Організаційно-економічний механізм у забезпеченні стійкої економічної безпеки промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-економічний механізм у забезпеченні стійкої економічної безпеки промислових підприємств

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Функціонування промислових підприємств різноманітних організаційних форм, які являють собою складні соціально-економічні системи, за умов побудови ринкових відносин і наявності різних способів конкурентної боротьби характеризується появою нових відносин, завдань та форм роботи. Недосконалість законодавчої бази, слабкість державних структур, покликаних створити нормальні умови для розвитку бізнесу, криміналізація господарчого життя і багато інших причин поставили українські підприємства в становище, коли вони вимушені приділяти значну увагу питанням забезпечення власної економічної безпеки зараз і в майбутньому.

Сучасна ринкова економіка України, що склалася на даному етапі, має недостатньо ефективний механізм взаємодії економічних об'єктів на різних рівнях. Стабільність економіки підприємства передбачає надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, здатність до розвитку і прогресу, що забезпечує захист підприємства та його стійку економічну безпеку.

Вивченню проблем економічної безпеки та формуванню організаційно-економічного механізму присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких можна відзначити Л.І. Абалкіна, А.В. Архипова, О.А. Бородіна, Б.В. Буркинського, Б.І. Валуєва, В.І. Гринчуцького, І.І. Грузнова, Ф.І. Євдокимова, Я.А. Жаліла, В.Г. Забродського, Н.П. Капустіна, Ю.І. Когута, Д.Л. Ламберта, Ю.Г. Лисенка, С.Г. Міщенка, Є.А. Олейникова, Г.І. Пастернака-Таранущенка, А.І. Паламарчука, В.С. Пономаренка, В.П. Пономарьова, Н.Л. Послужну, Р.А. Руденського, К.С. Самсонова, А.А. Спиридонова, А.І. Татаркіна, В.Л. Тамбовцева, А.А. Чернявського. Вони дають свої тлумачення економічної безпеки від вузького до дедалі ширшого значення, пропонують різні підходи до оцінки стану економічної безпеки з використанням інтегрального показника рівня економічної безпеки, системи показників за частковими функціональними критеріями економічної безпеки, індикаторів економічної безпеки та показників прибутку, як передумови для визначення стану економічної безпеки тощо. Однак усі ці підходи не завжди можна пристосувати до сучасних умов, які створюються під впливом нових ринкових відносин, оскільки деякі обчислювання є складними, а їх практичне застосування не завжди можливе.

Ефективна економічна безпека підприємства може сформуватися лише на науково-обґрунтованому визначенні економічної безпеки та чіткому організаційно-економічному механізмі, що спроможний гарантувати економічну безпеку й визначити порогові показники економічної безпеки, які б мали практичне застосування.

Проведений аналіз сучасного стану проблеми економічної безпеки підприємств дозволяє зробити такі висновки: на цей час немає всебічного чіткого визначення сутності поняття стійкої економічної безпеки; відсутній глибокий аналіз стану безпеки промислових підприємств та неповно визначені чинники, що дестабілізують економічні процеси; існуючі методики визначення окремих складових економічної безпеки ненадійні; немає організаційно-економічного механізму, який би забезпечував стійку економічну безпеку підприємства. У зв'язку з цим виникла необхідність в удосконалені поняття економічної безпеки підприємства, формуванні поняття стійкої економічної безпеки підприємства, розробці організаційно-економічного механізму, що забезпечував би стійку економічну безпеку підприємства, критеріїв оцінки введених інновацій і ретроспективної оцінки ефективності використання всіх ресурсів підприємства, а також їх кількісної характеристики.

Завдання розробки організаційно-економічного механізму, що гарантує стійку економічну безпеку підприємства за нових умов господарювання, має для організаторів економіки на всіх її рівнях велике теоретичне та практичне значення. Формування відповідного механізму взаємодії підприємства із суб'єктами зовнішнього середовища, тобто системи зв'язків і відносин, що могли б забезпечити економічну стійкість для підприємств, є актуальним завданням сьогодення, яке обумовило вибір теми дисертації, її цільову спрямованість та структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертації відповідає державним науково-технічним програмам і пов'язана з науково-дослідною роботою кафедр Херсонського національного технічного університету. Наукові дослідження проведено автором у рамках комплексної госпрозрахункової науково-дослідної роботи університету «Розробка стратегії економічного і соціального розвитку Херсонської області до 2015 року» та науково-дослідної роботи «Удосконалення механізму формування і використання фінансових ресурсів регіону», державний реєстраційний номер 0104U010251.

При виконанні даної роботи дисертантка брала безпосередню участь у формуванні теоретичних і методичних підходів, проведенні аналітичних та прогнозних розрахунків.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка організаційно-економічного механізму для забезпечення стійкої економічної безпеки підприємства на базі комплексного аналізу та наукового обґрунтування. Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені такі задачі:

- визначити сутність економічної безпеки та стійкої економічної безпеки промислового підприємства шляхом поетапного дослідження теоретичних основ, що гарантують економічну безпеку;

- визначити сутність поняття внутрішнього і зовнішнього середовища промислового підприємства;

- розробити методичний підхід до оцінки та аналізу рівня економічної безпеки підприємства в залежності від складових;

- визначити методику оцінки і розрахунку кадрової, техніко-технологічної, політико-правової, інтелектуальної та силової складових критеріїв оцінки економічної безпеки промислового підприємства;

- визначити принципи організації стійкої економічної безпеки промислових підприємств;

- розробити та теоретично обґрунтувати організаційно-економічний механізм, що забезпечує стійку економічну безпеку промислового підприємства;

- розробити заходи щодо нейтралізації регіональних і зовнішніх чинників загроз економічній безпеці промислового комплексу в цілому.

Об'єктом дослідження є процес господарської діяльності промислових підприємств України та Херсонської області зокрема за умов нестабільності зовнішнього економічного середовища, внутрішніх економічних диспропорцій, невизначеності та ризику.

Предметом дослідження є економічні взаємовідносини промислових підприємств з контролюючими державними органами, фінансово-кредитними установами, постачальниками, посередниками, контрагентами ринку товарів та послуг, що регулюють забезпечення економічної безпеки на різних рівнях.

Методи дослідження. З метою одержання обґрунтованих висновків у процесі роботи над дисертацією було використано методи наукової абстракції, аналізу і синтезу (для уточнення сутності економічної безпеки промислового підприємства), а також економіко-статистичні методи: групування (при формуванні системи показників економічної безпеки промислового підприємства), кореляційно-регресійний аналіз, метод аналізу ієрархії (для встановлення тісноти зв'язку між рівнем загроз економічній безпеці і фінансовими результатами діяльності промислового підприємства), економіко-математичного моделювання (при визначенні рівня економічної безпеки промислового підприємства) та метод порівняльних характеристик (у процесі зіставлення розроблених нормативних показників з фактично отриманими під час обстеження). Обробка інформації здійснювалася з використанням сучасних інформаційних технологій та комп'ютерних програм.

Інформаційною базою дослідження стали дані Державного комітету статистики України та Управління статистики Херсонської області, Міністерства фінансів України, Комітету у справах захисту прав споживачів. Також було використано широке коло інформації, зібраної автором шляхом авторської експертної оцінки й анкетного обстеження сукупності машинобудівних підприємств, а також систематизації негативних процесів і явищ у промисловості.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі було проведено комплексне теоретичне дослідження проблем економічної безпеки промислових підприємств, глибокий аналіз загроз, що є чинниками небезпеки для промислових підприємств у економічній сфері, та методичне обґрунтування організаційно-економічного механізму, який забезпечує стійку економічну безпеку промислового підприємства, що дозволило одержати теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора, зокрема:

вперше:

- розроблено організаційно-економічний механізм, який полягає у збалансованості інтересів взаємодіючих суб'єктів з метою підвищення рівня взаємної економічної безпеки;

- запропоновано методичний підхід до оцінки та аналізу рівня економічної безпеки підприємства на базі розробленої ієрархічної моделі складових елементів його економічної системи з додаванням ще двох нових складових інноваційної та ретроспективної, за ступенем їх впливу на стан безпеки;

удосконалено:

- сутність понять «економічної безпеки» і «стійкої економічної безпеки» промислового підприємства, в яких вона розглянута як стан економічної системи його внутрішнього середовища, здатний протягом усього життєвого циклу підприємства успішно нейтралізувати як власні внутрішні, так і зовнішні загрози без відчутних для себе ресурсних витрат;

- принципи організації стійкої економічної безпеки промислових підприємств, що реалізовані у вигляді систем регулювання економічних дій суб'єктів, які впливають на рівень економічної безпеки;

дістало подальший розвиток:

- методика оцінки і розрахунку кадрової, техніко-технологічної, політико-правової, інтелектуальної та силової складових, які входять до формування загальної економічної безпеки промислового підприємства;

- сутність поняття «внутрішнього і зовнішнього середовища промислового підприємства» як цілісно скомпонованої системи зі складною внутрішньою та зовнішньою структурою прямих і побічних зв'язків;

- розробка заходів щодо стабілізації економічної безпеки підприємства за рахунок нейтралізації регіональних і зовнішніх чинників, що дозволяє підприємству стійко функціонувати в середовищі з високим ступенем невизначеності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертації певною мірою є внеском в економічну теорію обґрунтування економічної безпеки та чинників, що її визначають з позиції стійкої діяльності промислового підприємства. Результати досліджень можуть бути використані для визначення рівня економічної безпеки підприємства та забезпечення його стійкого функціонування.

Отримані наукові результати впроваджені в практику роботи машинобудівних підприємств у вигляді методики оцінки рівня економічної безпеки на ТОВ «НКЕМЗ» (акт про впровадження від 15.01.2007 р.) та на ЗАТ «ЗКЕМ» у вигляді використання організаційно-економічного механізму забезпечення стійкої економічної безпеки цього підприємства (акт про впровадження від 19.02.2008 р.).

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі під час викладання дисциплін «Економіка підприємств», «Економіка та організація діяльності об'єднань підприємств», «Регіональна економіка» (довідка №63а від 29.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, у якій розроблено та науково обґрунтовано організаційно-економічний механізм у забезпеченні стійкої економічної безпеки промислового підприємства. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, одержані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ті положення, що складають індивідуальний внесок автора. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідалися і схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях і науково-практичному семінарі, зокрема на: V Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології в освіті і управлінні» (м. Нова Каховка, 27-29 травня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-кредитний механізм в Україні: перспективи розвитку і оптимізації» (м. Херсон, 25-26 березня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Формування ринкових структур у трансформаційній економіці України» (м. Одеса, 9-11 грудня 2004 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології в освіті й управлінні» (м. Нова Каховка, 28-29 травня 2005 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Українське Причорномор'я в конкурентному економічному просторі» (м. Феодосія, 27-30 вересня 2005 р.); ІІ Міжнародній науковій конференції «Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах». (м. Черкаси, 28-30 вересня 2005 р.); міжвузівській науково-практичній конференції «Забезпечення ресурсами малого і середнього бізнесу в країні» (м. Херсон, 21-22 березня 2006 р.); ІІ Науково-практичному семінарі з міжнародною участю «Актуальні проблеми забезпечення економічної безпеки України» (м. Тернопіль, 16-18 грудня 2008 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень здобувачем опубліковано 10 наукових праць, у тому числі 1 монографія, 6 статей у збірниках наукових праць, 3 у матеріалах і тезах конференцій загальним обсягом 28,91 д.а., з них 9,04 д.а. особисто належить автору.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи становить 233 сторінки, у тому числі список використаних джерел 16 сторінок, додатки - 30 сторінок. Основна частина дисертації викладена на 203 сторінках і містить 25 таблиць на 32 сторінках, 12 рисунків на 6 сторінках та 55 формул. з 164 найменувань та 5 додатків.

Основний зміст роботи

економічний безпека промисловий

У ВСТУПІ дисертації обґрунтовано актуальність теми; розкрито зв'язок дисертації з науковими програмами; окреслено мету і завдання дослідження, його об'єкт, предмет і методи; визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ «Основні теоретичні підходи до забезпечення економічної безпеки підприємства» досліджено економічний стан промислових підприємств України, основні підходи до визначення поняття економічної безпеки, основні теоретичні концепції в забезпеченні економічної безпеки підприємства, запропоновані вітчизняними і зарубіжними науковцями.

Було визначено, що на сьогодні економічна ситуація у промисловості не є стабільною, оскільки у будь-якого господарюючого суб'єкта існує певний ряд чинників, що робить його більш уразливим. Також доведено, що на функціонування підприємств впливають зовнішні і внутрішні чинники загроз, які не завжди вчасно виявляються і усуваються.

Виходячи з аналізу відомих понять економічної безпеки підприємств, можна зауважити, що в тлумаченнях авторів відсутній єдиний підхід до поняття економічної безпеки підприємства. Окремі підходи мають дуже широке визначення поняття економічної безпеки, хоча при цьому не розкривають повністю сутність економічної безпеки підприємства, мають перекручування дійсності поняття і не мають визначень стійкої економічної безпеки підприємства. Для більш повного розуміння та визначення поняття економічної безпеки треба розкрити визначення й чинники загроз внутрішнього та зовнішнього середовища і ввести поняття стійкої економічної безпеки.

Під внутрішнім середовищем підприємства слід розуміти середовище зі складною внутрішньою економічною системою зв'язків, в якому функціонує, розвивається та відтворюється діяльність самого підприємства.

Що ж до зовнішнього середовища, воно являє собою складну систему зовнішнього оточення підприємства, що прямо або побічно діє на нього завдяки політичним, економічним, екологічним та соціальним чинникам.

На основі проведених досліджень сутності та поняття економічної безпеки підприємства запропоновано більш точне її визначення.

Під економічною безпекою промислового підприємства розуміють такий стан збалансованої економічної системи внутрішнього середовища підприємства, що здатний адекватно реагувати на динаміку зовнішнього середовища.

Оскільки промислові підприємства розраховують на довгострокову стабільну роботу, виникла необхідність у застосуванні поняття стійкої економічної безпеки. Нами пропонується визначати стійку економічну безпеку як стан економічної системи внутрішнього середовища, здатний протягом усього життєвого циклу підприємства успішно нейтралізувати як власні внутрішні, так і зовнішні загрози без істотних для себе ресурсних витрат.

Суть економічної безпеки реалізується у системі критеріїв і показників.

Так, Є.А. Олійник, пропонує оцінити рівень економічної безпеки на основі семи складових. Даний підхід можна назвати ресурсно-функціональним. Він припускає розрахунок сукупного критерію економічної безпеки підприємства на основі думок кваліфікованих експертів по приватним функціональним критеріям економічної безпеки підприємства. Але в цьому підході не враховуються такі важливі показники, що характеризують введені інновації і ретроспективну оцінку ефективності використання всіх ресурсів підприємства.

Ресурсно-функціональний підхід для оцінки економічної безпеки використовувати дуже складно, оскільки він розглядає всю функціональну діяльність підприємства та є недостатньо достовірним, оскільки в розрахунку присутня суб'єктивна думка експертів.

Другий підхід, що наводять інші автори для розрахунку сукупного критерію економічної безпеки, являє собою індикаторний метод, що характеризує стан підприємства відповідно до фактичних та розрахованих значень показників і розмір їх відхилень від граничних значень індикаторів. Даний метод має певні недоліки. Цей метод не дуже підходить для визначення сукупного критерію стійкої економічної безпеки в зв'язку з тим, що він не має повний склад показників економічної безпеки.

Тому для визначення дійсного сукупного критерію стійкої економічної безпеки доцільно розширити склад критеріїв, їх кількісну характеристику відповідно до ієрархічних рівнів.

Досягнення оптимального критерію стійкої економічної безпеки підприємства пропонується здійснювати на основі дії організаційно-економічного механізму. Організаційно-економічний механізм є інструментом забезпечення безпеки і характеризується сукупністю необхідних зв'язків, що виникають між різними організаційно-економічними явищами.

Таким чином, для формування організаційно-економічного механізму, який забезпечує стійку економічну безпеку підприємства, необхідно використати системний підхід, розробити методику для визначення окремих складових економічної безпеки з урахуванням введених інновацій на підприємстві та ретроспективної оцінки ефективності використання всіх ресурсів підприємства, окрім того, слід встановити математичні залежності рівнів економічної безпеки від його складових, провести дослідження економічної безпеки регіону і сформувати комплекс заходів для встановлення стійкої економічної безпеки, оскільки регіональні чинники мають значний вплив на складові економічної безпеки підприємства.

У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ «Створення методики оцінки економічної безпеки промислових підприємств та вибір інструменту її забезпечення» досліджено та науково обґрунтовано за допомогою методу аналізу ієрархії, головних компонентів, факторного аналізу, порівняльного аналізу і бальної оцінки, дискримінантного аналізу і непараметричного методу оцінки зв'язку чинників загроз економічної безпеки, які є визначальними для її складових. Вперше запропоновано інноваційну та ретроспективну складову та визначено їх рівні. Досліджено методики формування та сформульоване поняття організаційно-економічного механізму як ефективного інструментарію для забезпечення економічної безпеки.

На підставі дослідження економічних процесів і явищ, що призводять до дестабілізації економічного стану підприємств, було визначено складові економічної безпеки. Автором розроблено методику визначення окремих складових економічної безпеки, що встановлює математичну залежність рівнів економічної безпеки підприємства та його складових за допомогою методу аналізу ієрархії.

Вперше до загальновідомих складових - фінансової, інтелектуальної, кадрової, техніко-технологічної, політико-правової, екологічної, інформаційної і силової - запропоновано додати ще дві, не менш важливі складові: інноваційну та ретроспективну. Для більш практичного використання удосконалено методики оцінки інтелектуальної, кадрової, техніко-технологічної, силової, політико-правової складових за рахунок відповідних домінантних показників.

Для українських підприємств, що опиняються перед новими для них питаннями конкуренції та виживання за жорстких умов ринку, саме інноваційна діяльність і її результати - запорука успішної та ефективної роботи.

Інноваційна складова характеризує функціонування діяльності підприємства на якісно новому рівні. Стосовно підприємства це сукупність прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі. Дану складову можна визначити за допомогою таких показників:

- коефіцієнт впровадження нових інноваційних видів продукції:

,

де Ni.n. кількість інноваційних видів продукції, що випускаються підприємством;

Nз.n. - продукція, що взагалі випускається підприємством;

- частки інноваційних підходів, які використовуються у виробничому, управлінському та обслуговуючому процесі.

Ретроспективна складова характеризує ретроспективну оцінку ефективності використання всіх ресурсів підприємства. Необхідність вивчення динаміки показників рентабельності ресурсів підприємства зумовлюється тим, що визначивши тенденцію їх динаміки за попередні роки, можна відповідно визначити, що чекає підприємство зараз і в майбутньому. Для оцінки ретроспективної складової ми пропонуємо визначати рентабельність таких показників:

- рентабельність виробництва;

- рентабельність продукції;

- рентабельність продажів;

- рентабельність праці;

- рентабельність необоротних активів;

- рентабельність інновацій.

З метою визначення комплексного показника рентабельності пропонується використовувати метод відстаней, який базується на розрахунку близькості об'єктів за порівнюваними показниками до об'єкта-еталона. Еталоном може бути середньостатистичний показник по галузі. У цьому випадку розрахунок комплексного показника ми пропонуємо розрахувати таким чином:

1. ,

де - середній показник рентабельності і-го ресурсу підприємства;

т - номер року в аналізі.

2. ,

де R_компл. - комплексний показник рентабельності ресурсів підприємства;

Х_ср.ст. - середньостатистичний показник по промисловій галузі.

Розрахунок оцінки кадрової складової відрізняється від загальновідомих, які враховують динаміку показників інших підприємств тим, що вона визначається за рахунок таких показників, які дозволяють дати більш достовірну їй оцінку:

- коефіцієнт плинності кадрів;

- коефіцієнт фізичного старіння кадрів;

- фондоозброєність працівників;

- фондоозброєність працівників підприємства фондами невиробничого призначення.

Проаналізовано техніко-технологічну складову, розрахунок якої запропоновано провести з використанням 3-х показників:

- частка продукції підприємства, яка перевершує та відповідає кращим світовим аналогам;

- частка технологічного устаткування, що відповідає світовим аналогам;

- частка продукції підприємства, яка захищена патентами.

Даний підхід враховує оцінку техніко-технологічної бази підприємства відповідно до світових аналогів за рахунок випуску конкурентоспроможної продукції.

Політико-правову безпеку пропонується розраховувати за допомогою чотирьох показників, на відміну від попередніх, де враховувались лише запрогнозовані порушення:

- питома вага судових і арбітражних справ у загальній сумі господарських договорів підприємства;

- частка виграних судових і арбітражних справ у загальній кількості юридичних справ, що розглядалися;

- питома вага одержаних і сплачених штрафних санкцій у загальній сумі зобов'язань за господарськими договорами підприємства;

- частка витрат на юридичне забезпечення діяльності підприємства в загальній структурі його виробничих витрат.

Розрахунок інтелектуальної та силової складових запропоновано визначити також через кілька домінантних показників на відміну від попередніх, що враховували лише один не змістовний показник.

Таким чином, за допомогою вказаних коефіцієнтів, показників та критеріїв можна більш достовірно визначити стійку економічну безпеку підприємства за рівнями: абсолютний, задовільний, незадовільний та критичний.

За допомогою багатофакторного аналізу, аналізу ієрархії встановлено явний вигляд математичної моделі процесу забезпечення стійкої економічної безпеки промислового підприємства та кількісно оцінено вплив різних факторів на цей процес, який представлено на рис. 1.

Співставляючи об'єктивні чинники внутрішнього та зовнішнього середовища, можна дійти висновку, що класичні стани системи промислових підприємств доцільно поділяти на процеси, що зумовлюють виникнення небезпеки, () а також процеси, які протидіють виникненню небезпеки, () ураховуючи взаємозв'язки між середовищами підприємства. Запропоновано аналізувати стійку економічну безпеку згідно таким критеріям: фінансова безпека (), інтелектуальна безпека (), кадрова безпека (), техніко-технологічна (), політико-правова безпека (), інформаційна безпека (), інноваційна безпека (), екологічна безпека (), силова безпека (), та ретроспективна безпека (). Крім визначення рівня економічної безпеки складових, модель дозволяє також визначити приоритетні альтернативи (заходи) (В₁, В₂…. В₁₆) відповідно до кожної складової. Така система побудови ієрархічної моделі є адекватною й дієвою, оскільки враховує більшість чинників, що впливають на стійку економічну безпеку. Очевидно, що альтернативи В₁, В₂, В₃ (), мають значну перевагу над В₄ (). Але в разі бездіяльності (альтернатива ) можна стверджувати, що найближчим часом економічна безпека не буде в критичному стані.

В роботі представлено концептуальний підхід до формування структурно-логічної моделі механізму забезпечення стійкої економічної безпеки підприємства. Він включає в себе систему інтересів суб'єктів різних рівнів: макрорівня (народне господарство), мезорівня (регіон, галузь), мікрорівня (підприємство).

Модель механізму забезпечення стійкої економічної безпеки формує стан взаємозв'язаності, взаємовпливу і взаємодії єдиних і локальних механізмів, на кожному рівні управління в цілому.

Нами пропонується під організаційно-економічним механізмом забезпечення економічної безпеки підприємства розуміти сукупність методів і засобів, здатних впливати на збалансованість інтересів взаємодіючих різних суб'єктів, що володіють різними інтересами.

Таким чином проект системного комплексного підходу до побудови і функціонування кожного з названих елементів організаційно-економічного механізму, включає сукупність інтересів суб'єктів формуючих усередині кожного рівня. Зрештою проводиться оцінка, аналіз і розробка заходів щодо подальшої збалансованості інтересів.

У ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛІ «Розробка організаційно-економічного механізму забезпечення стійкої економічної безпеки підприємства» удосконалено принципи організації стійкої економічної безпеки промислових підприємств, що представлені у вигляді сформульованих та обґрунтованих умов безпеки.

Вперше розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення стійкої економічної безпеки підприємства, який складається з шести етапів (рис. 3), його створено на підставі взаємозв'язку економічних інтересів підприємства з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища.

Було проаналізовано регіональні фактори загроз, які найбільш піддаються нейтралізації з боку підприємства для запобігання чи зниження негативного

впливу чинників зовнішнього середовища на стан економічної безпеки підприємства в цілому.

Для організації стійкої економічної безпеки промислового підприємства, необхідно керуватися наступними принципами: принцип порівняльної переваги; принцип актуальної переваги; принцип актуальної ліквідності; принцип відповідності; принцип необхідної і достатньої озброєності; принцип володіння ринковою владою; принцип лідерства; принцип достатньої інформованості; принцип мімікрії; принцип своєчасного згортання.

Схема організаційно-економічного механізму складається з шести наступних етапів: збирання інформації, обробка одержаної інформації за напрямками, визначення рівня економічної безпеки, розрахунок прогнозованих значень показників та індикаторів, розробка заходів щодо системного збалансування інтересів підприємства із суб'єктами зовнішнього середовища, аналіз результатів реалізації заходів щодо забезпечення економічної безпеки підприємства.

На першому етапі реалізації організаційно-економічного механізму проводиться підбір необхідної інформації за допомогою встановленої на підприємстві локальної обчислювальної системи (ЛОС).

На другому етапі здійснюється обробка одержаної інформації, для чого організовується експертна група в службі економічної безпеки підприємства (СЕБП). До складу цієї групи повинні входити фахівці основних напрямків діяльності підприємства і особи, що ухвалюють відповідальні рішення, вони також обробляють, систематизують, узагальнюють та упорядковують одержану інформацію.

На третьому етапі, згідно математичної моделі та вхідних десяти складових економічної безпеки, визначається рівень безпеки по кожній складовій і розраховується їх сукупний рівень. Рівень економічної безпеки промислового підприємства пропонується визначати за допомогою 4-х рівнів: абсолютний, задовільний, незадовільний та критичний.

Абсолютний рівень 3,5 К_еб 4 показує, що економічна діяльність підприємства дуже добре розвивається (за відповідною складовою) і дозволяє за допомогою відповідних ресурсів відновляти та ефективно розвивати потенціал підприємства. Задовільний рівень 2,5 К_еб < 3,5 показує, що економічна діяльність підприємства добре розвивається, відповідний критерій оцінки знаходиться в межах норми. Незадовільний рівень 1,5 К_еб < 2,5 показує, що економічна діяльність незадовільна і спостерігається чітка тенденція до погіршення. Критичний рівень 0 К_еб < 1,5 - самий небезпечний для підприємства, він свідчить, що діяльність підприємства збиткова і очевидно, що вона близька до кризи.

На четвертому етапі розраховуються прогнозовані значення показників діяльності підприємства, що входять у систему економічної безпеки досліджуваного підприємства. Прогнозування цих показників дозволяє в значній мірі здійснювати передбачення, яке ґрунтується на науковому аналізі дійсності і передбачати тенденції і процеси в майбутньому, а також справитися з негативними ситуаціями, що дозволить забезпечити стійку економічну безпеку промислового підприємства.

Для реалізації п'ятого етапу використовується вектор пріоритетів альтернатив, який визначається відповідно запропонованої економічної моделі.

На шостому етапі оцінюється вплив вживаного заходу на відповідну складову економічної безпеки, дається загальна оцінка отриманих результатів та формуються висновки щодо подальшої діяльності підприємства.

У роботі також розглянута економічна безпека регіону, в якому функціонують підприємства і які знаходяться у взаємозалежності від зовнішнього середовища.

З метою скасування загроз економічної небезпеки, що загрожує діяльності промислового комплексу регіону, запропоновано здійснити комплекс заходів, який містить у собі різні напрямки діяльності регіону. Більш розширеними є заходи щодо стабілізації економічної безпеки промислового комплексу регіону, в яких пропонується змінити економічну програму і курс регіону.

Вони виконуються у такій послідовності:

1. Дотримування виконання вимог економічних законів і, насамперед, вартості, грошового обігу, пропорційності та ін.

2. Здійснення відходу від спрощеної консервативної моделі змішаної економіки (тобто від монетаризму) до ліберальної соціал-реформістської, а з точки зору основних напрямів економічної теорії - до кейнсіанства та інституціоналізму.

3. Перейти до поширення колективних форм власності, і насамперед, трудової колективної власності (на засоби виробництва, створений продукт тощо).

4. Здійснити комплекс заходів щодо стимулювання платоспроможного попиту населення, насамперед, за рахунок істотного підвищення заробітної плати. Водночас це означатиме дотримання вимог закону попиту і пропозиції.

5. Сформувати належний інвестиційний клімат.

6. Провести конструктивні структурні реформи. 7. Розробити науково обґрунтовану промислову політику, чітко визнавши національні пріоритети у цій сфері.

8. Посилити роль держави у банківській системі шляхом створення державних спеціалізованих банків (земельних, інвестиційних та ін.), помітно здешевіти на цій основі кредити, змінити їх направлення для структурної перебудови та вирішення інших проблем (як відомо, комерційні банки України зосередили в своїх руках близько 75% кредитного ринку, що значно стимулює подорожчання кредитів).

Таким чином, метою організаційно-економічного механізму є своєчасне виявлення і запобігання як зовнішніх, так і внутрішніх небезпек і загроз, а також забезпечення захищеності діяльності та цілковитого досягнення поставлених цілей на шляху поступового розвитку.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо організаційно-економічного механізму у забезпеченні стійкої економічної безпеки промислового підприємства.

За результатами виконаного дослідження розв'язано всі поставлені задачі, сформульовано такі висновки та рекомендації:

1. Удосконалено визначення сутності понять економічної безпеки та стійкої економічної безпеки промислового підприємства шляхом поетапного дослідження теоретичних основ ефективного формування організаційно-економічного механізму.

2. Дослідження економічних процесів і явищ, які призводять до дестабілізації економічного стану промислового підприємства, дозволило виявити, що на його економічну безпеку впливає велика кількість як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. Виходячи з цього, дістали подальший розвиток поняття внутрішнього та зовнішнього середовища за рахунок включення прямих та побічних зв'язків.

3. Уперше пропонується розширити перелік загальновідомих складових економічної безпеки, до якого входять: фінансова, інтелектуальна, кадрова, техніко-технологічна, політико-правова, екологічна, інформаційна та силова безпека, шляхом додавання ще двох не менш важливих складових, таких як інноваційна та ретроспективна, що в комплексі більш повно і достовірно розкривають поняття стійкої економічної безпеки.

4. Дістала подальший розвиток методика розрахунку загальновідомих складових економічної безпеки: інтелектуальної, кадрової, техніко-технологічної, політико-правової, інформаційної та силової складових за рахунок розширення кількості домінантних показників, що здатні більш достовірно характеризувати ці складові.

5. Вперше запропоновано методичний підхід до оцінки та аналізу рівня економічної безпеки підприємства на базі розробленої ієрархічної моделі складових елементів його економічної системи за ступенем їх впливу на стан безпеки. У результаті критеріальної оцінки економічної безпеки для промислових підприємств було обґрунтовано виділення чотирьох рівнів економічної безпеки: абсолютного, задовільного, незадовільного та критичного, що мають відповідну багаторівневу шкалу їх оцінки.

6. Удосконалено умови досягнення стійкої економічної безпеки за рахунок систематизації принципів організації економічної безпеки, що розкривають умови існування підприємства у внутрішньому та зовнішньому середовищі. Взаємозв'язок економічних інтересів підприємств і суб'єктів зовнішнього середовища та гармонізація їх інтересів є основою для створення механізму стійкої економічної безпеки.

7. Вперше розроблено організаційно-економічний механізм, що забезпечує стійку економічну безпеку промислових підприємств, який дозволяє збалансувати інтереси взаємодіючих суб'єктів і таким чином підвищувати рівень взаємної економічної безпеки. На основі організаційно-економічного механізму встановлені рівні безпеки одинадцяти машинобудівних підприємств України. Визначено, що рівень їх безпеки недостатній, а більшість потребує відповідних заходів щодо її стабілізації.

8. Організаційно-економічний механізм та методика розрахунку показників економічної безпеки мають практичну значущість для ефективного забезпечення стійкої економічної безпеки на промислових підприємствах. За рахунок впровадження механізму на ТОВ «НКЕМЗ» виявлено та нейтралізовано ті чинники, від яких варто очікувати основної загрози. Це сприяло збільшенню загального обсягу випуску продукції на 12%, збільшенню продуктивності праці на 10,5%, зниженню собівартості на 2,8%. При цьому очікуваний економічний ефект становить приблизно від 125 250 тис. грн. на рік за рахунок використання запропонованих заходів.

9. Дослідження економічної безпеки регіону дозволило розробити інструментарій зі стабілізації економічної безпеки промислового комплексу регіону у вигляді заходів щодо захисту від зовнішніх та регіональних чинників загроз.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Нагорна І.І. Управління економічною безпекою регіону: сутність та механізм реалізації / М.А. Коваленко, І.І. Нагорна, Б.В. Сіленков; Херсон. нац. техн. універ. - Херсон: Олді-плюс, 2006. - 444 с. (26,86 д.а., особистий внесок здобувача: досліджено поняття, загрози економічної безпеки регіону, чинники і критерії безпечного розвитку територіального господарського комплексу. Запропоновано комплекс заходів щодо відвернення економічної небезпеки, що загрожує промисловості регіону - 7, 27 д.а.).

2. Нагорна І.І. Вектор інвестицій як інструмент регулювання економічної безпеки підприємства / І.І. Нагорна // Бізнес-навігатор. Серія: Економіка і підприємництво. - 2004. - №5. - С. 132-134. (0,14 д.а.).

3. Нагорная И.И. Некоторые критерии выбора безопасной стратегии развития предприятия /И.И. Нагорная // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: зб. наук. праць. Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечникова. Вип. 8, Т. 7. - 2004. - С. 499-505. (0,32 д.а.).

4. Нагорная И.И. Экономическая безопасность предприятия как фактор его конкурентоспособности / И.И. Нагорная // Экономические инновации: сб. науч. работ. Одесса: ІПРЕЕД НАН Ураїни. Вып. 23. - 2005. - С. 56-63. (0,36 д.а.).

5. Нагорная И.И. Информационная поддержка внедрения лизинговых операций на Украине / И.И. Данилин, И.И. Нагорная // Вестник ХГТУ. - 2002. - №1 (14). - С. 112-114. (0,14 д.а., особистий внесок здобувача: досліджені переважні особливості лізингового кредитування перед іншими формами кредитування - 0,09 д.а.).

6. Нагорная И.И. Информационное и техническое обеспечение управления экономическими процессами на предприятии / А.Ф. Коваль, И.И. Нагорная // Вестник ХГТУ. - 2003. - №2 (18). - С. 121-127.

Размещено на Allbest.ru

...