Економіка підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економіка підприємства

Вступ

Основною організаційною та виробничою ланкою економічної системи будь-якої сучасної країни є підприємство. Економічна сутність підприємства полягає в тому, що його діяльність спрямована на отримання прибутку після реалізації товару, а об'єктивними умовами його існування є безперервний, постійно повторюваний процес виробництва.

За часів командно-адміністративної економічної системи, коли все було монополізовано в економіці державою, підприємства, як невід'ємні частки цієї системи, були економічно однотипними, тобто: не були власниками майна, оскільки воно належало державі; не реалізовувався виробничий, фінансовий, інноваційний менеджмент, маркетинг, менеджмент персоналу, оскільки усі параметри функціонування підприємства (що виробити, в які строки, в якій кількості, кому і за якими цінами продавати, за якими тарифами сплачувати робітникам зарплату тощо) декларувались згори державою через відповідні органи управління і плани; панували єдина власність і єдиний критерій оцінки результатів діяльності підприємства - виконання директивних планів.

Докорінно іншою є економічна ситуація в ринковій економіці, де за наявності різноманітних форм власності, видів підприємств, форм організації господарювання власник чи менеджер підприємства вирішує долю свого підприємства на ринку у боротьбі з конкурентами, де все визначається перш за все пануванням закону попиту та пропозиції.

Поняття підприємства

Підприємство є первинною ланкою економічної системи. Воно є господарюючим суб'єктом, якому властиві економічна, технологічна, юридична відособленість, воно виступає відособленим товаровиробником.

Економічна відособленість проявляється:

а) у майновій відособленості,

б) воно є носієм відповідного інтересу, що матеріалізується в доході,

в) має завершений відтворювальний цикл

Технологічна і територіальна відособленість підприємства проявляється в тому, що кожне підприємство має різні фактори виробництва і по-різному комбінує їх.

Юридична відособленість підприємства проявляється в наявності статуту, розрахункового рахунка у комерційному банку, має відповідну адресу, печатку, штемпель та інші юридичні атрибути, які вказують на майнову відповідальність у взаємовідносинах з іншими підприємствами, своїми працівниками та державними органами.

Кожне підприємство виконує такі функції:

- виробничо-технологічні

- економічні

- соціальні

Підприємство займає центральне місце в народно-господарському комплексі будь-якої країни. Це первинна ланка суспільного розподілу праці. Саме тут створюється національний доход. Підприємство виступає як виробник і забезпечує процес відтворення на основі самоокупності і самостійності. економічний прибуток товаровиробник

Крім зазначених функцій, підприємство в межах національної економіки виконує також зовнішньоекономічні функції.

Ефективна реалізація підприємством своїх функцій здійснюється при наявності у нього таких умов:

- самостійності здійснення відтворювального процесу

- повної економічної відповідальності

- прибуткової діяльності

- конкуренції з іншими такими ж підприємствами;

- рівноправності

Процес функціонування підприємства здійснюється за певними принципами. Найважливіші

- самостійність;

- самофінансування;

- самоокупність;

- матеріальна зацікавленість виробників у результатах роботи підприємства;

- економічна відповідальність за свої дії в межах, визначених чинним законодавством.

В узагальненому вигляді діяльність підприємства реалізується у двох основних його функціях: виробничій, яка пов'язана з виробництвом товарів та наданням послуг, і відтворювальній, що виявляється в забезпечені розширеного відтворення продукту, виробничих відносин і робочої сили самого виробника.

Види підприємств

Класифікація підприємств - це групування їх за певною ознакою, Такими ознаками можуть бути: сфера діяльності, розмір, організаційно-правова побудова і т.д.

Так, за сферою діяльності підприємства кла сифікуються: промислове, сільськогосподарське, будівельне, транспортне, фінансово-кредитне, торговельне, посередницьке і т.д.

За розмірами: велике, середнє, мале.

За формою власності: приватне, колективне, державне.

Залежно від змісту діяльності: виробниче, комерційне, посередницьке, фінансове, страхове.

В Україні у відповідності з діючим законодавством діють підприємства різних типів:

1.) індивідуальні,(засновані на особистої власності і на її праці (без наймання);)

2.) сімейні(, засновані на власності та праці громадян однієї родини, що проживають спільно;)

3.)приватне підприємство(, засноване на власності окремого громадянина з правом найму робочої сили;)

4.)колективне(, засноване на власності трудового колективу, кооперативу чи іншого статутного товариства)

5.) державне підприємство (- самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка функціонує на основі державної форми власності у різних галузях економіки. Головною перевагою державних підприємств є стабільність їх діяльності, менша залежність від зміни ринкової кон'юнктури. Головними недоліками є те, що вони позбавлені необхідності боротися за прихильність споживачів до своєї продукції. Вони поступаються приватним підприємствам рівнем ефективності використання ресурсів, а нерідко і рівнем заробітної плати.)

6.) спільне(, засноване на базі об'єднання майна різних форм власності (змішана форма власності);)

7.) орендне підприємство(-- це така господарська одиниця, яка самостійно здійснює підприємницьку діяльність на основі строкового платного володіння і користування майном, переданим власником в оренду орендареві за договором.)

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень.

Усі інші підприємства визнаються середніми".

Малі підприємства надають економіці гнучкості, активно реагують на кон'юнктурні зміни, забезпечують насиченість ринку товарами, послугами та додатковими робочими місцями, сприяють послабленню монополізму.

Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, проте сталої номенклатури виробів у значних обсягах. Вони здатні швидко реагувати на кон'юнктуру ринку завдяки оснащеності сучасною технікою і технологією, можливості впроваджувати нові розробки у виробництво. Це надає їм певних переваг як перед малими, так і перед великими підприємствами, які полягають у тому, що малим підприємствам не завжди вистачає коштів для практичної реалізації науково-технічних досягнень, а великі не можуть це зробити через свої масштаби, оскільки заміна та оновлення основних фондів у великих обсягах можуть призвести до значного зниження норми рентабельності, особливо на початковому етапі випуску нової продукції.

Великі підприємства виготовляють сталий асортимент масової продукції. Це дає можливість значно зменшити витрати на вироблювану продукцію, знизити ціну на неї і зробити її доступною для масового споживача.

Переваги великих підприємств полягають в тому, що вони активно формують ринок, створюючи нові види товарів і послуг. Такі підприємства здійснюють великомасштабне фінансування розробок науково-технічних проектів, що сприяє розвитку національного потенціалу країни.

Підприємства мають право об'єднувати свою виробничу, наукову і комерційну діяльність і створювати такі об'єднання:

1) асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатися у виробничу діяльність будь-якого з її учасників;

2) корпорація - договірне об'єднання на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень, центральним регулюванням діяльності кожного з учасників;

3) консорціум - тимчасове статутне об'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення спільної мети;

4) концерн - статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної залежності від одного або групи підприємців.

За змістом діяльності

Виробниче підприємство - це таке, яке здійснює виробництво товарів, надає послуги, інформацію, створює духовні цінності. До виробничих підприємств належать: промислові, сільськогосподарські, будівельні, побутового обслуговування населення тощо. Виробництво товарів та послуг є для них визначальним.

Комерційне підприємство - це таке, яке здійснює операції та угоди з купівлі-продажу або перепродажу товарів. Це - різні торговельні підприємства. Основна функція - доведення товару до споживача.

Посередницьке підприємство - це таке, змістом діяльності якого є з'єднання зацікавлених у взаємодії, у взаємних угодах сторін (суб'єктів). Вони можуть надавати інформацію, консультативні, маркетингові послуги тощо.

Фінансове підприємство - це, по суті, різновид комерційного підприємства. Але на відміну від комерційного, де об'єктом купівлі-продажу є товари, фінансове підприємство здійснює купівлю-продаж грошей, валюти, цінних паперів, іншими словами, - фінансових активів. До фінансових підприємств належать банки, кредитні союзи, інвестиційні компанії і т.п.

Страхове підприємство - це особлива форма фінансового підприємства. Тут підприємець отримує страховий внесок, який повертається йому тільки при настанні страхового випадку. Воно захищає бізнес і населення від нещасних випадків і забезпечує прибуток. До них відносяться пенсійні фонди, фонди страхування від нещасних випадків, від безробіття і т.ін.

Соціально-економічний сенс підприємства

Від успіху окремих підприємств залежить обсяг створюваного валового національного продукту, соціально-економічний розвиток суспільства, ступінь задоволеності в матеріальних і духовних благах населення країни. Надання робочих місць з сприятливими умовами праці та об'єктивною зарплатнею Прийнято вважати, що оптимальними є такі розміри, які забезпечують найбільш сприятливі умови для використання досягнень науки і техніки при мінімальних витратах виробництва і при цьому досягається ефективне виробництво високоякісної продукції. Підприємство являє собою таку форму організації господарства, при якій індивідуальний споживач і виробник взаємодіють за допомогою ринку з метою вирішення трьох основних економічних проблем: що, як і для кого робити. При цьому ніхто з підприємців і організацій свідомо рішенням цієї тріади економічних проблем не зайнятий (кожний вирішує в стихії ринку на індивідуальному рівні). У ринковій системі все має ціну. Різні види людської праці також мають ціну - рівень зарплати, тариф на послуги. Ринкова економіка для неусвідомленої координації людей і підприємств через систему цін і ринків. Якщо взяти всі різноманітні ринки, то одержимо широку систему, стихійно забезпечує рівновагу цін і виробництва шляхом проб і помилок. По засобах узгодження між покупцями і продавцями (попиту і пропозиції) на кожному з цих ринків ринкова економіка вирішує одночасно всі три проблеми:

1) що робити? -- визначається щоденно голосуванням за допомогою грошей (шляхом вибору покупцем товару і його покупки);

2) як виробляти? -- визначається конкуренцією між виробниками (кожний прагне використовувати новітні технології, виграти цінову конкуренцію і збільшити прибуток, знизити витрати виробництва);

3) для кого робити? -- визначається співвідношенням попиту і пропозиції на ринках, факторами виробництва (робоча сила та засоби виробництва).

Ці ринки визначають рівень зарплати, ренти, відсотка і прибутку, тобто джерел, з яких складаються доходи. Виробник установлює свої ціни, переміщаючи свій капітал у галузі з високим прибутком і залишаючи нерентабельне виробництво товару. Все це і визначає, що виробляти.

Прибуток тут - вирішальний фактор функціонування ринкового господарства

Размещено на Allbest.ru