Розвиток матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ПІВДЕННИЙ ФІЛІАЛ

“КРИМСЬКИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

РОЗВИТОК МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ АПК

Величко Тетяна Григорівна

Сімферополь - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

матеріальний технічний сільськогосподарський товаровиробник

Актуальність теми дослідження. Одним із найважливіших чинників підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є забезпеченість їх матеріально-технічними ресурсами та основними фондами в необхідній кількості та структурі та більш повне їх використання. Ринкові відносини передбачають конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів. У зв'язку з цим, пріоритетні напрями розвитку АПК України направлено на вирішення сукупності проблем, серед яких важливе місце належить відтворенню основних засобів. Трансформація виробничих відносин, зміна організаційно-правових форм і характеру взаємозв'язків господарюючих суб'єктів в економічній системі є головними детермінантами процесу відтворення основних засобів, як базової ланки матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК.

Відсутність науково обґрунтованих концепцій формування механізму оновлення основних засобів стала однією з головних причин, що призвела до кількісного скорочення і якісного погіршення стану основних засобів підприємств переробної промисловості та сільського господарства. Невирішені проблеми оновлення основних засобів набули такої глибини, за якої відбулося наростання масштабів живої праці, скорочення обсягів виробництва продукції.

Питання матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК знайшли належне відображення у наукових працях багатьох вчених-економістів: Білецького В.Г., Білоуська Я.К., Вітвіцького В.В., Іванишина В.В., Ліндерса М.Р., Макаренка П.М., Маліка М.Й., Мармуль Л.О., Мосіюка П.О., Новікова Ю.М., Підлісецького Г.М., Саблука П.Т., Ситника В.П., Тихонова О.В., Топіхи І.Н., Трегобчука В.М., Черевка Г.В. та багатьох інших.

Разом з тим, можна стверджувати, що в їх роботах не знайшли достатнього відображення галузеві аспекти матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств. Існує потреба в дослідженні оновлення основних засобів у продуктовому підкомплексі, який є однією з базових ланок АПК України. Недостатнім є і вивчення оновлення основних засобів стосовно аграрних підприємств окремого регіону. Науково-теоретичне значення та практична цінність, недостатня глибина вивчення вказаних проблем зумовили вибір теми даної дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідних робіт Херсонського економічно-правового інституту та зкординована з науково-дослідною тематикою Херсонського державного агарного університету за темою: “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення та фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0102U003197). В її межах автором визначено взаємозв'язок матеріально-технічного забезпечення та рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка обґрунтованих наукових і практичних рекомендацій щодо вдосконалення матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК. Вказана мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

- обґрунтувати теоретичні аспекти матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК з метою узагальнення і уточнення поглядів учених-економістів на його сутність, значення та необхідність ефективного застосування;

- визначити чинники, показники та методичні підходи до оцінки ефективності матеріально-технічного забезпечення;

- провести аналіз матеріально-технічного забезпечення та оновлення основних виробничих засобів підприємств АПК;

- дати оцінку ефективності використання основних виробничих засобів АПК;

- визначити роль кооперації та комбінування виробництва в процесі оновлення основних виробничих засобів та вдосконалення матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств;

- обґрунтувати напрями удосконалення матеріально-технічного забезпечення на основі інноваційних технологій;

- розробити рекомендації щодо капіталізації оновлення основних виробничих засобів підприємств АПК.

Об'єктом дослідження є процеси ефективного матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК Миколаївської області.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і прикладні питання матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є базові положення економічної теорії, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених з проблем оновлення основних засобів, законодавчі та нормативно-правові акти України. В процесі дослідження використовувалась низка методів, серед яких: діалектичний та абстрактно-логічний (при узагальненні теоретичних і методичних засад формування та розвитку матеріально-технічного забезпечення); монографічний (при висвітленні поглядів учених на досліджувані в роботі проблеми, вивченні вітчизняного і зарубіжного досвіду оновлення основних засобів); графічний (при оцінці динаміки і структурних змін у розвитку підприємств, механізмів взаємовідносин); економіко-математичне моделювання (у мережному плануванні при проведенні технологічного циклу робіт по вирощуванню та реалізації озимої пшениці за допомогою програми Microsoft Project 2000); аналітичний (при розробці стратегії оновлення матеріально-технічної бази підприємств АПК).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному.

Вперше:

- вперше для регіону визначено економічні чинники, що обумовлюють зміни матеріально-технічного забезпечення сільського господарства та запропоновано економетричну модель, яка описує зв'язок прибутку від реалізованої сільськогосподарської продукції з витратами на матеріально-технічні засоби.

