Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

УДК 330.534.4

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Державний бюджет, як інструмент макроекономічного регулювання

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

Соломенко Світлана Миколаївна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі макроекономіки та державного управління ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор САВЧЕНКО Анатолій Григорович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри макроекономіки та державного управління.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Полозенко Дмитро Васильович, ДННУ «Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України, завідувач відділу бюджетних видатків соціальної сфери;

кандидат економічних наук, доцент Василенко Людмила Іванівна, Київський національний торговельно-економічний університет, доцент кафедри фінансів.

Захист відбудеться «6» лютого 2009 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, к. 601.

Автореферат розісланий «29» грудня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор А.Е. Фукс.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В світовій теорії і практиці багато теоретичних і методологічних положень бюджетної політики залишаються дискусійними, що негативно впливає на якість управління економічними процесами в країні. Не належне врахування в бюджетному процесі розробок у сфері інвестиційної, соціальної, податкової, зовнішньоекономічної, грошово-кредитної політик призводить до значних недоліків вже на стадії бюджетного планування. Між тим бюджетна політика виступає важливим інструментом реалізації як перерозподільчої так і стабілізаційної функцій держави в економіці. По-перше, саме вона забезпечує зростання обсягу фінансових ресурсів, які акумулюються у розпорядженні державних органів і використовуються для розвитку національного господарства і підвищення рівня добробуту населення. По-друге, державний бюджет через політику доходів і видатків, в умовах ринкових відносин, стає важливим інструментом стимулювання ділової активності і регулювання структури економіки за для досягнення соціально-економічних параметрів, передбачених довгостроковими загальнонаціональними цілями. Внаслідок цього виникає необхідність не лише поглиблення рівня адаптації існуючих теоретичних положень до реалій української економіки, а й розробки рекомендацій щодо цілісної концепції удосконалення вітчизняної бюджетної політики.

Дослідженням ролі фінансових ресурсів та бюджетних важелів в економічному зростанні, присвячено праці відомих зарубіжних економістів: Ш. Бланкарта, Дж. Б'юкенена, А. Вагнера, Дж. Кейнса, А. Лаффера, В. Леонтьєва, Р. Лукаса, А. Маршала, А. Пігу, П. Самуельсона, Дж. Стігліца, В. Танзі та інших.

Українська економічна наука також має значні здобутки у дослідженні теоретичних підходів до формування і реалізації бюджетної політики. У роботах вітчизняних вчених Л. Василенко, О. Василика, В. Гейця, Я. Дяченка, І. Луніної, С. Льовочкіна, М. Єрмошенка, Т. Єфименко, Ц. Огня, В. Опаріна, Б. Панасюка, Д. Полозенка, І. Радіонової, А. Савченка, А. Соколовської, В. Федосова, І. Чугунова та багатьох інших висвітлюється та аналізуються особливості державного бюджету, як економічної категорії.

Віддаючи належне наявним науковим розробкам зарубіжних і вітчизняних вчених з окресленої проблематики, слід зазначити, що недостатньо дослідженим є роль державного бюджету як інструмента макроекономічного регулювання. В цьому контексті першочергового значення набуває, обґрунтування механізму реалізації бюджетної політики на базі комплексного використання методів фінансової науки та математичного моделювання, проблема визначення ефективності бюджетної політики не тільки в короткостроковій, але і в довгостроковій перспективі.

Важливість проблем удосконалення бюджетної політики з позицій стабілізації національної економіки, їх теоретична і практична значущість, а також недостатнє висвітлення в науковій літературі питань ефективної бюджетної політики для конкретних етапів розвитку молодої ринкової економіки обумовили актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі висвітлені результати наукових і прикладних досліджень, які проводились автором під час виконання планових науково-дослідних робіт ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» «Прогнозування та регулювання соціально-економічного розвитку країни» (номер державної реєстрації 0101U007346). Особисто автором підготовлено підрозділ 3.2 «Методологія аналізу показників державного бюджету», в якому досліджені проблеми розробки системи індикаторів бюджетної ефективності та прогнозування доходів і видатків державного бюджету.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо проведення бюджетно-податкової політики і прогнозування параметрів державного бюджету України в умовах ринкових відносин, спрямованих на соціально-економічне зростання.

Реалізація означеної мети дослідження передбачала постановку і вирішення наступних завдань:

- дослідити еволюцію наукових підходів до державного бюджету як макроекономічної категорії;

- визначити сутність і призначення бюджетного механізму в економіці України;

- встановити найважливіші орієнтири для розробки сучасної бюджетної політики;

- проаналізувати діюче нормативно-правове забезпечення бюджетно-податкової політики України;

- з'ясувати особливості впливу зміни обсягів і структури доходів та видатків державного бюджету на макрофінансову стабілізацію, визначити головні проблеми та можливості їх розв'язання;

- визначити методологічні засади оцінки рівня бюджетної ефективності;

- обґрунтувати систему індикаторів якості бюджетної політики і на цій основі здійснити аналіз її ефективності;

- узагальнити конструкцію моделі прогнозування параметрів державного бюджету на основі визначення впливу на його обсяги основних макроекономічних показників;

- розробити рекомендації з удосконалення бюджетної політики України для умов стійкого економічного зростання.

Об'єктом дослідження є державний бюджет як інструмент реалізації бюджетної політики, за допомогою якої досягаються цілі розвитку національної економіки.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми, пов'язані з використанням державного бюджету в якості інструмента макроекономічного регулювання.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є система загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, таких як системний аналіз, синтез, економіко-статистичні методи. На основі системно-аналітичного методу зроблено теоретичне узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем бюджетної сфери. За допомогою статистичного аналізу досліджена динаміка і ефективність впливу на макроекономічні показники інструментів бюджетної політики. Широко застосовувались також методи: економіко-математичний, наукової абстракції, групувань і класифікацій тощо.

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові та законодавчі акти з питань реалізації державної фінансової політики в Україні, звіти Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, матеріали Держкомстату України, Рахункової палати України, монографічні дослідження вітчизняних та зарубіжних економістів.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі проведення автором дисертаційного дослідження отримано наступні результати, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист:

вперше:

- здійснено обґрунтування моделі поквартального планування доходів та видатків державного бюджету України з урахуванням основних чинників, які впливають на наслідки реалізації бюджетної політики, зокрема ВВП, індекс споживчих цін, кредити надані в економіку України, кредити надані органам державного управління, національні заощадження, індекс питомого податкового навантаження та питомої собівартості державного споживання;

- розроблено та обґрунтовано методику обчислення структурного дефіциту державного бюджету України з урахуванням рівня повної зайнятості в національній економіці, яка дає можливість оцінити виконання державним бюджетом стабілізаційної функції. На базі цієї методики автором сформовано альтернативний прогнозний варіант державного бюджету України на прикладі 2008 року зі структурним дефіцитом на рівні 1,6% ВВП;

удосконалено:

- систему критеріїв оцінки короткострокової ефективності бюджетної політики, що складається з системи показників ресурсомісткості бюджету та системи показників бюджетної витратомісткості;

- модифіковано діагностичний тест визначення ефективності податкової системи Віто Танзі та випробувано його для оцінки якості надходжень до державного бюджету України за період з 2001-2006 роки;

- схему взаємозв'язків між макроекономічними показниками та показниками державного бюджету, що дозволяє ще на стадії планування бюджету оцінити результати впливу бюджетної політики на соціально-економічний розвиток країни;

отримали подальший розвиток:

- методологія обчислення мультиплікатора державних видатків як сукупності мультиплікаторів державних закупівель і трансфертних платежів та обчислено їх рівень на прикладі бюджету 2008 року;

- класифікація видатків державного бюджету з оціночною метою в залежності від досягнення бюджетною політикою стратегічних цілей, що передбачає виділення: бюджету поточних потреб суспільства; бюджету економічного розвитку; бюджету майбутнього.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати, обґрунтовані теоретичні положення та науково-практичні висновки дозволяють повніше врахувати можливості досягнення цілей при розробці бюджетної політики в Україні, втім можуть бути використані державними структурами в процесі обґрунтувань щодо прийняття рішень, спрямованих на вдосконалення практики бюджетного планування та прогнозування з точки зору оцінки можливих наслідків.

Результати дисертаційної роботи також можуть бути використані під час наукових досліджень різних аспектів прогнозування і планування бюджетних показників та у процесі вдосконалення законодавчих і інших нормативно-правових актів з питань макрофінансового регулювання тощо. Теоретичні положення і методичні підходи варто використати у вищих навчальних закладах в процесі викладання дисциплін, присвячених макроекономічній політиці.

Результати дисертаційного дослідження використані Міністерством економіки України (довідка №47-23/360 від 05.09.2008 р.), а також Міністерством фінансів України (довідка №31-05000-06-17/34092 від 08.09.2008 р.). Деякі положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані під час викладання навчальних дисциплін студентам економічних вузів та факультетів, що підтверджено актом впровадження наукових результатів в навчальний процес в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні курсів з дисциплін «Бюджетно-податкова політика» та «Державне регулювання економіки» (довідка від 4.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Всі розробки та пропозиції, що виносяться на захист, одержані автором особисто. Їх використання на практиці сприятиме підвищенню ефективності бюджетної політики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на VII науково-практичній конференції «Научное обеспечение процессов реформирования экономических отношений в условиях рыночной экономики» (м. Сімферополь, 2006), на ІІІ міжнародній науково-практичній конференції аспірантів і студентів «Проблемы развития финансовой системы Украины в условиях глобализации» (м. Сімферополь, 2007), на міжнародній науково-практичній конференції «Макроекономічна політика в Україні: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2007).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 8 наукових працях загальним обсягом 2,7 друк. арк., у тому числі 1 колективна монографія, 4 статті у наукових фахових виданнях та 3 - в інших виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 17 таблиць на 9,5 сторінках, 23 рисунки на 9 сторінках, 10 додатків на 12 сторінках, список використаних джерел включає 149 найменувань.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету та завдання дисертаційного дослідження, сформульовано його предмет та об'єкт, розглянуто методи дослідження та зв'язок роботи з науковими програмами, вказано на наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади бюджетної політики» простежено еволюцію основних наукових підходів до оцінки державного бюджету як макроекономічної моделі фінансового стану країни, визначено сутність, зміст, цілі, методи та інструменти бюджетної політики.

Дослідження всіх можливих аспектів бюджету дозволило зробити висновок, що державний бюджет є єдиним інструментом реалізації макроекономічної політики, який затверджується на державному рівні в якості закону. Економічний та імперативний бюджетні аспекти в найбільшій мірі розкривають його як інструмент макроекономічного регулювання.

Аналіз репрезентованих у літературі оптимальних шляхів взаємодії між показниками державного бюджету та основними макроекономічними показниками показав, що на сьогодні в Україні склалися умови, коли макроекономічна ситуація в більшій мірі вносить корективи в бюджетну політику та організацію бюджетного процесу, аніж навпаки. Вітчизняний процес формування бюджету та бюджетної політики фактично зводиться до виокремлення декількох формальних макроекономічних показників, які приймаються за основу для економічних рекомендацій. Суттєвою вадою вказаного процесу є неврахування зв'язків параметрів бюджету з приватним споживанням, заощадженням, інвестиціями, рахунком поточних операцій та показниками грошово-кредитної сфери, що може призвести до помилок і прорахунків в процесі бюджетного планування і, як наслідок, до зниження ефективності бюджетної політики, навіть за умови бездоганного виконання бюджету.

Проведений порівняльний аналіз досвіду розвинених країн щодо практики бюджетного планування дозволив виділити слабке місце бюджетного механізму в Україні - визначення основних напрямів бюджетної політики. Так, основні напрями бюджетної політики України в більшій мірі відображають перелік загальних положень, а іноді і шаблонних декларацій, що можуть залишатися невиконаними протягом декількох років. Отримані результати доводять, що з метою удосконалення бюджетного механізму, слід скористатися зарубіжним досвідом та внести прогнозні показники ефективності державного бюджету в основні напрями бюджетної політики, що дасть можливість узгодити бюджетне планування зі стратегічними програмами соціально-економічного розвитку країни.

В дисертаційній роботі обґрунтовується авторська позиція щодо конкретизації у визначенні етапів передавального механізму впливу бюджетної політики на стратегічну ціль, що визначаються в наступній послідовності: накопичення капіталу; розширення сукупного попиту; зростання виробництва, рівня зайнятості; зростання бюджетних доходів і видатків; зниження інфляції; макрофінансова стабілізація; економічне зростання. Вирішення цих завдань обумовило проведення взаємопов'язаного аналізу ролі і функцій державного бюджету. В ході дослідження визначено, що серед множини функцій державного бюджету найчастіше виділяють розподільну, фіскальну, контрольну та стратегічно-структурну функції, проте всі вони виступають тільки різними аспектами єдиного процесу пошуку компромісу інтересів підприємців, домогосподарств та держави. Таким чином, доведено доцільність планування державного бюджету через виконання ним функції фінансового регулювання та фінансового забезпечення економічних відносин суб'єктів ринкової економіки. При реалізації функції фінансового забезпечення через пріоритети бюджетної політики, визначаються пропорції між споживанням і валовим нагромадженням у ВВП як через рівень податкового навантаження суб'єктів ринкових відносин, так і через співвідношення поточних і інвестиційних видатків. Реалізація функції фінансового регулювання відбувається в процесі використання бюджетних ресурсів для проведення соціально-економічної політики держави.

Необхідною умовою обґрунтування і реалізації бюджетної політики виступає бюджетне прогнозування. Проведений аналіз сучасних вітчизняних досліджень в цій сфері показав, що останні знаходяться на етапі вибору найкращої методики та методології короткострокового бюджетного планування і прогнозування, що є необхідною передумовою для формування відповідної методології довгострокових передбачень. Крім цього, якщо прогнозуванню податкових надходжень приділено достатню увагу з боку вітчизняних дослідників, з причини їх значної залежності від фінансово-економічної ситуації в країні, то прогнозування бюджетних видатків залишається малодослідженою цариною через суттєву обмеженість можливостей їх прогнозування. Автором доведено, необхідність удосконалення методології короткострокового прогнозування бюджетних доходів для формування відповідної методології прогнозування в довгостроковому періоді, а також довгострокового прогнозування бюджетних видатків для формування відповідної короткострокової методології прогнозування, що зумовлено відсутністю реальних кроків переходу до середньострокового бюджетного планування, невисоким рівнем якості складання та виконання цільових бюджетних програм, низькою ефективністю та прозорістю практики використання бюджетних коштів та відсутністю дійового бюджетного контролю на кожній стадії бюджетного процесу.

У розділі 2 «Основні результати та тенденції бюджетної політики в Україні» досліджено етапи та напрями вітчизняної бюджетної політики в 1991-2007 рр., проведено аналіз обсягів та структури бюджетних доходів і видатків. Дано оцінку ефективності бюджетної діяльності в Україні.

Результати проведеного аналізу реформування фінансової сфери показують, що Україна потрапила в пастку невизначеності у питанні щодо цілей бюджетно-податкового реформування і їх співвідношення із засобами досягнення. Нерідко, під такими цілями розуміється не конкретний результат, який належить досягнути, а сам процес, що і стає перешкодою проведення результативного макрофінансового реформування. В дисертації доведено, що головною ознакою низької ефективності сучасної бюджетно-податкової політики України є втрата зв'язку між її пріоритетами та стратегічними цілями соціально-економічної політики держави.

Визначено, що ефективна бюджетна політика - це підтримка бюджетного дефіциту або профіциту на рівні, що відповідає таким макроекономічним цілям, як контроль за інфляцією, підвищення інвестиційної активності всіх фінансових ресурсів, зростання загального економічного потенціалу суспільства, що в свою чергу забезпечує приріст доходної бази бюджету і, відповідно, збільшення обсягу державних послуг. При цьому, ефективність бюджетної політики залежить як від ефективної податкової політики так і від якісної політики бюджетних видатків.

За останні роки в Україні відбулося вагоме посилення ролі державного бюджету у перерозподілі ВВП. Під впливом змін у податковому законодавстві були досягнуті певні позитивні зрушення у сфері податкової політики та адміністрування податків. Зокрема, вдалося зупинити зростання податкових недоїмок, частково скасувати податкові пільги та зменшити кількість схем податкової мінімізації, спростити систему сплати основних бюджетоутворюючих податків, розробити стратегію модернізації процесу своєчасних сплат податків та посилення контролю за трансакціями держмонополій тощо. Проте, в цій сфері управління залишилася ціла низка невирішених проблем. Серед них: надмірний податковий тиск, що не забезпечує достатніх надходжень до державного бюджету та обмежує бюджетні видатки, з іншого боку, експансія неплатежів зі сторони підприємств, яка скорочує ресурсний потенціал бюджетної системи в цілому. На підставі отриманих результатів дослідження та роблених висновків дано оцінку сучасній податковій політиці як такій, що утворює ризики для сталого випереджального розвитку економіки у довгостроковій перспективі, оскільки її стан погіршує конкурентоспроможність України за рахунок низької привабливості економічного простору для здійснення інвестицій порівняно з ліберальнішими економіками розвинутих країн.

Оцінено ефективність податкової системи України 2000-2006 років за тестом Віто Танзі, що включає в себе індекс концентрації, дисперсії, ерозії, запізнення збору, конкретності, об'єктивності, забезпечення збору податків та індекс витрат при зборі податків. Проте, в зазначеній системі індикаторів не знайшли відображення розгляд показників законодавчої стабільності та податкових пільг. Тому, з метою усунення цього недоліку, на основі наукових досліджень в оригінальний варіант тесту було додатково введено індекс дискримінації (відповідає на питання, чи відбувається недопущення податкової дискримінації та чи виправданим є встановлення особливих умов оподаткування, а саме надання пільг, особливості формування податкової бази, відмінний від інших порядок виконання податкових зобов'язань перед бюджетом тощо) та індекс законодавчої стабільності (відповідає на питання, чи існує відносно невелика кількість нормативно-правових актів, що регламентують податкові відносини, взаємодоповнюються і не суперечать між собою).

Результати модифікованого тесту визначили ефективність податкової системи України на рівні 10%. При цьому, індекси концентрації, дисперсії та законодавчої стабільності визначали якість податкової структури; індекси ерозії, конкретності, об'єктивності та дискримінації визначали якість податкового механізму; індекси запізнення збору, забезпечення збору податків та витрат при зборі податків визначали якість податкового адміністрування. Тобто, на сучасному етапі розвитку України порушеними виявилися такі основоположні принципи оподаткування, як простота нарахування та сплати платежів, зручність, гнучкість та нейтральність оподаткування.

Здійснений аналіз досвіду реформування бюджетних видатків дав можливість виділити як позитивні реальні кроки, так і прорахунки. Зокрема, запровадження нової бюджетної класифікації, введення елементів середньострокового фінансового планування, запровадження щомісячного планування бюджету, концентрацію видатків державного бюджету у меншої кількості головних розпорядників, включення до бюджету позабюджетних коштів, створення Державного казначейства тощо. Разом із тим, незважаючи на зазначені успіхи в сфері реформування бюджетної системи, в країні відсутні реально діючі механізми середньострокового планування і забезпечення результативності бюджетних видатків на основі програмно-цільового методу формування бюджету, через що бракує чітких формулювань цілей і кінцевих результатів використання доходів бюджету. Крім цього відсутні чіткі критерії оцінки діяльності головних розпорядників бюджетних коштів та обмежена їх відповідальність.

В ході аналізу політики державних видатків було виявлено, що підвищення її якості повинно відбуватися за рахунок введення у вітчизняну практику критеріїв результативності бюджетних видатків, що можливо здійснити декількома способами: або включити набір цільових показників в річні звіти про виконання бюджету, або можливе безпосереднє укладання «угод про результативність» між розпорядниками бюджетних коштів і економічними суб'єктами. Це дасть можливість створити стимули для ефективної діяльності міністерств та відомств, щоб спрямувати механізми бюджетного планування і контролю на досягнення ефективності використання бюджетних коштів.

Проведені дослідження бюджетного процесу в Україні дозволяють обґрунтувати розподіл видатків державного бюджету в залежності від досягнення довгострокових цілей, а саме: бюджет поточних потреб суспільства, що включає видатки на охорону здоров'я, духовний та фізичний розвиток, соціальний захист та соціальне забезпечення; бюджет економічного розвитку - видатки на економічну діяльність та житлово-комунальне господарство, оборону, громадський порядок, безпеку та судову владу; бюджет майбутнього - видатки на загальнодержавні функції, охорону навколишнього природного середовища, фундаментальну науку та освіту. Запропонована структура видатків подана у табл. 1.

Таблиця 1 Динаміка основних класифікаційних груп видатків державного бюджету України на досягнення стратегічних цілей

	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
млрд. грн.
Бюджет поточних потреб суспільства	8,31	9,27	9,82	16,78	36,51	35,85	37,5
Бюджет економічного розвитку	12,5	13,85	20,26	29,21	30,48	39,7	58,1
Бюджет майбутнього	12,36	12,39	14,33	17,75	22,91	27,6	33,8
% до ВВП
Бюджет поточних потреб суспільства	4,07	4,11	3,67	4,86	8,27	6,59	5,20
Бюджет економічного розвитку	6,12	6,13	7,58	8,46	6,90	7,30	8,06
Бюджет майбутнього	6,05	5,49	5,36	5,14	5,19	5,07	4,69

Подібний розподіл дозволяє виявити значні диспропорції в динаміці бюджетних видатків. Протягом 2001-2007 років тенденція до зменшення зростання притаманна видаткам майбутній розвиток, незважаючи на їх номінальне збільшення. Проте, саме ці видатки справляють значний вплив на зростання ВВП та сприяють розширенню податкової бази в довгостроковому періоді. Тобто, необхідність структурного реформування схиляється саме в бік збільшення видатків для бюджету майбутнього, яке має бути орієнтоване на вирішення завдань якнайшвидшого нагромадження людського капіталу, формування економіки знань, екологізації виробництва, соціального вирівнювання доходів.

У розділі 3 «Механізм бюджетного регулювання економіки України» досліджуються існуючі методичні підходи до визначення ефективності бюджетної політики не лише в короткостроковому періоді, але і в довгостроковій перспективі, а також здійснюється прогнозування бюджетних доходів та видатків у моделі побудованої на основі системи рівнянь.

Визначено зв'язок показників бюджетної ефективності з функціями державного бюджету. При цьому, вплив державного бюджету на відтворювальний процес розглядається через функцію фінансового забезпечення, що відображається через показники номінального податкового потенціалу, коефіцієнта податкового потенціалу, рівня податкового навантаження на населення, питомого податкового навантаження та функцію фінансового регулювання, що відображається через показники розміру потенціалу державного споживання, коефіцієнта потенціалу державного споживання, рівня державного споживання та питомої собівартості державного споживання. Залучена система показників дозволяє більш повно оцінювати бюджетну ефективність з точки зору досягнення цілей, що дасть можливість ще на стадії планування державного бюджету оцінити результати впливу бюджетної політики на соціально-економічний розвиток країни.

Співставлення показників бюджетної ресурсомісткості та витратомісткості України за 1991-2006 роки визначає суперечливі тенденції. В період, до 1993 року при різкому скороченні індексу номінального податкового потенціалу спостерігалося різке зростання індексу питомої собівартості державного споживання, така ж ситуація спостерігалася і протягом 1997-2001 років. В період 2001-2006 років обидві динаміки різко змінили напрям, що свідчить про нераціональне використання приросту економічного потенціалу. Стабілізація фінансового стану країни, що мала місце в економіці України починаючи з 2001 року, не відзначилася стійким характером, а бюджетна політика не мала стратегічної спрямованості.

Зазначена система показників дозоляє чітко прослідкувати функціональний зв'язок бюджетної політики з політикою економічного зростання, збільшення доходів громадян і масштабами бюджетних послуг, що надаються державою. Так, збільшення бюджетного фінансування, при інших рівних умовах, веде до зростання кількості та номенклатури бюджетних послуг, що надаються державою, і збільшення частки доходів громадян у валовому нагромадженні. В свою чергу, зростання питомого податкового потенціалу, при інших рівних умовах, досягається за рахунок збільшення доходів громадян.

На основі розрахунку показників бюджетної ресурсомісткості та витратомісткості визначено коефіцієнт бюджетної ефективності (СВЕ), значення якого вказує не лише на непослідовність бюджетної політики, а й значні збої в системі фінансування. Коефіцієнт бюджетної ефективності запропоновано було розраховувати за наступною формулою:

CBE = ІSTВ - ІSCG

STВ = TВ * GVA/Y

SCG = CG * GS /Y,

де ІSTВ - індекс питомого податкового навантаження; ІSCG - індекс питомої собівартості державного споживання; TВ - рівень податкового навантаження; GVA - валова додана вартість; Y- валовий внутрішній продукт; CG - рівень державного споживання; GS - національні заощадження.

Порівняння значень індексів питомої собівартості державного споживання та податкового навантаження дозволяє дати оцінку відносної ефективності бюджетної політики:

· CBE < 0 - спостерігається чиста бюджетна збитковість, тобто відносна неефективність;

· CBE > 0 - спостерігається чиста бюджетна прибутковість, тобто відносна ефективність;

· CBE = 0 - випадок бюджетної самоокупності, тобто нейтральність.

Доведено, що чим далі від 0 значення коефіцієнта, тим складніше економічне становище споживачів бюджетних послуг і тим більшим буде навантаження з їх боку на державні фінанси в майбутньому.

За проведеними розрахунками, своєрідна динамічна рівновага спостерігається лише починаючи з 2001 року, а відносна бюджетна ефективність починаючи з 2005 року і становить +9,5% та +5,4% у 2006 році. Доведено, що саме цей період є оптимальним як точка відліку нормалізації стану фіскальної політики в контексті узгодження стратегій податкової та бюджетної політики та систематизації бюджетної політики в залежності від стратегічних цілей.

Аргументовано, що структурний дефіцит державного бюджету є аналітичним інструментом оцінки ефективності фіскальної політики в довгостроковому періоді та наведено методику його розрахунку. Бюджетна політика може вважатися ефективною коли виконує стабілізаційну функцію і в умовах неповної зайнятості стимулює економіку ціною тимчасового збільшення структурного дефіциту. При цьому, структурний дефіцит - це різниця між видатками і доходами державного бюджету в умовах повної зайнятості, а циклічний дефіцит - це дефіцит державного бюджету, що викликаний автоматичним скороченням податкових надходжень і збільшенням державних трансфертів на фоні спаду ділової активності. Структурний дефіцит виражається за допомогою наступної формули:

ВD = ВІ - (Y - Y) · t - BE,

де ВD - структурний дефіцит державного бюджету; Y - потенційний ВВП; t - гранична податкова ставка; (Y - Y) - втрати ВВП від циклічного безробіття; ВІ - доходи бюджету; BE - видатки бюджету.

Визначено, що потягом 2001-2006 років економіка України знаходилася в стані неповної зайнятості, що в певній мірі свідчить про непослідовність фіскальної політика України, оскільки рівень структурного дефіциту не завжди відповідав умовам неповної зайнятості, в яких знаходилася національна економіка (табл. 2). Тобто, неадекватні коливання рівня структурного дефіциту за цей період визначалися не стабілізаційною функцією фіскальної політики, а переважно величиною можливих джерел дефіцитного фінансування.

Таблиця 2 Показники бюджетного дефіциту України за 2001-2006 роки, млн. грн.

	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Фактичний дефіцит	- 681	+ 1119	- 1043	- 10217	- 7946	- 3777
Структурний дефіцит	-1553	-3257	-2977	-10869	-11455	-6071
Циклічний дефіцит	+ 872	+ 4377	+ 1934	+ 652	+ 3510	+ 2294

Фіскальна політика України 2001-2006 років мала бути активною і стимулювати економіку до зростання ціною зростання структурного дефіциту. Результати аналізу вказують, що зазначена вимога витримувалася не завжди. Показовим є 2002 рік, в межах якого фактичний профіцит існував разом із структурним дефіцитом, який є індикатором стимуляційної фіскальної політики. Тобто, вмотивованих підстав для застосування стримувальної фіскальної політики у 2002 році не було. Економіка України протягом зазначеного періоду була далека від стану повної зайнятості, а інфляція знаходилася в помірних за вітчизняними мірками межах. Так, у 2002 році індекс споживчих цін та індекс-дефлятор ВВП дорівнювали, відповідно, 105,1% і 100,8%; у 2003 році - 108,0% і 105,2%. Крім того, фактичний дефіцит державного бюджету України становив у 2001 році 0,3% до ВВП, у 2005 році - 0,4% до ВВП, тобто був набагато нижчий від Маастрихтських критеріїв (3% до ВВП), а у 2002 році спостерігався навіть його профіцит на рівні 0,5% до ВВП.

Доведено, що однією з основних стратегічних цілей сучасної бюджетної політики має бути досягнення не стільки фактичної, скільки структурної збалансованості державного бюджету. Більша частина плутанини при визначенні стратегічних та тактичних напрямків бюджетної політики виникає саме тому, що досі не прийнятим є використання поняття структурного балансу, як такого, що очищений від економічного циклу. Тобто, структурно збалансований бюджет це різниця між бюджетними доходами без врахування коньюктурних коливань та видатками, що узгоджуються з політикою протициклічності.

З метою передбачення зміни рівня структурного дефіциту державного бюджету України, що обумовлене домінуванням стабілізаційної функції фіскальної політики, розроблено прогнозну економетричну модель. До основних показників, які суттєво вплинули у 2001-2007 роках на стан доходів державного бюджету і були враховані при побудові моделі прогнозування, віднесені: зміна обсягів реального ВВП України, індекс споживчих цін, зміна обсягів кредитів наданих в економіку України, зміна величини видатків державного бюджету з лагом в один рік, індекс бюджетної ресурсомісткості. Серед основних показників, які суттєво вплинули у 2001-2007 роках на стан видатків державного бюджету належать: зміна обсягів реального ВВП України, індекс споживчих цін, зміна обсягів кредитів наданих органам державного управління, зміна величини доходів державного бюджету з лагом в один рік, зміна величини національних заощаджень, індекс бюджетної витрато місткості.

Результати прогнозних розрахунків вказують на те, що в 2007-2008 роках дефіцит державного бюджету має знаходитись на рівні 0,7% та 1% ВВП. При цьому фактичний бюджетний дефіцит у 2007 році склав 1% ВВП проти запланованих 2,8%. Видатки державного бюджету зростають в 2008 році на 1,1% ВВП по відношенню до 2007 року, а доходи - на 0,8% ВВП. На основі цих розрахунків був здійснений прогноз структурного та циклічного бюджетних дефіцитів, що становлять у 2008 році, відповідно, -0,4% та +1,4% ВВП (табл. 3).

Таблиця 3 Динаміка фактичної та структурної бюджетної збалансованості, млрд. грн.

	Ур	У	t	ВD, % У	ВDs, % У	ВDс, % У	BE*	BІ*	ВDs*, % У	ВDс*, % У
2001	218,7	204,2	0,07	-0,3	-0,8	+0,4	50,4	40,7	-4,4	+0,30
2002	239,0	225,8	0,32	+0,5	-1,4	+1,9	52,3	49,7	-1,1	+0,03
2003	281,4	267,3	0,16	-0,4	-1,1	+0,7	72,7	57,4	-5,4	+0,33
2004	359,9	345,1	0,12	-3,0	-3,1	+0,2	95,6	72,1	-6,5	+0,31
2005	452,9	441,5	0,31	-1,8	-2,6	+0,8	118,9	108,8	-2,2	+0,08
2006	555,7	544,2	0,20	-0,8	-1,1	+0,4	145,5	135,8	-1,8	-0,01
2007	736,65	721,2	0,25	-0,7	-1,4	+0,2	186,5	176,2	-1,5	+0,03
2008	940,8	921,2	0,27	-1,0	-0,4	+1,4	247,4	232,8	-1,6	-0,01

де ВDс, ВDс* - циклічний дефіцит, альтернативний прогнозний варіант циклічного дефіциту; ВІ*, ВЕ* - доходи та видатки альтернативного державного бюджету.

В Україні за період 2001-2006 років значення структурного дефіциту є вищими за фактичні, а проведений прогноз засвідчує незмінність такої тенденції у 2007 році. Це свідчить про обмеження в фінансуванні програм державного підприємництва за рахунок бюджетних ресурсів. Показовими є прогнозні значення 2008 року, згідно яких збільшення фактичного бюджетного дефіциту на 0,3% до ВВП по відношенню до 2007 року, має призвести до зменшення структурного дефіциту на 0,9% до ВВП. Тобто, стимулююча фіскальна політика 2008 року наближає ВВП до потенційного рівня, шляхом підвищення видатків державного бюджету.

Розраховано мультиплікатор державних закупівель та мультиплікатор трансфертних платежів, який менше мультиплікатора державних закупівель пропорційно граничній схильності до споживання. Мультиплікатор державних закупівель за весь період, окрім 2003 року, був вищим за одиницю. Це дає підстави припустити, що збільшення державних закупівель України у 2002 році (коли спостерігався профіцит державного бюджету) забезпечило зростання фактичного ВВП. Щоб дати оцінку такій фіскальній політиці, розроблений альтернативний варіант державного бюджету України, що надає цій політиці стимулювальну спрямованість. Для реалізації даного варіанту уряд повинен був у 2008 році збільшити бюджетні видатки на величину 10693 млн. грн., що призвело б до збільшення дефіциту державного бюджету на 5397 млн. грн. за рахунок його структурної складової (табл. 3). Доведено, що уряд має можливість забезпечити в економіці повну зайнятість ціною досить невеликого додаткового фактичного дефіциту. Звичайно, що збільшення урядового попиту вплине на прискорення інфляції, проте цього можна уникнути за рахунок застосування жорсткішої монетарної політики. Адже, поєднання м'якої фіскальної політики із жорсткою монетарною політикою є звичайною практикою для розвинутих країн в умовах неповної зайнятості.

Обґрунтовано необхідність переорієнтації фіскальної політики на виконання стабілізаційної функції для забезпечення в економіці повної зайнятості, що передбачає зростання рівня структурного дефіциту. Визначено, що для структурної збалансованості вітчизняної економіки розмір структурного дефіциту у 2007 році повинен був складати не менше 1,5% ВВП, а у 2008 році - 1,6% ВВП. При чому, перспектива реформування діючої бюджетної політики в Україні вбачається в єдиній ув'язці її пріоритетної цілі - досягнення потенційного ВВП зі стимуляційною спрямованістю податкової політики, що виражається через спрямування грошових потоків до реального сектору та розширення державних закупівель і державного попиту, особливо на товари та послуги інвестиційного характеру.

Висновки

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та вирішення наукової задачі, яка виражається у розробленні теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо формування ефективної бюджетної політики та її головного індикатора державного бюджету. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають можливість викласти висновки та пропозиції, що характеризуються науковою новизною та мають практичне значення:

1. Визначено, що державний бюджет може відігравати важливу роль в якості інструмента ефективної макроекономічної політики, коли належні бюджетні ресурси і їх ефективне використання забезпечують збалансованість економіки та фінансову стійкість економіки. З метою забезпечення цих можливостей запропоновано розглядати державний бюджет як інструмент макроекономічного регулювання через функції фінансового забезпечення та фінансового регулювання. У цьому зв'язку обґрунтовано необхідність, в процесі формування бюджету та бюджетної політики, розширення переліку обов'язкових макроекономічних показників, на основі яких здійснюється макрофінансове планування, за рахунок введення показників бюджетної ресурсомісткості та витратомісткості.

2. Запропонована конкретизація формулювання етапів передавального механізму впливу бюджетної політики країни на стратегічну ціль. Він має наступну послідовність: накопичення капіталу; розширення сукупного попиту; зростання виробництва, рівня зайнятості; зростання бюджетних доходів і видатків; зниження інфляції; макрофінансова стабілізація; економічне зростання.

3. Доведено, що у вітчизняній практиці податкової політики порушуються основоположні принципи оподаткування, зокрема простота нарахування та сплати платежів, зручність, гнучкість та нейтральність оподаткування. Визначено, що за тестом В. Танзі, який був доповнений розробленими нами індексами дискримінації та законодавчої стабільності, ефективність податкової системи України залишається на низькому рівні.

4. Запропоновано, в залежності від стратегічних напрямків, видатки державного бюджету України розподілити на бюджет поточних потреб суспільства, бюджет економічного розвитку, бюджет майбутнього. Доведено необхідність структурного реформування, в бік збільшення видатків для бюджету майбутнього, що має бути орієнтоване на вирішення завдань якнайшвидшого нагромадження людського капіталу, формування економіки знань, екологізації виробництва, соціального вирівнювання доходів.

5. Розроблено методику розрахунку коефіцієнтів короткострокової бюджетної ефективності на основі функцій державного бюджету. Розраховано коефіцієнт бюджетної ефективності та обґрунтовано, що відносна бюджетна ефективність утворилася лише починаючи з 2005 року. Доведено, що саме цей період є оптимальним як точка відліку нормалізації стану фіскальної політики в контексті узгодження стратегій податкової та бюджетної політики та систематизації бюджетної політики в залежності від стратегічних цілей.

6. Обґрунтовано, що структурний дефіцит державного бюджету є аналітичним інструментом оцінки ефективності фіскальної політики в довгостроковому періоді та розроблено методику його розрахунку на основі визначення рівня природного безробіття та потенційного ВВП.

7. Розроблено модель поквартального прогнозування основних параметрів державного бюджету, що враховує вплив на його рівень основних макроекономічних показників протягом 2001-2007 років. Статистичні оцінки розрахованих коефіцієнтів моделі підтверджують достовірність і точність її параметрів. Побудована модель відповідає всім статистичним критеріям і може бути використана для практичних прогнозних розрахунків при обґрунтуванні бюджетної політики, що підтверджено результатами її апробації на прикладі 2008 року.

8. Розраховано мультиплікатор державних закупівель та мультиплікатор трансфертних платежів, який менше мультиплікатора державних закупівель пропорційно граничній схильності до споживання, і на цій основі сформовано альтернативний прогнозний варіант державного бюджету України на прикладі 2008 року зі структурним дефіцитом на рівні 1,6% ВВП.

9. Доведено доцільність переорієнтації стратегічної спрямованості сучасної бюджетної політики на досягнення структурної збалансованості державного бюджету, що очищена від економічного циклу та узгоджуються з політикою протициклічності.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

Монографії:

1. Економіка України: макропроблеми розвитку: колективна монографія / [від. ред. В.Ф. Бесєдін, А.С. Музиченко]. - К.: НДЕІ, - 2008. - 328 с. (34,3 д.а., особистий внесок: підрозділ 2.13 «Удосконалення бюджетної політики у контексті визначення її результативності»; обсяг авторської частини - 0,45 д.а.)

У наукових фахових виданнях:

2. Соломенко С.М. Програмно-цільовий метод формування бюджетів / С.М. Соломенко // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 199: В 4 т. Том. ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2005. - 261 с. - С. 282-288. (0,39 д.а.)

3.Соломенко С.М. Бюджетно-податкове реформування в Україні / С.М. Соломенко // Підприємництво, господарство і право. - К.: Гарантія. - 2006. - №2 (122). - С. 154-157. (0,43 д.а.)

4. Соломенко С.М. Ефективність функціонування податкової системи України / С.М. Соломенко // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - К.: НДЕІ. - 2007. - №10 (77). - С. 19-25. (0,74 д.а.)

5. Соломенко С.М. Бюджет повної зайнятості і фіскальна політика / А.Г. Савченко, С.М. Соломенко // Фінанси України. - К.:«ВІПОЛ», 2007. - №4 (137). - C. 3-12. (0,65 д.а., особистий внесок: аналіз формування та принципи обчислення структурного та циклічного дефіцитів державного бюджету України - 0,32 д.а.)

В інших виданнях:

6 Соломенко С.М. Макроекономічний аспект державного бюджету України / С.М. Соломенко // Научное обеспечение процессов реформирования экономических отношений в условиях рыночной экономики: Материалы VII научно-практической конференции. - Симферополь: КИБ, 2006. - Т.3. - 131 с. - С. 26-29. (0,12 д.а.)

7. Соломенко С.М. Визначення податкового навантаження в системі показників ефективності функціонування бюджетної системи / С.М. Соломенко // Проблемы развития финансовой системы Украины в условиях глобализации: Сборник трудов III международной научно-практической конференции аспирантов и студентов. - Симферополь: «Центр Стабилизации», 2007. - 245 с. - С. 181. (0,11 д.а.)

8. Соломенко С.М. Стратегічні орієнтири фіскальної політики України / С.М. Соломенко // Макроекономічна політика в Україні: проблеми науки та практики: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції 20-21 листопада 2007 р. - Харків: ВД «ІНЖЕК», 2007. - 200 с. - С. 105-107. (0,12 д.а.)

Анотація

Соломенко С.М. Державний бюджет як інструмент макроекономічного регулювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2008.

Дисертація присвячена науково-теоретичному обґрунтуванню заходів та розробці практичних рекомендацій щодо проведення бюджетно-податкової політики планування і прогнозування параметрів державного бюджету України в умовах ринкових відносин, спрямованих на соціально-економічне зростання. За результатами дослідження встановлено сутність, зміст, цілі, методи та інструменти бюджетної політики, розроблено методологію визначення ефективності державного бюджету на основі виконання ним стабілізаційної функції. Проведено ґрунтовний аналіз формування і реалізації політики управління бюджетними доходами і видатками, оцінено якість сучасної бюджетної політики на основі визначення бюджету повної зайнятості. бюджетний економіка податковий

Запропоновано шляхи підвищення якості прогнозів у бюджетній сфері. Використовуючи модель поквартального прогнозування доходів та видатків державного бюджету України на основі системи симультативних рівнянь, що враховує основні чинники, які впливають на результативність бюджетної політики і включають: ВВП; індекс споживчих цін; кредити надані в економіку України; кредити надані органам державного управління; національні заощадження; індекси бюджетної ресурсомісткості та витратомісткості, побудовано і апробовано модель прогнозу бюджетних показників. Розроблено альтернативний варіант державного бюджету України на прикладі показників 2008 року зі структурним дефіцитом на рівні 1,6% до ВВП, що враховує ефект дії сукупності мультиплікаторів державних закупівель і трансфертних платежів.

Ключові слова: державний бюджет, бюджетна політика, стабілізація економіки, бюджетна ресурсомісткість, бюджетна витратомісткість, бюджет повної зайнятості, бюджетне прогнозування.

Аннотация

Соломенко С.Н. Государственный бюджет как инструмент макроэкономического регулирования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - Экономика и управление национальным хозяйством - ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана». - Киев, 2008.

Диссертация посвящена научно-теоретическому обоснованию и разработке практических рекомендаций при проведении бюджетно-налоговой политики и прогнозированию параметров государственного бюджета Украины в условиях экономического роста. Государственный бюджет раскрыт как макроэкономическая категория, определены сущность и назначение бюджетного механизма организации экономики Украины, исследовано действующее нормативно-правовое обеспечение финансовой политики Украины, а также выявлены основные ориентиры в проведении бюджетной политики последних лет.

В работе раскрыты особенности влияния изменений объемов и структуры доходов и расходов государственного бюджета на макрофинансовую стабилизацию, определены главные проблемы и возможности для бюджетного реформирования. Проведен обоснованный анализ развития политики управления бюджетными доходами и расходами, а также определен уровень эффективности налоговой системы и политики бюджетных расходов, дана комплексная оценка практики и социально-экономических последствий бюджетного регулирования в Украине. Обоснована необходимость в расширении перечня обязательных макроэкономических показателей, которые используются в процессе формирования доходов и расходов государственного бюджета, на основе которых даны практические рекомендации.

Особое внимание посвящено усовершенствованию методологии определения эффективности государственного бюджета. Предложено рассматривать государственный бюджет как инструмент макроэкономического регулирования через призму функций финансового обеспечения, которая выражается с помощью системы критериев оценки бюджетной ресурсоемкости, и финансового регулирования, которая проявляется с помощью системы критериев оценки бюджетной затратоемкости.

Аргументировано, что структурный дефицит государственного бюджета является аналитическим инструментом оценки эффективности фискальной политики в долгосрочном периоде и представлена методика его расчета. Доказано, что бюджетная политика может считаться эффективной, если она выполняет стабилизационную функцию путем стимулирования экономики, в условиях неполной занятости за счет временного увеличения структурного дефицита государственного бюджета.

...