Ретроспектива розвитку і підвищення ефективності використання земель фермерських господарств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 332.021.8

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

РЕТРОСПЕКТИВА РОЗВИТКУ І ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

Порудєєва Тетяна Володимирівна

Миколаїв - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Червен Іван Іванович, Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри організації виробництва та агробізнесу

доктор економічних наук, доцент Шебаніна Олена В'ячеславівна, Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри економічної кібернетики та математичного моделювання;

кандидат економічних наук, доцент Руснак Алла Валентинівна, Херсонський державний аграрний університет, доцент кафедри обліку і аудиту

Захист відбудеться 15 жовтня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 Миколаївського державного аграрного університету за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий 14 вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ф. Клочан.

Анотації

Порудєєва Т.В. Ретроспектива розвитку і підвищення ефективності використання земель фермерських господарств. ? Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). ? Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2009.

Дисертація містить теоретичні узагальнення та нові напрями вирішення науково-практичних завдань в методичних підходах оцінки та реалізації заходів підвищення ефективності сільськогосподарського використання земель фермерських господарств Миколаївської області, що сприяють збільшенню виробництва рослинницької продукції та підвищенню її економічної, енергетичної та екологічної ефективності.

Виявлено тенденції трансформацій фермерського землекористування, встановлено фактори, що впливають на його ефективність, визначено шляхи підвищення ефективності використання земель на основі сучасних систем землеробства. За даними дослідження експериментальних та теоретичних оптимізаційних моделей польових сівозмін короткої ротації з вузькою спеціалізацією запропоновано найбільш оптимальні в умовах сучасної ринкової кон'юнктури способи організації ріллі з урахуванням особливостей фермерських господарств. Визначено найбільш актуальні напрями державної підтримки фермерських господарств в організації ефективного землекористування. сільськогосподарський фермерський рослинницький

Ключові слова: фермерські господарства; землекористування; ефективність: економічна, енергетична, екологічна; рілля; сівозміни; системи землеробства.

Порудеева Т.В. Ретроспектива развития и повышение эффективности использования земель фермерских хозяйств. ? Рукопись.

Диссертации на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управления предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). ? Николаевский государственный аграрный университет, Николаев, 2009.

Диссертация содержит теоретические обобщения и новые направления решения научно-практических задач в методических подходах оценки и реализации мероприятий повышения эффективности сельскохозяйственного использования земель фермерских хозяйств региона, которые положительно влияют на увеличение производства продукции растениеводства и повышение ее экономической, энергетической и экологической эффективности.

В работе показана связь основных исторических этапов земельных отношений с развитием систем земледелия и соответствующими трансформациями землепользования. Выявлены особенности развития фермерских хозяйств, которые влияют на структуру землепользования и её эффективность. Установлено, что за последние пять лет в Николаевской области численность фермерских хозяйств стабилизировалась, но сохранилась положительная динамика роста землепользования в расчёте на одно хозяйство (в основном за счёт увеличения площадей арендованных земель). Процессы укрупнения фермерских хозяйств сопровождаются усилением дифференциации их размеров. В крупных фермерских хозяйствах благодаря организационным факторам и концентрации материальных ресурсов достигается более интенсивный уровень использования земли.

В целом же земельные трансформации привели к разрушению сложившейся системы севооборотов, превышению экологически допустимого уровня распашки сельскохозяйственных угодий, увеличению потерь продукции от недосевов, неблагоприятных условий, нерациональной структуры посевных площадей. Ухудшилось экологическое состояния земель. В связи с этим в диссертации дано обоснование необходимости перехода на освоение полевых севооборотов узкой специализации с короткой ротацией (в стационарном и динамическом вариантах), что отвечает условиям работы фермерских хозяйств и сложившейся рыночной конъюнктуре.

На основании стационарных полевых опытов (2004-2008 гг.) изучения 35 вариантов полевых 5-польных севооборотов, ориентированных на выращивание зерновых культур и подсолнечника (основная производственная специализация фермеров), нами предложена наиболее экономически оправданная структура пашни для условий чернозёмов южных, которая включает 20 % чистого пара, 60 % зерновых (в т.ч. 20-40% озимой пшеницы) и 20 % подсолнечника, при условии его выращивания по специальной технологии для севооборотов короткой ротации. В пределах указанной оптимальной структуры разработаны конкретные схемы севооборотной организации пашни, которые позволяют по сравнению с существующей её структурой увеличить с единицы площади выход продукции в натуральных и стоимостных показателях, энергетический коэффициент, чистую прибыль и уровень рентабельности, добиться бездефицитного баланса гумуса при условии использования побочной продукции в качестве удобрения.

В работе использованы методы оптимизационного программирования эффективности использования пахотных земель, которые позволяют быстрее реагировать на изменения рыночной конъюнктуры и сэкономить средства на организацию исследований. Для этого нами разработана нормативно-методическая база программирования моделей севооборотов, которая включает пять основных блоков расчета натуральных, энергетических, технологических, экологических и экономических параметров. В каждый блок внесены усовершенствования, которые позволяют повысить точность расчетов конечных критериев эффективности землепользования. Производственные опыты в фермерских хозяйствах подтвердили целесообразность внедрения лучших экспериментальных и оптимизационных моделей севооборотной организации пашни.

Результаты исследований также показали необходимость стимулирования мероприятий реализации концепций эколого-биологической системы земледелия на основе научно-обоснованного землеустройства. Необходимо также дальнейшее совершенствование условий развития сети сельскохозяйственных обслуживающих кооперативов, технического сервиса, системы подготовки и переподготовки кадров, информационного обеспечения.

Ключевые слова: фермерские хозяйства; землепользование; эффективность: экономическая, энергетическая, экологическая; пашня; севооборот; системы земледелия.

Porudeeva T.V. Retrospective developments and increasing to efficiency of the use the lands farming facilities. - Manuscript.

This thesis for competition of the scientific degree of the candidate of economic sciences in specialty 08.00.04 - the economy and management of the enterprises (economy of agriculture and agroindustrial complex). - the Mykolaiv State Agrarian University, Mykolaiv, 2009.

