Організаційно-економічні основи захисту інтересів споживачів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Побудова в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки тісно пов'язана зі створенням гідних умов для проживання населення, захисту прав громадян у всіх сферах життєдіяльності. Реалізація цих стратегічних завдань вимагає ефективної соціально-економічної політики, значне місце в якій займає забезпечення консюмеризму як системи захисту інтересів споживачів, важливого фактору підвищення якості життя населення.

Вплив консюмеризму на соціально-економічні процеси проявляється насамперед у стимулюванні ділової активності: дедалі більше підприємців усвідомлюють, що лідерами на ринку стають ті, що найактивніше задовольняють вимоги споживачів, а перспективи росту має передусім соціально-відповідальний бізнес. Сприяючи забезпеченню споживання населенням якісних благ, консюмеризм впливає на ріст життєвого рівня населення, виступає двигуном соціального розвитку.

Різноманітним аспектам консюмеризму були присвячені праці таких зарубіжних вчених, як Ф. Котлер, П. Друкер, Дж. Хірст, Л. Розенберг, Дж. Гобсон, Ж.-Ж. Ламбен, Ж. Бремонд, А. Желедан та ін. До аналізу механізмів консюмеризму в Україні одними з перших звернулися Мандибура В.О., Язвінська О.М., Герасимова С.В. В їх доробку - теоретичне обґрунтування необхідності його розвитку як важливої складової забезпечення якісних стандартів життєвого рівня населення, загальна якісна оцінка консюмеризму як соціального явища та економічного механізму, дослідження історії його розвитку у різних країнах світу. Проблеми консюмеризму в регіональному розрізі досліджували: Сорока І.В., Коломийцева С.І., Аханенко Л.І., Балабанова Л.В. Питання захисту інтересів споживачів в Україні вивчали також Городецька Т.Н., Слабковська І.Р., Галат Л.М., Кравченко В.М., Кисільова Т.М. та інші.

Попри зростання усвідомлення вчених та практиків щодо необхідності дослідження консюмеризму, коло питань, пов'язаних з цим явищем, у вітчизняній науці розкрито недостатньо. Зокрема, відсутні єдине визначення та єдиний підхід до трактування поняття „консюмеризм”, досі не розроблено методику оцінки консюмеризму. Це відчутно впливає на стан забезпечення захисту інтересів споживачів, негативно позначається на відповідних характеристиках розвитку споживчого ринку України.

В умовах глобалізації економіки та різкої поляризації суспільства постає гостра потреба в науковому осмисленні проблем становлення вітчизняного консюмеризму, формування ціннісних установок у громадян на організацію структур захисту своїх споживчих інтересів. Діяльність таких структур в європейському споживчому просторі є важливим елементом примноження соціального капіталу. Тому дослідження сутності, структури, завдань консюмеризму в Україні та особливостей його прояву на регіональному рівні є актуальним, відповідає запитам теорії і практики регіонального управління.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обґрунтування організаційно-економічних основ системи захисту інтересів споживачів та пропозицій щодо вдосконалення регіональної споживчої політики в умовах побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Мета дослідження зумовлює розв'язання комплексу таких завдань:

- поглибити понятійно-термінологічний апарат консюмеризму;

- визначити вплив консюмеризму на соціально-економічні процеси;

- проаналізувати зарубіжний досвід ефективної організації консюмеризму в країнах з розвиненою ринковою економікою;

- розкрити організаційну структуру системи консюмеризму в Україні;

- здійснити оцінку державної споживчої політики, з'ясувати її вплив на розвиток вітчизняного консюмеризму;

- проаналізувати основні проблеми розвитку консюмеризму на регіональному рівні та визначити раціональну послідовність їх вирішення;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення регіональної споживчої політики;

- розробити методичний інструментарій вимірювання розвитку консюмеризму в регіоні.

1. Теоретико-методологічні засади дослідження захисту інтересів споживачів

З'ясовано сутність концепції консюмеризму як системи захисту інтересів споживачів, проаналізовано підходи до її трактування, визначено вплив консюмеризму на соціально-економічні процеси, висвітлено досвід організації консюмеризму в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Проведене дослідження засвідчило відсутність у зарубіжній та вітчизняній науці єдиного визначення консюмеризму та, відповідно, єдиного підходу до його трактування. Розмаїття тлумачень консюмеризму зумовлено насамперед динамікою його еволюції, розширенням і поглибленням його змістовної сутності в процесі розвитку ринкових відносин.

В дисертації доводиться обмеженість поширеного у вітчизняній науці підходу до трактування консюмеризму, який полягає в його ототожненні з поняттям „захист прав споживачів”. Закони, що декларують права споживачів, не в змозі подолати всі потенційні зловживання у комерційній сфері. Консюмеризм вимагає, щоб поведінка підприємців детермінувалася не лише законами і нормативами, а й соціальними нормами і правилами професійної етики. Отже, консюмеризм є системою захисту інтересів споживачів, як гарантованих державою, так і тих, що не знайшли свого відображення у споживчому праві.

В роботі обґрунтовано, що консюмеризм - це система відносин, що виникають у рамках організованого суспільного руху, спрямованого на захист інтересів споживачів та підвищення соціальної відповідальності виробників і продавців товарів (послуг) перед покупцями й суспільством загалом. Причому в поняття „виробники” входять не лише виробники товарів і послуг, а й виробники рекламного продукту. Консюмеризм породжує відносини між споживачами та виробниками й продавцями товарів (послуг), між державою та представниками підприємницької діяльності, між споживачами та органами з захисту їх прав, між державними та недержавними організаціями, що діють в інтересах споживачів.

Консюмеризм є системним явищем. Систему консюмеризму визначено як сукупність взаємопов'язаних елементів, якими виступають інститути консюмеризму, норми захисту прав споживачів, споживчі традиції, ідеологія, свідомість, погляди, культура тощо. Відповідно, елементами системи консюмеризму є: інституційна - підсистема, яка визначає суб'єктний склад та організаційну структуру консюмеризму; нормативна - сукупність правових норм, що регулюють сферу захисту прав споживачів; ідеологічна - споживча ідеологія, свідомість, культура, довіра, погляди, традиції споживання та неписані правила поведінки, що склалися у суспільстві; комунікативна - сукупність інтегративних зв'язків між елементами системи консюмеризму.

У сучасному суспільстві консюмеризм виконує функцію забезпечення споживачам свободи вибору, захисну, інформаційну, просвітницьку та регулюючу функції, проявляючись у виробничій сфері, торгівлі, сферах послуг, реклами і навіть у політиці. Консюмеризм сприяє підвищенню ділової активності й соціальної відповідальності у бізнесі, зростанню життєвого рівня населення, а також примноженню соціального капіталу - потужного ресурсу, основною властивістю якого є ступінь довіри між членами суспільства.

Аналіз досвіду організації консюмеризму в країнах з розвиненою ринковою економікою показує: хоча всі консюмеристські утворення проводять свою діяльність з метою захисту інтересів споживачів, все ж у світі єдиної організаційної моделі її досягнення не спостерігається. Так, у Франції діє централізована система захисту прав споживачів, у Великобританії - децентралізована, у Німеччині існують окремі федеральні органи, які здійснюють контроль за відповідними секторами ринку.

Хоча в сучасному суспільстві важливою складовою системи консюмеризму є державні органи, саме споживачі і їхні об'єднання залишаються стержнем і рушійною силою консюмеристського руху в країнах з розвиненою економікою. Тут насамперед поведінка споживачів визначає структуру суспільного виробництва, споживачі сприяють підвищенню якості товарів та забезпеченню їх добросовісної реалізації, а процес прийняття законодавчих актів в інтересах споживачів досі відбувається під тиском громадських організацій. Кількість громадських консюмеристських організацій в різних країнах неоднакова. Фахівці вважають: чим їх більше в країні, тим краще захищені інтереси споживачів.

