Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку

1. Власність як основа економічного ладу суспільства

2. Типи та форми власності. Еволюція форм власності

3. Сутність економічної системи, її структура; класифікація економічних систем

1. Власність як основа економічного ладу суспільства

Відносини власності втілюються, насамперед, у певних юридичних нормативних актах. Але власність - це не лише юридична, а й економічна категорія. Причому остання сторона є визначальною. Взаємозв'язок тут такий: економічні відносини - базисні, юридичні - надбудовні.

Власність з економічної точки зору є складною системою господарських відносин, які існують у виробництві. Ця система включає в себе такі групи:

- відносини з приводу привласнення умов виробництва і його

результатів;

- відносини з приводу господарського використання майна;

- економічні форми реалізації відносин власності.

Речовий зміст власності становлять переважно матеріальні блага - предмети природи або продукти людської праці. Проте речі самі по собі - це не власність, так само як золото чи срібло за своєю природою не є грошима. Але власність як економічна категорія, - не річ, а система економічних відносин між людьми з приводу привласнення речей.

Характер цих відносин на різних етапах суспільного розвитку складався неоднаково. Для його характеристики важливо розрізнити типи, форми і види власності.

2. Типи та форми власності. Еволюція форм власності

Історії відомі два основних типи власності - приватна і суспільна. Приватна характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт належать приватним особам. Вони можуть привласнювати продукт як своєї, так і чужої праці. Тому розрізняють приватну власність трудову і нетрудову, що має вирішальне значення для характеристики різних форм приватної власності: дрібнотоварної, рабовласницької, феодальної, приватнокапіталістичної.

Суспільній власності притаманне спільне привласнення засобів виробництва і виробленого продукту. Її можна представити у двох основних видах: як власність народу в цілому і як власність окремих колективів. Реально ж у господарській практиці вона виступає у формах державної і колективної власності.

Прогресивний економічний розвиток завжди передбачає взаємодію цих двох типів власності. Відносини власності виникають і у процесі господарського використання майна, коли власник засобів виробництва сам не веде господарської діяльності. Прикладом цього може бути оренда.

Власність економічно реалізується, коли приносить дохід її суб'єкту. Такий дохід може бути виражений прибутком, або різного роду платежами.

Відносини власності охоплюють всю економічну систему і, природно, обумовлюють відносини з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг

Отже, власність - це ядро системи виробничих відносин, серцевина кожного суспільного способу виробництва, її називають ще основним, визначальним виробничим відношенням.

Власність визначає цілі й мотиви розвитку виробництва. Будь-які докорінні зміни в економічних відносинах мають починатися з відповідних перетворень у відносинах власності. Без цього не можна досягти скільки-небудь істотних зрушень у господарському житті.

Структура відносин власності в Україні за своєю економічною природою і соціально-економічною суттю ще далеко не така, щоб її можна було класифікувати як плюралізм форм власності. У результаті приватизації тут сформувався такий недержавний сектор, який став домінуючим в усіх галузях господарства

По-перше, здійснився перехід від монополії державної власності до утвердження недержавних форм власності.

По-друге, в самій системі відносин власності установлюється органічне поєднання господарської діяльності крупних державних підприємств з дрібнотоварним виробництвом.

По-третє, науково-технічному прогресу неминуче іманентне органічне поєднання крупного і дрібного виробництва, дрібнобуржуазної, корпоративної і державної форм власності.

По-четверте, нагромадження виступає вирішальним чинником інтелектуалізації капіталу: обробка інформації на базі ЕОМ, програмне забезпечення, інжиніринг, консультативний бізнес.

По-п'яте, дрібний бізнес закріплюється також там, де не вимагається крупносерійного виробництва.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою переконливо доводить, що в цивілізованому суспільстві поруч існують різні типи і форми власності, доповнюючи одна одну й урізноманітнюючи та збагачуючи економічне життя.

Ключові галузі економіки в Україні, в тому числі і такі, які формують її інтелектуальний капітал, своєю переважаючою частиною представляють приватний сектор економіки. Отже, приватнокапіталістичні відносини стали пануючими в економіці України.

Згідно з прийнятим Верховною Радою України законодавством про власність та розвитком підприємництва в сучасних умовах формується нова система відносин власності:

Індивідуальна власність громадян:

- особиста власність;

- власність трудового господарства

- власність селянського та особистого підсобного господарства.

Колективна власність:

- власність орендного підприємства;

- власність колективного підприємства;

- власність кооперативу;

- власність акціонерного товариства;

- власність господарських асоціацій (об'єднань;

- власність громадських організацій;

- власність релігійних організацій.

Державна власність:

- загальнодержавна власність

- майно, що становить матеріальну основу суверенітету України й забезпечує її економічний та соціальний розвиток;

- комунальна власність

- майно державних підприємств .

Власність спільних підприємств, іноземних громадян, організацій і держав:

- спільні підприємства у формі акціонерних та інших господарських товариств;

- власність юридичних осіб;

- власність іноземних держав і міжнародних організацій.

Приватна власність.

3. Сутність економічної системи, її структура; класифікація економічних систем

Фундамент соціальної системи складає економічна система. Її елементами (складовими) виступають:продуктивні сили; техніко-економічні та організаційно-економічні відносини; відносини власності; господарський механізм. власність економічний матеріальний суспільство

Економічна система включає різні сфери функціонування, різні рівні господарювання її суб'єктів. Сучасна економічна система не є сукупністю індивідуальних господарств одного рівня, а складною субординованою системою кількох рівнів, що взаємодіють.

Центральне місце в економічній системі належить людині, як основній продуктивній силі суспільства.

Прогрес людського суспільства в історичному ракурсі органічно з'єднаний із становленням та удосконаленням певного типу економічної системи, який обумовлюється панівною формою власності і відповідними соціально-економічними виробничими відносинами.

У своєму історичному розвитку системи проходять ряд етапів - від жорсткого антагонізму до компромісу

Аналіз економічних систем обумовлює необхідність їх класифікації.

1. Залежно від форм економічної діяльності і техніко-економічного укладу:

- замкнуте господарство;

- ремісниче господарство;

- капіталістична економіка;

- колективістська економіка;

- корпоративна економіка.

2. Залежно від зв'язку між виробництвом і споживанням :

- замкнуте, або натуральне господарство;

- міське господарство (з розвинутим ремісничим господарством);

- національне господарство

3. Залежно від рівня техніко-технологічного виробництва:

- доіндустріальне суспільство;

- індустріальна економіка;

- постіндустріальна економіка

- неоіндустріальне суспільство,

Жодна з систем не може існувати і розвиватися, не задовольняючи потреби нації і функціонуючих у цій системі суб'єктів.

У більшості вітчизняних та ряді зарубіжних видань прийнято виділяти три основні типи економічних систем:

- система вільного або чистого ринку;

- система централізовано-планової економіки;

- система змішаної економіки.

Система вільного або чистого ринку (економіка вільного підприємництва) - це така економічна система, в якій рівень державного регулювання економічних процесів є найменшим, а сили вільної конкуренції, ринкового саморегулювання досягають максимального поширення.

Складові та особливості цієї системи:

- приватна власність на інвестиційні ресурси - капітал, землю, засоби виробництва, природні багатства;

- ринковий механізм регулювання макроекономічних процесів, заснований на системі вільної конкуренції;

- вільне підприємництво.

Державне втручання в системі вільного (чистого) ринку обмежується, по суті, двома складниками:

а) захистом приватної власності;

б) формуванням правового середовища шляхом прийняття державою відповідних урядових указів та постанов.

Централізовано-планова економіка

Ця система функціонувала раніше в СРСР, країнах Східної Європи, в деяких азіатських державах.

Характерними рисами централізовано-планової економіки є:

- суспільна (а в реальності державна) власність на всі засоби виробництва і економічні ресурси;

- жорстка централізація в розподілі ресурсів і результатах виробничої діяльності;

- суттєве обмеження або навіть недопущення приватного підприємництва;

- директивне планування, затратне ціноутворення, цільові капіталовкладення тощо.

Реалізація економічних процесів здійснювалася на основі монополії державної власності на засоби виробництва і абсолютизації державної влади..

Сучасна ринкова економічна система

Антиподом централізовано-командній економіці виступає ринкова економіка. Порівняно з попередніми системами ринкова економіка виявилась найбільш гнучкою: вона здатна перебудовуватися, пристосовуватися до змін внутрішніх і зовнішніх умов.

Першим елементом ринкової економіки слід вважати формування приватного сектора і створення умов для вільного підприємництва.

Другий елемент - економічна відокремленість товаровиробників

Третій елемент ринкової економіки - реформування державного сектора, що здійснюється шляхом комерціалізації господарської діяльності; передачі державного майна в оренду трудовим колективам; приватизації державної власності.

Четвертий елемент - формування інфраструктури ринку,

П'ятим важливим елементом ринкової економіки є ціни.

Можна систематизувати основні риси та визначити відмінності системи вільного (чистого) ринку від сучасної ринкової системи.

Система змішаної економіки в сучасних умовах є домінуючою у світі.

Змішана економіка - це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком, так і державою без домінуючої переваги одного з них.

У результаті регулювання економічних процесів виникає система "партнерства" ринку і держави, без домінування одного над іншим.

Економіку сучасної України, якщо виходити із формальних ознак, можна також віднести до змішаної. Їй властиві такі риси:

- поряд із державними існують недержавні підприємства,

- регулювання здійснюється як за допомогою ринкових важелів, так і державою;

- набувають розвитку сучасні форми конкуренції, різні форми підприємництва, ринковий механізм регулюється за участю державного законодавства.

4. Запитання та завдання для обговорення

1. Один з відомих російських економістів домарксистського періоду В.О. Мілютін писав, що предметом політичної економії є не багатство взагалі, а матеріальний добробут людини.

2. Прокоментуйте це положення.

3. Чому необхідно розмежовувати типи, види і форми власності?

4. Ваше ставлення до терміна "соціалізація капіталізму".

5. Прокоментуйте термін "нічия власність".

6. Приватна й суспільна власність: антиподи чи єдність?

7. Розкрийте сутність і структуру економічної системи.

8. Охарактеризуйте основні типи економічних систем. На яких критеріях засновані класифікації економічних систем?

9. У чому полягають особливості сучасної ринкової економіки у порівнянні з системою вільного (чистого) ринку?

10. Зіставте регулюючі функції держави в командно-адміністративній та ринковій економічній системі.

Размещено на Allbest.ru