The thesis contains the theoretical generalizations and new directions of the decision scientifically-practical problems in methodical approach on estimation and realization action, directed on increasing of efficiency of the agricultural use farming facilities of Mykolaiv region, which promote increase a plant growing production to product and increasing its economic, energy and ecological efficiency. Revealed tendency of transformation of farming land tenure, is installed factors, which influence upon its efficiency, is determined ways of increasing to efficiency of use the lands on base of modern farming systems. For study data, experimental, economic and mathematical models of short-crop rotations with narrow specialization are offered the most optimum ways to organizations of plough-land in conditions of modern market conjuncture with provision for particularities farming facilities. The most actual directions of state support farming facilities are Determined in organizations of the efficient land-use.

Key words: farming facilities; land tenure; economic efficiency: energy efficiency, ecological efficiency; plough-land; crop rotations; farming systems.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. З часу переходу на нові економічні умови в аграрному секторі АПК сільськогосподарське використання земель набуло здебільшого неорганізованого, екологічно-небезпечного характеру. Незавершеність земельної реформи більшою мірою негативно позначилася на фермерських господарствах. Маючи невеликі площі з обмеженим набором вирощуваних культур, вони виявилися неспроможними впровадити раніше рекомендовані форми організації орних земель на основі польових сівозмін тривалої ротації. Під впливом ринкової кон'юнктури розширилося виробництво продукції прибуткових культур, що дало лише тимчасові економічні вигоди. Систематичне нехтування принципами ведення науково-обґрунтованих систем землеробства призвело до поглиблення негативних явищ в землекористуванні та незадовільного економічного стану фермерських господарств. Виходячи із сказаного, необхідний пошук нових агроекономічних концепцій сталого землекористування фермерських господарств на засадах удосконалення систем ведення землеробства, основою яких є сівозміни.

Питанням підвищення ефективності землекористування на різних етапах розвитку суспільства присвячено класичні агроекономічні праці А.Т. Болотова, Ф.С. Крохальова, М.Г. Павлова, А. Теєра, А.В. Чаянова та ін. Загальні та регіональні проблеми сучасного фермерського землекористування відображено в працях В.В. Власова, В.Г. В'юна, В.В. Горлачука, С.В. Долинського, В.Д. Ігнатова, Л.О. Мармуль, Л.Ю. Мельника, В.Я. Месель-Веселяка П.Т. Саблука, А.М. Третяка, М.М. Федорова, І.І. Червена, О.В. Шебаніної тощо. Але розвиток земельних та ринкових відносин в агропромисловому комплексі вимагає рішучих кроків у напрямі підвищення ефективності використання земель, серед яких особлива роль покладена на розробку заходів по відновленню сівозмінної організації використання ріллі з урахуванням нових економічних умов та особливостей функціонування фермерських господарств. Ця актуальна та малодосліджена проблема покладена в основу даної роботи. Актуальність окресленого кола проблем і недостатнє їх дослідження зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною плану науково-дослідних робіт Миколаївського державного аграрного університету і Миколаївського інституту агропромислового виробництва УААН, де автор є виконавцем розділів по темах: "Розробити рекомендації і пропозиції по подальшому розвитку та ефективному функціонуванню фермерських і особистих селянських господарств з аналізом їх впливу на трудозайнятість і підвищення життєвого рівня сільського населення (на прикладі Миколаївської області)" (№ ДР 0106U004597) і "Розробити інтенсивні сівозміни з короткою ротацією та концентрацією зернофуражних і технічних культур для різних форм організації сільськогосподарського виробництва в південному Степу" (№ ДР 0104U003828).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування організаційно-економічних заходів підвищення ефективності регіонального фермерського землекористування на основі розв'язання наступних конкретних питань:

- узагальнення тенденцій та встановлення взаємозв'язків земельних відносин з розвитком систем землеробства та соціально-економічними перетвореннями в аграрній сфері;

- аналіз ретроспективи розвитку фермерських господарств регіону та оцінка ефективності їх функціонування під впливом організаційно-правових форм, розмірів і зональних особливостей землекористування;

- розробка нових методичних підходів моделювання ефективного використання землі фермерських господарств на основі вдосконалення системи показників і нормативно-методичної бази оптимізаційного програмування;

- економічна та еколого-енергетична оцінка ефективності експериментальних та теоретичних (оптимізаційних) моделей використання ріллі на основі вузькоспеціалізованих польових сівозмін короткої ротації;

- оцінка стану та визначення актуальних напрямів державної підтримки в підвищенні ефективності землекористування та функціонування фермерських господарств.

Об'єкт дослідження ? процеси сільськогосподарського використання та підвищення ефективності земельних ресурсів.

Предмет дослідження ? теоретичні, методичні і практичні питання підвищення ефективності використання земель фермерських господарств.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання системних соціально-економічних явищ, базові положення економічної теорії, наукові розробки, законодавчі та нормативно-правові акти, офіційні статистичні матеріали з досліджуваної проблеми. Для аналізу окремих питань використано методи: монографічний (стан вивченості проблеми в історичному розвитку), математично-статистичний (визначення кореляційно-регресійних зв'язків, аналіз графічних матеріалів, даних групувань, достовірності результатів), моделювання процесів і об'єктів (ефективність використання ріллі в сівозмінах), абстрактно-логічний (формулювання наукових гіпотез і узагальнень) та ін.

Наукова новизна одержаних результатів. На захист виносяться нижчезазначені результати досліджень, що становлять наукову новизну.

Вперше:

- обґрунтовано стратегічні напрями підвищення ефективності використання земель фермерських господарств, спеціалізованих на вирощуванні зернових та олійних культур, в умовах степового регіону України на основі раціональної організації стаціонарних і динамічних вузькоспеціалізованих польових сівозмін короткої ротації;

- встановлено закономірності формування економічних та еколого-енергетичних показників ефективності використання ріллі та їх комплексної взаємодії у різних варіантах експериментальних та теоретичних (оптимізаційних) моделях сівозмін короткої ротації залежно від схем чергування культур і сівозмінної структури.

