Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин
Світове господарство, його сутність та історичні етапи розвитку. Форма існування світового господарства, його внутрішній механізм. Найважливіші характеристики економічної інтеграції. Вивезення капіталу у позичковій формі. Міжнародна міграція робочої сили.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | лекция |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.09.2015 |
| Размер файла | 34,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Політична економія
Размещено на http://www.allbest.ru//
204
Размещено на http://www.allbest.ru//
Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин
Світове господарство, його сутність та історичні етапи розвитку
Світове, або всесвітнє, господарство являє собою сукупність національних економік у сфері продуктивних вил і виробничих відносин (міжнародних економічних відносин), які виходять за територіальні межі окремих країн.
Для завершення формування світового господарства потрібна була наявність певних факторів:
завершення епохи географічних відкриттів і
розподіл та закріплення всіх територій землі між певними державами.
Сучасне світове господарство виникло після промислового перевороту, під час переростання капіталізму в його монополістичну стадію.
До середини ХХ ст. світове господарство було розколоте на дві частини: світове капіталістичне і світове соціалістичне господарство. Домінуючі позиції в системі світових економічних зв'язків посіло світове капіталістичне господарство: 9/10 світових економічних зв'язків на початок 90-х рр. припадало на товарообіг в межах капіталістичного господарства. В колишніх соціалістичних країнах вироблялось 1/3 світового національного доходу.
З 60-х рр. в систему світового господарства увійшли країни, що розвиваються. До середини 70-х рр. серед них помітно виділились так звані «нові індустріальні країни» Південно-Східної Азії (перша хвиля -- 4 «малі дракони» : Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг) та Центральної і Латинської Америки (Мексика, Бразилія, Аргентина).
Після розвалу світової соціалістичної системи та розпаду Радянського Союзу в 1989-1991 рр. в основі класифікації країн світу був прийнятий критерій відповідності економіки будь-якої держави принципам ринкового господарювання. Звідси випливає можливість розподілу світового співтовариства на відповідні групи:
країни з розвиненою ринковою економікою (сюди відносять країни, які за сучасною традицією називають промислово розвиненими);
країни із ринковою економікою, яка розвивається (відносять найбільш розвинену частину теперішніх країн, що розвиваються, -- так звані «нові індустріальні країни», та країни з перехідною економікою -- колишні соціалістичні країни);
країни з нерозвиненою ринковою економікою (сучасна категорія «найменш розвинені країни»);
країни із неринковою економікою.
Отже, сучасне світове господарство -- це багатоукладна економіка, яка утворює єдине ціле завдяки зростаючій взаємозалежності держав, що його створюють.
Світовий ринок -- це сукупність товаропотоків, які перетинають національні кордони.
Міжнародне господарство -- це система, яка не є механічною сукупністю елементів, з яких вона складається. Це відносно відособлене організаційне формування, яке має свої, особливі, відмінні від національних (хоч і включають національні) головні елементи, суб'єкти і структурні рівні.
Міжнародні економічні відносини і міжнародний поділ праці
Формою існування розвитку світового господарства, його внутрішнім механізмом є міжнародні економічні відносини (МЕВ).
Міжнародні економічні відносини являють собою систему господарських зв'язків між країнами. Міжнародні економічні відносини складаються з двох елементів: власне міжнародні економічні відносини та механізм їхньої реалізації. Власне МЕВ включають багаторівневий комплекс найбільш типових, характерних визначальних економічних відносин між окремими країнами, регіональними об'єднаннями, окремими підприємствами і корпораціями та їхнє натурально-речове наповнення.
Механізм міжнародних економічних відносин включає правові норми та інструменти (міжнародні економічні договори, угоди, «кодекси», «хартії» тощо), відповідну діяльність міжнародних економічних організацій, спрямовану на досягнення цілей щодо розвитку міжнародних економічних відносин.
Міжнародні економічні відносини є похідними від національних, залежать від них, обумовлюються особливостями національної економічної політики.
Система суб'єктів світового господарства та міжнародних економічних відносин має багаторівневу структуру.
Базовий, первинний рівень являють підприємства, організації, які безпосередньо здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.
Другий рівень представляють органи державної влади, які, проводячи певну зовнішньоекономічну політику, сприяють або обмежують зовнішню діяльність підприємств .
Третій рівень суб'єктів -- регіональні інтеграційні утворення (наприклад, Європейський Союз).
Четвертий рівень -- світові економічні організації (ООН, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі, Світовий банк, Міжнародна організація праці, Міжнародна організація інтелектуальної власності, Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Міжнародна агенція з атомної енергетики (МАГАТЕ), Міжнародний союз електрозв'язку, Світовий поштовий союз тощо), які формують світові вимоги щодо доступу на відповідні ринки та механізм їхнього регулювання.
