Державне регулювання агропромислового комплексу в економіці перехідного періоду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

УДК 338. 242.4.025.2:631.145

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Державне регулювання агропромислового комплексу в економіці перехідного періоду

Спеціальність 08.00.03 - економіка і управління національним господарством

Нго Чунг Хоа

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Антоненко Леонід Анисимович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України, професор кафедри економіки та менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Амбросов Володимир Якович, Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, завідувач кафедри обліку і аудиту;

кандидат економічних наук, професор Андрусенко Григорій Олександрович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри економічної політики.

Захист відбудеться 4 липня 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61002. м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. II-12.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4.

Автореферат розісланий 3 червня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.П. Третяк.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Кожна країна має власний агропромисловий комплекс, який незалежно від соціально-політичного ладу виконує унікальну, незалежну роль в національному господарстві - забезпечує продовольством населення своєї країни. Країни, що розвиваються, у тому числі Україна й В'єтнам, мають свої специфічні особособливості в системі державного регулювання цього комплексу. Тому наукове обґрунтування основних напрямків удосконалення державного регулювання ринкового розвитку агропромислового комплексу видається важливою науково-практичною проблемою. В рамках свого національного господарства агропромисловий комплекс, як відособлений багатофункціональний цільовий блок, виконує базову роль у просторовому аспекті, тобто являється територіальною основою кожної країни. В іншому, економічному аспекті цей комплекс забезпечує кожну країну продовольством й сировиною для других галузей: легкої промисловості, яка виробляє взуття й одяг, а також частину сировини для меблевої, машинобудівної й інших галузей.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Загальні методологічні підходи до ринкового реформування національного господарства з соціальною орієнтацією розглянуті в роботах Л. Абалкіна, В. Андреанова, В. Андрійчука, В. Бабича, В. Гейця, Б. Данилишина, М. Іонова, А. Лисецького, І. Лукінова, В. Месель-Веселяка, І. Михасюка, С. Мочерного, П. Саблука, Ю. Яковця та ін. Безпосередньо організаційно-економічні проблеми державного регулювання АПК в економіці перехідного періоду висвітлені в працях В. Амбросова, В. Бойка, М. Дем'яненка, П. Гайдуцького, Ф. Зінов'єва, І. Кириленка, М. Крапивки, В. Нелепа, О. Нижника, И. Пасхавера, Д. Полозенка, А. Шпичака, В. Юрчішина та ін.

Окремим питанням удосконалення управління на обласному й районому рівнях присвячені роботи Г. Андрусенка, Л. Антоненка, А. Бейкуна, В. Баховського, Г. Мостового, В. Шияна та ін. Однак багато питань розвитку саме агропромислового комплексу залишається недостатньо дослідженими в контексті вступу України до СОТ та ЄС. Це відноситься, насамперед, до обґрунтування сполучення державного регулювання АПК в рамках національного господарства з врахуванням міжнародного поділу праці й зростаючої ролі світового ринку продовольства на можливості кожної країни управляти власним просторово-територіальним розвитком.

Зв'язок роботи з науковими програмами, програмами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в рамках планової тематики кафедри економіки і менеджменту Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Вона являється складовою частиною держбюджетних науково-дослідних робіт "Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку" (державний реєстраційний № 0101U002800); "Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного і виробничого потенціалу України" (державний реєстраційний № 0104U000676).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження являється обґрунтування концептуальних напрямків удосконалення системи державного регулювання АПК в рамках національного господарства для підвищення конкурентноздатності продовольчих товарів на внутрішньому й зовнішньому ринках при збереженні за державою головної ролі управління розвитком сільських територій. Відповідно до цієї мети в роботі були поставлені й вирішені наступні задачі:

- уточнені функції держави по регулюванню агропромисловим комплексом з врахуванням не тільки продовольчих, але і територіальних функцій цього підкомплексу національного господарства;

- виконано порівняльний аналіз АПК України і В'єтнаму з урахуванням загальних закономірностей трансформації ринкової економіки;

- обґрунтовані авторські пропозиції по удосконалюванню системи державного регулювання з врахуванням виявлених автором негативних соціальних наслідків ринкової трансформації в Україні;

- виявлені тенденції розвитку м'ясомолочного підкомплексу й обґрунтовані пропозиції по відродженню вітчизняного тваринництва в Україні;

- уточнені специфічні фактори розвитку АПК на різних фазах циклічної динаміки, що вимагають диференційованих форм державного регулювання.

