 4 наукові праці в інших виданнях обсягом 2,97 друк. арк. і 4 - у матеріалах наукових конференцій обсягом 1,08 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 170 найменувань. Основний зміст дослідження викладено на 192 сторінках комп'ютерного тексту. Робота містить 33 таблиці, 19 рисунків і 16 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, а також визначено наукову новизну, практичне значення результатів, одержаних автором, їх апробацію, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі - „Теоретичні засади платоспроможності та ліквідності сільськогосподарських підприємств” - узагальнено основні наукові погляди щодо сутності взаємопов'язаних економічних категорій платоспроможність і ліквідність та їх класифікаційних ознак, розкрито зміст і необхідність визначення рівня платоспроможності та ліквідності суб'єктів господарювання, обґрунтовано методичні підходи щодо розрахунку основних показників платоспроможності сільськогосподарських підприємств.

Платоспроможність і ліквідність - дві самостійні, хоча і тісно пов'язані економічні категорії, які значною мірою визначають фінансовий стан суб'єкта.

Платоспроможність суб'єкта - це стан грошового забезпечення виробничих та інвестиційних процесів, за якого долаються виникаючі обмеження грошових ресурсів шляхом внутрішньої їх мобілізації та операцій з активами для здійснення поточних платежів. Зважаючи на те, що основу платоспроможності складають активи, які мають різну ступінь ліквідності, можна вважати останню категорію якіс-ною характеристикою платоспроможності. Відповідно, обґрунтована й ефективна оцінка ліквідності підприємства та продумане управління її рівнем являються одним із основним шляхів забезпечення платоспроможності підприємства.

Під час розгляду платоспроможності суб'єкта ми обов'язково звертаємо увагу на зв'язок даної категорії з ліквідністю суб'єкта. На практиці ці економічні категорії часто об'єднуються, адже ліквідність суб'єкта - це засіб забезпечення його платоспроможності. Однак можливі ситуації, коли суб'єкт є ліквідним, але неплатоспроможним (володіє майном, якого достатньо для покриття всієї суми зобов'язань, але не має достатньої суми вільних платіжних засобів для покриття поточних зобов'язань), і навпаки, платоспроможним, але неліквідним (володіє достатньою сумою вільних платіжних засобів для покриття поточних зобов'язань, але не має майна, достатнього для покриття всієї суми зобов'язань).

Відповідно, ліквідність суб'єкта - це його здатність до перспективної платоспроможності, яка на практиці може і не реалізуватися. Таке трактування, на наш погляд, чітко розмежовує “ліквідність” і “платоспроможність”, що переш-коджає помилковому об'єднанню цих економічних категорій.

У результаті дослідження еволюції поглядів щодо економічної категорії ліквідність установлено, що ліквідність - це фінансово-економічна характеристика здатності до обміну. Дане визначення характеризує ліквідність у “чистому” вигляді без об'єктивно-суб'єктивної прив'язки. Відповідно, ліквідність є відокремленою категорією, яка відображає зміст конкретної сукупності економічних явищ - ліквідних передумов можливості здійснення обмінних операцій. Базуючись на вивчених теоретичних і практичних матеріалах, ми пропонуємо виділяти такі специфічні функції ліквідності: вартісну, яка проявляється у формуванні обмінної вартості активів, часову, суть якої виражається впливом на обмінну вартість активів періоду часу, який необхідний для їх реалізації, і ризикову, що полягає у наявності специфічного ризику ліквідності при операціях обміну.

Формуючи цілісну характеристику економічної категорії ліквідність, її зміст доповнено поняттями: об'єкт ліквідності - матеріальний чи нематеріальний актив, який користується попитом і має вартість і суб'єкт ліквідності - економічний суб'єкт, який є фінансово самостійним. Отже, об'єкти ліквідності під впливом її функцій мають певну ліквідність, яка через ліквідність усього майна визначає ліквідність суб'єкта. Ліквідність об'єкта - це індивідуальна здатність до обміну на відповідну величину грошової вартості в умовах усталеної кон'юнктури ринку. Ліквідність суб'єкта - це спроможність економічного суб'єкта перетворювати своє майно у грошову форму без втрати його поточної вартості.

