Актуальність теми. Кількісні параметри, визначені останніми рішеннями Уряду України, щодо розвитку зернової галузі обумовлюють здійснення адекватних заходів організаційно-економічного характеру на всіх рівнях функціонування зернопродуктового підкомплексу. Отже, суть проблеми, а це насамперед забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішньому ринку через економічні та якісні переваги продукції, вимагає пошуків досягнення цієї мети.

Оскільки процес трансформаційних перетворень, що триває у сфері міжгалузевих структурних співвідношень, відбувається на макро- і мікрорівнях, в розмаїтті ринкового середовища постає необхідність поглиблення раніше обґрунтованих концептуальних поглядів на сучасний тип розміщення виробництва зерна, раціональні форми його організації, удосконалення ринкової інфраструктури, розвиток кооперації та інтеграції у сфері взаємовідносин суб'єктів ринку тощо.

Слід зазначити, що реформування аграрного сектору економіки України привело до радикальних змін форм власності на землю, й поряд з іншими чинниками, зокрема суспільним поділом праці, правом товаровиробників вирішувати, що, скільки і як виробляти, здійснювати обмін ресурсами, який забезпечує вільне ціноутворення та ефективне господарювання, стало предметом нашого дослідження найбільш ефективних організаційних форм господарювання, розвитку та функціонування зернопродуктового підкомплексу в умовах західного Полісся.

Проблемам науки та практики формування й розвитку зернового господарства присвятили свої дослідження В.І. Бойко, П.І. Гайдуцький, М.В. Гладій, О.В. Захарчук, Ю.С. Коваленко, М.Г. Лобас, І.І. Лукінов, М.Й. Малік, В.Ф. Сайко, З.П. Ніколаєва, П.Т. Саблук, О.Г. Шпикуляк, П.С. Березівський, В.К. Савчук, І.О. Соловйов, В.К. Терещенко, Л.М. Худолій, О.М. Шпичак та ін.

Проте наукових досліджень у сфері формування, оцінки й розвитку зернопродуктового підкомплексу з урахуванням регіональних особливостей проведено недостатньо. Існує потреба у поглиблених дослідженнях механізму формування зернопродуктового підкомплексу, розробці ефективного адміністративного інструментарію й економічних методів регулювання діяльності суб'єктів зернової галузі. Тому, регіональний підхід до вивчення зазначених питань обумовлює актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідності до науково-дослідної теми Волинського інституту агропромислового виробництва УААН "Розробити теоретико-методологічні засади інституціональних та структурних трансформацій агропромислового виробництва на основі кооперації та вертикальної інтеграції на період до 2010 р." (номер державної реєстрації 0107U009854). В межах цієї програми автором обґрунтовано роль та значення інтеграції та кооперації у системі вдосконалення міжгалузевих економічних відносин у зернопродуктовій сфері Волинської області.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення місця регіону з огляду на перспективи розвитку зернової галузі в цілому по Україні, а також обґрунтування організаційно-економічних основ функціонування суб'єктів зернопродуктового підкомплексу. Для досягнення зазначеної мети в роботі вирішувалися такі завдання:

розкрити економічну сутність поняття "ринок", узагальнити теоретичні аспекти функціонування аграрного та зернового ринку;

визначити чинники, що впливають на розвиток виробництва зерна та ефективність його переробки;

здійснити комплексну оцінку стану зернопродуктового підкомплексу у Волинській області та його економічної ефективності;

проаналізувати розвиток економічних відносин на зерновому ринку регіону;

визначити ефективність каналів товаропросування на основі побудови логістичної системи зернопродуктового підкомплексу;

обґрунтувати концептуальні засади стратегії розвитку виробництва зерна з урахуванням регіональних особливостей функціонування галузі;

оцінити шляхи вдосконалення мікрозонального розміщення зерновиробництва.

Об'єктом дослідження є процеси здійснення економічних відносин суб'єктів господарської діяльності в зернопродуктовому секторі АПК Волинської області.

Предметом дослідження є організаційно-економічні засади розвитку регіонального зернопродуктового підкомплексу в умовах західного Полісся.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційної роботи є фундаментальні дослідження вітчизняних та іноземних учених з питань основ ринкових відносин і проблем формування й розвитку продовольчих ринків, а саме ринку зерна та зернової продукції.

