Рентне регулювання природно-ресурсних платежів у нафтогазовидобувній сфері України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Забезпеченість енергоресурсами є одним з визначальних чинників стабільності економіки будь-якої країни. За гострого дефіциту вуглеводневої сировини в Україні і високого рівня імпортозалежності важко переоцінити важливість розвитку власного нафтогазовидобувного комплексу. У досягненні цієї мети визначальна роль належить податковому регулюванню і, зокрема, встановленню обґрунтованого рівня природно-ресурсних рентних платежів.

Квінтесенцією відповідної державної політики слід вважати завдання збалансування інтересів держави як власника ресурсів щодо поточного наповнення доходів бюджету, з одного боку, та потреб нафтогазовидобувної галузі щодо забезпечення розширеного відтворення мінерально-сировинної бази і планомірного зростання видобутку вуглеводневої сировини - з іншого.

Рентні платежі за нафту і природний газ запроваджено в Україні з 1995 року. Однак недиференційований характер платежів, недостатня обґрунтованість їх абсолютного рівня, довільність щорічного встановлення зробили їх переважно фіскальним інструментом. Зазначені платежі становлять зараз основу податкового навантаження нафтогазовидобувної сфери (від 45 до 65%). При цьому на вітчизняних родовищах вуглеводневої сировини виснаженість запасів сягає близько 76% по нафті та 63% по газу. Практично всі нові родовища належать до малих і т. ін. Зростає вартість розвідки і розробки родовищ, а категорія важковидобувних запасів нафти досягає 60% від тих, що добуваються. Як наслідок, виникає потреба в нових технологіях інтенсифікації нафтогазовидобутку, принципово новому обладнанні, що вимагає залучення значних додаткових коштів.

За існуючих умов рентного регулювання одне з визначальних для вітчизняної нафтогазовидобувної промисловості завдань щодо підтримки і стимулювання видобутку на малих і виснажених родовищах важковидобувних запасів не вирішується. Саме з цим значною мірою можна пов'язати стагнацію видобутку вуглеводневої сировини протягом останніх 10 років. Неузгодженість інтересів нафтогазовидобувних компаній та фіскальної сфери стримує в Україні процес диференціації ресурсних платежів у нафтогазовидобувній сфері, незважаючи на їх об'єктивно обумовлену потребу.

Вченими, фахівцями, народними депутатами України здійснена низка розробок щодо наукового, економічного і законодавчого забезпечення регулювання сфери нафтогазовидобутку та запроваджено більш ефективні податкові механізми. Для частини важковидобувних запасів, родовищ на морському шельфі вводились пільгові режими рентних платежів. Але загалом ці спроби не були послідовними і повними. Не здійснено диференціацію платежів, а прийнятий Верховною Радою України Закон “Про рентні платежі” через низку неузгодженостей не набув чинності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методологічних засад і обґрунтування методичних підходів до формування системи диференційованих рентних платежів у нафтогазовидобувній сфері, а також розробці практичних рекомендацій з удосконалення відповідного рентного регулювання.

На шляху досягнення поставленої мети визначені і вирішувались такі основні завдання:

· дослідити міжнародний та вітчизняний досвід стосовно науково-методичних підходів до регулювання рентних відносин у надрокористуванні;

· визначити основні особливості і специфіку податкових режимів у нафтогазовидобувній сфері;

· узагальнити теоретико-методологічні підходи до формування системи рентних платежів, зокрема для підприємств, що здійснюють видобуток вуглеводневої сировини на родовищах з важковидобувними та виснаженими запасами;

· виявити структурні та якісні особливості вітчизняної мінерально-сировинної бази викопних вуглеводнів;

· проаналізувати динаміку і структуру податкового навантаження при видобутку вуглеводневої сировини;

· визначити ефективність економічного механізму стимулювання нафтогазовидобутку у вітчизняній практиці;

· розробити економічну модель оподаткування природно-ресурсними платежами підприємств нафтогазовидобувної сфери;

· виконати експериментальні розрахунки за альтернативними моделями диференціації рентних платежів;

· обґрунтувати пропозиції щодо механізму пільгового природно-ресурсного оподаткування видобутку попутного (нафтового) газу.

1. Рента у системі економічних відносин у сфері надрокористування

Розглянуто еволюцію теорії рентних відносин, що розвивалася на базі вивчення земельних відносин. Теорія ренти показала відмінність прибутку підприємця від доходів власника капіталу і заклала основи регулювання економічних відносин, оскільки земельна рента - незароблений дохід (unearned revenue) зумовила можливість її часткового відшкодування на користь держави. А в теперішніх демократичних умовах, держава уособлює інтереси і власність громадянина та суспільства.

Досліджено специфічні особливості утворення доходів рентного характеру в надрокористуванні і ще раз підтверджено, що неодмінною умовою є державна власність на природні ресурси і наявність їх ринку. Загалом виникнення гірничої ренти пов'язується з практично невідтворювальним характером мінеральних ресурсів та відмінностями між продуктивністю та доступністю їх джерел, в чому вони подібні до землі.

Абсолютна складова гірничої ренти за умовами утворення відображає природну обмеженість ресурсів (з відповідними властивостями). За наявності монополії на видобуток тих чи інших корисних копалин абсолютна рента набуває форми монопольної. Диференціальна рента пов'язується з різною якістю ресурсів, а також умовами їх розробки. До цього додаються географічні і соціальні фактори освоєння. Одночасно вона може містити організаційну складову.

Розглянуто й опрацьовано різноманітні авторські інтерпретації як щодо методології, так і конкретних підходів до розрахунку ренти, а також способів становлення різних її видів. Проаналізовано світовий досвід (колишнього СРСР, Російської Федерації, Великобританії, Канади, США) податкового, в тому числі рентного регулювання, зокрема у сфері нафтогазовидобутку. Зроблено висновок, що в методологічному аспекті воно характеризується наступним:

· зв'язком рентних платежів переважно з ринково-економічними характеристиками - вартістю товарної продукції, виручкою, прибутком та наднормативним прибутком, експортним митом;

· гнучкістю механізмів рентного і податкового регулювання загалом залежності від ціни на продукцію та умов експлуатації родовищ тощо;

· диференціацією ставок плати за стадіями розробки родовищ (з особливими пільгами для початкового періоду) та по регіонах видобутку;

· мобільністю й оперативністю змін нормативної бази як загалом, так і стосовно окремих регіонів видобутку;

· тенденцією (в низці країн) до заміни власне рентних платежів у вигляді роялті податками на прибуток (у різній формі);

· тісним співвідносним зв'язком між рівнем рентних платежів і обсягом податкових та інших пільг надрокористувачам.

Важливо відзначити в цьому ж контексті, що ставки рентного оподаткування регулюються не загальнодержавним законодавством, а актами уряду та окремих провінцій (штатів) і тому позбавлені інертності та відставання від змін ринкової кон'юнктури.

2. Економічна модель природно-ресурсного оподаткування підприємств нафтогазовидобувної сфери України

Проаналізовано природно-ресурсний потенціал України, зокрема родовища вуглеводневої сировини. Виявлено, що в промисловій та дослідно-промисловій розробці перебуває 239 родовищ вуглеводнів, із них 46 виснажених, що становить 19,2% від загальної кількості, тобто це кожне п'яте родовище. Якщо ж в основу віднесення запасів вуглеводнів до категорії важковидобувних покласти більш детальні дані щодо геолого-промислових умов їх залягання, фізичних властивостей вуглеводнів, ступенях виробленості запасів та співвідношення фаз (вода, нафта, газ), то до родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами можна віднести майже половину всіх родовищ, що розробляються в Україні.

Досліджено особливості роботи нафтогазовидобувних підприємств (об'єми видобутку, типи родовищ, глибину залягання продуктивних покладів), що входять до складу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”. Вони забезпечують 92% загальнодержавного видобутку нафти з конденсатом та 93% загальнодержавного видобутку природного газу. Також проведено розрахунки економічних параметрів виробничої діяльності нафтогазовидобувних підприємств та оцінку податкового навантаження на них за всіма видами платежів. Це дає підстави констатувати, що рентна плата становить максимальну питому вагу в структурі цього навантаження. Зокрема, видобуток природного газу за 2005-2007 рр. - в середньому 44,9%, газового конденсату відповідно - 64,3 і нафти - 60,1%. У структурі собівартості газу й конденсату висока частка припадає на відрахування за геологорозвідувальні роботи, а саме 25,8-29%. За цих умов багато нафтогазовидобувних підприємств характеризується дуже низькою рентабельністю чи навіть потрапляє до категорії збиткових і позбавляється коштів для розвитку.

Звертає на себе увагу надзвичайно широкий діапазон коливань собівартості видобутку вуглеводнів. Навіть у розрізі окремих великих підприємств відмінності між різними видами вуглеводнів становлять від 1,8 до 2,2 раза. При переході до окремих родовищ діапазон коливань собівартості зростає у кілька разів. За цих умов диференціація ставок рентної плати надзвичайно ускладнюється.

Аналіз кон'юнктури нафтогазовидобувної галузі України свідчить, що вона не є сприятливою. Найперше це стосується природно-ресурсної бази, яка характеризується домінуванням малих родовищ, великими глибинами залягання, переважанням частини важковидобувних запасів, високим рівнем виснаженості родовищ (у середньому понад 60%). До зазначеного слід додати недостатність обсягів геологорозвідувальних робіт і, як наслідок, стагнацію обсягів видобутку нафти і газу протягом останніх 5-7 років.

Рентні відносини у сфері нафтогазовидобутку полягають у щорічному встановленні фіксованих ставок плати, що мало пов'язується зі станом економіки підприємств та кон'юнктурою галузі. Їх диференціація протягом останнього десятиріччя звужувалася і врешті обмежилася пільговим розміром ставок для надглибоких покладів вуглеводнів. У період 1999-2007 рр. ставка рентних платежів за нафту зросла у 88 разів - до 1090,00 грн./т, а за газовий конденсат - у 10,4 раза. Відмінивши з 2005 р. незначні податкові пільги на понадбазові об'єми видобутої вуглеводневої сировини для підприємств, які освоюють важкодобувні та виснажені запаси, держава фактично відвернулася від проблем галузі, переслідуючи тільки фіскальні, а не регуляторні цілі в рентному оподаткуванні.

Загалом специфіка гірничовидобувної діяльності, зокрема нафто газовидобутку, не має адекватного відображення у вітчизняному податковому регулюванні. Введення таких специфічних складових, як плата за користування надрами, збір за геологорозвідувальні роботи, рентна плата посилили податкове навантаження на галузь, залишили поза увагою питання оптимізації рентабельності, забезпечення розширеного відтворення та ризики гірничого виробництва в цілому.

Аналіз економіки підприємств свідчить, що визначення базових ставок рентної плати та їх диференціацію доцільно проводити не стільки залежно від глибини залягання вуглеводнів, і (або) дебітів свердловин та інших гірничо- геологічних умов видобутку, скільки від фінансово-господарського стану підприємств-надрокористувачів без огляду на фінансово-господарський стан галузі в цілому. Гірничо-геологічні показники доцільно при цьому використовувати для додаткового коригування базових ставок.

Установлені на цей час податкові пільги щодо важковидобувних запасів слід визначити як украй незначні й обмежені за базою оподаткування. До того ж в останні роки вони деградують. Практично немає будь-якого стимулювання видобутку попутного (нафтового) газу (за винятком морських родовищ). Віртуальною є пільга за глибиною залягання покладів вуглеводнів, зважаючи на мізерні обсяги видобутку з великих глибин. Не враховуються відмінні умов нафтогазовидобутку по регіонах. В останні роки проявляється тенденція звуження диференційованого підходу до оподаткування. Загалом фіскальний характер податкової політики в Україні щодо нафтогазовидобутку є домінуючим, що, без сумніву, було протягом останнього десятиріччя і зараз є стримуючим фактором більш інтенсивного використання вітчизняної ресурсної бази.

3. Шляхи вдосконалення механізмів природно-ресурсного оподаткування в нафтогазовидобувній сфері

Обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до формування системи природно-ресурсних платежів для нафтогазовидобувних підприємств, розроблено моделі їх диференціації і на цій основі розглянуто шляхи оптимізації економічної моделі природно-ресурсного оподаткування.

Показано, що методологічний підхід, що базується на врахуванні як основних факторів диференціації платежів гірничо-геологічних умов експлуатації родовищ вуглеводнів, не забезпечує стимулювання нафтогазовидобутку. Не вирішено питання визначення базової величини рентної плати. Ці некоректності стосуються, зокрема, методу розрахунку, запропонованого в рамках Закону України “Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат”.

Узагальнюючи набутий вітчизняний, а також зарубіжний досвід, вважаємо за доцільне переглянути методології рентного оподаткування з переходом до відносних ставок, здійснювати їх розрахунок у взаємозв'язку з фінансово-економічними параметрами, з урахуванням таких базових особливостей мінерально-сировинної бази, як виснаженість та важковидобувний характер запасів і широке застосування методів інтенсифікації видобутку.

У цьому контексті запропоновано науково-методичний підхід до оптимізації економічної моделі природно-ресурсного оподаткування підприємств нафтогазовидобувної сфери. Він передбачає наступні операційні етапи:

а) встановлення певного нормативного сегментного (за видами вуглеводневої сировини) прибутку з обґрунтуванням категорії нормативності;

б) ототожнення рентного доходу з надприбутком і його визначення як різниці між загальним та чистим сегментним (нормативним) прибутком;

в) обґрунтування нормативів поділу надприбутку між державою (її фіскальною сферою) і нафтогазовидобувними підприємствами;

г) застосування окремих методів додаткової диференціації рентної плати, виходячи з вартісних та гірничо-геологічних показників.

Наводимо алгоритм розрахунку відповідного грошового потоку нафтогазовидобувного підприємства, за яким автором виконано комплекс розрахунків, виходячи із конкретних фінансово-економічних показників підприємств ДК “Укргазвидобування” за останні роки. За позицією 15 у розрахунок вводиться базова ставка рентної плати, що відноситься до загальної величини ренти. За змістом базова ставка визначає частку держави в загальних доходах рентного характеру. Вона має враховувати стан запасів, що експлуатуються підприємством, басейнові та інші відмінності в умовах видобутку викопних вуглеводнів.

Наводимо також авторські оціночні показники базової ставки для нафтогазовидобувних підприємств, а також можливі шляхи додаткового коригування (диференціації) рентної плати, застосовуючи коефіцієнти, що враховують показники собівартості видобутку, глибину залягання продуктивних покладів, цінову кон'юнктуру на світових ринках.

Зазначається, що в рамках оптимізації економічної моделі рентного оподаткування з урахуванням методологічної суперечливості диференціації відповідних платежів за природно-ресурсними характеристиками родовищ викопних вуглеводнів визначальна роль має належати оцінці економічних пара - метрів експлуатації таких родовищ. У Законі України “Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат” вперше базою оподаткування визначено не обсяг видобутку, а вартість нафти і газу. Однак очікувані втрати бюджету (зменшення надходжень практично у 2 рази) стримали введення його в дію. Авторські методологічні і методичні напрацювання є подальшим розвитком ринкових підходів до рентного регулювання. Їх суть полягає в коректному збалансуванні інтересів підприємств (із гарантуванням їм такого рівня рентабельності, який дасть змогу інвестувати в розширене відтворення мінерально-сировинної бази) та фіскальної сфери. Це також створює важелі стимулювання видобутку з виснажених та важковидобувних запасів.

Висновки

економічний рентний податковий надрокористування

Результатом дисертаційного дослідження є сукупність теоретико-методологічних обґрунтувань і практичний інструментарій здійснення рентного природно-ресурсного оподаткування в нафтогазовидобувній сфері України. В контексті аргументування пріоритетності вартісних і фінансово-економічних параметрів діяльності нафтогазовидобувних підприємств при визначенні базових рівнів рентної плати побудовано систему диференціації рентних платежів, запропоновано й апробовано відповідні розрахункові механізми. Це відкриває шлях для запровадження більш збалансованого оподаткування в нафтогазовидобувній сфері України, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню її ресурсної продуктивності.

1. У сучасному розумінні природно-ресурсна рента - це додатковий (рентний) дохід, що виникає в результаті господарського використання в суспільному виробництві природних ресурсів як засобів виробництва. У методологічному аспекті вона є ціною, що сплачується за використання ресурсів, кількість яких обмежена та які характеризуються вичерпністю чи відновлюваністю. Така ціна відображає економічні відносини, що складаються між власником природних ресурсів, передусім державою, і суб'єктами їх господарського освоєння.

У надрокористуванні виникнення гірничої ренти (і відповідних платежів) пов'язується з практичною невідтворюваністю мінеральних ресурсів та відмінностями за продуктивністю та доступністю їх джерел. Залежно від умов утворення розрізняють абсолютну складову гірничої ренти, що відображає природну обмеженість ресурсів, монопольну, а також диференційну, яка пов'язується насамперед із різноякісністю ресурсів. Під рентним регулюванням розуміють оптимізацію розподілу ренти як категорії надприбутку між власником надр (державою) і суб'єктами господарювання.

2. Світовий досвід податкового, в тому числі рентного регулювання, у сфері надрокористування та, зокрема, нафтогазовидобутку, в методологічному аспекті характеризується прив'язкою рентних платежів переважно до ринково-економічних характеристик - вартості товарної продукції, виручки, прибутку та наднормативного прибутку, експортного мита. Він визначається гнучкістю механізмів рентного і податкового регулювання залежно від ціни на продукцію та умов експлуатації родовищ, а також диференціацією ставок плати - по стадіях розробки родовищ, регіонах видобутку тощо. Найбільш поширеним інструментом податкової політики та універсальним важелем є роялті. Більшість країн використовують щодо надрокористування комплексну систему оподаткування як на виробництво, так і прибуток.

3. Рентні відносини у сфері нафтогазовидобутку в Україні полягають лише у щорічному встановленні фіксованих ставок плати, що мало пов'язано зі станом економіки підприємств і кон'юнктурою галузі. Їх диференціація протягом останніх 10 років зменшувалась і врешті обмежилася пільговим розміром ставок для надглибоких покладів вуглеводнів. Відмінивши з 2005 р. незначні податкові пільги на понадбазові обсяги видобутої вуглеводневої сировини для підприємств, які добувають нафту, природний газ і газовий конденсат на родовищах, що мають важкодобувні та виснажені запаси, держава відмежувалася від проблем галузі, переслідуючи тільки фіскальні, а не регуляторні цілі в рентному оподаткуванні.

Встановлені на цей час пільги - стимули слід визначити як украй незначні і обмежені за базою оподаткування. До того ж в останні роки вони деградують. Практично немає будь-якого стимулювання видобутку попутного (нафтового) газу (за винятком морських родовищ). Віртуальною є пільга за глибиною залягання покладів вуглеводнів, ураховуючи мізерні об'єми видобутку з великих глибин.

4. Вітчизняний досвід перехідного періоду рентного регулювання нафтогазовидобутку характеризується нерозвинутістю ринкових механізмів, недосконалістю бухгалтерського обліку, непрозорістю фінансової звітності. Узагальнення цього досвіду свідчить, що майже всі спроби розробити механізм диференціації рентної плати базувалися на врахуванні гірничо-геологічних параметрів родовищ. Тобто перевага віддавалася натуральним показникам як таким, що є більш очевидними та контрольованими. Саме з цих причин вітчизняний досвід диференціації ставок рентної плати мало корелюється із зарубіжними - Канади, США та інших країн. Перші кроки до врахування вартісних показників при розрахунку і диференціації рентної плати зроблено в рамках Закону України “Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат”. Однак вони виявилися методологічно некоректними і такими, що недостатньо враховують механізм стимулювання нафтогазовидобутку. Втрати бюджету, пов'язані із застосування норм зазначеного закону, не мають достатнього обґрунтування.

5. Кон'юнктура нафтогазовидобувної галузі України не є сприятливою. Насамперед це стосується природно-ресурсної бази, яка характеризується домінуванням малих родовищ, великими глибинами залягання, належністю переважної частини запасів до важковидобувних, високим рівнем виснаженості родовищ (у середньому понад 60%), а також недостатністю обсягів геологорозвідувальних робіт, і як наслідок, стагнацією обсягів видобутку нафти і газу протягом останніх 5-7 років. Разом з тим нафтогазовидобувна галузь має значний потенціал для розвитку, а саме резерви інтенсифікації видобутку на основі передових технологій та значні обсяги нерозвіданих прогнозних запасів, що становлять близько 5 млрд. т. у. п. Саме це є гарантією стабільного і довгострокового розвитку нафтогазовидобувної сфери України.

6. Визначення базових ставок рентної плати за видобуток природного газу, газового конденсату і нафти та їх диференціацію необхідно здійснювати не стільки залежно від глибини залягання вуглеводнів, дебітів свердловин та інших гірничо-геологічних умов видобутку, скільки від фінансово-господарського стану підприємств-надрокористувачів по кожному окремому сегменту, без огляду фінансово-господарського стану галузі в цілому. Гірничо-геологічні показники при цьому доцільно використовувати для додаткового коригування базових ставок (через систему коефіцієнтів).

7. У зв'язку із методологічною суперечливістю завдань диференціації рентної плати в умовах України визначальну роль у їх вирішенні слід відводити аналізу й оцінці економічних параметрів експлуатації родовищ вуглеводневої сировини. Природно-ресурсна рента формується як природним базисом, так і технологічними факторами та її узагальнена оцінка як надприбутку можлива лише в економічному сенсі.

Проблема більшої коректності диференціації рентної плати перебуває у площині прозорості фінансово-економічних показників діяльності підприємств, аналізу на цій основі їх витрат (собівартості), оцінки рентабельності тощо. В цьому контексті запропоновано методичні підходи і відповідні розрахункові процедури, суть яких полягає у визначенні категорії надприбутку і поділі цього надприбутку за диференційованими ставками між державою і надрокористувачем (підприємством).

Автором пророблено один із шляхів (алгоритмів) реалізації зазначених підходів, що базується на фінансово-економічних показниках, зокрема собівартості видобутку. Його суть полягає в тому, щоб підприємство отримувало певний нормативний прибуток (після внесення ренти) і преференції за важковидобувну нафту та газ.

8. Новизна авторського підходу полягає у встановленні базових ставок рентної плати як за видами вуглеводневої сировини, так і для кожного підприємства, що враховує особливості вітчизняної практики ведення фінансово-економічної звітності. Застосування таких базових ставок розглядається як перший етап диференціації. Він доповнюється іншими механізмами диференціації і спрямований на стимулювання розробки важковидобувної частини запасів.

У рамках нової методології слід ураховувати базові особливості вітчизняної мінерально-сировинної бази вуглеводнів, а саме: побасейнові відмінності, стадію розробки чи ступінь виснаженості, важковидобувний характер запасів та ін. Головне, на погляд автора, полягає в тому, щоб нові підходи забезпечили умови, за яких нафтогазовидобувні підприємства будуть мати такий рівень дохідності (рентабельності), який дасть їм змогу здійснювати інвестиції в розширене відтворення мінерально-сировинної бази і, врешті, у збільшення видобутку й підвищення рівня самозабезпеченності країни власними енергоресурсами.

На другому етапі диференціації регулювання рентної плати є доцільне виділення категорії рентно-дотаційних запасів вуглеводнів за критерієм певної граничної (мінімальної) ефективності. Градація таких запасів може виходити з уже напрацьованого вітчизняного досвіду щодо встановлення важко видобувних запасів і базуватися на формуванні переліків відповідних родовищ, а також на кількісних параметрах гірничо-геологічних умов видобутку. На цьому шляху є можливість більш повною мірою розкрити не тільки фіскальну, а й регуляторну функції рентного оподаткування нафтогазовидобувних підприємств України.

Література

1. Педько С.Б. Рента как способ перераспределения доходов между добывающими и высокотехнологичными отраслями // Экономическая безопасность государства и информационно-технологические аспекты ее обеспечения: [монография] / [Андреев Д.А., Артеменко А.В., Педько С.Б. и др.]; под общ. ред. Г.К. Вороновского, И.В. Недина. - К.: Знания Украины, 2005. - Розд. 4.2.2. - С. 430-439.

2. Педько С.Б. Рента и проблемы ее использования в Украине / Е.А. Лапко, С.Б. Педько // Налогообложение: проблемы науки и техники: [монография]. - Харьков: ИД “ИНЖЭК”, 2006. - С. 176-193.

3. Педько С.Б. Особливості рентного регулювання в нафтогазовидобувній сфері / С.Б. Педько // Економіка промисловості України. - К.: РВПС України НАН України, 2007. - С. 143-154.

4. Педько С.Б. Шляхи удосконалення рентних платежів у нафторгазовидобувній сфері України / С.Б. Педько // Економіка природокористування і охорони довкілля: [зб. наук. праць]. - К.: РВПС України НАН України, 2007. - С. 74-81.

5. Педько С.Б. Рентна політика держави та її вплив на інноваційні процеси в економіці / О.О. Лапко, С.Б. Педько // Проблеми економіки та управління: [вісник Національного університету “Львівська політехніка” / відп. ред. Й.М. Петрович]. - Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, 2007. - № 579. - С. 153-155.

6. Педько С.Б. Економічна модель рентного оподаткування нафтогазовидобувних підприємств України / С.Б. Педько // Формування ринкових відносин в Україні: [зб. наук. праць ЕНДІ Мінекономіки України НАН України]. - К.: ЕНДІ Мінекономіки України, 2008. - № 12 (91). - С. 111-116.

Размещено на Allbest.ru