Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

УДК338.242.2

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Інноваційна модель стійкого управління корпоративними правами

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Кудінова Марина Михайлівна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Пуртов Володимир Федорович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, заступник декана економічного факультету з наукової роботи

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор, Єрмошенко Микола Миколайович, Вищий навчальний заклад “Національна академія управління”, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри маркетингу, управління та економіки підприємництва

кандидат економічних наук Петренко Юрій Олегович, головний спеціаліст Головного управління промисловості, транспорту та зв'язку Харківської обласної державної адміністрації.

Захист відбудеться 4 червня 2009 року о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.051.05 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька,1, ауд.2-12.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи,4.

Автореферат розіслано 27 квітня 2009р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.П. Третяк

акціонерний товариство корпоративний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчать, що акціонерна форма власності відіграє важливу роль в сучасному житті держави та її суб'єктів господарювання, сприяючи стабілізації економічного і соціального розвитку.

Виникнення акціонерних товариств в Україні пов'язано з масовою приватизацією і корпоратизацією державного майна. Головною метою цих процесів виступає потреба у формуванні могутнього конкурентноздатного корпоративного сектору економіки та перетворенні моделей управління вітчизняними підприємствами. Проте очікування виключно позитивних наслідків від зміни організаційно-правової форми власності повністю не виправдалися. Приватизація в Україні була організована як формально-юридичний процес зміни власника майна. Форма акціонерних товариств не стала результатом тривалої, природної еволюції вітчизняних підприємств, як це відбувалося в розвинених країнах. Через ці обставини можна стверджувати, що національна модель управління корпоративними правами, яка формується під впливом світового досвіду, не сприяє повною мірою вирішенню проблем підвищення ефективності управління національними організаціями.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Дослідженню проблем корпоративного управління присвячені труди вітчизняних і зарубіжних авторів. До найбільш відомих зарубіжних фахівців можна віднести І. Ансоффа, У. Баффета, Г. Дональдсона, К. Кампоса, Д. Конджера, Д. Лорша, У. Салмона, Г. Уїлсона, М. Уотсона, Д. Файнгольда, С. Фінкельштейна, Р. Хурана, Р. Чарана, та інших. Російські учені, що зробили внесок в розвиток теорії управління корпоративними правами - М. Грачьова, А. Денісов, С. Жданов, В. Ковальов, І. Мазур, С. Масютін, Н. Ольдерогге, Н. Пірогов, А. Радигін, А. Степанова, В. Цуглевич, В. Шапіро та інші. Серед вітчизняних фахівців відомі О. Вакульчик, О. Васильєв, В. Голіков, В. Євтушевський, В. Косенко, П. Круш, Т. Момот, О. Поважний, Ю. Потьомкін, С. Румянцев, І. Сазонець, Б. Стеценко, М. Фількин та інші. Проте, не дивлячись на достатньо велику кількість праць, присвячених цій проблемі, окремі її аспекти розроблені та висвітлені недостатньо в спеціалізованій літературі і вимагають подальшого поглибленого дослідження та узагальнення з урахуванням аналізу особливостей вітчизняної теорії та практики.

Актуальність формування інноваційної моделі управління акціонерними товариствами в Україні визначила необхідність теоретичного обґрунтування та розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення національної моделі управління корпоративними правами. Це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його структуру та перелік вирішених завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна в рамках науково-дослідних робіт 2004 - 2009рр.: «Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного і виробничого потенціалу України», № держ. регістр. 0104U000676, рівень участі - виконавець; «Організаційно-економічний механізм стратегічного управління інноваційною моделлю», № держ. регістр. 0108U001375, рівень участі - виконавець.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне узагальнення процесів ефективного управління корпоративними правами в умовах ринкової нестабільності, розробка і обґрунтування науково-методичних та практичних рекомендацій щодо формування інноваційної моделі управління з урахуванням реалій національної економіки.

Для досягнення мети в роботі поставлені та вирішені наступні завдання:

- розкрито та уточнено зміст основних підходів до визначення сутності терміну «управління корпоративними правами»;

- конкретизовано складові корпоративного управління;

- виявлено етапи історичного розвитку акціонерних товариств як об'єктів корпоративного управління;

- визначено достоїнства і недоліки існуючих моделей управління корпоративними правами;

- виділено особливості державного регулювання сфери корпоративного управління в зарубіжних країнах та Україні;

- встановлено основні етапи і особливості розвитку системи управління акціонерною формою власності в Україні;

- визначено тенденції розвитку корпоративного сектора економіки України в динаміці;

- дана крітеріальна оцінка організаційного рівня управління корпоративними правами держави;

- обґрунтовано перелік критеріїв оцінки стійкості корпоративного управління в акціонерному товаристві;

- розроблена інноваційна модель стійкого управління корпоративними правами.

Об'єкт дослідження - процес інноваційного розвитку управління корпоративними правами.

Предмет дослідження - форми та методи формування інноваційної моделі стійкого управління корпоративними правами.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення класиків економічної науки.

