Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічні засади державного регулювання ринку яловичини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Посилення глобалізаційних процесів на світових ринках продовольства та сільськогосподарської продукції, зростання чисельності населення і підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, відкривають широкі перспективи для вітчизняних підприємств, зокрема створюють умови для відтворення і подальшого розвитку галузі тваринництва за рахунок стимулювання нарощування внутрішнього виробництва та експорту яловичини. Одночасно інтеграція України до СОТ і пов'язане з цим зниження рівнів захисту та обсягів державної підтримки національних сільськогосподарських виробників зумовлюють необхідність підвищення конкурентоспроможності вітчизняного тваринництва і суміжних з ним галузей на світовому та національному ринках. Реалізація зазначеного пріоритету потребує розробки комплексу організаційно-економічних заходів державної підтримки, спрямованого на підвищення ефективності функціонування тваринницької галузі шляхом зниження витрат на всіх етапах виробництва та просування продукції на світові ринки.

Наукові дослідження проблем функціонування ринків та ролі держави на них висвітлені в працях зарубіжних вчених: С.Л. Брю, Дж.М. Кейнса, К.Р. Макконела, П. Самуельсона, А. Сміта, М. Трейсі, та в роботах відомих українських вчених, що досліджують роль державного регулювання сільського господарства - В.П. Галушко, М.А. Горлачука, М.Я. Дем'яненка, О.Ю.Єрмакова, С.М. Кваші, П.А. Лайка, І.І. Лукінова, О.М. Могильного, Л.В. Молдаван, Д.С. Олійника, Б.Й. Пасхавера, О.М. Шпичака, М.Д. Янківа та ін.

Однак, більшість наукових праць присвячено дослідженню функціонування ринків, зокрема сільськогосподарської продукції і продовольства. Практично мало розробленими залишаються питання державного регулювання аграрного сектора України в умовах членства в СОТ. Наукові дослідження на галузевому рівні, охоплюють, як правило, окремі аспекти розвитку ринку яловичини без урахування специфічних вимог ГАТТ/СОТ. Сучасний кризовий стан галузей аграрного сектора і зокрема виробництва яловичини вказують на актуальність і необхідність поглибленого дослідження даної проблеми. Саме це й обумовило вибір теми, мету та завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Навчально-наукового інституту бізнесу Національного університету біоресурсів і природокористування України за темою «Вдосконалення організаційно-економічного механізму господарювання в агропромисловому виробництві» (номер державної реєстрації 0106U007383).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних та методичних пропозицій і практичних рекомендацій щодо вдосконалення економічних засад державного регулювання ринку яловичини з метою підвищення рентабельності її виробників в контексті глобалізації національного аграрного сектора. Відповідно до визначеної мети поставлені й вирішені такі завдання:

? узагальнити теоретичні засади державного регулювання вітчизняного аграрного ринку та уточнити суть механізму державного регулювання у контексті розвитку аграрного сектора;

? провести якісний і кількісний аналіз результативності та ефективності організаційно-економічних механізмів державного регулювання виробництва та ринків реалізації яловичини;

? визначити фактори впливу на рентабельність виробництва яловичини в Україні в умовах посилення інтеграційних зв'язків;

? розробити механізм адаптації вітчизняного державного регулювання до вимог СОТ;

? проаналізувати структуру грошових потоків підприємств, які спеціалізуються на вирощуванні великої рогатої худоби, та визначити напрями щодо їх оптимізації;

? обґрунтувати пропозиції щодо ефективного використання бюджетних коштів на підтримку галузі тваринництва відповідно до норм СОТ;

? підготувати методологію сценаріїв впливу різних категорій заходів державної підтримки на виробництво продукції тваринництва;

? розробити практичні рекомендації щодо підвищення ефективності організаційно-економічних механізмів регулювання ринку яловичини, орієнтовані на підвищення рентабельності виробників з урахуванням вимог СОТ та сучасної кон'юнктури вітчизняного і світового ринків.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання вітчизняного ринку яловичини за допомогою економічних важелів в умовах СОТ.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та прикладних аспектів формування економічних засад державного регулювання ринку яловичини України.