Удосконалено:

- сукупність чинників, що впливають на оновлення матеріально-технічних ресурсів (регіональна спеціалізація, рівень землезабезпеченя, рівень зносу основних засобів, кваліфікація працівників, економічна стійкість аграрних підприємств, можливості кредитування виробництва та державної підтримки) сільськогосподарських підприємств;

- визначення сутності поняття “матеріально-технічне забезпечення підприємств АПК”, як зумовлений поділом праці обмін аграрної і промислової продукції з метою задоволення технологічного попиту на товари промислового виготовлення, одержання прибутку та вирішення соціальних проблем;

- визначення сутності поняття “системи матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК”, як сукупність підприємств-виробників матеріально-технічних ресурсів, торгово-посередницьких організацій, сервісних підрозділів, формувань з машиновикористання та державних органів, що регулюють відносини у сфері техніко-технологічного забезпечення та діяльність яких спрямована на відтворення і розвиток матеріально-технічної бази, комплексну механізацію і автоматизацію технологічних процесів, відновлення і збереження родючості ґрунту в сільському господарстві;

- систему показників економічної ефективності використання основних виробничих засобів підприємств АПК, яка передбачає включення в розрахунках до вартості основних засобів грошової оцінки землі.

Дістали подальшого розвитку:

- шляхи вдосконалення матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК через активізацію лізингу, діяльності обслуговуючих кооперативів, впровадження нових видів машин та технологій виробництва;

- посилення капіталізації основних засобів підприємств АПК через активізацію інноваційно-інвестиційної діяльності

- економічний механізм матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств через обгрунтування цінової, фінансово-кредитної і податкової політики на основі модернізації кредитного механізму, лізингових відносин, залучення іноземного капіталу, впровадження іпотечних відносин;

- шляхи покращення забезпеченості сільськогосподарських підприємств технічними засобами через формування оптимального складу машинно-тракторного парку за допомогою застосування оптимізаційних розрахунків за допомогою методів економіко-математичного моделювання.

Практичне значення одержаних результатів. Найбільшу практичну цінність мають наступні розробки дисертанта: методика оцінки ефективності матеріально-технічного забезпечення, використання та оновлення основних засобів підприємств АПК; комплексний аналіз матеріально-технічного забезпечення та оновлення основних виробничих засобів підприємств АПК Миколаївської області; пропозиції щодо розвитку кооперації та комбінування виробництва, інноваційно-інвестиційного механізму як факторів удосконалення матеріально-технічного забезпечення.

Розроблені дисертантом пропозиції щодо формування кооперативів як фактору удосконалення матеріально-технічного забезпечення враховуються Головним управлінням сільського господарства і продовольства Миколаївської облдержадміністрації при розробці відповідних програм (довідка № 1-2068 від 8 жовтня 2008 р.). Пропозиції дисертанта щодо впровадження інноваційних технологій прийняті союзом (об'єднанням) агротоваровиробників Миколаївської області для використання в практичній діяльності (довідка № 19 від 25 вересня 2008 р.). Рекомендації з приводу формування оптимального складу технічних засобів в сільськогосподарських підприємствах прийнятті до практичного використання приватно-орендним підприємством «Вікторія» Новобузького району Миколаївської області (довідка № 114 від 20 листопада 2008 р.). Окремі теоретичні, методичні й практичні результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Херсонського економічно-правового інституту на заняттях з економічних дисциплін (довідка № 177 від 30 лютого 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції дисертації сформульовані та обґрунтовані автором особисто. Матеріали наукових робіт, виданих у співавторстві, використані в дисертації в частині, що належать здобувачу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, наукові результати та практичні розробки дисертації доповідалися та обговорювалися на наступних науково-практичних конференціях: міжнародних - “Соціально-економічні проблеми в пореформений період” (23-24 вересня 2004 р., м. Миколаїв), “Ринкова трансформація економіки АПК” (18-19 листопада 2004 р., м. Харків), “Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці” (3-5 березня 2005 р., м. Житомир), “Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України” (5-6 жовтня 2006 р., м. Київ); всеукраїнській - “Сучасний соціокультурний простір 2006” (25-27 вересня 2006 р., м. Київ); регіональних - у Херсонському державному аграрному університеті (2006-2008 рр.) та Херсонському економічно-правовому інституті (2006-2008 рр.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових робіт (загальним обсягом 2,4 дрк. арк.), з яких 6 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний її обсяг становить 163 сторінки комп'ютерного тексту. Вона містить 41 таблицю, 8 рисунків і 4 додатки. Список використаних джерел включає 200 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, з'ясовується ступінь вивченості досліджуваної проблеми, характеризується зв'язок роботи з науковими програмами, визначаються мета та задачі дослідження, обґрунтовуються наукова новизна та практичне значення результатів, розкривається особистий внесок здобувача.

