Оцінювання потенціалу та планування соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування

Робота виконана у Національному університеті «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: - доктор економічних наук, професор,

Кузьмін Олег Євгенович,

доцент

Актуальність теми. У ринкових умовах господарювання вирішення окремих завдань організування виробництва продукції машинобудівних підприємств, упровадження нових технологій, оновлення асортименту продукції, оптимізації використання виробничих ресурсів на певний час могло забезпечити зниження витрат виробництва, однак не гарантувало ефективності функціонування підприємств упродовж тривалого періоду часу, яка істотно стала залежати від конкурентного статусу підприємств, системності врахування і швидкості реагування на зміну зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на його рівень, зокрема соціальних та екологічних, кон'юнктури ринку, логістичної мережі, комплексу маркетингу, інноваційних наукових досліджень і конструкторських розробок тощо.

Проблеми стратегічного управління та індикативного планування розвитку суб'єктів господарювання активно досліджувалися і достатньо повно описані у працях таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як Б. Андрушків, І. Ансофф, Н. Афанасьєв, Б. Гаврилишин, В. Геєць, В. Герасимчук, М. Кизим, О. Кузьмін, Е. Лібанова, В. Марцин, А. Матвійчик, Л. Мельник, А. Мордвинцев, Б. Мізюк, Г. Мінцберг, А. Наливайко, С. Оборська, Є. Панченко, В. Пономаренко, Ж. По-плавська, М. Портер, А. Старостіна, О. Тридід, З. Шершньова. Ними дослід-жено умови і закономірності соціально-економічного розвитку, висвітлено особ-ливості перебігу цих процесів в економічних системах різних типів, нагромад-жено значний досвід і розроблено методи оцінювання ефективності та ризиків соціально-економічного розвитку підприємств у глобальній економічній системі.

У той же час теоретичні засади оцінювання потенціалу розвитку підприємств залишаються недостатньо опрацьованими, попри прискіпливу увагу до цієї проблеми ряду науковців: О. Балацького, А. Воронкової, І. Джаіна, Ю. Дорошенка, Я. Качмарика, Є. Крикавського, В. Мікловди, О. Олексюка,
Й. Петровича, С. Пирожкова, М. Пітюлича, Є. Попова, Є. Лапіна, І. Рєпіної,
О. Федоніна, Р. Фещура та інших. Зокрема, дискусійним залишається саме по-няття потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств, через що існуючі методики його оцінювання не знайшли належного практичного застосування.

Щоб оцінити потенціал соціально-економічного розвитку як сукупності незадіяних на певний момент часу ресурсів та можливостей суб'єктів господарювання, необхідно дослідити сутність і напрями соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств за змін зовнішнього і внутрішнього середовища. Актуальним і важливим є завдання створення концепції оцінювання потенціалу розвитку підприємств для визначення доцільності та результативності змін, які впроваджуються в межах трансформації підприємств.

Теоретичні та прикладні основи формування систем управління під-приємствами з урахуванням економічного ризику ґрунтуються на загаль-новідомих концептуальних положеннях теорії менеджменту, висвітлених у працях таких вітчизняних та іноземних науковців: М. Альберта, Є. Бойка,
Б. Будзана, В. Гончарова, В. Гуменюка, П. Друкера, Й. Завадського, Л. Лі-гоненко, М. Мескона, В. Пастухової, Т. Пітерса, Н. Тарнавської, А. Томпсона, Р. Уотермана, Ф. Хедоурі, Ф. Хміля, Н. Чухрай, А. Шегди, В. Яцури та інших. Названі автори значну увагу приділяють розвиткові ефективних систем управління соціально-економічним розвитком, розробленню окремих елементів менеджменту, вдосконаленню функцій та методів менеджменту, інфор-маційному забезпеченню управлінських систем.

Планування соціально-економічного розвитку як центральної ланки систе-ми управління підприємствами машинобудування полягає в розрахунку та оці-нюванні сукупності відповідних показників (індикаторів) і є безперервним у ча-сі процесом узгодження (системного збалансування) дії в переважній більшості випадків різноспрямованих факторів, що є складною і актуальною проблемою.

Об'єктивна необхідність подальшого розвитку теоретичних та методико-прикладних основ планування соціально-економічного розвитку підприємств та дослідження його ролі в забезпеченні стійкого розвитку суб'єктів госпо-дарювання обумовили актуальність теми дисертаційної роботи, її мету і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з основними програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов'язаний із держбюджетними темами кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного універ-ситету «Львівська політехніка»: ДБ/87ВГС «Формування та використання механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур» (номер державної реєстрації 0104U002289, 2004-2005 рр.), де автор брала участь у розробленні методології соціально-економічної оцінки результатів реалізації механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур, а також планування індикаторів соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств; ДБ/ТЕОР «Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади» (номер державної реєстрації 0107U000837, 2007-2008 рр.), де автор брала участь у розробленні методики побудови системи індикаторів діяльності підприємства, плануванні індикаторів соціально-економічного розвитку, спрямованих на забезпечення енергоощадності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних, методичних і практичних рекомендацій щодо оцінювання потенціалу та планування соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств. Для досягнення поставленої мети були виокремлені та вирішені такі основні завдання:

· дослідження сутності соціально-економічного розвитку підприємств, систе-матизація та узагальнення поняття потенціалу розвитку і змісту його оцінювання;

· аналіз, систематизація і формування сукупності факторних показників оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку машинобудівних під-приємств, а також цільових груп показників оцінювання рівня досягнення мети;

· розроблення методів оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств з урахуванням мети розвитку і факторів впливу на його значення - відносно сталих параметрів і змінних характеристик;

· розроблення методу індикативного планування соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств на рівнях стратегічного і поточного управління;

· формування моделі поточного планування виробництва продукції в асор-тименті виробів з урахуванням показників їх конкурентоспроможності, а також можливості коригування плану за змін внутрішнього середовища і довкілля.

Об'єктом дослідження є процеси оцінювання потенціалу і планування соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування.

Предметом дослідження є методологічні та методичні засади, а також практичні проблеми оцінювання потенціалу і планування соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність способів наукового пізнання окресленої проблеми, загальнонаукові принципи, методи і засоби, що використовувалися в процесі дисертаційного дослідження. Теоретичною основою роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі управління розвитком підприємств, оцінювання їх конкурентного статусу і потенціалу розвитку, розроблення стратегії та плану-вання соціально-економічного розвитку підприємств. Правове поле досліджен-ня утворюють чинні законодавчі та нормативні документи, що регламентують діяльність вітчизняних підприємств. Інформаційною базою дослідження є результати проведених автором наукових досліджень, матеріали офіційної статистичної звітності, матеріали урядового порталу, результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів, відкрита звітність окремих підприємств машинобудування, результати анкетування, дані мережі Інтернет.

Вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань здійснено з використанням таких загальнонаукових засобів і методів дослідження: теоретичного узагальнення, системного аналізу і синтезу - для визначення сутності потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств (п. 1.1); анкетного опитування, зведення, групування, економіко-статистичного аналізу - для формування системи показників оцінювання потенціалу підприємств і встановлення їх граничних значень (п. 2.1); табличного, графічного - для на-очного представлення результатів дослідження (п. 2.2; 2.3; 3.1); економіко-статистичного моделювання - для побудови і оцінювання симультативної моделі індикативного планування соціально-економічного розвитку під-приємств машинобудування (п. 3.1); економіко-математичного моделювання - для розроблення моделі поточного планування виробництва продукції в асортименті виробів (п. 3.2); поєднувального аналізу і експертних методів - для встановлення числових значень вагових коефіцієнтів факторів впливу і показників мети розвитку (п. 2.2). Опрацювання даних, апробація регресійних та оптимізаційних моделей здійснювалися з використанням комп'ютерних технологій і стандартного програмного забезпечення (п. 2.2; 3.1).

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі обґрунтовано методологічні засади оцінювання потенціалу і планування соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування, запропо-новано нові наукові рішення. Наукова новизна полягає в такому:

уперше:

· розроблено методичний підхід до оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств, який дає змогу встановлювати відповідність між еталонними і прогнозними значеннями факторних ознак (МП-метод) та між еталонними і прогнозними значеннями показників, за допомогою яких описується мета розвитку підприємства (ПМ-метод);

удосконалено:

· систему індикативного планування соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств як безперервного в часі процесу розрахунку, оцінювання і узгодження (збалансування) рівнів факторних ознак, а також показників цільової групи, що базується на методах оцінювання потенціалу, економіко-математичних моделях планування індикаторів соціально-еконо-мічного розвитку та моделі оптимального планування асортименту продукції підприємств;

· спосіб розрахунку відносної вагомості факторів впливу на потенціал з використанням поєднувального аналізу, що, на відміну від існуючих, дає змогу враховувати вплив комбінації рівнів факторних ознак на інтегральну кількісну оцінку потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств;

набуло подальшого розвитку:

· визначення потенціалу розвитку підприємства як можливостей до-сягнення його головної мети за певний проміжок часу в умовах відносної сталості виду економічної діяльності і стану зовнішнього середовища та з урахуванням змінюваності таких факторів, як продукція, ресурси, технологія і нематеріальні активи;

· методичні засади формування системи факторних оцінок потенціалу, а також цільових груп показників оцінювання рівня досягнення мети розвитку підприємств з обґрунтуванням їх структури і складу на основі повного охоплення найвагоміших факторів впливу за мінімальної кількості показників, які входять у цю систему.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації підходи, моделі та отримані результати є методичною основою оцінювання потенціалу розвитку та планування соціально-економічного розвитку машино-будівних підприємств.

Практичне значення мають такі результати:

· рекомендації щодо оцінювання потенціалу розвитку підприємства на підставі бальних оцінок факторних ознак (продукції, ресурсів, операційної діяльності, нематеріальних активів);

· методичні рекомендації щодо побудови оцінювальної функції потенціалу розвитку підприємства з урахуванням відносної вагомості факторів впливу, а також комбінації їх рівнів на інтегральну кількісну оцінку потенціалу соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств;

· методи індикативного планування соціально-економічного розвитку підприємств, які базуються на використанні економіко-математичних моделей.

Результати дослідження впроваджено в діяльність низки машинобудівних підприємств західного регіону України, а саме: ВАТ «Коломийський завод ком-плектних розподільчих пристроїв» (акт впровадження № 186 від 30.05.2008 р.), ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (акт впровадження № 10694 від 06.06.2008 р.), ВАТ «Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання» (акт № 235 від 05.06.2008 р.).

Практичні рекомендації, модель індикативного планування соціально-економічного розвитку та оцінювання потенціалу підприємств, запропоновані автором, використовували в навчальному процесі Львівського інституту бан-ківської справи Університету банківської справи Національного банку України при викладанні дисциплін «Фінанси підприємств» (для студентів базового напряму «Економіка та підприємництво», спеціальність «Фінанси»), «Аналіз інвестиційних проектів», «Фінансовий менеджмент» (для студентів базового напряму «Економіка та підприємництво», спеціальності «Фінанси» та «Облік і аудит»), у навчальній практиці, курсовому та дипломному проектуванні студентів економічних спеціальностей (довідка № 01-15/659 від 03.06.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самос-тійних наукових досліджень. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є особистим здобутком автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та отримали підтримку на 9 науково-практичних конференціях: на III, IV, V, VI Міжнародних науково-практичних конференціях «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 9-11 листопада 2000 р.; 7-9 листопада 2002 р.; 7-9 жовтня 2004 р.; 9-11 листопада 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економічні проблеми ринкової трансформації України» (м. Львів, 3-4 грудня 2002 року); Між-вузівській науково-технічній конференції науково-педагогічних працівників
(м. Львів, 21-22 березня 2006 року); V Міжнародній науково-практичній конференції «Дослідження та оптимізація економічних процесів «Оптимум - 2006» (м. Харків, 23-24 листопада 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Статистична оцінка соціально-економічного розвитку» (м. Хмель-ницький, 17 травня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту» (м. Львів, 8-10 лис-топада 2007 р.).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 22 наукові праці загальним обсягом 13,95 друк. арк., з них монографія, де безпосередньо авторові належить 6,37 друк. арк., 12 статей у фахових виданнях обсягом 5,96 друк. арк., з яких авторові належить 3,97 друк. арк. (із них 4 одноосібні статті обсягом 1,69 друк. арк.).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки, містить 16 таблиць, 18 рисунків, 7 додатків, список використаних джерел - 173 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи; сформу-льовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів; визначено особистий вне-сок здобувача; вказано результати апробації досліджень та структуру дисертації.

У розділі 1 «Концептуальні засади оцінювання потенціалу та пла-нування соціально-економічного розвитку підприємств» розкрито сутність соціально-економічного розвитку підприємств, визначено зміст і етапи його планування, удосконалено класифікацію видів потенціалу підприємства, визначено теоретичні засади оцінювання та формування системи показників вимірювання рівня потенціалу розвитку підприємств.

Вивчення результатів наукових досліджень з означеної проблеми показало, що більшість науковців розвиток підприємства визначають як його незворотну, спрямовану і закономірну зміну на підставі реалізації механізмів самоор-ганізації, як здатність до перетворення при збереженні відносної стійкості і протидії змінам. Рушійною основою розвитку підприємства є його потенціал як сукупність властивостей досліджуваного об'єкта, що створюють можливість ви-конання відповідної роботи. Щодо поняття соціально-економічного розвитку підприємств, то це означає досягнення як економічних, так і соціальних інди-каторів розвитку підприємства, нарощення темпів приросту основних соціаль-но-економічних показників, підпорядкованість локальних цілей досягненню мі-сії підприємства, закономірність змін відповідно до причинно-наслідкових зв'язків.

За концепцією життєвого циклу І. Ансоффа, внаслідок нерівномірного розвитку підприємств, періоди стабільності змінюються періодами трансформації. Оскільки періоди стабільності триваліші, ніж періоди перетворень, то підприємство можна розглядати як відносно стійку цілісну систему, розвиток якої відбувається еволюційно (поступово), а періоди трансформації виникають періодично і потребують окремого розгляду в точках біфуркації. Процес розвитку підприємства слід відрізняти від процесу зростання, який безпосередньо пов'язаний із підвищенням ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства, а також із досягненням значень показників, з допомогою яких відображають економічні та соціальні цілі підприємства (прибутковість, рентабельність, удосконалення операційної діяльності, задоволення потреб та очікувань споживачів, мотивування персоналу підприємства, задоволення потреб та інтересів акціонерів тощо).

Спираючись на поняття ефективності за В. Парето, про ефективний розвиток підприємства можна стверджувати тоді, коли значення цільових показників у часі не погіршуються, а принаймні одне з них поліпшується. Дослідження показали, що на практиці більш уживаним є критерій ефективності Калдора - Гікса, за яким передбачається можливість компенсації погіршення значень певних цільових показників за рахунок поліпшення значень інших критеріальних показників.

Розвиток підприємств машинобудування відбувається нерівномірно. За да-ними Держкомстату України за 2001-2007 рр., найвищими темпами розвива-лося виробництво легкових автомобілів (середньорічний темп приросту 59,1%), автокранів (44,6%), велосипедів (27,1%), автобусів (26,3%), телевізорів (23,8%). У структурі операційних витрат підприємств машинобудування найвищу пито-му вагу займали матеріальні витрати - 69,1%. Натомість витрати на оплату пра-ці становили 12,8%, а відрахування на соціальні заходи - 4,8%. Загалом витрати на одиницю реалізованої продукції становили 97,3 коп./грн. Слід зазначити, що амортизаційні відрахування на рівні 3% у структурі операційних витрат не забезпечують інноваційного розвитку підприємств машинобудування, оскільки ступінь зносу основних засобів у промисловості досягає 60%.

У роботі встановлено, що планування соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування в динамічних умовах структурно-організаційних перетворень, активізації інвестиційно-інноваційної діяльності є актуальною, складною і багатогранною проблемою, для ефективного вирішення якої слід використовувати дієві засоби економічного оцінювання доцільності, результативності і ризиків соціально-економічних змін, а також відповідні підходи до планування, зокрема індикативне планування, яке поєднує державне регулювання з ринковим саморегулюванням та ґрунтується на збалансованій системі показників.

Індикативне планування розглядають як складову частину системи державного регулювання на всіх рівнях управління, а індикативні плани - як організаційно-економічний інструмент трансформації прогнозів, цільових програм, концепцій розвитку тощо в систему соціально-економічних індикаторів, а також як засіб досягнення встановлених цілей. Стрижнем індикативного планування є узгоджена взаємодія центральних, регіональних органів державного регулювання та суб'єктів господарювання. Важелями економічного впливу на розвиток економіки слугують податкова система, квоти, дотації, ліцензії, тарифи, облікова ставка тощо. У результаті досліджень виділено основні принципи індикативного планування: комплексність формування планів з узгодженням інтересів усіх суб'єктів господарювання, наукова обґрунтованість планових рішень, спрямованість планів на досягнення головної мети та вирішення пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку, безперервність, системність і гнучкість планування.

Реалізація стратегії соціально-економічного розвитку підприємства зале-жить від потенціалу суб'єкта господарювання, а її розроблення є ітераційним процесом формування розподіленої в часі системи цілей і напрямів розвитку підприємства з урахуванням наявних і можливих до залучення ресурсів. Така стратегія підприємства базується на дослідженні тенденцій зміни кон'юнктури ринку і конкурентного середовища, формуванні ефективної товарної політики, раціональному розподілі обмежених ресурсів між видами і напрямами діяльності.

Розроблення стратегічних цілей і планів соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств спирається на результати оцінювання потенціалу їх розвитку. У загальному розумінні потенціал - це можливості, які у ви-значених умовах у результаті практичної діяльності людей можна реалізувати в певному напрямі. Потенціал безпосередньо пов'язаний із видом діяльності і поставленою метою, яка відображається з допомогою сукупності критеріальних (цільових) показників. До переліку основних зовнішніх і внутрішніх факторів впливу, які визначають рівень потенціалу, доцільно віднести: вид діяльності підприємства, стан зовнішнього середовища, мету діяльності, продукцію, ресурси, процеси і нематеріальні активи. За матеріалами дослідження таких підприємств, як ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», ВАТ «Луцький автомобільний завод», ВАТ «Дрогобицький долотний завод», ВАТ «Калуський машинобудівний завод», встановлено, що для підприємств машинобудування вид діяльності на коротко- чи середньострокову перспективу можна вважати сталою характеристикою, а стан зовнішнього середовища - умовно сталою. Усі інші фактори є змінними і регульованими (рис. 1).

Рис. 1. Характеристики, які впливають на рівень потенціалу підприємства

Потенціал соціально-економічного розвитку підприємств машинобу-дування пропонується тлумачити як можливість досягнення встановленої мети в умовах відносної сталості зовнішнього середовища і сталості виду діяльності з урахуванням тенденцій зміни внутрішніх параметрів. Управління соціально-економічним розвитком підприємств є цілеспрямованим процесом (рис. 2).

Рис. 2. Узагальнена модель процесу управління соціально-економічним розвитком машинобудівного підприємства

Вибір системи цілей, їх упорядкування щодо вагомості і послідовності впровадження в часі, обґрунтування актуальності та можливості їх досягнення - найважливіші завдання менеджменту.

У розділі 2 «Методи оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування» формулюються вимоги щодо побудови системи цільових показників, обґрунтовується необхідність моди-фікації діючих і описуються особливості розроблених методів оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств.

Формування цілей розвитку передбачає встановлення параметрів найбільш прийнятного стану підприємств у часі. В економічно розвинутих країнах до основних цілей відносять: підвищення ефективності поточної діяльності з урахуванням балансу інтересів споживачів, персоналу і акціонерів; підтримка в суспільстві соціальної гармонії; забезпечення конкурен-тоспроможності, а також ефективності майбутньої діяльності (ієрархія цілей американських компаній: прибутковість - 89%; соціальна відповідальність - 65%; добробут персоналу - 62%; фінансова стабільність - 49% респондентів).

Ціль визначає індикатори конкурентоспроможності, встановлює напрями розвитку бізнесу і соціальної сфери, дає змогу сформувати систему переваг, раціонально використати обмежені ресурси. Розвиток підприємств машинобудування неможливий без чітко окреслених реальних, умотивованих і логічно узгоджених цілей, які дотичать ефективності виробництва і збуту продукції, інноваційних процесів, системи комунікацій, мотивування і розвитку персоналу, контролінгу, розвитку соціальної сфери. Дієвими можуть стати лише ті цілі, в яких відображено зміст соціально-економічного розвитку підприємства через систему відповідних індикаторів, а також кількісні та часові обмеження щодо їх досягнення. Дослідження, проведені на таких підприєм-ствах, як ВАТ «Промприлад», ВАТ «Львівський експериментальний механіч-ний завод», ВАТ «Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання», показали, що система цілей машинобудівних підприємств включає такі основні групи: економічні, які спрямовані на оптимальне використання ресурсів підприємств; інвестиційно-інноваційні, реалізація яких забезпечує підвищення рівня конкурентоспроможності; соціальні, які відображають потреби та інтереси персоналу як складової частини регіональної громади; корпоративні, які відображають цілі акціонерів і можуть не збігатися чи навіть суперечити іншим цілям підприємств.

З урахуванням принципу мінімальності числа цільових індикаторів у роботі виділено чотири цільові групи показників (табл. 1).

Формування сукупності факторних показників оцінювання потенціалу розвитку підприємств машинобудування з мінімальною кількістю показників базується на охопленні найвагоміших факторів впливу на потенціал. За прин-ципом В. Парето, на появу складної події вирішальний вплив має незначна кількість факторів, виділення яких (продукція, ресурси, операційна діяльність, нематеріальні активи) дало змогу, спираючись на концепцію збалансованої системи показників (BSC), сформувати групи факторних показників міні-мальної конфігурації (табл. 2).

Таблиця 1

Рекомендовані цільові групи показників оцінювання рівня
досягнення мети розвитку підприємств машинобудування

Таблиця 2

Розроблена сукупність факторних показників оцінювання
потенціалу розвитку підприємств машинобудування

Базові групи факторних ознак рекомендується формувати з урахуванням поточного стану підприємства, а також тенденцій зміни внутрішнього середовища, що зумовило включення в систему показників як абсолютних, так і відносних показників динаміки. Оскільки розширення часового горизонту може призвести до істотних зміщень оцінок, то обґрунтованим можна вважати вибір трьох послідовних років.

Встановлено, що існуючі методи оцінювання економічного, виробничого, організаційного, інвестиційно-інноваційного, управлінського та інших видів потенціалу потребують суттєвої модифікації з урахуванням особливостей підприємств машинобудування. Ці методи (витратні, мультиплікаторів порівняння, капіталізації доходу, дисконтування грошових доходів тощо) є істотно трудомісткими і потребують залучення вторинної інформації.

З огляду на складність, динамічність і комплексність процесів виробництва та збуту продукції машинобудування методи оцінювання потенціалу повинні спиратися на економіко-статистичні моделі, які будуються за такими загальними принципами, як системність, безперервність, варіантність, адекватність і оптимальність. Також пропонується дотримуватися принципу доступності, що забезпечить простоту розрахункових алгоритмів і прозорість економічної концепції. Аналіз чинних методів показав, що оцінювання потенціалу підприємства охоплює такі етапи: формування групи оцінювальних показників, прогнозування їх значень, розрахунок інтегральної кількісної оцінки і перетворення її до якісного значення. При цьому в явному виді мета розвитку підприємства не виокремлюється, тобто не відображається зв'язок між цільовими показниками і факторними ознаками.

Потенціал підприємства в такому разі оцінюють за допомогою функції U:

(1)

де _p, _x, _y, _z - коефіцієнти вагомості; p, x, y, z - оцінки факторів впливу на потенціал (продукції, ресурсів, операційної діяльності, нематеріальних активів).

Як показали дослідження, ефективним способом встановлення числових значень коефіцієнтів вагомості може слугувати поєднувальний аналіз, розрахунки за яким дали змогу встановити, що для ряду машинобудівних підприємств (ВАТ «Коломийський завод КРП», ВАТ «Промприлад», ВАТ «Стрийський завод КПО»; ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів») найбільшу відносну вагомість має фактор «продукція».

В основу розроблених у дисертації методів оцінювання потенціалу покла-дено концепції перетворення соціально-економічних індикаторів, які описують мету розвитку підприємства, у систему факторних оцінок (МП-метод: Мета > Показники) або зворотне перетворення факторних ознак у соціально-економічні індикатори цільової групи (ПМ-метод: Показники > Мета) (рис. 3; 4).

Рис. 3. Послідовність оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств за МП-методом

За МП-методом рівень потенціалу соціально-економічного розвитку машинобудівного підприємства встановлюють шляхом зіставлення еталонних значень факторних ознак () з їх відповідними прогнозними значеннями ().

Еталонні значення факторних оцінок потенціалу () залежать від еталонних значень критеріальних показників () і для їх визначення доцільно скористатися експертними методами або такими багатофакторними регресійними моделями:

(2)

де - оцінка потенціалу; B^*, C^*, D^*, A^* - еталонні значення показників цільових груп; t - фактор часу; - параметри моделі; е - випадкова величина.

Рис. 4. Послідовність оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств за ПМ-методом

Прогнозування значень факторних оцінок здійснюють на підставі відповідних рядів динаміки за методами ковзної середньої, екстраполювання, експертного оцінювання, за регресійними моделями тощо.

Оцінювання потенціалу за ПМ-методом зводиться до порівняння прог-нозних значень показників цільової групи (), які відповідають прогнозним значенням факторних ознак (), і еталонних значень (), які випливають із мети розвитку підприємства. Для розрахунку прогнозних значень критеріальних показників рекомендується використовувати багатофакторні авторегресивні моделі, які включають запізнені на один часовий проміжок значення критеріальних показників (,,,), а також значення факторних ознак потенціалу (P_t, X_t, Y_t, Z_t) :

(3)

(4)

(5)

(6)

соціальний економічний машинобудівельний стратегічний

де - параметри моделі; - випадкова величина.

Вибір авторегресивних моделей пояснюється необхідністю врахування досягнутих за попередній проміжок часу рівнів цільових показників як бази порівняння. Узагальнену послідовність оцінювання потенціалу підприємств машинобудування наведено на рис. 5.

Рис. 5. Узагальнена послідовність оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств

У третьому розділі «Планування індикаторів соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування» розкрито сутність, види, форми та принципи розроблення індикативних планів, розроблено методи планування ін-дикаторів розвитку з використанням економетричних і оптимізаційних моделей.

Індикативне планування на машинобудівних підприємствах охоплює про-цеси формування стратегічних, поточних і оперативних планів. У стратегіч-ному плані через сукупність індикаторів розвитку підприємства (соціальних, економічних, екологічних, виробничих) відображають головну мету з ураху-ванням мінливості довкілля і внутрішнього середовища. Індикатори поточного плану націлюють підприємство на ефективне функціонування шляхом виготов-лення конкурентоспроможної продукції, її вчасного оновлення, рівно ж як і тех-нології виробництва. Оперативні плани мають за мету оптимальне використан-ня внутрішніх ресурсів (основних засобів, сировини і матеріалів, енергетичних, інформаційних, фінансових і трудових ресурсів). Одночасно в оперативних планах відображають коригувальні дії системи менеджменту підприємства, які викликані змінами внутрішнього чи зовнішнього середовища, зокрема, кон'юнктури товарного ринку, інвестиційного клімату, видів і джерел ресурсного забезпечення, якості життя населення тощо.

Результати проведених досліджень на таких підприємствах, як ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», ВАТ «Коломийський завод КРП», ВАТ «Стрийський завод КПО», ВАТ «Дрогобицький долотний завод», дали змогу зробити висновок, що планування індикаторів соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування є безперервним процесом деталізації, оцінювання і узгодження значень показників, який здійснюють за такими ета-пами: установлення місії і стратегічних цілей розвитку; формування сукупності цільових показників; побудова моделей і вибір методу планування індикаторів розвитку; розрахунок числових значень показників розвитку; верифікація моде-лі та узгодження індикаторів розвитку. Особливістю процесу планових розра-хунків є його циклічність і взаємозв'язок результатів, отриманих на кожному етапі.

Індикативне планування показників соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування вимагає застосування адекватних складності цього завдання економетричних багатофакторних моделей. Розроблена симультативна модель відображає ринкові умови функціонування підприємств і містить п'ять структурних рівнянь, з допомогою яких встановлюється залежність між розміром витрат на соціально-економічний розвиток підприємств машинобудування (W_t) і попитом на продукцію (D_t), валовим доходом від реалізації продукції (Q_t), операційними витратами (V_t), прибутком (P_t) та рядом інших факторних ознак:

(7)

(8)

(9)

(10)

(11)

де х₁ - витрати на комплекс маркетингу; х₂ - витрати на оновлення продукції; х₃ - імідж підприємства; х₄ - досягнутий обсяг збуту продукції; х₅ - конкурентоспроможність продукції; х₆ - середній річний дохід населення на одну особу; х₇ - обсяги запасів готової продукції; х₈ - довгострокові інвестиції на оновлення технології виробництва; х₉ - витрати на енергію; х₁₀ - розмір короткострокових банківських кредитів; х₁₁ - темп приросту цін на продукцію; х₁₂ - рівень оподаткування; х₁₃ - регіональний індекс людського розвитку; х₁₄ - оцінка інвестиційної привабливості підприємства; х₁₅ - спрямованість стратегії розвитку підприємства; e - випадкова величина.

На етапі верифікації практична придатність моделі повинна підтверджуватися не лише тестуванням за критеріями Фішера і Госсена, а й аналізом дії інших факторів впливу, які безпосередньо не відображені у ній, зокрема, кадрового і фінансового забезпечення. Неоднозначність і мінливість показників фінансового стану істотно ускладнює цей процес, що підтверджується даними щодо групи підприємств машинобудування західного регіону України. Коефіцієнт варіації показників фінансового стану (загальної ліквідності, оборотності власного капіталу, рентабельності продукції, співвідношення позикового та власного капіталу) на 01.01.2007 року становив, відповідно, 98,2%; 66,7%; 58,8%; 81,3%.

Планування виробництва продукції підприємств машинобудування є складним і безперервним процесом формування збалансованого відповідно до потреб споживачів і можливостей підприємства асортименту продукції із застосуванням відповідних інформаційних технологій. Як обґрунтовано в ди-сертаційному дослідженні, вирішення цього завдання має спиратися на методи математичного моделювання, які дають змогу отримати оптимальні проекти планів, а також сформувати компромісний. Запропонована в роботі оптимі-заційна модель містить обмеження на валовий дохід від реалізації продукції, на потужності виробничих підрозділів з урахуванням можливості їх розвитку, на витрати ресурсів, на структуру виробництва конкурентоспроможної продукції з урахуванням граничних величин попиту споживачів, на економічний розмір партії випуску нових і освоєних виробництвом видів продукції. За функцію мети обрано показник «максимум прибутку від реалізації продукції», з допомогою якого описується головна мета розвитку підприємства (наголос на поліпшення бізнес-процесів), а як одну з альтернативних - «максимальне задо-волення потреб споживачів» (наголос на потреби споживачів). Особливістю розробленої моделі є її гнучкість, тобто можливість зміни як обмежень, з допомогою яких описують внутрішні можливості підприємства, так і критеріїв оптимальності. Числові значення ряду обмежень отримують як індикатори з попереднього етапу планових розрахунків на підставі симультативної моделі.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання оцінювання потенціалу та планування соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств на базі розробленої концепції і нових методів оцінювання потенціалу, а також застосування економіко-математичних методів до вирішення складних і багатоваріантних завдань перспективного і поточного планування.

Проведені дослідження та отримані результати дозволяють зробити такі висновки.

1. Дослідження показали, що розвиток підприємства слід розглядати як його незворотну, спрямовану і закономірну зміну на підставі реалізації механіз-мів самоорганізації, як здатність до перетворення при збереженні відносної стійкості і протидії змінам. Рушійною основою розвитку підприємства є його потенціал як сукупність властивостей досліджуваного об'єкта, що створюють можливість виконання відповідної роботи. Соціально-економічний розвиток підприємств передбачає досягнення як економічних, так і соціальних індика-торів, нарощення темпів їх приросту, підпорядкованість локальних цілей досяг-ненню місії підприємства, відповідність змін причинно-наслідковим зв'язкам.

2. Встановлено, що планування соціально-економічного розвитку підпри-ємств машинобудування є актуальним, складним і багатогранним завданням, для ефективного вирішення якого слід використовувати дієві засоби економіч-ного оцінювання доцільності, результативності і ризиків соціально-економіч-них перетворень, а також засоби індикативного планування як сукупності процедур встановлення та узгодження інтересів і діяльності державних і недержавних органів управління, а також суб'єктів господарювання.

3. Індикативне планування розвитку підприємств охоплює процеси формування стратегічних, поточних та оперативних планів. У стратегічному плані через сукупність індикаторів розвитку (соціальних, екологічних, економічних, виробничих) відображають головну мету з урахуванням мінливості довкілля і внутрішнього середовища. Індикатори поточного плану націлюють підприємство на ефективне функціонування. Оперативні плани мають за мету оптимальне використання внутрішніх ресурсів. Одночасно вони відображають коригувальні дії системи менеджменту підприємства, які викликані змінами кон'юнктури товарного ринку, інвестиційного клімату, видів і джерел ресурсного забезпечення, якості життя населення тощо.

4. Розроблення стратегії розвитку підприємства є ітераційним процесом формування розподіленої в часі системи цілей і напрямів розвитку з ураху-ванням наявних і можливих до залучення ресурсів. Стратегія підприємства базується на дослідженні тенденцій зміни кон'юнктури ринку і конкурентного середовища, формуванні ефективної товарної політики, раціональному розпо-ділі обмежених ресурсів між видами і напрямами діяльності.

5. Розроблення стратегічних цілей і планів соціально-економічного роз-витку машинобудівних підприємств спирається на результати оцінювання потенціалу. Зазначено, що концептуальні засади оцінювання потенціалу під-приємств, які описані в наукових публікаціях, є неоднозначними, а методичні положення - недостатньо опрацьованими. Потенціал соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування пропонується тлумачити як можливість досягнення встановленої мети, яка охоплює соціальні і економічні цілі в умовах відносної сталості зовнішнього середовища і сталості виду діяльності з урахуванням тенденцій зміни внутрішніх параметрів підприємств.

6. Дослідження показали, що система цілей машинобудівних підприємств включає в себе такі основні групи: економічні, які спрямовані на оптимальне використання ресурсів; інвестиційно-інноваційні, реалізація яких забезпечує підвищення рівня конкурентоспроможності; соціальні, які відображають потреби та інтереси персоналу підприємств як складової частини регіональної громади; корпоративні, які відображають цілі акціонерів і можуть не збігатися чи навіть суперечити цілям підприємств. Спираючись на результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів та з урахуванням принципу мінімальності числа цільових індикаторів, у роботі виділено групи показників, з допомогою яких розкриваються цілі розвитку підприємств машинобудування.

7. Формування сукупності факторних показників оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування базується на охопленні найвагоміших факторів впливу на потенціал за мінімальної кількості показників. Спираючись на концепцію збалансованої системи показників, сформовано такі групи факторних показників мінімальної конфігурації: продукції; ресурсів; операційної діяльності; нематеріальних активів.

8. Встановлено, що існуючі методи оцінювання економічного, вироб-ничого, організаційного, ресурсного, інвестиційно-інноваційного, управлін-ського та інших видів потенціалу потребують суттєвої модифікації з ураху-ванням особливостей підприємств машинобудування. В основу розроблених у дисертації методів покладено концепцію розгортання соціально-економічних індикаторів, з допомогою яких розкривається мета розвитку підприємств, у систему факторних оцінок або зворотне перетворення (згортання) індикаторів сукупності факторних ознак у соціально-економічні індикатори цільової групи.

9. Результати дослідження дали змогу зробити висновок, що планування індикаторів соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування є безперервним процесом послідовної деталізації, оцінювання та узгодження значень показників, який здійснюють за такими етапами: установлення місії і стратегічних цілей розвитку підприємств; формування відповідної сукупності цільових показників, з допомогою яких розкривається головна мета розвитку; побудова моделей і вибір методу планування індикаторів розвитку; розрахунок індикаторів соціально-економічного розвитку; верифікація моделі та узгоджен-ня планових значень показників. Особливістю процесу планових розрахунків є його циклічність і взаємозв'язок результатів, отриманих на кожному етапі розрахунків.

10. Спираючись на дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців, а також на результати власних досліджень, можна стверджувати, що індикативне планування показників соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування вимагає застосування економетричних багатофакторних моделей. Розроблена симультативна модель відображає ринкові умови функціонування підприємств і містить п'ять структурних рівнянь, з допомогою яких встановлюється залежність між розміром витрат на розвиток підприємств
і попитом на продукцію, валовим доходом від реалізації продукції, операційними витратами, прибутком та рядом інших факторних ознак.

11. Планування виробництва продукції підприємств машинобудування є складним і актуальним завданням формування оптимального, збалансованого відповідно до потреб споживачів і можливостей підприємства асортименту про-дукції з використанням відповідних інформаційних технологій. Як обґрунто-вано в дисертаційному дослідженні, вирішення цього завдання має спиратися на методи математичного моделювання, які дають змогу отримати оптимальні за певними функціями мети проекти планів, а також сформувати компромісний.

12. На підставі результатів виконаного дослідження можна запропонувати:

· Міністерству економіки України, Міністерству промислової політики України при формуванні державних програм і планів соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування, розробленні рекомендацій щодо збалансованого розвитку національної економіки, а також досягненні Україною власних цілей розвитку тисячоліття відповідно до Глобального пакту ООН щодо соціальної відповідальності бізнесу використовувати індикативне планування як засіб розроблення взаємоузгоджених багаторівневих планів соціально-економічного розвитку, в основу якого покладено ефективні методи планування та оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування;

· Міністерству освіти і науки України включати в типові програми з дисциплін «Менеджмент», «Стратегічний менеджмент», «Економетрія», «Еко-номіко-математичні методи і моделі» вивчення концепції оцінювання потен-ціалу соціально-економічного розвитку підприємств, а також засобів форму-вання поточних і стратегічних планів розвитку підприємств машинобудування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Планування соціально-економічного розвитку підприємств : монографія / [М. Р. Тимощук, О. Є. Кузьмін, Р. В. Фещур та ін.]. - К. : УБС НБУ, 2007. - 449 с. - 21 друк. арк. (особисто автором написані розділи: Розділ 1 «Оціню-вання потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств», Розділ 3 «Планування індикаторів соціально-економічного розвитку підприємства», 6,37 друк. арк.).

Публікації у фахових виданнях

2. Тимощук М. Р. Проблеми моделювання і прогнозування розвитку виробництва / М. Р. Тимощук // Соціально-економічні дослідження
в перехідний період : зб. наук. праць / НАН України. Інститут регіональних досліджень ; відп. ред. М. І. Долішній. - Л. : ЛБІ НБУ, 2003. - С. 533-536. - (Вип. 1 (XXXIX) : Економічні проблеми ринкової трансформації України). - 0,2 друк. арк.

3. Тимощук М. Р. Індикативне планування на макрорівні / М. Р. Тимощук // Регіональна економіка. - 2004. - № 1(31). - С. 210-216. - 0,53 друк. арк.