Проведені нами дослідження дали змогу згрупувати види ліквідності, які проявляються в об'єкті чи суб'єкті, у формі трьохрівневої класифікації. Отриманий взаємозв'язок платоспроможності та ліквідності на рівнях управління має, вважаємо, як пізнавальне, так і практичне значення. Пізнавальне значення полягає в розподілі видів ліквідності на відокремлені групи і вияві їхнього економічного взаємозв'язку з платоспроможністю суб'єктів, а практичне - у спрощенні аналітичної роботи (рис. 1).

Найбільшу доцільність і практичне розповсюдження у діючій системі аналізу платоспроможності та ліквідності підприємства набули такі методики: таблично-аналітична, коефіцієнтна та коефіцієнтна з врахуванням термінів заборгованості. Як пріоритетну пропонуємо виділити коефіцієнтну методику (простота реалізації, наглядність результатів і доступність вихідних даних), яку потрібно доповнити аналізом руху грошових коштів. Для отримання адекватної фінансової інформації необхідне обчислення середньогалузевих значень показників для підприємств однієї сфери діяльності, оскільки отримані величини набувають реального змісту порівняно з галузевими стандартами та відповідними показниками даного підприємства за попередні періоди, тобто в динаміці.

У другому розділі - „Сучасний стан та оцінка рівня платоспроможності сільськогосподарських підприємств” - розкрито сучасний стан платоспромож-ності сільськогосподарських підприємств; зроблено оцінку ефективності управління грошовими потоками; наведено результати аналізу формування грошових доходів аграрних суб'єктів господарювання та обґрунтовано фактори, що впливають на обсяг виручки від реалізації сільськогосподарської продукції.

Нині переважна більшість сільськогосподарських підприємств України неплатоспроможні і не мають достатньої величини власних коштів. Фінансово нестабільні підприємства не користуються довірою банків та інших інвесторів як позичальники. Тому їхні можливості щодо підвищення прибутковості виробництва, реалізації високоефективних інвестиційних та інноваційних проектів досить обмежені. Динаміка платоспроможності сільськогосподарських підприємств України характеризувалася певними коливаннями. Так коефіцієнт поточної ліквідності за 2004р. становив 1,48; за 2005р. - 1,42; за 2006р. - 1,58 за 2007р. - 1,72. Майже така сама ситуація спостерігалась у Переяслав-Хмельницькому районі та Київській області (табл. 1).

Таблиця 1 Показники платоспроможності сільськогосподарських підприємств

З метою врахування динаміки платоспроможності сільськогосподарських підприємств і для отримання досить обґрунтованих висновків про її рівень було проведено ранжування господарств Переяслав-Хмельницького району Київської області, що дозволило нам виділити три узагальнені групи підприємств за рівнем платоспроможності (табл. 2).

Результати проведеного групування свідчать, що із 30 сільськогосподарських підприємств досліджуваного району 16,7% є платоспроможними та здійснюють ефективну виробничо-комерційну діяльність. У передкризовому і кризовому стані знаходяться 83,3% господарств, із яких 33,3% характеризуються нестійкою плато-спроможністю, але із збереженням можливостей виходу із кризи за невідкладного проведення антикризових заходів і 50,0% - перебувають у кризовому стані та, ймовірно, підлягають банкрутству.

Таблиця 2 Групування сільськогосподарських підприємств Переяслав - Хмельницького району Київської області за рівнем платоспроможності (в середньому за 2004 - 2007 рр.)

Результати кореляційного аналізу залежності рейтингу підприємства від рейтингу показника поточної ліквідності за допомогою програми статистичної обробки даних свідчать про наявність тісного зв'язку між ними, що підтверджує коефіцієнт множинної кореляції (R=0,920259). Коефіцієнт множинної детермінації (R2=0,846876) свідчить, що ступінь впливу поточної ліквідності на рейтинг платоспроможності підприємства становить 85%.

Установлено, що одним із заходів недопущення банкрутства та відновлення сільськогосподарськими підприємствами платоспроможності є обґрунтована й ефективна оцінка ліквідності суб'єкта підприємництва та продумане управління її рівнем, що є одним із основних шляхів забезпечення платоспроможності підприємства.

Для виявлення залежності та виділення головних показників, які впливають як на платоспроможність, так і ліквідність, проведено групування досліджуваних сільськогосподарських підприємств за показниками загальної ліквідності, величиною оборотних активів, амортизації, виручки та прибутку у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Результати групування показали, що рівень платоспроможності підприємства та коефіцієнт загальної ліквідності підвищуються у міру зростання оборотних активів, суми виручки та суми прибутку. Чим більшою є величина оборотних активів, тим вищим є коефіцієнт загальної ліквідності, сума прибутку, виручки та амортизації, а на збільшення суми виручки та прибутку впливають усі вказані показники без винятку.