У першому розділі «Теоретичні та методичні основи матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК» розглянуто економічну сутність матеріально-технічного забезпечення, його роль у розвитку агропромислового комплексу, принципи на яких базувалося створення і функціонування системи матеріально-технічного забезпечення, здійснена оцінка чинників і показників оновлення та ефективності використання основних виробничих засобів.

Визначено, що матеріально-технічне забезпечення -- це система принципів, форм, методів, важелів та структур, які спрямовані на виробництво і постачання технічних засобів, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, інших енергоносіїв, пестицидів, техніко-технологічне обслуговування та надання виробничих послуг. Це найважливіша умова ефективного функціонування підприємств АПК. Вона визначає виробничу міць господарської одиниці, характеризує її технічну оснащеність, безпосередньо пов'язані з продуктивністю праці, механізацією, автоматизацією виробництва, собівартістю продукції, прибутком і рівнем рентабельності. При цьому матеріально-технічні ресурси являють собою сукупність матеріально-речових засобів і предметів праці, що постачаються промисловістю, за допомогою яких виробляється продукція або надаються відповідні послуги.

Встановлено, що система матеріально-технічного забезпечення -- це сукупність підприємств-виробників матеріально-технічних ресурсів, торгово-посередницьких організацій, сервісних підрозділів, формувань з машиновикористання та державних органів, що регулюють відносини у сфері техніко-технологічного забезпечення. Діяльність цієї системи має бути спрямована на відтворення і розвиток матеріально-технічної бази, комплексну механізацію і автоматизацію технологічних процесів, відновлення і збереження родючості грунту в сільському господарстві на основі вітчизняного машинобудування та виробництва матеріальних ресурсів.

До основних форм матеріально-технічного забезпечення в умовах ринкової економіки належать: транзитна - на основі прямих зв'язків (завод - сільськогосподарське підприємство); складська - на умовах франко-господарство споживача (товар зі складу доставляється споживачу транспортом постачальницької організації); через товарно-сировинні біржі; поставка товарів на умовах лізингу; товарообміну при укладанні бартерних угод.

Основними методами оновлення матеріально-технічних ресурсів підприємств АПК є:

· кооперація та комбінування виробництва;

· застосування інноваційних технологій;

· капіталізація оновлення основних виробничих засобів підприємств АПК через залучення інвестицій.

Ми вважаємо за необхідне розраховувати економічні показники використання окремих видів машин, обладнання, виробничих площ (середній випуск продукції в натуральному вираженні на одиницю обладнання за зміну, випуск продукції на 1 м² виробничої площі тощо). Основними показниками ефективності використання основних виробничих засобів підприємств агропромислового комплексу є фондовіддача, фондомісткість та рентабельність використання основних виробничих засобів.

Для більш об'єктивної оцінки економічної ефективності використання основних виробничих засобів необхідно до вартості засобів включити і грошову оцінку землі. Важливим у такому підході є те, що включення вартості землі (грошова оцінка проведена ще в 1995 р.) вирівнюватиме економічні умови господарювання аграрних підприємств в умовах використання земельних угідь, які обумовлені різною якістю та розташуванням.

Розглянуто питання економічних взаємовідносин між постачальниками матеріально-технічних ресурсів та сільськогосподарськими товаровиробниками, вивчена проблема відповідальності суб'єктів аграрного ринку.

У другому розділі «Аналіз забезпеченості матеріально-технічними ресурсами й ефективність їх використання підприємствами АПК Миколаївської області» характеризуються сучасний рівень і динаміка розвитку матеріально-технічного забезпечення агропромислових підприємств Миколаївської області, проаналізовано ефективність використання основних виробничих засобів, розглянуто та критично осмислено роль державних регуляторів у матеріально-технічному постачанні села, проаналізовано економічні відносини між постачальниками матеріально-технічних ресурсів і сільськогосподарськими товаровиробниками в сучасних умовах.

Проведений аналіз показав, що криза, яка охопила сільське господарство та інші галузі агропромислового комплексу країни, досить негативно позначилась на матеріально-ресурсному потенціалі, що стало однією з причин різкого скорочення виробництва сільськогосподарської продукції. Значно зменшилось виробництво вітчизняних тракторів, сільськогосподарських машин, устаткування та обладнання.

Щорічне вибуття з виробничого циклу замортизованих тракторів, збиральної техніки та інших сільськогосподарських машин і знарядь при практичній відсутності їх поновлення наближає сільське господарство до процесу руйнації техніко-технологічної основи виробничого відтворення.

Аналіз матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств Миколаївської області підтверджує недостатнє їх забезпечення матеріально-технічними ресурсами (табл. 1).

