Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

БИСТРЯКОВА ЮЛІЯ ІГОРІВНА

УДК: 330.332:502.3 (477)

ЕКОНОМІКО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування

та охорони навколишнього середовища

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ ? 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Коваль Ярослав Васильович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу економічних проблем лісокористування та природоохоронних територій.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Олійник Ярослав Богданович, Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка Міністерства освіти і науки України, декан географічного факультету;

кандидат економічних наук, доцент Сабадаш Віктор Володимирович, Сумський державний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економіки.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Левковська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

вперше:

· розкрито сутність поняття територіальний еколого-економічний кластер (ТерЕЕК), який забезпечує поєднання відтворювальних процесів суб'єктів господарювання, речовинних, а також суспільних і екологічних факторів у певному часі та просторі;

· розроблено теоретико-методологічні засади економіко-інституціонального забезпечення територіальних еколого-економічних кластерів у регіональному розвитку, в основу яких покладено інститути корпоративної власності на екологічні ресурси, спеціальні організаційні форми забезпечення функціонування ТерЕЕК, сучасні ринкові методи та інструменти управління еколого-орієнтованою діяльністю;

· розроблено моделі управління територіальними еколого-орієнтованими кластерами, які базуються на принципах так званого м'якого управління природою, формування екосистем, кооперативності, екологічної відповідності, інтегрального ресурсу, розумної достатності та допустимого ризику;

· запропоновано узагальнюючий індекс еколого-економічного ризику - І_p як інструмент оцінки ефективності управління ТерЕЕК з позицій формування множини еколого-економічних конфліктів;

удосконалено:

· концептуальні положення економіко-інституціонального забезпечення розвитку регіонів на принципах розмежування власності на природні ресурси та гармонізації інтересів учасників еколого-економічної діяльності відповідної території;

· методи забезпечення розвитку регіонів за рахунок створення інституціональних та організаційних структур з метою реалізації масштабних еколого-економічних проектів, а також розроблено концептуальну схему функціонування консалтингової фірми;

· районування території України на основі групування регіонів за умовами формування територіальних еколого-економічних кластерів, зокрема визначено п'ятнадцять класифікаційних зон;

· принципи визначення пріоритетів та форм регіонального партнерства щодо формування сприятливого еколого-економічного середовища регіонів, які порівняно з існуючими забезпечують рівноправність партнерів-суб'єктів господарювання та їх мотиваційне стимулювання;

дістали подальшого розвитку:

· сутнісні ознаки сталого розвитку в рамках просторового регіонального еколого-орієнтованого планування, що на відміну від наявних враховують сучасні тенденції кластеризації економічної діяльності;

· напрями системної організації еколого-орієнтованого розвитку регіонів в Україні щодо розробки цільових інноваційних програм, спрямованих на покращення стану навколишнього природного середовища.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в роботі наукові результати мають важливе практичне значення для обґрунтування і розробки стратегій соціально-екологічного розвитку областей, регіональних програм еколого-орієнтованого розвитку регіонів, рекомендацій по охороні навколишнього середовища в районному плануванні тощо. Практична цінність дослідження визначається адресною спрямованістю рекомендацій для регіональних суб'єктів господарювання, державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Практична реалізація пропозицій дисертаційного дослідження дозволяє підвищити ефективність та обґрунтованість рішень щодо управління еколого-орієнтованою діяльністю в регіонах України.

Результати дисертаційного дослідження використано Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні науково-дослідних робіт (довідка № 01-11/264 від 11.04.2008 р.), Держкомземом України у вирішенні проблем екологічно збалансованого землекористування та інституціоналізації земельних відносин (довідка №14-08-11/4668 від 08.05. 2008 р.), Львівським державним аграрним університетом у навчальному процесі та в науково-дослідних роботах (довідка № 01-28-08 від 05.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто здобувачем. Автору особисто належать усі викладені в дисертації та авторефераті наукові результати.

Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій здійснено теоретико-методологічне узагальнення та вирішено наукове завдання щодо економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів України в новітніх умовах ринкового господарювання, а саме розроблені методологічні, методичні та практичні підходи до становлення нового напряму організації та управління еколого-орієнтованою діяльністю в рамках територіальних еколого-економічних кластерів на регіональному рівні за рахунок встановлення партнерських відносин між регіональними суб'єктами господарювання, владними структурами та суспільством.