Один із дієвих заходів запобігання неплатоспроможності підприємств - управління грошовими потоками, що є одним із найважливіших сегментів фінансової роботи на підприємстві, від ефективності організації якого залежать, не тільки забезпечення постійної платоспроможності, а й майбутні темпи розвитку господарюючого суб'єкта. Оптимізація грошових потоків полягає у виборі найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів з метою досягнення збалансованості, синхронізації і зростання чистого грошового потоку. З огляду на це, ми пропонуємо використовувати як основний економічний індикатор ефективності управління показник чистого грошового потоку не як сукупний результат усіх видів діяльності (фінансової, операційної та інвестиційної), а кожного окремо, щоб встановити, який з них призвів до перевищення надходжень грошових коштів над їх витрачанням і для якого виду діяльності більшою мірою вони витрачались.

У процесі дослідження виявлено основні відмінності між сумою отриманого прибутку та грошовими потоками: прибуток відображає грошові та не грошові доходи протягом певного періоду, що не збігається із реальним надходженням грошових коштів; прибуток визнається після здійснення продажу, а не після надходження грошових коштів; при розрахунку прибутку витрати на виробництво продукції визнаються при її реалізації, а не в момент їх оплати. Тому орієнтація при оцінці платоспроможності тільки на дані про прибутки дещо умовна та може призвести до підвищення фінансового ризику.

Для сільськогосподарських підприємств виручка від реалізації продукції відіграє вирішальну роль у їх діяльності, оскільки є основним внутрішнім джерелом самофінансування. Від неї залежить не тільки платоспроможність, а й загальний розвиток підприємств (табл. 3).

Таблиця 3 Залежність коротко- і довготермінової платоспроможності від величини доходу (виручки) сільськогосподарських підприємств Переяслав - Хмельницького району Київської області (в середньому за 2004 - 2007 рр.)

Аналізуючи дані табл. 3 можна відмітити, що для І групи підприємств характерними є збитковість, невеликі оборотні активи, а також рейтинг підприємств нижче одиниці. У ІІ групі порівняно з І при збільшенні виручки в 2,2 рази, величина коефіцієнту загальної ліквідності та величина оборотних активів також збільшується у 2 рази, а рівень платоспроможності зростає в 6,7 раза. Кінцевим результатом діяльності підприємств цієї групи уже є прибуток.

У міру пересування від ІІ до ІІІ групи при збільшенні виручки на 96% рівень платоспроможності підвищується на 94,8%, коефіцієнт загальної ліквідності зростає на 2,3 %, величина оборотних активів - на 112,3%. Також спостерігається збільшення величини прибутку - на 4,9%. Отже, збільшення величини виручки від реалізації продукції призводить до збільшення всіх аналізованих показників.

За досліджуваною сукупністю сільськогосподарських підприємств Переяслав-Хмельницького району Київської області в середньому за 4 роки в структурі грошових надходжень 98,1% займали надходження від операційної діяльності підприємств, зокрема виручка від реалізації - 89,1%, інші операційні надходження - 9,0%. Така сама ситуація спостерігається і в Київській області, де надходження від операційної діяльності становлять 98,4%, з них 81,0% займає виручка від реалізації і 17,4% - інші операційні надходження. Виробнича діяльність для сільськогосподарських підприємств є основним джерелом прибутку.

Динаміка виручки від реалізації досліджуваних сільськогосподарських підприємств значною мірою зумовлювалася динамікою обсягів реалізації продукції продажу. Проте рівень їх впливу змінюється по роках.

Така ж сама ситуація склалася в сільському господарстві нашої держави. Так у 2007 р. порівняно з 2006 р. зростання грошових доходів на 30% від реалізації сільськогосподарської продукції відбулося завдяки збільшенню ціни реалізації продукції на 38%. Обсяги реалізації сільськогосподарської продукції підприємствами за всіма каналами реалізації за 2007р., порівняно з 2006р., зменшилися на 5,6%. І, як наслідок, збільшення грошових доходів відбулося, в основному, лише завдяки збільшенню ціни реалізованої продукції.