Удосконалено:

- методику оцінки ефективності землекористування з пропозиціями врахування сівозмінного фактору в комплексі з економічними і еколого- енергетичними критеріями на основі нормативно-методичної бази, прив'язаної до ґрунтово-кліматичних умов та структури використання ріллі фермерських господарств.

Набули подальшого розвитку:

- дослідження з впливу розміру фермерських господарств на ефективність використання земель з врахуванням нових аспектів: землезабезпеченості, зональних особливостей та організаційно-правових форм землекористування;

- методичні підходи до оцінки нормативної грошової вартості землі фермерських господарств на основі її природної родючості. Введено поняття "гумусної складової грошової вартості землі" і "вартісного балансу гумусу", запропоновано методику їх розрахунку для використання в еколого-економічних оцінках землекористування і встановлення реальної вартості земель сільськогосподарського призначення;

- теоретичні дослідження впливу земельних трансформацій на розвиток систем землеробства та становлення фермерських господарств в умовах сучасних соціально-економічних відносин;

- напрями державної підтримки сталого землекористування фермерських господарств регіону.

Практичне значення отриманих результатів. Положення дисертаційної роботи щодо підвищення еколого-економічної ефективності земельних ресурсів і вдосконалення структури використання ріллі втілено в практичних рекомендаціях і захищено деклараційним патентом. Дані розробки запропоновано до впровадження в практику фермерських господарств (довідка Головного управління агропромислового розвитку Миколаївської облдержадміністрації від 26.08.2009 р., № 310/04-02/09-01-29/09 і довідка Миколаївського інституту агропромислового виробництва УААН від 16.04.2009 р.). Методика оптимізаційного моделювання та комплексної оцінки ефективності польових сівозмін на основі вдосконаленої нормативно-методичної бази рекомендована до впровадження в системі закладів УААН, що виконують наукові дослідження з розробки сівозмін (довідка Інституту зернового господарства УААН від 03.03.2009 р.). Дана методика також рекомендована методичною радою Миколаївського державного аграрного університету до використання у навчальному процесі (протокол № 10 від 18.06.2008 р.) і опублікована. Кращі варіанти сівозмінної організації ріллі впроваджуються у ФГ "Еліта" Жовтневого, "Сана" Очаківського і "Валентина" Березнегуватського району Миколаївської області (відповідні акти виробничої перевірки № 1-с, 2-с, 3-с) і дістали позитивну господарсько-економічну оцінку.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно досліджено основні положення дисертації, сформульовано висновки і пропозиції. Особистий внесок у вивченні експериментальних моделей сівозмін та розробці методики їх оцінки полягає в розрахунках та аналізі господарсько-економічних, енергетичних і екологічних характеристик. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення та ідеї, що належать особисто здобувачу.

Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень з теми дисертації було представлено:

- на міжнародних наукових конференціях ? "Розвиток агропродовольчого сектору економіки і проблеми підготовки кадрів" (Одеса, 2007 р.), "Україна - сільське господарство - СОТ" (Миколаїв, 2007 р.), "Економіка аграрних підприємств:

проблеми теорії та практики (Полтава, 2008 р.);

- на Всеукраїнських конференціях і нарадах ? "Роль держави у відтворенні економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників у розвитку аграрного виробництва в умовах вступу України до СОТ" (Миколаїв, 2007 р.), "Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі" (Полтава, 2007 р.), координаційно-методичних нарадах з питань виконання науково-технічної програми "Системи землеробства в зоні Степу" (Дніпропетровськ, 2005-2008 рр.).

Матеріали дисертації регулярно доповідалися на регіональних конференціях, нарадах, засіданнях вчених рад, оформлювалися у вигляді річних наукових звітів з подальшим розглядом і затвердженням відповідними структурами УААН.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 18 публікаціях, у тому числі 9 ? у фахових виданнях (4,12 д.а.), з яких 6 опубліковано автором особисто (2,87 д.а.). Загальний обсяг публікацій - 9,35 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Робота включає вступ, три розділи, висновки, 25 додатків на 25 сторінках, бібліографічний список (216 джерел на 19 сторінках). Загальний обсяг роботи - 228 сторінок. В роботі міститься 41 таблиця, 28 рисунків (3 таблиці і 3 рисунки на окремих сторінках).

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі "Теоретичні та методичні основи ефективного землекористування в фермерських господарствах" висвітлено історичні етапи земельних відносин у зв'язку з розвитком систем землеробства та трансформаціями землекористування в господарствах, а також методичні основи оцінки показників ефективності використання земель.

Дослідження показали, що перехід до більш ефективних способів сільськогосподарського використання земель історично стимулювався зменшенням доступних територіальних ресурсів. Це вимагало вдосконалень систем землеробства, впровадження більш раціональних форм землекористування, змін організаційно-економічних систем ведення господарства.

На нашу думку, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського використання земель у фермерських господарствах неможливо досягти без розвитку і вдосконалення систем землеробства, основою яких є сівозміни. Вони впливають на елементи робочих процесів, визначають рівень інтенсифікації та екологічну спрямованість використання земель. Від характеру сівозмін залежать особливості організації використання агрокліматичних, трудових, технічних, фінансових ресурсів. Вони відображують рівень спеціалізації та концентрації виробництва, розвиток виробничої інфраструктури. З цього випливає економічна сутність сівозмін як елементу виробничих сил, від якого залежить ефективність використання основного засобу виробництва - земельних ресурсів.

Середня площа ріллі сучасного українського фермерського господарства сформувалася у повній відповідності до світових тенденцій землезабезпеченості (вона удвічі більша за країни Євросоюзу та на рівні США). Але виробництво валової продукції та чистого прибутку в розрахунку на господарство і одиницю площі суттєво відстає від рівня провідних країн. Тому проблему оптимального розміру землекористування необхідно переносити в якісну площину ? підвищення ефективності використання земель до рівня світових стандартів.

