Євроінтеграційна перспектива аграрного сектора економіки України: теорія, методологія, практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАН УКРАЇНИ”

УДК 338.43+[339.923:061.1]

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНА ПЕРСПЕКТИВА АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

ЗІНЧУК Тетяна Олексіївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі “Інститут економіки та прогнозування НАН України”.

Науковий консультант академік НАН України, доктор економічних наук, професор ГЕЄЦЬ Валерій Михайлович, Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, директор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор ГУБЕНІ Юрій Едвардович, Львівський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри права і підприємництва;

доктор економічних наук, професор ДЕМ'ЯНЕНКО Сергій Іванович, Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, завідувач кафедри економіки агропромислових формувань;

доктор економічних наук, старший науковий співробітник ОСТАШКО Тамара Олексіївна, Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, головний науковий співробітник.

Захист відбудеться 1 червня 2009 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий “29” квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Адаптація вітчизняного аграрного сектора економіки до умов та вимог Європейського союзу (ЄС) виявляється складним і суперечливим процесом. Внаслідок природних та економічних особливостей галузі сільського господарства, його тривалою внутрішньою і зовнішньою відірваністю від розвинутих європейських країн, суттєвих розбіжностей між Україною та ЄС у визначенні пріоритетів державної аграрної політики продовжуються наукові дискусії про доступні євроінтеграційні перспективи аграрного сектора. Надзвичайно важливою в цих умовах є оцінка позитивних та можливих негативних наслідків входження до ЄС, відпрацювання власних сценаріїв євроінтеграції для аграрного сектора економіки України.

Актуальність теми. Розвиток інтеграції на європейському рівні є сучасною ознакою прогресивних змін у сільському господарстві та порівняно новим напрямом досліджень вітчизняної аграрної науки. Європейські орієнтири надають аграрному сектору відповідний вектор розвитку та відкривають нові можливості для відродження сільського господарства, створюють додаткові порівняльні переваги на агропродовольчому ринку в умовах глобалізації економіки. Серйозним кроком з позиції поглиблення торговельних відносин між Україною та ЄС має стати Угода про зону вільної торгівлі (ЗВТ), яка сприятиме наближенню вітчизняного аграрного сектора економіки до європейських стандартів, адаптації його до Спільної аграрної політики ЄС (САП ЄС) та розширенню присутності на українському агропродовольчому ринку нових країн-членів ЄС.

Для успішного розв'язання завдань євроінтеграції аграрний сектор економіки України має достатньо передумов: багатий природно-ресурсний та експортний потенціал, вагомий людський капітал, поступово зростаючу інвестиційну привабливість, збережений уклад сільського життя та багатовікові традиції ведення сільського господарства. У цьому контексті дослідження та наукове осмислення досвіду формування європейської аграрної моделі сприятимуть проведенню структурних реформ у галузі сільського господарства та підвищенню рівня конкурентоспроможності агропродовольчої продукції на європейському та світовому ринках.

Водночас, надзвичайно важливим в умовах поглиблення економічної кризи є усвідомлення можливостей, а також ймовірність викликів, які несуть у собі процеси європейської інтеграції для вітчизняного аграрного сектора економіки. Ігнорування стратегічних орієнтирів і завдань, які були характерними для початкового періоду європейської інтеграції в аграрному секторі економіки, як відомо, стало однією з причин технологічного відставання галузі, деструктивних процесів у життєзабезпечуючій соціальній сфері села, погіршення стану навколишнього природного середовища, неринкових методів державної підтримки агротоваровиробників та інших негативних наслідків.

Отже, рівень готовності вітчизняного аграрного сектора економіки до умов євроінтеграції, порівняно з країнами ЦСЄ, які приєдналися до ЄС у складі останньої хвилі розширення, свідчить, що аналогічних трансформаційних перетворень в нашій країні не відбулося, чим і зумовлено актуальність цього дослідження.

Загальні положення теорії та методології економічної інтеграції сформульовані у працях західних вчених: Г. Еллінка, І. Канта, Л. Ліндберга, Ж.-Ж. Руссо, Г. Таллока, А. де Токвіля, Е. Хааса; принципи ліберального підходу до розробки теорії та практики інтеграції відстоювали Ж. Роєфф, В. Репке, А. Сміт; посилюючу роль держави в процесах інтеграції обґрунтував А. Маршал; переваги ринкового механізму міжнародної інтеграції у компромісі з державним втручанням доводилися в дослідженнях Б. Балашша та Н. Кремера; вплив міжнародної інтеграції на конкурентоспроможність окремих країн виявив М. Портер; ініціатива та теоретичне обґрунтування необхідності європейської інтеграції належать Ж. Монне та Р. Шуману.

Методологія еволюційного та інституціонального підходів до дослідження процесу економічної інтеграції закладена у працях російських та інших зарубіжних вчених: А. Авдокушина, В., Г. Волеса, Г. Гагаріна, Д. Дайнена, М. Максимової, Ф. Мьоллерса, В. Рибалкіна, Є. Сєрова, Л. Хоффманна, Ю. Шишкова, В. Шемятенкова. Значний вплив на формування авторської позиції справили сучасні вітчизняні дослідники інтеграції: О. Білорус, Ю. Білик, В. Геєць, В. Копійка, Д. Лук'яненко, П. Луцишин, Ю. Пахомов, В. Сіденко, А. Філіпенко, С. Федонюк, Т. Шинкаренко та інші вчені, які зробили суттєвий внесок у дослідження теорій, механізмів регулювання і практику міжнародної та регіональної економічної інтеграції.

Дослідженню конкретних напрямів інтеграції аграрного сектора економіки в умовах його реформування, структурної перебудови та формування пріоритетів євроінтеграційного розвитку присвячені роботи як вітчизняних економістів-аграрників: В. Андрійчука, О. Бородіної, В. Власова, Ю. Губені, С. Дем'яненка, В. Зіновчука, С. Кваші, І. Кириленка, Ю. Лопатинського, О. Могильного, Т. Осташко, Б. Пасхавера, П. Саблука, О. Шубравської, Г. Черевка, В. Юрчишина, так і зарубіжних: Т. Джонсона, Ш. фон Крамона-Таубаделя, Ц. Лермана, В. Меєрса, М. Трейсі, Л. Штріве та ін. Отримані ними результати дозволяють сформувати систему знань на євроінтеграційну перспективу вітчизняного аграрного сектора економіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є результатом наукового дослідження, виконаного відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу економіки і політики аграрних перетворень ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” за темами: “Агропромисловий комплекс України в контексті здійснення сучасної аграрної політики” (№ ДР 0104U000957), “Сільський розвиток на сталій основі: теорія та методологія, індикатори оцінки, практика реалізації” (№ ДР 0106U004943), “Аналіз політики Європейського Союзу в галузі агропромислового комплексу та проведення досліджень щодо системи управління аграрним сектором в Європейському Союзі” (№ ДР 0108U004953) та “Мінімізація ризиків за наслідками вступу до СОТ, в тому числі шляхом гармонізації стандартів якості та безпеки агропродовольчої продукції” (№ ДР 0108U004952).