У дисертації використовувалися загальнонаукові і спеціальні методи вивчення процесів і явищ в їх взаємозв'язку і взаєморозвитку. При визначенні сутності і особливостей сучасної системи корпоративного управління використані методи діалектичний, конкретно-історичний, порівняльного аналізу, системний підхід. Аналіз стану та виявлення сучасних тенденцій розвитку корпоративного сектора економіки України базується на застосуванні методів статистичного і ситуаційного аналізу, вибіркових досліджень. При оцінці організаційного рівня управління корпоративними правами на підприємствах з часткою держави використовувалися метод бальної оцінки, графічних побудов, кластерний аналіз та інші наукові методи. Розробка рекомендацій з удосконалення національної моделі стійкого управління корпоративними правами заснована на методах моделювання.

Інформаційну основу дослідження склали праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, законодавчі та нормативні акти України, регулюючі сферу корпоративних відносин; дані, розміщені в мережі Інтернет; плани і дані звітності відкритих акціонерних товариств з часткою державного майна, статистичні збірки, особисті спостереження автора.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці комплексу теоретичних і методологічних положень по вдосконаленню національної моделі управління корпоративними правами.

Найбільш вагомі результати, які досягнуті та складають наукову новизну роботи, полягають в наступному:

вперше:

- запропоновано інноваційний підхід до формування національної моделі стійкого управління корпоративними правами, що базується на вдосконаленні діяльності загальних зборів акціонерів, обґрунтуванні складу наглядової ради та виконавчого органу, доповненні структури управління акціонерним товариством трьома новими органами (номінаційний комітет, комітет з корпоративного управління та комітет з розробки внутрішніх документів);

вдосконалено:

- підхід до визначення елементів системи корпоративного управління, що включає в себе норми, функції і методи управління, основних учасників корпоративних відносин, органи управління акціонерним товариством і корпоративну культуру;

- критерії оцінки стійкості управління корпоративними правами в акціонерному товаристві на основі аналізу таких його елементів як права акціонерів, діяльність наглядової ради, виконавчого органу і контролю фінансово-господарської діяльності;

отримало подальший розвиток:

- визначення економічних понять, які широко використовуються, проте не мають єдиного тлумачення (управління корпоративними правами, корпоративне управління, акціонерне товариство, корпорація);

- виділення основних етапів становлення акціонерної форми власності та системи управління нею в Україні - приватизаційного, передкорпоративного і корпоративного періодів;

- підхід до крітеріальної оцінки організаційного рівня управління корпоративними правами держави на основі даних публічної щорічної фінансової звітності відкритих акціонерних товариств.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що положення та висновки даного дослідження можуть бути використані в діяльності органів законодавчої та виконавчої влади при удосконаленні системи корпоративного управління в акціонерних товариствах як з часткою державного майна, так і належних до приватних рук.

Результати дослідження можуть представляти практичний інтерес для господарюючих суб'єктів корпоративного сектора економіки, які зацікавлені в залученні інвестицій, поліпшенні моделі управління і підвищення ефективності діяльності. Крім того, матеріали роботи можуть бути використані при читанні курсів, спецкурсів і підготовці науково-методичної літератури з питань корпоративного управління, менеджменту.

Результати дисертаційного дослідження використані Харківським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку при наданні пропозицій до проекту закону України «Про акціонерні товариства», проекту нової редакції «Принципів корпоративного управління», а також при розробці Регіональної програми інвестиційної діяльності «Харківщина інвестиційна» (довідка про впровадження(№04/1933 від 1 жовтня 2008г.). Пропозиції щодо удосконалення структури корпоративного управління та підвищенню стійкості діяльності використані у ряді акціонерних товариств України: АТЗТ «СТИЛЬ ЛЕНЬО» (№28.28 від 01.10.2008г.); ВАТ «ХАРКІВШЛЯХБУД» (№63 від 03.09.2008г.); ВАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд “ІПРА”» (№06/08-1 от06.08.2008г.); ЗАТ “На Спортивній” (№12/09-08-2 від 12.09.2008г.); ЗАТ “Інвестиційна група МАСТ” (№166 від 10.09.2008г.), ВАТ “Старобабанський гранітний кар'єр” (№555/1 від 22 вересня 2008р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною, завершеною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до формування національної моделі стійкого управління корпоративними правами. Наукові результати, викладені в дисертації, отримані особисто автором. Внесок здобувача у працях, що опубліковані у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповілись автором і отримали позитивну оцінку на 10-х Лібермановських читаннях «Сучасній стан і тенденції розвитку підприємництва в Україні», м. Харків (16.11.2005р.), науково-практичній конференції «Наукові доробки молоді - вирішенню проблем європейської інтеграції», м. Харків (12.04.2006р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених в рамках Каразінських читань «Проблемі та перспективи економічного розвитку і міжнародної інтеграції», м. Харків (21-22 квітня 2006р.), V-й міжнародній науково-практичній конференції «Технології управління в науці, економіці, освіті в XXI столітті: проблеми, перспективи, рішення», м. Харків (17.05.2006р.), науково-практичній конференції «Стратегія економічного розвитку Україні: тенденції, пріоритети, перспективи», м. Харків (12-13 грудня 2006р.), 11-х Лібермановських читаннях «Сучасній стан і тенденції розвитку підприємництва в Україні», м. Харків (19 квітня 2007р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Актуальні проблеми теорії та практики економічного розвитку і міжнародної співпраці», м. Харків (20-21 квітня 2007р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансові механізми сталого економічного розвитку», м. Харків (18 травня 2007р.), 12-х Лібермановських читаннях «Проблемі сучасного стану економіки Україні», м. Харків (2 жовтня 2007р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Стабілізація соціально-економічного розвитку і міжнародної співпраці: проблеми та шляхи вирішення», м. Харків (25-26 квітня 2008р.).