Результати дисертаційного дослідження є внеском у розвиток науки в галузі економіки природокористування та охорони навколишнього середовища з питань економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались на конференціях, зокрема: науковій конференції молодих учених РВПС України НАН України (м. Київ, 1 листопада 2005р.); науковій конференції «Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку» (м. Київ, 20 квітня 2006р.); Міжнародній науковій конференції «Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні» (м. Київ, 13 ?14 квітня 2006 р.); Першій конференції Київського міжнародного екологічного форуму (KIEF) (м. Київ, 23 ? 25 вересня 2007 р.); науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 20 травня 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 19 наукових працях, з них 9 ? у колективних наукових виданнях, 6 ? в одноосібних наукових фахових виданнях, 4 ? у матеріалах наукових конференцій (2,54 друк. арк. належать особисто автору).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Повний обсяг дисертації становить 188 стор. комп'ютерного тексту, у тому числі 2 таблиці та 11 рисунків, із загальної кількості яких 4 займають всю площу сторінки, список використаних джерел з 220 найменувань на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні засади економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів» розкрито наукові положення, які покладено в основу забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіону з позицій визначення ролі концепції сталого розвитку, інституціональної економічної теорії та тенденцій кластеризації економічної діяльності.

Ключовим теоретико-методологічним аспектом концепції сталого розвитку, на якій в дисертації робиться акцент, є визначення пріоритетним саме регіонального рівня вирішення економічних та екологічних питань людини й територіальної спільноти. Ця позиція ґрунтується на базі вивчення об'єктивних процесів ускладнення систем управління господарськими утвореннями у світі. Виходячи з аналізу робіт сучасних нобелівських лауреатів у галузі економіки

(К. Ероу, Дж. Акерлоф, М. Спенсер, Дж. Стіглиць, Д. Канеман), визначено, що для забезпечення квазірівноважного розвитку необхідно додатково застосовувати інститути, які виникають внаслідок спонтанної самоорганізації. Тобто економіко-інституціональна парадигма розвитку орієнтує на більш глибоке врахування людського фактору в організації навколишнього середовища, що в громадянському суспільстві передбачає розвинуте правове підґрунтя, яке впорядковує інтереси суб'єктів господарювання шляхом відповідних угод. Встановлено, що еколого-орієнтовані інститути необхідно трактувати як «правила гри», що спираються на дораціональні форми узгодження індивідуальних дій, які потребують законодавчого оформлення.

До критично значущого набору функціональних імперативів, що з позицій системного підходу необхідно враховувати у процесі вирішення проблем еколого-орієнтованого розвитку регіону, віднесено соціально-культурні, екологічні та економічні інтереси населення, від рівня яких залежить виживання, інтеграція та розвиток суспільства в цілому. Пропонується мету розвитку інституціональних відносин визначати як заповнення невизначеностей, що створюються в процесі взаємодії суб'єктів господарювання та суперечностей, насамперед, стосовно прав власності на територіальні екологічні ресурси.

У дисертаційному дослідженні визначено основні тенденції процесу організації господарської діяльності, які відбуваються у світовому економічному просторі. По-перше, встановлено, що пріоритетними стають питання, пов'язані із забезпеченням ознак цілісності економічних систем, які мають здатність до саморозвитку за рахунок власних фінансових та інших виробничих ресурсів. Це є першопричинною умовою збереження життєздатності як економічної, так й екологічної систем, оскільки на їх основі відбувається кругообіг капіталу та неперервність відтворювальних процесів. Таким чином, реальна самостійність регіону в еколого-орієнтованій діяльності визначається здатністю підтримки відтворювальних процесів за рахунок власних ресурсів. По-друге, суттєвим фактором, який впливає на вибір форм еколого-орієнтованої діяльності є тенденції кластерної організації світової економіки. Але цей процес передбачає зміну умов переміщення ресурсів, які використовуються у виробничих процесах, а відтак вносить специфіку в генезис та вирішення екологічних проблем. По-третє, виявлено, що еколого-орієнтований регіональний розвиток можна реалізовувати на тлі загального підвищення економічної конкуренто-спроможності території. Проте такий підхід висуває нові завдання, а саме ефективність конкурентоспроможної моделі економіки повинна враховувати екологічні вимоги регіонального простору. По-четверте, відповідно до європейського бачення шляхів вирішення проблеми сталого розвитку, формування інституціонального забезпечення зосереджується в площині регіонального просторового планування, що концентрує зусилля стосовно ефективного використання місцевих екологічних ресурсів.

