Проблемно-орієнтована оцінка інноваційного потенціалу АПК

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М Доброва

УДК 338.28

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ПРОБЛЕМНО-ОРІЄНТОВАНА ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

Червінська Тетяна Михайлівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва, Національна академія наук України

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Попович Олександр Сергійович, завідувач міжгалузевої лабораторії проблем формування та реалізації науково-технічної політики МОН та НАН України ЦДПІН НАН України

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, старший науковий співробітник Єгоров Ігор Юрійович, завідувач відділу системних досліджень науково-технологічного потенціалу ЦДПІН НАН України

- кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Кірпаль Зінаїда Петрівна, завідувач сектору наукознавства Центру історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН

Захист відбудеться "14" жовтня 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.189.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "11" вересня 2008 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.189.01 к.е.н., с.н.с. Л.С. Лобанова

Анотації

Червінська Т.М. Проблемно-орієнтована оцінка інноваційного потенціалу АПК. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03. - економіка і управління національним господарством.

Центр досліджень науково-технічного потенціалу і історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, м. Київ, 2008 р.

Дисертація присвячена проблемі оцінки інноваційного потенціалу агропромислового комплексу. В процесі дослідження поглиблено теоретичне розуміння сутності та структури інноваційного потенціалу АПК, показано, що його складові не сумуються механічно, а перебувають у складній нелінійній взаємодії. Обґрунтовано необхідність використання проблемно-орієнтованого підходу до оцінки інноваційного потенціалу, розвинена і адаптована до специфіки агропромислової сфери методика проблемно-орієнтованої оцінки інноваційного потенціалу. На її основі здійснено прогнозно-аналітичне дослідження із залученням експертів-аграріїв. Це дозволило окреслити найбільш перспективні напрями інноваційного розвитку АПК, виявити проблемні питання в реалізації інновацій, отримати об'єктивну оцінку реальних можливостей підприємств АПК по впровадженню відповідних технологій.

Вивчено динаміку кадрового потенціалу аграрної науки і показано, що в ній продовжуються кризові явища й для відновлення нормальних процесів відтворення наукового потенціалу АПК та виходу його на стаціонарний режим розвитку потрібно принаймні 8 років, в той же час проект Загальнодержавної комплексної програми розвитку українського села на період до 2015 року не передбачає реальних заходів, спрямованих на відновлення наукового потенціалу і домінування інноваційного фактору в розвитку аграрної сфери.

Показано, що, незважаючи на досить низький загальний рівень комерціалізації наукових розробок, інноваційні процеси у вітчизняному АПК, все ж наростають. Відзначено нове явище в економіці українського сільського господарства - поява ряду успішних приватних інноваційних фірм, для яких надання консультацій і навчання кадрів (навіть на безоплатній основі) стало органічною частиною інноваційного бізнесу.

Ключові слова: інноваційний потенціал, інноваційний капітал, інноваційна діяльність, аграрна сфера, проблемно-орієнтована оцінка, науково-технологічна розробка, трансфер технологій.

Червинская Т.М. Проблемно-ориентированная оценка инновационного потенциала АПК. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03. - экономика и управление национальным хозяйством. Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины, г. Киев, 2008 г.

Диссертация посвящена вопросам оценки инновационного потенциала агропромышленного комплекса. В процессе диссертационного исследования углублено теоретическое понимание сущности и структуры инновационного потенциала, показано, что его составляющие не суммируются механически, а пребывают в сложном нелинейном взаимодействии. Сформулировано ряд предложений относительно уточнения и развития категориального аппарата инновационной теории, в частности, трактовки понятия инновационный капитал - как функциональное соединение и взаимодействие финансового, интеллектуального и социального капиталов. Предложено при оценке инновационного потенциала использовать такие показатели как темпы прироста патентов, коэффициент международного сотрудничества.

Обосновано недостаточность использования учетно-контрольных показателей при оценке реальных проблем управления инновационным процессом и необходимость использования проблемно-ориентированного подхода к оценке инновационного потенциала. Развита и адаптирована к специфике агропромышленного комплекса методика проблемно-ориентированной оценки инновационного потенциала.

С использованием этой методики и привлечением экспертов, ученых и специалистов-аграриев организовано прогнозно-аналитическое исследование перспектив инновационного развития агропромышленного комплекса Украины. Обобщение полученных результатов позволило осуществить комплексную оценку инновационного потенциала аграрной сферы, определить наиболее перспективные направления технологического развития, вскрыть наиболее острые проблемы технологического обновления украинского села, получить объективную оценку реальных возможностей АПК Украины для освоения соответствующих нововведений.

Исследована структура инновационного потенциала АПК Украины, рассмотрено нынешнее состояние таких его составляющих как: кадровая, ресурсная (материально-техническая), информационно-методологическая, организационно-управленческая, финансовая и рыночная (маркетинговая). С целью усовершенствования методики исследования инновационного потенциала произведено условное его разделение на научную (технологической идеи, научной разработки) и производственную (предприятия, отрасли производства) составляющие. Произведена их оценка, выявлены различия и общие характеристики.

Исследовано особенности реализации научной составляющей инновационного потенциала. При этом выявлены проблематические моменты в реализации потенциала разработок, что, в частности, связано со слабым финансированием отечественной науки, отсутствием надлежащих условий защиты интеллектуальной собственности, отсутствием необходимого обслуживающего персонала, недостатками в условиях патентования, законодательной системы, отсутствием надлежащего механизма коммерциализации разработок и т.п.

