Державне регулювання розміщення підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спеціальність: 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

УДК 332.146:330.111.4

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Державне регулювання розміщення підприємств

Товкан Олег

Емануїлович

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор Стадницький Юрій Іванович, Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут, проректор з науково-методичної роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Пила Василь Іванович, Інститут міжнародної економіки та інформаційних технологій Міжрегіональної академії управління персоналом, директор

кандидат економічних наук Шульц Світлана Леонідівна, Інститут регіональних досліджень НАН України, старший науковий співробітник відділу регіональної економічної політики

Захист відбудеться “3” липня 2009 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “2” червня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наукЖовтанецький В.І.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вибір місця розташування підприємства настільки ж важливий, як і прийняття рішення про доцільність його спорудження. Якісне обґрунтування вибору оптимального розміщення та потужності підприємств ускладнюється дефіцитом потрібної для цього інформації та достовірних прогнозів. Ця ситуація загострюється вимогами ринку, де комерційна таємниця та конфіденційність інформації є обов'язковою умовою успішної господарської діяльності. Усе це створює доволі вагомі підстави для втручання держави у процеси розміщення підприємств.

Питання державного регулювання розміщення підприємств досліджували багато науковців, зокрема: Бєлєнький П., Бойко Є., Войцеховський В., Глоберман С., Грицай О., Данилишин Б., Долішній М., Злупко С., Ізард У., Іщук С., Копилов Ю., Котлер Ф., Кравців В., Льош А., Мікула Н., Павлов В., Пила В., Пістун М., Поповкін В., Портер М., Рабеллоті Р., Руденко Л., Сігуа Г., Смірнягін Л., Стадницький Ю., Тімоніна І., Франкенфельд П., Чмир О., Шапіро Д., Шаталін Ю., Шевчук Л., Шміц Х., Шраг М., Шульц С. та інші.

Незважаючи на значну кількість наукових праць, які стосуються впливу держави на розміщення підприємств, варто вказати на відсутність цілісного дослідження проблеми, а також недостатність наукового опрацювання низки окремих питань, правильне розв'язання яких є важливим для підвищення ефективності державного регулювання розміщення підприємств. Це стосується, передусім, обґрунтування доцільності втручання держави у процес розміщення підприємств, удосконалення методів оцінки привабливості регіону для розміщення підприємств, дослідження категорії "заходи з підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств", критерію оптимальності розміщення підприємств за умов впливу держави на цей процес.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана із виконанням наукових досліджень, передбачених планом Національного університету "Львівська політехніка" та науковим напрямком кафедри економіки підприємства та інвестицій "Інноваційна та інвестиційна діяльність підприємства" (№ державної реєстрації 0107U001113), в рамках якого автором досліджено теоретичні та практичні аспекти оцінки привабливості регіону для розміщення підприємств. Наукові розробки дисертанта щодо регіонального маркетингу використані при виконанні держбюджетної науково-дослідної теми "Еколого-економічні засади формування та реалізації політики сталого розвитку гірських територій" Інституту регіональних досліджень НАН України (№ держреєстрації 0103U004999).

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних, методичних і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності державного регулювання розміщення підприємств. Виходячи з цього, в роботі поставлені та розв'язані такі завдання:

- уточнено критерій оптимальності розміщення та доцільної потужності виробничих підприємств;

- проведено аналіз завдань державного регулювання розміщення підприємств;

- обґрунтовано можливі напрямки впливу держави на розміщення підприємств;

- виконана аналітична оцінка світового досвіду державного регулювання розміщення підприємств;

- досліджено теоретичні та практичні аспекти оцінки привабливості регіону для розміщення підприємств;

- досліджено категорію "заходи з підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств ";

- обґрунтовано критерій оптимальності розміщення підприємств за умов впливу держави на цей процес;

- розроблено методику оцінки ефективності державного регулювання розміщення підприємств шляхом підвищення інвестиційної привабливості регіону;

- виконано оцінку ефективності державного регулювання розміщення підприємств шляхом підвищення інвестиційної привабливості регіону.

Об'єктом дослідження є державне регулювання розміщення підприємств.

Предмет дослідження - теоретичні основи та прикладні аспекти підвищення ефективності державного регулювання розміщення підприємств.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у процесі дослідження в дисертації було використано такі методи: наукової абстракції - для дослідження теорії і практики державного регулювання розміщення підприємств; порівняння, причинно-наслідкових зв'язків - при аналізі українського та зарубіжного досвіду державного регулювання розміщення підприємств; комплексного аналізу - при дослідженні теоретичних і практичних аспектів оцінки привабливості регіону для розміщення підприємств, дослідженні категорії "заходи з підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств" та розробленні методики оцінки ефективності державного регулювання розміщення підприємств шляхом підвищення інвестиційної привабливості регіону.

Інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, аналітичні документи, доповіді, економічні огляди, статистичні публікації міністерств та відомств, науково-дослідних інститутів, центрів і фондів, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведені дослідження дали змогу отримати нові наукові результати, які полягають у тому, що:

вперше:

- обґрунтовано положення, що в якості критерію оптимальності державного регулювання розміщення підприємств шляхом підвищення інвестиційної привабливості регіону доцільно використовувати максимум показника ефективності для державного бюджету, який слід розраховувати як різницю між відповідними "результатами" (додаткові надходження до державного бюджету та витрати, яких удалося уникнути) та "витратами" (витрати державного бюджету та недоотримані надходження).

удосконалено:

- класифікацію завдань державного регулювання розміщення підприємств на засадах виокремлення блоків: економічного, техногенно-екологічної безпеки, національної безпеки.

- класифікацію можливих напрямків впливу держави на місце розташування підприємств за критерієм опосередкованості прийняття відповідного рішення. Систематизовано опосередковані напрямки державного регулювання розміщення недержавних підприємств;

- критерій оптимальності розміщення підприємств. Обґрунтовано, що можливість безпосереднього впливу держави на прибуток підприємства є причиною того, що критерій мінімуму сумарних витрат на виробництво продукції та її транспортування до споживачів не завжди однозначний з критерієм максимуму прибутковості;

- метод оцінки ефективності державного регулювання розміщення підприємств шляхом підвищення інвестиційної привабливості регіону, що на відміну від існуючих базується на використанні показника "максимальна ефективність для державного бюджету" в якості критерію оптимальності;

набули подальшого розвитку:

- складові елементи маркетингу регіону. Доведено, що окрім позиціювання (інформування, реклами) регіону перед потенційними інвесторами, до складових маркетингу регіону доцільно віднести: інформаційну та консультаційну допомогу інвесторам при виборі місця розташування у регіоні; рекламу регіонального характеру товарів і послуг, які продукуються у регіоні; інформаційну та консультаційну допомогу підприємствам, які вже функціонують у регіоні. На відміну від існуючих підходів обґрунтовано, що маркетинг регіону має бути орієнтований на тих потенційних інвесторів, для яких умови регіону не гірші за умови інших (конкурентних у цьому випадку) регіонів;

- класифікація заходів із підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств за критеріями комплексності впливу на прибутковість майбутніх підприємств (лише зумовлення; лише підвищення; одночасне зумовлення та підвищення прибутковості підприємств) та об'єкту впливу на підприємствах при їх розміщенні у регіоні (зниження витрат на виробництво продукції; можливість продавати свою продукцію, вироблену у регіоні, за цінами, вищими від ринкових; зменшення оподаткування прибутку).

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисертаційного дослідження полягає в тому, що одержані автором результати і розроблені рекомендації можуть бути використані у сфері державного регулювання економікою для підвищення ефективності впливу держави на розміщення підприємств. Це має важливе значення, оскільки ефективне державне регулювання розміщення підприємств сприяє поліпшенню інвестиційного клімату та сталому економічному зростанню.

Результати дослідження щодо підвищення ефективності державного регулювання розміщення підприємств використані Інститутом регіональних досліджень НАН України (довідка № 8/502 від 30.10. 2006 р.), Науково-технологічним парком "Яворів" (довідка № 24 від 14.10. 2006 р.), Хустською районною (Закарпатської області) державною адміністрацією (довідка № 01_9/285 від 11.02.2009 р.) та Закарпатською обласною державною адміністрацією (довідка №0630/377 від 16.02.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача у ці праці вказаний в авторефераті в переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідались автором на міжнародних науково-практичних конференціях: "Гори і люди (у контексті сталого розвитку)" (Рахів, 2002), "Еколого-економічні проблеми розвитку АПК" (Львів, 2002), "Маркетинг та логістика в системі менеджменту" (Львів, 2002, 2008),"Стратегічний розвиток регіону - економічне зростання та інтеграція" (Чернівці, 2006), всеукраїнській науково-практичній конференції "Економічні проблеми ринкової трансформації України" (Львів, 2002), "Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика" (Львів, 2003) та науково-методичних семінарах кафедри "Економіки підприємства та інвестицій" Національного університету "Львівська політехніка" (2005, 2006, 2008 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження здобувачем опубліковано 2 колективні монографії, 1 індивідуальна брошура, 10 статей у наукових фахових виданнях (із них 3 статті - у наукових журналах; 7 статей - у збірниках наукових праць). Загальний обсяг цих публікацій складає 27 друкованих аркушів, із яких 11,75 д.а. - особистий внесок здобувача.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 188 найменувань, додатків і містить 39 таблиць та 14 рисунків. Основний обсяг дисертації становить 179 сторінок. Список використаних джерел розміщено на 18 сторінках, 3 додатки - на 12 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Теорія і практика державного регулювання розміщення підприємств" досліджуються теоретико-методичні основи оптимального розміщення та доцільної потужності виробничих підприємств, обґрунтовується завдання державного регулювання розміщення підприємств і можливі напрямки впливу держави на місце розташування підприємств.

За умов одночасного існування просторової різниці у коштах на випуск ідентичних товарів й послуг і "тертя відстані" критерієм оптимального (зазначимо, що оптимальність для підприємства одночасно має означати оптимальність для галузі, регіону та держави) розташування виробничого підприємства мав би бути мінімум сумарних витрат на виробництво продукції у заданому розмірі та її транспортування до споживачів у розмірі їхнього попиту. Проте, використання такого критерію не гарантує отримання оптимального результату, оскільки плани інвесторів щодо пунктів і обсягів споживання виробленої ними продукції при індивідуальному підході до обґрунтування вибору оптимального місця розташування підприємств далеко не завжди є правильними. Тому критерій розміщення виробничих підприємств певної галузі (Kог) у межах певного регіону (який одночасно буде й критерієм розміщення окремих підприємств - Kоп) описується формулою:

Kог = Kоп = min {Ві + Тіj}

де і, j - код місця, відповідно, виробництва та споживання товару; Ві - кошти на випуск товарів у певному розмірі в місці виробництва і; Ti,j - кошти переміщення товарів з місця виробництва і до місця споживання j у потрібному розмірі.

Під державним регулюванням розміщення підприємств слід розуміти цілеспрямовані дії, здійснювані правомочними державними установами, що передбачають вплив на розміщення підприємств. Завдання державного регулювання розміщення підприємств наведені.

Держава може ставити перед собою лише деякі завдання з наведеного переліку. При цьому слід забезпечити розробку оптимального комплексу заходів державного регулювання розміщення підприємств.

Можливі шляхи впливу держави на розміщення підприємств залежатимуть, передусім, від того чи підприємство є державне чи недержавне. Якщо підприємство державне, то його розташування прямо залежатиме від прийнятого рішення про місце доцільної дислокації. Якщо підприємство недержавне, то держава може вплинути на місце його дислокації лише опосередкован.

Оскільки унаслідок просторової різниці у цінах ресурсів, просторової різниці у потребах ресурсів на одиницю продукції й просторової різниці у якості ресурсів, що зумовлює просторову різницю витрат при їхньому застосуванні, існує відмінність регіонів за умовами виробництва й, відповідно, - за доцільністю розміщення там підприємств, маркетинг регіону доцільно орієнтувати на тих потенційних інвесторів, для яких його умови не гірші за умови інших (конкурентних у цьому випадку) регіонів.

Складовими маркетингу регіону є: позиціювання регіону перед потенційними інвесторами; інформаційна та консультаційна допомога інвесторам при виборі місця розташування у регіоні; реклама регіонального характеру товарів і послуг, які продукуються у регіоні; інформаційна та консультаційна допомога підприємствам, які вже функціонують у регіоні.

Поряд із заходами цілеспрямованого характеру, держава може впливати на розміщення підприємств і нецілеспрямовано. Одним з найбільш дієвих важелів нецілеспрямованого характеру є митна політика держави, основним інструментом якої є митний тариф. Митна політика держави може стати цілеспрямованим методом впливу держави на розміщення підприємств, якщо її провадити з урахуванням того, в якому саме регіоні країни вона б мала стимулювати інвестиції. Відчутний нецілеспрямований вплив на розміщення підприємств справляє податкова політика держави, оскільки від неї суттєво залежить вартість виробництва продукції та її транспортування, а також чистий прибуток підприємств. Однак, оцінити вплив податкової політики держави на розміщення підприємств, а тим більше у регіональному розрізі, є суттєво складніше у порівнянні з оцінкою впливу на розміщення підприємств митної політики держави. У багатьох випадках держава може впливати на місце розташування підприємств не з допомогою здійснення громіздких цільових заходів відповідного спрямування, а шляхом усунення різноманітних бюрократичних перешкод.

Можливі напрямки впливу держави на місце розташування підприємств є доволі чисельними. Застосуванню кожного заходу має передувати як обґрунтування його конкретних параметрів, так і доцільності реалізації.

У другому розділі "Аналіз світового досвіду державного регулювання розміщення підприємств" досліджується зарубіжний досвід державного регулювання розміщення підприємств, зокрема, спеціальні економічні зони як інструмент цього регулювання, а також аналізується державне регулювання розміщення підприємств в Україні.

Механізми державного регулювання розміщення підприємств пройшли складний еволюційний шлях від орієнтації на окремі підприємства до орієнтації на взаємопов'язані групи підприємств. Ефективність державного регулювання розміщення підприємств зумовлюється правильністю прийняття рішення про необхідність втручання держави в процеси розміщення підприємств, а також адекватністю застосовуваних для цього заходів.

Державне регулювання розміщення підприємств у Великобританії здійснюється шляхом підготовки кваліфікованих кадрів та розвитку інженерної інфраструктури у межах відповідних територій. У Франції великий вплив на розміщення підприємств має державне фінансування окремих особливо важливих підприємств і промислових комплексів. Поряд з регулюванням в окремих країнах Європи, на розміщення підприємств справляє суттєвий вплив наднаціональна структура, якою є ЄС. Основну роль у впливі на розміщення підприємств відіграє фонд регіонального розвитку, з якого фінансуються, передусім, програми розвитку інфраструктури та підвищення кваліфікації трудових ресурсів. У бюджеті ЄС на 2007-2013 рр. відбулася зміна акцентів з переважного фінансування інфраструктури на фінансування освіти, підвищення кваліфікації працівників та розвитку дослідницьких центрів.

У США основним засобом державного регулювання розміщення підприємств є податкова політика. Державні інвестиції у виробничу та соціальну інфраструктуру також впливають на розміщення підприємств. У цій країні щораз більшу роль у державному регулюванні розміщення підприємств відіграють місцеві бюджети, які все ширше використовуються для фінансування створення та функціонування інфраструктури, покращення якості трудових ресурсів. Формуванню механізмів державного регулювання розміщення підприємств у США сприяло створення відповідної законодавчої бази.

У Японії державне регулювання розміщення підприємств відбувається, передусім, шляхом великих асигнувань з державного бюджету у розвиток інфраструктури у межах відповідних територій. Значну роль у цьому відіграє економічне районування Японії, оскільки на його основі здійснюється формування мережі інфраструктури.

Китайський підхід до державного регулювання розміщення підприємств передбачає пріоритетну підтримку декількох регіонів, що мають найвищий економічний і інвестиційний потенціал, за рахунок інших регіонів. Це дозволяє забезпечити притік інвестицій у виділені регіони країни, які стають "локомотивом" для прискорення розвитку всієї економіки.

Важливим інструментом державного регулювання розміщення підприємств є надання відповідним територіям статусу спеціальних економічних зон (СЕЗ), який гарантує інвесторам фіскальні, фінансові, адміністративні та зовнішньоекономічні пільги. СЕЗ створено у багатьох країнах світу, у т.ч. з адміністративною економікою (Китай, Північна Корея, Куба, Іран), де вони є "островами вільного ринку в океані неринкової економіки". У ЄС існує заборона на публічну допомогу держави підприємствам, у тому числі й шляхом створення СЕЗ. Країни, які вступають у ЄС, беруть на себе зобов'язання щодо мораторію на створення нових СЕЗ і розширення існуючих, з одночасною гарантією збереження вже набутих інвесторами прав на обмежений період часу. Найважливішими чинниками успішності СЕЗ є їх компактність за площею, правильність розташування та інфраструктурного оснащення. Важливу роль в успішності СЕЗ відіграють кваліфіковані трудові кадри. Успішні СЕЗ поступово трансформуються від звичайної виробничої спеціалізації до орієнтації на інноваційний розвиток. У деяких країнах (США, Японія та інші) СЕЗ від самого початку створювалися в орієнтації на стимулювання інноваційного розвитку.

Державне регулювання розміщення підприємств в Україні за період незалежності здійснювалось, передусім, опосередковано - за допомогою економічного стимулювання бажаної дислокації підприємств. Основним інструментом цього стала організація СЕЗ, які, однак, не виправдали сподівань. В Україні до інструментів державного регулювання розміщення підприємств слід віднести й Закони України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" та "Про стимулювання розвитку регіонів", які справляють опосередкований вплив держави на розташування шляхом економічного стимулювання бажаної дислокації підприємств. Суттєвий вплив на розміщення підприємств має Закон України "Про планування й забудову територій", який установлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів. Цей Закон із погляду впливу на розміщення підприємств відіграє переважно обмежуючу роль, оскільки регулює правила землекористування в межах відповідних територій.

Результативність стимулювання державою бажаного розміщення підприємств може бути певною мірою оцінена за обсягом валового регіонального продукту (ВРП) у розрахунку на особу (табл. 1).

Таблиця 1 Ранжир регіонів України за ВРП на особу

Якщо оцінювати диференціацію регіонів України як співвідношення максимального показника ВРП до мінімального (виключаючи з аналізу два граничні показники), то отримана величина (2,77) свідчить про низьку результативність стимулювання державою бажаного розміщення підприємств.

У третьому розділі "підвищення ефективності державного регулювання розміщення підприємств" обґрунтовано теоретичні засади оцінки та шляхів підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств за допомогою державного регулювання, розроблено методику оцінки ефективності державного регулювання розміщення підприємств шляхом підвищення інвестиційної привабливості регіону, оцінено ефективність державного регулювання розміщення підприємств за допомогою підвищення інвестиційної привабливості регіону.

Економічний розвиток кожного регіону може базуватися на двох складових: інвестиціях, які доцільно здійснювати в регіоні й за існуючих там умов, та інвестиціях, які будуть ефективними після підвищення інвестиційної привабливості регіону за допомогою державного регулювання. До заходів щодо підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств, можна віднести все, що зумовлюватиме або/і підвищуватиме прибутковість підприємств, які б розмістилися у відповідному регіоні. У дисертації запропоновані класифікації заходів із підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств, співвідношення між якими наведено в табл. 2.

Таблиця 2 Співвідношення між класифікаціями заходів

Примітка. Прийняті для характеристики співвідношень позначення означають: "+" - збіг характеристики заходів в обох класифікаціях; "+ (-)" - можливість як збігу, так і не збігу характеристики заходів в обох класифікаціях; "-" - не збіг характеристики заходів в обох класифікаціях.

Перелік заходів щодо підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств виступає у ролі складових, із яких має формуватися оптимальна система щодо створення у регіоні умов для інвесторів конкурентних з умовами інших регіонів. Кожна така система характеризуватиметься як самою присутністю того чи іншого заходу, так і конкретними параметрами присутніх у системі заходів. При цьому виникатиме ситуація оцінки оптимальності не кожного окремого заходу, а одного з конкуруючих варіантів їх системи. Якщо аналізувати ситуацію з погляду держави, то критерієм оптимальної системи мала б бути максимальна ефективність для державного бюджету. Тому при обґрунтуванні оптимальної системи заходів щодо створення у регіоні умов для інвесторів конкурентних з умовами інших регіонів шляхом традиційного порівняння в площині "витрати - результати" до категорії "витрати" слід відносити відповідні витрати державного бюджету та недоотримані надходження, а до категорії "результати" - додаткові надходження до державного бюджету та витрати, яких вдалося уникнути.

Можливість безпосереднього впливу держави на прибуток підприємства (шляхом встановлення підвищеної ціни для продукції, виробленої у певному регіоні, зниження податків та реалізації інших заходів, які зумовлять підвищення прибутковості не впливаючи на вартість виробництва), є причиною того, що критерій мінімуму сумарних витрат на виробництво продукції та її транспортування до споживачів не завжди однозначний з критерієм максимуму прибутковості. З урахуванням зазначеного, а також можливості зміни відповідних показників у часі, що зумовлює необхідність застосування процедури дисконтування майбутніх витрат і результатів, пропонується така модифікована формула для обґрунтування оптимальних пунктів розміщення підприємств певної галузі у межах певного регіону (а одночасно й оптимальності розміщення окремих підприємств): потужність виробничий привабливість інвестиційний

ПДс = ([VNіk - (Ві + Тіj) - Aіk - PPіk]/(1+E)k)>max,

де: ПДс - сумарна за період функціонування інвестиційного проекту дисконтована величина чистого прибутку; VNk - валові надходження від продажу продукції у рік k; Ak - податкова амортизація у рік k; PPk - податок на прибуток у рік k, який слід розраховувати за формулою:

PPk = SPk*(VNіk - (Ві + Тіj) - Aіk)/100

де: SPk - ставка податку у рік k, %.

Важливим завданням процесу обґрунтування доцільності підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств є оцінка того, чи комплекс пропонованих заходів призведе до бажаного результату. Тому обґрунтована оцінка-прогноз приваблення нових інвестицій у регіон включатиме такі етапи:

1. Оцінка привабливості регіону для розміщення різних підприємств за існуючих реальних умов.

2. Оцінка "відставання" регіону (як від конкуруючих регіонів, так і від границі прибутковості нерентабельних у будь-якому регіоні в існуючих умовах виробництв) за виробництвами, існуючі умови регіону для яких не є привабливими. Така оцінка базуватиметься на критерію вигідності розміщення й у порівнянні з конкуруючими регіонами визначатиметься за формулою:

ОKj = ПДKj - ПДoj,

де ОKj - оцінка "відставання" регіону за j - тим виробництвом у порівнянні з конкуруючим регіоном в існуючих умовах; ПДKj, ПДoj - сумарна за період функціонування інвестиційного проекту дисконтована величина чистого прибутку відповідно при розміщенні j - того виробництва в конкурентному та оцінюваному регіоні в існуючих умовах.

У порівнянні із границею прибутковості нерентабельних у будь-якому регіоні в існуючих умовах виробництв оцінку "відставання" регіону (ОВj) можна виконати за формулою:

ОВj = (Зt*Dt),

ОВj - сумарна за період функціонування інвестиційного проекту дисконтована величина збитків при розміщенні j - го виробництва в оцінюваному регіоні в існуючих умовах; Зt - збиток у рік t при розміщенні j - го виробництва в оцінюваному регіоні в існуючих умовах.

3. Розроблення різних варіантів підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств;

4. Оцінка витрат за кожним із цих варіантів за формулою:

ВСR = Вi,

де ВСR - "вартість" R - го варіанта системи заходів щодо підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств; Вi - "вартість" i - го заходу щодо підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств.

5. Оцінка для кожного варіанту системи заходів як його здійснення змінить показник "відставання" регіону (як від конкуруючих регіонів, так і від границі прибутковості нерентабельних у будь-якому регіоні в існуючих умовах виробництв) за виробництвами, існуючі умови регіону для яких були не привабливими. Таку зміну можна розрахувати за формулою:

?ПДсR = ПДсн - ПДсі,

де ?ПДсR - зміна (зростання) сумарної за період функціонування інвестиційного проекту дисконтованої величини чистого прибутку унаслідок здійснення R - го варіанта системи заходів щодо підвищення інвестиційної привабливості регіону; ПДсі, ПДсн - сумарна за період функціонування інвестиційного проекту дисконтована величина чистого прибутку при розміщенні підприємства в регіоні відповідно в існуючих та нових умовах.

6. Оцінка, яким виробництвам у нових умовах стане вигідно розміщуватися в регіоні. Критерій вигідності описуватиметься формулами (8) та (9).

Якщо ?ПДсR > ОKj,

то j - те виробництво стане вигідно розміщувати в регіоні після здійснення відповідного комплексу заходів щодо підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств.

Якщо ?ПДсR > ОВj,

то j - те виробництво стане рентабельним при його розміщенні в регіоні після здійснення відповідного комплексу заходів щодо підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств.

7. Оцінка ефектів для державного бюджету від того, що j - те виробництво стане вигідно розміщувати в регіоні після здійснення відповідного комплексу заходів щодо підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств (Езj). Таку оцінку можна здійснити за формулою:

Езj = Ндбj + Убвj,

де Ндбj - прямі додаткові надходження в бюджет від здійснення заходів, що зумовили розміщення в регіоні нового j - того виробництва; Убвj - уникнення бюджетних витрат унаслідок здійснення заходів, що зумовили розміщення в регіоні нового j - того виробництва.

8. Оцінка в площині "витрати-результати" кожного варіанту заходів із підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств. Таку оцінку можна здійснити за формулою:

ER = (Езj) - ВСR,

де ER - економічний ефект від здійснення R - го варіанту заходів із підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств.

9. Обґрунтування вибору оптимального варіанту заходів із підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств за критерієм максимуму показника ER, тобто:

max {ER, R = 1, S} > Ropt,

де Ropt - оптимальний варіант системи заходів із підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств.

В дисертації на умовному прикладі здійснено оцінка ефективності системи заходів із підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки.

1. Якісне обґрунтування вибору оптимального розміщення та потужності підприємств ускладнюється дефіцитом потрібної для цього інформації та достовірних прогнозів. Ця ситуація загострюється вимогами ринку, де комерційна таємниця та конфіденційність інформації є обов'язковою умовою успішної господарської діяльності. Усе це створює доволі вагомі підстави для втручання держави у процеси розміщення підприємств.

2. Завданнями державного регулювання розміщення підприємств є: допомога у виборі оптимального місця розташування підприємств; запобігання руйнівній конкуренції від хаотичного розміщення; господарський розвиток економічно відсталих регіонів; посилення позицій регіонів у глобальній конкуренції; гарантування дотримання техногенно-екологічної безпеки; обмеження безконтрольного росту міст; підвищення обороноздатності держави (у т.ч. щодо актів терору); вплив на соціально - національний склад населення регіонів; запобігання конфліктам у сфері використання простору.

3. Можливі шляхи впливу держави на розміщення підприємств залежатимуть від того державне чи недержавне є підприємство. Якщо підприємство державне, то його розташування прямо залежатиме від прийнятого рішення про місце доцільної дислокації. Якщо підприємство недержавне, то держава може вплинути на місце його дислокації лише опосередковано: забороною розміщення визначених виробництв у межах певних зон; існуванням обов'язкових для потенційних інвесторів схем розміщення тих чи інших виробництв; економічним стимулюванням бажаної для держави дислокації підприємств; маркетинговим стимулюванням (із допомогою засобів регіонального маркетингу) бажаної для держави дислокації підприємств. Поряд із заходами цілеспрямованого характеру, держава може впливати на розміщення підприємств і нецілеспрямовано.

4. Маркетинг регіону має бути орієнтований на тих потенційних інвесторів, для яких його умови не гірші за умови інших (конкурентних у цьому випадку) регіонів. Складовими маркетингу регіону є: позиціювання регіону перед потенційними інвесторами; інформаційна та консультаційна допомога інвесторам при виборі місця розташування у регіоні; реклама регіонального характеру товарів і послуг, які продукуються у регіоні; інформаційна та консультаційна допомога підприємствам, які вже функціонують у регіоні.

5. Державне регулювання розміщення підприємств за кордоном характеризується такими особливостями: 1) підготовка кваліфікованих кадрів та розвиток інженерної інфраструктури у межах відповідних територій (Великобританія); 2) державне фінансування спорудження окремих особливо важливих підприємств і промислових комплексів (Франція); 3) фінансування з фондів ЄС програм розвитку інфраструктури та підвищення кваліфікації трудових ресурсів; 4) податкова та кредитна політика, державні інвестиції у виробничу та соціальну інфраструктуру, покращення якості трудових ресурсів (США); 5) асигнування з державного бюджету у розвиток інфраструктури у межах відповідних територій (Японія); 6) пріоритетна підтримка державою декількох регіонів, що мають найвищий економічний і інвестиційний потенціал (Китай).

6. Державне регулювання розміщення підприємств в Україні за період незалежності здійснювалося, передусім, опосередковано - шляхом економічного стимулювання бажаної дислокації підприємств. Основним інструментом цього стала організація СЕЗ. Держава впливає на розміщення підприємств й шляхом застосування Законів України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", "Про стимулювання розвитку регіонів", "Про планування й забудову територій".

7. Заходи щодо підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств можна поділити на такі три групи: заходи, що дозволили б потенційному інвестору знизити витрати на виробництво продукції при його розміщенні в межах регіону; заходи, що дозволили б потенційному інвестору продавати свою продукцію, вироблену в регіоні, за цінами, вищими від ринкових; заходи щодо зменшення оподаткування прибутку.

8. Можливість безпосереднього впливу держави на прибуток підприємства є причиною того, що критерій мінімуму сумарних витрат на виробництво продукції та її транспортування до споживачів не завжди однозначний із критерієм максимуму прибутковості. З урахуванням зазначеного, а також можливості зміни відповідних показників у часі, що зумовлює необхідність застосування процедури дисконтування майбутніх витрат і результатів, у дисертації запропонована модифікована формула для обґрунтування оптимальних пунктів розміщення підприємств певної галузі в межах певного регіону.

9. Оцінка-прогноз приваблення нових інвестицій у регіон включатиме такі етапи: оцінка привабливості регіону для різних виробництв за існуючих реальних умов; оцінка "відставання" регіону за виробництвами, існуючі умови регіону для яких не є привабливими; розроблення різних варіантів підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств; оцінка витратності кожного із цих варіантів; оцінка для кожного варіанту системи заходів як його здійснення змінить показник "відставання" регіону за виробництвами, існуючі умови регіону для яких були не привабливими; оцінка, яким виробництвам у нових умовах стане вигідно розміщуватися у регіоні; оцінка ефектів для державного бюджету від того, що певне виробництво стане вигідно розміщувати у регіоні після здійснення відповідного комплексу заходів щодо підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств; оцінка у площині "витрати-результати" кожного варіанту заходів з підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств; обґрунтування вибору оптимального варіанту заходів з підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств за критерієм максимуму показника ефекту для державного бюджету.

10. Застосування методики оцінки ефективності державного регулювання розміщення підприємств шляхом підвищення інвестиційної привабливості регіону буде коректним і гарантуватиме необхідну точність лише у випадку адекватного прогнозування показників, потрібних для розрахунку в площині "витрати-результати". Ураховуючи цю обставину, варто наголосити на доцільності існування постійно діючої групи фахівців, які б, маючи доступ до потрібної статистичної та іншої потрібної інформації, могли б генерувати якісні результати, що викликали б довіру.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2009.

У дисертаційній роботі досліджено теорію і практику державного регулювання розміщення підприємств, виконано аналіз та оцінку світового досвіду впливу держави на розміщення підприємств, обґрунтовано теоретичні засади оцінки та шляхів підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств за допомогою державного регулювання, вперше обґрунтовано положення, що критерієм оптимальності державного регулювання розміщення підприємств шляхом підвищення інвестиційної привабливості регіону має бути максимальна ефективність для державного бюджету. Удосконалено класифікації завдань державного регулювання розміщення підприємств та можливих напрямків впливу держави на місце розташування підприємств, а також критерій оптимальності розміщення підприємств і метод оцінки ефективності державного регулювання розміщення підприємств шляхом підвищення інвестиційної привабливості регіону. Набули подальшого розвитку складові елементи маркетингу регіону та класифікація заходів із підвищення привабливості регіону для розміщення підприємств.

Ключові слова: розміщення підприємств, державне регулювання, спеціальні економічні зони, маркетинг території, інвестиційна привабливість регіону.

Товкан О.Э. Государственное регулирование размещения предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2009.

В диссертационной работе исследовано теорию и практику государственного регулирования размещения предприятий, выполнен анализ и оценка мирового опыта влияния государства на пространственную организацию экономики, обосновано теоретические принципы оценки и путей повышения инвестиционной привлекательности региона с помощью государственного регулирования. В диссертации впервые обоснованно положение, что критерием оптимальности государственного регулирования размещения предприятий путем повышения инвестиционной привлекательности региона должна быть максимальная эффективность для государственного бюджета, которая бы рассчитывалась в системе "затраты - результаты". При этом, к категории "затраты" следует относить соответствующие расходы государственного бюджета и недополученные поступления, а к категории "результаты" - дополнительные поступления в государственный бюджет и расходы, которых удалось избежать. В работе усовершенствовано: классификацию заданий государственного регулирования размещение предприятий на принципах выделения блоков: экономического, техногенно - экологической безопасности, национальной безопасности; классификацию возможных направлений влияния государства на место расположения предприятий по критерию опосредствованности принятия соответствующего решения, а также систематизированы опосредствованные направления влияния государства на размещение негосударственных предприятий; критерий оптимальности размещения предприятий. Доказано, что возможность непосредственного влияния государства на прибыль предприятия является причиной того, что критерий минимума суммарных расходов на производство продукции и ее транспортировку к потребителям не всегда равнозначный с критерием максимума прибыльности. В диссертации усовершенствовано метод оценки эффективности государственного регулирования размещения предприятий путем повышения инвестиционной привлекательности региона, который базируется на использовании показателя "максимальная эффективность для государственного бюджета" в качестве критерия оптимума. В диссертации получили развитие составные элементы маркетинга региона. Доказано, что кроме позиционирования (информирования, реклама) региона перед потенциальными инвесторами, к составляющим маркетинга региона целесообразно отнести: информационно - консультационное содействие процессу выбора места локализации в пределах региона; реклама продукции и услуг, которые производятся в регионе; информационно-консультационное содействие успешному функционированию предприятий, которые разместятся в регионе. В отличие от существующих подходов доказано, что маркетинг региона должен быть ориентирован на тех потенциальных инвесторов, для которых условия региона не хуже за условия других (конкурентных в этом случае) регионов. В диссертации получила развитие классификация мероприятий по повышению привлекательности региона для размещения предприятий по критериям комплексности влияния на прибыльность будущих предприятий (только предопределение; только повышение; одновременное предопределение и повышение прибыльности предприятий) и объекта влияния на предприятиях при их размещении в регионе (снижение расходов на производство продукции; возможность продавать свою продукцию, произведенную в регионе, за ценами, более высокими от рыночных; уменьшение налогообложения прибыли).