Інноваційно-інвестиційна діяльність та її регулювання в економіці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 330.341:330.322

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

ЧОРНОБАЄВ ВЛАДИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Дніпропетровськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

Пилипенко Ганна Миколаївна, кандидат економічних наук, доцент, Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки, доцент кафедри економічної теорії та основ підприємництва (м. Дніпропетровськ).

Офіційні опоненти:

Кириленко Володимир Іванович, доктор економічних наук, професор, Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана Міністерства освіти і науки України, професор кафедри політекономії;

Завгородня Олена Олександрівна, кандидат економічних наук, доцент, Національна металургійна академія України Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри політекономії (м. Дніпропетровськ).

Захист відбудеться "19" грудня 2008 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.080.01 при Національному гірничому університеті: 49005, м. Дніпропетровськ, проспект К. Маркса, 19, ауд. 10/409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного гірничого університету за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, проспект К. Маркса, 19.

Автореферат розісланий "18" листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Дереза.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку економічних систем виникає необхідність досягнення високих і стабільних темпів економічного зростання, яке досягається за рахунок переважно інноваційних факторів. Поступове вичерпання запасів традиційних ресурсів і збільшення їх цін, розгортання жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках факторів виробництва при постійному зростанні та ускладненні кінцевих та проміжних потреб суспільства унеможливлює економічний розвиток за рахунок застосування екстенсивних факторів. Тільки та економіка, яка здатна до прискореного оновлення основних фондів, технологій, продукції, до ефективного підвищення швидкості дифузії новітніх досягнень науки і техніки досягає сьогодні перспективної конкурентоспроможності.

Реалії розвитку вітчизняної економіки свідчать про низьку інноваційно-інвестиційну активність господарюючих суб'єктів. Зростання інвестицій, яке відбувається в Україні не викликає збільшення інновацій. У вітчизняній економіці тільки 14-16 % від загального обсягу інвестицій спрямовується на інновації. І це відбувається в той час, коли у розвинутих країнах світу інноваційне інвестування стійко тримається на рівні 50-60 %. Економічне зростання в українській економіці відбувається переважно на екстенсивній основі, про що свідчить технологічна частина тих інвестицій, які вкладаються в основний капітал, де переважає третій технологічний уклад (83 %), а четвертий складає лише 10 %. Внаслідок існування відповідних тенденцій Україна обіймає на ринку високих технологій всього 0,1 %, у той час як Німеччина - 16 %, Японія - 30 %, США - 40 %.

Отже, на сучасному етапі розвиток інноваційної сфери в Україні можна охарактеризувати як такий, що не відповідає світовим тенденціям. Саме тому останнім часом серед українських науковців активізувались дослідження, пов'язані з інноваційно-інвестиційними процесами. Численні роботи таких вітчизняних економістів як О. Амоша, В. Антонюк, Ю. Бажал, О. Волков, Л. Гаман, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гречан, М. Денисенко, А. Землякін, М. Крупка, П. Микитюк, І. Лукінов, В. Осецький, А. Пересада, В. Семіноженко, В. Федоренко, А. Чухно та багатьох інших свідчать про актуальність даної проблематики.

Питанням теорії і практики функціонування інноваційно-інвестиційної сфери присвячено дослідження таких видатних зарубіжних вчених як П. Агіон, П. Друкер, Дж. Кейнс, С. Кузнець, Г. Менш, Р. Нельсон, М. Портер, П. Ромер, Б. Санто, Б. Твісс, С. Уінтер, А. Шпітгоф, Й. Шумпетер, Е Хансен, Р. Хоуітт та ін. Вагомий внесок у теорію інновацій здійснили російські дослідники: С. Глазьєв, Б. Кузик, Н. Кричигіна, М. Кондратьєв, Н. Іванова, Ю. Яковець, К. Янковський та ін.

Не заперечуючи значні досягнення у царині дослідження інноваційно-інвестиційних процесів, варто зазначити, що ряд проблем інноваційного розвитку все ще залишаються невирішеними. Перш за все, це стосується необхідності пізнання причинно-наслідкових залежностей поведінки економічних суб'єктів у сфері інновацій. Реальні інвестиції здійснюються суб'єктами у процесі прийняття відповідних рішень, які формуються під впливом цілої групи факторів. Інноваційні інвестиції є особливою формою реалізації інвестицій. Саме тому обґрунтування ефективної економічної політики у національній економіці потребує дослідження комплексу взаємопов'язаних факторів, які впливають на реалізацію інтересів саме тих суб'єктів, у розпорядженні яких перебувають інвестиційні ресурси. Таким чином, без пізнання мотиваційного механізму здійснення інвестицій, без з'ясування закономірностей їх трансформації у інновації неможливо побудувати національну модель інноваційного розвитку.

Однак, для розв'язання цього завдання необхідний подальший розвиток теорії інновацій. Недостатній ступінь розробки ряду теоретико-методологічних аспектів дослідження інноваційно-інвестиційної діяльності (відсутність у сучасній науці одностайності у визначенні основних категорій інноваційно-інвестиційної сфери, широке трактування понять, пов'язаних із цією сферою), невирішеність питання про характер поєднання ринкових механізмів з державними методами регулювання інноваційної діяльності, форм участі держави і бізнесу у фінансовому й інвестиційному забезпеченні інноваційного процесу, неоднозначність, а іноді і суперечливість підходів до обґрунтування методів регулювання інноваційної діяльності ускладнює можливість побудови ефективної національної інноваційної моделі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до плану наукових робіт, які проводилися у Національному гірничому університеті під час виконання бюджетних науково-дослідних робіт:

- за темою "Проблеми економічної політики в трансформаційній економіці" (номер державної реєстрації 0104U005381). У її межах автором розроблені підрозділи "Механізм ініціювання інноваційного розвитку в Україні" та "Методологічні засади формування державної політики в інноваційно-інвестиційній сфері", в яких автором було досліджено фактори мотивації господарюючих суб'єктів до здійснення інновацій, а також визначено перешкоди, які виникають на шляху новаторської діяльності фірм. На цій основі було здійснено нову класифікацію інновацій та визначено методологічні засади формування державної політики у інноваційно-інвестиційній сфері;

- за темою "Економіко-математичне обґрунтування інноваційних шляхів розвитку регіонів" (номер державної реєстрації 0104U002027), у якій автором встановлено фактори, що впливають на інноваційно-інвестиційну активність. На підставі аналізу цих факторів побудовано економіко-математичну модель управління інноваційно-інвестиційною діяльністю;

- за темою "Економічна політика держави у трансформаційних економічних системах" (номер державної реєстрації 0107U006170), автором застосовано модель управління інноваційно-інвестиційною діяльністю на регіональному рівні, визначені поряд з управлінськими, прогностичні можливості моделі.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є узагальнення і розвиток науково-методологічних основ визначення сутності та характеру інноваційно-інвестиційної діяльності, виявлення факторів впливу на здійснення інноваційних інвестицій, розробка практичних рекомендацій щодо створення напрямів державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності.

Відповідно до мети дослідження у процесі виконання роботи було визначено та вирішено наступні завдання:

- розкрито сутність та характер інноваційно-інвестиційної діяльності, уточнено зміст елементів понятійного і наукового інструментарію, за допомогою якого розкрито теоретико-методологічні аспекти формування механізму інноваційно-інвестиційної діяльності;

- виокремлено фактори мотивації економічних суб'єктів до інвестування та здійснення інновацій та визначено перешкоди, які виникають під час інноваційного інвестування;

- визначено основні форми взаємодії ринкового саморегулювання та державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності на підставі аналізу особливостей існуючих теоретичних моделей регулювання інноваційно-інвестиційної сфери;

- виділено на основі аналізу світової практики напрями державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, визначено можливості їх адаптації в економіці України та розроблено науково-обґрунтовану економіко-математичну модель управління інноваційно-інвестиційною активністю в умовах вітчизняної економіки;

- розроблено комплекс заходів щодо підвищення ефективності механізму державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні.

Об'єктом дослідження є система економічних відносин, що виникає в сфері використання суб'єктами господарювання інвестиційних ресурсів на інноваційні цілі та механізми регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності.

Предметом дослідження є теоретичні, практичні та методичні аспекти інноваційно-інвестиційної діяльності та її регулювання.

Методи дослідження. Теоретичну й методологічну основу проведення дослідження склали загальні положення економічної теорії, монографічні дослідження та наукові публікації вітчизняних і закордонних учених із питань сучасних теорій інновацій та інвестицій.

Конкретні наукові результати отримані на основі системного підходу до аналізу соціально-економічних явищ і процесів у національній економіці та використання таких методів: наукової абстракції - з'ясовуючи сутність інноваційно-інвестиційної діяльності; групування та класифікації - систематизуючи напрями та інструменти державного впливу на інноваційно-інвестиційну діяльність, а також створюючи нову класифікацію інновацій; кількісний та якісний аналіз - обґрунтовуючи особливості розвитку інноваційно-інвестиційної сфери в Україні; факторний аналіз - виявляючи впливові фактори мотивації економічних суб'єктів до інвестування та здійснення інновацій; анкетування - проводячи опитування суб'єктів підприємницької діяльності щодо їх мотивів до здійснення інвестиційної та інноваційної діяльності, виявляючи перешкоди та ризики у цій діяльності; варіаційну та описову статистику, кореляційний аналіз, лінійну та нелінійну регресію - обробляючи результати анкетування; економіко-математичне моделювання - розробляючи модель прогнозування поведінки підприємницького сектора у здійсненні інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах ризику та невизначеності.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі акти України, посилання Президента України до Верховної Ради України, методичні й інструктивні матеріали міністерств і відомств, дані Національного банку України, Державного комітету статистики України та Дніпропетровського обласного управління статистики, фінансова документація промислових підприємств, результати опитування підприємницьких структур Дніпропетровської області, виконані автором, звіти Світового Банку, міжнародні рейтинги країн світу "Технологічний розвиток".

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нових теоретико-методологічних підходів до вдосконалення регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні. Основні результати, отримані в процесі дослідження, які становлять наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

- на основі експертного аналізу встановлено різний характер впливу факторів (ставки відсотка, очікуваної прибутковості капіталу, ризику, терміна окупності, граничної продуктивності капіталу, граничної ефективності капіталу, суб'єктивно-психологічних факторів і національного доходу) на мотивацію до здійснення інвестицій та інновацій. Обґрунтовано відсутність повної автоматичної трансформації інвестицій у інновації, що вимагає застосування державою різних інструментів впливу на інноваційну та інвестиційну складову підприємницької діяльності з метою їхньої синхронізації.

удосконалено:

- класифікацію інновацій через виділення у їх структурі внутрішньостимульованих (виникають у межах окремої підприємницької організації) та зовнішньостимульованих (виникають під впливом дії екзогенних факторів оточення фірми) видів інновацій, на основі існування матеріально-мотиваційних та загальноекономічних цільових спрямувань здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності;

- визначення інноваційно-інвестиційної діяльності, яке на відміну від існуючих підходів вказує на тісний зв'язок між інноваційною та інвестиційною діяльністю, виявляє її суб'єкти, які є ініціаторами відповідних дій, відображає сферу здійснення цих дій у плані проходження стадій від моменту виникнення до практичної реалізації нововведень, визначає її сутність через процес безпосереднього впровадження у практичну діяльність наукових винаходів і виділяє цілеспрямований результат інноваційної діяльності;

- концепцію державного регулювання інноваційної діяльності України, яка на відміну від існуючої, передбачає встановлення зв'язку між інноваційно-інвестиційною активністю та найбільш впливовими перешкодами до здійснення інновацій у вітчизняному економічному середовищі, а саме: ризиками повної втрати капіталу, неповернення кредиту, неотримання очікуваного прибутку, знецінення вкладень, а також політичною та макроекономічною нестабільністю, які усуваються через таку діяльність держави: ініціювання інноваційного попиту і створення розвинутого конкурентного середовища; організаційну і законодавчу підтримку НДДКР фінансово-промислових груп; створення інноваційних центрів та спеціалізованих державних холдингових компаній; зосередженості бюджетних коштів на пріоритетних напрямах інноваційного розвитку; проведення заходів, які спрямовані на зниження ризиків та невизначеності; створення дієвої системи захисту авторських прав новаторів та охорони інтелектуальної власності.

