Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

УДК 368:332.334

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ СТРАХУВАННЯ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Коваль Олександр

Анатолійович

Запоріжжя - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка (м. Полтава).

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор Дубіщев Віктор Петрович,

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, завідувач кафедри економічної теорії та міжнародної економіки

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Борисова Вікторія Анатоліївна,

Сумський національний аграрний університет, професор кафедри фінансів кандидат економічних наук, доцент Васильєва Леся Миколаївна,

Дніпропетровський державний аграрний університет, доцент кафедри обліку і аудиту

Захист відбудеться „12” червня 2009 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.06 при Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м.Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м.Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий „11” травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М.Кульнєва

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сільське господарство є однією з ключових, життєво важливих і водночас найбільш ризикових галузей суспільного виробництва, оскільки відтворювальний процес пов'язаний з природно-кліматичними та біологічними чинниками. Тому до найгостріших питань в АПК відноситься захист земель сільськогосподарського призначення, за допомогою яких певною мірою можна стабілізувати розвиток господарств комплексу та економіки держави в цілому. Ступінь участі держави в стабілізації стану агроформувань та методичні підходи до вирішення цієї проблеми мають свою специфіку в кожній розвиненій країні.

Страхування земель сільськогосподарського призначення як основного фактора сільськогосподарського виробництва в Україні не розвинено. Існує кілька проблемних питань, які можна пов'язати з різними чинниками. До теперішнього часу Україна не створила національну інфраструктуру з управління ризиками в сільськогосподарському секторі. Більшість галузей, які співпрацюють з аграрним сектором, вважає його високо ризиковим. На сучасному етапі виникла потреба наукового обґрунтування ролі страхового захисту земель сільськогосподарського призначення в їх економічній стабілізації та розвитку, визначення стратегій і механізмів раціонального формування, розподілу страхових та інших резервних фондів як визначальної передумови упередження і відшкодування збитків, спричинених ризиковими обставинами.

Окремі теоретичні та практичні аспекти досліджуваної проблеми висвітлено в працях вітчизняних та зарубіжних учених. Так, зокрема, питанням теорії і практики ризик-менеджменту і страхування присвятили свої праці українські вчені: В.Д. Базилевич, В.А. Борисова, В.В. Вітлінський, К.Г. Воблий, Н.М. Внукова, В.І. Грушко, М.Я. Дем'яненко, В.П. Дубіщев, М.С. Клапків, О.Л. Кашенко, А.В. Криворучко, Л.Ю. Мельник, С.А. Навроцький, С.І. Наконечний, С.С. Осадець, Д.В. Полозенко, О.М. Теребус, А.В. Чупіс, Я.П. Шумелда, К.К. Якуненко, О.І. Ястремський, а також зарубіжні автори: І.Т. Балабанов, Д. Баббела, А. Вільямс, В. Гроуз, М.Ф. Галагуза, В.В. Глущенко, Д. Діксон, К. Ерроу, Ю.М. Журавльов, Л.О. Лігоненко, Л.К. Никитенков, К. Пфайффер, В.В. Смирнов, К.Є. Турбіна, Я. Хеймес, В.В. Шахов, Р.Т. Юлдашев.

Проте, незважаючи на цінність зазначених досліджень, для вітчизняної економічної науки проблема державного регулювання системи страхування земель сільськогосподарського призначення є відносно новою й потребує системного обґрунтування теоретико-прикладних аспектів його становлення в умовах ринкової економіки. Це зумовило необхідність проведення окремого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки одержані у межах виконання наукових тем Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка “Інноваційний зміст сталого розвитку регіонів України” (номер державної реєстрації 0105U000770) і “Теоретичні основи формування господарського механізму регіонів України” (номер державної реєстрації 0102U004705). Роль автора полягає в розробці та обґрунтуванні напрямів підвищення ефективності державного регулювання системи страхування земель сільськогосподарського призначення з урахуванням регіональних особливостей.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні та розробці пропозицій з удосконалення системи державного регулювання страхування земель сільськогосподарського призначення.

Цільова спрямованість і логіка дослідження обумовили постановку і вирішення наступних завдань:

- узагальнити теоретичні засади страхування земель сільськогосподарського призначення;

- дослідити інституційне забезпечення галузі страхування сільськогосподарських ризиків;

- узагальнити досвід державного регулювання системи аграрного страхування в зарубіжних країнах з метою використання його позитивних аспектів в Україні;

- проаналізувати стан земель сільськогосподарського призначення і діючий механізм їх економічного та правового захисту з боку держави;

- визначити організаційно-правові та економічні передумови організації державного регулювання страхування земель;

- удосконалити види страхування сільського господарства;

- розвинути методичні підходи до оцінки сільськогосподарських угідь з метою страхування;

- запропонувати систему взаємозв'язку органів державного регулювання, користувачів земельних ділянок і страхових організацій на ринку страхування сільськогосподарських земель;

- удосконалити важелі взаємодії учасників регулювання, формування та розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання системи страхування земель сільськогосподарського призначення.

Предметом дослідження є механізми, методи, сукупність організаційних та економічних відносин щодо регулювання системи страхування земель сільськогосподарського призначення.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, праці класиків економічної теорії, вітчизняних учених-аграріїв і фахівців сільського господарства з питань землекористування. При підготовці дисертації використані законодавчі й нормативні акти з питань економічної реформи і розвитку агропромислового комплексу, а також методичні рекомендації наукових установ, Міністерства аграрної політики України, матеріали дослідження автора.

У роботі використано методи: абстрактно-логічний - для теоретичних узагальнень та формування висновків; статистико-економічний - з метою дослідження й аналізу стану земель сільськогосподарського призначення та діючого механізму їх економічного і правового захисту; розрахунковий, порівняльний і графічний - при розробці схеми організації системи страхування земель сільського господарства; розрахунково-конструктивний та експериментальний - для удосконалення економічного механізму страхування сільськогосподарських угідь тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:

вперше

- запропоновано систему взаємозв'язку органів державного регулювання, користувачів земельних ділянок та страхових організацій на ринку страхування сільськогосподарських земель, яка дає можливість страховим компаніям акумулювати засоби на проведення попереджувальних і відновлюваних робіт, управлінням земельних ресурсів регіональних держадміністрацій - контролювати і стимулювати процеси виконання землекористувачем комплексу обов'язкових заходів щодо охорони земель;

удосконалено:

- види страхування сільського господарства через введення нового об'єкта - землі сільськогосподарського призначення, використовуючи розширені актуарні розрахунки й ноу-хау, які, на відміну від існуючих, здійснюються на основі ретельного збору та аналізу інформації, обґрунтування даних, пов'язаних з відповідними ризиками, з метою їх мінімізації;

- методичні підходи до оцінки сільськогосподарських угідь з метою страхування, що полягають у визначенні страхової вартості і страхової суми земельних ділянок; розрахунку страхового тарифу, заснованого на оцінці вірогідності виникнення негативних природних і техногенних процесів; визначенні страхових внесків землекористувачів; оцінки збитку, нанесеного земельним ділянкам природними і техногенними подіями, для оптимізації розрахунку сум страхових відшкодувань;

- важелі взаємодії учасників ринку страхування земель сільськогосподарського призначення на основі створення окремого Державного департаменту із земельних ресурсів, який відповідатиме за стан і ефективне використання цих земель;

набули подальшого розвитку:

- тлумачення сутності страхового захисту в аграрному секторі, який має спрямовуватися на виконання головних завдань щодо виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечення господарств фінансовими ресурсами, натуральними запасами та матеріально-технічними засобами на всіх стадіях виробництва продукції, а також на відшкодування збитків у результаті настання страхового випадку;

- систематизація причин та факторів, що стримують розвиток сільськогосподарського страхування: відсутність гарантій своєчасного отримання страхувальниками страхових відшкодувань від страхових організацій, недостатньо реальний облік величини ризику, термінів або періодичності настання страхових випадків, інфляція (причини); відсутність спадковості у програмуванні розвитку страхової сфери на загальнодержавному та регіональному рівнях і його неефективність, зниження рівня контролю та ролі держави у страховій сфері, низький рівень довіри до фінансових інституцій і страхової культури в Україні, олігополістичний характер конкуренції на ринку, недостатній фінансовий потенціал вітчизняних страхових компаній, відсутність належної мотивації та усвідомлення потреби добровільного страхування (фактори);

- засади інституційного забезпечення галузі страхування сільськогосподарських ризиків через виділення трьох блоків правового регулювання, які впливають на страхову діяльність: перший, основоположний, включає Закон України “Про страхування”, другий - законодавство загальної дії, третій - регулює сферу страхування сільськогосподарських ризиків.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора та рекомендації з удосконалення державного регулювання системи страхування земель сільськогосподарського призначення використані при плануванні результатів роботи аграрного сектору економіки Запорізької області і увійшли до Програми стабілізації та розвитку промисловості Запорізької області на період до 2010 року (лист №154/а-17 від 17.06.2006 р.). Методика діагностування валютних та процентних ризиків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності впроваджена на АБ “Металург” (лист №35 від 18.06.2006 р.) та ЗАТ АБ “АвтоЗАЗ” (лист №194/фу від 15.06.2006 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Запорізького національного технічного університету при викладанні таких дисциплін: Біржова справа, Фінансовий менеджмент, Банківський менеджмент (лист №2015 від 21.06.2006 р.)

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Україна у світовій економічній спільноті” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), “Економіки підприємства: теорія і практика” (м. Київ, 2006 р.), “Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки” (м. Рівне, 2006 р.), “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 2008 р.), “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.), “Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 14 наукових праць (8 - у наукових фахових виданнях), загальним обсягом 4,5 обл.-вид. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та одного додатку. Повний обсяг дисертації становить 204 стор. комп'ютерного тексту, у т.ч. 21 таблиця на 11 стор. і 9 рисунків на 6 стор. Список використаних джерел включає 175 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі розкрито сутність і стан проблеми, що розв'язується; обґрунтовано актуальність вибраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

У першому розділі “Теоретичні основи страхування земель сільськогосподарського призначення” узагальнено теоретичні засади страхування земель сільськогосподарського призначення, досвід державного регулювання системи аграрного страхування в зарубіжних країн з метою використання його позитивних аспектів в Україні; досліджено інституційне забезпечення галузі страхування сільськогосподарських ризиків.

Землі сільськогосподарського призначення є категорією земель, більша частина яких має здатність безпосередньо брати участь у виробництві продуктів харчування. Як природній ресурс, незамінний та невідновлювальний засіб виробництва в сільському господарстві вона підлягає особливій охороні. Проте якісний стан продуктивно використовуваних земель погіршується, зростаючими темпами триває деградація ґрунтів. Порушення, завдані під впливом природних і техногенних факторів, а також фінансові втрати є великими. У цих умовах роль страхування як джерела засобів відшкодування збитку особливо зростає. В ринкових умовах, з одного боку, неминуче збільшується попит на страхові послуги, а з іншого - з'являється можливість вільно займатися таким видом діяльності, як страхування.

Визначено, що сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів щодо попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов'язаних із ними втрат. Дослідження свідчать про недостатню розробленість сутності страхового захисту в сільському господарстві. Оскільки сільськогосподарське виробництво є специфічним, а результати діяльності залежать від багатьох факторів (включаючи природно-кліматичні) та погано піддаються прогнозуванню, створення тільки страхових фондів для відшкодування збитків не є достатнім для забезпечення природного та економічно ефективного середовища в аграрному секторі. Виходячи з цього, нами визначено, що страховий захист в аграрній сфері повинен спрямовуватися на виконання головних завдань щодо виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечення господарств фінансовими ресурсами, натуральними запасами та матеріально-технічними засобами на всіх стадіях виробництва продукції, а також на відшкодування збитків у результаті настання страхового випадку. Страховий захист має будуватись на основі специфіки діяльності галузі (рис. 1).

Виходячи з наведеної схеми, визначено мету страхового захисту сільськогосподарських виробників, яка полягає в організації роботи з підтримання виробничого процесу, відшкодування завданих збитків, забезпечення оптимальності і достатності запасів.

Визначено провідну регуляторну роль держави в розвитку системи страхування, що полягає не тільки в підтримці, але й організації сільськогосподарського страхування. Держава має регламентувати страхову сферу, правила та умови страхування, координувати діяльність страховиків. При підтримці держави можливе і розширення сфери сільськогосподарського страхування за рахунок залучення в нього нових об'єктів, зокрема земель сільськогосподарського призначення.

Визначено ключові фактори, які перешкоджають розвитку страхової сфери в Україні, а саме: відсутність спадковості у програмуванні страхової сфери на загальнодержавному і регіональному рівнях та його неефективність; значне зниження рівня контролю та ролі держави у страховій сфері через скорочення кількості державних та активне збільшення кількості недержавних страхових компаній; низький рівень довіри до фінансових інституцій та страхової культури в Україні; олігополістичний характер конкуренції на ринку; недостатній фінансовий потенціал вітчизняних страхових компаній; відсутність належної мотивації та усвідомлення потреби добровільного страхування.

Аналіз законодавчого поля, в якому здійснюється страхування сільськогосподарських ризиків свідчить, що чинне законодавство є досить сприятливим для розвитку цього сектору. Воно не створює суттєвих перешкод для становлення страхової системи, а окремі елементи законодавства навіть ставлять її у вигідніші умови порівняно з іншими видами діяльності. Дослідження законодавчого регулювання в галузі страхування сільськогосподарських ризиків дало змогу виділити три блоки законодавства, які впливають на страхову діяльність. Перший, основоположний, включає Закон України “Про страхування”, який заклав підґрунтя системи правового регулювання страхової діяльності в Україні, визначив головні поняття, пов'язані з ринком страхових послуг, принципи здійснення державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю. Другий блок - це законодавство загальної дії, яке розповсюджується на всі суб'єкти підприємницької діяльності, зокрема, суб'єкти страхової діяльності. До цього блоку належать: норми Конституції України щодо власності, підприємництва, компетенції органів державної влади, регулювання підприємницької діяльності; Цивільний кодекс України; Господарський кодекс України, Закони України “Про власність”, “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, “Про господарські товариства”, “Про оподаткування прибутку підприємств” та інші. Третій блок законодавства, який регулює сферу страхування сільськогосподарських ризиків, - це нормативні акти, які стосуються питань надання державної підтримки сільськогосподарським виробникам.

Вивчення умов страхування сільськогосподарських ризиків в окремих зарубіжних країнах виявило, що розвиток такого страхування відбувається в інерційному середовищі. Сільськогосподарські товаровиробники мають суттєву фінансову підтримку з боку держави, яка, зокрема, спрямована на пом'якшення умов здійснення страхового захисту як для господарств, так і страховиків.

Визначено, що спільним для уряду зарубіжних країн є забезпечення стабільного розвитку аграрного сектору економіки. Заслуговує на увагу досвід сільськогосподарського страхування таких європейських держав, як Португалія та Іспанія, оскільки вони мають потужні агропромислові комплекси і розвинені системи саме сільськогосподарського страхування.

У другому розділі „Оцінка механізму захисту земель сільськогосподарського призначення” зазначено, що земля залишається предметом загального, особливого і підвищеного інтересу. Як свідчить структурно-динамічний аналіз земельного фонду України, в його структурі сільськогосподарські угіддя займають 69,3%, у т. ч. рілля - 54,8, багаторічні насадження - 1,6, луки і пасовища - 12,9. Земельний фонд України характеризується наявністю ґрунтів з високою біопродуктивністю, в структурі яких переважають найбільш родючі землі.

Основна база землеробства України розміщується на чорноземних ґрунтах та ґрунтах чорноземного типу - 61,4% площі орних земель. Сільськогосподарське виробництво відіграє важливу роль у зміцненні економіки країни, підвищенні життєвого рівня населення і розв'язанні соціально-економічних проблем. Обмеженість площі продуктивних земель робить їх об'єктом особливої охорони. Проте якісний стан продуктивно використовуваних земель погіршується, наростають темпи подальшої деградації ґрунтів. Так, 43% площі земель з осушувальною мережею мають підвищену кислотність, 7,6 % - засолені, а 13 % - заболочені. На 80 % зрошуваної землі зафіксовано процеси техногенного підтоплення, а ураженість процесами вторинного засолення спостерігається на 11 - 25 % загальної площі поливних земель.

Зниження якісного стану сільськогосподарських земель відбувається і в регіонах. Основними чинниками антропогенного впливу на земельні ресурси Запорізької області є сільське господарство, промисловість, енергетика, транспорт. За станом на 01.01.2007 р. сільськогосподарські землі займають площу 2304,80 тис. га, або 84,79 % від загальної площі області. Ґрунтовий покрив представлений такими зональними ґрунтами, як чорноземи звичайні мало-гумусні, чорноземи звичайні малогумусні малопотужні, чорноземи південні, темно-каштанові та каштанові.

Останнім часом в області відбувається природне або антропотехногенне навантаження: спрощення агроландшафтів, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій ґрунтів, зокрема за рахунок ерозійних процесів. Суттєвим антропогенним фактором, що спричиняє ерозію ґрунтів, є структура ріллі (посівних площ). Негативний вплив на якість ґрунтів мають зрошувальні води. Це одна з причин того, що в Запорізькій області багато площ повторно осолонцьованих ґрунтів, зокрема 12,3 тис. га - засолені, 7,2 тис. га -осолонцьовані, 56,8 тис. га - перезволожені. За станом на 01.01.2007 р. в області підтоплено 61497 га сільськогосподарських угідь та сільських населених пунктів, у тому числі 12445 га зрошуваних земель, 6,7 тис. га - відкритих заболочених земель, 25,0 тис. га - відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом та 172,0 тис. га. - під водою.

Основні екологічні проблеми щодо охорони й використання земельних ресурсів регіонального рівня не вирішуються через недостатнє фінансування природоохоронних програм Запорізької області. В результаті техногенних і природних факторів триває деградація ґрунтового покрову, яка, крім ерозії ґрунтів, виражається в збідненні його гумусом та поживними речовинами, засолюванні й підтопленні зрошувальними водами. За відсутності необхідного фінансування очікується негативний прогноз щодо поліпшення стану охорони і раціонального використання земельних ресурсів на регіональному рівні. Процеси, що впливають на якісні характеристики землі, поділяються на природні, або стихійні та техногенні, чи антропогенні, пов'язані з людською діяльністю. Природні й техногенні процеси тісно пов'язані між собою: накопичення техногенних дій спричиняє природні зміни. З цієї причини в роботі автором запропоновано виділити ще одну групу процесів - техногенно-природних і наведено їх вплив на сільськогосподарські угіддя Запорізької області.

У правовому аспекті земельні угіддя захищені недостатньо. Це зумовлено відсутністю фінансової державної підтримки землекористувачів у частині витрат на проведення ними землеохоронних заходів, гарантоване відшкодування землекористувачам збитків від природних і антропогенних явищ. Не фінансується більшість програм і проектів з охорони земель. Практика покриття збитків від надзвичайних ситуацій за рахунок засобів державних резервних фондів показала їх суто обмежені можливості, у зв'язку з чим виникає необхідність розроблення системи відшкодування збитків, завданих продуктивним землям сільського господарства внаслідок негативних дій різного характеру.

Як свідчить аналіз стану земель сільськогосподарського призначення, землекористувачі несуть непоправні втрати від процесів деградації сільгоспугідь. Це вимагає кардинального перегляду відносин, що склалися, з приводу вдосконалення механізму економічного захисту сільськогосподарських угідь регіону. Визначено, що в Україні не створено цілісної системи правових і організаційних заходів щодо проведення земельної реформи, збереження, відтворення і забезпечення раціонального використання земельних ресурсів, організації землеустрою. Недостатня правова захищеність ґрунтів як одного з головних компонентів екосистеми є результатом відсутності в чинній правовій базі екологічних і природоохоронних регламентів антропогенних навантажень на ґрунти, ефективного правового механізму закріплення відповідальності правонаступників за деградацію ґрунтів під час переходу прав власності або користування. Виходячи з цього, завдання захисту земель законодавчо покладене на власників земельних ділянок, землевласників і землекористувачів.

З метою реалізації державної земельної політики щодо земель сільськогосподарського призначення при реформуванні відносин власності в аграрному секторі економіки автором запропоновано наступне: здійснення комплексного землеустрою та перспективний розвиток сільських територій, екологізація сільськогосподарського виробництва, раціональне використання та охорона, збереження і підвищення родючості ґрунтів. Ефективним механізмом реалізації цього завдання, спрямованого на захист землі, може бути страхування. Запропоновано створення нового продукту - страхування земель сільськогосподарського призначення, основна ідея якого полягає в тому, щоб розробити перший прозорий і нескладний продукт страхування сільського господарства нової лінії. Він повинен ґрунтуватися на даних, пов'язаних з відповідними ризиками й минулим досвідом. На основі цих даних слід розраховувати актуарно підтверджений продукт, який би свідчив про те, що за той ризик, який страхова компанія бере на себе, вона одержує справедливу плату. Це дасть змогу їй покрити всі витрати, пов'язані зі створенням й обслуговуванням цього продукту, закласти в його ціну розумну маржу й гарантувати аграрним товаровиробникам своєчасну виплату компенсації у випадку виникнення законних претензій.

У третьому розділі „Удосконалення системи страхування сільськогосподарських угідь як організаційно-економічна система” доведено, що організація страхування земель сільськогосподарського призначення дасть змогу компенсувати збитки і фінансування землевідновлювальних робіт. Однак страхування земель є специфічною сферою страхування, де немає розробленого для практичного застосування механізму реалізації страхових відносин. Тому в дисертаційній роботі розроблено методичні підходи до оцінки сільськогосподарських угідь з метою страхування на основі вирішення пов'язаних між собою методичних питань: визначення страхової вартості і страхової суми земельних ділянок; розрахунок страхового тарифу, заснований на оцінці вірогідності виникнення негативних природних і техногенних процесів; визначення страхових внесків землекористувачів; оцінка збитку, нанесеного земельним ділянкам природними і техногенними подіями; розрахунок сум страхових відшкодувань. застрахований сільськогосподарський ризик аграрний

Отже, страхування дасть змогу перерозподіляти засоби страхового земельного фонду як на території України, так і в часі залежно від місця прояву несприятливих впливів на сільськогосподарські угіддя. Такий перерозподіл економічно ефективний в умовах значних відмінностей природно-кліматичних зон України. У часі перерозподіл засобів відбуватиметься для кожного страхувальника особливо: у спокійні роки він тільки виплачуватиме страхові внески, в несприятливі за негативним проявом страхових випадків - одержувати страхове відшкодування понесених збитків. Разом із розподільчою функцією організація земельного страхування покликана виконувати виховні, контролюючі і стимулюючі функції.

Аналіз економічного і правового захисту земель сільськогосподарського призначення показує, що високий рівень централізації ускладнює роботу із страхувальниками. Тому для них пріоритетною є така організація, коли всі операції, пов'язані із страхуванням, здійснюються на місцях. Виходячи з цього, автором запропоновано систему взаємозв'язку органів державного регулювання, користувачів земельних ділянок і страхових організацій на ринку страхування сільськогосподарських земель, згідно з якою для страхування земель використовуватимуться існуючі регіональні страхові організації і лише при їх відсутності і в міру необхідності створюватися нові (рис. 2). Це дасть змогу не тільки реально акумулювати засоби на проведення попереджувальних (протиерозійних та інших ґрунтозахисних заходів) і відновлюваних робіт, а ще й управлінням земельних ресурсів у регіонах контролювати і стимулювати процеси виконання землекористувачем комплексу обов'язкових заходів щодо охорони земель. Визначено основне завдання обласного управління земельними ресурсами - інформаційно-аналітичне забезпечення страхових організацій: створення бази даних по об'єктах страхування, облік і класифікація страхових випадків, розробка пропозицій за обсягом і порядку фінансування превентивних заходів, спрямованих на зниження ризиків господарської діяльності.

Цифрами на схемі позначена послідовність дій учасників страхового процесу. Пунктирна лінія означає можливість, але не обов'язковість такої участі. При організації земельного страхування можливий варіант, коли оцінкою збитку займатиметься служба незалежних фахівців - оцінювачів розмірів збитку. В цьому випадку підвищується достовірність інформації про збиток, нанесений власнику (користувачу) земельної ділянки, проте і зростає вартість страхових послуг. Крім того, збільшення чисельності учасників страхування може знизити оперативність страхового процесу. З урахуванням викладеного слід вважати за доцільне використовувати для оцінки величини збитку варіант прямих відносин землекористувачів і страхових організацій, що мають свою службу оцінювачів.

Землекористувач зацікавлений в реалізації представленої принципової моделі організації страхування (див. рис. 2), оскільки буде захищений від негативних як природних, так і техногенних дій. Очевидно, що в тому будуть зацікавлені і страхові організації, оскільки ця діяльність є комерційною, до того ж у сприятливі (з погляду відсутності проявів різних руйнівних природних страхових подій) роки вони одержуватимуть значно більше страхових платежів, ніж виплачувати страхових відшкодувань, а отже, поповнюватимуть свої резервні фонди. У випадках компенсації збитків від техногенних подій страхові організації, що виплатили по них страхові відшкодування, в межах їх сум матимуть право пред'являти позов до фізичних і юридичних осіб, винних у нанесенні таких збитків.



Рис. 2. Система взаємозв'язку органів державного регулювання, користувачів земельних ділянок та страхових організацій на ринку страхування сільськогосподарських земель

Зазначено, що формування системи страхування сільськогосподарських земель потребує організовуючої участі держави у виробленні правил і створенні необхідних для цього умов. Перш за все необхідно включити до проекту Закону України “Про сільськогосподарське страхування” додаткову статтю “Про страхування земель сільськогосподарського призначення”, що закріплює державно-комерційний характер страхування, участь бюджету в його фінансуванні, порядок його наукового, технічного і кадрового забезпечення.

Належить також сформувати банк даних про сприйнятливість територій до дії небезпечних природних і техногенних процесів (їх інтенсивність, площі розповсюдження, ступінь небезпеки), необхідних для встановлення страхових тарифів; зорієнтувати державний земельний кадастр на інформаційне забезпечення страхування земель; сформувати у складі страхових організацій спеціалізовані підрозділи із страхування сільськогосподарських земель; організувати підготовку фахівців земельного страхування; визначити порядок фінансування страхування сільгоспугідь за рахунок засобів цільових бюджетних фондів; залучити наукові організації до підготовки пропозицій за умов діяльності страхових компаній, що займаються страхуванням земель, а також програм навчання фахівців з цієї проблеми; вирішити питання фінансування науково-дослідних робіт і підготовки кадрів з питань земельного страхування.

Створення та впровадження ефективної системи страхування земель при активній державній підтримці дасть змогу значно збільшити надходження грошових коштів з позабюджетних джерел на запобігання і ліквідацію негативних наслідків природних і антропогенних процесів, сприятиме підвищенню фінансової стійкості землеробського виробництва.

З часу набуття чинності Земельного кодексу України в цілому визначилась сучасна земельна політика держави, яка спрямована на остаточне розв'язання питань розвитку відносин власності на землю, формування цивілізованого ринку земель, розвиток іпотечного кредитування, удосконалення системи земельних платежів, підвищення ефективності державного управління земельними ресурсами.

Однак наразі ще не встановлені нормативи щодо економічного впливу на питання подрібнення земельних ділянок, запобігання створення латифундій, заохочення викупу деградованих та малопродуктивних земель під залісення та зміни цільового призначення земель сільськогосподарського призначення.

Порушення земельного законодавства, що спостерігаються у процесі використання земель державної власності, безпосередньо пов'язані з недосконалим управлінням ними. У державі законодавчо не визначено конкретного органу, відповідального за стан і ефективне використання зазначених земель. Потрібний єдиний орган державного управління, який би займався контролем продажу земель сільськогосподарського призначення та їх раціональним використанням.

Ми пропонуємо створити окремий державний департамент із земельних ресурсів, який буде контролювати процеси продажу та перерозподілу земель сільськогосподарського призначення, що забезпечить ефективне функціонування ринку їх страхування.

Діяльність такої структури дасть змогу: швидко й ефективно усувати деформації, які виникатимуть на ринку земель і матимуть небажані для суспільства й держави наслідки; запобігати обезземеленню селян шляхом продажу їм земельних ділянок із відстрочкою платежу; сприяти підвищенню ефективності використання земель; поповнити Державний бюджет за рахунок доходів від продажу земельних ділянок та передачі їх в управління; сприяти розвитку аграрної іпотеки.

Враховуючи значимість та актуальність питання вдосконалення системи державного регулювання страхування земель сільськогосподарського призначення в частині формування і розвитку ринку земель та його інфраструктури необхідно:

1. Кабінету Міністрів України активізувати роботу з комітетами і фракціями Верховної Ради України щодо законодавчого забезпечення ринку земель; розробити та внести на розгляд Верховної Ради України змін доповнень до земельного законодавства, в тому числі до проекту Закону України “Про ринок земель”; забезпечити виконання положень пункту 58 статті 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” щодо ліцензування проведення земельних торгів; затвердити порядок рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та порядок ведення Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок;

2. Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям разом з органами місцевого самоврядування забезпечити широку роз'яснювальну роботу серед населення з питань формування та регулювання ринку земель; сприяти розвитку інфраструктури ринку земель, налагодження системної роботи з консультування та надання допомоги власникам земельних ділянок у процесі реалізації їх права власності на землю; організувати проведення навчальних семінарів із керівними працівниками та фахівцями відповідних органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування щодо вивчення земельного законодавства та порядку функціонування ринку земель;

3. Держкомзему України разом з відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснювати належну підготовку фахівців у сфері діяльності ринку земель; розширити вивчення практики функціонування ринку земель у країнах Європейського Союзу; створити механізми гарантування прозорості на ринку земель; забезпечити їх охорону та раціональне використання;

4. Національній академії наук України, Українській академії аграрних наук, іншим науковим та навчальним закладам рекомендувати активізувати дослідження у сфері використання ринкового потенціалу земельних ресурсів країни.

ВИСНОВКИ

Результатом дослідження є вирішення важливого наукового завдання: науково-теоретичне обґрунтування та розробка пропозицій з удосконалення системи державного регулювання страхування земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до мети та завдань дослідження отримано такі результати:

1. Визначено, що якісний стан продуктивно використовуваних земель погіршується, зростають темпи деградації ґрунтів. Порушення, що наносяться під впливом природних і техногенних факторів, а також фінансові втрати є великими. У цих умовах роль страхування як джерела засобів відшкодування збитку особливо зростає. В ринкових умовах, з одного боку, неминуче збільшується попит на страхові послуги, з іншого - з'являється можливість вільно займатися таким видом діяльності, як страхування.

Встановлено, що страховий захист в аграрному секторі повинен спрямовуватися на виконання головних завдань щодо виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечення господарств фінансовими ресурсами, натуральними запасами та матеріально-технічними засобами на всіх стадіях виробництва продукції, а також на відшкодування збитків у результаті настання страхового випадку.

2. Систематизовано причини та фактори, що стримують розвиток сільськогосподарського страхування. До причин віднесено: відсутність гарантій своєчасного отримання страхувальниками страхових відшкодувань від страхових організацій, недостатньо реальний облік величини ризику, термінів або періодичності настання страхових випадків, інфляція. До факторів, які перешкоджають розвитку страхової сфери в Україні, належать: відсутність спадковості у програмуванні розвитку страхової сфери на загальнодержавному та регіональному рівнях і його неефективність; значне зниження рівня контролю та ролі держави у страховій сфері через скорочення кількості державних та активне збільшення недержавних страхових компаній; низький рівень довіри до фінансових інституцій і страхової культури в Україні; олігополістичний характер конкуренції на ринку; недостатній фінансовий потенціал вітчизняних страхових компаній; відсутність належної мотивації та усвідомлення потреби добровільного страхування.

3. Дослідження інституційного забезпечення галузі страхування сільськогосподарських ризиків показало, що чинне законодавство є досить сприятливим для розвитку цього сектору, а його окремі елементи навіть ставлять страхову діяльність у вигідніші умови порівняно з іншими видами діяльності. На основі аналізу законодавчого поля, в якому здійснюється страхування сільськогосподарських ризиків, виділено блоки правового регулювання, які впливають на страхову діяльність: перший, основоположний, включає Закон України “Про страхування”, другий - це законодавство загальної дії, третій - регулює сферу страхування сільськогосподарських ризиків.

4. Дослідження досвіду зарубіжних країнах у процесі страхування сільськогосподарських ризиків показало, що розвиток такого страхування в Україні відбувається в інерційному середовищі. Зазначено, що сільськогосподарські товаровиробники мають значну фінансову підтримку з боку держави, яка, зокрема, спрямована на пом'якшення умов здійснення страхового захисту як для господарств, так і страховиків. Визначено, що спільними ознаками для уряду зарубіжних країн є забезпечення стабільного розвитку аграрного сектору економіки. Заслуговує на увагу досвід сільськогосподарського страхування таких європейських держав, як Португалія та Іспанія, оскільки вони мають потужні агропромислові комплекси і розвинені системи сільськогосподарського страхування.

5. Проаналізовано стан земель сільськогосподарського призначення, механізм їх економічного і правового захисту. Зазначено, що сільськогосподарські землі - це єдина категорія земель, які здатні безпосередньо брати участь у виробництві продуктів харчування, підлягають особливій охороні як природний ресурс, незамінний і непоправний засіб виробництва в сільському господарстві. Проте якісний стан продуктивно використаних земель України погіршується, наростаючими темпами триває їх деградація. Збитки, що наносяться землям природними і техногенними діями, і пов'язані з цим фінансові втрати - величезні. В умовах подальшого зниження продуктивних властивостей земель, погіршення їх екологічного стану питання захисту за своєю актуальністю виходить на рівень проблеми ефективного використання земель.

У правовому аспекті земельні угіддя держави захищені недостатньо. Немає фінансової державної підтримки землекористувачів у частині витрат на проведення ними землеохоронних заходів, гарантоване відшкодування їм збитків від природних і антропогенних явищ. Наразі не фінансується більшість програм і проектів з охорони земель.

6. На основі дослідження проблеми страхування сільгоспугідь як одного з ефективних засобів захисту продуктивних земель зроблено висновок, що існують усі підстави вважати страхування сільськогосподарських земель передумовою розробки та вдосконалення необхідних у державному регулюванні законодавчих документів і конкретних пропозицій з питань формування механізму страхування сільськогосподарських угідь регіону.

7. Удосконалено види страхування сільського господарства через введення нового об'єкта - земель сільськогосподарського призначення, що передбачає розширені актуарні розрахунки й ноу-хау, які здійснюються на основі ретельного збору й аналізу інформації, обґрунтування даних, пов'язаних з відповідними ризиками. Визначено, що головну увагу необхідно зосереджувати на проведенні кваліфікованої інвентаризації всіх існуючих актів з питань охорони земель, з'ясування стану їх застосуванням на місцях, визначення головних причин земельних правопорушень, забезпечення неухильного дотримання нормативно-правових актів, що приймаються. Недостатня правова захищеність ґрунтів, як одного з головних компонентів екосистеми є наслідком відсутності в чинній правовій базі екологічних і природоохоронних регламентів антропогенних навантажень на ґрунти, ефективного правового механізму закріплення відповідальності правонаступників за деградацію ґрунтів під час переходу прав власності або користування.

8. Доведено, що організація страхування земель сільськогосподарського призначення дасть змогу компенсувати збитки і здійснити фінансування землевідновлювальних робіт. Однак страхування земель є специфічною сферою страхування, де немає розробленого для практичного застосування механізму реалізації страхових відносин. Тому в дисертаційній роботі розроблено методичні підходи до оцінки сільськогосподарських угідь з метою страхування, основу якого становить вирішення пов'язаних між собою методичних питань: визначення страхової вартості і страхової суми земельних ділянок; розрахунок страхового тарифу на основі оцінки вірогідності виникнення негативних природних і техногенних процесів; визначення розміру страхових внесків землекористувачів; оцінка збитку, нанесеного земельним ділянкам природними і техногенними подіями; розрахунок сум страхових відшкодувань.

9. Для удосконалення економічного і правового захисту сільськогосподарських земель визначено, що пріоритетною є така організація, коли всі операції, пов'язані із страхуванням, здійснюються на місцях. Виходячи з цього, запропоновано систему взаємозв'язку органів державного регулювання, користувачів земельних ділянок і страхових організацій на ринку страхування сільськогосподарських земель, згідно з якою для страхування земель використовуватимуться діючі регіональні страхові компанії і лише при їх відсутності і в міру необхідності повинні створюватися нові. Це дає змогу не тільки реально акумулювати засоби на проведення попереджувальних (протиерозійних та інших ґрунтозахисних заходів) і відновлювальних робіт, але й управлінням земельних ресурсів облдержадміністрацій контролювати і стимулювати процеси виконання землекористувачем комплексу обов'язкових заходів щодо охорони земель.

10. Удосконалено важелі взаємодії учасників ринку страхування земель сільськогосподарського призначення на основі створення окремого державного департаменту із земельних ресурсів, який буде відповідати за стан і ефективне використання цих земель. Це забезпечить подальше здійснення в Україні сталого, прозорого, конкурентного середовища для підвищення ефективності економічного обігу земельних ділянок, реалізації прав власності на них, створення інфраструктури ринку земель та заохочення страхування на ринку земель сільськогосподарського призначення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Коваль О.А. Використання деривативів місцевими органами державного управління з метою стабілізації регіональних ринків товарів, які мають стратегічне значення / О.А. Коваль // Держава та регіони. - 2004. - №3. - С.94-97. - (Серія: Економіка та підприємництво).

2. Коваль О.А. Ефективність відносин зі страхового відшкодування збитків і втрат в аграрному секторі економіки України / О.А. Коваль // АгроСвіт. - 2009. - №6. - С.43-48.

3. Коваль О.А. Нормативні та адміністративні пропозиції щодо створення системи регіонального страхування від цінових ризиків /О.А. Коваль // Галицький економічний вісник: науковий журнал Тернопільського державного технічного університету. - 2004. - Вип. №4. - С. 94-99.

4. Коваль О.А. Основні принципи розробки стратегії регіонального державного оператора стратегічних строкових ринків / О.А. Коваль // Економіка: проблеми теорії і практики: [зб. наук. праць]. Вип. 199: в 4т. - Дніпропетровськ: ДНУ, - Т. ІІІ - 2005. - С.754-764.

5. Коваль О.А. Основи стратегії страхування місцевими органами влади цінових ризиків на ринку стратегічних цінностей / О.А. Коваль // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2004. - №5-2 - С.35-39.

6. Коваль О.А. Розвиток страхової діяльності в аграрному секторі економіки України / О.А. Коваль // АгроСвіт. - 2008. - №22. - С.38-41.

7. Коваль О.А. Розрахунок взаємного впливу фінансових ринків / О.А. Коваль // Економіка: проблеми теорії і практики: [зб. наук. праць]. Вип. 190: в 4т.- Дніпропетровськ: ДНУ, Т. ІV. - 2004. - С. 971-977.

8. Коваль О.А. Умови організації фондів самострахування та взаємного страхування аграрного сектору економіки України / О.А. Коваль // АгроСвіт. - 2008. - №23. - С. 22-26.

В інших виданнях:

9. Коваль О.А. Державний захист національного страхового ринку / О.А. Коваль // Управління сьогодні та завтра: міжнар. управ. форум, 15-16 трав. 2008 р. - Хмельницький, 2008. - С. 249-250. - (Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. № 3(ІІ) спецвипуск).

10. Коваль О.А. Деякі аспекти моделювання системи фінансових ринків / О.А. Коваль // Україна у світовій економічній спільноті: зб. ІІ науково-практичної конф. - Дніпропетровськ: Наука і освіта,. 2004. - С.88-89.

11. Коваль О.А. Зміна функцій галузевих управлінь держадміністрацій в умовах ринкової економіки / О.А. Коваль // Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки: зб. тез міжвузівської наук.-практ. конф., 13-14 квітня 2006 р. - Рівне: НУВГП, 2006. - С.33-34.

12. Коваль О.А. Місце страхування у системі економічних відносин / О.А. Коваль // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф, (м. Київ, 20 трав. 2008 р.): у 3 ч. / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч. 3. - С. 169-171.

13. Коваль О.А. Особливості організації страхових відносин / О.А. Коваль // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (м. Київ, 23-24 жовт. 2008 р.): у 3 ч. / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч. 1. - С. 71-72.

14. Коваль О.А. Регіональні біржі як місце для здійснення страхування / О.А. Коваль // Економіка підприємства: зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 березня 2006 р. - К.: Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана, 2006. - С.154-155.

АНОТАЦІЯ

Коваль А.О. Державне регулювання системи страхування земель сільськогосподарського призначення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2009.

Дисертацію присвячено науково-теоретичному обґрунтуванню та розробці пропозицій з удосконалення системи державного регулювання страхування земель сільськогосподарського призначення.

У дисертації узагальнено теоретичні засади страхування сільськогосподарських земель. Досліджено інституційне забезпечення галузі страхування сільськогосподарських ризиків. Проаналізовано зарубіжний досвід державного регулювання системи аграрного страхування для його адаптації в Україні. Здійснено оцінку стану земель сільськогосподарського призначення, механізму їх економічного й правового захисту з боку держави. Визначено організаційно-правові та економічні передумови організації державного регулювання страхування земель. Розширено перелік видів страхування сільського господарства. Розвинуто методичні підходи до оцінки сільськогосподарських угідь з метою їх страхування. Запропоновано запровадження системи взаємозв'язку органів державного регулювання, користувачів земельних ділянок та страхових організацій на ринку страхування сільськогосподарських земель. Удосконалено важелі взаємодії учасників регулювання, формування та розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення.

Ключові слова: галузь, державне регулювання, інституційне забезпечення, ринок, сільськогосподарські ризики, страхування земель, фінансові ресурси.

...