Показано, что несмотря, на все еще довольно низкий уровень коммерциализации научных разработок ученых-аграриев Украины, инновационные процессы в агропромышленном комплексе страны нарастают. В частности, отмечено появление ряда успешных частных инновационных фирм, для которых предоставление консультаций и обучение кадров применению новой техники и технологий, освоению новых сортов растений и пород животных стало органической составной частью инновационного бизнеса.

Разработаны предложения по улучшению использования инновационного потенциала АПК на основании совершенствования его кадровой и информационной составляющих, улучшения финансового обеспечения и т.п.

Ключевые слова: инновационный потенциал, инновационный капитал, инновационная деятельность, аграрная сфера, проблемно-ориентированная оценка, научно-технологическая разработка, трансфер технологий.

Chervinska T.M. Problem oriented estimation of innovation potential of AIC. - Manuscript.

Thesis for a degree of candidate of economic sciences on specialty 08.00.03 - Economics and National Economy Management.

Centre of scientific technical potential and science history by G.M. Dobrov.

The thesis is devoted to the problem of AIC innovation potential estimation. Theoretical realizing of nature and structure was detailed in the process of the research. It was also proved that its constituents are not added mechanically but they are in complicated non-linear interaction. The necessity of applying the problem oriented approach to innovation potential estimation was proved. The paper also deals with developing and adopting to the specifics of agro industrial sphere the methods of problem oriented estimation of innovation potential. Analytical research conducted by agrarian experts was done on the basis of this estimation. The research enabled us to define the most perspective directions of AIC innovation development, to obtain an objective estimation of the of AIC enterprises' real possibilities in implementing the corresponding technologies.

We have investigated the dynamics of the staff potential of agrarian science and proved that the crisis phenomena are still taking place. To restore normal processes of the scientific potential of AIC and to lead it out to the permanent regime of development we need at least eight years while the project of General State Complex Program of a Ukrainian Village Development for the period up to 2015 does not provide for real means of scientific potential and innovation factor in development of agrarian sphere policy.

It was also shown that rather low general level of scientific developments commercialization and innovation processes in domestic AIC are increasing. It was also mentioned that new phenomena in economics of Ukrainian agriculture the appearance of some profitable private innovation firms which consult and train staff (even free of charge) within the organic part of their innovation business.

Key words: innovation potential, innovation capital, innovation activity, agrarian sphere, problem oriented estimation, scientific technological development, technologies transfer.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Широкомасштабна інноваційна діяльність в сучасних умовах є фундаментом стабільного та ефективного економічного зростання як окремо взятої галузі, так і країни загалом. Практична реалізація останньої має особливе значення для національного агропромислового комплексу і сільських територій. Адже саме тут створюється майже третина валового внутрішнього продукту, а в аграрній сфері задіяна п'ята частина трудових ресурсів України. При цьому Україна за продуктивністю і ефективністю агропромислового виробництва значно відстає від усіх країн-членів Європейського Союзу, і тільки на основі інноваційного розвитку можна досягти суттєвого підвищення ефективності сільського господарства та переробної сфери, конкурентоспроможної продовольчої продукції, а також здійснити докорінну техніко-технологічну, організаційно-економічну і соціально-екологічну модернізацію усіх сфер АПК і сільських територій.

Враховуючи викладене, та у зв'язку із вступом України до Світової організації торгівлі, перспективами агропромислової інтеграції, курс на інноваційний розвиток національного АПК слід розглядати як стратегічне завдання. Відповідно з цим необхідно констатувати, що нині існує об'єктивна потреба у дослідженні інноваційного розвитку аграрного сектору економіки, і оцінці його інноваційного потенціалу.

Дослідженню проблем інноваційного розвитку приділялось багато уваги у світовій науковій літературі, особливо слід відзначити праці таких зарубіжних авторів як С. Глазьєв, П. Завлін, А. Інзельт, С. Коул, М. Кондратьєв, Р. Нельсон, М. Портер, П. Самуельсон, Б. Санто, Б. Твісс, К. Фрімен, Й. Шумпетер та ін. Питанням аналізу науково-технічного та інноваційного потенціалу, присвячені роботи українських вчених: В.П. Александрової, Ю.М. Бажала, В.М. Геєця, Г.М. Доброва, І.Ю. Єгорова, В.І. Захарченко, С.М. Ілляшенко, О.О. Лапко, Б.А. Маліцького, О.С. Поповича, В.П. Соловйова, Л.І. Федулової, В.О. Яковенко та ін.

Теоретико-методологічні та практичні питання формування інноваційних підходів розвитку АПК розглянуто в роботах С.А. Володіна, П.І. Гайдуцького, О.І. Дація, С.І. Дем'янченко, М.В. Зубця, І.І. Лукінова, П.Т. Саблука, М.А. Садикова, О.О. Созінова та ін.

Однак категорія інноваційного потенціалу АПК вважається однією з найменш вивчених в аграрній науці і практиці. Багато аспектів формування інноваційного потенціалу АПК поки-що принципово не визначено, зокрема, способи його оцінки при прийнятті управлінських рішень щодо впровадження конкретних технологій і новітніх розробок, механізми стимулювання його розвитку та підтримки на основі державної економічної політики, визначення системних підходів до оцінки та управління інноваційною діяльністю, розширення можливостей комерціалізації інноваційних розробок і трансферу нових технологій, поглиблення інформаційних та економічних взаємозв'язків наукової діяльності; сфери виробництва в процесі використання інноваційної продукції.

