Зміст економічної оцінки природних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ Український державний хіміко-технологічний університет

Кафедра економіки промисловості та організації виробництва

Реферат на тему:

Зміст економічної оцінки природних ресурсів

Виконав

Федулова С.О.

Дніпропетровськ

1. Економічна оцінка природних ресурсів

Економічна оцінка природних ресурсів - це грошовий вираз на-родногосподарської цінності натуральних благ, який визначається шляхом виміру ефективності їх відтворення (охорони і відновлювання екологічних систем експлуатації і переробки природної сировини). Застосування оцінки ресурсів обумовлено необхідністю обліку впливу природного фактора на підвищення ефективності суспільного виробництва, удосконалення його галузевої і територіальної структур, стимулювання відновлювання раціонального використання і охорони природних ресурсів, обмежених як у часі, так і у просторі. Таким чином, економічна оцінка природних ресурсів виконує дві основні функції: облікову (природні ресурси як національне багатство, фактор економії суспільної праці, особливий виробничий фонд) і стимулюючу (плата за експлуатацію різноякісних ресурсів, їх наявність, плата за виключення природних ресурсів з народногосподарського обігу або відшкодування збитку за його нераціональне використання і ін.).

Функції економічної оцінки природних ресурсів тісно пов'язані між собою і в цілому орієнтують господарський механізм на раціональне використання.

У наш час існують дві основні концепції оцінки природних ресурсів: затратна, в основі якої лежать витрати на освоєння природних ресурсів, та рентна, яка базується на обчислюванні народногосподарського ефекту ресурсів у вигляді диференціальної ренти.

Відповідно до витратної концепції базою оцінки служать вкладення праці і засобів у відновлення ресурсів. Якість природних благ при такому підході до оцінки виступає як додатковий фактор міри цінності.

Економічна оцінка природних умов і природних ресурсів належить до числа понять, досить давно займають чільне місце в проблемах сучасної економічної географії. Розгляд даного питання привело до висновку про актуальність більш поглибленої теоретичної та методичної розробки цієї проблеми. У зв'язку з цим постало питання про можливість визначення самого змісту поняття економічної оцінки, з'ясування сутності розкритих його процесів дійсності, встановлення критеріїв. Сам по собі факт природно обумовленої диференціації географічної оболонки, в ціннісному відношенні, нейтральний і не може отримати якусь оцінку незалежно від застосовуваного критерію. При оцінці необхідно застосовувати критерій цінності, що визначається характером відносин її суб'єкта та об'єкта. Економічна оцінка природних ресурсів має на увазі застосування економічних критеріїв, тобто зіставлення властивостей природних факторів з вимогами, що випливають з практичної, господарської діяльності людини.

У регіональній науці найбільш важлива економічна оцінка природних ресурсів. Відповідно із застосуванням такої оцінки визначається якість ресурсу, вигідність або невигідність його використання.

Доступні ресурси можна використовувати в певний період часу на рівні розвитку техніки і технології. Як правило, вони більше економічно ефективних ресурсів - тих, освоєння яких доцільно з економічної точки зору, тобто собівартість видобутку менше ринкової ціни ресурсу. Але запаси економічно ефективних ресурсів здатні дуже швидко змінюватися - залежно від динаміки ринкових цін.

Запаси потенційних ресурсів встановлюються на основі теоретичних розрахунків і включають крім технічно доступних запасів ще й ту частину, яка в даний час з технічної точки зору не можна освоїти.

В якості змісту економічної оцінки природних ресурсів розглядається облік впливу закономірних територіальних відмінностей у природних властивостях цих ресурсів та їх джерел на продуктивність суспільної праці. Нерівномірність просторового розподілу ресурсів робить необхідним також облік відмінностей в обсязі (запаси, площі і т.д.) ресурсів оцінюваних об'єктів.

Критерієм оцінки пропонується вважати порівняльну економічну ефективність використання даного джерела ресурсів або їх територіального поєднання. Відмінності в ефективності виражаються в диференційованих сумарних затратах живої і матеріалізованої праці. Ясно, що цінність того чи іншого виду природних ресурсів визначається народногосподарським ефектом, досягнутим при його використанні. Величина цього ефекту, як і величина необхідних витрат для більшості видів ресурсів територіально диференційована; вона відображає сформовану на кожному етапі територіальну структуру виробництва зі специфічною картиною співвідношення потреби в ресурсах і можливості їх задоволення.

Мінерально-сировинні ресурси, що включають дуже широке (і безперервно розширюється) коло природних речовин мінерального походження, що використовуються для отримання енергії і матеріалів шляхом вилучення і подальшої переробки, належать до числа найважливіших видів природних багатств.

Єдиним об'єктом мінерально-сировинних ресурсів зазвичай служать родовища корисних копалин. До родовищ теоретично відносять такі ділянки земної кори, в яких «в результаті тих або інших геологічних процесів відбулося нагромадження мінеральної речовини, за кількістю, якістю та умовами залягання придатного для промислового використання».

Господарська (промислова) цінність кожного родовища визначається надзвичайно широким колом факторів, які, проте, в більшості геологічних і геолого-економічних робіт зводяться до наступним групам або оцінними параметрами:

1. Масштаб родовища, визначається його сумарними запасами;

2. Якість корисної копалини (речовинний склад і технологічні властивості);

3. Продуктивність основних покладів, що характеризує ступінь зосередження в них запасів корисної копалини;

4. Гірничотехнічні умови експлуатації родовища;

5. Економіка району родовища.

Крім того, пропонується враховувати дефіцитність даного виду ресурсів і його народногосподарське значення. За народногосподарським значенням запаси корисних копалин поділяються на дві групи, що підлягають окремому підрахунку, твердженню й обліку: балансові запаси, використання яких економічно доцільно і які повинні відповідати кондиціям, що встановлюються для підрахунку запасів у надрах; позабалансові запаси, використання яких в даний час по техніко-економічних причин не доцільно, але які надалі можуть стати об'єктом промислового освоєння. Кондиції, на підставі яких проводиться підрозділ на зазначені групи, встановлюються державними органами для кожного родовища на підставі техніко-економічних розрахунків, виходячи з умов експлуатації родовища, кількості запасів, цінності та технологій переробки. Кондиції відображають вимоги промисловості, обгрунтовані техніко-економічними розрахунками. Віднесення запасів корисних копалин до балансових відображає, поряд з чисто технологічними міркуваннями, вимоги економічної ефективності використання родовища і, отже, являє собою по суті етап економічної оцінки ресурсів.

У ринкових умовах, природно, спочатку будуть освоюватися родовища з більш високою вартісною оцінкою, здатні дати велику вигоду.

природокористування екологічний економічний

2. Зміст і показники економічної оцінки природних ресурсів

Економічна оцінка природних ресурсів передбачає вирішення двох взаємопов'язаних завдань: визначення народно-господарської цінності природних багатств у вартісному вираженні і вибір варіантів заходів по оптимальному природокористування в конкретних умовах, максимізує народно-господарську цінність використання природних багатств.

Зміст економічної оцінки природних ресурсів відповідно до народногосподарської ефективністю їх використання полягає в тому, що величина грошової оцінки залежить від приросту економічного ефекту при збільшенні обсягу ресурсу або від зниження її при зменшенні обсягу або погіршенні якісних характеристик природного ресурсу.

В економічній літературі, присвяченій методологічним проблемам економічної оцінки природних ресурсів, розглядається дві різні концепції.

Відповідно до першої концепції вартість продукту визначається суспільно необхідними витратами на його виробництво, тому пропонувалося вартість природних ресурсів оцінювати за затратами праці на їх підготовку і використання. Такий підхід отримав назву витратного методу. Однак подібна оцінка не дозволяє об'єктивно встановити споживчу вартість різних за якістю ресурсів. Наприклад, якщо виходити з даної концепції, сировина з двох родовищ (ділянок) корисних копалин матиме однакову оцінку при рівності витрат на їх відкриття та освоєння, незважаючи на різні якісні характеристики. Очевидно, що краща сировина повинне одержати більш високу вартісну оцінку. В іншому випадку можуть мати місце необгрунтовані результати економічних розрахунків, які не сприятимуть вирішенню найважливішої народно-господарської задачі - різкого поліпшення використання природних багатств країни.

