Організаційно-економічний механізм інтеґраційних зв’язків підприємств овочепродуктового підкомплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-економічний механізм інтеґраційних зв'язків підприємств овочепродуктового підкомплексу

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Становлення ринкових відносин в Україні характеризується здійсненням глибоких інституційних змін, тісно пов'язаних зі створенням сучасної ринкової інфраструктури, перебудовою економічних відносин, довготривалістю трансформаційних процесів економіки, посиленням впливу зовнішніх чинників на функціонування і результативність діяльності підприємств та організацій. У сучасних умовах розвитку економіки України, характерною особливістю якої є диспропорція розвитку попиту і пропозиції на внутрішньому аграрному ринку, винятково важливого значення набуває розробка організаційно-економічного механізму інтеґраційних зв'язків підприємств овочепродуктового підкомплексу, адже нині ринкові відносини дедалі більше стають основними чинниками реґулювання виробництва продукції, впливаючи на рівень і динаміку цін та інші показники ефективності.

Функціонування повноцінного ринкового середовища в агропромисловому виробництві неможливе без відпрацювання механізмів захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників шляхом забезпечення можливостей еквівалентного товарного обміну із суміжними галузями - постачальниками матеріально-технічних ресурсів і сировини та покупцями продовольчої продукції. Вирішенню проблем, наявних нині в овочепродуктовому підкомплексі, з нашого погляду, може сприяти розвиток партнерських відносин між виробниками сільськогосподарської сировини та їх переробниками.

Вивченням питань формування ринкових економічних механізмів займалося чимало вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема В.Г. Андрійчук, В.І. Бойко, П.І. Гайдуцький, Н.І. Дишлюк, В.Н. Зимовець, В.І. Криворучко, І.І. Лотоцький, К.В. Мазур, М.Й. Малік, О.М. Онищенко, В.Ю. Протасов, П.Т. Саблук, В.П. Ситник, Л.М. Худолій, О.М. Шпичак та інші, а економічними проблемами овочівництва та формування ринку даної продукції в Україні займалися В.І. Бойко, В.І. Криворучко, П.М. Макаренко, В.О. Муковоз, А.І. Шумейко та ін.

Інтеґраційні процеси досліджувал: Є.В. Імас, А.М. Карпенко, А.І. Кисіль, П.М. Макаренко, М.Й. Хорунжий, І.І. Червен, В.А. Чоботарьов та інші. Даними науковцями відмічалося, що визначальною умовою успішного розвитку інтеґрованого виробництва є забезпечення економічної зацікавленості всіх господарсько-правових структур у спільній діяльності. Тому регулювання організаційно-економічних відносин належить до важливих напрямів розвитку інтеґраційного процесу у виробництві сільськогосподарської сировини та її промислової переробки.

В овочепродуктовому виробництві, зокрема, необхідно розробляти нові підходи щодо формування та функціонування економічних взаємовідносин овочевих господарств із переробними підприємствами, які були б адаптованими до вимог сьогодення; впроваджувати раціональні моделі управління овочепродуктовим підкомплексом з урахуванням участі всіх його суб'єктів; застосовувати системи справедливого розподілу грошових надходжень як умови ліквідації протиріч між виробниками і переробниками овочевої сировини, що призведе до підсилення паритетності їх участі у спільному процесі виробництва овочевої продукції.

З урахуванням цього і визначилася тема та структурна побудова дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Полтавської державної аграрної академії «Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК» (номер державної реєстрації 0104U002550). Тема дисертаційного дослідження водночас є складовою тематичного плану НДР і ДКР (РК) Полтавської державної аграрної академії з проблеми: «Маркетинґове забезпечення ринку плодоовочевої продукції Лісостепової зони України» (номер державної реєстрації 0106U003955). Роль автора полягає у розробці організаційно-економічного механізму інтеґраційних зв'язків підприємств овочепродуктового підкомплексу.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дослідження полягала в тому, щоб розкрити роль і місце інтеґрації в реструктуризації нових форм господарювання, визначити напрямки і форми інтеґрованих структур у відповідності з особливостями реґіону, обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення механізму економічних взаємовідносин підприємств овочепродуктового підкомплексу.

Визначення мети обумовило необхідність виконання наступних завдань:

- вивчити й сформулювати теоретичні основи розвитку кооперації та агропромислової інтеґрації в овочепродуктовому підкомплексі;

- уточнити сутність організаційно-економічного механізму інтеґраційних зв'язків;

- проаналізувати особливості функціонування овочепродуктового підкомплексу за сучасних умов господарювання;

- вивчити тенденції формування і функціонування сировинних ринків овочевої продукції;

- провести аналіз стану переробного сектора овочевої продукції;

- дослідити розвиток інтеґраційних зв'язків овочепродуктового підкомплексу регіону;

- обґрунтувати пропозиції щодо запровадження інтенсивних технологій в овочепродуктовому підкомплексі;

- розробити методичні підходи до формування організаційно-економічного механізму взаємовідносин в овочепродуктовому підкомплексі у процесі руху товаропотоків як від виробника сировини до переробного підприємства, так і в зворотному напрямку.

Об'єктом дослідження є економічні взаємовідносини між овочевими господарствами та переробними підприємствами овочепродуктового підкомплексу.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методичних та практичних питань реґулювання економічних відносин між суб'єктами овочепродуктового виробництва.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є базові положення економічної теорії, сучасна економічна теорія ринкової економіки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених із проблем інтеґрації галузей агропромислового комплексу, законодавчі та нормативно-правові акти з питань розвитку АПК й реґулювання овочепродуктового підкомплексу.

У процесі роботи використані такі методи дослідження: абстрактно-логічний (при визначенні сутності економічних взаємовідносин та їх чинників, теоретичному узагальненні й формуванні висновків); економіко-статистичні (порівняння, системного та факторного аналізу, індексний, графічний), що лягли в основу аналітичної оцінки результатів діяльності підприємств овочепродуктового підкомплексу; розрахунково-конструктивний (при визначенні перспективних із вирощування овочів районів регіону, розробці схеми прогнозованого регулювання овочепродуктового підкомплексу).

Інформаційною базою дослідження стали економічна і спеціальна література з економіки, агробізнесу й маркетинґу в овочівництві, відповідні нормативні акти України, зведені статистичні дані Держкомстату України та обласного статистичного управління, звітні дані аграрних підприємств і переробних заводів за 1998-2007 pp., матеріали періодичних видань, спостереження автора у процесі роботи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних підходів щодо формування, функціонування та вдосконалення економічних взаємовідносин між суб'єктами овочепродуктового виробництва. До найвагоміших результатів дисертаційного дослідження, що характеризують наукову новизну, належать:

вперше:

- запропонована модель організаційно-економічного механізму інтеґраційних зв'язків овочепродуктового підкомплексу області, що дасть змогу сформувати дієві взаємовідносини між виробниками і переробниками овочевої сировини, а також отримати додатковий прибуток;

удосконалено:

- теоретично обґрунтовано сутність, зміст і напрями розвитку кооперації та агропромислової інтеґрації в овочепродуктовому підкомплексі, проаналізовано умови виникнення і розвитку різних форм інтеґрованих формувань;

- сутність організаційно-економічного механізму інтеґраційних зв'язків, що враховує взаємодію господарюючих суб'єктів у конкретних умовах певного стану розвитку економіки країни;

- методичні підходи щодо визначення пріоритетних районів виробництва овочевих культур, що дозволяють виявити розміри оптимальної сировинної зони регіону;

- визначені й розроблені пропозиції щодо впровадження інтенсивних технологій в овочепродуктовому підкомплексі за рахунок впровадження системи крапельного зрошення в господарствах регіону;

набули подальшою розвитку:

- принципи формування економічних взаємовідносин між учасниками інтеґраційного процесу через встановлення пропорцій розподілу виручки від реалізації кінцевого продукту, що забезпечить можливість визначення зваженого вкладу в кінцевий продукт кожного з учасників;

- підходи щодо визначення економічного ефекту від впровадження моделі організаційно-економічного механізму інтеґраційних зв'язків підприємств овочепродуктового підкомплексу регіону, що базуються на удосконаленні системи постачання овочевої сировини на переробне підприємство.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання опрацьованих методичних положень і практичних рекомендацій щодо формування взаємовигідних відносин підприємств овочепродуктового підкомплексу АПК. Вони базуються на обґрунтованих пропозиціях про розподіл грошової виручки між овочевими господарствами та переробними підприємствами на основі угод про співпрацю. Впровадження у виробництво результатів дослідження спрямоване на підвищення економічної ефективності виробництва продукції овочепродуктового підкомплексу регіону та удосконалення економічних взаємовідносин у ньому.

Результати дисертаційного дослідження та пропозиції щодо впровадження у виробництво теоретичних і методичних підходів до формування, функціонування й вдосконалення економічних взаємовідносин між суб'єктами овочепродуктового виробництва заслухані, схвалені й рекомендовані до впровадження спеціалістами Головного управління агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації (довідка №01-26/135 від 27.06.2008 року) та управління агропромислового розвитку Полтавської районної державної адміністрації (довідка №01-08/592 від 01.10.2008 року).

Наукові рекомендації автора щодо вдосконалення економічних взаємовідносин між суб'єктами овочепродуктового виробництва знайшли схвалення і прийняті до впровадження у виробництво ПСП «Майбородівське» та СФГ «Пустовіт і сини» Кременчуцького району Полтавської області (довідки №49 та №53 від 26.06.2008 р.). Матеріали дослідження використовуються також у навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії у ході викладання дисциплін «Аграрна політика», «Економіка підприємства», «Маркетинґ» (довідка №7-01-70 від 26.06.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Положення, результати, висновки та рекомендації, що містяться у дисертації, є особистим здобутком дисертанта. З наукових праць, написаних у співавторстві, у дисертації використані лише ті положення, що є результатом особистих досліджень здобувача. У спільних публікаціях: [1] - дисертантом вивчено сучасний стан та ефективність інтеґраційних зв'язків у плодоовочевому підкомплексі; на практичному прикладі досліджено нові можливості підприємств ринкової інфраструктури в Україні та Польщі; звертається увага на доцільність розвитку гуртового продажу; [5] - здобувачем досліджено сучасний стан експортного ринку плодоовочевої консервної продукції в Україні; вивчено можливі наслідки для даного сектора від вступу України до СОТ; виявлено перспективні напрями подальшого розвитку плодоовочевої консервної промисловості. Всі результати наукового дослідження мають самостійний характер.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і теоретичні висновки, практичні рекомендації дисертації доповідалися на: міжнародній науково-практичній конференції «Роль інформаційних технологій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств» (Полтава, ПДАА, 12-13 жовтня 2006 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Державна політика та стратегія реформування економіки України у ХХІ сторіччі» (Полтава, ПДАА, 27 березня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток агробізнесу: міжнародний досвід» (Полтава, ПДАА, 17-18 квітня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Формування конкурентоспроможності підприємств АПК в умовах глобалізації» (Полтава, ПДАА, 14 листопада 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Формування конкурентоспроможності підприємств АПК» (Полтава, ПДАА, 21-22 травня 2008 р.). Результати дослідження відображені також у щорічних наукових звітах кафедри маркетинґу Полтавської державної аграрної академії й апробовані на щорічних науково-практичних конференціях професорсько - викладацького складу.

Публікація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи відображені у 14 публікаціях загальним обсягом 2,6 умовних друкованих аркушів у журналах і збірниках наукових праць та у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Із них 6 публікацій - у фахових виданнях, загальним обсягом 1,6 умовних друкованих аркушів.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Результати дисертаційного дослідження викладені на 237 сторінках комп'ютерного тексту, з яких основна частина займає 179 сторінок. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Вона містить 34 таблиць, 23 рисунків і 8 додатків. Список використаних літературних джерел налічує 190 найменувань і міститься на 18 сторінках.

Основний зміст роботи

овочепродуктовий інтеграційний ринок економічний

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, ступінь розробки наукової проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - «Теоретико-методичні засади формування і функціонування овочепродуктового підкомплексу» - розглядаються теоретичні й методичні аспекти: сутності організаційно-економічного механізму; сучасного стану та особливостей функціонування овочепродуктового підкомплексу; теоретичні основи розвитку кооперації та агропромислової інтеґрації, її організаційні форми; зарубіжний та вітчизняний досвід інтеґраційних зв'язків.

На основі проведеного аналізу літературних джерел автор поділяє думку дослідників, що «організаційно-економічні механізм» ? це відносини між людьми з метою організації виробництва матеріальних благ і послуг; це важливий елемент (підсистема) економічної системи, проміжна ланка між техніко-економічними та виробничими відносинами, організаційна форма розвитку продуктивних сил; це відносини між людьми для створення організації, формування її структури, системи управління та ін. В концепції автора дисертаційного дослідження економічні взаємовідносини - це взаємодія господарюючих суб'єктів у конкретних умовах певного етапу розвитку економіки країни.

Відсутність обґрунтованого механізму економічної зацікавленості партнерів в інтеґрованому виробництві стала основною причиною повільного розвитку інтеґраційних процесів, прагнення сільськогосподарських товаровиробників до створення власної матеріально-технічної бази переробних підприємств при далеко неповному завантаженні виробничих потужностей підприємств харчової промисловості. У процесі агропромислової інтеґрації між господарськими структурами й об'єктами формується принципово нова система міжгалузевих зв'язків, яка торкається не лише основної виробничої діяльності, а й сфери виробничого та соціального обслуговування агропромислового виробництва.

Слід також зауважити, що агропромислова інтеґрація відіграє допоки що локальне значення й не охоплює більшості агропереробних підприємств. Функцію охоплення інтеґраційним процесом усієї переробної промисловості, в якому б органічно поєднувалися економічні інтереси аграрних і агропереробних підприємств з орієнтацією на досягнення ними максимального кінцевого результату, можуть виконати агропромислові асоціації, проте лише за умови впровадження в них принципово нового економічного механізму взаємовідносин між учасниками цього процесу.

Головним завданням формування ефективного овочепродуктового підкомплексу є раціональне поєднання сфер виробництва овочевої продукції та її переробки, зберігання й реалізації, що в кінцевому підсумку має стабілізувати її виробництво та споживання в свіжому і переробленому вигляді, давши можливість реалізувати частину товарної продукції за межі реґіону на внутрішні й зовнішні ринки. Реґулювання організаційно-економічних відносин у овочепродуктовому підкомплексі на інтеґрованій основі спрямовується на створення рівних умов щодо економічної зацікавленості участі всіх суб'єктів у спільній діяльності.

Вивчення змін у виробництві та споживанні овочевої продукції в Україні в 1990 та 2000-2006 рр. по реґіонах свідчить, що виробництво овочів, у розрахунку на душу населення, по Україні збільшилося (в 1990 р. цей показник становив 128 кг, а в 2006 р. - 172 кг). У свою чергу, споживання овочів на душу населення за цей період також має стійку позитивну тенденцію до збільшення, що, на нашу думку, зумовлено підвищенням купівельної спроможності населення. Так, у 1990 р. було спожито цих культур у середньому 102,5 кг на одну людину, тоді як у період 2000-2006 рр. цей показник сягнув рівня 112,9 кг. Аналіз рівнів споживання овочів та баштанних продовольчих культур населенням України за період 1990-2006 рр. у розрізі адміністративних областей показав, що в країні спостерігається вкрай критична тенденція.

Так, максимальний рівень споживання овочів та баштанних продовольчих культур у середньому за період досліджень відмічено в Херсонській (172,0 кг), Кіровоградській (154,9), Черкаській (146,9), Полтавській (140,1 кг) та Чернігівській (139,7 кг) областях, мінімальний ? у АР Крим (83,9), Івано-Франківській (82,3) та Рівненській (92,1 кг) областях. Слід зауважити, що не лише мінімальний, а й максимальний рівні споживання значно відстають від науково обґрунтованих норм.

У другому розділі - «Сучасний стан та основні тенденції формування і функціонування організаційно-економічного механізму інтеґраційних зв'язків в овочепродуктовому підкомплексі реґіону» - визначений стан виробництва овочевих культур у реґіоні, дається оцінка діяльності переробних заводів, а також визначаються умови формування та функціонування економічних відносин між овочевими господарствами й переробними підприємствами.

За період 2004-2006 рр. у Полтавській області намітилася тенденція до зниження виробництва овочів по всіх категоріях господарств, що зумовлено зменшенням посівних площ та урожайності овочевих культур. У цілому в даний період спостерігається чітка тенденція до зменшення як посівних площ під овочами, так і, відповідно, урожайності та валового збору даних культур. Якщо в 2004 році валовий збір овочів дорівнював 93472 ц, то в 2006 році - 45571 ц, тобто зменшився на 38%. Аналогічна ситуація спостерігається і з урожайністю та площею, бо саме їх зміни й зумовили зменшення валового збору овочів (урожайність за роки досліджень знизилася на 21%, а площа зменшилася на 51%). З-поміж причин низької урожайності овочевих культур можна вказати наступні: значне скорочення внесення під них органічних і мінеральних добрив, відсутність засобів боротьби з шкідниками, хворобами і бур'янами, низький рівень механізації виробничих процесів, неякісний насіннєвий матеріал, проблеми зі збутом вирощеної продукції, низькі ціни.

Виходячи з даного цифрового матеріалу, можна чітко визначити, які саме райони Полтавщини є лідерами з вирощування овочевих культур. До них належать такі: Глобинський, Котелевський, Кременчуцький, Пирятинський, Полтавський та Шишацький райони. Найпомітнішими змінами серед валових зборів даних районів (2006 рік у відсотку до 2003 року) є їх зменшення в Шишацькому районі на 91%, в Глобинському - на 88%, в Котелевському - на 60%. Однак, у 2006 р. в Пирятинському районі відбулося стрімке - на 30,2% - зростання.

Одним із важливих напрямів підвищення економічної ефективності аграрного сектора, зокрема галузі овочівництва, є оптимізація виробничого напрямку, а отже, оптимальна спеціалізація та концентрація виробництва. Конкретні форми цього процесу постійно змінюються й удосконалюються залежно від розвитку продуктивних сил. На сучасному етапі реформовані сільськогосподарські підприємства в основному зберегли риси багатогалузевості, що стримує науково-технічний прогрес, ґальмує інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва і зростання його ефективності. Для більш успішного розвитку овочепродуктового підкомплексу пріоритетного значення набуває нині реструктуризація виробничого напрямку та переведення його на індустріальну основу.

Нами встановлено, що великі спеціалізовані господарства мають можливість широко впроваджувати нові науково-технічні досягнення, здійснювати найвигідніший розподіл і кооперацію праці між окремими внутрішньогосподарськими структурами, вдосконалювати технологію виробництва та організацію праці. У таких господарствах вищий рівень механізації й автоматизації виробничих процесів, що загалом сприяє скороченню затрат праці на виробництво одиниці продукції.

У результаті проведених досліджень нами були виявлені суттєві недоліки, що в цілому негативно впливають на розвиток галузі. Суть їх полягає в тому, що більшість районів, розміщених на близьких відстанях від переробних підприємств (Новосанжарський, Миргородський, Глобинський), не спеціалізуються на виробництві овочевої продукції; виробництво овочів у них не доведено до обсягів, необхідних для забезпечення овочами населення реґіону та переробних заводів. Невизначеність із переробними заводами, їхньою сировинною зоною, зменшення розмірів площ посівів овочевих культур у загальній структурі посівних площ породжує труднощі з впровадженням високопродуктивних гібридів, індустріальних інтенсивних технологій виробництва овочів, що, в свою чергу, негативно позначається на економіці даних районів.

У підвищенні прибутковості овочівництва важливе значення має його внутрішньогалузева структура. Вона характеризується широким асортиментом овочевих культур, які мають різну технологію, затрати виробничих ресурсів, прибутковість. Раціональне їх поєднання з урахуванням конкретних природно-економічних умов, наявної виробничої бази дасть можливість мати обґрунтовані розміри виробництва і вести його прибутково. В овочівницьких господарствах сьогодні доцільно, на наш погляд, вирощувати 2-3 основних культури і стільки ж допоміжних.

Проведені нами дослідження показали, що на розміщення і спеціалізацію овочевого виробництва впливають природно-кліматичні, економічні, біологічні та соціальні фактори. Проте найбільший вплив має наявність ринків збуту овочевої продукції та відстань і якість доріг до них. Підприємствам вигідно збільшувати виробництво тих видів продукції, на які є сталий попит. І навпаки, постійні проблеми зі збутом окремих видів продукції призводять до відмови підприємств від їх виробництва, незважаючи навіть на те, що для такого виробництва наявні сприятливі природно-кліматичні умови.

Отже, в умовах зменшення виробництва овочевих культур у районах Полтавської області надзвичайно актуальним є питання реструктуризації виробничого напрямку овочевих підприємств, удосконалення їх спеціалізації та оптимізації галузевої структури. Вирішення даної проблеми дозволить максимально забезпечити населення Полтавщини овочевими культурами, а промислові підприємства - сировиною. Один із перспективних напрямів вирішення проблеми формування реґіонального овочепродуктового підкомплексу полягає в тому, щоб у районах, де земельні масиви господарств розміщені неподалік від переробних заводів, визначити раціональний рівень концентрації та посівних площ овочевих культур, і з урахуванням цього сформувати сировинні зони переробних заводів.

Дослідження економічної ефективності овочівництва сільськогосподарських підприємств Полтавської області показало, що протягом чотирьох з дев'яти останніх років реалізація овочів із відкритого ґрунту була збитковою, і лише з 2002 р. господарства почали отримувати прибутки (табл. 1). Тому з 118 господарств, які займались виробництвом овочів у 1998 р., на кінець 2006 р. залишилося лише 34.

Таблиця 1. Економічна ефективність овочівництва відкритого ґрунту у сільськогосподарських підприємствах Полтавської області