методичні підходи до аналізу використання економічного потенціалу територіальних економічних систем, показників якості життя населення на основі визначення збалансованості темпів та характеру їх змін, що дозволяє надати кількісну та якісну оцінку руху систем у часі;

прийоми порівняльного аналізу параметрів функціонування територіальних економічних систем на підставі зіставлення значень за горизонтальними та вертикальними рівнями, що дозволяє диференціювати територіальні економічні системи за ступенем впливу на системи вищого рівня;

методичні підходи до оцінки стійкого функціонування територіальних економічних систем на основі бальної інтерпретації темпів змін, які відповідають критеріям стійкого функціонування, що дозволяє кількісно визначити рівень стійкого функціонування як у часовому вимірі (періоди більшої або меншої стійкості), так і у просторовому (можливість оцінки різних за масштабами територіальних економічних систем);

підхід до визначення стратегічних детермінант стійкого функціонування територіальної економічної системи на основі поєднання методів математичної статистики (метод Джордано-Гауса) та аналізу шляхів досягнення стратегічних цілей територіальної економічної системи, що дозволяє ідентифікувати фактори найбільшого впливу на загальні результати її функціонування та встановити напрями, що сприяють досягненню стратегічних цільових установок;

методи систематизації організаційних заходів із забезпечення стійкого функціонування територіальних економічних систем на основі вибору шляхів досягнення його стратегічних детермінант, що дозволяє врахувати особливості сформованої спеціалізації та специфічні параметри території;

дістало подальшого розвитку:

визначення “територіальна економічна система” як сукупності елементів, що пов'язані та взаємодіють на визначеній адміністративним поділом території, які під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів формують та розвивають систему продуктивних сил;

теоретична аргументація виникнення і посилення взаємозв'язку між ієрархічними рівнями територіальних економічних систем (загальнодержавним, регіональним та міським), що дозволяє розширити розуміння природи стійкого функціонування економічних систем;

обґрунтування ознак стійкого функціонування (інтегральна стійкість; стабільність динаміки показників; збалансованість функціонування; позитивний характер структурних змін і динаміки показників якості життя населення) на підставі узагальнення підходів до виявлення їх сутності, що дозволяє визначати напрямки оцінки стійкості.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні висновки дисертаційної роботи доведені до рівня рекомендацій, придатних до застосування у практичній діяльності, а також впровадження конкретних заходів щодо забезпечення стійкого функціонування територіальних економічних систем як на рівні міста, так і регіону.

До результатів, які мають найбільше практичне значення, належать:

методичне забезпечення аналізу функціонування територіальних економічних систем та рівня їх розвитку на підставі визначення збалансованості темпів та характеру змін показників трудового, виробничого потенціалів, якості життя населення, що можуть бути використані органами місцевої влади при стратегічному плануванні розвитку територій;

пропозиції відносно визначення рівня збалансованості територіальних економічних систем на основі виділення індикаторів розвитку, які формуються із співвідношень показників стійкого функціонування, що можуть бути використані органами влади регіонального та місцевого рівня при розробці відповідних стратегій;

*нульові значення свідчать про невідповідність умовам розвитку

Отримані позитивні результати розрахунку рівня стійкого функціонування та забезпечуваного ним рівня розвитку ТЕС при порівнянні з обраною за нормативну вербально-числовою шкалою Харінгтона демонструють невідповідність зоні розвитку, ідентифікуючи досліджувані ТЕС як такі, що знаходяться у стані глобальної стійкості (м. Горлівка, м. Маріуполь та регіональна економічна система) або гіперстійкості (м. Краматорськ, м. Макіївка, м. Донецьк) через відсутність системного характеру якісних змін та високий ступінь залежності від впливу зовнішніх факторів. Підтвердженням неспроможності досліджуваних ТЕС до значних якісних зрушень виступає належність всіх отриманих значень рівнів стійкого функціонування до зони гіперстійкості, що свідчить про неспроможність ТЕС реагувати та адаптуватися до необхідних та позитивних змін.

Оцінка змін ТЕС у часі підтверджує попередні висновки, відбиваючи при цьому наявність двох різних за характеристиками періодів - 2004-2005 рр. як період, в якому стійке функціонування забезпечувало не тільки кількісні, але і якісні зміни, створюючи передумови розвитку; та 2003, 2006-2007 рр., що демонструють кількісне нарощування результатів.

Застосування для додаткової характеристики шкали Харінгтона дозволило виявити, що означений період 2004-2005 рр. за бальними оцінками наближався до зони розвитку, розташувавшись на граничних межах глобальної стійкості, а тенденції 2006-2007 рр. відбили зворотну динаміку - результати оцінки відповідають характеристикам стану гіперстійкості.

Розділ 3. Обґрунтування заходів із забезпечення стійкого функціонування територіальних економічних систем. У розділі визначено стратегічні детермінанти стійкого функціонування територіальних економічних систем; обґрунтовані організаційні заходи із забезпечення стійкого функціонування територіальних економічних систем; запропоновано методичне забезпечення оцінки стійкого функціонування територіальних економічних систем.

У роботі встановлено, що метою стійкого функціонування виступає створення передумов розвитку, розуміння чого зумовлює вибір стратегічних детермінант. Для їх виявлення використано фактори ідентифікації ознак розвитку - зміни обсягів реалізації промислової продукції (), продуктивності праці у промисловості (), прямих іноземних інвестицій (), експорту (), інвестицій в основний капітал (). Як результуючу ознаку () обрано зміни валового регіонального продукту. З урахуванням результатів аналізу статистичних даних щодо динаміки виділених факторів та змін валового регіонального продукту, а також їх стохастичної природи і статистичної залежності, запропонована наступна багатофакторна лінійна регресійна модель:

(1)

де - детермінована складова моделі;

, - параметри моделі, що визначаються за методом найменших квадратів;

- змінні, що характеризують значення факторів .

За результатами розрахунку системи нормальних рівнянь отримано значення параметрів , , а остаточно модель запропоновано у такому вигляді:

 (2)

Чисельне значення коефіцієнту детермінації дорівнює 1,0, що свідчить про адекватність даної моделі. При цьому виявлені дані відбивають прямі залежності між змінами прямих іноземних інвестицій, обсягу експорту та інвестицій в основний капітал; зворотні залежності виявлено між подальшим нарощуванням обсягів реалізації промислової продукції та продуктивності праці. Отримані результати зумовлюють вибір стратегічних детермінант стійкого функціонування територіальних економічних систем з урахуванням ступеня та характеру впливу з метою покращення якості життя населення: диверсифікація виробництва; оптимізація структури занятості, скорочення залежності від діяльності промислових підприємств; залучення інвесторів при контролі за спрямуванням інвестицій, орієнтація на задоволення потреб внутрішнього ринку; диверсифікація структури експорту, скорочення залежності від попиту на окремих сегментах ринку; активізація інноваційної діяльності, впровадження ресурсозберігаючих технологій, освоєння нових видів продукції.

Досягнення виявлених стратегічних детермінант забезпечується організаційними заходами, спрямованими на підтримання умов стійкого функціонування ТЕС. Зокрема, як організаційні заходи виділено наступні: зростання матеріального благополуччя та платоспроможного попиту населення шляхом підвищення рівня його підприємницької активності, адаптація соціальних стандартів розвинутих країн до умов функціонування ТЕС; підвищення соціального захисту населення; поліпшення демографічної ситуації; підвищення рівня забезпеченості житлом; зростання якості медичного обслуговування; зниження криміногенної напруги у суспільстві; поліпшення екологічної ситуації шляхом впровадження сучасних систем збирання, вилучення, переробки та знешкодження відходів; запобігання виникненню техногенних аварій; використання нових, більш екологічних технологій на підприємствах; розвиток малого та середнього бізнесу; поширення ринків збуту як у зовнішньому напрямку, так і всередині країни; створення необхідної для інвестиційно-інноваційної діяльності організаційної інфраструктури.

У дисертації запропоновано методичне забезпечення оцінки стійкого функціонування ТЕС, яке дозволяє порівняти кількісні та якісні характеристики, виходячи з темпів зростання та розвитку системи в досліджуваний період часу (рис. 3).

У цьому зв'язку запропоновано інформаційну систему даних для оцінки стійкого функціонування ТЕС з одночасним визначенням рівня їх розвитку на основі обробки інформації про темпи та характер змін показників трудового, виробничого потенціалів, якості життя населення. Для отримання адекватної оцінки змін запропоновано критерії стійкого функціонування та критерії розвитку, з урахуванням яких за допомогою бальної оцінки стає можливим отримання кількісного вираження рівнів стійкості функціонування та розвитку.

За результатами оцінки стає можливим визначення змін в системі, виявлення напрямків, що потребують оптимізації шляхом впровадження комплексу заходів довгострокової перспективи (стратегічні детермінанти як умови розвитку та організаційні заходи як шляхи їх досягнення).

Запропонована інформаційна система має універсальний характер та може бути застосована до територіальних економічних систем різних за масштабами і спеціалізацією, оскільки містить загальні критерії, за якими можна ідентифікувати стан системи відповідно до шкали стійкості.

територіальний економічний населення

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано нове вирішення актуального завдання щодо теоретичного узагальнення, аналізу практики та методичного обґрунтування заходів збереження позитивних тенденцій в русі територіальних економічних систем, спрямованих на забезпечення їх стійкого функціонування. Основні висновки теоретичного, прикладного та методичного змісту полягають у такому:

У результаті теоретичного аналізу наукових положень виявлено, що територіальна економічна система як економічна категорія відображає сукупність елементів, що пов'язані та взаємодіють на визначеній адміністративним поділом території, формуючи та розвиваючи систему продуктивних сил. Виявлено, що особливості територіальних економічних систем формуються з огляду на їх характерні ознаки - наявність зв'язків та взаємодія між елементами, ієрархічність, стійкість, динамічність, відкритість та інерційність системи; цілісність, збалансованість, адекватність, здатність систем до адаптації та самовідтворення. Особливості територіальних економічних систем зумовлюють існування принципів їх функціонування, серед яких виділено принципи поглинання у вертикальній площині менших систем; формування загального результату з систем нижчого рівня, збереження внутрішнього стану системи від дестабілізуючого впливу зовнішніх та внутрішніх факторів; можливість змін всередині системи при одночасному збереженні її цілісності; безперервність функціонування системи.

Обґрунтовано взаємозв'язок між ієрархічними рівнями територіальних економічних систем, виявлений на підставі принципів масштабності та ієрархічності, що дозволило класифікувати загальнодержавну, регіональну, міську та функціонально-територіальні системи. Віднесення загальнодержавної та регіональної систем до типу великих дозволяє застосувати єдиний підхід при подальшій оцінці результатів їх функціонування, ідентифікація міської економічної системи як середньої та відмінної від вищих рівнів зумовлює особливості в оцінці вказаного типу систем.

Доведено, що характерні ознаки стійкого функціонування на підставі узагальнення підходів до виявлення їх сутності (інтегральна стійкість; стабільність динаміки показників; збалансованість функціонування; позитивний характер структурних змін і динаміки показників якості життя населення) дозволяють визначати відповідну оцінку, що має прояв у відповідності динаміки позитивним тенденціям, а за мету - забезпечення умов для подальшого розвитку системи.

За результатами аналізу використання економічного потенціалу територіальних економічних систем, показників якості життя населення встановлено, що зафіксовані позитивні тенденції функціонування економічної системи Донецької області протягом 2003-2007 рр. сформовані, переважно, за рахунок зростання обсягів реалізації промислової продукції та динаміки експорту. При цьому, темпи зростання продуктивності праці на промислових підприємствах області не відповідають динаміці нарощування виробництва, а високий ступінь залежності від попиту на вузький сегмент ринку обмежує самодостатність Донецької області. Означені фактори поряд з недостатнім обсягом капітальних інвестицій, невисоким рівнем активності в інноваційній сфері зумовлюють існування загрози стійкому функціонуванню та перспективам розвитку Донецької області.

Результати аналізу функціонування міських економічних систем дозволили дійти висновку, що негативні явища, виявлені у використанні економічного потенціалу області знаходять відбиття і на рівні найбільших її міст. При цьому, негативна тенденція зростання залежності від зовнішньоекономічної діяльності на рівні області поглиблюється локалізацією переважної більшості підприємств-експортерів у містах Донецьку та Маріуполі. Диференціація міських економічних систем за ступенем впливу на системи вищого рівня дозволила виділити міста Донецьк та Маріуполь як такі, що є найбільш вагомими у забезпеченні темпів та характеру змін на рівні області; а міста Макіївка, Краматорськ, Горлівка - як такі, що в цілому підтримують загальнообласні тенденції.

Доведено, що оцінку стійкості функціонування територіальних економічних систем доцільно проводити з огляду на сформовані темпи та характер змін показників трудового, виробничого потенціалів, а також показників якості життя населення. Отримані результати аналізу функціонування територіальних економічних систем як у часовому вимірі, так і у просторовому дозволили удосконалити існуючі методичні підходи до оцінки стійкого функціонування територіальних економічних систем.

Ідентифіковано фактори найбільшого впливу на загальні результати функціонування ТЕС, у якості яких визначено зміни обсягу реалізації промислової продукції та встановлено напрями оптимізації, що сприяють досягненню стратегічних цільових установок на основі поєднання методів математичної статистики (метод Джордано-Гауса) та аналізу шляхів досягнення стратегічних цілей територіальної економічної системи. При цьому, стратегічними детермінантами стійкого функціонування територіальної економічної системи визначено: необхідність активізації інвестиційно-інноваційної діяльності; підвищення якості життя населення; диверсифікація виробництва; активізація діяльності в напрямку освоєння нових видів продукції та ринків збуту; сприяння зростанню інвестиційної привабливості територіальної економічної системи.

З урахуванням особливостей сформованої спеціалізації та специфічних параметрів території на основі обраних шляхів досягнення стратегічних детермінант обґрунтовано методи систематизації організаційних заходів із забезпечення стійкого функціонування територіальних економічних систем.

Запропоновано методичне забезпечення для визначення оцінки стійкості функціонування територіальних економічних систем, стратегічних детермінант як умов розвитку та організаційних заходів як шляхів їх досягнення на основі показників темпів та характеру змін трудового, виробничого потенціалів, якості життя населення, що групуються у інформаційну базу даних.

Отримані за результатами дослідження залежності, закономірності, сформульовані визначення та вимоги щодо оцінки стійкості функціонування територіальних економічних систем визначають теоретичну новизну роботи. Одержані результати, розроблені рекомендації з використання методів оцінки стійкого функціонування та виявлення передумов розвитку складають прикладну значимість виконаного дослідження.