Наявність основних виробничих засобів за період 2003 - 2007 рр. зменшилася на 215,5 млн. грн. або на 7%. З них 68,5% складають будівлі і споруди, 14,3% - машини та обладнання, 2,6% - передавальні пристрої, 2,0% - багаторічні насадження, 1,4% - робоча та продуктивна худоба. Наявність сільськогосподарської техніки у 2007 р. склала 35% від потреби, ак саме: не вистачало 14380 шт. тракторів, 2908 шт. зернозбиральних комбайнів, 481 шт. кукурудзозбиральних комбайнів, 507 шт. кормозбиральних комбайнів, 424 шт. бурякозбиральних комбайнів та 7008 шт. вантажних автомобілів. В цілому по Миколаївській області в 2007 році не вистачало 25708 од. технічних засобів для виконання всіх технологічно-необхідних операцій в сільському господарстві з урахуванням оптимальності строків.

Сільськогосподарські підприємства в недостатній мірі були забезпечені паливно-мастильними матеріалами (77,5%), насінням та садівним матеріалом (44,8%), мінеральними добривами (49,0%), засобами захисту рослин (50,4%).

Аналіз якісного стану технічних засобів підтверджує негативні зміни в кількісному складі техніки, що відбуваються протягом років не в кращу сторону (табл. 2).

Головною причиною ситуації, що склалася в господарствах аграрного сектору, є дефіцит коштів, які б забезпечували відновлення основних засобів, надходження нових потужних та продуктивних машин. Низька платоспроможність сільськогосподарських підприємств є результатом економічних негараздів, перекосів, які були притаманні нашій економіці на початку перехідного періоду і, на жаль, більшість із них до сьогодні не ліквідовано. Сьогодні більша частина (88%) найважливіших видів технічних засобів відпрацювала свій амортизаційний строк, а тому списується їх майже у 2 рази менше, ніж належало за нормативними строками експлуатації. Протягом багатьох років парк технічних засобів та сільськогосподарське виробництво області залишається без відповідного технічного та інженерно-сервісного забезпечення, а природне коло “виробництво - технічні засоби - інженерно-сервісне забезпечення” розірвано. Більшість господарств перейшло на самостійний ремонт техніки і устаткувань. При цьому готовність техніки часто не перевищує 55-65%.

Аналіз показників відтворення основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення за період з 1991 по 2007 роки дозволяє зробити висновок, що для більшості господарств аграрного сектору Миколаївської області характерним є факт значного перевищення темпів вибуття основних виробничих засобів над темпами їх оновлення, який свідчить про відсутність в сільськогосподарських підприємствах можливості щодо відтворення основних засобів (табл. 3).

Проведений аналіз ефективності використання основних виробничих засобів свідчить про позитивну тенденцію у зміні показників фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності та рентабельності основних засобів. Такий результат в більшій мірі спричинений не збільшенням виробництва сільськогосподарської продукції, а різким зменшенням вартості основних засобів та кількості працюючих в аграрному секторі області.

У аграрному секторі Миколаївської області за період 1992-2007 рр. спостерігається зменшення витрат основних компонентів невідновлюваної енергії у вигляді нафтопродуктів, техніки, добрив, електроенергії. Так, наявність енергетичних потужностей на 100 га посівної площі за період 1992-2007 рр. зменшилася у 2,2 рази, споживання нафтопродуктів - 1,5, електроенергії - 2,6, а використання мінеральних добрив - у 2,8 рази.

Проведена оцінка структури витрат на виробництво сільськогосподарської продукції показала, що питома вага матеріальних витрат постійно зростає і вона є найбільшою в загальній структурі (72,5% у 2007 р. проти 46,9% у 1991 р.). Це спричинює постійне зростання собівартості сільськогосподарської продукції. Постійне збільшення вартості нафтопродуктів, електроенергії, оплати послуг, запчастин і інших матеріальних ресурсів при одночасному зменшенні питомої ваги амортизаційних відрахувань засвідчує про тривалий процес деіндустріалізації сільськогосподарського виробництва, а це означає перехід до ручної праці і втрату багатьох виробництв на промисловій основі.

Відсутність впродовж останніх років оновлення основних засобів, поряд з їх зношуванням та поступовим списанням, призвела до вкрай негативних явищ в економіці підприємств АПК, а саме - до порушення видового складу основних виробничих засобів та їх оптимальної структури.

Групування сільськогосподарських підприємств Миколаївської області за 2007 р. показує, що із збільшенням витрат на паливно-мастильні матеріали, насіння і садівний матеріал, мінеральні добрива та хімічні засоби захисту рослин зростає ефективність виробництва сільськогосподарської продукції. Про тісний взаємозв'язок витрат на матеріально-технічні ресурси з показниками фінансово-господарської діяльності підприємств свідчать і економетричні дослідження.

