Організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційної діяльності України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

УДК 338.24:336.221:631.145

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО - ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

ЧУЧКО ОЛЕНА

ПЕТРІВНА

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент Третяк Вікторія Павлівна, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри економіки та менеджменту

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Галуза Станіслав Григорович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління кандидат економічних наук, доцент Коюда Віра Олексіївна,

Харківський національний економічний університет, доцент кафедри менеджменту

Захист відбудеться 12 грудня 2008 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою:

61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. IV-11.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий "11" листопада 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.П. ТретякРазмещено на http://www.allbest.ru/

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Після вступу України до СОТ і підготовки української економіки до вступу в ЄС з особливою гостротою постає питання про збільшення конкурентноздатності вітчизняної продукції. Світовий досвід показує, що це досягається на основі використання переваг інноваційної моделі розвитку.

Однак з різних причин країна, як і раніше, перебуває на стадії пошуку оптимального поєднання вільного ринкового й державного управління своїм національним господарством. Нерозв'язаність цих питань визначило тему, цілі і задачі цієї роботи.

Ступінь наукової розробки проблеми. Істотний внесок в теорію державного регулювання ринкової економіки в цілому та державного регулювання інноваційних процесів, зокрема, зробили Дж. Кейнс, М. Кондратьєв, Я. Корнаі, Нельсон Річард Р., Б. Санто, Дж. Стігліц, М. Туган-Барановський, Уінтер Сідней Дж., П. Фрімен, Й. Шумпетер та інші.

Питанням розробки методології державного регулювання в умовах ринкової трансформації економіки присвячені роботи відомих українських та зарубіжних учених-економістів таких, як Л. Абалкіна, В. Амітана, В. Бабича, Є. Воробйова, С. Галузи, А. Гальчинського, В. Гейця, Б. Данілішина, Б. Малецького, Д. Прейгера, В. Семиноженка, Р. Фатхутдінова, М. Хвесика, Ю. Яківця, М. Якубовського та інших. Безпосередньо проблема державного регулювання в умовах глобалізації інноваційного розвитку досліджувалася в роботах З. Адамова, Л. Антоненка, М. Бекетова, М. Буги, С. Глаз'єва, І. Єреська, П. Завліна, О. Овечкіна, А. Сухорукова, В. Третяк, Т. Циби, Н. Шелюбської, Я. Яцківа та інших.

Разом з тим ряд питань, пов'язаних з теоретичним осмисленням і удосконаленням механізмів державного регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації, залишаються нез'ясованими, зокрема, стимулювання в цій сфері. Недостатня наукова розробленість вищезазначених проблем і гостра практична необхідність реалізації інноваційної моделі розвитку в умовах глобалізації визначили актуальність дослідження, обумовили вибір теми, її мети, завдання і методологічний інструментарій дослідження.

Зв'язок з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт кафедри економіки та менеджменту Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного і виробничого потенціалу України", номер державної реєстрації 0104U000676, "Організаційно-економічний механізм стратегічного управління інноваційною моделлю", номер державної реєстрації 0108U001375. Зокрема, розробки дисертанта увійшли до звіту з вище названих тем за підрозділами, що характеризують виявлення протиріч у діючих механізмах державного регулювання інноваційних процесів та обґрунтуванні пропозицій щодо стимулювання інноваційних процесів.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є обґрунтування концептуальних підходів удосконалення державного регулювання організаційно-економічного механізму управління інноваційними процесами в Україні в умовах глобалізації інноваційного простору.

Задачі, що витікають з поставленої мети, що були поставлені і вирішені в процесі дисертаційного дослідження, полягають у наступному:

- уточнено понятійний апарат економічної сутності інноваційних процесів у національному господарстві;

підготовлено пропозиції концептуального характеру щодо посилення державного стимулювання розвитку інноваційного потенціалу окремих регіонів країни;

виділено основні фактори, що стримують стимулюючу роль держави в процесі реалізації інноваційної моделі розвитку;

виявлено протиріччя між принципами державної інноваційної політики й організаційно-економічних механізмів стимулювання використання досягнутого інноваційного потенціалу за матеріалами промислово розвинутих інноваційно активних регіонів;

показано особливості державного управління інноваційною діяльністю на різних фазах світового макроекономічного циклу розвитку;

узагальнено концептуальні підходи й методичні засади формування інноваційної моделі розвитку та організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності;

обґрунтовано й запропоновано концептуальні засади організаційно-економічного механізму стимулювання державою інноваційної діяльності.

Об'єктом дослідження виступають економічні процеси державного управління у сфері стимулювання інноваційної діяльності національного господарства.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційної діяльності в системі управління національним господарством, теоретико-методологічні аспекти його удосконалювання в умовах формування глобального інноваційного простору.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження являється циклічно-хвильова парадигма та її складові - теорія циклів, теорія систем, теорія еволюції технологічних укладів.

