Організаційно-економічний механізм державного управління паливно-енергетичним комплексом України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИМ КОМПЛЕКСОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

ГІЗАТУЛЛІНА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Антоненко Леонід Анисимович,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри економіки та менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Дейнека Олександр Георгійович,

Українська державна академія залізничного транспорту, завідувач кафедри менеджменту на транспорті

кандидат економічних наук, доцент

Кондратенко Наталія Олегівна,

Харківська національна академія міського господарства, доцент кафедри менеджменту і маркетингу в міському господарстві

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Дослідження енергетичної безпеки України в умовах вступу до СОТ та ЄС стає стратегічною складовою розвитку національного господарства.

В умовах зміни структури національного господарства паливно-енергетичний комплекс потребує спеціального наукового дослідження широкого кола питань, які визначають ефективність державного регулювання цим комплексом. Це визначило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, задачі, логіку і структуру.

Ступінь наукової розробки проблеми. Рівень вивчення проблеми українськими та зарубіжними авторами представлений багатьма фундаментальними монографіями, статтями та нормативно-правовими документами. Серед найбільш авторитетних всесвітньо відомих авторів з проблематики державного управління в ринковій економіці слід відмітити роботи М. Алле, Дж. Кейнса, Д. Стігліца, Я. Корнаі та ін. В Україні ця проблематика висвітлена в працях провідних учених-економістів. Серед них А. Амоша, В. Бабич, С. Галуза, В. Геєць, Б. Данилишин, І. Лукінов, І. Михасюк, С. Мочерний, С. Пирожков, М. Якубовський та ін.

Окремі питання державного управління паливно-енергетичним комплексом викладені в працях українських і закордонних вчених Л. Антоненка, Н. Байкова, Ю. Бойка, Є. Гарковенка, О. Дейнеки, А. Кабанова, Н. Кондратенко, А. Корнєєва, І. Павленка, Д. Прейгера, Ю. Яківця та ін. Однак, багатофункціональність цього комплексу та вплив на нього світових енергоринків істотно ускладнює розробку в Україні ефективної системи управління цим комплексом.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри економіки і менеджменту Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного і виробничого потенціалу України", номер державної реєстрації 0104U000676, "Організаційно-економічний механізм стратегічного управління інноваційною моделлю", номер державної реєстрації 0108U001375.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концептуальних підходів удосконалення організаційно-економіч-ного механізму державного управління паливно-енергетичним комплексом України в умовах формування єдиного європейського енергоринку та переходу на інноваційну модель розвитку.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

- уточнити економічну сутність функцій державного управління паливно-енергетичним комплексом в умовах ринкових перетворень;

- проаналізувати і критично осмислити позиції різних економічних шкіл щодо державного регулювання ринку енергоресурсів;

- узагальнити методологічні підходи державного управління і регулювання ринку енергоресурсів;

- виокремити фактори, які після вступу України до СОТ і стійкого зростання світових цін на енергоресурси можуть стабілізувати ситуацію на внутрішньому енергоринку;

- виявити особливості структури та регіонального розміщення паливно-енергетичного комплексу України, що впливають на європейську економічну інтеграцію енергетичного ринку в умовах глобалізації;

- розробити класифікацію факторів, які визначають ефективність управління державою різними складовими паливно-енергетичного комплексу;

- обґрунтувати основні фактори, які стримують державне управління паливно-енергетичним комплексом України;

- запропонувати і обґрунтувати основні напрямки підвищення ефективності функціонування паливно-енергетичного комплексу;

- узагальнити і обґрунтувати основні напрямки державного управління розвитком нетрадиційної енергетики в Україні;

- обґрунтувати і запропонувати основні напрями удосконалення організаційно-економічного механізму державного управління паливно-енергетичним комплексом України.

Об`єктом дослідження виступають економічні процеси державного управління розвитком паливно-енергетичного комплексу як ключової складової національного господарства в умовах формування єдиного європейського енергоринку та переходу України на інноваційну модель розвитку.

Предметом дослідження є методи та механізми державного управління та регулювання паливно-енергетичного комплексу України та її регіонів в контексті євроінтеграційних процесів створення енергоринку.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження являються теоретичні положення та методи наукового пізнання взаємопов'язаних і взаємозумовлених процесів регулювання ринку енергоресурсів. В роботі використані загальнонаукові методи дослідження: діалектичний - для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між станом енергоринку і чинниками соціально-економічного розвитку; спостереження та теоретичного узагальнення - для розкриття причин, які дестабілізують ринок енергоресурсів в трансформаційній економіці; історичний і логічний - для виявлення ключових чинників, що зумовлюють формування енергоринку під впливом глобальних інтеграційних економічних процесів; порівняльного аналізу - для виявлення загальних та специфічних складових в механізмах державного управління паливно-енергетичним комплексом України на фоні розвинутих країн та країн, що розвиваються; моделювання та конструювання для класифікації чинників, що впливають на форми державного регулювання ринку енергоресурсів через зміну складових організаційно-економічного механізму; статистичний для розрахунку динаміки показників, які характеризують ринок енергоресурсів та стан паливно-енергетичного комплексу в цілому та інші. Поряд з цим основні питання дисертаційного дослідження вивчалися з використанням традиційних для економічної науки методів дослідження.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, дані Міністерства економіки України, матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління статистики в Донецькій області, статистична звітність про роботу державного підприємства "Макіїввугілля" Донецької області та інші.

Логіка та структура дисертаційного дослідження являє собою рух від загального до часткового в трьох взаємопов`язаних аспектах:

- у першому (глобальному) аспекті загальним виступає світовий енергоринок, який не піддається управлінню на рівні окремих держав, а частковим - енергоринок окремої держави, у даному дослідженні - України;

- у другому (макроекономічному) аспекті загальним виступає паливно-енергетичний комплекс держави, як ключова складова національного господарства, а частковим - його галузеві складові: нафтова, газова, вугільна, електроенергетична та інші галузі цього комплексу;

- в третьому (мікроекономічному) аспекті загальним виступає собівартість, як базова економічна категорія ринкової економіки, а її складовою (постійним компонентом всіх видів товарів та послуг) - витрати на енергоресурси.

В цій триєдності полягає особливість авторського підходу та логіки дослідження. З орієнтацією на значне скорочення енергоємності ВВП одновимірний розгляд економічних процесів в паливно-енергетичному комплексі України, на думку автора, неодмінно призведе лише до короткострокових результатів за будь-якою системою державного управління.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці концептуальних підходів до удосконалення державного управління розвитком паливно-енергетичного комплексу для зниження енергоємності ВВП і підвищення частки споживаних поновлювальних первинних енергоресурсів, що визначає можливості зростання добробуту населення в умовах глобалізації. Наукові результати, одержані особисто автором, полягають у наступному:

удосконалено:

- обґрунтовано класифікацію факторів, які забезпечують підвищення питомої ваги поновлювальних видів енергоресурсів у загальному балансі їх споживання з орієнтацією на тенденції в Європейському Союзі;

- виділено фактори, які після вступу України до СОТ і стійкого зростання світових цін на енергоресурси можуть стабілізувати ситуацію на внутрішньому енергоринку;

- виокремлено основні блоки організаційно-економічного механізму державного управління розвитком нетрадиційної енергетики, що потребують розробки спеціальних державних програм та механізмів управління.

набуло подальшого розвитку:

- виявлено причинно-наслідковий зв'язок між методами та механізмами державного управління паливно-енергетичним комплексом та соціальними наслідками ринкових реформ;

- показано переваги та недоліки існуючої системи державного регулювання внутрішньогосподарського економічного механізму на підприємствах вугільної галузі;

- виявлені галузеві особливості вугільної галузі, що потребують специфічних адекватних форм державного регулювання та управління і обґрунтовані пропозиції концептуального характеру по їх застосуванню;

- обґрунтовано класифікацію факторів, які стримують державне управління паливно-енергетичним комплексом України;

- обґрунтовано організаційно-економічні підходи щодо удосконалення державного регулювання вугільної галузі з використанням комплексного й системного підходів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати аналізу матеріалів і методичні положення, викладені в дисертації, доведені до стадії, яка дає змогу використовувати їх у практичній діяльності органів регіональної влади та великих підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Класифікацію факторів, які впливають на підвищення ефективності управління паливно-енергетичним комплексом, використано Виконавчим комітетом Макіївської міської ради при розробці Програм економічного і соціального розвитку м. Макіївки на 2007-2008 рр. (довідка про впровадження №22/12-01590 від 11.04.2008 р.)

Пропозиції по реформуванню вугільної галузі дають можливість обґрунтувати перспективи та напрямок розвитку ДП «Макіїввугілля», зокрема, вони враховані при формуванні Програми розвитку підприємства до 2011 р., протокол Ради директорів №12 від 20.12.2007 р. (довідка про впровадження № 17/347 від 25.02.2008 р.)

Результати дослідження використовуються в Макіївському економіко-гуманітарному інституті при вивченні курсів «Стратегічне управління» та «Виробничий менеджмент» (довідка про впровадження № 01/975 від 15.02.2008 р.) та на економічному факультеті Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна при вивченні курсів "Аналітичний менеджмент", "Стратегічний менеджмент".

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні концептуальних підходів удосконалення організаційно-економічного механізму державного управління паливно-енергетичним комплексом України в контексті процесів євроінтеграції енергоринків. Зокрема, виокремлено основні блоки організаційно-економічного механізму державного управління розвитком нетрадиційної енергетики та розроблено класифікацію факторів, що стримують державне управління паливно-енергетичним комплексом України

Висновки і рекомендації, викладені в роботі, зроблені автором самостійно. Щодо наукових праць, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача відображено в авторефераті, у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися й обговорювалися на наукових та науково-практичних конференціях різного рівня: "Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн" (м. Харків, 2005 р.); "Михайло Туган-Барановський і сучасна економічна наука" (м. Харків, 2005 р.),; "Стратегія економічного розвитку України: тенденції, пріоритети, перспективи" (м. Харків, 2006 р.), "Стратегічні питання світової науки - 2007" (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), "Стабілізація соціально-економічного розвитку і міжнародного співробітництва: проблеми та шляхи рішення" (м. Харків, 2008 р.), "Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі" (м. Донецьк, 2008 р.).

Публікації. Основні положення, результати досліджень та висновки дисертаційної роботи викладено в 9 наукових статтях загальним обсягом 2,4 друк. аркушів, із яких 7 статей обсягом 2,3 друк. аркуша - у фахових наукових виданнях ВАК України. П'ять статей у спеціалізованих виданнях обсягом 1,6 друк. аркушів написано автором одноособово. У статтях, написаних у співавторстві, частка автора складає 0,5 друк. аркушів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел із 211 найменувань та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 238 сторінок комп'ютерного тексту, в тому числі 23 таблиці, 19 рисунків, 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі подано загальну характеристику дисертації, обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, об'єкт і предмет дослідження, методи та інформаційну базу. На підставі цього автором сформульовано наукову новизну та викладено практичне значення одержаних результатів з виділенням особистого внеску автора.

У першому розділі "Економічна сутність організаційно-економічного механізму державного управління" автором викладено узагальнююче уявлення в ринковій економіці про основні складові та їх взаємний зв'язок в механізмі державного управління.

Рівень розвитку енергетики справляє головний вплив на стан економіки держави, рішення проблем соціальної сфери та зумовлює рівень життя населення України.

Забезпечення економіки будь-якої країни енергоносіями в ХХI ст. стає важливим чинником сталого росту. Дослідження показало, що потреби України в вуглеводневій сировині забезпечуються власними ресурсами тільки приблизно на 20%. Це посилює актуальність підвищення використання паливно-енергетичного потенціалу в умовах його ринкової трансформації. Механізми державного регулювання паливно-енергетичним комплексом істотно залежать від його розмірів та структури.

Паливно-енергетичний комплекс України поєднує електроенергетичну систему, вугільну, ядерну, газову, нафтову та нафтопереробну галузі промисловості. Теперішній стан практично всіх галузей ПЕК України характеризується кризовими явищами, обумовленими насамперед загальною економічною ситуацією.

Для забезпечення ефективного розвитку та функціонування паливно-енергетичного комплексу України, його модернізації та екологізації необхідні значні інвестиційні ресурси. В цілому для реалізації «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року» необхідно залучити до 2030 р. 1045 млрд. грн. інвестиційних ресурсів (табл. 1).

Таблиця 1

Обсяги інвестицій, необхідних для реалізації "Енергетичної стратегії України на період до 2030 р.", млрд. грн.

Найменування фінансування	2006 - 2010 рр.	2011 - 2020 рр.	2021 - 2030 рр.	2006 - 2030 рр.
Всього, в тому числі:	157,4	431,0	455,9	1045,0
Теплова енергетика	16,7	75,8	90,9	183,4
Гідроенергетика	2,8*	5,6	10,6	19,7
Розвиток електричних мереж	13,2	43,8	25,9	82,9
Ядерна енергетика	11,6**	79	117,6	208,2
Розвиток поновлюваних джерел виробництва електроенергії (без ГЕС)	1,1	3,0	3,0	7,1
Ядерно-паливний цикл	4,0	13,3	4,4	21,7
Вугільна промисловість	42,4	87,9	91,4	221,7
Нафтогазовий комплекс	65,6	122,6	112,1	300,3

^* - без врахування Ташлицької ГАЕС; ^** - з врахуванням інвестицій на введення Ташлицької ГАЕС - 700 млн. грн.

Економічне і правове поля України у сфері паливно-енергетичного комплексу є недосконалими і тому недостатніми для ефективного державного регулювання цього сектору національного господарства.

У ринковій економіці ціни і тарифи на енергетичних ринках України повинні відшкодовувати економічно обґрунтовані витрати на виробництво, транспортування і постачання енергоносіїв. При цьому повинно забезпечуватися ефективне функціонування і розвиток енергетичних об'єктів, стимулювання залучення вітчизняних та іноземних інвестицій, а також впровадження енергозберігаючих технологій, нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії. Це передбачає розширення досліджень ринкового реформування ПЕК з урахуванням забезпеченості України власними первинними джерелами енергії і зарубіжного досвіду державного регулювання в цьому підкомплексі.

У другому розділі "Дослідження результатів ринкового реформування паливно-енергетичного комплексу України" проаналізовано забезпеченість України власними первинними джерелами енергії та соціальні наслідки ринкових реформ. паливний енергетичний комплекс економічний

Україна має недостатній рівень забезпечення власними паливно-енергетичними ресурсами. У зв'язку з високим рівнем зношеності об'єктів енергетичної інфраструктури та недостатнім рівнем використання нетрадиційних, поновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива енергоресурси України використовуються вкрай неефективно.

За рівнем енергоємності валового внутрішнього продукту (обсяг первинної енергії, що необхідний для вироблення одиниці ВВП) Україна входить в світову п`ятірку лідерів, випередив навіть багату на енергоресурси Росію. Так, за показниками енергоємності валового внутрішнього продукту (0,89 кг у. п./$) Україна випереджає країни ЄС в 3-4 рази (Австрія, Данія - 0,20, Велика Британія - 0,23, Франція, Німеччина - 0,26 кг у. п./$), а середньосвітовий показник енергоємності ВВП в 2,6 рази менший за український і складає 0,34 кг у. п/$.

Висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком значного технологічного відставання в більшості галузей економіки та житлово-комунальної сфери, незадовільної структури національної економіки, зокрема, імпортно-експортних операцій та впливу «тіньового» сектору економіки.

Рівень енергозабезпеченості країни характеризується також показником питомого споживання первинної енергії на одну людину (т у.п/люд.). Енергозабезпеченість України складає 4,3 т у.п/люд., що значно поступається рівню розвинутих країн світу (США, ЄС, Японія), однак, випереджає найбільш динамічно прогресуючі країни світу, насамперед, Китай.

Це пояснюється значною мірою, відмінностями структури промисловості, яка споживає в Україні близько 47% паливно-енергетичних ресурсів. Так, якщо в країнах Організації економічного співробітництва і розвитку на металургію (найбільш енергоємну галузь промисловості) припадає 4,2% промислового виробництва, то в Україні - 22,8%. Це наслідок деформованої структури виробництва та енергоспоживання, використання застарілих виробничих фондів енергетики, повільного впровадження енергозберігаючих технологій та інших причин. Тому приведення структури української економіки до раціонального співвідношення галузей національного господарства повинно розглядатися як фактор, що головним чином визначає зниження її енерговитратності.

Дослідження сучасного стану паливно-енергетичного комплексу України показало, що до основних проблем розвитку ПЕК відносяться:

- недостатній рівень забезпечення власними паливно-енергетичними ресурсами і значна частка імпортованих паливно-енергетичних ресурсів у паливно-енергетичному балансі країни;

- необхідність диверсифікації джерел постачання паливно-енергетичних ресурсів та створення стратегічних запасів для забезпечення енергетичної незалежності країни;

- високий рівень зношеності основних виробничих фондів енергетичної інфраструктури та необхідність їх модернізації і реконструкції;

- недостатній рівень використання нетрадиційних, поновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива;

- високий рівень питомих витрат енергоресурсів при їх виробництві (видобуванні), транспортуванні та споживанні і необхідність їх зниження за рахунок раціонального використання, впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання, раціоналізації структури національного господарства з метою зниження питомої ваги енергоємних технологій.

Автором зроблено висновок про те, що для вирішення цих питань необхідно здійснити структурну перебудову та реформування відповідно до ринкових умов всього національного господарства, зокрема паливно-енергетичного комплексу України, а також удосконалити діючий організаційно-економічний механізм державного регулювання ПЕК.

У третьому розділі "Основні напрямки удосконалення державного управління паливно-енергетичним комплексом" проаналізовано стан та тенденції розвитку нафтогазового комплексу та вугільної галузі України та обґрунтовано основні напрями удосконалення державного управління ПЕК України. Однією з визначальних галузей ПЕК є нафтогазовий комплекс. В загальному балансі споживання первинної енергії в Україні нафта та газ складають більше 60% (табл. 2).

Таблиця 2

Структура споживання енергетичних матеріалів та продуктів нафтопереробки, % (складена автором за вивченими джерелами)

	1990	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Всього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
у т. ч.
вугілля	25,3	30,1	22,4	22,9	22,6	22,3	22,0	22,3	24,7
газ природний	28,2	37,8	44,6	40,0	37,9	39,2	38,9	40,7	39,3
нафта сира (в т.ч. газовий конденсат)	21,4	9,0	7,6	12,8	15,7	15,5	15,4	13,3	10,6
бензин моторний	3,0	2,5	2,5	2,6	2,7	2,5	2,6	2,7	3,2
дизельне пальне	3,5	5,0	4,0	3,8	3,7	3,5	3,8	3,6	3,8
мазути важкі топкові	5,9	4,0	1,0	0,9	0,8	0,5	0,5	0,5	0,7
інше	12,7	11,6	17,9	17,0	16,6	16,5	16,8	16,9	17,7

Протягом останніх років за рахунок власного видобутку потреби країни задовольняються в природному газі на 24-27%, в нафті - лише на 17-20%. Автором зроблено висновок про те, що враховуючи теперішній та прогнозний рівні споживання нафти провідними європейськими країнами, та необхідність приближення економіки України та життєвого рівня населення до європейських стандартів в 2010-2015 роках річний попит на нафту (для внутрішніх потреб України) зросте до 21 млн. тон, а до 2030 р. - до 24 млн. т. Це підтверджує важливість цієї галузі ПЕК для держави і потребує відповідного підходу до питань ії ефективного державного регулювання.

Іншою визначною складовою ПЕК України є вугільна галузь. На тлі наростаючого глобального нафтогазового дефіциту Україна повинна будувати енергетичну незалежність на вітчизняній сировині. Вугілля - єдиний енергоносій, якого в Україні достатньо для повного забезпечення національної економіки. По запасах вугілля (117 млрд. т.) Україна займає одну з провідних позицій в світі. А в структурі запасів органічного палива питома вага вугілля займає 95%. Тому в Україні, яка на сьогодні залежить від імпортних енергоносіїв - природного газу та нафти, необхідно розвивати вугільну промисловість, щоб замінити на теплоелектростанціях природний газ імпортного походження вітчизняним конкурентоспроможним вугіллям.

Динаміка основних показників роботи вугільної галузі (табл. 3) засвідчує, що за роки незалежності України сталося істотне погіршення кількісних та якісних показників вуглевидобутку. В 2007 р. було видобуто усього 75,6 млн. т. вугілля, а в 1991 р. - 135,6 млн. т.

Таблиця 3

Динаміка основних технічних показників вугільної промисловості України

Показники	По роках
	1991 р.	1996 р.	2000 р.	2007 р.
Видобування вугілля, млн. т.	135,6	74,8	80,3	75,6
в тому числі:
енергетичного	80,3	44,3	41,8	47,1
для коксування	55,3	30,5	38,5	28,5
Зольність видобутого вугілля, %	29,8	33,8	36,5	38,8
Виробничі потужності, млн. т/рік	192,8	129,0	111,2	134,9
Використання потужностей, %	70,3	58,0	72,2	56,0
Чисельність працівників, тис. чол.	870	671	520	230
в тому числі:
робочих по видобуванню	511	395	293	160
Продуктивність праці робітників по видобуванню, т/міс.	22,1	15,8	22,8	29,4

Дослідження показало, що організаційно-економічний механізм управління ПЕК в системі державного регулювання всіх розглянутих нами країн постійно удосконалювався під впливом ситуацій на енергоринку, структурних перебудов національного господарства та вектору еволюції базових галузей.

З врахуванням наростаючого впливу світового економічної кризи з 2007 р. автором зроблено спробу обґрунтувати власне розуміння доцільності змін в організаційно-економічному механізмі державного регулювання ПЕК.

При цьому вихідними методологічними посилками автора виступили:

- визнання в якості аксіоми зниження виробництва чорних металів у зв`язку з надлишковими потужностями в цій галузі в основних країнах-експортерах;

- спад виробництва в металургійній галузі в 2008-2009 рр. призведе до зниження потреби в коксівному вугіллі та газі, що в силу впливу ефекту масштабу виробництва призведе до помітного зниження рентабельності металургійної галузі в Україні.

Особливістю авторської позиції по цьому питанню виступає визнання об`єктивної необхідності посилення ролі держави в формі розширення базових блоків та елементів діючого організаційно-економічного механізму управління ПЕК (рис. 1)



Рис. 1. Загальна схема організаційно-економічного механізму державного управління паливно-енергетичним комплексом України

(авторська розробка)

Державне регулювання та підтримка вітчизняного паливно енергетичного комплексу є складним багаторівневим, багатофункціональним механізмом, що знайшло своє відображення в структурній побудові загальної схеми організаційно-економічного механізму державного управління ПЕК України. В цій схемі організаційні зв`язки між функціональними блоками ПЕК в реальній практиці регулюються цілим набором економічних важелів впливу, сукупність яких в своєму функціональному зв`язку і складає сутність цього механізму як інструменту впливу держави на економічні процеси.

На наш погляд, в наведеній авторській загальній схемі організаційно-економічного механізму державного управління ПЕК України показані основні структурні компоненти (організаційна основа цього механізму). Ми розглядаємо цю основу в загальному логічному ключі з іншою структурою цього механізму (рис. 2).

Рис. 2. Структурна схема організаційно-економічного механізму управління паливно-енергетичним комплексом (складена автором за вивченими джерелами)

Удосконалення діючого організаційно-економічного механізму державного регулювання ПЕК, на наш погляд, повинно базуватися на виділенні в ньому п`яти відокремлених функціональних блоків - організаційного, економічного, технологічного, соціального та екологічного.

Організаційний блок містить органи державного управління всіх рівнів з виходом на підприємства.

Економічний блок забезпечує рішення на обласному та республіканському рівнях дотацій та субсидій, отримання недорогих, довгострокових кредитів для розширеного відтворення і технологічного переозброєння через систему стабільних науково обґрунтованих цінових тарифів.

Технологічний блок включає виробництво в країні власного шахтного обладнання и засобів захисту безпечної праці, зниження питомої енергоємності видобутку вугілля на ґрунті енергозберігаючих технологій та прямої економічної мотивації всіх категорій робітників на вугільних підприємствах та в нафтогазовій галузі.

Соціальний блок базується на стабільній, обґрунтованій погодинній та преміально-відрядній системах оплати праці; державних соціальних гарантіях.

Екологічний блок передбачає використання діючих в Європейському Союзі нормативів екологічної безпеки.

Таблиця 4

Основні блоки організаційно-економічного механізму державного управління розвитком нетрадиційної енергетики до 2020-2050 рр.

(авторська розробка)

	Сутність економічних процесів в ПЕК під управління державою	Зміст основних блоків організаційно-економічного механізму управління*
1 2 2.1 2.2 2.3	Ціль державного управління - забезпечити в балансі споживання первинних енергоресурсів частку відновлюваних ресурсів до 2020 р. до 10-15% ( при 20% в ЄС). Задачі державного управління по забезпеченню стратегічної цілі: Сформувати систему пільгового кредитування всього кластеру нововведень по освоєнню технологій, які забезпечать виробництво і споживання відновлювальних видів енергії: - значне розширення викорис-тання енергії вітру для виробництва електроенергії; - вирощування сировини, виробництво, зберігання та використання біопалива; Розвиток спеціалізованого виробництва теплових насосів, енергії геотермальних джерел і т.п. Розвиток водневої енергетики до 2050 р.	1. Створення спеціалізованих функціональних підрозділів в головних академічних та галузевих НДІ для обґрунтування заміни невідновлюваних енергоресурсів на ресурси, що відновлюються. 2. Пільгове кредитування і державне фінансування придбання ліцензій, патентів, технологій та обладнання у світових лідерів. Імпорт ліцензій та технологій, які забезпечують використання сонячної та інших видів енергії, що відновлюються. 3. Створення холдінгів, НВО та інших інноваційних структур по проектуванню, створенню, випробуванню та виробництву технологічного обладнання ПЕК нового покоління. 4. Формування в країні системи трудової мотивації провідних учених, інженерно-технічних працівників та виробничого персоналу, які виконують ключову роль в освоєнні нових видів енергоресурсів. 5. Організація зарубіжних відряджень, навчання та стажування на підприємствах країн-лідерів.

^*Враховуючи різний стан в основних підгалузях нетрадиційної енергетики в авторській таблиці вказані лише основні блоки державного управління ПЕК, які поки що не дістали в нашій країні широкого висвітлення в економічній літературі.

Виконане дослідження показало, що ситуація з еколого-енергетичною безпекою в Україні до 2020-2050 рр. істотно зміниться. Ці зміни випливають з матеріалів Самміту ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) та Йоганесбурзі (2002 р.), де чітко зафіксовано наростання якісно нових проблем в цій сфері. Вивчені автором роботи українських та зарубіжних учених дозволили представити власний зміст основних блоків організаційно-економічного механізму державного управління ПЕК на період до 2020-2050 рр. При цьому автор виходив з того, що реалізація в світі національних та міждержавних програм по водневій енергетиці та збільшенню частки відновлювальних енергоресурсів докорінно змінює функцію держави в цій сфері. В табл. 4 нами зроблена спроба подати взаємозв'язок і зміст основних блоків організаційно-економічного механізму управління державою ПЕК.

Дослідження показало, що саме фактори, які стримують державне управління паливно-енергетичним комплексом України, потребують свого формального групування (табл. 5).

Таблиця 5

Класифікація факторів, які стримують державне управління паливно-енергетичним комплексом (авторська розробка)

№	Стримуючі фактори	Класифікаційна характеристика факторів
1	Організаційний	Недосконалість системи державного регулювання основними складовими ПЕК, зокрема, вугільна, нафтогазова, електроенергетична галузі, виробництво відновлюваних енергоресурсів не состиковані в єдиній Стратегії розвитку на регіональному та центральному рівнях.
2	Економічний	Відсутність стабільної науково-обґрунтованої системи тарифів та цін на енергоресурси, які споживаються, що стримує розвиток виробників первинних вуглеводневих ресурсів та виробників електро- та теплової енергії з урахуванням реальної рентабельності базових галузей національного господарства, рівнів доходів населення країни.
3	Екологічний	Недостатній зв`язок розвитку теплових та енергогенеруючих станцій з міжнародними нормативами та рекомендаціями по екологізації повітряного, водного басейнів та ґрунтів.
4	Технологічний	Використання в роботі більшості теплових та електростанцій застарілого обладнання, що збільшує собівартість виробленої одиниці теплової та електричної енергії, а в кінцевому разі, стримує розвиток національного господарства та підвищення добробуту населення країни.
5	Психологічний	Непідготовленість робітників виробничої, соціальної інфраструктур, базових галузей національного господарства та значної частки населення до поведінки в ринкових умовах, де сплата за енергоресурси, що споживаються, є аксіомою на рівні сталої свідомості людей.

При тому, що всяка класифікація, як звісно, носить умовний характер, ми вважаємо, що саме розділення факторів за формою їхнього стримуючого впливу є вкрай необхідною та обов'язковою умовою успішного удосконалення процесу, який досліджується. За рівнями управління фактори, які ми пропонуємо, можуть бути використані різними підрозділами на обласному і регіональному рівні управління.

В дисертаційному дослідженні наведено авторську аргументацію удосконалення державної стратегії реформування галузей паливно-енергетичного комплексу України на підґрунті удосконалення організаційно-економічних механізмів, які враховують більш широкий спектр економічних процесів та явищ, які відбуваються в Україні та світі.

Наукова новизна, на думку автора, полягає в тому, що концептуальним змістом запропонованих змін є базові блоки існуючого організаційно-економічного механізму державного регулювання ПЕК, з появою в них нових елементів. При цьому всі запропоновані нами елементи можна поділити на дві групи: одні спрямовані на посилення енергозберігаючих факторів і механізмів; інші - на зниження імпортної залежності країни від некерованого впливу світового енергоринку.

ВИСНОВКИ

Виконане дослідження показало, що паливно-енергетичний комплекс України є системоутворюючим комплексом національного господарства країни, який визначає вектор і швидкість структурних змін в процесі ринкового реформування.

Основні висновки автора зводяться до наступного:

1. В ХХІ ст. частка первинних енергоресурсів в ВВП в розвинутих країнах знижується у відносному вимірі, хоча обсяги енергоресурсів, що споживаються, в цілому світі постійно зростають.

2. Для вдосконалення системи державного регулювання паливно-енергетичного комплексу України, зокрема, енергетичної галузі, нами виконано класифікацію факторів, які стримують ефективне управління цією галуззю. До них відноситься суперечливий характер державного впливу по рівнях управління: центральному і регіональному.

3. Спроба використовувати на сучасному етапі організаційно-економічний механізм в системі державного регулювання паливно-енергетичного комплексу, заснований на зміні форм власності і господарювання у вугільній промисловості не принесла бажаних соціально-економічних результатів, як для самих гірників, так і для країни в цілому. Це призвело до соціальної деградації багатьох шахтних селищ і міст, змусило країну перейти до імпортних закупівель вугілля.

Відмінною рисою запропонованої класифікації є виділення різнорідних ознак, які в своїй сукупності можуть виконувати роль концептуальної основи при вдосконаленні законодавчої бази по паливно-енергетичному комплексу.

4. Удосконалювання діючого організаційно-економічного механізму державного управління паливно-енергетичним комплексом, на наш погляд, може базуватися на виділенні в ньому п'яти відокремлених функціональних блоків: організаційного, економічного, технологічного, соціального і екологічного.

5. Паливно-енергетичний комплекс України виконує ключову роль в питаннях підвищення економічної безпеки через зростання енергетичної безпеки.

6. На думку автора, підвищення енергетичної безпеки країни передбачає в діях держави через організаційно-економічний механізм реалізацію наступних завдань:

- зменшення рівня енергетичної залежності країни шляхом збільшення видобутку (виробництва) і споживання власних енергоносіїв, диверсифікації зовнішніх і внутрішніх джерел енергопостачання, максимального використання свого потенціалу енергозбереження;

- підвищення рівня безпеки і стійкості енергетичних об'єктів з метою запобігання екологічним катастрофам і зменшення рівня техногенного впливу енергетичних об'єктів на навколишнє середовище;

- забезпечення входження України в енергетичні ринки Європи і світу із збереженням своїх національних інтересів.

7. Основними напрямами забезпечення енергетичної безпеки України при зростаючих потребах в паливно-енергетичних ресурсах повинно стати:

- зменшення енергоємності ВВП і збільшення рівня енергозабезпеченості країни на основі збільшення власного видобутку вугілля, нафти, газу і урану та інших;

- збільшення міжнародної транспортної функції по нафті і газу;

- підвищення самостійності галузевих підкомплексів паливно-енергетичного комплексу з використанням широкого кола ринкових механізмів управління.

Реалізація вищевикладених пропозицій в питаннях вдосконалення організаційно-економічного механізму державного управління паливно-енергетичним комплексом в нашій країні може стабілізувати цінову ситуацію на внутрішньому енергоринку і створити передумови повільного, але стійкого переходу на реалізацію інноваційної моделі розвитку. Оскільки в інноваційній моделі розвитку базовим принципом є зниження енергоємностіі ВВП. Заощаджені енергоресурси можуть бути спрямовані в ті ключові галузі економіки національного господарства, які мають ринковий попит на внутрішньому і світовому ринках (чорна металургія, хімічна промисловість, енергомашинобудування, авіа-космічна галузь, будівельні матеріали, суднобудування та інші).

Від інших аналогічних розробок авторська розробка відрізняється виділенням в системі державного регулювання паливно-енергетичного комплексу ключових стримуючих чинників, неопрацьованість яких в даний час ускладнює формування дієвого організаційно-економічного механізму державного управління національним господарством в цілому.

Реалізація авторських пропозицій може скоротити період переходу до соціально ефективних механізмів ринкової трансформації національного господарства нашої країни в складних умовах загострення конкуренції на світовому енергоринку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Гизатуллина Е. Н. Особенности топливно-энергетического комплекса Украины в контексте его рыночной трансформации / Е. Н. Гизатуллина // БизнесИнформ. - 2004. - № 9-10. - С. 48-51.

2. Гизатуллина Е. Н. Развитие топливно-энергетического комплекса Украины / Е. Н. Гизатуллина : [зб. наук. праць]. - Донецьк : ДонДУУ, 2004. - Т. V. Вып. 41. - С. 3-12. - (Методи оновлення та механізми фінансового забезпечення розвитку підприємств: серія «Економіка»).

3. Гизатуллина Е.Н. Управление дебиторской задолженностью - важный фактор финансовой устойчивости угольных предприятий / А. С. Маглаперидзе, В. В. Храпкина, Е. Н. Гизатуллина : [зб. наук. праць]. - Дніпропетровськ : ДМТУ, 2005. - Т. III. Вып. 207. - С. 663-668. - (Економіка: проблеми теорії та практики).

Особистий внесок: обґрунтовано заходи по виходу підприємств вугільної галузі з кризи неплатежів.

4. Гизатуллина Е. Н. Результаты рыночного реформирования холдинга «Макеевуголь» / Е. Н. Гизатуллина // Вісник Харківського національного університету. Сер. : економічна. - 2006. - № 719. - С. 57-60.

5. Гизатуллина Е. Н. Государственное регулирование нефтегазового комплекса Украины в условиях европейской интеграции / Е. Н. Гизатуллина // БизнесИнформ. - 2007. - № 8. - С.42-45.

6. Гізатулліна О.М. Особливості оцінки інвестиційної привабливості вугільних підприємств / Александрова О.О., Е. Н. Гизатуллина : [зб. наук. праць]. - Дніпропетровськ : ДМТУ, 2008. - Т. III. Вып. 239. - С. 1073-1083. - (Економіка: проблеми теорії та практики).

Особистий внесок: виконано оцінку інвестиційної привабливості вугільного підприємства.

7. Гизатуллина Е.Н. Направления совершенствования организационно-экономического механизма государственного управления топливно-энергетическим комплексом Украины / Е. Н. Гизатуллина : [регіон. сб. наук. праць з економіки] // Прометей. - 2008. - № 3(27). - С.70-76.

В інших виданнях

8. Гизатуллина Е. Н. Реструктуризация угольной промышленности Украины: проблемы, пути решения / Е. Н. Гизатуллина : [сб. науч. трудов] // Вестник МЭГИ. - 2003. - С. 54-56.

9. Гизатуллина Е. Н. Опыт государственного управления и регулирования топливно-энергетического комплекса развитых стран / Е. Н. Гизатуллина // "Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн" : міжнар. форум молодих вчених. - Х., 2005. - Т. 2. - С. 33-34.

АНОТАЦІЯ

Гізатулліна О.М. Організаційно-економічний механізм державного управління паливно-енергетичним комплексом України - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2009.

В дисертаційній роботі автором на основі всебічного дослідження функціонування організаційно-економічного механізму державного регулювання паливно-енергетичного комплексу України обґрунтовано концептуальні підходи до його удосконалення. Розробки автора ґрунтуються на власному аналізі стану нафтогазодобувної та вугільної галузей України на фоні зарубіжного досвіду.

В процесі дослідження автором виділено п`ять відокремлених функціональних блоків, на яких диференційовано базується удосконалення діючого організаційно-економічного механізму державного регулювання паливно-енергетичного комплексу: організаційного, економічного, технологічного, соціального та екологічного. В роботі представлено авторську класифікацію факторів, які стримують державне регулювання паливно-енергетичним комплексом України.

З метою удосконалення системи управління паливно-енергетичним комплексом розроблено структурно-логічну схему організаційно-економічного механізму державного управління паливно-енергетичним комплексом.

Ключові слова: паливно-енергетичний комплекс, національне господарство, державне регулювання економічних процесів, організаційно-економічний механізм, енергоємність ВВП, енергетична безпека, методи державного регулювання.

Гизатуллина Е.Н. Организационно-экономический механизм государственного управления топливно-энергетическим комплексом Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2008.

В диссертационной работе автором на основе всестороннего исследования функционирования организационно-экономического механизма государственного регулирования топливно-энергетического комплекса Украины обоснованы концептуальные подходы его совершенствования. Разработки автора основаны на собственном анализе состояния нефтегазодобывающей и угольной отраслей Украины на фоне зарубежного опыта.

В процессе исследования выполнена классификация факторов, сдерживающих эффективное управление топливно-энергетическим комплексом Украины. К ним относится противоречивый характер государственного воздействия по уровням управления: центральном и региональном.

Отличительной чертой предлагаемой классификации является выделение разнородных признаков, которые могут выполнять роль концептуальной основы при совершенствовании законодательной базы по ТЭК.

В процессе исследования автором выделено пять обособленных функциональных блоков, на которых дифференцированно базируется совершенствование действующего организационно-экономического механизма государственного регулирования ТЭК: организационный, экономический, технологический, социальный и экологический.

В работе представлена авторская классификация факторов, сдерживающих государственное управление топливно-энергетическим комплексом Украины.

С целью совершенствования системы управления топливно-энергетическим комплексом разработана структурно-логическая схема организационно-экономического механизма государственного управления ТЭК.

Реализация вышеизложенных предложений в вопросах совершенствования организационно-экономического механизма государственного управления топливно-энергетическим комплексом в нашей стране может стабилизировать ценовую ситуацию на внутреннем энергорынке и создать предпосылки медленного, но устойчивого перехода на реализацию инновационной модели развития.

Ключевые слова: топливно-энергетический комплекс, национальное хозяйство, государственное регулирование экономических процессов, организационно-экономический механизм, энергоемкость ВВП, энергетическая безопасность, методы государственного регулирования.

Gizatullina E.N. Organizational Economical Mechanism of the Fuel and Energy Complex of Ukraine Government Regulation. - Manuscript.

Dissertation for a Candidate Degree in Economics by the speciality 08.00.03 - Economics and the National Economy Management. - V.N.Karazin Kharkov National University, Kharkov, 2008.

The author of the dissertation on the base of the comprehensive study of the function of the organizational economical mechanism of the fuel and energy complex of Ukraine government regulation substantiated the conceptual approaches of its improvement. The author's conclusions are made on the basis of the own analysis of the state of oil and gas production and coal industries of Ukraine on the background of the foreign experience.

In the process of the research the author set apart five solitary functional blocks on which the improvement of the functioning organizational economical mechanism of the fuel and energy complex government regulation are differentially based: organizational, economical, technological, social and ecological.

The author classification of the factors of the restrain of the fuel and energy complex of Ukraine government regulation is presented in the work.

Key words: national economy, government regulation of economic processes, organizational economical mechanism, GDP power consumption, power security, government regulation methods.

Размещено на Allbest.ru

...