Публікації. Основні ідеї, положення і результати дослідження викладені в 11 наукових роботах загальним обсягом 3,41 друк. арк., з них 6 статей обсягом 2,34 друк. арк. - у фахових виданнях. Чотири роботи у фахових виданнях обсягом 1,56 друк. арк. належать особисто авторові. У статтях, написаних у співавторстві, частка автора становить 0,56 друк. арк.

Структура і об'єм роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури (302 найменування). Робота викладена на 188 сторінках основного тексту, містить 26 малюнків, 20 таблиць і 20 додатків на 67 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено зміст проблеми, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення положень, апробацію отриманих результатів.

У першому розділі дисертаційного дослідження «Теоретичні основи: сутність, природа та особливості управління корпоративними правами» уточнені основні підходи до визначення змісту терміну «корпоративне управління», дана критична характеристика існуючих моделей управління корпоративними правами, проведено порівняльний аналіз аспектів державного регулювання сфери корпоративного управління в зарубіжних країнах та Україні.

Корпоративне управління є складною системою економічних відносин, яка зобов'язана своєю появою формуванню повноцінної теорії корпоративного менеджменту в 80-ті рр. XX сторіччя. В основу визначення сутності даного терміну закладено поняття корпоративних прав, які уособлюють собою право власності на частину статутного фонду юридичної особи, включаючи право на участь в управлінні, отримання певної частки прибутку або частини активів у разі його ліквідації. Таким чином, в загальному значенні корпоративне управління можна розглядати як управління корпоративними правами.

На сьогоднішній день існує ряд основних підходів до розуміння сутності корпоративного управління: 1) з погляду акціонера дане визначення представляє собою практичну діяльність, що забезпечує захист корпоративних прав власників; 2) з позиції інвестора корпоративне управління є управлінням, яке знижує ризики вкладення коштів і забезпечує довготривалі гарантії збереження та примноження капіталу; 3) з погляду компанії термін, що досліджується, розглядається як політика, що сприяє виживанню та безперервному розвитку організації; 4) з погляду соціології корпоративне управління уособлює собою процес управління компанією як суспільним інститутом, якому ввіряються ресурси для забезпечення задоволення соціальних потреб; 5) з точки зору психології це визначення трактується як управління, що породжує корпоративну культуру.

Автором на основі узагальнення дефініцій, сформульованих провідними українськими та російськими вченими, міжнародними організаціями, виділено правовий підхід, згідно якому корпоративне управління розглядається як система відносин між органами управління акціонерним товариством, його власниками і зацікавленими особами з питань функціонування компанії та економічний підхід, відповідно до якого, термін, що досліджується, представляє собою процес управління, направлений на ефективне і раціональне використання ресурсів, з метою отримання прибутку.

Спираючись на формулювання, одного з провідних вітчизняних дослідників в даній сфери Євтушевського В.А., і базуючись на економічному та правовому підходах уточнено поняття корпоративного управління: «корпоративне управління - це процес регулювання власником руху його корпоративних прав за допомогою уповноважених органів управління, які ефективно і раціонально використовуючи наявні ресурси компанії і діючи на користь її зацікавлених осіб та акціонерів, забезпечують останніх прибутком у формі дивідендів, правом на участь в управлінні і відшкодуванням витрат при ліквідації акціонерного товариства».

В результаті дослідження, встановлено, що система управління корпоративними правами складається з наступних елементів - функції і методи управління акціонерним товариством, органи управління, учасники корпоративних відносин, норми управління та зацікавлені особи.

Головним об'єктом корпоративного управління виступає корпорація, яка в найбільш широкому сенсі представляє собою акціонерне товариство, що здійснює свою діяльність на основі централізації капіталу і колективного розподілу результатів діяльності залежно від кількості акцій, отриманих на внесені кошти. В Україні поняття акціонерного товариства і корпорації не ідентичні. Корпорація розглядається як договірне об'єднання підприємств, а акціонерне товариство відноситься до одного з видів господарських товариств.

В світі виділяють три основні класичні моделі корпоративного управління - англо-американську, німецьку (західноєвропейську) і японську, кожна з яких має свої особливості, обумовлені рівнем економічного розвитку країни, правовою системою, історичними і політичними особливостями та традиціями. Українська модель управління корпоративними правами (рис.1) знаходиться в процесі формування.