Проведене дослідження формування грошових доходів сільськогосподарських підприємств і виявлені значні коливання цін реалізації сільськогосподарської продукції за роками, дають підстави стверджувати, що платоспроможність суб'єктів господарювання значно узгоджується з динамікою виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції і сировини та попитом на продукти харчування.

У третьому розділі - „Напрямки підвищення платоспроможності сільськогосподарських підприємств” - на основі виявлення та систематизації факторів впливу на платоспроможність сільськогосподарських підприємств обґрунтовано основні шляхи поліпшення платоспроможності цих підприємств. Сформульовано та обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення процесу управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства в умовах обмеженості ресурсів для підтримки платоспроможності сільськогосподарських підприємств.

На платоспроможність підприємства впливає велика кількість чинників. Під впливом негативних факторів підприємство може втратити платоспроможність, а завдяки позитивним - зміцнити її. В ході дослідження нами були виявлені та систематизовані фактори, які впливають на платоспроможність підприємства. В результаті були чітко розмежовані фактори, до яких підприємство повинно „пристосовуватися” - зовнішні економічні фактори (фінансова політика держави, стан фінансово-кредитної системи країни, діяльність конкурентів, місцезнаходження підприємства), і фактори, якими підприємство може цілеспрямовано керувати - внутрішні економічні фактори. Останні ми пропонуємо поділити за їх об'єктивно - суб'єктивною приналежністю на дві групи: об'єктивні (стадії життєвого циклу підприємства, рівень конкурентних переваг підприємства, стадії кругообігу капіталу у виробничому процесі, галузеві особливості підприємства тощо) та суб'єктивні (фінансова політика, рівень менеджменту, рівень маркетингу, облікова політика, ефективність інформаційного забезпечення тощо). Це групування пропонується використовувати у процесі забезпечення платоспроможності сільськогосподар-ського підприємства та для підвищення обґрунтованості управлінських рішень.

Наслідком неплатоспроможності більшості вітчизняних сільськогосподарських підприємств стало катастрофічне збільшення їхньої дебіторської заборгованості, що безпосередньо зумовлює виникнення кредиторської заборгованості (табл. 4). Аналіз та методи зниження дебіторської заборгованості досліджуваних підприємств пропонується доповнити її співставленням з кредиторською заборгованістю.

Таблиця 4 Обсяг і структура дебіторської та кредиторської заборгованості сільськогосподарських підприємств Київської області

У структурі як дебіторської, так і кредиторської заборгованості сільськогосподарських підприємств Київської області та Переяслав-Хмельницького району найбільшу частку займає заборгованість за товари, роботи і послуги. Встановлено, що під час аналізу платоспроможності та ліквідності сільськогосподарських підприємств доцільним є визначення співвідношення їхньої дебіторської та кредиторської заборгованості, що дасть можливість підприємству оцінити, яка частина кредиторської заборгованості може бути покрита за рахунок надходження коштів від дебіторів.

Для стійкого фінансового становища за інших однакових умов оптимальний розмір цього співвідношення має дорівнювати одиниці. Така вимога пов'язана з тим, що вилучені у дебіторську заборгованість кошти неефективно компенсувати за рахунок власних коштів. Ризик втрати ліквідності погіршує платоспроможність сільськогосподарських підприємств, адже зростання дебіторської заборгованості перевищує темпи приросту виручки від реалізації продукції підприємств.

Під час дослідження проведено опитування керівників сільськогосподарських підприємств з питань управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, яке показало, що 86,2% опитаних керівників контролюють обсяг дебіторської заборгованості, а термін її погашення - лише 34,5%. Результати аналізу управління дебіторською заборгованістю показали, що 27,6% підприємств надають знижки покупцям залежно від терміну оплати і 27,9% опитаних пов'язують термін оплати поставленої продукції з обсягом її закупівлі за визначений термін (табл. 5).

За результатами дослідження, 17,2% усіх опитаних керівників підприємств здійснюють оцінку дебіторів, яким надається кредит і 10,3% - формують умови забезпечення стягнення дебіторської заборгованості. Контроль надходжень за кожною групою товару здійснюють 10,3% підприємств, 10,3% - здійснюють динамічний контроль по кожному дебітору і 6,9% підприємств - контролюють критичний рівень заборгованості по кожному дебітору. На жаль, 13,8% досліджуваних підприємств методи управління дебіторською заборгованістю взагалі не використовують.

