Главная Коллекция "Revolution" Экономика и экономическая теория Розвиток та підвищення ефективності в аграрних формуваннях

Розвиток та підвищення ефективності в аграрних формуваннях

Характеристика еволюції теоретичних засад підприємництва. Специфіка підприємницької діяльності в сільському господарстві. Особливості процесу становлення та визначення сучасної структури аграрних формувань господарського типу та їх ефективність.

Рубрика	Экономика и экономическая теория
Вид	автореферат
Язык	украинский
Дата добавления	26.08.2015
Размер файла	66,0 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

08.00.04 ? економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

УДК 338.43:332.72

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РОЗВИТОК І ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНИХ ФОРМУВАННЯХ

Осацька Юлія

Євгеніївна

Дніпропетровськ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України (м. Дніпропетровськ)

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Мельник Леонід Юхимович, Дніпропетровський державний аграрний університет, професор кафедри економічної теорії та економіки сільського господарства

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Червен Іван Іванович, Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри організації виробництва та агробізнесу кандидат економічних наук, доцент, Сакун Аліна Жоржівна,

Херсонський державний аграрний університет, доцент кафедри обліку і аудиту

Захист відбудеться 31 жовтня 2009 року о _10_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25, ауд.342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м.Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розіслано 29 вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Р.М. Миронова

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Результатом ринкової трансформації існуючих в сільському господарстві України відносин власності і господарювання є те, що воно функціонує на ринково-підприємницьких засадах. І з цих позицій головна мета аграрної реформи досягнута. Разом з тим, зважаючи на значне відставання сільського господарства України за продуктивністю та ефективністю від країн Заходу і навіть радянських часів, головна ціль аграрної реформи - не виконана. Зумовлено це низкою причин. Чільне місце серед них займає відносна нерозвиненість підприємницького сектора сільського господарства. Понад половину його продукції виробляють непідприємницького типу господарства населення. В умовах вступу України до Світової організації торгівлі, посилення глобалізації аграрних відносин підприємницький сектор має стати провідним, основою розбудови постіндустріальної інноваційної моделі аграрної економіки, забезпечення на належному рівні продовольчої безпеки країни. У зв'язку з цим виникла потреба узагальнити науково-прикладні розробки щодо підприємницьких агроструктур, визначити головні напрями підвищення їх ефективності та напрями розвитку постіндустріального сектора в сільському господарстві.

Теоретичним і практичним питанням підприємницької діяльності взагалі і в сільському господарстві - зокрема, присвятили свої праці видатні зарубіжні науковці: Р. Кантільон, А. Маршалл, Й. Шумпетер, Ф. Хайек, Е. Долан, Д.Ліндсей і багато інших. В Україні проблеми підприємництва почали досліджуватися з початком ринкової трансформації державно-планової економіки. Зокрема суттєвий внесок в розробку теоретичних і практичних питань аграрного підприємництва внесли вчені економісти-аграрники П.М. Макаренко, М.Й. Малік, Л.Ю. Мельник, В.Я. Месель-Веселяк, Л. В. Романова, О.М. Онищенко, П.Т.Саблук, І.І. Червен, В.В. Юрчишин, і багато інших.

Проте, віддаючи належне їх науковому доробку, зазначимо, що і дотепер залишаються невирішеними деякі теоретико-методологічні і практичні питання, пов'язані з окремими аспектами теорії підприємництва, підвищенням ефективності підприємницьких агроструктур і насамперед формуванням та розвитком у їх складі особливого сектора - постіндустріальних (інноваційних) сільськогосподарських підприємств. Саме він спроможний забезпечити у повній мірі продовольчу безпеку країни. У цілому теоретична і практична значимість розвитку і підвищення ефективності підприємництва в аграрних формуваннях, наявність низки невирішених тут питань і визначили вибір теми, її актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напряму науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного аграрного університету за темою «Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень (номер державної реєстрації 0102U005022)». В межах цієї теми автором підготовлений підрозділ «Становлення та розвиток підприємництва в агроструктурах України та Дніпропетровської області».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування та опрацювання дискусійних теоретичних і практичних положень щодо сучасних засад підприємницької діяльності взагалі і в сільському господарстві зокрема, проблем ефективного функціонування і подальшого розвитку підприємництва в аграрних формуваннях, посилення місця і ролі великотоварних агроструктур.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:

- дослідити еволюцію теоретичних засад підприємництва;

- розкрити сучасний зміст категорій «підприємництво», «підприємець» і сформувати авторський підхід до визначення їх змісту;

- розкрити специфіку підприємницької діяльності в сільському господарстві;

- проаналізувати процеси становлення та визначити сучасну структуру аграрних формувань підприємницького типу та їх ефективність;

- обґрунтувати перспективні моделі оптимальної виробничо-галузевої структури;

- запропонувати концептуальні підходи щодо підвищення ефективності і напрями розвитку підприємницьких форм господарювання в аграрній сфері економіки.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних аспектів формування, підвищення ефективності й розвитку підприємницьких агроформувань різних організаційно-правових форм господарювання в аграрній сфері економіки.

Об'єктом дослідження є процеси підприємницької діяльності в сільському господарстві.

Методи дослідження. У процесі наукового дослідження дисертантом були використані наступні загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: при дослідженні становлення й тенденцій розвитку підприємницьких агроформувань, їх організаційно-правової структури - діалектичний; при оптимізації виробничої структури, обґрунтуванні критеріїв оцінки поєднання галузей - економіко-математичного моделювання. Для оцінки економічної ефективності діяльності підприємницьких агроформувань використовувались методи статистичного аналізу. За допомогою абстрактно-логічного методу проведені теоретичні узагальнення та сформовані висновки і пропозиції. Також в ході дисертаційного дослідження автор використовує системний підхід як загальнонаукову методологічну концепцію.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України; праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем підприємництва; матеріали Державного комітету статистики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

Доповнено:

- економічний аспект категорії «підприємництво», яке водночас є типом, формою і методом ведення господарської діяльності на інноваційних, а відповідно ризикових засадах;

- визначення змісту категорії «підприємець», який персоніфікує і здійснює підприємництво та за своїм економічним статусом може бути як власником-господарем, так і менеджером, головною ознакою підприємця є прояв новаторства і творчості в господарській діяльності;

- теоретичне положення про функціонування підприємництва в будь-якій економічній системі, але тільки в ринковій економіці підприємництво є можливим і об'єктивно необхідним щодо всіх виробничих та обслуговуючих підприємств.