Рис. 1 Модель корпоративного управлення в Україні.

На підставі порівняльного аналізу вітчизняної та зарубіжних моделей корпоративного управління по таким критеріям, як роль найманого персоналу, спосіб зовнішнього фінансування, орієнтація інвестування, структура акціонерного капіталу, кількість корпорацій та ін., виділені недоліки, властиві їй: 1) розпилювання статутного капіталу серед великої кількості акціонерів - фізичних осіб; 2) низьколіквідний ринок капіталів, що перетворив банки на монополіста у сфері отримання коштів акціонерними товариствами для розвитку своєї діяльності 3) створення величезної кількості акціонерних товариств - понад 30000, як у Японії, тоді як в Європі і Америці їх кількість значно менша (650 і 6000 відповідно).

Система корпоративного управління економічних суб'єктів в зарубіжних країнах ґрунтується на нормативно-правових актах держави, які мають обов'язковий характер, і міжнародних рекомендаційних документах, що набули значення в умовах процесу глобалізації та інтеграції. В Україні сферу управління корпоративними правами регулюють Закон України «Про господарські товариства», Господарський та Цивільний кодекси, Закон України «Про акціонерні товариства». В результаті їх критичного дослідження і порівняння з подібними документами у ряді європейських країн (Чехія, Угорщина, Болгарія, Польща, Румунія, Росія), встановлено, що законодавчі норми, діючи в Україні, недостатньо відповідають загальноприйнятим в розвинених державах принципам корпоративного управління, тоді як недавно прийнятий Закон України «Про акціонерні товариства» ґрунтується на них. В той же час, судити про ефективність згаданого нормативного документа передчасно, він потребує апробації.

У другому розділі «Дослідження сучасного стану і перспектив розвитку корпоративного управління в Україні» дана характеристика основних етапів становлення системи управління акціонерною формою власності, проведено аналіз і виявлено тенденції розвитку корпоративного сектора економіки, дана оцінка організаційного рівня управління державними корпоративними правами.

Специфіка проблем корпоративного управління в Україні потребує урахування реалій, що склалися в країні за період її незалежності. У зв'язку з цим, виділено три етапи становлення корпоративної форми власності і системи управління нею в Україні: 1) приватизаційний (1992-1999рр.) - характеризується появою великої кількості акціонерних товариств (понад 35 тис.), формуванням класу «дрібних» акціонерів, запеклою боротьбою за приватизовані об'єкти і так далі. 2) передкорпоративний (2000р. - сьогоднішній день) - характеризується недостатньою розробкою законодавства, регулюючого сферу управління корпоративними правами, наявністю явищ «реприватизації», «рейдерства», формально розробленою моделлю корпоративного управління та інше. 3) корпоративний (ще не наступив) - зроблена прогнозна оцінка його вірогідних характеристик, ґрунтуючись на міжнародному досвіді. До його відмінних рис віднесено врегулювання питання «дрібних» акціонерів, одним з варіантів вирішення якого, може бути викуп компанією власних акцій; перехід держави від продажу майна, що знаходиться в його розпорядженні, до ефективного управління ним, за допомогою перегляду політики формування управлінських кадрів і показників оцінки ефективності підприємств, ухвалення основоположних законів, регулюючих сферу корпоративного управління, розробку акціонерними товариствами внутрішніх кодексів корпоративної поведінки, тощо.

Аналіз і виявлення тенденцій вітчизняного корпоративного сектора детально розглянуто на прикладі акціонерних товариств, які виступають найбільш репрезентативними представниками корпоративних підприємств (рис.2).

Вони характеризуються наявністю статусу юридичної особи, обмеженою відповідальністю, безстроковим існуванням, відділенням власності від управління, емісією акцій, тобто, основними рисами, притаманними корпоративній формі власності у розвинених країнах світу. За період с 1997 по 2008рр. в динаміці кількості акціонерних товариств спостережуться поступове зниження з 33592 до 31323 од. Це пов'язано з закінченням масової приватизації і початком індивідуальної.

У другому розділі роботи дана бальна оцінка організаційного рівня управління корпоративними правами держави на основі аналізу даних річної звітності вітчизняних підприємств по ряду групових критеріїв: 1) проведення загальних зборів; 2) наявність органу, що здійснює реєстрацію акціонерів при проведенні загальних зборів; 3) наявність органу, який контролює хід реєстрації акціонерів при проведенні загальних зборів; 4) проведення засідань наглядової ради; 5) наявність комітетів у складі наглядової ради; 6) наявність процедури винагороди членів наглядової ради та засобів її визначення; 7) наявність вимог до членів наглядової ради, які закріплені у внутрішніх документах товариства; 8) наявність механізму ознайомлення нового члена наглядової ради з його посадовими обов'язками; 9) наявність в товаристві розроблених та затверджених внутрішніх документів; 10) наявність механізму публічного розкриття інформації, що стосується життєдіяльності товариства, в пресі; 11) наявність корпоративного секретаря (секретаріату); 12) наявність кодексу корпоративного управління в товаристві; 13) планування товариством залучення вітчизняних і/або зарубіжних інвестицій; 14) проходження процедури лістингу акціями товариства на фондових біржах або ТІС в Україні; 15) відповідність фінансової звітності товариства вимогам міжнародного бухгалтерського обліку.

У таблиці наведені результати оцінки організаційного рівня корпоративного управління на вітчизняних підприємствах з різною часткою державних корпоративних прав.

Результати оцінка дозволили встановити, що до основних критеріїв, які виконуються на підприємствах, відносяться законодавчо встановлені норми, тоді як система необов'язкових рекомендацій практично не реалізується. Таким чином, для підвищення ефективності корпоративного управління на національному рівні необхідна активна політика держави, особливо в законотворчій сфері, також доцільним є виконання державою, в особі суб'єктів управління його майном, функції взірця (держава на прикладі управління своїм майном показує суб'єктам господарювання позитивний досвід застосування новітньої практики корпоративного управління).

Третій розділ роботи «Формування інноваційної моделі стійкого управління корпоративними правами в Україні» присвячено виявленню чинників, що негативно впливають на управління акціонерними товариствами, обґрунтовано підхід до формування інноваційної моделі стійкого управління корпоративними правами.

Розвиток корпоративного управління в Україні відбувається в складних умовах і знаходяться під впливом ряду чинників, які дестабілізують цей процес. Серед них можна виділити 1) низький рівень виконання норм корпоративного законодавства 2) ступінь забезпечення прав акціонерів 3) недосконалість органів управління акціонерним товариством 4) відсутність інтересу господарюючих суб'єктів до застосування стандартів корпоративного управління 5) недостатній рівень корпоративної соціальної відповідальності 6) деструктивні корпоративні конфлікти 7) обмежене і несвоєчасне розкриття інформації про діяльність товариства. В результаті усестороннього аналізу, визначено основний дестабілізуючий чинник, що є першопричиною виникнення останніх, - недосконалість органів управління акціонерним товариством, які представляють собою національну модель управління корпоративними правами, котра включає загальні збори, наглядову раду і виконавчий орган. Формування складу та організації діяльності цих органів складає основу стійкого управління акціонерним товариством.

Проведене дослідження розробок і пропозицій вітчизняних та зарубіжних учених-управлінців та аналіз сучасного досвіду розвинених країн в області корпоративного управління, дозволило сформулювати інноваційний підхід до удосконалення моделі корпоративного управління в Україні (рис. 3). Зокрема пропонується:

- для забезпечення правомочинності процедури проведення загальних зборів внести до статті 41 Закону України «Про акціонерні товариства» доповнення згідно якому, правомочними визнаються загальні збори, на яких присутні акціонери не менш 70-80 % від їх загальної кількості, що володіють в сукупності 60% статутного фонду акціонерного товариства.

- для підвищення ефективності діяльності загальних зборів акціонерів при вирішенню проблеми підбору кандидатів до складу наглядової ради рекомендується включити в структуру управління акціонерним товариством тимчасовий орган, підзвітний їм, - номінаційний комітет.

- для вдосконалення діяльності ревізійної комісії пропонується передбачити в її складі не менш ніж 75 % дрібних акціонерів, що дозволить обмежити можливі зловживання зі сторони мажоритарних акціонерів у фінансово-господарській діяльності товариства.

- обґрунтована необхідність включення до складу наглядової ради незалежних директорів, а також доцільність розмежування понять незалежного члена та акціонера.

- для оптимізації формування складу наглядового органу акціонерного товариства пропонується структура: а) голова наглядової ради (незалежний директор); б) незалежні директори (не менше 50% чисельного складу наглядового органу); в) крупний акціонер або його представник (володіння пакетом акцій в розмірі від 50% + 1 акція і вище); г) представник від групи акціонерів (або акціонер), що володіють (який володіє) пакетом акцій у розмірі 25% + 1 акція до 50% статутного фонду; д) представник від групи акціонерів (або акціонер), що володіють (який володіє) пакетом акцій в розмірі до 20% статутного фонду. Обґрунтована чисельність членів наглядової ради, кількість та обов'язкове число засідань, які доцільно відвідати члену спостережної ради на рік.

- до складу спостережної ради, крім комітетів з аудиту і з питань призначень та винагородження рекомендується включити: 1) комітет з корпоративного управління, що складається з корпоративного секретаря і інформаційного центру (основне завдання - накопичення і систематизація масиву інформації про функціонування акціонерного товариства) 2) комітет з розробки внутрішніх документів. До його основних функцій відносяться опрацьовування чіткого набору правил і процедур, що визначають компетенцію, порядок роботи органів управління акціонерним товариством та розробка внутрішніх документів, регулюючих діяльність комітетів у складі наглядового органу.

- для підвищення ефективності діяльності виконавчого органу акціонерного товариства, рекомендується, по-перше, при його організації забезпечити виконання принципу єдинокерованості (тобто обрання та підзвітність покласти виключно на наглядову раду), по-друге, при формуванні кадрового складу використовувати концепцію РАПІ, згідно якої результативну діяльність організації може забезпечити група осіб, кожна з яких виконує покладену на неї (і властиву по характеру) роль управління - виробник результату, адміністратор, підприємець, інтегратор.