Дослідження показують, що пріоритетним є фактор підвищення ефективності управління еколого-орієнтованим розвитком. У рамках регіональ-ного просторового планування еколого-економічний аспект управління рекомендовано впроваджувати комплексно, на єдиній методологічної основі, у всіх сферах господарської діяльності ? виробничій, економічній, соціальній, правовій. Таким чином, виконується місія управління щодо створення сприятливих економіко-інституціональних умов для реалізації відповідних еколого-орієнтованих цільових настанов розвитку.

В умовах домінування ринкових механізмів взаємодія на певному регіональному просторі інтересів виробника й споживача створює об'єктивні передумови щодо зближення контрагентів ринку, а відтак сприятиме процесу удосконалення соціальних та правових еколого-орієнтованих інститутів. Тобто провідну роль починають відігравати прямі договірні відносини й контрактні угоди.

Встановлено, що для вирішення цього завдання найбільш сприятливими є умови кластерної форми організації господарської діяльності. Для такого ствердження є кілька важливих причин. Кластер є засобом, який дає можливість подолати замкнутість, інертність, негнучкість і змови між суб'єктами господарювання при створенні сприятливого навколишнього середовища, що має велике значення для вироблення стратегії розвитку регіону. Кластер створює винятково сприятливі умови для розвитку спеціалізованих виробництв, насамперед, обслуговуючого й підтримуючого характеру та множини малих фірм як постачальників екологічних послуг. Оскільки кластер залучає значні інвестиції, він стає чимось більшим ніж проста сума окремих його частин, тобто спрацьовує ефект охоплення. При групуванні фірм у кластери ефект охоплення значно підсилюється, за рахунок того, що виникає можливість використовувати фактор багатофункціональності на різних підприємствах при мінімізації транзакційних витрат щодо використання екологічних ресурсів. Учасники кластера одержують додаткові конкурентні переваги під впливом сукупного впливу ефектів масштабу охоплення й синергії.

На основі вивчення та аналізу основних характеристик кластерів встановлено, що напрями еколого-орієнтованого розвитку регіонів слід формувати на базі широкого кола кластерних стратегій ? мережевої, фокальної, однорідної. Тип кластерної стратегії варто визначати із специфіки вирішення завдань, зокрема: підвищення еколого-економічної конкурентоспроможності території; розробки програм стимулювання інноваційної діяльності; визначення умов взаємодії великого й малого бізнесу, а також формування моделі еколого-орієнтованого розвитку регіону.

У другому розділі «Методологічні аспекти забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів України» проведено аналіз та оцінку характерних тенденцій еколого-орієнтованого розвитку регіонів в Україні та їх співвідношення із загальносвітовими процесами екологізації регіонального простору. Методологічні аспекти визначено за трьома напрями: особливості системної організації регіонів в Україні, формування сучасного стану еколого-орієнтованого розвитку регіонів, розвиток інституціонального середовища.

В Україні регіональна політика формується під впливом тенденцій трансформації внутрішнього та зовнішнього економічного середовища. Встановлено, що сучасна українська економічна наука визначає вплив на формування регіональної політики фактору зміни чинників регіонального розвитку і трансформації принципів розподілу економічних ресурсів. Якщо на попередніх етапах розвитку ресурси території відігравали роль основних чинників ефективності її розвитку, то зараз ресурсний фактор стає лише базовим, а пріоритетності набуває такий чинник, як інтерес людини окремої територіальної спільноти.

Розкрито шляхи формування розвиненої інформаційно-інтелектуальної складової, в якій людина та якість середовища її життєдіяльності стає головним ресурсом. Системоформуючим чинником сучасної парадигми еколого-економічного розвитку визначено підвищення ролі інноваційних технологій управління та міжтериторіальної конкуренції.

На перший план щодо активізації еколого-економічної діяльності виведено фактори, які зумовлюють розширення економічної та соціальної взаємодії між суб'єктами економічної діяльності, що орієнтовані на підвищення рівня добробуту населення. Регіональну політику в рамках створення концепції еколого-економічної парадигми розвитку спрямовано на максимально ефективне використання територіального ресурсного потенціалу регіонів. Установлено, що в цьому випадку принциповим стає аспект зміни правил взаємодії центру та регіонів як у частині бюджетних взаємовідносин, так і в площині підтримки регіональних ініціатив на користь останніх.