У визначенні ефективності земельних ресурсів економічна наука та практика виробили ряд об'єктивних критеріїв. Їх використання вимагає врахування специфіки фермерських господарств. Виходячи з того, що їх землі представлено в основному ріллею, організаційні основи її використання повинні в першу чергу спиратися на сівозмінний фактор (ефект дольової участі культур і парів в структурі ріллі). При цьому найбільш важливими економічними показниками є чистий прибуток на одиницю земельної площі (головна мета виробничої діяльності фермера), а також виробництво продукції у натуральних і вартісних показниках на одиницю земельної площі (обов'язок фермера перед суспільством як виробника товарної продукції). Для поглибленої оцінки ефективності землекористування розраховують додаткові економічні показники, такі як рівень рентабельності сівозмін, землемісткість різних видів продукції, диференціальний доход (рента).

Фермерські землі мають найгірший екологічний стан: високу розораність та ерозійну небезпечність сільгоспугідь, недосконалу структуру ріллі, дефіцитний баланс органіки, що спричиняє інтенсивну дегуміфікацію ґрунтів. Тому наш методичний підхід у визначенні екологічних критеріїв бере за основу баланс гумусу в сівозмінах - найбільш узагальнений показник екологічного стану земель. Зручність і простота його використання полягає в тому, що кількісні параметри балансу гумусу можуть бути легко обраховані у вартісні. Для цього пропонуємо ввести поняття "вартісний баланс гумусу", як основи розрахунку еколого-економічного ефекту і "гумусна складова грошової оцінки землі", як основи розрахунку її реальної вартості у сільськогосподарському використанні.

Відмінністю фермерських господарств також є їх критична забезпеченість енергоресурсами, технічними потужностями та іншими засобами виробництва, що вимагає впровадження ресурсо-енергозаощаджуючих технологій. Звідси виникає потреба в оцінці енергетичної ефективності землекористування, методика якої нами доопрацьована для сівозмінного рівня організації ріллі. Вона є важливим доповненням до економічного аналізу, оскільки вирішує проблему коливань вартісних показників, пов'язаних зі зміною цін на продукцію та засоби виробництва і дає більш стабільну характеристику ефективності виробництва.

Ми прийшли до висновку про доцільність визначати і комплексні, інтегровані показники оцінки різних варіантів організації землекористування, що дозволило би винайти оптимальний баланс, наприклад, між економічною доцільністю та екологічними вимогами. Така оцінка пропонується на основі розрахунків рейтингу по окремих показниках та сумарного рейтингового балу за математичними моделями, що дозволяють найбільш точно виявляти ступінь відмінностей між варіантами (на відміну від рангових балів).

У другому розділі "Розвиток фермерських господарств регіону та ефективність використання їх земель" досліджено процеси становлення фермерства в Миколаївській області, організаційно-правову структуру їх земель, кількісні та якісні трансформації у землекористуванні, ефективність використання земель в процесі виробничої та фінансово-економічної діяльності з урахуванням агрокліматичного районування та розмірів фермерських господарств.

Аналіз фермерського руху в регіоні засвідчив його унікальні особливості. Так, протягом тривалого часу Миколаївщина зберігала абсолютне лідерство за кількістю фермерських господарств. Їх чисельність в перерахунку на 1000 осіб сільського населення та на 1000 гектарів сільськогосподарських угідь за останні п'ять років (2004-2008) залишаються на найвищому рівні серед регіонів України.

Кількість фермерських господарств знаходиться в позитивній залежності від рівня землезабезпеченості окремих територій. Виявлена стійка динаміка посилення дефіциту сімейних трудових ресурсів в розрахунку на одиницю земельної площі. Цей дефіцит компенсується зростанням частки найманої праці, що призводить до поступової втрати сімейного устрою господарювання.

В сфері виробничої діяльності фермери віддають перевагу розвитку рослинництва. Незважаючи на щорічне зростання обсягів виробництва, фермери ще не досягли абсолютного лідерства у питомій вазі всіх товаровиробників області по жодній сільськогосподарській культурі. В структурі виручки від реалізації продукції власного виробництва питома вага тваринництва фермерів становить незначну частку - 1,7 %, а в структурі чистого прибутку вона практично відсутня.

Характерними особливостями п'ятирічного періоду (2004-2008 рр.) є кількісна стабілізація фермерських господарств Миколаївської області на рівні 4,5-4,6 тис. одиниць і збереження позитивної динаміки зростання площ сільгоспугідь в розрахунку на одне господарство (74 га - у 2008 р.). Основна маса господарств (більше 60 %) залишається малоземельною (від 1,1 до 50 га), їх чисельність щорічно скорочується. Кількість господарств із площею земель в 100-500 га і більше щорічно зростає, їх питома становить 11 %, а в земельній площі ? 69% (2006-2008 рр.). Фермерські господарства, створені на основі 100% оренди землі, мають найбільший розмір землекористування (у 3,6 разів вищий за середньостатистичний). Питома вага таких господарств за кількістю становить 5,5%, а в площі ? 40,1%.

Наведені дані свідчать про диференціацію господарств за розмірами. Так, у Миколаївській області з'явилися фермерські утворення з площею земель в 3,5-6,0 тисяч гектарів, які по суті є орендними підприємствами з використанням найманої праці. В той же час 3,4 % фермерських господарств мають від 1,1 до 5,0 га земель, тобто на рівні або навіть нижче рівня окремих домогосподарств, що ведуть натуральний тип господарювання. Біля 20 % фермерів взагалі не мають землі, і кількість таких господарств має тенденцію до зростання. Вважаємо, що віднесення подібних господарств державною статистикою до категорії фермерських несумісне з класичними принципами їх організації і потребує наукового обґрунтування чітких класифікаційних засад з огляду на виявлені тенденції в землекористуванні.