Найбільш розповсюдженим методом управління кредиторською заборгованістю серед сільськогосподарських підприємств Переяслав-Хмельницького району є регулярні переговори, індивідуальна робота з постачальниками та їх вибір залежно від умов оплати. Результати дослідження також свідчать, що порівняння величин дебіторської і кредиторської заборгованості здійснює лише 17% досліджуваних підприємств і 10,3% - здійснює розрахунок фінансових коефіцієнтів. 55% підприємств не використовують ніяких методів управління кредиторською заборгованістю, до того ж майже 82,3% з них протягом досліджуваного періоду були неплатоспроможні і знаходились у кризовому стані і 33,3% підприємств вже з 2008 року мають всі ознаки банкрутства.

Забезпечення платоспроможності полягає в обґрунтуванні пропозиції цілей, завдань і критеріїв управління дебіторською та кредиторською заборгованістю сільськогосподарського підприємства в умовах обмеженості грошових ресурсів. Дослідження показало, що підприємства, які використовують хоча б декілька методів управління вказаними видами заборгованості, залишаються на ринку.

Механізм управління дебіторською заборгованістю сільськогосподарськими підприємствами передбачає: дотримання принципів здійснення розрахунків підприємства з контрагентами, які задовольняють як постачальників, так і покупців, а саме встановлення прийнятних термінів платежу та використання доцільних форм розрахунків із партнерами; виявлення фінансових можливостей надання підприємством товарного кредиту; визначення суми оборотних активів, що відволікаються у дебіторську заборгованість за товарним кредитом; визначення складу й оцінки дебіторів, що отримують товарний кредит; лімітування розміру товарного кредиту, що надається; стягнення дебіторської заборгованості за допомогою: а) оформлення кожного товарного кредиту векселем; б) страхування дебіторами окремих видів товарного кредиту, який надається; визначення процедури стягнення дебіторської заборгованості. Ця процедура повинна передбачати терміни і

Таблиця 5 Методи управління дебіторською та кредиторською заборгованістю

*1 - надання знижок покупцям залежно від терміну оплати; 2 - надання знижок залежно від обсягу закуповуваної продукції за визначений термін; 3 - визначення складу й оцінка дебіторів, яким надається товарний кредит; 4 - формування умов забезпечення стягнення дебіторської заборгованості; 5 - контроль обсягу дебіторської заборгованості; 6 - контроль термінів погашення дебіторської заборгованості; 7 - інші методи контролю дебіторської заборгованості: 7.1 - контроль надходжень за кожною групою товару; 7.2 - динамічний контроль за кожним дебітором; 7.3 - контроль критичного рівня заборгованості за кожним дебітором; 8 - штрафні санкції і звернення за допомогою до арбітражного суду; 9 - призупиняють надання послуг за укладеними договорами; 10 - змінюють раніше зумовлені умови оплати (перехід на повну або часткову передоплату під час купівлі продукції клієнтами); 11 - не застосовують ніяких методів впливу на дебіторів у разі порушення ними своїх зобов'язань; 12 - методи управління дебіторською заборгованістю не використовуються; 13 - регулярні переговори з постачальниками про умови постачання; 14 - індивідуальна робота з кожним постачальником; 15 - вибір постачальників з відповідними умовами оплати; 16 - домовленість з постійними постачальниками про перехід на оплату після реалізації продукції; 17 - отримання знижок в залежно від обсягу закуповуваної продукції за визначений термін; 18 - методи управління кредиторською заборгованістю не використовуються.

** Мають місце всі ознаки банкрутства з 2008 р.

форму попередніх і наступних нагадувань контрагентам про дату платежу, можливість пролонгування терміну сплати; використання нових форм рефінансування дебіторської заборгованості, основними з яких є: а) облік векселів або їх продаж на фондовому ринку; б) факторинг; в) форфейтинг. платоспроможність ліквідність довготерміновий зобов'язання

Для ефективного управління зниженням кредиторської заборгованості пропонується така послідовність дій:

1. Внутрішній аналіз кредиторської заборгованості: класифікація за термінами погашення; виявлення заборгованості, яка потребує негайного погашення; класифікація заборгованості за окремими підрядчиками, постачальниками, кредиторами; зіставлення динаміки цін, відстрочки платежу, форми оплати; зіставлення дебіторської та кредиторської заборгованості.

