Сегментування ринку дитячого харчування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сегменти ринку дитячого харчування

2. Конкурентоспроможність української продукції та зарубіжні виробники

3. Виробництво

4. Імпорт та експорт

5. Проблеми та перспективи

Висновки

Список використаної літератури та джерел

Вступ

Значення розвитку підприємств дитячого харчування в Україні обумовлене підвищенням рівня народжуваності в перспективі, незадоволеною потребою в продуктах дитячого харчування при зростаючому попиті на них та посиленням інтервенції іноземних виробників. Перспективність та привабливість розвитку підприємств дитячого харчування в Україні зумовлюються соціальною значимістю та можливостями значного зростання обсягів виробництва та реалізації за рахунок розширення контингенту споживачів та освоєння нових сегментів ринку. У зв'язку з цим виникає необхідність пошуку можливих форм та напрямів розвитку підприємств галузі дитячого харчування в розрізі окремих складових ринку: сумішей на молочній основі, рідких молочних продуктів, каш, продукції в банках та лікувально-профілактичного призначення.

Існуюча в Україні державна політика в недостатній мірі стимулює розвиток підприємств-виробників дитячого харчування і не забезпечує комплексної системи управління та підтримки підприємств галузі. У зв'язку з цим виникла необхідність розробки нових підходів щодо перспективного розвитку підприємств досліджуваної галузі з урахуванням необхідності посилення державного регулювання.

Науково-теоретичну основу для проведення маркетингових досліджень заклали у своїх працях такі видатні західні вчені, як Котлер Ф., Портер М., Ламбен Жан-Жак, Маккей Х., Пітерс Т., Енджел Дж. та ін., а також такі російські та вітчизняні вчені, як Азоєв Г.Л., Гаркавенко С.С., Герасимчук В.Г., Голубков Є.П., Долінська М.Г., Єгоров А.Ю., Солов'йов І.А., Старостіна А.О., Кубишина Н.С. та ін. Економічні проблеми функціонування підприємств харчової промисловості України та її окремих галузей висвітлені в наукових працях Азарян О.М., Мостенської Т.Л., Заїнчковського А.О., Сичевського М.П., Сологуб О.П., Крисанова Д.Ф., Дейнеко Л.В., Кубишиної Н.С., Слободян Н.Г. За роки незалежності проблема розвитку галузі дитячого харчування знайшла своє відображення в дисертаційних роботах таких науковців, як: Говорушко Т.А., Юрик Я.І., Яцунь О.М., Медведенко О.В. Праці були присвячені проблемам визначення потреби в продуктах дитячого харчування, співвідношення попиту та пропозиції на ці продукти, перспективам розвитку галузі. Але в цих роботах не знайшли відображення питання проведення маркетингових досліджень. Для вивчення ситуації на ринку дитячого харчування необхідно застосовувати комплексну методику дослідження, що враховує соціальну спрямованість галузі, швидку зміну факторів мікро-маркетингового середовища та вимагає державного втручання.

1. Сегменти ринку дитячого харчування

Виокремлення ринкових сегментів ринку доцільно проводити на основі класифікації за видами продукції: укрупнені групи - «продукція для дітей до 1-го року життя» та «після 1-го року», в рамках укрупнених груп виділяються підгрупи на основі класифікації «продукти на молочній основі» та «немолочні» [1].

Згідно проведених досліджень ринку дитячого харчування, його можна поділити на 3 основні сегменти. Найбільший з них - це продукти на молочній основі (замінники грудного молока), які використовуються для годування немовлят в перші 6 місяців життя. Згідно здійсненої оцінки, даний сегмент дорівнює 65% загального обсягу продажу. Другий сегмент - банкова продукція (пюре, соки, овочеві та м`ясні консерви) складає 20%. Третій сегмент - сухі сніданки (у вигляді пластівців,сухариків) займає 10%, 5%- інше.

Значний внесок в розвиток індустрії дитячого харчування здійснила розробка технології виробництва сухих сумішей на основі знежиреного молока та злаків, але рентабельність виробництва цієї групи продукції досить низька, що уповільнює інтерес до неї збоку виробників [2].

Найзначніший сегмент ринку (перший) - продукти-замінники грудного молока, на які приходиться майже 2/3 всього обсягу продажу дитячого харчування в світі, відповідно можна поділити на 4 групи: продукція для дітей віком від 0 до 6 місяців (80%), від 6 місяців до 1-го року (10%), спеціальні продукти дитячого харчування (7%); продукти для дітей від 1 до 3-х років (3%). Продукти на молочній основі випускаються у вигляді сухого молока, рідкого концентрату та готової до вживання суміші. Показник споживання замінників грудного молока змінюється залежно від регіонів світу. Наприклад, 75% - у Північній Америці та 80% - в Азії і лише 41% - у Східній Європі. Найбільші виробники сухих молочних сумішей та каш на ринку України - вітчизняні: ВАТ «Хорольський молочноконсервний комбінат дитячого харчування» (Полтавська обл.), ВАТ «Балтський молочноконсервний комбінат дитячого харчування» (Одеська обл.). У цьому сегменті ринкова частка продукції вітчизняних виробників - 55 - 60% у фізичному вираженні та 20- 25% у грошовому.

Другий за значимістю сегмент - банкова продукція (пюре, соки, овочеві та м`ясні консерви) найбільші обсяги продажу має в Європі, а в країнах, що розвиваються, традиційно домінують продукти домашнього приготування. Рівень споживання продукції третього сегменту - сухих сумішей (у вигляді пластівців, сухариків, сумішей злаків, заморожених висушених круп) є високим в Європі, а також в Азії та залежить від ступеню «натуральності». Значно відрізняються показники обсягів продажу дитячого харчування розвинених країн та країн, що розвиваються. Так, дитячим населенням (від 0 до 3 років) розвинених країн, питома вага якого в загальній чисельності немовлят складає лише 11%, у 2009 р., було спожито продукції дитячого харчування на суму 11 млрд євро (60% ринку). «Bristol-Myers», «Abbott Laboratories», «Novartis» є найбільшими виробниками на ринку Північної Америки, де займають 70%. У той же час 50% Європейського ринку поділяють «Numico», «Heinz» та «Nestle». В Азії, Латинській Америці та Африці 35% продажів належить компанії Nestle. Найвідоміший світовий бренд дитячого харчування - «Bristol Myers Squibb Enfamil». Компанії «Nestle» належить найбільша кількість регіональних та національних брендів (в рамках торгової марки «Nestle»), найзначнішим з яких є «Nan». Отже, розвинені країни (11% дитячого населення світу - від 0 до 3-х років) споживають 60% продукції. Для порівняння, на Індію та Китай (34% немовлят в світі) припадає лише 8% світового продажу. Майже 33% світових продажів відбувається в Північній Америці, де у 2009 р. було спожито продукції дитячого харчування на 5,8 млрд євро. У регіоні діють три основні виробники: «Bristol-Myers», «Abbott Laboratories» та «Novartis», які разом здійснюють 70% світового продажу [7].

Визначена ринкова частка продукції вітчизняних виробників формується також за рахунок її споживання у спортивному харчуванні та інших цілях [3].

2. Конкурентоспроможність української продукції та зарубіжні виробники

Привабливість ринкового сегменту значною мірою залежить й від рівня конкуренції на ньому. Конкурентоспроможність продукції є однією з обов'язкових умов виживання [4]. Жорстку конкуренцію вітчизняній продукції складають як провідні закордонні фірми, так і з близького зарубіжжя. Здійснивши аналіз даних щодо виробництва продукції різних видів та потреби в них, було проаналізовано рівень задоволення потреб окремих сегментів ринку і насамперед тих, що виготовляються на основі коров'ячого молока. Встановлено, що задоволення потреби у сухих адаптованих сумішей становить 65%, рідких та пастоподібних молочних продуктах - 1,2 %.

В перспективі кращий спосіб вирішення питання задоволення споживачів - організація промислового випуску рідких / пастоподібних молочних продуктів. Основна причина - в необхідності розташування підприємств за територіальною ознакою; короткий граничний термін реалізації даного виду продукції, тому іноземні аналоги в сегменті для дітей віком до 1-го року практично відсутні; можливість розвитку аналогічного виду діяльності по всій території України; постійна збалансованість вітамінного та мінерального складу продукції згідно рецептури; відсутність впливу якості води на готовий продукт та відхилення від точного дозування; як правило, не використовується сухе молоко; стерильність упаковки.

Вітчизняний регіональний виробник буде володіти абсолютною конкурентною перевагою і на даному етапі має високий потенціал щодо забезпечення потреб внутрішнього ринку.

Запровадження ефективної маркетингової програми виходу продуктів на ринок допоможе в його ефективному освоєнні. В Україні, станом на вересень 2011 року, випуском рідких та пастоподібних сумішей займаються чотири підприємства: «Люстдорф» (м.Київ), АООТ АКК «Придніпровський» (м.Дніпропетровськ), «Балтський МКК дитячих продуктів» (Одеська обл..), «Юнімілк» (м.Київ). Причому, перші три гравці ринку випускають тільки звичайне молоко для дітей до року, а останній - сирок, йогурт, кефір для найменших [5]. Виробництво готових до споживання адаптованих рідких сумішей в Україні не провадиться. Єдине в Україні спеціалізоване підприємство по виробництву рідких та пастоподібних продуктів - завод «Солюс»( м.Київ), було продано на початку 2011 року.

Світовий ринок дитячого харчування поділено між кількома «сильними гравцями», продукція яких вже завоювала прихильність покупців. Новим виробникам досить важко вийти на досліджуваний ринок. Згідно щорічного звіту компанії «Nestle» осяг світового ринку дитячого харчування у 2009 році склав 22 млрд євро (у роздрібних цінах). Останнім часом на світовій арені з'явилося декілька фармацевтичних компаній зі своєю профілактично-лікувальною продукцією (наприклад, «Numico»), які змогли завоювати певний сегмент в умовах жорсткої конкуренції. Основні «сильні лідери» світового ринку дитячого харчування: «Nestle» - 19%; «Bristol-Myers» - 15%; «Abbott Laboratories» - 11%; «Novartis» - 8%; «Numico» - 7%; «Heinz» - 6%; «Wyeth» - 4%; «Danone» - 3%; інші - 27%.

Рис 2. Розподіл світового ринку серед основних виробників дитячого харчування [13].

Найбільший виробник дитячого харчування у світі - компанія «Nestle» (19% ринку). Якщо розглядати окремі сегменти, «Bristol-Myers» лідирує в сегменті продуктів на молочній основі - 23%, «Novartis» - у сегменті банкової продукції, де охоплює 27% ринку, у сегменті «сухі продукти» перше місце належить компанії «Nestle» (35%) [7].

За останні вісім років значно зменшилася кількість вітчизняних виробників дитячого харчування. Отже, на ринку дитячого харчування діють декілька сильних контрагентів, конкуренція значна. Не можна однозначно сказати, що вітчизняні виробники лідирують: по-перше, існує значна різниця за фізичними та вартісними показниками; по-друге, окремі вітчизняні виробники виробляють окремий вид продукції - суміші та каші або соки та пюре, тобто немає вітчизняної торгової марки, яку можна було б протиставити, наприклад, «Nestle», оскільки іноземний виробник пропонує повний спектр продукції дитячого харчування; по-третє, якщо проаналізувати роздрібну мережу, то іноземні торгові марки представлені в широкому асортименті та набагато краще, аніж українські - це наслідок чіткої, спрямованої на перспективу маркетингової стратегії. Ще одна «біла пляма» - зовсім не виробляються швидкорозчинні дитячі продукти в силу існуючого розриву в оснащенні технологічним обладнанням. Також в Україні майже не випускаються кисломолочні продукти дитячого харчування. Таким чином, на ринку дитячого харчування існує «незайнята ніша» [7].

Серед закордонних виробників, що представляють на українському ринку аналогічний вид продукції є: NAN-2 - суміш молочна рідка готова до вживання для дітей від 6 місяців (Nestle); молочний напій із злаками для дітей від 6 місяців (Nestle) в асептичній упаковці; Хумана ПРЕ з LCPUFA - унікальна рідка формула молочної суміші для дітей віком 0-3 місяці у скляній тарі (Humana). Обсяг продажу таких сумішей близько 1 % у вартісних показниках. В більшості роздрібних точках продажу дитячого харчування дані продукти відсутні, що передусім пов'язано із недовгим терміном зберігання продукції, високим рівнем затрат іноземних виробників на постійне представлення такої продукції у спеціалізованих мережах.

Доказом актуальності дослідження є прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 870 «Державної цільової соціальної програми розвитку виробництва продуктів дитячого харчування на 2012 - 2016 роки», де метою Програми є створення сприятливих умов для розвитку виробництва безпечних та якісних продуктів дитячого харчування.

Одним із способів розв'язання проблеми, що пов'язана з виробництвом продуктів дитячого харчування є здійснення заходів із стимулювання його розвитку та спеціальних сировинних зон для виготовлення зазначених продуктів. Орієнтовний обсяг фінансування програми становить 643,43 млн. гривень, у тому числі за рахунок державного бюджету - 457,78 млн., місцевих бюджетів - 12,3 млн., інших джерел - 173,35 млн. гривень [6].

Лише 1/5 частина українського ринку дитячого харчування складається з продуктів власного виробництва. Більша частина імпортується з-за кордону. Про це під час круглого столу зазначив заступник директора Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики і продовольства України Олександр Печенога. "Сумна ситуація наразі в Україні з дитячим харчуванням. Держава не в змозі забезпечити дітей продукцією власного виробництва, тому що лише 20% його належить українському виробнику", - зауважив він.

3. Виробництво

У період з 2005 р. по 2008 р. в Україні спостерігалася стійка тенденція до зростання обсягу виробництва дитячого молочного харчування. При цьому найбільш істотним цей приріст був у 2006 р. по відношенню до 2005 р. (практично 50%). Трохи менш масштабним, проте досить значимим приріст цього показника був і в 2007 р. по відношенню до 2006 р. (35%). У 2008 р. приріст виробництва продукту істотно сповільнився і був зафіксований на рівні 10% по відношенню до попереднього року. У 2009 р. тенденція змінилася: темп скорочення обсягу виробництва вітчизняного дитячого молочного харчування зменшився на 20% по відношенню до 2008 р. Основною причиною такого скорочення стала фінансова криза і зниження купівельної спроможності населення. Хоча подорожчання вітчизняної продукції відбувалося меншими темпами порівняно з імпортною. Непрямою причиною скорочення можна назвати законодавчий казус, що мав місце в законі України «Про дитяче харчування» від 2006 р. і забороняв використання в процесі приготування дитячого харчування пшеничне борошно і крохмаль. Протягом наступних двох років ця «дрібниця» не турбувала ні вітчизняних виробників, ні імпортерів: їх ніхто особливо не переслідував за невідповідність новим вимогам рецептури продукції [8].І лише влітку 2008 року Генпрокуратура публічно вимагає від Мінохоронздоров'я провести повторну оцінку висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи відносно десяти продуктів дитячого харчування, що продаються на ринку України, на предмет наявності в їх складі крохмалю і пшеничного борошна. На початку 2010 р. до Закону внесені зміни, які, зокрема, знімають заборони стосовно використання пшеничного борошна й крохмалю. На рисунку 1 зображена Динаміка обсягу виробництва дитячого харчування на молочній основі на території України в 2005-2009 рр [9] .

4. Імпорт та експорт

Обсяг імпорту молочного дитячого харчування на територію України у 2005 р. склав 3987 тонн, що склало 43% від обсягу споживання українцями цього виду продукції. Найбільші темпи приросту імпорту спостерігалися в 2006 і 2008 рр. (31% і 26% відповідно) [8].

У 2007 р. по відношенню до 2006 р. динаміка показника також була позитивною, проте темп приросту склав лише 6,5%. У 2009 р. відносно 2008 р. спостерігається скорочення імпорту молочного дитячого харчування на територію України, причому темп скорочення виявився досить істотним і склав 19% [7].

дитячий харчування конкурентоспроможність експорт

Основними імпортерами молочного дитячого харчування на територію України є Росія, Нідерланди і Швейцарія. Частка цих імпортерів у загальному обсязі імпорту продукту в Україні приблизно однакова. Менш великими імпортерами є Словенія, Німеччина і Австрія. Питома вага інших країн у загальному обсязі імпорту молочного дитячого харчування не перевищує 4% [8].

Обсяг експорту молочного дитячого харчування за межі України незначний. Так у 2005 р. цей показник склав лише 76 тонн. Протягом досліджуваного періоду чіткої динаміки в поведінці цього показника не спостерігалося. Тут спостерігається як приріст, який мав місце в 2006 і 2008 рр. (32% і 73% відповідно), так і скорочення в 2007 і 2009 рр. (19% і 17% відповідно) [9].

Україна експортує молочне дитяче харчування переважно в одну країну - Молдову. Незначні обсяги експорту (близько 1%) направляються в США і Японію.

Необхідно відзначити, що за 9 місяців 2010 р. по відношенню до аналогічного періоду 2009 р. імпорт молочного дитячого харчування на територію України зріс на 15%, чому, можливо, посприяло внесення змін до вищезазначеного нормативного акту.

Що ж стосується виробництва та експорту вітчизняного молочного дитячого харчування, ці показники за 9 місяців 2010 р. істотно знизилися в порівнянні з аналогічним періодом 2009 р. Так обсяг виробництва скоротився на 69%, а експорту - на 72%, склавши в натуральному вираженні всього 27 тонн [8].

Рис 3. Структура експорту та імпорту в грошовому вираженні [13]

5. Проблеми та перспективи

Починаючи з 2005 р. в Україні зупинився спад народжуваності, що частково можна пояснити державними дотаціями, але основним фактором стало підвищення рівня доходів на душу населення, що мало місце до 2008 р. В останні роки народжуваність зростає в середньому на 10% на рік. При цьому показник народжуваності збільшився за рахунок великих міст, де рівень доходів населення значно перевищує відповідний показник по країні. Таким чином, саме у великих містах ми можемо спостерігати підвищений попит на промислове дитяче харчування [8].

Варто відмітити, що ринок продуктів дитячого харчування - наболіла тема для українських виробника й споживача. Сьогодні споживач не дуже довіряє промисловому дитячому харчуванню, хоча ситуація докорінно змінюється. У нашій державі виробництву дитячого харчування приділяється мізерно мало уваги і на комерційному рівні, що пояснюється рядом причин:

- значні перешкоди при вході на ринок у вигляді складної процедури реєстрації та сертифікації;

- високий рівень цін на закуповувані інгредієнти (переважно вітаміни і мікроелементи);

- застаріле обладнання на більшості спеціалізованих підприємств та відсутність пільг на придбання нового;

- обмеження рентабельності виробництва і граничного рівня торговельної надбавки в роздрібній мережі на вітчизняне дитяче харчування;

- обмежений вихід вітчизняних продуктів дитячого харчування на європейський ринок;

- несформована культура споживання дитячого харчування, брак інформації про корисність і переваги українських продуктів дитячого харчування, в тому числі й у роздрібній мережі [7].

Українські виробники визнають, що навіть в умовах вивільнення полиць у торговельних мережах через зниження імпорту зайняти їх вони не можуть. Проблеми з входом в мережі у них були і раніше, а в умовах кризи тільки посилилися [8].

Україна жорстко регулює ринок дитячого харчування за рахунок обмеження рентабельності виробництва і торгівельної націнки дистриб'юторів вітчизняних продуктів. Таке державне регулювання є причиною того, що дистриб'юторам вигідніше займатися торгівлею іноземної продукції, рентабельність продажу якої значно вище, аніж вітчизняної.

Неможна зробити висновок, що українські виробники мають стійкі позиції на ринку в порівнянні з іноземними: по - перше, існує значна різниця у вартісних показниках, по - друге, немає потужної та яскравої торгової марки , по - третє - вузький асортимент представлення у роздрібній торгівлі [2].

На продукцію українських виробників встановлюється обмеження загальної торговельної надбавки в розмірі 10-30% залежно від виду продукції. Встановлена державою торгова надбавка не завжди може покрити витрати на логістику, дистрибуцію продукції плюс надбавку самої торговельної мережі. Тому роздрібним мережам вигідніше співпрацювати з імпортерами, на асортимент яких таких обмежень немає, ніж з українськими виробниками [8].

У закордонних виробників Україна, звичайно ж, викликає особливий інтерес - у країні з таким населенням цей ринок один з найперспективніших в Європі. І це з урахуванням того, що наші діти їдять мінімум рази в 4 менше дитячого харчування, чим їхні однолітки в інших країнах. Наприклад, український малюк з'їдає близько 18 кг сумішей на рік, а фінський - близько 65 кг. Але при всій перспективності і привабливості українського ринку кількість національних виробників дитячого харчування не росте, а навпаки, швидкими темпами скорочується. На сьогодні їх можна перерахувати буквально на пальцях.

Можливостей у нашої країни виробляти здорове харчування для дітей предостатньо. Чимало сприяє цьому і наша бідність - українські аграрії, не маючи великих ресурсів для удобрення ґрунтів, вносять їх в 4, а то й у 10 разів менше, ніж їхні закордонні колеги. Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Таким чином, вироблена в Україні продукція може цілком вважатися органічною, мода на яку росте у цивілізованому світі. А при правильному підході ми могли б забезпечити потреби не тільки своїх ринків, а й зовнішніх [12].

Але держава все ж підвищила вимоги до молочної сировини для виробництва дитячого харчування. На сьогодні держкомісії визначені спеціальні сировинні зони, продукція з яких придатна для виробництва дитячого харчування. Їх на сьогодні в Україні близько 100 і вимоги до них дуже жорсткі - ніякої хімії [2].

Кабінет міністрів України подав на розгляд Верховної Ради законопроект «Про внесення змін до статті 154 Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку виробництва продуктів дитячого харчування» (№ 2406), яким пропонується звільнити від оподаткування прибуток підприємств, що виробляють дитяче харчування. Відповідно до законопроекту, пропонується прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України продуктів дитячого харчування власного виробництва, звільнити від оподаткування. Виручені кошти пропонується направити на збільшення обсягів виробництва, модернізацію технічного обладнання, впровадження нових технологій на підприємствах, що виробляють дитяче харчування, а також розширення асортименту дитячих продуктів вітчизняного виробництва. Прийняття відповідного закону дозволить збільшити виробництво якісних продуктів дитячого харчування вітчизняного виробництва, також це позитивно позначиться на роздрібних цінах і обсягах продажу продуктів харчування для дітей [11].

З 1 січня 2007 року вступив у силу Закон України «Про дитяче харчування», який встановив засади державної політики у сфері забезпечення грудних дітей та дітей раннього віку безпечним дитячим харчуванням. Закон спрямований на зміцнення та збереження здоров'я населення, здійснення профілактики захворювань, пов'язаних з порушенням харчування, поліпшення демографічної ситуації в Україні. Держава стимулює вітчизняне виробництво продуктів дитячого харчування та сировини для їх виробництва шляхом пільгового кредитування, оподаткування, митного і тарифного регулювання. Передбачається розміщення державного замовлення для вітчизняних виробників продуктів дитячого харчування та сировини, а також встановлення ставок ввізного мита на продукти дитячого харчування, що ввозяться на територію України, аналоги яких виробляються вітчизняними підприємствами. Закон відкриває новий етап розвитку ринку дитячого харчування в Україні, але виникає багато питань з приводу того, яким чином і ким буде організовано виконання положень Закону. Закон не уточнює інструментів для свого виконання [7].

Держава жорстко регулює ринок дитячого харчування за рахунок обмеження рентабельності виробництва і торгівельної націнки дистриб'юторів вітчизняних продуктів. Непродумане державне регулювання стало причиною того, що дистриб'юторам вигідніше займатися торгівлею іноземної продукції, рентабельність продажу якої значно вище, аніж вітчизняної. Полиці супермаркетів заповнені імпортними товарами для немовлят. Таким чином, коли не передбачається державне замовлення, обмеження націнки істотно стримує просування вітчизняних продуктів дитячого харчування на українському ринку. Дистриб'ютори займаються цією групою продукції більше для асортименту. У даних умовах державного регулювання українські виробники продукції дитячого харчування не можуть нормально розвиватися, модернізувати виробництво, рекламувати свою продукцію [2].

В Україні немає організації, яка б централізовано на державному рівні відстоювала інтереси вітчизняних виробників продукції дитячого харчування та займалася скасуванням встановленої системи обмеження рентабельності виробництва та продажу. Українські виробники на даному етапі підтримують свої потужності, розвиваючи асортимент більш рентабельної продукції для дорослих: наприклад, розливають соки. Друга значна проблема - наявність якісної сировини. Для виробництва продукції дитячого харчування може використовуватись лише екологічно чиста сировина, виробництво якої на території України нерентабельне і потребує державних дотацій [14].

Висновки

Сьогодні споживач все більше починає довіряти українському виробникові, що пропонує високоякісну продукцію за помірну ціну. Така лояльність цільової аудиторії дозволяє з оптимізмом дивитися на можливість заміщення імпорту в окремих сегментах зазначеного ринку. Нині ринок дитячого харчування в Україні продовжує зростати. Одна з головних причин такого зростання за останні роки - соціально-демографічні зміни останніх років, приріст народжуваності, збільшення цільової аудиторії. Змінюються культура споживання і стиль життя: зростає жіноча зайнятість, а отже, і потреба в готовому продукті для дитини - високоякісному, зручному та безпечному.

Таким чином, можна дещо деталізувати та виділити основні перешкоди на шляху розвитку українського ринку:

1. Проблеми політичного характеру: нестабільність економіки, інфляція, інтервенція збоку іноземних виробників;

2. Проблеми законодавчого характеру: недосконала система державного регулювання, у т.ч. відсутність державного замовлення, несвоєчасна виплата дотацій за екологічно чисту сировину, невиконання державою зобов'язань з виплати коштів на модернізацію обладнання, обмеження рентабельності виробництва та продажу;

3. Проблеми економічного характеру: брак коштів на модернізацію обладнання на вітчизняних заводах-виробниках, збитковість виробництва екологічно чистої сировини, висока вартість розробок продукції нового покоління. Слід зазначити, що іноземні продукти закуповуються за кордоном за демпінговими цінами (країни-експортери дотують своїм виробникам до 30 % вартості продукції, що експортується), що створює нерівні можливості для реалізації української і зарубіжної продукції. У цих умовах виробництво вітчизняних продуктів стає неконкурентоспроможним.

На скорочення виробництва харчових продуктів вплинуло звуження внутрішнього ринку продовольства через низьку купівельну спроможність населення, а також втрата зовнішніх ринків. На роботі підприємств негативно позначається імпорт продукції з консервантами, що подовжує термін її зберігання. Тим часом з торговельної мережі витісняється якісна вітчизняна продукція. Політика підтримки вітчизняного товаровиробника має активно діяти в умовах формування ринку в Україні.

Було з'ясовано,що ринок дитячого харчування в Україні є олігополітичним,тобто,на ринку панують кілька фірм,які концентрують більшу частину виробництва .

Вітчизняним виробникам стає все важче нарощувати обсяги виробництва та реалізації. Підприємства дитячого харчування потребують оновлення обладнання та короткострокового пільгового кредитування сезонного виробництва.

Відповідно, розроблення в Україні законодавчої бази, яка в умовах сьогодення буде створювати сприятливі умови для виробництва і реалізації вітчизняних продуктів дитячого харчування, є однією з основних умов розвитку досліджуваної галузі.

Список використаної літератури та джерел

1. Дибб С. / Практическое руководство по сегментированию рынка / С. Дибб, Л. Симкин. -СПб: Питер, 2001. - 240 с.

2. Г.О.Вороніна «Особливості розвитку ринку дитячого харчування України»- точка доступу [http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vchnu_ekon/2011_6_4/035-039.pdf]

3. Портер Майкл. Стратегія конкуренції. Методика аналізу галузей і діяльності конкурентів :пер. з англ. / Портер Майкл. - К. : Основи, 1997. - 390 с.

4. Кузнецов В. / Справочник технолога молочного производства. Технология и рецептура. Т 6.Технология детских молочних продуктов. / В. Кузнецов, Н. Липатов. - СПб: ГИОРД, 2005. - 512 с.

5. Махмутова Г.С. Анализ и классификация методов сегментации рынка : Маркетинговый инструментарий / Г.С.Махмутова // Маркетинг в России и за рубежом, 2005. № 1. - С. 35-46.

6. Постанова № 870 від 15 серпня 2011 року «Про затвердження державної цільової соціальної програми розвитку виробництва продуктів дитячого харчування на 2012-2016 роки».

7. Вороніна Г.О. «Аналіз ринку дитячого харчування України»-точка доступу [http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/sites/default/files/mmi2010_1_82_89.pdf].

8. Інтернет ресурс-точка доступу [http://www.souz-inform.com.ua/index.php?language=ukr&menu=article/detskoe_pytanye].

9. Інтернет ресурс-точка доступу [http://ukrstat.gov.ua/].

10. Інтернет ресурс-точка доступу [http://ukr.obozrevatel.com/news/v-ukraini-lishe-20-produktiv-dityachogo-harchuvannya-vlasnogo-virobnitstva.htm].

11. Інтернет ресурс-точка доступу [http://www.novostimira.com.ua/novyny_46444.html].

12. Медведенко О.В. Обґрунтування основних напрямів розвитку підприємств дитячого харчування в Україні на основі маркетингових досліджень [Текст] : дис. канд. экон. наук : 08.00.04 : захищена 24.09.08: /.Медведенко Олена Василівна - К., 2008. - 167 с.

13. Інтернет ресурс-точка доступу [http://www.mayak.zp.ua/review-analysis/814-rynok-detmskogo-pitaniya-v-ukraine].

14. Закон України «Про дитяче харчування»/ Президент України. - К. : Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, №44.

Размещено на Allbest.ru