Методи дослідження. У процесі дослідження застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи: індуктивний - при зборі, систематизації та обробці інформації; дедуктивний - при теоретичному осмисленні проблеми та уточненні окремих понять; аналізу та синтезу - при поєднанні складових економічних явищ в єдиному процесі; економічного аналізу - при дослідженні рівня підтримки і динаміці рентабельності вітчизняних виробників яловичини; співставлення - при порівнянні рівнів державної підтримки аграрного сектора та обсягів виробництва, споживання, експорту та імпорту яловичини в різних країнах; економіко-математичний - при обґрунтуванні стратегії ефективного розвитку галузі та стимулювання експорту; графічний - при наочному зображенні динамічних рядів даних та концепції вдосконалення заходів державної політики.

Інформаційною базою дослідження була звітність Державного комітету статистики України; звітність і аналітична інформація Міністерства аграрної політики України та Міністерства сільського господарства Сполучених Штатів Америки; наукові публікації вітчизняних і зарубіжних фахівців з проблеми дослідження; інформація офіційних сайтів Міністерства сільського господарства Сполучених Штатів Америки, Європейської Комісії, Організації економічного співробітництва і розвитку у всесвітній комп'ютерній мережі «Internet».

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретичних та методичних засад вдосконалення організаційно-економічних механізмів державного регулювання виробництва яловичини та розвитку її ринку. У процесі дослідження одержано теоретико-методичні та практичні результати, що становлять його наукову новизну, найважливіші з яких виносяться на захист:

вперше:

? обґрунтовано економічні засади державного регулювання ринку яловичини України на основі раціонального фінансування заходів підтримки галузі тваринництва з урахуванням сучасної кон'юнктури світового та вітчизняного ринків, норм СОТ щодо державної підтримки сільського господарства, кінцевою метою якої є підвищення ефективності виробництва та просування тваринницької продукції на зовнішні ринки (С. 14-15);

вдосконалено:

? теоретико-прикладні обґрунтування організаційно-економічних механізмів державного регулювання виробництва та формування ринку яловичини в Україні, орієнтованих на підвищення рентабельності вітчизняних виробників яловичини в рамках досягнутих домовленостей щодо членства в СОТ (С. 13-14);

? напрями забезпечення зростання обсягів експорту яловичини, які передбачають підвищення ефективності галузі за рахунок скорочення витрат на всіх етапах виробництва та просування вітчизняної тваринницької продукції на світові ринки (С. 12-13);

набуло подальшого розвитку:

? методика визначення факторів впливу на рентабельність виробництва вітчизняної яловичини на основі аналізу таких показників: поголів'я, обсяги експорту та рівень цін, що дає можливість оцінити вплив кожного фактора на формування рівня рентабельності продукції (С. 11-12);

? визначення поняття «механізм державного регулювання аграрного сектора», який відображає специфіку функціонування і пріоритети державного регулювання сільського господарства країни (С. 5);

? концептуальні підходи щодо заходів державної політики, орієнтованих на скорочення витрат підприємств-виробників яловичини, в основу яких покладено аналіз структури їх грошових потоків та напрями оптимізації (С. 7-8);

? методологія опрацювання різних категорій заходів державної підтримки залежно від форми вигоди, яку отримують сільськогосподарські виробники в результаті застосування, та сценарії їх впливу на кон'юнктуру внутрішнього ринку і рентабельність виробництва яловичини (С. 5-6);

? методичні підходи до оцінки впливу існуючих економічних важелів державного регулювання ринку на рентабельність виробництва яловичини в Україні, в результаті чого визначена низька ефективність надання державних дотацій підприємствам-виробникам (С. 8-9).