Отже, за сучасних умов орієнтації агропромислового сектору України на підвищення конкурентоспроможності важливого значення набуває оцінка та визначення шляхів нарощування інноваційного потенціалу АПК, оскільки без цього неможливе здійснення прогресивних структурних зрушень у країні, суттєве оновлення аграрного сектору й загалом забезпечення його сталого соціально-економічного розвитку. Оцінка інноваційного потенціалу АПК має важливе значення для обґрунтування агропромислової інноваційної політики, науково-технічних інноваційних програм, діяльності створюваних адекватних ринковим умовам господарюючих структур й інститутів, що забезпечують проходження наукових ідей від їх зародження до практичного застосування у виробничій сфері.

Актуальність означеної проблеми, недостатній ступінь її дослідження, наявність невирішених дискусійних питань зумовили вибір теми, завдання і мету дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось в рамках науково-дослідних робіт Центру досліджень науково-технічного потенціалу і історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, зокрема, планових тем міжгалузевої лабораторії проблем формування та реалізації науково-технічної політики "Розробка організаційно-методичного забезпечення узгодженого формування та системної реалізації науково-технологічних та інноваційних пріоритетів" (державний реєстраційний номер 0106U000442) та Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2004-2006 роки (за договором з Міністерством освіти і науки України на виконання проекту "Розроблення довго- і середньострокових прогнозів науково-технологічного та інноваційного розвитку" - державний реєстраційний номер 0105U008760).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад і практичних підходів щодо комплексного аналізу інноваційного потенціалу АПК, а також визначення пріоритетних напрямів розвитку інноваційних процесів, науково-обгрунтованих заходів щодо поліпшення їх використання в аграрному секторі економіки.

Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання:

- з'ясувати економічну сутність і обґрунтувати поняття інноваційного потенціалу АПК, визначити його структуру та особливості формування, обґрунтувати необхідність проблемно-орієнтованої його оцінки з точки зору можливостей розвитку конкретних технологічних напрямів та окремих перспективних інновацій;

- здійснити проблемно-орієнтовану оцінку інноваційного потенціалу найбільш перспективних розробок і напрямів розвитку АПК в рамках Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2004-2006 роки за тематичним напрямом: "Перспективні технології агропромислового комплексу";

- на основі проблемно-орієнтованої оцінки інноваційного потенціалу АПК України розробити пропозиції щодо напрямів його нарощування і вдосконалення.

Об'єктом дослідження є інноваційні процеси в сільському господарстві, їх динаміка та роль в економічному розвитку агропромислового комплексу.

Предметом дослідження є інноваційний потенціал суб'єктів господарювання та науково-освітніх закладів в аграрній сфері України й шляхи його нарощування і підвищення ефективності використання.

Джерельною базою дослідження були результати опитування експертів - вчених-аграріїв та фахівців сільського господарства, економіко-правові законодавчі акти України, постанови Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики та Міністерства аграрної політики України, матеріали фінансової та бухгалтерської звітності підприємств та організацій. Дослідження також здійснювалося на матеріалах окремих сільськогосподарських підприємств, суб'єктів інфраструктурного забезпечення АПК та наукових і освітніх закладів України.

Методи дослідження. При вирішенні поставлених завдань у роботі були використані загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження, серед яких: теоретичного узагальнення - для визначення теоретичних основ формування і використання інноваційного потенціалу; системного аналізу - для розкриття внутрішньої будови інноваційного потенціалу як цілісної системи; вибірковий - для вибіркової оцінки окремих складових інноваційного потенціалу; спостереження - для збору детальної інформації щодо пріоритетів розвитку інноваційної політики АПК; порівняння - для зіставлення окремих даних розвитку суб'єктів агропромислового сектору в динаміці; абстрактно-логічний - для формування узагальнюючих висновків на основі аналізу елементів інноваційного потенціалу АПК; розроблений за участю автора метод проблемно-орієнтованої оцінки інноваційного потенціалу - опитування фахівців АПК з використанням модифікованого Дельфійського методу роботи з експертами.

Відповідно до методології системного аналізу сформовано концептуальні підходи до формування та використання інноваційного потенціалу АПК. У процесі дослідження використано ключові положення діалектичної логіки про об'єктивність явищ і процесів, загальні та універсальні зв'язки між ними, розвиток та взаємоперетворення сторін, особливості управління інноваційним розвитком.

За допомогою системного і структурного аналізу та синтезу розроблено основні підходи щодо формування наукової та виробничої складових інноваційного потенціалу, концептуальних напрямів розвитку інноваційної політики АПК.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів дисертаційної роботи, які визначають її наукову новизну та виносяться на захист, належать такі:

вперше

- обґрунтовано необхідність застосування для практичного управління інноваційним процесом в агропромисловій сфері проблемно-орієнтованого підходу до оцінки інноваційного потенціалу технологій та виробничих структур і здійснено проблемно-орієнтовану оцінку інноваційного потенціалу АПК по відношенню до розвитку конкретних технологічних напрямів та інновацій;

- на основі вивчення динаміки кадрового потенціалу аграрної науки України показано, що в ній продовжуються кризові явища й для відновлення нормальних процесів відтворення наукового потенціалу АПК і виведення його на стаціонарний режим розвитку потрібно щонайменше 8 років, в той же час проект Загальнодержавної комплексної програми розвитку українського села на період до 2015 року не зорієнтований на відновлення наукового потенціалу і на домінування інноваційного фактору в розвитку аграрної сфери;

- виявлено, що попри всі труднощі в Україні досить успішно розвиваються елементи інноваційної інфраструктури АПК завдяки діяльності нових приватних інформаційно-консультативних структур, комерційних компаній, які в сучасних умовах певним чином забезпечують реалізацію трансферу новітньої техніки та технологій, сортів рослин і порід тварин;