Особистий внесок автора у виконанні НДР полягає у науковому узагальненні процесу формування аграрної політики ЄС та оцінці можливого її впливу на подальший розвиток аграрного сектора економіки України; проведенні аналізу нормативно-правового забезпечення, напрямів та механізмів підтримки аграрного сектора економіки в рамках САП ЄС; виявленні ризиків та можливостей адаптації до САП ЄС вітчизняної аграрної політики; узагальненні досвіду аграрних перетворень у постсоціалістичних країнах; опрацюванні теоретико-методологічних засад концепції стратегії сталого сільського розвитку в умовах євроінтеграції; обґрунтуванні напрямів удосконалення системи управління аграрним сектором економіки України в умовах євроінтеграційного поступу.

Відповідно до поставленої мети необхідно було розв'язати завдання, які згруповані в агреговані блоки:

1. Суть та теоретико-методологічні основи формування процесу економічної інтеграції:

Об'єктом дослідження є процес європейської інтеграції та фундаментальні зміни в аграрному секторі економіки країн-членів ЄС і України.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та прикладні організаційно-економічні аспекти адаптації європейської аграрної моделі в умовах України.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що на основі нового осмислення пріоритетів аграрної політики та створення відповідного інституціонального середовища, перспективи європейської інтеграції для аграрного сектора України стануть важливим чинником під час формування ринкової моделі господарювання, сприятимуть досягненню сталості сільського розвитку та налагодженню еквівалентних відносин між торгівельними партнерами на спільному аграрному ринку.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною базою дослідження стали концепції та погляди, представлені у працях зарубіжних та вітчизняних вчених з теорії міжнародної економічної інтеграції, положення ринкової, ринково-інституціональної (неоліберальної), структурної, неокейнсіанської та інших шкіл інтеграції, які визначають поняття, цілі та механізми європейської інтеграції, що зумовлює еволюцію інтеграційних процесів в галузях матеріального виробництва, зокрема в аграрному секторі економіки.

Аргументація теоретичних положень та одержаних висновків, що характеризують тенденції та закономірності поступової інтеграції аграрного сектора економіки в європейські структури, будувалася на системному підході, який передбачає загальнонаукові (діалектичний, інтуїтивний, наукової абстракції, індукції і дедукції, аналізу і синтезу, закони логіки) та спеціальні економічні методи досліджень: історико-економічний - аналіз ґенези теорій та практики аграрної політики ЄС, дослідження процесів економічної та соціальної трансформації в аграрному секторі країн ЦСЄ, оцінка ризику позитивних наслідків агроєвропейської інтеграції; порівняльного аналізу - зіставлення кількісних та якісних показників фактичного і планового розвитку вітчизняного сільського господарства та європейських країн, дослідження механізму і форм державної підтримки агротоваровиробників в країнах-членах ЄС та можливостей її удосконалення в умовах України; статистико-економічний - збір, обробка статистичних даних, групування, дослідження динаміки економічних параметрів вітчизняного аграрного сектора, табличне та графічне подання отриманих результатів; синергетичний - поступове зростання та розвиток аграрних відносин у контексті узгодженої взаємодії та взаємодоповнення систем господарювання ЄС та України; економіко-математичний - визначення конкурентних переваг аграрного сектора економіки і прогнозування ймовірності їх посилення, збереження або втрат за окремими видами сільськогосподарської продукції на європейському та світових ринках; монографічний - дослідження досвіду та практики входження до ЄС окремих країн з врахуванням їх специфічних особливостей, рівня економічного розвитку, оцінки змін в управлінні вітчизняним аграрним сектором економіки.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативні акти, що регулюють аграрні правовідносини в Україні, офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, міжнародних та європейських організацій (ФАОСТАТу ООН, UN Comtrade, ЄВРОСТАТу), Директиви ЄС з питань якості та безпеки продукції, з питань сільського розвитку, нормативні та законодавчі акти окремих країн-членів ЄС, монографічні праці та наукові публікації вітчизняних і зарубіжних авторів; науково-аналітична інформація мережі Internet, результати особистих аналітичних узагальнень автора.

Наукова новизна одержаних результатів представлена сукупністю теоретико-методологічних та науково-прикладних положень щодо процесу європейської інтеграції, зокрема, його особливостей в аграрному секторі економіки. Найважливіші наукові результати, які характеризують новизну дослідження полягають у тому, що:

вперше:

· дано авторське визначення змісту європейської інтеграції в аграрному секторі економіки, яке на відміну від вже існуючих враховує як специфічні особливості галузі сільського господарства, так і все відчутніший вплив глобалізаційних чинників на галузеву структуру аграрного виробництва та характер взаємовідносин між суб'єктами агропродовольчого ринку, що дозволяє стверджувати про проблематичність досягнення інтеграційної взаємодії у цьому секторі матеріального виробництва порівняно з іншими секторами економіки, особливо у контексті подальшого збереження та посилення власної ідентичності його розвитку;

· сформовано систему принципів європейської інтеграції в аграрному секторі економіки, які є методологічною основою дослідження механізму адаптації аграрного сектора економіки до вимог європейських структур, додають визначеності в процесі реалізації аграрної моделі ЄС в Україні та якими має керуватися країна, що інтегрується з огляду на необхідність вирішення існуючих соціально-економічних проблем функціонування галузі сільського господарства. Реалізація даних принципів підтверджує одержання такого сукупного результату, якого без інтеграції досягти неможливо;

· виокремлено теоретичний та практичний комплекс ознак європейської інтеграції у вітчизняному аграрному секторі економіки, що посилює її цілісність і впорядкованість та дозволяє уникнути, попередити або обмежити негативні тенденції чи навпаки, дати поштовх для прояву позитивних змін у даній галузі;