З метою досягнення цілі та вирішення поставлених задач були використані загальнонаукові методи. Основними з них є:

-метод теоретичних узагальнень і порівнянь - для порівняння "довгих" інноваційних циклів і моделей державного регулювання інноваційних процесів в розвинених і країнах, що розвиваються, протягом XX століття;

-метод логічного моделювання - для розробки концептуальних засад удосконалювання організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації;

-діалектичний метод - для виявлення взаємозв'язку між результатами державних інноваційних стратегій і врахування в них особливостей національних господарств окремих країн;

-конкретно-історичний метод - для виявлення особливостей державного регулювання інноваційних процесів на різних фазах довгого інноваційного циклу в ряді країн;

- порівняльний аналіз - при виявленні загальних і специфічних складових у системі державного регулювання економіки окремих регіонів України;

-системний підхід - для обґрунтування рекомендацій по удосконалюванню організаційно-економічного механізму державного стимулювання інноваційних процесів;

- графічний метод - для вивчення й візуального відображення "довгих" циклів інноваційного розвитку в розвинених і країнах, що розвиваються;

Інформаційну базу дослідження складають нормативно-правові документи України по формуванню і реалізації інноваційної моделі розвитку, зокрема, щодо використання в процесі державного регулювання організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності, роботи українських і закордонних авторів за темою дослідження, статистична база даних по Україні та окремих регіонах, матеріали міжнародних організацій по використанню інтелектуальної власності в інноваційному розвитку національних господарств окремих країн.

Логіка та структура дисертаційного дослідження. Структура дослідження полягає у виділенні трьох взаємозалежних відособлених рівнів використання організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності. Логікою дослідження є рух від загального до часткового в рамках державного регулювання національного господарства.

У першому аспекті загальним виступає світовий (глобальний) інноваційний простір світової економіки, яка визначає загальні тенденції, принципи та вектор міжнародного співробітництва окремих країн в інноваційній сфері, а частковим - національне господарство України зі своїм економічним простором та власними методами державного регулювання інноваційної діяльності.

У другому аспекті загальним виступає національне господарство країни, що управляється державою за допомогою організаційно-економічних механізмів з орієнтацією на довгострокові національні пріоритети розвитку, а частковим - окремі галузі, підкомплекси, які мають свої, лише їм притаманні механізми державного регулювання й стимулювання інноваційної діяльності перед вступом до ЄС.

У третьому аспекті загальним виступає єдина цілісна система державного управління національним господарством, а частковим - стимулюючі функції держави, що реалізуються через використання специфічного організаційно-економічного механізму.

У цій триєдності полягає особливість авторської логіки дослідження протиріч та труднощів переходу України до інноваційної моделі розвитку після вступу до СОТ при посиленні конкурентної глобальної боротьби на всіх товарних ринках наукомісткої продукції в ХХІ столітті.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці концептуальних підходів до удосконалення організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності в умовах підготовки до вступу в ЄС.

Одержано такі наукові результати:

удосконалено:

- виявлені тенденції та основні фактори, що суттєво впливають на інноваційну діяльність в Україні й зумовлюють необхідність удосконалення діючих механізмів державного регулювання економічних процесів інноваційної сфери;

- встановлені розходження в інноваційній сфері окремих ведучих регіонів країни, що потребують диференційованого підходу при удосконаленні системи державного регулювання організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності;

- обґрунтовано пропозиції концептуального характеру по удосконаленню організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності України в умовах наростаючого впливу депресивної фази світового економічного циклу;

дістало подальшого розвитку:

- уточнено поняття "інновація" в контексті змісту економічної категорії ринкової економіки "прибуток" у виробничій сфері національного господарства;

- розширено наукове уявлення про вплив фаз великих економічних циклів світової економіки на вибір методологічних підходів удосконалення організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності;

- показано відсутність стимулюючого впливу існуючого організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності на ділову активність основних учасників інноваційної сфери;

- виявлено протиріччя між стратегічними цілями системи державного регулювання економічними процесами національного господарства і практичними результатами, зокрема, у зменшенні чисельності ведучих категорій працівників інноваційної сфери.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання пропозицій по стимулюванню інноваційної діяльності дає можливість обґрунтувати напрямок і перспективи інноваційного розвитку промислових підприємств регіону, у тому числі ВАТ ДХК "Донвуглереммаш" та ДП "Макіїввугілля", що підтверджено довідкою про впровадження Головного управління економіки Макіївської міської ради (довідка про впровадження № 22/184 від 17.09.2007 р.).

Класифікацію факторів, що стримують реалізацію інноваційної моделі розвитку через стимулювання інноваційної діяльності, використано Відкритим акціонерним товариством державною холдінговою компанією "Донвуглереммаш" при розробці "Плану розвитку підприємства на 2008-2010 рр.", протокол № 15 від 22.10.2007 р. (довідка про впровадження № 31/78 від 02.11.2007 р.).

Концептуальні підходи по удосконаленню організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності використовуються в навчальному процесі на кафедрі економіки та менеджменту економічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна при вивченні курсу "Регіонально-адміністративний менеджмент" (довідка про впровадження № 2101-18/04 від 15.04.2008 р.). У Макіївському економіко-гуманітарному інституті на економічному факультеті результати дослідження використовуються при вивченні курсу "Економіка і організація інноваційної діяльності" (довідка про впровадження № 01/1122 від 14.12.2007 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в поглибленні існуючих в економічній науці теоретичних уявлень про роль, методи та механізми державного стимулювання інноваційної діяльності в національному господарстві країни. Зокрема, обґрунтовано пропозиції концептуального характеру по удосконаленню організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності України в умовах наростаючого впливу депресивної фази світового економічного циклу.

Висновки і рекомендації, викладенні в роботі, зроблені автором самостійно. Щодо наукових праць, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача відображено в авторефераті, у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні висновки, пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження доповідалися автором на міжнародних та галузевих науково-практичних конференціях:

-міжнародній науково-практичній конференції аспірантів і студентів "Проблеми розвитку фінансової системи України", Сімферополь, 2005 р.;

-міжнародній науково-практичній конференції учених і спеціалістів "Теорія і практика підприємницької діяльності", Сімферополь, 2006 р.;

-науково-практичній конференції "Стратегія економічного розвитку України: тенденції, пріоритети, перспективи", Харків, 2006 р.;

- міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми економіки і управління підприємством", Жовті Води, 2007 р.;

-V Всеукраїнській науково-практичній конференції "Стан та проблеми інноваційної розбудови України - 2007", Дніпропетровськ, 2007 р.;

- V Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих учених "Наукові концепції і практика реалізації стратегії інноваційного розвитку України та її регіонів", Донецьк, 2007 р.

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладено в 11 роботах загальним обсягом 2,89 друк. аркушів, із яких 6 статей обсягом 2,24 друк. аркуша - у фахових наукових виданнях ВАК України. П'ять статей у спеціалізованих виданнях обсягом 2,04 друк. аркушів написано автором одноособово. У статтях, написаних у співавторстві, частка автора складає 0,24 друк. аркуші.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 221 найменування та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 238 сторінок комп'ютерного тексту, в тому числі 28 таблиць, 13 рисунків, 15 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Місце і роль організаційно-економічних механізмів

у реалізації інноваційної моделі розвитку" розкрито понятійний апарат, зокрема, проаналізовано етимологію категорії "інновація", досліджено сутність організаційно-економічного механізму в системі державного управління національним господарством.

Дослідження показало, що інноваційна діяльність у ринковій економіці, з'явившись як відособлений вид виробничої діяльності, своїми коренями заглиблена у процес реалізації досягнень науково-технічного прогресу. Інновація є завершальною формою науково-технічного прогресу, у якому фундаментальні й прикладні наукові дослідження виходять на стадію виробничої перевірки. Найбільш широке науково-теоретичне обґрунтування базової дефініції "інновація" було розроблено всесвітньо відомим австрійським ученим-економістом Й. Шумпетером. Цей учений усю виробничу діяльність розглядав як ланцюг послідовних взаємозалежних інноваційних процесів. Саме його науково-теоретичної концепції автор дотримується у своєму дослідженні. У цьому контексті в роботі проведено порівняльний аналіз поглядів світових класиків економічної науки на прибуток.

У нинішній економічній літературі термін "механізм" розуміється як система пристосування, спосіб, що визначає порядок, черговість певного виду діяльності, тобто взаємозалежну систему визначених ланок і елементів, які приводяться в дію. У рамках паспорта наукової спеціальності, теми, мети і задач дослідження авторське розуміння змісту терміна "організаційно-економічний механізм" у системі державного управління національним господарством містить ряд базових вихідних уявлень.

На основі аналізу еволюції організаційно-економічного механізму державного стимулювання інноваційної діяльності зроблено висновок про те, що всі реформи в інноваційній сфері в нашій країні закінчуються, як правило, на рівні організаційних заходів, замість осмислення дій інституцій і забезпечення реалізації їхніх повноважень. Особливу увагу приділено впливу економічних циклів на інноваційну діяльність у контексті теорії Кондратьєвських циклів, показано, що процеси глобалізації навряд чи перервуть циклічну динаміку.

З 2006 р. в економічній літературі зростає кількість публікацій, у яких різними експертами і дослідниками позначалися ознаки нової світової економічної кризи. Автором представлено періодизацію циклічного розвитку світової економічної системи майже за 300 років (1753-2041 рр.). Це стало підставою для пропонування специфічних засобів державного регулювання на різних фазах циклу.

У другому розділі "Дослідження ефективності організаційно-економічних механізмів управління інноваційною діяльністю в Україні" показано, що стимулювання інноваційної діяльності при переході до постіндустріальної економіки, на жаль, поки що не має чіткої системної спрямованості.

У 2007 р. підприємствами України було витрачено на інноваційну діяльність близько 10,85 млрд. грн., що в 6,2 рази перевищує показники 2000 р. Основну частину зростання витрат забезпечено в таких галузях, як машинобудування, харчова промисловість, хімічна промисловість і металургія, що мають високу експортну спрямованість виробничої діяльності (табл. 1).

Таблиця 1 Інноваційна активність промислових підприємств в Україні

Рік	Питома вага підприємств	Загальна сума витрат, млн. грн.	У тому числі за напрямками (млн. грн.)
	Займалися інноваціями, %	Упроваджували інновації, %		Дослідження і розробки	Придбання нових технологій	Підготовка виробництва для впровадження інновацій	Придбання машин і обладнання, пов'язаних з упровадженням інновацій	Інші витрати
2000	18,0	14,8	1760,1	266,2	72,8	163,9	1074,5	182,7
2001	16,5	14,3	1979,4	171,4	125,0	183,8	1249,4	249,8
2002	18,0	14,6	3018,3	270,1	149,7	325,2	1865,6	407,7
2003	15,1	11,5	3059,8	312,9	95,9	527,3	1873,7	250,0
2004	13,7	10,0	4534,6	445,3	143,5	808,5	2717,5	419,8
2005	11,9	8,2	5751,6	612,3	243,4	991,7	3149,6	754,6
2006	11,2	10,0	6160,0	992,9	159,5	954,7	3489,2	563,7
2007	14,2	10,5	10850,9	986,5	328,4		7471,1	2064,9
2007 до 2000, % (п.п.)	-3,8	-4,3	616,5	370,5	451,1		695,3	1130,2

Аналіз структури витрат по напрямках інноваційної діяльності показав, що в даний час основна увага приділяється фінансуванню безпосередньо процесів упровадження нововведень, здатних у відносно короткий термін забезпечити окупність вкладених коштів. Так, основні витрати припадають на придбання й упровадження машин, устаткування та установок (68,8% у загальному обсязі інноваційних витрат). У 2007 р. відсутні витрат на виробниче проектування і підготовку виробництва для впровадження інновацій. Викликає заклопотаність тенденція зменшення частки витрат на придбання нових технологій з 4,1% у загальному обсязі в 2000 р. до 3,0 % у 2007 р.

Серед інноваційно активних, промислово розвинутих регіонів автором досліджені Харківська та Донецька області. Виконане дослідження показало, що харківські промислові підприємства посідають досить помітне місце в інноваційній діяльності країни - у 2006 р. тим або іншим видом інноваційної діяльності в промисловості регіону займалися 143 підприємства (18,5% від загальної кількості обстежених промислових підприємств, це перевищує відповідний показник по Україні, що в середньому складає 11,2%). При цьому кількість інноваційно активних підприємств у цій сфері склала майже 13% від загальної кількості по країні і їм належить кожен десятий новий технологічний процес, уведений в Україні, і 5,7% освоєних інноваційних видів продукції (у 2005 р. - відповідно 6,2% і 5,1%).

Обсяг фінансування технологічних інновацій у 2007 р. скоротився на 20,1% і склав 277,5 млн. грн. При цьому власні кошти підприємств-новаторів не тільки продовжують домінувати в структурі фінансування технологічних інновацій, а й узагалі стали вирішальним важелем у здійсненні інноваційних проектів. Так, у 2007 р. їхня частка склала 64,3% усіх фінансових надходжень на проведення інноваційної діяльності (у 2006 р. - 89,6%). У 2006 р. підприємствами Харківщини освоєно 161 інноваційний вид продукції, з яких до нової техніки належать 64 види, до матеріалів, виробів, продуктів - 97. Близько половини видів нової техніки (47%) складало електричне й електронне устаткування, 41% - машини й транспортне устаткування, 12% становили вироби металургії й обробка металу. Серед них: парова турбіна для Казахстану, гідротурбіна радіально-осьова для Мексики та інші. За цей період уведено 116 нових технологічних процесів, із них 65 - маловідхідні й ресурсозберігаючі. Технологічна структура капітальних інвестицій, що має першочергове значення для підвищення ефективності виробництва, протягом трьох років істотно не змінилася. У 2006 р. більше половини усіх інвестицій промислові підприємств (55,8%) використовували на придбання машин, устаткування, інструменту, інвентарю, транспорту (у 2005 р. - 49,6 %); на будівельно-монтажні роботи - 24,0% (30,3%); на інші капітальні роботи і витрати - 20,2% (20,1 %).

Дещо інша ситуація в інноваційній сфері Донецької області. Серед основних показників, які характеризують ефективність регіональної інноваційної політики в цій області, найважливішу і визначальну роль відіграють витрати на інновації, що визначають можливість стимулювання праці в цій сфері. Інноваційні витрати підприємств Донецької області склали в 2006 р. 1785,3 млн. грн., що більш ніж у 3,8 рази перевищує відповідний показник 2000 р. (467,6 млн. грн.).

Незважаючи на значне скорочення чисельності науково-технічних працівників, обсяги виконаних наукових і науково-технічних робіт у Донецькій області за період 1995-2006 рр. значно зросли.

У третьому розділі "Обґрунтування основних напрямків удосконалювання організаційно-економічних механізмів управління інноваційною діяльністю в Україні" автором досліджено еволюцію і взаємодію технологічних укладів в інноваційній економіці в контексті стимулювання інновацій.

