Кластеризація як чинник конкурентоспроможності національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.01 -

економічна теорія та історія економічної думки

Кластеризація як чинник конкурентоспроможності національної економіки

Каніщенко Наталія Генадіївна

Київ - 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасний розвиток економічної системи України характеризується значними змінами в організації виробництва на національному і міжнародному рівнях, що є основою для активного формування нового типу економічних відносин між економічними суб'єктами, а також розвитку нових механізмів реалізації їх економічних інтересів. Важливим стає ефективне використання переваг суспільного поділу праці і запровадження інтенсивних форм організації інноваційних процесів, що веде до кластеризації економічних систем. Формування економічних кластерів стає визначальним чинником підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації.

Процеси економічної кластеризації є закономірним етапом та чинником об'єктивного розвитку ринкових систем. Успішне їх функціонування територіально-галузевих інтеграційних об'єднань - економічних кластерів - є передумовою і важелем підвищення продуктивності праці та результативності підприємницької діяльності економічних суб'єктів на макро-, мезо- і мікрорівнях.

Кластерні системи є втіленням унікальної комбінації наукових, виробничих і комерційних структур, що на основі використання переваг коопераційної взаємодії, сприяють формуванню і ефективному використанню реальних конкурентних переваг окремих підприємств, галузей, національних економік в умовах посилення світового конкурентного протистояння. На даному етапі розвитку економіки України кластери можуть виступити ефективним інструментом інтенсифікації розвитку вітчизняного підприємництва і посилення ринкових позицій окремих економічних суб'єктів.

Необхідність дослідження теоретико-методологічних засад утворення і функціонування економічних кластерів зумовлена формуванням нової парадигми економічних відносин між суб'єктами підприємницької діяльності, яка формується в процесі поглиблення суспільного поділу праці та розвитку складних форм коопераційної взаємодії, що викликає розвиток нового типу ринкової взаємодії економічних суб'єктів і способу реалізації їх економічних інтересів.

Практичне значення дослідження процесів економічної кластеризації полягає у визначені основних рушійних сил розвитку сучасного підприємництва та механізму створення стратегічних і оперативно-тактичних переваг в умовах конкурентно напруженого ринкового простору. Виявлення позитивних і негативних суспільно-економічних наслідків залучення економічних суб'єктів до кластерів, що є об'єктивно обумовленої тенденцією розвитку світового підприємництва, а також розробка обґрунтованих стратегій формування кластерних об'єднань, є важливою умовою ефективного розвитку національної економічної системи України.

У вітчизняній науковій літературі питання, пов'язані з принципами роботи кластерів, висвітлюються в роботах вітчизняних вчених: В.Базилевича, І.Бураковського, З.Варналія, М.Войнаренка, Б.Губського, П.Єщенка, Я.Жаліла, Б.Кваснюка, С.Кримського, Д.Лук'яненка, І.Михасюка, А.Мокія, С.Мочерного, В.Новицького, Ю.Павленка, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, О.Розенфельда, Є.Савельєва, В.Савченка, В.Сизоненка, С.Соколенка, М.Тимчука, А.Філіпенка, В.Чужикова, О.Шниркова та інших. Ця проблематика розглядається в дослідженнях багатьох зарубіжних авторів, зокрема в працях В.Бандурина, В.Гжегожа, С.Долгова, П.Жозета, Е.Леммера, Ж.Мингалевої, М.Кітінга, Дж.Клегга, М.Портера, В.Прайса, Д.Радеби, А.Ругмана, П.Самуельсона, Дж.Сороса, С.Ткачевої, Ю.Уеннопа, Д.Якобса, Л.Янга та інших.

Разом с тим у вітчизняній науковій літературі по суті не існує цілісного дослідження проблем економічної кластеризації, недостатньо повно розкрито причинно-наслідкові залежності та наслідки формування і розвитку кластерних об'єднань, потребують подальшого визначення та обґрунтування критерії та чинники ефективного функціонування кластерів, їх роль в посиленні конкурентних позицій економічних суб'єктів на ринку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною держбюджетною темою “Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя” (державний реєстраційний номер 06 БФ 040-01). Особистий внесок автора полягає у дослідженні особливостей формування конкурентних переваг в результаті кластеризації національної економіки України.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні системи економічних відносин, що складаються в процесі формування і функціонування економічних кластерів, та визначенні впливу науково-виробничої кластеризації на підвищення конкурентоспроможності національних економічних систем. Відповідно до мети автором було поставлено наступні завдання:

дослідити теоретико-методологічні засади формування і функціонування економічних кластерів: визначити економічну природу, сутність, суспільно-економічні передумови та наслідки формування галузевих і територіальних кластерів;

виявити сукупність економічних інтересів, що виникають в процесі створення та функціонування кластерних систем як форми суспільного поділу праці і реалізації завдань коопераційного співробітництва економічних суб'єктів;

провести порівняльний аналіз стадій розвитку і механізмів ефективного використання економічних переваг кластерів на мікро, мезо і макрорівнях;

дослідити інституційні засади інтенсифікації процесів кластеризації, проаналізувати принципи взаємодії елементів державного та ринкового регулювання у діяльності кластерів в Україні;

визначити критерії оцінки результативності кластерних систем і ефективності підприємництва залученого до кластерних об'єднань;

розробити рекомендації щодо формування поточних конкурентних переваг в національних галузевих кластерах і підвищення конкурентоспроможності економіки України.