· запропоновано використовувати індекс Балашша для проведення порівняльного аналізу конкурентних переваг продукції вітчизняного аграрного сектора економіки на європейському та світовому ринках на основі апостеріорного підходу, що зробить можливим виявити пріоритети розвитку торгівлі сільськогосподарської продукції на спільному аграрному ринку ЄС. Розраховано прогноз динаміки збереження, посилення чи втрати товарною продукцією аграрного сектора конкурентних переваг на європейському та світовому ринках, побудованого за допомогою емпіричної матриці ймовірностей переходу за значенням індексу Балашша;

удосконалено:

· обґрунтування основних тенденцій розвитку сільського господарства в умовах викликів і ризиків глобалізації економіки, які, з одного боку, стимулюють інтеграційні процеси та забезпечують економічне зростання шляхом прискореного розвитку торгівлі агропродовольчою продукцією, активізації руху капіталів, міграції робочої сили, а з іншого, стримують її через економічний егоїзм інтеграційних угруповань та загострення суперечностей і конкуренції між ними;

· стратегічні напрями реалізації соціально-економічних та екологічних пріоритетів аграрного сектора економіки, які відповідають науковим засадам сучасної теорії і практики регіональної (європейської) інтеграції та визначені на основі узагальнення досвіду інтеграційних процесів, що відбувалися в окремих країнах ЦСЄ у їх до- та післявступному періодах. Реалізація запропонованих соціально-економічних та екологічних пріоритетів надасть можливість адекватного переходу аграрного сектора економіки до європейської аграрної моделі розвитку та сприятиме підвищенню конкурентоспроможності сільського господарства у середньо- та довгостроковій євроінтеграційній перспективі;

· методологічні та прикладні підходи до формування моделі сільського розвитку, засновані на європейському досвіді, в основу якого покладено такі перспективні орієнтири, як диверсифікація сільської економіки, охорона природного навколишнього середовища, розвиток та реалізація ініціативних програм сільського розвитку тощо;

дістали подальшого розвитку:

· оцінка основних політичних, економічних, соціальних, екологічних, науково-технічних та освітньо-професійних чинників одновекторної моделі європейської інтеграції, аналіз якої дає підстави вважати інтеграційний процес в аграрному секторі економіки не як одномоментну зміну якості соціально-економічного середовища, а як складний перманентний процес, спрямований на макроекономічну стабілізацію, створення сприятливого інвестиційного клімату, розвиток конкуренції, підвищення якості робочої сили, диверсифікацію сільської економіки, цінову рівновагу аграрного ринку та стабільність фінансування;

· застосування методу SWOT-аналізу з метою визначення потенційних можливостей для вітчизняної аграрної політики в умовах її пристосування до концептуальних засад САП ЄС з огляду на характер сучасних трансформаційних перетворень, які відбуваються на спільному агропродовольчому ринку ЄС під впливом вимог СОТ, дій рушійної сили глобалізації та постійного розширення євроінтеграційного простору; виявлення особливостей нової (“третьої”) хвилі аграрного протекціонізму, дії якої мають прихований характер, що проявляється у постійних змінах та забюрократизованості САП ЄС та не сприяє відкритості і розширенню аграрних ринків і, відповідно, зумовлює інерційність процесів європейської інтеграції в аграрному секторі економіки, а також вимагає суттєвих змін концептуальних засад вітчизняної аграрної політики, яка в процесі адаптації до САП набуває ознак “копіювання”;

· трактування змісту вітчизняної аграрної політики з позиції триєдиного підходу, який широко використовується в країнах-членах ЄС та враховує значення не лише економічної, але й соціальної та екологічної складових, що відповідає змісту модернізованої САП ЄС і підтверджує переважаючий вплив на результативність аграрного виробництва збалансованої системи заходів та засобів державного впливу у тісному зв'язку із сільським розвитком, природоохоронними та ландшафтними заходами, повноцінним захистом сільського населення.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність одержаних автором результатів наукових досліджень полягає у тому, що обґрунтовані у дисертації методологічні підходи, отримані теоретичні висновки і практичні рекомендації можуть бути використані у процесі розробки стратегій соціально-економічного розвитку сільського господарства і села в умовах європейського вибору.

Основні положення та результати дослідження доведено до рівня практичних рекомендацій і використано при розробці та реалізації законодавчих актів з питань державного регулювання і функціонування аграрного сектора економіки України в умовах вступу до ЄС (лист Головної служби економічної політики Секретаріату Президента України № 10-09\ 674 від 14.09.05), державних програм забезпечення якості та безпеки вітчизняної агропродовольчої продукції (лист Міністерства аграрної політики України № 37-11-1-15/4191 від 17.03.06).

Наукові розробки та пропозиції щодо формування напрямів регіональної політики і політики сільського розвитку використані при підготовці Програми розвитку інвестиційної діяльності Житомирської області на 2006-2010 рр. (довідка Головного управління економіки Житомирської ОДА № 25/98 від 21.01.08) та Стратегії розвитку Житомирської області на період до 2015 р. (довідка Головного управління економіки Житомирської ОДА № 25/284 від 25.02.08).

Розроблену автором матричну модель виявлення конкурентних переваг аграрного сектора у частині формування організаційно-економічних напрямів забезпечення конкурентоспроможності окремих видів вітчизняної агропромислової продукції і гармонізації стандартів якості та безпеки до діючих в ЄС використано при здійсненні прогнозу розвитку аграрного сектора економіки у процесі підготовки Програми розвитку особистих селянських господарств у Житомирській області (лист Головного управління агропромислового розвитку Житомирської обласної державної адміністрації № 449/3 від 22.02.08). Концептуальні положення та результати дисертаційного дослідження використовуються автором у навчальному процесі на факультеті аграрного менеджменту Житомирського національного агроекологічного університету при викладанні курсів “Міжнародні економічні відносини”, “Міжнародна економіка” (довідка № 258 від 25.02.08)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним, одноосібно виконаним дослідженням. Наукові результати та висновки, винесені на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, які включені у дисертацію пройшли апробацію та оприлюднені на: Міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми економічної політики у вільних економічних зонах” (Чернівці, 1995 р.); “Аграрна наука і освіта на початку третього тисячоліття” (Львів, 2001 р.); з питань охорони навколишнього середовища та розвитку (Львів, 2002 р.); “Людина і космос -2002” (Житомир, 2003 р.); “Моделювання міжнародних відносин” (Київ, 2004 р.); “Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК” (Мелітополь, 2005 р.); “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції (ЕП-2005)” (Суми, 2005 р.); “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития в регионе ЦЕИ” (Мінськ, 2005 р.); “Аграрний форум-2006” (Суми, 2006 р.); “Management theory and studies for rural business and infrastructure development” (Каунас, 2006 р.); “Актуальні проблеми, сучасний стан та перспективи розвитку індустрії туризму в Україні” (Житомир, 2007 р.); “Никоновские чтения” (Москва, 2005 р., 2006 р., 2007 р., 2008 р.); Всеросійській науково-практичній конференції “Стратегия и механизмы функционирования предприятий АПК” (Вороніж, 2005 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці” (Житомир, 2005 р.); Міжнародній науковій конференції “Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (Київ, 2006 р.); Науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народж. С. М Бухала (Київ, 2007 р.); Міжнародному симпозіумі “Роль соціального капіталу та локальних ініціатив у забезпеченні сільського розвитку” (Житомир, 2007 р.); Міжнародному науково-практичному форумі “Теорія і практика розвитку АПК” (Львів, 2006 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковано у 51 праці загальним обсягом 48,1 д.а. у вигляді: одноосібної монографії (22,32 д.а.), розділів у трьох колективних монографіях (6,23 д.а.), у 47 статтях у журналах, збірниках наукових праць та у матеріалах конференцій (19,55 д.а.) .

