Освіта як фактор економічного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

УДК 330.3:37.011

ОСВІТА ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Спеціальність 08.00.01 - економічна теорія

та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тітар Ольга Олександрівна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Тютюнникова Світлана Володимирівна, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Яковенко Лариса Іванівна, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, завідувач кафедри політичної економії;

кандидат економічних наук, професор Андросова Тетяна Василівна, Харківський державний університет харчування і торгівлі, декан економічного факультету.

Захист відбудеться «30» жовтня 2009 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 2-12.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий «30»вересня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.М. Соболєв

АНОТАЦІЯ

Тітар О.О. Освіта як фактор економічного розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню освіти як комплексної економіко-теоретичної категорії та фактору економічного розвитку. В роботі розроблено методологічні засади такого дослідження: визначено зміст економічного розвитку в широкому сенсі; досліджено діалектику знань та освіти у логіко-історичному контексті; проведено теоретичне відтворення освіти як комплексної суспільної категорії. В дисертації висвітлено причини актуалізації фактору освіти у вимірах глобального розвитку та стратегії розвитку України, а саме: визначено об'єктивні засади перетворення освіти у провідний фактор глобального економічного розвитку; досліджено актуалізацію освіти в умовах трансформаційних перетворень соціально-економічного устрою України; проаналізовано проблеми, особливості та перспективи реформування вітчизняної системи освіти.

Ключові слова: освіта, розвиток, соціально-економічні трансформації, реформування. освіта економічний діалектика

АННОТАЦИЯ

Титарь О.А. Образование как фактор экономического развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2009.

Диссертация посвящена исследованию образования как комплексной экономико-теоретической категории и фактора экономического развития. В работе разработаны методологические основы исследования. Показано, что развитие в широком смысле представляет собой диалектическое восхождение к целостности производства и присвоения всеобщих форм общественной жизни, переходящее в диверсифицирующее трансгрессирование всех форм бытия общества, осознающего своими императивами всесторонне развивающуюся личность в гармоничной коэволюции с природой. В работе раскрыта диалектика историко-логических форм знания в процессе общественного производства, присвоения, накопления, а также в аспекте отношений пользования, распоряжения и присвоения. Показано, что развитие человека осуществляется через воспроизводство и развитие знаний и специфического общественного института - образования. Образование в исследовании понимается как базовый общественный институт, в котором происходит расширенное воспроизводство личности, адекватной определенному этапу экономического развития, а также сфера, в которой реализуются общественные отношения по поводу присвоения, производства и накопления знаний.

В диссертации раскрыты причины актуализации образования в измерениях глобального развития и стратегии развития Украины. Определены объективные предпосылки превращения образования в ведущий фактор глобального экономического развития, среди которых особое место отведено современному логико-историческому этапу социально-экономического развития, знаменующему переход к постэкономическому обществу, а также необходимости преодоления глобальных разрывов на уровне человечества, таких как неравенство в доходах, качестве жизни, человеческом развитии. Исследована актуализация образования в условиях трансформационных преобразований социально-экономического устройства. Показан как мета-контекст этих процессов, так и национальные черты образовательной сферы Украины: отрыв образования от потребностей производства и стоимости рабочей силы; инертность и низкая инновационность; отрыв от науки. Проанализированы проблемы, особенности и перспективы реформирования отечественной системы образования, предложен комплекс мер по формированию образования, адекватного потребностям инновационной экономики.

Ключевые слова: образование, развитие, социально-экономические трансформации, реформирование.

SUMMARY

Olga A. Titar Education as Factor of Economic Development. - Manuscript.

Dissertation for the Candidate's Degree in Economics, Specialty 08.00.01 - “Economic Theory and History of Economic Thought”. - V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2009.

Dissertation is devoted to research of education as complex economic concept and factor of economic development. Methodological background of such research is provided by substance definition of economic development to wide extent, analysis of knowledge's and education's dialectics in logical and historical context along with theoretical reproduction of education as complex social category. The causes of education's actualization are revealed. In particular, the objective preconditions of education becoming the leading factor of global economic development are defined; actualization of education under conditions of socio-economic transformations in Ukraine is researched; the problems, peculiarities and perspectives of domestic educational system are analyzed.

Key words: education, development, socio-economic transformations, reformation.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасному світі все більш наявними стають значні зрушення в соціально-економічному устрої суспільства. До того ж, цим зрушенням притаманний якісно відмінний характер від усіх попередніх суспільних змін. Їх основний зміст полягає у безпрецедентному в масштабах історії людського розвитку збільшенні значення та ролі знань і людини як основного імперативу та цілі економічного та суспільного розвитку. Через це надзвичайної актуальності набувають дослідження саме тих сфер, у яких власне і відбувається відтворення і розвиток людини та знань, тобто, насамперед - освіти. Складність дослідження цієї проблематики полягає у тому, що найбільш масштабний погляд на освіту дорівнює спробі цілісного бачення усього логічного та історичного шляху людства з моменту його виникнення і до теперішнього часу. Тому проблема адекватного теоретичного відтворення освіти постає насамперед як проблема реконструкції логіки суспільного та економічного розвитку, взятих у певному аспекті - аспекті відносин з приводу привласнення, виробництва та нагромадження знань, а також відтворення та розвитку особистості та її здібностей.

