Актуальність теми. У процесі становлення та функціонування вітчизняної економіки пріоритетне значення надається розбудові аграрного ринку. Важливим показником рівня розвитку ринку є стан та ефективність роботи інфраструктури, адже саме інфраструктура покликана забезпечувати взаємозв'язок між суб'єктами, що формують попит та пропозицію на ринку. Таким чином, інститути інфраструктури сприяють налагодженню зв'язків між виробниками та споживачами сільськогосподарської продукції і впливають на швидкість обігу товарів на ринку, а також матеріальних, фінансових, трудових та інформаційних ресурсів. Зважаючи на це, інфраструктура ринку відіграє вагому роль у процесах ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, тому що вона сприяє встановленню цін на основі ринкових механізмів, які здатні забезпечити інтереси як виробників, так і покупців на аграрному ринку. Ділові зв'язки сільськогосподарських підприємств і суб'єктів інфраструктури створюють умови для поліпшення функціонування всього аграрного сектору економіки, оскільки вони можуть забезпечити ринкове ціноутворення, зменшення диспаритету цін.

Таким чином, питання визначення місця інфраструктури ринку у цінотворенні на сільськогосподарську продукцію є надзвичайно важливим та актуальним.

Проблеми функціонування інфраструктури ринку та теоретико-методологічних основ ціноутворення знаходили своє відображення працях М.М. Артуса, В.І. Власова, О.Д. Гудзинського, І.Г. Кириленка, Г.М. Калетніка, М.Ю. Коденської, І.І. Лотоцького, В.Я. Месель-Веселяка, Д.А. Міщенка, Г.Ю. Міщука, О.В. Мороза, І.В. Охріменка, Б.Й. Пасхавера, П.Т. Саблука, М.М. Федорова, О.М. Шпичака, О.О. Шмиги, О.Г. Шпикуляка та інших. Ними висвітлені основні положення функціонування аграрного ринку та формування цінового механізму на сільськогосподарську продукцію.

сільськогосподарська продукція ціноутворення інфраструктура

Однак, незважаючи на те, що сільське господарство є однією із пріоритетних галузей економіки України, фінансово-економічний стан сільськогосподарських виробників постійно погіршується. Таке становище є наслідком того, що цінова ситуація на ринку складається не на користь виробників, через відсутність у більшості з них доступу до організованого ринку, створити який покликана інфраструктура ринку. Саме ці проблемні питання залишаються поки що поза увагою вітчизняної агроекономічної науки. Зазначене зумовило вибір теми дисертаційного дослідження як спроби узагальнення теоретичних знань щодо аграрного ринку, його інфраструктури та розробки заходів з підвищення їх діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з тематикою науково-дослідних робіт Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" УААН: "Розробити теоретико-методологічні засади ціноутворення і функціонування аграрного ринку в умовах глобалізації економіки" (номер державної реєстрації 0106U006643). Внесок автора полягає у визначенні ролі інфраструктури ринку у формуванні цін на сільськогосподарську продукцію та розробці заходів з підвищення ефективності її функціонування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних та практичних засад формування інфраструктури аграрного ринку та визначення її ролі у ціноутворенні на сільськогосподарську продукцію, а також розробка практичних заходів щодо вдосконалення діяльності суб'єктів інфраструктури та ціноутворення на аграрному ринку.

Для досягнення мети дисертаційної роботи вирішувались такі завдання:

- систематизувати теоретичні основи формування і функціонування ринкової інфраструктури та уточнити поняття "інфраструктура аграрного ринку як інституційна система";

- вивчити та узагальнити теоретико-методологічні підходи до ціноутворення у системі ринкового механізму та визначити роль інфраструктури ринку у формуванні цін на сільськогосподарську продукцію;

- здійснити оцінку сучасного стану розвитку аграрного ринку, проаналізувавши такі його складові як попит, пропозиція, інфраструктура ринку;

- встановити особливості та закономірності формування цін на сільськогосподарську продукцію і на основі цього виявити основні напрями підвищення ефективності діяльності аграрних товаровиробників;

- розробити пропозиції щодо поліпшення організаційного забезпечення діяльності суб'єктів ринкової інфраструктури з метою створення умов для доступу сільськогосподарських товаровиробників до організованого ринку;

- в межах фундаментального аналізу ринку розробити економіко-математичну модель прогнозування ціни на продукцію АПК в умовах невизначеності діяльності сільськогосподарських товаровиробників;

- запропонувати заходи щодо підвищення ефективності виробничо-збутової діяльності сільськогосподарських підприємств на основі пошуку шляхів вдосконалення витратно-цінового механізму, збутової діяльності та поліпшення виробничих відносин між учасниками ринку.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічна структура інфраструктури ринку та ціноутворення на сільськогосподарську продукцію у Вінницькій області.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та організаційно-економічні засади формування і функціонування ринкової інфраструктури аграрного ринку та ціноутворення на сільськогосподарську продукцію.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання економічних процесів, системний підхід до вивчення економічних явищ, основні положення економічної теорії. Для розкриття змісту і уточнення наукових понять використовувались прийоми теоретичного узагальнення та порівняння, а саме: з метою вивчення та узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду з ціноутворення використовувався монографічний метод. Для вивчення та порівняння емпіричних даних, аналізу динаміки, складу аграрного ринку та його інфраструктури використовувався економіко-статистичний аналіз. Окрім того, для збору інформації для побудови економіко-математичної моделі застосовувався метод анкетування, для визначення показників, що впливають на рівень цін, метод формалізації. Для визначення впливу рівня продуктивності на витрати та ціни використовувалось групування, для визначення тенденцій зміни урожайності сільськогосподарських культур використовувались ряди динаміки. Для моделювання процесів ціноутворення на продукцію АПК була використана теорія нечіткої логіки.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативні акти Верховної Ради та Уряду України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, матеріали регіональних органів управління АПК, звітність сільськогосподарських підприємств, наукові літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими науковими результатами дисертаційного дослідження, які відзначаються новизною, є наступні:

вперше:

- обґрунтовано місце і роль інфраструктури у ціноутворенні на сільськогосподарську продукцію, яка забезпечує доступ сільськогосподарського виробника до організованого ринку, що характеризується більш високим рівнем цін порівняно з іншими каналами реалізації і дозволяє підвищити ефективність діяльності товаровиробників;

- запропоновано використання методики теорії нечіткої логіки для побудови моделі прогнозування ціни на продукцію АПК в умовах невизначеності; розроблено систему підтримки та прийняття рішень з управління ціновим механізмом в АПК України, яка полягає в тому, що база даних системи містить всю інформацію про зміни у факторах, що впливають на формування ціни на сільськогосподарську продукцію та про реакцію системи управління на ці зміни;

удосконалено:

- визначення сутності поняття інфраструктури аграрного ринку як інституційної системи, а саме - як сукупності інституцій та інститутів, що здійснюють посередницько-збутову діяльність у сфері товарного обігу та впливають на процеси ціноутворення на аграрному ринку;

- організаційне забезпечення розвитку ринкової інфраструктури шляхом створення обласних інформаційно-консультаційних центрів підтримки сільськогосподарських товаровиробників, організації оптових ринків сільськогосподарської продукції, місць фірмової торгівлі;

дістали подальший розвиток:

- концептуальні підходи з використання бенчмаркінгу для виявлення шляхів зниження витрат сільськогосподарських підприємств та підвищення ефективності їх діяльності;

- методичні підходи до здійснення фундаментального аналізу ринку сільськогосподарської продукції для визначення основних його тенденцій та прогнозування кон'юнктури;

- підходи з вдосконалення збутової діяльності сільськогосподарських

підприємств на основі диверсифікації каналів реалізації та створення інтеграційної моделі функціонування аграрного ринку.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні узагальнення та практичні результати, викладені в дисертації, є рекомендаційною базою для підвищення ефективності функціонування ринкової інфраструктури. Пропозиції автора щодо організаційного поліпшення діяльності ринкової інфраструктури та вдосконалення процесів ціноутворення прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації (довідка №8-3-46/1614 від 14.10.2009 р.) та Головним управлінням економіки Вінницької обласної державної адміністрації (довідка № 3217/03 від 14.10.2009 р.).

Основні теоретичні та методичні результати дисертаційного дослідження використовувалися в навчальному процесі Вінницького державного аграрного університету під час викладання дисциплін "Маркетинг" та "Державне регулювання та управління АПК" (довідка № 01-1396 від 14.10.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій автором розроблено теоретико-методологічні підходи до вирішення проблем функціонування інфраструктури аграрного ринку та її ролі у ціноутворенні на сільськогосподарську продукцію.

Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором особисто і є внеском у розвиток аграрного ринку і суб'єктів його інфраструктури. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні проблеми функціонування ринкової інфраструктури та цінового механізму були висвітлені у наукових публікаціях та обговорені на наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції "Ринкова трансформація економіки АПК" (м. Харків, 27 листопада 2007 р.), науково-практичній конференції молодих вчених в Уманському державному аграрному університеті (м. Умань, 21 березня 2008 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції "Теорія та практика ринкових перетворень: економічний та соціальний контекст" (м. Вінниця, 22 березня 2008 р.), всеукраїнському науково-практичному семінарі "Особливості реформування економіки України в умовах глобальної економічної кризи" (м. Вінниця, 22 квітня 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації" (м. Вінниця, 24 квітня 2009 р.).

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 9 наукових праць, з них 7 одноосібних, з яких 4 - у фахових виданнях. Загальний обсяг становить 1,58 друк. арк.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 230 сторінок комп'ютерного тексту. Дисертація містить 45 таблиць, 37 схем і рисунків (з них один повністю займає сторінку), 13 додатків (займають 32 повні сторінки). Список використаних джерел включає 202 найменування, що викладені на 18 сторінках.

Основний зміст роботи

У першому розділі - "Теоретичні основи функціонування інфраструктури ринку у формуванні цін на сільськогосподарську продукцію" розкрито сутність ринкової інфраструктури як інституційної системи, визначено місце ціноутворення у системі ринкового механізму та висвітлено методологічні основи формування ціни на аграрному ринку.

Визначено, що інфраструктура аграрного ринку як інституційна система - це сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих інституцій та інститутів, які забезпечують взаємодію попиту та пропозиції, сприяють здійсненню ринкового товарообміну між суб'єктами аграрного ринку і формують ринковий механізм ціноутворення на сільськогосподарську продукцію. При визначенні поняття ринкової інфраструктури використовується два підходи: системний та функціональний. Системний підхід характеризує інфраструктуру ринку як сукупність інститутів та інституцій, що забезпечують ефективне функціонування інституту вищого рівня - аграрного ринку. Функціональний ж розглядає інфраструктуру з точки зору виконуваних функцій. При визначенні поняття ринкової інфраструктури неможливо розглядати системний підхід без функціонального, оскільки інфраструктура - це інституційна система, яка відіграє вагому роль у розбудові аграрного ринку і, відповідно, виконує важливі функції. Головною функцією ринкової інфраструктури є обслуговування сільськогосподарських товаровиробників на основних етапах створення товару: постачання-виробництво-збут.

Встановлено, що до складу інфраструктури аграрного ринку входять різні суб'єкти. Досліджено діяльність непрямих суб'єктів інфраструктури, тобто тих підприємств та організацій, які надають послуги з просування товарів від виробника до покупця, а саме: організацій оптового обороту (товарних бірж, виставок й оптових ярмарків, оптових продовольчих ринків). Звідси у функціонуванні інфраструктури аграрного ринку було виділено такі проблеми: недосконала законодавча база, відсутність державних та приватних фінансових ресурсів для підтримки діяльності суб'єктів, низький рівень розвитку біржового ринку.

Теоретично-методологічною основою формування цін є теорії ціноутворення. Ціноутворення ґрунтується на теорії трудової вартості, законах попиту і пропозиції, граничної корисності. У науковій літературі виділяють такі підходи до ціноутворення: ціноутворення на основі собівартості та забезпечення цільового прибутку, ціноутворення на основі конкуренції та ціноутворення на основі споживчих цінностей.

Ціна в ринковому середовищі має важливе значення, оскільки вона поєднує інтереси всіх учасників ринку. З'ясовано, що ціна виконує інформаційну, координаційну, стимулюючу та розподільчу функції. Визначальним завданням ціни є забезпечення еквівалентного обміну товарами. Основними факторами, що впливають на формування ринкових цін, є вибір споживачів, попит, пропозиція, співвідношення імпорту та екпорту, рівень конкуренції, державного регулювання та розвитку ринкової інфраструктури.

Визначено, що ціноутворення як процес взаємодії ринкових агентів у ринковому середовищі, ґрунтується на принципах: паритетності цін на продукцію всіх галузей економіки, єдності процесу ціноутворення та державного регулювання, наукової обґрунтованості, вільного волевиявлення продавців і покупців товарів, поєднання інтересів усіх суб'єктів ринку, одночасності взаємодії складових ринкового механізму (попиту, пропозиції і ціни) в процесі ціноутворення та інших. Виконання зазначених принципів у процесі ціноутворення є дуже важливим, оскільки порушення хоча б одного з них призводить до погіршення якісних характеристик виробництва та диспропорцій в економіці.

Ціновий механізм, як один із складових загальноекономічного механізму аграрного регулювання, уособлює сукупність інститутів державно-ринкового регулювання, заходів підтримки доходів виробників, принципів встановлення мінімальних закупівельних цін на продукцію. Важливим завданням ціноутворення є визначення оптимальної моделі формування ціни на сільськогосподарську продукцію. Ціна сільськогосподарської продукції повинна повністю відшкодовувати витрати на виробництво та збут продукції, а також необхідно враховувати середню по галузі норму прибутку, розмір авансованого капіталу в основних виробничих фондах. Крім того, важливою умовою ефективного функціонування аграрного сектору економіки є включення в ціну сільськогосподарської продукції вартості землі.

У другому розділі - "Аналіз діяльності суб'єктів інфраструктури та ціноутворення на аграрному ринку" здійснено аналіз сучасного стану розвитку аграрного ринку Вінницької області, розвитку інститутів ринкової інфраструктури та проаналізовано особливості ціноутворення на сільськогосподарську продукцію на прикладі Вінницької області.

Основні досліджувані підсистемами аграрного ринку такі: пропозиція продукції, попит та взаємопов'язуючий елемент - інфраструктура ринку.

Пропозиція сільськогосподарської продукції формується за рахунок виробництва, запасів та імпорту (табл. 1).

Таблиця 1

Баланс попиту та пропозиції основних видів сільськогосподарської продукції у Вінницькій області в 2008 році (тис. т)

Пропозиція на аграрному ринку Вінниччини представлена двома групами виробників. Першу групу утворюють 2111 сільськогосподарських підприємств усіх форм власності (63% фермерських), які виробляють 37% вартості валової продукції області.

Друга група представлена приватним сектором, який забезпечує виробництво 63% вартості валової продукції. Приватний сектору виробляє 99% картоплі та овочів, представлених на ринку. Крім того, підсобні господарства продають 41,6% м'яса та 85% молока вироблених ними (рис. 1).

Рис. 1. Структура пропозиції сільськогосподарської продукції на аграрному ринку Вінниччини у 2008 році

Таким чином, роль підсобних господарств у формуванні пропозиції на аграрному ринку Вінниччини є значною. Пропозиція на таку продукцію, як зерно, насіння соняшнику, цукрові буряки формується значною мірою за рахунок товарної продукції сільськогосподарських підприємств. Так, на аграрному ринку області продається 97,3% зерна, 88,4% насіння соняшнику, 90% цукрових буряків, вироблених у сільськогосподарських підприємствах.

Отже, в суспільному секторі зосереджено в основному великотоварне виробництво, яке потребує великих площ, значної кількості сільськогосподарської техніки, і, відповідно, значних витрат на придбання насіння, добрив, паливно-мастильних матеріалів. Встановлено, що на пропозицію сільськогосподарської продукції впливає урожайність та стан забезпеченості сільськогосподарськими машинами, а також рівень внесення добрив.

Попит на сільськогосподарську продукцію області можна поділити на внутрішній та зовнішній. Внутрішній попит формують потреби суб'єктів ринку у кормах, насінні, а також потреби у продовольчому використанні тощо, а зовнішній визначають обсяги продукції, вивезеної за межі області. Так, у 2008 році за межі області було вивезено 1294 тис. тонн зерна. Таким чином, важливим кон'юнктурним фактором є розмір експорту. Залишок запасів на кінець року свідчить про зменшення попиту на даний вид сільськогосподарської продукції.

Основним напрямом внутрішнього споживання сільськогосподарської продукції є її переробка переробними підприємствами. Наші розрахунки показують, що за рахунок збільшення виробництва м'яса та м'ясопродуктів на 19 тис. тонн, а молока та молочних продуктів - на 43,2 тис. тонн, можна досягти повного задоволення платоспроможного попиту на продукції тваринництва за рахунок внутрішніх резервів. Отже, сільськогосподарські виробники мають можливість нарощувати виробництво продукції тваринництва для забезпечення платоспроможного попиту на ринках Вінниччини.

Для оцінювання рівня ринкового попиту були досліджені основні канали реалізації сільськогосподарської продукції підприємствами суспільного сектору (табл. 2). Основним каналом реалізації зерна, на який припадало 74,8% товарної продукції, був продаж за іншими каналами, цей же канал реалізації був основним при продажу соняшнику (84,5%). Тобто, більшість насіння соняшнику та зерна реалізуються не на організованому прозорому ринку (наприклад, на біржі), а ринковим посередникам. Головні покупці продукції рослинництва у Вінницькій області - зернотрейдери, такі як підприємство з іноземними інвестиціями "Серна", ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)", ЗАТ "Рамбус", ТОВ "Вінойл", ТОВ "Полійрен". Основними споживачами молока є переробні підприємства, м'яса - переробні підприємства та покупці за іншими каналами реалізації.

Визначено, що інфраструктура ринку допомагає виробникам просувати вироблену продукцію від виробника до кінцевого споживача, сприяє матеріально-технічному забезпеченню виробництва (рис. 2).

Таблиця 2

Обсяг та структура реалізації продукції рослинництва підприємствами Вінницької області

У Вінницькій області здійснення оптової торгівлі забезпечує 101 ринок, у тому числі 2 сільськогосподарських, 2 продовольчих та 82 змішаних. В селах та селищах міського типу створено 140 постійно діючих ярмарків. Важливим суб'єктом ринкової інфраструктури області є Вінницька товарна універсальна біржа. У структурі вартості укладених угод на біржі 37% займає борошно, 12 - зерно, 42 - ріпак та 8 - інші олійні культури.

Якщо аналізувати біржову діяльність за видами контрактів, то 615 (або 29,4%) були спотовими, а 1478 (або 70,6%) - форвардними. Біржова торгівля сільськогосподарською продукцією в Вінницькій області представлена лише спотовими угодами. Отже, існуючий рівень розвитку інфраструктури ринку не здатний забезпечити підвищення ефективності функціонування аграрного ринку.

У процесі дослідження було встановлено, що ефективність виробництва сільськогосподарської продукції визначається ціною та повними витратами. Зважаючи на це, було здійснено аналіз цін за каналами реалізації. При реалізації зерна для товаровиробників найбільш привабливим каналом є продаж на біржовому ринку. Так, даний канал забезпечує найвищу ціну - 1150 грн за 1 т. Протягом останніх років біржові ціни залишалися найвищими порівняно з цінами інших каналів реалізації. Проте основною проблемою агровиробництва є те, що аграрні підприємства, обираючи неефективні канали реалізації для своєї продукції, зазнають значних втрат.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Організаційно-економічний механізм функціонування інфраструктури аграрного ринку

Наприклад, від продажу зерна виробники втрачають у середньому 383 грн на 1 т проданого зерна, оскільки ціни, запропоновані ринковими посередниками, на 10-35% менші за біржові (табл.3). Виступаючи головними покупцями продукції рослинництва на аграрному ринку країни, зернотрейдери мають можливість встановлювати закупівельні ціни, рівень яких задовольнятиме лише їхні потреби. Таким чином, дані оператори оптового ринку здійснюють значний вплив на процеси ціноутворення сільськогосподарської продукції. Крім того, зазначена ситуація негативно позначається на процесах відтворення в аграрній сфері внаслідок того, що низький рівень цін спричиняє погіршення фінансового становища товаровиробників.

Незважаючи на те, що продаж сільськогосподарської продукції переробним підприємствам займає низьку питому вагу в структурі реалізації, цінова політика виробників продовольства впливає на процеси ціноутворення в галузі.

Визначено, що хоча спостерігається зниження реалізаційних цін сільськогосподарської продукції, роздрібні ціни на продукти харчування залишаються високими. У роздрібній ціні на хліб лише 17,5% становить вартість зерна, в роздрібній ціні на соняшникову олію лише 41,9% припадає на насіння соняшнику, а в роздрібній ціні 1 л молока 29,5% - це вартість сировини (молока).

Таблиця 3. Цінова ситуація на ринку зерна та технічних культур Вінниччини за даними зернотрейдерів та Вінницької товарної універсальної біржі на початок 2009 р.

Таке ціноутворення на аграрному ринку є наслідком диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію.

Отже, сучасне ціноутворення не в змозі забезпечити розширеного відтворення в аграрній сфері і потребує вдосконалення.

Таким чином, встановлено, що важливу роль у ціноутворенні на сільськогосподарську продукцію відіграє ринкова інфраструктура, оскільки її інститути здатні створити для сільськогосподарського товаровиробника такі умови, які спроможні забезпечити його доступ до організовано ринку, а отже - і до значно вищих цін на вироблену ним продукцію.

У третьому розділі - "Удосконалення діяльності суб'єктів інфраструктури та ціноутворення на аграрному ринку" визначено основні напрями поліпшення організаційного забезпечення розвитку ринкової інфраструктури та вдосконалення ціноутворення на аграрному ринку, а також запропоновано модель прогнозування ціни на продукцію АПК.

Встановлено, що сталий розвиток аграрного сектору економіки не можливий без ефективної роботи організованого оптового ринку сільськогосподарської продукції, важливим напрямом вдосконалення якого є організація біржової торгівлі.

Оскільки втрати виробників сільськогосподарської продукції від вибору неефективного каналу збуту досить значні (табл. 4), ми пропонуємо запровадити систему заходів для сільськогосподарських товаровиробників, які реалізують не менше ніж 50% товарного зерна на організованому ринку, з метою стимулювання їх участі в біржовій діяльності.

Таблиця 4

Економічні втрати сільськогосподарських підприємств Вінницької області від позабіржового продажу сільськогосподарської продукції у 2008 році

До них можна віднести пільги в оподаткуванні, часткову компенсацію відсоткових ставок за користування кредитними ресурсами, компенсацію витрат на страхування біржових операцій.

Обґрунтовано, що зростання частки сільськогосподарської продукції проданої за допомогою товарної біржі, сприятиме підвищенню економічної ефективності товаровиробників (табл.5). Іншою важливою передумовою розвитку біржової торгівлі в Україні є активне запровадження строкових угод на купівлю-продаж сільськогосподарської продукції.

Таблиця 5

Розрахунок потенційного рівня рентабельності при зростанні частки продукції, проданої через Вінницьку товарну універсальну біржу в 2008 р.

Таким чином, основними напрямами організаційного забезпечення розвитку бірж є застосування форвардних та ф'ючерсних угод з метою страхування виробників від зниження цін.

У тому разі, коли ціна зростає, виробник недоотримує частини потенційного прибутку. Для того, щоб зменшити ризики від коливання цін, ми пропонуємо запровадити використання ф'ючерсних контрактів на сучасних акредитованих біржах України.

Для цього необхідно вдосконалити технологію біржової торгівлі, зокрема, запровадити єдину систему стандартів щодо сільськогосподарської продукції, створити клірингові палати на біржах, які будуть займатись проведенням розрахунків за біржовими контрактами. Отже, вдосконалення технології біржової торгівлі, перехід від спотових до строкових угод допоможе сільськогосподарським товаровиробникам зменшити цінові ризики та оптимізувати збутову політику.

Запропоновано інші напрями вдосконалення діяльності суб'єктів інфраструктури на аграрному ринку Вінниччини, а саме: організацію оптового продовольчого ринку та фірмової торгівлі для реалізації сільськогосподарської продукції. Створення оптового продовольчого ринку забезпечить стимулювання виробництва і переробки сільськогосподарської продукції в області, сприятиме встановленню господарських зв'язків між виробником, оптовим посередником та споживачем, допоможе задовольнити попит споживачів в якісних продуктах харчування за доступною ціною.

Організація мережі фірмових магазинів сільськогосподарських підприємств чи їх об'єднань допоможе виробникам диверсифікувати збутову діяльність і вийти на нові ринку збуту виробленої продукції.

Проведення на території області щорічних ярмарків племінної худоби забезпечить доступ виробників продукції тваринництва (як сільськогосподарських підприємств, так і населення) до високопродуктивного генетичного матеріалу.

Для сприяння інформаційному забезпеченню аграрних підприємств в обласних центрах доцільно створити інформаційно-консультаційні центри. Так, у Вінницькій області запропоновано створити Інформаційно-консультаційний центр підтримки сільськогосподарських товаровиробників з метою надання виробникам сільськогосподарської продукції інформаційно-консультаційних послуг щодо цінової кон'юнктури на регіональному аграрному ринку, допомоги в реалізації та зберіганні виробленої продукції, матеріально-технічному та правовому забезпеченні виробництва. Основними завданнями центру має стати проведення цінового моніторингу на аграрному ринку області і України, створення інформаційної бази даних про регіональний аграрний ринок, проведення навчань для керівників сільськогосподарських підприємств, представників агроторгових домів з основ агробізнесу, біржової справи, проведення маркетингових досліджень ринку. Для зручності користувачів доцільно створити офіційний сайт Інформаційно-консультаційного центру, на якому буде розміщуватися інформація, необхідна товаровиробникам.

Для забезпечення прогнозування цін на сільськогосподарську продукції рекомендуємо застосовувати теорію нечіткої логіки. На основі показників, що впливають на формування ціни, вона дає змогу визначити тенденції зміни ціни на заданий період прогнозування. Всі показники, які мають вплив на рівень майбутніх цін, при дослідженні були поділені на три підгрупи, а саме: технологічні, інфраструктурні та параметри макросередовища. Актуальність апарату нечіткої логіки полягає в тому, що вона крім показників, розмір яких можна виміряти математично, використовує змінні, характеристика яких здійснюється в лінгвістичній формі, наприклад, погодні умови, форс-мажорні обставини, що є дуже важливим для сільськогосподарського виробництва. Модель прогнозування ціни на сільськогосподарську продукцію універсальна, оскільки дозволяє визначати ціну в майбутньому на будь-яку сільськогосподарську продукцію. Крім того, вона може використовуватися для оцінки розвитку інфраструктури аграрного ринку як області, так і держави.

Наведена модель дає змогу створити ефективну систему прийняття та підтримки рішень, яка буде допомагати керівникам аграрних підприємств планувати виробничі витрати на наступний рік. Оскільки сучасні умови характеризуються періодичною зміною вхідних параметрів моделі, тому важливою перевагою запропонованої системи є її гнучкість та реакція системи управління на ці зміни (принцип зворотного зв'язку).

Застосування даної моделі обласним Інформаційно-консультаційним центром дозволить робити кон'юнктурні прогнози для сільськогосподарських виробників, визначати діапазон зміни поточної ціни на наступний маркетинговий рік. Це дасть змогу виробникам планувати обсяг пропозиції кожного виду продукції, собівартість та продуктивність праці, з метою отримання прибутку та успішного розвитку агробізнесу. Наприклад, розроблена модель дозволила встановити, що ціна на пшеницю 3 класу у вересні 2010 року збільшиться на 27% порівняно з ціною вересня 2009 року.

Основні напрями вдосконалення ціноутворення на аграрному ринку, на нашу думку, такі: диверсифікація збутової діяльності для зменшення ризиків від неефективного каналу реалізації та удосконалення витратно-цінового механізму підприємств. Розрахунки показують, що пріоритетним каналом збуту сільськогосподарської продукції має стати товарна біржа, оскільки вона здатна запропонувати найвищу ціну в регіоні. Удосконалення витратно-цінового механізму підприємств має відбуватися в бік зниження собівартості продукції. Визначено два напрямки зниження собівартості продукції: підвищення урожайності чи продуктивності або пошук шляхів скорочення витрат у власній діяльності. Для знаходження резервів скорочення витрат ми рекомендуємо застосовувати стратегічний аналіз витрат або бенчмаркінг.

Іншим суттєвим способом скорочення витрат є вертикальна та горизонтальна інтеграція. Так, горизонтальна інтеграція виробників дає їм можливість контролювати цінову ситуацію на ринку та уникати негативного впливу посередницьких структур, в вертикальна - забезпечить зменшення витрат у межах об'єднання "постачальник-виробник-покупець" за рахунок скорочення шляху товару від виробника та споживача, контролю за нормою прибутку, що закладається в ціні сировини і готової продукції. Важливим у підвищенні ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств є створення інтегрованих структур товаровиробників та агросервісних підприємств.

Підвищення ефективності цінового механізму неможливе без державної підтримки, яка має здійснюватися у формі стимулювання агровиробників до ведення інтенсивного виробництва, спрощення доступу до участі у державних закупівлях. Варто, щоб державне регулювання здійснювалося не тільки на стадії реалізації продукції а й на етапі виробництва, адже саме на даному етапі відбувається формування вартості товару та рівня прибутковості виробництва.

Висновки

5. Пчелянська Г.О. Ціноутворення в системі аграрного розвитку / Г.О. Пчелянська // Матеріали П'ятої міжнар. наук.-практ. конф. ["Ринкова трансформація економіки АПК”], (Харків, 27 листопада 2007 р.). - Х.: ХНТУСГ, 2007. - С.66-68.

6. Пчелянська Г.О. Проблеми ціноутворення в перехідній економіці / Г.О. Пчелянська // Теорія та практика ринкових перетворень; економічний та соціальний контекст: зб. наук, праць за матеріалами Всеукр. наук.-прак. конф. (Вінниця, 20-22 березня 2008 р.) - Вінниця: ВІЕ ТНЕУ, 2008. Т.1. - С.147-151.

7. Пчелянська Г.О. Сучасний стан розвитку аграрного ринку Вінниччини / Г.О. Пчелянська: Тези Всеукр. наук. конф. молодих учених / редкол.П.Г. Копитко [та ін.], (Умань, 21 березня 2006 р.). - Умань, 2008. - Ч.2. - С.234-236.

8. Пчелянська Г.О. Інфраструктура як основа функціонування аграрного ринку Вінниччини / Г.О. Пчелянська, В.М. Ціхановська // Особливості реформування економіки України в умовах глобальної економічної кризи: зб. наук. праць за матеріалами Всеукр. наук.-практ. семінару (Вінниця, 22 квітня 2009 p.) - Вінниця: ВІЕ ТНЕУ, 2009. - С.139-141.

9. Пчелянська Г.О. Державне регулювання ціноутворення в АПК України в умовах глобалізації / Г.О. Пчелянська // Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації: зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-прак. конф. (Вінниця, 24 квітня 2009 р.) - Вінниця: Центр підготов. навч.-метод. видань ВТЕІ КНТЕУ, 2009. - Ч.1. - С.145-149.

Анотація