Встановлено, що Україна рухається в напрямі панування економічної системи, яка базується на ефективному симбіозі вільного підприємництва та регуляторних функцій держави на основі узгодження в ринковому середовищі інтересів бізнесу, держави, регіонів і територіальних громад. Таким чином, забезпечення сталості розвитку України пов'язується із розвитком методів управління територіальними утвореннями. Відсутність відповідного механізму в цій сфері призводить до значних структурних диспропорцій як регіонального, так і загальнонаціонального масштабу.

Показано, що головним механізмом, який забезпечує вирівнювання диспропорцій, є інститути, які формуються в комбінації, спрямованій на врахування регіональної специфіки досягнення еколого-орієнтованого ефекту від економічної діяльності. Це підтверджується результатами проведеного порівняльного аналізу інформації по областях України щодо розміщення економічного ресурсного потенціалу, джерел антропогенного впливу на природне середовище; характеристик забруднення довкілля, наявності екологічної рівноваги екосистем. Визначено, що умови формування регіональних еколого-економічних диспропорцій створюють диференційовані можливості щодо компенсації екологічних наслідків в окремих регіонах. У регіонах з низькою концентрацією основних засобів продукуються суттєво менші можливості вирішення екологічних проблем власними силами. Тобто аналіз генезису простору регіональних диспропорцій підкреслює необхідність проведення пошуку сучасних інституціональних засобів вирішення проблеми.

Вирішальне значення для економічно-соціального розвитку більшості регіонів країни продовжують відігравати один-два види економічної діяльності, що обумовлює специфіку найбільш гострих екологічних проблем. Екстенсивний характер промислового та сільськогосподарського виробництва негативно впливає на показники ресурсомісткості, в тому числі енергоємності, водоспоживання, особливо в регіонах найбільш масштабного розвитку і концентрації виробництва.

Сучасне інституціональне середовище в Україні формується під впливом ринкових перетворень. Визначено, що нові інститути повинні розв'язувати протиріччя між переважно державними принципами управління і лібералізацією економічних відносин. В Україні особливу увагу приділяють розкриттю провідної ролі інститутів фінансової і грошово-кредитної політики. Втім інституціональне середовище характеризується високим рівнем транзакційних витрат. З метою досягнення суттєвого ефекту впливу інститутів на розвиток ринкових відносин запропоновано зосереджувати інститути на процесах управління ризиками при ринкових обмеженнях.

В Україні економічні функції, пов'язані з власністю на екологічні ресурси, реалізуються значною мірою формально, внаслідок чого їх використання для суспільства стало збитковим. Законодавча база стосовно врегулювання власності на екологічні ресурси виявляється недостатньою. Концептуальні аспекти вирішення питань права власності щодо окремих ресурсів мають розбіжності. Існуючу законодавчу базу необхідно доповнити механізмами розмежування права власності та відповідного розподілу повноважень між органами державного управління різного рівня, що активізуватиме процес концентрації територіального капіталу, а відтак і вирішення ситуації постійного браку обсягів фінансування на еколого-орієнтований розвиток.

На основі визначення загальних тенденцій, що формуються в регіональній політиці України побудована логістична схема функціонування регіонів.

Відповідно до схеми, перспективи інституціоналізації еколого-орієнтованої діяльності знаходяться в площині: упорядкування співвідношення регіональної та екологічної політики, використання екологічних принципів управління регіональним розвитком, гармонізації інтересів суб'єктів господарювання в регіоні, вирішення проблеми концентрації необхідних капіталів, які можуть забезпечити реалізацію екологічних цілей.

Встановлено, що вирішення проблеми еколого-орієнтованого розвитку, з системних позицій, повинне вибудовуватися на уявленнях, які включають сукупність дій, пов'язаних не тільки з власне природоохоронною діяльністю, але більшою мірою з упорядкуванням економічної діяльності в промисловості, на транспорті, в сільському господарстві тощо.

Зроблено висновок, що існуючі тенденції в системному методологічному забезпеченні регіонального розвитку в Україні створюють передумови для цілеспрямованого впровадження сучасних методів управління процесом досягнення еколого-орієнтованих цілей.

У третьому розділі «Удосконалення економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів» розкрито базові передумови, моделі управління, пріоритетні заходи та механізми досягнення мети.

Визначено, що вдосконалення інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів доцільно здійснювати в рамках територіальних еколого-економічних кластерів (ТерЕЕК).

