Державне регулювання вищої освіти в умовах ринкових відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 338.242: (338.45:378)

Державне регулювання вищої освіти в умовах ринкових відносин

Спеціальність: 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Пасінович Ірина Ігорівна

Львів - 2009



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Семів Любов Казимирівна, Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ, завідувач кафедри економіки та управління персоналом

Офіційні опоненти: доктор економічних наук Янковська Лариса Анатоліївна, Львівський університет бізнесу та права, ректор

кандидат економічних наук Камінський Богдан Адамович, Тернопільський національний економічний університет, доцент кафедри менеджменту

Захист відбудеться 24 квітня 2009 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 24 березня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.



Анотація

Пасінович І.І. Державне регулювання вищої освіти в умовах ринкових відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством. -Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2009. конкурентоспроможність вищій освіта навчальний

Дисертація присвячена поглибленню теоретико-методологічних основ державного регулювання вищої освіти та розробці рекомендацій, які спрямовані на покращення діяльності ВНЗ в умовах ринку. Окреслено ознаки нової освітньої парадигми, дієвої в умовах економіки знань. Обґрунтовано необхідність перегляду форм і методів державної регуляторної освітньої політики. Визначено переваги приватних ВНЗ, за умови використання яких вони здатні підвищити конкурентоспроможність вищої освіти. Доповнено понятійно-категоріальний апарат економіки освіти термінами, пов'язаними з підприємницькою діяльністю ВНЗ. Доведено, що вища освіта містить у собі значний підприємницький потенціал. Визначено напрями державного регулювання з тим, щоб проникнення ринкових відносин в освітню галузь сприяло підвищенню конкурентоспроможності ВНЗ.

Класифіковано платні послуги ВНЗ з орієнтацією на оптимальне поєднання освітньої і наукової діяльності, активізацію співпраці з бізнесом. Це сприятиме диверсифікації доходів ВНЗ з одночасним зменшенням їхньої залежності від бюджетного фінансування.

Побудовано рейтинг ВНЗ в розрізі відомчого підпорядкування і форм власності на основі інтегрального показника розвитку ВНЗ.

Ключові слова: вища освіта, вищий навчальний заклад, державне регулювання, комерціалізація, підприємництво, диверсифікація джерел фінансування, рейтинг.



Аннотация

Пасинович И. И. Государственное регулирование высшего образования в условиях рыночных отношений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - Экономика и управление национальным хозяйством. - Львов: Институт региональных исследований НАН Украины, 2009.

Диссертацию посвящено углублению теоретико-методологических основ государственного регулирования высшего образования и разработке рекомендаций, направленных на улучшение деятельности вузов в условиях рынка. Указаны отличительные черты новой образовательной парадигмы, действенной в условиях экономики знаний. На основании анализа тенденций развития высшего образования, который происходит в контексте формирования экономики знаний, глобализационного влияния, европейских устремлений обосновано необходимость пересмотра форм и методов государственной регуляторной образовательной политики, которая бы органически совмещалась с рыночным саморегулированием.

Раскрыто значение частных вузов для формирования конкурентной среды в образовании. Доказано, что частные вузы должны отыскать собственные рыночные ниши, используя присущие им преимущества, а именно ориентация на узкий спрос, индивидуализация учебы, использование гибких графиков учебы и др.

Отмечено, что роль государства как субъекта рынка образовательных услуг, должна быть существенной, однако следует ограничивать административное вмешательство и расширять использование непрямых экономических методов.

Дополнено категориальный аппарат экономики образования понятиями, связанными с предпринимательской деятельностью вуза. Доказано, что высшее образование содержит значительный предпринимательский потенциал, который способный повысить ее конкурентоспособность, усилить гибкость и инновационность. Определены направления государственного регулирования с тем, чтобы приникновение рыночных отношений в сферу образования способствовало повышению конкурентоспособности вуза.

Классифицировано платные услуги высшего образовательного учреждения с ориентацией на оптимальное соединение учебной и научной деятельности, активизацию сотрудничества с бизнесом. Это должно способствовать диверсификации доходов вузов с одновременным уменьшением их зависимости от бюджетного финансирования.

Построено рейтинг высших учебных заведений в разрезе ведомственного подчинения и форм собственности на основании интегрального показателя развития вуза. В рейтинге четко выделено частные вузы, которые занимают предпоследнее место.

Ключевые слова: высшее образование, высшее учебное заведение, государственное регулирование, коммерциализация, предпринимательство, диверсификация источников финансирования, рейтинг.



Annotation

Pasinovych I.I. State adjusting of Higher education in environment of market cooperation. - Manuscript.

Thesis of candidate of economic science on speciality 08.00.03 - Economy and management of national economy. - Lviv: Institute of Regional Research of National academy of sciences of Ukraine, 2009.

Dissertation is devoted to deepening theoretical-methodological bases of the state regulation of Higher education and widening the recommendations which are focused on the improvement of the Higher educational establishments activity in the conditions of market. The distinctive signs of a new educational paradigm are outlined and its effectiveness on the conditions of the scientific economy is shown. It is proved that it is necessary to think over some forms and methods of state adjusting policy. It is outlined the advantages of private Higher educational establishments and on what conditions their usage is capable to rise the competitiveness of higher education. The role of the state is specified as subject of market of educational services. The concept-category vehicle of economic education is complemented by the terms related to the entrepreneurial activity of Higher educational establishments. It is proved that higher education contains considerable enterprise potential. The state directions of controlling Higher education are defined for market forces penetration into educational system become instrumental in the increase of the Higher educational competitiveness.

The rating of higher educational establishments is built according to the department submission and patterns of ownership and on the basis of integral index of Higher educational establishments development.

Key words: higher education, higher educational establishment, state adjusting, commercialization, enterprise, diversification of sources of financing, rating.



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Освіта в XXI ст. стає важливим чинником реалізації соціально-економічних цілей суспільства. Україна має досвід жорсткого адміністративного управління освітньою сферою в умовах планової економіки. Але динаміка глобалізаційних процесів, формування елементів економіки знань і європейського освітнього простору вимагають модернізації системи вищої освіти та перегляду меж, форм і методів державного регулювання цієї стратегічно важливої сфери.

Модернізація вищої освіти, яка визначена імперативом сучасної державної освітньої політики України, здійснюється в умовах ринку. Ринкові відносини поступово проникають в освітню сферу, визначають напрями і форми діяльності вищих навчальних закладів (ВНЗ), орієнтують їх на потреби споживачів і диверсифікацію джерел фінансування, загострюють конкуренцію як між ВНЗ на ринку освітніх послуг, так і між випускниками на ринку праці.

В процесі модернізації більшої уваги з боку держави потребує комплексний розвиток ВНЗ. Сьогодні збільшується залежність результатів діяльності ВНЗ від економічних факторів, зростає ресурсомісткість навчання і наукових досліджень. З одного боку, державні обсяги фінансування не спроможні покривати зростаючі потреби ВНЗ, а з другого - необхідно виробити ефективні і прозорі механізми регулювання їхньої позабюджетної діяльності (доходів). Отже, соціальна природа відносин у сфері вищої освіти і зростаюча залежність ВНЗ від економічних факторів вимагають формування адекватних ринковим умовам механізмів державного регулювання та вироблення нової регуляторної державної освітньої політики, яка б спрямовувала зусилля вищої освіти на послідовне підвищення її конкурентоспроможності.

Аналіз чинних нормативно-правових актів, сучасних монографічних досліджень та публікацій з проблем теорії та практики державного регулювання вищої освіти вказує на значні результати у сфері вдосконалення правового і адміністративного регулювання діяльності вищої школи. Проте в оновленні регуляторної державної освітньої політики відповідно до ринкових умов, зокрема, вдосконаленні економічних механізмів державного регулювання діяльності ВНЗ, залишається багато нерозв'язаних завдань.

Певну увагу проблемам державного регулювання освітньої сфери в загальному контексті розвитку економіки знань приділяли відомі вчені Г. Беккер, Е. Боуен, Е. Денісон, Дж. Кендрік, Я. Мінсер, Т. Шульц. В роботах вітчизняних вчених Л.І. Антошкіної, Т.М. Боголіб, А.І. Бутенко, В.А. Вісящева, В.М. Гейця, Д.А. Грішнової, Б.М. Данилишина, Г.А. Дмитренка, Т.А. Заєць, С.М. Злупка, І.С. Каленюк, О.А. Кратта, В.Г. Кременя, В.І. Куценко, Л.К. Семів, О.П. Сологуб, Д.М. Стеченка, Л.А. Янковської та інших висвітлені окремі організаційно-економічні проблеми функціонування системи вищої освіти. Проте ринкові умови функціонування вищої освіти вимагають напрацювання нових механізмів регуляторної діяльності держави в сфері її управління.

Актуальність і наукова значущість окреслених проблем зумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені в дисертації положення є складовою частиною бюджетних тем: «Регіональні суспільні системи: організаційно-економічний механізм їх формування і розвитку в умовах соціально-орієнтованої економіки» (№ державної реєстрації 0104U005507); «Інтелектуально-інноваційний розвиток регіону в умовах реалізації євро інтеграційної стратегії України» (№ державної реєстрації 0106U013079); «Теоретико-методологічні основи розвитку людського капіталу в умовах формування економіки знань (цільова наукова програма НАН України «Україна - ХХІ століття: стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку»)» (№ державної реєстрації 0107U003249). В рамках вказаних тем автором запропоновано теоретичні і методичні підходи щодо вдосконалення механізму державного регулювання вищої освіти регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методологічних основ державного регулювання вищої освіти та напрацювання практичних рекомендацій, які спрямовані на покращення діяльності ВНЗ в умовах ринкових відносин.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких завдань:

- висвітлити особливості розвитку вищої освіти в умовах ринкових відносин і на цій основі обґрунтувати потребу перегляду механізмів державного регулювання вищої освіти в контексті нових соціально-економічних умов;

- визначити місце і роль держави у функціонуванні ринку освітніх послуг;

- з'ясувати особливості приватних ВНЗ та окреслити умови і напрями підвищення ефективності їхньої діяльності;

- оцінити параметри ринку освітніх послуг та обґрунтувати основні напрями його диверсифікації;

- визначити відповідність функціонування ринку освітніх послуг і ринку праці регіону і виробити рекомендації щодо їх збалансування;

- визначити тенденції розвитку післядипломної і бізнес-освіти;

- розробити рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання вищої школи в ринкових умовах, зокрема, диверсифікації джерел фінансування ВНЗ;

- обґрунтувати методичні підходи до оцінки розвитку ВНЗ для розробки регуляторних заходів держави.

Об'єктом дослідження є сфера вищої освіти як складна соціально-економічна система, яка функціонує в ринкових умовах.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення державного регулювання вищої освіти в ринкових умовах .

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є класичні теорії ринкової економіки, людського капіталу, постіндустріального суспільства, економіки знань, які осмислені через призму сучасного стану і перспектив розвитку системи вищої освіти України; вітчизняні та зарубіжні розробки з питань формування державної політики в сфері вищої освіти та її модернізації, закони України, що визначають організацію і функціонування вищої освіти. Поставлені у дисертації завдання вирішувалися за допомогою наступних наукових методів: історико-еволюційного (для аналізу змін суспільної і освітньої парадигми, становлення і розвитку приватних ВНЗ); діалектичного (для аналізу розвитку підприємництва в освіті); абстрактно-логічного (при визначенні теоретико-методологічних засад розвитку системи вищої освіти і державного регулювання сфери освіти); теоретичного порівняння і узагальнення (при порівнянні індустріального і постіндустріального суспільства, класичної і нової освітньої парадигми, державних і приватних ВНЗ, позитивних і негативних наслідків проникнення ринкових механізмів у сферу вищої освіти); економіко-статистичного аналізу (при дослідженні тенденцій та закономірностей розвитку ринку освітніх послуг Львівської області); системно-структурного аналізу (при з'ясуванні сутності ринку освітніх послуг і аналізу його елементів, визначенні напрямів вдосконалення методів та інструментів державного регулювання вищої освіти); багатовимірного (кластерного) аналізу (при розрахунку інтегрального показника рівня розвитку ВНЗ).

Інформаційною основою дослідження служили статистичні та методичні матеріали Міністерства освіти і науки України і Держкомстату України, спеціальних періодичних статистичних видань з питань вищої освіти України і регіону обласного рівня (Львівської області), аналітичні розрахунки автора.

Наукова новизна одержаних результатів, що отримані автором і складають предмет захисту, полягають у наступному:

Вперше:

- обґрунтовано і визначено інтегральний показник рівня розвитку ВНЗ на основі використання кластерного (багатовимірного) аналізу та побудовано рейтинг ВНЗ різного відомчого підпорядкування і форм власності. Введення такого показника в практику державного управління дасть можливість здійснювати моніторинг щодо стану і динаміки розвитку державних і приватних ВНЗ та обґрунтовувати рішення в сфері регуляторної освітньої політики.

Удосконалено:

- визначення ролі вищої освіти для соціально-економічного розвитку держави в умовах глобалізаційних викликів, євроінтеграційного курсу і поглиблення ринкових відносин та обґрунтовано необхідність перегляду механізмів державного регулювання вищої освіти в контексті нової освітньої парадигми, основна мета якої полягає в підготовці людини до самореалізації, творчої та інноваційної діяльності, а основи організації вищої освіти переглянуті з врахуванням впливу ринку;

- фінансово-економічну складову механізму диверсифікації джерел фінансування ВНЗ на основі використання підприємницького підходу, який орієнтує ВНЗ на оптимальне поєднання освітньої та наукової діяльності, використання науково-освітнього потенціалу викладачів. Це сприятиме зміцненню фінансової бази ВНЗ, зменшенню їхньої залежності від бюджетного фінансування, більш повному врахуванню запитів споживачів освітніх і наукових послуг, дозволить активізувати співпрацю ВНЗ з бізнесом;

- державний регуляторний вплив на розвиток вищої освіти, яка містить у собі значний підприємницький потенціал. Запропоновані заходи правового закріплення підприємництва в освіті, перегляду статусу ВНЗ мають на меті підвищення конкурентоспроможності вищої освіти, посилення її гнучкості та інноваційності, а розроблені регулюючі заходи держави дозволять задіяти ринкові механізми без деструктивного впливу на освітню діяльність.

Отримало подальший розвиток:

- обґрунтування умов та пріоритетних напрямів розвитку приватних ВНЗ як фактора формування реального конкурентного середовища у вищій освіті. В цих умовах приватні ВНЗ зможуть сформувати потужний сегмент ринку освітніх послуг за умови використання притаманних їм переваг щодо пошуку власних ринкових ніш;

- понятійно-категоріальний апарат економіки освіти, а саме понять, пов'язаних з підприємницькою діяльністю ВНЗ:

- «підприємництво державного ВНЗ» як вид економічної діяльності, який спрямований на отримання доходів від надання освітніх, наукових послуг та іншої діяльності згідно чинного законодавства для покриття зростаючих витрат, з метою підвищення конкурентоспроможності ВНЗ на ринку освітніх послуг і його випускників на ринку праці;

- «підприємницький потенціал ВНЗ» як здатність ВНЗ залучати позабюджетні кошти і використовувати їх в якості ресурсів для покращення освітньо-наукової діяльності, а також здатність ВНЗ до інституційних перетворень відповідно до можливостей або обмежень, які створює середовище функціонування. Його можна оцінити за рівнем конкурсу при вступі на контрактну форму навчання, станом матеріально-технічного забезпечення науково-дослідної діяльності, рівнем залучення штатних науково-педагогічних працівників до виконання наукових досліджень на комерційній основі, рівнем використання маркетингових досліджень тощо;

- «державне регулювання підприємницької діяльності ВНЗ» як система заходів регламентуючого і контролюючого характеру, які спрямовують підприємницьку діяльність ВНЗ на зростання його конкуренто спроможності, а також збереження і розвиток академічних цінностей.

Практичне значення отриманих результатів полягає у підвищенні рівня наукового обґрунтування регуляторного впливу держави на розвиток вищої освіти в умовах ринкових відносин. Аналітичні та методичні матеріали були використані при формуванні Закарпатською ОДА окремих розділів «Стратегії соціально-економічного розвитку Закарпатської області на період до 2015 року», зокрема розділу, що стосується розвитку ВНЗ (довідка № 10/647 від 20.10. 2006 р.); у доповідній записці «Сучасні організаційно-економічні проблеми функціонування університетської освіти в умовах інноваційної стратегії розвитку (за соціологічною оцінкою)» Головному управлінню економіки Львівської ОДА, матеріали якої використані для розробки проекту «Дослідження наукового та інноваційного потенціалу Львівської області і розробка пропозицій для забезпечення інноваційного шляху розвитку економіки області» (довідка № 70-60-1-2069 від 23.08.2007 р.); Львівською ОДА при розробці проекту Програми забезпечення високопрофесійними кадрами Львівської області, а саме пропозицій з вдосконалення системи управління підготовкою робітничих кадрів (довідка № 5/13-1775/2-08/1-11 від 20.03.2008 р.); Головним управлінням освіти і науки Львівської ОДА при обґрунтуванні Стратегії розвитку Львівської області до 2015 року (довідка № 2-11/2956 від 27.11.2008 р.).

Окремі положення дисертації були впровадженні у навчальний процес при викладанні дисципліни «Університетська освіта» у Львівському техніко-економічному коледжі Національного університету «Львівська політехніка» (довідка №252 від 24.11.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною роботою, в якій запропоновано авторське розв'язання важливого наукового завдання - поглиблення теоретико-методологічних основ державного регулювання вищої школи в умовах ринкових відносин і напрацювання рекомендацій щодо активізації підприємництва в системі вищої освіти України. Усі наукові результати і висновки, викладені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були апробовані на міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція «Управлінські аспекти підвищення національної конкурентноздатності» (4-7 жовтня 2007 р., м. Сімферополь), ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми економіки та управління» (7 грудня 2007 р., м. Львів), ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності» (17-19 жовтня 2008 р., м. Сімферополь), ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Стратегії розвитку України в глобальному середовищі» (7-8 листопада 2008 р., м. Сімферополь).

Публікації. Основні положення роботи були викладені в 11 публікаціях, з них 6 - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій, які належать автору, складає 4,21 друкованих аркушів.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел із 253 найменувань та 18 додатків, викладених на 36 сторінках комп'ютерного тексту. Основний зміст роботи викладено на 210 сторінках комп'ютерного тексту, серед них 42 таблиці та 14 рисунків.

Основний зміст дисертаційної роботи

конкурентоспроможність освіта навчальний

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади державного регулювання вищої освіти в умовах комерціалізації та активізації підприємництва в освіті» окреслено відмітні ознаки нової освітньої парадигми, висвітлено особливості розвитку вищої освіти в умовах становлення ринкових відносин, зокрема розвиток приватних ВНЗ, визначено напрями державного регулювання ринку освітніх послуг.

Кінець ХХ - початок XXІ століття ознаменувався переходом до постіндустріального суспільства, перетворенням знань на важливий чинник суспільної діяльності. За цих умов сфера вищої освіти перетворюється із сегменту соціальної сфери, який займається професійною підготовкою кадрів, на самостійну галузь соціально-економічної діяльності, результати функціонування якої впливають на конкурентоспроможність країни.

Система вищої освіти за роки незалежності «пережила» процеси трансформації (в політичному, суспільному і економічному напрямах), лібералізації, що сприяло формуванню ринку освітніх послуг (РОП). На сьогодні головним стратегічним напрямом освітньої політики визначено модернізацію вищої освіти, яка має поширюватись і на структуру вищої освіти, і на організацію навчального процесу, і на зміст навчальних програм, і на управління ВНЗ.

Дисертантом узагальнено методологічні підходи, які закладені в таких сучасних концептуальних доктринах, як теорія постіндустріального суспільства і теорія людського капіталу, що дало підстави сформувати контури нової освітньої парадигми. В новій освітній парадигмі вища освіта - стратегічно важлива галузь, яка готує людину до самореалізації в сучасному світі, потребує перегляду основ організації вищої освіти з орієнтацією на ринкові засади.

Нова освітня парадигма, яка відображає перенесення акцентів від процесу навчання на його кінцеві результати, має лягти в основу державної політики в сфері вищої освіти.

Важливим напрямом модернізації вищої освіти визначено оновлення її економічного механізму, стрижнем якого є визнання за ВНЗ підприємницької функції. Першим кроком до розвитку підприємництва в сфері вищої освіти визначено комерціалізацію, яка зумовлена скороченням обсягів державного фінансування і зростанням попиту на послуги вищої освіти.

Підприємництво, як ринковий феномен, на сьогодні поширюється на ті сфери, які традиційно перебували виключно під державною «опікою». Ринок все більше визначає цілі, завдання і організацію освіти. В останні десятиріччя ВНЗ отримали більше свободи і поступово стали набувати ознак, характерних для підприємницьких структур - диверсифікація і комерціалізація діяльності, орієнтація на ринковий попит. Це вимагає визначення місця підприємництва в науково-освітній діяльності ВНЗ, як фактора, що здатний помітно сприяти нарощуванню темпів економічного зростання країни. Процес впровадження ринкових відносин у ці сфери неминучий, але саме від держави залежить, щоб він був виваженим, прогнозованим, не мав деструктивного впливу і сприяв підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної системи вищої освіти.

На сучасному етапі розвитку вищої освіти, поряд з традиційними функціями університетів, з'являються принципово нові - інноваційна і підприємницька. Актуалізація підприємницької функції привела до виникнення концепції підприємницького університету, визначальною рисою якого є сполучення освітньої місії з підприємницьким менеджментом. Підприємницька функція є принципово новою для українських університетів, яким у цьому плані необхідно створити ефективну структуру внутрішнього управління, впровадити елементи стратегічного менеджменту, навчитись заробляти гроші без шкоди для університетської культури і гуманітарної місії ВНЗ.

Найпомітнішою зміною, яка відбулась в системі вищої освіти України за роки незалежності, є поява ринку освітніх послуг. Його характеризують лібералізація попиту, пропозиції, ціноутворення. Розширення споживчого попиту на РОП, яке пояснюється зростанням рівня інтелектуалізації праці і швидким старінням знань, вимагає, з одного боку, від ВНЗ вироблення механізмів реагування на поведінку споживачів і диверсифікації освітніх послуг, а, з другого, від держави - формування гнучкої і дієвої політики щодо забезпечення доступності вищої освіти, а також узгодження попиту населення на певні спеціальності з потребами ринку праці.

Автор виділяє такі риси пропозиції, як поява приватних ВНЗ і формування «неуніверситетського» сектору вищої освіти, що сприяє посиленню конкуренції і урізноманітненню форм надання освітніх послуг. В цих умовах зростає роль такої функції держави, як забезпечення високої якості освітніх послуг, знаходження оптимального балансу між автономією ВНЗ і державним впливом у цій сфері.

Суб'єктами РОП є не тільки виробники і споживачі освітніх послуг, а й широке коло суміжників і посередників, що дає підставу говорити про необхідність формування і забезпечення ефективного функціонування відповідної інфраструктури. Інфраструктуру РОП визначено як сукупність інституцій, які забезпечують необхідні умови для взаємодії суб'єктів РОП між собою та із зовнішнім середовищем.

Невід'ємним елементом як ринку освітніх послуг, який підсилює конкурентне середовище, так і громадянського суспільства, є ВНЗ приватної форми власності. Державні і приватні ВНЗ функціонують як досить різні моделі освіти і за формою власності, і за структурою організації та управління. Приватні ВНЗ відрізняються високим рівнем свободи і маневреності, що дає їм можливість диверсифіковувати свою діяльність.

До основних напрямів вдосконалення функціонування приватних ВНЗ в Україні автор відносить:

- находження ніші на ринку освітніх послуг, на якій приватні ВНЗ можути бути більш ефективними і затребуваними;

- формування в суспільній свідомості позитивного образу приватних ВНЗ через систематичне інформування про їхні успіхи, про позитивні зміни в їхній діяльності;

- закріплення правових основ приватної освіти, підвищення їх правової захищеності, залучення приватних ВНЗ до законотворчого процесу;

- вироблення нової парадигми самоуправління всього недержавного сектора освіти.

Держава повинна підходити до регулювання приватних ВНЗ не за ознакою власності, а за ознакою якості послуг, які надаються. В економічно розвинених країнах усі ВНЗ, незалежно від форми власності, діють і фінансуються в межах єдиного освітнього простору країни, на однакових засадах претендують на державне замовлення щодо підготовки фахівців.

У другому розділі «Аналіз та оцінка функціонування ринку освітніх послуг регіону з позицій державного регулювання» - визначено тенденції розвитку ринку послуг вищої освіти Львівської області, проаналізовано стан післядипломної і бізнес-освіти, окреслено взаємодію регіонального ринку освітніх послуг і ринку праці.

Географічна близькість Львівської області до кордонів ЄС, відносно сприятлива демографічна ситуація, високий освітній потенціал населення (порівняно з іншими регіонами) вказує на необхідність використання цих факторів для подальшого ефективного розвитку вищої освіти в регіоні як визначального чинника інноваційного розвитку.

За даними державної статистики, ринок освітніх послуг Львівської області є достатньо розвиненим. Про це свідчить широка мережа ВНЗ (53 одиниць) із значною часткою приватних ВНЗ (14 од., або 26,4%), диверсифікована доходна база ВНЗ, великий студентський контингент (675 студентів на 10 тис. населення), високий науковий потенціал (четверте місце серед областей за кількістю докторів наук і третє - за кількістю кандидатів наук), стабільно високий рівень конкурсу при вступі як до державних, так і до приватних ВНЗ. П'ятнадцять ВНЗ мають аспірантуру (докторантуру). При зростанні доступності вищої освіти завдання держави полягає у недопущенні зниження вступного бар'єру і нівелювання селективної функції вищої освіти.

Аналіз показав, що до особливостей функціонування системи вищої освіти Львівської області за період 1995-2008 рр. можна віднести наступні:

- різке скорочення ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (з 44 до 26), більшість яких трансформувались у ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації; в області функціонує 13 університетів і 6 академій, тому зростає значення забезпечення високої якості їхньої науково-освітньої роботи;

- низька участь підприємств і організацій у фінансуванні навчання (0,3% загаль них обсягів фінансування), наукових досліджень (12,1%) і підготовки наукових кадрів. Співпраця між ВНЗ і підприємницьким сектором вимагає відповідного стимулювання з боку держави. Варто створювати національні дослідницькі центри за європейським зразком на базі провідних університетів із цільовим виділенням бюджетних коштів на їхнє технічне оснащення та розвиток;

- значна диверсифікація вартості навчання за однаковими напрямами у різних ВНЗ (наприклад, вартість повного циклу навчання за спеціальністю «Правознавство» відрізнялась на 30 тис. грн., «Менеджмент організацій» - 16 тис.грн.), в тому числі - в закладах післядипломної освіти. Очевидно, що нематеріальні активи, які сформовані ВНЗ і приносять їм прибуток, мають бути відображені у методиці ціноутворення на освітні послуги;

- незначна кількість студентів у приватних ВНЗ (в середньому в одному приватному ВНЗ навчається близько 1300 студентів);

- слабка зацікавленість до Львівських ВНЗ з боку іноземних студентів (0,4% студентського контингенту). Для використання цього додаткового джерела фінансування ВНЗ області повинні активніше залучати іноземних студентів, проводячи більш дієву маркетингову діяльність в частині інформування, реклами, ціноутворення;

- проблеми у працевлаштуванні випускників ВНЗ (лише у Львівській обласній службі зайнятості у 2007 році було зареєстровано 28,7 тисяч випускників ВНЗ). Проблема непрацевлаштування випускників ВНЗ вбачається насамперед у відсутності запиту з боку галузей економіки на висококваліфіковані кадри;

- потребує покращення структура підготовки фахівців через аспірантуру. Держава повинна стимулювати різноманітні форми науково-дослідної співпраці між ВНЗ і підприємницькою сферою. Тому має розширюватися підготовка кандидатів та докторів наук за кошти юридичних осіб, зокрема з інженерно-технічних і технологічних спеціальностей. Їх підготовка може спиратися на відповідні науково-дослідні проекти, які виконуються ВНЗ в інтересах бізнесових структур регіону.

На основі вивчення та аналізу статистичної звітності ВНЗ зроблено висновок, що об'єктивно оцінити підприємницький потенціал ВНЗ Львівщини складно. З поглибленням ринкових відносин у сфері вищої освіти необхідно переглянути форми статистичної звітності для повнішого і більш деталізованого подання інформації про позабюджетну діяльність ВНЗ.

Серйозну увагу державним органам слід приділити впорядкуванню діяльності відокремлених структурних підрозділів ВНЗ, що діють в межах і поза меж Львівської області. Особливі вимоги ставляться до статистичних даних, які в останні роки стали надавати загальну інформацію про відокремлені структурні підрозділи, проте не вказують напрямів підготовки фахівців, а, отже, не можна оцінити, наскільки виправданою та ефективною є діяльність відокремлених структурних ВНЗ з точки зору запитів регіонального ринку праці.

Без участі держави не може бути вирішена проблема налагодження ефективної взаємодії двох суміжних ринків - праці і освітніх послуг. Аналіз даних обласної служби зайнятості і результатів соціологічнх дослідженнь свідчить, що ВНЗ Львівщини слабо реагують на запити ринку праці. Незадоволеним залишається попит ринку праці на висококваліфікованих інженерів, архітекторів, програмістів, випускників математичних та фізичних факультетів, а також логістів, спеціалістів по роботі з персоналом, менеджерів з продажу. Окремі ВНЗ чи структурні підрозділи ВНЗ не використовують потенційних можливостей, які їм відкриває ринок праці.

Ефективність функціонування вищої освіти і тенденції її розвитку значною мірою визначаються структурою економіки регіону, адже саме підприємства (в першу чергу високотехнологічні) і організації виявляють попит і на висококваліфіковану робочу силу, і на результати наукових досліджень. Аналіз показав, що у 2007 році 31,4% найманих працівників Львівщини мали повну вищу освіту і 23,3% - неповну. Найвищий освітній рівень найманих працівників у сферах: дослідження і розробки, державне управління, фінансова діяльність, освіта, операції з нерухомістю. Високий рівень освіченості не корелює з високим рівнем заробітної плати, зокрема в таких видах економічної діяльності, як транспорт і зв'язок, освіта, охорона здоров'я, промисловість, що не сприяє зростанню престижу вищої освіти. Тому важливо відновити розірваний зв'язок між рівнем освіти, можливістю отримати роботу і високою оплатою праці.

Вихід із ситуації вбачається в реалізації розробленої Стратегії соціально-економічного розвитку Львівської області на період 2015 року, яка орієнтує область на підтримку тих галузей, які потребують великої кількості працюючих з високим рівнем освіти. Для реалізації напрямів Стратегії необхідно створити Програму кадрового забезпечення пріоритетних галузей і видів діяльності з тим, щоб Стратегія отримала відповідне наповнення людським капіталом. Крім того, на державному рівні потрібно прийняти закон про освітній ценз, в якому чітко мають бути прописані вимоги щодо освітнього рівня претендентів на певні робочі місця, у тому числі з дипломами бакалавра, спеціаліста, магістра.

В дисертації зазначається, що вища освіта повинна надавати фундаментальну підготовку і йти на випередження потреб роботодавців. На подолання роз'єднаності ринку освітніх послуг і ринку праці, держава має розробити низку регулятивних заходів, які сприятимуть тому, щоб кожна галузь що п'ять років розробляла (коригувала) напрями підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців, в яких були б вказані стратегічні орієнтири формування кадрового потенціалу галузі.

Сучасні умови характеризуються швидким старінням професійних знань, у зв'язку з чим забезпечення конкурентоспроможності людини на ринку праці можливе лише за реалізації концепції «навчання впродовж життя». У Львівській області функціонує 14 закладів післядипломної освіти при ВНЗ (крім медичних), з них 12 - державної форми власності. Другу вищу освіту здобувають, в основному, на платній основі і здебільшого орієнтуючись на потреби регіонального ринку праці. Звертає на себе увагу значна диференціація вартості навчання залежно від напряму підготовки, але значно більше - від ВНЗ. Так, різниця у вартості навчання (друга вища освіта) за напрямом «Менеджмент організацій» між ЛНУ ім. І.Франка і Львівським Аграрним університетом складала 27250 грн., що вказує на необхідність ввести єдиний порядок ціноутворення на освітні послуги. Необхідно прийняти закон «Про післядипломну освіту», за яким держава має сформувати стимули (податкові пільги) для господарюючих суб'єктів щодо фінансування ними навчання своїх співробітників відповідно до власних потреб.

Як один з напрямів підприємництва в освіті, бізнес-освіта (представлена у Львівській області бізнес-школою Львівського інституту менеджменту) ще не набула широкої популярності серед підприємців. Серед факторів, що стримують її розвиток, можна назвати слабку поінформованість про переваги бізнес-освіти, високу вартість навчання і практичну відсутність механізмів його кредитування, дефіцит висококваліфікованих викладачів (тренерів), які б мали досвід практичної роботи у великих підприємницьких структурах. На державному рівні важливо продумано підійти до ліцензування бізнес-шкіл, встановлення ліцензованого обсягу набору та інших організаційних аспектів їхньої діяльності.

У третьому розділі «Вдосконалення механізмів державного регулювання вищої освіти» - вироблено рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання вищої освіти, визначено напрями диверсифікації джерел фінансування ВНЗ, запропоновано методичний підхід до оцінки розвитку ВНЗ різних форм власності для обґрунтування регулюючого впливу держави на ринок освітніх послуг.

Розвиток ринкових відносин вимагає відходу від жорсткого адміністрування сектору вищої освіти. Натомість потрібне формування нової інтегрованої і узгодженої з інтересами всіх суб'єктів ринку освітніх послуг системи державного регулювання освітньої діяльності. Напрями і механізми державного регулювання вищої освіти повинні базуватись на стратегії модернізації вищої освіти, при реалізації якої держава заручилась би суспільною згодою і враховувала взяті на себе міжнародні зобов'язання.

На основі порівняння позитивних рис і недоліків комерціалізації і підприємництва в освітній сфері (рис. 1), зроблено висновок: якщо комерціалізація діяльності ВНЗ в умовах нестачі бюджетного фінансування розглядалась як засіб виживання освітніх закладів, то в умовах функціонування ринку освітніх послуг підприємництво є засобом розвитку ВНЗ і забезпечення їхньої конкурентноздатності. В роботі наголошується, що держава повинна заохочувати пошук додаткових джерел фінансування ВНЗ і стимулювати здійснення ними підприємницької діяльності, сприяти, таким чином, підвищенню ефективності, економічності, гнучкості і якості освітнього процесу.

Позитивні наслідки реалізації підприємницької функції ВНЗ проявляються не лише в збільшенні фінансових ресурсів ВНЗ, а й у підвищенні відповідальності ВНЗ (і його керівництва) за результати діяльності. В умовах фінансової самостійності ВНЗ мають більш раціонально використовувати фінансові ресурси з врахуванням реальних потреб ВНЗ, активізувати пошук шляхів поповнення позабюджетних коштів.

Попри позитивний характер підприємництва в освіті, його реалізація пов'язана з низкою небезпек. Для їх недопущення держава повинна використовувати комплекс регулюючих важелів. До них автор відносить:

- регламентацію (створення правових і вдосконалення організаційно-економічних основ підприємництва в освіті, формування переліку напрямів підприємницької діяльності ВНЗ, які підлягають ліцензуванню і ін.);

- прогнозування (потреб ринку праці в кваліфікованій робочій силі, напрямів післядипломної освіти і ін.);

- стимулювання (ефективної інтеграції освіти, науки і виробництва на основі підприємницького підходу);

- регулювання (захист конкуренції, регулювання ціноутворення, вдосконалення системи кредитування навчання);

- облік (відображення в статистичній звітності ВНЗ госпрозрахункових операцій);

- контроль (якість освітніх послуг, фінансової дисципліни, додержання соціальних і академічних цінностей).

В міру поглиблення ринкових відносин ВНЗ поступово мають трансформуватися в науково-освітні центри - організації підприємницького типу з такими основними видами діяльності, як наукові дослідження та надання освітніх послуг. ВНЗ повинні розробляти власні комерційні програми, залучаючи кошти спонсорів, інвесторів, меценатів. Така діяльність має активно заохочуватись державою через податкові пільги, формування атмосфери суспільної поваги до спонсорів і меценатів.

Освоєння ВНЗ ринкових механізмів передбачає вироблення науково обґрунтованої стратегії у сфері ціноутворення на освітні послуги. За ринкового підходу до визначення вартості навчання вирішальну роль відіграє не стільки «речова фондомісткість», скільки нематеріальні фактори (імідж ВНЗ, престижність диплому серед роботодавців, термін діяльності ВНЗ на ринку освітніх послуг і ін.), роль яких у визначенні ціни освітніх послуг має бути врахована. Ця проблема може бути вирішена через визначення і оприлюднення щорічних рейтингів ВНЗ.

Ціноутворення на освітні послуги - це справа виключно ВНЗ і Міністерство освіти і науки України не чинить на нього прямого впливу, проте держава повинна опосередковано впливати на процес визначення ціни навчання, зокрема, через встановлення у вигляді рекомендацій верхньої і нижньої межі оплати навчання. Проблему ціноутворення на освітні послуги важливо розглядати не лише через призму забезпечення доступності вищої освіти, а й не допущення демпінгу, який автоматично означає низьку якість навчання. Висока ціна освітніх послуг повинна бути віддзеркаленням їхньої високої якості.

У напрямі вирішення суперечливої ситуації, за якої держава не несе відповідальності за забезпечення випускників ВНЗ робочими місцями, але через державні освітні стандарти контролює зміст і організацію освіти, запропоновано формування державних стандартів оцінки якості спеціалістів, що їх випускають ВНЗ, а також надання права університетам дослідницького типу формувати власні освітні стандарти.

Аналіз правових основ фінансово-економічної діяльності ВНЗ вказує на необхідність внесення низки змін і доповнень. Насамперед, необхідно переглянути статус державного ВНЗ. Першим кроком у цьому напрямі має стати надання йому статусу суб'єкта некомерційного господарювання. Це дозволить державним ВНЗ значно розширити економічну діяльність і підвищити ефективність використання коштів, які надходитимуть з різних джерел, а також використовувати гнучку оплату праці своїх працівників.

Вважаємо, що замість чинної Постанови Кабінету міністрів України від 20.01.97. №38, яка визначає перелік платних послуг, які можуть надаватись державними ВНЗ (доходи у сфері освітньої діяльності, міжнародного співробітництва, охорони здоров'я і дошкільного виховання, фізичної культури і спорту, туризму і екскурсій, побутових послуг, транспортних послуг, ЖКГ та інші), необхідно прийняти новий нормативний документ, який би регламентував і впорядковував джерела позабюджетних надходжень як державних, так і приватних ВНЗ.

Дисертант пропонує доходи від підприємницької діяльності ВНЗ об'єднати в чотири групи за видами діяльності: навчальна, наукова, консалтингова і фінансово-господарська. Доцільно вивести з-під казначейського обслуговування доходи ВНЗ від підприємницької діяльності і надати ВНЗ право власності на майно, придбане за рахунок позабюджетних джерел. Для забезпечення прозорості і контролю за цими коштами необхідно внести зміни в форми бухгалтерської і статистичної звітності.

В умовах тенденції масовості вищої освіти і збільшення її платності активізується така функція держави як забезпечення доступу до вищої освіти. У цьому контексті у дисертації розглянуто проблеми і перспективи кредитування навчання. Мова має йти не стільки про збільшення бюджетних витрат на цільові кредити на навчання, скільки на вироблення регулятивних і стимулюючих важелів для комерційних банків, здатних перевести кредити на навчання з розряду ризикових у забезпечені й вигідні.

Реалізація державної політики у сприянні працевлаштуванню молодих спеціалістів має впроваджуватись системно та послідовно на всіх стадіях виходу молоді на ринок праці: при виборі професії (стимулювання профорієнтаційної роботи), професійної підготовки (підвищення ефективності проходження практики), професійної адаптації (стимулювання роботодавців надавати молоді перше місце праці). Держава повинна напрацювати соціально-економічні механізми, здатні включати студента в сферу інтересів підприємницьких структур (надання місць для проходження практики студентами, формування перспективного попиту на молодих спеціалістів тощо).

В світі, а також у практичній діяльності Міністерства освіти і науки України набуло поширення складання рейтингів ВНЗ за різноманітними критеріями. В роботі запропоновано моніторинг результатів діяльності ВНЗ доповнити розрахунком інтегрального показника рівня розвитку ВНЗ в розрізі відомчого підпорядкування. За авторською гіпотезою, таке ранжування дозволить також визначити місце ВНЗ приватної форми власності серед державних ВНЗ, що дасть можливість оцінити результативність приватного сектора вищої освіти.

Методика розрахунку інтегрального показник рівня розвитку ВНЗ в розрізі галузевих міністерств, відомств і приватних ВНЗ включає наступні умови. Оцінка рівня розвитку ВНЗ здійснюється за укрупненими групами показників, а саме: доступу до навчання (12 показників); якості освіти (7 показників); результативності навчання (7 показників); стану навчальної та соціальної інфраструктури (10 показників). Відібрана для аналізу інформація представлена в розрізі ВНЗ, які підпорядковані різним міністерствам і відомствам, а також приватних ВНЗ. Для розрахунку узагальнюючого показника оцінки рівня розвитку ВНЗ використано метод багатовимірного (кластерного) аналізу.

За даними 2007/08 навчального року, приватні ВНЗ в розрахованому рейтингу ВНЗ різної відомчої підпорядкованості займають передостаннє місце. Це вказує на те, що приватні ВНЗ ще недостатньо використовують свій потенціал, можливості, які їм відкривають ринок освітніх послуг та ринок праці, а також про наявність значних відхилень від нормативного забезпечення в освітньо-науковій діяльності та порушень в ліцензуванні й акредитації.



Висновки

1. Модернізація вищої освіти здійснюється в умовах глобалізації, перетворення науки на найвагомішу продуктивну силу, становлення економіки знань і суспільства, яке побудоване на знаннях, формування європейського освітнього простору і посилення конкуренції в освітній сфері. Вказані чинники потребують формування нової освітньої парадигми, перегляду парадигми державного управління і впровадження нових регулятивних інструментів управління цією стратегічно важливою сферою. Важливим напрямом модернізації вищої освіти визначено перехід до багатоканального фінансування, оновлення її економічного механізму, стрижнем якого може бути визнання за ВНЗ підприємницької функції.

2. Підприємництво, як ринковий феномен, на сьогодні має тенденцію до поширення на сфери, які традиційно перебували виключно під державною «опікою». Процес проникнення ринкових сил у ці сфери неминучий, але саме від держави залежить, щоб він був виваженим, прогнозованим, не ніс деструктивного впливу і сприяв підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної системи вищої освіти.

3. Приватні ВНЗ, які є невід'ємною складовою ринку освітніх послуг, розширюють доступ молоді до навчання і формують конкурентне середовище. Доведено, що вони володіють рядом ознак, які вигідно відрізняють їх від державних ВНЗ. За умови вмілого їх використання, а також дієвого правового забезпечення приватні ВНЗ сприятимуть зміцненню національної системи освіти. В найближче десятиліття сектор приватної вищої освіти збережеться як більш гнучка оболонка потужного ядра, якими є державні ВНЗ.

4. Проблема збалансування ринку освітніх послуг і ринку праці не може бути вирішена без участі держави. На часі вироблення прогнозу потреби у висококваліфікованих робітниках та спеціалістах щонайменше на п'ять років як на державному, так і регіональному рівнях, формування бази даних про випускників ВНЗ, стимулювання профорієнтаційної роботи серед молоді. Держава повинна стимулювати різноманітні форми співпраці між ВНЗ і бізнесом. Орієнтуючи ВНЗ на врахування запитів роботодавців, важливим завданням держави є недопущення дефундаменталізації вищої освіти.

5. Стратегічним вектором оновлення економічного механізму розвитку вищої освіти має стати визнання за ВНЗ підприємницької функції. Позитивними наслідками реалізації підприємницької функції ВНЗ мають бути підвищення відповідальності ВНЗ за результати діяльності, більш раціональне і економне використання коштів з врахуванням нагальних потреб закладу, активізація пошуку шляхів поповнення позабюджетних коштів. Функціями держави у сфері регулювання підприємництва в освіті визначено регламентацію, прогнозування, стимулювання, регулювання, облік і контроль. В міру поглиблення ринкових відносин ВНЗ поступово мають трансформуватися в науково-освітні центри - організації підприємницького типу з такими основними видами діяльності, як наукові дослідження та надання освітніх послуг.

6. На зміну механізмам прямого бюджетного фінансування повинні прийти опосередковані методи - державні кредити і субсидії, податкові пільги. Також мають бути сформовані фінансові інструменти накопичення приватних ресурсів - приватне кредитування, нагромаджувальні депозити. Основу модернізації вищої школи повинен складати новий організаційно-економічний механізм, який полягає у відмові від повного бюджетного утримання вищої освіти та переході до механізму багатоканального фінансування, в основі якого має бути реалізація ВНЗ підприємницької функції. Зростання доходів ВНЗ повинно розглядатись не як ціль, а як засіб підвищення їхньої конкурентоспроможності, забезпечення гнучкості освітніх програм і навчального процесу, наближення ВНЗ до споживачів освітніх і наукових послуг.

7. Інтегральний показник рівня розвитку ВНЗ може служити індикатором для оцінки діяльності ВНЗ різної відомчої підпорядкованості і форм власності, відображати результативність роботи приватних ВНЗ, а також бути орієнтиром для держави при виробленні регуляторної політики в сфері вищої освіти.

...