Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства верховної ради України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Інвестиційно-інноваційні основи розвитку Галузей національного господарства

Гуменюк Олег Іванович

КИЇВ - 2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток економіки на інвестиційно-інноваційній базі є одним із основних напрямів перетворення України в сучасну економічно розвинену державу.

У світі сьогодні формується нова модель економічного розвитку, для якої характерними є сутнісний взаємозв'язок між інвестиціями і новими технологіями, розвиток економіки знань, посилення соціальної спрямованості інновацій, глобальний характер створення та використання результатів наукових досліджень, технологій, інноваційних продуктів та послуг. Дослідження у цьому напрямі призвели до формування теорії інвестиційно-інноваційних систем як сукупності взаємопов'язаних організаційних структур, зайнятих виробництвом і подальшою реалізацією наукових знань і технологій, малих, середніх і великих компаній, університетів, лабораторій, технопарків, технополісів, які виступають підсистемами інституцій правового, фінансового та соціального характеру, що забезпечують інноваційні процеси.

Проблемам організації інвестиційно-інноваційних процесів в економіці присвячено цілий ряд досліджень українських та зарубіжних учених, таких як О.І.Амоша, Ю.М.Бажал, П.Ю.Белєнький, Д.П.Богиня, Л.М.Борщ, Т.Брайан, Ф.Валента, В.М.Геєць, В.І.Голіков, В.М.Гончаров, М.І.Долішній, М.М.Єрмошенко, М.З.Згуровський, Ф.Є.Іванов, Б.Є.Кваснюк, Г.В.Козаченко, Н.М.Краснокутська, О.Є.Кузьмін, І.І.Лукінов, О.О.Любіч, В.І. Мунтіян, Л.І.Нейкова, Ц.Г.Огонь, О.О.Орлов, М.Портер, М.І.Прокопенко, А.І.Пушкар, О.С.Редькін, Б.Твіст, В.О.Точилін, Р.Фатхутдінов, Л.І.Федулова, Ф.Хедоурі, Б.І.Холод, Д.М.Черваньов, О.Ю.Чубукова, М.Г.Чумаченко, І.Б.Швець, Г.К.Яловий та інші.

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю розробки та вдосконалення методологічних підходів до формування інвестиційно-інноваційної складової державної економічної політики в умовах трансформаційних процесів в національному господарстві, формування основних параметрів ефективного інвестиційно-інноваційного розвитку економіки України, визначення науково- обґрунтованих методів його реалізації. Саме цим обумовлюється вибір теми дисертаційної роботи, а також мета, основні завдання та методологія, об'єкт та предмет дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах планової теми науково-дослідної роботи кафедри маркетингу, управління та економіки підприємства ВНЗ “Національна академія управління”: “Дослідження і розробка засад формування механізму інноваційного оновлення економіки України” (номер державної реєстрації 0208U006078), співвиконавцем якої був у 2007-2008 роках дисертант.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка та обґрунтування організаційно-економічних засад інвестиційно-інноваційного розвитку в умовах трансформаційної економіки, методів та форм його практичної реалізації, визначення стратегічних напрямків інвестиційно-інноваційного прогресу національної економіки.

Головне завдання дисертації - теоретичне і практичне обґрунтування змісту, функцій, зростаючої трансформаційної та структуруючої ролі інвестиційно-інноваційної моделі розвитку галузей національного господарства.

Відповідно до означеної мети поставлено наступні завдання:

· визначити на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду специфічні особливості та характерні риси розвитку національного господарства на інвестиційно-інноваційній основі в системі трансформаційних перетворень;

· узагальнити наявний зарубіжний досвід щодо ролі інвестиційно-інноваційних факторів у забезпеченні синергетичного ефекту реалізації державної інвестиційно-інноваційної політики, визначити пріоритети економічного зростання, окреслити можливі напрямки адаптації світових інноваційних технологій до вітчизняних умов з метою підвищення конкурентоспроможності національної економіки;

· провести системний аналіз щодо виявлення ключових економічних диспропорцій та суперечностей, що створюють негативні фактори впливу на формування та ефективне функціонування інноваційної системи держави;

· обґрунтувати необхідність інституціональних та організаційних перетворень в системі інвестиційно-інноваційного розвитку галузей як підсистеми макроекономічних ринкових відносин;