За своїм змістом та призначенням ТерЕЕК орієнтовано на використання ефективних засобів управління господарськими системами. Територіальний еколого-економічний кластер ? це складний, еволюціонуючий, багаторівневий комплекс виробничих факторів, взаємодіючих у конкретному природному середовищі й соціальних умовах території в певному часі, в рамках якого неперервність еколого-орієнтованих відтворювальних процесів забезпечується за рахунок створення інституціональних умов щодо ефективного обігу природного капіталу. ТерЕЕК формують певний буферний простір між загальнонаціональними, регіональними й місцевими рівнями управління на основі їх коадаптації, а також забезпечують правове закріплення меж прав власності на територіальні екологічні ресурси та формування відносин, що гармонізують інтереси учасників еколого-економічної діяльності на визначеній території.

За аналізом екологічних конфліктів, які виникають у регіонах України та особливостей економічної діяльності, визначено кілька типів територіальних еколого-економічних кластерів. Наводимо структурну матрицю типізації ТерЕЕК за функціональними ознаками ( табл.).

Таблиця

Структурна матриця типізації територіальних еколого-економічних кластерів за функціональними ознаками

Виявлено особливості формування промислових (П_З, П_В, П_Л, П_І), сільськогосподарських (С_З, С_В, С_Л, С_І ), транспортних (Т_З, Т_В, Т_Л, Т_І), житлово-комунальних (К_З, К_В, К_Л, К_І) ТерЕЕК, що пов'язано з вирішенням пріоритетних екологічних проблем по окремих природних ресурсах та забезпеченням загальної екологічної рівноваги відповідної території. Запропоновано територіальні еколого-економічні кластери формувати на різних територіальних рівнях.

На основі вивчення та оцінки умов формування конфігурації з різноманітних кластерів за функціональними ознаками розроблено відповідну схему диференціації території України. Визначено п'ятнадцять зональних типів ТерЕЕК з особливими умовами формування.

Для забезпечення функціонування ТерЕЕК у дисертації запропоновано сукупність організаційних та економічних механізмів еколого-орієнтованого управління.

До організаційних механізмів віднесено законодавчі, нормативно-методичні, управлінські. Законодавчі механізми забезпечують нормативно-правові умови формування та функціонування ТерЕЕК у вигляді додаткових законів та підзаконних актів щодо регулювання відносин між суб'єктами господарювання на основі досягнення консенсусу еколого-економічних інтересів. Нормативно-методичні механізми орієнтовані на визначення прогресивних методів оцінки ефективності функціонування ТерЕЕК, включаючи оцінювання частки позитивного та негативного впливу на природне середовище відповідних територіальних кластерів. Управлінські механізми передбачають введення сучасних управлінських інструментів, у тому числі створення спеціальних консалтингових фірм, що сприяють налагодженню партнерських відносин між бізнесом та владою на території регіону.

До економічних механізмів віднесено інвестиційні, банківські, фінансові, аудиторські. Інвестиційні включають сукупність заходів щодо забезпечення раціонального цільового інвестування еколого-орієнтованої діяльності в регіоні. Банківські механізми передбачають формування розгорнутої регіональної банківської мережі для забезпечення реалізації еколого-орієнтованих проектів на регіональному просторі функціонування ТерЕЕК. Фінансові включають сукупність заходів щодо концентрації коштів з метою регулювання екологічної ситуації, обмежуючи, стримуючи або стимулюючи ту чи іншу екологічно небезпечну економічну діяльність у регіоні. Аудиторські механізми орієнтовані на забезпечення контролю діяльності ТерЕЕК на регіональному просторі з оцінкою ефективності та цільового призначення використання коштів на еколого-орієнтовану діяльність.

Розроблено схему управління ТерЕЕК, яка базується на концепції адаптивного управління, що передбачає врахування індивідуальної інституціо-нальної матриці регіону. Запропоновано специфіку методів управління визначати з обов'язковим урахуванням загальних принципів т. зв. м'якого управління природою, формування екосистем, кооперативності, екологічної відповідності, інтегрального ресурсу, розумної достатності й допустимого ризику.

На основі схеми кластеризації еколого-орієнтованого розвитку регіону, що розроблено в дисертації, запропоновано створення органів дорадчої координації, моніторингу та визначення стратегії кластеризації діяльності, а також розробку окремих проектів і програм, які інтегрують потенційних учасників щодо формування стійких територіально-галузевих партнерських відносин між різними підприємствами та організаціями.

У рамках цього підходу розроблено схему формування консалтингової фірми, на яку покладено функції визначення управлінських схем гармонізації інтересів і потреб суб'єктів господарювання за рахунок пошуку динамічної комбінації різних форм власності на природно-господарські ресурси конкретної території. Головним суб'єктом, який визначає вибір напрямів розвитку, виходячи з духовних, культурних і соціальних спрямувань, є територіальна спільнота.