За нашими дослідженнями оптимізація розмірів землекористування здійснюється за рахунок оренди. Так, за 2006-2008 рр. питома вага орендованих сільгоспугідь досягла 70% від площі фермерських земель. Основна маса договорів оренди (82%) мають короткотерміновий характер - до п'яти років. Високий процент орендованих земель, динамічність їх зростання, короткі строки оренди є суттєвими факторами нестабільності землекористування, що заважають впровадженню сівозмінної організації території фермерського господарства.

Іншими характерними чинниками, що знижують ефективність використання земель, є недосконала структура використання ріллі як в агроекологічному, так і економічному плані. Розораність фермерських сільськогосподарських угідь Миколаївської області найвища в Україні, вона вже перевищує рівень 98% (в окремих адміністративних районах ? 100%), що становить велику екологічну загрозу. Відбуваються значні втрати продуктивних площ (до 16-19% ріллі) через недосіви та загибель врожаю. Екологічну деградацію земель посилює екстенсивний характер землеробства, що в першу чергу проявляється в порушенні сівозмінної організації ріллі та низькому рівні внесення добрив, особливо органічних.

Наші розрахунки показали, що за період 2004-2008 рр. вартісний річний баланс гумусу у фермерських господарствах області (-993,8 грн/га у фактичних цінах) є найнесприятливішим порівняно з господарствами інших категорій. Ці екологічні втрати не враховуються у собівартості продукції і поки що становлять невелику частку втрат від вартості вирощеної продукції (2,8%). Це спонукає фермерів вирішувати економічні проблеми не шляхом інтенсифікації систем землеробства, а за рахунок посилення експлуатації природної родючості земель, що в подальшому неминуче призведе до більш вагомих економічних втрат.

Земельні трансформації і ринкові перетворення негативно відобразилися на структурі посівних площ фермерських земель. Основну частку посівів у середньому за 2004-2008 рр. займали зернові (59,7%) й технічні (38,2%) культури. Порівняно з 1990 р. (структура ріллі, наближена до оптимального рівня) питома вага площ овоче-баштанних культур і картоплі зменшилася у 4,8 рази, кормових культур - у 26,7 разів, а технічних культур (з питомою вагою соняшнику 81,4%), збільшилася утричі, що вказує на порушення оптимального поєднання рослинництва і тваринництва. Ринкові переваги такої структури виявилися тимчасовими, і в подальшому призвели до падіння урожайності внаслідок недооцінки сівозмінного фактору.

Для більш детального дослідження питання впливу площі ріллі на її ефективність у фермерських господарств північного агрокліматичного району Миколаївської області нами проведено розрахунки багаторічних даних обстежень обласної державної статистики по групам (І ? до 50 га, ІІ ? від 51до 100 га і ІІІ ? більше 100 га). Перша група господарств визначена нами як контрольна, оскільки законодавчо обмежена дозволеною для приватизації площею.

Встановлено (табл.1), що у третій групі господарств (з більшою площею ріллі) порівняно з контрольною одержано на одиницю площі більше виручки від реалізації зерна (на 73 %) і насіння соняшнику (на 93%). Чистий прибуток всієї діяльності зріс у 3,5 рази, а рівень рентабельності - у 1,9 рази. Такий ефект досягнуто завдяки більшій врожайності культур (внесено мінеральних добрив на 1 га ріллі більше на 24%), вищих рівнів товарності продукції та ціні реалізації соняшнику. Виявлено також, що в крупних фермерських господарствах насиченість основними засобами та їх зношеність менша, що може вказувати на їх кращий технічний стан та високу ефективність використання.

За аналогічною схемою нами оцінено зональні відмінності показників ефективності землекористування фермерських господарств 19 адміністративних районів області за 2004-2008 роки. Вони покращуються від південного до північного агрокліматичного району. В останньому вища ефективність використання ріллі досягається як за рахунок ефекту збільшення площі землекористування, так і за рахунок більш сприятливих ґрунтово-кліматичних умов. При цьому розрахований нами варіант грошової нормативної оцінки ріллі з використанням нових методичних підходів (В.Я. Месель-Веселяка, Д. Шияна, І.І. Червена та ін.) засвідчив найвищу вартість земель північного агрокліматичного району, що підтверджується їх більш високою якісною оцінкою. В протилежність цьому офіційна версія визнає найбільш цінними землі південного агрокліматичного району.

Таблиця 1 Ресурсозабезпеченість та ефективність використання ріллі фермерських господарств північного агрокліматичного району Миколаївської області залежно від її площі у середньому за 2004-2008 рр.

Показники	Групи за площею ріллі на одне господарство, га	Всього по району
	< 50 (І)	50,1-100 (ІІ)	> 100 (ІІІ)
Кількість господарств	401	1157	431	1989
Площа ріллі, га: - всього - на одне господарство	15145 37,8	77548 67,0	58875 136,6	151568 76,2
Основні засоби на 100 га ріллі, тис.грн: - всього - сума зносу	129,4 11,8	87,7 6,7	79,8 4,2	87,2 6,2
Внесено мінеральних добрив на 1 га удобреної площі, кг діючих речовин	37,1	37,8	45,9	40,1
Урожайність, т/га: - зернових культур - соняшнику	1,86 0,87	1,81 0,90	2,48 1,13	2,08 0,99
Вихід продукції на 100 га ріллі, т: - зерна - насіння соняшнику	101,7 25,8	77,1 26,4	115,0 22,9	94,3 25,0
Рівень товарності, %: - зерна - насіння соняшнику	50,8 45,4	64,4 78,5	81,5 94,0	71,0 80,1
Середня реалізаційна ціна, грн/т: - зерна - насіння соняшнику	599 1153	582 1216	573 1207	578 1208
Виручка від реалізації на 100 га ріллі, тис. грн: - зерна - насіння соняшнику	31,0 13,5	28,9 25,2	53,7 26,0	38,7 24,3
Чистий прибуток всієї діяльності на 100 га ріллі, тис. грн	8,4	12,4	29,5	18,6
Рівень рентабельності всієї діяльності, %	17,5	26,3	34,1	29,7

В межах організаційно-правових форм землекористування (землі приватизовані, надані для користування з державного резервного фонду, орендовані) найбільш ефективними виявилися комбіновані структури з обов'язковою участю орендованих земель незалежно від розмірів господарства, а також ті, що функціонують тільки на орендованих землях. В даних групах господарств одержують вищу врожайність основних сільськогосподарських культур та валовий дохід на одиницю площі.