Автором зроблено висновок про те, що Україна може розвиватися на основі підвищення конкурентноздатністі продукції, переходу до інноваційного шляху розвитку на підставі обраних пріоритетів і формування національної інноваційної системи. Тобто, основою соціально-економічного розвитку України, орієнтованого на подвоєння ВВП до 2015 р., повинна стати стратегія науково-технологічного прориву, модернізації й інноваційного відновлення гранично застарілих основних виробничих фондів. Це припускає активне поширення п'ятого технологічного укладу й освоєння тих вузьких секторів перспективного шостого укладу, де в Україні є необхідні й достатні заділи та передумови. Без цього країна опиниться на узбіччі світового технологічного прогресу як сировинний придаток розвинутих країн і ринку збуту їхньої готової продукції.

У контексті євроінтеграційних стратегічних намірів України, автором для обґрунтування своїх пропозицій розглянуті організаційно-економічні механізми стимулювання інноваційної діяльності в країнах-членах ЄС. В умовах глобальних трансформацій ХХІ століття країни Західної Європи взяли курс на прискорений розвиток інноваційної економіки. Зміна характеру й значення нововведень в економіці, заснованої на знаннях, відставання Західної Європи від США та Японії у сфері перспективних технологій, розширення ЄС на схід - усі ці фактори лежать в основі розробки нових напрямків інноваційної стратегії країн Західної Європи.

Дослідження показало, що розвинуті країни Європейського Союзу в ХХІ столітті взяли курс на подальше поглиблення кооперації у сфері НДДКР для підвищення ефективності інноваційної діяльності. На наш погляд, створення єдиного Європейського дослідницького простору, а також співробітництво України з іншими країнами світу за допомогою глобальних інформаційних систем дає можливість активно увійти в загальносвітову наукову спільноту й прискорити формування національної інноваційної системи. Тільки в рамках такої системи можна вирішити питання стимулювання інноваційної діяльності.

Узагальнення світового досвіду створення сприятливого інвестиційного середовища і стимулювання інновацій з урахуванням особливостей окремих країн, що досягли позитивних результатів, дозволило виявити найбільш раціональні підходи до цього й інструменти для використання в українській практиці стимулювання інноваційної діяльності. Це особливо актуально в цей час, коли в країні відбувається пошук оптимальної моделі господарського розвитку, розробляються основи національної інноваційної системи, здатної генерувати і комерціалізувати зростаючий потік перспективних інноваційних проектів. По переконанню автора саме від масштабів і результатів інноваційної діяльності залежать майбутнє України, її місце у світовій економіці й міжнародному розподілі праці. стимулюючий інноваційний нововведення макроекономічний

На наш погляд, основними напрямками удосконалювання організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності після вступу України до СОТ у питаннях державного регулювання інноваційною діяльністю можуть бути наступні концептуальні складові:

- формування розвинутої ринкової інфраструктури ринку інноваційних ділових послуг;

- розширення системи науково-консультаційних послуг для інноваційно активних підприємств різних форм власності і галузей;

- створення ринку інформаційних послуг для приватного сектора з метою забезпечення його методиками й усією інформацією менеджменту для інноваційного характеру діяльності;

- формування інфраструктури, що сприяє розробці, поширенню й освоєнню ноу-хау, менеджменту по впровадженню нових технологій насамперед у базових галузях національного господарства.

В основі системи державного регулювання інноваційної моделі розвитку доцільно враховувати структурні складові. До них належать: демонополізація телекомунікаційного й інформаційного ринку, створення конкурентного середовища між традиційними і новими операторами, між операторами та провайдерами послуг; створення альянсів між усіма представниками телекомунікаційного й інформаційного секторів (виробники устаткування, оператори, провайдери послуг, теле- і радіокорпорації).

Таблиця 2 Датування циклів еволюції світової економічної системи

Цикл	Фаза	Приблизне датування	Приблизна тривалість
1.	1. Структурна криза	1753-1789 рр.	близько 36 років
	2. Технологічний переворот	1789-1813 рр.	близько 24 років
	3. Великі потрясіння	1813-1849 рр.	близько 36 років
	4. Революція міжнародного ринку	1849-1873 рр.	близько 24 років
2	1. Структурна криза	1873-1897 рр.	близько 24 років
	2. Технологічний переворот	1897-1921 рр.	близько 24 років
	3. Великі потрясіння	1921-1945 рр.	близько 24 років
	4. Революція міжнародного ринку	1945-1969 рр.	близько 24 років
3	1. Структурна криза	1969-1981 рр.	близько 12 років
	2. Технологічний переворот	1981-2005 рр.	близько 24 років
	3. Великі потрясіння	2005-2017 рр.	близько 12 років
	4. Революція міжнародного ринку	2017-2041 рр.	близько 24 років

У 30-х і 40-х роках XXI століття (підвищувальна хвиля шостого Кондратьєвського циклу), можна очікувати м'яких і коротких економічних криз в Україні. Глибина і тривалість цих криз залежатиме від обраного сценарію стратегічного розвитку (насамперед, ступеня реалізації євроінтеграційних перспектив, рівня партнерства з країнами СНД та іншими країнами) і від того, наскільки вчені, економічні і технологічні лідери країни зуміють виробити і здійснити ефективні антикризові програми і механізми.

Авторське розуміння методологічного характеру представленої періодизації великих економічних циклів світової економіки полягає в наступному. По-перше, у розпорядженні автора немає надійної інформації про реальний збіг світової нинішньої кризи у часі з поданим датуванням у табл. 2. Тому досить важко дати хоча б орієнтовну прогнозну оцінку найбільш ймовірної тривалості депресивної фази, що наступила. По-друге, у контексті мети і задач дослідження аксіоматичним можна вважати стійке зниження бюджетних коштів України, як і інших країн, що розвиваються, на економічне стимулювання державою інноваційної діяльності.

Дослідження показало, що, на думку 27 респондентів, найбільш активний стимулюючий вплив на інноваційну діяльність могли б зробити:

- пільгове й довгострокове кредитування - 40,7%;

- встановлення стабільних, не менш ніж на 5 років, амортизаційних відрахувань - 29,7%;

- затвердження рекомендацій для преміювання виробничого й управлінського персоналу - 14,8%;

- зменшення податкового навантаження на інноваційну продукцію - 11,1%;

- придбання державою ліцензій, патентів і технологій у світових лідерів для вивчення вітчизняними товаровиробниками - 3,7%.

Таким чином, на думку 27 опитаних нами практичних працівників, які безпосередньо працюють на середніх і великих промислових підприємствах машинобудування, у цей час створення ефективної системи державного стимулювання інноваційної діяльності може бути досягнуто лише за умов одночасного використання цілого ряду різнорідних прямих і непрямих форм впливу. За результатами цього опитування на рис. 1 автором подано всю сукупність пропонованих концептуальних змін в інноваційній сфері.

ВИСНОВОК

Виконане дослідження розвитку інноваційної діяльності в Україні показало, що на сучасному етапі формування власної національної інноваційної системи ще не сформовано цілісних системних методологічних засад для досягнення стратегічних цілей ринкових перетворень.

Основні висновки автора в цьому напрямку зводяться до наступного:

1. Встановлено, що тільки з 1 січня 2003 г., коли набув чинності Закон України "Про інноваційну діяльність", покликаний визначити порядок і механізми державного стимулювання інновацій, змінилися умови роботи в цій сфері. З цього часу 50% ПДВ від операцій по продажу товарів та виконання робіт, пов'язаних з інноваційними проектами, і 50% податку на прибуток з них залишається в розпорядженні платника податків, які він може використовувати для фінансування власної інноваційної діяльності.

2. Виявлено, що відчутного ефекту від реалізації Закону "Про інноваційну діяльність" не відбулося. Обтічність формулювань і конкретних правил функціонування суб'єктів господарювання в інноваційній сфері, а також розмитість системи державного регулювання дозволяють претендувати на доступ до зазначених пільг дуже багатьом підприємствам, причому далеко не завжди інноваційним. Зокрема, дотепер чітко не сформульовано, як передбачається визначати інноваційні підприємства, що будуть одержувати податкові пільги. На жаль, практично відсутня державна статистика по інноваційних підприємствах і не визначений перелік показників, за допомогою яких можна було б визначити цей статус підприємства, провести експертизу, моніторинг, а при необхідності захистити в суді свої права.

3. На думку автора ключовим державним інструментом стимулювання інноваційної діяльності є поетапні зміни оподаткування на прибуток в цій сфері. Крім того, Закон України "Про інноваційну діяльність" не адаптований до європейського законодавства. У Законі про інноваційну діяльність передбачені пільги з оподатковування без урахування нових умов. Показано, що після вступу нашої країни до СОТ у Європі пільги по інноваційній діяльності в українському варіанті не передбачені, за винятком однієї - у всіх країнах страхуються інноваційні ризики. Так, у Великобританії держава страхує 80% ризиків. В українському Законі державне страхування інновацій не передбачено, що не стимулює інноваційну діяльність.

4. Обсяги виконаних наукових і науково-технічних робіт в Україні в 2007 р. склали 6700,7 млн. грн., що порівняно з 2006 р. збільшилися на 20,1%. Установлено, що в Україні кількість наукових організацій у 2007 р. складала 1404 одиниці, що на 4.3 % більше, ніж у 2001 р.

5. Інноваційну продукцію в 2007 р. реалізовували на 101 промисловому підприємстві Харківської області. Інноваційні витрати підприємств Харківської області складали в 2007 р. 277,5 млн. грн., це на 20,1% менше від суми витрат, здійснених у 2006 р. (347,5 млн. грн.). При цьому зниження проти 2005 р. складало близько 41,4%. В 2007 р. домінували інноваційні витрати на придбання машин, устаткування, установок та інших основних засобів (47,8% загального обсягу витрат); на придбання нових технологій підприємства направили 1,2 % від усієї суми інноваційних витрат. Заслуговує на увагу тенденція до поступового зростання обсягу витрат, спрямованих на дослідження і розробки: так, якщо в 2005 р. - 6,1%, у 2006 р. - 9%, а в 2007 р. - 36,8%.

6. У Донецькій області в 2006 р. кількість інноваційно активних промислових підприємств складала 5,5% від загального їхнього числа в країні, а кількість промислових підприємств, що займалися інноваційною діяльністю, склало 61 одиницю. Із загальної кількості інноваційно активних підприємств промисловості в 2006 р. інновації впроваджували 53. При цьому 29 підприємств освоїли виробництво інноваційних видів продукції, 14 - упровадили нові технологічні процеси, у яких застосовувалися нові або значно удосконалені методи виробництва; на 27 підприємствах були здійснені інноваційні заходи щодо механізації й автоматизації виробництва. На жаль, за період 2000-2006 р. їх кількість зменшилася більш ніж у три рази - з 178 до 53 підприємств, що в перспективі обов'язково призведе до зниження конкурентноздатності промислової продукції, що випускається.

7. Стимулювання інноваційної активності різних галузей національного господарства з урахуванням форм власності, розмірів виробництва, наукомісткої й експортної орієнтації припускає створення широкого набору різнорідних стимулюючих факторів на різних рівнях державного регулювання замість пошуку одного універсального стимулятора.

8. Після вступу України до СОТ розміри прибутку, достатні для відтворення в інноваційній сфері під впливом нинішньої фази циклу світової економіки можуть бути реальними в основному на підприємствах V і VI технологічних укладів.

9. На думку автора, в умовах зростання впливу світової економічної кризи доцільно:

- виділити наукомісткі галузі, що мають світовий рівень конкурентноздатності V і VI технологічних укладів, для прямої державної економічної підтримки в повному обсязі;

- стимулювання інноваційної діяльності підприємств, базових галузей національного господарства в теперішній час у рамках єдиної Державної програми розділити за рівнями управління (джерелами бюджетного фінансування);

- прямі і непрямі методи державного регулювання інноваційної діяльності в рамках організаційно-економічного механізму стимулювання цієї сфери ранжувати за рівнем пріоритетності з закріпленням пріоритетності на найближчі 5-10 років по галузях, регіонах і національному господарству в цілому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1.Чучко Е. П. Комплексное развитие инновационной деятельности: осмысление зарубежного опыта / Е. П. Чучко // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер. стратегія економічного розвитку України : тенденції, пріоритети, перспективи. - 2006. - № 754. - С. 194-199.

2. Чучко Е. П. Организационно-экономический механизм совершенствования государственного регулирования инновационными процессами / Е. П. Чучко, В. П. Третьяк // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер. економічна. - 2007. - № 775. - С. 66-70.

3. Чучко Е. П. Совершенствование организационно-экономического механизма управления инновационным развитием / Е. П. Чучко // Бизнес Информ. - 2007. - № 8. - С. 13-17.

4. Чучко Е. П. Анализ тенденций инновационно-инвестиционной деятельности промышленных предприятий Харьковской области / Е. П. Чучко // Економіка будівництва і міського господарства. - 2007. - Т. III, № 4. - С. 171-181.

5. Чучко О. П. Науково-теоретичні основи інновацій та інноваційного процесу: сутність, види, еволюція / О. П. Чучко // Схід. - 2008. - № 1. - С. 7-13.

6. Чучко Е. П. Эволюция и взаимодействие технологических укладов в инновационной экономике / Е. П. Чучко // Бизнес Информ. - 2008. - № 2. - С. 11-15. Друковані праці наукових конференцій, статті в інших виданнях

7. Чучко Е. П. Перспективы развития инновационных аспектов антикризисного управления / Е. П. Чучко // Проблемы развития финансовой системы Украины : сборник. трудов междунар. науч.-практ. конф. аспирантов и студентов, 22-26 марта 2005 р., Симферополь. - Симферополь, 2005. - С. 260 - 261.

8. Чучко Е. П. Формирование инновационных инфраструктур как условие развития инновационной системы Украины / Е. П. Чучко // Теория и практика предпринимательской деятельности: материалы междунар. науч.-практ. конф. ученых и специалистов / Таврический ун-т им. В.И. Вернадского. - Симферополь, 2006. - С. 128-130.

9. Чучко Е. П. Теоретические аспекты прогнозирования и стратегического планирования инновационных процессов в рыночной экономике / Е. П. Чучко // Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції ["Сучасні проблеми економіки та управління підприємствами"], 23-24 лютого 2007 р., Жовті Води. Т. 2. - Жовті Води. - С. 102-104.

10. Чучко Е. П. Перспективы долгосрочного инновационного развития Украины / Е. П. Чучко // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції ["Стан та проблеми інноваційної розбудови України 2007"], 14-15 березня 2007 р., Дніпропетровськ. Т. 6. - Дніпропетровськ, 2007. - С. 10-13.

11. Чучко Е. П. Факторы и тенденции развития инновационной модели экономики / Е. П. Чучко, А. В. Горбачева // Наукові концепції і практика реалізації стратегій інноваційного розвитку України та її регіонів : матеріали IX Всеукр. наук.-практ. конф. студентів і молодих вчених. Донецьк, 22 берез. 2007 р. - Донецьк, 2007. - С. 236-238.

Особистий внесок: виявлено тенденції розвитку інноваційної моделі економіки для врахування в системі державного регулювання макроекономічних процесів.

АНОТАЦІЯ

Чучко О.П. Організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційної діяльності України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2008.

У роботі досліджено процес зміни системи державного регулювання інноваційної діяльності України за період ринкової трансформації. Особливістю авторського підходу є виділення організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності в Україні з усієї системи державного регулювання економічних процесів національного господарства.

На думку автора, в умовах наростаючого впливу світової економічної кризи доцільно: виділити наукомісткі галузі, що мають світовий рівень конкурентноздатності V і VI технологічних укладів, для прямої державної економічної підтримки в повному обсязі; стимулювання інноваційної діяльності підприємств, базових галузей національного господарства на сучасному етапі у рамках єдиної Державної програми розділити за рівнями управління (джерелами бюджетного фінансування). Це передбачає поєднання як прямих, так і непрямих методів державного регулювання інноваційної діяльності при удосконаленні діючого організаційно-економічного механізму стимулювання цієї сфери з урахуванням рівня пріоритетності базових галузей національного господарства на найближчі 5-10 років.

Ключові слова: державне регулювання економічних процесів, національне господарство, організаційно-економічний механізм, інноваційна економіка, інноваційна діяльність, наукомісткість, стимулювання інноваційної діяльності, технологічні уклади.

Чучко Е.П. Организационно-экономический механизм стимулирования инновационной деятельности Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2008.

В работе исследован процесс изменения системы государственного регулирования инновационной деятельности Украины за период рыночной трансформации. Особенностью авторского подхода является выделение организационно-экономического механизма стимулирования инновационной деятельности Украины из всей системы государственного регулирования экономических процессов национального хозяйства. Показано, что изменение нормативной базы, регулирующей государством человеческую деятельность в инновационной сфере, не привели к созданию комплексной системы стимулирования управленческого и производственного труда в этой сфере. На материалах статистической базы данных Украины, Харьковской, Донецкой областей и ряда зарубежных стран автором обоснованы предложения концептуального характера по совершенствованию организационно-экономического механизма стимулирования инновационной деятельности. В частности:

- признание в качестве исходной методологической посылки невозможности в настоящее время вложения значительных бюджетных средств для стимулирования всех участников инновационного процесса;

- стимулирование инновационной активности различных отраслей национального хозяйства с учетом форм собственности, размеров производства, наукоемкости и экспортной ориентации предполагает создание широкого набора разнородных стимулирующих факторов на различных уровнях государственного регулирования вместо поиска одного универсального стимулятора;

- после вступления Украины в ВТО размеры прибыли, достаточные для воспроизводства в инновационной сфере под влиянием нынешней фазы цикла мировой экономики могут быть реальными в основном на предприятиях V и VI технологических укладов.

По мнению автора в условиях нарастающего влияния мирового экономического кризиса целесообразно:

- выделить наукоемкие отрасли, имеющие мировой уровень конкурентоспособности V и VI технологических укладов для прямой государственной экономической поддержки в полном объеме;

- стимулирование инновационной деятельности предприятий, базовых отраслей национального хозяйства в настоящее время в рамках единой Государственной программы разделить по уровням управления (источникам бюджетного финансирования).

Прямые и косвенные методы государственного регулирования инновационной деятельности в рамках организационно-экономического механизма стимулирования этой сферы предполагают ранжирование по уровню приоритетности базовых отраслей национального хозяйства на ближайшие 5-10 лет.

Ключевые слова: государственное регулирование экономических процессов, национальное хозяйство, организационно-экономический механизм, инновационная экономика, инновационная деятельность, наукоемкость, стимулирование инновационной деятельности, технологические уклады.

Chuchko O.P. Organizational economic mechanism of the stimulation of the innovative activity of Ukraine.

Dissertation for a Candidate Degree in Economics by the speciality 08.00.03 - Economics and the National Economy Management. - V.N.Karazin Kharkov National University, Kharkov, 2008.

The process of the government regulation system of the innovative activity of Ukraine change during the market transformation period is examined in the work. The author approach peculiarity is separation of the organizational economic mechanism of the innovative activity stimulation in Ukraine from the whole system of the government regulation of the economic processes of the national economy.

In the author opinion it is expediently under the increasing influence of the world economy crisis conditions to mark out the science-intensive industries that have the world competitive level of the V and VI technology set-ups. for the direct government economic support in the full amount; enterprises innovative activity and key branches of the national economy stimulation is expediently at the present to break down according to the regulation levels within the framework of the general Governmental programme; it is necessary the direct and indirect methods of the innovative activity government regulation within the framework of the organizational economic mechanism of stimulation of this sphere to rank by the priority level fixing priority for the next 5-10 years by branches, regions and the national economy on the whole.

Key words: government regulation of the economic processes, national economy, organizational economic mechanism, innovative economics, innovative activity, science-intensity, innovative activity stimulation, technological set-ups.

Размещено на Allbest.ru

...