Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ІНВЕСТИЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА СТРАТЕГІЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАШИНОБУДІВНОЇ КОРПОРАЦІЇ

Спеціальність 08.00.04. - економіка та управління підприємствами (машинобудування та приладобудування)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ІЛЬЧУК ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України КУЗЬМІН ОЛЕГ ЄВГЕНОВИЧ, Національний університет “Львівська політехніка”, директор навчально-наукового інституту економіки і менеджменту.

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор КУДЕНКО НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, професор кафедри маркетингу;

доктор економічних наук, професор ПАЛИГА ЄВГЕН МИКОЛАЙОВИЧ, Українська академія друкарства, завідувач кафедри економіки, обліку і аудиту у видавничо-поліграфічному комплексі.

Захист відбудеться “20” березня 2008 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті "Львівська політехніка" (79013, м. Львів, вул.С.Бандери,12, IV н.к., ауд.209-А).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету "Львівська політехніка" (79013, м.Львів, вул.Професорська,1).

Автореферат розісланий “19” лютого 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н. Завербний А.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливою особливістю сучасного етапу становлення ринкових відносин в Україні є посилення орієнтації вітчизняних суб'єктів господарської діяльності на підвищення конкурентоспроможності пропонованих товарів і підприємств загалом. Ключового значення при тому набуває формування системи стратегій конкурентоспроможності, зокрема, й інвестиційно-економічної. Адже, як свідчать існуючі дослідження, кризовий стан багатьох підприємств сьогодні є, передовсім, наслідком відсутності чіткої стратегії у їхній діяльності.

На важливості стратегічного управління наголошують дедалі більше теоретиків та практиків менеджменту підприємств, що визначає актуальність теми дослідження. Питання стратегічного управління, зокрема формування стратегій корпорацій, досліджували такі вітчизняні та зарубіжні науковці: І. Ансофф, В. Геєць, В. Герасимчук, Ф. Вірсема, Л. Койк, Ф. Котлєр, О. Крайник, О. Кузьмін, Є.Крикавський, Н. Куденко, Є.Палига, Ж.-Ж.Ламбен, М.Мак-Дональд, Г.Мінцберг, Дж.Мур, М. Окландер, А. Павленко, М. Портер, К. Прахалад, М. Трейсі, С.Скибінський, А. Старостіна, Г. Хамел, Ф. Хміль, Н. Чухрай та інші. У працях цих авторів розглянуто проблеми формування принципів стратегічного управління, класифікації стратегій підприємства, методичних підходів до формування та реалізації стратегій.

Проблеми управління конкурентоспроможністю висвітлюють у своїх працях Г. Азоєв, Л. Антонюк, Д. Максим'юк, І. Піддубний, М. Портер, В. Савчук, Д. Корж, І. Сіваченко, Р. Фатхутдінов, О. Шнипко та інші. Зокрема, у цих працях проаналізовано фактори забезпечення конкурентоспроможності різних об'єктів, методи її аналізування, подані окремі методики формування стратегій конкурентоспроможності.

Водночас необхідно відзначити, що в науковій літературі виділяються лише окремі методи розроблення стратегій підприємства, а системний підхід до їхнього формування практично відсутній. Основну увагу приділено стратегіям вищого рівня, у той час як функціональні стратегії, до яких належить і інвестиційно-економічна, достатньо не вивчені. Зокрема, це стосується і проблеми формування стратегій конкурентоспроможності, що висвітлюється лише в окремих літературних джерелах. Крім того, недостатньо висвітлено особливості стратегічного управління в корпораціях, що сьогодні є провідною організаційно-правовою формою організування бізнесу. Нагальна потреба поглибленого наукового опрацювання цієї проблеми з урахуванням специфіки становлення ринкових відносин у нашій державі зумовила вибір теми, визначила мету й завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики науково-дослідницьких робіт Національного університету „Львівська політехніка” ДБ/87 ВГС “Формування та використання механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур” (номер держреєстрації 0104U002289), затвердженої рішенням НТР Національного університету „Львівська політехніка”, протокол № 4 від 24.04.2003р.; ДБ/Потенціал “Формування інноваційного потенціалу управління організацією в сучасних умовах” (номер держреєстрації 0105U000604), затвердженої наказом МОНУ від 22.12.2004 р. №960; ДБ/ОЕМА “Проблеми активізації інтеграційних процесів на промислових підприємствах України в ринкових умовах господарювання” (номер держреєстрації 0107U001106), затвердженої наказом МОНУ від 27.10.2006 р. №732.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних положень і прикладних засад формування інвестиційно-економічної стратегії конкурентоспроможності машинобудівної корпорації.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення у роботі таких завдань:

- визначити сутність понять „стратегія конкурентоспроможності”, „інвестиційно-економічна стратегія”, „корпоративне управління”, а також теоретичні та методологічні підходи щодо формування і оцінювання результативності стратегій;

- обґрунтувати та застосувати методичні підходи до ідентифікації у системі стратегій корпорацій функціональних стратегій (технологічної, виробничої (операційної), маркетингової, інвестиційно-економічної, стратегії досліджень і розвитку, організаційної та стратегії людських ресурсів) та оцінити їхній вплив на результати діяльності корпорацій та їхню вартість;

- уточнити та виокремити завдання та цілі інвестиційно-економічної стратегії конкурентоспроможності корпорацій як функціональної, а також розробити процес її формування;

- розробити науково-практичні рекомендації з удосконалення методів формування й реалізації інвестиційно-економічної стратегії з метою посилення її впливу на конкурентоспроможність машинобудівних корпорацій;

- обґрунтувати та визначити конкурентні переваги, які можуть бути сформовані корпорацією внаслідок реалізації інвестиційно-економічної стратегії як функціональної стратегії конкурентоспроможності корпорацій, а також напрямки реалізації та заходи щодо їхнього досягнення;

- дослідити вплив функціональних стратегій, зокрема інвестиційно-економічної, на фінансові результати діяльності та вартість найбільших машинобудівних корпорацій Західного регіону України, здійснити аналізування якості та організування корпоративного управління, політики фінансування та ефективності реалізації інвестиційно-економічної стратегії.

Об'єктом дослідження є процес формування та використання інвестиційно-економічної стратегії конкурентоспроможності машинобудівних корпорацій.

Предметом дослідження є теоретичні та методико-прикладні положення з формування та використання інвестиційно-економічної стратегії конкурентоспроможності машинобудівних корпорацій.

Методи дослідження передбачають використання порівняльного аналізу, системного підходу до формування стратегій підприємства (зокрема, під час уточнення сутності понять акціонерне товариство, корпоративне управління, стратегія конкурентоспроможності та інвестиційно-економічна стратегія, - параграфи 1.1, 1.2, 2.2; розробленню системи стратегій на підприємстві - параграфи 1.2, 2.1, 2.2, розробленню системи конкурентних переваг та процесу формування інвестиційно-економічної стратегії - параграфи 3.1, 3.2); статистичних і аналітичних методів збору й оцінювання маркетингової інформації, статистичного аналізу (під час дослідження корпоративного управління, особливостей формування системи стратегій на машинобудівних корпораціях Західного регіону України - параграфи 1.3, 2.3, 3.2, 3.3); економіко-математичних методів і моделей (під час дослідження впливу функціональних стратегій на результати діяльності машинобудівних корпорацій, прогнозування валового прибутку і вартості корпорацій - параграф 2.3).

Під час дослідження використано законодавчі та нормативно-правові акти України, матеріали державних статистичних органів України, фінансову та статистичну звітність корпорацій Західного регіону України, матеріали наукових джерел та матеріали, які зібрав автор у процесі спеціально організованих досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й розробленні таких теоретичних положень, методичних підходів і науково-практичних рекомендацій:

вперше:

- визначено конкурентні переваги, які можуть бути сформовані корпорацією внаслідок реалізації функціональної інвестиційно-економічної стратегії конкурентоспроможності, а також напрями та заходи досягнення цих переваг;

удосконалено:

- методологію формування і оцінювання результативності стратегій, що, на відміну від інших підходів, ґрунтується на трьох основних стратегічних аспектах діяльності компанії - споживчому (ідентифікація вартості, яку фірма надає споживачам, на засадах диференціації і бажаності отримуваних цінностей), організаційному (виявлення набору ключових можливостей компанії, які забезпечать створення нею споживчої вартості), товарному (формування загального циклу взаємодії компанії і споживача з метою надання унікальної пропозиції споживчої вартості, враховуючи її відповідність потребі та ефективність); процес формування і впровадження загальних стратегій корпорації, що передбачає такі етапи: 1) формулювання ключової цілі організації та значення стратегії у її досягненні, 2) оцінювання поточного стану організації, 3) аналізування можливостей компанії, 4) впровадження інновацій, 5) вибір стратегічних альтернатив, 6) формування лояльності, прихильності працівників, 7) забезпечення внутрішньої узгодженості, 8) безпосереднє здійснення діяльності. Особливістю процесу є його циклічність;

- процес формування інвестиційно-економічної стратегії корпорацій, що об'єднує такі етапи: аналізування наявності чи можливості формування конкурентних переваг, необхідних заходів та факторів їхнього формування, вибір заходів для досягнення конкурентних переваг, додаткове залучення капіталу (зміна структури капіталу), контроль за реалізацією стратегії;

- методичні положення з ідентифікації функціональних стратегій (технологічної, виробничої, маркетингової, інвестиційно-економічної, стратегії досліджень і розвитку, організаційної, стратегії людських ресурсів) і оцінювання їхнього впливу на результати діяльності корпорації, на відміну від інших методів, за витратами на реалізацію.

дістали подальшого розвитку:

- визначення понять: стратегія конкурентоспроможності як комплексний план підвищення конкурентоспроможності підприємства шляхом використання його ресурсів; інвестиційно-економічна стратегія як план підвищення конкурентоспроможності шляхом використання усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті чого може бути отримано прибуток або досягнуто соціальний ефект; корпоративне управління як складна економіко-правова система, що об'єднує норми законодавства, внутрішні нормативні документи та багаторівневу структуру управління, практику господарювання в державному та недержавному секторі та дає змогу корпораціям реалізовувати свої потенційні можливості доступу до фондів фінансового ринку, ефективно здійснювати господарську діяльність і, отже, продовжуючи своє функціонування, нагромаджувати курсову вартість корпорації через підвищення вартості акцій та захищати при тому інтереси акціонерів і суспільства загалом;

- система цілей та завдань інвестиційно-економічних стратегій конкурентоспроможності корпорацій, яка, на відміну від інших, спрямована на отримання корпораціями істотних конкурентних переваг (можливість у будь-який час забезпечити потреби корпорації у фінансових ресурсах, вищий, ніж у конкурентів, рівень ефективності використання капіталу, забезпечення інтересів акціонерів та інвестиційної привабливості корпорації);

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає у розробленні методичних рекомендацій з формування та реалізації інвестиційно-економічної стратегії конкурентоспроможності корпорацій. Одержані автором результати дослідження мають прикладне значення для вирішення конкретних практичних проблем. Серед них можна відмітити впровадження виконаних розробок у діяльності Львівської обласної державної адміністрації (довідка № 5/34-6692/1-10 від 13.12.2007 р.) та ВАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” (довідка № 660/2 від 11.12.2007 р.).

Результати проведеного дослідження застосовують також у навчальному процесі в Національному університеті „Львівська політехніка” під час викладання дисциплін “Фінанси підприємств” та “Фінансовий менеджмент” (довідка № 68-14-739 від 12.12.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень автора, що відображено у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації було розглянуто та схвалено на таких всеукраїнських та міжнародних науково-практичних і науково-прикладних конференціях: “Менеджмент і міжнародне підприємництво” (Львів, 2001), „Економічні проблеми ринкової трансформації України” (Львів, 2002), “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (Львів, 2004),”Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту” (Львів, 2007), „Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи” (Львів, 2007), "Теорія і практика сучасної економіки" (Черкаси, 2007).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 17 наукових праць (наукові статті, тези доповідей на конференціях) загальним обсягом 7,31 др.арк., з них одноосібно автором 9 праць обсягом 3,04 др.арк. У фахових виданнях опубліковано 10 праць, з них 3 одноосібно.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 281 сторінка. Основний зміст викладено на 196 сторінках. Робота містить 35 таблиць та 23 рисунки на 36 сторінках, список використаних джерел із 244 назв, 9 додатків.

конкурентоспроможність корпорація машинобудівний інвестиційний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, проаналізовано стан і ступінь опрацювання в сучасній науці проблематики формування стратегій конкурентоспроможності корпорацій, сформульовано мету і завдання, предмет, об'єкт та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість дисертації.

У першому розділі дисертаційної роботи - “Теоретичні та прикладні засади формування стратегій конкурентоспроможності в системі корпоративного управління машинобудівного підприємства” - сформовано поняття “стратегія конкурентоспроможності”, “інвестиційно-економічна стратегія” та “корпоративне управління”; досліджено сутність, види, особливості розроблення та впровадження стратегій на різних рівнях, зокрема, системи стратегій конкурентоспроможності; висвітлено особливості моделі корпоративного управління в Україні та його специфіки на машинобудівних підприємствах.

Здійснене узагальнення досліджень у сфері корпоративного управління дає змогу стверджувати, що сьогодні і в економічній, і в правовій літературі існує певна невизначеність щодо поняття “корпорація”. Це зумовлено, зокрема, українським законодавством, відповідно до якого під цим поняттям розуміють винятково об'єднання підприємств. На підставі виокремлення низки істотних ознак підприємств корпоративного сектора та порівняння на предмет відповідності їм підприємств різних організаційно-правових форм, сформовано висновок про тотожність понять „корпорація”, що використовується у зарубіжній практиці, та „акціонерне товариство”, відповідно до української практики.

Як засвідчили результати досліджень, відсутнє чітке висвітлення змісту поняття „корпоративне управління”, структури корпоративного сектора, а також його місця та значення в економіці. У дисертації необхідною рисою системи корпоративного управління визнано наявність ефективної системи реалізації прав власності та контролю за діяльністю корпорації. Дослідження еволюції корпоративного управління дало можливість виокремити чотири її етапи, останнім із яких можна вважати період, починаючи з 1950-х рр. і до сьогодні, коли акціонерне товариство набуло визнання домінуючої організаційно-правової форми у світовій економіці.

У роботі виділено значення стратегічного управління підприємством та його особливості на сучасному етапі, досліджено основні етапи еволюції стратегічного управління, описано практику стратегічного управління в різних країнах, узагальнено основні сучасні підходи до процесу формування стратегій підприємства. Дослідження значення та еволюції стратегічного управління засвідчило, що наслідками впровадження стратегії є створення та утримання конкурентних переваг, а отже, забезпечення конкурентоспроможності. Відображено ієрархію формування стратегій на підприємстві та констатовано, що стратегія конкурентоспроможності належить до загальних, та для її реалізації формуються і відповідні функціональні стратегії, зокрема й інвестиційно-економічна.

Стратегію конкурентоспроможності визначено як комплексний план підвищення конкурентоспроможності організації за допомогою використання її ресурсів, а інвестиційно-економічну стратегію конкурентоспроможності - як план підвищення конкурентоспроможності шляхом використання усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, внаслідок чого можна отримати прибуток або досягнути соціальний ефект.

Вивчення основних моделей корпоративного управління - англо-американської, японської, західноєвропейської - виявило істотну відмінність у складі суб'єктів корпоративного управління і підходах до формування стратегій. Дослідження становлення вітчизняної моделі корпоративного управління дає можливість стверджувати, що в основу систем корпоративних відносин країн із перехідною економікою, зокрема України, покладені певні положення основних відзначених вище моделей корпоративного управління. Однак українську модель корпоративного управління не можна вважати сформованою через постійну динаміку корпоративного сектору та регулювання його діяльності.

Результати аналізування існуючої практики корпоративного управління в Україні дали можливість дійти висновків про: неефективну, розпорошену структуру акціонерних товариств на першому етапі приватизації, недостатнє значення в управлінні спостережних рад, недосконалість зовнішнього контролю за діяльністю органів управління, низький рівень професіоналізму значної частини керівників корпорацій та корпоративної культури працівників.

Машинобудівні підприємства є найчисленнішими у промисловості України: їх кількість перевищує 20% усіх промислових підприємств. Станом на 01.01.2007 р., в Україні було зареєстровано як юридичні особи 33,08 тис. акціонерних товариств, з них 7642 належать до обробної промисловості (до складу якої належить машинобудування), зокрема, 3759 - відкритих, 3832 - закритих. Протягом 2001-2007 рр. їхня кількість скоротилась на 1092 акціонерні товариства, зокрема 211 - відкритих, 932 - закритих.

Здійснене аналізування корпоративного управління за трьома групами машинобудівних корпорацій Західного регіону України (виробництво машин для добувної промисловості, виробництво підіймального і такелажного устатковання та сільськогосподарське машинобудування) (табл.1) засвідчило низьку ефективність корпоративного управління на цих підприємствах.

Таблиця 1. Групування та основні економіко-фінансові результати досліджуваних машинобудівних корпорацій Західного регіону України

Групи корпорацій	Види економічної діяльності (згідно з КВЕД*)	Назви корпорацій	Виручка від реалізації у 2006 р., тис.грн.	Валовий прибуток (збиток) у 2006 р., тис.грн.	Чистий прибуток (збиток) у 2006 р., тис.грн.	Вартість корпорації станом на 01.01.2007 р., тис.грн.
1. Виробництво машин для добувної промисловості	29.12.1. Виробництво (без ремонту) насосiв, компресорiв i гiдравлiчних систем 29.56.4. Виробництво машин для інших галузей промисловості 29.52.1. Виробництво (без ремонту) машин i обладнання для добувної промисловостi	ВАТ "Дрогобицький ма-шинобудiвний завод"	5 695,0	1 087,1	-2 384,2	27 623,4
		ВАТ "Львiвський експериментальний механiчний завод"	5 031,1	369,8	-1 391,0	13 405,5
		ВАТ "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод"	11 363,2	2 786,3	-1 114,2	15 951,6
		ВАТ “Поберезький за-вод пресових агрегатів”	1 645,7	235,6	-201,6	2 026,7
		ВАТ “Дослідно-меха-нічний завод "Карпати"	12 621,2	2 689,0	77,9	6 332,9
		ВАТ "Автомат"	9 016,8	764,7	1 142,8	2 819,5
2. Виробництво підіймального і такелажного устатковання	29.22.1. Виробництво (без ремонту) пiдiй-мального i такелаж-ного устатковання	ВАТ "Калуський завод комунального устаткування"	2 082,7	- 44,4	-2 819,8	2 174,6
		ВАТ "КОНВЕЄР"	15 215,1	1 007,3	-1 918,4	35 994,2
		ЗАТ "Автонавантажувач"	6740,1	319,8	-546,4	15 353,7
		ВАТ "Автовантажмаш"	1 625,9	-7,1	102,6	5 770,6
		ВАТ "Дрогобицький за-вод автомобільних кранів"	170 880,9	21 628,4	852,7	43 871,5
		ВАТ "Калуський завод будiвельних машин"	17 061,1	3 458,5	1 071,8	6 116,2
3. Сільсь-когосподарське машино-будування	29.32.2. Виробництво (без ремонту) машин та облад-нання для тваринництва та кормовиробництва 29.32.1. Виробництво (без ремонту) машин для рослинництва 29.31.0. Виробництво сiльсь-когосподарських тракторiв 29.32.9. Виробництво (спе-цiалiзоване) iнших машин для сiльського господарства 29.24.2. Виробництво інших машин та устаткування загального призначення	ВАТ "Завод "Львівсільмаш"	7 838,4	1 990,0	-30 425,0	21 466,0
		ВАТ "Рівнесільмаш"	8 266,0	- 1 725,6	-1 340,3	121 820,0
		ВАТ "Львiвавтозап-частина"	3 550,2	292,2	-271,3	3 367,5
		ВАТ "Ковельсільмаш"	88 177,2	13 409,3	-181,8	67 114,4
		ВАТ Чортківський завод "Агромаш"	7 187,3	660,2	36,2	4 761,4
		ВАТ "Львівагромаш-проект"	18 743,0	2 441,0	965,0	3 155,0

* згідно з Наказом Держспоживстандарту України „Про затвердження Національного класифікатора України. Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005” від 26.12.2005 р. №375

У межах аналізованих груп машинобудівних корпорацій на підставі даних офіційної статистики було досліджено особливості та організування корпоративного управління (табл.2).

Таблиця 2. Організування корпоративного управління досліджуваних машинобудівних корпорацій Західного регіону України

Характеристики	Досліджувані машинобудівні корпорації
	Кількість корпорацій	Питома вага корпорацій у групі, %
Групи корпорацій*	1	2	3	1	2	3
Наявність власного кодексу (принципів, правил) корпоративного управління	-	-	-	-	-	-
Функціонування у корпорації спеціальної посади або відділу, що відповідає за роботу з акціонерами	-	2	2	-	33,33	33,33
Орган, що здійснював контроль за ходом реєстрації акціонерів або їх представників для участі в останніх загальних зборах: а) акціонери, які володіють у сукупності більше ніж 10% акцій, б) ДКЦПФР, в) акціонери, які володіють у сукупності більше ніж 10% та ДКЦПФР	3 2 1	4 1 1	4 1 1	50 33,33 16,67	66,67 16,67 16,67	66,67 16,67 16,67
Проведення позачергових Загальних зборів акціонерів протягом останнього року	-	-	1	-	-	16,67
Наявність Положення про порядок розподілу прибутку	2	1	2	33,33	16,67	33,33

* 1 - група корпорацій з виробництва машин для добувної промисловості, 2 - група корпорацій з виробництва підіймального і такелажного устатковання, 3 - група корпорацій сільськогосподарського машинобудування

На підставі вищенаведеного зроблено висновок щодо низької ефективності організування корпоративного управління на досліджуваних корпораціях, оскільки в жодній з них не виробили власного кодексу корпоративного управління, та лише у 4 корпораціях створено спеціальну посаду або відділ, що відповідає за роботу з акціонерами.

Це негативно впливає на співпрацю з акціонерами, і в окремих випадках можна розцінювати як обмеження прав міноритарних акціонерів, а також знижує інвестиційну привабливість корпорації, а отже, обмежує її можливості щодо залучення додаткового капіталу, знижуючи рівень конкурентоспроможності. У більшості досліджуваних корпорацій контроль за реєстрацією акціонерів або їхніх представників для участі в загальних зборах здійснювали акціонери, які володіють у сукупності більше ніж 10% акцій, тоді як міноритарні акціонери та ДКЦПФР практично не впливали на цей процес, що свідчить про визначальний вплив великих акціонерів на управління корпораціями. Окрім того, лише у чотирьох досліджуваних корпораціях затверджено положення про порядок розподілу прибутку, що свідчить про відсутність стратегічних цілей, сформованої дивідендної та інвестиційної політики.

У другому розділі дисертаційної роботи „Розроблення стратегій конкурентоспроможності корпорації” запропоновано методологію розроблення і оцінювання стратегії, що ґрунтується на трьох основних стратегічних аспектах діяльності компанії - споживчому, товарному і організаційному, сформовано циклічний процес формування й впровадження загальних стратегій корпорації, проаналізовано сутність та особливості формування основних функціональних стратегій, фактори впливу та особливості формування стратегій машинобудівними корпораціями.

Методологія формування і оцінювання стратегій ґрунтується на трьох основних стратегічних аспектах діяльності компанії - організації, товарі та споживачеві. При тому завдання стратегії щодо споживчого аспекту - ідентифікація вартості, яку фірма надає споживачам, на засадах диференціації і бажаності отримуваних цінностей. Організаційний аспект передбачає виявлення набору ключових можливостей компанії, які, ґрунтуючись на тривалих унікальних перевагах, забезпечать створення і надання нею споживчої вартості. Ціллю товарного аспекту є формування загального циклу взаємодії компанії і споживача з метою надання унікальної пропозиції споживчої вартості, враховуючи до того ж її відповідність потребі та ефективність. Для кожного стратегічного аспекту подано приклади показників результативності впроваджуваної стратегії.

У роботі наголошено на необхідності дотримання принципів системності й безперервності під час формування стратегій, тобто, на кожному рівні управління рішення можна приймати одночасно та з взаємним узгодженням. Внаслідок цього потрібно сформувати систему стратегій, а не просто їхній набір на кожному рівні, і функціональні стратегії повинні за необхідністю логічно випливати зі стратегій вищих рівнів (загальних). Щодо принципу безперервності, то згідно з ним стратегії не можна розробляти на якийсь певний період і потім реалізовувати протягом нього, незважаючи на динаміку середовища. Процес формування й коригування стратегій на різних рівнях повинен відбуватись постійно.

Побудовано циклічний процес формування і впровадження загальних стратегій корпорації, основною метою якого є досягнення ключової цілі компанії за допомогою реалізації її корпоративної стратегії (рис.1). На різних етапах процесу узагальнено основні причини неуспішності стратегій та подано рекомендації щодо підвищення їхньої ефективності.

На першому циклі процесу доцільно здійснити всі етапи від оцінювання до забезпечення внутрішньої узгодженості, як частину процесу формулювання ключової цілі, на другому циклі - сформувати стратегію досягнення цієї цілі, на наступних - здійснювати моніторинг, удосконалення і коригування стратегії. Рекомендований процес передбачає експериментальний і проактивний підхід до вироблення стратегії, а не реактивний вплив на конкурентну ситуацію.



Рис.1. Циклічний процес формування і впровадження стратегій

Сформовано систему таких основних функціональних стратегій підприємств: технологічна, виробнича (операційна), маркетингова, інвестиційно-економічна, стратегія досліджень і розвитку, організаційна та стратегія людських ресурсів. Вивчено ступінь їх використання, важливість для підприємства та ефективність.

Для трьох груп досліджуваних машинобудівних корпорацій (виробництво машин для добувної промисловості, виробництво підіймального і такелажного устатковання та сільськогосподарське машинобудування) (див.табл.1) проаналізовано основні фактори впливу на формування стратегій конкурентоспроможності: основні конкуренти і ступінь конкуренції, споживачі та ринки збуту, політичні, фінансово-економічні, виробничо-технологічні, соціальні та екологічні фактори.

У дисертаційній роботі здійснено також кореляційно-регресійне аналізування впливу основних функціональних стратегій корпорацій, що здійснюють виробництво машин для добувної промисловості (1 група), на результати їхньої діяльності. Основними показниками діяльності корпорацій обрано валовий прибуток (збиток) та вартість корпорації, вплив виробничої стратегії оцінювали через собівартість виробництва, маркетингової стратегії - через витрати на збут, а інвестиційно-економічної стратегії - через фінансові витрати. Розрахунки параметрів регресійних моделей здійснено за допомогою пакета прикладних програм “STATІSTICA”.

Отримані результати свідчать про надання пріоритету виробничій стратегії в усіх аналізованих корпораціях, а маркетингова й інвестиційно-економічна стратегії значною мірою недосконалі, їх вплив часто відсутній чи негативний (табл.3).

Таблиця 3. Вплив основних функціональних стратегій конкурентоспроможності на валовий прибуток та вартість досліджуваних корпорацій Західного регіону України, що здійснюють виробництво машин для добувної промисловості

Стратегії Корпорації	Виробнича стратегія	Маркетингова стратегія	Інвестиційно-економічна стратегія
	Характер впливу*	Коефіцієнт регресії	Характер впливу	Коефіцієнт регресії	Характер впливу	Коефіцієнт регресії
ВАТ "Автомат": - валовий прибуток - вартість підприємства	+ -	0,1130 0,0187	- +	0,00106 0,00326	+ +	0,00148 0,00125
ВАТ "Бориславський експе-риментальний ливарно-механічний завод" - валовий прибуток - вартість підприємства	+ +	0,32307 0,35988	- +	0,00026 0,02415	- +	0,01202 0,00156
ВАТ „Дослідно-механічний завод "Карпати" - валовий прибуток - вартість підприємства	+ -	0,19168 0,24941	- +	0,01096 0,02583	- -	0,00181 0,00387
ВАТ "Дрогобицький маши-нобудiвний завод" - валовий прибуток - вартість підприємства	+ +	0,33918 0,30199	- -	0,01262 0,02088	- -	0,00108 0,00718
ВАТ "Львiвський експеримен-тальний механiчний завод" - валовий прибуток - вартість підприємства	+ -	0,02184 0,10016	+ -	0,00214 0,01511	- -	0,00534 0,01642

* „+” - позитивний вплив, „-” - негативний вплив

З метою визначення тенденцій аналізованих показників побудовано моделі трендів. Найдостовірнішими моделями тренду вартості корпорацій Західного регіону України, що здійснюють виробництво машин для добувної промисловості (1 група), є:

- для ВАТ "Автомат": Х02 = 0,019t2 - 0,1747t + 2,1525; R2 = 0,5959;

- для ВАТ "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод": Х02 = -0,0703t2 + 1,1134t + 12,667; R2 = 0,8276;

- для ВАТ "Дослідно-механічний завод "Карпати": Х02 = 0,0131t2 - 0,3715t + 8,7382; R2 = 0,977;

- для ВАТ "Дрогобицький машинобудiвний завод": Х02 = 0,0023t2 - 0,2536t + 31,023; R2 = 0,6497;

- для ВАТ "Львiвський експериментальний механiчний завод": Х02 = -0,0039t2 - 0,4013t + 17,964; R2 = 0,9646;

- для ВАТ „Поберезький завод пресових агрегатів”: Х02 = 0,0002t2 - 0,0588t + 2,6853; R2 = 0,9123;

де Х02 - вартість корпорації, грн.; t - час; R2 - коефіцієнт детермінації.

На основі прогнозу динаміки аналізованих показників на найближчі два півріччя можна стверджувати, що валовий прибуток у 66,67% досліджуваних корпорацій у 2008 році знизиться, також стійку тенденцію до зниження має вартість 83,33% корпорацій цієї групи. Відповідно, досліджувані машинобудівні корпорації, надаючи пріоритет винятково виробничій стратегії, не досягають успіху.

У третьому розділі „Формування і реалізація інвестиційно-економічної стратегії конкурентоспроможності машинобудівних корпорацій” - розроблено методичні підходи до формування інвестиційно-економічної стратегії корпорацій як складової системи стратегій конкурентоспроможності, спрямованої на досягнення конкурентних переваг, що можуть формуватися внаслідок її реалізації, та методичні рекомендації з визначення та врахування факторів на етапі залучення додаткового капіталу (зміни структури капіталу).

Визначено дві основні цілі інвестиційно-економічної стратегії, спрямовані на підвищення рівня конкурентоспроможності: забезпечення довгострокового зростання вартості корпорації і оптимального рівня дохідності акцій та формування конкурентних переваг. Встановлено основні завдання інвестиційно-економічної стратегії, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності корпорацій: 1) мінімізація вартості капіталу, що використовується корпорацією, 2) забезпечення фінансовими ресурсами на умовах, вигідніших, ніж у конкурентів, 3) підвищення ефективності використання власних та залучених фінансових ресурсів, 4) оптимізація структури капіталу корпорації, 5) оптимізація фінансового стану, і, як наслідок, підвищення інвестиційної привабливості, 6) оптимізація рівня фінансового контролю та фінансової дисципліни. Відповідно до цього методичного підходу, інвестиційно-економічна стратегія є максимально близькою за цілями та заходами до корпоративного управління загалом, і саме корпорації, на відміну від усіх інших форм організування бізнесу, володіють найширшим спектром форм, методів та інструментів управління капіталом, що і наголошує на актуальності дослідження проблематики формування та реалізації інвестиційно-економічної стратегії конкурентоспроможності корпорації. Обґрунтовано та визначено конкурентні переваги, яких корпорація може досягти реалізацією інвестиційно-економічної стратегії:

- доступ до більшої кількості ринків фінансових ресурсів, можливість використання більшої кількості видів фінансових ресурсів; - можливість у будь-який момент забезпечити потреби корпорації у фінансових ресурсах; - нижчий рівень фінансових витрат, ніж у конкурентів; - вищий рівень ефективності використання капіталу (власного та залученого); - вищий рівень забезпечення інтересів усіх груп акціонерів; - вищий рівень інвестиційної привабливості корпорації; - вищий рівень „фінансової прозорості” корпорації тощо. У роботі визначено три основні напрямки досягнення конкурентних переваг корпорації у межах реалізації інвестиційно-економічної стратегії та заходи, що забезпечують їхнє досягнення у конкретному напрямку.

У дисертації розроблено процес формування інвестиційно-економічної стратегії, який складається з чотирьох основних етапів:

1) поглиблене аналізування наявності чи можливості формування у корпорації конкурентних переваг, досягнення яких забезпечуватиметься інвестиційно-економічною стратегією, та необхідних заходів та факторів їхнього формування;

2) вибір заходів, реалізація яких уможливлює досягнення конкурентних переваг, а також призначення осіб, відповідальних за їхнє виконання;

3) додаткове залучення капіталу (зміна структури капіталу) у разі виявлення фінансового дефіциту, потреби оптимізації фінансового стану і якщо досягнення певної конкурентної переваги вимагає додаткового залучення капіталу;

4) контроль за реалізацією визначених заходів та досягненням завдань і цілей, що передбачені інвестиційно-економічною стратегією.

Особливу увагу приділено дослідженню проблематики управління капіталом у межах формування та реалізації третього етапу інвестиційно-економічної стратегії корпорацій. Зокрема досліджено такі аспекти її формування та реалізації, як політика фінансування, планування методів залучення інвестицій протягом наступних трьох років, залучення капіталу шляхом емісії корпоративних цінних паперів, інвестиції у цінні папери інших емітентів, а також дивідендна політика. Згідно з результатами дослідження, пріоритетною є низькоефективна політика повного самофінансування (табл.4).

Таблиця 4. Види фінансування діяльності досліджуваними машинобудівними корпораціями Західного регіону України станом на 01.01.2007 р.

Види фінансування	Машинобудівні кор-порації, що здійсню-ють виробництво машин для добувної промисловості	Машинобудівні корпорації з виробництва підіймального і такелажного устатковання	Корпорації сільсько-господарського машинобудування	Кількість корпорацій з трьох груп	Питома вага у трьох групах, %
	Кількість корпорацій	Питома вага у групі, %	Кількість корпорацій	Питома вага у групі, %	Кількість корпорацій	Питома вага у групі, %
Повне самофінансування	4	66,67	6	100	1	16,67	11	61,11
Самофінансу-вання та залучен-ня банківських кредитів	2	33,33	0	0	5	83,33	7	38,89

За результатами дослідження можна стверджувати, що корпорації усіх трьох аналізованих груп надають мінімального значення заходам інвестиційно-економічної стратегії, що спрямовані на залучення інвестицій. Окрім того, досліджувані корпорації використовують обмежений спектр методів залучення інвестицій, адже лише 22% аналізованих корпорацій (ВАТ "Дослiдно-механiчний завод "Карпати", ВАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", ВАТ "Ковельсільмаш" та ВАТ "Рівнесільмаш") планують використання практично єдиного методу залучення інвестицій - отримання банківських кредитів, і лише 5,56% корпорацій (ВАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів") - залучення інвестицій шляхом емісії корпоративних облігацій. Інші методи залучення інвестицій протягом наступних трьох років у жодній корпорації використовувати не планують. Необхідно відзначити також відсутність планів залучення іноземних інвестицій і включення власних акцій до лістингу бірж чи торгово-інформаційних систем протягом наступних трьох років.

Результатами дисертаційної роботи є також виокремлення конкурентних переваг, досягнення яких передбачає залучення додаткового (зміни структури) капіталу, та розроблення заходів з їхнього досягнення (рис.2).



Рис.3. Конкурентні переваги, формування яких передбачає залучення додаткового (зміни структури) капіталу, та заходи з їхнього досягнення

Окремо у дисертації визначено значення та необхідний рівень участі керівних органів корпорацій, необхідність чого вимагається як внутрішньокорпоративними документами (насамперед статутом), так і нормативно-правовими актами України, що регламентують діяльність корпорацій. Також обґрунтовано доцільність врахування усіх джерел залучення капіталу, визначено фактори та показники оцінювання доцільності використання того чи іншого джерела залучення капіталу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - розроблення теоретичних положень та прикладних засад удосконалення формування інвестиційно-економічної стратегії в системі стратегій конкурентоспроможності машинобудівних корпорацій. Наведені у дисертаційній роботі наукові теоретичні та практичні результати сприятимуть вирішенню нагальних проблем функціонування як підприємств корпоративного сектору економіки, так і, насамперед, машинобудівних корпорацій. Основні висновки з проведеного дослідження такі:

1. Практика стратегічного управління підприємствами протягом тривалого часу набула значного поширення. Стратегічне управління істотно впливає на рівень конкурентоспроможності підприємств, наслідками впровадження стратегії є створення та утримання конкурентних переваг.

2. Дослідження становлення вітчизняної моделі корпоративного управління дає змогу стверджувати, що в основу систем корпоративних відносин країн з перехідною економікою, зокрема України, покладені певні положення основних світових моделей корпоративного управління, однак, українська модель знаходиться на стадії формування, зокрема і на законодавчому рівні. Сформовано висновок про тотожність понять „корпорація”, що використовується у зарубіжній практиці, та „акціонерне товариство”, відповідно до української практики. Важливість досліджень у сфері формування стратегій конкурентоспроможності корпорацій, що є складовою корпоративного управління, визначається домінантою корпоративної організаційно-правової форми у світовій економіці.

3. Під час формування стратегій необхідним є дотримання принципів системності й безперервності, що передбачають формування системи стратегій нижчих рівнів (функціональних), які повинні логічно випливати зі стратегій вищих рівнів (загальних) і відповідати цілям корпоративного управління.

4. Сформовано систему таких основних функціональних стратегій корпорації як технологічна, виробнича (операційна), маркетингова, інвестиційно-економічна, стратегія досліджень і розвитку, організаційна та стратегія людських ресурсів. Однією з основних функціональних стратегій потрібно визначити інвестиційно-економічну стратегію, оскільки корпорації володіють широким спектром переваг над іншими формами організації бізнесу саме у сфері управління капіталом.

5. Як свідчать результати аналізування впливу основних функціональних стратегій машинобудівних корпорацій (на прикладі корпорацій з виробництва машин для добувної промисловості), пріоритет надається заходам виробничої стратегії в усіх, без винятку, корпораціях, тоді як маркетингова та інвестиційно-економічна стратегії значною мірою не досконалі, їх вплив часто відсутній або негативний, що практично повністю обмежує можливості формування істотних конкурентних переваг, а отже, ці функціональні стратегії потребують істотного удосконалення. На основі прогнозування фінансових результатів та вартості аналізованих машинобудівних корпорацій визначено стійку тенденцію до їхнього зниження у більшості досліджуваних корпорацій, а отже, надаючи пріоритет винятково виробничій стратегії, вони не досягають успіху.

6. Інвестиційно-економічна стратегія є однією з основних функціональних стратегій для підприємств корпоративної форми, на відміну від інших форм організації бізнесу. Вона є максимально близькою за цілями та заходами до корпоративного управління загалом, що і підкреслює актуальність дослідження проблематики формування та реалізації інвестиційно-економічної стратегії як складової системи стратегій конкурентоспроможності корпорації. Формування інвестиційно-економічної стратегії для підприємств корпоративної форми повинно складатись з окремих, чітко визначених етапів, внаслідок чого корпорації можуть досягти деяких конкурентних переваг. На етапі залучення додаткового капіталу (зміни існуючої структури капіталу) ключовим є врахування істотних факторів, специфічних саме для підприємств корпоративної форми організації бізнесу, на основі методичних рекомендацій, поданих у дисертаційній роботі.

7. Внаслідок аналізування реалізації інвестиційно-економічних стратегій найбільшими машинобудівними корпораціями Західного регіону України визначено, що пріоритетним методом фінансування (його обрали 66,11% аналізованих корпорацій) є політика повного самофінансування. Отже, аналізовані машинобудівні корпорації уже на етапі вибору та розроблення інвестиційно-економічної стратегії фактично добровільно відмовляються від досягнення істотних конкурентних переваг, що, звичайно, не може не відобразитись негативно на їхньому загальному рівні конкурентоспроможності. Окрім того, практично повністю ігноруються такі важливі методи реалізації інвестиційно-економічної стратегії, як емісійна та дивідендна політика, адже додаткове залучення акціонерного капіталу не планується узагалі, а з метою залучення додаткового капіталу використовується надзвичайно обмежений спектр фінансових інструментів, властивий і для підприємств інших організаційно-правових форм, що істотно обмежує досягнення конкурентних переваг. Отже, вплив інвестиційно-економічної стратегії на підвищення рівня конкурентоспроможності аналізованих машинобудівних корпорацій Західного регіону України є незначним, що одночасно свідчить про вагомий потенціал зростання рівня конкурентоспроможності машинобудівних корпорацій за допомогою формування та реалізації заходів інвестиційно-економічної стратегії та досягнення визначених у дисертаційній роботі конкурентних переваг.

8. На підставі результатів дисертаційної роботи можна запропонувати:

- керівним органам машинобудівних корпорацій під час формування стратегії конкурентоспроможності застосовувати теоретичні та практичні положення дисертації, підвищувати якість корпоративного управління за допомогою оптимізації розподілу сфер компетенції та розроблення й впровадження внутрішніх кодексів корпоративного управління;

- менеджерам вищої ланки машинобудівних корпорацій використовувати результати дослідження під час визначення пріоритетів у стратегічному управлінні, конкурентних переваг та під час формування та удосконалення функціональних стратегій, зокрема інвестиційно-економічної, вплив якої на фінансові результати та вартість корпорацій є мінімальним або негативним;

- менеджерам фінансової служби машинобудівних корпорацій дотримуватись рекомендованих етапів формування інвестиційно-економічної стратегії корпорації та рекомендованої методики врахування факторів у разі залучення додаткового капіталу;

- Міністерству освіти і науки України використовувати теоретичні та методологічні положення дисертації, здійснюючи підготовку фахівців у сфері підприємництва;

- Міністерству економіки України та Міністерству промислової політики України використовувати сформульовані в дисертації рекомендації під час розроблення нормативних документів з метою забезпечення реалізації державної економічної політики у сфері економічної конкуренції та обмеження монополізму, сприяння розвитку конкурентних відносин.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Ільчук. П.Г. Підходи до формування фінансової стратегії корпорації // Економіка та держава. - 2007. - №8. - С.40-46.

2. Ільчук. П.Г. Виробнича і технологічна стратегії у контексті реалізації корпоративної стратегії підприємства // Регіональна економіка. - 2007. - №3(45). - С.242-251.

3. Ільчук. П.Г., Галелюк М.М. Особливості формування функціональних стратегій конкурентоспроможності машинобудівних корпорацій Західного регіону України // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів: видавництво НУ “ЛП”, 2007. - № 599. - С. 210-222. (Особистий внесок автора: досліджено процес формування основних функціональних стратегій конкурентоспроможності, проведено кореляційно-регресійне аналізування їх впливу на фінансові результати та вартість найбільших машинобудівних корпорацій Західного регіону, побудовано моделі трендів валового прибутку і вартості досліджуваних корпорацій).

4. Ільчук П.Г. Підходи до формування стратегії конкурентоспроможності підприємства // Схід. - 2006. - № 5(77) вересень-жовтень. - С.8-14.

5. Горбаль Н.І., Ільчук П.Г. Оцінювання конкурентоспроможності на мікро-, мезо- та макрорівнях // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів: видавництво НУ “ЛП”, 2006. - №576. - С.213-222. (Особистий внесок автора: систематизовано підходи до аналізування конкурентоспроможності на мікрорівні).

6. Сухорська У.Р., Ільчук П.Г. Концептуальні засади конкурентоспроможності товару і підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: видавництво ДНУ, 2006. - Випуск 212, Том ІІ. - С. 319-323. (Особистий внесок автора: аналізування функціональних стратегій конкурентоспроможності підприємств).

7. Ільчук П.Г., Цигиль І.Я. Дивідендна політика та її роль і місце в організаційно-економічному забезпеченні діяльності корпорацій // Логістика. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів: видавництво НУ “ЛП”, 2006. - №552. - С.379-387. (Особистий внесок автора: дослідження механізму впливу дивідендної політики на забезпечення корпорацій фінансовими ресурсами).

8. Кузьмін О.Є., Ільчук П.Г. Облігації як фінансовий інструмент емісійної політики корпорацій // Проблеми економіки та управління. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів: видавництво НУ “ЛП”, 2003. -№484. - С.12-18. (Особистий внесок автора: дослідження залучення додаткового капіталу корпораціями за допомогою боргових емісійних цінних паперів).

9. Кузьмін О.Є., Ільчук П.Г. Емісійна політика корпорацій: сутність та особливості // Логістика. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів: видавництво НУ “ЛП”, 2003. - №469. - С.432-441. (Особистий внесок автора: дослідження механізму впливу емісійної політики на забезпечення корпорацій фінансовими ресурсами).

10. Кузьмін О.Є., Ільчук П.Г. Акціонування в системі корпоративного управління // Логістика. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів: видавництво НУ “ЛП”, 2002. - №446. - С.207-213. (Особистий внесок автора: обгрунтування переваг залучення капіталу шляхом реалізації акціонування, дослідження механізму реалізації фінансових інструментів, які використовуються для залучення акціонерноог капіталу).

Інші публікації, що додатково відображають результати дисертації

11. Ільчук П.Г. Формування фінансової стратегії конкурентоспроможності корпорації // Теорія і практика сучасної економіки: VIII Міжнародна науково-практична конференція. Черкаси, 26-28 жовтня 2007 р. - Черкаси : ЧДТУ, 2007. - С.278 - 282.

12. Ільчук П.Г., Галелюк М.М. Особливості формування стратегій конкурентоспроможності машинобудівних корпорацій Західного регіону України // Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи: ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція аспірантів та молодих вчених. Львів, 25-26 жовтня 2007 р. - Львів: ЛІБС УБС НБУ, 2007. - С.91-93. (Особистий внесок автора: визначення пріоритетності та рівня впливу основних функціональних стратегій конкурентоспроможності на фінансові результати та вартість корпорацій).

13. Ільчук П.Г. Етапи формування фінансової стратегії конкурентоспроможності корпорації // Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту: Всеукраїнська науково-практична конференція. Львів, 8-10 листопада 2007 р. - Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2007. - С.216-218.

14. Ільчук П.Г. Історичні аспекти корпоративного управління // 61-а студентська науково-технічна конференція. Секція „Економіка і менеджменту”. Львів, листопад-грудень 2003 р. - Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2004. - С.121-124.

15. Ільчук П.Г. Облігації як фінансовий інструмент корпоративного управління в Україні // Маркетинг та логістика в системі менеджменту: V Міжнародна науково-практична конференція. Львів, 7-9 жовтня 2004 р. - Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2004. - С.116-117.

...