В третьому розділі "Напрями удосконалення структури і підвищення ефективності використання фермерських земель" розглядаються результати експериментального і теоретичного оптимізаційного моделювання раціональної сівозмінної організації ріллі, питання удосконалення організаційно-економічних відносин та державної підтримки фермерських господарств.

Специфіка розвитку ринкових умов і земельних трансформацій унеможливлює швидкий перехід фермерів до найбільш прогресивних адаптивно-інтенсивних систем землеробства, а також повернення до сівозмін тривалої ротації. Тому представляється, що вузькоспеціалізовані польові сівозміни з короткою ротацією є найбільш адаптованими до сучасних умов середньостатистичного фермерського господарства. За їх впровадження створюються можливості швидко освоїти оптимальну структуру посівних площ, досягти високого рівня спеціалізації виробництва ринково орієнтованих культур, зменшити набір комплексу знарядь та машин, а значить і витрат на їх утримання та експлуатацію, організовано використовувати землі з короткими термінами оренди, спростити управління технологічними процесами.

З метою встановлення економічно обґрунтованої структури ріллі та схем чергування культур нами досліджено 35 варіантів експериментальних п'ятипільних польових сівозмін, спеціалізованих на вирощуванні зернових культур і соняшнику на двох фонах удобрення. Стаціонарні досліди проведено протягом 2004-2008 рр. (друга ротація) в умовах чорноземів південних Миколаївського інституту агропромислового виробництва УААН.

Намагання фермерів підвищити ефективність використання ріллі шляхом простого арифметичного додавання кількості прибуткових культур, або вирахування неприбуткових площ спростовується нашим аналізом впливу питомої ваги в сівозмінній структурі соняшнику (рис.1) і чорного пару (табл.2).

Рис. 1. Вплив питомої ваги соняшнику в структурі експериментальних сівозмін на економічні показники використання ріллі у середньому за 2004-2008 рр.

Наведені результати свідчать, що високих економічних показників неможливо досягти як в сівозмінах без соняшнику, так і надмірному насиченні ним ріллі (понад 20%). В сівозмінах з чорним паром має місце недобір валової продукції лише у натуральному вимірі, але чистий прибуток і рентабельність сівозмін підвищується завдяки позитивному впливу чорного пару на продуктивність та якість зерна озимої пшениці ? найбільш прибуткової зернової культури.

Експериментальні дослідження показали, що економічно обґрунтованою структурою ріллі в польових сівозмінах, орієнтованих на вирощування зернових культур і соняшнику (основна спеціалізація фермерів), є: чорний пар - 20 %, зернові культури - 60 (з них озима пшениця 20-40 %) і соняшник - 20 % (за умов дотримання технології вирощування культури в сівозмінах короткої ротації).

Таблиця 2 Вплив питомої ваги чорного пару на показники ефективності використання ріллі у середньому по всім експериментальним сівозмінам за 2004-2008 рр.

% у площі сівозмін*	Вихід основної продукції з 1 га сівозмінної площі, т	Енергетичний коефіцієнт (основна продукція)	Вартість валової продукції, тис. грн/га	Умовний чистий прибуток, тис. грн/га	Рівень рентабельності, %
чорного пару	зернових, всього	гороху	зерна, всього	Озимої пшениці	соняшнику	кормо-протеїнових одиниць
Без добрив
0	82	24	1,64	0,48	0,22	2,26	2,63	1,65	0,30	22,5
10	72	14	1,59	0,53	0,24	2,17	2,97	1,64	0,41	33,3
20	62	4	1,54	0,60	0,24	2,08	3,31	1,64	0,51	45,4
Удобрений фон (N60 Р 60)
0	82	24	1,93	0,57	0,26	2,64	1,99	1,98	0,26	15,3
10	72	14	1,88	0,64	0,26	2,55	2,26	1,99	0,42	26,9
20	62	4	1,82	0,73	0,27	2,44	2,51	1,98	0,56	39,2

*) Усереднені компоненти незмінної сівозмінної структури: озима пшениця - 24%, озимий ячмінь - 12%, ярий ячмінь - 4%, кукурудза - 8 %, сориз -10 %, соняшник -18 %.

Великі матеріальні та фінансові витрати на проведення наукових і виробничих досліджень експериментальних варіантів використання ріллі спонукали нас перейти до програмування теоретичних оптимізаційних моделей. Для цього сформована відповідна нормативно-методична база, структура якої подана на рис. 2. В якості базового варіанту прийнято існуючи методики і алгоритми. Нами вони доопрацьовані в напрямі підвищення точності розрахунків стосовно агрокліматичних умов регіону і особливостей фермерських господарств.

База натуральних показників займає центральне місце, оскільки від неї, особливо бонітетної врожайності, залежить точність розрахунку інших критеріїв ефективності використання ріллі. Для цього вводиться система коефіцієнтів корегування, які залежать від попередника, сівозмінної ланки, питомої ваги культури в сівозміні, типу ґрунту. Наприклад, коефіцієнт корегування урожайності на попередники можна розрахувати за наступною математичною моделлю:

, (1)

де Кpij - коефіцієнт корегування врожайності і-тої культури за j-тим попередником;

Yij - урожайність і-тої культури за j-тим попередником); Yijn - урожайність і-тої культури за n-ним попередником; n - кількість попередників для і-тої культури при j =1,2…n (максимальне значення n дозволяє отримати більш достовірні результати); 0,80 - обмеження (за умови одержання Kpij менше зазначеної величини попередник вважається небажаним). Математичні підходи дозволяють включити більшість сівозмінних і ґрунтових факторів в розрахункові алгоритми, що неможливо було зробити за існуючими системами оцінки, які визначають цінність попередника суб'єктивно - добрий, допустимий, незадовільний.



В енергетичному блоці запропоновано методики експрес-розрахункових рішень енергетичного коефіцієнту за бонітетною урожайністю та типовою технологією вирощування культур. Стосовно сівозмінної організації використання ріллі показники енергетичного балансу пропонуємо визначати у вигляді наступних математичних моделей:

де Ес - енергоємність технології по сівозміні в цілому; Еij - енергоємність технології i-тої культури по j-тому ресурсу; Ri - дольова частка культури в сівозмінній посівній площі; Еk - енергоємність всієї продукції сівозміни на одиницю площі; Еki - енергоємність продукції i-тої культури; n - кількість культур (включно з парами) в сівозміні; m - кількість технологічних ресурсів. Підсумковими показниками енергетичної ефективності сівозмінної організації використання ріллі є енергетичний коефіцієнт сівозміни (Ке):

Ке = Еk : Ес (4)

Оптимізаційна модель енергетично ефективна за умови Ке > 1. Тому цільову функцію енергетично ефективних сівозмін можна розписати за показниками як: Ес>min ; Еk>max; Ке>max.

Особливість технологічного блоку полягає в тому, що розроблено типовий набір технологічних операцій, який включає агрегатування технічних засобів і техніко-економічні нормативи їх використання з урахуванням системи машин для фермерських господарств різного розміру. Це дозволяє спроектувати потрібну технологічну схему вирощування будь-якої культури з урахуванням технічних можливостей фермерів.

Екологічний блок формується інформативним матеріалом, необхідним для розрахунку балансу гумусу у кількісному, або запропонованого нами вартісному варіанті (останній дозволяє визначати еколого-економічну ефективність та корегувати зміни до нормативної вартості землі). В існуючу методику розрахунку балансу гумусу нами внесено зміни, що дозволяють визначати його втрати внаслідок ерозії.

Оцінку достовірності показників теоретичної оптимізаційної моделі здійснено на основі порівняння з даними експериментальних сівозмін методами кореляційного і дисперсійного аналізу. Найбільш об'єктивним критерієм достовірності вважаємо найменшу істотну різницю між оціночними варіантами на 5-процентному рівні значимості (НІР 05). Теоретична оптимізаційна модель найбільш точно відображує відмінності варіантів енергетичних і екологічних критеріїв та виходу кормопротеїнових одиниць (НІР 05= 4-8 %) Меншою мірою забезпечується точність оцінки варіантів за показниками умовного чистого прибутку (НІР 05= 10,7 %) і рівня рентабельності (НІР 05= 15,8 %).

Експериментальне та теоретичне оптимізаційне моделювання дозволило винайти найбільш ефективні варіанти сівозмінної організації ріллі для фермерських господарств в межах оптимальної сівозмінної структури (табл.3). Порівняно з контрольним варіантом (структурою ріллі, наближеної до фермерських господарств) експериментальні моделі дають можливість у різній мірі підвищити показники ефективності використання ріллі за рахунок збільшення виходу і вартості валової продукції, підвищення енергетичної та екологічної ефективності, зростання чистого прибутку та рівня рентабельності.

Таблиця 3 Економічна та еколого-енергетична оцінка ефективності кращих варіантів сівозмінної організації ріллі у середньому за 2004-2008 рр.

№ п/п	Схема чергування культур в сівозміні (питома вага в сівозмінний площі, %)	Вихід з 1 га сівозмінної площі, т	Енергетичний коефіцієнт	Вартісний річний баланс гумусу, ±грн/га	Вартість валової продукції, тис. грн/га	Умовний чистий прибуток, тис. грн/га	Рівень рентабельності, %
		зерна всього	зерна продовольчого	соняшнику	кормо-протеї-нових одиниць
					основної продукції	основної +побічної продукції	основної продукції	основної +побічної продукції	з вилученням побічної продукції	без вилучення побічної продукції
Експериментальні моделі сівозмінної організації ріллі
1	КОНТРОЛЬ: 1. Чорний пар (20), 2. Оз. пшениця (20), 3. Соняшник (20), 4. Ярий ячмінь (20), 5. Соняшник (10), кукурудза (10)	1,44	0,63	0,42	2,42	3,22	2,29	5,07	-654,9	-238,4	1,90	0,51	36,5
2	1. Чорний пар (20), 2. Оз. пшениця (20), 3. Соняшник (20), 4. Оз. ячмінь (20), 5. Сориз (20)	1,80	0,63	0,35	2,46	3,20	2,74	6,41	-432,8	+76,1	2,00	0,60	43,1
3	1. Чорний пар (20), 2. Оз. пшениця (20), 3. Кукурудза (20), 4. Оз. ячмінь (20), 5. Соняшник (20)	1,81	0,65	0,33	2,47	3,29	2,65	6,14	-471,0	+38,7	2,01	0,64	45,3
4	1. Чорний пар (20), 2. Оз. пшениця (20), 3. Оз. пшениця (20), 4. Соняшник (20), 5. Сориз (20)	1,76	1,09	0,34	2,46	3,16	2,48	6,10	-425,0	+73,0	2,06	0,63	44,0
Теоретичні оптимізаційні моделі сівозмінної організації ріллі
5	1. Чорний пар (20), 2. Оз. пшениця (20), 3. Оз. ріпак (20), 4. Оз. ячмінь (20), 5. Соняшник (20)	1,13	0,65	0,33	2,20	2,79	2,79	6,18	-498,2	-34,5	2,07	0,75	57,0
6	1. Чорний пар (20), 2. Оз. пшениця (20), 3. Оз. ріпак (20), 4. Оз. пшениця (20), 5. Соняшник (20)	1,13	1,13	0,33	2,26	2,62	2,62	5,81	-466,1	-2,5	2,15	0,83	63,6

Теоретично розраховані оптимізаційні варіанти сівозмінної організації ріллі дозволяють швидше відреагувати на нові ринкові фактори. Так, введення ріпаку в сівозміни дає можливість збільшити питому вагу технічних культур до 40 % і створює умови для розширення посівів озимої пшениці (сівозміни № 5,6). Внаслідок цього можна прогнозувати покращення показників економічної ефективності порівняно з кращими варіантами експериментальних сівозмін (№ 2,3,4), чого не можливо було досягти тільки за рахунок соняшнику.

