Управління формуванням потенціалу стратегічного розвитку сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний аграрний університет

УДК 658.012.27

УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ПОТЕНЦІАЛУ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Cудомир Світлана Михайлівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Гудзинський Олексій Дмитрович, Національний аграрний університет, професор кафедри менеджменту ім. проф. Й.С. Завадського

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Заїнчковський Анатолій Олександрович, Національний університет харчових технологій, завідувач кафедри економіки і права

кандидат економічних наук, доцент Чернега Вікторія Валентинівна, Національний університет технологій

та дизайну, доцент кафедри менеджменту

Захист відбудеться «20» листопада 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к.28

Автореферат розісланий „18 ” жовтня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Балановська



Судомир С.М. Управління формуванням потенціалу стратегічного розвитку сільськогосподарських підприємств.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами ( за видами економічної діяльності).- Національний аграрний університет, Київ, 2008. аграрний управління стратегічний

Дисертацію присвячено розвитку теоретичних, методологічних положень, прикладних рекомендацій щодо управління формування потенціалу стратегічного розвитку сільськогосподарських підприємств. У дисертаційній роботі узагальнено і систематизовано теоретико-методологічні підходи щодо формування результативної системи управління потенціалом стратегічного розвитку підприємств аграрного сектору економіки. Дано оцінку повноти і змістовності визначення поняття «потенціал». Розроблено модель управління стратегічним потенціалом підприємства.

Розроблено варіант виділення класифікаційних ознак формування блочно - модульного методологічного підходу в систематизації видів потенціалу за груповими ознаками. Визначено необхідні зміни в складових системи управління організацією згідно з об'єктами трансформаційних змін.

Оцінено стан, тенденції розвитку підприємств та їх потенціал; систему управління формуванням, розвитком потенціалу та її результативністю.

Обґрунтовано концептуальні засади формування результативної системи управління потенціалом підприємств та розроблено стратегії розвитку підприємств. Сформовано методологічні підходи до проектування системи управління потенціалом, адекватної стратегічному розвитку господарюючих структур.

Ключові слова: потенціал організації, управління потенціалом, стратегічний розвиток, стратегії розвитку, результативність, синергетичний ефект.



Судомир С.М. Управление формированием потенциалом стратегического развития сельськохозяйственных предприятий.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности).- Национальный аграрный университет, Киев, 2008.

Диссертация посвящена развитию теоретических, методологических положений, практических рекомендаций относительно управления формированием потенциала стратегического развития сельскохозяйственных предприятий. В диссертационной работе обобщены и систематизированы теоретико-методологические подходы относительно формирования результативной системы управления потенциалом стратегического развития предприятий аграрного сектора экономики. Дана оценка полноте и содержательности определения понятия «потенциал» в контексте целевой направленности организаций. В основу раскрытия сущности понятия «потенциал» положены: требования принципа динамичности, целевая направленность потенциала, количественные и качественные характеристики, критерии оценки с позиций синергического эффекта. Предложен авторский вариант выделения классификационных признаков формирования блочно - модульного методологического подхода к систематизации видов потенциала. Определены критерии оценки уровня стратегического потенциала предприятий.

Разработана модель управления стратегическим потенциалом предприятия. Определены необходимые изменения в элементах системы управления организацией в объектах трансформационных изменений.

Обосновано авторское видение сущности понятий «конкурентоспособ-ность», «конкурентоспроможность», конкурентостойкость», «стойкость развития», «инновационность», «синергичность», «адаптивность».

Проведены эмпирические исследования. Дана оценка системе управления потенциалом в сельскохозяйственных предприятиях Тернопольской области. Доказана неэффективность использования потенциала предприятий. Разработана методика многофакторного анализа для оценки эффективности управленческих решений и определений уровня использования потенциала. Разработаны модели для определения уровня влияния факторов на конечные результаты хозяйствования. Дополнена методология оценки управленческого потенциала, управленческого профиля, имиджа предприятия, компетенций. Выявлена зависимость результативных показателей хозяйствования от уровня сформированности и использования управленческого потенциала.

Обоснованы методологические подходы к разработке концепции формирования результативной системы управления потенциалом предприятия, включающие: составные управленческого профиля, методики оценки управленческого потенциала, управление потенциалом как система, принципы и технология формирования системы управления потенциалом, процесс управления потенциалом, модели динамического развития предприятия.

Осуществлен системный подход к обоснованию портфеля стратегий с учетом потенциальных возможностей.

Формирование результативной системы управления потенциалом предприятия предлагается осуществлять в соответствии с розроботаными нами концептуальными принципами, включающими: дополненную нами систему принципов формирования и управления потенциалом предприятия; стратегическую динамику формирования конкурентных преимуществ, основанны на принципах предвзятости относительно изменений к внешней среде; систематизированные научные подходы как составляющие обеспечения комплексности целевой предвзятости к формированию потенциала и обоснованию критериев результативности; составляющие потенциала руководства по выделенным нами основным группам (управленческая команда, организационное социально - психологическое управление, системно-комплексный профиль возможностей); методические подходы к оценке потенциала общего руководства с учетом уровня нестабильности, агрессивности и открытости организации.

Формирование потенциальных возможностей хозяйственных структур предложенно осуществлять на основе системно-комплексного подхода к обеспечению их динамического розвития согласно розработанной нами модели и методологического подхода к формированию управления потенциалом согласно нашого понимания сущности управленчиского потенциала.

Обеспечению динамического экономического розвития исследованных предприятий будут содействовать разроботанные меры, учитывающие проведения изменений экономичекого розвития организацонных формурований, зоны риска, состояние возможности стратегий, механизмы и потенциал реализации стратегий. Предложенны следующие этапы розвития: первый - для разных групп предприятий с внедрением технологий- сберегающей, интенсивной, прогрессивной направленности с разной степенью государственной финансовой поддержки; второй - реструктуризация предприятий в направлении развития кооперативов, укрупнения предприятий, развития животноводства и реорганизации системы управления для первой группы предприятий; развитие вертикальной интеграции и смена организационных форм хозяйствования - для 2 группы предприятий.

Ключевые слова: потенциал организации, управление потенциалом, стратегическое развитие, стратегии развития, результативность, синергический эффект.



Sudomyr S.M. Management of formation potential of strategic development of agricultural enterprises.- Manuscript

Dissertation to obtain a scientific degree of candidate of economic sciences in speciality 08.00.04 - economy and management y enterprises (according to types of economic activity).- National agrarian university, Kyiv, 2008.

Dissertation deals with the development of theoretical, methodological issues, applied recommendations in relation to the management of forming of potential of strategic development of agricultural enterprises. Theoretical and methodological approaches concerning the ation of the effective control of strategic development of enterprises of agrarian potential system are generalized and systematized. An estimation is given to plenitude and richness of content of determination of concept «potential». The model of the formation of strategic potential of an enterpuse.The author variant of extraction of classification features of formation has been developed block and module methodological approach in the systematization of types of potential, according group signsis developed certain changes in the constituents of the control organization according to the objects of transformation changes are determined.

An estimation is given: state, progress of enterprises and their potential trends; to the control formation, development of potential and its effectiveness system.Conceptual principles of formation the effective of enterprises potential system are grounded and strategies of development of enterprises are developed. Methodological approaches are formed to planning of the control potential of adequate system to strategic development of structures.

Keywords: potential of organization, management potential, strategic development, strategies of development, effectiveness, synergic effect.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Динамічний розвиток сільськогосподарських під- приємств у сучасних умовах ринкової економіки можливо забезпечити шляхом сформованої сиcтеми управління їх конкурентоспроможністю. При цьому повинні враховуватися фактори впливу зовнішнього і внутрішнього середовища. З розвит- ком глобальних та євроінтеграційних процесів підвищується значимість факторів зовнішнього середовища, як реальних можливостей забезпечення стратегічного роз- витку підприємств. У цьому зв'язку потребує удосконалення система управління формуванням і використанням можливостей. Складовою цієї системи є її потенціал, який у просторі та часі повинен упереджувально адаптуватися до змін у зовнішньо-

му середовищі. Це потребує розробки нового теоретико- методологічного підходу до формування ефективної системи менеджменту як цілісності та її підсистем: управління стратегічним розвитком організаційних формувань, їх конкурен- тоспроможністю; потенціалом, результативністю, антикризовою діяльністю та ін.

При цьому необхідно враховувати особливості розвитку транзитивної економіки, темпи змін у зовнішньому середовищі, темпи зростання аграрної економіки.

Розв'язанню вище перерахованих проблем присвячені праці багатьох вітчиз-няних та іноземних дослідників. В останні роки науковці зосередили увагу на дос-лідженні системи управління потенціалом як інтегратора потенційних можливос- тей підприємницьких структур. Це насамперед: Л.І. Абалкін, В.Л.Архангельський, Л.В.Балабанова, К.Г.Воблий, А.Е.Воронкова, В.П.Галушко, О.Д.Гудзинський, Л.С.Гуляєва, А.О.Заїнчковський, М.М.Ільчук , Н.В.Ізмайлова, С.М. Кваша, Н.С.Кра- снокутська, В.С.Немчинов, М.М.Мартиненко, Є.В.Лавренова, О.І.Олексюк, І.П.Отенко, В.В.Россоха, І.М.Рєпіна, Б.Я.Райзберг, С.Ю.Турчинов, О.С.Федонін, Г.Н.Чернишова, В.В.Чернега, Д.К.Шевченко та ін.

Однак слід зазначити, що в більшості наукових праць розкривається ресурсний потенціал системи і фрагментарно-управління потенціалом.

В економічній літературі управління потенціалом підприємств не розглядається як цілісна система. Не повною мірою враховуються особливості транзитивної аграрної економіки, інноваційної моделі господарювання, глобального інтеграційного процесу при обґрунтуванні кількісних і якісних параметрів потенціалу сільськогосподарських підприємств. Недостатньо розкрито теоретико-методологічні підходи до формування і розвитку управлінського потенціалу. Таким чином, існують проблеми як теоретико-методологічного, так і прикладного характеру, що потребують свого розв'язання. Це покладено в основу дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з програмами науково-дослідних робіт Національного аграрного університету „Розробка організаційно-економічних та технологічних аспектів наукового менеджменту і маркетингу в АПК” (номер державної реєстрації 0101U003739), а також „Розробка теорії і методології формування адаптивно розвиваючої системи менеджменту в умовах інституціонально-структурної трансформації економіки України” (номер державної реєстрації №0107U004874).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико-методологічних підходів і розробка практичних рекомендацій щодо формування системи управління потенціалом сільськогосподарських підприємств адекватного стратегічному їх розвитку.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:

- узагальнити теоретико-методологічні підходи до формування системи управління потенціалом підприємств у контексті їх стратегічного розвитку;

- дати визначення поняттю «управлінський потенціал» та уточнити сутність «потенціалу організації (господарюючих структур)»;

- оцінити існуючу систему управління потенціалом підприємств в умовах реструктуризації та трансформації аграрної економіки;

- обгрунтувати методологічні підходи до формування складових потенціалу підприємств, що відповідають рівню їх стратегічного розвитку;

- розробити методологічні підходи до формування упереджувальної системи управління потенціалом підприємств в умовах динамічно зростаючої конкуренції;

- обґрунтувати методологію оцінки потенціалу організаційних формувань та системи управління ними;

- розробити систему заходів щодо зміцнення потенціалу через систему формування конкурентних переваг.

Об'єктом дослідження є процес формування системи управління потенціалом підприємств.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади формування системи управління потенціалом підприємств у контексті стратегічного їх розвитку.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та реалізації визна- чених завдань використовувались такі методи: історико-діалектичний - при дослід- женні генезису теоретичних положень формування потенціалу підприємств та сис- теми управління ним; соціологічний (анкетування, системна оцінка) при оцінці управлінського потенціалу, організаційного та соціально-психологічного клімату, іміджу підприємства, життєвої позиції керівника, стилю керівництва; матричний (SWOT-аналіз, PEST-аналіз, матриця альтернатив результативності та ін.) - при виявленні можливостей, сильних і слабких сторін, загроз та оцінці факторів зов- нішнього середовища; економіко - статистичний - при оцінці рівня сформованості потенціалу підприємств і результативності системи управління ним; розрахунково-конструктивний - при розробці методології формування потенціалу підприємств за кількісними та якісними параметрами в контексті стратегічного їх розвитку.

Наукова новизна одержаних результатів. Найвагоміші результати, які визначають наукову новизну дослідження і виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше: - дано визначення поняття управлінський потенціал, який синтезує інноваційну модель забезпечення динамічного сталого соціально- економічного розвитку підприємств через концепцію досконалості та упереджувальну адаптацію до змін у зовнішньому середовищі, здатної забезпечувати синергетичний ефект організаційної системи (С.13);

удосконалено:

- методологічні засади цільової спрямованості формування й оцінки результативності управління потенціалом підприємств як системної цілісності з використанням системних, комплексних, функціональних, маркетингових, інноваційних, корпоративних, інтеграційних, поведінкових, структурних і стратегічних наукових підходів Це дозволило чітко визначити цільову спрямованість наукового підходу та критерії результативності, розробити моделі управління стратегічним потенціалом, систему оцінки потенціалу підприємств з позицій конкурентоспроможності, конкурентоздатності, конкурентостійкості та інноваційності, а також алгоритм оцінки результативності системи управління потенціалом підприємств (С. 6, 10-13);

- методологічний підхід до оцінки управлінського потенціалу, який включає інноваційну модель організації, життєву позицію керівника, компетентність управлінської команди, ефективність рішень, рівень досконалості, імідж підприємства та керівника, солідність останнього (С. 11, 14);

- аналітичні інструменти стратегічного управління потенціалом підприємства, який базується на цільовій спрямованості видів та типів управління та враховує стан економічного розвитку підприємницьких структур (С. 6, 14-15);

- оцінювальну аналітичну та інформаційну систему для моніторингового супроводу управління формуванням стратегічного потенціалу, який включає: систему показників; кількісні та якісні параметри потенціалу; технологію оцінки та систему методичних підходів (С. 6, 9-11);

набули подальшого розвитку:

- визначення поняття «потенціал господарюючих структур» як здатність системи менеджменту та організації, як відкритої соціально-економічної системи упереджувально формувати збалансований комплекс можливостей по задоволенню потреб споживачів і виконання зобов'язань перед суб'єктами за інтересами згідно з обраними сегментами ринку та забезпечення сталого стратегічного розвитку суб'єктів діяльності, їх конкурентоспроможності, здатності завчасної адаптації до змін у зовнішньому середовищі (С.5);

- система методичного інструментарію оцінки потенціалу підприємств, яка охоплює: технічний, технологічний, біологічний, організаційний, фінансовий, трудовий, управлінський, маркетинговий, інтелектуальний, інформаційний, експортний, комунікаційний та іміджевого спрямування потенціали як системна цілісність (С.7,10);

- обґрунтування стратегії сільськогосподарських підприємств залежно від рівня їх розвитку, зон ризику та можливостей формувань технічного і технологічного потенціалів (С.14-15);

- розроблені моделі залежності результативних показників господарської діяльності від факторів впливу, включаючи управлінський потенціал, які покладені в основу оцінки результативності управління потенціалом підприємств (С.9,12).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження використано в господарській практиці, що підтверджується відповід- ними документами: управлінням агропромислового розвитку Бережанської райдержадміністрації Тернопільської області (довідка № 59 від 08.02.2008 року); управлінням агропромислового розвитку Козівської райдержадміністрації Тернопільської області (довідка № 48 від 8.02.2008 року); ПАП «Урманське» Бережанського району Тернопільської області (довідка № 2 від 5.03. 2008 року). Окремі результати дисертаційного дослідження використано при викладанні дисциплін у відокремленому структурному підрозділі Національного аграрного університету „Бережанський агротехнічний інститут»: «Управління потенціалом підприємства», «Стратегія підприємства», «Менеджмент», «Теорія систем», «Економічний ризик» (довідка № 59 від 8.02.2008 р.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Наукові результати та висновки одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень апробувалися на Міжвузівській науково - практичній конференції «Система менеджменту в умовах інституційно-структурної трансформації економіки України» (м. Київ, інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, 7 червня 2006р.), Міжнародній науково - практичній конференції «Євроінтеграція та конку- ренттоспроможність продукції агропромислового комплексу України» (м. Київ, Національний аграрний університет, 5-6 жовтня 2006 р.), VI Всеукраїнській науко- во-практичній конференції «Маркетингове забезпечення управління стратегічним потенціалом підприємств» (м. Чернівці, 13 квітня 2007 р.), Міжнародній науковій конференції «Розвиток агропродовольчого сектора економіки і проблеми підготовки кадрів» (м. Одеса, Одеський національний аграрний університет, 24-25 травня 2007 р.), Регіональній науково-практичній конференції «Науковий супровід сталого роз- витку сільських територій» (м. Бережани, ВСП НАУ «Бережанський агротехнічний інститут», 29-30 травня 2007р.), Міжнародній науковій конференцій «Україна - сільське господарство - СОТ: Теорія і практика» (м. Миколаїв, Миколаївський аграр ний університет, 26-28 вересня 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній кон- ференції «Конкурентоспроможність продукції АПК та вимоги СОТ» (м. Київ, Націо- нальний аграрний університет, 4-5 жовтня 2007 р.), Всеукраїнській науковій конфе- ренції молодих учених (м.Умань, Уманський державний аграрний університет, 21-22 лютого 2008 р.), Міжнародній науково-практичної конференції молодих вчених і студентів «Інвестиційно - інноваційний розвиток агропродовольчої сфери західного регіону» (м. Тернопіль, Тернопільський національний економічний університет, 27-28 березня 2008 р.).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковано у 15 наукових працях загальним обсягом 4,09 друк. арк., у тому числі 10 статей у фахових видан- нях (обсягом 3,79 друк.арк.), інші видання (обсягом 0,1), та 4-матеріали конференцій обсягом 0,2 друк. аркушів.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 190 сторінках комп'ютерного тексту. Дисертаційна робота містить 42 таблиці, 51 рисунок, 40 додатків. Список використаних джерел налічує 180 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету та завдання, об'єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення, особистий внесок здобувача та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні основи управління потенціалом стратегічного розвитку підприємств» розкрито сутність потенціалу як економічної теорії та об'єкта управління, його взаємозв'язок із стратегічним розвитком, а також управління процесом формування та розвитку потенціалу підприємств. Обґрунтовано і систематизовано методи дослідження. Наведено систему критеріїв та показників, які найбільш повно забезпечують менеджмент повноцінною інформацією для здійснення управління потенціалом з врахуванням функціональних типів і видів управління.

На основі узагальнення і систематизації позицій науковців дано оцінку повноті та змістовності визначення поняття «потенціал». Розгляд потенціалу з позицій лише загального і функціонального підходів не розкриває повноту цього поняття як економічної категорії та об'єкта управління у взаємозв'язку кількісних і якісних параметрів та його цільовою спрямованістю і спрямованістю організації.

На підставі дослідження теоретичних положень управління потенціалом зроблено висновок про необхідність уточнення сутності потенціалу організації як базової передумови формування системи управління ним. В основу сутності потенціалу нами покладено: цільову спрямованість підприємств і потенціалу організації; кількісні та якісні характеристики; складові техніко-технологічного, організаційно-економічного, біологічного, соціально-психологічного та управлінського характеру; механізми забезпечення.

При визначенні потенціалу організації (підприємства) акцент зроблено на упереджувальну дію господарюючих структур по формуванню збалансованого комплексу можливостей спрямованих на задоволення потреб споживачів та суб'єктів за інтересами. Упереджувальну дію ми розглядаємо через здатність підприємства формувати конкурентні переваги для забезпечення сталого стратегічного розвитку підприємницьких структур. Здатність завчасної адаптації до змін у зовнішньому середовищі розглянута в контексті забезпечення конкурентоспроможності підприємства на перспективу з врахуванням обраних стратегій розвитку та ринкової ніші господарювання. Потенціал організації (підприємства) як системи розглядається і оцінюється нами з позицій синергетичного ефекту через організаційну взаємодію, а також збалансовану та раціональну його видову і функціональну структуру.

Запропоновано варіант виділення класифікаційних ознак формування блочно-модульного методологічного підходу до систематизації видів потенціалу за такими ознаками: системно-ієрархічний; функціональний, за сферами і видами діяльності, за способом формування можливостей, за видами ресурсного забезпе- чення, за функціональним забезпеченням діяльності, за типами поведінки організації та її реакції. Вони покладені в основу для визначення критеріїв оцінки рівня стратегічного потенціалу підприємства.

В умовах подальшої реструктуризації відбуватимуться трансформаційні процеси в системі стратегічного управління підприємством. Вони охоплюватимуть: структури управління, стилі керівництва, інформаційні комунікації, правомочність, функціональні підсистеми, центри відповідальності; систему власних, владних та соціально - трудових відносин.

В дисертаційній роботі визначено необхідні зміни у складових системи управління організацією згідно з виділених нами об'єктів трансформаційних змін. Обгрунтовано сутність понять «конкурентоздатність», «конкурентоспроможність», «конкурентостійкість», «сталість розвитку», «інноваційність», «синергетичність», «адаптивність» як орієнтири для визначення цільової спрямованості потенціалу організації та системи управління ним, визначено критеріїв оцінки та системи показників, виділено об'єкти дослідження. Сформовано модель визначення конкурентостійкості організаційних формувань як методологічна основа обґрунтування збалансованого потенціалу, адекватного стратегічному розвитку підприємств. Розкрито особливості математичного оцінювання синергетичного ефекту при роздільному та спільному господарюванні (математичний вираз подано в дисертаційній роботі).

Доведено доцільність використання певної системи методів дослідження, які найбільш повно адаптовані до розв'язання завдань управління потенціалом у контексті стратегічного розвитку господарюючих структур. Систематизовано й доповнено критерії та показники оцінки потенціалу підприємств і методики їх визначення, які враховують якісні та кількісні параметри технічного, технологічного, біологічного, інноваційного, організаційного, фінансового, управлінського потенціалів.

У другому розділі «Аналіз управління формуванням потенціалу стратегічного розвитку підприємств» дано оцінку стану, тенденцій розвитку підприємств та їх потенціалу; системи управління формуванням і розвитком потенціалу та її результативністю.

Для одержання зведено-аналітичної інформації щодо тенденцій розвитку підприємств в основу покладено такі вимоги, як: організаційна взаємодія зовнішнього і внутрішнього середовища, що дозволило виявити загальні тенденції в єдності макро-, мезо- та мікроекономічних систем; проведення дослідження від загального до конкретного, синтезу та аналізу; використано оцінку системи показників на різних ієрархічних рівнях, які характеризують: виробництво і споживання продукції, економічне зростання, потенційні можливості, рівень та якість життя населення; системність і комплексність у дослідженнях для виявлення факторів забезпечення синергетичного ефекту в діяльності підприємств.

На основі аналізу індексів валової продукції встановлено, що з розпадом СРСР внаслідок необґрунтованого підходу до здійснення реформ в аграрному секто- рі економіки та непідготовленості апарату управління працювати в нових, швидко- змінюваних умовах не використовується сформований потенціал, що виявилося у зменшенні обсягів виробництві валової продукції сільського господарства майже в усіх областях України. Щодо Тернопільської області, то тут порівняно з 1990 р. ва- лова сільськогосподарська продукція зменшилася на 74,5 відсотка. Особливо скоро- тилося виробництво основних ресурсозберігаючих переробних та інших галузей сільськогосподарських культур: зернових- на 33,4 відсотка і 49,4% цукрових буря- ків. Різке зменшення поголів'я великої рогатої худоби в цілому, корів і свинопо- голів'я відповідно на 75,1; корів - 71,1; свинопоголів'я - 51,9% призвело до низько- го коефіцієнта насиченості продовольчого ринку. В 2006 р. коефіцієнт продоволь- чого ринку становив на душу населення: по молоку-0,79; м'ясу-0,46. За регіонами коефіцієнт насиченості продовольчого ринку коливається по молоку від 0,29 у До- нецькій області до 1,39 у Вінницькій, по м'ясу - від 0,24 у Луганській і 1,05 - у Черкаській областях. Наведені дані свідчать, що в сільськогосподарських підприєм- ствах є можливості щодо збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Коефіцієнт можливостей також підвищуватиметься з розвитком експорт- ного виробничого потенціалу. Однак слід зазначити, що потенціал підприємств за своїми кількісними та якісними параметрами не збалансований з потенційними можливостями щодо виробництва продукції. У 2006 р. порівняно з 2000 основний капітал сільськогосподарського призначення зменшився на 55 відсотків. Не оптимі-зовано розміри землекористування. Різко зменшився рівень фондозабезпеченості та трудозабезпеченості сільськогосподарських підприємств Тернопільської області і, зокрема, Козівського і Бережанського районів. Кількісні параметри технічного, зе- мельного потенціалу за розміром землекористування та трудового потенціалу виз- начають рівень результативності господарюючих структур. За результатами дослід -ження в цілому по Тернопільській області встановлено, що з підвищенням рівня фондооснащеності у 7,8 раза обсяги валової продукції та грошових надходжень збільшуються відповідно у 2,1 і 3,5 рази. Однак співвідношення у зміні темпів резу- льтативних показників від впливаючих неоднозначні, що свідчить про неефектив- ність системи управління можливостями щодо використання технічного потенціалу. Із зміною коефіцієнта трудозабезпеченості сільськогосподарських підприємств Тер- нопільської області у 2,1 раза виробництво валової продукції і прибутку зменшуєть- ся відповідно на 0,69 і 0,96 коефіцієнта. Аналогічну тенденцію виявлено в сільсь- когосподарських підприємствах Бережанського та Козівському районах, поглиблені дослідження.

У процесі дослідження встановлено зв'язок між розміром землекористування і результативними показниками господарювання. Співвідношення темпів зміни обся- гу валової продукції та розміру землекористування еластичні. Однак їх співвідно- шення по адміністративних районах неоднакове і в більшості сільськогосподарських підприємств несинхронне. Не використовуються переваги укрупнених підприємств. Це обумовлюється невідповідністю системи менеджменту новим задачам, які випли- вають із закону концентрації. Через таку неадекватность на одиницю зміни розміру землекористування виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь збільшується лише на 0,22 коефіцієнта. Для виявлення впливу складових по- тенціалу на кінцеві результативні показники господарювання по Тернопільській області використано методологію багатофакторного аналізу й одержано наступні моделі (формули (1) і (2)):

, (1)

, (2)

де: Х₁ - основний капітал на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн; Х₂ - ріллі на 100 га сільськогосподарських угідь, га; Х₃ - розмір землекористування сільськогосподарських угідь на одне господарство, га; Х₄ - питома вага зернових в структурі посівних площ %; Х₅ - поголів'я ВРХ на 100 га сільськогосподарських угідь, ум. гол.; Х₆ - грошова оцінка 1 га орної землі, грн; Х₇ - мінеральні добрива на 1 га, кг д.р.; У₁ - грошові надходження на 100 га сільськогосподарських угідь, тис.грн ; У₂- валова продукція на 100 га сільськогосподарських угідь, тис.грн.

Коефіцієнти кореляції = 0,74, = 0,77 свідчать, що між факторами моделі та залежними змінними існує тісний зв'язок, а коефіцієнти детермінації вказують на адекватність побудови моделі. Аналогічна тенденція проявляється в сільськогосподарських підприємствах Козівського та Бережанського районів. В дисертаційні роботі представлені відповідні моделі, які відображають специфіку господарств цих районів.

На основі розроблених моделей визначено рівень використання потенціалу сільськогосподарських підприємств у цілому по Тернопільській області в розрізі адміністративних районів та окремо- по Бережанському і Козівському.

По регіонах виявлено великий розмах варіації у використанні наявного потенціалу. Він коливається по грошових надходженнях на 100 га с.-г угідь від 0,46 у Теребовлянському районі до 4,58 - у Зборівському. Понад 60 % адміністративних районів коефіцієнт використання потенціалу нижче 1,0. Аналогічна тенденція проявляється і по валовій продукції як критерію оцінки.

Ще більший розмах варіації за показником використання потенціалу підприємств у господарствах Бережанського і Козівському районах. Він коливається від 0,37 у ТЗОВ «Лан» до 2,72 у ТЗОВ «Зірка». Великий розмах варіації пояснюється недосконалою системою управління як у сільськогосподарських підприємствах, так і на регіональному рівнях. Існуючі системи управління побудовані на принципах багатогалузевої структури управління із суміщенням функцій. У більшості підприємств окремо не створюються агрономічні, зооветеринарні та інженерно-технічні служби. Відсутні спеціалізовані й економічні служби. У таких господарствах функції інтегруються в окремих особах. Агрономічна служба існує в 9 господарствах із 23, зоотехнічна - у 2 , інженерна у 4, економічна - у 5, облікова - у 21 підприємстві. Понад 40% агрономічних і зооветеринарних функцій виконуються іншими управлінськими працівниками, коефіцієнт ефективності яких невисокий. В таких господарствах простежується екстенсивний шлях розвитку. Як правило, більшість з таких господарств є збитковими (у Козівському - 60%, в Бережанському - 50%).

Виявлено основні причини низького рівня результативності господарюючих структур, а саме: розбалансованість між галуззю рослинництва і тваринництва, зернових та олійних культур при низькому рівні насиченості вітчизняного продовольчого ринку; низький рівень ресурсного й управлінського потенціалів.

Оцінено існуючу систему менеджменту, обґрунтовано критерії оцінки, які систематизовані у групи: управлінський профіль, організаційний клімат, імідж підприємства, компетенції організації та менеджменту, загальний потенціал менеджменту. Для оцінки складових потенціалу частково використовувалася методика В.Г. Герасимчука. Для оцінки іміджу організації, товару та керівників розроблено анкету та методологічний інструментарій, який включає: групи показників, критерії та методи оцінки. Встановлено, що лише 9,1% сільськогосподарських підприємств підготовлені працювати в умовах ринкового ризику. По сільськогосподарських підприємств великий розмах варіації в рівнях потенціалу керівника.

Оцінка керівників у сфері управління виробництвом в сільськогосподарських підприємствах Бережанського району.

Неоднозначним є і рівень загального потенціалу системи управління, який коливається від 0,26 до 0,82 коефіцієнта у Бережанському районі.

Методом групування підтверджується вплив потенціалу менеджменту на ре-зультати господарської діяльності. З підвищенням потенціалу менеджменту від 1 до 3 групи підприємств у Козівському районі у 2,2 раза виробництво валової продукції і виручки від реалізації на 100 га сільськогосподарських угідь збільшується відповідно на 22 і 25 %. Більш результативний вплив потенціалу на кінцеві показники господарювання виявлено у Бережанському районі.

З підвищенням коефіцієнта управлінського потенціалу у 2,5 рази виробництво валової продукції та грошових надходжень зросло відповідно на 2,6 та майже 3 рази.

Для проведення оцінки результативності системи управління потенціалом підприємств у дисертаційній роботі обґрунтовано методологічний підхід, в основу якого покладено алгоритм визначення результативності системи управління потенціалом підприємств вимоги, які необхідно враховувати при формуванні системи критеріїв оцінки; цільову спрямованість управління потенціалом за вимогами і видами управління; групи показників для визначення синергетичного ефекту, які характеризують економіко- фінансовий стан підприємства, ефективність фактично-реалізованих рішень, рівень використання потенційних можливостей підприємства.

З підвищенням коефіцієнта управлінського потенціалу у 2,5 рази виробництво валової продукції та грошових надходжень зросло відповідно на 257 та 297 відсотків.

Розроблено багатофакторну модель по Козівському та Бережанському районах (формули (3) і (4)):

(3)

(4)

Шляхом порівняння фактичної величини результативного показника із розрахунковим визначено рівень використання сформованого потенціалу та рівень ефективності системи управління потенціалом.

Співвідношення в рівнях зміни потенціалу менеджменту та виручки від реалізації продукції та послуг в господарствах неоднозначний. Він обумовлюється здатністю управлінської команди використовувати фактори зовнішнього середовища як складові елементи потенціалу підприємства через здатність системи менеджменту використовувати слабкі сторони конкурентів у зовнішньому середовищі через канали реалізації, логістичний ланцюг, виробничу та асортиментну структуру. Для поглиблення дослідження впливу управлінського потенціалу на кінцеві результати господарювання розроблено модель управління та використання потенціалу підприємства, в основу якої покладено технологію управлінського процесу забезпечення взаємодії потенціалу підприємства, стратегій та власне системи управління. Вона покладена в основу оцінки системи менеджменту можливостями.

У дисертаційній роботі наведено оцінку результативності управління потенціалом підприємств через систему економічних і фінансових показників.

У третьому розділі «Формування результативної системи управління потенціалом стратегічного розвитку підприємств» обґрунтовано концептуальні засади формування результативної системи управління потенціалом підприємств та розроблено стратегії їх розвитку, сформовано методологічні підходи до проектування системи управління потенціалом, адекватної стратегічному розвитку господарюючих структур.

Обґрунтування концептуальних засад здійснено на основі авторської розробки методологічного підходу, в основу якого покладено: складові управлінського профілю, методики оцінки управлінського потенціалу, управління потенціалом як система, принципи та технологію формування системи управління потенціалом, процес управління потенціалом, моделі динамічного розвитку підприємства. Основою концепції результативної системи управління потенціалом визначено цільову спрямованість розвитку організації та управлінського потенціалу.

Виходячи із цільової спрямованості та ролі управлінського потенціалу в системі управління організацією дано визначення «управлінський потенціал», під яким слід розуміти як систему менеджменту, здатну сформувати потенціал організації та забезпечити динамічний сталий соціально-економічний розвиток згідно з обраними стратегіями, його упереджувальну адаптацію до змін у зовнішньому середовищі. Реалізація такої вимоги можлива за умов раціональної побудови й постійного удосконалення структури управління, стилів керівництва, технологій обґрунтування та реалізації стратегічних цілей, інноваційних, кадрових і фінансових проблем.

Оцінку управлінського потенціалу рекомендуємо проводити за формулою (7):

, (7)

де: - управлінський потенціал (коефіцієнт); - коефіцієнт управлінського профілю; - коефіцієнт життєвої позиції керівника; - коефіцієнт стилю керівника; - коефіцієнт інноваційної моделі організації; - коефіцієнт компетентності команди; - коефіцієнт ефективності рішень; - коефіцієнт використання потенціалу; - коефіцієнт іміджу керівника; - коефіцієнт іміджу підприємства; при . Методику їх визначення та систему показників наведено в дисертаційній роботі.

Виділено групи підприємств за рівнем економічного розвитку та дієвості системи менеджменту. Комплексна оцінка здійснювалася за критеріями: загальної ефективності господарської діяльності, ділової активності, фінансової стійкості, майнового стану, ліквідності.

В дисертаційній роботі на основі узагальнення, систематизації та власних розробок обґрунтовано методики визначення названих 9 коефіцієнтів. Розроблено варіант схеми оцінки комплексних наукових підходів щодо обґрунтування кількісних і якісних параметрів потенціалу підприємства, який включає: вид наукового підходу та його цільову спрямованість, критерії результативності. При цьому нами враховано, що управлінський потенціал повинен виконувати свою функцію - здійснювати управління формуванням потенціалу підприємства і в процесі діяльності останніх виконувати координаційні, регулюючі, коригуючі функції щодо адаптації складових потенціалу до обраних моделей та стратегій розвитку.

Аналогічно розроблено для підприємств з нульовою точкою рентабельності та економічно сильних. Обґрунтовано складові управління потенціалом як системи з деталізованим виділення підсистем: цільової спрямованості управління потенціалом, системи цілей та задач, суб'єктів та об'єктів управління потенціалом, методологічного інструментарію, методик дослідження, механізмів управління потенціалом, ресурсного забезпечення, реалізації потенційних можливостей підприємств, контролю та оцінки результатів.

Узагальнено і доповнено систему принципів формування потенціалу підприємства та управління потенціалом.

Доповнено модель формування й оцінки потенціалу процесом управління стратегічними можливостями підприємства.

У системі стратегічного управління потенціалом важливим процесом є обґрунтування стратегій розвитку з урахуванням як сформованих, так і потенційних можливостей. Слід зазначити, що останні в більшості сільськогосподарських підприємств не є адекватними їх цільовим програмам і стратегіям розвитку. Їх співвідношення становить 1:0,6 при необхідному 1:1.

Для підвищення коефіцієнта збалансованості та підвищення рівня ризикованості в дисертаційній роботі обґрунтовано портфель стратегій для 3 груп господарств залежно від їх економічного розвитку. Для розробки стратегій розвитку підприємств і формування потенційних можливостей їх реалізації в роботі запропоновано авторську модель динамічного розвитку підприємства.

Розроблено систему заходів в організаційній взаємодії: рівня економічного розвитку підприємств, зони ризику, стратегії, механізми та потенціал реалізації стратегій.

Акцент зроблено на пошуки резервів внутрішньосистемного характеру, на власні можливості самих підприємств з раціональним поєднанням державного протекціонізму.

У дисертаційній роботі для прийняття обґрунтованих рішень щодо визначення зони ризику проведено поглиблені розрахунки та обґрунтовано кількісні параметри точки беззбитковості для основних видів продукції рослинництва та тваринництва 1 - 3 груп підприємств з урахуванням запроваджувальної системи технологій, нормативної урожайності та диференційованих цін. Визначені рівняння регресії (озимої пшениці, цукровому буряку, м'ясу великої рогатої худоби та молоку).

Запропоновано при формуванні потенціалу підприємств враховувати такі типи реакції підприємств: приростний, конкурентний, інноваційний, підприємницький, стратегічного спрямування та критерії оцінки згідно: цільової спрямованості, способу розвитку, реакції підприємств, швидкості змін, методів визначення розвитку, головної цілі підприємства, вимог до формування потенціалу, поведінки в конкурентному середовищі, цільової спрямованості системи управління потенціалом. Розроблено модель та технологію формування результативної системи управління потенціалом, які подано в дисертаційній роботі. Обґрунтовано методологічний підхід щодо формування результативної системи управління потенціалом з урахуванням типів реакції підприємницьких структур згідно з обраними нами критеріями оцінки.

Розроблено систему заходів зміцнення потенціалу підприємств шляхом формування в них конкурентних переваг через: подальшу реструктуризацію господарюючих структур (укрупнення, створення кооперативів, інтегровані формування); впровадження прогресивних структур і систем управління; раціональну виробничу структуру; ефективні механізми управління; потенціал управлінської команди.



ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є узагальнення теоретичних положень та розробка методологічних підходів до формування результативної системи управління потенціалом підприємств у контексті їх стратегічного розвитку. Основні наукові та прикладні результати полягають в наступному:

1. Потенціал організації розглядається як здатність системи менеджменту та організації як відкритої соціально-економічної системи упереджувально формувати збалансований комплекс можливостей (конкурентних переваг) щодо задоволення потреб споживачів і виконання зобов'язань перед суб'єктами за інтересами згідно з обраними сегментами ринку та забезпечення сталого стратегічного розвитку суб'єктів діяльності, їх конкурентоспроможності, здатності завчасної адаптації до змін у зовнішньому середовищі.

2. Управління потенціалом розглядається як синтез інноваційної моделі забезпечення динамічного сталого соціально-економічного розвитку підприємств через концепцію досконалості та упереджувальну адаптацію до змін у зовнішньому середовищі здатності забезпечувати синергетичний ефект організаційної системи

3. Запропонований варіант виділення класифікаційних ознак для формування блочно-модульних груп для систематизації видів потенціалу покладено в основу обґрунтування критеріїв і показників оцінки останніх з використанням системно-комплексного підходу.

4. Розроблені концептуально-методологічні підходи до формування системи управління стратегічним потенціалом підприємств як цілісності та модель динамічного її розвитку й управління нею сприятимуть підвищенню ефективності управління організацією.

5. Аналітичне осмислення сформованої інформації дає підстави стверджувати, що в досліджуваних сільськогосподарських підприємствах їх потенціал знаходиться на рівні 0,3 - 0,4 при нормативному понад 0,7 і в комплексі з неефективною системою управління потенціалом і організацією не сприяє забезпеченню їх сталого динамічного розвитку.

6. Запропонований інструментарій оцінки управлінського та інших потенціа- лів через організаційний клімат, тип управлінського профілю, прогресивність техно- логій та системи машин у поєднанні з ефективністю управлінських рішень і резуль- тативностю управлінської команди дозволяє виявити сильні сторони, можливості, конкурентні переваги підприємств, їх слабкі сторони й загрози з боку зовнішнього конкурентного середовища та обґрунтувати стратегії і систему заходів щодо забез- печення конкурентоспроможності підприємницьких структур та їх динамічного роз- витку.

7. Встановлені кореляційні залежності результативних показників від сукупності факторів впливу дозволять обґрунтовувати управлінські рішення, визначати рівень їхньої ефективності й управляти факторами як потенційними можливостями і складовою конкурентоспроможного стратегічного потенціалу.

8. Обґрунтований портфель стратегій з урахуванням зон ризику і рівнів економічного розвитку підприємств є основною передумовою формування потенціалу системи та механізмів реалізації стратегії і в своїй єдності та організаційній взаємодії - основу створення результативної системи управління організацією та потенціалом.

9. Запропоновані методичні підходи щодо визначення граничних обсягів виробництва сільськогосподарської продукції із застосуванням як ощадливих, так і інтенсивних технологій з різним рівнем прогресивності машин залежно від економічного стану підприємств сприятимуть мінімізації витрат, максимальному використанню внутрішніх можливостей при реалізації обраних стратегій, підвищенню рівня конкрентоздатності підприємств і конкурентоспроможності потенціалу.

10. Розроблена система критеріїв і показників оцінки потенціалу за основними його видами сприятимуть підвищенню якості моніторингової й діагностичної діяльності, а також результативності систем управління потенціалом.

11. Запропонований алгоритм формування результативної системи управління потенціалом та її оцінки дає змогу збалансувати потенціал організації за кількісними і якісними параметрами, враховувати цільову спрямованість діяльності, стратегії розвитку й забезпечувати синергетичний ефект системи.

12. Нарощування потенціалу підприємств адекватного їх стратегічному роз- витку запропоновано здійснювати через подальшу реструктуризацію шляхом укруп- нення господарюючих структур на принципах інтеграції та впровадження прогре- сивних структур і систем управління.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Гудзинський О. Д., Судомир С. М. Методологічні аспекти формування потенціалу, адекватного стратегічному їх розвитку підприємств / Гудзинський О. Д., Судомир С. М. // Вісник аграрної науки Причорномор'я. Миколаїв. - 2007. - Вип. 1(39). - С. 11-15 (Особистий внесок: визначені цільова спрямованість наукового підходу та критерії результативності, а також методологічний підхід до формування управління потенціалом як системи).

2. Судомир С. М. Практика формування системи управління стратегічним потенціалом підприємств / С.М.Судомир // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв. - 2007. Спец. випуск 3(42). - С. 267- 269.

3. СудомирС. М. Методологічні аспекти формування результа-тивної системи управління стратегічним потенціалом підприємств / С. М. Судомир // Агроінком. - 2007. - № 5-6. - С.59-63.

...