Встановлено, що недосконала фінансово-економічна політика держави у ціноутворенні призвела до диспропорції: ціни на промислову продукцію продовжують визначатись на монопольних принципах, а закупівельні ціни на продукцію сільського господарства - під впливом низької платоспроможності населення та низьких цін на зовнішньому ринку.

У системі підтримки і захисту сільгосптоваровиробника при забезпеченні матеріально-технічними ресурсами особливу роль відіграють інвестиції і кредитування. Загальний обсяг інвестицій у сільськогосподарську галузь скоротився за 1990-2007 рр. у 4,8 рази, а їх питома вага в економіці України зменшилася з 21,0 до 5,1%, що призводить до фізичного і морального старіння основних засобів галузі. Незважаючи на значне збільшення інвестицій за останні 5 років з 1930 млн.грн. у 2002 р. до 9519 млн.грн. у 2007 р. значних змін в структурі основних засобів та збільшення показників виробництва продукції АПК не було досягнуто.

На практиці значні розміри інвестицій залишаються для сільськогосподарських підприємств лише на папері, а роль державних інститутів та управлінь у системі підтримки і захисту сільгосптоваровиробника є мізерною та недостатньою. Через велику процентну ставку сільгосппідприємства в умовах збитковості не можуть розрахуватись за одержаний кредит, а тому їхня заборгованість постійно зростає.

Тому, держава за рахунок прямих і непрямих важелів регулювання повинна забезпечити інвестиційний розвиток аграрного сектору через приватний капітал та бюджетні кошти. Покращити стан матеріально-технічного забезпечення можна за допомогою удосконалення таких важливих економічних важелів державного регулювання, як цінової, фінансово-кредитної та податкової політики, підвищення інвестиційної активності та удосконалення лізингового ринку і іпотеки при сприянні відповідного правового забезпечення, формуванні чіткої та врегульованої законодавчої бази стосовно матеріально-технічного забезпечення сільського господарства.

У третьому розділі «Шляхи удосконалення матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК Миколаївської області» обґрунтовуються заходи пов'язані з усуненням недоліків інфраструктури агробізнесу, оновленням основних виробничих засобів, формуванням їх оптимального складу та структури, використанням івестиційно-інноваційних інструментів для придбання техніки і іншої промислової продукції для аграрного сектору.

Запропоновано розвиток лізингу і ринку вживаної техніки, обгрунтовано напрями інвестиційно-кредитного забезпечення сільгосптоваровиробників для придбання техніки і іншої промислової продукції для аграрного сектору, оновлення основних засобів на основі інноваційних технологій та посилення їх капіталізації через залучення інвестицій.

Визначено, що для удосконалення матеріально-технічного забезпечення необхідно забезпечити: створення сприятливого економічного середовища та однакових для всіх “правил гри”; посилення антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси, що використовуються в аграрному секторі; сприяння формуванню реальних ринкових цін, які складаються під впливом попиту і пропозиції та спроможні вирівняти пропорції міжгалузевого обміну; створення сприятливого економічного середовища для формування та функціонування господаря-власника; невтручання на ринку держави, за винятком шкідливого розвитку монополій; ефективні дослідницькі роботи та освітні послуги.

Основним завданням своєчасної купівлі засобів виробництва є пошук найдешевших і якісних їх виробників або постачальників. Для цього пропонується створити централізовану службу для збору, обробки і розподілу інформації із застосовунням інформаційних технологій і комунікацій. В структурі мережі мають бути як виробники так і постачальники матеріально-технічних ресурсів.

Формування стратегії оновлення основних виробничих засобів агропромислових підприємств можна подати у вигляді певної послідовності логічних етапів (рис. 1).

Рис. 1. Основні етапи формування стратегії оновлення основних виробничих засобів підприємств АПК

Стратегія оновлення повинна включати оцінку як зовнішніх, так і внутрішніх фінансових джерел. До внутрішніх фінансових ресурсів підносять амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток, страхова сума відшкодувань збитків, пов'язаних з втратою майна, а також суми, отримані від продажу основних засобів. До зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для оновлення, відносяться довгострокові позички, які можна залучити у вигляді кредиту або лізингу, та кошти іноземних інвесторів. Сучасні умови господарювання обумовлюють необхідність розробки на підприємствах механізму формування власних фінансових ресурсів, спрямованих на оновлення основних виробничих засобів.

Вирішення проблем матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК не можливо без відповідних інвестицій. Важливим завданням є виявлення потенційних інвесторів, що мають відповідні кошти і зацікавлені в їх вкладанні. Встановлено, що інвестори більш охоче вкладають кошти у розвиток тих господарств, які зберегли свою технологічну цілісність і мають великотоварну багатогалузеву спеціалізацію. Основним фактором інвестування матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК Миколаївської області є розробка регіональної інвестиційної політики, основними напрямами якої є:

- удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази;

- дослідження проблем інвестиційної діяльності підприємств АПК області;

- формування привабливого інвестиційного іміджу регіону;

- розвиток інноваційно-інвестиційних процесів у регіоні.

Основною перешкодою розвитку інвестиційних процесів в сільському господарстві Миколаївській області на сучасному етапі є обмежена можливість використання внутрішніх джерел і стримані наміри іноземних інвесторів по вкладенню інвестиційних ресурсів. Через падіння виробництва протягом ряду років, неефективну систему оподатковування і недосконалу амортизаційну політику скоротилися обсяги прибутку й амортизаційних відрахувань - основних джерел власних інвестицій підприємств АПК. Не забезпечує зростання обсягу інвестицій в аграрну економіку діяльність банківської системи.

Основною формою залучення іноземних інвестицій в сільськогосподарські підприємства Миколаївської області для оновлення матеріально-технічних ресурсів є створення спільних підприємств за участю іноземного капіталу. Не повною мірою для залучення закордонного капіталу використовуються можливості створення вільних підприємницьких зон, які для свого функціонування залучали б не тільки іноземні інвестиції, а й новітні технології, сучасний управлінський та інший досвід, сприяли б інтенсифікації та диверсифікації економічного розвитку з орієнтуванням на внутрішні та зовнішні ринки.

Важливим етапом щодо залучення іноземних інвестицій в АПК Миколаївської області має стати створення мережі інвестиційних фондів, страхових компаній, інформаційно-консалтингових центрів. На жаль, цей процес стримується цілим рядом факторів політичного, економічного, юридичного і соціально-психологічного характеру. Йдеться, насамперед, про відсутність гарантій повернення вкладених коштів та недостатньо позитивну динаміку українського ВВП.

Державний фінансовий лізинг є найбільш економічно вигідним при закупівлі сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва. Певного удосконалення потребує механізм розподілу ризиків у процесі взаємодії учасників лізингового процесу. Встановлено, що лізингодавець зобов'язаний страхувати себе від можливих втрат за рахунок власних, а не чужих прибутків. Пропонується розширювати діяльність лізингових компаній за рахунок організації діагностики і технічного обслуговування наданої в лізинг техніки.

Важливим питанням при організації ринку вживаної техніки є встановлення обґрунтованих цін на неї. Ціна придбання частково зношеного трактора, іншого засобу або знаряддя не повинна перевищувати їх залишкову вартість. Винятком можуть бути лише випадки, коли технічний стан машини дозволяє реалізувати її за більш високою ціною без зростання собівартості одиниці виконуваних нею робіт. У цілому, як свідчить зарубіжний досвід, вартість відновленої техніки не повинна перевищувати 40-70% від її початкової ціни (залежно від строку служби, гарантованого ресурсу, обсягів робіт та якості відновлення машин). Ціну відремонтованої вживаної техніки слід визначати комісією з використанням засобів діагнозтування її технічного стану.

З метою більш ефективного забезпечення матеріально-технічними ресурсами сільгосптоваровиробників у роботі обгрунтовується необхідність організації обслуговуючих і кредитних кооперативів. Важливого значення набуває створення машино-технологічних станцій і постачальницьких кооперативів.

Оновлення основних виробничих засобів, як свідчить досвід розвинених країн, базується насамперед на впровадженні технологічних інновацій. Статистичні дані про впровадження нововведень у підприємства АПК Миколаївської області дозволяють дійти висновку, що частка підприємств, які впроваджують інновації, різко зменшилась. До того ж велика частка підприємств АПК Миколаївської області взагалі не здійснювали інновацій. Через зношеність основних засобів вони фізично неспроможні до запровадження радикальних інноваційних змін, а через дефіцит фінансових ресурсів не в змозі здійснити необхідну технічну і технологічну перебудову.

Як свідчить світовий досвід, основним шляхом стимулювання інноваційної активності є встановлення пільг щодо оподаткування підприємств з урахуванням їхньої галузевої диференціації та чіткої цільової спрямованості залежно від цілей і завдань державної інвестиційної політики.

Завданнями активізації інноваційної діяльності у агропромисловому комплексі на сучасному етапі розвитку економіки України можна вважати розробку і запровадження механізму надання пільг агропромисловим підприємствам, що впроваджують і реалізують інноваційні технології та продукцію, а також поширення практики надання інноваційним підприємствам середньострокових кредитів зі знижкою кредитної ставки.

Успішне розв'язання проблеми оновлення основних засобів підприємств АПК на основі інноваційних технологій у Миколаївській області можна прискорити шляхом реалізації наступних заходів: надання статусу пріоритетних галузевим інноваційним програмам і проектам, що реалізуються в агропромислових підприємствах. Від них значною мірою залежить продовольча безпека держави. Важливим є зміцнення і розширення інноваційної структури, створення вітчизняного ринку наукомістких технологій та устаткування; організація виробництва інноваційних видів машин, устаткування, апаратів; підвищення інноваційного рівня виробництва малих і середніх підприємств; розробка і впровадження ефективної системи стимулюючих механізмів та інструментів підтримки інноваційно-технологічних перетворень з використанням державно-протекціоністських та ринкових регуляторів.

Надані пропозиції по впровадженню ефективних механізмів взаємовідносин між учасниками ринку матеріально-технічних ресурсів, які стосуються ціноутворення. Особлива увага приділена реалізації факторів платоспроможного попиту і пропозиції та еквівалентності міжгалузевого обміну (через ціновий паритет). Обґрунтовано принцип формування ціни виробництва сільськогосподарської продукції.

Встановлено, що для підвищення інвестиційно-кредитного забезпечення сільгосптоваровиробників в придбанні матеріально-технічних ресурсів необхідно: запровадити обов'язкове страхування врожаю і продукції тваринництва так як гарантом повернення інвестицій і позик буде виступати страхова компанія; створити іпотечний банк, який повинен займатися виключно обслуговуванням кредитування сільськогосподарських підприємств; продовжити дію фіксованого сільськогосподарського податку і відшкодування процентної ставки за кредит підприємствам, що оподатковуються цим податком виключно за рахунок Державного бюджету; з метою розвитку тваринницької галузі видачу позик необхідно здійснювати під гарантію держави; запровадити для сільськогосподарських формувань відкриття кредитних ліній при кредитуванні операційних витрат, пов'язаних із витратами на виробництво продукції рослинництва і тваринництва, запровадити авансування закупок сільськогосподарської продукції у державний резерв.

ВИСНОВКИ

1. В сучасних умовах матеріально-технічне забезпечення -- це система принципів, форм, методів, важелів та структур, які спрямовані на виробництво і постачання технічних засобів, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, інших енергоносіїв, пестицидів, техніко-технологічне обслуговування та надання виробничих послуг.

2. Криза, що охопила сільське господарство та інші галузі АПК України, негативно позначилась на матеріально-ресурсному потенціалі, що стало однією з причин різкого скорочення виробництва сільськогосподарської продукції країни в цілому та Миколаївської області зокрема. Щорічне вибуття з виробничого циклу замортизованих технічних засобів при практичній відсутності їх поновлення наближає сільське господарство до процесу руйнації техніко-технологічної основи виробничого відтворення.

3. Для удосконалення цінового механізму аграрної сфери економіки необхідно забезпечити: усунення недоліків інфраструктури агробізнесу; створення сприятливого економічного середовища та однакових для всіх “правил гри”; посилення антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси, що використовуються у аграрному секторі; сприяння формуванню реальних ринкових цін, які складаються під впливом попиту і пропозиції та спроможні вирівняти пропорції міжгалузевого обміну; створення сприятливого економічного середовища для формування та функціонування господаря-власника; невтручання на ринку держави, за винятком шкідливого розвитку монополій; ефективні дослідницькі роботи та освітні послуги.

4. Одним із важливіших чинників збільшення обсягу виробництва продукції на підприємствах АПК як України, так і Миколаївської області є забезпеченість їх матеріально-технічними ресурсами в необхідній кількості та за оптимальною структурою, повніше та ефективніше їх використання і оновлення. Основними методами оновлення та вдосконалення матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК є: кооперація та комбінування виробництва; застосування інноваційних технологій; посилення капіталізації через залучення інвестицій.

5. Для більшості агропромислових підприємств характерним є факт значного перевищення темпів вибуття над темпами їх оновлення. Повсюдне погіршення цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням основних виробничих засобів та відсутність коштів для фінансування цих потреб. До того ж спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоздатність продукції більшості підприємств АПК регіону.

6. Стратегія оновлення основних виробничих засобів повинна включати: визначення виробничої потреби в оновленні основних засобів, оцінку ефективності оновлення основних засобів і їх техніко-економічне обґрунтування, вивчення структури і аналіз фінансових джерел оновлення, розробку, оцінку альтернативних варіантів і вибір оптимального варіанту оновлення.