2. Аналіз системи захисту інтересів споживачів в Україні

Запропоновано її організаційну структуру, здійснено оцінку державної споживчої політики, проаналізовано проблеми розвитку консюмеризму на регіональному рівні (на прикладі Закарпатської області), визначено раціональну послідовність їх вирішення, подано соціологічну оцінку настроїв громадян щодо їхніх споживчих прав та діяльності державних консюмеристських органів у Закарпатській області.

Сучасний вітчизняний консюмеризм має сформовану організаційну структуру. Вона включає підсистему державних органів із захисту прав споживачів, підсистему громадського захисту прав споживачів та комерційні структури, які виконують ті чи інші функції консюмеризму. До останніх відносимо організації, орієнтовані на просвіту споживачів, а також соціально відповідальні підприємства й організації, котрі у своїй діяльності керуються принципами соціально-етичного маркетингу.

У вітчизняній системі консюмеризму можна виділити три рівні: загальнодержавний, регіональний та місцевий. Розвиток консюмеризму на місцевих рівнях веде до розвитку регіонального консюмеризму, що, в свою чергу, поглиблює розвиток консюмеризму на загальнодержавному рівні.

Відповідно до положень низки державних документів щодо захисту прав споживачів пріоритетними напрямками державної споживчої політики в Україні сьогодні є: забезпечення контролю за вирішенням питань, пов'язаних із захистом прав споживачів; гармонізація вітчизняного законодавства в сфері захисту прав споживачів з відповідними директивами ЄС; підвищення рівня освіченості населення з питань споживчих прав; забезпечення високого рівня професійної підготовки працівників сфери захисту прав споживачів; участь у міжнародному консюмеристському русі.

Виконання Програми захисту прав споживачів на 2003-2005 рр. сприяло розвитку консюмеризму в Україні, підвищенню споживчої свідомості громадян. Про це свідчить, зокрема, щорічне зростання кількості звернень до органів Держспоживстандарту України.

Разом з цим, є фактори, що ускладнюють реалізацію споживчої політики. Основними з них є: використання застарілих стандартів, норм і правил; невідповідність метрологічного забезпечення виробництва продукції сучасним вимогам; недостатній рівень використання сучасних інформаційних технологій; недостатнє фінансування сфери захисту прав споживачів та технічного регулювання. Розв'язання зазначених проблем потребує координації діяльності органів виконавчої влади у сферах захисту прав споживачів та технічного регулювання, належного організаційного, матеріально-технічного і фінансового забезпечення консюмеризму в країні.

Сучасна державна споживча політика в Україні відводить дедалі вагоміше місце в системі консюмеризму регіональним органам у справах захисту прав споживачів, які мають змогу реалізовувати відповідну політику згідно особливостей споживчого ринку того чи іншого регіону.

Спеціалістами Закарпатського облуправління у справах захисту прав споживачів перевіряється протягом року в середньому 1092 суб'єкти господарської діяльності сфер торгівлі, ресторанного господарства та послуг. В період з 2004 по 2006 рр. включно по області спостерігається тенденція до зниження кількості підприємств-порушників прав споживачів. Зменшується і середня кількість порушень на підприємство.

Найпоширенішими порушеннями прав споживачів в Закарпатській області є: реалізація товарів (послуг) без відповідних супровідних документів; відсутність своєчасної та повної інформації про товари; виробництво і продаж товарів (послуг), які не відповідають вимогам нормативних документів; обман покупців і замовників; продаж товарів, робіт, послуг без видачі розрахункового документу, що засвідчує факт купівлі.

Внаслідок застосування методу логіко-змістовного моделювання в дисертації визначено проблеми розвитку консюмеризму в області та запропоновано раціональну послідовність їх вирішення.

Дослідження настроїв громадян щодо їхніх споживчих прав та діяльності державних консюмеристських органів у Закарпатті (опитано квотну вибірку респондентів обсягом 1245 осіб) дозволило визначити наступні тенденції:

1) переважна більшість жителів області (78,9%) знає про існування державної служби захисту прав споживачів в Україні. Проте знання про консюмеристську службу більшості з них (63,6%) носять суто загальний характер. Про існування основного консюмеристського органу в області (обласного управління у справах захисту прав споживачів) відомо лише 15,3% жителів Закарпатської області. Найвищий рівень поінформованості спостерігається в Ужгороді та Мукачеві. Найменш обізнаними про консюмеристську службу є мешканці Рахівського та Великоберезнянського районів;

2) при вирішенні непорозумінь з продавцями товарів, послуг 6,8% громадян звертаються до відповідних органів з метою захисту своїх споживчих прав. 25% жителів Закарпатської області бодай раз погрожували продавцям (виробникам) зверненням до державних органів із захисту споживчих прав;

3) найактивнішими захисниками своїх споживчих інтересів є жителі м. Мукачева й Мукачівського району. Друге місце по активності посідають мешканці м. Ужгорода й Ужгородського району. Серед опитаних респондентів жоден із жителів міст Чопу і Хуста, Великоберезнянського та Хустського районів не захищав споживчі права через державні органи;

4) основним приводом звернень до органів із захисту прав споживачів є придбання неякісного товару (43,3%). На користь споживачів вирішуються 77% скарг, що поступають до державних органів у області;

5) недовіра до консюмеристських органів являється основною причиною слабкої активності громадян щодо захисту своїх споживчих прав. У жодному з міст і районів області відсоток респондентів, які довіряють державним консюмеристським органам, не перевищує 50%. Майже третина респондентів, які ніколи не мали справу з консюмеристськими організаціями, мають потребу в допомозі служби захисту прав споживачів, проте не знають, де вона знаходиться і в якому порядку необхідно до неї звертатися;

6) 31,6% жителів Закарпатської області вважають, що взагалі не володіють консюмеристськими знаннями, 50% - недостатньо обізнані і лише 18,3% респондентів вважають себе добре обізнаними в даній сфері. Визначено, що ступінь обізнаності в респондентів про права споживачів впливає на їх ставлення до державних органів, які захищають ці права. Отже, заходи по підвищенню освіченості населення у сфері захисту прав споживачів повинні сприяти зростанню довіри до державних інститутів консюмеризму.

Результати аналізу консюмеристських настроїв та статистичних даних засвідчили територіальну неоднорідність розвитку консюмеризму в області. Тому в дисертації наголошується, що роботу державних органів недоцільно організовувати в рамках єдиної регіональної програми захисту інтересів споживачів.

3. Шляхи підвищення рівня захисту інтересів споживачів

Визначено напрями вдосконалення регіональної споживчої політики, запропоновано методичний інструментарій вимірювання розвитку регіонального консюмеризму, здійснено територіальний розподіл завдань споживчої політики в Закарпатській області на основі оцінки розвитку окремих аспектів консюмеризму у містах і районах регіону.

В дисертації доводиться, що сучасна регіональна споживча політика потребує переорієнтації основної уваги з виявлення порушень прав споживачів на врахування консюмеристських настроїв громадян, на допомогу їм у підвищенні рівня знань у цій сфері.

Для подальшого розвитку консюмеризму в Закарпатті пріоритетними напрямками регіональної консюмеристської політики мають стати просвітництво у сфері захисту прав споживачів та вдосконалення організаційного забезпечення консюмеризму. Очікуваний ефект від реалізації першого напряму політики є: ріст споживчої свідомості громадян, підвищення рівня довіри до інститутів консюмеризму, зростання активності населення щодо захисту споживчих інтересів особисто та через консюмеристські органи, підвищення соціальної відповідальності суб'єктів господарювання. Реалізація цього напряму споживчої політики має здійснюватися через наступні заходи: висвітлення результатів роботи органів із захисту прав споживачів у ЗМІ; проведення консюмеристськими органами зустрічей і семінарів як для споживачів, так і для суб'єктів господарювання; поширення спеціальної літератури серед населення; розвиток соціальної реклами щодо проблем захисту споживачів; створення можливості безперебійного контакту громадян з консультантами щодо захисту прав споживачів.

Для підвищення рівня захисту інтересів споживачів необхідно вдосконалювати організаційне забезпечення консюмеризму по всій території області. Серед заходів цього напряму важливими є: збільшення кадрового складу Закарпатського облуправління у справах захисту прав споживачів; сприяння створенню й підвищенню ефективності діяльності структурних підрозділів з питань захисту прав споживачів при органах місцевого самоврядування; сприяння створенню й активізації громадських організацій-консюмеристів.

Можливі шляхи подолання основних перешкод в ефективному функціонуванні громадських організацій-консюмеристів наступні: надання державних ґрантів на кращі проекти громадських організацій; часткове фінансування витрат громадських організацій за рахунок місцевих бюджетів; проведення рекламно-пропагандистських кампаній, спрямованих на сприяння усвідомленню споживачами вигод, що несуть суспільству споживчі об'єднання; інформаційна підтримка споживчих об'єднань; налагодження державними органами з захисту прав споживачів партнерських взаємовідносин із громадськими консюмеристськими організаціями; посилення орієнтації ВГО „Союз споживачів” на об'єднання зусиль із громадськими організаціями не лише регіонального, а й місцевих рівнів.

Подолання територіальної неоднорідності розвитку регіонального консюмеризму вимагає попереднього його виміру. В дисертації запропоновано методичний інструментарій вимірювання розвитку консюмеризму на територіях регіону, в основі якого лежить побудова й розрахунок синтетичного показника - регіонального індексу розвитку консюмеризму (РІРК). Значення РІРК у розрізі міст і районів області пропонується розраховувати за формулою 1.

, (1)

де Ij-значення регіонального індексу розвитку консюмеризму на j-вій території; Ikj-значення k-вої компоненти РІРК на j-вій території; -коефіцієнт ваги k-тої компоненти РІРК.

Запропонований методичний інструментарій дозволяє визначити рейтинг кожного міста і району в регіоні як за загальним рівнем розвитку консюмеризму, так і за окремими його складовими. Це забезпечується завдяки закладення в основу розрахунку РІРК компонент, які відображають розвиток основних аспектів консюмеризму. Такими компонентами є: 1) освіченість населення у сфері захисту прав споживачів; 2) активність населення щодо відстоювання своїх споживчих інтересів; 3) інфраструктурне забезпечення консюмеризму. Розрахунок компонент РІРК здійснюється за формулами (2) і (3).

, (2)

де ;

, (3)

де -нормований i-тий показник k-тої компоненти РІРК на j-вій території; -вага, з якою і-тий показник k-тої компоненти враховується при розрахунку Ikj.

За експертною оцінкою пріоритетність компонент є наступною: перша компонента впливає на РІРК з вагою 0,4, решта дві мають слабкіший вплив на визначення території регіону на шкалі РІРК і увійшли в розрахунок з вагою по 0,3 відповідно.

Практичне застосування методичного інструментарію дозволило згрупувати території області за рівнем розвитку консюмеризму.

При плануванні, розробці та реалізації регіональної споживчої політики необхідним є застосування диференційованого підходу до кожної групи територій за рівнем розвитку консюмеризму.

Основою для розробки регіональних програм захисту прав та інтересів споживачів повинен стати розподіл завдань споживчої політики по території області згідно розрахованих значень компонент РІРК. Так, зусилля консюмеристських органів щодо підвищення рівня освіченості населення у сфері захисту прав споживачів доцільно активізувати першочергово у Рахівському та Великоберезнянському районах. У другій черзі за необхідністю зосередження уваги на проблемах освіченості споживачів знаходяться місто Берегово, Берегівський, Іршавський і Тячівський райони; у третій - Виноградівський, Воловецький, Міжгірський і Хустський райони та м. Хуст.

Найбільш економічно виправданим стане здійснення пропаганди відстоювання споживчих інтересів у м. Берегово, Хуст, Берегівському, Великоберезнянському і Хустському районах (дані території займають найнижчі рейтингові позиції щодо активності громадян по захисту своїх споживчих прав та інтересів). Передумови для розвитку компоненти активності громадян щодо відстоювання своїх споживчих прав та інтересів на вищезгаданих територіях створить також ефективна реалізація заходів щодо просвіти населення у сфері консюмеристського законодавства.

Розвиток інфраструктурного забезпечення консюмеризму в Закарпатській області вимагає найбільших ресурсних затрат серед напрямків регіональної споживчої політики, оскільки в групу аутсайдерів за станом інфраструктурного забезпечення консюмеризму потрапили аж вісім територій області: м. Берегово і Берегівський район, Великоберезнянський, Воловецький, Іршавський, Міжгірський, Перечинський, Свалявський райони, м. Хуст і Хустський район. З метою вдосконалення інфраструктурного забезпечення консюмеризму тут необхідно активно сприяти створенню громадських споживчих об'єднань та структурних підрозділів з питань захисту прав споживачів при органах місцевого самоврядування.

Висновки

ринковий консюмеризм споживчий регіональний

В результаті проведеного дисертаційного дослідження сформульовано низку висновків і пропозицій. Основні з них такі:

1. Розвиток організаційно-економічних аспектів захисту інтересів споживачів забезпечують процеси інституціоналізації консюмеризму.

Консюмеризм являє собою систему відносин, що виникають у рамках організованого суспільного руху, спрямованого на захист інтересів споживачів та підвищення соціальної відповідальності виробників і продавців товарів (послуг) перед покупцями й суспільством загалом. Забезпечуючи споживачам свободу вибору та виконуючи захисну, інформаційну, просвітницьку і регулюючу функції, консюмеризм виступає тим механізмом у сучасному суспільстві, який сприяє вирівнюванню ринкових позицій споживача і продавця, виступає рушієм ділової активності, фактором підвищення життєвого рівня населення та примноження соціального капіталу.

2. Україна - одна з перших країн колишнього СРСР, які стали на шлях формування механізмів захисту інтересів споживачів. Сучасну організаційну структуру вітчизняного консюмеризму складають: система державних органів із захисту прав споживачів, система громадського захисту прав споживачів та комерційні структури, які виконують ті чи інші функції консюмеризму.

3. Аналіз проведеної органами виконавчої влади України роботи у сфері захисту інтересів споживачів показав, що 2003-2005 рр. стали важливим етапом розвитку вітчизняного консюмеризму. Постійне вдосконалення національного законодавства про захист прав споживачів, інформування і просвіта населення з питань споживчих прав, підвищення рівня професійної підготовки фахівців відповідної сфери, співпраця з міжнародними організаціями-консюмеристами і посилення ролі регіональних органів із захисту прав споживачів у реалізації державної консюмеристської політики позитивно вплинули не лише на стан споживчого ринку, а й на активність споживачів щодо відстоювання своїх інтересів. Разом з цим, реалізацію споживчої політики ускладнюють використання застарілих стандартів, норм і правил, невідповідність метрологічного забезпечення виробництва продукції сучасним вимогам, недостатній рівень використання сучасних інформаційних технологій, недостатнє фінансування сфери захисту прав споживачів та технічного регулювання.

4. Результати аналізу регіональних особливостей та проблем консюмеризму на прикладі Закарпатської області свідчать про необхідність пошуку шляхів покращення ситуації в цій сфері. Основними проблемами розвитку консюмеризму в регіоні є: недостатня кількість громадських організацій споживачів в області (базова проблема); низький рівень обізнаності громадян про свої споживчі права та можливості їх реалізувати; незадовільний кількісний склад кадрів консюмеристських органів (проблеми другого рівня); низький рівень поінформованості громадян про діяльність служби захисту прав споживачів; низький рівень довіри громадян до державних органів із захисту прав споживачів; недостатня кількість консюмеристських утворень на території області (проблеми третього рівня); низька активність споживачів щодо відстоювання своїх прав особисто та через консюмеристські органи; нераціональне розташування консюмеристських органів по території області (проблеми четвертого рівня). Результати проведеного соціологічного опитування громадян з метою вивчення їх консюмеристських настроїв підтверджують гостроту вище перерахованих проблем.

5. Для подальшого розвитку консюмеризму в Закарпатській області пріоритетними напрямками регіональної споживчої політики мають стати просвітництво у сфері захисту прав споживачів та вдосконалення організаційного забезпечення консюмеризму. Постала гостра потреба у переорієнтації основної уваги з виявлення порушень прав споживачів на врахування консюмеристських настроїв громадян, на допомогу їм у підвищенні рівня знань у цій сфері.

6. В забезпеченні процесів інституціоналізації консюмеризму в Україні важливим є створення сприятливого середовища для розвитку громадських організацій на основі врахування досвіду країн з розвинутою ринковою економікою. Вирішення проблем фінансового, правового і психологічного характеру у функціонуванні цих організацій дозволить їм перетворитися на реальну соціальну силу, спроможну диктувати свої умови на споживчому ринку, здійснювати зворотній оздоровлюючий вплив на економіку та суспільство країни загалом.

7. Неоднорідність розвитку консюмеризму в різних містах і районах Закарпатської області зумовлює недоцільність організації роботи державних органів у рамках єдиної регіональної програми захисту прав споживачів. Споживча політика на рівні даного регіону повинна ґрунтуватися на диференційованому за територіальною ознакою підході до вирішення проблем захисту інтересів споживачів.

8. Використання в практиці регіонального управління запропонованого методичного інструментарію вимірювання розвитку консюмеризму, в основі якого лежить побудова й розрахунок регіонального індексу розвитку консюмеризму, дає змогу проводити об'єктивні територіальні порівняння та визначати зони регіону, котрі в першу чергу потребують покращення тих чи інших аспектів консюмеризму. Результати застосування методичного інструментарію можуть виступити базою для розробки ефективних регіональних програм захисту інтересів споживачів, для оцінки напрямів політики в даній сфері, а також використовуватися для визначення пріоритетності стратегічних цілей регіонального розвитку.

Література

Гаврилець О.В., Дочинець Н.М. Регіональні аспекти розвитку консюмеризму в Україні // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Економіка”. Випуск 16. - Ужгород, 2004. - С. 50-59.

Дочинець Н.М. До питання захисту прав споживачів туристичних послуг в Україні // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - Чернівці: АНТ Лтд, 2005. - Вип. IV. Ч. 2. - С. 285-291.

Дочинець Н.М. Роль державних регіональних органів у справах захисту прав споживачів у розвитку вітчизняного консюмеризму // Регіональна економіка. - 2005. - №4. - С. 167-172.

Дочинець Н.М. Про основні перешкоди у функціонуванні та розвитку громадських організацій-консюмеристів в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Випуск 209: В 4 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Т. 3. - С. 783-791.

Дочинець Н.М. Рекламний ринок як об'єкт впливу консюмеризму // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Економіка”. - Ужгород, 2005. - Випуск 18.- С. 25-29.

Дочинець Н.М. Практичні аспекти реалізації державної консюмеристської політики в Закарпатській області // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональні суспільні системи: ресурси і механізми ефективного управління: Зб. наук. праць. Вип. 2 (58) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред. академік НАН України М.І. Долішній. - Львів, 2006. - С. 174-181.

Размещено на Allbest.ru