отримали подальший розвиток:

- групування заходів державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності за ознакою впливу держави на перешкоди, які виникають на шляху здійснення господарюючими суб'єктами інноваційних інвестицій, в наслідок чого виділено напрями діяльності держави, а саме: створення інноваційної інфраструктури, формування правового середовища, управління ризиком і невизначеністю, створення інвестиційного та соціокультурного середовища інноваційної діяльності.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота повністю є результатом самостійного наукового дослідження. Одноособово та у співавторстві опубліковані наукові праці, що відображають основні положення, висновки та пропозиції, сформульовані особисто здобувачем наукового ступеня. інноваційна інвестиційна державне регулювання

Практичне значення отриманих результатів. Розробляючи регіональну програму інноваційного розвитку на період до 2020 р., яку затверджено рішенням Дніпропетровської обласної державної адміністрації, враховано запропоновані автором пропозиції щодо вдосконалення механізму державного регулювання інноваційної сфери на регіональному рівні (довідка №122/1 від 05.02.08). Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі під час викладання дисциплін "Політекономія", "Макроекономіка" та "Інноваційно-інвестиційний менеджмент" у Національному гірничому університеті (довідка №15 від 07.02.08), а також викладанні дисциплін "Політекономія", "Макроекономіка" та "Інвестиційний менеджмент" у Дніпропетровській державній фінансовій академії (довідка №19 від 01.02.08), під час викладання дисциплін "Політична економія", "Макроекономіка", "Національна економіка" у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури (довідка №37-0814-276 від 11.06.08), під час аналізу інноваційно-інвестиційної активності фондового ринку ТОВ компанія з управління активами "Професійний фондовий менеджер" (довідка №2 від 16.01.08).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на 7 конференціях, зокрема на VІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта 2004" (10-25 лютого 2004р., м. Дніпропетровськ); IІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень 2004" (21-30 червня 2004р., м. Дніпропетровськ); VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта 2005" (7-21 лютого 2005р., м. Дніпропетровськ); IV Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень 2005" (20-30 червня 2005р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції "Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес" (10-15 лютого 2007р., м. Дніпропетровськ); науково-практичній конференції "Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства" (лютий 2008 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції "Соціально-економічна політика регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства" (21 березня 2008р., м. Дніпропетровськ).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 наукових праць (9 - одноосібно), в тому числі 10 - у фахових виданнях (6,28 д.а./3,69 д.а.) та 8 у інших виданнях (0,96 д.а./0,72 д.а.) загальним обсягом 7,24 д.а., з яких автору належить 4,41 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів та висновків. Загальний обсяг роботи становить 186 сторінках комп'ютерного тексту, у дисертації розміщено 19 таблиць, 12 рисунків (на 1 сторінці), 5 додатків (на 5 сторінках), список використаних джерел становить 208 найменувань (на 17 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і основні завдання дослідження, викладено елементи наукової новизни, а також розкрито теоретичну та практичну значимість отриманих автором результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження інноваційно-інвестиційних процесів" обґрунтовано методологію аналізу інвестиційної сфери, з'ясовано сутність інновацій, подане визначення інноваційно-інвестиційної діяльності, виокремлено фактори інвестицій та інновацій, здійснено їх порівняння та доведено необхідність синхронізації інноваційної та інвестиційної діяльності.

На основі аналізу поглядів учених-економістів на сутність інноваційно-інвестиційної діяльності виокремлено два домінуючих напрями досліджень, що пов'язані з використанням різних методологічних прийомів здійснюваного аналізу. Перший, до якого можна віднести класичну школу, марксизм, неокласику, кейнсіанство та окремі концепції інституціоналізму, розглядає новаторство як засіб вилучення максимальної вигоди із наявних ресурсів і займається пошуком рівноваги. Метою інноваційного рішення у цьому напрямі вважається підвищення віддачі від вкладених у виробництво ресурсів.

Другий напрям, представлений роботами Й. Шумпетера, П. Друкера, П. Ромера, П. Агіона, Р. Хоуітта, С. Кузнеця, Г. Менша, Р. Нельсона, С. Унтера та Ю. Яковця, розглядає підприємництво у його орієнтації не на ресурси, а на можливості та виділяє інновації у ролі фактора здійснення підприємницької діяльності, що надає динамічний характер економіці.

Перший напрям досліджень, який визначаємо як теорію ресурсоорієнтованого типу підприємництва, не може пояснити закономірності розповсюдження НТП в умовах, коли максимальна віддача від наявних ресурсів вже досягнута. Тому він є мало продуктивним під час розробки напрямів активізації інноваційно-інвестиційної діяльності, яка є безпосереднім предметом даного дисертаційного дослідження. У роботі запропонований методологічний підхід, теоретичні основи якого закладено Й. Шумпетером і його послідовниками. За цим підходом НТП розглядається переважно не як фактор підвищення ефективності вкладених ресурсів, а як процес, що свідомо генерується діями підприємців і уряду. Оскільки кожен із названих суб'єктів має свої мотиви до інновацій, то дослідження інноваційно-інвестиційних процесів повинне будуватися на пізнанні мотивації до здійснення інвестицій, частина яких під впливом певних мотивів, перетворюється на інновації. Отже, згідно з таким підходом інвестиції та інновації розглядаються як взаємопов'язані і взаємозалежні категорії.

Головною суттєвою ознакою інновації визначено нововведення - явище, яке виникло у результаті розумової, інтелектуальної діяльності, в ході якої знання перетворилося на образ, зразок нового блага, що характеризується науково-технічною і (або) ринковою новизною. Це нове явище соціально-економічного або технічного характеру стає вихідною основою для інновацій, через яке тимчасово долаються ресурсні обмеження. Тому під інновацією треба розуміти нововведення, яке вже отримало реалізацію у новому або удосконаленому продукті, новій або модифікованій технології, новій формі організації праці та управління. Ті ж види дій, завдяки яким відбувається безпосереднє практичне впровадження нововведення, вважаємо інноваційною діяльністю.

Оскільки інновації здійснюються у процесі прийняття рішення інвестора щодо напрямів вкладання коштів, то існує взаємозамінність інновацій та інвестицій. Вона виявляється у екстенсивному або інтенсивному типі економічного розвитку. Для інновацій та інвестицій також характерна їх взаємодоповнюваність, що полягає у неможливості здійснення інновацій без інвестицій. Інновації, у свою чергу, забезпечуючи підвищення ефективності економіки, розширюють джерела інвестицій.

Таким чином, для того, щоб нововведення перетворилося на інновацію потрібні інвестиції, а необхідною умовою інноваційної діяльності є інвестування. Через це стверджуємо, що інноваційна та інвестиційна види діяльності представляють собою взаємопов'язані і взаємозумовлені процеси, які визначаємо як інноваційно-інвестиційну діяльність. На наш погляд, вона є особливою формою інвестиційної діяльності, яка реалізується у системі індивідуальних, колективних та суспільних дій наукового, технологічного, організаційного, виробничого, фінансового та комерційного характеру, здійснення яких приводить до впровадження у практичну діяльність нововведень з метою досягнення соціально-економічної вигоди.

Запропоноване визначення на відміну від тих, що існують у науковій літературі, по-перше, виявляє суб'єкти інноваційно-інвестиційної діяльності, які є ініціаторами відповідних дій, по-друге, відображає сферу здійснення цих дій у плані проходження стадій від моменту виникнення до практичної реалізації нововведень, по-третє, визначає сутність інноваційно-інвестиційної діяльності як процесу безпосереднього впровадження у практичну діяльність нововведень і, по-четверте, вказує на цілеспрямованість відповідних дій.

Розглядаючи цільову спрямованість інноваційно-інвестиційної діяльності, необхідно розмежовувати цілі різних суб'єктів економіки. Держава як виразник загальнонаціональних інтересів, реалізує в інноваційній сфері прагнення до максимізації суспільного добробуту, що виявляється у підвищенні рівня життя населення за рахунок досягнення стабільних темпів економічного зростання на основі інноваційних факторів. У структурі підприємницького інтересу виявлено взаємодію двох аспектів. По-перше, матеріально-мотиваційного, пов'язаного з ринковою оцінкою діяльності, розмірами винагороди у вигляді доходу (прибутку), і, по-друге, загальноекономічного, який виявлено у реалізації індивідуальних здібностей, можливості повноцінного і диференційованого вияву потреби до самостійної ініціативної діяльності.

З огляду на існування різних цільових спрямувань до здійснення інновацій, запропоновано їх удосконалену класифікацію, побудовану за критерієм мотивації до інноваційно-інвестиційної діяльності. Серед всіх інновацій виділено два їх різновиди: внутрішньостимульовані та зовнішньостимульовані інновації. Внутрішньостимульованими є ті інновації, які мотивують суб'єкта на прийняття інноваційних рішень виключно із його прагнення більш повно реалізувати економічний інтерес до максимізації прибутку у межах окремої підприємницької структури. Зовнішньостимульовані інновації виникають на основі стимулів, пов'язаних із впливом на економічну діяльність господарюючого суб'єкта факторів зовнішнього середовища.

У свою чергу внутрішньостимульовані інновації поділено на об'єктивно стимульовані та суб'єктивно стимульовані. Перші породжуються дією як ендогенних (управління, організація виробничого процесу тощо), так і екзогенних факторів (ринкове оточення, конкуренція, діяльність держави тощо), відображають прагнення до максимізації прибутку і є результатом об'єктивної закономірності поведінки господарюючого суб'єкта у ринкових умовах. Другі - пов'язані із дією суб'єктивних факторів і відображають мотивацію, побудовану на психологічних особливостях підприємця-новатора.

На основі дослідження теоретичних здобутків світової економічної думки, а також аналізу поведінкових стратегій підприємництва щодо здійснення інвестицій виявлено їх залежність від ряду факторів. Такі фактори, як ставка відсотка, очікувана прибутковість інвестицій, граничний продукт капіталу, гранична ефективність капіталу, дохід, нововведення, ризик, інвестиційне середовище та суб'єктивно-психологічні фактори впливають на прийняття інвестиційних рішень і, тим самим, викликають зміну обсягів інвестицій.

Аналізуючи ці фактори з'ясовано, що більшість з них може бути зведеними до впливу відсоткової ставки, через що інвестиційна діяльність буде забезпечена механізмом ринкового саморегулювання. Дані таблиці 1 демонструють залежність цих факторів від ставки відсотка. Такі ж фактори, як рівень доходу, високі ризики, нововведення, суб'єктивно-психологічні чинники та інституціональне середовище не можуть здійснювати вплив на інвестиційну діяльність за рахунок коливання відсоткової ставки. Через це з метою регулювання інвестиційної діяльності необхідним є застосування екзогенної до ринку інвестицій сили, яка реалізує свій вплив у формі державного регулювання.

Аналогічний аналіз чинників, які мотивують економічних суб'єктів до здійснення інновацій та порівняння їх дії з визначеними чинниками інвестицій показав різний характер їхньої дії з боку впливу рівнів ставки відсотка, очікуваної прибутковості капіталу, ризику, терміна окупності, граничної продуктивності капіталу, граничної ефективності капіталу, суб'єктивно-психологічних факторів і національного доходу. Таблиця 2 показує невідповідність впливу аналогічних факторів на інвестиції та інновації.

Таблиця 1. Зв'язок чинників, що мотивують суб'єктів на здійснення інвестицій, із ставкою відсотка

Фактор	Механізм впливу	Залежність від ставки відсотку
Граничний продукт капіталу (MPK)	MPK ? PK > ^I MPK ? PK >vI	Існує (PK - відсоткова ставка; І - інвестиції)
Гранична ефективність капіталу (MEK)	MEK ? R > ^I MEK ? R >vI	Існує (R - дисконтна ставка)
Дохід (Y)	^Y > ^I vY > vI	Не існує
Ризик (Rs)	^Rs > vI vRs > ^I	Існує (для занадто високого ризику - не існує)
Нововведення (In)	^In >vC>^р>^I vIn >^C>vр>vI	Не існує
Суб'єктивно-психологічний фактор (SP)	^SP > ^I vSP > vI	Не існує
Інституціональне середовище	сприятливе > ^I не сприятливе >vI	Не існує

На основі здійсненного аналізу доведено неможливість повної автоматичної трансформації інвестицій у інновації. Тобто, рішення, які приймає підприємець щодо обсягів і напрямів інвестування не будуть одночасно рішеннями про вкладення інвестицій в інноваційні проекти. Оскільки ринковий механізм повною мірою не забезпечує регулювання інвестиційних потоків і у цей процес втручається держава, то надання інвестиціям інноваційної спрямованості ще більшою мірою потребує регулюючого впливу уряду. Така діяльність держави вимагає застосування певних інструментів впливу на інноваційну та інвестиційну складову підприємницьких дій з метою їх синхронізації.

Таблиця 2. Характер впливу факторів на мотивацію до здійснення інвестицій і інновацій

№	Фактор	Інвестиції	Інновації
1	Ставка відсотка	Високий	Незначний
2	Очікувана прибутковість	Високий	Дестабілізуючий
3	Над прибутковість	Високий	Високий
4	Ризик	Високий	Дуже високий
5	Термін окупності	Високий	Дуже високий
6	Граничний продукт капіталу	Високий	Незначний
7	Гранична ефективність капіталу	Високий	Незначний
8	Суб'єктивно-психологічні фактори	Незначний	Дуже високий
9	Національний дохід	Високий	Незначний
10	Інституціональне середовище	Високий	Високий

У другому розділі "Світовий досвід регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності" представлені теоретичні моделі регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності. На основі апробованих у практиці розвинутих країн світу визначаються напрямки та досліджуються конкретні механізми впливу держави на інноваційну складову інвестиційної діяльності.

Проведений аналіз існуючих концептуальних підходів до механізмів регулювання інновацій та інвестицій показав, що кейнсіанська модель націлена на стимулювання інвестиційної активності через державний вплив на параметри сукупного попиту, а консервативна - зводить державне втручання в інвестиційний процес до створення сприятливих умов для функціонування ринку. Однак механізми, що представлені у даних моделях для стимулювання інвестиційної активності, не забезпечують одночасного здійснення інноваційної діяльності.

Втілення нових технологій - складний процес, який завжди супроводжується високими витратами і характеризується невизначеністю результатів. Тому в процесі впровадження цих нововведень виникають перешкоди, які господарюючим суб'єктам часто подолати досить важко. Сукупність цих перешкод створює інноваційний бар'єр, який визначається через співвідношення очікуваного рівня прибутковості від інноваційної діяльності з очікуваним рівнем прибутковості від традиційної діяльності підприємця. Притаманні інновації риси суспільного блага, швидке моральне знецінення капіталу під впливом новацій, наявність в економіці дешевих традиційних ресурсів, необхідність здійснення крупних капіталовкладень в умовах ризикованості і невизначеності результатів протидіють інноваціям. Тому для того, щоб економічний суб'єкт зважився понести витрати на інновації необхідні досить серйозні стимули.

Щоб механізми саморегулювання стимулювали подолання інноваційного бар'єру та "підштовхували" фірми до інноваційної діяльності стратегічним завданням держави в інноваційній сфері є створення ефективного конкурентного середовища. Державне регулювання повинне реалізовуватися з урахуванням параметрів, які визначають одночасне здійснення інвестицій та інновацій.

Простежуючи за світовим досвідом регулювання інноваційно-інвестиційної сфери з огляду на те, як держава заохочує здійснення інноваційних інвестицій, визначено новий критерій групування заходів державного впливу. Передусім, це діяльність держави та її вплив на перешкоди, які виникають на шляху інвестування в інноваційному напрям. За обраним критерієм регулюючий вплив держави згруповано за п'ятьма напрямами. Це створення інноваційної інфраструктури, яка виступає передатним механізмом, завдяки якому науково-технічні винаходи проходять шлях до впровадження у виробництво; формування правового середовища, через яке реалізується державна підтримка створення відповідних організаційних формувань і регулюючих інститутів НТП; управління ризиком і невизначеністю; створення інвестиційного середовища, в якому формуються фінансові джерела потенційних інновацій; формування соціокультурного середовища інноваційної діяльності. Рисунок 1 демонструє виділені нами напрями державного регулювання, завдяки яким держава усуває перешкоди, які виникають під час здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємницькими структурами.

Виділені нами напрями державного впливу виявляють механізм створення мотивів у підприємницького сектора до інновацій за умови, що потенційний новатор в силу існування протидіючих НТП тенденцій не виявляє зацікавленості в інноваційному інвестуванні.

Рис. 1. Основні напрями державного регулювання перешкод, що виникають у інноваційно-інвестиційній діяльності

Представляючи конкретні методи такого регулювання з огляду на світовий досвід, відзначено досить високу ефективність непрямих методів через їх можливість впливати на умови, за яких проходить інноваційно-інвестиційна діяльність. Однак, дієвість непрямого регулювання знаходиться у прямій залежності від ступеню розвитку механізмів ринкового саморегулювання, від можливості цих механізмів спрямовувати економічні дії конкретних інвесторів адекватно до задумів регулюючих органів. Специфіка умов вільного підприємництва, особливості конкурентного середовища відповідної національної економіки по-різному трансформують однакові заходи непрямого державного регулювання та приводять до різних економічних результатів. Тому тільки завдяки правильному визначенню оптимального співвідношення між цими методами створюються сприятливі умови для формування ефективного економічного механізму, здатного стимулювати інноваційно-інвестиційну діяльність.

У третьому розділі "Специфіка регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні" досліджено особливості інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах трансформаційних перетворень національної економіки, визначено стимули та перешкоди при здійсненні інновацій для вітчизняних підприємців, побудовано багатофакторну модель прогнозування поведінки підприємницького сектора під час здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах ризику та невизначеності, а також розроблено напрями підвищення ефективності державного впливу на інноваційно-інвестиційну діяльність.

Сучасний стан інноваційно-інвестиційної сфери України є відображенням тієї глибокої кризи, яку пережила наша країна у 90-х роках і яка вплинула на всі складові соціально-економічного розвитку суспільства. Ефективної заміни централізовано-планового механізму інвестиційно-інноваційної діяльності на ринковий повністю не відбулося, що відбулося на кількісних та якісних показниках економічного розвитку України.

Державою за роки реформ здійснені заходи щодо формування правової бази інноваційної діяльності, визначені пріоритетні напрями фінансування інновацій. Певні кроки зроблені для формування інфраструктури інноваційної сфери, стимулювання іноземних інвестицій. Проте, кардинальних змін на краще не відбулося, що свідчить про певні проблеми у розвитку інноваційної діяльності.

Аналізуючи причини негативних тенденцій у інноваційно-інвестиційній сфері України проведено опитування суб'єктів підприємницької діяльності для виявлення факторів, які їх мотивують, до здійснення інноваційної та інвестиційної діяльності, а також з'ясування їхнього погляду на фактори, які стримують бажання втілювати інновації. Оброблені результати анкетування за методами економіко-математичної статистики свідчить про те, що невисока інвестиційна і, особливо, інноваційна активність вітчизняних підприємницьких структур викликана існуванням значних перешкод, пов'язаних, насамперед, з високим ступенем політичного та макроекономічного ризику в інноваційно-інвестиційній діяльності.

За результатами опитування розроблено багатофакторну модель прогнозування поведінки підприємницького сектора під час інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах ризику та невизначеності. Ця модель встановлює зв'язок між інноваційно-інвестиційною активністю та факторами, які, з одного боку, мотивують а, з іншого, перешкоджають інноваційному інвестуванню. Вона має такий вигляд:

А = 0,121518-0,00132?R_i-0,0493/R_i-0,00236?R_in+0,026703/R_in+0,004202* *R_s+0,038566/R_si-0,00612?R_pin-0,05833/R_pin-0,00568?R_sin-0,04656/R_sin, (1)

де А - інноваційно-інвестиційна активність; R_i - ризик інвестиційний; R_in - ризик інноваційний; R_si - ризик знецінення вкладів для інвестицій; R_pin - ризик не отримання прибутку по інноваціях; R_sin - ризик знецінення вкладів у інновації.

Модель відкриває більш широкі можливості для аналізу інноваційно-інвестиційного клімату, врахування регулюючими органами тих реальних чинників, якими керуються підприємці при здійсненні інвестиційних та інноваційних проектів і, завдяки цьому, більш ефективного застосування регулюючих заходів на регіональному та державному рівнях.

Загальним висновком дослідження інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні стало визначення необхідності проведення, з одного боку, заходів щодо зняття перешкод на шляху здійснення інноваційної діяльності, а з іншого - проведення політики, спрямованої на її активізацію за рахунок впливу на мотивацію економічних суб'єктів. Для цього передбачається визначення державними регулюючими органами тих перешкод до здійснення інновацій, які дійсно мають місце на даний момент у вітчизняному економічному середовищі. Такими найбільш значимими перешкодами, від яких залежить інноваційно-інвестиційна активність підприємницьких структур є: ризики повної втрати капіталу, не повернення кредиту, не отримання очікуваного прибутку, знецінення вкладень, а також політична та макроекономічна нестабільність. Ці перешкоди усуваються за рахунок діяльності держави, яка реалізується у ініціюванні інноваційного попиту і створенні розвинутого конкурентного середовища; організаційній і законодавчій підтримці НДДКР фінансово промислових груп; створенні інноваційних центрів та спеціалізованих державних холдингових компаній; зосередженості бюджетних коштів на пріоритетних напрямах інноваційного розвитку; проведенні заходів, спрямованих на зниження ступеня ризиків та невизначеності; створенні дієвої системи захисту авторських прав новаторів і охорони інтелектуальної власності.

Загалом формування сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату в Україні потребує внутрішньої політичної стабільності, сприятливих зовнішньоекономічних умов, проведення глибоких економічних реформ у відносинах власності, сфері конкуренції, створення стабільного законодавства, гарантії права інтелектуальної власності та підтримки підприємця-новатора.

ВИСНОВКИ

У дисертації поставлено і вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в узагальненні і розвитку науково-методологічних основ визначення сутності та характеру інноваційно-інвестиційної діяльності, виявленні факторів впливу на здійснення інноваційних інвестицій, розробці практичних рекомендацій щодо формування напрямів державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності.

Найбільш істотні наукові висновки, що отримані на основі використання наукових методів дослідження, зводяться до такого:

1. Аналіз і теоретичне узагальнення існуючих методологічних засад інноваційно-інвестиційної діяльності дозволили встановити, що:

між інноваціями та інвестиціями існує тісний взаємозв'язок, який проявляється у тому, що, по-перше, інновації виступають опосередкованим втіленням інвестицій, оскільки саме інвестиції становлять основу матеріалізації нововведень; по-друге, інновації і інвестиції є взаємозамінними і конкуруючими в силу існування альтернативного вибору між екстенсивним і інтенсивним розвитком підприємництва; по-третє, вони є взаємодоповнюючими і супутніми так як інновації, з одного боку, стимулюють інвестиції, а з іншого - забезпечуючи підвищення ефективності економіки, розширюють джерела інвестицій;

інноваційно-інвестиційну діяльність слід розглядати як особливу форму інвестиційної діяльності, що реалізується у системі індивідуальних, колективних та суспільних дій наукового, технологічного, організаційного, виробничого, фінансового і комерційного характеру, здійснення яких приводить до впровадження у практичну діяльність нововведень з метою досягнення соціально-економічної вигоди.

2. У ході дослідження факторів, що здійснюють вплив на інвестиції:

виявлено можливість зведення їхньої більшості до впливу відсоткової ставки, завдяки чому інвестиційна активність забезпечується механізмом ринкового саморегулювання. Такі фактори, як рівень доходу, високі ризики, нововведення, суб'єктивно-психологічні особливості підприємця та інноваційне середовище не мають впливу на інвестиційну активність посередництвом коливань відсоткової ставки в силу чого є необхідним державне регулювання інвестиційної діяльності;

визначено неспівпадання та невідповідність дії факторів, які мотивують економічних суб'єктів до здійснення інновацій та інвестицій, що викликає необхідність коригування мотивів економічних суб'єктів з метою досягнення спрямованості інвестиційної діяльності на інновації. Враховуючи обмеженість механізму повної автоматичної трансформації інвестицій у інновації, вирішення даного завдання доцільно здійснювати за рахунок державного регулювання.

3. Встановлено необхідність удосконалення класифікації інновацій, шляхом їх групування на основі мотивів, які впливають на процес прийняття інноваційних рішень. Відповідно до даної ознаки серед всіх інновацій виділено зовнішньо стимульовані та внутрішньо стимульовані інновації.

4. У ході аналізу існуючих теоретичних моделей регулювання інноваційно-інвестиційної сфери:

визначено основні форми взаємодії ринкового саморегулювання та державного регулювання і доведено, що групування напрямів державного втручання слід здійснювати за критерієм впливу на перешкоди до інноваційно-інвестиційної діяльності, а саме: створення інноваційної інфраструктури, формування правового середовища; управління ризиком і невизначеністю; створення інвестиційного середовища; формування соціокультурного середовища інноваційної діяльності;

виявлено, що в умовах України державою здійснено заходи по всім п'яти вище визначеним напрямам, які реалізовані у зарубіжній практиці регулювання. Однак, незважаючи на активну участь держави, у вітчизняному економічному середовищі комерційні структури сьогодні не мають економічної мотивації займатися інноваційною діяльністю. Проведене у межах дисертаційної роботи дослідження діяльності вітчизняних підприємницьких структур виявило, що низька інвестиційна і, особливо, їх інноваційна активність викликана наявністю значних перешкод, які пов'язані з високим ступенем політичного та макроекономічного ризику.

5. У результаті дослідження розроблено пропозиції щодо удосконалення концепції державного регулювання яка передбачає виділення напрямів діяльності держави щодо формування інноваційного клімату шляхом ініціювання інноваційного попиту і створення розвинутого конкурентного середовища, розвитку інвестиційного середовища, в якому формуються фінансові джерела потенційних інновацій; проведення заходів, спрямованих на зниження ступеню ризиків та невизначеності, законодавчого оформлення організаційних формувань і регулюючих інститутів НТП, створення дієвої системи захисту авторських прав новаторів і охорони інтелектуальної власності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Чорнобаєв В.В. Міжнародний досвід державного регулювання інвестиційних процесів та його адаптація до економічних умов України / В.В. Чорнобаєв // Економіка: проблеми теорії та практики, Випуск 202, том 4. - Дніпропетровськ, 2005. - С. 921-928 (0,48 др. арк.).

2. Пилипенко Г.М., Чорнобаєв В.В. Механізм ініціювання інноваційного розвитку в Україні / Г.М. Пилипенко, В.В. Чорнобаєв // Економічний вісник НГУ. - 2005. - №1. - С. 6-12 (0,68 др. арк.). Особистий внесок здобувача: виявлено незбіжність факторів, що впливають на інновації та інвестиції.

3. Чорнобаєв В.В. Мотиваційний механізм прийняття інвестиційних рішень: еволюція поглядів та їх адаптація до сучасних умов України / В.В. Чорнобаєв // Економічний вісник НГУ. - 2005. - №3. - С. 6-11 (0,68 др. арк.).

4. Чорнобаєв В.В. Класифікація інновацій: сучасний аспект / В.В. Чорнобаєв // Економіка: проблеми теорії та практики, Випуск 218, том 1. - Дніпропетровськ, 2006. - С. 258-264 (0,68 др. арк.).

5. Чорнобаєв В.В. Напрями державного регулювання ризиковості інноваційної діяльності інвесторів / В.В. Чорнобаєв // Економічні науки. Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії. - 2006. - №2. С. 51-53 (0,34 др. арк.).

6. Пилипенко Г.М., Чорнобаєв В.В. Теоретичні моделі регулювання інноваційно-інвестиційної активності / Г.М. Пилипенко, В.В. Чорнобаєв // Європейський вектор економічного розвитку, вип. 2. - Дніпропетровськ, 2007. - С. 60-68 (0,61 др. арк.). Особистий внесок здобувача: визначено перешкоди, які впливають на здійснення інноваційної діяльності та розроблено коефіцієнт визначення інноваційного бар'єру.

7. Пістунов І.М., Чорнобаєв В.В. Дослідження зв'язку факторів мотивації інноваційної та інвестиційної діяльності підприємницьких структур у Дніпропетровський області / І.М. Пістунов, В.В. Чорнобаєв // Економіка: проблеми теорії та практики, Випуск 231, том 9. - Дніпропетровськ, 2007. - С. 1922-1931 (0,57 др. арк.). Особистий внесок здобувача: виділені основні мотиви, які впливають на інноваційно-інвестиційну діяльність.

8. Чорнобаєв В.В. Методологічні засади визначення інноваційно-інвестиційної діяльності / В.В. Чорнобаєв // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 234, том 4. - Дніпропетровськ, 2007. - С. 975-984 (0,61 др. арк.).

9. Пилипенко Г.М., Чорнобаєв В. Шляхи підвищення ефективності регулюючої функції держави у сфері інновацій / В.В. Чорнобаєв // Економічний вісник НГУ. - 2007. - №2. - С. 4-10 (0,82 др. арк.). Особистий внесок здобувача: розроблені напрями підвищення ефективності механізмів саморегулювання інноваційної діяльності.

10. Пістунов І.М., Чорнобаєв В.В. Багатофакторна модель управління інноваційною діяльністю / В.В. Чорнобаєв // Економічні науки Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії. - 2008. - №1. - С. 157-163 (0,81 др. арк.). Особистий внесок здобувача: побудовано багатофакторну модель управління інноваційною діяльністю.

В інших виданнях:

11. Пилипенко Ю.І., Чорнобаєв В.В. Інноваційно-інвестиційний цикл та його специфіка в Україні / Ю.І. Пилипенко, В.В. Чорнобаєв // Матеріали 7 Міжнародної науково-практичної конференції "Наука і освіта "2004". - Дніпропетровськ.: Наука і освіта, 2004. - С. 20-22.

12. Пилипенко Г.М., Чорнобаєв В.В. Технологічне оновлення виробництва: проблеми і перспективи в Україні / Г.М. Пилипенко, В.В. Чорнобаєв // Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України - Дніпропетровськ: НГУ, 2005. - С. 5-6.

13. Пилипенко Г.М., Чорнобаєв В.В. Проблеми державного регулювання інноваційного розвитку в Україні / Г.М. Пилипенко, В.В. Чорнобаєв // Економіка і управління в промисловості. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 70-річчю факультету менеджменту НметАУ. Т.1. - Дніпропетровськ, 2005.

14. Чорнобаєв В.В. Фактори інвестиційної активності в Україні / В.В. Чорнобаєв // Матеріали 7 Міжнародної науково-практичної конференції "Наука і освіта "2005". - Дніпропетровськ.: Наука і освіта, 2005.

15. Чорнобаєв В.В. Методичні аспекти дослідження інвестиційного процесу / В.В. Чорнобаєв // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України" - Дніпропетровськ: НГУ, 2006.

16. Чорнобаєв В.В. Інноваційний розвиток: досвід формування і стимулювання / В.В. Чорнобаєв // Євроінтеграційний вибір України та проблеми макроекономіки: Тези ІІ міжвузівської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів, Дніпропетровськ: ДУЕП, 2007.

17. Чорнобаєв В.В. Особливості сучасного стану інноваційної діяльності в Україні / В.В. Чорнобаєв // Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: НГУ, 2007.

18. Пилипенко Г.М., Чорнобаєв В.В. Державні пріоритети формування механізмів саморегулювання в інноваційній сфері / Г.М. Пилипенко, В.В. Чорнобаєв // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства: Тези Міжнар. наук. -практ. конф. (Дніпропетровськ, 21 березня 2008 р.): У 2 т.; Т.1. - Дніпропетровськ, ДДФА, 2008. - С. 213-214.

АНОТАЦІЯ

Чорнобаєв В.В. Інноваційно-інвестиційна діяльність та її регулювання в економіці України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01- економічна теорія та історія економічної думки. Національний гірничий університет, Дніпропетровськ, 2008.

У дисертаційній роботі здійснено комплексне теоретико-методологічне дослідження сутності та характеру інноваційно-інвестиційної діяльності, виявлено фактори впливу на інновації та інвестиції. Порівнюючи їх, встановлено різний характер впливу чинників щодо мотивації до інвестицій та інновацій. Визначено необхідність синхронізації інноваційної та інвестиційної діяльності за рахунок поєднання ринкового і державного регулювання.

Запропоновано класифікацію інновацій за критеріями мотивації до інноваційної діяльності на основі виділення матеріально-мотиваційних та загальноекономічних цільових спрямувань у структурі підприємницького інтересу. Доведено, що регулюючий вплив держави в інноваційно-інвестиційній сфері повинен спрямовуватись, з одного боку, на мотивацію економічних суб'єктів, а з іншого - на усунення перешкод, які виникають на шляху здійснення інноваційних інвестицій.

Розроблено багатофакторну модель прогнозування поведінки підприємницького сектора під час проведення інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах ризику та невизначеності, яка встановлює зв'язок інноваційно-інвестиційної активності з факторами, які, з одного боку, мотивують а, з іншого, перешкоджають інноваційному інвестуванню.

Ключові слова: інвестиції, інновації, інноваційно-інвестиційна діяльність, інноваційний процес, мотивація до інновацій, державне регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності.

...