Зазначені задачі співвідносяться з загальною метою дослідження в двох причинно-наслідкових аспектах. Одні задачі є підцілями у функціональному розумінні. Інші задачі випливають з комплексного характеру самої проблеми і носять постановочний характер, що у дисертаційному дослідженні лише піднятий, але не вирішений у силу своєї складності і комплексності.

Усі задачі автором розглянуті з врахуванням принципово нової ситуації на початку 2008 р. на внутрішньому продовольчому ринку України під впливом стійкого росту цін на енергоносії й різкого підвищення цін на основні види продовольства в країнах Європейського Союзу і на світовому продовольчому ринку в цілому. У цьому контексті автором зроблена спроба виділити зовнішні глобальні фактори, що впливають на удосконалювання системи державного регулювання АПК, з врахуванням специфічних, внутрішніх, історично сформованих ознак, що характеризують Україну на тлі Європейської співдружності і СНД.

Об'єктом дослідження виступають економічні процеси, які держава регулює в АПК, як базовому підкомплексі національного господарства, під впливом загальних макроекономічних змін в національній економіці й в глобальному економічному просторі на початку ХХІ століття в цілому.

Предметом дослідження виступають основні механізми державного регулювання АПК під впливом росту цін на енергоносії й структурних змін в національному господарстві України.

Методи дослідження Методологічну і теоретичну основу дисертаційного дослідження складають фундаментальні й прикладні наукові праці українських і закордонних учених, присвячені державному регулюванню економікою, зокрема, АПК, а також нормативно-правова база України.

У процесі дослідження автором були використані загальнонаукові методи економічної науки:

- спостереження і теоретичних узагальнень для розкриття причинно-наслідкових зв'язків у системі державного регулювання АПК у рамках національного господарства під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів;

- аналіз і синтез для уточнення сутності системи державного регулювання агропромисловим комплексом з метою підвищення соціальної ефективності ринкових перетворень на тлі виявлених негативних наслідків цього процесу;

- діалектичний для встановлення причинно-наслідкових зв'язків між цілями ринкових перетворень і негативних соціально-економічних наслідків у формі зниження доходів сільського населення і спаду виробництва;

- логічне моделювання для структуризації функцій державного регулювання АПК у рамках національного господарства під впливом різнорідних, різнонаправлених впливів глобального енергетичного й продовольчого ринків.

Інформаційну базу дослідження складають: статистична база даних Державного комітету статистики України, Харківської й інших областей України за 1980-2007 р.; нормативно-правова база і рішення органів державного управління різних рівнів по темі дослідження. У роботі використані результати досліджень провідних українських і закордонних учених по удосконалюванню системи державного регулювання національним господарством і його базовим підкомплексом - АПК, матеріали Міжнародних організацій по продовольчій безпеці, регулюванню екологічної, міграційної ситуації в основних регіонах світу, що потребують державного втручання для стабілізації і стійкого розвитку сільських територій.

Логіка та структура дисертаційної роботи представляє собою рух від загального до часткового в трьох взаємозалежних аспектах.

- у першому аспекті в якості загального виступає світова економіка, яка все більше впливає на розвиток національного господарства кожної країни і, зокрема, АПК України та інших держав з економікою перехідного періоду;

- у другому аспекті загальним виступає національне господарство України, а частковим - його агропромисловий комплекс, як специфічний просторово-функціональний блок, який потребує врахування розвитку сільських територій і продовольчого забезпечення в довгостроковій перспективі;

- в третьому мікроекономічному аспекті загальним виступає АПК, а його складовими - провідні галузі II сфери: рослинництво й тваринництво, які потребують від держави диференційованого підходу з врахуванням галузевої специфіки, ситуації на внутрішньому й зовнішньому ринках на фоні реального спаду виробництва за роки ринкового реформування.

У цій триєдності полягає особливість авторської логіки дослідження, яка визначила структуру, методологію та методи дисертаційного дослідження на усіх його етапах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні автором концептуальних напрямків удосконалювання державного регулювання розвитку агропромислового комплексу в умовах наростаючого впливу світового продовольчого ринку.