У світове господарство входять країни за різним рівнем розвитку. До основних параметрів класифікації відносять :
рівень індустріального розвитку (економічний потенціал -- загальний обсяг ВВП, ВВП на душу населення, галузева структура національної економіки, показники ефективності виробництва, показники порівняльної конкурентоспроможності);
структуру економічних відносин (або структуру відносин власності);
рівень і якість життя населення (середньорічні прибутки на душу населення; структура особистих споживчих витрат; розвиненість сфери освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення; тривалість життя та ін.);
участь держави у міжнародному поділі праці (експортна/імпортна квота; структура експорту/імпорту; обсяг закордонних інвестицій та ін.).
Розвиток світового господарства і міжнародних економічних відносин формується на основі міжнародного поділу праці, глибинною закономірністю якого є зростання взаємозв'язку між країнами світу. Процес посилення взаємозв'язку і взаємозалежності між суб'єктами МЕВ та національними господарствами або економіками різних країн отримав назву інтернаціоналізації господарського життя.
Якщо розглянути сутність міжнародного поділу праці (МПП), то найбільш просте визначення цього поняття -- відокремлення видів трудової діяльності з подальшим обміном результатами між країнами. Міжнародний поділ праці -- це вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що спирається на стійку економічно вигідну спеціалізацію окремих держав і веде до взаємного обміну результатами господарської діяльності між ними у певних кількісних і якісних співвідношеннях.
Розвиток міжнародної спеціалізації формує умови для міжнародного кооперування. Міжнародна кооперація -- це процес формування стійких виробничих зв'язків між підприємствами різних країн, у результаті якого здійснюється спільна діяльність по створенню елементів готової продукції.
Глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва і капіталу, приватизації, стратегічних альянсів і лібералізації зовнішньої торгівлі поставили в центр світового економічного розвитку транснаціональні корпорації (ТНК). Якраз ТНК є основним структурним елементом економіки більшості країн, основною силою їхнього розвитку та підвищення ефективності.
ТНК -- це найбільші компанії, які мають (за класифікацією ООН) щорічний оборот не менше 100 млн . дол. США, філії -- не менше, ніж в 6 країнах світу, частку активів за кордоном -- не менше 25%.
Ядро світогосподарської системи складають 500 найбільших ТНК, які мають практично необмежену економічну владу. Сьогодні ТНК контролюють більше 50% світового промислового виробництва, 67% міжнародної торгівлі, більше 80% патентів та ліцензій на нову техніку, технології і ноу-хау та прямих зарубіжних інвестицій. Практично вся торгівля сировиною на світових ринках контролюється ТНК.
Міжнародна економічна інтеграція: сутність ,етапи розвитку
Економічна інтеграція
Якісно новий процес інтернаціоналізації господарського життя, оснований на взаємній адаптації та зближенні економік різних країн, їхньому взаємопристосуванні, називають міжнародною економічною інтеграцією.
Слово «інтеграція» походить від латинських понять «integratio» -- відновлення, поповнення, та «integer» -- цілий, тобто інтеграція означає об'єднання окремих частин у ціле.)
національних політик.
Поняття «міжнародна економічна інтеграція» можна визначити як об'єктивний, усвідомлюваний та направлений процес зближення, взаємопристосування та зрощення національних господарських систем, який має потенціал саморегулювання та розвитку і в основі якого лежить економічний інтерес самостійних господарських суб'єктів та МПП.
Створенню інтеграційних об'єднань сприяли такі умови:
близькість рівнів економічного розвитку та рівня ринкової зрілості економічних систем країн, що інтегруються.
географічна близькість країн, що інтегруються,
спільність економічних та інших проблем, які стоять перед країнами у сферах розвитку, фінансування, регулювання економіки.
До найважливіших характеристик економічної інтеграції можна віднести:
міждержавне регулювання економічних процесів;
поступове формування єдиного регіонального (замість незалежних національних) господарського комплексу із спільною структурою відтворення;
усунення адміністративних і економічних бар'єрів, які перешкоджають вільному руху в межах утворення товарів, капіталів та робочої сили;
зближення внутрішніх економічних умов у державах-членах.
Виділяють такі основні види інтеграційних об'єднань:
зона вільної торгівлі -- зниження та відміна митних бар'єрів у взаємній торгівлі;
митний союз -- вільне переміщення товарів та послуг доповнюється встановленням єдиного мита щодо до третіх країн (до країн, які не є членами об'єднання);
спільний ринок -- ліквідація обмежень між країнами переходить зі сфери торгівлі у виробничу сферу, усуваються бар'єри щодо переміщення робочої сили та капіталу;
економічний союз -- вже досягнуті перелічені заходи доповнюються узгодженням соціально-економічної політики країн-учасниць;
повна інтеграція -- узгодження та проведення спільної валютної, фіскальної, кредитної, соціальної політики тощо.
Міжнародна інтеграція забезпечує ряд вигод для взаємодіючих сторін. Насамперед, це більш широкий доступ до фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, до новітніх технологій у масштабах всього регіону; можливість виробляти продукцію в розрахунку на більш ємний ринок інтеграційного угруповання; сприяння структурній перебудові економіки; привілейовані умови для фірм країн-учасниць щодо захисту їх від конкуренції з боку фірм третіх країн; можливість спільно вирішувати найбільш гострі соціальні проблеми (розвиток відсталих районів, пом'якшення ситуації на ринку праці, удосконалення системи охорони здоров'я і соціального забезпечення); створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. В результаті -- зміцнюється співробітництво в політичній, військовій, соціальній та інших сферах.
Форми міжнародних економічних відносин
До основних форм міжнародних економічних відносин належать (1) зовнішня торгівля, (2) вивезення капіталу та виробниче співробітництво, (3) обмін науково-технічною інформацією, (4) валютно-фінансові відносини, (5) міграція робочої сили.
а) Міжнародна торгівля
Сам термін «зовнішня торгівля» передбачає обмін однієї країни з іншими країнами, який включає оплачуване ввезення та вивезення товарів і послуг. Світовий товарний ринок -- це система обміну товарами і послугами між країнами. Він виступає у вигляді світового експорту та світового імпорту.
Світова торгівля є традиційно найбільш розвиненою формою МЕВ.
Вплив зовнішньої торгівлі на розвиток національної економіки виявляється у її функціях:
доповнення відсутніх елементів національного виробництва - ресурси, якими країна не володіє, чи складна, наукомістка продукція, яку вона поки що не в змозі виробити, тощо;
трансформаційна -- зовнішня торгівля видозмінює структуру ВНП;
ефектостворююча -- максимізація національного доходу за зменшення витрат на його виробництво (вигоди міжнародного поділу праці);
економія від збільшення масштабів виробництва ;
підвищення конкурентоздатності національної продукції
Співвідношення між експортом та імпортом складає торговельний баланс.
Можна виділити фактори, які обумовлюють стабільне і стійке зростання зовнішньої торгівлі. До них відносять:
розвиток міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва в умовах інформаційно-технологічного способу виробництва;
посилення міжнародної інвестиційної діяльності;
НТР, яка сприяє оновленню основного капіталу і створенню нових галузей;
активну діяльність транснаціональних корпорацій;
лібералізацію міжнародної торгівлі, перехід багатьох країн до режиму, що включає відміну кількісних обмежень імпорту і суттєве зниження мита;
розвиток процесів економічної інтеграції;
Торговельна політика держав характеризується протидією двох тенденцій: лібералізації і протекціонізму. Лібералізація -- це полегшення умов зовнішньої торгівлі, що має форму зменшення величини мита, скорочення використання валютних і кількісних обмежень. Протекціонізм -- захист внутрішнього ринку від зовнішньої конкуренції, має форму підвищення мита, введення кількісних та інших (технічних, екологічних) обмежень.
б) Вивезення капіталу і міжнародний кредит.
Інтернаціоналізація господарського життя посилює переміщення між країнами не тільки товарів та послуг, але і капіталів. Вивезення капіталу почало інтенсивно розвиватись із становленням монополістичного капіталізму. Вивезення капіталу -- це вилучення капіталу з обороту однієї країни і введення в обіг в іншій країні в товарній або грошовій формі. Можливість вивезення капіталу зумовлена тим, що більшість країн уже увійшла у світове господарство і пов'язана одна з одною розвиненою мережею транспортних, інформаційних та інших комунікацій.
Вихідна причина вивезення капіталу полягає у його відносному надлишку на національному ринку, тобто у неможливості застосування його з тим рівнем прибутковості, з яким застосовувався раніше. До інших причин вивезення капіталу можна віднести:
прагнення ТНК зменшити виробничі витрати,
вільний доступ до джерел сировини;
розбіжності попиту на капітал з його пропозицією в різних країнах;
можливість монополізації ринку країни ввезення;
наявність митних бар'єрів, які заважають ввезенню товарів;
прагнення до географічної диверсифікації виробництва;
можливість довгострокового (поки існує виробництво) гарантованого отримання прибутку, стабільний економічний розвиток і в цілому сприятливий інвестиційний клімат.
Форми вивезення капіталу
Вивезення капіталу здійснюється в певних формах:
за джерелами походження -- офіційний і приватний
за характером використання -- підприємницький та позичковий. Прямі інвестиції -- це вкладення капіталу у виробничий процес із участю в управлінні підприємством.
Портфельні інвестиції -- вкладення капіталу в цінні папери (акції, облігації).
На сучасному етапі значного поширення набуло створення спільних підприємств, тобто поєднання національних капіталів з іноземними на основі спільного управління, спільного несення ризиків і пайового розподілу прибутку. Особливості вивезення капіталу на сучасному етапі
Посилення ролі держави в процесі вивезення капіталу.
Посилення конкуренції на світовому ринку капіталів.
Зростання значення і частки прямих іноземних інвестицій.
Капіталовкладення в іноземну економіку -- активний засіб стимулювання попиту на вітчизняну продукцію. Основний обмін прямих іноземних інвестицій здійснюється між промислово розвиненими країнами: в структурі експорту капіталу частка розвинених країн складає більше 90%, в імпорті -- більше 60%.
Міжнародний кредит
Вивезення капіталу у позичковій формі здійснюється в основному шляхом надання міжнародних кредитів. Міжнародний кредит можна класифікувати у відповідності до певних критеріїв.
За джерелами розрізняють державний (наданий державними органами) та приватний.
За формою надання -- товарний (у товарній формі) і валютний (у валютній формі). світовий господарство міжнародний економічний
За цільовим призначенням -- зв'язаний (на строго конкретні цілі -- інвестиційні, комерційні, часто у товарній формі) та фінансовий (без жорсткого цільового призначення, як правило, у валютній формі).
За строками -- короткостроковий (до 1 року, як правило, на поповнення обігових коштів). Середньостроковий (1-5 років, як правило, на закупівлю основного обладнання) та довгострокові (більше 5 років, як правило, на нове будівництво)
За видами позичальників -- наданий іноземним державам, окремим корпораціям, приватним підприємствам та ін.
в) Міграція робочої сили
Міжнародна міграція робочої сили -- це переміщення робочої сили за кордони певних територій зі зміною місця проживання або без нього. Міграція робочої сили відображає перерозподіл трудових ресурсів у межах світового господарства. Світовий ринок робочої сили представлений трудовою міграцією.
Причини, що породжують міграцію робочої сили, можна розділити на дві групи: загальні, які визначають тенденції розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин, і специфічні, пов'язані тільки з міграцією. До першої групи причин відносять інтернаціоналізацію господарського життя; нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих країн, структурні зрушення в економіках, пов'язані з НТП, що обумовлює витіснення робітників з одних галузей і виникнення додаткової потреби в робочій силі в інших; економічна політика ТНК, спрямована на концентрацію науковоємних галузей в одних країнах і працеємних -- в інших.
Друга група причин включає в себе:
відмінності в рівні розвитку між країнами,;
нестача робітників певних спеціальностей;
відмінності в країнах в умовах професійного зростання.
Основні форми міграції за напрямками руху -- еміграція (виїзд з країни) та імміграція (в'їзд у країну). Відповідно до рівня кваліфікації -- міграція малокваліфікованої робочої сили і висококваліфікованих спеціалістів. За соціальною структурою -- міграція робітників та службовців (або інтелігенції). Відповідно до строків -- міграція асиміляційна (на постійне місце проживання) і ротаційна (на певний термін). Відповідно до дотримання законодавчих норм -- легальна і нелегальна. За характером регулювання -- вільне переміщення робочої сили та обмежене (на певний термін). Відповідно до напрямків світових міграційних процесів виділяють такі міграційні потоки: з країн, що розвиваються, -- до розвинених країну межах розвинених країн (наприклад, у межах ЄС) ; у межах країн, що розвиваються, (зі слаборозвинених -- до нових індустріальних країн); з постсоціалістичних країн -- до розвинених країн (в основному відплив науково-технічної інтелігенції); у межах постсоціалістичних країн (наприклад, з України -- до Росії).
Міграційна політика -- політика держави у сфері міграції населення і трудових ресурсів. Вона включає два напрямки -- імміграційну та еміграційну політику.
г) Міжнародні валютні відносини.
Міжнародні валютні відносини являють сукупність відносин, пов'язаних із функціонуванням грошей як світових грошей. Валютні відносини реалізуються на національному та міжнародному рівнях -- національні та міжнародна валютні системи.
Перехідною ланкою між національними та міжнародною валютною системами є валютний курс та паритет. Валютний курс -- це співвідношення між валютами окремих країн, або «ціна» валюти даної країни, що виражена у валютах інших країн. Паритет -- це співвідношення між валютами.
Міжнародна валютна система (МВС) являє собою форму організації валютних відносин у межах світового господарства. Основними елементами міжнародної валютної системи виступають:
національні і колективні резервні валюти;
механізм валютних паритетів та курсів;
умови конвертації валют;
режим міжнародних валютних ринків та ін.
Світова валютна система -- глобальна форма організації валютних відносин у межах світового господарства, закріплена багатосторонніми міждержавними угодами, яка регулюється міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями.
Головне завдання міжнародної валютної системи -- регулювання міжнародних розрахунків та валютних ринків для підтримки рівноваги зовнішньоекономічного обміну, стримування інфляції. МВС є одним з найбільш важливих механізмів, який може сприяти розширенню або обмежувати міжнародні економічні відносини.
Еволюція світової валютної системи
Міжнародна валютна система пройшла певний шлях свого розвитку, чотири етапи, які представляють чотири міжнародні валютні системи.
1.Перша система стихійно склалася наприкінці ХХ ст. внаслідок промислової революції та розширення міжнародної торгівлі як система золотого стандарту (Паризька валютна система). За неї валюти певних країн вільно обмінювалися на золото на внутрішніх ринках і за межами країн; Різновидами цього стандарту виступали золотомонетний і золотозливковий.
2.З а угодою, укладеною на Генуезькій конференції (1922 р.), золотомонетний стандарт був замінений золотодевізним стандартом, за яким банкноти розмінювалися не на золото, а на девізи (банкноти країн, які обмінювалися на золото -- фунт стерлінгів та американський долар; векселі, чеки).
Світова економічна криза 1929-1933 рр. нанесла нищівний удар по системі золотодевізного стандарту.
3. В 1944 р. в Бреттон-Вудсі була юридично оформлена нова валютна система, яка отримала назву золотовалютного стандарту. За цією системою за золотом зберігалась тільки функція кінцевих розрахунків між країнами. Бреттон-Вудська система була заснована на гегемонії американського долара, проте вона являє собою важливий етап у розвитку міжнародної валютної системи, оскільки вперше засновується на міждержавній угоді.
4. В 1976 р. в Кінгстоні (Ямайка) на черговій нараді МВФ були визначені основи нової (Ямайської) валютної системи. Основними рисами нової валютної системи були такі:
по-перше, скасовувалась функція золота як міри вартості та основи відліку валютних курсів, золото стає звичайним товаром, який, проте, має особливі функції формування золотих резервів;
по-друге, країнам надавалась можливість вибору режиму валютного курсу.
На сьогодні більшість розрахункових операцій на міжнародному валютному ринку здійснюються у національних валютах промислово розвинених країн, передусім, 2/3 операцій -- у доларах США. Що стосується золота, то його остаточного витіснення зі сфери міжнародних валютних відносин не відбувається внаслідок того, що воно є особливим ліквідним активом і джерелом формування національних резервів.
Відмова від фіксованих валютних курсів і перехід до режиму плаваючих курсів найбільшою мірою відповідає динамічному характеру сучасної світової економіки, яка швидко розвивається і змінюється.
Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство
Для національної економіки надзвичайно важливим є те, що міжнародний поділ праці дозволяє розширювати обсяги виробництва, досягати більшої ефективності, економлячи на витратах і підвищуючи продуктивність праці. Економіка, яка перебуває у стані економічної трансформації, повинна виконати двоєдине завдання:
здійснити реструктуризацію національної економічної системи із урахуванням внутрішніх можливостей і
одночасно вийти на світові ринки на основі використання потенційних конкурентних переваг.
Формування сучасного зовнішнього сектора України припадає на період, коли світові ринки вже в основному поділені між основними суб'єктами світогосподарської діяльності -- державами і транснаціональними корпораціями. Визначальним для орієнтації процесу входження економіки України на міжнародні ринки є розвиток процесів інтернаціоналізації у світовому господарстві.
Дуже велике значення для входження у світове господарство має врахування сучасних тенденцій створення високоінтегрованих економічних об'єднань. Сучасна світова система представлена трьома основними інтеграційними групами: Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) і Азіатсько-тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС). Україна у формуванні свого зовнішнього сектора повинна виходити як з наявності міжнародних коопераційних полюсів, так і з особливостей їхньої політики. Вирішення питання про входження у світовий економічний простір вимагає від України чіткого визначення стратегічних і такичних інтеграційних цілей.
Отже, для прискорення процесу входження України у світогос-подарський простір необхідно брати до уваги такі обставини:
основними орієнтирами українських товаровиробників мають бути технологічні фактори, світові норми та динаміка ємності ринку.
необхідною умовою сучасного ефективного виробництва стала вибірковість -- наближення потужностей підприємства, технічного оснащення та серійності до світових критеріїв оптимальності (орієнтація не на масове виробництво, а на конкретного споживача).
внаслідок інтернаціоналізації продуктивних сил відпадає необхідність у створенні в країнах максимально галузево розгалуженої системи, включаючи підприємства з повним технологічним циклом;
тенденції розвитку світового товарного ринку пов'язані із розширенням його меж, зростанням потреб та зміною їх структури, що привело до більш динамічного оновлення товарної номенклатури. Крім того, жодна країна сьогодні не може довго залишатись монополістом навіть у виробництві передової технології;
роль традиційних факторів МПП (природних ресурсів, географічного положення, виробничого досвіду) значно зменшилась у порівнянні з факторами, що визначаються науково-технічним прогресом (технологія, наукові розробки, висококваліфікована робоча сила, банки, розвинута виробнича інфраструктура).
Інтеграція України у світове господарство у постсоціалістичний період залежить від трансформаційних процесів, які будуть сприяти конкурентоспроможності національних суб'єктів на зовнішніх ринках. Тобто процеси формування нового зовнішнього сектора є невід'ємною частиною формування національного ринкового середовища.
До природно-географічних факторів, які визначають можливості України у міжнародній спеціалізації, можна віднести: територія площею 603,7 тис. км2, яка розташована в центрі Європи (приблизно дорівнює території Франції та Швейцарії),. Україна має великі запаси корисних копалин і дуже вигідне поєднання сировинних родовищ: вугілля, залізні та марганцеві руди, сірка, ртуть, титан, уран, мінеральні солі.
У той же час розвиток економіки значною мірою залежить від імпортних поставок інших паливно-енергетичних, мінеральних, лісових та інших видів сировини, а наявні ресурси не завжди використовуються найбільш ефективно виходячи з існуючих технологій.
Економічні проблеми, отримані у спадок
Можна виділити такі основні негативні риси економічної системи України, які найбільшою мірою впливають сьогодні на зовнішньоекономічну сферу. Це державний монополізм, невизначеність напрямків структурної перебудови економіки, нерозвиненість ринкової інфраструктури, розвиток військово-промислового комплексу.
З погляду ринкової організації економічна система України ха-рактеризується і до цього часу високим рівнем монополізації, яка залишилась від соціалістичної системи.
Відсутність активної антимонопольної політики приводить до деформації як економіки в цілому, так і зовнішньоекономічного сектора, який формується без урахування загальнодержавних інтересів.
У цілому економіка України ще підтримує застарілі пропорції, відчуваючи тиск неринкових структур. Потенціал економіки, як і раніше, формують галузі важкої промисловості. Все ще зберігається велика частка морально застарілого обладнання.
Негативні тенденції щодо надто повільної перебудови структури економіки посилюються недостатнім рівнем розвитку ринкової інфраструктури, передусім, фінансової -- слабкість фінансового ринку стримує можливості переливу капіталів між галузями.
Ще однією проблемою був розвиток військово-промислового комплексу: На сьогодні Україна входить в десятку найбільших світових постачальників зброї.
Значні ресурси для розширення випуску конкурентоспроможної на світових ринках продукції знаходяться у сфері конверсії потужних і добре технічно оснащених підприємств військово-промислового комплексу (ВПК).
Ключовим поточним завданням є вивірена в часі та в галузевих пріоритетах точкова підтримка найважливіших видів технологічних та експортних виробництв.
Набуті порівняльні переваги України на світовому ринку
У цілому на кінець ХХ ст. порівняльні переваги України на світовому ринку неоднорідні. Природні переваги є значними: вигідне географічне положення, значні запаси корисних копалин та їх зручне розміщення, висока родючість сільськогосподарських угідь, достатня чисельність робочої сили.
Проте набуті переваги не можна охарактеризувати як високі. Якщо розглядати працю, то в умовах науково-технічного відставання України від світових стандартів фаховий рівень національної робочої сили теж відстає, а кадровий потенціал, який залишився з радянських часів, значною мірою був втрачений у період трансформаційної кризи.
Забезпеченість фактором капіталу теж не відповідає світовим вимогам. Нестача інвестиційних коштів -- головна перешкода розвиткові науки і технологій.
Починаючи з 90-х і до вступу в СОТ в 2008 р. Україна провела значну роботу щодо пристосування свого механізму митного регулювання до вимог СОТ. Зокрема, було визнано мито як основний регулятор зовнішньої торгівлі і необхідність зменшення інших засобів регулювання. Крім мит, в Україні використовуються нетарифні інструменти регулювання зовнішньоекономічної діяльності. До основних з них належать ліцензування та квотування.
Ще одним важливим інструментом державного впливу розвитку зовнішньоторговельних зв'язків є надання кредитів та субсидій. Кредитування експортно-імпортних операцій, великих будівельних проектів є невід'ємною частиною міжнародної ділової практики, що прискорює процес кругообігу капіталу.
На сьогодні в Україні ще не діє цілеспрямована програма (політика) стосовно розвитку перспективних експортних виробництв та підтримки національних експортерів, яка поєднує економічні (податкові, цінові), фінансові (надання кредитів, фінансової допомоги малим підприємствам тощо), валютні, організаційні методи та інструменти.
Розвиток нової міжнародної спеціалізації потребує активної зо-внішньоекономічної політики держави, спрямованої на підтримку національних товаровиробників на світових ринках. Вона має бути на тільки фінансова, але й інформаційна -- надання інформації про основні тенденції розвитку світових та регіональних товарних ринків, основних суб'єктів на них.
Реальним в Україні є формування національних високотехнічних експортоорієнтованих виробництв.
Однією з найбільш поширених форм вкладення прямих іноземних інвестицій в економіку України є створення спільних підприємств .
До поточних короткострокових завдань можна віднести:
ліквідацію дефіциту на споживчому ринку товарів та послуг України;
збільшення високооплачуваних робочих місць;
- іноземної валюти та за її рахунок розширення експорту. До завдань перспективного характеру можна віднести:
отримання передових технологій, ноу-хау;
надання інвестицій у галузі, що гостро потребують інвестиційних вкладень;
отримання новітніх управлінських технологій;
підвищення рівня кваліфікацій робітників;
підвищення якості та конкурентоспроможності продукції;
розвиток експортноорієнтованого сектора економіки України;
На сьогодні не отримано значного соціально-економічного досвіду від діяльності СП і в інших напрямках. Шляхом створення спільних підприємств передбачалося отримати доступ до новітньої техніки, технології та менеджменту. Проте обсяги новітніх знань досить скромні та істотно не впливають на рівень технологічного розвитку країни. Реалізуючи свою продукцію за кордоном, спільні підприємства поки що не прагнуть отриманий прибуток інвестувати в економіку України, а найчастіше залишають його на рахунках в іноземних банках.
Для розвитку науково-технічної та науково-виробничої сфери в Україні необхідно:
Необхідне прийняття реально діючої Державної програми розвитку, яка б передбачала як один з напрямків міжнародне співробітництво в галузі науки, освіти й новітніх технологій, що забезпечувалося б відповідною системою угод.
Запитання та завдання для обговорення
Що стало причиною завершення процесу формування світового господарства саме на межі ХІХ-ХХ ст.? Які етапи пройшло світове господарство у своєму розвитку?
У чому проявляється інтернаціоналізація господарського життя в сучасних умовах?
Які основні тенденції зміни товарної та географічної структури світового товарообігу?
Що є основними причинами та формами вивезення капіталу?
У чому виявляються основні тенденції вивезення капіталу та прямих інвестицій у сучасних умовах?
Які основні причини міжнародної міграції робочої сили?
У чому полягають соціально-економічні наслідки міжнародної міграції робочої сили?
Чим викликана необхідність інтеграції економіки України у світове господарство?
У чому проявляються особливості створення зовнішньоекономічного сектора в трансформаційних економіках?
Які міжнародні умови формування зовнішньоекономічного сектора в Україні?
У чому проявляються природні порівняльні переваги України?
Які економічні проблеми отримала у спадок Україна від СРСР?
З яких факторів слід виходити, аналізуючи набуті порівняльні переваги України?
У чому суть механізму зовнішньоекономічних зв'язків та зовнішньоекономічної політики України?
Проаналізуйте основні форми зовнішньоекономічних відносин України?
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сутність, умови виникнення, специфіка, форми товарного господарства. Історія переростання товарно-грошового господарства у товарно-кредитне. Сучасні проблеми розвитку ринкового господарства в Україні в умовах транспортаційного періоду розвитку економіки.
курсовая работа [82,2 K], добавлен 13.07.2014Світова економіка: структура та загальні тенденції формування. Система економічних відносин. Показники рівня економічного розвитку. Етапи розвитку світового господарства. Колоніальна система. Риси нової моделі економіки. Міжнародний обмін товарів.
лекция [133,8 K], добавлен 13.07.2008Характеристика програми, як принципу діяльності економічних агентів. Аналіз інституціональних форм інтеграції у світове господарство: європейська інтеграція в формі Європейського Союзу. Етапи інтеграційного процесу й основні типи інтеграційних об'єднань.
контрольная работа [31,6 K], добавлен 29.04.2010Міжнародний поділ праці та формування світового господарства. Зовнішнє економічне оточення України. Проблеми та перспективи входження України в світове співтовариство. Моніторінг економічних показників.
курсовая работа [69,5 K], добавлен 15.07.2007Загальнолюдські соціально-економічні цінності і розвиток економічних зв`язків. Господарство як економічна категорія. Особливості дії економічних законів та закономірностей. Структура господарства та його суперечності. Глобалізація світової економіки.
реферат [43,6 K], добавлен 24.05.2008Вивчення сутності світового господарства та його структури. Розгляд функцій та форм міжнародного поділу праці. Аналіз основних показників участі України у світовому господарстві. Вплив фінансової кризи на місце України в системі міжнародних відносин.
курсовая работа [640,0 K], добавлен 05.02.2015Участь України в процесах світової економічної інтеграції. Економічні наслідки вступу країни до торгово-економічних інтеграційних об’єднань. Стратегічні напрямки інтеграції України у світове господарство - зовнішні чинники та внутрішні передумови.
курсовая работа [100,7 K], добавлен 28.04.2008Історичні етапи розвитку економічної думки. Економічні закони, принципи та категорії. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Сутність та типи економічних систем. Форми організації суспільного виробництва. Грошовий обіг та його закони.
курс лекций [197,0 K], добавлен 10.11.2010Особливості взаємозв'язку ринків ресурсів та продуктів. Домашні господарства як основні суб'єкти ринкової економіки. Специфіка ринків товарів, послуг, факторів виробництва (землі, капіталу, праці), їх визначальні характеристики та умови існування.
реферат [19,9 K], добавлен 30.11.2010Поняття міграції робочої сили, її сутність і особливості, основні причини виникнення та розвитку. Місце України в міжнародному русі трудових ресурсів, приблизна кількість заробітчан. Проблеми міграції робочої сили, пропозиції щодо її розв’язання.
курсовая работа [50,5 K], добавлен 06.04.2009Сутність нагромадження капіталу як економічної категорії, його основні форми та фактори. Способи та методи нагромадження капіталу, його роль і значення в економіці держави. Особливості та характеристика етапів процесу нагромадження капіталу в Україні.
курсовая работа [52,7 K], добавлен 11.11.2009Поняття та еволюція ринку. Його структура та механізм дії. Модель та інструментарій фінансового ринку України. Відродження економіки країни за його допомогою. Ринок інновацій та науково-технічних розробок. Проблеми та перспективи його розвитку.
дипломная работа [413,2 K], добавлен 29.04.2009Сутність, функції ринку робочої сили та соціально-економічні закономірності його формування. Шляхи та резерви підвищення використання трудових ресурсів. Оцінка рівня зайнятості населення. Аналіз показників механізму державного регулювання ринку праці.
реферат [180,2 K], добавлен 16.04.2016Форми господарства в первісному суспільстві. Ґенеза господарських форм у ранніх цивілізаціях країн Стародавнього Сходу: Месопотамська цивілізація, закони Хамурапі, розвиток господарства в Давньому Єгипті. Економічні погляди П. Буагільбера, М. Алле.
реферат [35,8 K], добавлен 15.01.2012Сутність і поняття капіталу в сучасній економічній літературі. Поняття і форми міжнародного руху капіталу, його масштаби, динаміка, географія. Національний капітал України: оцінки і тенденції. Вдосконалення соціально-економічних основ людського капіталу.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 23.09.2011Загальна характеристика житлово-комунального господарства. Механізм формування фінансових ресурсів для розвитку ЖКГ. Система формування тарифів на житлово–комунальні послуги. Концепція розвитку та реформування ЖКГ у Запорізькому регіоні, його структура.
курсовая работа [57,7 K], добавлен 02.12.2013Сутність підходів до вивчення економічної діяльності держави в сучасному суспільстві, теорія П. Самуельсона. Систематизація відмінностей у розвитку державної власності Л. Рейнолдса. Моделі функціонування державної власності, географія їх розповсюдження.
реферат [582,5 K], добавлен 06.04.2009Сутність ринку. Ознаки ринку і умови його функціонування. Інфраструктура ринкового господарства та механізм функціонування ринку. Механізм функціонування ринку. Ринкова інфраструктура України в сучасних умовах. Задачі розвитку міжбіржової торгівлі.
курсовая работа [139,4 K], добавлен 03.06.2007Важливість економічної категорії "робоча сила". Поняття трудових ресурсів і трудового потенціалу. Робоча сила в теорії Карла Маркса. Критика марксистського підходу. Сучасне визначення робочої сили – людський капітал. Виникнення теорії людського капіталу.
контрольная работа [27,7 K], добавлен 20.10.2010Теорії заробітної плати: фонду, граничної продуктивності, змінюваної форми вартості робочої сили. Економічні закони як механізм регулювання розподільчих відносин. Контроль за додержанням законодавства про працю. Взаємозалежність оплати праці та мотивації.
курсовая работа [69,6 K], добавлен 02.03.2014
