Управління корпоративною трансформацією в системі залізничного транспорту України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

удк [656.21:658]:316.422](477)(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

управління корпоративною трансформацією в системі залізничного транспорту України

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Гречко Алла Володимирівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - кандидат економічних наук, професор

Круш Петро Васильович,

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», завідувач кафедри економіки і підприємництва

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, доцент

Бараш Юрій Савелійович,

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, завідувач кафедри обліку, аудиту та інтелектуальної власності

– кандидат економічних наук

Ейтутіс Георгій Дмитрович,

Південно-Західна залізниця,

начальник адміністративної служби

Захист відбудеться «12» жовтня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.002.23 у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» за адресою: 03056, м. Київ, пр. Перемоги, 37, ауд. 163.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» за адресою: 03056, м. Київ, пр. Перемоги, 37, ауд. 163.

Автореферат розісланий «12» вересня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. В. Зозульов

АНОТАЦІЯ

Гречко А.В. Управління корпоративною трансформацією в системі залізничного транспорту України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Київ, 2009.

Дисертація присвячена розробленню теоретичних і методичних засад управління корпоративною трансформацією в системі залізничного транспорту. Запропоновано й науково обґрунтовано основні положення управління корпоративною трансформацією залізничного транспорту України, яка об'єднує визначення раціональної моделі реформування залізничної галузі та побудову її організаційної структури управління. Автор дослідила переваги і недоліки п'яти альтернативних моделей реформування залізничного транспорту і порівняла їх між собою за багатофакторним критерієм. За результатами досліджень найкращою для України є інтеграційна модель реформування, за якою інфраструктура залізниць та процес вантажних і пасажирських перевезень об'єднані разом в одній організаційній структурі - юридичній особі - Державній акціонерній компанії «Українські залізниці». Але надалі, після сталої роботи окремих дочірніх підприємств та товариств з обмеженою відповідальністю (кінець третього етапу реформування), інтеграційну модель доцільно трансформувати в холдингову компанію.

Для вибраної за економічним критерієм інтеграційної моделі реформування було розроблено теоретико-методичні підходи до побудови організаційної структури управління підприємствами залізничного транспорту. В основу її побудови покладено принципи: бюрократичної структури управління дивізійного типу; розподілу транспортних послуг на два сектори - державної та приватної власності; дії антимонопольного законодавства; розмежування видів перевезень та іншої діяльності за функціональним призначенням.

Ключові слова: управління, корпоративна трансформація, залізничний транспорт, організаційна структура управління.

АННОТАЦИЯ

Гречко А. В. Управление корпоративной трансформацией в системе железнодорожного транспорта. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт», Киев, 2009.

Диссертация посвящена разработке теоретических и методологических подходов к управлению корпоративной трансформацией в системе железнодорожного транспорта.

В работе раскрыта экономическая суть понятия «корпоративная трансформация», проанализированы трансформационные процессы в сфере природных монополий и зарубежный опыт реформирования системы железнодорожного транспорта. Предложены и научно обоснованы основные положения управления корпоративной трансформацией железнодорожного транспорта Украины, которая объединяет решения вопросов по определению наилучшей модели реформирования железнодорожной отрасли и построению ее организационной структуры управления.

В работе впервые даны определения понятиям «модели реформирования» и «механизмы управления предприятиями железнодорожного транспорта» и указано на их существенное различие. Это пояснение необходимо для исключения путаницы в дальнейших исследованиях, поскольку в диссертации вначале анализируется модель реформирования, а затем для выбранной модели решается вопрос построения эффективной организационной структуры управления.

В работе разработана концептуальная модель корпоративной трансформации железнодорожного транспорта Украины с учетом его существующего состояния, потенциальных возможностей отрасли, условий современного рынка транспортных услуг, действия мирового финансового кризиса, предложений Европейского союза. Благодаря этой модели и многофакторному критерию можно определить наилучший вариант трансформации железнодорожной монополии в корпоративную структуру.

Автор исследовала пять альтернативных моделей реформирования железнодорожного транспорта: модель разделения, интеграционную модель, холдинговую модель, акционерную компанию и государственное предприятие. После изучения преимуществ и недостатков каждой модели при условии их внедрения в Украине были проведены их оценка и сравнение с использованием многофакторного критерия. Исследования проводились с помощью метода экспертной оценки, а первый из факторов - экономический - предварительно рассчитывался с помощью метода экономической оценки инвестиционных проектов.

По результатам исследований наилучшей для Украины была признана интеграционная модель - единый субъект хозяйствования, который объединяет инфраструктуру и компании-операторы по перевозке грузов и пассажиров. При этой модели реформирования все железные дороги теряют статус юридического лица и входят в Государственную акционерную компанию в виде отдельных функциональных структурных подразделений. Впоследствии эта компания после нескольких лет устойчивой работы может быть трансформирована в холдинговую компанию, где каждый функциональный департамент приобретет статус юридического лица. Для выбранной за многофакторным критерием интеграционной модели реформирования в работе разработаны теоретико-методические подходы для построения организационной структуры управления предприятиями железнодорожного транспорта. В основу ее построения положены следующие принципы: бюрократическая структура дивизионного типа; распределение транспортных услуг на два сектора - государственный и частный; действие антимонопольного законодательства; разделение видов перевозок и других видов деятельности по функциональному признаку. Необходимость разделений видов деятельности диктуется разницей соответствующих рынков и основных средств, которые при этом используются.

Отдельно в диссертационной работе разработаны организационные структуры управления департаментов перевозки пассажиров в дальнем и пригородном сообщении, которые имеют определенную специфику построения. Предложены принципы усовершенствования финансово-экономической системы железнодорожного транспорта и кадровой политики.

Исследовано влияние мирового финансового кризиса на реформирование железнодорожной отрасли и доказано, что в этих условиях выполнять корпоратизацию железнодорожного транспорта нецелесообразно, а необходимо использовать промежуточные модели реформирования для повышения эффективности его деятельности без изменения формы собственности на основные средства. Однако в этот период для подготовки реформирования и смягчения негативных последствий финансового кризиса рекомендовано в качестве переходной модели использовать государственный концерн, который одновременно позволит исключить юридическое несоответствие организационной структуры управления Укрзализныцей действующему законодательству Украины.

Ключевые слова: управление, корпоративная трансформация, железнодорожный транспорт, организационная структура управления.

SUMMARY

Grechko A.V. Corporative transformation management in the railway transport system of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of the candidate of economic sciences in 08.00.04 speciality - economics and management of enterprises. National Technical University of Ukraine “Kiev Politechnik Institute”, Kiev, 2009.

Dissertation is devoted to the working-out of the theoretical and methodical basis for corporative transformation management in the railway transport system. Main principles are scientifically motivated and offered for corporative transformation management of railway transport of Ukraine that unites the definition of the rational railway industry reforming model and management organizational structure. Author researched advantages and drawbacks of five alternative models for railway transport reforming and compared them by multifactor analyses. According to the results integration reforming model is the best one for Ukraine, it says that railway infrastructure and passenger and cargo transportations are located in one organizational structure - legal entity - State Share Company “Ukrainian Railways”. However it is suitable to transform the integration model into the holding company in case of the effective functioning of the definite associated enterprises (end of the third reforming stage).Theoretical and methodological ways for construction of the organizational structure for enterprises management in railway industry were worked out for the selected integration model. Main principles of its construction are the following: bureaucratic structure of the divisional management type; distributing of the transport services into two sectors - state and private ownership; actions of the antimonopoly committee; division of the transportation types and other activities by functional usage.

Keywords: management, corporative transformation, railway transport, organizational structure of management.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Залізничний транспорт України є основним видом транспорту, оскільки забезпечує близько 50 % вантажних та 38 % пасажирських перевезень. Нині залізничний транспорт в основному задовольняє потреби суспільного виробництва і населення у перевезеннях. Проте ефективність діяльності галузі, якість послуг, які надаються споживачам, усе менше відповідають сучасним вимогам та європейським стандартам, що створює реальні загрози для подальшого розвитку економіки та національної безпеки держави. Галузь потребує негайного реформування для підвищення ефективності її функціонування та інтеграції до європейської транспортної системи. Для цього Укрзалізниця має провести корпоративну реструктуризацію, пов'язану з перебудовою організаційної структури управління.

Окремі питання цієї проблеми у різні періоди розглядали А. А. Босов, В. Г. Галабурда, В. М. Гурнак, О. Г. Дейнека, В. Л. Дикань, Ю. Ф. Кулаєв, М. В. Макаренко, А. М. Новікова, Л. О. Позднякова, А. А. Покотилов, О. М. Пшінько, Ю. Є. Пащенко, В. М. Самсонкін, Є. М. Сич, В. В. Скалозуб, Ю. М. Цвєтов, Н. Б. Малахова, І. М. Аксьонов, Ю. С. Бараш, Н. М. Колесникова, М. В. Гненний, О. М. Гненний, В. П. Гудкова, Т. А. Мукмінова, О. В. Нікуліна, Л. М. Лобойко, В. І. Сіраков та ін.

Але й дотепер залишаються невирішеними питання, пов'язані з визначенням оптимальної моделі реформування галузі, форми власності майна Укрзалізниці на першому етапі перетворень, структури управління окремими господарствами та ін. Тому актуальність проблеми корпоративної трансформації в системі залізничного транспорту, її недостатнє теоретичне, методологічне й практичне опрацювання визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до положень таких документів: Концепції державної програми реформування залізничного транспорту (розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 651-р); проекту Державної програми реформування залізничного транспорту (лист від 23.04.2007 р. № ЦЗ-1Ф-11/260); проекту Державної програми реформування залізничного транспорту (Державне підприємство «Українські залізниці») 2008 р. тощо.

Основні положення дисертаційного дослідження було використано в наукових роботах, які виконувала кафедра економіки та підприємництва Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»: «Корпоративні трансформації в структурі національної економіки України», номер державної реєстрації 0108U009339; «Розвиток підприємництва як фактор росту національної економіки», номер державної реєстрації 0107U002277; «Підприємництво як чинник розвитку інноваційно-інвестиційної моделі економіки України», номер державної реєстрації 0107U009338; «Проблеми управління та регулювання національною економікою», номер державної реєстрації 0107U009340.

У вказаних роботах усі завдання з корпоративної трансформації залізничної галузі вирішені автором особисто.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розроблення концептуальної моделі корпоративної трансформації залізничного транспорту в умовах сучасного ринку України за рахунок нових теоретико-методичних підходів до побудови організаційної структури управління підприємствами галузі.

Мета досліджень зумовила необхідність вирішення таких завдань:

– визначити сутність понять «модель реформування залізничної галузі» та «механізм управління залізничним транспортом» для правильного вирішення проблеми структурної реформи;

- проаналізувати досвід реформування залізничного транспорту зарубіжних країн та розробити концептуальну модель корпоративної трансформації залізничного транспорту України;

- удосконалити теоретико-методичні основи класифікації моделей реформування залізничного транспорту за рахунок включення додатково трьох існуючих моделей (Державне підприємство, Державне акціонерне товариство, Державна акціонерна компанія);

- визначити недоліки організаційної структури управління Укрзалізниці та удосконалити її за рахунок розробки теоретико-методологічних основ і системної моделі організаційної структури управління підприємствами;

- розробити нову організаційну структуру управління підприємствами залізничного транспорту за рахунок побудови функціональних регіональних відділень на рівні залізниць для координації діяльності структурних підрозділів функціональних філій, дочірніх підприємств або ТОВ;

- проаналізувати джерела фінансування та тарифну політику Укрзалізниці й удосконалити методичні принципи побудови тарифів на пасажирські перевезення в дальньому сполученні;

- дослідити вплив світової фінансової кризи на процес корпоративної трансформації.

Об'єкт дослідження - організаційна та виробничо-господарська діяльність залізничного транспорту в системі ринкових відносин.

Предмет дослідження - управління корпоративною трансформацією в системі залізничного транспорту в умовах сучасного ринку та фінансової кризи в Україні.

Методи досліджень. Теоретичну й методологічну основу досліджень становлять наукові роботи й методичні розробки провідних вчених у сфері теорії управління, закони діалектики і логіки. Для вирішення поставлених завдань використано такі методи: абстрагування - для визначення найбільш важливих факторів за якими здійснюється вибір раціональної моделі реформування залізниць; порівняння - для виявлення найсуттєвіших переваг у різних моделей реформування системи залізничного транспорту; аналізу - для виявлення та дослідження тенденцій розвитку залізничного транспорту України; історичний метод - для дослідження процесу реформування залізничного транспорту у зарубіжних країнах та визначення передумов його проведення в Україні; математичної статистики - для обробки статистичних даних роботи залізничного транспорту за звітний період та визначення закономірностей роботи залізничного транспорту; теорії ймовірностей - для обробки та прогнозування перспективних даних роботи залізничного транспорту; прийняття рішень, стратегічного планування та системний підхід - для проведення наукових досліджень стосовно визначення оптимальної моделі управління залізничним транспортом; концепція маржинального доходу - для дослідження збитковості тарифів на пасажирські перевезення; порівняльного економічного аналізу - для прогнозування перспективних показників роботи нових транспортних структур за різними моделями; організаційно-розпорядчий - для побудови організаційних структур управління залізничним транспортом.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в подальшому розвитку теоретичних основ і методологічних підходів щодо управління корпоративною трансформацією в системі залізничного транспорту, а саме:

вперше:

– розроблено концептуальну модель корпоративної трансформації залізничного транспорту України з урахуванням його сучасного стану, потенційних можливостей галузі, умов сучасного ринку, дії світової фінансової кризи, завдяки якій та багатофакторному критерію можна визначити найбільш раціональний варіант трансформації залізничної монополії в корпоративну структуру;

– обґрунтовано, що в умовах світової фінансової кризи виконувати корпоратизацію залізничного транспорту недоцільно, а потрібно використовувати проміжні моделі реформування для підвищення ефективності його діяльності без зміни форми власності на основні засоби;

удосконалено:

- модель організаційної структури управління підприємствами залізничного транспорту України, що, на відміну від запропонованих раніше, побудована за дивізійною продуктовою схемою з урахуванням дії на неї найбільш впливових зовнішніх та внутрішніх факторів;

- метод побудови організаційної структури управління Державної акціонерної компанії «Українські залізниці» за рахунок створення функціональних регіональних відділень на рівні залізниць для координації діяльності структурних підрозділів функціональних філій, дочірніх підприємств або ТОВ, що дасть змогу більш об'єктивно враховувати особливості регіону, оптимізувати технологічний процес перевезень, ремонту тощо, ефективно використовувати рухомий склад в умовах дефіциту інвестицій;

- методичні принципи побудови тарифів на пасажирські перевезення в дальньому сполученні за рахунок встановлення розміру доходної ставки на 20 - 30 % вище від розміру змінних витрат у собівартості 10 тонно-кілометрів, що дасть можливість знизити збитковість пасажирських перевезень та збільшити інвестиції у розвиток залізничного транспорту;

набуло подальший розвиток:

- теоретико-методичні основи класифікації моделей реформування залізничного транспорту, яка включає додатково модифікацію трьох існуючих моделей (Державне підприємство, Державне акціонерне товариство, Державна акціонерна компанія), сутність яких полягає в акціонуванні частини спеціальних вантажних та деяких видів пасажирських перевезень у дальньому та приміському сполученнях, що дасть можливість збільшити доходи компанії (за рахунок плати за нитку графіка від вантажних перевезень) з одночасним зниженням витрат (за рахунок виключення частини збиткових пасажирських перевезень).

Практичне значення отриманих результатів полягає в їх використанні для проведення корпоративної реструктуризації залізничного транспорту (акт про впровадження виданий від 5 березня 2009 року), а саме:

– розроблено методичні основи розподілу видів діяльності залізничного транспорту за ступенем монополізації з використанням антимонопольного законодавства за рахунок збереження контролю з боку держави на пасажирські технічні станції та ремонтно-екіпірувальні депо, що будуть входити до департаменту пасажирських перевезень і на основі договорів матимуть можливість без перешкод екіпірувати пасажирські поїзди компаній-операторів будь-якої форми власності та знизити вартість пасажирських перевезень;

– обґрунтовано теоретико-методологічні основи побудови організаційної структури управління підприємствами за дивізійною продуктовою схемою з впровадженням функціональних регіональних підприємств на рівні залізниці для координації діяльності структурних підрозділів і дочірніх підприємств, що дозволить більш об'єктивно враховувати особливості регіону, оптимізувати технологічний процес перевезень, ремонту тощо, ефективно використовувати рухомий склад в умовах дефіциту інвестицій;

– визначено теоретико-методологічні підходи до побудови перехідних моделей корпоративної трансформації системи залізничного транспорту України в умовах світової фінансової кризи, що виключають можливість зміни власності на державне майно та є найбільш раціональними у формі державного підприємства та концерну, утворення яких дозволяє розпочати реформування організаційної структури залізничного транспорту та підвищити ефективність її роботи за рахунок переоцінки основних засобів, що призведе до зниження податкового тиску та поліпшення інноваційно-інвестиційного клімату в галузі.

Ряд положень дисертаційної роботи застосовується у навчальному процесі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» під час викладання дисциплін «Національна економіка», «Макроекономіка» та «Державне регулювання» (Довідка про впровадження №57 від 24.03.09), а також Державного економіко-технологічного університету транспорту при викладанні дисциплін «Корпоративне управління», «Економічна діагностика», «Управління витратами», «Внутрішній економічний механізм підприємства», «Економіка залізничного транспорту» (Довідка №1/16-297 від 31.03.2009).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в роботі наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції, а також поняття належать особисто автору і є його науковими розробками. Дисертація є одноосібно виконаною науковою роботою, у якій автором особисто розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо управління корпоративною трансформацією в системі залізничного транспорту.

Наукові роботи [2 - 19] надруковані без співавторів. Внесок автора в колективно-опубліковану роботу [1] конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи було окреслено в доповідях: на ІV Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених вищих навчальних закладів «Формування та проблеми розвитку підприємництва в економічних системах» (2005 р. НТУУ «КПІ», м. Київ); ІІІ Науково-практичній конференції «Міжнародне науково-практичне співробітництво» (2007 р., НТУУ «КПІ», м. Київ); VI Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Науково-технічний розвиток: економіка, технологія, управління» (2007 р., НТУУ «КПІ», м. Київ); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми розвитку підприємництва в Україні» (2007 р., НТУУ «КПІ», м. Київ); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми управління» (2007 р., НТУУ «КПІ», м. Київ); VI Міжнародній науковій конференції «Проблеми економіки транспорту» (2007 р., Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна); VII Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Науково-технічний розвиток: економіка, технологія, управління» (2008 р., НТУУ «КПІ», м. Київ); XVI Міжнародній науково-практичній конференції «Управління підприємством: діагностика, стратегія, ефективність» (2008 р., м. Таллінн); Management and education University "Prof. Dr. Assen Zlatarov", Burgas Faculty of Social Science. 2008.

Публікації. Результати дисертації опубліковано в 19 друкованих робота, зокрема в 1 монографії (розділ «Реформування природних монополій в сучасних умовах розвитку економіки України»), 7 статтях у фахових збірниках наукових праць (одноосібно), 2 статтях у збірниках наукових праць (одноосібно) та 9 у тезах доповідей наукових конференцій (одноосібно).

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основного тексту - 167 сторінки, у тому числі 18 таблиць (повних 0 сторінок), 62 рисунки (повних 0 сторінок). Крім того, вступ на 15 сторінках, висновки на 6 сторінках, список використаних джерел, який включає 151 найменування, та 14 додатків на 14 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі подано загальну характеристику дисертаційної роботи, обґрунтовано вибір теми та актуальність дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну і практичне значення роботи, наведено дані щодо апробації отриманих результатів та їх опублікування.

У першому розділі «Теоретико-методичні основи корпоративної трансформації в галузі залізничного транспорту» розкрито економічну сутність поняття «корпоративна трансформація», розглянуто трансформаційні процеси у сфері природних монополій, проаналізовано зарубіжний досвід реформування системи залізничного транспорту.

Для ліквідації розбіжностей у подальших дослідженнях уперше введено поняття «модель реформування залізничної галузі» та «механізм управління залізничним транспортом». З наведених визначень зроблено висновок, що модель реформування залізничного транспорту й побудова організаційної структури управління залізничним транспортом - це зовсім різні поняття.

Проблема корпоративної трансформації досить складна, вона стосується країн, в яких залізничний транспорт почав втрачати свої позиції порівняно з іншими видами транспорту через значне старіння основних фондів, відсутність підтримки з боку держави в умовах нестабільності, зумовленої процесом переходу до ринкової економіки.

За часів адміністративно-командної системи загальнодержавна власність об'єднувала підприємства всіх галузей в єдиний господарський механізм, у структурі якого система залізничного транспорту була природною монополією. Перехід України на ринкові принципи господарювання супроводжувався руйнуванням виробничих зв'язків та початком реформування галузей. У свою чергу залізнична галузь як природна монополія могла б ефективно функціонувати у разі достатнього фінансування навіть в умовах ринку. Проте відсутність державного інвестування в залізничну галузь, суттєвий податковий тягар, необхідність сплати дивідендів на користь держави спричинили різке зниження рентабельності перевезень. Актуалізується потреба інтеграції залізничної галузі України в єдиний європейський транспортний простір відповідно до директив ЄС, які передбачають основні принципи реформування залізничного транспорту країн-учасниць європейського товариства. З метою поглибленого вивчення цього питання було досліджено зарубіжний досвід проведення трансформації на залізницях та виявлено переваги і недоліки реформування у різних країнах Європи.

Спираючись на результати проведеного дослідження, можна зробити висновок, що під час здійснення корпоративної трансформації у цій галузі є об'єктивна необхідність збереження на ринку природної монополії інфраструктури (колія, штучні споруди, електрифікація, зв'язок, СЦБ та автоблокування, управління рухом, станції, ПТО, екіпірування локомотивів, експлуатаційні депо) та вокзалів. Однак абсолютно необґрунтованою та економічно неефективною є монополізація інших видів діяльності, таких, як вантажні та пасажирські перевезення, продаж квитків, транзитні та інтермодальні перевезення, послуги ремонтних заводів, будівельні роботи тощо.

Відповідно завданням цього дослідження є поглиблення комплексного вивчення питання реформування системи залізничного транспорту України, моделей корпоративної трансформації галузі, визначення з них найбільш раціональної та розробка теоретико-методологічних підходів до побудови організаційної структури управління залізничним транспортом.

У другому розділі «Методика проведення досліджень корпоративної трансформації залізничної галузі» обґрунтовано науковий підхід та етапність раціонального вирішення проблеми корпоративної трансформації, проведено аналіз ринку транспортних послуг, діяльності, фінансового стану та організаційної структури управління залізничним транспортом.

Для ефективного реформування залізничної галузі було науково обґрунтовано стратегічний план, метою якого є формування сучасного механізму управління залізничним транспортом шляхом розмежування регуляторно-контрольних і виробничих функцій та побудови нової організаційної структури. Для вирішення завдань такого класу було застосовано ситуаційний (варіантний) підхід, у межах якого розглянуто кілька стратегічних альтернатив - моделей реформування залізничного транспорту України. Для вибору найкращої з них запропоновано методику дослідження за етапами раціонального рішення (рис. 1).

Проведений аналіз ринку транспортних послуг показав, що продукція сфер діяльності залізничного транспорту значною мірою домінує у транспортній системі (перше місце за пасажирооборотом та третє місце за вантажообігом), не має конкурентів у певному колі транспортних послуг та задовольняє першочергові потреби у сфері вантажних і пасажирських перевезень. Однак є ряд причин, які зумовлюють поступову втрату залізничним транспортом своїх позицій. Зокрема, прогресуюче старіння основних фондів, загальний ступінь зносу яких становить 73,2 %, у тому числі активної частини 87,1 %. Недостатньо власних джерел фінансування для оновлення основних фондів та немає підтримки інноваційно-інвестиційного розвитку залізничної галузі з боку держави. Є необхідність утримання масштабної соціальної сфери. Є ряд проблем з неможливістю підвищувати соціально спрямовані тарифи. Застарілі форми управління залізничною галуззю, а організаційна структура не відповідає сучасним ринковим умовам.

У роботі використано прогноз обсягів ВВП України та перевезень вантажів і пасажирів до 2015 р., які були виконані у 2007 р. Дніпропетровським національним університетом залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. Але у четвертому кварталі 2008 р. Україну захопила світова фінансова криза, що суттєво знизило обсяги відправлених вантажів (у середньому на 33 %) та пасажирооборот (на 17 %), що потребує їх коригування після стабілізації економіки України. За даними 2007 р., підприємствами залізничного транспорту України надано послуг на суму 34 579 млн грн, зокрема від реалізації послуг з перевезень отримано всього 23 975 млн грн, а від допоміжного виробництва - 10 604 млн грн. Основний дохід системи залізничного транспорту України формується за рахунок вантажних перевезень - 60,0 %, а прибуток від них становить 4 478 млн грн. Значна частка отриманих коштів від вантажних перевезень витрачається на перехресне субсидування пасажирських перевезень, а інша залишається у розпорядженні Укрзалізниці. Для вирішення проблеми надмірної збитковості пасажирських перевезень потрібно встановити величину доходної ставки на 20 - 30 % вище від розміру змінних витрат у собівартості 10 тонно-кілометрів. Крім того, 783 млн грн прибутку залізничний транспорт отримує від реалізації послуг допоміжного виробництва.

Аналіз фінансових показників діяльності системи залізничного транспорту України показав, що ситуація в галузі в останні роки погіршується, зменшується рентабельність послуг, а відповідно не покращується й стан основних фондів, оскільки ні власні кошти, ні державний бюджет, ні інші джерела інвестування в сукупності не дають можливості у повному обсязі забезпечити оновлення основних фондів та їх активної частини, що, у свою чергу, призводить до неефективної роботи національних залізниць. реформування залізничний транспорт управління

Нині управління перевізним процесом на мережі залізниць України виконується централізовано Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізницею), організаційна структура якої являє собою юридичну особу, але не є суб'єктом господарювання. В основу структури управління залізничним транспортом покладено територіально-функціональний принцип. Така структура зумовлює виникнення ряду проблем, які гальмують її подальший розвиток і стримують приплив інвестицій у галузь. Серед них проблеми, пов'язані з неврегульованістю ряду правових та законодавчих питань, суперечливістю цілей різних рівнів управління, надмірною бюрократизацією системи залізничного транспорту та необхідністю забезпечення відповідної реакції на зміни у процесі діяльності. Для вирішення цих та ряду інших проблем Укрзалізницею та Міністерством транспорту та зв'язку України було запропоновано два проекти реформування. Проект Державної програми реформування залізничного транспорту 2007 р. розроблено на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 651 «Про схвалення Концепції Державної програми реформування залізничного транспорту». За цим проектом реформування заплановано утворення на базі Укрзалізниці, залізниць та інших підприємств, установ та організацій галузі ДАК «Українські залізниці», 100 % акцій якої перебуватимуть у власності держави, та передачу функцій державного регулювання, що тепер виконує Укрзалізниця, Мінтрансзв'язку.

За другим проектом Програми реформування залізничного транспорту України 2008 р. планується злиття Укрзалізниці, залізниць і підприємств та створення на їх основі ДП «Українські залізниці» з подальшою реорганізацією його в корпоративну структуру шляхом утворення дочірніх структурних підрозділів, які здійснюватимуть окремі види діяльності.

Можливі варіанти корпоративної трансформації залізничної галузі України подані на рис. 2. Кожна з моделей має свої особливості, врахування яких разом з аналізом ситуації, що склалася в системі залізничного транспорту України, створює підґрунтя для подальшого пошуку оптимальної моделі корпоративної трансформації галузі або вдосконалення наявних варіантів.

У третьому розділі «Вибір раціональної моделі реформування та організаційної структури управління підприємствами залізничного транспорту» досліджено можливість впровадження в Україні різних моделей реформування, визначено критерій для вибору раціональної моделі реформування та запропоновано нову організаційну структуру управління підприємствами залізничного транспорту.

Автором було досліджено п'ять альтернативних моделей реформування залізничного транспорту, подані на рис. 2 (за винятком двох перехідних моделей - Державний концерн та Державний холдинг) з порівнянням їх за багатофакторним критерієм. У випадках, коли між факторами конкурентоспроможності системи та її параметрами неможливо встановити функціональну залежність, рекомендовано використовувати метод експертної оцінки. Сім факторів та їх питома вага, які, на думку автора, є основними для вибору раціональної моделі реформування залізничного транспорту наведені у табл. 1. У дослідженнях брали участь 17 експертів з Укрзалізниці, Державного економіко-технологічного університету транспорту, Української державної академії залізничного транспорту та Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна.

Таблиця 1

Оцінка конкурентоспроможності моделей реформування залізничного транспорту

Джерело: (розроблено автором)

Але лише один із цих факторів (перший) було розраховано за допомогою математичного апарату та з певною похибкою, оскільки прогнозування показників фінансової діяльності в умовах світової фінансової кризи та значного спаду обсягів залізничних перевезень наприкінці 2008 р. робить ці розрахунки неточними.

Формула, за якою визначалиперший фактор, має такий вигляд:

де - чистий дисконтний дохід, грн;

- річний дохід, який може отримати Укрзалізниця й новоутворені структури від усіх видів діяльності за різними варіантами реформування, грн;

- річні сумарні витрати Укрзалізниці й нових структур від усіх видів діяльності за різними варіантами реформування без амортизаційних відрахувань, грн;

- розмір податку на прибуток, %;

- амортизаційні відрахування;

- річні інвестиції в реформування залізничного транспорту за різними варіантами, грн;

- організаційні витрати на реформування;

- витрати на компенсацію, пов'язані зі звільненням частини працівників;

- номер розрахункового року: = 0, 1, 2, 3, … (- строк проведення структурної реформи).

За результатами досліджень найкращою для України є інтеграційна модель реформування, за якою інфраструктура залізниць та процес вантажних і пасажирських перевезень об'єднані разом у одній організаційній структурі - юридичній особі - Державній акціонерній компанії «Українські залізниці». Але надалі, після сталої роботи окремих дочірніх підприємств та товариств з обмеженою відповідальністю (кінець третього етапу реформування), інтеграційну модель доцільно трансформувати у холдингову компанію (рис. 2).

Для вибраної за економічним критерієм інтеграційної моделі реформування було розроблено теоретико-методичні підходи до побудови організаційної структури управління підприємствами залізничного транспорту (рис. 3). В основу її побудови покладено такі принципи:

– дивізійної структури управління за продуктовою схемою;

– розподілу транспортних послуг на два сектори - державної та приватної власності;

– дії антимонопольного законодавства;

– розмежування видів перевезень та іншої діяльності за функціональним призначенням.

Потреба розмежувати види діяльності зумовлена відмінністю відповідних ринків та основних засобів, які при цьому використовуються. Крім того, розмежування видів діяльності дасть змогу:

1) забезпечити прозорість механізму перехресного субсидування пасажирських перевезень за рахунок вантажних, що дозволить створити основу для прийняття рішень відносно збитковості видів діяльності;

2) виявити сфери скорочення експлуатаційних витрат та впровадити нові принципи тарифної політики;

3) сформувати основу для ефективного державного регулювання.

Окремо в дисертаційній роботі доведено, що в умовах світової фінансової кризи доцільно використовувати проміжні моделі реформування, котрі не передбачають зміну форми власності на засоби виробництва. Також запропоновано організаційні структури департаментів пасажирських перевезень у дальньому та приміському сполученні, які мають специфічну побудову та принципи удосконалення фінансово-економічної системи залізничного транспорту та кадрової політики, а також надані пропозиції щодо управління корпоративною трансформацією в умовах світової фінансової кризи.

ВИСНОВКИ

В останньому десятилітті ХХ ст. у країнах Європи розпочалися інтеграційні процеси з метою створення єдиного ринку та підвищення його конкурентоспроможності. Для ефективного функціонування Європейського союзу було впроваджено нову єдину валюту та розроблено документи стосовно утворення єдиного транспортного простору. Найбільш перспективним було визначено залізничний транспорт, який є надійним, екологічно чистим та безпечним. Країнам Європи було запропоновано основні принципи реформування залізничної галузі, які б давали можливість рухомому складу будь-якої держави без перешкод працювати на теренах ЄС. Але кожна країна Євросоюзу реформування залізничного транспорту стала виконувати на власний розсуд, враховуючи місцеві особливості й використовуючи директиви ЄС лише як орієнтири. Україна приєдналася до цього інтеграційного процесу, але залізнична галузь дотепер залишається не реформованою.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає в розробленні теоретичних і методологічних підходів до формування сучасного механізму управління корпоративною трансформацією в системі залізничного транспорту та побудові нової організаційної структури галузі.

У результаті проведених досліджень виявлено, що:

1. Залізничний транспорт є природною монополією, яка досить ефективно функціонувала в умовах регульованої економіки, але після впровадження ринкових відносин, суттєвого зниження ефективності економіки України та відсутності фінансової підтримки уряду він втратив значну частку вантажних і пасажирських перевезень. Галузь потребує негайного реформування з метою підвищення ефективності її роботи та інтеграції у європейську і світову транспортні системи.

2. Виходячи із властивостей природних монополій можна стверджувати, що є об'єктивна необхідність збереження на ринку природної монополії інфраструктури (колія, штучні споруди, електрифікація, зв'язок, автоблокування, СЦБ, управління рухом, вантажні та пасажирські станції, пункти технічного обслуговування, експлуатаційні депо) та вокзалів. Однак абсолютно необґрунтованою і економічно не ефективною є монополізація інших видів діяльності, таких як вантажні та пасажирські перевезення, продаж квитків, транзитні та інтермодальні перевезення, послуги ремонтних депо і заводів, будівельні роботи, екіпірування пасажирських поїздів тощо.

3. Нині у Європі є три види моделей реформування залізничного транспорту, які різняться ступенем реформування, радикальністю та відділенням інфраструктури від процесів перевезення: модель розділення; інтеграційна модель; холдингова модель.

Але рекомендацій стосовно оптимального впровадження конкретної моделі реформування для певної країни Євросоюз не дає.

4. Останнім часом в Україні розпочато трансформаційні процеси в системі залізничного транспорту, основи яких закладено прийняттям Концепції державної програми реформування залізничного транспорту, відповідно до якої за основу структурної реформи буде взято інтеграційну модель. Однак багато питань, що стосуються корпоративної трансформації галузі, залишаються невирішеними й потребують подальшого дослідження.

5. Для проведення досліджень щодо визначення оптимальної моделі реформування та побудови нової організаційної структури управління залізничним транспортом України запропоновано ситуаційний, або варіантний, підхід, який ґрунтується на альтернативності досягнення однієї й тієї самої мети. У роботі досліджено кілька стратегічних альтернатив - моделей реформування залізничного транспорту України. Вибір найкращої з них запропоновано визначати за методикою стратегічного планування, яка передбачає таку послідовність:

1) визначення місії підприємства;

2) визначення цілей підприємства;

3) оцінювання та аналіз зовнішнього середовища;

4) управлінське обстеження сильних та слабких сторін підприємства;

5) аналіз стратегічних альтернатив;

6) остаточний вибір стратегії.

6. Аналіз діяльності залізничного транспорту України вказав на швидке старіння основних фондів, загальний ступінь зносу яких становить 78 %, зокрема, активної частини 84 %; відсутність бюджетного фінансування, нестачу власних коштів для простого відтворення основних засобів; необґрунтовану тарифну політику на пасажирські перевезення та їх субсидування за рахунок вантажних; невідповідність організаційної структури управління галуззю умовам сучасного ринку та суттєве зниження ефективності залізничних перевезень.

7. Системний аналіз принципів побудови тарифів на пасажирські перевезення в дальньому сполученні показав, що вони побудовані необґрунтовано, оскільки дохідна ставка нижча від розміру змінних витрат у собівартості 10 тонно-кілометрів. Це суперечить принципам ціноутворення на соціально спрямовані послуги, потребує переробки та узгодження з Кабінетом Міністрів і дасть можливість знизити збитковість пасажирських перевезень та збільшити інвестиції у розвиток залізничного транспорту.

8. З метою системного та комплексного вирішення проблеми корпоративної трансформації системи залізничного транспорту, побудови організаційних структур управління новоутвореними підприємствами галузі вперше визначено сутність понять:

– корпоративна трансформація в системі залізничного транспорту;

– модель реформування залізничного транспорту;

– механізм управління підприємствами залізничного транспорту.

9. Набули подальшого розвитку теоретико-методичні основи класифікації моделей реформування залізничного транспорту, яка додатково включає модифікацію трьох існуючих моделей (Державне підприємство, Державне акціонерне товариство, Державна акціонерна компанія), сутність яких полягає в акціонуванні частини спеціальних вантажних та деяких видів пасажирських перевезень у дальньому та приміському сполученні, що дасть можливість збільшити доходи компанії (за рахунок плати за нитку графіка від вантажних перевезень) з одночасним зниженням витрат (за рахунок виключення частини збиткових пасажирських перевезень).

10. Досліджено й систематизовано переваги та недоліки моделей реформування, що дало можливість оцінити їх більш досконально та порівняти між собою за критерієм, який включає два етапи розрахунків:

– економічний - за допомогою чистого дисконтного доходу;

– експертних оцінок - за основними впливовими факторами,

і повніше враховує фактори прямого та непрямого впливу та їх питому вагу. Очікуваний економічний ефект, розрахований як різниця між чистими грошовими потоками моделей реформування Державне підприємство «Українські залізниці» та Державна акціонерна компанія «Українські залізниці», становитиме 17 165 млн грн.

11. Набули подальшого розвитку методичні основи розподілу видів діяльності залізничного транспорту за ступенем монополізації з використанням антимонопольного законодавства за рахунок включення до монопольного сектора пасажирських технічних станцій та ремонтно-екіпірувальних депо, що дасть можливість без перешкод екіпірувати пасажирські поїзди компаній-операторів будь-якої форми власності та знизити вартість пасажирських перевезень.

12. Удосконалено процес корпоративної трансформації в системі залізничного транспорту України за рахунок розробки теоретико-методологічних основ та системної моделі організаційної структури управління підприємствами, що на відміну від запропонованих раніше враховує її побудову за дивізійною продуктовою схемою, експертний метод вибору раціональної моделі реформування, дію найбільш впливових зовнішніх та внутрішніх факторів.

13. Удосконалено концептуальну модель організаційної структури управління Державної акціонерної компанії «Українські залізниці» за рахунок побудови функціональних регіональних відділень на рівні залізниці для координації діяльності структурних підрозділів функціональних філій, дочірніх підприємств або ТОВ, що дасть можливість більш об'єктивно враховувати особливості регіону, оптимізувати технологічний процес перевезень, ремонту тощо, ефективно використовувати рухомий склад в умовах дефіциту інвестицій.

14. Встановлено, що в умовах світової фінансової кризи не доцільно виконувати корпоративну трансформацію галузі, оскільки:

– занижена оцінка основних засобів, прав користування землею та уставного капіталу під час реєстрації майбутньої компанії викличе суттєве зменшення податків до бюджету за податковим обліком;

– в умовах кризи ринкова вартість майна, що потребує відчуження, зменшується і його реалізація не є ефективною для залізничної галузі;

– будь-яке реформування залізничного транспорту в умовах кризи викличе скорочення чисельності працівників, що призведе до соціальної напруженості.

Але у результаті необхідності підвищення ефективності функціонування галузі в умовах кризи потрібно негайно розпочати структурну реформу за рахунок впровадження проміжної моделі. Найбільш раціональною проміжною моделлю реформування слід визначити державний концерн.

Практичне значення одержаних результатів полягає у їх використанні Південно-Західною залізницею (акт впровадження від 05.03.09). Також результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися Міністерством транспорту та зв'язку України під час проведення корпоративної реструктуризації залізничного транспорту України.

Список опублікованих РОБІТ за темою дисертації

Монографія

1. Круш П. В. Підприємництво та проблеми сталого розвитку економіки України: [монографія] / П. В. Круш, О. П. Кавтиш, М. В. Шашина та ін.; під заг. ред. проф. П. В. Круша. - К.: НТУУ «КПІ», 2008. - С. 126-169. Особистий внесок: уточнення причин існування природних монополій; встановлення та систематизація факторів, що зумовлюють необхідність реформування залізничної галузі; виявлення переваг та недоліків приватної та державної форм власності на природні монополії.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Гречко А. В. Виявлення оптимальної форми власності природної монополії (на прикладі системи залізничного транспорту) / А. В. Гречко // Держава та регіони. Сер. Економіка і підприємництво. - Запоріжжя. - 2007 р. - № 3. - С. 74 -76.

3. Гречко А. В. Об'єктивна необхідність реформування природних монополій в Україні (на прикладі системи залізничного транспорту) / А. В. Гречко // Економіст. Державний економіко-технологічний університет транспорту. - К., 2007. - № 6. - С. 55 - 57.

4. Гречко А. В. Теоретико-методологічні засади реформування системи залізничного транспорту України / А. В. Гречко // Вісн. Дніпропетр. нац. ун-ту залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна. - Вип. 17. - Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна, 2007. - С. 226 - 231.

5. Гречко А. В. Розвиток корпоративного управління в системі залізничного транспорту України як фактор ефективного реформування галузі / А. В. Гречко // Економічний вісн. Нац. техн. ун-ту України «Київський політехнічний інститут». - 2008. - № 5. - С. 134 - 139.

6. Гречко А. В. Альтернативні моделі реформування залізничного транспорту України / А. В. Гречко // Вісн. Дніпропетр. нац. ун-ту залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна. - Вип. 25. - Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна, 2008. - С. 231 - 235.

...