Наукові результати, отримані особисто автором, полягають у наступному:

уперше:

- виявлено фактори зовнішнього економічного середовища, що мають загальні й специфічні для України і В'єтнаму форми прояву, що вимагають адекватних механізмів державного регулювання АПК в економіці перехідного періоду;

удосконалено:

- розуміння причинно-наслідкових зв'язків різного характеру між ринковим реформуванням різних галузей II сфери АПК і негативними соціальними результатами;

- обґрунтування економічної доцільності поглиблення зональної спеціалізації виробництва сільськогосподарської сировини в умовах високого рівня безробіття в сільській місцевості в країнах з економікою перехідного періоду;

- обґрунтування необхідності диференційованого підходу державного регулювання АПК на різних фазах циклічної динаміки макроекономічного розвитку;

- запропонована трьохрівнева система заходів державного регулювання АПК, що враховує розбіжність у часі просторово-територіальної й продовольчої ролі цього комплексу в стратегічному розвитку національного господарства;

одержало подальший розвиток:

- розкритий вплив голоду на посилення ролі державного регулювання АПК у системі національного господарства;

- обґрунтована необхідність реалізації державних програм розвитку АПК на всіх рівнях управління національним господарством.

Практичне значення виконаних досліджень підтверджується використанням у навчальному процесі Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, зокрема, при вивченні курсів "Стратегічний менеджмент", "Інноваційний менеджмент".

Дисертаційна робота виконувалася в рамках планової тематики кафедри економіки і менеджменту Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Вона є складовою частиною науково-дослідної роботи "Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку", номер державної реєстрації 0101U002800.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретико-методологічних положень по удосконалюванню концептуальних напрямків державного регулювання АПК у рамках національного господарства під впливом специфічних макроекономічних процесів в Україні й впливом світової економіки.

Апробація результатів. Результати дослідження по мірі їх одержання доповідалися автором на наукових і науково-практичних конференціях різного рівня:

- науково-практичній конференції "Михайло Туган-Барановський і сучасна економічна наука", 28 грудня 2005 р., м. Харків;

- міжнародній науково-практичної конференції "Ефективність сучасного менеджменту і управління персоналом організації", 3 лютого 2006 р., м. Харків;

- науково-практичній конференції "Суб'єкти господарювання в сучасній фінансово-кредитній системі України", 12 квітня 2006 р., м. Харків;

- науково-практичній конференції "Стратегія економічного розвитку України: тенденції, пріоритети, перспективи", 12-13 грудня 2006 р., м. Харків;

- всеукраїнській науковій конференції "Актуальні проблеми теорії і практики економічного розвитку і міжнародного співробітництва", 20-21 квітня 2007 р., м. Харків;

- науково-практичній конференції "Стабілізація соціально-економічного розвитку і міжнародного співробітництва: проблеми і шляхи рішення", 25-26 квітня 2008 р., м. Харків.

Публікації. Отримані в процесі дослідження основні наукові результати опубліковані в 5 наукових роботах, з яких 3 одноособових, загальним обсягом 1,42 друк. арк. Три з них опубліковані в спеціальних наукових виданнях, 3 - одноособових загальним обсягом 1,2 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 210 найменувань і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 218 сторінок, у тому числі 22 таблиці, 2 рисунків та 4 додатки на 6 сторінках.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретичні основи державного регулювання економіки" нами розглянуто еволюцію основних моделей державного регулювання АПК в економіці перехідного періоду. При цьому в перехідній економіці кожної країни проявляються три фундаментальні тенденції. Перша з них полягає в поступовому скороченні державного директивного управління в зв'язку з реально існуючою в сучасній світовій практиці тенденцій соціалізації в далеко не соціалістичних країнах. Друга тенденція пов'язана із генезисом відношень посткласичного світового капіталістичного господарства (сучасної ринкової економіки, заснованої на приватно-корпоративній власності). Третя тенденція полягає в підсиленні процесу соціалізації - зростання ролі суспільних (групових, національних та інтернаціональних) цінностей в економічному розвитку й гуманізації суспільного життя як передумови будь-яких сучасних трансформацій.

Пошук системи методів і важелів економічного життя визначає роль держави. При всій їх суперечливості і розбіжностях можна зробити висновок, що різниця стосується форм і ступеня державного втручання в економіку. Сучасний ринок продовольства неможливий без втручання держави. Ринку притаманні антисоціальні дії й тенденції, що приводять до порушення не тільки мікро-, але і макропропорцій, а, отже, до фінансових, економічних, енергетичних, екологічних та інших кризових явищ та процесів. Історичний досвід показує, що їх можна обмежити лише за допомогою державних регуляторів.

У другому розділі "Дослідження державного регулювання АПК в Україні та за кордоном" автором розглянуто голод як економічну категорію, яка визначає історичний розвиток, еволюцію національного господарства. У цьому контексті показані міждержавні міграційні потоки в Західній Європі, в основі яких лежить хронічне недоїдання людей і голод, як економічна категорія, що визначає функцію державного регулювання розвитку АПК.

Дослідження результатів державного регулювання АПК в Харківській області виявило ряд істотних негативних наслідків, зокрема, в основних підгалузях тваринництва: молочному скотарстві, вівчарстві, птахівництві та ін. За роки ринкового реформування в Харківській області, нажаль, витрати праці на вирощування 1 ц зернових не знизились при триразовому зростанні витрат коштів на 1 га - з 320 до 1000,2 грн., тобто в три рази. Це призвело до триразового зростання собівартості і зниженню рентабельності з 22% у 1999 р. до 4,9% у 2006 р. У Харківській області поголів'я корів скоротилося: з 1991 по 1996 рр. на 11,74 тис. голів (31,5%); з 1996 по 2001 рр. на 35,96 тис. голів (11,48%); з 2001 по 2004 рр. на 16 тис. голів (11,99%); з 2004 по 2005 рр. на 18,6 тис. голів (22,04%); з 2005 по 2006 рр. на 9,6 тис. голів (27,8%). Поголів'я овець в цій області за період, що аналізується, знизилося значно більше, ніж поголів'я великої рогатої худоби та птиці. Отже, державне регулювання агропромислового комплексу в економіці перехідного періоду України не змогло забезпечити збереження рівня виробництва основних видів вітчизняної продукції, досягнутого до реформ.

Висновки, зроблені автором по цьому питанню, зводяться до наступного. Усі вищезазначені фактори підвищили цінову недоступність основних видів незамінних продуктів харчування для широких прошарків населення. Насамперед, це стосується м'яса, молока, риби, яєць та інших, кількість яких у добовому раціоні людини визначає біологічну повноцінність харчування та формує біологічну основу здоров'я будь-якої нації. Державне регулювання АПК на цьому етапі повинно включати: розробку і міжнародну координацію національної політики створення ресурсів сільсько-господарських продуктів; розробку довгострокових цільових соціальних програм щодо надання допомоги малозабезпеченим групам населення; розробку державою системи більш ефективного витрачання бюджетних цільових коштів по аграрних галузях та підгалузях; створення системи інформаційно-аналітичної служби й прогнозування в області продовольства і сільського господарства, яка б виключала некритичний імпорт через створення державний запасів найважливіших видів продовольства з врахуванням метеорологічних прогнозів та нестійких врожаїв.

У третьому розділі "Обґрунтування концептуальних підходів удосконалення державного регулювання АПК в економіці перехідного періоду" автором досліджено питання, пов'язані із циклічним характером розвитку національного господарства. Спираючись на широко відомі результати досліджень ряду українських і зарубіжних авторів, у роботі показано циклічний характер руху ВВП Англії, Індії та інших країн. Автором виконаний аналіз динаміки циклічних коливань з 1866 по 2001 рр. Зокрема, розподіливши вказаний час дослідження на чотири періоди, встановлено, що коливання врожайності в них склали: у першому - 10,9-20,0; у другому - 20,1-30,0; у третьому - 30,1-40,0; у четвертому - понад 40,1 бушелів з акра. При цьому збільшення врожайності по періодах становили: у першому - 9,1; у другому і третьому - 9,9; у четвертому - 3,1 бушелів. Так, у XIX ст. нами виділено два періоди - з 1866 по 1880 рр. і другий - з 1881 по 1900 рр. Середня врожайність у першому періоді склала 12,48, у другому періоді - 13,37 бушелів. Різниця між мінімальною і максимальною врожайністю за досліджуваний період склала 3,2, а в другому - 4,5. У ХХ ст. нами виділено п'ять періодів, що зазначені в складеній автором таблиці. Якщо на початку ХХ ст. різниця між мінімумом і максимумом по врожайності складала 4,8, потім 5,1, то з 1941 по 1960 рр. цей показник виріс до 13,0, потім знизився до 10,3. Практично до кінця ХХ ст. цей показник не змінився.

Таблиця 1 Особливості та динаміка підвищення врожайності в різні періоди XIX і ХХ ст.

Таким чином, у XIX столітті маловрожайні роки повторювалися через 1-5 років. Останній низький врожай зернових у США, що не перевищував 12,0 б/а, був у 1933 р. На початку ХХ століття маловрожайні роки повторювалися через 17 років - у 1916 і 1933 р. Крім того, звертає на себе увагу той факт, що в ці періоди (I-IV) спостерігалася тенденція до постійного збільшення розриву між мінімальною і максимальною врожайністю від 3,2 б/а в I період до 5,1 б/а - у IV. Звертає на себе увагу те, що мінімальні показники врожайності в VI і VII періодах майже відповідали максимальним у V і VI-му. Збереглася в ці періоди також висока різниця між максимальними і мінімальними врожаями.

Показано розвиток системи антикризового управління розвитком сільського господарства - ключової сфери АПК у кожному національному господарстві. З урахуванням значного впливу на систему формування державного регулювання АПК в рамках СОТ автором досліджено ряд питань в цьому контексті: у країнах Європейського Союзу, як і в США, що сформували Правила Світової організації торгівлі, процес прямої цілеспрямованої фінансової підтримки національного АПК здійснювався протягом усього післявоєнного (після 1945 р.) періоду. Саме тоді ці країни зуміли підняти рівень технічного оснащення всіх сфер АПК на небувалу для України й інших країн, що розвиваються, висоту. Так, фондоозброєність у країнах ЄС на початку XXI ст. у десятки разів перевищувала аналогічний показник в Україні та інших країнах з економікою перехідного періоду.

При вступі до СОТ вимоги про відмовлення від прямої підтримки свого сільського господарства або різкому зниженні в Україні виглядають, на наш погляд, некоректними з двох позицій. Авторська позиція в цьому питанні полягає в тому, що етапу обмеження прямої держбюджетної підтримки АПК у країнах ЄС передувало майже піввіку інтенсивної допомоги національному сільському господарству, що дозволило зайняти лідируюче положення на світовому ринку продовольства, тобто стартові умови на початку XXI ст. виглядають непорівнянними в старих і нових членів СОТ. Тому Україні й іншим країнам з економікою перехідного періоду невигідно приймати жорсткі умови по самообмеженню підтримки свого національного АПК. Це підсилюється тим, що структура експорту в Україні в 2006 р. мала чітко виражений сировинний характер при різкому деформованому галузевому АПК (експортується зерно, соняшник при нестачі кормів для відродження власного тваринництва).

У роботі проведено порівняльний аналіз функціонування систем АПК у В'єтнамі та Україні, зокрема, на підставі виділення зон спеціального розвитку з перевагами, що історично склалися в Китаї, автором зроблено висновок про доцільність державної підтримки тих галузей та підгалузей АПК, які мають вигідну конкурентноздатність. Це передбачає збереження державної підтримки великих спеціалізованих підприємств у тваринництві, частка якого, як відомо, в США та ЕС є основною у продукції АПК.

Висновок

Виконане дослідження показало суперечливість системи прямої економічної державної підтримки АПК у рамках загальної концепції державного управління національним господарством. Ця суперечливість виявляється, насамперед, у тому, що сільські території є не тільки базовим просторовим компонентом національного господарства, тобто територією країни, де населення проживає і веде виробничу діяльність, але і виробнича функція в АПК здійснюється на частині території - землях сільськогосподарського призначення.

1. В силу цього державна система прямої підтримки включає підтримку сільського господарства, як специфічної галузі, що виробляє сільськогосподарську сировину для забезпечення продовольчими ресурсами. Поряд з цим держава підтримує фермерів, що живуть у сільській місцевості, поза зв'язком з їхньою виробничою діяльністю, а як частина населення, життя якого протікає не в міських умовах. Останнє здійснюється через спеціальні програми розвитку сільських територій: будівництво і ремонт доріг, водопроводів, газопроводів, електропередач, телефонного зв'язку. Таким чином, держава за бюджетні кошти різних рівнів формує і підтримує соціальну інфраструктуру села, яка орієнтована на наближення за рівнем житлового комфорту і соціальних послуг до міського рівня.

2. Дослідження публікацій всесвітньо відомих учених, що займалися в різний час протягом XIX і ХХ століть вивченням циклічної природи економіки, показало неоднаковий підхід до врахування фаз циклів системою державного регулювання макроекономічних процесів національного господарства окремих країн. Стосовно до агропромислового комплексу нам вдалося зібрати найбільш великий (за часом спостереження більше ніж за 100 років) емпіричний матеріал з циклічної динаміки врожайності зернових і цін реалізації в США. Згрупувавши період дослідження з 1866 по 2001 рр. нами виділені чотири окремих періоди з різною тривалістю: перший період - 1866-1955 рр.; другий період - 1956-1968 рр.; третій період - 1969-1997 рр.; четвертий період - 1998-2001 рр. Коливання врожайності в цих періодах склали: у першому - 10,9-20,0; у другому - 20,1-30,0; у третьому - 30,1-40,0; у четвертому - понад 40,1 бушелів з акра. При цьому збільшення врожайності по періодах становили: у першому - 9,1; у другому і третьому - 9,9; у четвертому - 3,1 бушелів. У XIX ст. нами виділено два періоди - з 1866 по 1880 рр. і другий - з 1881 по 1900 рр. Середня врожайність у першому періоді склала 12,48, у другому періоді - 13,37 бушелів. Різниця між мінімальною і максимальною врожайністю в періоді склала 3,2, а в другому - 4,5. У ХХ ст. нами виділено п'ять періодів, що зазначені в складеній автором таблиці. Якщо на початку ХХ в. різниця між мінімумом і максимумом по врожайності складала 4,8, потім 5,1, то з 1941 по 1960 рр. цей показник виріс до 13,0, потім знизився до 10,3. Практично до кінця ХХ ст. цей показник не змінився.

3. Циклічна динаміка розвитку національного господарства Індії й Англії, досліджена широко відомим російським професором Нижегородцевим Р.М., показала збереження циклічної динаміки. З 1885 по 2001 рр. цикли мали трохи інший розмах амплітуди з більш частим повторенням піків і підйомів. Це дає підставу, на наш погляд, зробити два узагальнених висновки.

Перший з них зводиться до того, що заходи державного регулювання на фазі спаду вимагають посилення підтримуючих мір прямого економічного характеру національного агропромислового комплексу. На фазі підйому для збереження позитивної тенденції доцільне поєднання заходів непрямого державного регулювання через кредитування, підготовку кадрів і інші. Ці заходи не орієнтують товаровиробників на одержання швидкого прямого ефекту. Але вони створюють загальне сприятливе тло для розвитку макроекономічних процесів національного господарства в цілому. У цьому, на наш погляд, складаються особливості державного регулювання АПК по фазах циклічної динаміки.

4. У країнах Європейського Союзу, як і в США, що сформували Правила Світової організації Торгівлі, процес прямої цілеспрямованої фінансової підтримки національного АПК здійснювався протягом усього післявоєнного (після 1945 р.) періоду. Саме тоді ці країни зуміли підняти рівень технічного оснащення всіх сфер АПК на небувалу для України й інших країн, що розвиваються, висоту. Так, фондоозброєність у країнах ЄС на початку XXI ст. у десятки разів перевищувала аналогічний показник в Україні та інших країн з економікою перехідного періоду.

5. При вступі до СОТ вимоги про відмовлення від прямої підтримки свого сільського господарства або різкому зниженні в Україні виглядають, на наш погляд, некоректними з двох позицій. Авторська позиція в цьому питанні полягає в тому, що етапу обмеження прямої держбюджетної підтримки АПК у країнах ЄС передувало майже піввіку інтенсивної допомоги національному сільському господарству, що дозволило зайняти лідируюче положення на світовому ринку продовольства, тобто стартові умови на початку XXI ст. виглядають непорівнянними в старих і нових членів СОТ. Тому Україні й іншим країнам з економікою перехідного періоду невигідно приймати жорсткі умови по самообмеженню підтримки свого національного АПК. Це підсилюється тим, що структура експорту в Україні в 2006 р. мала чітко виражений сировинний характер при різкому деформованому галузевому АПК (експортується зерно, соняшник при нестачі кормів для відродження власного тваринництва).

6. З позицій прийнятої в Україні довгострокової Програми відродження сільських територій питання державного регулювання АПК мають концептуальний характер. Реалізація цього документа неможлива без збільшення виробництва власних кормів - основи відновлення поголів'я усіх видів тварин і птахів. Тільки на цій основі Україна може забезпечити нормативну (по міжнародних нормах) середньодушову забезпеченість усіма видами продовольства тваринного походження. На жаль, у даний час ці показники на 25-30% нижче науково обґрунтованого рівня, що веде до значних витрат бюджетних коштів на профілактику захворювань, відновлення здоров'я працюючих, дітей і пенсіонерів.

7. Найбільш ефективна система державної підтримки АПК на початку XXI ст. склалася в країнах Скандинавії (Швеції, Фінляндії, Норвегії), що в економічній науці іменуються "шведською моделлю розвитку" або "шведським соціалізмом". Суть її полягає в підтримці комплексом заходів державного регулювання невеликого розриву (1:6) у доходах між найбільш багатими і найбільш бідними прошарками населення.

Сільська бідність, як показало дослідження, має свою специфічну природу в постсоціалістичних країнах. Її відмітними рисами, на наш погляд, виступає ріст безробіття через деградацію в сільській місцевості всієї соціальної інфраструктури, що лишилася державної фінансової підтримки (системи дошкільної і шкільної освіти, охорони здоров'я, фізичної культури, побуту, торгівлі, культури і мистецтва й інших). Це відбувається разом з різким скороченням робочих місць у тваринництві через однобічну орієнтацію приватного рослинницького сектора на короткий строк окупності вкладених коштів, тобто на нарощування товарної продукції зернових і технічних культур.

8. Наростання розриву в доходах працюючих у сільській місцевості і місті на користь міського населення (розрив складає 1,5-2 і більше разів) при різкому підвищенні оплати за комунальні послуги через зростання цін на електроенергію, паливно-енергетичні матеріали, будівельні матеріали, підвищило частку витрат сільських родин на утримання власного житла. Це підсилило відтік найбільш працездатної, високоосвіченої частини сільської молоді України, насамперед, з числа фахівців і робітників високої кваліфікації, в країни ЄС, Росію, що знизило продуктивність праці в основних галузях виробництва і загальмувало освоєння прогресивних технологій у всіх галузях АПК.

9. Система державного регулювання АПК в економіці перехідного періоду, на наш погляд, припускає врахування трьох неоднакових за часом економічних процесів:

- стратегічного шляху відродження національного сільського господарства - серцевини національного господарства будь-якої країни в територіально-просторовому вимірі;

- на період до 10-15 років заходи державного регулювання повинні забезпечувати одночасно зовсім різні процеси: вирівнювання демографічної ситуації через надання доступного, комфортного житла на селі; вирівнювання доходів при збільшенні конкурентної за ціною товарної продукції;

- у короткостроковому періоді (до 5 років) державі доцільно сконцентрувати увагу на підтримці обмеженими коштами державного бюджету тих підприємств тваринництва, що поза залежністю від форм власності і господарювання мають європейський або близький до нього рівень продуктивності, собівартості і рентабельності.

Реалізація наших пропозицій може сприяти згладжуванню гострих соціальних протиріч у національному господарстві України в процесі переходу до ринкової економіки.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У фахових виданнях:

Публікації за темою дослідження:

1. Анотоненко Л.А., Нго Чунг Хоа Сочетание региональных и отрас-левых аспектов в системе государственного регулирования АПК Украины // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія економічна. - 2006. - № 719. - С. 45-49. Автору належить аналіз і обґрунтування концептуальних підходів до сполученню і поєднання зусиль держави і підприємців АПК на різних рівнях державного управління.

2. Нго Чунг Хоа. Государственное регулирование АПК: методология и практика зарубежного опыта // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія економічна. - 2006. - № 743. - С. 60-62.

3. Нго Чунг Хоа. Государственное регулирование АПК: сравнительный анализ Вьетнама и Украины // Вісник Харківського національного технічного університету ім. Петра Василенка. - 2007. - № 49. - С. 239-244.

4. Антоненко Л.А., Нго Чунг Хоа, Ван Бин. Особенности циклов в Китайской экономике: методология сравнительного анализа // Бизнес-Информ. - 2007. - № 8. - С. 27-33. Автору належить виявлення фази депресійного спаду в 2005-2017 рр. у світовій економіці, яке вимагає адекватних дій державного регулювання.

5. Нго Чунг Хоа. Экономические последствия государственного регулирования рыночных преобразований зернового хозяйства Харьковской области // Бизнес-Информ. - 2007. - № 10 (2). - С. 19-22.

Анотація

У роботі досліджені теоретико-методологічні питання державного регулювання АПК, як базового комплексу національного господарства в умовах перехідної економіки. Виявлено історико-організаційні причини впливу голоду як складного соціально-економічного феномена на еволюцію форм державного регулювання виробництва, розподілу і споживання основних видів продовольства.

На матеріалах основних підгалузей II сфери АПК Харківської області показані негативні наслідки ринкової трансформації. Зокрема, виявлена негативна тенденція спаду поголів'я основних видів тварин при неможливості компенсувати спад поголів'я ростом продуктивності.

Обґрунтовано пропозиції по удосконалюванню багаторівневої системи державного регулювання АПК з метою досягнення цілей ринкової трансформації - підвищення життєвого рівня більшості населення країни. Система державного регулювання включає дотації на продовольство, компенсації витрат, кредитні пільги, соціальну державну підтримку і загальні витрати держави на науку, поліпшення земель, підтримку селянських господарств та ін.

Ключові слова: державне регулювання, національне господарство, аграрний сектор, форми і механізми державного регулювання, соціальний захист, голод, вітчизняний продовольчий ринок.

Аннотация

В работе исследованы теоретико-методологические вопросы государственного регулирования АПК, как базового комплекса национального хозяйства в условиях переходной экономики. Выявлены историко-организационные причины влияния голода как сложного социально-экономического феномена на эволюцию форм государственного регулирования производства, распределения и потребления основных видов продовольствия.

На основании авторского анализа исследования динамики урожайности зерновых культур в США с 1866 по 2001 гг. подтверждена цикличность динамики при устойчивой тенденции роста. В этом контексте использованы результаты исследований ведущих ученых ряда зарубежных стран. В частности, цикличность и связанная с ней дифференцированная государственная поддержка отечественных товаропроизводителей пред-полагает в странах с экономикой переходного периода разработку системы антикризисных мер. В контексте глобальной продовольственной безопасности в работе обоснованы основные направления дифферен-цированного подхода к поддержке отечественных товаропроизводителей в разрезе подотраслей ІІ сферы АПК.

Автором на основании изученных источников литературы, отражающих широкий спектр различных подходов и взглядов научных центров разных стран обоснованы предложения совершенствования государственного регулирования АПК. Представлено 5 основных блоков прямой государственной поддержки сельского хозяйства.

В своей совокупности эти разнородные блоки имеют единый источник финансового обеспечения - государственные бюджеты разных уровней. В разных странах структура финансового обеспечения по каждому блоку обеспечивается различным сочетанием федеральных (центральных) и региональных (областных) уровней бюджетов.

На материалах основных подотраслей II сферы АПК Харьковской области показаны отрицательные последствия рыночной трансформации. В частности, выявлена отрицательная тенденция спада поголовья основных видов животных при невозможности компенсировать спад поголовья ростом продуктивности.

Обоснованы предложения по совершенствованию многоуровневой системы государственного регулирования АПК в целях достижения рыночной трансформации - повышения жизненного уровня большинства населения страны. Система государственного регулирования включает дотации на продовольствие, компенсации затрат, кредитные льготы, социальную государственную поддержку и общие затраты государства на науку, улучшение земель, поддержку крестьянских хозяйств и др.

Ключевые слова: государственное регулирование, национальное хозяйство, аграрный сектор, формы и механизмы государственного регулирования, социальная защита, голод, отечественный продовольственный рынок.

Annotation

The theoretical and methodological problems of the government regulation of the base national economy complex which the Agro-Industrial Complex is under the transitional economy conditions are examined in the paper. The historical and organizational causes of the famine as complicated social and economical phenomena influence on the forms evolution of the government regulation of production, distribution and consumption of the main kinds of foodstuffs are revealed. агропромисловий ринковий економіка

The negative market transformation consequences are shown on the materials of the main subindustries of the II sphere of the Kharkov region Agro-Industrial Complex. In particular, the negative tendency of the main kinds of animals head decrease at the impossibility to compensate the head decrease by the livestock yield increase is revealed.

Proposals on the multi-level system of the Agro-Industrial Complex government regulation improvement for the purpose of the market transformation attainment - the population majority standard of life increase - are substantiated. Conclusions include foodstuffs subsidy, expenses compensation, credit facilities, social state backing and general state costs on science, land improving, farming support etc.

Key words: government regulation, national economy, agrarian sector, forms and mechanisms of the government regulation, social protection, famine, national food market.

Размещено на Allbest.ru