удосконалено

- визначення категоріально-понятійного апарату, зокрема:

Ш поняття інноваційного потенціалу АПК як економічної категорії, що відображає здатність агропромислового комплексу до інноваційного розвитку і характеризує можливості даної конкретної системи сприймати новітні досягнення науки і техніки, нові технології, сорти рослин, породи тварин та забезпечує на цій основі постійне відтворення і техніко-технологічне переозброєння виробництва, освоєння нових видів продукції, яка може задовольняти потреби споживачів. В поняття аграрного інноваційного потенціалу включено всі компоненти відтворення з урахуванням не лише його існування у даний час, але й можливостей інтенсифікацій у перспективі;

Ш поняття "інноваційного капіталу" як грошового капіталу сформованого у процесі розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом заощаджень (нагромадження), які здійснюються домашніми господарствами, підприємствами, структурами фінансового і не фінансового секторів економіки, що включає державний сектор, та некомерційних організацій на основі принципів пріоритетності науково-дослідної та впроваджувальної діяльності, дотримання інноваційної культури тощо;

- систематизовану класифікацію чинників стимулювання ефективного використання інноваційного потенціалу АПК та механізмів державного регулювання інноваційних процесів у сільськогосподарському виробництві на основі впровадження фінансових і організаційно-комунікаційних стимулів;

отримали подальший розвиток

- теоретичні засади вивчення особливостей та оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу АПК, зокрема поглиблено теоретичне розуміння сутності та структури інноваційного потенціалу, показано, що його складові не сумують механічно, а перебувають у складній нелінійній взаємодії;

- методика проблемно-орієнтовної оцінки інноваційного потенціалу з урахуванням специфіки агропромислової сфери, із застосуванням якої уточнено рейтинг найбільш перспективних технологій і напрямів інноваційного розвитку АПК України, що має служити для обґрунтування принципово важливих управлінських рішень;

- основні підходи до реалізації інтеграційних процесів в сфері учбово-наукової діяльності з метою активізації інноваційних процесів в розвитку аграрної економіки.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані при виконанні дисертаційної роботи результати досліджень враховані при формуванні зведеного прогнозу науково-технологічного та інноваційного розвитку України на найближчі 5 років та наступне десятиліття, і проектів закону "Про внесення змін до Закону України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня". Основні теоретичні висновки, викладені в дисертації, доведено до рівня методичних розробок та конкретних рекомендацій, що використані та впроваджені у практику управління і господарювання аграрного сектору економіки, зокрема, у сільськогосподарських підприємствах Київської області (довідка від 17.10.2007 №01-12-323), у навчальному процесі Білоцерківського державного аграрного університету при викладанні дисциплін "Інноваційна діяльність підприємства", "Інвестування", "Економіка підприємства" (довідка від 17.10.2007 № 01-12/1270) та Державної академії житлово-комунального господарства при викладанні дисциплін "Організація та управління інноваційною діяльністю підприємств", "Економіка підприємства", "Інвестування" (довідка від 29.10.2007 № 01-12/428).

Особистий внесок здобувача. Результати наукових розробок щодо проблемно-орієнтованої оцінки інноваційного потенціалу АПК отримані автором особисто, вони викладені у 8 працях, опублікованих без співавторів. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи дисертанта. Конкретний внесок автора в ці праці вказаний у авторефераті в переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції "Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності" (м. Київ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора" (м. Харків, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК" (м. Мелітополь, 2005 р.), Науково-практичній конференції "Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні" (м. Харків, 2006 р.), першому інноваційному форумі СНД "Міжнародний інноваційний розвиток та інноваційне співробітництво: стан, проблеми і перспективи", ХІ Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки" (м. Алушта, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми розвитку економіки регіону" (м. Івано-Франківськ, 2007 р.), 2-й Міжнародній науково-практичній конференції "Науково-інноваційна діяльність і підприємництво в АПК: проблеми, ефективність і управління" (м. Мінськ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Стратегія ресурсозбереження використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни в світове господарство" (м. Тернопіль, 2007 р.).

Публікації: основні положення дисертації викладено в 24 публікаціях загальним обсягом 8,7 др. арк., з них - 21 у фахових виданнях, у тому числі 8 одноосібних.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який включає 132 найменування. Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 14 рисунків, 23 таблиці, 2 додатки, та довідки про використання результатів дисертаційного дослідження.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, задачі, об'єкт та предмет дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне значення одержаних автором результатів, надано відомості про їх апробацію та публікації.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади інноваційного потенціалу АПК" узагальнено та уточнено теоретичні підходи до визначення сутності інноваційного потенціалу АПК, а також визначено основні чинники, що на нього впливають.

Економічна наука запозичила термін "потенціал" з фізики, де він визначається як кількість енергії, що накопичила система, і яку вона здатна реалізувати в роботі.

Значний вплив на формування сучасних уявлень про сутність інноваційного потенціалу справили роботи засновника київської школи наукознавства Г.М. Доброва по дослідженню наукового і науково-технічного потенціалу. Він виділяв такі групи конкретних показників наукового потенціалу: забезпеченість кадрами, матеріально-технічна й інформаційна забезпеченість, оптимальна організація наукової системи. Врешті решт, науковий і науково-технічний потенціал Г.М. Добров розглядав, як сукупні можливості науки та наукового обслуговування вирішувати завдання, що вже стоять перед ними та постануть у майбутньому, як міру єдності дійсного, досягнутого наукою, і можливого, тобто такого, що може бути досягнутим за умови повного використання якісного рівня науки і її ресурсного забезпечення.

В подальшому означене визначення наукового потенціалу доповнювалось за рахунок включення в нього нових структурних елементів (наприклад, накопичення знань та інше), а також оцінками досягнутого рівня потенціалу науки країни порівняно зі світовим рівнем.

В економічній літературі основу потенціалу господарюючого суб'єкта розглядають як "системну єдність засобів і параметрів праці, самих працівників і відносин між ними, їх навиків, мотивів і стимулів, складених за роки трудових традицій".

В сучасній економічній науці існує багато різних трактувань інноваційного потенціалу. Коли мова йде про інноваційний розвиток "взагалі", достатньо повним і зрозумілим уявляється визначення: "інноваційний потенціал - сукупність різних видів ресурсів необхідних для здійснення інноваційної діяльності".

При такому визначенні уявляється цілком логічним, що, наприклад, на Інтернет-сайтах ряду областей і суб'єктів Російської Федерації опис інноваційного потенціалу відповідних регіонів зводиться до переліку розміщених на цій території наукових організацій і промислових підприємств, здатних освоювати нові технології і продукти, а також чисельності наукових робітників та інженерів. Адже все це може розглядатися як дещо досить корисне для забезпечення інноваційної діяльності, і навіть, як інноваційного розвитку. Хоча при цьому складно відповісти на питання: "Що ж тоді варто називати науково-технічним потенціалом - чим він відрізняється від інноваційного?".

Автор пропонує визначення інноваційного потенціалу АПК, як економічної категорії, що відображає здатність агропромислового комплексу до інноваційного розвитку. Він характеризує можливості даної конкретної системи сприймати новітні досягнення науки і техніки, нові технології, сорти рослин, породи тварин тощо і забезпечувати на цій основі постійне відтворення та технічне і технологічне переозброєння виробництва, освоєння нових видів продукції, яка може задовольняти потреби споживачів.

Поняття "інноваційний потенціал" має сьогодні широке розповсюдження. Достатньо звернутися до будь-якої пошукової системи в Інтернеті, щоб побачити десятки навіть сотні статей в яких воно зустрічається. Останнім часом в літературі з'явилися такі словосполучення як "інноваційний потенціал організації", "інноваційний потенціал вищої школи", "інноваційний потенціал особистості", "інноваційний потенціал менеджменту", "інноваційний потенціал регіону" і т.д. При тому, що самі по собі такі словосполучення уявляються досить правомірними, вони лише підсилюють почуття незадоволення від того, що достатньо повно охарактеризувати, а тим більше кількісно оцінити такий потенціал досить проблематично.

Проаналізовано структуру і обґрунтовано зміст складових інноваційного потенціалу АПК: кадрової, ресурсної (матеріально-технічної), інформаційно-методологічної, організаційно-управлінської, фінансової та маркетингової (ринкової). В якості чинників, що впливають на формування інноваційного потенціалу АПК визначено інноваційну культуру, яка забезпечує повну характеристику рівня загальнокультурної та соціально-психологічної підготовленості працівника чи суспільства до сприйняття і творчого втілення у виробництво інновацій, а також чинники мотивації, на основі яких забезпечуються відповідні способи винагороди праці новаторів, розвиток прогресивних способів організації виробництва і управління власності, планування і прогнозування, ротація керівних кадрів, створення нових машин і механізмів, інформаційно-комп'ютерне забезпечення тощо.

При аналізі передумов та механізмів забезпечення інноваційного розвитку запропоновано трактувати поняття інноваційного капіталу, як функціональне поєднання і взаємодію трьох капіталів: інтелектуального, соціального та фінансового. Він включає в себе грошовий капітал сформований у процесі розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом заощаджень (нагромаджень), які здійснюються домашніми господарствами, підприємствами, структурами фінансового і не фінансового секторів економіки, що включають державний сектор, та не комерційні організації на основі принципів пріоритетності науково-дослідної та впроваджувальної діяльності, дотримання інноваційної культури тощо.

При цьому відмічено особливу значимість соціального капіталу, який в системі факторів ефективності державної науково-технологічної та інноваційної політики може відігравати надзвичайно велику роль - як позитивну, трансформуючись у нарощування фінансування наукових досліджень і розробок, активну підтримку їх інститутами держави та суспільства в цілому і підвищення політичної ролі науки, так і негативну, коли соціальний капітал науки зменшується.

Формування ІП АПК має здійснюватися на основі розвитку і тісного взаємозв'язку таких його складових як наукова і виробнича. Між названими складовими існують також певні відмінності та суперечності (табл. 1).

В розділі представлено аналіз інноваційних процесів в агропромисловій сфері України, з точки зору наявності необхідних ресурсів та повноти структури інноваційного потенціалу АПК. Поглиблено теоретичне розуміння сутності та структури інноваційного потенціалу, показано, що його складові не сумуються механічно, а перебувають у складній нелінійній взаємодії. Зокрема, при оцінці потенціальних можливостей конкретної інновації її науково-технологічна складова Jt, (потенціальні можливості технологічної ідеї, розробки) фактично має бути помноженою на виробничу складову Jpt, (інноваційний потенціал підприємства, галузі, країни).

Таблиця 1. Відмінні ознаки наукової та виробничої складових інноваційного потенціалу

ХАРАКТЕРИСТИКА НАУКОВОЇ СКЛАДОВОЇ	ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧОЇ СКЛАДОВОЇ
ЇЇ оцінка здійснюється на основі загального комплексу знань, досвіду, інформації за всіма напрямами науково-дослідних робіт, що проводяться на певному підприємстві з урахуванням і тих, що здійснювались на замовлення інших підприємств і організацій	При оцінці враховуються лише ті елементи, що відображають можливості створення інновацій лише на даному конкретному підприємстві без урахування результатів науково-дослідних робіт, здійснюваних на замовлення інших організацій
Наукова складова мало пов'язана з виробничими, екологічними і технологічними проблемами підприємства	Виробнича складова суттєво пов'язана з виробничими, екологічними і технологічними проблемами підприємства
Ураховує всі види знань, в тому числі фундаментальні, що не мають практичного застосування або можуть бути використані у перспективному періоді	Опирається на знання переважно прикладного значення, фундаментальні дослідження майже не враховуються при його оцінці
Продукт наукового дослідження не виконує функцію відтворення знань у виробничому процесі	Має властивість відтворення продукту наукових досліджень, нових знань у виробничому процесі
При оцінці кадрового елементу наукової складової враховуються якісні і кількісні складові персоналу безпосередньо зайнятого науковою діяльністю на підприємстві без урахування характеристик працівників підприємства, що не залучені до наукової роботи	Враховуються характеристики працівників не лише зайнятих науковою роботою, але й допоміжних, управлінського персоналу, керівників і спеціалістів
Більшою мірою визначає авторитет підприємства в науковій сфері, його імідж, престижність діяльності, а не конкурентні переваги на ринку	При оцінці в основному враховуються конкурентні позиції підприємства на ринку
Основним видом діяльності є науковий експеримент	Основним видом діяльності є апробація, впровадження у виробництво
Показником результативності є формування нових знань як теоретичної і практичної основи	Кінцева мета - перетворення наукових знань в матеріальний продукт
ЇЇ оцінка здійснюється лише за кількістю і якістю наукових досліджень незалежно від ступеня їх завершеності	Визначається кількістю і якістю лише завершених наукових досліджень, які готові до практичного застосування
Науковий процес відрізняється дискретним циклічним характером	У виробничій сфері все підпорядковано непереривності, стабільності
Наукові розробки та винаходи передбачають перехід системи на якісно новий рівень розвитку	Виробнича сфера схильна до підтримання існуючого рівня розвитку виробництва
Новації супроводжуються ризиком, рівень якого зростає мірою зростання новизни і масштабу інновацій	У виробничій сфері ризики мінімізовані
Процес реалізації наукових розробок і винаходів може вступати в протиріччя з діючими нормами, положеннями, плановими рішеннями	Виробничий процес базується на нормах, положеннях, планових рішеннях
Новації передбачають суттєві зміни і викликають порушення існуючих повноважень і ролей	В умовах виробництва відбувається їх стабілізація

Адже якою б великою не була б одна з цих величин, якщо інша дорівнює нулю, то і кінцевий результат буде нульовий. В зв'язку з цим можна припустити, що вони скоріше всього повинні бути помножені.

Отже результативний інноваційний потенціал Jres буде дорівнювати:

Jres = Jt Ч Jpt

Звичайно, реальні кількісні характеристики цих складових знайти непросто, проте наведена формула достатньо наочно відображає сутність процесу взаємодії факторів, які визначають інноваційні можливості тої чи іншої технології в кожних конкретних умовах - вони можуть, як послаблювати, або, навіть, знищувати одне одного, так і синергетично підсилювати, примножувати їх можливості і дії.

Вивчення загального стану розвитку сучасної аграрної науки, дозволяє зробити висновок, що аграрна наука України та її економіка певною мірою розвиваються різними шляхами. Останнє, зокрема, обумовлено не стільки обмеженим фінансуванням з боку держави, скільки ізольованістю наукових установ від розвитку бізнесу і підприємництва, що унеможливлює розвиток інноваційного процесу за рахунок ринкових важелів. В той же час продемонстровано, що оцінка інноваційного потенціалу АПК на основі його загальних (обліково-звітних) характеристик, є недостатньою для вирішення конкретних завдань управління інноваційними процесами. А це, в свою чергу, потребує пошуку методів проведення більш комплексних і системних оцінок інноваційного потенціалу.

У другому розділі дисертаційної роботи досліджується "Діагностика інноваційного потенціалу АПК для вибору ефективної стратегії його розвитку", запропоновано ряд критеріїв оцінки інноваційної діяльності: шляхом розрахунку відношення темпу зміни діючих патентів до темпу зміни чисельності дослідників, коефіцієнту публікаційної активності науковців та коефіцієнту міжнародного співробітництва. На основі розрахунків вказаних критеріїв виявлено зростання інтенсивності використання інноваційного потенціалу в аграрному секторі.

Вивчена динаміка кадрового потенціалу аграрної науки, показано, що в ній продовжуються кризові явища, що розпочалися на початку дев'яностих років, і для відновлення нормальних процесів відтворення наукового потенціалу АПК й виходу його на стаціонарний режим розвитку потрібно принаймні 8 років.

Здійснено класифікацію існуючих в економічній практиці способів оцінки інноваційного потенціалу сучасного підприємства, продемонстровано їх основні переваги та недоліки при визначенні рівня готовності підприємства до інноваційного розвитку і формуванні його інноваційної стратегії. На основі цієї класифікації виконано порівняння інноваційних потенціалів окремих сільськогосподарських підприємств Київської області, що дало можливість оцінити рівень їх інноваційної готовності та виявити приховані резерви, які при наявності певних умов можуть бути використані для поліпшення виробничо-господарської діяльності суб'єктів господарювання АПК.

Виявлено, що, незважаючи на досить низький загальний рівень комерціалізації наукових розробок, інноваційні процеси у вітчизняному АПК, все ж наростають. Це підтверджено, вивченням досвіду роботи ефективних провайдерів інноваційних розробок - нових комерційних структур, котрі функціонують на принципах агрохолдингів, які в сучасних умовах швидко освоюють ринок інновацій, а також досвідом роботи інститутів, які зуміли адаптуватися до ринкових умов.

І все ж, при визначенні інноваційної політики підприємства, галузі і, навіть, держави аналіз всіх складових інноваційного потенціалу та факторів, які на нього впливають - при всій їх важливості - можуть бути тільки першим підготовчим етапом. Для розв'язання конкретних завдань управління інноваційною діяльністю необхідна проблемно-орієнтована оцінка інноваційного потенціалу. Тобто для практичного управління необхідно не стільки знати загальні характеристики інноваційного потенціалу, скільки його здатність вирішувати конкретні проблеми.

Цей підхід певною мірою аналогічний до методу проблемно-орієнтованої оцінки наукового потенціалу, який запропонував свого часу Г.М. Добров. Його основи були закладені при розробці Методичних рекомендацій щодо проведення прогнозно-аналітичного дослідження в рамках Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України, хоч сам термін "проблемно-орієнтована оцінка інноваційного потенціалу" там не вживався. В даному розділі дисертаційної роботи обґрунтована необхідність проблемно-орієнтованого підходу, якщо оцінка інноваційного потенціалу робиться для практичного управління інноваційним процесом. Крім того, у взаємодії з експертами, провідними спеціалістами аграрного профілю, адаптовано методику, оцінки, до специфіки АПК, перш за все за рахунок проблем запропонованих саме експертами-аграріями.

В процесі виконання прогнозно-аналітичного дослідження з використанням даної методики і з залученням понад 50 експертів при безпосередній участі автора було вперше здійснено проблемно-орієнтовану оцінку інноваційного потенціалу АПК України. Узагальнення результатів цього прогнозно-аналітичного дослідження дозволило визначити перспективні напрями інноваційного розвитку аграрної сфери України, виявити проблемні питання розвитку її інноваційного потенціалу та реальні можливості застосування конкретних технологій, здійснення в галузі сільського господарства конкретних інновацій. Повторні опитування експертів за дельфійським методом дали можливість одержати інформацію щодо того, у яких з названих експертами перспективних технологічних напрямків найвищий інноваційний потенціал.

Так, згідно даних першого туру анкетного опитування експертами були визначені пріоритетні напрями інноваційного розвитку АПК. Наприклад, такий тематичний напрям як виробництво біопалива з рослинної сировини отримав найвищий рейтинг за оцінками експертів у першому турі анкетного опитування, але другий і третій тури показали, що експертами було дещо переоцінено важливість значення цього напряму - він перемістився на п'яте місце (табл. 2).

Це пов'язано з тим, що для широкого запровадження біопалива необхідні не тільки зусилля аграріїв, але й машинобудівників, переробників рослинної сировини і т.д. Незважаючи на те, що зараз вже запропонована і затверджена відповідна загальнодержавна програма, на державному рівні поки-що не створено відповідних умов для її широкої реалізації.

Зокрема, найважливіше значення експерти надали такому напряму як генетика, біотехнологія та селекція рослин і тварин (середній бал 4,8). Одночасно збільшилась кількість позитивних відповідей стосовно важливості розвитку таких трьох напрямів як інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур з раціональним використанням їх генетично-біологічного потенціалу і технологічних ресурсів, створення імунних сортів сільськогосподарських культур, екологічне високотехнологічне землеробство. В дисертаційній роботі кожен з названих напрямів проаналізовано і зроблено конкретні висновки щодо їх подальшого розвитку. інновація агропромисловий експертний

Таким чином, запропонована методика проблемно-орієнтованої експертної оцінки інноваційного потенціалу розробок та технологій з позицій реальних можливостей їх використання на практиці допомагає суттєво скоригувати їх рейтинг, звернути увагу на специфічні їх складності, які необхідно подолати для практичного їх впровадження, отримати уявлення про ступінь розвитку інноваційного потенціалу підприємства по відношенню до конкретної розробки, виявити найбільш проблематичні питання, які необхідно вирішити при комерціалізації та просуванні інновації.

Таблиця 2. Проблемно-орієнтована оцінка потенціальних можливостей промислового використання технологій (здійснення промислових інновацій) в АПК України (8 технологічних напрямів, що отримали найвищий рейтинг)

Технологічний напрям	Важливість (за 5-бальною шкалою)	Відповідність вітчизняних досліджень світовому рівню*	Оцінка наявності*	Необхідні форми державної підтримки*
	Середній бал ІІ туру	Середній бал ІІІ туру	Випереджаємо	На рівні	відстаємо	Наукового лідера	Експериментально-технологічної бази	Кваліфікованих кадрів	Захищеної інтелектуальної власності	Забезпечити бюджетне фінансування (грн.)	Сформувати спеціальну державну програму	Запровадити вагомі гранти через фонд фундаментальних досліджень	Організувати закупівлю зарубіжного обладнання	Створити інфрастр-ру обслуговування науки	Інше (окремий рядок внизу)
Генетика, біотехнологія та селекція рослин і тварин	4,8	4,2	0	60	90.9	90.9	50	92.9	63.6	100	84.6	80	91.7	50	25
Інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур з раціональним використанням їх генетично-біологічного потенціалу і технічних ресурсів	4,4	4,5	0	66.7	75	80	63.6	75	50	62.5	57.1	50	100	62.5	0
Створення імунних сортів с.-г. культур	4,4	4,5	0	58.3	62.5	70	63.6	83.3	40	80	77.8	90.9	60	33.3	0
Екологічне високотехнологічне землеробство	4,3	4,5	16.7	28.6	75	37.5	42.9	75	37.5	87.5	88.9	87.5	62.5	33.3	0
Створення сучасної системи моніторингу небезпечних хвороб тварин, контролю якості і безпеки тваринницької продукції	4,3	4,2	0	55.6	72.7	55.6	44.4	81.8	42.9	100	75	60	75	50	25
Виробництво біопалива з рослинної сировини	4,2	4,1	0	33.3	92.3	25	22.2	37.5	37.5	83.3	88.9	62.5	87.5	33.3	0
Енерго-, ресурсозберігаючі та утилізаційні технології	4,1	4,3	0	16.7	90.9	25	42.9	62.5	37.5	100	66.7	62.5	62.5	33.3	0
Високоефективні, енергоощадні та еколого безпечні технології виробництва продукції тваринництва	4,1	4,0	0	28.6	92.3	70	63.6	60	42.9	85.7	57.1	72.7	62.5	50	25
* процент експертів, які дали позитивну відповідь

Запропоновано умовну схему алгоритму використання інноваційного потенціалу розробок в АПК (Рис. 1).

Рис. 1. Схема алгоритму використання інноваційного потенціалу розробок в АПК

На прикладі окремих наукових установ, проаналізовано механізм комерціалізації наукових розробок, поширення використання госпдоговірної тематики та особливостей самофінансування аграрної науки, застосування інформаційно-маркетингового супроводу, моніторингу і контролю інновацій. У зв'язку з цим запропоновано структуру схеми реалізації інноваційного процесу в селекції рослинництва.

У третьому розділі дисертаційної роботи "Основні напрями поліпшення використання інноваційного потенціалу АПК" визначено провідні напрями активізації інноваційного потенціалу АПК на основі інтеграції науки і виробництва, більш ефективного використання наукової і виробничої складових інноваційного потенціалу, поєднання розвитку науки і бізнесу, удосконалення інформаційного та кадрового забезпечення, розвитку інноваційної інфраструктури тощо.

Проаналізовано основні тенденції в еволюції інформаційного забезпечення інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві, показано, що попри наростання його ключового значення в інноваційному процесі, в Україні воно не відповідає сучасним вимогам. Продемонстровано, що в ринкових умовах значних переваг порівняно з традиційним інформаційним забезпеченням, яке надається державними установами, набуває приватне консультування. Відзначено нове явище в економіці українського сільського господарства - поява ряду успішних приватних інноваційних фірм, для яких надання консультацій і навчання кадрів (навіть на безоплатній основі) стало органічною частиною інноваційного бізнесу.

Показано, що вітчизняна практика підготовки та профорієнтації кадрів, яка не адаптована до сучасних умов інноваційного оновлення АПК стає сьогодні однією з найгостріших проблем інноваційного розвитку аграрних підприємств і підвищення інноваційної культури АПК. Вивчено передовий досвід підготовки спеціалістів аграрного профілю в модельних інноваційних господарствах України та в зарубіжній практиці і зроблено висновок, що означені підходи заслуговують схвалення і поширення.

Розглянуто проблеми формування цілісної інноваційно-технологічної системи АПК, показано, що в організаційній структурі сільськогосподарського підприємства мають тісно поєднуватись основні напрями виробничої, наукової, апробаційної та інформаційно-консультативної діяльності; з цією метою необхідно створювати наукові лабораторії рослинництва і тваринництва, які б працювали в тісному взаємозв'язку з виробничими підрозділами підприємства і спрямовували свою діяльність на задоволення наукових і виробничих потреб.

Проаналізовано основні положення проекту Загальнодержавної комплексної програми розвитку українського села на період до 2015 року в Україні, яка в цілому спрямована на забезпечення бюджетної підтримки розвитку АПК. Виявлено, що дана програма не тільки не передбачає адекватного зростання обсягів наукових досліджень, а навіть планує зменшення їх частки в загальному фінансуванні, тобто вона не зорієнтована на домінування інноваційного фактору розвитку аграрної сфери.

Виявлено, що виділення коштів на розвиток виробництва в аграрних підприємствах здійснюється нерегулярно і в різних господарських структурах по-різному, при цьому в переважній більшості сільськогосподарських підприємств основна частка доходу спрямовується у фонд споживання, а кошти на розвиток та оновлення виробництва формуються за залишковим принципом, або взагалі не виділяються, що не сприяє інноваційному відновленню АПК.

Запропоновано інструментарій реалізації основних складових інноваційного потенціалу науково-технологічної розробки і підприємства, на основі якого у сільськогосподарських підприємствах слід розробляти інноваційно-інвестиційні проекти і бізнес-плани виробництва наукоємної продукції, активізувати маркетингову діяльність, організацію роботи в сфері реклами, замовлень і збуту продукції (Рис.2).

Розроблено систему чинників макро- і мікроекономічного рівня ефективного використання інноваційного потенціалу АПК, яка передбачає формування стратегії розвитку інноваційної моделі АПК, поєднання різних інтересів (політичних, економічних, екологічних) на різних рівнях розвитку аграрної економіки (державному, галузевому, науковому). При цьому на кожному з рівнів управлінських структур рекомендується розробляти і узгоджувати систему стимулів, яка має бути спрямована на поєднання інтересів всіх учасників інноваційного процесу.

...