Більш об'єктивна економічна оцінка природних ресурсів на основі диференціальної ренти (друга концепція). Вона дозволяє дати грошову оцінку природним ресурсам відповідно до приносяться ними народно-господарським економічним ефектом. Умови виникнення диференціальної ренти безпосередньо пов'язані з відмінностями в природно-кліматичних умовах господарювання в природовмісних галузях виробництва (обмеженість землі, рівень її родючості, розташування підприємств, умови виробництва у видобувних галузях), а також з наявністю товарно-грошових відносин і дією закону вартості.

У гірничодобувній промисловості синонімом поняття диференціальної ренти є диференціальний гірський дохід, який часто називають гірської рентою. Причинами виникнення диференціального гірського доходу є, по-перше, природні особливості родовища. (Масштаб запасів корисної копалини, вміст корисних компонентів, хімічний і мінеральний склади корисної копалини, його фізичні властивості і текстурні особливості, вміст шкідливих домішок, глибина залягання корисної копалини і ступінь зводнення і т.п.), по-друге, економіко-географічні умови родовища (клімат району, віддаленість від підприємств - споживачів і постачальників, економічний і соціальний розвиток району, енергетичні і транспортні умови, водні ресурси і т.п.).

Різниця в природних і економіко-географічних умовах розробки родовищ призводить до неминучих відмінностей у кінцевих результатах виробництва. При рівних витратах виробничих ресурсів собівартість виробництва одиниці продукції на кращих родовищах буде завжди нижче, а обсяг і якість кінцевої продукції при кращих корисних копалин вище, ніж на середніх і тим більше на гірших родовищах. Звідки випливає, що при використанні корисних копалин кращих родовищ з'являється додатковий прибуток, що і є матеріальною основою диференціального гірського доходу.

За способом утворення розрізняють дві основні форми диференціального гірського доходу - I і II. Диференціальний гірський дохід I утворюється за рахунок використання корисних копалин тих родовищ, які знаходяться в кращих природних і економіко-географічних умовах. Диференціальний гірський дохід II виникає як додатковий різницевий дохід, що утворюється в результаті додаткової витрати виробничих ресурсів при використанні корисної копалини одного й того ж родовища. Він може бути досягнутий за рахунок застосування більш досконалих засобів виробництва, ефективної технології видобутку та переробки мінеральної сировини і т.п.

Диференціальна рента (за якістю і розташуванням) визначається як різниця між цінністю продукції і нормативним рівнем індивідуальних витрат на виробництво даної продукції при використанні оцінюваного ресурсу. Величина її відображає економічний виграш, принесений даними ресурсом, і є його економічною оцінкою.

При визначенні цінності продукції в розрахунках економічних оцінок природних ресурсів рекомендується використовувати показники замикаючих витрат на відповідні види продукції природоексплуатуючих галузей (продукції гірничодобувних галузей, сільськогосподарської продукції тощо). В економічній літературі їх також називають кадастровими цінами.

У загальному вигляді під замикаючими витратами розуміють централізовано встановлюваний норматив гранично допустимих витрат на виробництво даної продукції в народному господарстві для деякого відрізка часу (планового періоду). При цьому рівень замикаючих витрат визначається не середньогалузевими витратами, як при встановленні оптових цін, а витратами так званих замикаючих підприємств, за рахунок яких в розглянутому періоді доцільно покриття народно-господарської потреби в даній продукції природоексплуатуючих галузей.

При економічній оцінці із застосуванням показника диференціальної ренти приймається наступний порядок розрахунків. На першому етапі визначають замикаючі витрати на продукцію галузей, які експлуатують природні ресурси. Потім розраховують власне економічну оцінку природного ресурсу, виходячи із встановлених раніше замикаючих витрат. Для цього проводять оптимізаційні розрахунки на максимум отримання диференційної ренти з даного ресурсу при дотриманні обмежень, що диктуються конкретними умовами його експлуатації.

Поряд з основними грошовими оціночними показниками, що характеризують величину диференціальної ренти, в практиці економічної оцінки природних ресурсів використовують і інші вартісні показники в якості допоміжних (приватних). До них відносяться вартість одержуваної товарної продукції при використанні природного ресурсу, рентабельність виробництва кінцевої продукції, нормативи продуктивності природних ресурсів та ін.

Слід розрізняти кадастрову та перспективну економічну оцінки природних ресурсів.

Об'єктом кадастрової оцінки є всі експлуатовані або підготовлені до експлуатації (господарсько-освоєні) природні ресурси. Результати такої оцінки включаються до відповідних кадастри природних ресурсів і служать підставою для конкретних розрахунків по розвитку і розміщенню природо-експлуатуючих галузей і територіальних комплексів.

Перспективна економічна оцінка природних ресурсів може проводитися вибірково, у міру потреби, при підготовці науково-дослідними і проектними організаціями відповідних планово-проектних рішень.

Рівень І (1 відповідь вірна)

1. Грошовий вираз народногосподарської цінності натуральних благ, який визначається шляхом виміру ефективності їх відтворення, це -

а) екологічна оцінка природних ресурсів; б) фінансова оцінка природних ресурсів; в) економічна оцінка природних ресурсів; г) соціальна оцінка природних ресурсів.

2. Які ресурси можна використовувати в певний період часу на рівні розвитку техніки і технології?

а) нові; б) доступні; в) дорожчі; г) ефективніші.

3. Визначається як різниця між цінністю продукції і нормативним рівнем індивідуальних витрат на виробництво даної продукції при використанні оцінюваного ресурсу

а) диференціальний дохід; б) диференціальна вигода;

в) диференціальна рента; г) диференціальна якість.

4. Всі експлуатовані або підготовлені до експлуатації (господарсько-освоєні) природні ресурси є

а) об'єктом кадастрової оцінки; б) суб'єктом кадастрової оцінки;

в) предметом кадастрової оцінки; г) метою кадастрової оцінки.

Рівень ІІ (2 відповіді вірні)

1. Основні концепції оцінки природних ресурсів:

а) затратна; б) вигода; в) рентна; г) якісна.

2. Критерієм оцінки ресурсів пропонується вважати:

а) екологічну доцільність використання даного джерела;

б) економічну ефективність використання даного джерела;

в) їх територіального поєднання;

г) місцезнаходження.

3. Економічна оцінка природних ресурсів передбачає вирішення завдань:

а) пошук споживача; б) визначення цінності природних багатств; в) обрання методу видобутку; г) використання природних багатств.

4. За способом утворення розрізняють дві основні форми диференціального гірського доходу:

а) диференціальний дохід; б) диференціальна вигода;

в) диференціальна рента; г) диференціальна якість.

Рівень ІІІ (3 відповіді вірні)

1. Господарська цінність кожного родовища визначається параметрами:

а) якість корисної копалини; б) місцезнаходження; в) продуктивність основних покладів; г) кількістю запасів; д) економіка району родовища;

є) економічна вигода.

2. За допомогою економічної оцінки природних ресурсів визначається їх:

а) якість; б) придатність; в) вигідність;

г) невигідність; д) кількість; є) непридатність.

3. Перспективна економічна оцінка природних ресурсів може проводитися:

а) вибірково;

б) у міру потреби;

в) систематично;

г) раз на рік;

д) раз у квартал;

є) при підготовці планово-проектних рішень.

4. Які показники вартості що характеризують величину диференціальної ренти, є допоміжними?

а) диференціальна рента;

б) вартість продукції;

в) рентабельність виробництва;

г) нормативи продуктивності природних ресурсів;

д) диференціальний дохід;

є) диференціальна вигода.

Размещено на Allbest.ru