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 512 сторінок комп'ютерного тексту, список використаних джерел складає 409 найменувань (на 39 сторінках). Дисертація містить 35 таблиць (з них 4 таблиці на окремих сторінках), 28 рисунків (з них один рисунок на окремій сторінці), 25 додатків (на 31 сторінці).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження процесу економічної інтеграції” - визначено сутність економічної інтеграції з позицій існуючих науково-пізнавальних поглядів, складові європейської інтеграції, місце аграрного сектора економіки в системі євроінтеграційних процесів, основні методологічні принципи євроінтеграції в аграрному секторі з огляду на специфічність соціально-економічних умов розвитку галузі сільського господарства.

З позицій класичної економічної теорії з'ясовано мету та сутність категорії економічна інтеграція та обґрунтовано її практичне значення, обумовлене логікою розвитку ринкової економіки. З точки зору різноманітності існуючих поглядів досліджено та розвинуто “бінарний підхід” до пізнання цінності економічної інтеграції: по-перше, її розгляд на основі готової теоретичної моделі, під впливом якої формувався більшою мірою абстрактний характер уявлень про інтеграцію, та, по-друге, використання і узагальнення досвіду та його екстраполяції. Відповідно для аграрного сектора економічна інтеграція проявляється у посиленні відкритості агропродовольчих ринків за рахунок забезпечення вільного руху товарів, робіт та факторів виробництва сільськогосподарського призначення.

Встановлено, що мета аграрної європейської інтеграції полягає в об'єднанні аграрних потенціалів країн-членів (насамперед, їх аграрних ринків і господарюючих суб'єктів) з наступними модернізацією сільського господарства та забезпеченням економічної ефективності завдяки солідарній відповідальності за кінцеві результати на всіх стадіях аграрного співробітництва і спільній зацікавленості всіх учасників інтеграційного процесу у високому рівні продовольчої безпеки країн-учасниць об'єднання.

Здійснене дослідження економічної інтеграції з позиції секторального підходу дало можливість виділити базові засади (принципи) процесу європейської інтеграції в аграрному секторі, а саме: 1) пpодовoльчoї безпеки та сталості розвитку; 2) ефективності та конкурентоспроможності; 3) дoдaтковості тa компeнсатоpності; 4) солiдарнoї сyбcидiаpнoстi; 5) кyмyлятивностi та cинергії; 6) єдності цiльової та ціннісної раціональності поведінки учасників, що використовуються країнами-інтеграторами з огляду на існуючі природно-біологічні та соціально-економічні умови функціонування галузі сільського господарства.

Сучасні принципи європейської інтеграції в аграрному секторі економіки являють собою органічну систему та додають визначеності щодо забезпечення стійкості його розвитку, дозволяють розв'язати конкретні завдання галузі у певний період часу, сприяють створенню конкурентного середовища, враховуючи взаємозв'язок екзогенних та ендогенних факторів. Авторські узагальнення різноманітних підходів до виділення характерних рис європейської інтеграції та виконані щодо цього дослідження дають можливість розцінювати європейську інтеграцію в аграрному секторі як складну динамічну систему з відповідними ознаками (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Багатогранник ознак європейської інтеграції в аграрному секторі економіки

Наділення європейської інтеграції певними ознаками, можливість їх економічного використання створюють конкурентні переваги країні та її господарюючим аграрним суб'єктам. При цьому наявність певних ознак стає необхідною умовою інтеграції, а їх поширення на виробництво аграрного продукту - достатнім чинником цього процесу. Перспективи участі країни в інтеграційних заходах мають визначатися отриманням такого результату у виробництві сільськогосподарської продукції, якого без інтеграції досягти неможливо, або це потребує значно більших ресурсів та часу.

Враховуючи неоднорідність наукових поглядів на процеси інтеграції в аграрному секторі економіки, можна стверджувати, що її категоріальний контекст потребує уточнення з врахуванням методів аграрної європейської інтеграції. Використання в практиці аграрного господарювання ЄС інституціонального та функціонального методів сприяє поглибленню і вдосконаленню економічної інтеграції, лібералізації зовнішньої торгівля сільськогосподарською продукцією, гармонізації економічної й соціальної політики. Відповідно європейська інтеграція аграрного сектора тлумачиться як методологічна категорія, що являє собою об'єднання аграрних потенціалів країн-членів регіонального інтеграційного угруповання, їх аграрних ринків та господарюючих суб'єктів з метою використання спільних умов і ресурсів, які гарантують отримання найвищої економічної вигоди завдяки солiдарнiй вiдповідальностi за кінцеві результати на всіх стадіях аграрного співробітництва та спільній матеріальній зацікавленості усіх учасників інтеграційного процесу.

Встановлено, що для аграрного сектора вітчизняної економіки - це досягнення такого соціально-економічного рівня організації і ведення сільськогосподарського виробництва, який відповідає сучасним світовим та європейським вимогам при одночасному збереженні й посиленні власної ідентичності.

З огляду на перспективність України стосовно її поступового входження у систему світогосподарських зв'язків, найбільшого розповсюдження набули три основні моделі інтеграції: 1) одновекторна західноєвропейська модель інтеграції; 2) двовекторна або бігравітаційна; 3) модель, що будується на активізації інтеграції у ЄЕП і СНД без євроінтеграційного спрямування. Доведено, що реалізація розглянутих моделей інтеграції в аграрному секторі економіки відбувається під впливом макроекономічних умов. При цьому критично оцінено і обґрунтовано критерії вибору європейської моделі розвитку.

