У першому розділі "Теоретико-методологічні засади раціонального розміщення та ефективного агропромислового виробництва" досліджується соціально-економічна сутність раціонального розміщення аграрного виробництва, особливості формування регіональної аграрної політики, застосування цільових комплексних програм у галузевому управлінні. Наголошується, що сільськогосподарське виробництво є досить складною системою суспільної діяльності, яка ґрунтується на основі тісної взаємодії сукупності природних, економічних, соціальних, технічних, технологічних та інших факторів, спрямованих на забезпечення людської спільноти продуктами харчування, промислових переробних підприємств сировиною, поповнення народногосподарських потреб певними видами енергетичних засобів і будівельних матеріалів, традиційно є джерелом участі у формуванні ринку робочої сили в інших галузях народногосподарського комплексу країни.

В дисертації висвітлюється генезис формування природно-економічних зон і регіонів в Україні, обгрунтовуються пропозиції щодо удосконалення методів зоноутворення на основі районного адміністративного поділу країни. Підкреслюється, що поняття "регіони" і "область" територіально часто не співпадають. Специфічні особливості розвитку сільськогосподарського виробництва найбільш результативно проявляються в територіальному його розміщенні, спрямованому на раціональніше використання сукупності природних і соціально-економічних факторів. Отже, раціональна організація виробництва формується тільки в конкретних умовах і для досягнення певної мети.

В умовах Кримського регіону першочерговим завданням ставиться забезпечення зростаючої сезонної потреби у виробництві молока, овочів, плодів та винограду. У зв'язку з цим у значній мірі структура посівних площ підпорядковується виробництву кормів, істотно підвищується продуктивність природних кормових угідь шляхом створення довготривалих зрошуваних культурних пасовищ і сіножатей, розширюються площі виноградних насаджень столових сортів.

Дослідження теоретико-методологічних засад проблеми формування регіонального розміщення аграрного виробництва та розроблення пропозицій щодо його удосконалення слугували основою для обгрунтування виділення за сукупністю природно-економічних ознак Кримського регіону чотирьох виробничо-господарських зон. Вони використовуються у плануванні раціонального розміщення та структурної побудови виробництва аграрної сфери на півострові як на період ближчої, так і віддаленої перспективи. Отже, виділення регіону аграрного виробництва стосовно його адаптації до природно-економічних умов виступає досить важливим методом управління сільським господарством, насамперед макроекономічного характеру. Здійснення цього процесу об'єктивно відбувається у тісній взаємодії державних органів управлінських структур і місцевих органів самоврядування. Цим зумовлюється значення удосконалення системи управління агропромисловим виробництвом у регіоні.

З огляду на першочергове значення застосування інноваційної продукції в період переходу аграрного виробництва на інноваційну модель перспективною формою управління розвитком цього процесу на регіональному рівні є розроблення і реалізація інноваційних проектів у пріоритетних галузях виробничої діяльності. Застосування таких проектів забезпечує істотний приріст обсягів та ефективності конкурентоспроможної продукції. В них передбачається потреба в коштах і матеріально-технічних ресурсах для здійснення конкретних організаційно-економічних та техніко-технологічних заходів щодо освоєння інновацій.

У другому розділі "Природно-економічний потенціал Кримського регіону та його використання в аграрному виробництві" вивчаються особливості географічного розташування Кримського півострова, його грунтово-кліматичні та рекреаційні умови, аналізується землезабезпечення регіону, його матеріально-технічний і трудовий потенціал, досліджується стан та ефективність виробництва рослинницької і тваринницької продукції.

Внаслідок тривалих історичних змін у генезисі адміністративно-територіального розташування Кримський регіон набув у 1991 році статусу Кримської Автономної Республіки у складі незалежної держави - Україна. Його територія становить 26,1 тис. кв. км. Тут проживає станом на початок 2008 року 1977,1 тис. осіб, або 4,2% всього населення України.

Ґрунтовий покрив півострова представлений значною різноманітністю його типів, які характеризуються певним рівнем природної родючості, різними механічним складом і фізичними властивостями. Кримський півострів наділений багатим рекреаційним потенціалом.

Сільськогосподарські угіддя регіону займають 1826,2 тис. гектарів, або 67,8% його території. Орних земель налічується 1273,7 тис. гектарів, що становить 47,3% загальної площі і 69,7% площ сільськогосподарських угідь. Площа Автономної Республіки Крим у загальній території України становить 4,46%, а в сільськогосподарських угіддях - 4,38%.

У процесі здійснення аграрної реформи відбулися трансформаційні зміни в складі земель сільськогосподарського використання Кримського регіону, про що свідчать дані табл. 1.

Внаслідок роздержавлення земель і передачі їх у власність колективним сільськогосподарським підприємствам та громадянам відбувся перерозподіл земельного фонду за формами власності та господарювання. Якщо на початок 1992 року весь земельний фонд Автономної Республіки Крим перебував у державній власності, то на початок 2001 року її питома вага знизилася до 54,9%, приватної - зросла до 41,8%, а колективна власність становила 3,3%.

Таблиця 1. Земельний фонд АР Крим станом на 1 січня 2008 року та його зміни з 1990 року

На початок 2008 року у державній власності Кримського регіону знаходилось 53,1% загальної площі земель, приватній - 46,8% і колективній (згідно з державними актами) - 0,1%.

За період аграрної реформи в Криму відбулися істотні зміни у розподілі земельного фонду за формами власності. Разом з тим тут майже на 10 відсотків скоротились площі земель сільськогосподарського призначення і ріллі на одного жителя Криму. У всіх власників землі та землекористувачів станом на 1 січня 2008 року налічувалося 1798,9 тис. га сільськогоспо-дарських угідь, або 96,8% від загальної площі сільськогосподарських земель АР Крим, з них 1264,6 тис. га ріллі, або 70,3%. Важливе значення у розвитку аграрного виробництва в умовах Півдня має зрошення. В Автономній Республіці Крим станом на 01.01.2008 р. налічувалося 397,3 тис. га зрошуваних земель, з них сільськогосподарських угідь - 259,3 тис. га.

Внаслідок здійснення аграрної реформи в Кримському регіоні відбулись істотні зміни в організаційно-правових формах господарювання (табл. 2).

Склад та структура основних виробничих фондів сільськогоспо-дарського призначення Кримського регіону (за балансовою вартістю на кінець року) характеризуються значним їх скороченням. У їх структурі низька питома вага активної частини фондів - машин і обладнання, передавальних пристроїв і транспортних засобів.

Необхідно зазначити, що важливим фактором підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є достатня забезпеченість і раціональне поєднання в господарстві основних і оборотних засобів. Адже висока віддача основного капіталу не може бути забезпечена при недостатній кількості оборотних засобів - кормів, добрив, запасних частин та інших матеріалів, всього оборотного капіталу.

Таблиця 2. Реформування сільськогосподарських підприємств АР Крим станом на 1 січня 2007 року

В ефективному розвитку сільського господарства одним із вирішальних чинників є трудовий потенціал, його раціональне використання. У зв'язку з цим у дисертації розкрита сутність категорій "трудовий потенціал" і "трудові ресурси", уточнені межі взаємозв'язку між ними.

Аналіз свідчить, що чисельність сільського населення регіону в останні роки в основному стабілізувалась за умов відносно високої частки жителів працездатного віку. Слід відмітити, що в аграрній сфері зайнято три чверті цієї категорії сільського населення, що вказує на великий запас робочої сили у кримському селі.

Однією з найбільш важливих умов підвищення рівня використання трудових ресурсів у сільськогосподарському виробництві є, безумовно, забезпечення економічних інтересів товаровиробників у розвитку суспільного виробництва, підвищення рівня оплати праці як вирішального засобу зростання продуктивності праці.

Статистичні дані переконливо свідчать, що в сільському господарстві тривалий період застосовується найнижчий рівень заробітної плати серед усіх галузей народногосподарського комплексу країни. Це повною мірою стосується і Кримського регіону.

Отже, зростання ефективності використання трудових ресурсів у сільському господарстві Криму потребує обгрунтованого підвищення заробітної плати працівників.

Внаслідок породження деструктивних явищ, руйнування матеріально-ресурсної бази, зниження економічної заінтересованості сільськогосподарських товаровиробників у суспільній діяльності, порушення цінового паритету у відносинах сільського господарства і промислових галузей, більш як у 1,8 раза скоротились обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, змінилася його структура.

Розвиток виробництва сільськогосподарської продукції землеробства характеризується насамперед динамікою розміру посівних площ, їх структурою, урожайністю та валовими зборами. У структурі посівних площ усіх категорій господарств частка зернових зросла до 74,4%, а кормових культур знизилась до 9,1%, що вказує на екстенсивний шлях розвитку рослинницьких галузей.

За період здійснення аграрних перетворень у регіоні посівні площі сільськогосподарських культур скоротились більш як на третину. До того ж під кормовими культурами вони зменшились з 1990 до 2007 року в 7,5 раза, зокрема однорічних і багаторічних трав - в 11 разів.

Скорочення посівних площ і зниження урожайності основних сільськогосподарських культур (табл. 3)стали причиною зменшення обсягів їх валових зборів. Так, загальний валовий збір зерна у 2007 році знизився проти 1990 року майже на 38%, у тому числі пшениці - на 21,4%, ячменю - більш як на половину, кукурудзи - на 67,6%, соняшнику - на 63, картоплі - на 25 і овочів - на 50,9%.

Таблиця 3. Урожайність основних сільськогосподарських культур в Автономній Республіці Крим (всі категорії господарств), ц/га