Забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338.43:658

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

ПРОКОПЧУК Оксана Андріївна

Житомир - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Житомирському національному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Ткачук Василь Іванович, Житомирський національний агроекологічний університет, декан факультету аграрного менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Шубравська Олена Василівна, Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України» завідуюча відділом форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі

доктор економічних наук, доцент Мороз Олена Омелянівна, Вінницький національний технічний університет, завідувач кафедри підготовки менеджерів

Захист дисертації відбудеться 18 грудня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 у Житомирському національному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7, ауд. 504.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Житомирського національного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7.

Автореферат розісланий «17» листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент В. П. Якобчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Умови транзитивності економіки України визначають необхідність перегляду критеріїв ефективності функціонування підприємницьких структур стосовно дотримання ними принципів стійкого розвитку. Означена проблема є особливо актуальною для сільськогосподарських підприємств, специфіка діяльності яких ідентифікує потребу налагодження механізму подвійної адаптації до ринкових та природно-кліматичних умов. До того ж, макроекономічне середовище з огляду на нестабільність аграрної політики та набуття Україною членства у СОТ характеризується високим ступенем невизначеності, а, отже, забезпечення стійкого розвитку підприємств у галузі сільського господарства особливо потребує стратегічних засад планування діяльності на перспективу. За таких умов індикатором спроможності підприємств адаптуватися до зовнішніх мінливих чинників виступатиме рівень економічної стійкості як здатності ефективно використовувати підприємницький та виробничий потенціал.

Однак, наявність ряду невирішених проблем, зокрема виснаженість ресурсного потенціалу та брак фінансово-інформаційної підтримки, низький рівень кваліфікації управлінського персоналу тощо не дозволяють більшості сільгосппідприємств самостійно підтримувати економічну стійкість. Створення належних умов для реалізації процесу забезпечення їх стійкості зумовлює необхідність розробки науково обґрунтованих концептуальних підходів, імплементація яких посилить здатність підприємств підтримувати у довгостроковій перспективі оптимальну збалансованість економічної ефективності, екологічної безпеки та соціальної справедливості. З огляду на це, системного дослідження потребують теоретичні та прикладні засади процесу забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств як запоруки та фундаментальної основи їх розвитку у мінливому ринковому середовищі. Актуальність, теоретична та практична значимість зазначеної проблеми, її недостатній аналіз у вітчизняній економічній науці зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Концептуальні підходи до вирішення проблеми забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств викладені в працях Т. Бердникової, Л. Борисоглібської, І. Гончар, Н. Давиденко, І. Демидова, Т. Керанчук, М. Крейніної, В. Крохмаля, Л. Ляха, С. Михайлова, О. Мороз, Є. Ніколаєва, О. Онищенка, С. Плєсняєвої, Г. Саєнко, Н. Соловйової, В. Соченко, В. Ткачука, О. Чайковської, В. Шевцова, О. Шубравської та ін. Проте залишається коло невисвітлених питань. Зокрема, недостатньо вивченими є сутність та складові, шляхи забезпечення та підтримки економічної стійкості підприємств у теоретичному і прикладному аспектах, відсутня загальновизнана методика оцінки рівня економічної стійкості підприємств у цілому та з урахуванням особливостей сільськогосподарського виробництва зокрема. Це обумовлює вибір теми, мету і зміст дисертаційного дослідження, визначає його теоретико-методологічну та практичну значимість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є результатом наукових досліджень, виконаних автором згідно плану науково-дослідних робіт Житомирського національного агроекологічного університету за темою: «Розробити і обґрунтувати стратегічні напрями та пріоритети пореформеного розвитку аграрного сектора Північно-Західного регіону України» (номер державної реєстрації 0104U008697). У межах даної теми автором розроблено основні стратегічні орієнтири процесу забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств на основі критичного аналізу їх сучасного стану та тенденцій розвитку економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка і обґрунтування теоретико-методологічних основ та науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення та підтримки економічної стійкості сільськогосподарських підприємств.

Поставлена у дисертаційному дослідженні мета зумовила вирішення завдань:

- уточнити понятійний апарат процесу забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств;

- систематизувати чинники, що впливають на рівень економічної стійкості підприємств;

- узагальнити теоретико-методологічні підходи до оцінки економічної стійкості підприємств;

- здійснити комплексну оцінку економічної стійкості сільськогосподарських підприємств;

- розробити стратегічні напрями та практичні рекомендації щодо забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств на функціональному та інституційному рівнях;

- формалізувати модель оптимізації рівня функціональних складових економічної стійкості сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження є особливості процесу розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах змін ринкового середовища. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних засад формування та забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний підхід до вивчення економічних процесів у поєднанні з категоріями економічної науки та раціональними засобами і методами економічного аналізу.

У процесі виконання дисертаційної роботи використовувалися такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний (при вивченні та уточненні сутності поняття «економічна стійкість» підприємства); метод теоретичного узагальнення (при формулюванні теоретичних узагальнень та висновків, здійсненні критичного аналізу результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів); метод формалізації та системно-структурний підхід (при обґрунтуванні сутності функціональних складових економічної стійкості); монографічний (при дослідженні шляхів забезпечення економічної стійкості окремих сільськогосподарських підприємств); економіко-статистичний (при оцінці стану ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств регіону та економічної ефективності їх функціонування); соціологічний (для оцінки чинників, що визначають економічну стійкість сільськогосподарських підприємств); методи експертної та бальної оцінки (для визначення вагомості функціональних складових економічної стійкості підприємств та оцінці їх визначальних чинників); SWOT-аналіз (при визначенні стратегічних напрямів забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств на функціональному та інституційному рівнях); табличний і графічний методи відображення аналітичної та статистичної інформації та ін.

При виконанні дисертаційної роботи використані офіційні матеріали Міністерства аграрної політики України, Головного управління статистики в Житомирській області, Управління земельними ресурсами Житомирської області, Головного управління агропромислового розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, нормативно-довідкова література, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних фахівців з проблеми дослідження, інформація із всесвітньої комп'ютерної мережі “Internet”, результати власних соціологічних досліджень автора. Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному: вперше:

· обґрунтовано доцільність комплексного підходу до управління процесом забезпечення економічної стійкості підприємства, який передбачає використання інструментів стратегічного, тактичного та оперативного менеджменту, що необхідно для досягнення цілей, обраних відповідно до існуючого рівня розвитку;

удосконалено:

· трактування сутності поняття «економічна стійкість», яке на відміну від існуючих підходів характеризує здатність підприємства ефективно використовувати свій потенціал, адаптуватися до динамічних змін ринкового середовища, задовольняти економічні потреби усіх учасників господарської діяльності у довгостроковій перспективі;

· визначення основних складових економічної стійкості сільськогосподарського підприємства, під якими відповідно до його галузевої специфіки слід розуміти взаємопов'язані та взаємозалежні виробничу, ресурсну, фінансову, ринкову, інтерфейсну, соціальну та екологічну стійкість;

дістали подальшого розвитку:

· методичний підхід до оцінки економічної стійкості підприємства, що в порівнянні з традиційними не обмежується врахуванням лише показників фінансового стану та ефективності функціонування, а передбачає комплексну оцінку рівня розвитку підприємства, його ресурсного потенціалу та внутрішніх детермінантів економічної стійкості;

· обґрунтування основних напрямів інституційної підтримки процесу забезпечення економічної стійкості підприємств аграрного сектора в умовах набуття Україною членства у СОТ, до яких віднесено удосконалення базових інститутів страхування сільськогосподарських ризиків, фінансово-кредитного та інформаційного забезпечення господарюючих суб'єктів, регулювання та моніторингу агропродовольчого ринку, створення досконалої системи стандартів якості сільгосппродукції, сприяння збереженню та охороні навколишнього природного середовища;

· обґрунтування за допомогою економіко-математичного моделювання можливості визначення кількісних параметрів функціональних складових економічної стійкості сільськогосподарського підприємства, досягнення яких забезпечить підвищення її рівня та оптимальне використання ресурсного потенціалу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування розроблених рекомендацій при вирішенні актуальної проблеми забезпечення та підтримки економічної стійкості сільськогосподарських підприємств з урахуванням поточної ситуації в аграрному секторі. У зазначеному контексті обґрунтовано потребу удосконалення інституційного середовища аграрного сектора з метою створення умов для реалізації процесу забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств та стратегічні напрями управління ним на функціональному рівні.

Результати дослідження щодо формування системи фінансово-кредитної та інформаційної підтримки економічної стійкості сільськогосподарських підприємств рекомендовані до впровадження Головним управлінням економіки Житомирської обласної державної адміністрації (довідка № 22/1203 від 11.07.08 р.).

Пропозиції щодо розв'язання проблеми забезпечення та зміцнення економічної стійкості аграрного сектора та його структурних одиниць - сільськогосподарських підприємств - у сучасних умовах використовувалися в процесі розробки Стратегії розвитку Житомирської області на період до 2015 року (довідка Головного управління агропромислового розвитку Житомирської обласної державної адміністрації № 2532/2-3 від 02.10.07 р.).

Рекомендації стосовно здійснення комплексної оцінки економічної стійкості сільськогосподарських підприємств використовуються у навчальному процесі при підготовці студентів економічних спеціальностей в Житомирському національному агроекологічному університеті (довідка № 908 від 11.07.08 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою роботою автора. Основні положення, висновки та пропозиції, наведені в дисертації, виконані автором особисто і викладені в одноосібних наукових працях. Основний внесок у досліджувану проблему полягає в обґрунтуванні методичних засад забезпечення стійкості сільськогосподарських підприємств.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні методологічні положення та результати дослідження пройшли апробацію та отримали позитивну оцінку на наступних конференціях: міжфакультетській науково-практичній конференції молодих вчених, магістрів та студентів «Формування стратегії розвитку регіонального АПК» (м. Житомир, 2005 р.); VI Міжнародній науковій конференції «Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития в регионе ЦЕИ» (м. Мінськ, 2005 р.); ІІ міжфакультетській науково-практичній конференції молодих вчених, магістрів та студентів «Формування стратегії розвитку регіонального АПК» (м. Житомир, 2006 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Образование и наука без границ - 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); регіональній міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки» (м. Рівне, 2006 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів «Агропромислове виробництво України - стан та перспективи розвитку» (м. Кіровоград, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Никоновские чтения - 2007» (м. Москва, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Україна - сільське господарство - СОТ: теорія і практика» (м. Миколаїв, 2007 р.).

Публікації. За результатами дослідження автором опубліковано 12 одноосібних праць загальним обсягом 2,93 др. арк., в тому числі - 4 у фахових виданнях (1,39 др. арк.).

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літературних джерел та додатків. Робота викладена на 146 сторінках комп'ютерного тексту Дисертація містить 36 таблиць, 29 рисунків, 18 додатків на 28 сторінках. Список використаних джерел нараховує 162 позицій на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - «Теоретико-методологічні аспекти забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств» - уточнено сутність економічної стійкості сільськогосподарських підприємств, дефініцію та економічний зміст її функціональних складових, систематизовано чинники впливу на неї; узагальнено концептуальні засади формування механізму забезпечення економічної стійкості підприємств аграрного сектора в сучасних умовах; викладено авторський підхід до її оцінки на основі критичного аналізу існуючих методик.

У науковій літературі поняття «економічна стійкість» найчастіше ототожнюється з «фінансовою стійкістю» та формами її прояву («фінансовою спроможністю», «фінансовою стабільністю», «організаційно-фінансовою стійкістю», «виробничо-фінансовою стійкістю», «фінансово-економічною стійкістю»). Результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати про необхідність використання окремої комплексної категорії «економічна стійкість» підприємства, яка в авторському трактуванні розглядається як здатність ефективно використовувати потенціал, адаптуватися до динамічних змін зовнішнього середовища, задовольняти економічні потреби усіх учасників господарської діяльності у довгостроковій перспективі.

Формування економічної стійкості сільськогосподарських підприємств відбувається в середовищі чинників екзогенного та ендогенного характеру, що зумовлює необхідність формування ефективного захисту від їх негативної дії та здатності максимально використовувати їх позитивний вплив.

У дослідженні автором позиціонується переважна залежність економічної стійкості від дії ендогенних чинників, зокрема: оптимальності організаційно-виробничої структури, технологічної оснащеності виробництва та його концентрації, налагодженості економічних зв'язків з контрагентами тощо. Вказані чинники визначаються поточним станом підприємств, формують потенціал їх розвитку на перспективу. Вплив екзогенних чинників обумовлює потребу у налагодженні адаптаційного механізму підприємств до зміни умов зовнішнього середовища.

З огляду на специфіку функціонування сільськогосподарських підприємств їх економічна стійкість забезпечується шляхом досягнення відповідних критеріїв виробничої, фінансової, ресурсної, ринкової, інтерфейсної, соціальної та екологічної стійкості. Для максимального врахування взаємозв'язків та взаємозалежності між окремими складовими економічної стійкості, як вважає автор, її оцінку доцільно здійснювати шляхом використання комплексно-функціонального аналізу, що передбачає визначення ресурсного потенціалу підприємств, ефективності його використання та господарської діяльності в цілому, рівня функціональних складових та інтегрального показника економічної стійкості. Рівень економічної стійкості сільськогосподарського підприємства пропонується розраховувати за формулою

,

де: ЕС - коефіцієнт економічної стійкості сільськогосподарського підприємства; К_і - коефіцієнт і-ї складової економічної стійкості сільськогосподарського підприємства, що визначається як співвідношення суми бальної оцінки основних внутрішніх детермінантів відповідної складової до її максимально можливого значення; В_і - вага і-ї складової економічної стійкості сільськогосподарського підприємства, що встановлюється шляхом здійснення експертної оцінки.

Отримана за допомогою даного інструментарію оцінка економічної стійкості підприємства не матиме конкретного числового змісту, проте стане аналітичним підґрунтям для прийняття комплексу управлінських рішень при вирішенні проблем оперативного та стратегічного характеру у процесі її забезпечення.

Узагальнення існуючих концептуальних підходів до вирішення окресленої у дослідженні проблеми та врахування сучасних тенденцій розвитку аграрного сектора дозволяє зробити висновок про те, що існує необхідність налагодження ефективного механізму забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств, інструментами якого має бути взаємоузгоджена реалізація їх внутрішньої адаптаційної політики та системи заходів інституційного рівня.

У другому розділі - «Оцінка економічної стійкості сільськогосподарських підприємств» - досліджено стан ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств Житомирської області, визначено рівень розвитку та ефективності їх функціонування, здійснено оцінку економічної стійкості підприємств різних організаційно-правових форм та зроблено аналіз внутрішніх детермінантів її сучасного рівня.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що для підприємств аграрного сектора Житомирської області характерним стало не лише кількісне, але й якісне виснаження ресурсного потенціалу. Визначальною тенденцією його розвитку протягом 2002-2006 рр. є скорочення обсягів основних виробничих ресурсів (площі с.-г. угідь на 428,4 тис. га або 40,6 %, середньорічної кількості працівників - на 43,7 тис. чол. або 55,8 %, вартості основних засобів виробництва - на 856,9 млн. грн. або 20,3 %). Водночас вартість ресурсного потенціалу та його складових зменшувалася впродовж 2002-2005 рр., а у 2006 р. відбулося її зростання до 9304,41 млн. грн., хоча це становило лише 77,4 % від рівня 2002 р.

Поглиблений аналіз ресурсозабезпеченості сільськогосподарських підприємств дозволив ідентифікувати основні причини виявлених тенденцій. Зокрема, зниження трудозабезпеченості стало результатом депопуляційних процесів у сільській місцевості та відсутності належного мотиваційного механізму (середньомісячна заробітна плата працівників сільгосппідприємств протягом 2002-2006 рр. у середньому становила лише 57 % від законодавчо затвердженого рівня прожиткового мінімуму). Зниження рівня технічної оснащеності пояснюється неспроможністю більшості підприємств вчасно оновлювати матеріально-технічну базу (73,7 % аграрних підприємств протягом останніх п'яти років не придбали жодної одиниці техніки, 13,8 % - закупили 1 одиницю (трактор, комбайн, жатку чи іншу с.-г. машину), 12,5 % - дві та більше одиниць). У контексті зазначеного парадоксальним є зростання показників ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарськими підприємствами, зокрема підвищення сукупної ресурсовіддачі протягом 2002-2006 рр. на 24 %.

Для визначення природи даного явища було проведено факторний аналіз, результати якого дозволили зробити висновок, що основним чинником зростання сукупної ресурсовіддачі та ефективності використання окремих видів виробничих ресурсів стало зниження їх вартості. Поступове підвищення здатності сільськогосподарських підприємств адаптуватися до змін чинників зовнішнього середовища та ефективності використання виробничого потенціалу призвело до зростання прибутковості їх господарської діяльності. Зокрема, частка прибуткових господарств у їх загальній кількості протягом 2002-2006 рр. зросла на 29,8 %.

У процесі дослідження також встановлено, що найбільш ефективно функціонували приватні підприємства та господарські товариства: у 2006 р. серед підприємств даних організаційно-правових форм зафіксована найбільша частка прибуткових (47,3 % та 41,7 % відповідно). Рентабельність їх діяльності складала 10,2 % та 11,2 %, тоді як результат господарювання підприємств інших організаційно-правових форм протягом періоду дослідження мав негативне значення.

Для оцінки економічної стійкості сільськогосподарських підприємств за розробленою методикою було здійснено аналіз діяльності 50-и підприємств різних організаційно-правових форм. На основі узагальнення отриманих результатів зроблено висновок, що лише 6 % сільськогосподарських підприємств є економічно нестійкими, 24 % - мають критичний рівень стійкості і 70 % - підтримують нормальний та високий рівень економічної стійкості (табл.1). Проте більшість з них (62 % підприємств) є фінансово нестійкими, що є свідченням нарощування підприємствами потенціалу для підтримки власної стійкості та неспроможність ефективного його використання.

Таблиця 1 Стійкість функціонування сільськогосподарських підприємств Житомирської області^*, од.

*Джерело: вибіркове обстеження с.-г. підприємств різних організаційно-правових форм та розмірів.

Проведені розрахунки не дозволяють однозначно стверджувати про вищу економічну стійкість підприємств окремих форм власності (табл. 2). Державні підприємства мають порівняно вищий рівень виробничої, соціальної та екологічної стійкості, що обумовлено їх спеціалізацією, проте більше 70 % з них є збитковими та фінансово нестійкими. Підприємства приватної форми власності спроможні швидше адаптуватися до змін ринкового середовища і, відповідно, мають вищий рівень ринкової, інтерфейсної та фінансової стійкості, а тому здатні ефективніше функціонувати в сучасних умовах.

ресурсний економічний стійкість сільськогосподарський

Таблиця 2 Дані вибіркового обстеження сільськогосподарських підприємств Житомирської області, од.

Беручи за основу вищенаведені дані та результати проведеного соціологічного опитування спеціалістів аграрного сектора Житомирської області, визначено основні чинники низького рівня економічної стійкості підприємств, основними з яких є брак коштів, недостатній рівень професійної кваліфікації та нехтування своїми обов'язками керівників підприємств, застарілі технології виробництва, високий ступінь морального і фізичного зносу техніки та устаткування, низький рівень забезпеченості інформаційними ресурсами та співробітництва з суб'єктами ринкової інфраструктури, небажання підприємств інтегруватися у виробничі відносини.

У третьому розділі - «Перспективи зміцнення економічної стійкості підприємств аграрного сектора» - обґрунтовано основні напрями забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств, розроблено комплексний підхід до управління економічною стійкістю та основні стратегічні орієнтири підприємств у процесі її забезпечення, запропоновано економетричну модель оптимізації рівня функціональних складових економічної стійкості.

Сільськогосподарські підприємства, як свідчать результати дослідження, поступово підвищують ефективність ведення господарської діяльності. Водночас, більшість з них все ще є неспроможними швидко адаптуватися до змін макроекономічного середовища. З огляду на зазначене та високу ймовірність підвищення ризику та невизначеності ринкового середовища у зв'язку з набуттям Україною членства у СОТ, ідентифікується необхідність налагодження дієвого механізму забезпечення економічної стійкості підприємств аграрного сектора. Його основу повинні формувати сукупність інструментів інституційного та функціонального рівнів.

На основі результатів SWOT-аналізу середовища функціонування підприємств аграрного сектора визначено основні стратегічні напрями інституційної підтримки їх економічної стійкості, основними з яких є: удосконалення інститутів фінансово-кредитної, інформаційної підтримки та системи страхування сільськогосподарських ризиків, розвиток інституту регулювання та моніторингу агропродовольчого ринку, створення досконалої системи стандартів якості с.-г. продукції, сприяння збереженню та охороні навколишнього природного середовища. Особливої уваги потребує розвиток дієвого інституту інформаційної підтримки сільськогосподарських підприємств. З цією метою пропонується прискорити розвиток дорадчих служб і створити Державний аграрний інформаційно-консультаційний центр спеціалізований на забезпеченні суб'єктів господарської діяльності достовірною поточною та науково обґрунтованою прогнозованою інформацією щодо їх прав, обов'язків та інтересів.

Фінансування витрат на створення інформаційного центру рекомендується здійснювати за рахунок коштів держбюджету, які передбачалося спрямувати на забезпечення діяльності державної служби моніторингу аграрного ринку. Водночас частково окупити матеріальні затрати на функціонування центру дозволить надання певного набору платних послуг. Критерієм ефективності діяльності інформаційно-консультаційного центру доцільно обрати зростання кількості споживачів та обсягу наданих послуг, підвищення ефективності та економічної стійкості сільськогосподарських підприємств.

З метою досягнення максимального ефекту, процес забезпечення економічної стійкості підприємств на функціональному рівні повинен здійснюватися комплексно з використанням інструментів оперативного, тактичного та стратегічного менеджменту. Оперативне й тактичне управління ним передбачає реалізацію заходів екологічного (перехід на екологічно-збалансовану систему господарювання), соціального (удосконалення освітньо-кваліфікаційної структури працівників, створення належних умов праці, побутового та соціального забезпечення робітників відповідно до чинного законодавства, використання ефективної системи мотивації праці) та економічного спрямування (відповідно до обраної стратегії розвитку підприємства).

Ефективним засобом стратегічного управління процесом забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств є стратегічний менеджмент, переваги якого полягають у можливості гнучко реагувати та приймати своєчасні рішення відповідно до ситуації у зовнішньому середовищі, примножувати та максимально ефективно використовувати існуючий потенціал, що в сукупності створює базові умови підтримки економічної стійкості. Зазначені переваги досягаються шляхом розробки та імплементації набору стратегій. Співставлення позитивних та негативних чинників, характерних для кожного рівня економічної стійкості, з перспективними можливостями та загрозами реалізації базових стратегій розвитку формує підґрунтя для вибору стратегічних орієнтирів сільськогосподарських підприємств.

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що в умовах нестійкості підприємства доцільно використовувати стратегію виживання, при критичному рівні економічної стійкості - стратегію стабілізації, оскільки вони зорієнтовані на короткостроковий результат за рахунок використання лише чинників внутрішнього потенціалу. В умовах нормального та високого рівня економічної стійкості раціональним буде використання стратегій розвитку та зростання, що передбачають нарощування потенціалу підприємства за рахунок максимального використання як внутрішніх можливостей і резервів, так і чинників зовнішнього середовища.

Важливим етапом процесу забезпечення економічної стійкості сільськогосподарського підприємства є виявлення резервів для підвищення її рівня. При вирішенні даного завдання доцільно скористатися методом економіко-математичного моделювання, що дає змогу розрахувати кількісні параметри функціональних складових економічної стійкості, досягнення яких забезпечить підвищення її рівня та оптимальне використання ресурсного потенціалу підприємства. Застосування оптимізаційних моделей також дає можливість завчасно виявити межі ймовірних змін економічної стійкості та її окремих складових за умови зниження однієї з них та незмінності решти.

Основним обмеженням оптимізаційної моделі економічної стійкості підприємства є задоволення умови неперевищення затрат ресурсів на її забезпечення над обсягом наявного ресурсного потенціалу. Щоб визначити його коефіцієнти було здійснено розрахунок обсягу основних виробничих ресурсів, необхідних для забезпечення одиниці окремих складових економічної стійкості різних за площею сільськогосподарських підприємств.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Стратегічні орієнтири сільськогосподарських підприємств у процесі забезпечення їх економічної стійкості

У результаті виконання оптимізаційного завдання на прикладі ПСП ім. Чкалова встановлено, що резервом підвищення його економічної стійкості є часткове зниження її ресурсної та соціальної складової (табл. 3).

Таблиця 3 Результати оптимізації функціональних складових економічної стійкості ПСП ім. Чкалова Новоград-Волинського району Житомирської області

Встановлено, що зусилля і вивільнені ресурси доцільно спрямувати на підвищення виробничої стійкості підприємства та посилення роботи маркетингового відділу, а в разі його відсутності відділу постачання та збуту продукції, при цьому не допускаючи зниження рівня фінансової стійкості. Це не лише призведе до підвищення ринкової та інтерфейсної стійкості, а й забезпечить досягнення розрахованого позитивного результату в цілому.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретико-методологічних та прикладних засад процесу забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств, яке дало змогу сформулювати низку висновків і пропозицій щодо перспектив його ефективної реалізації:

1. На основі узагальнення та інтерпретації існуючих наукових поглядів економічну стійкість підприємства визначено як здатність ефективно використовувати потенціал, що дозволить швидко адаптуватися до динамічних змін зовнішнього середовища, задовольняючи економічні потреби всіх учасників господарської діяльності у довгостроковій перспективі. В авторському баченні це окрема економічна категорія, що відображає всю сукупність властивостей підприємства, які забезпечують його здатність функціонувати відповідно до принципів сталого розвитку.

2. Ідентифіковано на основі результатів врахування теоретичних аспектів визначеної проблеми та проведених емпіричних досліджень специфіки функціонування сільськогосподарських підприємств основні складові їх економічної стійкості, зокрема виробничу, фінансову, ресурсну, ринкову, інтерфейсну, соціальну та екологічну. У комплексі вони дозволяють отримати синергічний ефект, що полягає у підвищенні ефективності усіх сфер діяльності підприємств та їх адаптаційної здатності до деструктивних змін зовнішнього середовища.

3. Встановлено, що економічна стійкість підприємства детермінується сукупністю чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. Ендогенні чинники економічної стійкості (забезпеченість виробничими ресурсами, оптимальність організаційно-виробничої структури, спеціалізація, ринкова позиція тощо) підприємство безпосередньо формує у процесі своєї господарської діяльності. На зміну чинників зовнішнього середовища (природно-кліматичні умови, попит на продукцію, постачальники, соціально-політичні і демографічні та ін.) підприємство може реагувати шляхом активної або пасивної адаптації.

4. Доведено, що встановлення адекватної оцінки економічної стійкості сільськогосподарських підприємств потребує максимального врахування усіх її детермінантів. Як наслідок, обґрунтовано доцільність застосування запропонованої методики, суть якої зводиться до розрахунку інтегрального показника економічної стійкості як зваженої суми коефіцієнтів її складових. Значення даного показника відповідно до розробленої градації визначатиме рівень стійкості підприємства.

5. Підтверджено результатами кількісного та якісного аналізу економічної стійкості підприємств аграрного сектора факт поступового підвищення їх здатності ефективно функціонувати в умовах мінливого ринкового середовища. Встановлено, що більшість сільськогосподарських підприємств нарощують економічну стійкість (у 2006 р. 70 % сільгосппідприємств досягли нормального та високого рівня економічної стійкості). Однак, існує ряд чинників, що сповільнюють даний процес. Основними з них є виснаженість ресурсного потенціалу та брак фінансово-інформаційної підтримки.

6. Доведено, що інституційна підтримка процесу забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств, насамперед, повинна передбачати імплементацію заходів, спрямованих на удосконалення інституційного середовища аграрного сектора. Обґрунтовано доцільність покладання функції створення необхідних умов для реалізації зазначеного процесу на державні інституції, базовими з яких є інститути правового регулювання та моніторингу аграрного ринку, фінансово-кредитної та інформаційної підтримки виробників сільгосппродукції та інститут страхування сільськогосподарських ризиків.

7. Обґрунтовано, що управління процесом забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств на функціональному рівні необхідно здійснювати комплексно з використанням інструментів оперативного, тактичного та стратегічного менеджменту. На основі аналізу перспективних наслідків реалізації альтернативних стратегій та необхідних умов їх імплементації розроблено набір стратегічних орієнтирів для підприємств з різним рівнем економічної стійкості. Доведено, що базова стратегія забезпечення стійкості має визначати напрям управлінської політики та набір функціональних стратегій, реалізація яких дозволить досягти встановленої мети при збереженні головних стратегічних орієнтирів підприємства.

8. Підтверджено, що резервом підвищення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств може бути оптимальний розподіл ресурсів між її функціональними складовими. Для вирішення зазначеного завдання розроблено економіко-математичну модель, результатом виконання якої є розрахунок оптимального рівня основних складових економічної стійкості. Це дозволить виявити резерви для вивільнення ресурсів та перспективні напрями їх спрямування, що сприятиме підвищенню рівня економічної стійкості підприємства при ефективному використанні його ресурсного потенціалу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Поліщук О.А. Теоретико-методологічні основи економічної стійкості сільськогосподарських підприємств / О.А. Поліщук // Економіка АПК. - 2006. - №8. - С. 109-113.

2. Поліщук О.А. Економічна стійкість підприємства - стратегічний напрям його діяльності / А.О. Поліщук // Вісн. Хмельницького нац. ун-ту. - 2006. - Вип. 6, Т.3. - С. 69-73.

3. Поліщук О.А. Теоретико-методологічні основи оцінки економічної стійкості сільськогосподарських підприємств / А.О. Поліщук // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. - Вип. 225, Т.2. - С. 367-374.

4. Прокопчук О.А. Комплексна система управління економічною стійкістю сільськогосподарських підприємств / А.О. Прокопчук // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2008. - Вип. 241, Т.2. - С. 407-413.

В інших виданнях:

5. Поліщук О.А. Лізинг як ефективний інструмент покращення матеріально-технічної бази АПК / О.А. Поліщук: матеріали міжфак. наук.-практ. конф. молодих вчених, магістрів та студентів [«Формування стратегії розвитку регіонального АПК»], (Житомир, 12 травня 2005 р.) / М-во аграр. політики України, Державний агроекологічний університет. - Житомир: Вид-во «ДАУ», 2005. - С. 242-245.

6. Поліщук О.А. Органічне землеробство як ефективний засіб забезпечення екологічної стійкості сільськогосподарських підприємств / О.А. Поліщук: матеріали міжфак. наук.-практ. конф. молодих вчених, магістрів та студентів [«Формування стратегії розвитку регіонального АПК»], (Житомир, 11 травня 2006 р.) / М-во аграр. політики України, Державний агроекологічний університет. - Житомир: Вид-во «ДАУ», 2006. - С. 48-50.

7. Поліщук О.А. Ресурсний потенціал сільськогосподарських підприємств Житомирської області в контексті забезпечення їх економічної стійкості / О.А. Поліщук: матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених і спеціалістів [«Агропромислове виробництво України - стан та перспективи розвитку»], (Кіровоград, 14-16 березня 2007 р.) / М-во аграр. політики України, Кіровоградський інститут агропромислового виробництва УААН. - 2007. - Вип. 4. - С. 210-213.

8. Полищук О.А. Современный уровень экономической устойчивости агроформирований Житомирской области / О.А. Полищук // Многофункциональность сельского хозяйства и устойчивое развитие сельских территорий: науч. сб. - М.: ВИАПИ им. А.А. Никонова «Энциклопедия российских деревень», 2007. - С. 555-557.

9. Полищук О.А. Социальная устойчивость предприятий АПК / О.А. Полищук: материалы 6 междунар. науч. конф. [«Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития в регионе ЦЕИ»], (Минск, 20-21 октября 2005 г.) / Мин-во экономики Респ. Беларусь, НИЭИ. - Минск: НИЭИ, 2005. - Т.2. - С. 324-326.

10. Поліщук О.А. Соціальна стійкість агроформувань Житомирської області / О.А. Поліщук: материалы 2 Междунар. науч.-практ. конф. [«Образование и наука без границ - 2006»], (Днепропетровск, 18-28 декабря 2006 г.) / М-во освіти і науки України. - Днепропетровск: Наука и образование, 2006. - Т. 3. - С. 10-12.

11. Поліщук О.А. Стратегічне підприємництво як засіб забезпечення економічної стійкості підприємства / О.А. Поліщук: зб. тез міжвуз. наук.-практ. конф. [«Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки»], (Рівне, 13-14 квітня 2006 р.) / М-во освіти і науки України, Національний університет водного господарства та природокористування. - Рівне: НУВГП, 2006. - С. 63-64.

АНОТАЦІЇ

Прокопчук О.А. Забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Житомирський національний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, м. Житомир, 2008.

Досліджено теоретичні, методичні та практичні аспекти забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств. Уточнено сутність та основні функціональні складові економічної стійкості сільськогосподарських підприємств. Систематизовано чинники, що визначають її рівень у сучасних умовах. На основі узагальнення теоретичних аспектів проблеми дослідження запропоновано авторську методику комплексної оцінки економічної стійкості, за допомогою якої проведено аналіз її сучасного рівня у сільськогосподарських підприємствах Житомирської області. Обґрунтовано особливості функціонування та інструменти механізму забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах.

Ключові слова: економічна стійкість, сільськогосподарське підприємство, ресурсний потенціал, забезпечення та підтримка стійкості, стратегія.

Прокопчук О.А. Обеспечение экономической устойчивости сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Житомирский национальный агроэкологический университет Министерства аграрной политики Украины, Житомир, 2008.

Диссертация посвящена исследованию теоретических, методических и практических аспектов решения проблемы обеспечения экономической устойчивости сельскохозяйственных предприятий. Результатом критического анализа существующих трактовок экономической устойчивости стало определение её сути как способности эффективно использовать потенциал, адаптироваться к динамическим изменениям окружающей среды, удовлетворять экономические потребности всех участников хозяйственной деятельности в долгосрочной перспективе. На основе учёта специфики функционирования предприятий аграрного сектора уточнено суть основных компонентов (производственной, финансовой, ресурсной, интерфейсной, рыночной, социальной, экологической) их экономической устойчивости. Отдельное внимание уделено исследованию и систематизации факторов влияния на уровень экономической устойчивости сельскохозяйственных предприятий.

Исследованы методические подходы осуществления оценки экономической устойчивости предприятий. Обосновано целесообразность применения её комплексно-функционального анализа, что предопределяет определение ресурсного потенциала предприятий, эффективности его использования и хозяйственной деятельности в целом, основных компонентов и интегрального показателя экономической устойчивости.

В результате исследования установлено, что для предприятий аграрного сектора Житомирской области характерным явлением стало количественное и качественное истощение ресурсного потенциала, в частности сокращение объемов основных производственных ресурсов. Следствием этого стало повышение эффективности использование производственного потенциала и их хозяйственных деятельности в целом.

Исследования современного уровня развития сельскохозяйственных предприятий на примере Житомирской области свидетельствует об активизации их усилий в направлении повышения экономической устойчивости, в частности усиления рыночных позиций, налаживание системы сбыта, поддержку экологического равновесия и т.п. Однако, процесс возрождения потенциала предприятий и обеспечения их экономической устойчивости замедляется рядом актуальных проблем, основными из которых являются недостаток средств, изношенность материально-технической базы, отсутствие финансово-информационной поддержки.

В результате исследования обоснована необходимость объединения усилий государственных институций и сельскохозяйственных предприятий в процессе обеспечения их экономической устойчивости. При этом перспективными направлениями институциональной поддержки данного процесса определено развитие института регулирования агропродовольственного рынка, создание совершенной системы стандартов качества сельхозпродукции, усовершенствование системы страхования с.-х. риска и институтов финансово-кредитной и информационной поддержки предприятий, содействие сбережению и охране окружающей среды. Отдельное внимание уделено решению проблемы информационного обеспечения сельскохозяйственных предприятий, в рамках чего предлагается создать аграрный информационно-консультационный центр, специализированный на предоставлении информационной поддержки и налаживании сотрудничества между отдельными предприятиями для реализации локальных, региональных и отраслевых проектов; посреднической деятельности в процессе взаимодействия сельхозпредприятий с государственными институтами; мониторинге экономической устойчивости предприятий аграрного сектора.

Эффективным средством обеспечения экономической устойчивости сельскохозяйственных предприятий является применение комплексного подхода, который предусматривает одновременное использование инструментов оперативного, тактического и стратегического менеджмента. При этом стратегическим ориентиром предприятия может быть одна из базовых стратегий (выживания, стабилизации, развития, роста), критерием выбора которой есть наличие необходимого обеспечения и перспективные последствия её имплементации. Избранная базовая стратегия будет определять набор инструментов оперативного и тактического управления процессом обеспечения экономической устойчивости предприятия.

С целью решения проблемы определения резервов для повышения экономической устойчивости предприятия разработана эконометрическая модель. Результатом её выполнения является поиск уровня функциональных компонентов, обеспечения которого будет сопутствовать повышению экономической устойчивости предприятия при оптимальном использовании ресурсного потенциала. Ключевые слова: экономическая устойчивость, сельскохозяйственное предприятие, ресурсный потенциал, обеспечение и поддержка устойчивости, стратегия.

Prokopchuk O.A. - The Assurance of Farm Enterprises Economic Stability. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Economics in speciality 08.00.04 - Economics and Management of Enterprises (according to the types of economic activities). - Zhytomyr National Agroecological University of Ministry of Agrarian Policy of Ukraine, Zhytomyr, 2008.

The theoretical, methodical and practical aspects of providing the economic stability of farm enterprises have been studied. The essence and the main components of farm enterprises economic stability are specified. The factors determining the level of economic stability under the present-day conditions are systematized. Based on the generalization of the theoretical aspects of the research there has been suggested the author's procedure for the complex estimation of the economic stability. The present-day of economic stability of the Zhytomyr Oblast farm enterprises has been analyzed with the help of the author's methods. The peculiarities of functioning of the mechanism for providing farm enterprises economic stability under the present-day conditions as well as its instruments have been substantiated. Key words: economic stability, farm enterprise, resource potential, stability assurance and support, strategy.

Размещено на Allbest.ru