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень з питань вдосконалення організаційно-економічних механізмів регулювання ринку яловичини прийняті до впровадження Управлінням координації здійснення аграрної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України (довідка Управління координації здійснення аграрної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України від 29.10.2008 р.) та Департаментом розвитку аграрного ринку Міністерства аграрної політики України (довідка Департаменту розвитку аграрного ринку Міністерства аграрної політики України №19-1/137 від 28.10.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є завершеною особистою працею автора. Наведені у дисертації положення, висновки й пропозиції є особистими розробками автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті положення, які є результатом власних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки дисертаційного дослідження доповідались на: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України» (м. Київ, Національний аграрний університет, 8-9 квітня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України» (м. Київ, Національний аграрний університет, 5-6 жовтня 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ» (м. Київ, Національний аграрний університет, 4-5 жовтня 2007 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 5 наукових праць загальним обсягом 1,5 ум. друк. арк., у тому числі 4 одноосібні праці - у наукових фахових виданнях, обсягом 1,3 ум. друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Основний зміст дисертаційної роботи викладений на 175 сторінках комп'ютерного тексту. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 171 найменування. Дисертація містить 20 таблиць, 29 рисунків.

Основний зміст

економічний рентабельність яловичина

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв'язок з науковими програмами, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів дослідження та особистий внесок здобувача у вирішення поставлених завдань, а також наведено дані про апробацію результатів дослідження і їх публікацію.

У першому розділі - «Теоретичні та методичні засади державного регулювання ринку яловичини в Україні» - розглянуто суть механізмів державного регулювання, уточнено зміст поняття механізму державного регулювання у контексті розвитку аграрного сектора. Розкрито методичні підходи до впливу інструментів державного регулювання на діяльність сільськогосподарських виробників.

На основі системного узагальнення літературних джерел стосовно поняття «механізм державного регулювання аграрного сектора» у дисертації запропоновано його визначення як системи засобів, ринкових і адміністративних важелів, методів і стимулів, орієнтованих на забезпечення продовольчої безпеки держави, гарантування якості та безпеки харчової продукції і сталого ефективного розвитку аграрного сектора.

Враховуючи трансформації, які відбулися в економіці України, вважаємо, що ефективне функціонування аграрного сектора можливе лише за умов запровадження послідовної державної політики на основі комплексу заходів, орієнтованих на створення системних передумов для функціонування галузі та здійснення стимулюючого впливу як на ринкову систему в цілому, так і окремих її суб'єктів, з метою досягнення поставлених цілей.

В результаті аналізу чинних нормативно-правових актів було встановлено, що більшість державних програм розвитку галузі тваринництва ґрунтується на стимулюванні збільшення виробництва продукції. Разом з тим, в них недостатньо визначена роль і завдання державного регулювання щодо збуту яловичини та стабілізації ринку сільськогосподарської продукції. Крім того, найбільш поширеним інструментом бюджетної підтримки сільськогосподарських виробників є прямі дотації, практика застосування яких в розвинених країнах вказує на їх низьку ефективність та нееквівалентний розподіл. Це потребує від урядових структур використання інших важелів впливу з метою забезпечення підтримки власних ініціатив щодо розвитку аграрного сектора та гарантування їх реалізації. В умовах перехідної економіки України найбільш ефективним засобом є надання гарантій з боку держави щодо відсутності прямого державного втручання і з дотриманням рівноправності підприємств усіх форм власності, тобто мінімізація дії саме тих факторів, які найбільш негативно впливають на будь-який приватний бізнес, що сприятиме його ефективному функціонуванню.

З метою реалізації обраних пріоритетів державні органи можуть використовувати низку заходів, які можна розподілити на дві основні категорії за їх впливом на рентабельність: прямим або опосередкованим. Такий механізм розподілу пов'язаний з формою вигоди, яку отримують сільськогосподарські виробники в ході реалізації пріоритетів державної політики. У першому випадку, за рахунок коштів державного бюджету державні органи збільшують прибутки сільськогосподарських виробників за рахунок зростання суми надходжень від реалізації продукції, компенсації частини витрат на її виробництво та вкладання коштів у комплексні програми розвитку галузі, результатом яких є як скорочення витрат, так і збільшення надходжень від виробництва окремих видів продукції сільського господарства, зокрема яловичини. У другому держава покращує умови ведення бізнесу для виробника, тим самим підвищуючи його загальну ефективність та конкурентоспроможність шляхом реалізації державними органами заходів орієнтованих на: проведення аналізу кон'юнктури на світових ринках і надання відповідної інформації національним виробникам, укладання двосторонніх торгівельних договорів з іншими країнами, внесення змін до законодавчої бази з метою покращення умов ведення бізнесу у сільському господарстві та врахування норм ГАТТ/СОТ у зовнішньоторговельній діяльності та проведення гармонізації національних стандартів у відповідності до міжнародних.

В дисертаційному дослідженні нами запропонована методологія опрацювання сценаріїв впливу різних категорій заходів державної підтримки на кон'юнктуру внутрішнього ринку та рентабельність виробників яловичини. За допомогою заходів орієнтованих на збільшення надходжень державні органи можуть контролювати кон'юнктуру на внутрішньому ринку шляхом створення сприятливих умов для реалізації продукції підприємствам, які займаються вирощуванням великої рогатої худоби, за рахунок надання ним дотацій, зняття надлишків продукції з ринку за допомогою реалізації інтервенційних закупівель та споживчих програм та зниження зовнішнього тиску на ринок через інструменти зовнішньоторговельного регулювання. Однак, зважаючи на відсутність конкурентоспроможного виробництва яловичини, базою для його формування можуть стати заходи державної підтримки, орієнтовані на скорочення витрат виробників на всіх етапах, починаючи з виробництва продукції і закінчуючи її експортом, що у свою чергу потребує вивчення грошових потоків підприємств-виробників яловичини з метою визначення найбільш ефективних напрямів реалізації державної політики.

На основі аналізу руху грошових потоків в дисертації визначено основні напрями зниження витрат шляхом реалізації заходів державної підтримки, орієнтованих на підвищення рентабельності підприємств, які займаються вирощуванням великої рогатої худоби, за рахунок: зменшення витрат на етапі виробництва (поліпшення структури, підвищення якості та інтенсивності використання кормових ресурсів, поліпшення генетичного фонду та складу стада, удосконалення технології утримання та підвищення рівня механізації виробничих процесів, системи зооветеринарного сервісу тощо); зниження витрат, які не пов'язані із виробництвом продукції, але впливають на ефективність діяльності виробників (дотримання вимог до якості та безпеки продукції, пільгове страхування ризиків, вдосконалення режиму оподаткування за рахунок встановлення режиму найбільшого сприяння при сплаті податків виробниками); скорочення витрат, що виникають під час реалізації готової продукції (надання державної підтримки щодо модернізації інфраструктури та потужностей, які використовуються для обробки, зберігання та перевезення готової продукції, максимальне спрощення процедур для експортерів стосовно отримання доступу до ринків інших країн).

У другому розділі - «Стан та ефективність державного регулювання ринку яловичини в Україні» - оцінено стан та тенденції виробництва яловичини в країні; визначено ефективність державного регулювання ринку яловичини; проаналізовано стан та тенденції розвитку зовнішньоекономічних відносин на ринках сільськогосподарської і продовольчої продукції в умовах світової глобалізації.

В результаті зміни економічної моделі господарювання і відсутності єдиної цілеспрямованої державної політики розвитку аграрного сектора обсяги валового виробництва продукції тваринництва в Україні скоротилися до 39,9 млрд грн проти рівня 1990 року, або майже у два рази.

Характеризуючи стан галузі скотарства, відзначимо, що протягом 1998-2007 років поголів'я великої рогатої худоби у сільськогосподарських підприємствах зменшилося більш, ніж у два рази і відповідно у 1,5 рази скоротилася кількість тварин, які реалізуються на забій виробниками. До негативних тенденцій розвитку тваринництва потрібно також додати збитковість сільськогосподарських підприємств - виробників яловичини, втрати яких за 2000-2007 роки зросли в 1,4 рази при зменшення поголів'я в 1,7 рази.