2. Розробка заходів щодо зменшення кредиторської заборгованості: можливі варіанти бартерного обміну; перенесення терміну платежу; реалізація активів; залучення додаткових засобів.

Таким чином платоспроможність вітчизняних сільськогосподарських підприємств багато в чому залежить від платоспроможності покупців. Лише розкривши її суть, можна визначити шляхи фінансового оздоровлення, сформувати методи управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, щоб підвищити платоспроможність підприємств. Наведені факти ще раз доводять необхідність того, що своєю дебіторською та кредиторською заборгованістю потрібно вміло управляти та вибирати оптимальні варіанти для підприємства.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового і практичного завдання щодо забезпечення платоспроможності сільськогосподарських підприємств. Найбільш важливі результати проведеного дослідження полягають у наступному:

1. Дослідження і наукові узагальнення дали змогу визначити плато-спроможність суб'єкта підприємницької діяльності в сільському господарстві як такий стан грошового забезпечення виробничих та інвестиційних процесів, за якого долаються виникаючі обмеження грошових ресурсів шляхом внутрішньої їх мобілізації та операцій з активами для здійснення поточних платежів.

2. Для відновлення платоспроможності сільськогосподарського підприємства в умовах фінансового оздоровлення запропоновано використовувати в економічній теорії поняття „об'єкт ліквідності” і „суб'єкт ліквідності”. Також обґрунтовано доцільність виділення вартісної, часової і ризикової функції ліквідності, що дозволить сформувати цілісну характеристики цієї економічної категорії. Це сприятиме реалізації механізму ліквідності у фінансових відносинах економічних контрагентів на початковій стадії банкрутства.

3. На підставі результатів дослідження методів визначення платоспроможності сільськогосподарських підприємств доведено, що доцільним буде її визначати за допомогою коефіцієнтної методики з врахуванням аналізу руху грошових коштів, що дозволить не лише проаналізувати рівень платоспроможності підприємства, а й визначити обсяг та джерела надходження грошових коштів, основні напрямки їх використання та причини погіршення платоспроможності сільськогосподарських підприємств.

4. Встановлено, що платоспроможність сільськогосподарських підприємств Київської області та окремих її районів за досліджуваний період характеризувалася нестабільністю та оцінена як кризова з динамікою до поліпшення. Виділено три групи сільськогосподарських підприємств за рівнем платоспроможності: платоспроможні, з нестійкою платоспроможністю та неплатоспроможні, які знаходяться у кризовому стані і виявлено, що 16,7 % аграрних підприємств досліджуваного Переяслав-Хмельницького району Київської області відносяться до першої групи, 33,3 % - до другої і 50,0 % - до третьої групи.

5. Доведено, що одним із заходів недопущення банкрутства і відновлення платоспроможності сільськогосподарських підприємств є обґрунтована й достовірна оцінка ліквідності суб'єкта підприємництва та продумане управління її рівнем (залежність платоспроможності від поточної ліквідності складає 85%), які можуть сприяти забезпеченню своєчасності розрахунків з постачальниками основних та оборотних засобів і фінансовою системою.

6. Результати групування сільськогосподарських підприємств свідчать, що рівень їх платоспроможності і коефіцієнт загальної ліквідності підвищуються при збільшенні обсягів оборотних активів, виручки та прибутку. Чим більшою є величина оборотних активів, тим вищим є коефіцієнт загальної ліквідності, сума прибутку та виручки, а на збільшення суми виручки та прибутку впливають усі аналізовані показники без винятку.

7. Виявлено та систематизовано фактори, які впливають на платоспро-можність сільськогосподарських підприємств. В результаті були чітко розмежовані фактори, до яких підприємство повинно „пристосовуватися”, і фактори, якими підприємство може цілеспрямовано керувати. Дане групування пропонується використовувати для забезпечення платоспроможності підприємств та підвищення обґрунтованості управлінських рішень.

8. У результаті дослідження встановлено, що на нинішньому етапі розвитку сільськогосподарських підприємств основним внутрішнім джерелом платоспро-можності є чиста виручка (чистий дохід). Її частка, за аналізований період, у структурі грошових надходжень сільськогосподарських підприємств становила понад 98 %. Сума продаж також визначає можливості підприємства щодо само-фінансування його загального економічного і виробничого розвитку.

9. Заборгованість за товари, роботи і послуги займає найбільшу питому вагу як у структурі дебіторської (52-71%), так і кредиторської (61-74%) заборгованості сільськогосподарських підприємств Переяслав-Хмельницького району Київської області та області вцілому. Встановлено, що при аналізі платоспроможності та ліквідності сільськогосподарських підприємств доцільним є визначення співвідношення їхньої дебіторської та кредиторської заборгованості, оптимальний розмір якого дорівнює одиниці.

10. Встановлено, що кожне восьме із досліджуваних підприємств не використовує методи управління дебіторською заборгованістю, кожне шосте - здійснює співставлення величини дебіторської та кредиторської заборгованості і тільки десяте - розраховує фінансові коефіцієнти. Понад половину підприємств не застосовують ніяких методів управління кредиторською заборгованістю, до того ж 82,3% з них протягом досліджуваного періоду були неплатоспроможні і знаходились у кризовому стані, а 33,3% підприємств вже з 2008 року мали всі ознаки банкрутства.

Використання розроблених теоретико-методичних положень і втілення запропонованих практичних заходів дозволить поліпшити платоспроможність сільськогосподарських підприємств.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Макарчук І.М. Платоспроможність і ліквідність аграрних підприємств / І.М. Макарчук // Фінанси України. - 2005. - № 4.- С.120 - 126.

2. Макарчук І.М. Оцінка факторів, що впливають на платоспроможність сільськогосподарських підприємств / І.М. Макарчук // Стратегія розвитку України. - 2006. - № 1. - С. 396 - 404.

3. Макарчук І.М. Аналіз та оцінка ефективності управління грошовими потоками аграрних підприємств / І.М. Макарчук // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - № 9 (76). - С. 125 - 131.

4. Макарчук І.М. Оцінка факторів, що впливають на об'єкти виручки від реалізації продукції сільськогосподарських підприємств / І.М. Макарчук // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 9. - С. 171 - 176.

5. Макарчук І.М. Основні показники оцінки платоспроможності та ліквідності підприємств і методика їх визначення / І.М. Макарчук // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - № 7 (86). - С. 36 - 41

Статті в інших виданнях:

1. Макарчук І.М. Оцінка факторів, що впливають на ліквідність сільськогосподарських підприємств / І.М. Макарчук // Економічний вісник університету. - Переяслав-Хмельницький: ПХДПУ, 2007. - Вип. 1. - С. 3 - 12.

2. Макарчук І.М. Місце і роль платоспроможності та ліквідності в фінансовому аналізі підприємств / І.М. Макарчук // Економічний вісник університету. - Переяслав-Хмельницький: ПХДПУ, 2007. - Вип. 3. - С. 170 - 178.

3. Макарчук І.М. Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємств / І.М. Макарчук // Економічний вісник університету. - Переяслав-Хмельницький: ПХДПУ, 2007. - Вип. 4. - С. 69 - 77.

4. Макарчук І.М. Модель управління ліквідністю сільськогосподарського підприємства / І.М. Макарчук // Економічний вісник університету. - Переяслав-Хмельницький: ПХДПУ, 2007. - Вип. 2. - С.18 - 23.

Матеріали конференцій:

1. Макарчук І.М. Основні резерви забезпечення платоспроможності сільськогосподарських підприємств / І.М. Макарчук: матеріали І Міжнародної конференції „Умови економічного зростання в країнах з ринковою економікою”, (Переяслав-Хмельницький, 23-24 квітня 2008 р.) / відп. Ред. І.О. Галиця. - Переяслав-Хмельницький: ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди”. - 2008. - С.8 - 14.

2. Макарчук І.М. Основні напрями розбудови фінансових ринків АПК / І.М. Макарчук: тези Міжнародної науково-теоретичної конференції студентів та молодих вчених „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть”, (Тернопіль, 20 лютого 2003 р.) / Інститут економіки і підприємництва. - 2003. - С. 311.

3. Макарчук І.М. Аналіз руху грошових коштів / І.М. Макарчук: тези інтернет - конференції „Сучасна українська наукова думка”, (Київ, 5 червня 2005 р.). - 2005. - С. 28 - 29.

4. Макарчук І.М. Аналіз платоспроможності та ліквідності аграрних підприємств в системі управління фінансовою стійкістю підприємства / І.М. Макарчук: тези Всеукраїнської наукової конференції “Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу”, (Донецьк, 18-19 травня 2004 р.) / До...