Інвестиційне забезпечення технічного оновлення сільського господарства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Економічні перетворення в сільському господарстві вимагають змін у системі інвестування технічного оновлення сільського господарства. У сучасних умовах недостатньо інвестиційних ресурсів, які спрямовуються на інноваційну діяльність, розвиток технічної і організаційної бази сільськогосподарського виробництва, а також спостерігається істотний розрив між їх попитом і пропозицією. Затяжна криза в аграрній сфері економіки стримує вітчизняних та іноземних інвесторів від вкладання коштів у сільськогосподарське виробництво, де високий ступінь ризику.

Вартість основних засобів сільськогосподарських підприємств порівняно з 1990 роком зменшилася у 14,6 раза, значно скоротився парк сільськогосподарської техніки. Половина зернозбиральних комбайнів експлуатуються за межами амортизаційних строків. Випуск вітчизняної сільськогосподарської техніки істотно зменшився, знизилася її якість. Сільськогосподарські товаровиробники все частіше ввозять зарубіжну нову та вживану сільськогосподарську техніку, що істотно впливає на форми організації та структуру технічного сервісу. В цих умовах особливого значення набуває інвестування технічного оновлення матеріально-технічної бази сільського господарства на основі науково обґрунтованої і збалансованої державної інвестиційної політики та належного інженерно-технічного забезпечення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних, методичних і практичних пропозицій щодо поліпшення інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарських підприємств.

Для досягнення мети досліджень сформовано такі завдання:

- уточнити сутність інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарських підприємств з урахуванням змін державної політики щодо розвитку різних форм господарювання;

- обґрунтувати інвестиційну стратегію та політику технічного оновлення сільськогосподарських підприємств на інноваційній основі;

- удосконалити методичні засади визначення форм організації ремонтно-відновлювальних робіт та сервісного обслуговування сільськогосподарської техніки Прикарпаття;

- обґрунтувати методичні підходи формування системи державної підтримки забезпечення технічного оновлення сільського господарства на інноваційній основі;

- розробити пропозиції щодо напрямів формування ринку технічних засобів Прикарпаття;

- сформувати організаційно-економічні засади створення оптимальних технологічних комплексів на основі науково обґрунтованої системи машин;

- удосконалити практику створення сервісних центрів фірмового технічного обслуговування та відновлення і реалізації вживаної вітчизняної і зарубіжної техніки, як складової єдиної системи сільськогосподарського виробництва.

1. Теоретико-методичні основи інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільського господарства

Узагальнено теоретичну сутність інвестицій та джерел їх фінансування, розкрито особливості та дано характеристику інвестиційного процесу, висвітлено методичні основи дослідження, аналізу та прогнозування інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільського господарства.

Різноманітність видів і визначень інвестицій, форм інвестиційного процесу зумовлює необхідність дослідження сутності та визначення їх ролі у технічному оновленні аграрних підприємств. Встановлено, що технічне оновлення сільського господарства передбачає переоснащення його новими високоефективними сільськогосподарськими машинами і знаряддями, що є елементом інноваційних процесів і забезпечує виконання сільськогосподарських операцій відповідно до агротехнічних вимог. В умовах інтеграції сільського господарства України до світової економіки та вступу до СОТ необхідно у короткі терміни оновити машинно-тракторний парк аграрних підприємств. Одним із найважливіших завдань сільськогосподарського виробництва є технічне забезпечення виконання всіх агротехнологічних операцій виробництва сільськогосподарської продукції в оптимальні строки. Технічне оснащення аграрного виробництва досягнуло критичної межі, майже 90% сільськогосподарських машин відпрацювали свій амортизаційний строк, у 2007 році зросло навантаження на один трактор у 2,3 раза, на один зернозбиральний комбайн у 2,4 раза, що призводить до порушення термінів агротехнологій, зниження якості та втрат сільськогосподарської продукції.

Можливості аграрних підприємств недостатні для оновлення надмірно зношеного парку сільськогосподарських машин, у зв'язку з цим актуального значення набуває розробка дієвого механізму стимулювання інвестиційної діяльності аграрних підприємств, пошуку форм, методів і джерел залучення інвестицій. На основі вивчення й узагальнення інвестиційних процесів визначено економічну природу інвестицій та розкрито відмінності їх від капіталовкладень. Вітчизняними та зарубіжними вченими по-різному трактуються поняття інвестиційного процесу та впливу його на соціальні й економічні явища. Важливими джерелами інвестування технічного оновлення сільського господарства є власні і залучені кошти, серед яких прибутки підприємств, амортизаційні відрахування, банківські кредити, кошти населення і бюджетне фінансування. У роботі розкрито кожне з цих джерел, його походження та вплив на інвестиційний процес.

Зміна форм власності, реструктуризація підприємств, формування ринкових структур впливає на обґрунтування інвестиційної стратегії технічного оновлення сільськогосподарських та агротехсервісних підприємств. Сільськогосподарські підприємства, машинно-технологічні станції, агротехнічні підприємства та підприємства сільськогосподарського машинобудування утворюють єдину систему аграрного виробництва від взаємоузгодженості дій яких забезпечується адаптивність системи ,,людина - машина - рослина - грунт - довкілля”.

Інвестиційні процеси в аграрному секторі економіки формуються на певних методологічних засадах, які включають розробку і реалізацію комплексних програм розвитку сільського господарства на основі системного підходу до визначення потреб в інвестиційних ресурсах та способів оновлення і раціонального використання матеріально-технічної бази.

Обґрунтовано методичні підходи до планування інвестиційно-інноваційної діяльності аграрних підприємств та агротехсервісу з різними формами організації технічного обслуговування й врахуванням показників інвестиційної привабливості та фінансової стійкості. Для оцінки фінансової стійкості підприємства застосовують економіко-математичні моделі: двофакторну Дюпона, чотирифакторну Тефлера та Тішоу, п'ятифакторну Альтмана та інші, які побудовані на визначенні та аналізі показників фінансово-господарської діяльності підприємств за окремими показниками прибутковості інвестованого капіталу, ліквідності, фінансової стійкості, рейтингової оцінки надійності позичальників та ін. Встановлено, що визначення інвестиційної привабливості підприємства істотно відрізняється від аналізу його фінансово-економічних показників та вимагає особливих методичних підходів.

З метою розкриття необхідних передумов для одержання позитивного впливу інвестування технічного оновлення сільського господарства на рис. 1. наведено схему інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарського виробництва.

Автором дисертаційного дослідження запропоновано власний підхід щодо здійснення оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств Прикарпаття, який ґрунтується на визначенні показників ефективних варіантів інвестування. Він передбачає аналіз системи економічно-фінансових та регіонально-адміністративних показників і зведення їх до єдиного або кількох узагальнених показників оцінки інвестиційної привабливості аграрного підприємства.

Застосування запропонованого підходу сприятиме розробці ефективної інвестиційної стратегії підприємств та створенню привабливого інвестиційного клімату регіону.

2. Сучасний стан інвестування технічного оновлення сільського господарства

Здійснено оцінку сучасного стану та перспектив інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільського господарства Прикарпаття, проведено оцінку стану тракторного і сільськогосподарського машинобудування та визначено пріоритети його розвитку, дано аналіз інвестиційного механізму функціонування і формування технічного сервісу.

На початок 2007 р. в аграрному секторі Івано-Франківської області працювало 782 сільськогосподарські підприємства, у тому числі 540 фермерських господарств. У сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення сільської місцевості області нараховувалося 7,5 тис. тракторів, 900 зернозбиральних комбайнів, що становило відповідно 76,5% та 56,2% від рівня 1990 року. Критичне зношення основних виробничих засобів досягло по тракторах 80%, комбайнах 94,8%, що призвело до порушення строків виконання агротехнологій та значних втрат урожаю. Основними причинами такого стану матеріально-технічної бази є фінансова криза та диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію і матеріально-технічні ресурси. За період з 1996 р. по 2006 р. фондооснащеність аграрної сфери скоротилася на 53,0%, а фондоозброєність праці на 19,3%.

У технічне оновлення сільського господарства Івано-Франківської області у 2007 році інвестовано 8,01 млн грн, що у 15,4 разів перевищило рівень 2003 року.

В умовах кризового стану багатьох підприємств регіону та відсутності інвестиційних коштів, іноземні інвестиції залишаються найбільш вагомим джерелом надходження фінансових ресурсів. Обсяг прямих іноземних інвестицій в агропромисловий комплекс у 2006 р. склав 2,31 млн дол. США, що на 41% більше, ніж у 2005 р. і становить майже десяту частину загального обласного обсягу іноземних інвестицій. Лише 18% іноземних інвестицій було спрямовано в технічне оновлення сільськогосподарської галузі. Протягом 2006 р. іноземні інвестиції в економіку області надійшли з 41 країни світу. Найбільша частка іноземних капіталовкладень у сільське господарство припадає на інвесторів Білорусі (18,2%), Російської Федерації (24,5%), Угорщини (17,1%), Польщі (16,5%), Німеччини (8,6%). Прямі іноземні інвестиції в сільське господарство Івано-Франківської області наведені на діаграмі.

Зацікавленість іноземних інвесторів в освоєнні ринку Прикарпаття стимулює економічну активність господарств. Однак таке зростання інвестицій не забезпечує необхідного рівня технічного оновлення сільського господарства Івано-Франківської області. Останнім часом спостерігається активність в інвестиційних процесах середніх та малих підприємств. Як показав проведений аналіз, у регіоні існує достатній економічно-географічний потенціал для активізації інвестиційних процесів насамперед через технічне оновлення сільськогосподарського виробництва.

Сучасний стан інженерно-технічного забезпечення сільського господарства залишається критичним. На початок 2007 р. основними сільськогосподарськими машинами господарства України забезпечені лише на 48 - 66%. За період з 1999 року по 2006 рік парк сільськогосподарських машин зменшився у 2,6 раза, тракторів у 2,4 раза, зернозбиральних комбайнів у 2,3 раза, кормозбиральних комбайнів у 3,5 раза. Протягом досліджуваного періоду відбувалося незначне оновлення машинно-тракторного парку. Значне зменшення парку сільськогосподарської техніки та зниження рівня її технічної готовності призвело до зростання навантаження обсягів технологічних робіт на трактори, зернозбиральні комбайни та інші сільськогосподарські машини. Вкрай незадовільний стан із забезпеченням сільського господарства технікою є одним із головних факторів, що призводить до значних втрат урожаїв зернових культур, які за оцінками фахівців становлять 5-7 млн тонн щорічно. Якщо у найближчі роки не зупинити спаду оснащення технікою сільськогосподарського виробництва, то у 2010-2012 рр. може припинитись товарне виробництво, що загрожує продовольчій безпеці держави. Формування сучасного машинно-тракторного парку вітчизняними тракторами, самохідними комбайнами і робочими машинами можливе за умови реформування та організації роботи сільськогосподарського машинобудування на принципово новій основі.

Галузь сільськогосподарського машинобудування ще зберегла значну виробничу базу та достатній науковий і виробничий потенціал. Виробничі потужності частини заводів сільськогосподарського машинобудування завантажені лише на 15-30%, що змушує їх реструктуризувати свої виробництва. З 1990 року у машинобудівному комплексі України створено, модернізовано і впроваджено у виробництво майже 2600 найменувань машин і обладнання, що дозволило підняти рівень забезпечення технологічних процесів в агропромисловому комплексі вітчизняною технікою з 27% у 1992 році до 82% у 2006 році. За останні 5 років рекомендовано до впровадження у виробництво близько 500 зразків машин та обладнання. Проте за оцінкою експертів орієнтовно 30% машин не відповідають вимогам міжнародних стандартів за показниками якості та безпеки праці. Відомча розрізненість підприємств не дає змоги проводити єдину технічну політику та забезпечення системного підходу щодо створення і випробувань, виробництва та експлуатації, ремонту та технічного обслуговування техніки, моніторингу ринку, надання селянам необхідних послуг, тощо. Без виваженої державної інженерно-технічної політики у цій галузі вказані проблеми не можуть бути вирішені.

Розвиток аграрного виробництва значною мірою визначається системою інженерно-технічного забезпечення та рівнем техніко-технологічного сервісу технічних засобів. В Україні функціонує понад 340 машинно-технологічних станцій та понад 640 механізованих загонів. У зв'язку зі створенням ринкової інфраструктури аграрного сектору розпочато роботу з налагодження системи матеріально-технічного постачання через агроторгові доми, агролізингові компанії, виставкові центри, що сприяє до позитивним зрушенням та зростанню обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Дослідженнями доведено, що такі формування доцільно мати у кожному районі. Вони створені здебільшого на базі ремонтно-технічних підприємств або на базі інших господарських структур, які володіють матеріально-технічною базою для обслуговування, зберігання та ремонту техніки, а також інженерно-технічних забезпечені інженерно-технічними працівниками. Вивчаючи діяльність машинно-технологічних станцій Прикарпаття можна відмітити, що їх можливості у технічному забезпеченні сільськогосподарського виробництва реалізуються далеко не повністю. Це зумовлено не лише причинами кризових явищ в економіці України, а й тим, що станції не інтегровані в загальноекономічну, територіальну структуру агропромислового виробництва на районних рівнях. Існуючі машинно-технологічні станції створені на базі районних підприємств агротехсервісу. У більшості випадків послуги з оранки городів, перевезення та закупівлі сільськогосподарської продукції здійснюють приватні власники техніки, яку отримали в результаті паювання майна, а також посередники. Формування стратегії інвестиційно-інноваційного оновлення та пошук форм, методів і джерел залучення інвестицій у сферу інженерно-технічного забезпечення сільського господарства з урахуванням його інфраструктури є ключовим питанням розвитку регіональної аграрної сфери. Стратегія інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарських підприємств регіону, на наш погляд, повинна:

- стимулювання інвестиційної діяльності підприємств технічного сервісу на основі впровадження дієвих механізмів господарювання;

- впровадження та вдосконалення інноваційних технологічних процесів технічного сервісного обслуговування, відновлення та ремонту машин на основі енерго- та ресурсозбереження;

- відновлення та вдосконалення матеріально-технічної бази як основи сільськогосподарського виробництва;

- насичення аграрного ринку сучасною наукоємною сільськогосподарською технікою, створеною на основі нової системи машин;

- формування розгорнутої мережі техніко-технологічного сервісу технічних засобів, забезпечення їх запасними частинами та підготовка інженерно-технічного персоналу.

Організація і формування фірмового технічного сервісу - найбільш складний та відповідальний етап виробничого процесу. Це пояснюється складнішою в аграрному секторі, порівняно з іншими галузями національної економіки, структурою і номенклатурою основних засобів, різноманітними видами і типами сільськогосподарських машин, а також сезонністю сільськогосподарського виробництва та істотним впливом виробничих ризиків.

3. Удосконалення інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільських підприємств

Обґрунтовано стратегію технічного забезпечення сільського господарства Прикарпаття на інноваційній основі, здійснено оптимізацію джерел фінансування інвестиційних проектів, визначено напрями державної підтримки і регулювання інвестиційних процесів у сільському господарстві.

Формування стратегії інвестиційно-інноваційного оновлення та пошук форм, методів і джерел залучення інвестицій у сферу інженерно-технічного забезпечення сільського господарства з урахуванням його інфраструктури є ключовим питанням розвитку регіональної аграрної сфери. Регіональний ринок сільськогосподарської техніки Прикарпаття знаходиться на стадії становлення та адаптації до ринкових умов. За складом учасників, видом товарів і послуг та формою юридично-правових відносин його можна поділити на чотири види: ринок продажу нової техніки товаровиробниками; ринок продажу нової техніки посередниками; ринок продажу вживаної техніки; сервісний ринок нової, вживаної та відновленої техніки.

У процесі технічного оновлення сільськогосподарських підприємств передбачається на основі науково обґрунтованої системи машин формувати оптимальні технологічні комплекси, спроможні своєчасно й якісно забезпечувати виконання робіт з дотриманням усіх вимог агротехнологій. Такі технологічні комплекси (машинно-тракторні парки) повинні бути сконцентровані, як правило, у великих, економічно міцних сільськогосподарських підприємствах. Важливим резервом стане залучення до виконання сільськогосподарських робіт техніки, що перебуває у власності селянських господарств.

Розрахунками встановлено, що для технічного оновлення до рівня технологічної потреби сільськогосподарських підприємств Прикарпаття необхідно протягом найближчих 10 років інвестувати щорічно понад 25 млн грн. на всі сільськогосподарські машини, в т.ч. для оновлення тракторного парку 12,5 млн грн та для оновлення парку зернозбиральних комбайнів - 6,5 млн грн. Потреба інвестиційних коштів на придбання нової техніки щорічно становитиме 63 грн на 1 га сільськогосподарських угідь. Враховано, що 20- 30% технічних засобів щорічно вибуває з експлуатації через фізичне зношення.

Оновлення машинно-тракторного парку має здійснюватися за рахунок оптимального співвідношення власних коштів підприємств та залучених зовнішніх джерел фінансування.

На прикладі сільськогосподарських підприємств Івано-Франківської області, зокрема ПАФ „Вільна Україна” Коломийського району, розроблено модель оптимізації структури оновлення машинно-тракторного парку на інноваційній основі з обґрунтуванням джерел інвестування. Під час обґрунтування в моделі техніко-технологічних і фінансових обмежень ставилося завдання забезпечити інтенсивне використання основних засобів, впровадження сучасних енергозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур, зниження собівартості продукції, поліпшення її якості та збільшення продажу. Механізм і результати поставленого завдання відображено у розробленому інвестиційному проекті, основним завданням якого стало зміцнення активної частини матеріально-технічної бази, доукомплектування машинно-тракторного парку сучасною високопродуктивною технікою вітчизняного виробництва, впровадження прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур, а також вибір оптимальних джерел фінансування інвестиційного проекту.

Одержані результати за критерієм мінімуму вартості машинно-тракторного парку і зведених витрат засвідчують, що для всього процесу техніко-технологічного оновлення сільськогосподарського виробництва досліджуваного господарства необхідно 3 млн грн інвестиційних коштів, у тому числі 2 млн грн на придбання нової техніки. Погашення кредиту здійснюватиметься у період реалізації інвестиційного проекту протягом 8 років. Загальна вартість проекту і розподіл інвестиційних коштів за окремими напрямами їх використання визначено потребою в придбанні техніки і оборотних засобів для впровадження прогресивних технологій.

Як показує аналіз одержаних результатів, на потребу в інвестиціях для формування машинно-тракторного парку впливає розмір господарств за площею ріллі. Встановлено, що зі збільшенням площі землі в обробітку питома потреба в коштах знижується.

Здійснено оптимальний вибір джерел фінансування інвестиційного проекту. Серед залучених було проведено вибір між довгостроковим кредитуванням одним із комерційних банків зі ставкою 15 % річних та НАК „Украгролізинг” з лізинговим кредитуванням зі ставкою 10 % річних. Встановлено, що в сучасних умовах лізинговий кредит являє собою більш вигідний варіант фінансування інвестиційних потреб на технічне оновлення сільськогосподарських підприємств. Він є реальною можливістю подолання фінансових перешкод, які на даний час характерні для сільського господарства України. Лізинг може бути саме тим механізмом, який допоможе залучити вкрай необхідний вітчизняний і зарубіжний капітал та сприятиме розбудові аграрного сектору національної економіки.

Науково обґрунтований інвестиційний проект на основі системно-матричного аналізу сприяє оптимізації технологічних й інвестиційних можливостей технічного оновлення сільського господарства.

Висновки

інвестиційний інноваційний сільськогосподарський

У дисертації обґрунтовано теоретичні, методичні та практичні засади інвестиційного забезпечення технічного оновлення суб'єктів сільського господарства в умовах ринкової економіки. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки концептуального, теоретичного і практичного характеру.

1. Технічне оновлення сільського господарства істотно впливає на впровадження прогресивних технологій, якість продукції та ефективність сільськогосподарського виробництва. Технічне оновлення слід розглядати як систему організаційно-економічних, інвестиційно-інноваційних і фінансових заходів, спрямованих на технічне забезпечення аграрних підприємств. Оновлення машинно-тракторного парку забезпечується не тільки постачанням машин і обладнання, а й належним технічним сервісом, ремонтом нових та вживаних технічних засобів.

2. Інвестиційне забезпечення технічного оновлення сільського господарства - це всі види майнових й інтелектуальних цінностей, що спрямовуються на комплексний розвиток технічних формувань та інженерно-технічне забезпечення аграрного виробництва на інноваційній основі, в результаті яких створюється прибуток (дохід) і досягається соціальний ефект.

3. Сучасний стан технічного забезпечення аграрного сектору не відповідає вимогам новітніх агротехнологій. Щорічне зменшення парку сільськогосподарської техніки призвело до суттєвого збільшення строків виконання сільськогосподарських робіт, порушення технологічних вимог та зростання втрат сільськогосподарської продукції. Забезпеченість сільськогосподарського виробництва основними видами техніки знаходиться в межах 30-70% до технологічної потреби. Стан наявного машинно-тракторного парку на 60-80% досягнув критичної межі експлуатації.

4. При обґрунтуванні напрямів оновлення технічних ресурсів необхідно забезпечити активну адаптивність динамічної системи “людина -машина - рослина - грунт - довкілля” та взаємодії цих елементів у визначених параметрах і змінному часі з метою ефективного використання машинно-технологічного парку, ресурсозбереження та екологічної безпеки довкілля.

5. Оновлення машинно-тракторного парку можна досягти шляхом концентрації наукового, фінансового та організаційного потенціалу на основі науково обґрунтованої системи машин. Технічне переоснащення аграрного сектору повинно здійснюватися відповідно до сучасних вимог агро- технологій, які формують продуктивність, універсальність, енергоємність, матеріалоємність, якість, надійність, безпечність, комфортність, екологічність машин.

6. На основі аналізу стану вітчизняного виробництва й імпорту сільськогосподарської техніки встановлена прогнозна структура і пропорційні співвідношення чинників оновлення машинно-тракторного парку: виробництво вітчизняної техніки - 75%; ремонт та відновлення техніки - 10; імпорт окремих видів техніки - 10; техніка вторинного ринку - 5%.

7. Стратегія інвестиційного забезпечення технічного оновлення суб'єктів сільського господарства має ґрунтуватися на зарубіжному досвіді моделювання процесів і прогнозу тенденцій та перспектив розвитку сільського господарства. Напрями і фінансові механізми державної підтримки інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу у межах 4% загальних видатків державного бюджету дозволить оновити машинно-тракторний парк протягом 12-15 років, збільшити виробництво валової продукції сільського господарства і зменшити втрати урожаю.

8. Формування ринку технічних засобів має супроводжуватися пошуком оптимальних організаційно-економічних форм сервісного і ремонтно-технологічного обслуговування. Провідна роль у ньому має належати машинобудівним заводам та їх участі у створенні ринкової інфраструктури: сервісних центрів, дилерських підприємств, прокатних пунктів, фірмових магазинів, машинно-технологічних станцій з реалізації і прокату машин. Заводи-виробники і створені ними сервісні центри мають взяти на себе відповідальність за передпродажну підготовку техніки, її реалізацію, гарантійний та післягарантійний період експлуатації, а також відновлення і повторний продаж машин.

9. В економічно міцних, великих сільськогосподарських підприємствах доцільно створити техніко-технологічні комплекси, які спроможні своєчасно і якісно виконувати роботи з дотриманням усіх вимог агротехнологій у фермерських та селянських господарствах.

10. Доцільно створювати сервісні центри по ремонту, відновленню і реалізації вживаної техніки, діяльність яких розширить ринок технічних засобів, агрегатів та запасних частин до них дозволить повніше завантажити виробничі потужності підприємств дасть можливість економічно слабким підприємствам придбати відновлену техніку.

Література

1. Федорак В.І. Проблеми інвестування підприємств сільськогосподарського машинобудування Західного регіону / В.І. Федорак // Формування ринкової економіки. - Львів: Львівський НУ ім. І. Франка, 2001. - Спецвипуск № 7. - С. 287-289.

2. Федорак В.І. Визначення характеристик лінійного тренду за допомогою пакета EXCEL для прогнозування економічних показників диверсифікованих підприємств / за ред. Є.Й. Ріпецького, Г.В. Григорчука, В.І. Федорака // Вісник Львівської комерційної академії. - Львів: Львівська комерційна академія. - 2001. - Випуск № 9 - С. 73 - 78.

3. Федорак В.І. Відтворення матеріально-технічної бази сільського господарства / В.І. Федорак // Інноваційна економіка. - Тернопіль: Тернопільський інститут АПВ УААН. - 2007.-№ 2(4 ). - С. 36-42.

4. Федорак В.І. Стан та перспективи інвестування підприємств агротехнічного сервісу / В.І. Федорак // Економіка АПК. - 2007.-№ 4.- С.83-87.

5. В.І Федорак. Методичні основи розробки інвестиційної стратегії підприємств агротехсервісу сільськогосподарської техніки на прикладі Івано-Франківської області / В.І. Федорак // Інноваційна економіка. - Тернопіль: Тернопільський інститут АПВ УААН. - 2007. - № 3 (5 ).- С. 213-218.

6. Федорак В.І. Проблеми здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємствами Івано-Франківщини / В.І. Федорак // Проблеми природокористування Карпатського регіону. - Коломия: ІУПР, 2000. - Спецвипуск № 1. - С. 226 - 228.

Размещено на Allbest.ru