Як свідчать розрахунки, рентабельність виробництва яловичини у сільськогосподарських підприємствах з урахуванням дотацій, які вони отримують за рахунок пільг зі сплати ПДВ та дотацій з державного бюджету за молодняк великої рогатої худоби, є збитковою, навіть при тому, що виробники у різні періоди отримували від 7,5 до майже 18% власної виручки у вигляді дотацій (табл. 1).

Таблиця 1. Рівень державної підтримки і ефективність виробництва яловичини в сільськогосподарських підприємствах, тис. грню

Враховуючи низьку ефективність державної підтримки тваринництва, перспективним напрямом росту прибутковості вітчизняних виробників без застосування надмірних обсягів бюджетних коштів є розширення світових ринків яловичини зeмовлене поступовим зростанням обсягів імпорту та експорту цієї продукції, яке спостерігається протягом останніх трьох років (відповідно на 16,3% та 4,3%). В основі цього є збільшення споживання яловичини внаслідок зростання рівнів доходів у країнах, які розвиваються, і ростом чисельності населення (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка виробництва, споживання та торгівлі яловичиною у світі, млн.. т

Такі періоди ринкових підйомів є найбільш сприятливими для виходу нових виробників на ринок і перспектив подальшого його розширення, оскільки у цей час виникає дефіцит продукції через розбіжність між обсягами пропозиції та попиту.

На розширення ринків можуть суттєво вплинути спалахи інфекційних хвороб, які призводять до прямих збитків виробників, пов'язаних з необхідністю утилізації заражених тварин, закриття ринків державними органами та втратою довіри з боку споживачів. Дестабілізація ринків також може бути викликана зміною рівнів державної підтримки в розвинених країнах та пов'язаними з цим ціновими коливаннями і змінами у кон'юнктурі. Найменш суттєво на світовий ринок впливають вподобання споживачів у окремих країнах та наявність товарів-субститутів.

Основними перешкодами на шляху української продукції до світових ринків є її низька конкурентоспроможність та невідповідність міжнародним стандартам. Крім того, зобов'язання щодо рівня державної підтримки за «жовтою скринькою» СОТ в обсязі 602 млн дол. США не дозволяють уряду підвищувати конкурентоспроможність власних виробників за рахунок прямих дотацій, що потребує застосування інструментарію зовнішньоторговельного регулювання з метою отримання національними виробниками переваг на зовнішніх ринках. У цьому контексті важливим є проведення аналізу кон'юнктури на світових ринках, в ході якого нами було визначено, що найбільш перспективними ринками збуту для українських виробників яловичини є Російська Федерація та ЄС. Кожен з цих ринків має власні недоліки та переваги. Перевагами російського ринку є його традиційність для українських виробників, у той же час на ринку ЄС переважають споживачі з високим рівнем доходів. Їх недоліками відповідно є висока залежність торгівлі з Російською Федерацією від політичних відносин між країнами та високі вимоги споживачів в ЄС щодо якості та безпеки продукції і пов'язані з цим адміністративні процедури щодо отримання доступу до ринку.

З метою ефективного виходу на світові ринки та отримання всіх переваг від системи світової торгівлі українські виробники потребують запровадження ефективних економічних засад державного регулювання, які ґрунтуються на чітких пріоритетах, ключовими з яких є стимулювання експорту яловичини та підвищення ефективності її виробництва за рахунок максимального скорочення рівня витрат.

У третьому розділі - «Вдосконалення системи державного регулювання ринку яловичини» - розроблено концепцію заходів державного регулювання ринку яловичини з метою підвищення її конкурентоспроможності та опрацьовано організаційно-економічні засади забезпечення внутрішніх потреб та виходу на зовнішні ринки яловичини.

У дисертації проведена оцінка факторів впливу на рентабельність тваринництва: індексів показників поголів'я великої рогатої худоби, частки експорту у виробництві продукції, співвідношення середньої ціни реалізації одиниці продукції та відповідної світової ціни (табл. 3), розроблена відповідна регресійно-кореляційна модель, результатом якої є наступний функціонал (формула (1)):

Y = 31,4381* X₁+ 46,7528* X₂+ 8,889* X₃ - 119,0586,

де: Y - рівень рентабельності (збитковості) виробництва яловичини, %; X₁ - індекс поголів'я великої рогатої худоби з лагом у 2 роки, %; X₂ - індекс частки експорту у виробництві продукції, %; X₃ - індекс співвідношення середньої ціни реалізації одиниці продукції яловичини та відповідної світової ціни на неї, %.

Таблиця 3. Динаміка факторів впливу на рентабельність виробництва яловичини

Звідси вплив фактора поголів'я великої рогатої худоби з лагом у два роки X₁ становить у моделі 31,44%, а на фактор частки експорту у виробництві продукції

X₂ припадає 46,75%. При цьому внесок співвідношення середньої ціни реалізації одиниці продукції та відповідної світової ціни X₃ оцінюється на рівні 8,89%. Наведене дає підставу зробити висновок, що основними факторами впливу на прибутковість виробництва яловичини в Україні, є кількість поголів'я у виробників та обсяги експорту цієї продукції. Щодо співвідношення цін, то воно не має суттєвого впливу на прибутковість виробників, що пояснюється монополізмом переробних підприємств і закупівельних організацій, оскільки сільськогосподарські підприємства практично не мають прямого виходу як на вітчизняний, так і на світові ринки.

На основі моделі нами розроблена концепція реалізації заходів державного регулювання ринку яловичини, яка орієнтована на підвищення рівня рентабельності.

Для підвищення прибутковості виробництва яловичини запропоновані три категорії заходів: нарощування поголів'я, що передбачає надання державної підтримки, орієнтованої на збільшення поголів'я великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах та розвиток племінної справи; доступ до ринків - забезпечення ефективного функціонування товарних бірж і стабілізація ринку яловичини з метою недопущення різких сезонних коливань та проявів демпінгу; сприяння експорту шляхом проведення переговорів щодо зниження ставок ввізного мита та створення зон вільної торгівлі, створення ефективної системи захисту здоров'я тварин, збору та розповсюдження інформації державними органами стосовно ситуації на світових ринках яловичини.

Наслідками реалізації розробленої концепції будуть: зростання рентабельності сільськогосподарських підприємств, які займаються вирощуванням великої рогатої худоби та збільшення прибутків переробних підприємств і експортерів яловичини і господарств, які займаються виробництвом продукції рослинництва. Крім того, обмежене застосування державних субсидій в рамках програм «жовтої скриньки» є передумовою більш високої конкурентоспроможності вітчизняної продукції та захисту виробників від антикомпенсаційних розслідувань та санкцій в рамках СОТ. Основні переваги подібного підходу проявлятимуться у довгостроковій перспективі, коли під впливом країн, що розвиваються, в рамках СОТ відбуватиметься поступове скорочення рівнів державної підтримки. Це може суттєво знизити конкурентоспроможність продукції розвинених країн, які мають високі рівні підтримки (наприклад США та ЄС) та привести до перерозподілу світового ринку яловичини та телятини на користь тих країн, які застосовують нижчі рівні підтримки та мають більш конкурентоспроможні виробництва.

Нами в дисертації запропоновано реалізовувати зазначені заходи у три етапи. На першому етапі реалізації програми необхідно передбачити набір заходів, спрямованих на сприяння її розвитку - група «розвиток». При цьому комплекс заходів «розвиток» буде орієнтований на: а) надання державної підтримки виробникам у створенні виробничих потужностей, які будуть орієнтовані на мінімізацію витрат на всіх етапах виробництва без надмірного використання інтенсивних технологій, які здатні негативно вплинути на безпеку та якість продукції; б) сприяння розбудові та модернізації інфраструктури орієнтованої на переробку продукції, підтримання температурного режиму на всіх етапах її переробки і перевезення та забезпечення максимально швидкої доставки від виробника до кінцевого споживача.

Другий етап включає в себе комплекс заходів «просування», орієнтований на: а) проведення постійного моніторингу ситуації на світових ринках яловичини та телятини на рівні державного органу, відповідального за впровадження аграрної політики з метою вжиття адекватних та оперативних заходів на загальнодержавному рівні щодо використання позитивних тенденцій та мінімізації негативних наслідків; б) налагодження двосторонніх економічних зв'язків з країнами, які є перспективними ринками збуту для української яловичини та телятини, з метою зниження рівня технічних бар'єрів у торгівлі з ними та забезпечення більш вільного доступу вітчизняної продукції до їх ринків; в) запровадження національних стандартів щодо безпеки та якості харчової продукції, гармонізованих з міжнародними з метою уникнення додаткової сертифікації вітчизняної продукції на ринках інших країн.

Комплекс заходів «підтримка» на третьому етапі передбачає: а) розробку та запровадження нормативно-правової бази орієнтованої на забезпечення довгострокової макроекономічної стабільності у цьому секторі з метою зменшення витрат виробників під час адаптації до змін, що обумовлені запровадженням комплексів заходів «розвиток» та «просування»; б) коригування програм підтримки залежно від змін кон'юнктури на зовнішніх ринках та змін факторів виробництва у сільському господарстві; в) підтримку дії фінансових інструментів, які запроваджені на етапах «розвиток» та «просування» з метою недопущення «вимивання» обігових коштів виробників внаслідок подорожчання фінансових ресурсів для сектора і особливо це стосується зобов'язань щодо залучених пільгових довгострокових кредитів.

Для всіх комплексів заходів визначаються відповідні проміжки часу, коли надання державної підтримки є найбільш ефективним: для реалізації пріоритетів категорії «розвиток» - це буде проміжок між 0-7 роками реалізації програми (найбільший обсяг вкладень суб'єктів господарювання та державних установ у виробничі потужності та інфраструктуру); категорії «просування» - 3-14 років (вихід на нові ринки та завоювання довіри споживачів); категорії «підтримка» - 7-19 років (внесення змін у макро- і мікроекономічне середовище з метою закріплення позитивних здобутків перших двох категорій).

Фінансові ресурси для реалізації кожного комплексу заходів мають розподілятися у такий спосіб, щоб досягти максимального значення у середині кожного з періодів (за винятком пріоритету «розвиток») з метою забезпечення адаптації галузі до нових умов господарювання та максимально ефективного використання бюджетних коштів.

Розробка зазначеного комплексу заходів дає можливість змінити пріоритети державної політики з підтримки неефективного виробництва на сприяння максимальному зниженню витрат на всіх етапах виробництва яловичини та просування вітчизняної продукції на світові ринки. Його кінцевою метою є отримання широкого доступу вітчизняними виробниками до світових ринків яловичини, що буде сприяти зростанню обсягів виробництва.

Висновки

У дисертаційній роботі визначено, що основними факторами низької ефективності державного регулювання виробництва яловичини в Україні є відсутність стратегії розвитку галузі, послідовної державної політики підтримки розвитку аграрного сектора, безсистемність і некомплексність розв'язання завдань аграрної реформи, відсутність зваженої державної соціально-економічної політики розвитку села та механізмів її реалізації. Це дало можливість зробити такі висновки і пропозиції.

1. На основі опрацювання теоретичних надбань вітчизняних та зарубіжних вчених щодо механізму державного регулювання ефективного функціонування сільськогосподарських виробників нами запропоновано визначення його поняття у контексті розвитку аграрного сектора як системи засобів, ринкових і адміністративних важелів, методів і стимулів, орієнтованих на підтримку продовольчої безпеки держави, якості та безпеки харчової продукції і сталого розвитку агропромислового виробництва.

2. Розроблено класифікацію заходів державної підтримки сільськогосподарських виробників залежно від форми впливу на їх рентабельність (пряма або опосередкована). Заходи прямого впливу є більш вузько орієнтованими і пов'язаними із прямим або опосередкованим збільшенням суми надходжень від реалізації продукції, компенсації частини витрат на її виробництво та вкладанням коштів у комплексні програми розвитку галузі. За допомогою інших створюється сприятливий клімат для функціонування сільськогосподарських виробників та відповідним чином зростає їх загальна ефективність та конкурентоспроможність.

3. Існуючи організаційно-економічні механізми державного регулювання ринку яловичини в Україні не забезпечують прибутковість сільськогосподарських підприємств - виробників яловичини через пріоритетність стимулювання виробництва яловичини за рахунок надання дотацій, які складали від 7,5 до 18% обсягу їх виручки, та неадекватних комплексів заходів щодо сприяння її збуту.

4. Основною проблемою вітчизняних виробників є низька конкурентоспроможність власної продукції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках, що призводить до збитковості галузі та постійного скорочення обсягів виробництва. Недостатній рівень конкурентоспроможності вітчизняної яловичини обумовлений дією комплексу організаційно-економічних факторів, основними з яких є скорочення поголів'я великої рогатої худоби, неадекватність заходів щодо експорту продукції на ринки інших країн та обмеженість доступу українських виробників до ринків збуту тваринницької продукції.

5. Протягом останніх років на світовому ринку спостерігається тенденція до зростання попиту на яловичину, що створює сприятливу економічну ситуацію для виходу на нього з власною продукцією вітчизняних виробників. На сучасному етапі найбільш перспективним є диверсифіковане постачання яловичини на ринки країн-сусідів: Європейського Союзу та Російської Федерації з метою забезпечення подальшого розвитку галузі тваринництва.

6. У дисертації на основі оцінки індексів показників поголів'я великої рогатої худоби, частки експорту у виробництві продукції, співвідношення середньої ціни реалізації одиниці продукції та відповідної світової ціни було визначено, що основними факторами впливу на прибутковість виробництва яловичини в Україні, є кількість поголів'я у виробників та обсягів експорту цієї продукції. Співвідношення цін істотно не впливає на прибутковість виробників через відсутність у сільськогосподарських підприємств прямого виходу на вітчизняний і світові ринки.

7. Найбільш ефективним напрямом державного регулювання вважаємо забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної яловичини шляхом підтримки сільськогосподарських виробників за рахунок: створення платоспроможного попиту на сільськогосподарську продукцію, стимулювання збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, підвищення її якості, зменшення витрат на її виробництво, надання державних субсидій, надання сільськогосподарським виробникам пріоритетного доступу до кредитних ресурсів, впровадження економічно обґрунтованої та послідовної державної політики у фінансово-кредитній, податковій, митній та страховій сферах.

8. Визначальною стратегією розвитку галузі тваринництва є зміна пріоритетів державної політики з нарощування рівня прямої підтримки сільськогосподарських виробників на сприяння максимальному зниженню витрат на всіх етапах виробництва яловичини за програмами, які підпадають під критерії «зеленої скриньки» СОТ та розширення доступу вітчизняної продукції на світові ринки. Стабільним підґрунтям для їх провадження є гармонізація національних стандартів відповідно до норм ЄС та приведення нормативно-правової бази у відповідність з вимогами СОТ.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Соболев Д.А. Державне управління сільським господарством в умовах вступу України до ЄС / Соболев Д.А. // Агроінком. - 2002. - №1. - С. 7-10.

2. Соболев Д.А. Заходи державної політики, орієнтовані на підвищення ефективності тваринницької продукції в Україні / Соболев Д.А. // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2006. - Вип. 2. - С. 144-150.

3. Соболев Д.А. Державна політика підвищення конкурентоспроможності виробництва яловичини в умовах євроінтеграції України / Соболев Д.А. // Науковий вісник Національного аграрного університету - 2007. - Вип. 110. - С. 323-327.

4. Соболев Д.А. Модель впливу окремих факторів на рентабельність виробництва яловичини в Україні / Соболев Д.А. // Економіка АПК. - 2008. - №9. - С. 36-40.

5. Єрмаков О.Ю., Соболев Д.А. СОТ: Вигоди та проблеми для сільськогосподарських товаровиробників України / Єрмаков О.Ю., Соболев Д.А. // Бухгалтерія в сільському господарстві. - К., 2002. - №22. - С. 2-7.

Размещено на Allbest.ru