Оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет “Львівська політехніка”

УДК 338.24: 330. 341. 1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОЦІНЮВАННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність: 08.00.04. - Економіка і управління підприємствами (машинобудування та приладобудування)

Князь Олег Володимирович

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному університеті “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - Доктор економічних наук, професор Кузьмін Олег Євгенович, Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва.

Офіційні опоненти -

Доктор економічних наук, старший науковий співробітник Соловйов В'ячеслав Павлович, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Доброва НАН України, заступник директора

Кандидат економічних наук, доцент Пшик Богдан Іванович, Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України, доцент кафедри банківської справи

Захист відбудеться “31” жовтня 2008 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 12, 4 корпус, ауд. 209-А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м. Львів, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий “18” вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Завербний А.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

оцінювання інноваційний машинобудування

Актуальність теми. В умовах стрімкого підвищення рівня інформатизації суспільства, швидкого розвитку міжнародних комунікаційних мереж, загострення конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках для забезпечення конкурентоспроможності, економічної безпеки національної економіки та окремих господарюючих суб'єктів необхідно активізувати інноваційний розвиток. Висока вартість і ризиковість реалізації інноваційних проектів, їх інтелектуаломісткість є ключовими факторами, які впливають на рішення керівників машинобудівних підприємств щодо започаткування і розвитку інноваційної діяльності. Недостатність досвіду в управлінні інноваціями на машинобудівних підприємствах і низький розвиток ринкової інфраструктури є ключовими проблемами інноваційного розвитку.

У науковій літературі значну увагу приділено особливостям організування інноваційної діяльності на стадії проведення фундаментальних досліджень, підготовці інновацій до впровадження, оцінюванню ефективності інвестицій, що спрямовані на реалізацію інноваційних проектів, методам стимулювання розвитку інноваційної діяльності тощо. Найвідомішими у цих напрямах є праці В.Алєксандрової, І.Алєксєєва, Ю.Бажала, Р.Бургелмана, Я.Ван-Дайна, С.Валдайцева, О.Василенка, О.Волкова, В.Геєця, А.Гойка, М.Денисенка, П.Завліна, А.Загороднього, С.Ілляшенка, С.Ільєнкова, А.Казанцева, Е.Карлаускаса, В.Ковальова, Н.Краснокутської, С.Кропельницької, М.Крупки, О.Кузьміна, О.Лапко, І.Лукінова, Дж.Мартіна, М.Мейдіка, К.Мекюра, Л.Мінделлі, І.Мілендорфера, О.Мозіль, В.Морозова, Ю.Морозова, Л.Оголєвої, Й.Петровича, Б.Пшика, В.Соловйова, М.Туган-Барановського, І.Тивончука, І.Ткачука, І.Циглика, Н.Чухрай, Й.Шумпетера, С.Ягудіна та інших. Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці управління інноваційним розвитком, є частина питань, які залишаються постійним об'єктом дискусій. До них слід віднести особливості контролювання і регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, методичні рекомендації з оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, визначення об'єктів удосконалення управління інноваційним розвитком машинобудівних підприємств, побудову системи моніторингу інноваційного розвитку підприємств тощо. Значною мірою суперечності виникають через відсутність чіткості у формулюванні термінів і понять, через недосконалість низки класифікацій у теорії інновацій тощо.

Необхідність подальшого удосконалення теоретичних та методико-прикладних основ оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств обумовила актуальність теми дисертаційної роботи, мету і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов'язаний з науковими напрямами кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка»: «Удосконалення систем менеджменту і розвиток міжнародного підприємництва» (номер державної реєстрації 0105U007300), «Проблеми інвестиційної та інноваційної діяльності (на прикладі машинобудування і приладобудування)» (номер державної реєстрації 0107U009522), а також держбюджетною темою «Формування та використання механізмів інноваційного розвитку виробничо-господарських структур» (номер державної реєстрації №0104U002289), затвердженою рішенням НТР НУЛП, протокол №12 від 24.04.2003 р. Внеском автора у розробку держбюджетної теми стала розробка методичних рекомендацій з оцінювання рівня інноваційного розвитку.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень і методико-прикладних рекомендацій щодо удосконалення оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Завданнями роботи є:

· уточнити поняття «інноваційний розвиток машинобудівних підприємств» шляхом виділення його сутнісних характеристик, а також виділити принципи оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств;

· виявити проблеми оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств і проаналізувати фактори, які їх зумовлюють;

· розробити методичні рекомендації з оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств;

· виділити об'єкти регулювання рівня інноваційного розвитку і способи впливу на них;

· уточнити складові системи моніторингу інноваційного розвитку підприємств.

Об'єкт дослідження - процеси оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Предметом дисертаційної роботи є теоретичні та прикладні положення щодо оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Теоретичною базою дисертації є праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів із проблем управління інноваційним розвитком машинобудівних підприємств. Використано законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, які стосуються розвитку інноваційної діяльності.

У процесі дослідження вивчені та проаналізовані матеріали машинобудівних підприємств, які реалізовують інноваційні проекти, а також матеріали наукових джерел, які відображають досвід вітчизняних і зарубіжних авторів з даної тематики.

Методи дослідження. У дисертації використано такі методи дослідження: порівняння, систематизації та узагальнення - під час уточнення сутнісних ознак поняття “інноваційний розвиток машинобудівних підприємств”, при розробці методичних рекомендацій з оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств (підр.1.1, 1.2, 2.3, 3.3); статистичний аналіз - при аналізуванні стану інноваційних процесів в Україні та тенденцій розвитку інноваційної діяльності (підр.1.1, 2.1); методи експертних оцінок, попарних порівнянь, а також інструментарій кластерного аналізу - в процесі аналізування факторів, які впливають на інноваційний розвиток машинобудівних підприємств, а також при їх систематизації (підр.1.3 і 2.2); індукції і дедукції - під час виявлення і аналізування проблем оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, виділення об'єктів регулювання інноваційного розвитку і способів впливу на них (підр.1.3 і 3.1-3.3).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо удосконалення оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств. Автором отримано такі наукові результати:

вперше:

· розроблено методичні рекомендації з оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, які окрім інноваційного потенціалу, кількості та рівня економічної ефективності впровадження на машинобудівних підприємствах інновацій враховують також готовність персоналу машинобудівних підприємств до змін. Оцінювання передбачає інтегрування часткових показників інноваційного розвитку машинобудівних підприємств у комплексний показник шляхом застосування коефіцієнтів вагомості часткових показників;

удосконалено:

· регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, на засадах виділення його об'єктів (система показників, які характеризують інноваційний розвиток машинобудівних підприємств; система трактування визначеного рівня інноваційного розвитку; часові параметри формування і реалізації регулюючих рішень; технологія вибору і застосування заходів із організування процесу виконання регулюючих рішень тощо) та способів впливу на них;

набули подальшого розвитку:

· поняття «інноваційний розвиток машинобудівних підприємств» і «потенціал машинобудівних підприємств до розроблення і впровадження інновацій» на засадах виділення їх сутнісних характеристик і уточнення взаємозв'язків між ними;

· класифікація факторів, які впливають на рівень інноваційного розвитку машинобудівних підприємств (внутрішні, зовнішні; позитивні, негативні; прямі, непрямі; постійно діючі, тимчасово діючі; фактори, які можна регулювати, та фактори, які регулюванню не піддаються), а також принципи оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств (цілеспрямованості, визначеності, комплексності, систематичності, взаємозалежності, послідовності, оперативності, регулярності);

· складові системи моніторингу інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, зокрема уточнено такі елементи системи як об'єкти і функції моніторингу інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції щодо оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, вибору об'єктів удосконалення регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, побудови системи моніторингу інноваційного розвитку доведено до рівня методичних рекомендацій. Вони можуть бути використані керівниками машинобудівних підприємств, окремих інноваційних проектів і фондів для активізування інноваційного розвитку та удосконалення управління інноваціями.

Розроблені методичні рекомендації з оцінювання рівня інноваційного розвитку, а також пропозиції щодо удосконалення регулювання інноваційного розвитку використовуються у діяльності Львівської обласної державної адміністрації (довідка №320-1 від 18.03.2008р.), машинобудівних підприємств: ТзОВ «Львівські автобусні заводи» (довідка № 77/19-НУ від 2 квітня 2006 р.), ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» (довідка №1-43-08 від 16.01.2008 р.), а також у діяльності ВАТ «Укрексімбанк» під час аналізування техніко-економічних обґрунтувань кредитів для реалізації інноваційних проектів машинобудівними підприємствами і вибору найкращого проекту з ряду альтернативних; підготовки управлінських рішень щодо необхідності пошуку і застосування резервів покращання економічної ефективності вкладення коштів у інноваційний розвиток машинобудівних підприємств (акт впровадження № 51-12/3 від 3 вересня 2007 р.).

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка”, зокрема при викладанні дисциплін: „Інноваційний менеджмент”, „Управління інноваційними проектами”, „Управління венчурним бізнесом” для студентів спеціальності „Управління інноваційною діяльністю” (довідка № 65-14-753 від 24 квітня 2008 р.).

Особистий внесок дисертанта. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи дисертанта і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були розглянуті та схвалені на десяти науково-практичних конференціях: «Фінансово-економічні проблеми розвитку підприємництва в Україні» (м. Житомир, 2005 р.), «Особливості інтеграції України в світовий економічний та політико-правовий простір» (м. Маріуполь, 2005р.), «Комерціалізація інтелектуальної власності: стан, проблеми, перспективи» (м. Львів, 2005 р.), «Муніципальна енергетика: проблеми, рішення» (м. Миколаїв, 2005 р.), «Розвиток наукових досліджень - 2005» (м. Полтава, 2005 р.), «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, 2006 р.), «Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво» (м. Луцьк, 2006 р.), «Сучасні наукові дослідження» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 2006 р.), «Наукові розробки молоді на сучасному етапі» (м. Київ, 2006 р.).

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 25 наукових праць, з них 13 - у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Обсяг дисертації становить 206 сторінок, з них 169 сторінок - основна частина, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Вона включає 25 таблиць і 9 рисунків. Список використаних літературних джерел із 158 найменувань, а також 5 додатків розміщено на 37 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність розроблення теоретичних положень і методико-практичних рекомендацій щодо удосконалення оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств (ІРМП) шляхом виділення проблем оцінювання та регулювання, рівня їх розв'язання вченими-економістами, а також питань, які досі не знайшли достатнього висвітлення в економічній науці.

У першому розділі дисертації «Теорія інноваційного розвитку машинобудівних підприємств і практика його забезпечення» виділено сутнісні характеристики поняття «інноваційний розвиток машинобудівних підприємств», обґрунтовано принципи і виявлено проблеми оцінювання та регулювання ІРМП.

Ознайомлення із працями науковців та позицією керівників машинобудівних підприємств, зокрема ЗАТ «Львівський завод автонавантажувачів», ВАТ «Дрогобицький долотний завод», ТзОВ УН «Вебасто-Електрон», ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту» та інших дозволяє стверджувати, що загальноприйнятого означення поняття "інноваційний розвиток машинобудівних підприємств" не існує. У більшості випадків його розглядають з позиції техніко-технологічної бази машинобудівного підприємства, інноваційного потенціалу розробника інновації, технологічного розвитку машинобудівного підприємства тощо. Вищевказані поняття лише частково розкривають сутність ІРМП. Проведені дослідження показали, що ІРМП є комплексним поняттям. Його характеризують:

· кількість та рівень економічної ефективності впровадження на машинобудівному підприємстві інновацій (ці параметри відображають фактичний досвід персоналу машинобудівного підприємства щодо розробки і реалізації інновацій. Факт реалізації підприємством інновацій у минулому засвідчує наявність певного інноваційного потенціалу та готовність персоналу до змін, але не відображає величини потенціалу і рівня готовності працівників до змін. Щодо інформації про ефективність реалізації інновацій, то вона також не вказує на величину інноваційного потенціалу і рівень готовності працівників до змін, а лише дозволяє зробити висновки про те, які результати реалізації інновацій отримані за наявного інноваційного потенціалу та фактичної готовності працівників до змін. Наявність інформації про кількість та рівень економічної ефективності реалізації інновацій є необхідною, але не достатньою умовою для формування висновку про ІРМП);

· потенціал машинобудівного підприємства до розроблення і впровадження інновацій (потенціал машинобудівного підприємства до розроблення і реалізації інновацій - це факт наявності інноваційних ресурсів. Під інноваційними ресурсами, у даному випадку, мається на увазі сукупність інтелектуальних, інформаційних, матеріальних, фінансових та інших ресурсів, які можуть бути використані для розроблення нових ідей, для підготовки ідей до впровадження і реалізації інновацій);

· готовність персоналу машинобудівного підприємства до змін (репрезентує рівень усвідомлення працівниками через поінформованість їх щодо сутності і наслідків впровадження інновацій та рівень зацікавленості працівників у результатах реалізації інновацій. Дослідження ІРМП у розрізі аналізу готовності працівників до змін слід здійснювати з позицій фактичної і потенційної готовності працівників до інновацій).

Таким чином, ІРМП доцільно трактувати як сукупність змін, що відображають інноваційний потенціал, кількість, економічну ефективність впровадження інновацій, а також готовність персоналу машинобудівного підприємства до реалізації інновацій.

Узагальнення огляду літературних джерел і власні дослідження показали, що оцінювання та регулювання ІРМП слід здійснювати, базуючись на принципах: цілеспрямованості, визначеності, комплексності, систематичності, взаємозалежності, послідовності, оперативності, регулярності. Недотримання керівниками машинобудівних підприємств вищевказаних принципів значною мірою зумовлює проблеми інноваційного розвитку. Дослідження сутності і джерел виникнення проблем ІРМП є актуальним завданням. Його виконання сприятиме обґрунтованому вибору напрямів та заходів активізування інноваційного розвитку, зокрема формуванню дієвих механізмів підвищення ефективності реалізації інновацій.

Доцільно зазначити, що ІРМП значною мірою залежить від інноваційного розвитку національної економіки, хоча в умовах активізування інтеграційних процесів, зміни власності на активи машинобудівних підприємств, розширення зовнішньоекономічних зв'язків характер цієї залежності може кардинально змінюватись. На сьогодні цей зв'язок носить дещо суперечливий характер. Так, незважаючи на прибутковість інноваційної діяльності, за даними Державного комітету статистики України, її фінансування є дуже низьким. Інноваційна модель розвитку економіки вимагає здійснення витрат на фінансування інноваційної діяльності не менше 2% ВВП. Сьогодні цей показник не перевищує 1% від ВВП. У світових рейтингах використання технологій та інновацій, а також інноваційного потенціалу Україна перебуває на дуже низьких позиціях. На сьогодні наукоємність виробництва більш як 90% вітчизняної промислової продукції у 10-20 разів менша від суспільно прийнятного світового рівня.

Машинобудування є однією з найбільш інноваційно-розвинутих галузей промисловості. Темпи зростання обсягів машинобудівного виробництва в останні роки стабільні. Середньорічний темп зростання становить майже 118%.

У табл. 1 наведено частки інноваційної продукції у загальному обсязі виробленої досліджуваними машинобудівними підприємствами протягом 2000-2007 рр. У 2007 р., порівняно з 2000 р., частка інноваційної продукції у загальному обсязі машинобудівної продукції досліджуваних підприємств зросла в середньому на 0,25%.

Таблиця 1. Частки інноваційної продукції в загальному обсязі машинобудівної продукції, %

Назви підприємств	Роки
	2000	2007
ЗАТ «Львівський завод автонавантажувачів» ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту» ТОВ «Львівські автобусні заводи» ВАТ «Луцький автомобільний завод» ВАТ «Луцький підшипниковий завод» ВАТ «Мукачівський верстатозавод» ВАТ «Рівненський завод високовольтної апаратури» ВАТ «Тернопільський комбайновий завод» ВАТ «Чернівцісільмаш» ЗАТ «Єврокар» ТОВ «Ядзакі Україна»	12,40 23,11 17,33 22,01 16,78 11,04 15,78 23,01 24,07 23,25 16,12	12,57 18,36 19,02 23,45 16,21 11,69 17,02 24,02 24,56 24,65 16,18

У структурі машинобудівної галузі понад 200 організацій виконують наукові та науково-технічні роботи. Чисельність наукових кадрів, які залучені до цієї діяльності, становить більш як 50 тис осіб.

Незважаючи на достатньо великий інноваційний потенціал машинобудівних підприємств обсяг фінансування, як і в інших галузях економіки, є недостатнім. Ознайомлення з матеріалами машинобудівних підприємств показало, що внаслідок недостатності фінансування та низьких темпів розвитку інноваційної інфраструктури виникають такі управлінські проблеми, як: невідповідність кадрового складу фахівців, які залучені до реалізації інновацій, фактичним потребам; неготовність працівників машинобудівних підприємств до змін (інновацій); наявність негативного досвіду щодо реалізації інновацій у минулому; нестача коштів та інших засобів для якісної реалізації контролюючих і регулюючих заходів; нерозвиненість ринкової інфраструктури; недосконалість правової бази; невідповідність діючих організаційних структур управління машинобудівними підприємствами їх цілям і обраним стратегіям інноваційного розвитку; нечіткість і невідповідність системи цілей машинобудівних підприємств системі цілей інноваційного розвитку.

Успішно розв'язувати ці проблеми сьогодні вдається лише тим організаціям, які: 1) володіють достатніми фінансовими ресурсами для формування сучасних інформаційних систем, залучення провідних фахівців, налагодження каналів збуту інноваційної продукції; 2) використовують гнучкі підходи до формування стратегічних і тактичних планів інноваційного розвитку; 3) акумулюють і використовують власний досвід та досвід інших машинобудівних підприємств для диверсифікації економічних, техніко-технологічних, екологічних, управлінських та інших ризиків.

У другому розділі дисертації «Аналізування та оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств» виділено фактори і проаналізовано їх вплив на ІРМП, а також розроблено методичні рекомендації з оцінювання рівня ІРМП.

Одним із важливих елементів управління ІРМП є аналізування факторів, які на нього впливають. Сукупність факторів, які діють на ІРМП, слід класифікувати на: внутрішні і зовнішні; позитивні і негативні; прямі та непрямі; постійно діючі та тимчасово діючі; фактори які можна регулювати, та фактори, які регулюванню не піддаються. З метою розроблення обґрунтованих рекомендацій із врахуванням вищевказаних факторів при управлінні ІРМП чинники досліджено на предмет тісноти зв'язку між ними і рівня їх впливу на ІРМП. Це завдання виконано шляхом проведення експертного опитування серед керівників провідних машинобудівних підприємств методом анкетування. Результати дослідження показали, що найбільш суттєво на ІРМП впливають такі фактори: інноваційні ресурси, організаційна структура управління машинобудівним підприємством, постачальники, споживачі, інфраструктура ринку, особливості економічних відносин, стан техніки і технології, соціально-культурні обставини, науково-технічний прогрес, міжнародні події, рівень поінформованості суспільства.

Інноваційний розвиток машинобудівного підприємства є одним з основних об'єктів управління в системі інноваційного менеджменту. Для забезпечення ефективного управління цим об'єктом керівники машинобудівних підприємств повинні володіти інформацією про його рівень. Огляд та аналіз літературних джерел показав, що більшість авторів, які опублікували праці щодо інноваційної діяльності підприємств, наводять методики оцінювання: інноваційного потенціалу підприємств; рівня ефективності інноваційних проектів; рівня техніко-технологічної бази підприємства тощо. Критичний аналіз існуючих підходів дозволяє стверджувати, що фактично жодний із них всесторонньо і комплексно не відображає рівень ІРМП. Проведені узагальнення відомих досліджень у сфері інноваційного менеджменту, а також результати власних досліджень показали, що методичні рекомендації з оцінювання ІРМП повинні характеризуватись комплексністю та універсальністю. У цьому випадку під комплексністю слід розуміти відображення у методичних рекомендаціях таких характеристик ІРМП, як кількість і рівень економічної ефективності реалізації інновацій, потенціал машинобудівного підприємства щодо розроблення і впровадження інновацій, готовність персоналу підприємства до змін. Щодо універсальності, то під нею маємо на увазі придатність методичних рекомендацій з оцінювання рівня інноваційного розвитку для будь-якого підприємства.

Базуючись на процесійному науковому підході, принципах логіки, загальноприйнятій послідовності етапів наукового дослідження у дисертації уточнено сутність та етапи оцінювання ІРМП (рис. 1).

Першим етапом оцінювання рівня ІРМП є дослідження інновацій, реалізованих машинобудівним підприємством у статиці і динаміці із врахуванням їх характеру. Виконання цього завдання передбачає:

1) розрахунок кількості інновацій, реалізованих машинобудівним підприємством у статиці (на певну дату):

C_p = C_r +C_an + C_v + C_z + C_u ,(1)

де C_r - кількість інновацій, реалізованих щодо постачання машинобудівного підприємства сировиною, матеріалами та іншими видами ресурсів;

C_an - кількість інновацій, реалізованих у сфері формування асортименту і номенклатури продукції машинобудівного підприємства;

C_v - кількість інновацій, реалізованих щодо технічних і технологічних умов виробництва продукції;

C_z - кількість інновацій, реалізованих у збутовій і маркетинговій діяльності машинобудівного підприємства;

C_u - кількість інновацій, реалізованих у сфері управління машинобудівним підприємством;

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Етапи оцінювання рівня ІРМП.

2) розрахунок кількості інновацій, реалізованих машинобудівним підприємством у динаміці (за певний період):

, (2)

де - кількість інновацій, що реалізовані машинобудівним підприємством у і-му періоді;

n - кількість періодів;

і - порядковий номер періоду;

3) ідентифікація характеру реалізованих інновацій (якісно нові, покращені, застосовані у новій сфері);

4) розрахунок коефіцієнта врахування характеру інновацій, реалізованих машинобудівним підприємством:

(3)

де I_j - кількість якісно нових інновацій;

I_p - кількість покращених інновацій;

I_z -кількість інновацій, застосованих підприємством у новій сфері;

k_j, k_p, k_z - коефіцієнти вагомості інновацій певного характеру.

Другим етапом оцінювання рівня ІРМП є аналізування рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій. Огляд та аналіз літературних джерел показав, що при оцінюванні ефективності реалізації інновацій найбільш часто використовують такі показники: окупності капіталовкладень, індексу доходності, поточної вартості, розрахунку внутрішньої норми доходності тощо. На підставі врахування недоліків вищенаведених показників оцінювання ефективності інноваційної діяльності у дисертації розроблено власний методичний підхід до оцінювання ефективності інноваційної діяльності, який базується на залежності:

(4)

де E - показник оцінювання рівня економічної ефективності інноваційної діяльності машинобудівного підприємства;

R - величина чистого прибутку підприємства за сприятливих умов;

R_i - значення можливих варіантів очікуваного прибутку підприємства;

- середнє очікуване значення прибутку підприємства;

Р_i - можлива відносна частота отримання окремих варіантів очікуваного прибутку;

m - кількість варіантів значень очікуваного прибутку підприємства;

О - обсяг інвестицій, здійснених в інноваційну діяльність машинобудівного підприємства.

Даний підхід дозволяє максимально врахувати понесені машинобудівним підприємством витрати, що пов'язані з інноваційною діяльністю, тобто дає можливість об'єктивно визначити величину отримуваного прибутку.

Третім етапом оцінювання ІРМП є розрахунок узагальнюючого показника кількості та рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій:

(5)

де K₁ - коефіцієнт вагомості показника кількості реалізації машинобудівним підприємством інновацій;

K₂ - коефіцієнт вагомості показника рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій.

Четвертим етапом оцінювання рівня ІРМП є аналізування інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства. Інноваційний потенціал характеризують інноваційні ресурси. З огляду на це, оцінювати інноваційний потенціал машинобудівного підприємства слід як комплексний (інтегральний) показник, який є сумою узагальнюючих показників, які відображають кількісний і якісний склад інноваційних ресурсів (інтелектуальних, інформаційних тощо) машинобудівного підприємства, що скориговані на відповідні коефіцієнти вагомості.

У результаті обчислення вищенаведених показників можливим є розрахувати комплексний показник інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства:

(6)

де - узагальнюючий показник інтелектуального і кадрового потенціалу машинобудівного підприємства (розраховується на основі таких коефіцієнтів, як плинність працівників високої кваліфікації; питома вага інженерно-технічного персоналу і науковців; показник винахідницької (раціоналізаторської) активності; показник освітнього рівня; коефіцієнт фізичного старіння кадрів; частка витрат на НДДКР в обсязі товарної продукції; частка витрат на використання науково-технічних досягнень в обсязі товарної продукції; частка наукових, інженерних і технічних кадрів у загальній чисельності зайнятих);

- узагальнюючий показник технологічного потенціалу машинобудівного підприємства (розраховується на основі таких коефіцієнтів, як коефіцієнт прогресивності технологій; коефіцієнт прогресивності продукції; коефіцієнт технологічного потенціалу);

- узагальнюючий показник інтерфейсного потенціалу машинобудівного підприємства (розраховується на основі таких коефіцієнтів, як рівень адаптаційних можливостей; рівень росту конкурентного потенціалу; рівень можливостей з розширення ринку; рівень можливостей зі зростання прибутку; рівень можливостей із підвищення економічної безпеки; рівень можливостей підвищення іміджу);

- узагальнюючий показник інформаційного потенціалу (розраховується на основі таких коефіцієнтів, як коефіцієнт повноти інформації; коефіцієнт точності інформації; коефіцієнт суперечливості інформації);

- узагальнюючий показник ринкового потенціалу (розраховується на основі таких коефіцієнтів, як частка ринку, яку займає підприємство; рівень конкурентної позиції машинобудівних підприємств і здатності протидіяти конкурентному тиску; рівень адаптаційних можливостей машинобудівних підприємств до змін ситуації на ринку);

- коефіцієнти вагомості відповідних узагальнюючих показників.

П'ятий етап запропонованих методичних рекомендацій із оцінювання рівня ІРМП передбачає аналізування готовності працівників машинобудівного підприємства до змін. Під готовністю, у даному випадку, розуміється позитивне емоційно-психологічне сприйняття рішень керівників машинобудівного підприємства до реалізації нововведень (технологічних чи продуктових). Готовність працівників машинобудівного підприємства до змін (інновацій) залежить від їх поінформованості про вид інновацій, їх характер, наслідки реалізації, а також від зацікавленості працівників у їх реалізації. З огляду на це, оцінювання рівня готовності працівників до змін слід здійснювати з врахуванням відповідності цілей організації цілям реалізації інновацій і цілям працівників, а також із позиції визначення рівня поінформованості персоналу щодо інновацій, які планують реалізувати керівники машинобудівного підприємства. Проведені дослідження показали, що для оцінювання відповідності цілей інноваційної діяльності цілям організації та цілям працівників машинобудівного підприємства варто використовувати коефіцієнт Фехнера. Для застосування даного методу на практиці керівникам машинобудівного підприємства доцільно провести серед працівників анкетне опитування, в якому їм пропонується проставити бали відповідності цілей інноваційної діяльності цілям підприємства і цілям працівників. При цьому кількість представлених у анкеті цілей у розрізі кожної з груп має бути однаковою. Отримавши бали, їх слід сумувати у розрізі кожної порівнюваної пари цілей, а після цього визначити відхилення суми балів за кожною метою від середньої величини балів за всіма цілями. Тільки після виконання вказаних операцій можливим є розрахувати коефіцієнт Фехнера (І). Як відомо, його значення змінюється від “-1” до “+1”, і чим воно ближче до 1, тим зв'язок між цілями тісніший.

Щодо рівня поінформованості працівників машинобудівного підприємства про особливості нововведень та наслідки їх реалізації, то в результаті проведених досліджень його пропонується визначати шляхом усного або письмового опитування працівників машинобудівного підприємства. Бали, проставлені працівниками, слід обробити за допомогою розрахунку індивідуальних коефіцієнтів поінформованості працівників, а також шляхом розрахунку узагальнюючого коефіцієнта поінформованості працівників як суми індивідуальних коефіцієнтів. При розрахунку доцільно використовувати запропоновану формулу:

,(7)

де K_in - індивідуальний коефіцієнт поінформованості працівників щодо особливостей реалізації інновацій;

- сума балів, фактично присвоєних конкретним працівником кожному і-тому поставленому йому питанню;

- максимальна сума балів, які працівник міг присвоїти кожному і-тому поставленому йому питанню;

n - кількість питань;

Своєю чергою, узагальнюючий коефіцієнт поінформованості працівників можна розрахувати за формулою:

,(8)

де K_inu - узагальнюючий коефіцієнт поінформованості працівників щодо особливостей реалізації інновацій;

t - кількість коефіцієнтів поінформованості;

m - порядковий номер коефіцієнта поінформованості.

У результаті проведення розрахунків за вищенаведеними формулами можливо оцінити готовність працівників машинобудівного підприємства до змін:

(9)

де G_p - показник готовності працівників машинобудівного підприємства до змін;

І - коефіцієнт відповідності цілей працівників цілям підприємства;

K₈ - коефіцієнт вагомості показника відповідності цілей реалізації інновації цілям підприємства і цілям працівників;

K₉ - коефіцієнт вагомості узагальнюючого коефіцієнта поінформованості працівників щодо особливостей реалізації інновацій.

Завершальним етапом оцінювання рівня ІРМП є розрахунок комплексного показника ІРМП як суми усіх вище розрахованих показників із врахуванням їх коефіцієнтів вагомості:

(10)

де K₁₀ - коефіцієнт вагомості узагальненого показника кількості та рівня економічної ефективності реалізації підприємством інновацій;

K₁₁ - коефіцієнт вагомості показника, який характеризує інноваційний потенціал машинобудівного підприємства;

K₁₂ - коефіцієнт вагомості показника готовності працівників машинобудівного підприємства до змін.

Чим ближче значення P_IRP до одиниці, тим вищим є ІРМП. З метою більш конкретного трактування значень P_IRP результати його розрахунку слід оцінювати за вербально-числовою шкалою, яка побудована за принципом загальновідомої шкали Харінгтона (табл. 2).

Таблиця 2. Вербально-числова шкала трактування значень P_IRP

Градація інтенсивності якості	Числові інтервали
Дуже висока	1,0 - 0,81
Висока	0,8 - 0,631
Середня	0,63 - 0,371
Низька	0,37 - 0,21
Дуже низька	0,2 - 0

Вказана послідовність відображає, з позиції процесійного підходу, сутність запропонованих методичних рекомендацій з оцінювання ІРМП. Вона полягає в інтегруванні часткових показників ІРМП у комплексний показник (Р_IRP) шляхом застосування коефіцієнтів вагомості часткових показників, значення яких встановлено шляхом проведення експертного опитування керівників машинобудівних підприємств.

Запропоновані методичні рекомендації можуть бути використані для оцінювання рівня інноваційного розвитку будь-яких машинобудівних підприємств не залежно від їх розміру, спеціалізації, а також від того, чи вони новостворені, чи функціонують тривалий час. Їх застосування доцільне в умовах формування інвесторами управлінських рішень щодо прийнятності рівня ризику, який виникає при виборі машинобудівних підприємств для реалізації інноваційних проектів.

У третьому розділі дисертації «Удосконалення регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств» виділено об'єкти і способи регулювання інноваційного розвитку машинобудівного підприємства. У цьому ж розділі розкрито особливості побудови системи моніторингу ефективності регулювання інноваційного розвитку машинобудівного підприємства.

Одним з актуальних завдань керівників машинобудівних підприємств, зокрема керівників інноваційних проектів є удосконалювати регулювання на засадах використання інноваційного підходу. За результатами проведених досліджень виявлено, що процесу удосконалення будь-чого передує визначення об'єктів удосконалення. При удосконаленні регулювання ІРМП серед таких об'єктів виділено: систему показників оцінювання ІРМП; процес оцінювання ІРМП; систему трактування показників; часові параметри формування і реалізації регулюючих рішень; систему заходів із організування процесу виконання регулюючих рішень.

Базуючись на результатах огляду та аналізу літературних джерел і ознайомленні з матеріалами діючих машинобудівних підприємств, а саме: ТОВ «Керченський стрілочний завод», ЗАТ «Сімферопольський електротехнічний завод», ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», ВАТ «Луцький підшипниковий завод», ЗАТ «Єврокар», ЗАТ «Запорізький завод важкого кранобудування», ВАТ «Ірпіньмаш», ВАТ «Дрогобицький долотний завод», ВАТ «Одеський завод радіальносвердлильних верстатів», ВАТ «Рівненський завод високовольтної апаратури», у дисертації виділено способи впливу на вищевказані об'єкти регулювання і уточнено черговість їх реалізації (табл. 3).

У практиці машинобудівних підприємств, на базі яких реалізовуються інновації, зокрема ТзОВ УН «Вебасто-Електрон», ВАТ «Луцький автомобільний завод», ВАТ «Мотор Січ», ВАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування», ТОВ «Керченський стрілочний завод», організування виконання функції контролювання і, в його межах, оцінювання ІРМП здійснюють у формі створення системи моніторингу. Система моніторингу будь-якого об'єкта є сукупністю таких взаємодіючих елементів, як цілі моніторингу, функції і методи моніторингу, суб'єкти і об'єкти моніторингу, комунікації (рис. 2).

Таблиця 3. Удосконалення регулювання ІРМП

Об'єкти регулювання	Етапи удосконалення регулювання ІРМП
Система показників оцінювання ІРМП	1. Аналізування проблеми інноваційного розвитку на предмет виявлення того, чи можна було її своєчасно ідентифікувати на підставі показників, що використовуються на підприємстві. 2. Коригування існуючих або введення нових показників. 3. Визначення місця скоригованих або введених у використання показників у діючій на підприємстві системі показників інноваційного розвитку. 4. Автоматизування процесу розрахунку показників.
Процес оцінювання ІРМП	1. Упорядкування системи документообігу, зокрема документації за інноваційним проектом, що реалізується. 2. Впровадження або посилення рівня автоматизації обробки інформації, що стосується інноваційної діяльності машинобудівного підприємства. 3. Введення заходів із посилення дисципліни щодо документоутворення і документообігу на підприємстві.
Система трактування показників, які характеризують ІРМП	1. Формування нової або коригування існуючої системи планування на підприємстві. 2. Розроблення нового або коригування існуючого механізму встановлення значень планових показників. 3. Автоматизування системи отримання інформації про показники із зовнішнього середовища машинобудівного підприємства. 4. Автоматизування порівняння значень планових показників із середньогалузевими показниками, показниками провідних машинобудівних підприємств тощо. 5. Коригування значень показників за планом відносно виявлених на попередньому етапі негативних відхилень. 6. Автоматизування порівняння фактичних значень показників ІРМП із значеннями показників за планом.
Часові параметри формування і реалізації регулюючих рішень	1. Типізація і систематизація відхилень фактичних значень показників ІРМП від очікуваних значень, а також факторів, що їх зумовили. 2. Формування типових алгоритмів усунення виявлених відхилень. 3. Формування моделей виявлення проблем ІРМП і їх розв'язання.
Система заходів із організування процесу виконання регулюючих рішень	1. Впровадження функції моніторингу за відповідністю та ефективністю роботи підрозділів машинобудівного підприємства і окремих осіб визначеним положенням і посадовим інструкціям, а також діючим розпорядженням та наказам. 2. Закріплення за конкретним керівником або групою керівників вищого рівня управління вищевказаної функції. 3. Формалізація алгоритмів реалізації регулюючих рішень та інформування розробників рішень про стан їх виконання; 4. Впровадження заходів щодо посилення трудової дисципліни осіб, відповідальних за реалізацію рішень.

Цілі моніторингу формуються з його мети і завдань. Метою моніторингу ефективності регулювання ІРМП є забезпечення керівників машинобудівних підприємств інформацією про відповідність фактичного стану реалізації розроблених регулюючих рішень очікуваному стану.

Для реалізації вказаної мети необхідним є виконання низки завдань. До них належать: вибір об'єктів моніторингу та уточнення показників, які їх характеризують; забезпечення легітимності контролюючих, і в їх межах, оцінкових заходів; збереження належного комунікаційного зв'язку між об'єктами і суб'єктами моніторингу.

В якості об'єктів моніторингу слід розглядати досягнутий рівень ІРМП і процес його регулювання. До об'єктів моніторингу належать також самі суб'єкти, зокрема їх емоційно-психологічний стан, зацікавленість у результатах роботи, рівень трудової дисципліни тощо. Одним із елементів системи моніторингу виділено комунікаційний зв'язок між об'єктами і суб'єктами моніторингу. Комунікаціями в системі моніторингу є канали руху управлінської інформації між суб'єктами моніторингу про поточний стан регулювання ІРМП. В системах моніторингу, як правило, використовують усні, письмові і електронні комунікації. Їх застосування здебільшого є комбінованим, оскільки поєднання різних комунікацій для досягнення спільної мети сприяє забезпеченню повноти, своєчасності і достовірності управлінської інформації. Завданням комунікаційного процесу є забезпечити: 1) повноту і адекватність сприйняття інформації суб'єктами інноваційного процесу; 2) оперативність контролювання інформаційних потоків. Специфіка таких елементів системи моніторингу як суб'єкти та об'єкти полягає у тому, що суб'єктами моніторингу виступають як працівники, що здійснюють контролюючі заходи, так і працівники, діяльність і стан яких контролюють. З огляду на це, суб'єкти моніторингу частково виступають об'єктами моніторингу. Загалом слід зазначити, що об'єктами моніторингу доцільно обирати ті елементи системи управління, стан яких характеризує рівень ІРМП. Тобто, крім вказаних, як об'єкти моніторингу слід розглядати основні характеристики ІРМП.

Щодо методів як елементу системи моніторингу ефективності реалізації заходів із удосконалення регулювання ІРМП, то вони випливають із функцій моніторингу. Проведені дослідження показали, що функціями моніторингу ІРМП є: ідентифікація поточного рівня ІРМП і порівняння його з очікуваним; виявлення та аналіз факторів, які впливають на рівень ІРМП; ідентифікація стану і тенденцій зміни зовнішнього середовища підприємства, їх аналіз. Реалізація цих функцій, як правило, здійснюється за допомогою статистичних і експертних методів, комплексу методів оцінювання і вибору варіантів інноваційного розвитку у ринковому середовищі. Вибір конкретного методу з низки альтернативних залежить від доступності інформації, яка повинна братись до уваги користувачем методу, від особистих переконань користувача щодо ефективності того чи іншого методу, від досвіду користувача у застосуванні вищевказаних методів тощо. Щодо дієвості їх застосування, то методи моніторингу, як показали проведені дослідження, забезпечуватимуть очікуваний результат за умови дотримання суб'єктами управління ІРМП принципів оцінювання та регулювання.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - розроблення теоретичних положень та прикладних рекомендацій щодо удосконалення оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств. Представлені у дисертаційній роботі наукові теоретичні та практичні результати сприятимуть удосконаленню управління інноваційним розвитком машинобудівних підприємств.

1. Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці управління інноваційним розвитком, є частина питань, які досліджені фрагментарно і продовжують залишатись дискусійними. До них слід віднести особливості контролювання та регулювання ІРМП, методичні рекомендації з оцінювання рівня ІРМП, визначення об'єктів удосконалення регулювання ІРМП, побудову системи моніторингу ІРМП тощо. Значною мірою суперечності виникають через відсутність чіткості у формулюванні термінів і понять, через недосконалість низки класифікацій у теорії інновацій тощо. Базуючись на системно-функціональному і процесійно-динамічному наукових підходах, у дисертації сформульовано низку висновків, а також розроблено рекомендації, які мають теоретичну і практичну цінність. Теоретичне значення мають такі положення дисертації, як понятійний апарат у сфері інноваційної діяльності, принципи оцінювання та регулювання інноваційного розвитку, класифікація факторів, які зумовлюють проблеми оцінювання та регулювання ІРМП, виділені об'єкти регулювання і способи впливу на них. Своєю чергою, методичні рекомендації з оцінювання рівня ІРМП, а також пропозиції із удосконалення регулювання ІРМП мають практичне значення. Вказані положення доцільно використовувати керівникам машинобудівних підприємств при формуванні та реалізації управлінських рішень щодо планування та організування інноваційного розвитку, мотивування підлеглих до активізування їх участі в інноваційних процесах тощо.

2. ІРМП характеризують: кількість і рівень економічної ефективності впровадження на машинобудівному підприємстві інновацій; потенціал машинобудівного підприємства щодо розроблення і впровадження інновацій; готовність персоналу підприємства до змін. Для забезпечення ефективності оцінювання та регулювання інноваційного розвитку керівникам машинобудівних підприємств слід базуватись на принципах: цілеспрямованості; визначеності; комплексності; систематичності; взаємозалежності; послідовності; оперативності; регулярності.

3. В умовах переходу до ринку, зміни форми власності, реорганізації машинобудівних підприємств більшість суб'єктів господарювання зазнають проблем, які стають причиною низьких темпів розвитку. Найбільш актуальними проблемами оцінювання та регулювання ІРМП є: невідповідність кадрового складу фахівців, які залучені до реалізації інновацій, фактичним потребам; неготовність працівників машинобудівного підприємства до змін; наявність негативного досвіду щодо реалізації інновацій у минулому; нестача коштів та інших засобів для якісної реалізації контролюючих і регулюючих заходів; нерозвиненість ринкової інфраструктури; недосконалість правової бази; невідповідність діючої організаційної структури управління підприємством його цілям і обраній стратегії інноваційного розвитку; нечіткість і невідповідність системи цілей машинобудівного підприємства системі цілей інноваційного розвитку. Керівники машинобудівних підприємств стверджують, що сьогодні найбільш проблематичним є залучити до роботи: робітників технічних спеціальностей, які володіють необхідним досвідом і є готовими до освоєння нових технічних засобів; керівників різних рівнів управління, які мають досвід у реалізації інноваційних проектів і відповідну освіту; наукових кадрів, які здатні виступати в ролі консультантів щодо удосконалення інноваційних розробок, впровадження інновацій, а також розробників інноваційних проектів.

4. З метою виявлення причин виникнення вищевказаних проблем у дисертації проаналізовано фактори, які діють на ІРМП. Фактично усі фактори, які діють на підприємство, впливають також на його інноваційний розвиток. Сукупність факторів, які діють на ІРМП, слід класифікувати на: внутрішні і зовнішні; позитивні і негативні; прямі та непрямі; постійно діючі та тимчасово діючі; фактори які можна регулювати та фактори, які регулюванню не піддаються. Фактори внутрішнього середовища машинобудівного підприємства за різних умов можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на ІРМП. Щодо зовнішніх факторів, то їх сутність характеризує умови, в яких суб'єкти інноваційної діяльності змушені формувати, ухвалювати і реалізувати управлінські рішення. Фактори зовнішнього середовища машинобудівного підприємства є також факторами, які впливають на процес і ефективність оцінювання та регулювання ІРМП. Їх, як і фактори внутрішнього середовища машинобудівного підприємства, доцільно розглядати з позицій: прямого і опосередкованого впливу; позитивної і негативної дії; постійної і періодичної дії на об'єкт дослідження. Зовнішні фактори постійно діють як на ІРМП загалом, так і на процес та ефективність оцінювання та регулювання ІРМП. Змінним є лише характер впливу того чи іншого фактора. Більшість факторів зовнішнього середовища машинобудівного підприємства, не залежно від їх приналежності до групи прямих чи непрямих, є фактично нерегульованими. Менеджерам машинобудівних підприємств, які здійснюють загальне керівництво інноваційними програмами, проектами, окремими креативними ініціативами, доцільно враховувати побудовану класифікацію факторів при оцінюванні стратегій реалізації інновацій.

5. ІРМП є одним з основних об'єктів управління в системі інноваційного менеджменту. Для забезпечення ефективного управління цим об'єктом керівники машинобудівних підприємств повинні володіти інформацією про його рівень. У дисертації уточнено сутність і етапи (послідовність) оцінювання ІРМП. До них віднесено: дослідження кількості реалізації підприємством інновацій; оцінювання рівня економічної ефективності реалізації підприємством інновацій; розрахунок узагальненого показника кількості та рівня економічної ефективності реалізації підприємством інновацій; оцінювання інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства; оцінювання готовності працівників машинобудівного підприємства до змін; розрахунок комплексного показника ІРМП. Вказана послідовність відображає, з позиції процесійного підходу, сутність запропонованих методичних рекомендацій до оцінювання ІРМП. Вона полягає в інтегруванні часткових показників ІРМП у комплексний показник шляхом застосування коефіцієнтів вагомості часткових показників, значення яких встановлено шляхом проведення експертного опитування керівників провідних машинобудівних підприємств. Розроблені методичні рекомендації слід використовувати економістам і фінансовим менеджерам машинобудівних підприємств при аналізуванні доцільності реалізації регулюючих рішень у сфері ІРМП, а також при виборі об'єктів удосконалення регулювання ІРМП.

...