Таким чином, запропоновані рекомендації дозволять істотно зміцнити стійкість національної моделі управління корпоративними правами, перетворивши її в чинник підвищення ефективності функціонування вітчизняної економіки.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження сформульовані наступні висновки та пропозиції:

1. Станом на сьогоднішній день дефініція “корпоративне управління” в зарубіжній та вітчизняній науковій літературі не має єдиного визначення. В найбільш широкому сенсі під корпоративним управлінням розуміється управління корпоративними правами. Узагальнення тлумачення терміну, що досліджується, дозволило виявити два підходи (економічний та правовий), базуючись на яких встановлено, що корпоративне управління представляє собою процес регулювання власником руху його корпоративних прав за допомогою уповноважених органів управління, які ефективно і раціонально використовуючи наявні ресурси компанії і діючи на користь її зацікавлених осіб та акціонерів, забезпечують останніх прибутком у формі дивідендів, правом на участь в управлінні і відшкодуванням витрат при ліквідації акціонерного товариства.

2. В світовій господарчій та правовій практиці поняття “корпорація” ідентифікується з акціонерним товариством. В Україні ці дефініції мають різні значення: корпорація розглядається як об'єднання юридичних осіб, а акціонерне товариство як вид господарського товариства. Доцільно визначати термін “корпорація” як систему організації господарської діяльності переважно в організаційно-правовій формі акціонерного товариства, що засноване на домовленості юридичних та фізичних осіб по здійсненню спільної діяльності та отримання прибутку відповідно з долею в об'єднанні.

3. Система корпоративного управління складається з низки елементів, які виділені на основі дослідження акціонерного товариства з організаційної точки зору і як специфічного суб'єкту господарювання. До них віднесено функції та методи управління, учасників корпоративних відносин, органи управління акціонерним товариством, норми управління і корпоративну культуру.

4. В процесі свого історичного розвитку акціонерне товариство пройшло три етапи: 1) виникнення первинних колективних форм господарської діяльності; 2) поява корпорацій, формулювання основ корпоративного законодавства. 3) розповсюдження корпоративних організацій в світі, становлення системи державного регулювання корпоративного управління. Еволюція акціонерної форми власності сприяла формуванню трьох основоположних моделей управління - англо-американської, німецької та японської, кожна з яких має свої переваги та недоліки в залежності від тяжіння до інсайдерської чи аутсайдерської системи корпоративного управління.

5. В Україні діюче корпоративне законодавство не в повному обсязі відповідає сучасним вимогам щодо регулювання діяльності акціонерних товариств. Зокрема, недостатньо врегульоване питання захисту прав “дрібних” акціонерів, інституту незалежних директорів, неопрацьована процедура кумулятивного голосування, тощо. Прийняття та вступ у дію Закону України “Про акціонерні товариства” буде сприяти поліпшенню ситуації, однак його якість можна буде оцінити лише після застосуванні на практиці.

6. В роботі виділено три етапи становлення корпоративного управління в Україні - приватизаційний, передкорпоративний і корпоративний. Перші два етапи вказують на основні властиві йому недоліки: невикористання переваг корпоратизації, розпилювання акціонерного капіталу, створення великої кількості акціонерних товариств, що є такими лише формально, недостатньо ефективна політика держави у сфері регулювання корпоративного управління, наявність негативних процесів: реприватизації, рейдерства та інше. Третій етап спрямовано на вирішення означених питань, зокрема, перетворення держави с “продавця” частки свого майна на ефективного “менеджера”, стимулювання впровадження на практику інновацій в сфері корпоративного управління та інше.

7. Ґрунтуючись на аналізі дванадцятирічної динаміки розвитку вітчизняних акціонерних товариств, виділені основні тенденції функціонування корпоративного сектору України: 1) скорочення числа корпоративних підприємств після закінчення масової приватизації, 2) трансформація політики залучення додаткових коштів (акцент з емісії акцій зміщується до облігацій), 3) неефективність українського фондового ринку, на якому створена надмірна інфраструктура, тоді, як частка неорганізованого ринку істотно більше організованого (90-95% в порівнянні з 5-10%).

8. Дослідження стану державних корпоративних прав засвідчило, що кількість господарських товариств з їх часткою, поступово зменшується. Спостерігається зміна напряму приватизаційних процесів. Це підіймає питання оцінювання управління на даних підприємствах. Аналіз щорічної звітності 35 вітчизняних відкритих акціонерних товариств, доля майна яких належить державі, дозволив сформулювати підхід к оцінці його організаційного рівня по 15 виділених критеріях. Зокрема, проведення загальних зборів, наявність спостережної ради, комітетів в її складі, виконавчого органу, корпоративного секретаря, розробка внутрішніх документів, інвестиційна політика і т.д. Встановлено, що на більшості підприємств виконуються законодавчо закріплені критерії, тоді, як вітчизняні принципи корпоративного управління практично не застосовуються на практиці.