Об'єктом дослідження є економічні відносини сучасного підприємництва, що виникають в процесі кластеризації економічних систем.

Предметом дослідження є механізми формування і функціонування економічних кластерів як чинника підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використані загальнонаукові методи пізнання об'єктивної природи економічних явищ і процесів, які визначають використання переваг кластеризації виробничих систем в процесі реалізації економічних інтересів економічними суб'єктами. Зокрема, методи аналізу і синтезу, наукових узагальнень, єдності історичного і логічного використані при дослідженні чинників кластеризації і визначенні передумов і факторів функціонування кластерних систем (параграфи 1.1, 2.3 та 3.1). Метод наукової абстракції при визначенні економічного змісту категорії “кластерізація економіки” та “кластерна система” (параграфи 1.1. та 1.2); методи моделювання та системного підходу використовувалися при формуванні критеріїв та системи показників ефективності кластерних систем (параграфи 1.3. та 3.2); методи кількісного аналізу, індукції і дедукції були основою для проведення досліджень умов кластеризації економічних систем (параграф 3.2), а також дослідження можливостей інтенсифікації коопераційної співпраці між суб'єктами господарювання (параграфи 2.3 та 3.3).

Крім того, в дисертаційній роботі використано специфічні методи: метод ринкових маркетингових досліджень - при визначенні і аналізі умов кластеризації підприємницької діяльності, що дало змогу визначити основні сприятливі і несприятливі фактори впливу на розвиток коопераційного співробітництва економічних суб'єктів (параграфи 1.3 та 2.3.).

Теоретичною основою дисертаційної роботи стали фундаментальні положення економічної теорії, організації виробництва, викладені в українських та зарубіжних наукових працях. Інформаційною базою дослідження слугували дані Державного комітету статистики України, Національного банку України, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, матеріали, зібрані під час проведення досліджень умов кластеризації підприємницької діяльності економічних суб'єктів України.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає у теоретико-методологічному обгрунтуванні системи економічних відносин, що виникають в процесі формування і функціонування кластерних систем та визначенні впливу об'єктивної економічної кластеризації на підвищення конкурентоспроможності національної економіки України. Основні результати, що становлять наукову новизну та отримані в ході вирішення завдань, поставлених в дисертаційній роботі, полягають у наступному:

вперше:

визначено безпосередній взаємозв'язок між кластеризацією економіки та посиленням конкурентоспроможності економічних суб'єктів і обґрунтовано систему інтенсивних (мультиплікативне зростання продуктивності праці, використання сучасних принципів організації виробництва і праці, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення якості продукції, застосування прогресивних методів економії, зокрема ресурсозбереження, тощо) та екстенсивних (збільшення чисельності робітників та загального обсягу робочого часу, зростання виробничих потужностей, поширення територіальних меж тощо) критеріїв оцінки ефективності застосування кластерних систем для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки України;

виділено критерії класифікації кластерних систем за ознаками: стадія розвитку, глибина кластеру, динаміка зайнятості, галузева належність, характер зв'язків, кількість членів кластеру, якість управління та географічне охоплення, інтенсивність взаємодії;

удосконалено:

теоретико-методичні підходи до порівняльного аналізу стадій розвитку і механізмів ефективного використання економічних переваг кластерів на мікро-, мезо- і макрорівнях, що передбачає поступальний екстенсивний розвиток (поширення) та інтенсифікацію коопераційної взаємодії економічних суб'єктів, направлену на появу більш зрілих форм підприємництва і формування якісно нових можливостей реалізації їх економічних інтересів;

типологізацію кластерів та класифікацію видів кластерних об'єднань, що дозволило ідентифікувати і визначити структуру економічних інтересів учасників кластерів в процесі реалізації відносин конкуренції відповідно: видів домінуючих типів конкурентного протистояння; характеру цінового впливу; методів та інтенсивності взаємодії; масштабів охоплення; ступеня диференціації; складності проникнення в інтернаціоналізовану галузь; ефективності результатів; диверсифікації підприємницької діяльності;

механізм економічної кластеризації, який об'єднує: (а) аналітичну ідентифікацію економічних інтересів учасників кластерного об'єднання та їх мотиваційні переваги; (б) процеси кластеризації; (в) засоби підтримки та стимулювання коопераційно-кластерної взаємодії; (г) інституційні засади інтенсифікації процесів кластеризації; та (д) принципи взаємодії елементів державного та ринкового регулювання у діяльності кластерів;

дістало подальший розвиток:

конкретизація економічного змісту терміну “кластеризація економіки”, що характеризує нову якість інтенсифікації взаємодії учасників науково-виробничо-комерційного співробітництва за територіально-галузевим принципом на основі поглиблення поділу праці, спеціалізації та розвитку коопераційних звязків між ними; висвітлення передумов кластеризації економічних систем, серед яких: глибока спеціалізація підприємницької діяльності економічних суб'єктів, зрілість і системність економічних відносин між ними, наявність розвиненої інституційно-організаційної інфраструктури кластерних об'єднань, впровадження у їх діяльність інноваційних методів управління, направлених на реалізацію економічних інтересів учасників кластерної системи;

визначення соціально-економічної природи (особливостей, принципів та умов розвитку) та структури економічних кластерів (суб'єктів, форм та механізму функціонування), їх ролі у формуванні національних та міжнародних конкурентних переваг, зокрема виділено етапи і результуючі параметри функціонування, зокрема: (1) обґрунтування потенціалу утворення кластеру в результаті узгодження економічних інтересів потенційних учасників; (2) дослідження ринкових умов формування кластеру; ухвалення інституційно-організаційних засад партнерства; (3) оцінка намірів та конкретизація мети співробітництва; (4) визначення конкурентних переваг та завдань кластерної взаємодії; (5) визначення індивідуальних і сукупних конкурентних переваг членів кластерного об'єднання; (6) формування критеріїв ефективності та системи контролю результативності кластерної взаємодії; (7) розробка програми розвитку кластеру;

теоретичні підходи до використання кластерних моделей при рекреації економіки регіонів України: запропоновано механізм обґрунтування економічного потенціалу коопераційного співробітництва економічних суб'єктів, який передбачає дослідження історичних економічних та інституційних умов розвитку процесів кластеризації, визначення рівня зацікавленості потенційних учасників кластеру, прогноз розвитку підприємництва, на основі виявлення основних ринкових тенденцій, визначення організаційних засад та форм взаємодії;

технології використання поточних конкурентних переваг в національних галузевих кластерах і механізм підвищення конкурентоспроможності економіки України на основі: створення внутрішніх конкурентних переваг суб'єктів - учасників кластерів та формування зовнішніх конкурентних переваг, що виводять галузь в цілому на новий, значно вищий рівень конкурентоспроможності..

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення та практичні результати дослідження використані у науково-дослідній роботі Національного інституту стратегічних досліджень при розробці концептуальних засад кластеризації економіки України (довідка № 293/727 від 30.09.08 р.), Севастопольської торгово-промислової палати при обґрунтуванні організаційно-економічних засад горизонтальної і вертикальної інтеграції та формування галузевих кластерних систем в Україні (довідка № 550/10.3-3 від 08.09.08 р.), впроваджено у навчально-методичну діяльність на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 056/183 від 23.10.08 р.), використані у господарській діяльності суб'єктів підприємництва, зокрема дочірньої компанії ДП “Кнауф-Маркетинг” міжнародного об'єднання підприємств Knauf KG (довідка 23-02/07 від 28.02.07 р.).

Особистий внесок автора. Дисертаційна робота є самостійною роботою, всі результати якої отримані безпосередньо автором. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у друкованих роботах. З наукових праць, виданих у співавторстві, використані лише ті положення, які є результатом індивідуальної роботи автора.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, результати і висновки дисертаційної роботи обговорювались на 14 міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, методологічних семінарах, “круглих столах” і професійних обговореннях, зокрема: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку внутрішнього ринку в умовах глобалізації” (Київ, 17-18 листопада 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Формування нової парадигми страхування” (Київ, 1-2 грудня 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних і фінансових ринках” (Дніпропетровськ, 3-4 лютого 2006 р.), Шевченківська весна: V Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених (Київ, 2-3 березня 2006 р.), VІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених “Роль інноваційних моделей розвитку у підвищенні конкурентоздатності товарів та послуг” (Донецьк, 5 квітня 2006 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів ”(Сімферополь, 7 квітня 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика економіки і підприємництва ” (Алушта, 11-13 травня 2006 р.), Дванадцятій міжнародній конференції молодих вчених-економістів “Предпринимательство и реформы в России” (Санкт-Петербург, Росія, 23-24 листопада 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України” (Київ, 23-24 листопада 2006 р.), Сьомій міжнародній конференції “Маркетинг в Україні” (Київ, 24-25 листопада 2006 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації” (Київ, 26-27 грудня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика” (Київ, 11-12 жовтня 2007 р.), Міжнародній конференції молодих вчених “Majesty of Marketing” (Дніпропетровськ, 17-18 грудня 2007 р.), III Міжнародній конференції “Підвищення конкурентоспроможності економіки на основі формування кластерних моделей” (Ялта, 15-18 квітня 2008 р.), Науково-практичні конференції "Тенденції та перспективи розвитку податкової системи України" (Ірпінь, 19 вересня 2008 р.).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи автором опубліковано 16 наукових праць, у т.ч. 8 статей у наукових фахових виданнях, 1 підрозділ у колективній монографії, 7 - в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованих праць, що належить особисто дисертанту, становить 4,5 д.а.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладено на 166 сторінках комп'ютерного тексту. Дисертаційна робота містить 17 рисунків на 17 сторінках, 9 таблиць на 13 сторінках, 4 додатки на 7 сторінках, список використаних джерел містить 208 назв на 19 сторінках.

