Механізм та аналітико-інструментальні засоби забезпечення економічної стійкості підприємства (за матеріалами поліграфічних підприємств України)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Труднощі, з якими доводиться стикатися в даний час вітчизняним підприємствам, набули таких масштабів і глибини, що багато з них втратили свої позиції і опинилися в кризовому стані. Проблематичною виявляється діяльність і нових підприємств. Так, середній термін існування українського підприємства малого бізнесу складає всього чотири-п'ять років.

Події останнього десятиріччя, яке ознаменувалося черговою глобальною фінансово-економічною кризою, свідчать, що проблема ефективної діяльності виробничо-господарських систем є актуальною для економік не лише постсоціалістичних, але й розвинутих країн.

Однією з магістральних економіко-управлінських теорій, до якої приходять окремі вчені, а також їх колективи в результаті спроб подолання проблемних питань теорії та практики господарювання підприємств, є концепція економічної стійкості. Серед її визначальних рис можна вказати прагнення до розгляду актуальної проблематики ефективної діяльності підприємств з якомога більш широких позицій.

Незважаючи на наявність численних наукових розробок за порушеним теоретичним напрямом, разом з тим недостатньо опрацьованим і таким, що потребує подальших пошуків, залишається значний масив аспектів, які стосуються предметної орієнтації, методологічних положень розглядуваної концепції, факторів, що детермінують довготривалий успіх підприємства, принципів їх інтеграції в єдиний механізм. Необхідність усунення означених проблемних питань, їх актуальність та практична значущість зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету, завдання, об'єкт, предмет і логіко-структурну побудову.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних положень і прикладних аспектів стосовно структури, змісту, принципів функціонування механізму, що забезпечує успішну діяльність підприємства у нестабільному та непередбачуваному зовнішньому середовищі, а також розвиток аналітико-інструментальної складової такого механізму.

Досягнення зазначеної мети зумовило постановку і вирішення таких завдань:

· виявлено визначальні параметри концепції економічної стійкості підприємства (предмет, призначення, принципи змістовного наповнення тощо), а також з'ясовано її теоретико-методологічне підґрунтя;

· визначено динаміку, закономірності теоретизації та нинішній стан проблематики стійкості підприємства в економічній і управлінській науках;

· встановлено генезис та розвиток теоретичних конструкцій стійкості в контексті динаміки системного підходу, що на сьогодні виконує функцію загальнонаукової методологічної парадигми;

· з'ясовано, з опорою на системну методологію, сутність і базові характеристики економічної стійкості підприємства;

· обґрунтовано використання імперативних теорій раціональної людської життєдіяльності на засадах екологічного світогляду як одного з базисів концепції економічної стійкості підприємства;

· сформульовано основні складові механізму забезпечення економічної стійкості підприємства, з подальшою їх конкретизацією на рівні діючої економіко-управлінської парадигми, і, зокрема, теорії стратегії;

· визначено механізм та аналітико-інструментальні складові раціонального управління діяльністю підприємства в контексті інтегрованих дестабілізуючих впливів з боку зовнішнього середовища;

· поглиблено уявлення щодо принципів та вдосконалено методичний апарат діагностики економічної стійкості підприємства;

· розвинуто аналітико-інструментальні засоби підтримки прийняття рішень з управління окремими сферами економіки підприємства на ґрунті нечітко-множинного моделювання.

1. Концептуальні основи економічної стійкості підприємства в сучасному ринковому середовищі

Узагальнено сутнісні аспекти концепції економічної стійкості підприємства (скорочено - ЕСП); визначено структуру і зміст проблематики стійкості підприємства в економічній та управлінській науках; виявлено закономірності розвитку теоретичних конструкцій стійкості в контексті системного підходу; сформульовано набір положень, що описують базові властивості економічної стійкості підприємства.

Узагальнення поглядів на предмет концепції ЕСП, що належать різним колективам наукових шкіл (МДУ ім. М.В. Ломоносова, МДТУ ім. М.Е. Баумана, ДонНУ, СНУ ім. В. Даля та ін.), а також окремим дослідникам (С.М. Анохін, М.Д. Соколов, В.М. Родіонова, М.А. Федотова, В.І. Захарченко, А.А. Пилипенко, Т.Г. Сухорукова та ін.) дало підстави означити його як набір аспектів, пов'язаних з ресурсними, бізнесовими і функціональними характеристиками підприємства, що в своїй сукупності та взаємозв'язку утворюють деяку інтегральну властивість - економічну стійкість, яка дозволяє підприємству виживати, успішно функціонувати і розвиватися.

Синтез виявлених в роботі уявлень про предмет концепції ЕСП, зміст поняття економічної стійкості, з урахуванням наявного наповнення та управлінської спрямованості аналізованої концепції, дозволив дійти наступного висновку щодо її призначення.

В концепції економічної стійкості підприємства реалізується спроба відповіді на питання: яким чином підприємство, що діє в умовах ринкової системи господарювання, може бути стійким, тобто здатним ефективно протистояти несприятливим впливам зовнішнього середовища, або пристосовуватися до них і в результаті забезпечувати: як мінімум - своє виживання, а як максимум - своє виживання плюс деякий стан загальної економічної рівноваги, збалансованості, процвітання, благополуччя, господарської спроможності.

З'ясування походження концепції економічної стійкості підприємства приводить до усвідомлення, що в своїх теоретичних засадах вона є системною. Саме методологія системного підходу формує її теоретичну платформу, задає її специфіку, забезпечує єдність і цілісність. У першому наближенні такий висновок дає можливість зробити аналіз визначальних параметрів (предмет, мета) розглядуваної концепції, а також результати аналізу змісту концепції, на основі існуючих на сьогодні різних її варіантів.

Дослідження ролі та теперішнього стану теоретичних конструкцій стійкості підприємства в економічній і управлінській науках показує наявність в останніх розгалужених теоретичних інститутів стійкості, кожний з яких має власні історію, особливості формування та тенденції розвитку. Концепції стійкості і рівноваги пронизують всю структуру фундаментальної економічної теорії. При цьому сучасний етап їх розвитку пов'язаний з розбудовою методології економічної динаміки. В прикладній економіці підприємства теоретичні конструкції стійкості традиційно розробляються в межах окремих економічних та управлінських функцій, що реалізуються на підприємстві (матеріально-технічне забезпечення, виробництво, збут, планування, координація, контроль тощо). Нинішній період їх динаміки характеризується значною увагою до застосування ідей та концептуальних моделей на ґрунті поняття стійкості в межах теорії стратегії.

Як на рівні фундаментальної економічної теорії, так і в контексті прикладної економіки теоретичні конструкції стійкості підприємства розробляються з активним використанням економіко-математичного моделювання, тобто багато з них є на сьогодні строго формалізованими. І ця тенденція зберігається.

Невід'ємним аспектом розвитку концепцій стійкості підприємства є їх взаємообумовленість та взаємодія із загальнонауковою методологією. Як показав відповідний аналіз, протягом всієї динаміки загальнонаукової методологічної парадигми, починаючи від природничої і закінчуючи системно-синергетичною, теоретичні конструкції стійкості входили до її ядра і рефлексували та взаємовпливали на її магістральні трансформації і еволюції.

Важливі результати щодо змісту, структури, а також закономірностей прояву та цілеспрямованого формування стійкості систем були отримані в межах кібернетики. Безперечний науковий потенціал щодо моделювання стійкості систем зі складною динамікою властивий досягненням синергетики. Таким чином, зазначені наукові галузі забезпечують актуальне методологічне підґрунтя для впровадження і розвитку теоретичних конструкцій стійкості в межах теорій та галузей економіки підприємства, у тому числі теорії економічної стійкості.

Концептуальний синтез результатів теоретичної розробки економічної стійкості підприємства в межах економічної і управлінської наук, а також системного підходу дозволив дати таке визначення цієї категорії.

Категорія економічної стійкості відображає інтегральну властивість, яка полягає в здатності підприємства реалізовувати смисловий інваріант свого існування як фундаментального соціально-економічного феномена: виробництво та продаж затребуваних суспільством товарів і послуг, що здійснюється на засадах прибутковості та самовідтворення діяльності, в умовах безперервних дестабілізуючих впливів з боку його зовнішнього середовища.

Поряд із запропонованим в дисертації тлумаченням змісту економічної стійкості підприємства подальший розвиток концепції ЕСП мають забезпечити сформульовані положення щодо базових характеристик цього феномена. Наведемо деякі з них:

- економічна стійкість являє собою властивість, що притаманна будь-якому реально існуючому підприємству, тобто вона є невіддільною від його актуального існування. При цьому необхідно чітко розрізняти економічну стійкість підприємства як його системний атрибут і міру економічної стійкості. Хоча економічна стійкість є всезагальним (універсальним) атрибутом підприємства як системи, але „потужність”, тобто міра цієї властивості, у різних підприємств в загальному випадку є різною;

- економічна стійкість підприємства є інтегральним результатом взаємодії чинників його внутрішнього та зовнішнього середовища. При цьому можна виділити скінченне число чинників, що досить повно (репрезентативно) визначають економічну стійкість. Склад чинників не є стабільним і змінюється в часі в контексті якісних змін, як всередині підприємства, так і в його оточуючому середовищі;

- одним з ключових атрибутів економічної стійкості підприємства є так зване поле (зона) економічної стійкості, що являє собою діапазон можливих станів чинників його внутрішнього та зовнішнього середовища, в межах якого воно здатне зберігати себе і реалізовувати своє призначення. Чим більшим є поле стійкості, тим вище рівень економічної стійкості підприємства. Поле економічної стійкості змінюється в часі під впливом змін самого підприємства та його зовнішнього середовища;

- ядро механізму економічної стійкості підприємства як кібернетико-гуманістичної системи поряд з полем стійкості формують: його здатність до цілепокладання, саморегулювання на основі принципу оберненого зв'язку, феномени ультра- та мультистійкості, рівень різноманітності в керуючій підсистемі, а також його здатність до самонавчання, глибоких адаптивних змін в конструкції і способах поведінки та саморозвитку.

Залежно від фіксації як інваріанта економічної стійкості конкретного режиму діяльності підприємства можна виділити два її базові види, які доцільно називати економічною стійкістю підприємства відповідно 1-го та 2-го роду.

ЕСП 1-го роду означає здатність підприємства принципово зберігати себе на основі будь-якого припустимого варіанту реалізації свого функціонального призначення, а ЕСП 2-го роду являє собою його здатність зберігати себе і реалізовувати своє призначення на деякому нормативному (цільовому) рівні, за якого воно досягає деякого нормативного (цільового) рівня внутрішнього стану і ринкової позиції.

Як платформу для нормативної складової методологічного базису концепції економічної стійкості підприємства пропонується використати концепцію сталого розвитку, що втілює сучасну парадигму імперативів людського суспільства. Суть концепції становить ідея такого розвитку, за якого не руйнується природна основа людського співтовариства, підтримується реалізація когнітивного та соціального аспектів життєдіяльності людства, забезпечується захист інтересів майбутніх людських поколінь.

2. Складові механізму забезпечення та діагностика економічної стійкості підприємства

Встановлено фактори, що зумовлюють ЕСП, а також визначено базові складові механізму її керованого формування; запропоновано загальну модель механізму забезпечення ЕСП в межах парадигми стратегічного управління; досліджено механізм та аналітико-інструментальну складову раціонального управління функціонуванням підприємства в контексті дестабілізуючих впливів з боку факторів невизначеності і ризику; розвинуто принципи та методичний апарат діагностики ЕСП.

Виходячи з сучасних уявлень економічної науки щодо системних характеристик діяльності підприємства висунуто тезу, що механізм формування ЕСП утворюють групи факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, а механізм забезпечення або керованого формування - лише фактори внутрішнього середовища підприємства.

В межах мікроекономічного аналізу і прикладної економіки накопичено потужний арсенал знань щодо властивостей та закономірностей взаємодії факторів зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Разом з тим багато принципових питань потребують свого подальшого ґрунтовного дослідження. Зокрема, актуальними залишаються питання щодо ключових детермінант, які індукують результати діяльності підприємства, співвідношення значущості між детермінантами середовищ різного рівня (внутрішнього, близького, далекого).

Хоча остаточної відповіді на ці питання не дає жодна з концепцій економіки підприємства, разом з тим багато науковців схиляється до припущення про визначальну роль в переважній більшості випадків саме внутрішніх факторів, враховуючи при цьому вплив підсистеми макросередовища, структурних характеристик ринків підприємства та властивостей пов'язаних з ними економічних агентів (споживачів, постачальників, конкурентів тощо). Важливим напрямом подальшої розбудови концепції ЕСП є адаптація в її межах традиційних і новітніх конструкцій теорії стратегії. Видається доцільним сформулювати механізм забезпечення ЕСП на ґрунті елементів так званої стратегічної платформи (ресурси, ключові компетенції, організаційні здатності), яка втілює потенційний рівень цього механізму, та власне стратегії підприємства, що виступає “інтегруючою силою” актуалізованої моделі його господарювання.

Реалізація означеного підходу дозволила побудувати загальну модель механізму забезпечення ЕСП в частині керованих чинників її формування та цілеспрямованого впливу на них (), фрагмент якої у формалізованому запису має вигляд:

, (1)

де - стратегічна платформа підприємства; - модель функціонування та розвитку, що прийнята та реалізується підприємством.

Агрегат стратегічної платформи має вигляд:

, (2)

де - ресурси; - ключові компетенції; - організаційні здатності, що включають в себе втілену на підприємстві модель організаційного структурування.

Що ж до агрегату , то його склад описується кортежем:

= , (3)

де - формула бізнес-портфелю, яка включає генеральну установку щодо напрямку руху бізнесу підприємства, принципи балансування та схему взаємної динаміки складових ділового портфелю тощо; - конкурентна стратегія за і-м бізнесом або стратегічним напрямом діяльності; РКБПП - регулювання та контроль стосовно бізнес-портфелю, що спрямовані на забезпечення реалізації прийнятої для нього формули, включаючи сюди можливість перегляду прийнятих цільових установок в разі істотної зміни умов їх виконання.

Усвідомлення невизначеності та ризику як фундаментальних факторів середовища, що здійснюють дестабілізуючий вплив на економічну діяльність, означає, що досягнення та підтримання заданого рівня економічної стійкості неможливе без побудови на підприємстві ефективної системи ризик-менеджменту. При цьому спорідненою по відношенню до концепції ЕСП з погляду своїх методологічних установок виступає новітня парадигма інтегрованого управління ризиком.

Важливою складовою механізму подолання невизначеності і ризику є інструментальні засоби, за допомогою яких здійснюється формалізоване подання невизначених початкових даних та їх цільова аналітична обробка. В цьому контексті виключний потенціал мають аналітико-інструментальні засоби на ґрунті теорії нечітких множин.

Нечітко-множинна методологія дозволяє не лише будувати нечіткі аналоги понять класичної математики, але також ефективно моделювати пізнавальну активність, міркування та оціночні судження експерта. Виходячи з переважно нестохастичної невизначеності ринкового середовища, принципової неможливості отримання в багатьох випадках строгих кількісних співвідношень, її використання в управлінні діяльністю підприємства надає важливі додаткові можливості.

Як обов'язкова складова механізму забезпечення ЕСП виступає її аналіз і оцінка або діагностика. Узагальнення напрацьованих на сьогодні результатів щодо аналізу та оцінювання економічної стійкості підприємства дозволило висунути два постулати, що стосуються ЕСП 1-го і 2-го роду.

Суть означених постулатів полягає в тому, що для діагностики ЕСП як 1-го, так і 2-го роду може бути використана будь-яка комплексна діагностична модель (із загальногосподарським спектром показників або на основі виключно фінансових індикаторів), яка репрезентативно, з погляду зацікавленої особи (експерта, суб'єкта прийняття рішень), відображає внутрішній стан та ринкову позицію підприємства і припускає орієнтацію: у першому випадку - на стан якоїсь загальної рівноваги або всебічного благополуччя, а в другому - на деякий граничний або кризовий стан так, щоб давати змогу оцінювати ступінь близькості підприємства до вказаного стану (в минулому або теперішньому часі) або перспективи (можливість) його досягнення в майбутньому.

В межах розвитку методичного апарату діагностики ЕСП запропоновано дев'ятикомпонентний агрегатний показник фінансової стійкості.

Результати свідчать про непросту фінансову ситуацію на досліджуваних поліграфічних підприємствах. Лише ВАТ „Одеська книжкова фабрика” характеризується достатнім рівнем фінансової стійкості, всі ж інші книжкові фабрики станом на кінець 2008 року є більшою чи меншою мірою фінансово нестійкими. Зрозуміло, що виявлений незадовільний стан фінансової підсистеми в межах розглядуваних поліграфічних підприємств зумовлений і є віддзеркаленням, перш за все, загальної фінансово-економічної нестабільності на галузевому та макроекономічному рівнях.

Значно більш цікавим, ніж очевидні висновки загального характеру, є порівняльний аналіз результатів діагностики фінансової стійкості підприємств, отриманих на ґрунті альтернативних моделей. Результуючі оцінки фінансової стійкості аналізованих підприємств згідно з три- та дев'ятикомпонентним агрегатним показником суттєво відрізняються між собою. При цьому більш жорсткими є результуючі оцінки в межах трикомпонентного показника. Що ж до дев'ятикомпонентного показника, то оціночні висновки на його основі є більш варіативними та чутливими до врахування окремих аспектів фінансової стійкості. Так, згідно з трикомпонентним показником відповідність між джерелами коштів і напрямами їх використання для кожного з підприємств - ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе”, ВАТ „Київська поліграфічна фабрика “Зоря”, а також ВАТ „Поліграфкнига” (м. Київ) - розпізнається абсолютно однаково. Наявне порушення двох з трьох співвідношень, тобто фінансовий стан зазначених підприємств має бути визнаний як нестійкий. Натомість, при застосуванні дев'ятикомпонентного показника оцінювання фінансової стійкості стосовно означених підприємств є значно більш диференційованим. Так, фінансова стійкість ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе” в межах дев'ятикомпонентного показника визначається як нормальна із ступенем відповідності 0,17, оскільки незважаючи на незадовільну забезпеченість запасів і витрат джерелами формування, власні кошти цього підприємства повністю покривають вартість основних засобів та інших необоротних активів. Що ж до ВАТ „Київська поліграфічна фабрика “Зоря” і ВАТ „Поліграфкнига” (м. Київ), то згідно з дев'ятикомпонентним показником їх фінансова стійкість характеризується як передкризова зі ступенем відповідності 0,33.

3. Розвиток аналітико-інструментальних засобів забезпечення економічної стійкості підприємства на основі нечітко-множинного моделювання

Запропоновано варіант нечітко-множинної формалізації моделі галузевої конкуренції М. Портера; проведено порівняльний аналіз альтернативних нечітко-множинних методів вимірювання господарського ризику за допомогою можливісної міри; сформульовано підхід до кількісної оцінки ступеня господарського ризику з використанням процедури дефаззифікації; розроблено низку аналітико-управлінських моделей, що стосуються проблематики оцінки привабливості реальних інвестицій в умовах нечітких даних.

Актуальним напрямом вдосконалення інструментів стратегічного аналізу є їх доведення до рівня математичних моделей. Виключні можливості щодо якісного розв'язання означеного завдання надає нечітко-множинна методологія. В цьому ключі було здійснено адаптацію нечітко-множинних описів для формалізації моделі галузевої конкуренції М. Портера. Змістовно-концептуальна постановка задачі для даної розробки належить Н.М. Гаращенко. Отриманий аналітико-управлінський інструмент апробовано в межах вітчизняного ринку друку споживчої упаковки з картону.

Виходячи з результатів опрацювання низки наукових досліджень, в яких порушується проблематика галузевої конкуренції, а також експертного оцінювання пріоритетності для складових факторів конкуренції стосовно розглядуваного ринку, виконаних автором спільно з Н.М. Гаращенко, були знайдені вектори вагових коефіцієнтів. Окрім цього на ґрунті галузевих експертно-аналітичних оглядів для аналізованого ринку друку упаковки з картону були встановлені рівні складових факторів.

Ключовий аспект в управлінні ризиком пов'язаний з кількісною оцінкою його рівня, тобто вимірюванням. Результати відповідного аналізу переконують, що питання кількісної оцінки ризику при моделюванні економіки з використанням нечітко-множинних описів, не зважаючи на вже чималу кількість присвячених йому досліджень, ще не отримало повноцінного розв'язання і потребує своїх подальших конструктивних рішень.

Аналіз закономірностей взаємної динаміки альтернативних нечітко-множинних методів вимірювання ризику на основі міри можливості дозволив виявити наступне важливе співвідношення (випадок трикутної нечіткості критеріального показника):

, , (4)

де , , - ступінь ризику згідно з вихідним та модифікованим методом О.О. Недосєкіна і К.І. Воронова, а також методом Т.А. Тищук за трикутної нечіткості критерію; G - нормативний рівень критерію.

Окрім аналізу методів кількісної оцінки ступеня ризику за допомогою міри можливості в роботі було запропоновано підхід на основі процедури дефаззифікації. Згідно з даним підходом загальна формула ступеня ризику має вигляд (випадок позитивного інгредієнта критеріального показника):

, (5)

де - ступінь ризику за нечіткою оцінкою критерію K на основі процедури дефаззифікації; - репрезентативне число для тієї частини нечіткої оцінки критерію K, що охоплює значення відповідно менше та більше за норматив G; , - відповідно мінімально і максимально можливе значення критерію в межах його нечіткої оцінки; , - вагові коефіцієнти для репрезентативних чисел за нечіткими підмножинами в нечіткій оцінці критерію K, що охоплюють значення відповідно менше та більше за норматив G.

Використання нечітко-множинних описів у моделюванні недетермінованих потоків інвестиційного проекту породжує задачу відповідного знаходження показників його привабливості або ефективності. В цьому аспекті, зокрема, було сформульовано альтернативні моделі нечітких оцінок для показників внутрішньої норми доходності та терміну окупності. Так, функцію належності нечіткого IRR () відповідно до пропонованого підходу слід розраховувати за допомогою співвідношення:

, (6)

де , - ступінь можливості відповідно додатного та від'ємного значення для нечіткої оцінки , яка відповідає дисконтній ставці .

Як переваги пропонованої моделі нечіткого IRR можна назвати її концептуальну виваженість і відносно невисоку трудомісткість.

Висновки

економічний стійкість дестабілізуючий

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання щодо формування систематизованих уявлень про механізм, який забезпечує успішну діяльність підприємства, а також розвинуто аналітико-інструментальну складову такого механізму. Основні результати теоретичного та прикладного спрямування полягають у наступному.

1. Нинішні реалії ринкової економіки зумовлюють активний пошук як з боку наукової спільноти, так і корпусу управлінців та бізнес-консультантів теоретичних моделей і підходів, які б максимально відповідали новітнім умовам та правилам ведення бізнесу, надавали можливість підприємствам ефективно пристосовуватися до них і забезпечувати успіх у довгостроковій перспективі. Відповідно до діючої економіко-управлінської парадигми, найбільш ефективно впливати на виживання та благополуччя підприємства дозволяє методологія системно-інтеграційного управління. В цьому контексті концепція економічної стійкості виступає як одна з провідних теорій управління підприємством на ґрунті системного мислення.

2. Важливі результати щодо змісту, структури, а також закономірностей прояву і керованого формування стійкості систем отримані в межах кібернетики. Безперечний науковий потенціал щодо моделювання стійкості систем зі складною динамікою властивий досягненням синергетики. Зазначені наукові галузі забезпечують актуальне методологічне підґрунтя для впровадження та розвитку теоретичних конструкцій стійкості в межах теорій і галузей економіки підприємства, у тому числі теорії економічної стійкості.

3. Визначені в роботі предмет, призначення концепції ЕСП, ідеологія її змістовного наповнення, базові властивості феномена економічної стійкості підприємства тощо мають слугувати методологічними дороговказами для її подальшого розвитку. Прийняття системного підходу як методологічного базису дозволило запропонувати чіткі концептуальні моделі механізмів формування та забезпечення ЕСП, а також інструментарію щодо її діагностування.

4. В запропонованій загальній моделі механізму забезпечення ЕСП на ґрунті концепцій стратегічного управління інтегруються сучасні уявлення щодо функціональних і бізнесових складових раціонального функціонування та розвитку підприємства в умовах ринку. Це, з одного боку, забезпечує цілісність наявних знань щодо змісту та структури механізму, який дозволяє підприємству досягати довгострокового успіху в нестабільному і складному зовнішньому середовищі, а з другого боку, слугує теоретичним підґрунтям для результативної побудови такого механізму на рівні конкретного підприємства.

5. Сформульовані автором різновиди економічної стійкості підприємства відповідно 1-го та 2-го роду визначають два базові режими його господарської активності. Як функціональна і цілеспрямована система, що створена задля задоволення інтересів та потреб певних суспільних груп (стейкхолдерів) на ґрунті виробництва продукції і надання послуг, що здійснюється на засадах прибутковості та самовідтворення діяльності, підприємство зорієнтоване на досягнення і підтримання економічної стійкості 1-го роду. Водночас, будучи відкритою системою, що в межах своєї динаміки взаємодіє із зовнішнім середовищем, підприємство стикається з явищами мінливості, складності та невизначеності останнього. Це зумовлює окрему увагу до проблем самозбереження, активної протидії дестабілізуючим впливам факторів невизначеності та ризику, тобто визначає актуальність забезпечення економічної стійкості 2-го роду.

6. Відповідно до сучасних тенденцій динаміки екологічної філософії, а також екоорієнтованих концепцій економічної науки, включаючи економіку навколишнього середовища та екологічний менеджмент, адекватний запитам і викликам сьогодення розвиток концепції економічної стійкості підприємства можливий лише на засадах екологічного світогляду в сенсі глибинної екології.

7. Як окремий магістральний напрям виконаного дослідження виступають аналітико-інструментальні засоби підтримки управлінської діяльності, що інтерпретуються як фундаментальна складова механізму забезпечення ЕСП. Успішна реалізація управлінської функції ускладнюється наявністю нестатистичної невизначеності в межах ринкового середовища, неможливістю в багатьох проблемних ситуаціях використовувати класичний кількісний аналіз. Це зумовлює доцільність залучення нечітко-множинного моделювання як аналітичної методології, що дозволяє ефективно долати означені вузькі місця управлінського процесу.

8. Запропонований в роботі розширений набір критичних режимів операційної діяльності окрім іншого природно припускає свою інтерпретацію з погляду виокремлення економічної стійкості підприємства відповідно 1-го та 2-го роду. При цьому режими грошової і бухгалтерської беззбитковості відповідають економічній стійкості 2-го роду, а режими нейтральної ефективності використання кредитних ресурсів та мінімально допустимої ефективності власного капіталу - економічній стійкості 1-го роду. Зазначене підтверджує теоретичну виваженість висунутих різновидів економічної стійкості підприємства.

9. Сформульовані агрегатні моделі фінансово-економічної діагностики характеризуються важливими концептуальними перевагами. Так, розроблений дев'ятикомпонентний агрегатний показник фінансової стійкості на відміну від традиційного трикомпонентного показника охоплює більш широкий набір співвідношень між фінансовими агрегатами, враховуючи до того ж їх порівняльну вагомість. Це забезпечує вищий ступінь комплексності та чутливості до умов функціонування і особливостей діяльності підприємства при оцінюванні стійкості його фінансової підсистеми. До того ж, запропонований чотирикомпонентний агрегатний показник безпеки операційної діяльності підприємства виступає як природний розвиток традиційного інструментарію CVP-аналізу і дозволяє оцінювати рівень безпечності у фінансовому аспекті процесу виробництва в межах розширеного набору критичних режимів.

10. Розроблені аналітичні моделі на ґрунті теорії нечітких множин дозволяють ефективно реалізовувати управлінські завдання, що пов'язані з господарською діагностикою, стратегічним аналізом, вимірюванням ризику, обґрунтуванням ефективності інвестицій. Їх апробація переконливо доводить відносну простоту нечітко-множинної методології, її інженерну зручність та високу адекватність з погляду сфер застосування. Також, отримані за даним теоретичним напрямом результати дають підстави констатувати, що аналітичний інструментарій на основі апарату нечітких множин характеризується суттєво більш високим ступенем варіативності, ніж це має місце для теоретико-ймовірнісної методології. Це можна пояснити, з одного боку, високим ступенем узагальнення, прийнятим в теорії нечітких множин, а, з другого боку, внутрішнім багатством феноменів нечіткої невизначеності та лінгвістичної структури мислення, які моделюються за її допомогою.

Література

1. Коцюба А.С. Концепция устойчивости экономических систем: микроэкономический аспект / А.С. Коцюба // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. 5 / Відп. ред. О.П. Степанов. - К.: КНЕУ, 2002. - С. 429-431.

2. Коцюба О.С. Аналіз терміну окупності інвестицій на основі нечітко-множинних описів / О.С. Коцюба // Економіст. - 2004. - № 8. - С. 56-59.

3. Коцюба О.С. Моделювання ризику інвестиційної діяльності / О.С. Коцюба // Фінанси України. - 2004. - № 7. - С. 56-67.

4. Коцюба О.С. Раціоналізація інвестиційного вибору в умовах нечіткості вихідних даних / О.С. Коцюба // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. 15 / Голов. ред. А.П. Наливайко. - К.: КНЕУ, 2004.- С. 149-157.

5. Коцюба О.С. Економічна стійкість підприємства в умовах ринку: концептуалізація проблеми / О.С. Коцюба // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. 17 / Голов. ред. А.П. Наливайко. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 27-34.

6. Коцюба О.С. Розподіл коштів між напрямами діяльності за нечіткості даних / О.С. Коцюба // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журнал. - Вип. 1 / Голов. ред. О.П. Степанов. - К.: Книжкове вид-во НАУ, 2006. - С. 294-303.

7. Коцюба О.С. Розширений підхід до аналізу запасу фінансової стійкості операційної діяльності підприємства / О.С. Коцюба // Економіка і управління: Наук.-практ. журнал / Голов. ред. О.В. Єфремов. - Сімферополь: НАПКС, 2006. - №1. - С. 88-96.

Размещено на Allbest.ru