7. Для вирішення проблеми своєчасної закупівлі сировини і необхідних засобів виробництва за прийнятими цінами у встановлені строки пропонується розвивати ресурси електронної торгівлі. Для цього необхідно стимулювати під'єднання сільськогосподарських підприємств до електронної мережі і створити централізовану регіональну службу для збору, обробки і розподілу інформації.

8. В умовах економічної кризи в Україні, коли практично зупинилося фінансування капіталовкладень в оновлення основних засобів у зв'язку з недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням обсягів та масштабів виробництва використання лізингу є найбільш доцільним методом фінансування й інвестицій і може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств АПК Миколаївської області. Державний фінансовий лізинг є самим економічно-вигідним при закупівлі товаровиробником сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва. Для широкого його розвитку потребують удосконалення відносини між лізингодавцями та державою - з одного боку, і лізингодавцями та лізинго-одержувачами - з іншого; механізм розподілу ризиків у процесі взаємодії учасників лізингового процесу. Слід створити конкурентне середовище між лізинговими компаніями, шляхом створення більшої їх кількості, що, як свідчить практика західних країн, призводить до покращення їх роботи, здешевлює послуги, поліпшує якість. Розширювати діяльність лізингових компаній за рахунок організації діагностики і технічного обслуговування наданої в лізинг техніки.

9. В зв'язку з покращенням технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств слід прийняти нормативно-правові акти, які дозволять створити правову базу для повторного використання сільськогосподарської техніки, організації купівлі-продажу, відновлення і реалізації частково зношених машин, а також розробити державну політику, що сприяє розвитку системи відновлення і реалізації уживаної техніки, вузлів, агрегатів та запасних частин.

10. Для поліпшення справ необхідно розробити дієву інвестиційну політику підприємств АПК Миколаївської області. У процесі формування інвестиційної політики підприємства, як правило, виділяють три основні напрямки: реальні інвестиції; фінансові інвестиції; інноваційні інвестиції. Основним чинником інвестування матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК Миколаївської області є розробка регіональної інвестиційної політики. Основними напрямами останньої, обгрунтовані: удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази; дослідження проблем інвестиційної діяльності оновлення основних засобів підприємств області; формування її привабливого інвестиційного іміджу; розвиток інноваційно-інвестиційних процесів у регіоні.

11. Для покращення фінансового стану сільськогосподарських підприємств потребує удосконалення кредитна політика, суть якої полягає у зменшенні процентних ставок і стимулюванні довгострокових кредитів. Іпотека землі в Україні може сприяти залученню значних фінансових ресурсів в аграрну сферу, але невирішеність законодавчої бази, нормативно-правових документів в даній проблемі не дає змогу використання іпотеки при матеріально-технічному забезпеченні села.

12. Особливе місце в матеріально-технічному забезпеченні сільськогосподарських підприємств займають сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. У Миколаївській області доцільно розвивати постачальницькі обслуговуючі кооперативи. Вони можуть здійснювати закупівлю та постачання господарствам мінеральних добрив, хімікатів, палива, насіння, комбікормів, сільськогосподарської техніки. Для цього необхідно вирішити питання пільгового оподаткування, надання субсидій, кредитів за низькими процентами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Величко Т. Г. Інвестиційне забезпечення формування матеріально-технічної бази підприємств АПК регіону / Т.Г. Величко // Таврійський науковий вісник: Науковий журнал. Вип.46. - Херсон: Айлант, 2006 - С. 277 - 281.

2. Величко Т. Г. Ринок матеріально-технічних ресурсів: сутність та особливості функціонування / Т.Г. Величко // Таврійський науковий вісник: Науковий журнал. Вип. 54. - Xерсон: Айлант, 2007 - С. 291-297.

3. Величко Т. Г. Фінансово-кредитна складова матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК регіону / Т.Г. Величко // Таврійський науковий вісник: Науковий журнал. Вип. 59. - Xерсон: Айлант, 2008 - С. 304 - 311.

4. Величко Т. Г. Лізинг, як інвестиційний механізм модернізації матеріально-технічної бази підприємств АПК / Т.Г. Величко // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. Вип. 148. - Симферополь: ТНУ им. В.И. Вернадского, 2008. - С. 109 - 114.

5. Величко Т. Г. Державна підтримка матеріально - ресурсного забезпечення підприємств АПК Миколаївської області / Т.Г. Величко // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. Вип. 155. - Симферополь: ТНУ им. В.И. Вернадского, 2009. - С. 66-68.

6. Величко Т. Г. Напрями та шляхи вдосконалення матеріально - технічного забезпечення підприємств АПК регіону / Т.Г. Величко // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. Вип. 154. - Симферополь: ТНУ им. В.И. Вернадского, 2009. - С. 9 - 11.

Размещено на Allbest.ru