Джерелами інформації були: законодавчі та нормативні акти Верховної Ради й Уряду України з питань реформування вітчизняного аграрного сектору та функціонування господарюючих суб'єктів в ринковому середовищі, офіційні матеріали Міністерства аграрної політики України та Державного комітету статистики України, інформація Волинського обласного управління статистики, річні звіти сільськогосподарських підприємств регіону, періодичні видання, інформаційні ресурси світової мережі Internet, власні спостереження автора.

У процесі розв'язання поставлених у роботі завдань застосовувались такі методи економічних досліджень: статистичних групувань (при дослідженні впливу ряду чинників на ефективність виробництва), порівняльного аналізу (для зіставлення фактичних показників із прогнозованими; даних звітного та попередніх років), графічний, кореляційно-регресійного (для визначення кількісної та якісної оцінки зв'язку між показниками досліджуваного об'єкта), економіко-статистичний (для виявлення тенденцій і закономірностей розвитку зернопродуктового підкомплексу), розрахунково-нормативний (при прогнозуванні виробництва зерна), балансовий, абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків і пропозицій), аналізу та синтезу, експертних оцінок та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних і практичних аспектів формування й розвитку зернопродуктового підкомплексу у Волинській області, а саме:

вперше:

- розроблено концептуальні підходи до визначення стратегії регіонального розвитку зернової галузі з позиції експортної орієнтації виробництва і його нарощування в умовах Західного Полісся. При цьому в основу стратегії районування покладено природно-кліматичні та організаційно-економічні чинники і загальні принципи оптимізації їх використання;

- запропоновано методичний підхід до оцінки інтегрального рівня розвитку зернової галузі в мікрозональному розрізі з визначенням пріоритетів кожного району на виробництві зерна;

удосконалено:

У першому розділі - "Теоретико-методичні основи розвитку та формування зернопродуктового підкомплексу" розглянуто економічний механізм формування ринку та його інфраструктури, виділено основні зовнішні та внутрішні чинники, які впливають на функціонування зернопродуктового підкомплексу, зокрема, вплив зовнішніх факторів на функціонування зернопродуктового підкомплексу в кінцевому результаті визначає рівень розвитку, що є підставою для формування відповідної системи оціночних показників. Розкрито методичні підходи до визначення ефективності зерновиробництва.

На основі аналізу літературних джерел узагальнено поняття "інфраструктура аграрного ринку", яка трактується як сукупність галузей, що обслуговують його і забезпечують безперервність функціонування та створюють умови для нормального розвитку ринкових відносин. Тому на сучасному етапі економічного стану і переході до інноваційної моделі зростання, актуальне значення має визначеність регіональних пріоритетів кожного сегменту аграрного ринку.

У процесі висвітлення методичних основ дослідження зернопродуктового підкомплексу обґрунтовано доцільність розглядати його на основі використання системи показників, які характеризують даний підкомплекс у цілому, що дозволяє порівнювати як окремі підприємства, так і галузі (виробництво, заготівля та переробка зерна).

У другому розділі - "Сучасний стан організації виробництва та економічних відносин у зернопродуктовому підкомплексі" розглядаються основні тенденції розвитку зернопродуктового підкомплексу в регіоні, який характеризується певними особливостями, а саме:

регіон має некомпактне розміщення сільського населення. Статистичні дані, зокрема, свідчать про значний дисбаланс територіальної зайнятості, інтенсивне скорочення зайнятості сільського населення у всіх його формах;

зберігається тенденція до збільшення сільськогосподарських угідь у домогосподарствах, де за останні вісім років вони зросли в 1,7 рази. Майже 63% агроформувань обробляли менше 500 га землі, а їхня частка у загальній площі сільгоспугідь становила 15,6%;

у значній кількості сільських поселень регіону відсутні будь-які суб'єкти господарської діяльності. Зазначимо лише, що у Ратнівському районі, де проживає майже 22 тис. селян, налічується 57% таких сіл, у Турійському і Володимир-Волинському районах - відповідно 50 і 47%.

Внаслідок цього виробництво ведеться в неоднорідних (малопродуктивних) природних умовах, що зумовлює необхідність диференційованого використання виробничих факторів.

Сільське господарство області, в цілому маючи поглиблену спеціалізацію сільськогосподарських підприємств на виробництві тваринницької продукції, зокрема птахівничу галузь та розвинене скотарсько-зернове господарство і картоплярство - в особистих селянських господарствах, частково стабілізувало виробництво. Рівень використання наявного потенціалу характеризують показники табл.1.

Дані таблиці 1свідчать про стійкий характер структурних зрушень протягом останніх 8 років, що призвели до зміни як соціально-економічного середовища, так і до розбалансування основних ланок організації виробництва сільськогосподарської продукції. Його суть полягає не лише в тому, що в умовах загальної кризи різко знизився досягнутий у 90-х роках рівень виробництва, а в тому, що суспільний сектор області суттєво поступається особистим селянським господарствам практично по всіх сегментах виробництва.

зерновий ринок регіон полісся

Таблиця 1

Валова продукція сільського господарства у Волинській області в усіх категоріях господарств (у порівнянних цінах 2005 р.)

Джерело: розраховано автором за даними Державного комітету статистики України

З метою поглибленого аналізу категорії ОСГ з позицій організації та ефективності зернової галузі досліджуваної області було проведено їх обстеження шляхом анкетного опитування на базі господарств одного з районів. Опитування проведено згідно з анкетою розробленою з урахуванням методичних підходів ННЦ "Інституту аграрної економіки". В результаті проведеного анкетування були одержані відповідні дані щодо:

1. Диференціації ОСГ за розміром земельних ділянок, що знаходяться в користуванні й обробітку.

2. Частки землі, що використовується під посіви зернових та їх структури.

3. Впливу розміру ділянок на урожайність, собівартість і затрати праці.

4. Структури вирощеного урожаю на господарські потреби і реалізацію на ринку.

Аналіз одержаних результатів дав підстави для узагальнюючого висновку, суть якого полягає в наступному: на селі відбуваються структурні трансформаційні зміни, незавершений стан яких зумовлює неоднозначні результативні показники різних суб'єктів підприємницької діяльності.

Важливе місце в розділі посідає аналіз основних показників виробництва зерна, який показує, що протягом 2000-2008 рр. у сільськогосподарських підприємствах зібрана площа зернових культур зменшилась з 191 тис. га до 126,4 тис. га, а у фермерських господарствах збільшилась з 4653 га до 24883 га. У господарствах населення у 2008 р. було зібрано 132,5 тис. га проти 67,5 тис. га у 2008 р. У 2008 р. в загальному обсязі вирощеного урожаю частка сільськогосподарських підприємств становила 46,4%, фермерських господарств - 8,1% і особистих господарств населення - 45,5%. Урожайність основних сільськогосподарських культур у всіх категоріях господарств поки що не відображає позитивних зрушень. Досить низьким залишається її рівень по круп'яних культурах, оскільки їм приділяється другорядне значення, хоча їхня закупівельна ціна значно вища, ніж пшениці. Основною причиною низької врожайності є недотримання агротехнічних вимог у процесі виробництва зернових, кризовий стан матеріально-технічного забезпечення, а також незадовільне фінансування господарств як наслідок несвоєчасних розрахунків за зерно.

Привертає увагу досить велика різниця між показником урожайності кукурудзи від деяких інших культур і водночас динаміка її підвищення (включаючи 2008 р.).

Щодо показників урожайності, які потребують повнішого розгляду, слід наголосити на наявності значної різниці одержано обсягу зерна з гектара зібраної площі в господарствах регіону.

Групування підприємств за 2008 р. показало, що в області нараховується 966 підприємств, які зібрали в цілому 362,1 тис. т зерна з площі 126,4 тис. га, з них 150 підприємств одержали до 10 ц зерна з кожного гектара зібраної площі й на кожне з них припадає по 49,8 га площі зернових. Відомо, що середній урожай завжди є похідним від фактичної структури посівів і залежить від співвідношення між площами більш урожайних культур і тих, які поступаються за цим показником (круп'яні, зернобобові культури). Щодо жита, як суто поліської культури, то воно займає у структурі посівів зернових 13,1%, висівається практично в усіх товарних підприємствах при середній площі кожного - 62,3 га посіву.

Не беручи до уваги коливання валових зборів зерна залежно від певних чинників, сільськогосподарські підприємства області забезпечують порівняно стабільний рівень пропозиції за різними каналами його збуту. Так, якщо протягом 2001-2004 рр. за всіма каналами збуту сільськогосподарські підприємства реалізували 172,3 тис. т зерна, то у 2005-2008 рр. - 179 тис. т. Водночас, на ринку й за іншими каналами було реалізовано відповідно 91,6 тис. т і 100,2 тис. т.

Результати аналізу свідчать, що залежно від ціни реалізації, яка утворюється під впливом зовнішніх чинників (світовий попит на українське зерно, здатність зернотрейдерів до пошуку ринків збуту, конкуренція, кон'юнктура ринку тощо, а також ситуація на внутрішньому ринку), формується загальний економічний ефект від реалізації зерна.

Показники стосовно зерна, вирощеного у сільськогосподарських підприємствах, відображають дані табл. 2.

Таблиця 2

Результати від реалізації зернових у 2003-2008 рр.

Дані, наведені в табл.2, відображають основний недолік сучасного аграрного ринку в Україні - непередбачуваність цінової ситуації. Внаслідок цього позитивні результати господарської діяльності в галузі чергуються з негативними. Низький рівень рентабельності чи збитковість зерна гальмують процес поступового нарощування інвестицій, які б сприяли розвитку галузі на шляху розширеного відтворення.

По суті найбільш суттєвим чинником збитковості зернового господарства регіону є висока витратність виробництва одиниці зернової продукції. Тому подальші кроки зернотоваровиробників мають бути спрямовані на здешевлення виробництва одиниці продукції, а резервами підвищення ефективності зернового господарства регіону є нарощування урожайності й удосконалення його функціонування та розвитку.

Як показали дослідження криза охопила й інші галузі, зокрема й зернопереробну промисловість. Нині у Волинській області функціонує 87 хлібопекарних підприємств усіх форм власності, 35 борошномельно-круп'яних і 10 комбікормових. Ці підприємства спроможні забезпечити населення області хлібопродуктами. За останні десять років у регіоні намітилися чіткі тенденції до скорочення обсягів виробництва кінцевої продукції зернопереробних підприємств, збільшення собівартості та зниження рентабельності виробництва (табл. 3).

Таблиця 3

Показники діяльності підприємств хлібопродуктового підкомплексу у Волинській області

Джерело: розраховано автором за даними Державного комітету статистики України

Як наслідок, скоротилося споживання хлібопродуктів у розрахунку на 1 особу. Так, якщо у 1995 р. в області їх вироблялося відповідно - 104,5 кг, то у 2004 р. - тільки 30,1 кг, обсяги виробництва макаронних виробів зменшились від 10,2 до 0,3 кг.

Отже, сучасний стан зернопродуктового підкомплексу Волинської області дає підстави для висновку, що вирішення питання еквівалентного міжгалузевого обміну на ринку зерна між його учасниками лежить у площині виробництва, заготівлі й переробки зерна в єдиній економічній системі, упорядковуючи цим виробничі та фінансові взаємозв'язки. Це дозволяє надати пріоритетності економічним інтересам виробників зерна, вирівнюванню в отримуванні прибутків усіх партнерів і формування між ними ефективних економічних відносин.

У третьому розділі - "Напрями удосконалення функціонування та розвитку зернопродуктового підкомплексу" - досліджуються питання, пов'язані з обґрунтуванням концептуальних стратегій розвитку виробництва зерна з урахуванням регіональних особливостей, визначенням рівня розвитку зернопродуктового підкомплексу на основі мікрозонального розміщення виробництва й удосконалення міжгалузевих економічних відносин між суб'єктами галузі.

На основі проведеного дослідження запропоновано можливі варіанти розвитку зернового господарства в зоні Полісся і, зокрема, у Волинській області. Отже, з урахуванням частки зони в загальному обсязі виробництва зерна, яку вона займає протягом тривалого періоду, а це близько 12 %, можна припустити, що такий рівень залишиться і в майбутньому. Це означає наявність досить напружених показників для поліських господарств усіх категорій. Аналіз одержаних результатів, короткий огляд яких наведено в підрозділі, який характеризує ефективність виробництва зерна, дає підстави розрахувати вірогідні (прогнозні) показники (табл. 4).

Таблиця 4

Прогноз виробництва зерна у всіх категоріях господарств Волинської області

Табличні дані свідчать, що в середньостроковій перспективі Волинська область повинна вийти на досить високий рівень виробництва зерна - 1,0 млн т, що перевищує показник 1990 р. у 1,1 рази і середньорічний попередніх трьох років у 1,6 рази. В підсумку область буде виробляти по 1 т зерна з розрахунку на 1 особу, що є найвищим показником у зоні Західного Полісся. З проведеного дослідження випливає, що основний приріст виробництва зерна мають забезпечити сільськогосподарські підприємства, які вироблятимуть у 1,5 рази більше зерна, а в особистих селянських господарствах намічено виробляти 400 тис. т, що на 73 тис. т більше порівняно з 2005 р., або на 22,3%. Такий прогноз пояснюється, передусім станом продуктивних сил цих категорій господарств.

У процесі дослідження було здійснено аналітичні розрахунки, включаючи групування підприємств за часткою зерна у структурі товарної продукції, відповідно до 20%, від 20,1 до 40%, від 40,1 до 60%, від 60,1 до 80% і понад 80%. Метою його проведення було виявлення сукупності виробничих типів господарств, які б характеризували існуючі тенденції їх спеціалізації. Базуючись на цьому групуванні, проведеному з елементами кластерного аналізу, всі сільськогосподарські підприємства області (згідно з ф.50 с. - г. за 2007 р.) були віднесені до 5 відповідних типів (табл. 5).

Таблиця 5

Основні показники виробничих типів підприємств на виробництві товарної продукції в зоні Західного Полісся (Волинська обл.)

* I - скотарський, II - скотарсько-зерновий, III - зерновий з розвиненим скотарством, IV - зерновиробничий (гдибокоспеціалізований), V - монопродуктовий (зерновий).

Слід відмітити, що за формальними ознаками господарства, які спеціалізуються на виробництві зерна, включаючи їх монопродуктовий тип, виробляють лише 34,1% всього зерна, а основну частину - підприємства іншого виробничого типу. Виходячи з позицій подальшого розвитку галузі, орієнтованого на нарощування виробництва, виявлені виробничі типи розглядаються як модельні.

Авторська позиція полягає в тому, що сучасний рівень насиченості сівозміни в усіх випадках не досить високий і це залишає господарствам можливість певного маневру щодо структури посівних площ зернових за рахунок розширення площ окремих з них - продовольчих або фуражних культур.

З позицій збільшення виробництва продовольчого зерна, яке, за даними обласного балансу на 2008-2009 маркетинговий рік, становить лише 26% всього продовольчого зерна, господарствам Волині варто розширити площі посіву ярої пшениці вдвічі проти 2007 р.

Таким чином, серед складових, що забезпечують ефективне функціонування зернової галузі, важливе місце посідають сівозміни, основою яких є науково обґрунтована структура посівних площ стосовно до спеціалізації та концентрації виробництва аграрної продукції з урахуванням природних умов і біологічних особливостей сільськогосподарських культур.

Отже, ситуація зумовлює необхідність об'єктивної оцінки конкурентоспроможності виробництва, здатності переходу зернової галузі на високоінтенсивний тип розвитку на основі впровадження здобутків вітчизняної науки і техніки, переходу на високі енергоощадні технології (сорт-агротехніка-організація виробництва тощо).

Поклавши в основу стратегії районування розміщення комплексний підхід та загальноприйняті його принципи, основний зміст організаційно-економічних заходів буде стосуватися кожного району зокрема. У частині області, що віднесена до лісостепової підзони, зосереджуються основні площі посівів ярої пшениці і кукурудзи, в результаті цього сівозміни будуть більше насичені зерновими культурами. Передбачається, що у сільськогосподарських підприємствах вирощуватиметься основна частина круп'яних і зернобобових культур.

У роботі проведено моніторинг зернопродуктового підкомплексу регіону за методикою, яка: враховує показники кожної структурної одиниці адміністративного району, що дозволило побудувати регіональний рейтинг як в розрізі окремих показників зерновиробництва, так і в цілому за інтегральним показником.

За даними рисунку практично в кожному районі досліджуваного регіону значення інтегрального показника перевищує 1, що свідчить про відсутність стійкості розвитку зернової галузі у регіоні.

За інтегральним рівнем розвитку зернопродуктового підкомплексу адміністративні райони регіону розмістилися в відповідному порядку. Розраховано також комплексний індекс рівня його розвитку в досліджуваному регіоні: I_ppk = 4,5. З урахуванням середньорегіонального значення цього показника райони поділено на дві групи:

І група - райони із відносно збалансованим рівнем розвитку зерновиробництва, який можна вважати сприятливим (R_ij< 4,5);

ІІ група - райони з розбалансованим рівнем розвитку галузі, який можна характеризувати як несприятливий (R_ij>4,5), що зумовлює збитковість зерновиробництва, низькі макроекономічні показники функціонування сільськогосподарського виробництва (збитковість вирощування сільськогосподарської продукції) та відносно високі затрати праці на виробництво зернових.

У дисертаційному дослідженні з'ясовано, що значний стабілізуючий вплив на вдосконалення міжгалузевих відносин між сферами виробництва й переробки зерна може забезпечити дієва інтеграція партнерів агропромислового комплексу, зокрема шляхом створення кооперативних об'єднань сільськогосподарських товаровиробників.

Надзвичайно гострою проблемою в регіонах західного Полісся є те, що сільське господарство тут базується на відносно дрібних господарських структурах. Дослідження показало, що сучасні підприємства області з переробки сільськогосподарської продукції зацікавлені закуповувати чітко стандартизовану сировину великими партіями. У зв'язку з цим в області вже започатковане об'єднання господарств у кооперативи із збуту окремих видів сільськогосподарської продукції. Ця проблема набуває гостроти особливо для особистих селянських господарств. Відповідно до цього в роботі запропоновано структуру зернового обслуговуючого кооперативу на міжрайонному рівні (рис.1).

Рис. 1. Структура зернового обслуговуючого кооперативу на міжрайонному рівні

При цьому в роботі пропонується логічна послідовність механізму розподілу кінцевих результатів діяльності кооперативу.

Зокрема, для обчислення частки прибутку, яку одержує кожний учасник кооперативу, визначено коефіцієнт, який показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. витрат (Кіок):

У дисертації проведене теоретичне узагальнення і обґрунтовано вирішення наукового завдання, що полягає у розробці методичних підходів до оцінки розвитку та функціонування регіонального зернового підкомплексу (на прикладі Волинської області). Результати роботи дають підстави для таких висновків:

1. Вихідною методичною базою для дослідження економічних відносин у зерновій галузі є системний підхід до визначення організаційної структури, яка забезпечує рівноправність партнерів і учасників ринку сировини через координацію та інтеграцію сільськогосподарських товаровиробників і переробників. Відповідно до цього бачення, економічні відносини у зернопродуктовому підкомплексі полягають в реалізації зв'язків учасників агропромислового виробництва, що виникають при здійсненні ними різних видів обміну результатами праці в процесі створення матеріально-технічної бази, функціонування спільного виробництва й розподілу одержаних доходів.

2. Визначення ефективності виробництва зерна проведено на основі систематизації показників, які характеризують зернопродуктовий підкомплекс в цілому, що дозволяє порівнювати як окремі підприємства, так і галузі (виробництво, заготівля та переробка зерна). При комплексній оцінці економічної ефективності зерновиробництва використані показники наявних ресурсів.

3. Сучасний стан зернопродуктового підкомплексу області характеризується певними динамічними зрушеннями, які позначаються на обсягах і структурі валових зборів зерна. Аналіз свідчить, що виробництво зерна нарощується, створюючи додаткові можливості для збільшення доходів сільськогосподарських товаровиробників і завантаження потужностей зернопереробних підприємств. Зростає частка виробництва зерна у господарствах населення, що частково пом'якшує наслідки неврожайних років.

4. Результати проведеного дослідження дають підстави для висновку, що основними передумовами розвитку зернопродуктового підкомплексу області є задіяння внутрішньовиробничих резервів підвищення ефективності виробництва та переробки зерна, зумовлених впливом техніко-технологічних факторів; кількісне та якісне оновлення основних фондів; поліпшення якості як зерна, так і кінцевої продукції зернопереробки шляхом впровадження сучасних прогресивних технологій, а також зниження собівартості продукції за рахунок фіксації цін на матеріально-технічні ресурси, споживані сільськогосподарськими товаровиробниками.

5. Оцінка стану функціонування зернопродуктового підкомплексу показує, що за останні роки в регіоні намітилися чіткі тенденції до скорочення обсягів виробництва кінцевої продукції зернопереробних підприємств, збільшення собівартості та зниження рентабельності виробництва. Це дає підстави для висновку, що вирішення питання еквівалентного міжгалузевого обміну на ринку зерна між його учасниками лежить у площині виробництва, заготівлі й переробки зерна в єдиній економічній системі, упорядковуючи цим виробничі та фінансові взаємозв'язки, які відображаються в логістичній схемі руху зерна між її учасниками.

6. Проведені дослідження дозволяють запропонувати можливі варіанти розвитку зернового господарства в зоні Полісся і, зокрема, у Волинській області. З урахуванням частки зони в загальному обсязі виробництва зерна, яку вона займає протягом тривалого періоду, а це близько 12 %, можна припустити, що такий рівень залишиться і в майбутньому. Згідно з проведеними розрахунками на перспективу до 2020 р. передбачається збільшити валовий збір зерна до 1,0 млн т, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах до 600 тис. т, включаючи фермерські господарства, що перевищує показники 1990 р. у 1,1 рази і середньорічні показники попередніх трьох років у 1,6 рази. Область буде виробляти по 1 т зерна в розрахунку на 1 особу.

7. Очікувані трансформаційні процеси у розвитку зернового господарства в умовах Західного Полісся передбачають поступове нарощування обсягів вирощеного зерна, виходячи з пріоритетів дії тих чинників, які найбільше цьому сприятимуть. У лісостеповій підзоні області зосереджуються основні площі посівів ярої пшениці та кукурудзи. Передбачається, що у сільськогосподарських підприємствах вирощуватиметься основна частина круп'яних і зернобобових культур.

8. Основний приріст виробництва зерна мають забезпечити сільськогосподарські підприємства, виробляючи у 1,5 рази більше зерна, а в особистих селянських господарствах намічено виробляти 400 тис. т, що на 73 тис. т більше порівняно з 2005 р., або на 22,3%. Такий прогнозний розрахунок пояснюється, перш за все, станом продуктивних сил цих категорій господарств. У процесі дослідження виявлено параметри 5 типів сільськогосподарських підприємств за рівнем спеціалізації, зокрема: монопродуктовий (зерновий), глибокоспеціалізований і спеціалізований на виробництві зерна з розвиненим скотарством. Це дає підстави для подальшої роботи в напрямі ефективного поєднання виробництва зерна з іншими галузями господарств.

9. Для удосконалення мікрозонального розміщення виробництва застосовано методику визначення інтегрального показника, за допомогою якого виявлено дві групи адміністративних районів регіону із збалансованим або розбалансованим рівнем розвитку зернової галузі. Зокрема, до районів з найвищим інтегральним показником розвитку віднесено Луцький, Володимир-Волинський, Горохівський, а з найнижчим - Шацький, Старовижівський, Турійський.

10. Розвиток процесів інтеграції у зернопродуктовому підкомплексі області дозволяє відтворити ланцюг виробництво-заготівля-переробка-споживання. Подальша інтенсифікація інтеграційних зв'язків передбачається шляхом створення кооперативних об'єднань сільськогосподарських товаровиробників. Відповідно до цього запропоновано структуру зернового обслуговуючого кооперативу, де основною ланкою будуть одноосібні господарства. Механізм розподілу кінцевих результатів діяльності ОСГ дає можливість одержати очікувану вигоду.

Список опублікованих праць за темою дисертації