Основний зміст роботи

кластер конкурентоспроможність національний економіка

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано теоретико-методологічне підґрунтя і джерельну базу дослідження, сформульовано наукову новизну та теоретичне і практичне значення одержаних автором результатів, подано відомості щодо їх апробації.

У першому розділі "Теоретико-методологiчні засади дослідження економічної кластеризації" розкрито сутнісні особливості, передумови і чинники формування кластерів як інструменту підвищення конкурентоспроможності національної економіки країни та визначено методологічні засади розвитку та успішного функціонування різних видів кластерів в Україні.

Економічна кластеризація прискорює розвиток приємництва і підвищенні конкурентоспроможності окремих економічних суб'єктів (підприємств, регіонів, країн, окремих територій і міст) шляхом використання переваг суспільного поділу праці і ущільнення їх науково-виробничої взаємодії в результаті утворення кластерних об'єднань. Кластери, що є втіленням складної системи взаємозв'язків між економічними суб'єктами, дозволяють підсилити корисний ефект від підприємницької діяльності і виступають дієвим інструментом організації економіки, контролю економічної діяльності, підвищенню конкурентоспроможності як окремих суб'єктів господарювання, так і регіонів, країн, макроінтеграційних угруповань в цілому.

Розвиток кластерів, що активно використовують принципи ринкової організації та централізації, є фактором створення розвиненої економіки. В економіці, що розвивається, утворення кластерів послаблюється низьким рівнем відтворення і низькою кваліфікацією робочої сили, слабкістю технологій, недостачею доступного капіталу, а також слабким розвитком суспільних інститутів. Зокрема М. Портер зазначав, що чим більше розвинені кластери в окремій країні, тим вище в цій країні рівень життя населення і конкурентоспроможність компаній.

Аналіз, проведений у першому розділі, зумовив необхідність структуризації типів кластерів, адже у світовій економіці існує багато підходів щодо класифікації кластерів. Складність процессу полягає у великій кількості та різноманітності кластерів. В таблиці 1 представлено структуровану автором класифікацію кластерів, що характеризує походження, функціональну спрямованість та параметральні типи взаємовідносин учасників кластерної системи.

В результаті теоретичного аналізу сформульовано визначення поняття економічного кластеру, як сукупності економічних суб'єктів, об'єднаних єдиними матеріальними, фінансовими й інформаційними потоками на основі коопераційних засад взаємодії.

Визначено чинники заснування та функціонування кластерів, де основним визначальним моментом є взаємодія та вирішення економічних інтересів в рамках кооперації та спеціалізації виробництва. Аналіз доводить наявність переваг від кластеризації, які є результатом обґрунтованого поділу праці, раціональної спеціалізації та можливостей кооперації.

Розглянуто основні конкурентні переваги кластерів, та виведено основну конкурентну перевагу, а саме здатність економічних суб'єктів якнайкраще розподілити свої певною мірою обмежені ресурси, досягаючи більш стійкого і тривалого положення на ринку ніж конкуренти. Спрямованість ресурсів у кластерні об'єднання є найефективнішим рішенням для багатьох галузей на сучасному етапі.

Вплив глобалізації породжує проблеми розвитку регіонів, відбувається конкурентна боротьба традиційних організаційних засад з новими структурними викликами, що постійно виходять зі своєю новою продукцією на світовий ринок. Проблема регіонів полягає в застаріваючій структурі економіки й, відповідно, постійному здешевленні продукції внаслідок зменшення цінності продукту через технічне й моральне його старіння. Конкурентоспроможність будь-якої країни залежить від рівня конкурентоспроможності окремих економічних суб'єктів та конкретних регіонів. Враховуючи те, що економічні інтереси всіх регіонів країни тісно перетинаються, можна зробити висновок, що лише за умов їх плідної взаємодії, можна підвищити рівень конкурентоспроможності як на мікро- (конкурентоспроможність окремих суб'єктів господарювання) та мезо- (конкурентоспроможність окремих регіонів або галузей), так і на макрорівні (конкурентоспроможність всієї країни).

У другому розділі “Розвиток кластерних об'єднань та їх роль у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки” визначаються основні регіональні і національні чинники розвитку кластерів та концептуальні підходи щодо ефективного управління кластером і основні технології підвищення конкурентоспроможності за умов використання кластерного підходу.

В розділі проаналізовано конкретні приклади функціонування кластерних об'єднань міжнародного рівня та в Україні, визначено зв'язок кластеризації та конкурентоспроможності національної економіки, а також проаналізовано географію створення кластерів в Україні (структуроване автором у табл. 2), та визначено основні недоліки у процесах їх формування та функціонування.