9. Найважливішим фактором, що дестабілізує процес формування корпоративного управління в Україні, виступає недосконалість органів управління акціонерним товариством. На основі виділення чинників, що характеризують їх діяльність визначено три групи (по 24 критерії в кожній) для оцінки рівня стійкості корпоративного управління: 1) права акціонерів (участь в управлінні акціонерним товариством: підготовка та проведення загальних зборів, дивідендна політика акціонерного товариства, доступність інформації) 2) наглядова рада 3) виконавчий орган та контроль фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства. На підставі оцінки запропонованих критеріїв, виділено три типи корпоративних організацій - з низьким, середнім і високим рівнем стійкості управління.

10. Для вдосконалення національної моделі управління корпоративними правами та підвищення її стійкості до дестабілізуючих чинників, сформульовано інноваційний підхід, який базується на наступних рекомендаціях: доповнити Закон України «Про акціонерні товариства» в контексті кворуму загальних зборів акціонерів; впровадити в структуру управління акціонерним товариством тимчасовий орган - номінаційний комітет, що забезпечує підбір та оцінку кандидатів на членство в наглядовій раді; забезпечити об'єктивність діяльності ревізійної комісії, завдяки обов'язковому включенню до її складу “дрібних” акціонерів; збільшити ефективність діяльності наглядової ради шляхом включення в її склад незалежних директорів; оптимізувати склад наглядової ради за допомогою формулювання вимог до її кількості та періодичності засідань; для підвищення результативності функціонування наглядової ради обґрунтована доцільність створення комітету з корпоративного управління і тимчасового комітету з розробки внутрішніх документів; запропоновано удосконалення діяльності виконавчого органу акціонерного товариства шляхом його обрання та підпорядкування виключно наглядовій раді, а також розробки ефективної кадрової політики.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях:

1. Кудинова М.М. Особенности корпоративного управления в условиях переходной экономики Украины / М.М. Кудинова, В.Ф. Пуртов // Науковий журнал “Вчені записки” Харківського інституту управління. - 2006. - №18. - С.45-50.

Особистий внесок автора: конкретизовані особливості корпоративного управління в Україні.

2. Кудинова М.М. Формирование системы корпоративного управления в Украине / М.М. Кудинова // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна “Стратегія економічного розвитку України: тенденції, пріоритети, перспективи”. - 2006. - №754. - С.58-63.

3. Кудинова М.М. Организация эффективной деятельности совета директоров в акционерных обществах / М.М. Кудинова // Науковий журнал “Вчені записки” Харківського інституту управління. - 2006. - №20. - С.18-23.

4. Кудинова М.М. Совершенствование формирования кадрового состава исполнительного органа акционерного общества в Украине / М.М. Кудинова, В.Ф. Пуртов // Науковий журнал “Вчені записки” Харківського інституту управління. - 2007 р. - №23. - С.112-122.

Особистий внесок автора: обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення кадрового складу виконавчого органу акціонерного товариства в Україні.

5. Кудинова М.М. Развитие корпоративной формы хозяйствования в Украине: основные этапы и их особенности / М.М. Кудинова // Науковий журнал “Вчені записки” Харківського інституту управління. - 2008. - №24. - С.68-77.

6. Кудинова М.М. К вопросу об усовершенствовании национальной модели корпоративного управления / М.М. Кудинова // Бизнес-Информ. - 2008. - №8. - С.112-116.

Тези доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій:

7. Кудинова М.М. Сравнительная характеристика основных моделей корпоративного управления / М.М. Кудинова // Проблеми та перспективи економічного розвитку і міжнародної інтеграції : всеукр. наук.-практич. конф. студентів, аспірантів і молодих учених, 21-22 квітня 2006р. : тези доп. - Харків, 2006. - С.95-98.

8. Кудинова М.М. Адаптация деятельности акционерных обществ Украины к европейской практике корпоративного управления / М.М. Кудинова // Наукові доробки молоді - вирішенню проблем європейської інтеграції: наук.-практич. конф., 12 квітня 2006р. : тези доп.- Т.1. - Харків: Константа, 2006. - С.184-186.

9. Кудинова М.М. Корпоративный конфликт как фактор дестабилизации функционирования хозяйственных обществ / М.М. Кудинова // Актуальні проблеми теорії та практики економічного розвитку та міжнародної співпраці : всеукр. наук. - практич. конф. студентів, аспірантів і молодих учених, 20-21 квітня 2007р. : тези доп. - Харків, 2007. - С.133-136.

10. Кудинова М.М. Перспективы развития рынка корпоративных ценных бумаг в Украине / М.М. Кудинова // Фінансові механізми сталого економічного розвитку: міжнар. наук.-практич. конференція, 18 травня 2007р. : тези доп. - Харків, 2007. - С.183-187.

11. Кудинова М.М. Сравнительный анализ методов защиты прав акционеров в странах с переходной экономикой и Украине / М.М. Кудинова // Стабілізація соціально-економічного розвитку і міжнародної співпраці: проблеми та шляхи вирішення: всеукр. наук. - практич. конф. студентів, аспірантів і молодих учених, 25-26 квітня 2008р. : тези доп. - Харків, 2008. - С.138-143.

АНОТАЦІЯ

Кудінова М.М. Інноваційна модель стійкого управління корпоративними правами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2009.

У дисертації досліджено теоретичні основи управління корпоративними правами. Автором конкретизовано основні підходи до визначення корпоративного управління на основі узагальнення досвіду закордонних та вітчизняних вчених-економістів, визначені особливості функціонування української моделі управління корпоративними правами у сучасних нестабільних умовах.

На основі аналізу становлення системи управління акціонерною формою власності виділені та охарактеризовані основні етапи розвитку корпоративного управління в Україні. Досліджено стан національного корпоративного сектора економіки в динаміці та проведена оцінка організаційного рівня управління державними корпоративними правами.

Розроблені та запропоновані рекомендації щодо вдосконалення існуючої моделі управління корпоративними правами на базі визначення факторів, що негативно впливають на функціонування акціонерних товариств в Україні, і встановлення критеріїв стійкості корпоративного управління.

Ключові слова: модель, корпоративні права, корпоративне управління, акціонерне товариство, корпорація, стійкість.

АННОТАЦИЯ

Кудинова М.М. Инновационная модель устойчивого управления корпоративными правами. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2009.

В работе исследованы теоретические основы управления корпоративными правами, проанализирована его сущность, природа и особенности. Автором, на основе аккумуляции мнений ряда отечественных и зарубежных ученых, уточнены определения экономических понятий, которые широко используются, однако не имеют единого толкования - управление корпоративными правами, корпоративное управление, акционерное общество, корпорация. Выделены элементы системы корпоративного управления. Проведен сравнительный анализ аспектов государственного регулирования исследуемой сферы в странах мира и Украине.

На основе изучения становления системы управления акционерной формой собственности выделены и охарактеризованы этапы развития корпоративного управления в Украине, что позволило выделить присущие ему тенденции. В диссертационном исследовании проанализирован корпоративный сектор экономики Украины в разрезе его репрезентативных субъектов - акционерных обществ открытого и закрытого типа. Установлено, что динамика их развития в течение ряда лет находилась в прямой зависимости от процессов приватизации, в частности эмиссии акций. Особенностью авторского подхода является оценка организационного уровня управления корпоративными правами государства по ряду критериев, выделенных на основе годовой финансовой отчетности отечественных предприятий. Определено, что для повышения эффективности корпоративного управления на национальном уровне необходима активная политика государства, особенно в законотворческой сфере, также целесообразным является выполнение государством, в лице субъектов управления его имуществом, эталонообразующей функции.

Автором установлены факторы, оказывающие негативное влияние на управление корпоративными правами в Украине: обеспечение прав акционеров, низкий уровень применения норм корпоративного законодательства, несовершенство органов управления акционерным обществом, корпоративные конфликты, отсутствие интереса хозяйствующих субъектов к применению стандартов корпоративного управления и т.д. В результате их всестороннего анализа, определен дестабилизирующий фактор, являющийся, по мнению автора, первопричиной возникновения остальных - несовершенство органов управления акционерным обществом, совокупность которых представляет собой национальную модель управления корпоративными правами.

В работе обоснованы критерии оценки устойчивости корпоративного управления в акционерном обществе на основе анализа трех составляющих: права акционеров; деятельность наблюдательного совета; деятельность исполнительного органа и контроль финансово-хозяйственной деятельности организации.

Для повышения стабильности национальной модели управления корпоративными правами разработаны практические рекомендации по усовершенствованию ее составных элементов: аргументирована целесообразность уточнения правомочности проведения общего собрания, обоснован состав, функции, периодичность созыва, численность членов наблюдательного совета, ревизионной комиссии, предложено внедрение в структуру управления акционерным обществом трех новых органов (номинационный комитет, комитет по корпоративному управлению, комитет по разработке внутренних документов), способствующих усовершенствованию процесса управления, установлена необходимость учета кадровой составляющей при формировании исполнительного органа акционерного общества и его подчинения исключительно наблюдательному совету.

Ключевые слова: модель, корпоративные права, корпоративное управление, акционерное обществом, корпорация, устойчивость.

ANNOTATION

Kudinova M.M. Innovational model of stable corporative rights management. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Economics on specialty 08.00.03 - economics and management of national economy. - V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2009

Theoretical bases of management corporative rights have been explored in this thesis. The main approaches of corporative management determination are discovered by the author, on base of experience foreign generalization and domestic scientists-economists, particularities of management corporative rights ukrainian model is determined in modern unsteady conditions.

On base of the formation share property management system analysis are chosen and characterized main stages of the corporative management development in Ukraine. The national corporative sector condition of the economy is explored in dynamics and organizing level corporative rights management estimation is organized.

Recommendations of management corporative rights existing model improvement is designed and offered, on base of the determination factor, negative acting upon operating the join-stock companies in Ukraine, and of the corporative management stability criterions determination.

Key words: model, corporative rights, corporative management, join-stock company, corporation, stability.

Размещено на Allbest.ru

...