Ступінь дослідження проблеми. Проблематика знань та освіти як елементів суспільного та економічного розвитку з давніх часів приваблювала та приваблює увагу значної кількості зарубіжних та вітчизняних дослідників, представників різноманітних галузей наукового знання - філософії, економіки, соціології, педагогіки, психології. Так, джерелом філософських знань у галузі освіти є праці таких мислителів Давньої Греції як Аристотель, Платон, Сократ. У Давньому Римі увагу феномену освіти приділяли Сенека, Цицерон. В період Середньовіччя освітянські ідеї розвивали П'єр Абеляр, Фома Аквинський. За часів Відродження виникла гуманістична концепція освіти, висвітлена у працях У. фон Гутна, М. Монтеня, Е. Ротердамського. Як результат кризи ідей гуманізму в епоху Просвітлення дослідження в області освіти набули більш практичного напрямку та своєї вершини досягли в ідеях Д. Лока та неогуманізмі В. фон Гумбольдта. Дійсно філософський погляд на феномен освіти присутній у працях класиків німецької філософії - І. Канта, А. Шопенгауера, І.Г. Фіхте. Г.В.Ф. Гегель також у своїх працях звертав увагу на знання та освіту й співвідносив ці поняття між собою. У ХХ столітті тематиці знань, освіти, науки приділяли увагу Х. Арендт, Х. Ортега-і-Гасет, М. Полані, М. Хайдегер, К. Ясперс. В області соціології дослідження освіти беруть свій початок у працях М. Вебера, Е. Дюркгейма, Д. Д'юі, Г. Спенсера та проходять канвою в роботах Ф. Кумбса, П. Сорокіна. У лоні власне економічної теорії історичні корені дослідження освіти походять з робіт У. Петі, А. Сміта, У. Фара. К. Маркс опосередковано вивчав освіту з позицій її участі у формуванні вартості робочої сили, а також в аспекті соціальних проблем, пов'язаних із первинним етапом становлення великого машинного виробництва. Ідеї класичної школи економічної теорії стосовно освіти як елементу економічного розвитку отримали подальший розвиток у неокласичній школі - насамперед у різноманітних концепціях людського капіталу (Г. Бекер, Дж. Мінсер, Т. Шульц) та виробничої функції освіти (У. Дойл, Д. Монк, Дж. Феріс). Постулати неокласичної школи стосовно освіти критикувалися інституціоналістами. Зокрема, Д. Норт вважав, що освітня система є орієнтованою не на інвестиції у людський капітал, а на впровадження системи цінностей у свідомість членів суспільства. Розвитку теорії знання як економіко-теоретичної категорії присвячені роботи таких відомих дослідників як Т. Веблен, П. Дракер, Ф. Тейлор та таких сучасних вчених як П.Девід, Г. Саймон, Д. Форе та ін. Серед сучасних українських дослідників освіті присвячено роботи таких вчених як Т. Андросова, В. Андрущенко, В. Астахова, В. Бакіров, Г. Задорожний, В. Згуровський, В. Кремень, О. Навроцький, І. Тимошенков, Ю. Чернецький, М. Хохлов, Л. Яковенко та ін.

Слід зазначити, що дотепер в економічній теорії та суспільствознавстві в цілому не існує єдиної концепції освіти; різноманітні дослідження акцентують увагу на її окремих аспектах. Комплексність та масштабність освіти як суспільного феномену неминуче призводить до фрагментування її дослідження, однак аналіз виключно різних сторін об'єкту без усвідомлення внутрішніх взаємозв'язків та діалектики, не призводить до осягнення його як цілісності. Через це в сучасних умовах особлива роль має бути відведена спробам гармонізації досліджень у цій сфері та пошуку шляхів цілісного теоретичного відтворення освіти як комплексної суспільної категорії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планових тем НДР кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна: «Особливості формування соціального ринкового господарства в Україні в умовах глобалізації» (№ держ. реєстрації 0103U004258), у межах якої автором досліджувалося питання стосовно специфіки та можливостей удосконалення вітчизняної системи освіти та «Соціальна економіка як визначальний пріоритет ринкової трансформації в Україні» (№ держ. реєстрації 0106U002230), де особисто автором розроблялося питання теоретичного відтворення освіти як комплексної суспільної категорії та фактору економічного розвитку.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне теоретичне відтворення освіти як економіко-теоретичної категорії. Відповідно до зазначеної мети було поставлено наступні завдання:

- розробити методологічні засади дослідження економічного розвитку у широкому сенсі;

- розкрити діалектику знань та освіти у логіко-історичній перспективі суспільного розвитку;

- визначити сутність та економіко-теоретичний зміст категорії «освіта»;

- провести теоретичне відтворення освіти як комплексної суспільної категорії;

- проаналізувати об'єктивні засади перетворення освіти на провідний фактор сучасного економічного розвитку;

- визначити особливості інституційної специфіки освітньої сфери України;

- обгрунтувати можливості та визначити необхідні заходи з метою удосконалення вітчизняної системи освіти;

Об'єктом дослідження є система суспільних відносин, що визначає процеси відтворення та розвитку освіти.

Предметом дослідження є зміст та діалектика освіти як фактору економічного розвитку.

Методи дослідження. Обґрунтованість та достовірність отриманих результатів дисертації забезпечується використанням адекватної методологічної бази дослідження, яка містить у собі як загальнотеоретичні, так і специфічні методи.

Фундаментальним елементом дослідження є метод сходження від абстрактного до конкретного. В процесі теоретичного відтворення освіти як фактору економічного розвитку на рівні оперування нами використовувалися такі методи як аналіз і синтез; порівняння, абстрагування, узагальнення; індукція та дедукція. Це дозволило дослідити логіку діалектичного руху знань, освіти та сумісно-розподіленої праці. На рівні відтворення - перехід від всезагального через особливе до одиничного і навпаки - від одиничного через особливе до всезагального; перехід від тотожності через розбіжність до протиріччя; метод реконструкції історичного та логічного в їхній цілісній єдності дозволили сформулювати визначення освіти як фактору економічного розвитку, дослідити причини актуалізації освіти на сучасному етапі розвитку суспільства, розкрити специфічні риси вітчизняної освітньої системи. Застосування методології побудови практично істинних абстракцій, єдності теоретичного та практичного на етапі сходження уможливило обґрунтування низки практичних заходів з метою удосконалення сфери освіти в Україні.

Також було використано статистичний, графічний та класифікаційний методи з метою забезпечення наочності та релевантності теоретико-методологічних висновків дослідження.

Інформаційною базою дисертації стали наукові монографії та статті вітчизняних та зарубіжних дослідників в області економіки з питань освіти та її взаємозв'язку з економічним розвитком; матеріали періодичної преси, нормативно-правові документи в сфері освіти; результати науково-дослідницьких розробок; статистичні та аналітичні матеріали ООН і ЮНЕСКО, дані Державного комітету статистики України, матеріали науково-практичних конференцій, особисті розрахунки дисертанта.

Наукова новизна результатів, отриманих особисто здобувачем, полягає у наступному:

Вперше:

· обґрунтовано, що сумісно-розподілена праця є основою діалектичного взаємозв'язку та логіко-історичного руху знань та освіти в процесі економічного розвитку суспільства.

Виділено та охарактеризовано три основні етапи діалектики знань, освіти та сумісно-розподіленої праці:

1. синкретична єдність знань, освіти та сумісно-розподіленої праці;

2. відокремлення знань та освіти, їх перетворення у самостійні форми людської діяльності;

3. знання та освіта як здібності людини у органічній єдності із всезагальною працею;

· виявлено у мета-контексті світового господарського розвитку протиріччя між об'єктивною необхідністю переходу до освіти як сфери розвитку комплексної унікальної особистості та економічними особливостями стадії пізнього капіталізму, який блокує елементи креатосфери у вигляді перетворених форм, що на національному рівні доповнюється взаємодією інституційних ефектів розриву між освітою та вартістю робочої сили, надмірної централізації та її наслідку - інертності та низької іноваційністі системи освіти, відриву від науки, залишкового фінансування, що призводить до деформації інституту освіти та його перетворення у квазі-інститут.

Удосконалено:

· визначення освіти як складного базового соціально-економічного інституту, у якому відбувається відтворення та розвиток особистості, адекватної певній стадії суспільного розвитку, а також реалізуються суспільні відносини з приводу привласнення, виробництва та нагромадження знань.

· систематизацію функцій освіти як фактору економічного розвитку за рахунок виділення та характеристики функцій розвитку культури особистості та засад особистого самопізнання (формування культури рефлексії, створення глибинних мотиваційних структур щодо пошуку сенсу життя свого «я» та людства в цілому) і становлення проблемно-глобальної та цивілізаційно-історичної орієнтації особистості (прищеплення бачення та розуміння глобальних проблем сучасності, формування відповідальної позиції по відношенню до цих проблем; створення культурно-освітніх механізмів подолання різноманітних форм відчуження людини від суспільства).