Більшість українських кластерів створено стихійно, або за шаблоном іноземних, без належного економіко-організаційного обґрунтування. На сьогодні не існує чіткої методики утворення кластерних структур в Україні. Автором запропоновано наступний порядок формування кластерів у промисловому виробництві регіону, де активна роль відводиться центральним та місцевим органам влади.

На першому етапі відбувається формування основних напрямів діяльності майбутнього кластера, що підтримується відповідними центральними органами виконавчої влади.

При цьому оцінюються можливі загрози та потенційні можливості кластера; розробляється концепція, спрямована на посилення конкурентної боротьби, визначення регіонів для розвитку наукоємних виробництв; формулюються цілі й завдання розвитку промислового кластера. Другий етап - підготовка програми формування й розвитку кластера, в якій спрямовуючу роль відіграють органи місцевого управління (місцеві державні адміністрації, міські ради). На цьому етапі формуються основні цілі промислового розвитку території, розробляються нормативні документи щодо кластерної моделі розвитку, планування та підтримки промислових зон. Третій етап - затвердження програми формування й розвитку кластерів на державному рівні (визначення рівня пріоритетності регіону для подібних змін, відповідності програми національній стратегії розвитку та основам регіональної політики, узгоджене бачення майбутнього кластера, при якому всі учасники могли б об'єднатись з метою позитивних змін). Четвертий етап створення кластера на рівні регіону полягає в безпосередній практичній підтримці кластерної концепції розвитку, причому допомога повинна відбуватись не стільки в субсидіюванні та пільговому оподаткуванні окремих сфер діяльності чи підприємств (державні цільові гарантії, зниження ставки податку на інноваційний прибуток, отриманий завдяки впровадженню у виробництво прогресивних технологій), скільки в інфраструктурному забезпеченні, створенні дослідних розробок, упровадженні інноваційних стипендій, гарантіях під наукові програми, масштабному кредитуванні малого та середнього, а також венчурного бізнесу, прискореній амортизації промислових підприємств тощо.

Беручи до уваги той факт, що найчастіше кластер бере свій початок саме у окремому регіоні, необхідно зазначити, що саме регіон, як соціально-економічна система, виступає у якості ключового чинника подальшого розширення кластера і його розвитку, сприяючи виходу кластера на світовий ринок. Інформаційна служба регіону повинна не тільки забезпечити участь господарюючих суб'єктів у виставках і конференціях, але й аналізувати сформовану структуру економіки регіону, вивчати можливості й потенціал розвитку перспективних у світовому масштабі напрямків діяльності. Також у роботі було визначено роль держави у кластері, яка є домінуючою, оскільки державне управління виступає координуючим фактором конкурентних взаємодій і зобов'язань, забезпечує реалізацію економічних інтересів учасників кластеру на вітчизняному та міжнародному ринках. Державне регулювання регіонального економічного розвитку забезпечує активізацію господарської діяльності в регіонах, запроваджуючи нові виробничі відносини і впливаючи на поліпшення використання природно-ресурсного та економічного потенціалу. Відповідний підхід зі сторони держави створює умови для посилення спеціалізації регіонів, прискореного розвитку прогресивних галузей економіки, залучення іноземного капіталу в регіони тощо. Успішна реалізація програм по формуванню й спеціальному стимулюванню кластерних структур можлива винятково при наявності національної й регіональної стратегії розвитку. Подібна стратегія повинна містити основні напрямки, механізми й етапи реалізації державної інноваційної політики.

Досліджено також фактори негативного впливу формування кластерів в Україні, які обумовлені наявністю залишків транзитивного періоду формування нових економічних відносин у трансформаційній економіці. В першу чергу це уповільнення темпів економічного зростання (завершення відбудовної стадії) у зв'язку із обмеженням подальшого екстенсивного зростання регіонів України та всієї національної економіки, «вимивання» грошових ресурсів, загострення диспропорцій у соціальному та економічному розвитку міст і регіонів - сегментація за територіальною привабливістю, проблеми фінансового стану підприємств, збитковість і невисока конкурентоспроможність значної їхньої частини, невідповідність рівня і якості інвестиційних процесів сучасним умовам, розбалансування бюджетів усіх рівнів, надзвичайна нерівномірність розвитку малого підприємництва в територіальному розрізі, негативні демографічні тенденції, які проявляються в слабкій динаміці якісних (рівень кваліфікації) і кількісних показників робочої сили тощо.

Враховуючі сучасні інтеграційні тенденції, які є природним процесом, що формується із об'єктивних потреб міжнародного поділу праці й науково-технічного прогресу, кластеризацію слід розглядати як інструмент підвищення конкурентоспроможності економічних суб'єктів на макро-, мезо- та мікрорівнях. Адже, суть економічної інтеграції проявляється в її найважливіших характеристиках. Це, - по-перше, міждержавне регулювання економічних процесів; по-друге, поступове формування, замість більш або менш незалежних один від одного національних народногосподарських комплексів, регіонального господарського комплексу із загальною структурою відтворення; по-третє, усунення адміністративних і економічних бар'єрів, перешкоджаючих вільному рухові товарів, робочої сили і фінансових ресурсів у межах регіону; по-четверте, зближення внутрішніх економічних умов у державах, які беруть участь в інтеграційних об'єднаннях.

У третьому розділі “Удосконалення механізму використання кластерних систем для підвищення конкурентоспроможності економіки України” визначено особливості і пріоритети формування кластерів в Україні, що передбачає розробку ефективного механізму інтенсифікації їх впливу на економіку країни, а також визначення ефективності функціонування подібних структур.

Логіка обґрунтування економічного потенціалу коопераційного співробітництва суб'єктів господарювання передбачає дослідження історичних економічних і інституційних умов розвитку процесів кластеризації, визначення рівня зацікавленості потенційних учасників кластера. Діяльність кластерного об'єднання оцінюється на основі комплексного аналізу кінцевих підсумків його ефективності, що визначається як результат інтегрального поєднання показників, сформованих на основі різних класифікаційних підходів до критеріїв оцінки. Автором запропоновано структурований та вдосконалений механізм управління процесами кластеризації, який включає сукупність послідовних організаційних заходів, направлених на дослідження кон'юнктурних чинників, започаткування організаційно-інституційних засад та розробку методів формування і моніторингу ефективності кластерної системи (рис. 2). Механізм кластеризації складається з шести етапних блоків дослідження, організації та контролю процесів, що передбачає послідовне обгрунтування мети та потенціалу кластерного об'єднання, розробку заходів інституційного забезпечення, деталізацію мети та завдань коопераційного співробітництва учасників кластеру, визначення та використання конкурентних переваг кластерної взаємодії, забезпечення економічних інтересів через формування критеріїв і реалізацію системи контролю ефективності функціонування кластеру.

Для обґрунтування найважливіших напрямів підвищення економічної ефективності кластерної діяльності було виділено критерії оцінки результатів створення і функціонування кластерів.

Визначено, що діяльність кластерного об'єднання оцінюється на основі комплексного аналізу кінцевих показників індивідуальної та сукупної ефективності. Економічне значення оцінки ефективності кластеру полягає у комплексному підході до оцінки на кожну одиницю витрат, допомагаючи досягти істотного збільшення прибутку, ніж при одиничному підході кожного окремого підприємства. Тобто, ефективною діяльність кластеру можна вважати тільки за умов, коли у процесі функціонування кластера підвищується ефективність не лише окремих підприємств, а й кластера в цілому за рахунок синергетичного ефекту, тобто примноження позитивних наслідків взаємної підтримки.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичні узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки шляхом використання переваг економічної кластеризації. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

Сучасний розвиток економічних систем передбачає трансформацію парадигми суспільно-економічних відносин, змістом якої є актуалізація конкурентного протистояння економічних суб'єктів на національному і міжнародному рівнях. Така трансформація відбувається в результаті появи новітніх методів організації виробництва, інтернаціоналізації господарських зв'язків і інтенсифікації методів управління виробничо-комерційною діяльністю суб'єктів підприємництва. Нові тенденції суспільно-економічного розвитку висвітлюються через удосконалення елементів системи суспільно-економічних відносин на макро, мезо і мікро рівнях, найбільш важливим і характерним з яких виступає економічна кластеризація.

Кластеризація є складним і багатоплановим процесом, що враховує потенціал виробничо-комерційної взаємодії окремих суб'єктів господарювання і має на меті мультиплікативне поширення їх управлінських здобутків і переваг та підвищення індивідуальної і сумарної конкурентоспроможності в результаті взаємовигідного коопераційного співробітництва.

Теоретичне дослідження процесів економічної кластеризації виявило необхідність удосконалення категоріального апарату, в першу чергу, наукового обґрунтування економічного змісту терміну “кластеризація економіки”, що характеризує нову якість інтенсифікації взаємодії учасників науково-виробничо-комерційного співробітництва за територіально-галузевим принципом на основі поглиблення поділу праці, спеціалізації та розвитку коопераційних звязків між ними.

Кластерна організація виробництва передбачає інтеграцію економічних мотивацій і інтересів учасників кластеру, сприяє більш продуктивному використанню ними переваг галузевої специфіки регіонів та особливостей національної та міжнародної спеціалізації, що не може бути досягнуто поодинці в процесі реалізації розрізнених виробничо-комерційних програм. Успішність використання кластерного підходу залежить від існування матеріальних і організаційних умов для створення об'єднань підприємств. В Україні потенційно існують умови для використання обґрунтованої кластеризації на засадах: (а) інноваційного розвитку підприємництва і пріоритетної інтенсифікації наукоємних і високотехнологічних виробництв; (б) інтенсифікації економічної взаємодії суб'єктів господарювання і посилення ефекту мультиплікаційної підтримки на всіх рівнях функціонування виробничих систем; (в) активної інтернаціоналізації виробничо-комерційної діяльності вітчизняних підприємств і залучення іноземного капіталу до формування національних кластерних об'єднань; (г) нової якості економічних відносин і способу задоволення економічних інтересів між учасниками галузевих і територіальних кластерів.

В основі формування кластерних систем лежить поглиблення суспільного поділу праці, спонукальним моментом якого виступає посилення конкурентної напруженості і зростання конкурентної агресивності на ринках в умовах їх глобалізації. Сучасні кластерні системи, відповідно до вимог конкурентного захисту, розрізняються за багатьма класифікаційними ознаками, що дозволяє максимізувати суспільно-економічний ефект від їх організації і використання: за видом домінуючої конкуренції в галузі (загальні, предметні, функціональні), за методами (прямі, приховані), за характером цінового впливу (орієнтовані на підвищення/пониження категорії цінового сегменту), за масштабом охоплення (локальні, національні, міжнародні, глобальні), за інтенсивністю (науково-виробничі об'єднання, координаційні центри, виробничо-комерційні), за рівнем диференціації товарів (гомогенні і гетерогенні), за складністю проникнення в галузь (відкриті, закриті), за якістю отриманих результатів (реальні, потенційні), за типом коопераційної взаємодії (вертикальні та горизонтальні).

Прискорення об'єктивних процесів кластерізації економічних систем є необхідною умовою успішного розвитку країн, регіонів і окремих суб'єктів господарювання, а також реальним чинником посилення конкурентних позицій підприємств в умовах нестабільного розвитку товарних ринків. Використання кластерного підходу сприяє підвищенню конкурентоспроможності економічних суб'єктів за рахунок ефективного використання переваг поділу праці з метою: (а) збільшення обміну інформацією між підприємствами галузі, (б) появи нових методів організації виробництва завдяки об'єднанню ідей та матеріальної бази різних підприємств, (в) появі нових інтегрованих виробників, та (г) удосконаленню системи економічних відносин між ними, що дозволяє оперативно вирішувати проблеми і суперечності підприємницької діяльності.

Поява кластерних систем в Україні зумовлена, по-перше, традиціями історичного розвитку економіки, а, по-друге, об'єктивними умовами розвитку виробничих систем, заснованих на використанні природного, індустріального, наукового, кадрового потенціалу країни. Кластеризація вітчизняної економіки є досить суперечливим і багатоплановим процесом, який зачіпає економічні інтереси різних суб'єктів економічної діяльності і визначає їх позиції в конкурентному середовищі. Важливими чинниками формування кластерів, рушійними силами механізму функціонування кластерної взаємодії і оцінки соціально-економічні наслідків розвитку кластерів можна вважати: (а) потужний інноваційний потенціал України; (б) розвиток коопераційних зв'язків між підприємствами, що є традиційним атрибутом та історичним результатом розвитку української економіки; (в) її мультигалузева структура, що створює умови для розширення функціонального розвитку кластерних систем; (г) природно-географічні фактори, що впливають на базові та перспективні конкурентні позиції економічних суб'єктів, залучених до кластеру; (д) кількісна і якісна адекватність національних параметрів економічного розвитку світовим вимогам і стандартам; (е) наявність висококваліфікованих управлінських кадрів (менеджерів), які ще не втратили досвіду спільного (інтегрованого) розвитку, але вже набули певних навичок комерційно обґрунтованої поведінки практично в усіх сферах виробничо-комерційної діяльності.

Успішний розвиток економічних кластерів в Україні вимагає удосконалення інституційних засад їх створення та функціонування. В умовах існування певного протиріччя між теорією і практикою кластеризації ринково-розвинених країн та українськими реаліями трансформаційної економіки ефективний розвиток вітчизняних кластерних систем потребує адаптації сучасних західних технологій і наукового обґрунтування вітчизняного механізму інституційного забезпечення і раціональної управлінської підтримки мотиваційних чинників кластерної взаємодії суб'єктів підприємництва.

Механізм створення національних конкурентних переваг шляхом формування кластерних об'єднань передбачає реалізацію етапних заходів щодо: (1) інформаційно-аналітичного забезпечення (дослідження ринків, вибір потенційних партнерів, узгодження економічних інтересів); (2) субординації цілей та завдань коопераційного співробітництва у межах кластеру; (3) стратегічного вибору і обґрунтування виду кластерної взаємодії та інтегрованої конкурентної мети учасників кластерної системи; (4) розподілу виробничих завдань; (5) контролю ефективності функціонування кластеру з погляду показників сукупної результативності функціонування кластерної системи та рівня задоволення індивідуальних економічних інтересів окремих суб'єктів підприємництва.

Ефективність кластерної діяльності визначається шляхом інтегрального поєднання показників, сформованих на основі різних класифікаційних підходів та критеріїв: соціально-економічних цінностей, якісних та кількісних параметрів, факторів екстенсивного та інтенсивного розвитку, спеціальних вимог тощо. Чітке визначення критеріїв ефективності функціонування кластерних систем дозволяє сформувати систему індикаторів, що мають визначені параметри і дозволяють виявити кількісні та якісні показники результативності на всіх рівнях функціонування кластеру.

Інтенсивний розвиток кластерних систем в Україні передбачає прийняття концепції і розробку загальнонаціональної програми розвитку кластерних об'єднань на основі реалізації моделей кластерного розвитку територій, що складаються з низки послідовних організаційно-економічних взаємоузгоджених заходів, обєднаних в системний механізм. В результаті використання кластерних технологій прискорюється створення внутрішніх і зовнішніх конкурентних переваг економічних суб'єктів, посилюється підтримка конкурентного середовища, що позитивно впливає на підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті в наукових фахових виданнях:

Каніщенко Н.Г. Економічні передумови формування кластерних систем в Україні / Н.Г. Каніщенко // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки Донецького економіко-гуманітарний інституту МОН України та Інституту економіко-правових досліджень НАН України. - 2008. - Вип. 1 (25). - С. 297-302 (0,5 друк. арк.).

Каніщенко Н.Г. Інституційні засади розвитку кластерних систем / Н.Г. Каніщенко // Теоретичні та прикладні питання економіки: зб. наук. пр. - 2008. - Вип. 16. - С. 281-286 (0,4 друк. арк.).

Каніщенко Н.Г. Концептуальні засади створення кластерів в Україні / Н.Г. Каніщенко // Науковий вісник Національного гірничого університету: наук.-техн. журн. - 2008. - № 10. - С. 92-98 (0,7 друк. арк.).

Каніщенко Н.Г. Роль держави у формуванні конкурентоспроможності національної економіки / Н.Г. Каніщенко // Вісник Львівської комерційної академії. Серія Економічна. - 2006. - Вип. 23. - С. 181-185 (0,4 друк. арк.).

Каніщенко Н.Г. Вища економічна освіта в системі виробничих кластерів України / Н.Г. Каніщенко // Науковий вісник Національного гірничого університету: наук.-техн. журн. - 2006. - № 4. - С. 108-111 (0,4 друк. арк.).

Каніщенко Н.Г. Формування національних галузевих кластерів в умовах інтернаціоналізації / Н.Г. Каніщенко // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. пр. - 2006. - Вип.. 4 (59). - С. 70 - 73 (0,4 друк. арк.).

Каніщенко Н.Г. Кластери в системі національної конкурентоспроможності / Н.Г. Каніщенко // Вісник КНУ. Серія Економіка. - 2006. - Вип. 85. - С. 14-16 (0,4 друк. арк.).

Каніщенко Н.Г. Фактори конкурентної поведінки українських підприємств в умовах глобалізації / О.Л. Каніщенко, Н.Г. Каніщенко // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. - 2006. - Вип. 211. В 4 т. Том ІІ. - 2006. - С. 417- 426. (Автором розглянуто теоретичні і практичні аспекти створення та використання стратегічних переваг в конкурентному середовищі сучасного міжнародного ринку; 0,3 друк. арк.).

Публікації у інших виданнях:

Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: Монографія / За ред. З.С. Варналія. - К.: НІСД, 2007. - 768 с. (Автору належить підрозділ "Критерії оцінки ефективності кластерних систем" - 0,7 друк.арк.).

Kanishchenko N. Economic Clusters in Ukraine: objectives and perspectives / N.Kanishchenko // Majesty of Marketing: Materials of the Conference for the students and junior research staff. - Dnipropetrovs'k: National Mining University, 2007. - P. 55-56. (0,1 друк. арк.).

Каніщенко Н.Г. Роль кластерных объединений в системе национальной экономики страны / Н.Г. Каніщенко // Предпринимательство и реформы в России: Материалы Двенадцатой международной конференции молодых ученых-экономистов, 23-24 ноября 2006 р. - СПб., 2006. - С. 23 (0,1 друк. арк.).

Каніщенко Н.Г. Формування кластерних систем як чинник розвитку національної економіки / Н.Г. Каніщенко // Теорія та практика економіки і підприємництва: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 11-13 травня 2006 р. - Алушта, 2006. - С. 218-219. (0,1 друк. арк.).

Каніщенко Н.Г. Формування регіональних кластерів в Україні / Н.Г. Каніщенко // Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів: Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, 7 квітня 2006 р. - Сімферополь, 2006. - С. 69-70. (0,1 друк. арк.).

Каніщенко Н.Г. Кластери як фактор інноваційного розвитку регіонів / Н.Г. Каніщенко // Роль інноваційних моделей розвитку у підвищенні конкурентноздатності товарів та послуг: Матеріали VІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених. - Донецьк, 2006. - С. 111-113. (0,1 друк. арк.).

Каніщенко Н.Г. Кластерізація як фактор підвищення конкурентоспроможності національної економіки / Н. Г. Каніщенко // Шевченківська весна: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - Вип. ІV. У 3-х част. - Ч.2 / За заг. ред. проф. В.Д. Базилевича. - К.: Логос, 2006. - С. 84-86. (0,1 друк. арк.).

Каніщенко Н.Г. Фактори конкурентної поведінки українських підприємств в умовах глобалізації // Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних і фінансових ринках: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 3-4 лютого 2006 р. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - С. 35-36. (0,1 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru