Економіка і організація діяльності об’єднань підприємств

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра прикладної економіки

«Економіка і організація діяльності об'єднань підприємств»

Виконав студент групи ЕіМ-5-1 (2 в.о.)

Музичко К.В.

Перевірила: Закревська Л.М.

Київ 2015

Зміст

1. Основні види та типи холдингових компаній

2. Особливості оподаткування дивідендів, розподілених у середині об'єднання підприємств

3. Особливості оподаткування дочірніх підприємств в країнах, де встановлені спеціальні правила і пільги для здійснення іноземних інвестицій (1-ша група країн)

4. Визначення вартості фінансових інвестицій

5. Визначення доходу, що буде списано на збільшення майбутнього фінансового результату

1. Основні види та типи холдингових компаній

Холдинг (від англ. to hold -- тримати) це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по відношенню до них функцій контролю і управління.

Перевага холдингових структур пояснюється достоїнствами централізованою фінансово-економічного управління ланцюгами технологічно пов'язаних підприємств, у тому числі зі зниженням ризиків інвестицій і взаємних поставок, економією трансакційних витрат, ростом можливостей фінансового і податкового маневрування та ін.

Холдинги характеризуються високим рівнем організації акціонерного капіталу. Через них вдається налагодити функціональну взаємодію капіталів, що належать різним за профілем діяльності підприємствам, включаючи пряме їх злиття і втрату самостійності. У складі холдингу вирішуються народногосподарські проблеми, які не під силу одному окремо взятому підприємству: розробка і створення складних технічних проблем, освоєння високих технологій, отримання значних кредитів під певні програми, створення нових виробничих потужностей та ін.

Основна спрямованість, що характеризує будь-яку холдингову компанію (незалежно від її конкретних цілей), -- це здійснення управлінських, контрольних, фінансово-кредитних та інших функцій щодо контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, якими вона володіє.

За структурою контрольного пакета розрізняють три види холдингових компаній:

За характером діяльності холдингові компанії поділяються на чисті і змішані.

Чистий холдинг створюється з метою фінансового контролю і управління щодо дочірніх підприємств. Схему формування чистого холдингу подано на рис. 1.1.

Змішаному холдингу властива участь банківських установ в управлінні довіреною їм власністю і використання страхових, інвестиційних компаній або інноваційних фондів (рис. 1.2).

* холдинги, створені на основі об'єднання промислових підприємств;

* конгломерати, які формуються на основі поглинання підприємств різноманітної виробничої та комерційної діяльності;

* банківські холдинги;

* холдинги у системі фондів. Холдинги у системі фондів -- створення інвестиційних фондів, які скуповують акції різних підприємств, що дає можливість засновникам і керівникам цих фондів контролювати такі підприємства.

Інвестиційний фонд - сукупність грошових або інших ресурсів, які мають у своєму розпорядженні асоціації, об'єднання, підприємства, організації, державні установи, приватні громадяни для цільового використання. Джерело утворення інвестиційних фондів залежно від форми власності - податки і грошові збори, субсидії, позики, обов'язкові та добровільні пожертви підприємств, організацій і населення. Отже, сутність інвестиційних фондів - акумулювання коштів населення і використання їх для нагромадження

Інвестиційні фонди функціонують у формі державних організацій, акціонерних товариств, приватних установ. Управління ними здійснюють суб'єкти цих організацій (концерну, асоціації), або правління, або конкретні громадяни. Як правило, головним органом управління інвестиційним фондом є загальні збори, конференція, сесія або конгрес. Фонд здійснює свою діяльність на підставі статуту.

2. Особливості оподаткування дивідендів, розподілених у середині об'єднання підприємств

Об'єднання самостійних підприємств у групи, в котрих одні підприємства контролюються іншими, з податкової точки зору має як переваги, так і недоліки, х співвідношення визначається тим, чи надає національне законодавство групам спеціальний режим оподаткування, що включає в себе правила оподаткування дивідендів, які розподіляються підлеглим компаніям на користь головних, а також на користь меншості акціонерів; правила визначення цін на продукцію (товари, роботи, послуги), що реалізуються в середині групи; норми, які зобов'язують головне підприємство надавати консолідовану звітність та інші питання.

До позитивних відносяться: пільги і звільнення, надання яких законодавець пов'язує з наявністю або відсутністю у декількох самостійних юридичних осіб статусу групи підприємств. Як приклад, можна привести повне або часткове звільнення від оподаткування дивідендів, які розподіляються підлеглим підприємством на користь головного, можливість переносити збитки підлеглого підприємства на головне при складанні і представленні консолідованої звітності та ряд інших пільг.

Правила, які передбачають можливість застосування спеціальних прийомів визначення цін на продукцію, що реалізується в середині групи на основі вільно-ринкових цін, також інші правила відносять до негативних.

Проведений аналіз дозволив виділити ряд проблем, що виникають при оподаткуванні груп підприємств. Однією із них є проблема подвійного оподаткування дивідендів, що розподіляються одним із підприємств на користь інших, які входять до складу групи.

Подвійне оподаткування виникає при використанні класичної системи оподаткування дивідендів. В цій системі, яка використовується в Нідерландах і частково в США, акціонерне товариство і акціонер розглядаються як самостійні платники.

Акціонерне товариство обкладається податком на отриманий доход незалежно від того, чи буде він розподілений між акціонерами чи ні. Якщо дивіденди розподіляються, то підприємства - акціонери сплачують податок на прибуток корпорацій. Перевагою такої системи є простота при обчислені податку, а основним недоліком - подвійне оподаткування.

У багатьох країнах застосовуються спеціальні правила звільнення від подвійного оподаткування дивідендів, у відповідності до яких корпорації, які отримують дивіденди від інших корпорацій, капіталами яких вони володіють, мають право вираховувати частинку дивідендів із доходу, що оподатковується. Така пільга встановлюється в залежності від частки участі таким чином, що чим вища така частка, тим більшу частину отриманих дивідендів можна вивести з під оподаткування, а інколи і отримати право на повне звільнення від податку на дивіденди.

В міжнародній практиці вироблено декілька систем усунення подвійного оподаткування дивідендів, що розподіляються підлеглою компанією на користь головної. Протилежною до класичної системи є система вирахування дивідендів, яка грунтується на дозволі компанії з метою усунення подвійного оподаткування вираховувати суму дивідендів повністю або частково із отриманого нею доходу і таким чином зменшувати оподатковуваний прибуток.

Така система використовується в Швеції.

Великою популярністю в даний час користується імпутаційна система оподаткування, коди компанія і акціонери розглядаються як самостійні платники податку, але податок, сплачуваний компанією при оподаткуванні її прибутку «переходить» на акціонера для уникнення надмірного оподаткування. На практиці така система використовується в такому вигляді: компанія сплачує податок, що буде в подальшому (при розподіленні дивідендів) приписаний акціонеру, який отримує або звільнення від податку, або податковий кредит. Розрізняють:

повну імпутаційну систему (за якою акціонер повністю звільняється від податку);

часткову імутаційну систему (за якою акціонер отримує право вираховувати із належної до сплати ним суми податку, суми податку сплаченого компанією при обкладенні отриманого нею прибутку). Імпутаційні системи з деякими особливостями в теперішній час застосовують Великобританія, Австралія, Франція та інші країни.

Система дроблення ставок базується на застосуванні різних ставок податку на прибуток акціонерного товариства, незалежно від того розподіляються дивіденди чи ні. При цьому більш високі ставки податку застосовуються до нерозподіленого прибутку корпорації, а більш низький - на прибуток, який розподіляється між акціонерами, що дозволяє частково уникнути подвійного оподаткування. Система дроблення ставок поширена в Німеччині і Японії.

Система самостійного оподаткування дивідендів, яка використовується в Греції, базується на тому, що дивіденди обкладаються окремо від усіх інших доходів. Таким чином, податок сплачується не при розподіленні дивідендів, а при їх отриманні інвестором.

У Російській Федерації превалюючою є класична система без будь-яких спеціальних пільг. Дивіденди, що утримуються підприємством від участі в капіталі іншого підприємства, в т.ч. від підлеглого, обкладається податком за ставкою 11 % у повному обсязі.

В Україні склалась система оподаткування дивідендів, що поєднує в собі елементи вище згадуваних систем вирахування дивідендів та системи самостійного оподаткування дивідендів. Причому за ставкою 5% оподатковуватимуться дивіденди за акціями та корпоративними правами, що були нараховані резидентами України, які є платниками податку на прибуток, а у разі виплати дивідендів платникам єдиного податку ставка податку на доходи фізичних осіб буде складати 20% (з 1 січня 2015 року).

Платник податку - емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди.

Юридичні особи, що отримують дивіденди, не включають їх до складу валового доходу.

У Німеччині передбачено особливі правила щодо оподаткування дивідендів, а саме: пільга у розмірі 95 % для дивідендів, отриманих від приросту капіталу (причому звільнення від податку застосовується незалежно від мінімального пакета акцій або періоду мінімальної участі). Тобто лише 5 % від суми дивідендів включається до оподатковуваного доходу.

Дане звільнення від оподаткування 95 % суми дивідендів не поширюється на певні банки, фінансові установи, акції, що належать фінансовим компаніям, страхові компанії зі страхування життя і здоров'я та пенсійні фонди, якщо у своїй діяльності дані установи не керуються Директивою ЄС про материнські-дочірні компанії (EC Parent-SubsidiaryDirective, 90/435/ЕЕС).

З кінця 2006 р. щодо звільнення від оподаткування дивідендів запроваджено виняток для дистриб'юторських компаній. Крім того, 95-процентна пільга з метою застосування до податку на торгівлю може бути використана лише при виконанні певних мінімальних вимог. Наприклад, подання довідки, яка засвідчує кількість акцій, що належать певному акціонеру, який проживає за межами ЄС.

3. Особливості оподаткування дочірніх підприємств в країнах, де встановлені спеціальні правила і пільги для здійснення іноземних інвестицій (1-ша група країн)

Прикладом першого типу країн є Угорщина, у якій відповідно до Закону про оподатковування суспільств (01 1996 р., зі змінами і доповненнями) передбачені інвестиційні пільги, особливо в пріоритетних районах і створених підприємницьких зонах.

Так, наприклад, якщо іноземні інвестиції спрямовані на виробництво продукції з обсягом не менш 1 млрд. форинтів (за станом на 18.11.2000 р. 1000 форинтів були рівні 17.78 грн.) і вкладені після 31.12.95 р., тоді надається пільга на податок із прибутку в розмірі 50% протягом 5 років, що слідують за роком здійснення інвестиції.

Якщо ж іноземна інвестиція здійснена в підприємницьку зону (наприклад, Захонську підприємницьку зону) у розмірі 3 млрд. форинтів і забезпечує зайнятість не менш 100 чоловік, то такі інвестори звільняються від оподатковування протягом 10 років.

Завдяки цьому Угорщина істотно випереджає інші сусідні країни і займає перше місце як по обсягах зовнішньоекономічного обороту, так і по кількості спільних підприємств у регіоні.

Компанії-резиденти Німеччини повинні сплачувати податок на прибуток із всіх доходів, отриманих як з джерелом походження з Німеччини, так і з інших джерел. Але інші джерела доходу нерезидента (наприклад, роялті) можуть бути звільнені від оподаткування відповідно до укладених між Німеччиною та іншими країнами світу податкових угод. Оскільки на практиці податкові угоди зазвичай передбачають, що доходи, отримані на території іноземної держави, оподатковуються тільки в цій країні і звільняються від оподаткування в Німеччині.

На перший погляд ставка податку на прибуток у Німеччині є незначною. Проте такий висновок буде помилковим. Хоча у 2008 р. німецька ставка податку на прибуток знизилася з 25 до 15 %, однак законодавством передбачена додаткова солідарна ставка у розмірі 5,5 %, унаслідок чого середня податкова ставка становить 15,825 %.

Компанії зобов'язані сплачувати щоквартальні авансові платежі з податку, які розраховуються залежно від розміру доходу, отриманого за попередній рік. Податкова декларація повинна бути подана до 31 березня року, що слідує за звітним, але законодавством передбачено можливість подання декларацій до 31 грудня року, що слідує за звітним, для тих компаній, чиї декларації складені сертифікованими податковими консультантами. Таким чином, держава заохочує платників до використання послуг фахівців у сфері оподаткування.

Як наслідок, корпорації підлягають оподаткуванню корпоративним податком на прибуток та торговельним податком за сукупною ставкою від 22,825 і до 33,325 %.

Загалом компанія для цілей оподаткування має право визнати всі витрати, якщо вони виникають у результаті її бізнес-операцій. Однак деякі витрати можуть бути анульовані (наприклад, збитки) або підлягати врахуванню з обмеженнями у сумі відповідно до податкового законодавства країни.

Так, починаючи з 2008 р. платники податку на прибуток для цілей оподаткування можуть безпосередньо враховувати у витратах чисті процентні витрати тільки у розмірі 30 % річних за попередній звітний податковий рік, шляхом попереднього перенесення збитків на прибуток майбутніх періодів, збільшених на податкову амортизацію (оподатковувана EBITDA - earnings before interest, tax, depreciation and goodwill impairment/intangible asset amortization - прибуток до вирахування відсотків, податку, амортизації і знецінення гудвіла/амортизації нематеріального активу). 30 % обмеження поширюється на всі проценти незалежно від заборгованості, яка існує перед акціонером з боку пов'язаної або третьої особи.

Надлишкові проценти можуть бути перенесені на невизначений термін. Дане перенесення можливе, якщо платник податку має чисті процентні витрати, нижчі, ніж 30 % від EBITDA для цілей оподаткування. Позитивна різниця між 30 % від EBITDA і чистими процентними витратами (перевищення EBITDA) може бути перенесена і використана протягом наступних 5 років.

1) щорічний чистий процентний дохід становить менше 3 млн євро;

2) платник податків не є співвласником компанії;

3) якщо співвідношення позикового капіталу до власного не відповідає встановленим вимогам.

Процентні витрати, які перевищують 30 %, не зменшують базу оподаткування податком на прибуток корпорацій і податком на торгівлю (якщо один із винятків не застосовується). Однак зміна права власності (зміна прямого або непрямого права власності більш ніж на 25 %/50 %, включаючи одного акціонера або групу акціонерів з аналогічними цілями) може призвести до часткового/повного анулювання всіх процентних витрат майбутніх періодів.

4. Визначення вартості фінансових інвестицій

Умова: Підприємство К придбало акції підприємства Д (200 000 шт. за ціною 3 грн. кожна). Фінансова інвестиція здійснена в обмін на основні засоби. Первісна вартість об'єкта основних засобів -- 550 000 грн. сума нарахованого зносу 50 000 грн.

Визначити вартість фінансових інвестицій та величину необхідного додаткового капіталу.

Розв'язок: 1. Справедлива (оціночна) вартість переданих основних засобів

550 000 грн. - 50 000 грн. = 500 000 грн.

2. Вартість фінансової інвестиції

200 000 шт.*3 грн.= 600 000 грн.

3. Величина необхідного додаткового капіталу

600 000 грн. - 500 000 грн. = 100 000 грн.

5. Визначення доходу, що буде списано на збільшення майбутнього фінансового результату

Умова: Підприємство М придбало акції підприємства С (480 000 шт. за номінальною вартістю 0,5 грн. кожна). Фінансова інвестиція здійснена в обмін на товари, справедлива вартість яких дорівнює 300 000 грн.

Який розмір доходу буде списано на збільшення в майбутньому фінансового результату?

Розв'язок: Нарахована сума ПДВ на товари, відвантажені підприємством М в обмін на акції

300 000 * 0,2 = 60 000 грн.

Списано дохід на збільшення майбутнього фінансового результату:

480 000 шт. * 0,5 грн./акцію - 60 000 грн. = 180 000 грн.

холдинговий дивіденди інвестиція

Список використаної літератури

1. Закон України «Про холдингові компанії в Україні» від 8 квітня 2012 р. №3528-IV

2. Бугай І. В. Моделі співіснування бухгалтерського і податкового обліку за кордоном / І. В. Бугай, Г. С. Кальченко // Держава та регіони. - 2010. - С. 39-43.

3. Економіка та організація діяльності об'єднань підприємств: Навчальний посібник. / Чепурда Л.М., Беляева С.С, Плахотнікова М.В. та ін. Під заг. ред. Л.М. Чепурди -- К.: ВД «Професіонал», 2005. -- 272 с.

4. Огороднікова І. І. Міжнародний досвід гармонізації бухгалтерського та податкового обліку в рамках реформування податкової системи / І.І. Огороднікова // Управління розвитком. Збірник науково-практичних робіт за результатами Актуальні V Міжнар. наук.-практ. конференції молодих податківців «Актуальні проблеми податкової політики» (16 квітня 2013 р.) . - 2013. - № 6 (149). - С. 147-149.

5. Румянцев С. Зарубіжний досвід діяльності холдингових компаній // Цінні папери України. - 2004. - № 16. - С. 14-15.

6. Селезньов В. Основи ринкової економіки України: Влада. Право. Підприємство. Фінанси. Податки. Маркетинг. Менеджмент. Торгівля. Реклама: Посібник/ Володимир Селезньов. - К.: А.С.К., 2006. - 687 с.

7. Серебрянський Д. М. До питання спрощення процедури визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств / Д. М. Серебрянський // Проблеми та перспективи функціонування економіки України в умовах забезпечення сталого розвитку : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Рівне, 21 березня 2013 року) / ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». - Рівне : Алерта, 2013. - 334 с. - С. 319-323.

8. Смірнова О. М. Податкові різниці: перезавантаження / О. М. Смірнова // Податкова правда. - 2013. -№ 5. - С. 16-19.

9. Тоцький В. І., Лаврененко В. В. Організаційний розвиток підприємства: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 247 с.

10. Уманців Ю. Холдингові компанії - сучасні форми інтеграції підприємств / Ю. Уманців, Г. Уманців //Підприємництво, господарство і право. - 2002. -№ 3. - С. 107-110.

11. Шваб Л. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Людмила Шваб,. - 3-є вид.. - К.: Каравела, 2006. - 583 с.