Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

Державне регулювання монополізму в трансформаційній економіці України

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

монополізм ринковий економіка

Актуальність теми дослідження. Забезпечення стійкого економічного зростання вітчизняної економіки потребує зменшення негативного впливу монополізму, рівень якого є досить високим, особливо на регіональних ринках. Засилля монополізму стримує розвиток економіки, провокує інфляційні процеси, перешкоджає вирішенню соціальних завдань.

Проблема ускладнюється тим, що монополізм в Україні характеризується низкою особливостей, які є наслідком тривалого панування адміністративного управління та обумовлюються трансформаційними процесами в економіці. В зв'язку з цим, пошук шляхів зменшення негативного впливу монополізації та вдосконалення державного регулювання діяльності монополій потребує врахування здобутків світової економічної науки і особливостей господарського механізму трансформаційної економіки.

Сучасна теорія функціонування монополій сформувалася завдяки дослідженням Джо Бейна, Дж. Стіглера, Д. Роста, Ф.М. Шерера, Р. Познера та інших учених. Підвищення рівня усуспільнення виробництва, посилення міжгалузевої та міжнародної конкуренції трансформують погляди на процеси концентрації та централізації виробництва і капіталу, а відповідно і на ступінь та способи регулювання монопольних виробничих структур, напрями реформування господарського механізму в сфері природної монополії. Проблеми регулювання монополізму в країнах з розвинутою економікою розглядають В. Кіп Віскузі, Джон М. Вернон, Джозеф Е. Гарінгтон, А. Бутиркін, Ю. Касьянов, О. Мостовенко, Н. Розанова, А. Циганов та інші.

Останніми роками підвищується увага вітчизняних економістів до проблем функціонування та регулювання монополізму в трансформаційній економіці. Насамперед це стосується сфери природного монополізму. Закономірності функціонування природних монополій та проблеми їх державного регулювання в трансформаційній економіці аналізують Є. Абрамова, А. Бабак, В. Венгер, Н. Малахова, Н. Матвєєва, І. Плінус, З. Попович, О. Романюк, Т. Юр'єва, Г. Башнянин, М.Долішній, І. Михасюк, Л. Гринів, М. Крупка, С. Панчишин, С. Реверчук та інші. Одночасно питання вдосконалення ціноутворення та державного регулювання монопольних цін залишається гостро актуальними. Насамперед потребує уваги діяльність природної монополії, частина якої в загальному обсязі виробництва є надмірно високою, а ціни мають тенденцію до неперервного зростання. Натомість механізм державного регулювання природної монополії є недосконалим, значною мірою втрачено контроль за ціноутворенням у цій сфері, що негативно позначається на діяльності підприємств інших галузей, обмежує їх конкурентоспроможність і провокує соціальну напруженість.

Особливе місце в секторі природної монополії займає житлово-комунальне господарство. Проблеми формування тарифів на послуги ЖКГ, розмежування видів діяльності, що належать до економічної і до природної монополії, а відповідно і особливостей їх регулювання виходять на перший план. Увага до цінового регулювання в сфері природної монополії обумовлена, насамперед, стійкою тенденцією до підвищення цін та тарифів, посиленням негативного впливу цього процесу на рівень витрат підприємств-споживачів, обмеженням конкурентоспроможності та можливостей розвитку підприємств. Проблема ускладнюється відсутністю міжгалузевих балансів цін, аналізу та прогнозів конкретного впливу зростання цін у сфері природної монополії на інші галузі та економіку в цілому.

Реформування сфери природної монополії передбачає врахування як загальних закономірностей формування виробничої та цінової політики в умовах монопольної влади, так і особливостей механізму функціонування природної монополії. Забезпечення ефективного регулювання сектору природної монополії та зменшення негативного впливу монополізму на економіку країни слід вважати актуальним напрямком наукових досліджень, який дозволяє поєднати сучасні теоретичні надбання теорії монополізму і нові підходи до оцінки діяльності монополістів, а також з'ясувати доцільність їх державного регулювання з урахуванням особливостей монополізму у трансформаційній економіці України. Усе це зумовило вибір теми дисертації, її мету, структуру та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напрямів науково-дослідної роботи кафедри економіки та підприємництва Луцького національного технічного університету за держбюджетною темою “Механізм реалізації політики сталого розвитку регіону” (номер держреєстрації 0106U000610), у рамках якої автором розроблено і обґрунтовано напрями реформування державного регулювання в сфері економічної та природної монополії в умовах трансформаційної економіки України, а також науково-дослідної роботи Львівської комерційної академії “Проблеми функціонування та розвитку економічних систем”. Автором обґрунтовано напрями тарифного цінового регулювання в сфері природної монополії і доведено необхідність їх державного регулювання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науковий аналіз функціонування монополії, а також визначення шляхів вдосконалення антимонопольного регулювання.

Дослідження поставленої мети здійснювалось через вирішення таких завдань науково-теоретичного, методичного і практичного характеру:

o розглянути сучасні теоретико-методологічні підходи до аналізу монополізму та його вплив на економіку країни;

o дослідити еволюцію формування природних монополій як об'єкта державного регулювання;

o проаналізувати теоретичні основи механізму державного антимонопольного регулювання в трансформаційній економіці України;

o дослідити сутність та особливості ринкової структури як чинника формування монополізму;

o виявити динаміку ринкових структур в українській економіці та її вплив на рівень монополізації;

o розглянути та оцінити основні стратегії монопольного ціноутворення та принципи його регулювання в економіці України;

o розробити рекомендації щодо перспектив державного регулювання монопольних ринкових структур в трансформаційній економіці України;

o удосконалити механізм державного антимонопольного регулювання в межах вітчизняної економіки;

o обґрунтувати напрями вдосконалення цінового регулювання у сфері природних монополій.

Об'єктом дослідження є функціонування природних монополій.

Предметом дослідження є механізм державного регулювання монополізму в умовах системної економічної трансформації в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є основні сучасні концепції, що досліджують механізм функціонування економічної і природної монополії та її вплив на економіку; праці зарубіжних та вітчизняних теоретиків та практиків з питань антимонопольного регулювання в умовах розвинутої і трансформаційної економіки, а також якісний аналіз та метод наукових абстракцій при обґрунтуванні категоріального апарату, системний та структурно-функціональний підходи для дослідження цінової диверсифікації у сфері житлово-комунального господарства, статистичний аналіз для виявлення тенденцій в розвитку ринкових структур, формування витрат та ціноутворення природних монополістів.

Інформаційною базою дослідження стали наукові праці українських та зарубіжних учених; законодавчі та нормативно-правові акти; офіційні публікації Світового банку; результати економічного дослідження, здійсненого під егідою АМК України, центру комплексних досліджень з питань антимонопольної політики та Інституту економіки та прогнозування НАНУ; матеріали Державного комітету статистики; Міністерства з питань житлово-комунального господарства; звіти Антимонопольного комітету України; періодична література.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному узагальненні, обґрунтуванні та уточненні підходів до регулювання монополізму в умовах трансформаційної економіки України. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у наступному:

вперше

здійснено всебічний аналіз організаційно-управлінського та економічного механізму державного регулювання монопольних утворень, що дало можливість систематизувати альтернативні теорії різних економічних шкіл щодо інструментів, принципів та закономірностей державного регулювання діяльності монополій, в тому числі природних;

із використанням мікроекономічного інструментарію на рівні дисертаційного дослідження здійснено багатоплановий аналіз формування регульованих цін у сфері природної монополії на прикладі житлово-комунального господарства України, який дає змогу обґрунтувати необхідність та конкретні напрями реформування регулювання тарифів;

уточнено

низку причин, що зумовлюють особливості монополізму в умовах трансформаційної економіки, та необхідність оновлення підходів до державного регулювання економічної та природної монополії;

напрями реформування державного регулювання в сфері економічної та природної монополії в умовах трансформаційної економіки України;

удосконалено

методичні підходи до визначення показників монополізації з урахуванням новітніх тенденцій в розвитку форм організації бізнесу та ринкових структур;

методичні підходи до аналізу витрат підприємств-природних монополістів на основі врахування динаміки як грошових витрат підприємства, так і його внутрішніх витрат, що не мають грошової форми, та визначення нормального прибутку;

механізм державного антимонопольного регулювання в Україні, в якому передбачається не лише боротьба з монополізмом та розвиток конкуренції, але й підтримка монополій з боку держави в тому випадку, якщо такі монополії сприяють підвищенню конкурентоспроможності країни;

набули подальшого розвитку

дослідження динаміки структури ринків в українській економіці;

дослідження досвіду антимонопольного регулювання монопольними структурами в країнах з розвинутою ринковою економікою;

виявлення тенденцій застосування цінової дискримінації житлово-комунальними підприємствами, що дало можливість визначити її наслідки для підприємств та економіки в цілому;

визначення показника вартості капіталу підприємств, що функціонують в сфері природної монополії, для обґрунтування і розрахунку регульованої ціни (тарифів).

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів полягає в тому, що узагальнені та розроблені основні теоретичні та методичні підходи до реформування та цінового регулювання монопольних структур у трансформаційній економіці можуть бути використані як на мікроекономічному рівні в процесі вдосконалення організації діяльності та ціноутворення підприємств, насамперед в сфері природної монополії, так і при формуванні політики макроекономічного антимонопольного регулювання з боку держави. Теоретичні положення дисертації використані у Луцькому національному технічному університеті при викладанні навчальних дисциплін “Політична економія”, “Державне регулювання економіки”, “Мікроекономіка” (довідка №895-15-25 від 13.05.08р.).

Практична значимість роботи полягає в тому, що основні її теоретичні положення і висновки, а також методичні рекомендації можуть стати концептуальною базою для розширення та формування практичних методів державного регулювання діяльності монополій в Україні. Окремі положення дослідження були апробовані в практичній діяльності Волинським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України при розробці розділу “Формування конкурентного середовища” в складі Програми економічного і соціального розвитку Волинської області на 2007, 2008 роки (довідка №73/142-995 від 05.08.08р.) та при формуванні Стратегії економічного і соціального розвитку Волинської області до 2015 року Головним управлінням економіки Волинської обласної державної адміністрації (довідка №836/08-17 від 24.07.08р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо негативного впливу монополізму на економіку України, на підставі яких виникає необхідність удосконалення механізму державного антимонопольного регулювання в сучасних умовах господарювання. Усі наявні в дисертації висновки та положення наукової новизни отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та практичні результати наукового дослідження доповідалися автором й одержали схвалення на науково-практичних конференціях: ІХ Міжнародна науково-практична конференція “Наука та освіта - 2006” (м. Дніпропетровськ 2006 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Перспективи економічного розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів” (м. Чернівці 2006 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Европейская наука ХХІ века: стратегия и перспективы развития - 2006” (м. Дніпропетровськ 2006 р.), ІІ Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція (м. Київ 2007 р.), ІІ Всеукраїнська студентська науково-практична конференція “Суспільство ХХІ століття: оптимізація функціонування основних ланок” (м. Луцьк 2007 р.), ІV Всеукраїнська наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених за темою “Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу” (м. Донецьк 2007 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Одеса 2008 р.), щорічно брала участь у науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Луцького національного технічного університету.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 4,54 др.ар. У фахових виданнях опубліковано 6 статей.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, списку використаних джерел (152 позиції) та 8 додатків на 15 сторінках. Структура дисертації відображає логіку дослідження та особливості характеру розробки наукової проблеми. Основний зміст дисертації викладено на 162 сторінках комп'ютерного тексту, містить 6 таблиць на 5 сторінках, 19 рисунків на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, проаналізовано стан розробки наукової проблеми, її значення для подальшого розвитку економічних досліджень, визначено мету та завдання дослідження, предмет, об'єкт і методи дослідження, сформульовано наукову новизну, практичне та теоретичне значення дисертаційної роботи, ступінь апробації одержаних результатів.

У першому розділі роботи “Теоретико - методологічні засади державного регулювання монополізму в трансформаційній економіці України” вивчено сутність монополізму та його вплив на обсяги виробництва, економічну та соціальну ефективність, розглянуто еволюцію поглядів на діяльність природної монополії, а також здійснено дослідження організаційно-управлінського та економічного механізму державного антимонопольного регулювання.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що визначення монополії змінюється і уточнюється в міру розвитку економіки, а механізми державного регулювання монополії, в тому числі природної, є недосконалими, при цьому значною мірою втрачено контроль за ціноутворенням в цій сфері, що негативно позначається на діяльності підприємств інших галузей, обмежує їх конкурентоспроможність і провокує соціальну напруженість.

За результатами проведеного дисертаційного дослідження встановлено, що однією з основних цілей антимонопольного регулювання є оптимізація розподілу ресурсів та досягнення ефективності економіки в цілому. В зв'язку з цим, напрями та способи впливу державного регулювання ґрунтуються на аналізі особливостей функціонування монополізованих ринків та формування ринкових цін. У роботі показано зміну підходів різних економічних шкіл до характеристики природної монополії у міру розвитку економіки, якісних змін в організаційній структурі бізнесу, посилення концентрації та централізації.

Автор аналізує дискусію щодо оцінки соціальних втрат від заниження випуску та завищення цін підприємствами-монополістами, наводить аргументи на користь та проти монополії щодо її впливу на розвиток виробництва, використання ресурсів та рівень економічних витрат.

У дисертаційній роботі акцентовано на тому, що ступінь та інструменти державного регулювання, повинні визначатися типом монополізованого ринку, що підлягає впливу для підвищення економічної ефективності, як у межах окремої галузі, так і економіки в цілому. У роботі показано типи монополізму, які виникають під впливом різних чинників (рис. 1).

У ході дослідження встановлено, що найбільш поширеним об'єктом державного регулювання є природна монополія. Для обґрунтування власної позиції дисертант звертає увагу на аналіз розвитку теорії природної монополії, дискусії щодо механізмів та наслідків функціонування. Розглядаються моделі, які характеризують умови реалізації ефекту субадитивності функції витрат, що виходить на перший план при аналізі природної монополії. Показано суперечливий вплив на обґрунтованість природної монополії та її тимчасовий характер таких чинників, як зміни в структурі ринку, в способах виробництва, в цінах на ресурси та еластичності попиту.

Аналізуючи вплив природної монополії на ефективність, автор відзначає поєднання її різних ефектів: забезпечення економічного прибутку, зниження трансакційних витрат, нарощування випуску при зменшенні вартості товарів і послуг, та дефектів: орієнтації на економію за рахунок погіршення якості товарів та послуг, гальмування внутрішньогалузевої конкуренції, підміні ринкового механізму адміністративним регулюванням, відсутності зацікавленості у вдосконаленні способу виробництва, завищенні цін, збагаченні за рахунок споживачів, гальмуванні розвитку інших галузей, що виступають споживачами продукції природного монополіста. Саме наявність дефектів, на думку автора, є підставою для державного регулювання природної монополії, а низький рівень реалізації на практиці названих ефектів зумовлює необхідність його вдосконалення.

Размещено на http://allbest.ru

Рис. 1. Типи монополізму

Другий розділ дисертаційної роботи “Аналітична оцінка системи державного регулювання монопольних ринкових структур” присвячений дослідженню впливу ринкових структур на формування монополізму, виявленню тенденцій зміни ринкових структур та особливостей монополізму в економіці України.

На думку автора, застосування узагальнюючих статичних показників ринкової частки, грошових витрат і доходів та їх співвідношення для оцінки монопольних ринкових структур є недостатнім для об'єктивної оцінки ступеня монополізації та рівня монопольного надприбутку. У роботі обґрунтовується необхідність переходу до аналізу динаміки результатів виробництва та виторгу у порівнянні з динамікою не лише грошових, але й внутрішніх витрат. Проте неможливість точного визначення внутрішніх витрат, пов'язаних з використанням власних ресурсів підприємств, передбачає їх опосередковану оцінку через рівень банківських відсотків, ринкові ставки орендної плати тощо.

У реферованому розділі наголошено, що при регулюванні ринкових структур в Україні мають враховуватись як світові тенденції, так і особливості формування вітчизняних монопольних структур. Дисертант доходить висновку, що наявне в Україні антимонопольне регулювання спрямоване головно на потреби виробників, задоволення економічних інтересів найвпливовіших зацікавлених лобістських економічних груп. Умовами для підтвердження таких оцінок, на думку автора, є суттєвий вплив потужних бізнесових груп на законодавчу діяльність, багаточисельність представників зацікавленого бізнесу у владних структурах, відсутність незалежності законодавчих та судових органів влади тощо.

У ході дисертаційного дослідження з'ясовано, що при достатньо високому рівні концентрації в промисловості України монополія стримується високим рівнем відкритості економіки. Попри тенденцію до поступового зниження рівня монополізації, невиправдано високим є рівень концентрації низки потенційно конкурентних ринків. Частка монопольного сектора у вітчизняній економіці досягає 40 %, залишаючись суттєво вищою на регіональних ринках (таблиця 1). При цьому 36,6 % усіх монополізованих ринків складають ринки природної монополії, 4/5 з яких представлені сферою житлово-комунальних послуг. Останнє обумовило зосередження уваги в дисертаційній роботі на проблемах вдосконалення регулювання передовсім в основних підгалузях житлово-комунального господарства.

У дисертації обґрунтовується позиція, щодо необхідності відмови від традиційного курсу на розкрупнення підприємств, який зумовив руйнування цілісних виробничих комплексів у вітчизняній економіці, зростання трансакційних витрат та здорожчання продукції без посилення диверсифікації виробництва, і здебільшого негативно вплинув на діяльність окремих підприємств та економіки в цілому. Дисертант виходить з того, що збільшення розмірів компаній є виробничою необхідністю з позиції досягнення мінімально ефективного обсягу виробництва, створення сучасної ефективної виробничої структури та підтримання конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. В зв'язку з цим, визначення монопольного становища виробника за розмірами підприємства, на думку автора, є застарілим і нераціональним, а політика стримування концентрації - неефективною.

Таблиця 1. Показники питомої ваги ринкових структур у різних регіонах України Конкуренція в Україні. Аналітична доповідь щодо стану, тенденцій і проблем розвитку економічної конкуренції в Україні у 2000-2005 роках .- АМКУ, ЦКДПАП, ДУ ІЕЛ НАНУ.- 2005.- с. 16

Автор звертає увагу на те, що недорозвиненість конкурентного середовища у вітчизняній економіці спричиняє низьку ефективність опосередкованого регулювання і домінування неринкових методів впливу для захисту споживачів від зловживання монополій. Проведений аналіз показує, що використання як важеля опосередкованого регулювання непрямих податків за фіксованими ставками сприяє підвищенню середніх витрат і зумовлює зниження вигідності виробництва. Аналогічно впливає як обкладання продукції акцизом, так і необхідність включення до ціни податку на додану вартість. Негативним наслідком такого регулювання, на думку дисертанта, є стимулювання зростання цін при зменшенні податкових надходжень до бюджету через скорочення обсягів виробництва і споживання.

У роботі автор звертає увагу на те, що суттєвий вплив на конкурентоспроможність української продукції справляє діяльність природних монополій. Розвиток виробництва гальмується неперервним зростанням тарифів, яке обумовлене, насамперед, високою енергомісткістю виробництва на підприємствах-споживачах, застарілими технологіями, великими втратами ресурсів і, отже, високою собівартістю товарів та послуг природних монополістів. Удосконалення антимонопольного регулювання, поряд з цими чинниками, повинно враховувати вертикальну інтегрованость природно-монопольних структур для обґрунтованого розмежування природно-монопольних та потенційно-конкурентних видів діяльності.

У ході дослідження встановлено, що найскладніші проблеми в цьому плані накопичені в сфері житлово-комунального господарства. Державне регулювання в цій сфері обмежує стимули до приватного інвестування, особливо в умовах занепаду матеріально-технічної бази. Приватизація у сфері водо- та енергопостачання здебільшого призводить до хижацької експлуатації існуючої інфраструктури і провокує підвищення аварійності з високим втратами. Об'єднання в одній господарській структурі різних видів діяльності ускладнює контроль за рухом грошових коштів і породжує можливість їх перекачування між сферами діяльності та розкрадання.

Доведено, що забезпечення якісними послугами тієї частини населення, яка за них своєчасно сплачує, і унеможливлення перерозподілу коштів на користь тих, хто не оплачує послуг, особливо мешканців з високими доходами, вимагає прискореної підготовки та запровадження Житлового кодексу. Відселення мешканців, що не сплачують за отримані послуги, повинно вирішуватись як з врахуванням досвіду, накопиченого в європейських країнах, так і особливостей трансформаційної економіки.

Третій розділ роботи “Проблеми та перспективи державного регулювання монополізму” присвячено оптимізації чинного механізму державного антимонопольного регулювання в Україні, а також дослідженню цінового регулювання природної монополії та обґрунтуванню напрямів його вдосконалення.

Механізм державного антимонопольного регулювання, на нашу думку, є способом організації економічних відносин між учасниками антимонопольного процесу з метою координації їх діяльності та створення передумов для успішного вирішення соціально-економічних проблем в Україні, а також подальшого економічного зростання.

Однак конкурентні умови, що змінюються, часто потребують від підприємств відповідного реагування та адаптацію до нових ринкових умов. На ефективний розвиток конкуренції впливає державне регулювання, в системі якого важливою складовою є саме антимонопольна політика. Тому, в першу чергу, держава має бути зацікавлена у розробленні дієвого механізму розвитку та підтримки конкуренції на вітчизняному ринку з одночасним захистом вигідних монопольних утворень.

Як видно з рис.2, пріоритетною метою механізму державного антимонопольного регулювання є мета, що спрямована на досягнення соціально-економічної стабільності і подальше економічне зростання країни.

У ході дослідження функціонування природних монополій встановлено, що найскладніші проблеми в цьому плані накопичені у сфері житлово-комунального господарства. Тому, на думку дисертанта, одним з найважливіших моментів при визначенні регульованої ціни (тарифу) має бути забезпечення можливості оновлення матеріально-технічної бази функціонуючих підприємств житлово-комунального господарства, бо вона є вкрай зношеною і використовується на межі можливостей. Акцентовано, що обов'язковою умовою отримання бюджетних коштів має бути гарантія у їх використанні для вдосконалення технології тепло- та електропостачання. Це має стати основою підвищення продуктивності і, таким чином, підвищення зарплати працівників сфери житлово-комунального господарства при зниженні собівартості послуг. Практика свідчить, що там де підвищення тарифів спрямоване на оновлення техніки і технології, зростання якості послуг, інвестиційна привабливість об'єктів зростає.

У дисертації автор звертає увагу на те, що підвищення тарифів у сфері житлово-комунального господарства значною мірою спричинене неефективним господарюванням, яке в свою чергу породжене занепадом матеріально-технічної бази і застарілістю технологій, громіздкістю управлінських схем, відсутністю належної економічної зацікавленості у підвищенні результатів діяльності кожної господарської ланки. Слабкість матеріально-технічної бази викликає високі витрати і необхідність їх компенсації через тарифи. Це в свою чергу, провокує закляте коло консервації існуючого стану через об'єктивні труднощі своєчасної і повної оплати послуг населенням при його обмеженій платоспроможності:

Рис 3. Взаємозв'язок між рівнем розвитку виробництва, його результатами та рівнем цін у сфері житлово-комунального господарства

У роботі показано, що одним з найскладніших і суперечливих є питання обґрунтованого розподілу між споживачами постійних витрат, величина яких не залежить безпосередньо від обсягу наданих послуг кінцевим споживачам (витрати на утримання, технічне обслуговування та ремонт обладнання і мереж, створення резервних потужностей). Вирішення проблеми залежить від того, який підхід є домінуючим: соціальний чи економічний. Адже постійні витрати можуть розподілятись пропорційно між споживачами послуг, або з врахуванням платоспроможності різних груп споживачів та актуальності їх соціального захисту.

Специфіка реформування державного регулювання природних монополій вимагає переходу до ціноутворення на основі чітких принципів, що стимулюють оптимальне використання ресурсів, мінімізацію витрат, а також забезпечення ефективного контролю за формуванням цін. Поряд з цим, впевненість підприємств у отриманні субсидій і підтримці з боку влади у будь-якому випадку загрожують спотворенням господарських рішень та суттєвим ослабленням стимулів до економії витрат.

Залучення досвідчених та фінансово забезпечених інвесторів створює можливість впровадження новітніх технологій, що сприяють зниженню втрат при транспортуванні води, тепла, електроенергії та їх ефективному використанню. А це є основою для зниження витрат і, отже, собівартості послуг при підвищенні їх якості. Для підтримки і оновлення обладнання, що забезпечує водо-, енерго- та теплопостачання населення у вартість тарифів на послуги житлово-комунального господарства мають включатись амортизаційні відрахування, видатки на капітальний ремонт та інвестиційні видатки на створення додаткових потужностей.

Автор обґрунтовує позицію, що для підвищення ефективності тарифної політики необхідно розмежувати функції регулювання та управління процесом формування тарифів. На загальнодержавному рівні має здійснюватись методичне обґрунтування розрахунку собівартості послуг; визначення переліку послуг, ціни на які регулюються державою; унормування самого процесу перегляду тарифів і забезпечення його передбачуваності в часі; встановлення стандартів, що найповніше враховуватимуть співвідношення витрат та вигід державного регулювання в різних регіонах. Вирішення цих питань дозволить реалізувати на практиці ефекти регулювання тарифів на місцевому рівні, що виражаються у більш точному врахуванні економічних умов функціонування виробників та постачальників послуг, альтернативних місцевих можливостей для диференціації послуг та їх джерел, підвищенні зацікавленості споживачів у збільшенні інвестування власних коштів у вирішення проблеми, що сприяє подоланню дефіциту фінансування оновлення технічної бази та економії обмежених державних ресурсів.

ВИСНОВКИ

У дисертації науково обґрунтовано зміну підходів до антимонопольного регулювання у зв'язку з підвищенням рівня усуспільнення виробництва, досліджено динаміку ринкових структур та особливості монополізму в трансформаційній економіці України. Проведене дисертаційне дослідження дає підстави зробити такі конкретні узагальнення та висновки.

1. Якісні зміни в організації та структурі бізнесу зумовлюють оновлення теорії монополії і механізму її впливу на розвиток виробництва та його ефективність. Масштаби суспільних втрат від діяльності монополії залежать від еластичності попиту, способів отримання монопольної ренти, рівня підтримки урядовими структурами та чиновниками, ступеня використання ресурсів. Переоцінка ролі монополії полягає у визнанні її ефективності та потенційної конкурентоспроможності.

2. Неоднозначність зв'язку ринкової структури, рівня монополізму та ринкової поведінки підприємств зумовлює суперечливість в оцінках впливу високої концентрації галузевого ринку на ефективність галузі, що зумовлює перенесення акценту в антимонопольному регулюванні на забезпечення організаційно-правових умов вільного доступу на висококонцентровані ринки.

3. Рівень концентрації у вітчизняній промисловості є досить високим, хоча в цілому економіка відстає від розвинутих економік, що не відповідає потребам забезпечення її конкурентоспроможності в умовах посилення міжнародної конкуренції. В останні роки реалізується тенденція до зниження частки монополізованих ринків, але в цілому на монополізованих ринках та ринках з ознаками домінування діють 30% підприємств. Третина монополізованих ринків представлена природною монополією, насамперед сферою житлово-комунальних послуг.

4. Ринкова структура конкретних галузей є неоднорідною і досить динамічною. Ступінь монополізації регіональних ринків є значно вищим, ніж в економіці загалом. Тенденція до зниження ступеня монополізації української економіки гальмується чинниками, що не пов'язані зі структурою ринків, насамперед нерівністю конкурентних умов, недосконалістю законодавства, втручанням владних структур, що зумовлює необхідність вдосконалення державного регулювання монопольних ринкових структур у трансформаційній економіці України.

5. Дієвість антимонопольного регулювання в трансформаційній економіці стримується дискусійністю підходів до природи бар'єрів вступу в галузь та їх впливу на рівень витрат, на розподіл ресурсів і добробут; відсутністю критеріїв оптимальних меж державного регулювання на висококонцентрованих ринках. У процесі регулювання має враховуватись підвищення необхідного рівня концентрації виробництва конкретних галузей; зміни в оцінці впливу концентрації на рівень монополізації, ефективність виробництва та конкурентоспроможність виробників.

6. З обмеження концентрації антимонопольна політика має переорієнтовуватись на стимулювання ефективності за рахунок оновлення технологій, посилення кооперації та конкурентоспроможності вітчизняного виробництва. Замість стримування утворення фінансово-промислових груп, антимонопольне регулювання має бути націлене на цінове регулювання їх функціонування, підпорядкування їх діяльності загальнонаціональним інтересам шляхом участі держави в управлінні ними та розвиток контрактної системи. Від захисту прав виробників акцент в регулюванні має зміститись на захист прав споживачів для збалансування інтересів виробників і споживачів.

7. Осучаснення антимонопольного регулювання передбачає врахування особливостей монопольного ціноутворення, динаміки економічних витрат та прибутку підприємств-монополістів. Цінове регулювання має спрямовуватись на посилення контролю за штучним завищенням чи заниженням цін, їх вертикальною фіксацією та упередженні цінових зловживань на домінуючих підприємствах.

8. Досягнення стабільності соціально-економічної системи, а також забезпечення економічного зростання країни, мають бути об'єктивними причинами підвищення дієвості механізму державного антимонопольного регулювання в межах вітчизняної економіки. При цьому ефективність даного механізму повинна забезпечуватися органічним поєднанням регуляторного, контролюючого і стимулюючого впливу з боку держави.

9. Найгострішими проблемами державного регулювання ціноутворення у сфері природної монополії на сьогоднішній день є: відсутність єдиної методологічної бази щодо порядку встановлення та регулювання тарифів; непрозорість формування тарифів, що суттєво ускладнює їх регулювання; неефективність існуючого способу регулювання через обмеженість верхньої межі ціни на соціально прийнятому рівні; відсутність обґрунтованих методик розрахунку вартості капіталу та норми прибутковості, що забезпечує самоокупність діяльності та можливість самофінансування підприємств; гіпертрофований вплив політичної складової на встановлення тарифів.

10. Основними напрямами тарифного цінового регулювання у сфері природної монополії повинні стати: ціноутворення на основі чітких принципів, що стимулюють оптимальне використання ресурсів та мінімізацію витрат; формування ефективного контролю за ціноутворенням; забезпечення повного відшкодування підприємствам обґрунтованих економічних витрат, що включають альтернативну вартість застосування залучених ними ресурсів; регулювання ціни на рівні, що гарантує отримання підприємствами нормального прибутку; перехід від простого підвищення тарифів до посилення цінової диверсифікації з врахуванням затрат на кожний конкретний вид послуг; подолання різнобою у розмірах фактичних платежів на аналогічні послуги за рахунок посилення регулювання на загальнодержавному рівні; розмежування функцій регулювання та управління; оптимальне поєднання загальнодержавного та місцевого цінового регулювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Зелінська О.М. Методологія дослідження теорії монополій // Науковий вісник Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка: Економіка і регіон. - № 1(8). - 2006. - С.73-75.

2. Зелінська О.М. Принципи та стратегії монопольного ціноутворення //Економічні науки. - Серія “Економічна теорія та економічна історія”. Збірник наукових праць. Луцький державний технічний університет. - Випуск 3 (11). - Луцьк, 2006. - С. 66-79.

3. Зелінська О.М. Особливості функціонування та регулювання природного монополізму / Зелінська О.М. // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна. - Випуск 27 - Львів: кооп Освіта, 2007. - С.34-56.

4. Зелінська О.М. Теоретичні аспекти еволюції теорії монополій //Економічні науки. - Серія “Економічна теорія та економічна історія”. Збірник наукових праць. Луцький державний технічний університет. - Випуск 4 (15). - Луцьк, 2007. - С. 66-79.

5. Зелінська О.М. Удосконалення економічного регулювання монополізму в трансформаційній економіці //Науковий вісник НЛТУУ: Збірник науково-технічних праць.- Львів: НЛТУУ України, 2008. - Вип. 18.2.- С. 172-186.

6. Зелінська О.М. Особливості застосування цінової дискримінації природними монополістами //Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУУ. - 2008. - Вип. 18.3. - С. 219-227.

За матеріалами конференцій

7. Зелінська О.М. Структура ринку як фактор формування монополізму //ІХ Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта - 2006” 23-31січня 2006року. - Том 6. - Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта 2006. - С. 64-66.

8. Зелінська О.М. Особливості управління монополізмом в процесі євроінтеграції // Всеукраїнська науково-практична конференція “Перспективи економічного розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів” 23-24 березня 2006 р. м. Чернівці. - С. 309-311.

9. Зелінська О. М. Суть та вплив монопольної влади на монопольне ціноутворення // І Міжнародна науково-практична конференція “Європейская наука ХХІ века: Стратегия и перспективы развития - 2006” 22-31 травня 2006р. - Том 9. - Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта 2006. - С. 63-65.

10. Зелінська О. М. “Вхідні бар'єри” та їх вплив на процес монополізації ринку // Тези ХХІ-ої науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу (гуманітарний напрямок). - Луцьк: Навчально-науковий відділ ЛДТУ, 2006. - С. 136-137.

11. Зелінська О. М. Концентрація як фактор формування монополізму // ІІ всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція “Науковий потенціал України 2007” 27-29 березня 2007 р. м. Київ. - С. 11-12.

12. Зелінська О. М. Сутність та державне регулювання природного монополізму” // ІІ всеукраїнська студентська науково-практична конференція “Суспільство ХХІ століття: оптимізація функціонування основних ланок”19-20 квітня 2007 року, м. Луцьк. - С. 127-129.

13. Зелінська О. М. Аналіз монопольного ціноутворення в системі антимонопольного регулювання // ІV всеукраїнська наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених за темою “Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу” 24-26 квітня 2007 року, м. Донецьк. - С.34-38.

Размещено на Allbest.ru