· здійснити аналіз стану інвестиційно-інноваційних механізмів реструктуризації промислового виробництва та запропонувати шляхи покращення інвестиційно-інноваційного клімату в національному господарстві;

· обґрунтувати необхідність економічного зростання через поєднання заходів державного регулювання та ринкових регуляторів економіки на макрорівні для забезпечення розвитку інвестиційно-інноваційних процесів;

· розробити пропозиції та рекомендації як державним органам влади, так і суб'єктам економічної діяльності щодо підвищення ефективності проведення інноваційної політики з метою підвищення конкурентоздатності товарів та послуг вітчизняного товаровиробника.

Об'єктом дослідження є макроекономічні процеси ринкової трансформації національної економіки України на основі інвестиційно-інноваційної моделі розвитку.

Предметом дослідження виступають інвестиційно-інноваційні основи розвитку галузей національного господарства.

Методи дослідження. У дисертації використано сукупність загальнонаукових та емпіричних методів наукового пізнання, що дозволило забезпечити концептуальну єдність роботи.

Шляхом використання методу системного аналізу було виявлено ключові економічні диспропорції та суперечності, що створюють негативні фактори впливу на формування та ефективне функціонування інноваційної системи держави. Системно-структурний метод сприяв визначенню організаційної структури інвестиційно-інноваційної системи, формулюванню організаційно-економічних засад удосконалення інвестиційно-інноваційних механізмів розвитку національного господарства. Факторний та статистичний аналіз дали можливість дослідити закономірності та специфіку процесів інвестиційно-інноваційної діяльності на різних рівнях економічної системи (підприємство, галузь).

За допомогою методів математичного аналізу удосконалено кореляційну модель, яка відображає вплив інноваційного рівня проектів на фінансові результати діяльності підприємства. Метод екстрополяції застосовувався для прогнозних оцінок розвитку інвестиційно-інноваційної складової економіки України. Із застосуванням еврістичного методу дослідження розроблено матрицю пріоритетів інвестиційно-інноваційного розвитку галузей національного господарства.

Інформаційною основою дослідження є законодавство України, класичні праці з методології економічних досліджень та фундаментальні положення теорії ринкової та трансформаційної економіки, а також сучасні статистичні дані та матеріали експертних оцінок.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці нових теоретичних і практичних положень формування та удосконалення організаційно-економічного механізму інвестиційно-інноваційного розвитку в умовах структурної трансформації національної економіки. До найбільш суттєвих результатів, в яких відображена наукова новизна проведених досліджень, відносяться такі:

вперше:

обгрунтовано особливості нової моделі інвестиційно-інноваційного розвитку галузей національного господарства, відмінність якої від існуючих, полягає в створенні матриці пріоритетів - від переважно модернізаційних галузей, трансфертних галузей до галузей та суб'єктів господарювання, що створюють точки прориву для забезпечення сталого економічного розвитку України;

доведено необхідність для інтенсифікації інвестиційно-інноваційних процесів у національному господарстві створити державну цільову програму розвитку інформаційних CALS-технологій з метою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва;

удосконалено:

методику використання системного аналізу при дослідженні сутності та внутрішніх суперечностей промислового розвитку на інвестиційно-інноваційній основі, що надає можливість виробляти пропозиції щодо визначення конкурентних переваг галузей національного господарства для здобуття чільних позицій на світових ринках та забезпечення економічної безпеки держави;

· математичну модель, яка, на відміну від існуючих, дає реальну можливість відображати кореляцію між інвестиціями в інноваційні проекти та фінансовими результатами діяльності підприємства на основі врахування щорічної ставки дисконтування для інвестиційних вкладень за час життєвого циклу інноваційного проекту.

дістали подальшого розвитку:

положення про стратегічний напрямок інвестиційно-інноваційної державної політики на основі фінансової підтримки впровадження макротехнологій шостого технологічного укладу, що дасть можливість забезпечити не імітаційну або наздоганяльну, а проривну стратегію інвестиційно-інноваційного розвитку, яка, на відміну від попередніх, дає реальну можливість отримати ефект маштабу;

пропозиції щодо пріоритетного застосування синергетичного підходу при формуванні державної інвестиційно-інноваційної політики через запровадження ефективної системи вибору перспективних інноваційних проектів та їх реалізації на основі спільної участі державних інституцій і приватних суб'єктів економіки у фінансуванні розробки та впровадження інновацій.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження, висновки, що зроблені за їх результатами, є основою:

- подальшого поглибленого наукового аналізу теорії організаційно-економічної діяльності держави по управлінню інвестиційно-інноваційним розвитком;

- розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи положень і заходів державної промислової політики в Україні, а також удосконалення нормативно-правових актів, що регулюють інвестиційно-інноваційний розвиток.

Запропоновані наукові положення, висновки й рекомендації можуть бути використані:

- при підготовці та прийнятті законодавчих актів щодо формування стратегії державної інвестиційно-інноваційної політики;

- при створенні концепцій подальшого реформування й розвитку промислового комплексу країни;

- в навчальному процесі підготовки фахівців вищої кваліфікації.

Результати дослідження впроваджено при розробці інвестиційних та інноваційних проектів компанії „Харес Інжиніринг Україна” протягом 2007-2008 рр. (Довідка № 57 від 06.06.2008 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі вищого навчального закладу “Національна академія управління” при викладанні дисциплін „Інвестиційний менеджмент”, „Менеджмент” (Довідка „Про впровадження результатів науково-дослідної роботи №06-08/99 від 28 липня 2008 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в сфері економіки, організації і управління інвестиційно-інноваційним процесом, які в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо вдосконалення механізмів інвестиційно-інноваційного розвитку галузей національного господарства в умовах структурної трансформації української економіки, яке має важливе значення для економічної науки та практики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались і отримали позитивні оцінки на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах: „Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни в світове співтовариство” - Тернопіль, 17-18 травня 2007 р., „Сучасні проблеми інформатики в управлінні, економіці, освіті” - Волинь, 2-6 липня 2007 р. ”Актуальні проблеми економіки”-Київ, 13-15 грудня 2007 р., наукової конференції “Виклики Українській ідентичності: політико-економічні та соціокультурні проблеми”. - Київ. -2008р. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися та були схвалені на засіданні кафедри маркетингу, управління та економіки підприємства вищого навчального закладу “Національна академія управління” (м. Київ).

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковано автором у 8 наукових працях, з них 4 - статті в наукових фахових виданнях, 4 - розділи у колективних наукових монографіях, загальним обсягом 3,4 друк. арк., з яких особисто автору належать 3,1 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 208 сторінок друкованого тексту, включаючи 8 таблиць і 17 рисунків, 1 додаток список використаних джерел із 135 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, окреслено стан наукової розробки проблеми, з'ясовано зв'язок дослідження з науковими програмами, розкрито його мету, завдання, об'єкт, предмет, методи, наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення та особистий внесок здобувача, наводяться відомості про апробацію результатів дисертації, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади розвитку галузей національного господарства на інвестиційно-інноваційній основі” проаналізовано теоретичні основи інвестиційно-інноваційного шляху розвитку економіки та соціальних систем, в основі якого лежить у першу чергу система створення та обміну науковою інформацією й інтелектуальне виробництво.

Інвестиційно-інноваційний етап розвитку є характерним для постіндустріального суспільства. Інвестиційно-інноваційний процес спрямований на створення нових ринків продуктів, технологій та послуг і реалізується в тісній взаємодії з макроекономічним середовищем. Сутністю інвестиційно-інноваційного процесу є гармонічне поєднання створення, впровадження і експлуатації нової техніки та технологій з інвестиційними механізмами, які забезпечують його реалізацію.

Принциповим завданням становлення сучасної національної інноваційної системи є визначення та розвиток так званих “проривних інноваційних проектів” та відповідних інвестиційних пріоритетів. Для України дані питання мають стратегічно важливе значення. Отже, важливою проблемою, що потребує наукового вирішення, є визначення жорстко обмеженого переліку саме тих напрямів інноваційної діяльності, які містять в собі найбільший потенціал проривної інновації, спроможної забезпечити Україні лідерство на певному сегменті світового ринку.

