Управління витратами у машинобудівних корпораціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

УДК 338.512:621

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(машинобудування та приладобудування)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ У МАШИНОБУДІВНИХ КОРПОРАЦІЯХ

Дідик Андрій Миколайович

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України КУЗЬМІН ОЛЕГ ЄВГЕНОВИЧ, Національний університет «Львівська політехніка», директор навчально-наукового інституту економіки і менеджменту

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор Данилюк Микола Олексійович, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, завідувач кафедри економіки підприємства

кандидат економічних наук Погор Елов Юрій Сергійович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, доцент кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Захист відбудеться «4» листопада 2008 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті «Львівська політехніка» (79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 12, IV н.к., ауд. 209-А).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» (79013, м. Львів, вул. Професорська, 1).

Автореферат розісланий «2» жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н. Завербний А.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах динамічного розвитку ринкового середовища перед підприємницькими структурами постають проблеми підвищення їх конкурентоспроможності в усіх сферах (товарній, технічній, маркетинговій, управлінській, економічній тощо). Важливою передумовою для цього є оптимізація витрат підприємства за усіма комплексними статтями, елементами витрат, конкретними об'єктами, операціями, бізнес-процесами, що формує можливості для досягнення бажаного рівня фінансової результативності та раціонального розподілу обмежених організаційних ресурсів. Особливо актуальними проблеми ефективного управління витратами є для машинобудівних корпорацій, оскільки вони характеризуються значними обсягами виробничо-господарської діяльності, високим рівнем диверсифікації діяльності, складністю вертикальних та горизонтальних взаємозв'язків, наявністю широкого кола постачальників та споживачів, розвиненістю зовнішньоекономічних зв'язків, неоднорідністю технологічних циклів виробничо-господарської діяльності тощо. Усе це значно ускладнює процедури планування, обліку, аналізу, контролювання та регулювання витрат у корпораціях. Окрім цього, особливості формування та розвитку в Україні податкового, бухгалтерського, управлінського обліку зумовили виникнення значних суперечностей та невідповідностей щодо ідентифікації сутності та складу витрат, можливостей перенесення їх на собівартість чи визнання такими, що можуть фінансуватись лише з прибутку.

Створення організацій у вигляді акціонерних товариств передбачає виникнення притаманних та властивих лише цій формі підприємницької діяльності витрат, що пов'язані із емісією акцій, формуванням та розміщенням акціонерного капіталу, забезпеченням проведення зборів акціонерів, оприлюдненням річної фінансової звітності, проведенням аудиторських перевірок тощо. Акціонерна форма організування діяльності є достатньо дороговартісною. Це підтверджується існуючою тенденцією до реорганізації акціонерних товариств у товариства з обмеженою відповідальністю.

Вагомий внесок у розроблення теоретичних та прикладних засад управління витратами підприємств зробили такі вітчизняні та іноземні науковці: І.Алєксєєв, Є.Ананькіна, І.Балабанов, М.Білик, І.Бланк, В.Бочаров, Б.Буркінський, Ф.Бутинець, В.Гамаюнов, В.Геєць, С.Голов, С.Данілочкін, Н.Данілочкіна, М.Данилюк, Р.Дафт, А.Загородній, У.Когут, М.Колісник, О.Крайник, Є.Крикавський, П.Кузмішин, О.Кузьмін, В.Лещій, О.Мельник, О.Орлов, Г.Партин, Й.Петрович, Ю.Погорелов, А.Поддєрьогін, Д.Ру, В.Самочкін, Н.Селезньова, Р.Слав'юк, Д.Сульє, О.Терещенко, О.Тимофеєва, А.Турило, Д.Хан, В.Хруцький, Ю.Цал-Цалко, Л.Чижевська, Н.Чухрай, А.Шеремет, Д.Шим, В.Янік та інші. В опублікованих працях висвітлено погляди авторів на сутність витрат, запропоновано різні підходи до їхньої класифікації, розкрито методологічні та методичні засади управління витратами за різними підходами.

Особливості формування витрат у корпораціях висвітлюють у своїх працях В.Білошапка, А.Воронкова, В.Євтушевський, В.Павлов, М.Сірош, О.Терещенко, О.Щербак та інші. Зокрема, у працях цих авторів розкривається склад та сутність окремих груп витрат, які властиві лише акціонерній формі підприємницької діяльності.

Однак, незважаючи на значні досягнення в теорії та практиці управління витратами, існують розбіжності щодо трактування сутності витрат, побудови їх класифікацій залежно від цільового призначення, оцінювання ефективності їх формування та впливу на цільові економічні показники діяльності підприємства. Потребують вирішення проблеми управління витратами у машинобудівних корпораціях, уточнення складу та сутності корпоративних витрат, визначення впливу корпоративних витрат на фінансову результативність корпорацій. Необхідність наукового розроблення окреслених проблем з урахуванням специфіки вітчизняної економіки свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження та її прикладне значення для забезпечення ефективної діяльності вітчизняних машинобудівних корпорацій.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертаційного дослідження використані при розробленні держбюджетних тем Національного університету “Львівська політехніка”: ДБ/87 ВГС “Формування та використання механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур” (номер державної реєстрації №0104U002289), затвердженої рішенням НТР Національного університету “Львівська політехніка”, протокол №4 від 24 квітня 2003 р., на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва у 2003-2004 рр. Зокрема, запропоновано методичні положення щодо формування корпоративних витрат у виробничо-господарських структурах (розділ 1 «Формування механізму інноваційного розвитку ВГС», підрозділ 1.3.3. «Ресурсне забезпечення підприємства у період трансформації»); ДБ/ТЕОР «Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади» (номер державної реєстрації №0107U000837), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 27.10.06 р. №732, на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва у 2007-2008 рр. Зокрема, запропоновано методичні положення щодо визначення та оптимізації витрат, які властиві лише акціонерним товариствам (розділ 1 «Дослідження індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств та їх ролі у підвищенні ефективності», підрозділ 1.2. «Показники ефективності формування витрат») (Акт впровадження від 11.12.2007 р.). Проведені у дисертації дослідження за тематичним спрямуванням відповідають науковому напрямку кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» «Проблеми корпоративного управління в машинобудуванні та приладобудуванні» (номер державної реєстрації 0107U009523).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних та прикладних засад управління витратами у машинобудівних корпораціях. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити у роботі такі завдання:

уточнити трактування категорії «корпоративні витрати» та обґрунтувати їхній склад;

розвинути управління витратами на засадах застосування функціонального підходу;

проаналізувати підходи до класифікації витрат та систематизувати класифікаційні ознаки відповідно до цілей функцій управління витратами;

удосконалити етапність планування поточних витрат корпорації;

удосконалити методичні рекомендації з оцінювання впливу обсягу та структури корпоративних витрат на економічні результати діяльності підприємства на засадах використання кореляційно-регресійного моделювання; витрата корпоративний економічний управління

розробити систему показників оцінювання ефективності формування корпоративних витрат у машинобудівних корпораціях.

Об'єктом дослідження є витрати у машинобудівних корпораціях.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні засади управління витратами у машинобудівних корпораціях.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались такі методи: порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення (для уточнення категорій - Розділ 1, 2, 3; порівняння підходів до ідентифікації витрат - Розділ 1, підр. 1.1; удосконалення класифікації витрат - Розділ 2, підр. 2.1; порівняння форм фінансового забезпечення витрат - Розділ 2, підр. 2.3); групування та факторного аналізу (для виявлення тенденцій і дослідження витрат машинобудівних корпорацій - Розділ 2, підр. 2.2; для формування складу і вивчення динаміки корпоративних витрат окремих машинобудівних корпорацій - Розділ 1, підр. 1.2, Розділ 3, підр. 3.1); системний підхід (для побудови системи показників оцінювання ефективності формування корпоративних витрат - Розділ 3, підр. 3.1); формалізації та економіко-математичного моделювання (для розроблення методичних рекомендацій для оцінювання впливу обсягу та структури корпоративних витрат на економічні результати діяльності підприємства - Розділ 3, підр. 3.1). Формування кореляційно-регресійних моделей, що демонструють залежність між цільовими показниками та корпоративними витратами підприємств, здійснювалось з використанням пакету прикладних програм STATISTICA.

Теоретичною основою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України, що регламентують функціонування акціонерних товариств, діяльність підприємств машинобудівної галузі, сутність, склад та ідентифікацію витрат; наукові праці вітчизняних та зарубіжних науковців за проблемою; дані статистичної, фінансової та управлінської звітності машинобудівних підприємств України; статистичні матеріали Держкомстату України, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше розроблено:

систему показників оцінювання ефективності формування корпоративних витрат (коефіцієнти покриття, окупності, витратомісткості, навантаження, рентабельності, повернення, віддачі, координації тощо), яка покликана створити інформаційну базу стосовно ролі і значення корпоративних витрат в організації, їхнього впливу на основні економічні показники діяльності машинобудівної корпорації;

удосконалено:

методичні рекомендації для оцінювання впливу величини та структури корпоративних витрат на економічні результати діяльності підприємства на засадах використання кореляційно-регресійного моделювання, що дозволяє регулювати параметри корпоративних витрат з метою досягнення очікуваних значень цільових показників;

класифікацію витрат корпорації на засадах систематизації класифікаційних ознак за функціями управління витратами, що на відміну від існуючих дозволяє використовувати відповідний поділ витрат залежно від цілей, які переслідуються на кожному з етапів управління витратами;

дістали подальший розвиток:

тлумачення категорії «корпоративні витрати» як таких, що властиві лише корпоративним формам організації підприємницької діяльності та включають систематичні і несистематичні витрати. Таке визначення на відміну від існуючих дозволяє чітко виокремити місце корпоративних витрат у структурі витрат підприємств, а також визначити їхній вплив на економічні результати діяльності машинобудівних корпорацій;

процес управління витратами у корпорації на засадах використання функціонального підходу шляхом послідовної реалізації етапів: планування витрат, організування центрів відповідальності, мотивування працівників за оптимізацію витрат, контролювання та регулювання витрат. Це дозволяє комплексно охопити усі функції управління витратами та забезпечити логічний та послідовний управлінський процес;

етапність планування поточних витрат машинобудівних корпорацій (інформаційне забезпечення, визначення цілей та завдань поточного планування витрат, вибір методів калькулювання собівартості, формування калькуляцій собівартості за видами продукції, вибір форми і структури часткових кошторисів витрат та методів їх формування, розроблення зведеного кошторису витрат корпорації, формування матриці співвідношення витрат), яка забезпечує логічний процес планування витрат та відображає взаємозв'язки між витратами, що супроводжують різні сфери функціонування корпорації.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає у розробленні методичних рекомендацій щодо оцінювання впливу величини та структури корпоративних витрат на економічні результати діяльності підприємства на засадах використання кореляційно-регресійного моделювання; оцінювання ефективності формування корпоративних витрат на засадах системи показників; планування поточних витрат у машинобудівних корпораціях; управління витратами у корпораціях на засадах функціонального підходу. В межах формування регіональної програми розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах та ринку цінних паперів Львівської області результати дисертаційного дослідження використано Львівською обласною державною адміністрацією (Довідка №1-1/76-19 від 24.01.2008р.). Отримані результати також впроваджені на підприємствах: ЗАТ “Автонавантажувач” (Довідка №269 від 07.11.2007р.), ВАТ «ТЕХІНМАШ» (Довідка №113а від 03.04.2008 р.), ВАТ «Галицький механічний завод» (Довідка №86 від 23.04.2008 р.), що засвідчило їх прикладну цінність та можливість використання у машинобудівних корпораціях.

Основні положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка” при викладанні дисциплін «Корпоративне управління», «Бюджетування зовнішньоекономічної діяльності організації» (для студентів напряму «Менеджмент» галузі знань «Менеджмент і адміністрування»); «Планування та бюджетування зовнішньоекономічної діяльності підприємства» (для студентів напряму «Міжнародна економіка» галузі знань «Економіка і підприємництво») (Довідка №68-14-732 від 12.11.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені у роботі, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження було розглянуто та схвалено на таких всеукраїнських та міжнародних науково-практичних і науково-методичних конференціях: “Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку” (Львів, 2000р.), “Metody obliczeniowe i badawcze w rozwoju pojazdуw samochodowych i maszyn roboczych samojezdnych. Zarzadїanie i marketing w motoryzacji” (Жешув, 2005р.), “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (Львів, 2006р.), «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (Львів, 2006р.), «Обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємства» (Львів, 2007р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 20 наукових праць (2 монографії, 13 наукових статей, 5 тез доповідей на конференціях) загальним обсягом 35,79 др. ар., з них одноосібно автором 9 праць обсягом 3,56 др. ар. У фахових виданнях опубліковано 13 праць, з них 6 одноосібно.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, що викладені на 167 сторінках машинописного тексту. Матеріали дисертації містять 51 таблицю та 9 рисунків, які подані на 47 сторінках. Список використаних джерел із 214 найменувань розміщений на 22 сторінках, 8 додатків - на 11 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та основні завдання, предмет та об'єкт, теоретичну та методологічну базу дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні та прикладні засади управління витратами у машинобудівних корпораціях» зроблено порівняльний аналіз складу та ідентифікації витрат за податковим, бухгалтерським та економічним підходами, обґрунтовано трактування поняття «корпоративні витрати», виокремлено складові елементи корпоративних витрат, охарактеризовано послідовність етапів управління витратами у корпораціях згідно функціонального підходу.

На сучасному етапі корпорації займають провідну роль у формуванні валового національного продукту, особливо це стосується машинобудівних корпорацій, які створюють базу для розвитку усіх сфер національного господарства країни. Машинобудування є основою промисловості та відіграє вирішальну роль у реалізації досягнень науково-технічного прогресу в усіх галузях господарства. На частку машинобудівного сектора припадає близько 30% від загального обсягу промислової продукції. В Україні на сучасному етапі ця галузь розвинена недостатньо. Наприклад, у Японії, Німеччині, США питома вага машинобудування в промисловій структурі сягає від 40% до 50%. Високий рівень розвитку машинобудування формується корпораціями розвинених країн. Серед країн, що розвиваються, важке машинобудування орієнтується на добувну промисловість (видобуток нафти, гази, руди, вугілля) чи на металургійну промисловість (Індія, Бразилія, Аргентина). Машинобудівний комплекс посідає перше місце у світі з випуску валової продукції, друге місце за рівнем володіння основними фондами (25%) і перше місце за чисельністю промислового персоналу (42%).

Варто зауважити, що в українській правовій базі поняття «корпорація» істотно відрізняється від загальноприйнятого у світовій практиці, але за усіма ознаками, що відповідають ідентифікації корпорацій у міжнародному праві (відокремлення власності від управління й обмежена відповідальність, тобто відповідальність перед власниками обмежена її ресурсами, на відміну від структур, де зберігається необмежена відповідальність власників; здатність укладати контракти і володіти власністю; право власності, що може передаватись, забезпечуючи функціонування корпорації за межами життя її власників), корпорація ототожнюється із акціонерним товариством.

Сучасні реалії функціонування корпорацій в Україні зумовлюють необхідність ведення бухгалтерського, податкового та управлінського обліку, які передбачають відповідні підходи до ідентифікації витрат. Але лише економічний підхід, що базується на трактуванні витрат за вартісною теорією, дозволяє отримати реальну інформацію про обсяги та структуру витрат корпорації, реальний знос основних засобів та нематеріальних активів, об'єктивну собівартість продукції тощо.

Слід розрізняти поняття „витрати корпорації” та „корпоративні витрати”. Якщо „витрати корпорації” відображають усі сукупні витрати організацій, то „корпоративні витрати” мають специфічний характер, оскільки створення організацій у вигляді акціонерних товариств передбачає виникнення притаманних та властивих лише цій формі підприємницької діяльності витрат, що пов'язані із емісією акцій, формуванням та розміщенням акціонерного капіталу, забезпеченням проведення зборів акціонерів, оприлюдненням річної фінансової звітності, проведенням аудиторських перевірок тощо. Сутність, перелік та визнання корпоративних витрат чітко не закріплено та не визначено нормативно-правовими чи законодавчими документами. Як правило, вони розглядаються у контексті адміністративних чи інших витрат. Відповідно у акціонерних товариствах їх розглядають у розрізі обов'язкових, що не підлягають плануванню та регулюванню, вони не достатньо жорстко контролюються та не оптимізуються. З огляду на це виникає необхідність в уточненні сутності категорії “корпоративні витрати”, виокремленні складу цих витрат.

Вивчення літературних джерел, аналіз нормативно-правової бази та узагальнення практики функціонування вітчизняних акціонерних товариств дозволяє запропонувати трактування категорії “корпоративні витрати” як витрат, що властиві лише акціонерній формі організування підприємницької діяльності, та пов'язані із заснуванням акціонерного товариства, формуванням його акціонерного капіталу і проведенням різноманітних операцій із цінними паперами, здійсненням обов'язкових організаційних та контролювальних заходів, пов'язаних з цією формою підприємницької діяльності.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що корпоративні витрати є специфічними витратами у структурі витрат корпорацій, відповідно вимагають виокремлення, систематизації та дослідження їхнього впливу на фінансово-економічну результативність. На основі цього доцільно рекомендувати їх виокремлювати в акціонерних товариствах окремою статтею та включати до складу лише ті витрати, які властиві тільки акціонерній формі організування підприємницької діяльності.

Аналіз літературних джерел та дослідження практики функціонування акціонерних товариств свідчить про те, що усі корпоративні витрати можна поділити за частотою їх виникнення на несистематичні та систематичні.

До несистематичних корпоративних витрат (Вн) насамперед необхідно віднести витрати, пов'язані із заснуванням акціонерного товариства та проведенням певних одноразових заходів у даній сфері:

Вн = Еа + Дма + Са + Ео + Дмо + Со + Ву + Ві, (1)

де Еа - витрати на реєстрацію емісії та опублікування інформації про випуск акцій; Дма - сплата державного мита у розмірі 0,1% загальної номінальної вартості акцій, що пропонуються для продажу, за реєстрацію інформації про емісію цінних паперів; Са - витрати на друкування сертифікатів акцій (за документарної форми випуску акцій); Ео - витрати на реєстрацію емісії та опублікування інформації про випуск облігацій; Дмо - сплата державного мита у розмірі 0,1% загальної номінальної вартості облігацій, що пропонуються для продажу, за реєстрацію інформації про емісію цінних паперів; Со - витрати на друкування сертифікатів облігацій; Ву - витрати на проведення установчих зборів, які можуть включати витрати на канцелярське приладдя, адресне розсилання інформації та її опублікування про проведення зборів, витрати на оренду приміщення тощо; Ві - інші витрати (пов'язані з повторною емісією акцій, реєстрацією в депозитарії, виплатою комісійних фінансовому посереднику, лістингом акцій, проведенням позачергових зборів акціонерів тощо).

Систематичні корпоративні витрати (Вс) виникають періодично. До них доцільно віднести:

Вс = Зщ + А + За + О + Д + Ф + Ві, (2)

де Зщ - витрати на оприлюднення річної звітності (у засобах масової інформації, у спеціалізованих друкованих виданнях); А - витрати на проведення щорічного обов'язкого аудиту; За - витрати на проведення щорічних обов'язкових загальних зборів акціонерів (витрати на розсилання та опублікування інформації, реєстрування учасників, підготовку документів, оренду приміщень тощо); О - відсотки за облігаціями; Д - витрати на послуги депозитаріїв; Ф - витрати на оплату послуг фінансових посередників (як правило, мова йде про торгівців цінними паперами); Ві - інші витрати.

Отже, загальні корпоративні витрати (Вк) включають:

Вк = Вн + Вс. (3)

На рис. 1 наведена динаміка обсягу корпоративних витрат ЗАТ «Автонавантажувач» та трендова лінія, яка графічно описує основну тенденцію зміни цих витрат.

Рис. 1. Динаміка корпоративних витрат ЗАТ «Автонавантажувач»

Корпоративні витрати ЗАТ «Автонавантажувач» у 2002 р. становили найбільший обсяг, що пов'язано із реорганізацією ВАТ «Автонавантажувач» у декілька самостійних підприємств, серед яких утворилось ЗАТ «Автонавантажувач». Оскільки підприємство створене у формі закритого акціонерного товариства, то для нього законодавчо передбачено бездокументарну форму акцій, що не збільшило витрати на друк цінних паперів. Крім того, ЗАТ «Автонавантажувач» не вдавався до випуску облігацій, оскільки для нього така форма залучення капіталу є дороговартісною.

Як свідчить вивчення літературних джерел, у теорії значна увага акцентується лише на окремих етапах чи елементах процесу управління витратами, але не наводиться комплексний процесійний підхід до управління витратами. Аналогічна ситуація відбувається і на практиці, оскільки у машинобудівних корпораціях недостатньо уваги відводиться плануванню витрат (здійснюється неграмотно, не використовуються існуючі науково-обгрунтовані методики, не відповідає економічному визнанню витрат, незрозумілі цілі планування витрат тощо), їх обліку та аналізу (формується фактична база про обсяги та структуру витрат, не здійснюється горизонтальний та вертикальний аналіз, не досліджується динаміка, не визначаються тенденції тощо), реагуванню на наявні відхилення (відбувається ігнорування відхилень, не здійснюється оперативне реагування на суттєві відхилення). У машинобудівних корпораціях часто зустрічаються ситуації, коли впроваджена та функціонує ефективна система планування витрат, але недостатньо уваги відводиться їх обліку, аналізу та регулюванню. Водночас існують випадки, коли відповідний структурний підрозділ підприємства здійснює якісне планування, облік та аналіз витрат, не реалізовуючи при цьому управлінські рішення щодо забезпечення управління витратами за відхиленнями.

З огляду на вищезазначене виникає необхідність формування та застосування комплексного процесійного (функціонального) підходу до управління витрами у корпораціях, що дозволив би побудувати логічну послідовність та взаємопов'язати усі елементи та фактори впливу. Пропонується управління витратами згідно із процесійним підходом реалізовувати шляхом виконання певних послідовних, логічно взаємопов'язаних функцій (рис. 2).

Рис. 2. Процес управління витратами у корпорації

У другому розділі «Аналізування витрат у машинобудівних корпораціях» розглянуто та проаналізовано підходи різних авторів до класифікації витрат та згруповано класифікаційні ознаки за етапами управління витратами залежно від властивих кожній функції управління цілей, проаналізовано стан і перспективи розвитку машинобудування та сутність, структуру, обсяги і динаміку витрат машинобудівних підприємств, проаналізовано форми фінансового забезпечення витрат корпорації, вказано переваги та недоліки кожної з них.

Вивчення та аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що існує досить велике різноманіття класифікацій витрат за різними ознаками залежно від визначених цілей, при цьому жодна класифікація не побудована згідно із функціональним підходом до управління витратами. При розробленні класифікації витрат як наукової форми абстрагування необхідно дотримуватись певних вимог, а саме: відсутність перетинання (змішування) класів, достатня повнота охоплення витрат, можливість доповнення новими видами витрат, виділення видів витрат за істотними ознаками, сукупність яких дає комплексне уявлення про витрати згідно із функціональним підходом до управління витратами. На рис. 3 наведено удосконалену класифікацію витрат для цілей їх управління у корпораціях. При цьому мова йде насамперед про виділення класифікаційних ознак щодо виокремлення різновидів витрат для цілей надання інформації на різних етапах управління витратами: планування витрат, організування діяльності корпорації згідно із визначеними лімітами витрат, мотивування працівників за оптимізацію витрат, контролювання та регулювання витрат.

Акціонерні товариства стали достатньо розповсюдженими формами організування підприємницької діяльності в Україні завдяки чисельним перевагам (широкі можливості мобілізації капіталу, обмежена відповідальність власників, здатність швидко реалізовувати корпоративні права та передавати їх третім особам тощо). Але така форма організування діяльності пов'язана зі значними витратами, що зумовлює існування тенденції до зменшення акціонерних товариств (табл. 1), у тому числі шляхом їхньої реорганізації у товариства інших типів (як правило, мова йде про товариства з обмеженою відповідальністю). Такі ж тенденції стосуються і підприємств машинобудування. Так, якщо у 2003 р. в Україні налічувалось 11150 машинобудівних підприємств, то у 2006 р. - 11097.

Рис. 3. Класифікація витрат залежно від функцій управління ними

Таблиця 1 - Динаміка кількості акціонерних товариств (на поч. року)

Аналіз офіційних статистичних даних щодо структури витрат машинобудівних підприємств за економічними елементами свідчить про значний рівень матеріаломісткості виробництва продукції машинобудування, тобто близько 70% собівартості продукції складають витрати на матеріали, сировину та комплектування, а це зумовлює необхідність активного концентрування уваги на них у процесі управління цими витратами. Друге місце у структурі собівартості посідають витрати на оплату праці, які у 2006 р. сягали 12,8%. Варто наголосити, що з 2004 р. по 2006 р. відбувся деякий перерозподіл структури собівартості в напрямку незначного зменшення частки матеріальних витрат (на 0,89%) та несуттєвого збільшення частки витрат на оплату праці (на 1,6%). Витрати на оплату праці зростають за рахунок загального зростання мінімальної заробітної плати, а не за рахунок кількості працівників, оскільки починаючи з 2003 р. середньорічна кількість найманих працівників у машинобудуванні скорочується. Що ж стосується витрат на амортизацію, то їхня частка в структурі собівартості зросла за аналогічний період з 2,9% до 3,3%. Все ж таки така незначна частка амортизаційних відрахувань свідчить насамперед про застарілість основних фондів та низьку інтенсивність їх оновлення. Інші операційні витрати стабільно перебувають на рівні 10-11%. Операційні витрати на одиницю реалізованої продукції загалом зросли з 95,4% до 97,3%, що пояснює зменшення рентабельності реалізації продукції машинобудування. Проведений аналіз структури витрат в цілому галузі машинобудування України та переліку машинобудівних підприємств (табл. 2) свідчить про низьку ефективність управління витратами, що підтверджується низьким рівнем рентабельності операційної діяльності (1,5%-4%) та високим рівнем збитковості (зокрема, у Львівській області у 2004 р. налічувалось 34,2% збиткових машинобудівних підприємств, у 2007 - 46,5%). Таким чином, складна економічна ситуація на переважній більшості вітчизняних машинобудівних підприємств вимагає насамперед перегляду концептуальної моделі управління витратами.

Для ефективного управління корпоративними структурами необхідно забезпечувати раціональне фінансування їх діяльності та розвитку. При цьому виникає необхідність у аналізуванні альтернативних джерел фінансування та вибору оптимальних з урахуванням потенціалу підприємств. Слід наголосити на важливості дотримання співвідношення джерел фінансування залежно від їхнього призначення (для фінансування поточних чи капітальних витрат). Аналіз літературних джерел та вивчення практики функціонування акціонерних товариств дозволяє систематизувати джерела фінансування витрат: мобілізація на фінансовому ринку у результаті первинної та вторинної емісії акцій, а також випуску облігацій; залучення кредитних фінансових ресурсів; самофінансування; використання інших джерел залучення фінансових ресурсів (спонсорство, цільове фінансування з бюджету тощо).

У третьому розділі «Удосконалення управління витратами у машинобудівних корпораціях» запропоновано логічну послідовність планування поточних витрат у корпораціях, розглянуто особливості бюджетного планування у акціонерних товариствах з урахуванням виокремлення кошторису корпоративних витрат, окреслено основні характеристики контролювання та регулювання витрат у корпораціях, систематизовано види контролю витрат, запропоновано перелік показників оцінювання ефективності корпоративних витрат.

Таблиця 2 - Динаміка фінансових результатів, обсягів та структури операційних витрат окремих машинобудівних підприємств у 2003-2007 рр.

Огляд та аналіз літературних джерел свідчить про існування різноманітних підходів до виділення видів планування витрат та послідовності його здійснення залежно від різновидів витрат. При цьому не існує комплексного підходу, який би забезпечив логічну послідовність планування різних видів витрат підприємства залежно від їх економічного змісту та відображав взаємозв'язок між усіма аспектами діяльності машинобудівних корпорацій і враховував би специфіку їх функціонування. З огляду на вищезазначене виникає необхідність розроблення послідовності здійснення планування поточних витрат у корпорації. Як свідчать проведені дослідження, планування витрат переважно здійснюється у короткотерміновому періоді (до 1 року), тобто є складовою тактичного (поточного і оперативного) планування діяльності організації. Це пояснюється насамперед кількісним і точним характером процесів планування витрат, що можливе лише за умов стабільного середовища функціонування та відносно невеликого горизонту планування. Доцільно зауважити, що планування витрат набуває певних особливостей залежно від їх характеру (поточні, капітальні), що пов'язано із відмінностями економічного змісту, спрямування та призначення, ролі, джерел фінансування цих витрат. Поточні витрати закладаються у собівартість та компенсуються шляхом кругообігу через отримання виручки від реалізації. Капітальні витрати фінансуються з різних джерел (прибутку, амортизаційного фонду, кредитів тощо) та, як правило, безпосередньо пов'язані із рухом грошових потоків.

Оскільки планування поточних витрат охоплює процеси визначення структури, обсягів витрат на одиницю продукції та загалом для корпорації, то його доцільно здійснювати у запропонованій логічній послідовності (рис. 4).

Рис. 4. Процес планування поточних витрат корпорації

Планування поточних витрат характеризується достатньо високою точністю, охопленням усіх сфер діяльності корпорації, комплексністю та системністю. Точність розроблених планів суттєво залежить від якості зовнішнього та внутрішнього інформаційного забезпечення.

Систематичне зниження собівартості промислової продукції є однією із найважливіших умов підвищення ефективності виробництва у машинобудівних корпораціях. Собівартість - найважливіший показник, що характеризує результати господарської діяльності а також є інструментом оцінювання техніко-економічного рівня виробництва і праці, якості управління тощо. Вона виступає як вихідна база для формування цін та безпосередньо впливає на величину прибутку, рівень рентабельності й розроблення основних бюджетів підприємства. До факторів, які забезпечують зниження собівартості належать: впровадження новітніх технологій, економія сировини, палива, електроенергії, підвищення продуктивності праці, зниження втрат від браку і простоїв, поліпшення використання основних виробничих фондів, скорочення витрат на збут продукції, упорядкування витрат на апарат управління. Собівартість виробу може знижуватись і за рахунок скорочення умовно-постійних витрат внаслідок зростання обсягів виробництва.

На сучасному етапі вітчизняні машинобудівні корпорації активно звертаються до досягнень світового менеджменту, у тому числі це стосується сфери управління витратами. В таких умовах викликає зацікавлення технологія бюджетування, яка виникла та набула значного поширення у країнах Західної Європи, США та Японії ще у 60-х рр. XX ст. Останнє десятиріччя бюджетування активно впроваджується та використовується на російських машинобудівних підприємствах. На поч. XXI ст. на українських підприємствах, переважна більшість яких перебувала у стані реорганізації, реструктуризації, суттєвих організаційних змін, виходу із затяжної кризи, виникла необхідність у системному упорядкуванні діяльності з технологічної, технічної, кадрової, економічної, фінансової позицій. При цьому окремі підприємства, такі, як АТ «Автонавантажувач», АТ «Ковельсільмаш», АТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», АТ «Укравтобуспром» та інші, вирішували свої проблеми щодо низької результативності, неплатоспроможності, неліквідності за допомогою бюджетування, що вже на сьогодні принесло позитивні результати у їх діяльності. Доцільно зауважити, що особливості вітчизняної правової бази та умов функціонування формують специфіку розроблення бюджетів в українських акціонерних товариствах.

Формування бюджетів на підприємствах на засадах інформації управлінського обліку стало для машинобудівних підприємств об'єктивною необхідністю, оскільки на основі бюджету доходів та витрат, бюджету руху грошових коштів, бюджету активів і пасивів, інвестиційного та інших бюджетів можна отримати достовірну інформацію про реальний стан справ на підприємстві у сферах фінансової результативності, платоспроможності, структури капіталу, потенціалу розвитку тощо. Однією із основних цілей розроблення на підприємстві бюджету доходів та витрат є оптимізація обсягу та структури поточних витрат з метою забезпечення цільового рівня прибутковості. Якщо мова йде про капітальні витрати, то в даному випадку викликає зацікавлення інвестиційний бюджет. Варто зауважити, що формування бюджету руху грошових коштів також безпосередньо впливає на особливості формування бюджету доходів і витрат та інвестиційного бюджету. Адже, прийнявши рішення про залучення кредитних ресурсів, акціонерне товариство збільшує власні витрати в обсязі відсотків за кредит та комісійних банку за обслуговування кредиту. Якщо корпорація випускає облігації, то виникають витрати, пов'язані з реєстрацією емісії, виготовленням бланків цінних паперів, розміщенням інформації, відсотками за облігаціями.

На рис. 5 наведено модель формування бюджету доходів та витрат, значною складовою якої є блок формування витрат та планування собівартості продукції. У моделі пропонується для акціонерних товариств розробляти окремо кошторис корпоративних витрат з метою аналізування та обґрунтованого планування цих витрат.

Рис. 5. Модель формування бюджету доходів та витрат акціонерного товариства

На сучасному етапі ефективність та результативність функціонування корпорацій залежить насамперед від рівня, структури та оптимальності розподілу витрат, пов'язаних з усіма видами діяльності, і отриманих доходів. В управлінні витратами надзвичайно важливу роль відіграє їх контролювання, яке охоплює облік та аналіз витрат на різних стадіях їх формування та виникнення.

З огляду на роль та значення корпоративних витрат у діяльності машинобудівних корпорацій виникає необхідність у формуванні системи показників, що визначають ефективність корпоративних витрат, з метою створення інформаційної бази стосовно їхнього впливу на основні економічні показники діяльності. При цьому варто зауважити, що для переважної більшості показників неможливо встановити нормативних значень, потребує вивчення їхня динаміка, тенденції тощо. У табл. 3 наведено розрахунки запропонованих показників оцінювання ефективності корпоративних витрат для ЗАТ «Автонавантажувач» за даними первинної документації. Як видно з табл. 3, динаміка перших двох коефіцієнтів має негативні тенденції, тобто акціонерне товариство починає нести більше корпоративних витрат для формування 1 грн. чистого доходу, паралельно збільшуються обсяги чистого доходу, які формують 1 грн. корпоративних витрат. Третій коефіцієнт також характеризується негативною динамікою, оскільки він свідчить, що темпи зростання корпоративних витрат перевищують темпи зростання операційних витрат. Така ж ситуація прослідковується стосовно сьомого та дев'ятого коефіцієнтів. П'ятий та шостий коефіцієнти не розраховуються, оскільки підприємство не має прибутку, а працює збитково. Що ж стосується десятого коефіцієнта, то, як видно з табл. 3, існує тенденція до збільшення корпоративних витрат, які несе підприємство для одержання 1 грн. валової продукції. Загалом за результатами дослідження динаміки наведених у табл. 3 показників можна стверджувати про низьку ефективність формування корпоративних витрат підприємством.

Таблиця 3 - Показники оцінювання ефективності корпоративних витрат ЗАТ «Автонавантажувач»

Оскільки корпоративні витрати відіграють значну роль для корпоративних структур, то виникає необхідність у виявленні їхнього впливу на основні економічні показники функціонування підприємства та формування умов для використання отриманих взаємозв'язків. В таких умовах найбільш доцільно використовувати кореляційно-регресійний аналіз, який передбачає побудову кореляційно-регресійної моделі, що відображає залежність змінної величини (наприклад, виручки від реалізації) від однієї чи сукупності незалежних змінних. Запропонована модель дозволяє виявити характер та напрям впливу структури та обсягів складових корпоративних витрат на цільовий показник корпорації. Крім цього, вона дозволяє цілеспрямовано на засадах регулювання витрат формувати структуру корпоративних витрат таким чином, щоб вона сприяла досягненню цільового показника. Для ЗАТ «Автонавантажувач» модель набуває вигляду:

у = 0,953 - 0,001х1 - 0,229х2 + 0,553х3 - 0,257х4, (4)

де у - чиста виручка від реалізації (цільовий показник), тис. грн.; х1 - витрати на оприлюднення річної звітності, тис. грн.; х2 - витрати на проведення щорічного обов'язкового аудиту, тис. грн.; х3 - витрати на проведення щорічних обов'язкових загальних зборів акціонерів, тис. грн.; х4 - витрати на послуги депозитаріїв, тис. грн.

Модель є адекватною та надійною для прогнозування, оскільки R = 0,99, R2 = 0,98, Fрозр = 8,23, Fкрит = 7,71, а явище мультиколінеарності відсутнє.

Регулювання витрат здійснюється за відхиленнями, при цьому у кожній корпорації експертним методом визначається поріг відхилень для різних категорій витрат, що дозволяє усі відхилення поділити на суттєві та несуттєві. Суттєві відхилення потребують прийняття реактивних управлінських рішень уповноваженими особами відповідних рівнів управління.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми планування, контролювання, регулювання та фінансового забезпечення витрат у машинобудівних корпораціях. Отримані у дисертації наукові результати сприятимуть підвищенню ефективності функціонування машинобудівних корпорацій, вирішенню проблем збитковості та раціонального розподілу обмежених ресурсів організації.

Результати проведених у роботі досліджень дозволяють зробити такі висновки теоретико-методологічного змісту та науково-практичного характеру:

1. Низька фінансова результативність, високий рівень збитковості та низький рівень рентабельності операційної діяльності машинобудівних акціонерних товариств вимагають перегляду та переосмислення концепції управління витратами у корпораціях, яка б базувалась на охопленні усіх основних функцій менеджменту та сприяла би підвищенню ефективності корпоративних витрат як таких, що властиві лише корпоративним формам організації підприємницької діяльності та включають систематичні і несистематичні витрати. За таких умов необхідним є розроблення методологічних та методичних положень, спрямованих на удосконалення управління витратами вітчизняних машинобудівних корпорацій.

Обґрунтовано сутність, роль та місце корпоративних витрат у структурі сукупних витрат машинобудівних корпорацій, запропоновано поділ корпоративних витрат на систематичні і несистематичні, що дає змогу економістам машинобудівних корпорацій здійснювати раціональне та обґрунтоване управління корпоративними витратами з урахуванням періодичності їх виникнення.

Ефективний процес управління витратами у корпорації є базою для забезпечення результативної фінансово-господарської діяльності. Запропонована послідовність управління витратами у машинобудівних корпораціях на засадах використання функціонального підходу шляхом логічної реалізації переліку етапів (планування витрат, організування центрів відповідальності, мотивування працівників за оптимізацію витрат, контролювання та регулювання витрат) дозволяє керівникам центрів відповідальності, фахівцям фінансово-економічних служб комплексно охопити усі функції управління витратами та забезпечити прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Запропонована класифікація витрат корпорації на засадах систематизації класифікаційних ознак за функціями управління витратами (планування, організування центрів відповідальності, мотивування працівників, контролювання та регулювання витрат) дає змогу використовувати відповідний поділ витрат залежно від функцій управління витратами та властивих їм цілей. Це дозволяє економістам різних рівнів управління використовувати різноманітні варіанти групування витрат залежно від встановлений цілей, етапів управління витратами та інформаційних потреб.

Удосконалена послідовність планування поточних витрат є комплексною та дозволяє логічно взаємопов'язати планування витрат на одиницю продукції, формування зведених кошторисів, розроблення матриці взаємозв'язків. Такий підхід дає змогу менеджерам та економістам машинобудівних корпорацій відстежувати взаємозалежність різних категорій витрат, їхню структуру та визначальність впливу окремих елементів витрат на формування собівартості продукції.

Удосконалені методичні рекомендації для оцінювання впливу обсягу та структури корпоративних витрат на економічні результати діяльності підприємства на засадах використання кореляційно-регресійного моделювання дозволяють керівникам та фахівцям фінансово-економічних служб регулювати параметри корпоративних витрат з метою досягнення очікуваних значень цільових показників функціонування корпорації.

Визначено важливість систематичного аналізування, оцінювання ефективності корпоративних витрат у акціонерних товариствах, оскільки їхні значні обсяги зумовлюють дороговартісність функціонування корпоративної форми організування підприємницької діяльності та стимулюють реорганізаційні процеси. З огляду на це запропонована система показників оцінювання ефективності формування корпоративних витрат (коефіцієнти покриття, окупності, витратомісткості, навантаження, рентабельності, повернення, віддачі, координації тощо) покликана створити інформаційну базу для Правління, акціонерів, Ревізійної комісії, Спостережної ради стосовно ролі і значення корпоративних витрат в організації, їхнього впливу на основні економічні показники діяльності та доцільності здійснення підприємницької діяльності у формі акціонерного товариства.

8. На...