В умовах системної адаптації аграрного сектора економіки України до ЄС на основі теоретичних засад розвитку європейської інтеграції враховано наявність ряду внутрішніх обставин, зокрема - низький рівень конкурентоспроможності вітчизняної агропродовольчої продукції, недосконалість механізмів державного регулювання та підтримки аграрного сектора; непослідовність здійснення економічних реформ; ігнорування досвіду інтеграції країн ЦСЄ. Дослідження окреслених проблем є важливою передумовою прискорення процесу інтеграції аграрного сектора в умовах європейського вибору.

У другому розділі - “Спільна аграрна політика ЄС: історичний досвід та сучасна практика” - розкрито передумови і спонукальні мотиви створення, принципи функціонування САП ЄС, механізми реалізації, логіку і етапи її трансформування, мету і зміст сучасних реформувань.

Досліджено, що, незважаючи на незначну частку сільського господарства у ВВП (2,5 %), САП є найзатратнішим проектом ЄС, який поглинає майже третину всіх коштів видаткової частини його бюджету. На відміну від інших спільних політик, САП ЄС об'єднує виробництво з орієнтованими на забезпечення доходу інструментами, що ускладнює відокремлення її розподільчих та регулятивних функцій.

Результатом аналізу особливостей формування САП ЄС стало доведення її протекціоністського характеру. Саме аграрний протекціонізм виступає ключовим інструментом сучасної європейської аграрної політики. З урахуванням прямої залежності реформ САП ЄС від її традиційних преференцій, виявлено нові ознаки аграрного протекціонізму, які набувають прихованішого характеру для глобальних конкурентів. Як правило, це непрямі захисні заходи у вигляді різних форм підтримки сільськогосподарського товаровиробника, які, в свою чергу, нівелюють існуючі схеми прямої підтримки експорту сільськогосподарської продукції, зокрема, експортне субсидування та дотування виробництва окремих продуктів. Така практика призводить до значної інерції в управлінні та розвитку САП ЄС, яка розглядається автором як складний процес захисту фермерів від дії ринкових сил та є продовженням європейськими інституціями раніше взятого курсу на утримання аграрної галузі. Основним підтвердженням інертності розвитку САП ЄС є відсутність ініціатив з боку національних урядів та наднаціональних європейських структур, рішень європейських політиків щодо розмірів виділення і перерозподілу бюджетних коштів на підтримку аграрного сектора. Як наслідок внутрішніх та зовнішніх проявів інерції ускладнюється процес подальшого реформування САП ЄС.

Формуючи власну аграрну стратегію, слід враховувати поряд з позитивним досвідом протекціоністську спрямованість САП ЄС. Прагнення до максимального використання її стратегічних пріоритетів стимулює процес адаптації до європейської аграрної моделі та, водночас, посилює загрози і ризики від впровадження цієї моделі (рис. 2), виявлені за допомогою SWOT-аналізу. При освоєнні окремих елементів САП ЄС у вітчизняній аграрній політиці доцільно виходити з розгляду її як збалансованої системи заходів і механізмів державного впливу на процес виробництва сільськогосподарської продукції, які ґрунтуються на триєдиному підході та забезпечують виконання економічних, природоохоронних і соціально-культурних функцій на сільських територіях.

В умовах обмежених ресурсів та бюджетних коштів досвід країн ЄС підтверджує посилення соціальної складової у САП ЄС з визначенням основних цілей сільського розвитку, підпорядкованих ключовій меті - забезпеченню добробуту сільського населення. Практична реалізація основних засад САП ЄС у вітчизняному аграрному секторі унеможливлюється без забезпечення належного сільського розвитку. При цьому основні зусилля варто спрямувати на урізноманітнення характеру і розширення сфери прикладання праці, а також диверсифікацію джерел доходів безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції незалежно від того, займаються вони цим як наймані працівники сільськогосподарських підприємств, власники фермерських, особистих селянських господарств чи члени їх сімей. Ключовим напрямом політики сільського розвитку в Україні повинна стати концепція багатофункціональності сільського господарства, відповідно до якої функцією сільськогосподарської діяльності є створення суспільних благ.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Матриця SWOT-аналізу аграрної політики України в умовах її адаптації до САП ЄС

Поряд з ключовою метою політики сільського розвитку визначено сукупність економічних і соціальних цілей, реалізація й гармонійний розвиток яких залежать від виду і гостроти конкретної проблем сільської території. Адаптацію до норм САП ЄС доцільно здійснювати через політику структурного наближення, зберігаючи при цьому власну ідентичність, що гарантує конкурентний розвиток галузі та має відбуватися шляхом інституційних реформ. В процесі прийняття рішень щодо наближення національної політики до “правил гри” САП ЄС запропоновано використовувати більш вдалі її імперативи на різних етапах розвитку.

По-перше, це впровадження та збереження принципів і пріоритетів, закладених на останніх етапах реформи САП ЄС: зміна несправедливого розподілу субсидій; гармонійний розвиток сільського господарства та навколишнього природного середовища; впровадження нових технологій і результатів наукових досліджень. По-друге, соціально-економічні трансформації в аграрному секторі потребують формування досконалого інституційного механізму - компетентної державної виконавчої влади та наявності консультативно-дорадчих організацій між урядом і агробізнесом.

У третьому розділі - “Аграрні трансформації в країнах ЦСЄ: загальне та особливе” - на основі дослідження досвіду наближення країн ЦСЄ до європейської аграрної моделі як основного орієнтиру інтеграції до спільного аграрного ринку, аналізуються суперечності механізму їх адаптації до вимог САП ЄС та можливі наслідки для України від розширення кордонів ЄС у східному напрямку.

Консолідований вихід суб'єктів європейського інтеграційного об'єднання на траєкторію територіально-просторового розширення передбачає визначення концепції реформування аграрного сектора економіки країн ЦСЄ в умовах набуття членства в ЄС. Логічно, що ця концепція предметно формує характер ринкових перетворень у сільському господарстві країн ЦСЄ та зорієнтована на апробовану європейську модель аграрного устрою. У процесі досліджень напрямів реалізації основних цінностей концепції в країнах ЦСЄ виділено до- та післявступний етапи інтеграції, аналогічно яким можуть відбуватися трансформації вітчизняного аграрного сектора з урахуванням європейської перспективи.

Найхарактернішими ознаками довступного інтеграційного етапу в аграрному секторі східноєвропейських країн відмічено такі негативні явища: зменшення посівних площ і падіння обсягів сільськогосподарського виробництва; скорочення експорту та збільшення імпорту продовольства; неефективне державне регулювання; різке скорочення розмірів субсидій на розвиток галузі; наростання різноманітних диспропорцій в структурі аграрного сектора економіки. Причини такої ситуації перебували поза сферою сільського господарства і стали наслідком негативних макроекономічних процесів, зумовлених розпадом соціалістичного устрою. Водночас, акцентуються умовності впливу стартових параметрів на процес інтеграції. З кожним наступним етапом реформ цей чинник стає менш вагомим.

Зазначено, що завдання післявступного етапу інтеграції пов'язано з комплексним характером проведення земельної реформи у всіх країнах-нових членах ЄС; підвищенням рівня конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції; організаційними змінами в системі управління сільськогосподарськими підприємствами; підтримкою розвитку фермерського і кооперативного руху. Однак практичне втілення основних атрибутів євроінтеграції в аграрному секторі економіки гальмувалося внаслідок певних політичних, економічних та національних відмінностей країн ЦСЄ, а також високим рівнем вимог уповноважених органів ЄС.

Серед гальмівних чинників інтеграції країн ЦСЄ у європейське об'єднання в процесі дослідження встановлено: зростання роздрібних цін на продовольство понад 10 % майже у всіх країнах - нових членах ЄС; поява ознаки ажіотажного попиту (створення населенням запасів продуктів тривалого зберігання); нерівність умов конкуренції фермерів країн ЦСЄ з фермерами ЄС внаслідок інтервенції дешевшої агропродовольчої продукції; зростання ставок ПДВ на основні та оборотні засоби виробництва; скорочення обсягів іноземного інвестування; загострення соціальних проблем та зростання кількості безробітних.

Безперечно, вступ до ЄС дає можливість використовувати комунітарний механізм для розв'язання проблем розвитку сільського господарства, створює необхідні умови для підвищення ефекту від інтеграційних заходів та стимулює економічне зростання. Але при цьому було б помилковим стверджувати, що вигоди від інтеграції є негайними та отримуються автоматично всіма країнами без винятку. Узагальнення основних здобутків та втрат країн ЦСЄ внаслідок впливу на них САП ЄС дозволило виокремити найважливіші кроки у напрямку євроінтеграції для сільського господарства України. Яким би суперечливим не був досвід країн останніх двох хвиль розширення ЄС, відмінностей та проблем у розвитку вітчизняного аграрного сектора є не більше, ніж у кожній окремо взятій країні цього об'єднання.

На перший план висувається цільова установка на багатофункціональність сільського господарства, вихід його за рамки винятково виробництва сільськогосподарської продукції. Одночасно необхідною умовою у євроінтеграційних трансформаціях аграрного сектора країн ЦСЄ стало формування економічно досконалого ринку земель сільськогосподарського призначення. У планах аграрних реформ країн ЦСЄ та України спостерігалось немало подібних концептуальних положень. Проте макроекономічні умови проведення реформ виявилися дещо протилежними, що позначилось на формуванні системи земельних відносин. Процес модернізації земельного законодавства не став подібно до країн ЦСЄ потужним чинником активізації діяльності сільськогосподарських товаровиробників, підвищення добробуту селян та зростання ВВП у сільському господарстві. Досвід країн ЦСЄ стосовно інституційних структур земельної сфери показує, що у більшості країн з метою збереження земельного фонду державні органи відіграють вирішальну роль в управлінні та контролі за землекористуванням.

Аргументовано, що під впливом змін у періоді повноправного членства в країнах нової хвилі ЄС формується і відповідна соціальна політика. Традиційний підхід стосовно соціальних аспектів зводився в основному до формування ринку робочої сили. Соціальна сфера взагалі була представлена лише як споживач матеріальних та фінансових ресурсів. Із вступом до ЄС важлива роль у формуванні “захисного соціального пакету” відводиться аграрній політиці, яка здійснюється за допомогою інструментів соціального захисту. Зв'язок соціального захисту з аграрною структурною політикою спостерігається у випадках специфічних проявів САП ЄС (наприклад, впровадження та дія схеми раннього виходу фермерів на пенсію з метою прискорення демографічних змін в аграрному секторі).

При обґрунтуванні та усвідомленні необхідності єдино раціонального підходу до проведення економічних перетворень в аграрному секторі економіки України вступ на світовий шлях розвитку відповідно до найкращих прикладів західноєвропейських країн слід вважати умовно традиційним. Необхідно пам'ятати, що він не заперечує, а більше того, зобов'язує не відходити від специфічних особливостей ведення вітчизняного сільського господарства.

У четвертому розділі - “Формування та реалізація конкурентних переваг аграрного сектора України в умовах євроінтеграційних процесів” - за результатами аналізу положень класичних теорій абсолютних та порівняльних переваг розроблено методику виявлення конкурентних переваг у торгівлі сільськогосподарською продукцією на європейському та світовому ринках та розраховано ймовірність їх втрати, а також збереження і посилення в контексті євроінтеграційних перспектив аграрного сектора економіки України.

В основу даної методики покладено aпoстeрiopний підхід. Його використання робить можливим проведення комплексного аналізу показників зовнішньоторговельної статистики з метою отримання кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності агропродовольчої продукції і визначення експортної спеціалізації аграрного сектора економіки країни. Найвищу цінність для виявлення можливих ефектів європейської інтеграції аграрного сектора при даному підході становить iндекс Бaлaшша (BI), який залишається найоб'єктивнішим при кількісній оцінці конкурентних переваг груп або видів продукції, галузі чи підприємства. Він дозволяє за допомогою абсолютних величин експорту сільськогосподарської продукції визначити рівень фактичного попиту на європейському та світовому ринках. За сучасних умов математичне тлумачення BI набуває такого вигляду:

1

де BI - індекс Балашша;

RCA - Revealed Compаrative Advantage (виявлені порівняльні переваги);

X_ij - експорт товару i з країни j;

X_wi - світовий експорт товару i;

X_je - експорт всіх товарів е, вироблених у країні j;

X_we - світовий експорт всіх товарів е.

Для країни, яка спеціалізується на експорті товарів певної галузі, значення ВІ сягатиме більше 1. Це свідчить про конкурентоспроможність країни у даній галузі. За умови значення ВІ між 0 та 1 у країні за даною групою продукції переваги відсутні. Отже, за допомогою RCA можна ідентифікувати ті сектори економіки, де країна має порівняльну перевагу. Чим більше значення RCA, тим вищий рівень порівняльних переваг і товару у j країні.

Відповідно до формули (1) оригінального ВІ, інтерпретація її до цілей дослідження така:

2

де X_cs - обсяг вітчизняного експорту продукції групи s;

X_c - сукупний обсяг українського експорту сільськогосподарської продукції групи 1-24;

X_ws - обсяг світового експорту продукції групи s;

X_w - сукупний обсяг світового експорту сільськогосподарської продукції групи 1-24.

Оскільки для дослідження конкурентних переваг необхідним інструментом є інформація щодо обсягів імпортованої сільськогосподарської продукції, введення показників імпорту надає формулі такого вигляду:

3

де X_еs - обсяг імпорту на європейський ринок продукції групи s;

X_{е -} сукупний обсяг імпорту на європейський ринок продукції товарних груп 1-24.

Виходячи з наведених формул (2) і (3) та за допомогою статистичного аналізу отримано можливість для визначення галузей сільськогосподарського виробництва, які мають переваги на ринку ЄС та зберігатимуть їх у перспективі. У методології проведення досліджень, на відміну від існуючих, враховується не тільки кількість спостережень ВІ, які репрезентують галузі з певними характеристиками, але й внесок кожної окремої галузі сільськогосподарського виробництва з низькими, середніми чи високими значеннями індексу конкурентних переваг, з позитивним чи негативним показником чистої торгівлі у загальний обсяг експорту сільськогосподарської продукції з України на ринки європейських країн. Застосовування ВІ переслідує цілі, по-перше, виявити перелік товарних груп сільськогосподарської продукції, які мають конкурентні переваги серед інших груп позицій 1-24 УТН ЗЕД та, по-друге, визначити частку вказаних груп у загальному обсязі експорту сільськогосподарської продукції з України до ЄС з виявленням можливих змін у цьому переліку в динаміці.

За результатами розрахунків встановлено, що протягом досліджуваного десятирічного періоду досягнуті конкурентні переваги характеризуються високим рівнем мобільності (частий перехід із одної групи конкурентних переваг в іншу), нестійкості (зміна рівня відповідного показника - BI по роках) та послаблення (тенденція до зменшення значення BI). Про загальний низький рівень конкурентоспроможності аграрного сектора свідчать отримані результати досліджень, за допомогою яких було виявлено, що сільськогосподарська продукція 12-ти товарних груп із 24-х груп УТН ЗЕД виявилася взагалі без конкурентних переваг на європейському ринку (табл. 1).

Таблиця 1 Галузі вітчизняного експорту сільськогосподарської продукції, які демонстрували наявність конкурентних переваг на ринку ЄС протягом 1996-2005 рр.

??????? ?????	min BI	max BI	??????? ????????, ? ???? ?????????????? ???????? BI>1
04. ?????? ?? ??????????????, ????, ???	0,12	1,94	33
05. ???? ???????????? ?????????	0,44	2,68	40
10. ??????? ????????	2,23	15,05	100
11. ??????? ? ?????	0,34	1,89	40
12. ??????? ? ????? ??????? ???????	1,15	12,66	100
13. ??????, ?????	0,14	7,57	50
14. ???? ???????? ?????????? ??????????	0	22,15	50
15. ???? ?? ???? ?????????? ??? ?????????? ??????????	1,39	7,85	100
16. ???????? ? ?'???, ????	0,02	3,33	20
20. ???????? ????????? ??????, ??????	0,41	1,13	20
21. ????? ??????? ????????	0,07	2,07	20
23. ??????? ? ??????? ???????? ?????????????	0,19	1,99	20

Новизна апoстеpiоpного методу у даному дослідженні полягає у його використанні для проведення порівняльного аналізу агропродовольчої продукції за товарними групами, які мають конкурентні переваги на європейському і на світовому ринках. Визначення видів продукції, які мають такі переваги на одному ринку (європейському) та водночас, позбавлені їх на іншому (світовому) є ключем для розуміння важливості категорій якості та безпеки агропродовольчих товарів (або інших властивостей) у формуванні конкурентної політики у вітчизняному аграрному секторі. Крім того, вони є орієнтиром стійкості попиту на певний вид продукції на зовнішньому ринку.

Співставлення виявлених конкурентних переваг агропродовольчої продукції на європейському та світовому ринках (табл. 2) дозволило зробити висновок про дещо інші позиції одних і тих самих товарних груп за незначним вилученням.

Таблиця 2 Галузі вітчизняного експорту сільськогосподарської продукції, що демонстрували наявність конкурентних переваг на світовому ринку протягом 1996-2005 рр.

??????? ?????	min BI	max BI	??????? ????????, ? ???? ?????????????? ???????? BI>1
02. ?'??? ?? ??????? ???????????	0,38	1,70	60
04. ?????? ?? ??????????????, ????, ???	1,69	2,20	50
10. ??????? ????????	0,84	5,60	90
11. ??????? ? ?????	0,47	4,46	40
12. ??????? ? ????? ??????? ???????	0,39	3,91	80
14. ???? ???????? ?????????? ??????????	0,004	1,15	10
15. ???? ?? ???? ?????????? ??? ?????????? ??????????	1,16	3,87	100
16. ???????? ? ?'???, ????	0,16	2,73	20
17. ????? ?? ?????????? ? ?????	0,77	7,64	90
18. ????? ?? ???????? ? ?????	0,13	2,10	60
22. ?????????? ?? ????????????? ?????, ????	0,23	1,84	20
23. ??????? ? ??????? ???????? ????????????? ...

Подобные документы

• Особенности аграрного сектора экономики России

  Исследование роли агропромышленного сектора народного хозяйства в экономике Российской Федерации. Анализ влияния финансового кризиса на экономическое состояние аграрного сектора. Изучение особенностей инновационного развития аграрного сектора экономики.
  
  курсовая работа [40,5 K], добавлен 30.11.2016
  

• Вопросы инновационной трансформации аграрного сектора Оренбургской области

  Инновация как условие трансформации аграрного сектора экономики. Состояние аграрного сектора Оренбургской области и его инновационный потенциал. Государственная поддержка инновационной деятельности в аграрном секторе и институты инновационного развития.
  
  диссертация [3,0 M], добавлен 10.07.2015
  

• Особливості форм і проблем підприємництва в аграрному секторі економіки України

  Зміст поняття та особливості аграрного сектора ринкової економіки. Визначення основних форм підприємництва в даній галузі. Дослідження тенденцій формування та розвитку підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки України на сучасному етапі.
  
  курсовая работа [121,2 K], добавлен 28.09.2015
  

• Социоэкономическая модернизация аграрного сектора Украины

  Разновекторность аграрного и сельского развития в Украине, необходимость и предпосылки ее преодоления. Государственная политика сельского развития на базе общин; цель, пути и средства социоэкономической модернизации отечественного аграрного сектора.
  
  контрольная работа [31,9 K], добавлен 16.01.2012
  

• Основные приоритеты аграрной политики России

  Необходимость повышения конкурентоспособности аграрного сектора и социального развития села. Повышение эффективности инновационной деятельности во всех сферах экономики. Финансовое состояние аграрного сектора. Принципы регулирования земельных отношений.
  
  статья [1,1 M], добавлен 11.07.2013
  

• Міжгосподарські зв’язки аграрного та промислових секторів економіки України

  Аналіз міжгосподарських зв'язків різних секторів економіки України на прикладі аграрного та промислового. Розгляд економічних аспектів співпраці аграрних суб'єктів господарювання з промисловими, їх подальших перспектив конкурентоспроможного розвитку.
  
  статья [18,9 K], добавлен 11.09.2017
  

• Економічні та соціальні наслідки зміни механізму бюджетної підтримки аграрного сектора України

  Дослідження окремих економічних та соціальних аспектів відміни спецрежиму оподаткування у сільському господарстві України в умовах реформування системи податкових пільг. Аналіз наслідків відміни спецрежиму оподаткування ПДВ у аграрному секторі.
  
  статья [53,4 K], добавлен 21.09.2017
  

• Анализ экономических отношений и проблем развития аграрного сектора Республики Башкортостан

  Понятие аграрного сектора, его особенности и роль в экономике страны. Изучение направлений государственной политики в области сельского хозяйства. Анализ состояния агропромышленного комплекса и пути развития сельского хозяйства Республики Башкортостан.
  
  дипломная работа [1,0 M], добавлен 07.06.2014
  

• Структурна політика аграрного сектору економіки країн Європи та шляхи її реалізації в Україні

  Вказано на необхідність оцінити вплив підходів до структурної політики аграрного сектору економіки країн Європи. Виокремлено шляхи її реалізації в умовах сучасних глобальних процесів. Процес реформування сільськогосподарського виробництва в Україні.
  
  статья [29,2 K], добавлен 11.09.2017
  

• Альтернативні концепції теорії макроекономічного регулювання економіки: теорія і практика

  Необхідність державного регулювання економіки. Обмеження ринкового механізму і спеціальний державний механізм як компенсація. Дві макроекономічні концепції - кейнсіанська та монетаристська. Економічні функції держави. Сучасна економічна політика України.
  
  реферат [21,1 K], добавлен 20.03.2009
  

• Реформування державної власності – основа переходу економіки України до соціально ринкового господарства

  Загальні умови переходу економіки України до соціального ринкового господарства. Сучасні соціально-економічні проблеми, шляхи та методи їх вирішення. Класифікація об’єктів державного сектора. Розвиток реформування державної власності в Україні.
  
  реферат [22,4 K], добавлен 28.03.2012
  

• Досвід реформування економіки України

  Стабілізація фінансової політики уряду країни – стабілізація в Україні в цілому. Реалізація стабілізаційної програми реформування економіки України. Ринкова трансформація економіки України. Підсумки розвитку економіки України за останнє десятиріччя.
  
  контрольная работа [40,1 K], добавлен 20.03.2009
  

• Іноземне інвестування аграрного сектору економіки України

  Сутність і причини інвестиційних проблем української економіки. Способи залучення іноземних інвестицій у сільське господарство України. Основні джерела інвестицій на рівні виробничо-господарських структур. Проблема розвитку інвестиційного процесу.
  
  реферат [30,6 K], добавлен 30.11.2008
  

• Економіка України на сучасному етапі: проблеми та перспективи її розвитку

  Сутність економічної системи та регулювання економіки країни в системі господарського механізму. Економічне зростання як основа розвитку економіки країни. Кон’юнктурна політика державного регулювання економічних процесів в Україні та шляхи її реалізації.
  
  курсовая работа [2,2 M], добавлен 12.03.2011
  

• Теоретичні засади еволюції механізму державного регулювання аграрного ринку

  Основні теоретичні аспекти генезису змісту поняття механізму державного регулювання економіки. Вивчення сутності державного регулювання аграрного сектору економіки та його впливу на забезпечення соціального розвитку та продовольчої безпеки країни.
  
  статья [25,3 K], добавлен 11.09.2017
  

• Національні інтереси України і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки

  Європейський соціально-економічний реформізм і національні економічні інтереси держави. Політика національної безпеки і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки. Неофіційний сектор національної економіки України та його негативні риси.
  
  реферат [22,2 K], добавлен 17.03.2009
  

• Оцінювання політичних ризиків у системі управління суспільним розвитком глобалізації

  Аналіз сучасного стану державного сектора української економіки. Сутність і класифікація політичних ризиків, методи їх оцінки та вплив на національну економіку різних країн. Дослідження проблем України, що призводять до зростання загального рівня ризиків.
  
  научная работа [40,4 K], добавлен 13.03.2013
  

• Проблеми реального сектору економіки України у контексті економічної безпеки держави

  Аналіз сучасного стану реального сектору економіки: промисловості, аграрного сектору і транспортної галузі. Виявлення проблем його розвитку у контексті економічної безпеки держави: погіршення інвестиційного клімату, відсутності стимулів для інновацій.
  
  статья [27,7 K], добавлен 11.09.2017
  

• Особливості трансформації сільськогосподарського сектору на початку ХХІ століття

  Дослідження процесу реалізації напрямів земельного реформування в Україні. Ознайомлення з перешкодами на шляху реформування й розвитку аграрного сектора. Аналіз перспектив його розвитку на шляху інтеграції до європейського економічного простору.
  
  статья [19,5 K], добавлен 14.08.2017
  

• Теорія соціально-технологічної парадигми як методологія визначення пріоритетів економічного розвитку України

  Оцінка технологічного розвитку української економіки в контексті світової еволюції технологічних парадигм. Зв’язок між впровадженням у виробництво науково-технологічних інновацій і довгостроковими коливаннями циклічного розвитку економічних процесів.
  
  научная работа [35,9 K], добавлен 11.03.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам