Національна економіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Національна економіка»

Виконала:студентка гр. ОА-12

Домінік Оксана Андріївна

Прийняла: к.е.н., доц.. кафедри ММП

Процик І.С.

Львів-2015



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні питання

1.1 Сутність економічного порядку

1.2 Сутність поняття «господарського комплексу» національної економіки

1.3 Сутність ринкового механізму та його складові

Розділ 2. Задачі

2.1. Задача 1

2.2. Задача 2

2.3. Задача 3

2.4. Задача 4

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



ВСТУП

Поняття «економічний порядок» асоціюється з прозорим і зрозумілим для усіх суб'єктів ринку рухом потоків грошей, товарів, робіт і послуг, праці, капіталів. Відносини з приводу привласнення ресурсів визначають рівень економічного порядку (безладу) у будь-якій господарській системі. За високим рівнем економічного порядку спостерігається продуктивний рух ресурсів, практично відсутні такі негативні тенденції, як корупція, організована злочинність, розкрадання бюджетних коштів та багато інших.

Не менш важливим є питання, яке стосується господарського комплексу України. Оскільки відбуваються важливі структурні зміни у зв'язку із переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії соціально-економічного розвитку. Йдеться про підвищення ролі сфери послуг внаслідок особливого значення освіти, культури, науки, інформації. Крім того, виникають нові структури: фінансово-промислові групи, вільні економічні зони та об'єднуються різні галузі національної економіки.

Основним механізмом, що дає змогу узгодити дії суб'єктів ринкової економіки, є ринковий механізм. Він дає уявлення про функціонування економіки розвинених країн світу та допомагає країнам, які переходять до ринку. Опанування цими знаннями дає змогу зрозуміти суть ринкового механізму та його основні елементи.

Метою роботи є закріплення на засадах прикладних обґрунтувань і розрахунків теоретичні знання з таких розділів, як економічні теорії та базисні інститути національної економіки, економічні показники національної економіки, характеристика економічного потенціалу, методологія державного регулювання економіки, макроекономічне прогнозування, макроекономічне планування, грошово-кредитне регулювання економіки.

Зміст поданий після титульного аркуша. Він містить назву та номери початкових сторінок вступу, питань, висновків та списку використаних джерел. Вступ розкриває мету, основні завдання контрольної роботи, характеризує її актуальність та структуру. Основний текст контрольної роботи містить інформацію щодо сутності економічного порядку, господарського комплексу національної економіки та ринкового механізму і його складових. У висновках узагальнюються основні положення розкриті в процесі виконання контрольної роботи. Список використаної літератури розміщений за послідовністю згадуваних джерел у тексті.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

ринковий дохід безробіття

1.1 Сутність економічного порядку

Економічний порядок -- це сукупність притаманних йому специфічних системних взаємозв'язків між окремими індивідами, домашніми господарствами, суб'єктами підприємництва, державою та недержавними інституціями під час їхньої економічної діяльності [2].

Згідно з твердженням відомого німецького економіста, засновника теорії соціального ринкового господарства Вальтера Ойкена, економічний порядок -- це рамкові умови господарювання, тобто сукупність інститутів, необхідних для того, щоб економічні суб'єкти могли приймати рішення і робити дії. Економічний порядок не встановлюється сам по собі, його здатна установити держава. Вона встановлює “правила поведінки” суб'єктів економічної діяльності.

Завдання економічного порядку:

1. Створення та забезпечення здатності економіки до функціонування.

2. Цілеспрямована координація економічної діяльності.

3. Суспільно-політичне. Економічний порядок має на меті сприяти встановленню певних суспільних норм у вигляді власності на засоби виробництва, способу виробництва та розподілу вироблених благ, в той же час він повинен мати політичний характер з метою прийняття відповідальних соціально-економічних рішень, а також створювати можливість для участі у політичному житті всіх громадян суспільства.

Одним із розробників теорії економічного порядку є німецький економіст Ламберт Хайнц. Він виділив три моделі економічного порядку.

Авторитарна модель базується на прийнятті управлінських рішень у односторонньому наказовому порядку. Така модель може використовуватись як на рівні окремого домогосподарства, так і на рівні держави в цілому, тоді має місце централізоване управління національною економікою.

Ринкова модель базується на прийнятті управлінських рішень відповідно до наявних ресурсів з метою досягнення максимального ефекту, на саморегулюванні та вільному ціноутворенні, на основі взаємодії попиту та пропозиції. Для забезпечення її функціонування необхідні: приватна власність, свобода вибору в усіх її проявах, обмеженість державного втручання та конкурентні відносини.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виборна модель базується на тому, що управлінські рішення приймає більшість на основі демократичних виборів. Для її функціонування потрібно демократичне суспільство, яке здатне зробити свій свідомий вибір та впровадити його у життя.

Основними проблемами виборної моделі є:

· парадокс Ерроу (при логічній несуперечності суджень про систему пріоритетів суспільна думка є суперечною);

· необхідність здійснення захисту меншин, проблема інформованості та компетентності більшості та групова репрезентація.

Кожна країна, спираючись на загальнолюдські цінності та потреби й особливості свого суспільства, формує власний економічний порядок. Країн з ідеальним дотриманням певної моделі економічного порядку немає.

Важливу роль для суспільства має наявність соціального порядку.

Під соціальним порядком слід розуміти сукупність інститутів і норм, які регулюють соціальний стан індивідів та груп у суспільстві, а також економічно обґрунтовані соціальні відносини між членами суспільства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

У кожній моделі економічного порядку є свої соціальні проблеми. У загальному вигляді ці проблеми поділяються на:

Ш проблема розподілу доходів та майна,

Ш проблему економічної влади,

Ш проблему додаткових соціальних витрат,

Ш проблему розподілу шансів на життя та розвиток особистості.

1.2 Сутність поняття «господарського комплексу» національної економіки

Економічний розвиток держави обов'язково супроводжується процесами поглиблення суспільного поділу праці і спеціалізації у господарській діяльності. Але будь-яка спеціалізація доцільна та правомірна тільки при наявності координації діяльності і формування зв'язків між різними галузями і виробництвами. Розвиток і певна фіксація таких зв'язків приводить до тісного поєднання суб'єктів господарювання, тобто до створення господарського комплексу національної економіки.

Господарський комплекс національної економіки -- це поєднання підприємств і установ у межах території країни, що задовольняє матеріальні й духовні потреби населення [3].

Господарський комплекс національної економіки формується під впливом таких основних факторів:

· економіко-географічне положення;

· природно-ресурсний потенціал;

· трудовий потенціал;

· історія розвитку і рівень освоєння території.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Промисловий комплекс національної економіки складається із сукупності таких основних комплексів:

· паливно-енергетичного;

· гірничо-металургійного;

· машинобудівного;

· хімічного та нафтохімічного;

· лісопромислового;

· промисловості будівельних матеріалів;

· легкої промисловості;

· харчової промисловості.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Паливно-енергетичний комплекс України (ПЕК) включає в себе сукупність галузей промислового виробництва з видобування палива, виробництва електроенергії, їх транспортування та використання [3].

Україна має у своєму розпорядженні значні природні паливно-енергетичні ресурси: вугілля, нафту, пальні гази, торф, сланці, дрова, уранові руди, гідроенергію, внутрішнє тепло землі, вітрову і сонячну енергії, енергію приливі і відливів. Доцільно зазначити, що рівень забезпеченості України власними паливно-енергетичними ресурсами є досить високим (51%). Наприклад, в Японії цей показник становить лише 7%, а для більшості країн світу цей показник не перевищує 50%.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гірничо-металургійний комплекс (ГМК) -- це сукупність підприємств, які послідовно здійснюють видобування, збагачення, металургійну переробку руд чорних, кольорових і рідкісних металів та нерудної сировини для металургії, виробництво чавуну, сталі кольорових і дорогоцінних металів, сплавів, прокатне виробництво, переробку вторинної сировини [3].

Основні характеристики ГМК:

· експортоорієнтована галузь (~ 40% від загального обсягу експорту країни);

· багаті поклади залізних і марганцевих руд;

· добре розвинута інфраструктура чорної металургії;

· наявність науково-технічного потенціалу та кадрів;

· зростання експорту за рахунок чорних металів;

· значна кількість неконкурентоспроможної продукції.

Машинобудівний комплекс -- це сукупність взаємопов'язаних галузей обробної промисловості, що виробляють машини, устаткування, обладнання та забезпечують технічне переоснащення всього господарства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хімічна і нафтохімічна промисловість -- одна з найважливіших галузей важкої промисловості України. Хімічна промисловість складається з таких головних підгалузей: гірничо-хімічної, основної хімії, хімії полімерів, лакофарбової промисловості. Це експортоорієнтована галузь, оскільки близько 13% від загального обсягу експорту країни припадає на хімічну і нафтохімічну промисловість [3].

Головні райони гірничо-хімічної промисловості України -- Придністров'я, Передкарпаття і Донбас. У Передкарпатті добувають сірку (Новий Розділ і Новояворівськ Львівської обл.), калійну сіль (Калуш Івано-Франківської обл., Стебник Львівської обл.), в Донбасі -- кухонну (кам'яну) сіль (Слов'янськ, Артемівськ).

Основна хімія представлена виробництвом мінеральних добрив, кислот, соди. В Одесі та Вінниці збудовано фосфатні заводи, в Калуші -- завод калійних добрив.

Лісопромисловий комплекс України технологічно об'єднує галузі промисловості і лісового господарства, підприємства яких здійснюють заготівлю деревини, механічну, хіміко-механічну і хімічну її переробку. До складу лісової промисловості входять п'ять галузей: лісозаготівельна, деревообробна, целюлозно-паперова, лісохімічна і гідролізна [6].

Промисловість будівельних матеріалів -- комплекс галузей у складі важкої промисловості, які забезпечують найважливішими будівельними матеріалами, всі види будівельних робіт.

Промисловість будівельних матеріалів об'єднує кілька тисяч підприємств, розташованих в усіх областях України. Найбільшими центрам цієї галузі є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь. Особливо важливими підгалузями є цементна промисловість, виробництво будівельних конструкцій та деталей.

Найбільшого розвитку промисловість будівельних матеріалів набула в Донбасі, Придніпров'ї, Харківській, Львівській, Хмельницькій та Одеській областях. Промисловість будівельних матеріалів в останні роки активно механізується та автоматизується. Залучаються іноземні інвестиції, модернізується обладнання, підвищується якість та розширюється асортимент.

Легка промисловість -- це галузь виробничої сфери, яка спеціалізується на виробництві товарів народного споживання і частково продукції промислового призначення. Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі підприємства, яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини.

Харчова промисловість України -- це тисячі великих, середніх і малих підприємств різної форми власності, які виробляють майже 20 % від загального обсягу промислової продукції. Найбільша частина реалізованої продукції -- це напої, м'ясні і молочні продукти, тютюнові вироби, хліб і хлібобулочні вироби, жири.

Агропромисловий комплекс (АПК) -- це блок галузей, який функціонує з метою задоволення потреб народу у продуктах харчування і товарах із сільськогосподарської сировини. Україна має колосальні можливості для розвитку агропромислового комплексу, оскільки третя частина всіх запасів чорнозему припадає саме на нашу країну [3].

На сьогодні спостерігається позитивна тенденція в інвестиційному співробітництві України і держав-членів Європейського Союзу. Вітчизняні експерти приділяють значну увагу інвестиційній взаємодії з Кіпром, Німеччиною, Нідерландами, оскільки розглядають ці держави як ефективний механізм інтеграції України до європейського економічного простору [9].

Будівельний комплекс -- це сукупність галузей, які забезпечують матеріально-технічні умови функціонування економіки. Завдяки будівельному комплексу проводиться оновлення основного капіталу (виробниче будівництво) та створюється соціальна інфраструктура.

Будівельний комплекс України в своїй структурі має такі галузі:

- виробництво будівельних матеріалів;

- будівництво.

Таблиця 1.1. Прийняття в експлуатацію житла за видами житлових будівель [10]

Роки	Усього, м2	У тому числі житлових будинків
		одноквартирних, м2	з двома та більше квартирами, м2	гуртожитках, м2
2011	1501453	233643	1257342	10468
2012	1503439	343440	1159815	184
2013	1509049	152607	1344650	11792
2014	1442391	101873	1334820	5698

Транспорт і зв'язок є важливою сферою виробничої інфраструктури. Завдяки вигідному географічному положенню в Україні досить розвинутими є всі види транспорту, які об'єднані транспортними вузлами утворюють транспортний комплекс держави.

Транспорт -- одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі й невиробничі потреби народного господарства й населення у перевезеннях.

Згідно з Законом України «Про транспорт» [1], єдину транспортну систему України становлять:

· транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен);

· промисловий залізничний транспорт;

· відомчий транспорт;

· трубопровідний транспорт;

· шляхи сполучення загального користування.

Таблиця 1.2. Відправлення (перевезення) пасажирів за видами транспорту загального користування, тис. пас. [10]

Роки	Залізничний	Морський	Річковий	Автомобільний2	Авіаційний	Трамвайний	Тролейбусний	Метропо-літенний
2010	…1	…1	335,2	479454,2	2468,5	105807,4	190754,1	502850,9
2011	…1	…1	861,3	360846,0	23939,8	69028,3	123565,2	504287,9
2012	…1	…1	317,3	397270,4	3575,7	133429,7	182640,1	519043,0
2013	…1	…1	156,6	371750,9	4308,3	144683,1	185052,5	526654,0
2014	…1	…1	112,5	406927,7	6370,6	154605,8	199649,0	536177,0

¹ Інформація конфіденційна відповідно до Закону України "Про державну статистику".

² Враховані перевезення здійснені автобусами.

Зв'язок -- галузь народного господарства, яка відображає стан економіки, впливає на розвиток суспільства та служить для задоволення інформаційних, побутових і культурних потреб населення.

Зв'язок поділяють на:

· поштовий -- включає діяльність, пов'язану з прийманням, обробленням, перевезенням і доставкою поштових відправлень, грошових переказів.

· електричний -- включає діяльність, пов'язану з передаванням або прийманням знаків, сигналів, письмового тексту, зображення і звуку, повідомлень будь-якого виду по радіо, дротяними, оптичними та іншими електромагнітними системами.

Соціальна інфраструктура -- це комплекс галузей, метою яких є задоволення потреб населення у соціально-культурних та соціально-споживацьких послугах.

В Україні ця галузь малорозвинута та потребує великих бюджетних коштів. Тому важливим стратегічним завданням країни є прискорення розвитку цієї галузі, роль якої в економічному житті суспільства недооцінювалась.

Ринкова інфраструктура -- це різні установи, підприємства, організації, що обслуговують різноманітні види ринків, створюють сприятливі умови для їхнього ефективного функціонування. Це -- біржі, банки, фінансово-кредитні посередники, комерційні фонди, страхові агенції, служби зайнятості, торгівельні та інші організації, кожна з яких діє у своїй сфері [11].

Ринкова інфраструктура національної економіки дає змогу розвивати ринкові відносини між господарськими суб'єктами.

1.3 Сутність ринкового механізму та його складові

Ринковий механізм -- це сукупність певних економічних законів, елементів, які повинні утворювати спосіб організації ринкової економіки як саморегулюючої системи, а також це механізм функціонування цін і розподілу ресурсів [4].

Як працює ринковий механізм? Щоб відповісти на це запитання, необхідно розглянути його складові елементи, їх чотири. Це -- попит, пропозиція, рівноважна ціна і конкуренція.

У загальному вигляді попит являє собою потребу в певному товарі, що забезпечена грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка може бути реалізована на ринку за існуючими цінами за певний проміжок часу.

Пропозиція -- це та кількість товарів і послуг, яку виробник бажає та спроможний виробити і поставити на ринок за певну ціну протягом певного періоду часу.

Рівноважна ціна -- це ціна, що встановлюється на ринку під впливом взаємодії попиту та позиції. Розрізняють ціни попиту і пропозиції. Під ціною попиту розуміють граничну максимальну ціну, за яку покупці ще згодні брати товар, а під ціною пропонування -- граничну мінімальну ціну, за яку продавці ще готові пропонувати свій товар.

Конкуренція являє собою процес суперництва між окремими постачальниками товарів за найвигідніші умови їх виробництва та реалізації. Конкурентна боротьба має місце, коли на ринку певного товару кількість його продавців така, що жоден з них не в змозі самостійно або в об'єднанні з іншими впливати на ціну [5].

Ринковий механізм установлює загальну рівновагу цін і розв'язує три проблеми організації економіки:

1. Проблема “що виробляти” визначається купівельними рішеннями споживачів. Попит споживачів відіграє вирішальну роль у визначенні видів і кількості продуктів, які виробляють. Споживачі витрачають свої гроші на ті товари та послуги, які вони бажають і в змозі купити. Збільшення попиту споживачів розширює виробництво продуктів. Навпаки, зменшення попиту звужуватиме виробництво продукту. Зрозуміло, що фірми виробляють лише ті товари і послуги, виробництво яких приносить прибуток.

2. Проблема “як виробляти” пов'язана з розподілом ресурсів між окремими галузями, з технологією виробництва та фірмами, які вироблятимуть продукцію кожної галузі. Ринкова система залучає ресурси в ті галузі, попит споживачів на продукцію яких достатній і в яких виробництво цих продуктів є прибутковим. Водночас ринкова система позбавляє неприбуткові галузі обмежених ресурсів.

У конкурентній ринковій економіці виробляють продукт лише ті фірми, які спроможні застосувати економічно найефективніші методи виробництва. Найефективніший метод виробництва залежить від:

а) наявних технологій і техніки;

б) цін на необхідні ресурси.

Наявні технології передбачають різні комбінації ресурсів, які можуть забезпечити бажаний обсяг продукції. Технологія, що передбачає таку комбінацію ресурсів, котра забезпечує виробництво продукту з найнижчими грошовими витратами, є найефективнішою. Саме цю технологію мають використовувати фірми галузі.

3. Розв'язання проблеми “для кого виробляти” пов'язане з грошовими доходами споживачів. Грошовий дохід споживача залежить від кількостей різних ресурсів -- праці, землі, капіталу, які отримувач доходу постачає на ринок ресурсів, і від цін на них.

Ринковій системі як механізмові розподілу благ не властиві жодні етичні принципи. Домогосподарства, які успадковують значні матеріальні ресурси і нагромаджують їх унаслідок важкої праці й ощадливості, завдяки діловій кмітливості, через шахрайство чи обмін отримують великі доходи. Ці домогосподарства в ринковій економіці привласнюють велику частку продукту. Домогосподарства, що постачають на ринок дешеві трудові ресурси і не володіють матеріальними ресурсами, отримують невеликі грошові доходи й відповідно малі частки виготовленого продукту[6].

Укріплені в суспільстві ринкові відносини роблять величезний вплив на всі сторони господарського життя, виконуючи такі основні функції:

1. Регулююча. Орієнтуючись на ринкові ціни і намагаючись одержати максимальний прибуток, підприємці направляють свої кошти на випуск тих товарів, які користуються попитом. У результаті досягається відповідність між обсягом виробництва і суспільними потребами, формуються необхідні економічні пропорції.

2. Інформаційна. Через постійно мінливі ціни, процентні ставки на кредит ринок дає учасникам виробництва об'єктивну інформацію про суспільно необхідну кількість і якість тих товарів і послуг, які поставляються на ринок.

3. Ціноутворююча. В результаті взаємодії виробників та споживачів, пропозиції та попиту на товари і послуги на ринку формується ціна. Вона відображає корисність товару та витрати на його виробництво.

4. Стимулююча. Ця функція полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найраціональніше використовує чинники виробництва для отримання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки та техніки.

5. Сануюча. За допомогою конкуренції ринковий механізм очищає суспільне виробництво від економічно нестійких, нежиттєздатних господарських одиниць і, навпаки, дає зелене світло більш заповзятливим і ефективним [7].

Але чи так ідеально діє ринковий механізм? Звичайно, ні. Як у кожного явища, у ринкового механізму є свої переваги і свої недоліки. До переваг можна віднести:

1) ефективний розподіл ресурсів -- ринок спрямовує ресурси на виробництво необхідних суспільству товарів;

2) можливість його успішного функціонування за наявності досить обмеженої інформації -- досить мати дані про ціну і витратах виробництва;

3) гнучкість, високу адаптивність до мінливих умов. Наприклад, коли в 70-ті ХХ ст. роки різко підвищилися ціни на енергоносії, ринок відповів на це розробкою альтернативних джерел енергії, впровадженням ресурсозберігаючих технологій,введенням режиму жорсткої економії енергоресурсів;

4) оптимальне використання результатів НТП. Прагнучи, отримати максимально високий прибуток, товаровиробники йдуть на ризик, розробляють нові товари, вводять новітні технології, що дозволяє їм мати тимчасові переваги перед конкурентами;

5) свободу вибору дій споживачів і підприємців. Вони незалежні у прийнятті своїх рішень, укладанні різних угод, наймання робочої сили і т.п.;

6) здатність до задоволення різноманітних потреб, підвищення якості товарів і послуг, більш швидкому коригуванню нерівноваги.

Говорячи про переваги ринкового механізму, не слід забувати про його недоліки:

- недосконала конкуренція;

- відсутність стимулів для виробництва товарів і послуг колективного та громадського призначення;

- відсутність механізму захисту навколишнього середовища від виробничої та інших видів діяльності;

- нездатність збереження невідтворюваних ресурсів;

- відсутність гарантій на працю;

- нездатність сприяти розвитку фундаментальних і прикладних досліджень в науці;

- нестабільність розвитку і схильність до спадів виробництва та інфляційних процесів [8].



РОЗДІЛ 2. ЗАДАЧІ

2.1 Задача 1

Відомо, що ВВП дорівнює 141 млрд. грн., амортизація 21 млрд. грн., чисті податки 11 млрд. грн., трансферти 35 млрд. грн., внески на соціальне страхування 18 млрд. грн., податки на прибуток 22 млрд. грн., нерозподілений прибуток 51 млрд. грн. особисті податки 15 млрд. грн. За цими даними розрахувати: чистий внутрішній продукт, національний дохід, особистий дохід, особистий дохід в розпорядженні.

Розв'язання:

ЧВП = ВВП - А = 141 - 21 = 120 млрд. грн.

НД = ЧВП - ЧП = 120 - 11 = 109 млрд. грн.

ОД = НД - ВСС - ПП - НП + Тр = 109 - 18 - 22 - 51 + 35 = 53 млрд. грн.

ОД_розп. = ОД - ОП = 53 - 15 = 38 млрд. грн.

2.2 Задача 2

Чисельність населення країни дорівнює 31 млн. осіб; 8 млн. осіб - діти до 16 років, а також люди, які перебувають у тривалій ізоляції; 11 млн. осіб вибули зі складу робочої сили (пенсіонери, студенти, домогосподарки); 3 млн. осіб - безробітні; 1 млн. осіб працівники з неповним робочим днем, які шукають кращу роботу. Розрахуйте: чисельність робочої сили, рівень безробіття.

Розв'язання:

РС = 31 - 8 - 11 = 12 млн. осіб

Р_б = Б/РС * 100% = 3/12 * 100% = 25%

2.3 Задача 3

Розрахуйте ВВП і ЧВП за таких умов (млрд. євро): в залежності від варіанту студента вихідні дані становлять:

· Споживчі витрати (СВ) дорівнюють 176;

· Валові інвестиції (ВІ) - 56;

· Державні видатки (ДВ) - 76;

· Трансферти (Т) - 36;

· Експорт (Е) - 30;

· Імпорт (ІМ) - 28;

· Амортизація (А) - 52.

Розв'язання:

ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ = СВ + ВІ + (ДВ - Т) + (Е - ІМ) = 176 + 56 + (76 - 36) + (30 - 28) = 274 млрд. євро.

ЧВП = ВВП - А = 274 - 54 = 220 млрд. євро.

2.4 Задача 4

Між країною А і країною Б здійснювались такі зовнішньоекономічні операції (млн.грн.):

· експорт товарів та послуг з країни А в країну Б - 266;

· грошові перекази із країни Б в країну А - 116;

· імпорт товарів і послуг в країну А - 246;

· купівля резидентами країни А цінних паперів фірми країни Б - 116;

· продаж цінних паперів фірм країни А резидентам країни Б - 86;

· імпорт золота у країну А - 96.

Складіть платіжний баланс країни А.

Розв'язання:

Доходи країни А становлять:

266 + 116 + 86 = 468 млн. грн.

Зобов'язання країни А щодо країни Б:

246 + 116 + 96 = 468 млн. грн.

Отже, платіжний баланс країни А рівноважний тому, що доходи дорівнюють витратам.



ВИСНОВКИ

На основі дослідження проведеного в контрольній роботі, можна зробити наступні висновки:

1. Економічний порядок -- це сукупність притаманних йому специфічних системних взаємозв'язків між окремими індивідами, домашніми господарствами, суб'єктами підприємництва, державою та недержавними інституціями під час їхньої економічної діяльності.

2. Виділяють три моделі економічного порядку: авторитарну, ринкову та виборну.

3. Господарський комплекс національної економіки -- це поєднання підприємств і установ у межах території країни, що задовольняє матеріальні й духовні потреби населення.

4. Господарський комплекс національної економіки формується під впливом таких основних факторів:

- економіко-географічне положення;

- природно-ресурсний потенціал;

- трудовий потенціал;

- історія розвитку і рівень освоєння території.

5. Господарський комплекс України складається з:

- промислового комплексу;

- агропромислового комплексу;

- будівельного комплексу;

- транспорту і зв'язку;

- соціальної інфраструктури;

- ринкової інфраструктури.

6. Ринковий механізм -- це сукупність певних економічних законів, елементів, які повинні утворювати спосіб організації ринкової економіки як саморегулюючої системи, а також це механізм функціонування цін і розподілу ресурсів.

7. Складові елементи ринкового механізму: попит, пропозиція, рівноважна ціна і конкуренція.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про транспорт: Закон України 10.11.1994 р. № 232/94 - ВР.

2. Амоша О.І., Братков Є.М., Рассуждай Л.М. Ринки вугільної продукції в Україні: стан, проблеми та шляхи їх вирішення // Економіка промисловості. - 2004. - №2 - с.51-57.

3. Процик І.С. Національна економіка: Конспект лекцій.

4. Мельничук В. Г., Коновалюк Г. О., Огнев'юк В. О. «Економіка» -- 3-е вид. перероб. и доп.. -- Київ: Навчальна книга., 2005.

5. Основи економічної теорії. Підручник / За ред. Ю.В. Ніколенка. - 3-тє вид. - Київ: ЦУЛ, 2003. - 540 с.

6. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. Навчальне видання / За ред. З.Г. Ватаманюка, С.М. Панчишина. - 2-ге вид. - Київ: Видавничий Дім "Альтернативи", 2003. - 606 с.

7. Економічна теорія. Підручник / В.Я. Иохин. - Москва: МАУП, 2006. - 681с.

8. Е.А. Зінь. Регіональна економіка: Підручник. - К.: «ВД «Професіонал», 2007. - 528 с.

9. Офіційний сайт Світового банку [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.worldbank.org/.

10. Головне управління статистики у м. Києві [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: /http://www.kiev.ukrstat.gov.ua/.

11. Інтернет сайт Вікіпедії [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/.



Додаток А

№ п/п	Частки окремих галузей промисловості у загальному промисловому виробництві у 2013 р.
	Галузь промисловості	Частка від загального обсягу виробництва, %
1	Постачання електроенергії, газу, води	14
2	Добувна промисловість	27
3	Харчова промисловість	17
4	Легка промисловість	3
5	Деревообробна та целюлозно-паперова промисловість	5
6	Кокс та продукти нафтопереробки	2
7	Хімічна промисловість	5
8	Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції	3
9	Металургія	7
10	Машинобудування	14
11	Інші галузі	3



Додаток Б

Галузева структура машинобудування у 2013 р.

№ п/п	Галузі	Частка від загального обсягу виробництва, %
1	Сільськогосподарське машинобудування	18,4
2	Автомобільна промисловість	14,7
3	Електротехнічна промисловість	13,7
4	Важке і транспортне машинобудування	12,3
5	Приладобудування	8,2
6	Верстатобудівна та інструментальна промисловість	8,0
7	Будівельно-шляхове та комунальне машинобудування	6,7
8	Хімічне та нафтове машинобудування	6,9
9	Машинобудування для легкої та харчової промисловості	5,5
10	Машинобудування для тваринництва	4,2
11	Енергетичне машинобудування	1,4



Додаток В

Індекси виробництва продукції легкої промисловості у 2014 р.

№ п/п	Рік	Загальне значення по Україні порівняно з попереднім роком, %
1	2010	109,5
2	2011	107,6
3	2012	93,4
4	2013	94,2
5	2014	97,3



Додаток Г

Десять основних держав-інвесторів АПК

№ п/п	Держава-інвестор	Частка від загального обсягу інвестування, %
1	Кіпр	22,5
2	Німеччина	16,5
3	Нідерланди	9,6
4	Російська Федерація	7
5	Австрія	6,3
6	Велика Британія	5,4
7	Франція	4,1
8	Швеція	4,1
9	Віргінські Британські острови	3,4
10	США	2,9
11	Інші держави	22,3

Размещено на Allbest.ru

...