Залежно від організаційно-правових форм землекористування рекомендуємо впроваджувати як стаціонарні сівозміни (чергування культур у часі і просторі) так і динамічні (чергування у часі). Перші доцільно вводити на стабільних, цілісних земельних масивах, другі ? на орендованих площах, що дозволить освоювати сучасні системи землеробства на всіх фермерських землях.

Вважаємо, що в сучасних економічних умовах розвитку фермерських господарств державна політика земельних відносин потребує стимулювання найменш мотивованих, але актуальних для фермерів заходів, направлених на реалізацію концепцій еколого-біологічної системи землеробства. Частина цих заходів, наприклад, захист вітчизняного товаровиробника м'ясної продукції, не вимагає бюджетних витрат, але важлива для зміцнення кооперативних зв'язків з господарствами населення (основні виробники продукції тваринництва) у створенні для них кормової бази і одержанні дешевого джерела органічних добрив, що сприяло би екологізації структури земельних угідь фермерських господарств та у перспективі переходу до адаптивно-інтенсивної системи землеробства.

Доцільно також спростити систему доступу до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, цільових державних і регіональних програм, інвестиційних проектів, дорадчих служб для дрібноземельних фермерів, які намагаються стати крупнотоварними підприємцями. Необхідно створити умови розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, особливо технічного сервісу. До створення системи машин для фермерських господарств доцільно зміцнити мережу машино-технологічних станцій і обмежити для них право оренди земель щоб запобігти переростання їх у "латифундії".

Висновки

Дисертація містить теоретичні узагальнення та нові напрями вирішення науково-практичних завдань в методичних підходах оцінки та реалізації заходів підвищення ефективності сільськогосподарського використання земель фермерських господарств регіону, що сприяють збільшенню виробництва рослинницької продукції та підвищенню її економічної, енергетичної та екологічної ефективності.

1. Особливості трансформацій сільськогосподарського землекористування відображують історичний розвиток систем землеробства та способи сівозмінної організації території, які розглядаються як основоположні та найбільш впливові економічні елементи виробничих ресурсів. Загальною тенденцією провідних країн світу є позитивна залежність формування середнього розміру землекористування фермерського господарства від землезабезпеченості території; зменшення цих показників стимулює інтенсифікацію використання земель.

2. За комплексом ознак (абсолютна кількість фермерських господарств, їх щільність у загальній площі сільгоспугідь і на 1000 осіб сільського населення та іншими) Миколаївська область є лідером українського фермерського руху всього його історичного періоду. Встановлена висока позитивна кореляційна залежність між землезабезпеченістю сільського населення та кількістю фермерських господарств, що є характерним як для основних ґрунтово-кліматичних зон України, так і агрокліматичних районів Миколаївської області.

3. Сучасні земельні трансформації мають тенденцію до укрупнення землекористування та кількісної стабілізації фермерських господарств. Найбільшу площу мають фермерські господарства, що користуються тільки орендованими масивами (у 3,6 разів більше за середній рівень). Вони становлять 5,5% від загальної кількості господарств і 40,1% від загальної площі землекористування. Відбувається диференціація господарств за розмірами (від одиниць до кількох тисяч гектарів). Облік державними органами статистики і реєстрації крайніх груп господарств (у тому числі безземельних) як фермерські суперечить науково-законодавчим принципам їх сімейно-трудового, товарного типу виробництва і вимагає включення розміру і форм землекористування в класифікаційні ознаки організаційно-правових типів господарств.

4. Характерними ознаками нераціонального використання земель фермерських господарств є високий рівень розораності сільгоспугідь (у середньому 98,5%), значні втрати продуктивних площ (до 16-19% ріллі) через недосіви та загибель врожаю, відсутність сівозмінної організації території з порушенням науково-обґрунтованого чергування культур, надмірне насичення соняшником (понад 30% від посівної площі) ведення землеробства в екстенсивному, екологічно небезпечному варіанті.

5. За результатами групування господарств за розмірами ріллі (І ? до 50 га, ІІ ? від 51до 100 га і ІІІ ? більше 100 га) встановлено найвищі показники виходу продукції, виручки від її реалізації, чистого прибутку в розрахунку на одиницю площі та рівень рентабельності в групі ІІІ, найнижчі ? в групі І. В крупних фермерських господарствах використовують вищі дози мінеральних добрив, досягається більша врожайність, рівень товарності і реалізаційна ціна продукції рослинництва в цілому. Найбільш ефективними організаційно-правовими формами землекористування на фермерських землях виявилися комбіновані структури з обов'язковою участю орендованих земель незалежно від розмірів господарства.

6. Встановлено зональні відмінності в показниках виходу продукції, виручки від її реалізації, чистого прибутку в розрахунку на одиницю площі та рівня рентабельності фермерських господарств. Вони покращуються від південного до північного агрокліматичного району Миколаївської області за рахунок ефекту збільшення розміру землекористування і кращих агроеколого-економічних характеристик земель, що мають вищу грошову нормативну вартість за новими методичними підходами до їх оцінки.

7 Сівозмінна організація використання ріллі у фермерських господарствах повинна раціонально поєднувати динамічні і стаціонарні сівозміни. Стаціонарний варіант доцільно впроваджувати на площах із стабільним землекористуванням на однорідних за територіально-ландшафтними та екологічними умовами масивах. На орендних масивах (займають у середньому 60-73% фермерських земель), що не мають компактного розміщення, доцільні динамічні сівозміни, термін ротації яких повинен бути узгодженим з термінами оренди земель.

...