Набули подальшого розвитку:

- напрями реалізації системи економічних важелів регулювання розвитку АПК для зменшення диспаритету цін;

- визначення техніко-технологічної оснащеності (з відповідною кваліфікацією працівників); розміру господарської одиниці, зокрема землекористування, як пріоритетних чинників, що визначають економічну ефективність і стійкість, конкурентоспроможність агробізнесових структур, на відміну від чинника приватної власності;

- визначення сутності постіндустріальних агроструктур як тих, що функціонують і здійснюють відтворення на інноваційних засадах.

Удосконалено:

- методичні підходи до побудови оптимальної моделі виробничо-галузевої структури аграрного підприємства з урахуванням інтенсивності та пропорційності елементів виробництва.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані наукові результати та основні положення дисертації розкривають малодосліджені питання становлення та розвитку ринково-підприємницького середовища в сільському господарстві. Узагальнені і розроблені основні теоретичні положення щодо оцінки та аналізу становлення, функціонування й розвитку підприємницьких агроформувань можуть бути використані для подальших наукових досліджень з проблем підприємництва, у менеджменті різних підприємницьких агроструктур.

Методичні положення та практичні рекомендації дисертації щодо реалізації системи важелів регулювання розвитку АПК прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Дніпропетровської облдержадміністрації (довідка № 7-71 від 24.04.2009). Запропонована в дисертаційній роботі оптимальна структура і спеціалізація виробництва прийнята до впровадження в ТОВ «Родина» Покровського району Дніпропетровської області (довідка № 51/1 від 14.04.2009) та ТОВ «Гарант-Агро» Синельниківського району Дніпропетровської області (довідка № 27 від 16.03.2009). Теоретико-методичні положення і висновки дисертації впроваджені у навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні курсів: «Основи економічної теорії», «Економіка АПК», «Економіка підприємства» (довідка № 9-11-572 від 06.04.2009).

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертаційній роботі результати досліджень отримані автором особисто. З наукових праць, що опубліковані у співавторстві, в дисертації використані тільки ті положення, що є результатом особистої роботи здобувача: [1] автором розкрито зміст підприємництва як певного типу господарювання і його зв'язок з ринковим середовищем; [2] визначено місце та роль підприємницького сектора в сучасному аграрному виробництві, притаманні йому проблеми та можливі напрями їх вирішення; [3] - дано оцінку сучасного стану аграрного сектора економіки України в контексті форм власності і господарювання, продуктивності та ефективності.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційної роботи апробовані на міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми управління розвитком об'єктів і процесів ринкової економіки» (5-6 жовтня 2006 р., м. Запоріжжя); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів» (8-10 жовтня 2008 р., м. Запоріжжя), на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького та аспірантського складу Дніпропетровського державного аграрного університету (2006-2008 рр.), а також на засіданнях кафедри економічної теорії та економіки сільського господарства.

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 3,26 друк. арк. (з них 5 одноосібні) - у фахових виданнях 6; матеріали конференції 4 - обсягом 0,8 друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Зміст дисертаційної роботи викладено на 206 сторінках комп'ютерного тексту, з яких основна частина займає 173 сторінки. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел, який містить 161 найменувань. Дисертація містить 29 таблиць і 15 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - «Теоретичні основи підприємництва та його особливості в сільському господарстві» - досліджено науково-методичні аспекти підприємництва, визначено його особливості в аграрному виробництві.

Науково-методологічні засади підприємництва викладені у працях, багатьох зарубіжних дослідників. Вітчизняними науковцями підприємництво почало досліджуватися з початку 90-х років ХХ ст. Проте в теорії підприємництва залишається чимало дискусійних питань, зокрема щодо змісту його понятійного апарату, специфіки у сільському господарстві.

З огляду на необхідність системного аналізу підприємництва в дисертації проаналізовані та структуровані концептуальні підходи щодо визначення змісту понятійного апарату, яким оперує «теорія підприємництва», яка представлена провідними зарубіжними і вітчизняними науковцями, розкрито відмінності у його трактуванні.

Поняття «підприємництво» почало використовуватися у ХVІІІ ст. Зміст його тлумачився за такими напрямами: 1) організація нової господарської одиниці або впровадження у виробництво нових ідей, продукту чи послуг; 2) комплексне явище, що персоніфікується, насамперед, в будь-якій сфері людської діяльності, як неординарна поведінка людини.

У вітчизняних наукових джерелах найбільш типовими визначеннями змісту «підприємництва» є такі: особливий тип, або форма чи метод (стиль) господарювання; особливий фактор виробництва; будь-яка самостійна господарська діяльність у ринковій економіці. Одні науковці вважають, що підприємництво притаманно усім типам економічних систем, інші - тільки ринковій економіці, треті - воно є складовою останньої. Відповідно і по-різному визначається зміст категорій «підприємець», «бізнесмен». Логічний і системний підхід дали підстави сформулювати в дисертації такі положення: 1) в економічному аспекті підприємництво - це водночас і тип, і форма, і метод ведення господарської діяльності на інноваційних засадах, а підприємець персоніфікує цей процес; 2) підприємницькій господарській одиниці притаманні такі ознаки: економічна самостійність, ефективність і стабільність, відтворення й розвиток на інтенсивно-інноваційних засадах, незалежно від типу економіки і форми господарювання.

Разом з тим у ринковій економіці підприємництво не тільки можливе, але й об'єктивно необхідне. За своєю сутністю вона є підприємницькою, і в ній не має місця іншим типам господарювання. Доказом цього є об'єктивні економічні закони і принципи ринкової економіки. Згідно з ними в ній здійснюється природна економічна селекція (відбір), постійна боротьба економічних суб'єктів за свою «нішу» у загальному економічному середовищі. Кожний з них об'єктивно змушений проявляти новаторство, творчість і підприємливість, щоб максимізувати прибуток з одного боку, з іншого - не потерпіти економічне банкрутство. Саме тому підприємницька діяльність завжди пов'язана з ризиком. Підприємництво як процес персоніфікується в людях, їх господарській поведінці. У цьому контексті підприємництво персоніфікує особлива група людей. Їх визначають за такими ознаками: використання найманої праці; підприємець - це власник, господар, капіталіст; людина, що проявляє новаторство, творчість, неординарність у будь-якій діяльності, йде на ризик. Але не всі власники виробничих ресурсів і грошей є підприємцями. Їх можна поділити на «підприємців» і «рантьє», хоча такий поділ щодо окремих осіб не є безумовним, оскільки вони можуть водночас уособлювати обидві категорії. Підприємці - це особи, котрі не тільки авансували виробництво, є власниками виробничих ресурсів, наприклад, землі і отримують частку прибутку від її використання, але й приймають участь чи очолюють виробничу діяльність (самостійно чи у межах асоціації). Підприємець - це власник-господар, головна його ознака участь у виробничо-комерційній діяльності як товаровиробника. Головна мета підприємця - максимізація прибутку, одержаного на засадах задоволення потреб покупців, а також потреба в реалізації своїх особистих підприємницьких якостей, прагнення до нововведень тощо. Із мети витікає головна функція підприємництва - забезпечення економічного зростання й розвитку, зайнятості тощо. Задовольняючи власний інтерес, підприємець водночас слугує суспільному. В господарській діяльності практично підприємцями є усі товаровиробники, менеджери та інші працівники, що проявляють новаторство і творчість.

На засадах інтеграції різних за методологічними принципами оцінок особливостей підприємництва в сільському господарстві, в дисертації виділені ті його аспекти, що є загальновизнаними і акцентується увага на недостатньо розроблених. Останні це: по-перше, обмеженість щодо масштабів екстенсивного землеробства, яка зумовлена просторовою обмеженістю сільськогосподарських угідь. Звідси новий підприємець може «відкрити справу» на базі вже існуючих земельних угідь - купити або орендувати їх. По-друге, розширене відтворення можливе лише на інтенсивно-інноваційних засадах, підвищення родючості ґрунту до певних меж і використання більш високоврожайних сортів сільськогосподарських культур. По-третє, посилення диспаритету цін щодо сільського господарства з боку підприємств першої і третьої сфер АПК зумовлено поглибленням поділу праці між ними і низьким рівнем концентрації аграрного виробництва. Його підвищення пом'якшило б проблему диспаритету цін за рахунок використання переваг великих господарств. Але супроводжувалось би масовим банкрутством дрібних і малих бізнесових агроструктур, що посилило б соціальну напругу. Більшість урядів країн Заходу виходячи з цього, у значній мірі компенсують цінові втрати фермерів за рахунок державних дотацій. Так, в США у 2007 р. «цінові» урядові платежі щодо усіх ферм становили 7 млрд. 984 тис. дол. (в середньому на одну ферму - 9,5 тис. дол. або 6,9 % до середнього обсягу товарної продукції на одну ферму)

В дисертації визначені шляхи та світові тенденції трансформації натуральних аграрних господарств у бізнесові. Виділено становлення поміщицько-капіталістичних великих товарних підприємств і фермерських господарств з обмеженим або взагалі без використання найманої праці. Поступово сімейні ферми в усіх країнах Заходу стали пріоритетною формою господарювання. Водночас фермерство значно диференційовано за рівнем концентрації виробництва. Абсолютна більшість з них невеликі за обсягами реалізованої продукції. Так, в США у 2007 р. 500 тис. ферм (22,6% до загальної кількості ферм) в середньому реалізували на одну ферму продукції на суму 193 дол. Водночас 57,3 тис. великих ферм (2,6% від загальної кількості ферм) реалізували понад половину (58,7%) товарної продукції.

Отже, у сучасних моделях аграрної економіки високорозвинених країн за економічною вагомістю пріоритетним є невеликий за кількістю агроструктур сектор великотоварних агроструктур інноваційного типу. Саме вони забезпечують продовольчу безпеку країни. Їх економічні переваги незаперечні. Саме це і лежить в основі посилення таких процесів як кооперація, концентрація, корпоратизація в сільському господарстві, інтеграція ферм з підприємствами третьої сфери АПК.

У другому розділі - «Структура і ефективність аграрних господарств підприємницького типу» виявлено основні напрями і тенденції у формуванні ринково-підприємницького середовища в сільському господарстві України, визначено його організаційно-правову структуру, дана економічна оцінка кожного із секторів. Економічна стійкість і ефективність аграрних підприємств залежить від низки внутрішньогосподарських і зовнішніх чинників. В радянські часи одержавленість колгоспів і радгоспів практично виключала їх підприємницьку поведінку. Кардинальна трансформація власницько-господарських відносин супроводжувалися становленням і розвитком підприємницьких форм господарювання в аграрній сфері економіки. Вони функціонують на ринково-підприємницьких засадах, тобто їм забезпечена економіко-правова самостійність. У цілому в Україні сформована і функціонує ринково-підприємницька модель аграрної економіки. З точки зору господарюючих суб'єктів вона охоплює різні організаційно-правові форми господарювання. За критерієм власницько-господарських відносин їх можна об'єднати у три сектори: приватний; приватно-спільний; державний (табл. 1).

Таблиця 1 Виробництво валової продукції сільського господарства за категоріями господарств 2007 р., %

Категорії господарств	Валова продукція	у тому числі
		рослинництва	тваринництва
Всього	100,0	100,0	100,0
Приватний сектор	70,7	72,1	67,1
у т. ч. : господарства населення	60,1	58,5	62,1
фермерські господарства	3,9	5,8	1,5
приватні підприємства	6,7	7,8	3,5
Приватно-спільний сектор	28,0	26,3	32
Державний сектор	1,3	1,6	0,9

У складі приватного за кількістю господарських одиниць, обсягами і питомою вагою у виробництві валової продукції сільського господарства займає сектор аграрних домогосподарств, а в їх складі особистих селянських господарств. Цей сектор офіційно не відносять до підприємницького. В дисертації обґрунтовано, що в тій мірі, в якій в ньому виробляється товарна продукція він є підприємницьким (дрібний агробізнес). Фермерські господарства і приватні підприємства є приватними підприємницьким структурами.

Приватно-спільний сектор включає об'єднання на приватних засадах землі і майна засновників (господарські товариства), або працівників (виробничі кооперативи). В державному секторі до підприємницького відносяться тільки комерціалізовані агроструктури.

Фермерські господарства - офіційно визначаються як форма підприємницької діяльності в сільському господарстві. Абсолютна більшість науковців на початку аграрної реформи прогнозувала їх широкомасштабний розвиток, виходячи із світового досвіду і «переваг» приватно-сімейного господарювання. Фермерство сформовано і функціонує, але не стало пріоритетною формою господарювання. Питома вага їх у виробництві валової продукції сільського господарства не досягла навіть 4%. Фермерські господарства значно диференційовані за розмірами використовуваних сільськогосподарських угідь. Більшість їх є малими й середніми. І тільки невелика частка не поступаються приватним підприємствам, які по суті не відрізняються від них.

Взаємозв'язок між виходом валової продукції й основними виробничими ресурсами для фермерських господарств Дніпропетровської області характеризується виробничою функцією:

Yx = 6,354 + 0,432x1 + 0,236x2 + 0,579x3 + 0,017Х4

Дослідження залежності виходу валової продукції фермерських господарств Дніпропетровської області від бонітету ґрунту (х1), трудозабезпеченості (х2), забезпеченості виробничими запасами (х3) і фондооснащеності (х4) показало, що найбільший вплив на аналізований показник має забезпеченість виробничими запасами та якість ґрунтів. Коефіцієнти парної кореляції між виходом валової продукції та цими ознаками сформувалися на рівні 0,78 і 0,84 відповідно. Сукупний коефіцієнт множинної кореляції, який дорівнює 0,73 свідчить про суттєву значимість розглянутих факторів у формуванні обсягу виробленої валової продукції.

Розраховано, що головним фактором підвищення ефективності використання наявних ресурсів виробництва - є формування оптимального розміру землекористування фермерських господарств і поліпшення використання виробничих запасів за рахунок росту фондоозброєності праці.

Скорочення рівня інвестування галузей національної економіки в період економічної кризи зумовили значний знос основних виробничих фондів підприємницьких форм господарювання в аграрній сфері. Відсутність оновлення фондів поряд з їх зносом та поступовим списанням призвели до порушення їх оптимальної структури та видового складу фондів, що не забезпечує відповідний рівень і темп збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, а також підвищення продуктивності праці.

На економічну ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств суттєвий вплив має наявність достатнього обсягу виробничих запасів. Недостатня забезпеченість власними оборотними коштами позбавляє підприємства можливості придбання матеріальних засобів у необхідному обсязі, створення їх запасів, виконання всіх передбачених технологією сільськогосподарських робіт в оптимальні строки.

Для дослідження стохастичної залежності економічної ефективності виробництва від забезпеченості виробничими засобами в сільськогосподарських підприємствах Дніпропетровської області застосовано метод аналітичного групування (табл. 2). Нами вивчені господарства, які є найбільш типовими серед підприємств комбінованого напрямку виробничої спеціалізації.

З підвищенням рівня концентрації виробничих засобів аграрних підприємств ІІІ групи частка товарної продукції галузі тваринництва в загальній її вартості зростає до 46,2 %, що на 29,8 % більше, ніж в господарствах першої групи. При цьому в господарствах ІІІ групи знижується окупність витрат продукцією відносно підприємств І групи, які надають більшу перевагу розвитку галузі рослинництва.

Вважаємо, що в окремих випадках підвищення інтенсивності сільськогосподарського виробництва можна досягти за рахунок зменшення площі оброблюваних угідь і досягати за рахунок цього вищої урожайності культур та продуктивності тварин.

Таблиця 2 Вплив забезпеченості виробничими засобами на економічну ефективність виробництва сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області в середньому за 2003-2007 рр.

Показники	Групи господарств за вартістю основних засобів на 1 га с.- г. угідь, тис. грн.	По всіх групах	ІІІ група у % до І
	І - до 2,20	ІІ - від 2,21 до 3,30	ІІІ - понад 3,30
Кількість господарств у групі	4	7	4	15	-
Вартість основних засобів, тис. грн. на: 1 га с.-г. угідь	1,19	2,71	3,91	2,64	328,6
одного працівника	19,4	34,3	53,8	36,1	277,3
Щільність поголів'я на 1 га с.-г. угідь, ум. гол.	0,07	0,12	0,74	0,27	в 10 р.
Питома вага активних основних засобів в загальній їх вартості, %	71,2	44,9	32,0	48,5	-39,2 в.п.
Вартість валової продукції на 1 господарство, тис. грн.	4317	6140	10421	6796	241,4
Частка продукції тваринництва в загальній товарній продукції, %	16,4	19,6	46,2	25,8	29,8 в.п.
Затрати праці на 1 га с.-г. угідь, люд. - год.	81,3	59,5	47,3	62,1	58,2
Отримано валової продукції, грн. на: 1 га с.-г. угідь	1130	1386	1700	1402	150,4
1 грн. основних фондів	0,94	0,44	0,48	0,64	51,1
одного працівника	18443	20089	23384	20529	126,8
1 люд.-год.	16,69	22,84	27,33	22,4	163,8
Отримано прибутку, грн. на: 1 га с.-г. угідь	197,3	158,4	297,3	205,8	150,7
одного працівника	3322	2455	5609	3527	168,8
Рівень рентабельності, %	41,5	19,7	34,5	31,2	-7,0 в.п.

Важливим показником економічної ефективності виробництва підприємницьких агроструктур є продуктивність праці.

Дослідження множинної регресії залежності продуктивності праці від площі сільськогосподарських угідь на 1 господарство, га (х1); площі сільськогосподарських угідь на 1 працівника, га(х2); чисельності працівників на 1 господарство, чол. (х3); основних фондів на 1 га сільськогосподарських угідь, тис. грн. (х4); основних фондів на 1 працівника, тис. грн.(х5); затрат праці на 1 га, люд.- год (х6); виробничих витрат на 1 га (х7), грн. свідчить, що найважливішими факторами, які впливають на продуктивність праці, є трудозабезпеченість, фондооснащеність виробництва та величина виробничих витрат на одиницю площі.

Її рівняння має вигляд

ух = 14750,66 + 0,17х1 + 1,27х2 + 6,25х3 + 1,60х4 + 74,93х5 - 19,39х6 + 5,58х7.

Таким чином, економічна ефективність виробництва в досліджуваних сільськогосподарських підприємницьких структурах значною мірою визначається забезпеченістю виробничими засобами, трудовими ресурсами та напрямом виробничої спеціалізації.

В економічній літературі існують розбіжності щодо оцінки підсумків аграрної реформи. В роботі зазначається, що оцінити реформу однозначно не можливо. Якщо акцентувати увагу на розбудові ринково-підприємницьких сільськогосподарських підприємств, то її мета досягнута. Водночас, оскільки це лише засіб розбудови більш ефективної, стабільної і соціалізованої моделі сільського господарства, то аграрна реформа не забезпечила соціально-економічний ефект. Сільське господарство України за обсягами і ефективністю виробництва не досягло рівня 1990 р., а села опинилися на межі руйнації. Це зумовлено рядом об'єктивних і суб'єктивних причин. Але оскільки держава була ініціатором і головним режисером реформи, то вона й несе головну відповідальність за те, що сільське господарство все ще не вийшло із кризового стану, а соціальна сфера села продовжує занепадати. Вихід тут один - розбудова постіндустріальної моделі аграрної економіки.

У третьому розділі - «Підвищення ефективності та перспективи розвитку підприємницьких аграрних господарств» обґрунтовано доцільність розширення існуючих і створення нових великопідприємницьких агроструктур та визначено напрями підвищення ефективності підприємницьких форм господарювання в аграрній сфері економіки.

Аграрний сектор економіки України за різноманітністю форм господарювання, регулятивними механізмами є ринково-підприємницького типу. Водночас за рівнем продуктивності та ефективності значно поступається сільському господарству економічно розвинених країн, хоча за природним потенціалом займає провідне місце. В дисертації досліджується питання щодо чинників, які гальмують низький рівень використання природного й людського потенціалів у сільському господарстві України. Зокрема встановлено, що з самого початку аграрної реформи в Україні головну увагу науковців і політиків було зосереджено на чиннику приватної власності і приватних форм господарювання. Зокрема, єдність власності та праці визначалась як головний критерій розбудови нових агроструктур. А тому аграрне господарювання повинно ґрунтуватися на приватно-сімейних фермах. Практично не зверталася увага на інші чинники, що істотно впливають на ефективність аграрного бізнесу.

На засадах системного аналізу існуючих розробок вітчизняних науковців щодо чинників, визначаючих ефективність сільськогосподарського виробництва, в роботі сформульовано висновок про те, що приватна власність і сімейні форми господарювання в аграрному бізнесі створюють внутрішню мотивацію до підприємливості, ефективного господарювання. У цьому ж руслі і діють ринкові принципи. Водночас у міру розвитку продуктивних сил у системі чинників впливу на продуктивність ефективність агробізнесу посилюється значення двох взаємопов'язаних чинників: рівень розвитку техніко-людської системи та розміри підприємств. Зарубіжний і вітчизняний досвід свідчать, що великі агроструктури мають незаперечні соціально-економічні переваги у порівнянні з малими, середніми, а тим більше мікрофермами. Йдеться передусім про постіндустріальні (інноваційні) агроструктури.

Не існує узагальнюючого показника який би характеризував «постіндустріальність» сільськогосподарського підприємства, а відповідно і чіткі межі щодо їх виділення. Водночас вважаємо, що уявлення про них дають такі критерії: відносно великі площі землекористування; застосування новітніх видів техніки і технологій; висока продуктивність і ефективність господарської діяльності. Виходячи із таких критеріїв в Україні сформований і функціонує якщо і не сектор, то принаймні група «постіндустріальних» агроструктур, практично в кожному регіоні. В дисертації виділяється група з 5 агроструктур Дніпропетровської області. За площею використання сільськогосподарських угідь усі п'ять агроформувань є великими. В розрахунку на одне в середньому припадає 11 тис. га, тоді як по області середній розмір сільськогосподарського підприємства становить 1,8 тис. га. Відповідно усі ці господарства мають можливість використовувати переваги великих площ землекористування, а головним критерієм інноваційності досліджуваних агроструктур є постійне впровадження новітніх технологій.

Аналіз результатів реформування АПК країни свідчить, що більшість організаційно-правових форм господарювання не змогли раціонально функціонувати в умовах ринку при дефіциті власних фінансових коштів. Економічна криза 90-х років призвела до руйнування виробничого потенціалу аграрних підприємств. При цьому підприємства повинні шукати резерви скорочення витрат виробництва й обігових коштів, підвищувати конкурентоспроможність власної продукції. Деякі з них досягли високого економічного рівня господарювання. Однак більшості господарств з об'єктивних та суб'єктивних причин не вдалося реорганізувати свою виробничо-комерційну діяльність відповідно до нових економічних умов господарювання. Дослідження по виявленню напрямів стабілізації аграрного виробництва були здійснені на прикладі ТОВ «Родина» Покровського району і ТОВ «Гарант-Агро» Синельниківського району Дніпропетровської області. За розмірами вони є великотоварними підприємствами з розвиненим зерновим виробництвом та м'ясо-молочним тваринництвом. На розвиток провідних галузей досліджуваних господарств істотний вплив має забезпеченість ресурсами та рівень їхнього використання (табл. 3).

Програма розвитку підприємств базується на визначенні проекту оптимальної побудови та розвитку суб'єктів самостійного господарювання як складових елементів великотоварного виробництва, який передбачає реальні пропорції всіх елементів виробництва, високий рівень інтенсивності та чітку систему виробничо-економічних зв'язків по розвитку економічного потенціалу загальної підприємницької структури.

Економіко-математичну модель оптимізації виробничо-галузевої структури підприємства побудовано на основі загальної задачі лінійного програмування по модульному принципу, тобто вона включає погоджені між собою блоки-модулі, кожен з яких відповідає певній системі шуканих невідомих. підприємництво сільський господарський аграрний

Таблиця 3 Забезпеченість та рівень використання ресурсів

Показники

ТОВ «Родина»

ТОВ «Гарант-Агро»

2006 р.

2008 р.

2006 р.

2008 р.

Забезпеченість ресурсами

Фондооснащеність, тис. грн.

329,7

372,9

308,1

244,7

Енергооснащеність, кВт

76,6

98,8

30,4

30,6

Трудозабезпеченість, чол.

6

5

4

4

Фондоозброєність, тис. грн.

53,8

74,4

77,3

61,7

Енергоозброєність, кВт

12,8

20,1

7,6

7,8

Ефективність використання ресурсів

Отримано валової продукції, тис. грн. на: 100 га с.- г. угідь

164,4

138,7

180,6

168,3

1 середньорічного працівника

29,9

17,9

22,8

38,7

1 кВт енергоресурсів

2,15

1,40

5,92

5,49

Отримано валової продукції, грн. на: 100 грн. виробничих витрат

1,17

1,06

1,55

1,61

1 грн. основних виробничих засобів

0,50

0,37

0,58

0,69

1 люд-год.

61,60

38,36

62,10

59,22

Рівень рентабельності, %

8,1

5,6

15,4

7,1

Основною перевагою застосування економіко-математичних методів є можливість без додаткових витрат проводити порівняльний аналіз багатьох варіантів розв'язків та прийняття ефективних управлінських рішень з метою оперативного реагування на зміни в кон'юнктурі ринку.

За критерій оптимальності в класичній постановці задачі обирають потенційний прибуток, який планується одержати від продажу товарної продукції. Нами досліджено варіанти виробничо-галузевої структури для обох господарств з застосуванням двох критеріїв оптимальності - максимум виручки від реалізації товарної продукції та мінімум виробничих витрат.

В результаті реалізації економіко-математичної моделі на ПЕОМ паралельно одержано розв'язки таких задач:

- оптимізація структури посівних площ;

- визначення обсягів виробництва та реалізації продукції для кожної галузі окремо;

- визначення потреби господарства в виробничих ресурсах;

- визначення двоїстих оцінок невигідних галузей та дефіцитних ресурсів;

- визначення собівартості виробленої продукції та виручки від реалізації продукції як для кожного виду продукції окремо, так і в цілому по господарству.

Потужним апаратом для розв'язування такої задачі є використання об'єктивно обумовлених або двоїстих оцінок невигідних галузей виробництва та дефіцитних ресурсів.

Згідно оптимального рішення рекомендовані зміни у структурі використання земельних угідь ТОВ «Родина» дозволять збільшити виробництво продукції сільського господарства. Оптимальне поєднання галузей забезпечує в першому варіанті збільшення виходу валової продукції на 26,1% і збільшення виробництва кормів в к. од. - на 23,5%. В ТОВ «Гарант-Агро» оптимізація виробничо-галузевої структури дозволить у першому варіанті збільшити вихід продукції на 27,4%, а виробництво кормів - на 27,9%. Корми в досліджуваних підприємствах будуть вироблені в нормативній кількості і забезпечать потреби тваринництва. Оптимізація поєднання галузей вплине не тільки на обсяги виробництва продукції, але й на результати її реалізації (табл. 4).

Таблиця 4 Результати реалізації продукції

Показники

ТОВ «Родина»

ТОВ «Гарант-Агро»

фактично

2008 р.

Варіанти

фактично

2008 р.

Варіанти

max

товарної продукції

min

виробни

чих витрат

max

товарної продукції

min

вироб

ничих витрат

Реалізовано, ц:

зерна

37800

51896

48006

45709

56967

54381

насіння соняшнику

10973

8147

8302

10393

7273

9110

молока

6157

7819

7696

9272

10756

9327

приросту живої маси тварин

1064

1384

1245

1364

1642

1534

Виручка від реалізації, тис. грн.

6965

8088

7356

9509

9813

9992

Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

6476

6718

6388

8036

8732

7820

Прибуток, тис. грн.

489

1370

968

1473

1081

2172

Рівень рентабельності, %

7,6

20,4

14,7

18,3

12,4

27,8

Отже, для ТОВ «Родина» найбільш прийнятним є варіант розвитку який передбачає збільшенням обсягів виробництва продукції, а для ТОВ «Гарант-Агро» доцільніше розвивати виробництво за рахунок мінімізації витрат виробництва. Розвиток досліджуваних агроформувань відповідно до розроблених оптимізаційних моделей потребує додаткових інвестиційних вкладень: у ТОВ «Родина» при першому варіанті розвитку - 2825 тис. грн., при другому варіанті - 1307 тис. грн.; у ТОВ «Гарант-Агро» - 4311 і 1138 тис. грн. відповідно.

Дослідженнями визначено, що сучасна аграрна сфера економіки України є переважно доіндустріальною і індустріальною. Сектор інноваційних агроструктур сформований і функціонує, але він не є пріоритетним за питомою вагою у загальному виробництві сільськогосподарської продукції. Постіндустріальна модель національної економіки, і сільського господарства зокрема, поки що є проектом, змістом «національної ідеї».

Розширення міжнародних зв'язків аграрного сектора економіки України, вступ її до СОТ, безперечно посилять конкуренцію на внутрішньому і зовнішньому аграрних ринках. За таких умов конкурентоспроможними будуть насамперед інноваційні агропідприємства, які використовують новітні види техніки і технології, сучасний менеджмент. В країнах Заходу вже розбудований і ефективно функціонує такий сектор. В ньому виробляється понад половини товарної продукції сільського господарства і він є основою забезпечення продовольчої безпеки країни.

ВИСНОВКИ

1. Підприємництво в економічному аспекті - це особливий тип, вид і засіб господарської діяльності, за якої підприємство функціонує і розвивається на інтенсивно-інноваційних засадах. Для нього характерні висока економічна ефективність і стійкість, конкурентоспроможність. У такому змісті воно може мати місце у будь-якій економічній системі. І тільки у ринковій економіці за умови жорсткої конкуренції кожний товаровиробник не тільки може, але й об'єктивно має проявляти риси підприємництва. До цього його змушує як намагання максимізувати прибуток, так і дія закону «природного» добору. Усім хто не може, або не бажає проявляти творчість і новаторство у господарській діяльності, загрожує економічне банкрутство.

2. Ми вважаємо, що всі господарські одиниці, що виробляють товари, працюють на ринок є підприємницькими. Підприємництво персоніфікується в особі підприємця-бізнесмена. У цьому контексті йдеться про тип господарської поведінки, притаманний тим економічним суб'єктам ринкової економіки, котрі проявляють новаторство, творчість, неординарність в господарській діяльності, йдуть на ризик. У всіх підприємців головна мета - максимізація прибутку на засадах задоволення попиту споживачів.

3. Особливості аграрного бізнесу зумовлені передусім природними умовами. Головна їх сутність: 1) масштаби землеробства обмежуються не тільки попитом, але й обмеженістю землі. Інтенсивне використання має також природні межі; 2) висока капіталоємкість галузі, сезонність виробництва, відповідно відносно більша ризикованість і потреба в кредитах у порівнянні з іншими галузями економіки знижують стимули підприємницької діяльності в сільському господарстві; 3) сільське господарство виключає появу монополій чи олігополій, що притаманно першій і другій сфері АПК. Звідси можливість їх цінового диктату щодо аграріїв. Концентрація виробництва здатна пом'якшити проблему диспаритету цін щодо сільського господарства. Але вона загострює соціальні проблеми села.

4. Історично аграрне виробництво пройшло довгий шлях становлення підприємницьких форм господарювання. Відбувалося це шляхом природного відбору. У підсумку, починаючи із XIX ст. і до 50-х років XX ст. головною найбільш поширеною й масовою формою стали фермерські господарства переважно сімейного типу. «Капіталістичні» тобто з наймом робочої сили ферми є, але їх кількість і питома вага незначні. Зумовлено це дією ряда чинників і головним серед них є те, що рівень концентрації (розмірів) аграрних підприємств порівняно з іншими галузями економіки невисокий, а фактор приватного господарювання, внутрішньої мотивацій до зростання його ефективності, підприємливості має більш високу економічну вагомість. Водночас з розвитком продуктивних сил ефективність агроформувань усе більше почала залежати від їх розмірів. Йдеться про використання ефекту масштабів виробництва або закон переваг великих підприємств. Більшість науковців визнають його, а тим більше це підтверджує практика і посилення таких процесів як загальна концентрація аграрного виробництва, кооперація фермерів, їх корпоратизація та інтеграція з підприємствами третьої сфери АПК.

5. Дослідження залежності виходу валової продукції фермерських господарств від бонітету ґрунту, забезпеченості виробничими запасами, трудозабезпеченості і фондооснащеності показало, що найбільший вплив на аналізований показник має забезпеченість виробничими запасами та якість ґрунтів. Коефіцієнти парної кореляції між валовою продукцією та цими ознаками сформувалися на рівні 0,75 і 0,68 відповідно. Сукупний коефіцієнт множинної кореляції, який вимірює одночасний вплив факторних ознак на результат у фермерських господарствах Дніпропетровщини дорівнює 0,73, що свідчить про суттєву значимість розглянутих факторів у формуванні обсягу виробленої валової продукції. Визначено, що неефективно використовують наявні виробничі ресурси фермерські господарства Широківського, Межівського, Павлоградського та Юр”ївського районів. Кращими у використанні ресурсного потенціалу виявились фермерські господарства Магдалинівського, Новомосковського, Царичанського та Томаківського районів.

6. Сектор підприємницьких агроформувань (сільськогосподарських підприємств) в Україні включає нові господарські формування ринково-підприємницького типу. Кількісно він невеликий і в 2007 р. його частка у виробництві валової продукції становила близько 39,9%. Сільгосппідприємства функціонують на засадах приватної власності і одноосібного менеджменту і об'єднання приватної власності і переважно корпоративного типу. Великотоварні структури широко застосовують оренду землі та майна. Економічна ефективність виробництва досліджуваних підприємницьких агро структур значною мірою залежить від їх забезпеченості виробничими засобами, трудовими ресурсами та напряму виробничої спеціалізації.

7. Внутрішньогосподарська складова ефективності виробництва визначається багатоманітні умови і чинники. Ми пропонуємо виділяти наступні їх групи: техніко-технологічна оснащеність підприємства і рівень її використання; рівень кваліфікації працівників і їх ставлення до виконання своїх господарських функцій; організація й менеджмент виробництва; рельєф і родючість земельної ділянки, її розташування щодо ринку збуту вирощеної продукції; рівень концентрації виробництва в даній виробничій одиниці, її розміри, спеціалізація, участь в кооперативних та інтеграційних зв'язках.

8. Відносно сучасних моделей сільського господарства у країнах Заходу, то пріоритетне значення в ній має сектор великих підприємницьких агроформувань. Саме він складає основу продовольчої безпеки країни, практично виробляє весь обсяг товарної продукції. Сектор дрібного і малого аграрного бізнесу має переважно соціальне значення, і функціонує насамперед тому, що знаходить підтримку з боку держави.

9. Впровадження у практику економіко-математичного моделювання дозволяє визначити оптимальну структуру і спеціалізацію виробництва підприємства, які мають відповідати зовнішнім умовам господарювання та враховувати внутрішню специфіку діяльності об'єктів планування й різноманітність засобів і шляхів досягнення основної підприємницької мети - збільшення прибутку. Згідно рішення оптимізаційної моделі в ТОВ «Родина» максимальне збільшення виробництва сільськогосподарської продукції забезпечує збільшення загальної суми прибутку й рівень рентабельності, а скорочення витрат виробництва приведе до зменшення цих показників. У ТОВ «Гарант-Агро» оптимальне рішення на максимум виробництва товарної продукції передбачає зниження прибутковості виробництва на 392 тис. грн., при цьому рівень рентабельності становитиме 12,4 %. Варіант рішення на мінімум витрат виробництва буде сприяти підвищенню рівня рентабельності на 9,5 % у порівнянні з фактичними даними.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

У фахових наукових виданнях:

1. Мельник Л.Ю. Економічний аспект підприємництва / Л.Ю. Мельник, Ю.Є. Осацька // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - №5. - С. 207-210 (Автором вивчено і систематизовано поширені в літературі погляди на сутність категорій «підприємництво», «бізнес», «підприємець»).

2. Мельник Л.Ю. Стан і перспективи розвитку аграрного сектора економіки України / Л.Ю. Мельник, Ю.Є. Осацька // Держава та регіони: Серія: економіка та підприємництво. - 2007. - №1. - С 218-224 (Автором визначені умови і напрями розвитку аграрного сектора).

3. Мельник Л.Ю. Деякі аспекти функціонування підприємницького сектора в аграрній сфері економіки України / Л.Ю. Мельник, Ю.Є. Осацька //Агросвіт. - 2007. - №4. - С. 10-14 (Автором проаналізований сучасний стан сільськогосподарських підприємств підприємницького типу).

4. Осацька Ю.Є. Підприємницькі форми господарювання в аграрному секторі економіки України / Ю.Є. Осацька // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 228: в 3 т. Т.ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - С. 394-405.

5. Осацька Ю.Є. Великотоварні агроструктури в сільському господарстві України: економічний потенціал і проблеми ефективного функціонування / Ю.Є. Осацька // Агросвіт. - 2008. - №24. - С. 24-30.

6. Осацька Ю.Є. Економічна ефективність підприємницьких агроформувань Дніпропетровської області / Ю.Є. Осацька // Економіка: проблеми теорії та практики. - 2007. - Вип.244. - Т.ІІ. - С.308-315.

Опубліковані в інших виданнях:

7. Осацька Ю.Є. Підприємницькі форми господарювання в аграрному виробництві / Ю.Є.Осацька // Актуальні проблеми управління розвитком об'єктів і процесів ринкової економіки: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Запоріжжя: Гуманітарний університет «ЗІДМУ». - 2006. - С.327-329.

8. Мельник Л.Ю. Системний підхід до оцінки сучасних аграрних відносин в Україні / Л.Ю. Мельник, Ю.Є.Осацька // Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Запоріжжя: ЗНУ, 2006. - С. 91-98 (Автором визначена структура власницько-господарських відносин в сучасній моделі аграрної економіки).

9. Мельник Л.Ю. Сектори аграрних господарств за критерієм їх розмірів / Л.Ю. Мельник, Ю.Є.Осацька // «Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - Запоріжжя: ЗНУ, 2008. - С. 32-36 (Автором визначено вплив чинника розмірів землекористування на продуктивність використання землі).

10. Осацька Ю.Є. Ефективність великотоварних сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області / Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Придніпров'я: Матеріали ІІІ регіональної науково-практичної конференції - Т.2. - Дніпропетровськ: ДДАУ, 2009. - С.84-86.

АНОТАЦІЯ

Осацької Ю.Є. Розвиток та підвищення ефективності в аграрних формуваннях. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка і управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Дніпропетровський державний аграрний університет. - Дніпропетровськ, 2009.

Дисертаційна робота посвячена дослідженню науково-методичних засад підприємництва у цілому і в сільському господарстві зокрема, обґрунтуванню напрямів та організаційно-економічних заходів щодо становлення підприємницьких господарств, підвищення їх ефективності, формування у їх складі великотоварних агроструктур.

Узагальнено теоретичні положення щодо змісту та складових підприємництва та дано авторське їх тлумачення.

Досліджено особливості підприємництва в сільському господарстві, становлення і тенденції розвитку агроструктур підприємницького типу у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Здійснено комплексний аналіз становлення ринково-підприємницького середовища в сільському господарстві України, сучасної організаційно-правової структури аграрних господарств, визначено місце і роль в ній підприємницького сектора.

Визначено економічну ефективність сільськогосподарських підприємств різних форм власності та господарювання, їх спільні ознаки і проблеми. Виявлено чинники, які гальмують підвищення ефективності підприємницьких агроформувань. На їх основі обґрунтовані напрями та важелі стимулювання підприємницької діяльності. Обґрунтована можливість подальшого зростання економічної ефективності господарської діяльності агроформувань на основі визначення оптимальної виробничо-галузевої структури.

Доведена необхідність розширення та розвитку великотоварних інноваційних агроструктур, розбудова на його засадах постіндустріальної моделі аграрної економіки, виходячи із вступу України до СОТ, необхідності підвищення продовольчої безпеки країни.

Ключові слова: підприємництво, підприємець, підприємницька діяльність, розвиток, конкуренція, великотоварні агроструктури, сільське господарство, ринково-конкурентне середовище, ефективність, інновації.

...