Дістали подальшого розвитку:

· наукове положення про подвійну актуалізацію освіти: з одного боку, - як необхідність реалізації імперативу переходу до постекономічної стадії суспільного розвитку, з іншого - як спосіб компенсації та скорочення глобальних розривів (у рівнях доходів, якості життя, розвитку людського потенціалу), що є необхідною умовою реалізації гармонійного розвитку людства як цілісності.

· розкриття змісту економічного розвитку в широкому сенсі як діалектичного сходження до цілісності виробництва та привласнення всезагальних форм суспільного життя, що переходить до диверсифікуючого та процесуючого виходу за межі усіх наявних форм буття суспільства (трансгресування) та визнання своїм імперативом особистості, яка всебічно розвивається у гармонійній коеволюції з природою.

· аргументація необхідності впровадження системи заходів щодо формування сучасної моделі освіти, до яких належать: оптимізація структури навчальних закладів у відповідності із потребами економіки інноваційного етапу розвитку; оновлення змісту та технологій освіти, що забезпечують взаємозв'язок світоглядних та академічних знань і практичних навичок; налагодження партнерських відносин між навчальними закладами, роботодавцями, державою, громадянами; утворення нової системи фінансового забезпечення навчальних закладів; запровадження ефективних механізмів організації безперервної освіти, узгодженості усіх рівнів, а також загальних підходів до якості освіти та інструментів соціалізації.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертація має методологічне, теоретичне та практичне значення. Розроблені в роботі методологічні засади дослідження освіти як фактору економічного розвитку доповнюють понятійний каркас економічної теорії. Аналіз освіти як елементу трансформаційних перетворень соціально-економічного устрою країни, а також проблем і перспектив реформування вітчизняної системи освіти, дозволили сформулювати низку пропозицій щодо її удосконалення. Це може слугувати основою для законодавчої та виконавчої влади під час реалізації національної економічної та освітньої політики.

Результати проведеного в дисертації дослідження на практиці були використані під час читання лекцій та проведення семінарських занять з курсів «Соціальна економіка», «Людський розвиток», «Вища освіта і Болонський процес» на економічному факультеті Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (довідка № 0104-3/62 від 15.06.2009 р.).

Надалі результати дисертації можуть бути використані в процесі розробки підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, програм спецкурсів, а також при проведенні лекційних та семінарських занять з таких дисциплін як «Соціальна економіка», «Логіка економічного розвитку», «Інституційна економіка», «Вища освіта та Болонський процес» та ін.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження апробовано на Всеукраїнській науковій конференції «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (Харків, Харківський державний технічний університет сільського господарства, 2003); Міжвузівській конференції у рамках Каразінських читань, присвячених 200-річчю від дня заснування Харківського університету (Харків, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2003); Міжнародній науковій конференції «Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації» (Львів, ЛНУ імені Івана Франка, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я» (Харків, НТУ ХПІ, 2005); Міжнародній науковій конференції «Євроінтеграція та освітня система України: проблеми і перспективи» (Харків, НУА, 2005); Міжнародній науковій конференції «Інтеграція країн із перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи» (Львів, ЛНУ імені Івана Франка, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації» (Полтава, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 2005); Конференції «Європейська та євроатлантична інтеграція крізь призму якості життя» (Харків, 2006); Всеукраїнській конференції «Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації» (Полтава, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України у ХХІ столітті» (Тернопіль, 2007).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 14 наукових працях загальним обсягом 3,83 д. а., у тому числі у 4 фахових наукових виданнях, що входять до переліку ВАК України, загальним обсягом 2,26 д. а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (що містять шість підрозділів), висновків, 12 додатків, списку використаної літератури (209 найменувань). Роботу викладено на 195 сторінках основного тексту, який містить 5 таблиць і 6 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання дисертації, визначено об'єкт, предмет, методи; розкрито наукову новизну дослідження і практичне значення отриманих висновків; надано відомості щодо апробації результатів, публікацій, а також структури та обсягу роботи.

У першому розділі роботи «Методологічні засади дослідження освіти як фактору економічного розвитку» викладено вихідні методологічні положення щодо понятійного апарату дослідження освіти як економіко-теоретичної категорії, оглянуто інформаційну базу дисертації, висвітлено діалектику знань, освіти та сумісно-розподіленої праці в логіко-історичному контексті економічного розвитку, здійснено теоретичне відтворення освіти як комплексної суспільної категорії.

Дослідження логіки економічного розвитку базується на сходженні від елементарних до комплексних форм суспільних відносин через категорії «продукт», «праця», «власність», «спосіб виробництва», «багатство». На різних етапах економічного розвитку елементи цих категорій по-різному актуалізуються та набувають нового змісту. Багатство є втіленням відносин нагромадження, яке, в свою чергу, утримує в собі у знятому вигляді відносини з приводу виробництва та привласнення. Суспільство нагромаджує своє багатство у вигляді суспільно необхідного та вільного часу. Останній за своїм змістом є розвитком людських здібностей. Внаслідок цього багатство поступово втрачає переважну вагомість своїх матеріальних форм. Головною формою багатства, а також результатом, умовою та ціллю економічного розвитку стає Людина та її здібності.

Таким чином, результатом й межею теоретичного відтворення формаційного етапу економічного розвитку методом сходження від абстрактного до конкретного є Людина. А тому саме Людина має стати початковим пунктом виходу за цю межу та переходу до процесуючого етапу розвитку, в якому на зміну діалектичному руху «просте - складне» приходить самоцінність розвитку, що не потребує зовнішніх критеріїв. Однак сприйняття людиною своєї самоцінності має грунтуватися не на підкоренні та відчудженні від природи та суспільства, а на глибинному усвідомленні духовних цінностей та відповідальності за долю планети та людства. На цьому етапі розвиток втрачає характер сходження, набуваючи рис нелінійної диверсифікації та трансгресування.

На цій основі питання щодо економічного розвитку в широкому сенсі може бути конкретизовано до питання щодо власно розвитку людини, оскільки значення факторів, що знаходяться за межами особистості, на сучасному етапі відносно зменшується. Це призводить до пошуку такої вихідної (елементарної) форми продукту людської діяльності, яка б одночасно утримувала в собі процеси привласнення, виробництва, нагромадження й була первинно синкретично невіддільна від головного елементу економічного розвитку (людини); продукту, який здатен одночасно виходити за межі людини та утримуватися в ній. В дослідженні показано, що формою продукту, що задовольняє всім цим вимогам і є найбільш адекватною власне людській сутності, виступають знання. Саме через це питання відносно основ як розвитку суспільства, так і розвитку людини постає насамперед як питання щодо розвитку знань та специфічного суспільного інституту - освіти, в якому розвиток знань відбувається.

В роботі обґрунтовано, що базою діалектичного зв'язку та логіко-історичного руху знань й освіти є сумісно-розподілена праця. Виділено три основні етапи діалектики знань, освіти та сумісно-розподіленої праці: синкретична єдність знань, освіти та сумісно-розподіленої праці; відокремлення та усуспільнення знань та освіти, їх перетворення у самостійні форми людської діяльності; знання та освіта як здібності людини у органічній єдності із всезагальною працею.

У широкому сенсі в роботі освіту визначено як інститут, в якому відбувається відтворення та розвиток особистості, адекватної певній стадії економічного розвитку, та реалізуються суспільні відношення з приводу привласнення, виробництва та нагромадження знань.

Дослідження специфіки історичних форм знання в процесах суспільного привласнення, виробництва та нагромадження, а також аналіз співвідношення праці, знань й освіти через тріаду «тотожність - розбіжність - протиріччя» призвели до висновку стосовно того, що освіта перетворюється в провідний фактор економічного розвитку там і тоді, де і коли сам економічний розвиток виходить за свої межі та розширює свій зміст до розвитку в широкому сенсі, переходячи на власне людиномірну основу.

На поверхні життя суспільства освіта постає як умовна взаємообумовлена єдність двох блоків - економічного та неекономічного. Економічна функція освіти, з одного боку, полягає в відтворенні знань та робочої сили, адекватної певному способу виробництва (динамічне відтворення суспільного способу виробництва), з іншого - в наданні суспільству специфічного продукту - освітніх послуг. Неекономічний блок є складною сукупністю елементів духовного, ментального, культурного характеру, що направлені на відтворення духовно-ментальної матриці суспільства. Освіта, таким чином, з одного боку, є сферою формування комплексної особистості у всій сукупності її духовних, культурних, ментальних особливостей та з певним набором знань, умінь, навичок, з іншого - засобом відтворення цінностей, спрямованих на формування у членів суспільства загальних уявлень щодо правильних цілей та векторів розвитку людської діяльності. Зазначене вище дозволяє визначити освіту як сферу комплексного відтворення та розвитку людини і соціально-економічного устрою суспільства.

У другому розділі роботи «Актуалізація освіти як фактору економічного розвитку в умовах глобалізації» досліджено об'єктивні засади перетворення освіти у провідний фактор глобального економічного розвитку, акцентовано увагу на ролі освіти в умовах трансформаційних перетворень економіки України та проаналізовано проблеми та можливості реформування вітчизняної сфери освіти.