Оцінку ефективності функціонування ТерЕЕК рекомендовано проводити згідно з наданою нижче формулою визначення загального індексу еколого-економічного ризику - І_R .

де I_{b (o)} , I_{b (t)} - групові індекси ризиків діяльності виробничого кластеру відповідно до базового (о) та поточного (t) періодів, які відображають виробничі, кредитно-фінансові, інвестиційні та ринкові ризики;

I_е(о) , I_е(t) - групові індекси екологічної небезпеки відповідно до базового (о) та поточного (t) періодів, які відображають рівень деформації природного навколишнього середовища, включаючи зниження біорізноманіття, цілісності природних екосистем, рівень забруднення навколишнього середовища тощо;

I_{у (о)} , I_{у (t)} - групові індекси управлінських ризиків, відповідно до базового (о) та поточного (t) періодів, які відображають неефективність територіального управління;

n, m, k - вагові коефіцієнти, які відображають значущість групових індексів ризику I_b ; I_е ; I_у .

Пріоритетами економіко-інституційного забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонального партнерства визначено: формування певних соціальних умов, які дають можливість реалізовувати ідею еколого-орієнтованого розвитку регіону; формування нових відносин між суб'єктами економічної діяльності і населенням регіону; гарантування правових умов співпраці приватного бізнесу, суспільства і держави. Головним, системоформуючим фактором у регіональному еколого-економічному партнерстві визначено співробітництво, при якому регіональні владні та корпоративні структури у вигляді кластерів функціонують на рівноправних засадах.

Розроблено структуру завдань регіонального партнерства, до якої входять: екологічне інвестування в технічне переозброєння; еколого-орієнтоване оновлення парку устаткування; екологізація технологічних процесів; розвиток наукоємних екологічно ефективних виробництв; розробка екологічно забезпечених проривних технологій; поліпшення системи управління екологічними матеріальними і фінансовими ресурсами; поліпшення інституціонального середовища по забезпеченню еколого-орієнтованого розвитку регіону.

Як мотиваційну основу забезпечення партнерства з боку регіональних структур визначено врахування можливості залучення додаткових ресурсів та джерел фінансування бізнесу, що знижує навантаження на бюджет, а також більш дієву систему управління проектом, яка підвищує ефективність регіональних витрат. Загальним мотиваційним фактором участі в регіональному партнерстві приватного сектору економіки визначено можливості для розвитку інноваційного еколого-орієнтованого бізнесу.

ВИСНОВКИ

Встановлено, що для подолання кризового стану навколишнього природного середовища в Україні необхідно використовувати сучасні, розвинуті економіко-організаційні форми забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів. У зв'язку з цим у дисертаційній роботі здійснено теоретико-методологічне узагальнення та вирішення наукового завдання щодо економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів України в ринкових умовах. Авторський підхід відрізняється від інших тим, що еколого-економічний ефект розвитку регіонів досягається за умови використання кластерних форм організації діяльності та сучасної методології впорядкування регіонального простору за рахунок розвинутого інституціонального середовища.

У теоретичному аспекті:

1. Сформульовано теоретичні положення еколого-економічного розвитку регіонів на засадах створення територіальних еколого-економічних кластерів (ТерЕЕК) - складних, еволюціонуючих, багаторівневих комплексів виробничих факторів, взаємодіючих у конкретному природному середовищі й соціальних умовах території в певному часі, в рамках яких неперервність еколого-орієнтованих відтворювальних процесів забезпечується за рахунок створення інституціональних умов щодо ефективного обігу природного капіталу.

2. Визначено напрями економіко-інституціонального забезпечення розвитку регіонів, що орієнтовані на трансформацію інструментів підтримки еколого-орієнтованої діяльності господарських систем, які враховують специфіку спонтанної самоорганізації суб'єктів господарювання зокрема інститутів підтримки корпоративних форм використання екологічних ресурсів з усуненням суперечностей між відповідними інтересами суб'єктів господарювання.

3. Запропоновано організаційну форму управління еколого-орієнтованим розвитком регіонів на основі принципів так званого м'якого управління природою, формування екосистем, кооперативності, екологічної відповідальності, інтегрального ресурсу, розумної достатності та допустимого ризику.

У методологічному аспекті:

1. Розкрито методологічні аспекти економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів як сукупність положень подолання суперечностей між суб'єктами господарювання, що обумовлені невизначеністю власного статусу територіальних екологічних ресурсів, на основі встановлення пріоритетних факторів розвитку, принципів гармонізації інтересів суб'єктів господарювання та територіальної конфігурації механізмів досягнення екологічних цілей.

2. Визначено тенденції системної організації розвитку областей України на основі аналізу розроблених діаграм співвідношення економічних та екологічних показників господарської діяльності, а також узагальнюючої логістичної схеми функціонування регіонів, які орієнтують на використання інноваційних методів управління еколого-орієнтованою діяльністю, що засновані на корпоративних відносинах.

3. Визначено, що в сучасних умовах домінуючим в економіко-інституціональному забезпеченні розвитку регіонів стає фактор екологічних інтересів територіальної спільноти, оскільки вони є первинною основою підвищення рівня добробуту населення.

4. Як методи підтримки регіональних еколого-орієнтованих ініціатив запропоновано створення ефективного симбіозу вільного підприємництва та регуляторних функцій держави на основі узгодження в економіко-інституціональному середовищі інтересів бізнесу, держави, регіонів, територіальних громад.

5. Визначено роль та місце диспропорцій, які обумовлені не тільки нерівномірним розміщенням ресурсного потенціалу та виробничих потужностей, але й специфікою екологічного стану навколишнього природного середовища регіонів у формуванні адаптивного економіко-інституціонального середовища еколого-орієнтованого розвитку.

6. Запропоновано сукупність економічних та організаційних механізмів управління еколого-орієнтованим розвитком регіонів, зокрема до економічних віднесено інвестиційні, банківські, фінансові, аудиторські, до організаційних ? законодавчі, нормативно-методичні та управлінські механізми.

У прикладному аспекті:

1. Розроблено моделі формування та управління територіальним еколого-економічним кластером. Для забезпечення належного виконання управлінських функцій запропоновано спеціальні консалтингові фірми.

2. Наведено структурну матрицю типізації територіальних еколого-економічних кластерів за функціональними ознаками - промислові, сільськогосподарські, транспортні, житлово-комунальні.

3. На основі оцінки екологічних конфліктів та особливостей організації економічної діяльності по областях України розроблено схему районування території, на якій виділено п'ятнадцять зон за умовами формування ТерЕЕК.

4. Для оцінки ефективності управління ТерЕЕК в дисертації запропоновано узагальнюючий індекс еколого-економічного ризику - І_R, за яким визначається складність управління природними, техногенними та економічними процесами з позицій ухилення від ризику, його обмеження, зниження, трансферту та прийняття ризику.

5. Як пріоритетний інститут у формуванні ТерЕЕК визначено регіональне партнерство між владними структурами, виробниками та територіальною спільнотою. Регіональне партнерство ? це інституціонально-організаційне об'єднання, яке створюється з метою реалізації масштабних еколого-економічних проектів. Мотивацією регіональних владних структур є вигода на основі одержання ефекту від приватного сектору за рахунок залучення його додаткових ресурсів та сучасного менеджменту. Мотивація виробників обумовлена вигодою від отримання нових можливостей для розвитку інноваційного бізнесу. Мотивацією територіальної спільноти є зростання добробуту за рахунок активізації бізнес-діяльності та покращення екологічного стану території.

6. Як інструменти створення ТерЕЕК запропоновано: інвестиційні фонди, венчурні компанії, особливі економічні зони, концесії, технопарки, адресні інвестиційні програми, закриті пайові інвестиційні фонди нерухомості, а також пільги по податках, бюджети розвитку, субсидування відсотків по кредитах тощо.

7. Запропоновано відбір інструментів еколого-економічного регулювання проводити за двома основними критеріями ? ефективності та здатності до реалізації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділи в колективних наукових виданнях:

1. Лісові ресурси / [Я.В. Коваль, О.А. Голуб, І.М. Лицур, А.І. Карпук, О.М. Дзюбенко, Ю.І. Бистрякова] // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Харківської області на період до 2015 року. ? К.: РВПС України НАН України, 2005.- С. 41 - 42. (Особистий внесок: аналіз і оцінка лісових ресурсів).

2. Лісові ресурси / [Я.В. Коваль, О.А. Голуб, І.М. Лицур, І.Я. Антоненко, Р.Б. Бабич, А.І. Карпук, О.М. Дзюбенко, Ю.І. Бистрякова] // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Херсонської області на період до 2015 року. ? К.: РВПС України НАН України, 2005.- С. 34-35. (Особистий внесок: сформульовано особливості впливу лісів на стан навколишнього середовища).

3. Лісові ресурси / [Я.В. Коваль, В.С. Бондар, О.А. Голуб, І.М. Лицур, І.Я. Антоненко, Р.Б. Бабич, Ю.І. Бистрякова, О.М. Дзюбенко, М.А. Степаненко] // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Хмельницької області на період до 2015 року. ? К.: РВПС України НАН України, 2005. ? С. 33-34. (Особистий внесок: визначено обсяги відтворення лісових ресурсів).

4. Земельні ресурси / [Л.О. Шашула, Ю.І. Бистрякова] // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Харьківської області на період до 2015 року.

5. ? К.: РВПС України НАН України, 2005. ? С. 34 - 36. (Особистий внесок: проведено аналіз структури землекористування).

6. Формування територіальної структури господарства / [Л.Г. Чернюк, О.Л. Бабко, О.М. Фащевська, Ю.І. Бистрякова] // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Одеської області на період до 2015 року. ? К.: РВПС України НАН України, 2005. ? С. 87 ? 89. (Особистий внесок: оцінка територіальної структури господарства).

7. Територіальна структура господарства / [Чернюк Л.Г., М.І. Фащевський, Пепа Т.В., Бабко О.Л., Бистрякова Ю.І.] // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Миколаївської області на період до 2015 року. ? К.: РВПС України НАН України, 2005. ? С. 91 ? 93. (Особистий внесок: аналіз і оцінка виробничого комплексу).

8. Формування територіальної структури господарства / [Л.Г. Чернюк, О.Л. Бабко, О.Б. Шмаглій, Ю.М. Хвесик, Ю.І. Бистрякова] // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Донецької області на період до 2015 року. ? К.: РВПС України НАН України, 2005. ? С. 103 ? 104. (Особистий внесок: оцінка розміщення виробництва).

9. Формування територіальної структури господарства / [Л.Г. Чернюк, О.Л. Бабко, В.Л. Троян, І.М. Бобух, Ю.І. Бистрякова] // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Чернігівської області на період до 2015 року.

10. ? К.: РВПС України НАН України, 2005. ? С. 106 - 110. (Особистий внесок: аналіз та оцінка економічної діяльності).

11. Формування територіальної структури господарства / [М.І. Фащевський, О.Б. Шмаглій, Ю.М. Хвесик, Ю.І. Бистрякова] // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Івано-Франківської області на період до 2015 року. ? К.: РВПС України НАН України, 2005. ? С. 97 ? 99. (Особистий внесок: оцінка територіальної структури інвестиції).

Статті у наукових фахових виданнях:

12. Бистрякова Ю.І. Економіко-інституційне середовище еколого-орієнтованого розвитку в регіоні / Ю.І. Бистрякова // Економіка природокористування і охорони довкілля : [зб. наук. праць]. ? К.: РВПС України НАН України, 2005. ? С. 175 -180.

13. Бистрякова Ю.І. Особливості процесу системної організації регіонів в Україні / Ю.І. Бистрякова // Продуктивні сили і регіональна економіка: [зб. наук. праць: у 2 ч.]. ? К.: РВПС України НАН України, 2006. ? Ч. 1. ? С. 35-40.

14. Бистрякова Ю.І. Методологічні аспекти забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів в Україні / Ю.І. Бистрякова // Економіка природокористування і охорони довкілля : [зб. наук. праць]. ? К.: РВПС України НАН України, 2006. ? С. 42 - 49.

15. Бистрякова Ю.І. Тенденції кластерізації еколого-орієнтованої діяльності / Бистрякова Ю.І. // Продуктивні сили і регіональна економіка: [зб. наук. праць у 2 ч.]. - К.: РВПС України НАН України, 2007. ? Ч. 2. ? С. 186 ?190.

16. Бистрякова Ю.І. Інститут партнерства як сучасний механізм забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів в умовах ринкового середовища / Ю.І. Бистрякова // Економіка природокористування і охорони довкілля: [зб. наук. праць]. ? К.: РВПС України НАН України. ? 2007. ? С. 131-138.

17. Бистрякова Ю.І. Промислові територіальні еколого-економічні кластери: визначення, аспекти забезпечення розвитку / Ю.І. Бистрякова // Економіка промисловості України : [зб. наук. праць]. ? К.: РВПС України НАН України, 2007. ? С. 96 - 102.

Матеріали наукових конференцій: