Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

ОСОБА Наталія Петрівна

ЛЬВІВ - 2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

інтенсифікація економічний сільськогосподарський

Актуальність теми. Формування різноукладної ринкової економіки створює підґрунття для інтенсифікації сільського господарства. Вагомою перешкодою практичній реалізації цієї форми розширеного відтворення сьогодні є різке скорочення капітальних вкладень в АПК, що призвело до згортання введення в дію виробничих потужностей і об?єктів, руйнування матеріально-технічної бази сільського господарства. Недосконалість кредитної і податкової політики призвела до зниження платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників, зросла кредиторська заборгованість, скоротились обігові кошти підприємств, а в результаті практично призупинилось оновлення машинно-тракторного парку підприємств, погіршилось його використання, що врешті призвело до призупинення інвестиційного процесу.

Теоретичні, методологічні та методичні аспекти інтенсивного розширеного відтворення, процесу інтенсифікації та її економічної ефективності у сільському господарстві розглянуті у наукових працях таких відомих вітчизняних і зарубіжних учених економістів-аграрників: В.Г. Андрійчука, П.С. Березівського, Ю.Д. Білика, О.А. Бугуцького, І.М. Буздалова, М.А. Голика, Ф.В. Горбоноса, В.А. Добриніна, А.М. Ємельянова, В.Н. Зимовця, Р.А. Івануха, Л.І. Касьянова, Г.Г. Котова, Т.Г. Маренич, В.І. Мацибори, В.П. Мертенса, С.В. Мочерного, А.О. Омельяненка, В.А. Павчака, В.Г. Поплавського, І.В. Поповича, П.Т. Саблука, А.П. Самойленка, А.М. Стельмащука, О.І. Сокола, Г.В. Черевка, В.Й. Шияна та ін. Проте практично жодна з праць не може претендувати на завершеність і остаточність у вирішенні цілого комплексу важливих питань, пов'язаних з досліджуваним процесом, особливо стосовно чинників розвитку інтенсифікації у пореформений період.

Отож, низка теоретичних, методологічних і методичних проблем залишається малодослідженою і потребує подальшої й поглибленої розробки, особливо стосовно методології і методики визначення показників інтенсифікації сільського господарства, окремих підприємств і галузей. Вирішення зазначених проблем дозволить доповнити теоретичні, методологічні й прикладні аспекти інтенсифікації сільського господарства, що у свою чергу забезпечить підвищення рівня прикладної спрямованості на регіональному рівні і дасть практиці відповідний механізм формування інтенсивного типу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств.

Усе це свідчить про актуальність теми дисертації, зумовлює необхідність окремого її дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського національного аграрного університету на 2001-2005 рр. „Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК“ (номер державної реєстрації 0100U002332) та на 2006-2010 рр. „Розробка організаційно-економічного механізму підвищення соціально-економічної ефективності функціонування агропромислового комплексу Західного регіону України“ (номер державної реєстрації 0106U002073). Роль автора у виконанні науково-дослідної роботи полягає у дослідженні теоретико-методологічних засад інтенсифікації виробництва та обґрунтуванні напрямів її розвитку у сільськогосподарських підприємствах пореформеного періоду.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій підвищення економічної ефективності інтенсифікації виробництва у сільськогосподарських підприємствах, а також обґрунтування пропозицій щодо формування інтенсивного типу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств. Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:

- доповнити теоретико-методологічні основи інтенсифікації сільського господарства;

- уточнити суть та економічний зміст категорій „інтенсивність“ та „інтенсифікація“;

- розробити систему показників оцінки рівня інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства;

- виявити структурно-динамічні тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва;

- здійснити оцінку типу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств і доповнити методичні підходи до її проведення;

- обґрунтувати механізм формування інтенсивного типу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств;

- запропонувати напрями розвитку виробничих сільськогосподарських структур різних організаційно-правових форм господарювання;

- розробити рекомендації щодо вдосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарських підприємствах.

Об'єктом дослідження є економічні умови, в яких відбувається процес інтенсифікації сільського господарства, формування типу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і прикладних аспектів підвищення економічної ефективності інтенсифікації виробництва в сільськогосподарських підприємствах пореформеного періоду.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджень є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ, розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з питань розвитку аграрної економіки, інтенсифікації сільського господарства, рекомендації науково-дослідних установ, законодавчі та інші нормативні документи з досліджуваної проблеми.

У процесі дослідження використовували такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення, критичний аналіз публікацій вітчизняних і зарубіжних вчених, формування висновків і пропозицій); монографічний (вивчення позитивних і негативних чинників у формуванні типу економічного розвитку сільськогосподарського підприємства, виявлення резервів і визначення способів їх подальшого розвитку); графічний (наочне зображення схем взаємозв'язків, динаміки показників); статистико-економічний (вивчення структурно-динамічних тенденцій розвитку сільськогосподарського виробництва, матеріально-речової і результативної інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва - середні і відносні величини, порівняння, ряди динаміки, кореляційні моделі, системного та порівняльного аналізу). Достовірність отриманих результатів, висновків і пропозицій забезпечується глибоким аналізом емпіричних даних.

Інформаційною базою дослідження є офіційні матеріали Головного управління статистики у Львівській області, законодавчі та нормативні акти, особисті спостереження автора, літеретурні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. Сутність наукової новизни результатів дослідження полягає в наступному:

вперше:

- стосовно умов функціонування новостворених виробничих сільськогосподарських структур різних організаційно-правових форм господарювання здійснено оцінку типу економічного розвитку та інтенсифікації виробництва у сільськогосподарських підприємствах і запропоновано механізм формування інтенсивного типу економічного розвитку, в основу якого покладено оптимальний розподіл виробничих ресурсів між окремими видами продукції, вибір типу технології залежно від наявного ресурсного забезпечення, що в кінцевому підсумку забезпечує ефективне використання виробничих ресурсів;

уточнено:

- понятійний апарат економічних категорій „інтенсивність“ та „інтенсифікація“, при цьому під інтенсивністю сільськогосподарського виробництва слід розуміти комплекс організаційно-економічних, технологічних, технічних та екологічних заходів, що базуються на передових досягненнях науково-технічного прогресу, спрямованих на формування напруженості й посиленої діяльності через концентрацію до оптимального рівня авансового капіталу на гектар земельних угідь, що забезпечує випереджальне збільшення виробництва продукції з цієї площі і підвищення ефективності використання вкладених ресурсів, а інтенсифікацію сільського господарства трактувати як складний соціально-економічний та екологічний процес формування інтенсивного типу економічного розвитку на основі новітніх досягнень науково-технічного прогресу через використання інвестиційних і неінвестиційних чинників;

удосконалено:

? методичні підходи до здійснення оцінки типу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств через розв'язання ресурсної кореляційної моделі для визначення виробничої потужності підприємства та її використання, кореляційної моделі інтенсивності використання виробничих ресурсів залежно від швидкості їх обороту;

набули подальшого розвитку:

? методичні підходи до побудови системи показників через виділення матеріально-речової і результативної складової інтенсивності й економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства на рівні сільськогосподарського підприємства, в рослинництві, тваринництві та окремих їх галузях.

? організаційно-економічні засади трансформації особистих селянських господарств і формування ефективніших форм господарювання як неінвестиційного чинника інтенсифікації сільського господарства, вдосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарських підприємствах.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, одержані в процесі дослідження, спрямовані на створення механізму формування інтенсивного типу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств, обґрунтування основних напрямів інтенсифікації виробництва у сільськогосподарських підприємствах та прийняття конкретних управлінських рішень щодо забезпечення процесу інтенсифікації сільського господарства на основі раціонального поєднання чинників інвестиційного та неінвестиційного характеру.

Результати наукових досліджень розглянуті, схвалені і прийняті для практичного використання Головним управлінням агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (довідка № 01-16/200 від 07.05.2008 р.), управлінням агропромислового розвитку Сокальської районної державної адміністрації (довідка № 02-18/718 від 08.05.2008 р.) та Буської районної державної адміністрації (довідка № 83 від 26.05.2008 р.). Їм передані до практичного використання рекомендації для оцінки і формування інтенсивного типу економічного розвитку сільськогосподарського підприємства, вдосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин на основі товарної структуризації сільськогосподарських підприємств, розробки бюджетів структурних підрозділів і застосування системи внутрішніх цін, розробки цінових стратегій сільськогосподарських підприємств, способів розвитку виробничих сільськогосподарських структур різних організаційно-правових форм господарювання й напрямів їх трансформації на перспективу.

Результати наукових досліджень автора використовуються у навчальному процесі Львівського національного аграрного університету (довідка №01-35-02 від 20.05.2008 р.), зокрема для викладання дисциплін „Історія економіки та економічної думки“ та „Політична економія“.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, наведені в дисертаційній роботі, отримані особисто автором. Проведено нові наукові розробки, які в сукупності забезпечують вирішення важливої наукової проблеми - розробки способів підвищення економічної ефективності інтенсифікації виробництва у сільськогосподарських підприємствах пореформеного періоду. У роботі використані лише ті наукові положення, висновки та рекомендації, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародному науково-практичному форумі „Теорія і практика розвитку АПК“ (м. Львів, 2006 р.); V державній науково-практичній конференції “Аграрна наука ? виробництву” (м. Біла Церква, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Економіко-правові аспекти вдосконалення земельних відносин“ (м. Львів, 2007 р.) а також щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського національного аграрного університету і апробовані у наукових звітах кафедри менеджменту організацій ім. проф. Є.Храпливого впродовж 2004-2007 років.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в 7 наукових працях, з яких 5 опубліковані в наукових фахових виданнях (2,37 друк. арк). Загальний обсяг опублікованих праць становить 4,93 друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 232 сторінки комп'ютерного тексту, з них 185 сторінок основного тексту. Дисертація містить 31 таблицю на 26 сторінках, 17 рисунків на 14 сторінках, список використаних джерел із 198 найменувань на 22 сторінках, 11 додатків на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні основи інтенсифікації сільського господарства“ - розглянуто й узагальнено суть та економічний зміст категорій „інтенсивність“ та „інтенсифікація“, запропоновано систему показників для оцінки рівня інтенсивності (через виділення показників матеріально-речової і результативної складових інтенсивності) та економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на рівні сільськогосподарського підприємства, галузей рослинництва й тваринництва і в розрізі окремих їх галузей, розкрито методологію і методику дослідження інтенсифікації сільського господарства.

Збільшувати обсяг виробництва валової продукції і прибутку з гектара сільськогосподарських угідь можна нарощуванням до оптимального розміру авансованого капіталу й поліпшенням ефективності його використання. Можливе також різне поєднання цих чинників. Досвід розвинутих країн Заходу засвідчує, що підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва досягається нерідко й у разі зменшення виробничих витрат на одиницю площі. Тому виправдано інтенсивність трактувати з урахуванням не лише розміру авансованого капіталу, а й досягнутих результатів виробництва.

Вважаємо, що під інтенсивністю сільськогосподарського виробництва слід розуміти комплекс організаційно-економічних, технологічних, технічних та екологічних заходів, що базуються на передових досягненнях науково-технічного прогресу, спрямованих на формування напруженості та посиленої діяльності сільськогосподарського виробництва через концентрацію до оптимального рівня авансованого капіталу на гектар земельних угідь, що забезпечує випереджальне збільшення виробництва продукції з цієї площі й підвищення ефективності використання вкладених ресурсів.

На нашу думку, інтенсифікація сільського господарства - це складний соціально-економічний та екологічний процес формування інтенсивного типу економічного розвитку на основі новітніх досягнень науково-технічного прогресу через використання інвестиційних і неінвестиційних чинників. Очевидно, що співвідношення між зазначеними чинниками буде різне в окремо взятих господарствах і залежатиме від рівня розвитку останніх (рис.1).

Питання методології та методики визначення показників інтенсифікації сільського господарства, окремих підприємств і галузей, особливо у пореформений період, залишаються відкритими. І все-таки серед учених-економістів немає спільної думки щодо визначення показників рівня інтенсивності, результативності й ефективності інтенсифікації. Пропоновані показники заслуговують на увагу, але їх недоліком є відсутність системи, що дозволяє дати комплексну, всебічну оцінку рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва.

Ми узагальнили результати наукових розробок учених економістів-аграрників і запропонували систему показників матеріально-речової і результативної складових інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації. В основу класифікації покладено вартісні основні й додаткові, а також натуральні показники. Отож, чим вищі показники матеріально-речової складової інтенсивності, за однакових інших умов, тим вищих результатів досягають аграрні підприємства, і навпаки, але за умови, що ці показники не перевищують оптимального рівня.

Проблему інтенсифікації в умовах пореформеного періоду розвитку економіки можна вирішувати лише на засадах всебічного відпрацювання системності. Запропонована нами схема дослідження дозволяє аналізувати інтенсифікацію в три етапи з використанням відповідних показників (перший - визначення рівня інтенсивності, другий - результат інтенсифікації, третій - економічна ефективність інтенсифікації).

У межах виділених трьох етапів можна аналізувати інтенсифікацію у двох напрямах: за сукупними вкладеннями в динаміці і за додатковими вкладеннями за низку років. У першому разі матимемо картину процесу інтенсифікації та її результативності, у другому - аналіз зводиться до визначення ефективності додаткових вкладень.

Оскільки сільське господарство складається з двох комплексів галузей виробництва (рослинництво і тваринництво), де виробляється великий обсяг розмаїтих видів продукції, показники рівня інтенсивності, результативності й ефективності інтенсифікації пропонуємо досліджувати на таких рівнях побудови як сільськогосподарське підприємство, рослинництво, тваринництво та окремі їх галузі.

Рис. 1. Сутність і чинники інтенсифікації.

У другому розділі - „Оцінка рівня інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації виробництва у сільськогосподарських підприємствах Львівської області“ - здійнено аналіз структурно-динамічних тенденцій розвитку сільськогосподарського виробництва, проведено оцінку типу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств, проведено аналіз матеріально-речової і результативної складової інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації виробництва у сільськогосподарських підприємствах Львівської області.

У пореформений період основними виробниками сільськогосподарської продукції у Львівській області стали особисті селянські господарства, які у 2006 р. виробили 87,1% валової продукції сільського господарства (у порівнянних цінах 2005 р.), у тому числі 88,2% продукції рослинництва і 86,0% продукції тваринництва проти 92,2%, 90,6% і 93,6% у 2003 р. Це свідчить про нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в останні роки у сільськогосподарських підприємствах. І все-таки господарська діяльність сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання є низькоприбутковою, хоча за 2003-2006 рр. окреслились позитивні структурно-динамічні тенденції.

Формування інтенсивного типу економічного розвитку сільськогосподарського підприємства, масштабів його виробництва й ефективності суттєвого залежить від швидкості обороту виробничих ресурсів. При цьому час обороту виробничих ресурсів залежить від часу їх проходження через сфери виробництва й обігу. Звідси, важливою економічною проблемою є скорочення часу обороту авансованих ресурсів, вирішення якої дасть змогу за одного й того самого обсягу виробничих ресурсів істотно збільшити приріст продукції і нагромаджень, а це означає ? перейти на інтенсивний тип економічного розвитку сільськогосподарського підприємства.

У дисертаційній роботі побудовано і розв?язано дві кореляційні моделі: ресурсну - для визначення виробничих потужностей сільськогосподарських підприємств і модель інтенсивності використання виробничих ресурсів. За допомогою першої - ресурсної кореляційної моделі визначено обсяг продукції, який підприємства повинні виробляти з 1 га сільськогосподарських угідь за наявної кількості авансованих ресурсів і середньої в досліджуваній сукупності швидкості їх обороту, а за допомогою кореляційної моделі інтенсивності - скільки підприємства можуть виробити продукції з тієї самої площі за того самого розміру ресурсів, але за різної швидкості їх обороту.

Для глибшого аналізу інтенсифікації використано методичні підходи, запропоновані в першому розділі. Аналіз провели за показниками матеріально-речової, результативної інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на рівні сільськогосподарських підприємств, рослинництва і тваринництва та їх окремих галузей. Аналіз матеріально-речової складової інтенсивності сільськогосподарських підприємств Львівської області свідчить, що загалом у сільськогосподарських підприємствах має місце зменшення авансованого капіталу на 1 га сільськогосподарських угідь у 2006 р. порівняно з 2000 р. відповідно збільшення виробничих витрат і зменшення вартості основних засобів виробництва сільськогосподарського призначення (табл. 1). Негативною є тенденція зменшення внесення органічних добрив на 1 га сільськогосподарських угідь. Мінеральних добрив за цей період внесли у 2,4 раза більше, хоча зазвичай їх вноситься досить мало.

Таблиця 1. Показники матеріально-речової складової інтенсивності сільськогосподарських підприємств Львівської області

Зауважимо, що аналіз показників матеріально-речової складової інтенсивності як сільськогосподарських підприємств, так і галузей рослинництва і тваринництва та їх окремих галузей слід вести в комплексі, адже лише тоді можна одержати вичерпну відповідь про ті структурно-динамічні тенденції, які мають місце.

Аналіз показників результативної складової інтенсивності у сільськогосподарських підприємствах Львівської області дає підстави зробити висновок про досить позитивні тенденції у розвитку сільськогосподарського виробництва (табл. 2). Звідси, нарощування матеріально-речової складової інтенсивності сільськогосподарського виробництва у сільськогосподарських підприємствах Львівської області за 2000 - 2006 рр., тобто збільшення авансованих ресурсів у розвиток галузі, дає вже відчутні результати, зокрема це підтверджено показниками результативної складової інтенсифікації у сільськогосподарських підприємствах області, особливо у 2003-2006 рр.

Таблиця 2. Показники результативної складової інтенсивності у сільськогосподарських підприємствах Львівської області

Ефективність інтенсифікації проявляється лише тоді, коли всі чинники виробництва задіяні у виробничий процес в оптимальних пропорціях, розподілені між видами виробництв і галузями раціонально, а їх використання націлене на кінцевий результат. Зауважимо, що у сільськогосподарських підприємствах області є вагомі зрушення в економічній ефективності інтенсифікації (табл. 3).

Таблиця 3. Показники економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарських підприємств Львівської області

Недооцінка організаційно-технологічних і соціально-економічних чинників призводить до того, що сільськогосподарські підприємства покладаються лише на нарощування матеріально-технічного потенціалу, не використовуючи належним чином внутрішньогосподарські резерви інтенсифікації виробництва неінвестиційного характеру, а це одна із суттєвих причин вкрай низьких темпів росту виробництва валової продукції, малоефективного використання накопиченого ресурсного потенціалу.

У третьому розділі - „Основні напрями інтенсифікації виробництва у сільськогосподарських підприємствах пореформеного періоду“ - запропоновано механізм формування інтенсивного типу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств, обґрунтовано способи розвитку виробничих сільськогосподарських структур різних організаційно-правових форм господарювання як неінвестиційного чинника інтенсифікації, викладено пропозиції щодо вдосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарських підприємствах.

Для формування інтенсивного типу відтворення слід обов'язково враховувати, що кожен напрям інтенсифікації має граничну межу використання, нехтування якою може негативно впливати на агроекологічну систему. Йдеться про екологічно допустимий (граничний) рівень того чи іншого чинника інтенсифікації. Тому сільськогосподарські підприємства, формуючи інтенсивний тип економічного розвитку, повинні забезпечити екологічність останнього.

У прогнозуванні типу економічного розвитку сільськогосподарського підприємства можна використати розроблені нами ресурсну кореляційну модель і кореляційну модель інтенсивності використання виробничих ресурсів і на їх основі встановити тип економічного розвитку сільськогосподарського підприємства з врахуванням прогнозних рівнів чинників виробництва. Але у пореформений період в розвитку сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання має місце дефіцит фінансових ресурсів, тому нами запропоновано методичні підходи до вибору різних варіантів ресурсоощадних технологій виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва залежно від наявного ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств. Це дає змогу менеджеру (власнику) правильно розподілити виробничі ресурси між окремими видами продукції, вибрати тип технології залежно від наявного ресурсного забезпечення, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективне використання виробничих ресурсів.

Слід зазначити, що поряд із визначенням правильного варіанта розподілу виробничих ресурсів важливим елементом підприємницько-маркетингової системи сільськогосподарського підприємства є визначення інструментів реалізації (здійснення) його цінової стратегії. Нами доповнено і поглиблено розгляд цього питання стосовно новостворених організаційно-правових форм господарювання, використання ресурсоощадних технологій і різного рівня ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств. Зауважимо, що сільськогосподарські підприємства в умовах ринку повинні дотримуватися свідомої й цілеспрямованої цінової стратегії, а не займати пасивну позицію стосовно цін на вироблену ними продукцію.

Ефективність процесу відтворення, інтенсифікації галузей на рівні аграрних формувань значною мірою зумовлена не тільки додатковими вкладеннями ресурсів, а й створенням оптимальних організаційно-виробничих умов для їх якнайповнішої реалізації, удосконаленням виробництва та організації праці, підвищенням її продуктивності тощо. Йдеться про низку так званих неінвестиційних чинників, які охоплені всією системою виробничих відносин, заснованих на інтересах і відповідальності власників. Узагальнення підсумків реформування відносин власності й форм господарювання на селі показало, що формування нових виробничих сільськогосподарських організаційних структур на засадах приватної власності на землю і майно спричинило розвиток дрібнотоварного виробництва.

Вважаємо, що позитивних зрушень щодо подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва неможливо досягти без суттєвих змін у господарських схемах сільськогосподарських підприємств і у розвитку особистих селянських господарств. Це й виступає необхідністю подальшої трансформації аграрних формувань і особистих селянських господарств в інтересах власників-товаровиробників. Вважаємо, що частина реформованих господарств послідовно трансформуватиметься в такі організаційно-правові структури, які будуть якнайповніше враховувати інтереси власників, безпосередньо зайнятих у сфері матеріального виробництва. Тобто процес формування нових форм виробничих сільськогосподарських структур на основі приватної власності продовжуватиметься, що є економічно виправданим, оскільки вимагається постійна відповідність розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

Основними критеріями структурних зрушень у господарських схемах сільськогосподарських підприємств повинні бути: спеціалізація і концентрація виробництва до оптимальних розмірів; нові підходи до забезпечення трудовими ресурсами, їх кваліфікація; розвиток виробництва на інноваційній основі; диверсифікація виробництва (рис.2). Звідси, визначальною ознакою диференціації різних категорій господарств стає не форма використання власності, а їх ставлення до підприємницької діяльності, рівня розвитку внутрішньогосподарських виробничих відносин. Процес реформування здійснюватиметься у напрямі створення якомога ефективніших виробничих організаційних структур, де основну роль відіграватиме кращий господар.

Рис. 2. Критерії структурних зрушень у господарських схемах сільськогосподарських підприємств.

Нами обґрунтовано способи добровільного перетворення особистих селянських господарств на нові, ефективніші організаційно-правові структури за допомогою їх трансформації, об'єднання та інтеграції, а саме: особисті селянські господарства можуть трансформуватися у фермерські господарства або приватні підприємства внаслідок оренди чи викупу землі в інших особистих селянських господарств; особисті селянські господарства можуть об'єднуватися на засадах кооперації у виробничі товариства, асоціації чи спілки, а також створювати виробничі й обслуговуючі кооперативи; особисті селянські господарства можуть передати землю в оренду (продати) сільськогосподарським підприємствам і припинити свою діяльність; особисті селянські господарства можуть інтегруватися із сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами з метою виробництва, переробки і збуту своєї продукції, одержання послуг від них і надання їм послуг робочою силою для виконання сезонних робіт; можливі інші варіанти залежно від конкретних умов.

Формування нових організаційно-правових виробничих структур на засадах приватної власності спричинило проблему розробки дієвого внутрішньогосподарського механізму економічних відносин, оскільки власники майна (земельних і майнових паїв) практично не беруть участі в управлінні виробництвом і розподілі кінцевих результатів виробництва. Нові сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм практично створені на базі орендованого майна і землі, адже частка власності засновників у вартості майна і земельній площі підприємств є мізерною. Передавши в оренду земельні і майнові паї, селяни, по суті, стали найманими працівниками, а в такій ситуації у них втрачається будь-яка мотивація до праці. Крім того, налагодження дієвого механізму внутрішньогосподарських економічних відносин ? це один з неінвестиційних чинників формування інтенсивного типу економічного розвитку сільськогосподарського підприємства.

В основу розробки такого механізму, на нашу думку, слід поставити працівника-співвласника засобів виробництва і результатів праці сільсьськогосподарського підприємства, що реалізується через залучення працівника не лише у виробничий процес, а й в процес розподілу прибутку, отриманого в результаті виробничо-господарської діяльності підприємства. У новостворених організаційно-виробничих структурах колективи первинних внутрішніх підрозділів формуються з власників земельних і майнових паїв, а це означає, що товарно-грошові відносини слід перенести на мікрорівень, безпосередньо в первинні колективи, орієнтовані також на ринок і отримання прибутку, тобто вони повинні функціонувати на принципах комерційного (підприємницького) доходу з використання ринкових цін.

Запровадження таких моделей внутрішньогосподарських економічних відносин передбачає вдосконалення системи матеріального стимулювання безпосередніх працівників-власників і підвищує їх відповідальність за кінцеві результати роботи, при цьому основні засоби виробництва мають конкретних власників і користувачів. Важливою складовою внутрішньогосподарських економічних відносин є своєчасне і науково обґрунтоване складання бюджетів виробничих підрозділів. Бюджетування роботи підрозділів на практиці втілює вимогу переходу від натурального до вартісного балансу виробничо-збутової діяльності сільськогосподарського підприємства в умовах ринку.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичні узагальнення та запропоновано нові підходи до виконання важливого науково-практичного завдання ? формування інтенсивного типу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети, виконання завдань дослідження і дають підстави зробити такі висновки:

1. Під інтенсивністю сільськогосподарського виробництва ми розуміємо комплекс організаційно-економічних, технологічних, технічних та екологічних заходів, що базуються на передових досягненнях науково-технічного прогресу, спрямованих на формування напруженості й посиленої діяльності сільськогосподарського виробництва через концентрацію до оптимального рівня авансового капіталу на гектар земельних угідь, що забезпечує випереджальне збільшення виробництва продукції з цієї площі і підвищення ефективності використання вкладених ресурсів.

2. Інтенсифікацію трактуємо як складний соціально-економічний та екологічний процес формування інтенсивного типу економічного розвитку на основі новітніх досягнень науково-технічного прогресу через використання інвестиційних (комплексна механізація і автоматизація виробництва на основі нових систем машин, меліорація і хімізація земель, кваліфікована робоча сила, впровадження передових енерго- і ресурсоощадних технологій виробництва продукції рослинництва і тваринництва, новітні досягнення в селекції і насінництві, системі удобрення й годівлі тварин, системі захисту рослин і тварин, використання високоврожайних сортів сільськогосподарських культур і (високопродуктивних порід тварин тощо) і неінвестиційних (удосконалення форм власності та господарювання, організації праці й матеріального стимулювання, формування високоефективних виробничих організаційних структур, впровадження науково обґрунтованих екологічно безпечних систем ведення землеробства і тваринництва, поглиблення спеціалізації і формування оптимального рівня концентрації тощо) чинників.

3. Аналіз матеріально-речової складової інтенсивності сільськогосподарських підприємств Львівської області свідчить, що загалом у сільськогоспо-дарських підприємствах за 2000-2006 рр. спостерігається зменшення авансованого капіталу на 1 га сільськогосподарських угідь і вартості основних засобів виробництва сільськогосподарського призначення й збільшення виробничих витрат. Оцінка показників результативної складової інтенсивності виробництва у сільськогосподарських підприємствах засвідчує досить позитивні тенденції у розвитку сільськогосподарського виробництва, що в кінцевому підсумку забезпечило підвищення економічної ефективності інтенсифікації виробництва у сільськогосподарських підприємствах, рослинництві і тваринництві та окремих їх галузях.

4. Позитивних зрушень щодо подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва неможливо буде досягти без суттєвих змін у господарських схемах сільськогосподарських підприємств і у розвитку особистих селянських господарств. Це й виступає необхідністю подальшої трансформації аграрних формувань і особистих селянських господарств в інтересах власників-товаровиробників. Основними критеріями структурних зрушень у господарських схемах сільськогосподарських підприємств повинні бути: спеціалізація і концентрація виробництва до оптимальних розмірів; нові підходи до забезпечення трудовими ресурсами, їх кваліфікація; розвиток виробництва на інноваційній основі; диверсифікація виробництва.

5. Основними способами перетворення особистих селянських господарств на ефективніші організаційно-правові структури слід вважати наступні: особисті селянські господарства можуть трансформуватися у фермерські господарства або приватні підприємства внаслідок оренди чи викупу землі в інших особистих селянських господарств; особисті селянські господарства можуть об'єднуватися на засадах кооперації у виробничі товариства, асоціації чи спілки, а також створювати виробничі й обслуговуючі кооперативи; особисті селянські господарства можуть передати землю в оренду (продати) сільськогосподарським підприємствам і припинити свою діяльність; особисті селянські господарства можуть інтегруватися із сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами з метою виробництва, переробки і збуту своєї продукції, одержання послуг від них і надання їм послуг робочою силою для виконання сезонних робіт; можливі інші варіанти залежно від конкретних умов.

6. Запропоновані методичні підходи до вибору різних варіантів ресурсоощадних технологій виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва залежно від наявного ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств дають змогу менеджеру (власнику) правильно розподілити виробничі ресурси між окремими видами продукції, вибрати тип технології залежно від наявного ресурсного забезпечення, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективне використання виробничих ресурсів.

7. Важливим елементом підприємницько-маркетингової системи сільськогосподарського підприємства є визначення інструментів реалізації його цінової стратегії. Враховуючи те, що сучасні сільськогосподарські підприємства відзначаються широкою диверсифікацією не тільки виробничої, а й збутової діяльності, виступаючи при цьому операторами на різних продуктових ринках, їм не можна обмежуватись однією, спільною для всіх продуктів, ціновою стратегією, а необхідно застосовувати окремі стратегії для кожного продукту або груп продуктів з однаковими маркетинговими властивостями. Інструментами будь-якої цінової стратегії виступають ціни продажу та обсяги реалізації продукції.

8. Важливою складовою внутрішньогосподарських економічних відносин є своєчасне і науково обґрунтоване складання бюджетів виробничих підрозділів, що втілює вимогу переходу від натурального до вартісного балансу виробничо-збутової діяльності сільськогосподарського підприємства. Витратна частина бюджету підрозділу розраховується відповідно до прийнятих у господарстві норм виробітку, обслуговування тварин, застосування добрив та кормів, засобів захисту рослин і тварин, витрат пального тощо, порядку та норм нарахування амортизації, інших технологічних, ресурсних та економічних нормативів. Прибуткова частина бюджету обчислюється відповідно до прийнятого господарством порядку взаємовідносин та організаційно-економічного статусу певної структурної одиниці (центр витрат, виручки або прибутку).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Особа Н.П. Перспективи розвитку виробничих сільськогосподарських структур різних організаційно-правових форм господарювання / Н.П. Особа // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. - Вип. 237: у 6 т. - Т.ІV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С.875-882.

2. Особа Н.П. Механізм формування інтенсивного типу економічного розвитку сільськогосподарського підприємства / Н.П. Особа // Науковий вісник національного лісотехнічного універстету: збірник науково-технічних праць. - 2008. - Вип. 18.5 - С.172-175.

3. Особа Н.П. Показники рівня інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства / Н.П. Особа // Інноваційна економіка. - 2008. № 3. - С.121-126.

4. Особа Н.П. Вдосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарських підприємствах / Н.П. Особа // Агросвіт. - 2008. - № 16. - С.11-14.

5. Особа Н.П. Аналіз складових інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва у Львівській області / Н.П. Особа // Економіка АПК. - 2008. - № 8. - С. 112-117.

В інших наукових виданнях:

6. Особа Н.П. Методика дослідження інтенсифікації сільського господарства / Н.П. Особа // Аграрна наука - виробництву: тези доповідей V державної науково-практичної конференції, м. Біла Церква, 23-25 листопада 2006 р. - Ч.2. - Біла Церква, 2006. - С.60.

Размещено на Allbest.ru