Аналіз сучасних суспільних та економічних концепцій розвитку дозволяє охарактеризувати їхню спільну мету, яка полягає у дослідженні нової ролі людини та знань. Технічний процес, що досліджується у працях постіндустріалістів, неспроможен відбутися без радикального розвитку нових якостей людини; становлення нової особистості не здатне відбутися без досягнення у суспільстві більшістю достатньо високого рівня матеріального добробуту, що забезпечується економічними успіхами технічного прогресу. Таким чином, фактор людського удосконалення в найбільшій мірі втілюється у досягненнях технологічного порядку і, навпаки. Освіта у цьому сенсі виступає саме тією сферою, яка поєднує у собі духовний, ментальний, культурний та економічний складники постекономічної трансформації. Таким чином, у тій частині суспільства, якій притаманні риси переходу до постекономічного етапу розвитку, актуальності набувають якісні зміни у сфері освіти, яка виступає «доступом» до якісно іншого сотворіння соціуму. Однак, оскільки постекономічні трансформації наразі не є актуальними у більшості країн світу, для них більш значущим є вирішення кількісних проблем, пов'язаних зі сферою освіти, а саме: доступ, охоплення освітою та грамотність. Тобто освіта актуалізується подвійним чином: як необхідність реалізації імперативу переходу до постекономічної стадії суспільного розвитку і як спосіб компенсації та скорочення глобальних розривів (у рівнях доходів, якості життя, розвитку людського потенціалу), що є необхідною умовою реалізації гармонійного розвитку людства як цілісності.

В Україні трансформаційний період актуалізує та потребує освіту як фактор, здатний значно підсилити ефективність економічних та соціальних реформ, надавши їм інноваційного та гуманістичного характеру. На основі аналізу індексу розвитку людського потенціалу та його складових, у дисертації зроблено висновок, що в Україні й досі завдяки таким здобуткам радянських часів як досягнення грамотності, безкоштовність та забезпечення доступу до усіх рівнів освіти, розвинута система професійної підготовки, фундаментальний характер вищої освіти, зберігся значний у кількісному виразі освітній та інтелектуальний потенціал.

Разом із тим, глибоко укоріненою є низка специфічних рис, таких як відрив освіти від потреб виробництва та вартості робочої сили, надмірна централізація, низька іноваційність, відрив від науки, недостатнє й неефективне фінансування, що блокує якісну реалізацію освітнього потенціалу нації.

В Україні спостерігається відрив освіти від ринку праці як за напрямами, так і якістю підготовлених фахівців. Попит на працівників робітничих професій, що здебільшого готуються у вищих навчальних закладах (надалі - ВНЗ) І-ІІ рівнів акредитації, значно перевищує пропозицію, в той час як спеціалісти з економіки та управління, підготовка яких займає близько 30% від усіх напрямків спеціалізації ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації, часто по закінченню навчання стають безробітними або вимушені працювати за іншим профілем. Однією з головних причин такої ситуації є диспропорції структури вищої освіти України. Так, за роки незалежності загальна кількість ВНЗ залишилась майже незмінною, в той час як кількість ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації зменшилась в 1,4 рази, а кількість ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації збільшилась у 2,4 рази. Кількість підготовлених ними фахівців зменшилася в 1,9 разів та збільшилася в 3,7 разів відповідно. Оптимізація структури ВНЗ, таким чином, є необхідним елементом удосконалення вітчизняної системи освіти.

Розрив між освітою та вартістю робочої сили реалізується у двох аспектах: відсутності істотного зв'язку між рівнем отриманої освіти й заробітною платнею та низькому рівні оплати праці в освіті по відношенню до господарства в цілому та промисловості зокрема.

Ця тенденція спостерігається на протязі останніх майже п'ятидесяти років. У 2008 році середньомісячна заробітна платня в освіті сягала 80,2% по відношенню до народного господарства в цілому та 71,8% по відношенню до промисловості. Ці значення суперечать як світовим тенденціям, так і задекларованим на рівні держави пріоритетам розвитку інтелектуальної та освітньої сфер. Таким чином, подолання розриву між вартістю робочої сили та заробітною платнею в освітній сфері постає як одне з найголовніших.

Потрібно налагодити ефективну співпрацю та партнерські відносини між навчальними закладами, роботодавцями, державою, громадянським суспільством. Цільове виконання фундаментальних дослідницьких розробок в університетах та залучення студентів до співпраці з академіями наук та дослідницькими установами може сприяти поступовому подоланню розриву між освітою та наукою.

Подолання інертності та низької іноваційності системи освіти можливо досягнути за умов зменшення її залежності від контролюючих державних органів, створення реальних важелів самоуправління та впровадження нової ефективної системи фінансового забезпечення. Державні витрати на освіту в Україні номінально перевищують рівні витрат в країнах із високим та середнім рівнем розвитку людського потенціалу (табл. 3). Однак падіння ВВП України за перші десять років реформ призвело до фактичного скорочення інвестицій в освіту майже у 10 разів. Тому разом з необхідністю збільшення державних витрат на освіту за рахунок зростання загального обсягу ВВП, актуальності набувають оптимізація розподілу фінансових ресурсів в освітній сфері та їх концентрація на найбільш важливих напрямах і диверсифікація джерел фінансування освіти з позабюджетних коштів.

Специфічні риси, притаманні системі освіти України, в свою чергу, заключено у мета-контекст протиріччя між об'єктивною необхідністю переходу до освіти як сфери розвитку комплексної унікальної особистості та особливостями проявів пізнього капіталізму, який блокує елементи розвитку креатосфери у вигляді перетворених форм. Це ускладнює завдання формування сучасної національної освітньої моделі й обумовлює необхідність реалізації системи заходів, спрямованих насамперед на підвищення якості освіти. Окрім заходів, зазначених вище, в роботі наголошено на необхідності оновлення змісту і технологій освіти, що забезпечують взаємозв'язок світоглядних та академічних знань і практичних навичок та впровадженні ефективних механізмів організації безперервної освіти та узгодженості усіх рівнів і загальних підходів до якості освіти та інструментів соціалізації.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення та нове розв'язання актуального наукового завдання, що полягає у розробці методологічних засад дослідження освіти як фактору економічного розвитку, а також у виробленні пропозицій щодо удосконалення вітчизняної освітньої сфери.

Сучасний етап суспільного розвитку характеризується новими вимогами до якості людського потенціалу та освіти як сфери, що визначає соціальний, економічний, культурний та духовний розвиток на глобальному та національному рівнях. Це обумовлює необхідність переосмислення як теоретичних та методологічних засад дослідження економічного розвитку в цілому, так і освіти та її зростаючої ролі у цім процесі зокрема. Перехід до процесуючого етапу суспільного розвитку передбачає, що саме Людина має стати його імперативом та ціллю, так само як бути спроможною взяти на себе відповідальність за усі еволюційні процеси планетарного масштабу, усвідомити необхідність гармонійної коеволюції з природою.

Питання відносно розвитку в сучасних умовах насамперед постає як питання стосовно власне людського розвитку, яке, в свою чергу, може бути конкретизовано до проблеми розширеного відтворення знань та специфічного суспільного інституту - освіти. В роботі обґрунтовано, що основою діалектичного взаємозв'язку та логіко-історичного руху знань та освіти в процесі економічного розвитку є сумісно-розподілена праця. Первинно синкретично поєднані знання, освіта та сумісно-розподілена праця проходять лінії усуспільнення та відокремлення; рухаються від тотожності через відмінність до протилежності; сходять до органічної єдності та тотожності знань, освіти та сумісно-розподіленої (всезагальної) праці на більш високому рівні.

Дослідження показало, що розвиток людини (в адекватному її природі сенсі розвитку власних здібностей та творчих потенцій) здійснюється через відтворення знань, яке, в свою чергу, відбувається через інститут освіти. Тому у самому широкому контексті освіта може бути визначена як суспільні відносини з приводу привласнення, виробництва та нагромадження знань. На базі методології дослідження доходимо висновку, що кожному етапу розвитку суспільства ставиться у відповідність певний тип освіти. Тобто освіта також є сферою, в якій відбувається відтворення та розвиток особистості, адекватної певній стадії суспільного розвитку.

Головною об'єктивною причиною актуалізації фактору освіти у вимірах як глобального розвитку в цілому, так і окремої країни зокрема, є специфіка сучасного логіко-історичного етапу суспільного розвитку. В центрі змін знаходиться нова роль людини, її якостей та здібностей, а відповідно, й основна сфера їх розвитку, тобто - освіта. В умовах переходу до постекономічного суспільства найбільша увага має приділятися якісним зрушенням у сфері освіти. Однак, оскільки існує низка глобальних проблем та розривів, що реалізуються в масштабах людства (нерівність доходів, якості життя, розвитку людського потенціалу), актуальність отримують і такі кількісні показники в області освіти як доступ, охоплення освітою, грамотність. Досягнення цих цілей має сприяти збільшенню доходів і подоланню бідності в масштабах людства та окремих країн.

Специфіка трансформаційного періоду висуває високі вимоги до освіти як фактору перетворень соціально-економічного устрою. В Україні зберігся значний у кількісному виразі освітній та інтелектуальний потенціал, все ще здатний забезпечити країні зростання в економічній та соціальній сферах, але аналіз якісних характеристик освітньої сфери демонструє фактичну неспроможність освіти гідно відповісти на цей виклик. На це є об'єктивні причини глобального і національного рівнів. На глобальному рівні основною проблемою є необхідність переходу до якісно іншої освіти як сфери розвитку комплексної унікальної особистості, яка входить у протиріччя зі специфічними проявами стадії пізнього капіталізму, що захоплює елементи креатосфери та блокує іх у вигляді перетворених форм. На національному рівні до факторів, що обумовлюють специфіку сфери освіти, належать розрив між освітою, потребами виробництва та вартістю робочої сили, надмірна централізація, інертність на низька іноваційність системи освіти, її відрив від науки, неефективне фінансування. Як наслідок освіта поступово втрачає свої родові властивості з відтворення та розвитку знань.

Проблема реформування освіти в Україні поглиблюється за рахунок інституційних деформацій і розривів між фактично задекларованим змістом, реформаційними цілями, пріоритетами та реальним станом справ та заходами у цій сфері. В роботі аргументовано необхідність впровадження комплексної системи заходів щодо удосконалення сучасної системи освіти, яка включає оптимізацію структури навчальних закладів; оновлення змісту та технологій освіти; налагодження партнерських відносин між навчальними закладами, працедавцями, державою, громадянами; впровадження ефективних механізмів фінансування; створення дієвої системи безперервної освіти.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях:

1.Титарь О.А. О включении категории «образование в широком смысле» в предмет экономической теории / Титарь О.А. // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. - № 650. - Харків, 2005. - с.62 - 65.

2. Титарь О.А. Институт образования в условиях экономической трансформации Украины / Титарь О.А. // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. Випуск 31-2 (117). - Донецьк, ДонНТУ, 2007. - с.96-101.

3. Тітар О.О. Діалектика знань в системі суспільного розвитку: методологічний аспект / Тітар О.О. // Вісник Львівського університету. Серія: економічна. Випуск 37(2). - Львів, 2007. - с.313 - 317.

4. Титарь О.А. Факторы формирования институциональной специфики образовательной сферы Украины / Титарь О.А. // Економічний простір: Збірка наукових праць. - Випуск № 25. - Дніпропетровськ, ПДАБА, 2009. - с.305 - 316.

Статті в інших наукових виданнях:

5. Тітар О.О. Актуалізація освіти на сучасному етапі розвитку суспільства / Тітар О.О. // Збірка наукових праць «Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я»: матеріали міжнародної науково-практичної конференції 19-20 травня 2005 р. - Харків: Видавництво «Курсор», 2005. - с. 459 - 464.

Тези доповідей:

6. Титарь О.А. Образование в системе трансформационных преобразований/ Титарь О.А. // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції студентів, магістрів та аспірантів: у двох томах. - Т.1 - Київ: ІАЕ УААН, 2003. - с.174 - 176.

7. Титарь О.А. Предпосылки превращения образования в важнейший фактор социально-экономического развития общества / Титарь О.А. // Проблеми соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень: Матеріали міжвузівської наукової конференції студентів та аспірантів. - Харків, 2003. - с. 61 - 63.

8. Тітар О.О. Місце знань в системі суспільного відтворення / Тітар О.О. // Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції, Львів, 23 - 24 квітня 2004 р. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004. - с. 300 - 301.

9. Титарь О.А. Реформирование образования: форма и содержание / Титарь О.А. // Євро інтеграція та освітня система України: проблеми і перспективи: Матеріали ХІІ Міжнар. Студент. наук. конф., Харків, 9 квітня 2005 р. / М-во освіти і науки України, Ін-т вищої освіти АПН України, Нар. Укр. Акад. та ін. - Х.: Вид-во НУА, 2005. - с. 178.

10. Тітар О.О. Діалектика людини у ході розвитку суспільства: економ- теоретичний погляд на питання / Тітар О.О. // Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції, Львів, 13-14 травня 2005 р. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. - с. 367 - 369.

11. Титарь О.А. Место образования в комплексных преобразованиях социально-экономического устройства Украины: теоретический аспект / Титарь О.А. // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Т.2. - Полтава: Скайтек, 2005. - с. 168 - 171.

12. Тітар О.О. Чи відповідає зміст вищої освіти пріоритетам розвитку України? / Тітар О.О. // Європейська та євроатлантична інтеграція крізь призму якості життя. Тези доповідей учасників публічних заходів. - Харків: ВД «Райдер», 2006. - с. 34 - 36.

13. Титарь О.А. Некоторые проблемы реформирования высшей школы: теоретический аспект / Титарь О.А. // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації. Матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Т.2. - Полтава: Скайтек, 2007. - с. 144 - 146.

14. Тітар О.О. Формування суспільства знань в Україні: кількісні і якісні показники та їхня специфіка / Тітар О.О. // Збірник тез доповідей Четвертої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України». - Тернопіль, 2007. - с.457 - 459.

Размещено на Allbest.ru