Визначено головні макроекономічні причини низької ефективності -інвестиційно-інноваційної політики в галузях. Це, насамперед, технологічна відсталість та велика фізична і моральна зношеність основних фондів у промисловості. Збільшення капітальних інвестицій є головним чинником, який може прискорити економічний розвиток країни, і головним завданням органів державного управління, так само, як і суб'єктів економічної діяльності. Базуючись на динаміці темпів розвитку економіки, за нашими розрахунками, для забезпечення сталого розвитку вітчизняної економіки з темпом не нижче 6,5% на рік, інвестиції в основний капітал мають бути на рівні або перевищувати 30% ВВП - тобто обсяги капітальних інвестицій необхідно збільшувати на 50-80 млрд. грн. щорічно.

Важливим негативним макроекономічним фактором є наявність структурних диспропорцій в українській економіці - значна питома вага технологічно застарілих виробництв. Тому для впровадження інвестиційно-інноваційних процесів важливою є підтримка організаційно-економічних заходів, які удосконалюють галузеву та інституціональну структуру економіки в цілому і стимулюють інновації. Відзначено також відносно слабкий інституціональний фундамент інвестиційно-інноваційного напрямку розвитку промисловості, невизначеність повноважень державних структур з питань його забезпечення.

Окрім того, існують проблеми захисту інтелектуальної власності, організаційно-економічної слабкості (нерозвинутості ринку фінансових, маркетингових, консалтингових, аудиторських та інших послуг у сфері інновацій) інфраструктури, яка повинна складатися з венчурних та спільних фондів, інвестиційних фондів та компаній, інформаційних та патентних установ і т.д. Внаслідок малої конкурентності на ринку інновацій склалася низька корпоративна культура інвестиційно-інноваційного розвитку, що проявляється, в першу чергу, в ігноруванні науково-дослідних та конструкторських розробок, орієнтації менеджменту на апробовані технологічні процеси та застарілі схеми виробництва (див. рис.1).

Проаналізована внутрішня суперечність між ефективністю інноваційного і інвестиційного компонентів. З точки зору перспективного бачення процесу відтворення більш прийнятним є варіант інновацій, який дозволяє виробництву використовувати можливості нових технологій на значному часовому інтервалі та робить його більш стійким до коливань кон'юнктури ринку. Але це суперечить вимогам швидкої окупності інвестицій.

Інноваційна активність також суттєво відрізняється у галузях національного господарства (див. рис.2). Для пожвавлення інноваційної активності необхідно чітко встановити пріоритети подальшого розвитку економіки держави, мобілізувати та націлити інвестиційні ресурси, що надходять до економіки через експортні галузі, на оновлення технологій, розвиток науково-дослідницької бази та подальший розвиток високо-технологічних галузей виробництва, зокрема п'ятого та шостого укладу.

У другому розділі „Дослідження форм і методів інвестиційно-інноваційного розвитку національного господарства в Україні” проведено аналіз стану та тенденцій інвестиційно-інноваційного потенціалу національного господарства, а також становлення системи державного управління інвестиційно-інноваційним розвитком промисловості в Україні.

Відзначено, що основні напрямки інноваційного розвитку економіки України викладені не тільки в наукових дослідженнях, а й затверджені в Законах і конкретних програмах соціально-економічного розвитку. У 2007р. Державним агентством України з інвестицій та інновацій розроблено проект Концепції розвитку національної інноваційної системи.

Також є значні розбіжності між задекларованими цілями розвитку економіки України по інвестиційно-інноваційному шляху та реальною практикою розвитку економіки за останні роки. Так, якщо у 2000 р. було освоєно виробництво 15323 найменувань інноваційної продукції, то в 2006р. - тільки 2408 найменування, що складає 16% від показника 2000р.

Рис 2. Інноваційна активність підприємств залежно від видів промислової діяльності, %.

Відбувається постійний спад кількості впроваджених інноваційних технологій та продуктів. Також слід відмітити значне погіршення співвідношення між кількістю впроваджених технологій та інноваційною продукцією. Якщо у середньому це співвідношення в 2000 р. становило 1:10,92, то у 2005 р. - тільки 1:1,74 Ще одним показником низької інноваційності економіки є занадто малий обсяг принципово нової реалізованої продукції - за 2000-2007рр. він у середньому не перевищував 10 % всієї реалізованої продукції.

Кількість промислових підприємств, які займалися інноваційною діяльністю, за останні десять років зменшилася майже вдвічі (з 19 % у 1997 р до 10 % у 2007 р.). Як зазначають дослідники, в українській економіці практично відсутні технології шостого укладу, частка п'ятого укладу не перевищує 10%, а найбільш поширені третій та четвертий технологічні уклади. Фундаментальна вада вітчизняної інноваційної системи - її надзвичайно низька економічна ефективність. При цьому, Україна має значний технологічний потенціал, високий рівень освіти і кваліфікації трудових ресурсів, наукові розробки світового рівня. На нашу думку, це протиріччя - результат того, що в Україні не створена на сьогоднішній день вертикально інтегрована організаційно-економічна система інвестиційно-інноваційного розвитку, яка б охоплювала всі рівні функціонування економіки країни - від малих підприємств до макрорівня економіки.

Реалізація на практиці конкурентних переваг, які створюються високотехнологічними продуктами, у вітчизняній промисловості майже відсутня. У свою чергу, такий стан призводить до високої ризиковності інвестицій до інноваційної сфери, що закономірно викликає зменшення грошових потоків. Інвестори обирають менш ризиковані, але традиційні галузі: сьогодні в Україні 75 % інвестицій спрямовуються в галузі ІІІ укладу, 20% - до IV і 4,5 % - до V укладу. Склалась ситуація, коли економічна зацікавленість у здійсненні інноваційної діяльності практично відсутня, що призводить до втрати довіри інвесторів та створює передумови відтоку інвестиційних ресурсів з інноваційної сфери, зниження участі зарубіжних і вітчизняних інвесторів у фінансуванні ризикованих інноваційних проектів.

Відсутність коштів у замовників, нестача інформації про ринки збуту, відсутність попиту на продукцію, загальна несприятливість підприємств до нововведень -додаткові фактори, які практично унеможливлюють розвиток економіки по інвестиційно-інноваційному шляху. Красномовно про це свідчить той факт, що за 2000-2007 рр. зниження темпів розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності в промисловості відбувалося при зростанні ВВП і ряду інших фінансово-економічних та макроекономічних показників.

Інноваційна активність у промисловості не демонструє кореляційної залежності з динамікою інвестиційних процесів, що сигналізує про відсутність інноваційної спрямованості інвестицій. Формула, яка відображає кореляцію між інвестиціями в інноваційні проекти та рентабельністю підприємства на основі врахування щорічної ставки дисконтування для інвестиційних вкладень за час життєвого циклу інноваційного проекту, матиме наступний вигляд:

Y = 29,83+35,75x₁+33,92x₂+1,10x₃-0,09x₄+0,33x₅+1,65x₆ -0,45x₇+0,73x₈ -1,7x₁₁

де x₁₁ - щорічна ставка дисконтування для інвестиційних вкладень за час життєвого циклу інноваційного проекту.

Під час парламентських слухань 2007 р. було відзначено, що за сім останніх років 8 технопарків, які сьогодні діють в Україні, сумарно виробили високотехнологічної й наукоємної продукції на суму понад 8,4 млрд. грн. Зазначимо, що у КНР на 2007р. діяло до сотні інноваційно-промислових зон з більш ніж двомастами інноваційно-технологічними центрами (аналогами українських технопарків), а валовий обсяг їх продукції щорічно перевищує 300 млрд. доларів США.

Світовий досвід формування організаційних структур інноваційного розвитку доводить, що він може бути використаний і в нас. Інноваційний кластер дозволяє використовувати переваги двох способів організації економічної системи - централізованого управління і ринкового механізму, що дає можливість швидко й ефективно репродукувати нові знання, наукові відкриття і винаходи. Створення та поширення кластерів і підвищення інвестиційно-інноваційної активності є взаємозалежними та закономірними процесами.

Результати впровадження інноваційної моделі розвитку в Україні протягом 2000-2007 рр. є незначними. По-перше, інноваційна активність як підприємств, так і держави зменшується. По-друге, зменшуються обсяги експорту високотехнологічної продукцї на світові ринки. У 2006 р. експорт становив 12797 млн.грн - це менше 0,05 % світового ринку і 4,6 % від усього експорту України. Хоча потенціал вітчизняного експорту високотехнологічної продукції значно більший і оцінюється приблизно у 10-15 млрд дол. США, або 0,3-0,5 % до світового. По-третє, кількість патентів у розрахунку на чисельність науковців в Україні майже в 30 разів менша, а обсяг продажу ліцензій у 10 разів менший у порівнянні з такими показниками промислово розвинених держав.

Таким чином, необхідна активізація державної інвестиційно- інноваційної політики, спрямованої на підвищення чутливості економіки до інноваційного продукту. Збільшення конкурентоспроможності інноваційних продуктів, система пільг в оподаткуванні інновацій, комерціоналізація науково-технічних державних досліджень, створення нових організаційних форм функціонування національної економіки, промислово-фінансова інтеграція державних та недержавних венчурних структур - ось далеко неповний перелік заходів, які є доцільними на сучасному етапі розвитку економіки в Україні.

У третьому розділі “Організаційно-економічні засади удосконалення механізмів розвитку національного господарства України на інвестиційно-інноваційній базі” визначені пріоритетні напрямки активізації інвестиційно-інноваційних процесів у галузях національного господарства України в сучасних умовах.

Основними напрямами організаційно-економічного прогресу у сфері інноваційної діяльності повинно стати створення умов для переходу до нового, шостого технологічного укладу, стимулів для подальшого розвитку мережі інноваційних структур; розвиток нових форм взаємодії наукових організацій з галузями промисловості; розробка і реалізація цільових комплексних програм спільно з науковими організаціями Національної академії наук, Міністерства освіти і науки України, закордонними науковими центрами. Необхідна зміна орієнтирів інвестиційно-інноваційнійної політики. Головний наголос повинен бути зроблений на фінансуванні фундаментальних досліджень і генеруванні принципово нових наукових ідей, що дасть можливість переходу від наздоганяльної до випереджальної стратегії розвитку. Для гармонізації техніко-технологічних параметрів вітчизняних інноваційних розробок з міжнародними, необхідно забезпечити розробку і впровадження CALS-технологій, що дозволить уніфікувати процес впровадження вітчизняних та іноземних інноваційних розробок і вийти на світовий ринок наукомісткої продукції. Важливо створити в Україні державну програму розвитку CALS-технологій для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва на світовому ринку.

Проаналізовано, з точки зору викладених в роботі методологічних підходів, конкретний інвестиційно-інноваційний проект “Доступне житло” та обраховано його основні фінансово-економічні показники. Для інвестування в інноваційний проект відповідно до умов діючого законодавства найбільш зручним буде венчурний корпоративний інвестиційний фонд. В результаті інвестор отримує певні податкові переваги. В цьому проекті високий інноваційний рівень продукції гарантує її новизну та значний термін потенційної конкурентноздатності. Це дозволяє спрогнозувати можливості збуту продукції на ринку і забезпечити обґрунтування найбільш ефективного типу виробництва цієї продукції, обсягів капіталовкладень та інших складових бізнес-проекту.

Спираючись на тенденції інвестиційно-інноваційного розвитку економіки та промисловості, які є характерними для періоду 2000-2007 рр., було зроблено розрахунки для формування перспективної стратегії розвитку інвестиційно-інноваційних процесів на період до 2015 р. Розраховано, що для забезпечення стійкого інвестиційно-інноваційного розвитку економіки в цілому та, зокрема, промисловості необхідно зростання обсягів інвестицій в основний капітал у 2015 р. до 1385,6 млрд.грн, при чому у 2010 р. ця сума повинна становити 359,2 млрд.грн. В той же час, що бюджетні інвестиції, якщо тенденції їх співвідношення з небюджетними збережуться, складуть 10,5 % всіх інвестицій у 2010 р. та збільшаться приблизно до 11,0-12,0 % у 2015 р.

Інноваційні інвестиції в промисловості повинні збільшитися у 2010 р. до 18,2 млрд.грн, при цьому їх загальна доля в інвестиціях збільшується з 16% у 2005 р. до 21% у 2010 р. Відповідно, згідно розрахункам, інноваційні інвестиції в 2015 р. у промисловості досягнуть величини 58,0 млрд.грн, а їх доля в загальному обсязі інвестицій складатиме 27%. Спираючись на тенденції збільшення фінансування наукових та науково-технічних робіт в Україні за 2000-2005 рр. (щорічний темп зростання - 121%), можливо зпрогнозувати обсяги цього фінансування на 2010 р. у розмірі 13,0 млрд.грн та 32,8 млрд. грн у 2015 р. Особливо слід відмітити, що при збереженні тенденції 2000-2005 рр. на перспективу, наукомісткість валового внутрішнього продукту поступово збільшується від 1,0 відсотка у 2005 р. до 1,3-1,5 відсотка ВВП у 2010 р. та досягає показника 1,8-2,5% ВВП у 2015р.

В умовах обмеження фінансових ресурсів вибір пріоритетів інноваційного розвитку галузей національного господарства необхідно здійснювати на основі матриці пріоритетів інвестиційно-інноваційного розвитку, що формується експертним шляхом (див. рис.3).

Рис. 3. Матриця пріоритетів інвестиційно-інноваційного розвитку галузей національного господарства.

Стратегія економічного прориву України повинна базуватись на пріоритетному розвитку галузей національного господарства, які б довели свою конкурентоспроможність в процесі трансформації. Також для інвестиційно-інноваційного зростання необхідно забезпечити швидкий розвиток галузей, які оперативно реагують на внутрішній попит, наприклад, ті, що забезпечують виробництво товарів народного споживання або займають ключове місце в системі внутрішньогосподарських взаємовідносин (будівництво, транспорт, зв'язок тощо). Збільшення фінансових надходжень від цих галузей дозволить зміцнити інвестиційну основу державної підтримки наукомістких виробництв.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішені наукові завдання щодо розробки та обґрунтування макроекономічних засад інвестиційно-інноваційного розвитку в умовах трансформаційної економіки, методів та форм його практичної реалізації. Дисертаційне дослідження дає можливість зробити наступні висновки та пропозиції.

1. Україна має один з найбільших в Європі виробничий комплекс, хоча сучасні технологічні уклади не є в ньому домінуючими. Інвестиційно-інноваційну політику необхідно сконцентрувати на сукупності заходів та механізмів, спрямованих на впровадження технологічних інновацій, створення сучасної структури виробництва, обсяг фінансування науки привести у відповідність до вимог чинного законодавства (не нижче 1,7% від ВВП), що підвищить конкурентоспроможність національної економіки.

2. Практична реалізація інвестиційно-інноваційної політики в Україні не призвела до позитивних макроекономічних змін. У вітчизняній економіці має місце недостатній рівень застосування існуючого науково-виробничого потенціалу; консервація нераціональної структури промисловості; високий рівень галузей низької переробки; зменшення долі високотехнологічного виробництва, а також обмеженість інвестиційних ресурсів.

3. Альтернативою негативного тренду впровадження інноваційних технологій та продуктів у промисловості може бути лише прискорена реалізація науковообгрунтованої стратегії інноваційного розвитку держави. Системоутворюючий організаційно-економічний фактор реалізації інвестиційно-інноваційного розвитку-інституціональне середовище - потребує подальшого реформування у функціонально-організаційному та правовому аспектах. Тому необхідні подальші як структурні, так і інституціональні перетворення, у першу чергу - вдосконалення правового поля, стимулювання ринку інновацій, впровадження ефективної системи мотивації науковців та системи захисту інтелектуальної власності.

4. Об`єктивно існуюча обмеженість інвестиційних ресурсів в економіці потребує визначення пріоритетних напрямків інноваційної дільності. Вважаємо, що основою для вибору проривних пріоритетів повинні слугувати переважно критерії шостого технологічного укладу, які відповідають сучасним критеріям енергозбереження та екологічності.

5. Важливим механізмом реалізації стратегії інноваційного розвитку має стати державна цільова програма організації технопарків. Відповідно до реальних можливостей на 2009 рік необхідно запланувати функціонування не менш ніж 10-12 технопарків, у тому числі 2-3 - на міжгалузевій основі, 5-7 спеціалізованих технопарків з розробки програмного забезпечення та інформаційно-комунікаційних технологій; на 2010 рік -- не менше 20 технопарків; на 2011 рік -- не менш 25-30 технопарків. При формуванні інноваційних та інвестиційних проектів, запланованих для виконання в технопарках, у першу чергу надавати підтримку проектам, пов'язаним з високими технологіями і наукоємними галузями, які забезпечать випереджальну стратегію розвитку у сфері нано- та біотехнологій, оптико-електронних технологій ракето- та літакобудування, а також технологій подвійного використання оборонно-промислового комплексу.

6. На основі узагальнення міжнародного досвіду інноваційної діяльності та стану промислового сектору економіки України, важливо запровадити кластерну модель як основу для формування довготермінової інвестиційно-інноваційної стратегії територіально-промислового розвитку та сприяння процесам утворення виробничих мереж (шляхом запровадження спеціальних державних та регіональних програм, заходів державної підтримки територіальної інтеграції, державних закупівель тощо), налагодженню інформаційного обміну.

7. Необхідно прийняти низку нових законів, а також внести доповнення до закону “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні”, в яких відобразити роль і значимість наукових досліджень і розробок в проривних наукоємних галузях та до закону “Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій” для того, щоб він сприяв активізації трансферу технологій в зазначених галузях.

8. Нагальним є забезпечення в Україні такого макроекономічного регуляторного режиму та порядку оподаткування, які дають змогу суб'єктам економічної діяльності максимально гнучко адаптуватися до змін попиту в ринкових умовах та стимулюють інвестиційно-інноваційні процеси. Спільна участь держави і приватних суб'єктів економіки у венчурних механізмах фінансування сприятиме реалізації багатообіцяючих, але ризикованих інноваційних підприємницьких проектів, у тому числі, пов'язаних з комерціалізацією найважливіших науково-технічних досягнень. При цьому, дозволять мінімізувати фінансовий ризик приватних інвесторів, зберігаючи їх зацікавленість в досягенні пріоритетів, що визначені державою.

Реалізація одержаних результатів у дисертаційному дослідженні сприятиме інвестиційно-інноваційному розвитку національного господарства України, що, в цілому, підвищить рівень конкурентоспроможності економіки та забезпечить зростання добробуту населення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

2.Гуменюк О.І. Зарубіжний досвід розвитку промисловості на інноваційно-інвестиційних засадах // Науковий журнал “Менеджер”. Вісник Донецького державного університету управління. - 2007. - №2(40). - С. 45-54.

3.Гуменюк О.І. Інформаційно-аналітична підтримка інноваційно-інвестиційного оновлення промисловості // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №10. - С. 31-38.

4.Гуменюк О.І. Фінансово-економічний механізм промислової політики / О.І. Гуменюк, С.А. Єрохін // Фінансово-економічні механізми інноваційно-інвестиційного розвитку України: колективна наукова монографія. За ред. проф. Кириченко О.А. - Київ, НАУ. - 2008. - Розд. 3.1. - С.152-157. (Особистий внесок - сформульовано особливості фінансування інновацій у промисловості).

В інших виданнях:

5.Гуменюк О.І. Розвиток промисловості на інвестиційно-інноваційних засадах / М.М. Єрмошенко, С.А. Єрохін, В.М. Шандра, О.І. Гуменюк та ін. //Організаційно-економічні аспекти інноваційного оновлення національної економіки: колективна наукова монографія. За ред. проф. Єрмошенка М.М. і проф. Єрохіна С.А. - Київ, НАУ, 2008. - Розд. 2.1. - С. 60-77.

6.Гуменюк О.І. Організаційно-фінансові аспекти активізації інноваційно-інвестиційних процесів / Я.В. Белінська, В.С. Будкін, С.А. Єрохін та ін. // Фінансово-економічний розвиток України в умовах глобалізації: Колективна наукова монографія; За ред. Я.В. Белінської. - Київ, НАУ, 2008. - Розд. 2.3. - С. 45-58.

7.Гуменюк О.І. Освіта як важливий чинник інноваційного розвитку України // Виклики Українській національній ідентичності: політико-економічні та соціокультурні проблеми: наук. конф.: тези доп. - Київ, 2008. - С.223-225.

8.Сокирко Т.О. Концептуальні підходи до вдосконалення системи стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності / Т.О. Сокирко, О.І. Гуменюк // Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни в світове співтовариство: міжн. наук.-практ. конф., тези доп. - Тернопіль, 2007 р. - С. 249-250. (Особистий внесок - запропоновано систему пільг при оподаткуванні інновацій).

Размещено на Allbest.ru