Управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Європейський університет

УДК 65.014.1.: 621

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ

спеціальність 08.00.04. - економіка та управління підприємствами

(машинобудування, агропромисловий комплекс, туристичні підприємства та підприємства рекреаційного комплексу)

Ганущак-Єфіменко Людмила Михайлівна

Київ - 2009

Дисертація є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки ПВНЗ «Європейського університету»

Міністерства освіти і науки України (м. Київ)

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Єрмошенко Микола Миколайович

Вищий навчальний заклад

«Національна академія управління»,

проректор з наукової роботи,

Заслужений діяч науки і техніки України.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гончарова Наталія Петрівна,

Київський національний економічний університет ім. Вадима. Гетьмана

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри економіки підприємства

доктор економічних наук, професор

Лепейко Тетяна Іванівна,

Харківський національний економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри менеджменту та бізнесу

Захист відбудеться «18» березня 2009р. о 12.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.063.02. в Європейському університеті за адресою: 03115, м. Київ, вул. Академіка Вернадського, 16-в.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Європейського університету за адресою: 03115, м. Київ, вул. Депутатська, 15/17.

Автореферат розісланий «13»лютого 2009р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент Луцій Олександр Павлович

АНОТАЦІЯ

Ганущак-Єфіменко Л.М. Управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04.-- економіка і управління підприємствами. Європейський університет, Київ. 2009.

Дисертація присвячена науково-теоретичним, методологічним, методичним і практичним питанням управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі. Досліджено напрями підвищення ефективності управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі на основі розробки моделі управління розвитком інноваційного потенціалу, розробленого методичного підходу оцінки інноваційного потенціалу підприємств машинобудування за типом кластерного об'єднання, аналізу зарубіжної і вітчизняної практики організаційно-правових форми управління, комплексної оцінки рівня інноваційної активності підприємств в галузі та оцінки на основі математичних методів сформованого організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств з врахуванням виділених зовнішніх і внутрішніх чинників впливу на розвиток інноваційного потенціалу і наведеного автором визначення «інноваційного потенціалу. Основні результати дослідження впроваджені у практику машинобудівних підприємств.

Ключові слова: інноваційний потенціал, управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування, організаційно-економічний механізм управління розвитком інноваційного потенціалу підприємства, кластерна структура управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств.

АННОТАЦИЯ

Ганущак-Ефименко Л.М. Управление развитием инновационного потенциала предприятий машиностроительной отрасли. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.00.04.- экономика и управление предприятиями. Европейский университет, Киев. 2009.

Диссертация посвящена научно-теоретическим, методологическим, и практическим вопросам управления развитием инновационного потенциала предприятий машиностроительной отрасли. Исследованы направления повышения эффективности управления развитием инновационного потенциала предприятий машиностроительной отрасли на основании разработки модели управления развитием инновационного потенциала, разработанного методического подхода к оценке инновационного потенциала предприятий машиностроения по типу кластерного объединения, анализа зарубежной и отечественной практики организационно-правовых форма управления, комплексной оценки уровня инновационной активности предприятий в отрасли и оценки на основе математических методов сформированного организационно-экономического механизма управления развитием инновационного потенциала исследуемых предприятий с учетом выделенных внешних и внутренних факторов влияния на развитие инновационного потенциала и приведенного автором определения «инновационного потенциала». Основные результаты исследования внедрены в практику машиностроительных предприятий.

Ключевые слова: инновационный потенциал, управление развитием инновационного потенциала предприятий машиностроения, организационно-экономический механизм управления развитием инновационного потенциала предприятия, кластерная структура управления развитием инновационного потенциала предприятий.

ABSTRACT

Ganushchak-Efimenko L.M. Management of innovative potential development of machine-building enterprises. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Candidate of Economic Sciences, specialization 08.00.04. - Enterprise Economics and Management. European University, Kyiv, 2009. Thesis is dedicated to the scientific theoretical, methodological and practical issues of the innovative potential development management of the machine-building enterprises. The directions of increasing management efficiency of the innovative potential development of the machine-building enterprises on the basis of constructing management model of innovative potential development are studied as well as on the basis of the developed methodical approach to estimation of the innovative potential of the machine-building enterprises united in clusters, on the basis of the analysis of the foreign and national practice in organizational and legal forms of management and basing on the complex estimation of the innovative activity level of the machine-building enterprises and the mathematical methods of estimation, basing on the developed organizational & economic mechanism of the innovative potential development management of the studied enterprises with consideration of the pointed out external and internal factors of influence upon the innovative potential development and the suggested by the author definition of the “innovative potential”. Major results of the study have been implemented in practice of the machine-building enterprises.

Keywords: innovative potential; management of innovative potential development of the machine-building enterprises; organizational & economic mechanism of the enterprise's innovative potential development management; cluster structure of the enterprises' innovative potential development management.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Прагнення отримувати максимально можливий прибуток в умовах жорсткої обмеженості ресурсів спонукає підприємства до перегляду наявного інноваційного потенціалу, переоцінки власних можливостей, пошуку додаткових резервів підвищення дохідності своєї діяльності. Тому проблема кількісного вимірювання, якісної оцінки та оптимізації управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств привертає до себе підвищену увагу як з боку представників усіх без винятку підприємницьких структур, так і з боку вчених-економістів.

Актуальність теми. Європейський вибір України та її відповідна інтеграція у високотехнологічне конкурентне середовище зумовили необхідність формування інноваційної моделі розвитку, в якій роль головного джерела довготривалого економічного зростання відіграють наукові надбання та їх технологічне застосування, що надає можливість, підвищувати конкурентоспроможність економіки, гарантувати економічну безпеку держави та її чільне місце в Європейському Союзі за умови стабільних і високих темпів економічного зростання. Водночас інноваційна модель розвитку має розглядатися як інструмент формування засад інноваційно-інформаційного суспільства, в Україні.

Питання переходу України до інноваційної моделі розвитку привертає до себе дедалі більшу увагу науковців, політиків, практиків бізнесу. Зважаючи на сучасні тенденції розвитку світової економіки, стає все очевиднішим, що лише на цьому шляху національна економіка може зайняти пристойне місце в світовому ринковому середовищі. Створення належних стимулів для поширення інноваційної моделі економічної поведінки українського бізнесу стає пріоритетним завданням економічної політики держави. Інноваційна діяльність підприємств виступає сьогодні як об'єкт поєднання інтелектуальних, фінансових, матеріальних та інших процесів вкладання ресурсів з метою, насамперед, одержання ефекту. Запорукою розв'язання проблем активізації інноваційної діяльності підприємств машинобудування є науково обґрунтовані й розроблені питання стосовно спроможності суб'єктів господарювання до інноваційної діяльності, наявності у них необхідних першочергових передумов, тобто наявності, насамперед, інноваційного потенціалу.

Широке коло питань, пов'язаних із дослідженнями сутності інноваційного потенціалу та управління його розвитком на підприємствах, знайшло своє відображення у працях відомих вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, серед яких: О.Ареф'єва, І. Балабанов, О. Василенко,

Л. Водочек, В.Бесєдіна, О. Волков, В. Вітлінський, А. Гриньов, Н. Гончарова, М. Денисенко, М. Єрмошенко, С.Ілляшенко, М. Йохна, М. Краснокутська,Т. Лепейко, В. Мединський, М. Портер, В. Парсяк, О. Рудченко, Т, Сааті,В. Стадник, Р. Фатхутдінов, Г. Хакен, Й. Шумпетер та інші.

Їхні праці покладені в методологічну основу виконання даного дисертаційного дослідження, а запропоновані в даній роботі методи вирішення зазначених проблем можна розглядати як продовження наукових розробок даних учених-економістів. Разом з тим, наявні напрацювання не завжди враховують специфіку управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування, а у більшості випадків є значною мірою затеоретизованими, у той час як практика розвитку ринку інноваційної продукції машинобудівної галузі вимагає пошуку нових підходів та механізмів, які відповідають світовому рівню розвитку. Так, насамперед, потребує науково-методичного обґрунтування сутність і структура інноваційного потенціалу, оцінка його рівня і ефективності на підприємствах машинобудування; необхідним є систематизація принципів, методів, функцій і чинників, які впливають на формування, розвиток і управління інноваційним потенціалом. Невирішеність перерахованих вище проблем, недосконалість їх висвітлення у наукових публікаціях стали визначальними при виборі та обґрунтуванні актуальності теми дисертації, її завдань і структури.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Європейського університету: «Організація та управління стратегічним розвитком промислових підприємств» (номер державної реєстрації 0107U0002007), особисто автором розроблені пропозиції щодо оцінки інноваційного потенціалу, формування організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу та запропоновано модель управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування з використанням кластерної структури.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є узагальнення й розвиток теоретичних підходів та методичних основ управління розвитком інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств, обґрунтування положень та практичних засад управління розвитком інноваційного потенціалу, а також розробка рекомендацій стосовно підвищення ефективності управління розвитком інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств в умовах ринкових відносин.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі були поставлені і вирішені такі задачі:

-- провести теоретичний аналіз сутності та змісту поняття «інноваційний потенціал»;

-- визначити структурні складові, джерела формування та чинники впливу на розвиток інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств;

-- сформувати організаційно-економічний механізм управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств;

-- здійснити аналіз існуючих організаційно-правових форм і методів управління інноваційним потенціалом підприємств машинобудування;

-- проаналізувати методи оцінки та оцінити інноваційний потенціал підприємств, що досліджуються, на основі визначення рівня їхньої інноваційної активності;

-- розрахувати інноваційний потенціал підприємств машинобудування на основі факторного аналізу;

-- запропонувати методику оцінки інноваційного потенціалу, яка враховує кількісний і якісні аспекти його розвитку на досліджуваних підприємствах;

-- створити модель управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування;

-- обґрунтувати аспекти взаємодії підприємств машинобудування і банків у формі кластерної структури для ефективного управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств;

-- визначити і обґрунтувати основні шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування;

-- запропонувати методику комплексної оцінки інноваційного потенціалу кластерної структури управління підприємств машинобудування при виборі стратегічного партнера;

-- проаналізувати ефекти від інтеграції підприємств і банків у кластерній моделі управління.

Об'єктом дослідження є сукупність економічних відносин з управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі.

Предметом дослідження є сукупність умов, чинників, методів та інструментів забезпечення ефективного управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано загальнонаукові й спеціальні методи дослідження економічних явищ: аналіз і синтез - для визначення понять інноваційного потенціалу; факторний аналіз - для дослідження факторів, що впливають на управління розвитком інноваційного потенціалу; структурний аналіз - для дослідження динаміки та структури показників інноваційного потенціалу; екстраполяції - для визначення тенденцій розвитку досліджуваних підприємств; групування й класифікації - для систематизації факторів, що впливають на зростання потенціалу підприємств; порівняння та експертних оцінок - для визначення вагомих коефіцієнтів виміру рівня інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств; економіко-математичне моделювання - для розробки економетричних моделей прогнозування розвитку інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств; при побудові організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу та розробці імітаційної моделі управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі - цільовий підхід, моделювання і ситуаційний аналіз.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є аналітична інформація Держкомстату України, матеріали галузевих міністерств, дані статистичної звітності господарської діяльності машинобудівних підприємств, матеріали анкетного опитування керівників і фахівців досліджуваних підприємств та організацій, теоретичні роботи вітчизняних і зарубіжних дослідників, а також фундаментальні положення в області інноваційного менеджменту, системного теоретико-економічного аналізу інноваційних програм зарубіжних країн.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в запропонованих автором науково обґрунтованих теоретичних та практичних розробках щодо удосконалення управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств, до яких можна віднести наступні:

вперше:

-- розроблено модель управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств, яка базується на взаємодії підприємств досліджуваної галузі і фінансової установи шляхом об'єднання їхніх конкурентних потенціалів з використанням кластерної структури управління, що дозволило підприємствам поглибити спеціалізацію виробництва, розподілити внутрішні ризики, підвищити генерацію нововведень та забезпечити економію внутрішніх витрат;

-- на основі розробленої моделі запропоновано організаційно-економічний механізм управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств об'єднаних в кластер, що складається з набору методів, принципів, функцій та організаційного забезпечення, в поєднанні яких через координацію дій можливе досягнення досліджуваними суб'єктами господарювання головної мети -- розвитку інноваційного потенціалу і управління ним;

удосконалено:

-- визначення «інноваційного потенціалу» як сукупності організаційно-управлінського, ресурсного блоку та інноваційної культури, що можуть за певних діючих внутрішніх і зовнішніх чинників інноваційного клімату бути спрямовані на реалізацію інноваційної діяльності підприємства, метою якого є задоволення нових потреб суспільства;

-- організаційно-економічний механізм управління розвитком інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств, що підвищує ефект синергії розвитку складових інноваційного потенціалу за рахунок їх одночасної реалізації;

набули подальшого розвитку:

-- особливості управління розвитком інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств на основі врахування впливу зовнішніх і внутрішніх чинників, і розрахованого інтегрованого показника, що в сукупності дозволяє об'єктивно оцінити рівні інноваційного потенціалу і його структурних блоків;

-- методичний підхід до оцінки розвитку інноваційного потенціалу, який дозволяє на основі загальних та часткових показників визначити ефективність розвитку інноваційних можливостей усіх видів складових інноваційного потенціалу, що має в своєму розпорядженні суб'єкт господарювання;

-- методика комплексної оцінки інноваційного потенціалу кластерної структури з метою вибору стратегічного партнера, яка заснована на синтезі методів експертних оцінок і теорії ймовірностей, математичної статистики й економетрії, що дозволяє оцінити наявні альтернативи і вибрати кращу з урахуванням певних умов, що враховує при цьому кількісну і якісну інформацію, динаміку показників та дозволяє оцінити альтернативні варіанти і здійснити вибір партнерів, визначити і оцінити кластерний інноваційний потенціал, здійснити кількісно обґрунтований прогноз його розвитку в часі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й апробації методичних рекомендацій щодо моделі управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування на основі ефективного використання складових блоків інноваційного потенціалу; використанні методів оцінки інноваційного потенціалу підприємств; застосуванні кластерного механізму для прискореного зниження витрат, генерування впровадження інновацій, розподілу внутрішніх ризиків між учасниками кластерної системи; у розробці рекомендацій щодо підвищення економічної ефективності управління розвитком інноваційного потенціалу на основі ефекту синергії, що дозволить досліджуваним підприємствам поглиблювати спеціалізацію виробництва і забезпечувати економію внутрішніх витрат завдяки фінансовій підтримці банку, що входить в дану структуру.

Запропоновані в дисертації висновки та рекомендації, які мають прикладний характер, впроваджено на промисловому підприємстві ВАТ «Могилів-Подільський машзавод» (акт про впровадження №1041 від 15.06.2008 р.), ЗАТ «Бориспільський автозавод» (акт про впровадження №1044/ 08 від 12.06.2008 р.), АТ «Барський машинобудівний завод» (довідка без/н).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливої науково-прикладної задачі удосконалення ефективного управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати досліджень відображено в наукових працях автора та в матеріалах науково-практичних конференцій і семінарів, що проводились в Україні, зокрема на: V, VI, VІI Міжнародних наукових семінарах «Сучасні проблеми інформатики в управлінні, економіці, освіті» (Національна академія управління, Українська академія інформатики, оз. Світязь-Київ, 2006, 2007, 2008рр.); ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (25-27 квітня 2006 р., м. Київ Європейський університет, Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток агропродовольчого сектора економіки і проблема підготовки кадрів» (21-25 травня 2007 р., м. Одеса, Одеський аграрний університет); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційна економіка: проблеми і шляхи розв'язання» (5-10 листопада 2007 р., м. Стамбул-Київ, Українська академія інформатики); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економіки 2007» (13-14 грудня 2007 р., м. Київ, Національна академія управління), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економіки 2008» (12 грудня 2008 р., м. Київ, Національна академія управління).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових робіт, у т.ч. 6 статей у фахових виданнях, а також підрозділи у двох наукових колективних монографіях. Загальний обсяг публікацій складає 3,32 ум.-друк. арк., з яких особисто здобувачеві належить 3,32 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (який складає 183 найменування) та 10 додатків. Загальний обсяг роботи становить 223 сторінки машинописного тексту, містить 48 таблиць та 35 рисунків

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі дисертації викладено актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі» досліджено сутність інноваційного потенціалу та його роль в розвитку підприємств, з'ясовано складові блоків інноваційного потенціалу та визначено його основні детермінанти.

Аналіз наукових підходів до визначення суті інноваційного потенціалу підтвердив, що й досі домінує однобічний підхід до економічного трактування суті інноваційного потенціалу: або як сукупності ресурсів, або як здатності господарської системи випускати інноваційну продукцію, або як можливість виробничих сил досягти певного ефекту. Поняття інноваційного потенціалу також має включати складову, яка характеризує внутрішню можливість самого інноваційного середовища, у якому перебуває підприємство, здійснювати цілеспрямовану діяльність із залучення конкретних господарських ресурсів із подальшою їх раціональною переробкою для формування інноваційного продукту.

Автором сформульовано власне визначення категорії «інноваційний потенціал» як сукупності організаційно-управлінського, ресурсного блоку та інноваційної культури, що можуть за певних діючих внутрішніх і зовнішніх чинників інноваційного клімату бути спрямовані на реалізацію інноваційної діяльності підприємства, метою якої є задоволення нових потреб суспільства.

У цьому визначенні сконцентровано сукупність інноваційних блоків, їх цільову спрямованість, а також враховано фактор інноваційного середовища підприємств. В зв'язку з поданим визначенням окремо проаналізовано основні блоки інноваційного потенціалу та їхні складові. На рис. 1 наведено структуру інноваційного потенціалу у вигляді ієрархічних блоків, кожний з яких розташовується за ступенем важливості для реалізації конкретного інноваційного проекту підприємства (на рисунку - це заштриховані області блоків) та процес управління ними.

Рис.1. Структура інноваційного потенціалу підприємства

Розкрита суть блоків інноваційного потенціалу, які включають бізнес-процеси, цінності підприємств, кадровий, інтелектуальний, науково-дослідний, виробничо-технологічний, фінансово-економічний, маркетингово-інформаційний потенціали підприємства, інноваційну культуру, враховують інноваційний клімат, є достовірною за відсутності акценту на існуванні тісного взаємозв'язку і взаємозалежності між ними і направленості на ефективний результат. Так, інноваційний потенціал представлено як певну єдину цілісність, що утворюється трьома цільовими векторами сил, направленими в одну точку простору, взаємообумовленими і взаємодоповнюючими один одного. При цьому, діючи в одному напрямі, вказані блоки дають поштовх до нових змін якісного і кількісного характеру, а це не що інше, як розвиток інноваційного потенціалу. Визначальна роль в дослідженні належала, насамперед, структурі внутрішнього наявного інноваційного потенціалу підприємств, його складових, сприятливого інноваційного клімату і інноваційної активності досліджуваних підприємств. Виділений автором ряд взаємопов'язаних внутрішніх і зовнішніх чинників впливу на розвиток інноваційного потенціалу надав можливість сформувати структуру організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу підприємства як поєднання сукупності принципів і методів управління, фінансових інструментів, реорганізованої організаційної структури, яка спрямована у комплексній взаємодії на об'єкт для досягнення визначеної мети, задоволення практичних інтересів досліджуваних суб'єктів господарювання. В другому розділі «Аналіз існуючих форм і методів управління інноваційним потенціалом підприємств машинобудування» досліджено зарубіжний досвід організаційно-правових форм управління інноваційним потенціалом підприємств, проаналізовано управління розвитком інноваційного потенціалу за показниками господарювання машинобудівної галузі України, оцінено інноваційну активність і рівень інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств.

Аналіз діючих організаційно-правових форм управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств свідчить про вирішальну роль спільного управління інноваційним потенціалом із застосуванням організаційної структури, яка поєднує фінансові і виробничі можливості підприємств і слугує базою для нарощування інноваційного потенціалу.

За допомогою методів оцінки інноваційного потенціалу досліджено інноваційну активність підприємств машинобудування України за період 2001--2007 років. В процесі оцінювання було визначено, що адекватними методами кількісного дослідження інноваційного потенціалу підприємств є факторний та регресійний аналіз на основі попередньо проведеного аналізу інноваційної активності підприємств досліджуваної галузі. Проведення факторного аналізу дозволило обґрунтувати систему часткових показників, які характеризують потенціалоутворюючі елементи, і підтвердило коректність їх вибору. За результатами факторного аналізу було визначено основні чинники впливу на ефективність оцінювання інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств, основними з них є результати використання зовнішніх і внутрішніх фінансових джерел, оборотність фінансових складових інноваційного потенціалу, рентабельність і загальна маневреність, ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів, інноваційна спрямованість виробничої діяльності підприємства, якісне використання трудових ресурсів і рівень модернізації виробництва.

Результати регресійного аналізу використано при оцінюванні інтегрального показника інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств. В рамках дисертаційного дослідження автором удосконалена методика оцінки інноваційного потенціалу, яка базується на аналізі темпів зміни запропонованої системи загальних і часткових показників, що відображають результати інноваційної діяльності. Загальні показники описують активність і рівень ефективності управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств. Часткові показники в кількісному аспекті характеризують вплив на ефективність управління використання інноваційних можливостей усіх видів складових блоків інноваційного потенціалу, що є в розпорядженні суб'єктів господарювання. Практичну цінність запропонованої системи показників підтверджують результати оцінки розвитку інноваційного потенціалу ВАТ «Могилів-Подільський машинобудівний завод».

У третьому розділі дисертаційного дослідження «Організаційно-економічні основи удосконалення управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі» обґрунтовано принципи формування синергетичного ефекту авторської моделі управління розвитком інноваційного потенціалу об'єднаних в кластерну структуру підприємств машинобудування. Проведене дослідження надало можливість побудови моделі управління розвитком інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств з використанням кластерної структури (рис. 2).

Рис. 2. Структурно-логічна схема побудови моделі управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування

Запропонована автором модель управління (рис. 3) дозволяє об'єднувати різні види потенціалів і ефективно використовувати їх. Об'єднання підприємств машинобудівної галузі і банківської установи як інвестора для формування кластерної структури дозволяє кожному з учасників отримувати переваги від ефекту синергії.

Відмінність даного кластеру від формальних структур полягає в тому, що підприємства і банк зберігають свою незалежність і гнучкість. До того ж, за рахунок спільної діяльності і, перш за все, завдяки розширенню і прискоренню інноваційності виробничих процесів підприємства досягають значно більшої продуктивності праці, а фінансові установи поповнюють свої активи. Запропонована автором кластерна концепція фокусується на зв'язках і взаємозалежності між підприємствами і банком, об'єднаними в мережеву структуру для розвитку інноваційного потенціалу і реалізації інноваційної продукції. Кластерна концепція виходить за межі простих горизонтальних мереж, в яких підприємства, діючи на спільному ринку готових виробів і відносячись до однієї і тієї ж промислової групи, кооперуються в таких напрямах діяльності, як дослідження і розвиток інноваційного потенціалу інновацій. управління інноваційний машинобудівний

Особливістю запропонованого кластерного механізму є вертикальна структура управління комбінованих підприємств, фінансової структури і спільно створеного інноваційного фонду, що має цільове призначення. Укомплектованість різнорідних і доповнюючих об'єктів, що спеціалізуються на створенні і реалізації специфічного продукту, послуги, необхідних для споживання, в кінцевому випадку показує результативність запропонованої моделі управління розвитком інноваційного потенціалу.

Дана форма організаційної структури створює унікальний ґрунт для розвитку інноваційної діяльності в цілому для підприємств машинобудівної галузі, підвищення продуктивності і рентабельності сектора малих і середніх підприємств. Активна кластеризація в досліджуваній галузі зменшує ізольованість підприємств різного рівня, що намагаються виживати в умовах сучасного розвитку економіки, укріплює зв'язки між підприємницькими і фінансовими структурами, веде до зростання продуктивності і інноваційності.

Перевагами такої організаційної структури управління є можливості:

по-перше, прискореного зниження витрат на впровадження інновацій і розвитку інноваційного потенціалу;

по-друге, розподілу внутрішніх ризиків між учасниками кластерного об'єднання;

по-третє, об'єднання конкурентних потенціалів підприємств з використанням організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу дозволить підприємствам поглиблювати спеціалізацію виробництва та забезпечувати економію внутрішніх витрат, використовуючи коопераційні постачання з боку підприємств, що входять до тієї ж мережі і завдяки фінансовій підтримці банку, який входить в дану структуру;



Размещено на http://www.allbest.ru/

по-четверте, у протилежність до форм взаємодії, заснованих на разових контрактах, кластерна структура володіє безсумнівними перевагами, в досліджуваній галузі, що пов'язано, насамперед, із формуванням нових знань, НДДКР, ноу-хау та розвитком інноваційного потенціалу в цілому. Об'єднання ресурсів та інноваційних потенціалів, довгострокова взаємодія і співробітництво підприємств, що постійно відновлюються, розвиток їхньої взаємної довіри до банківської установи, що входять до кластеру, набагато швидше і з більшою ймовірністю призводитиме до сумісної генерації нововведень, причому відкриття останніх обходитиметься дешевше, а швидкість їх генерації підвищуватиметься;

по-п'яте, ефект синергії, який народжується у поєднанні потенціалів різних підприємств і фінансових установ, та необхідність боротьби із зростаючою залежністю від умов зовнішнього середовища є спонукаючими чинниками для формування кластерних структур і укладання угод щодо спільної інноваційній діяльності.

В цілому, ефект від використання кластерної структури управління виявляється в поліпшенні низки економічних показників, таких як рентабельність і прибуток від ведення інноваційної і виробничої діяльності, що пояснюється раціональним вибором інноваційних проектів, заснованим на вірній орієнтації як на конкретні потреби споживачів, так і на перспективний розвиток кластера. Крім того, за рахунок обґрунтованого розподілу інтенсивності інноваційної діяльності в часі та її адаптації до фінансових умов, що складаються, покращується фінансова стійкість об'єднаних підприємств кластера.

Таким чином, кластерна модель управління є ефективним підходом до організації і управління розвитком інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств, а отже, забезпечує зростання інноваційної активності підприємств досліджуваної галузі.

Основою кластерної моделі управління є організаційно-економічний механізм управління розвитком інноваційного потенціалу досліджуваних об'єднаних підприємств в кластер, який характеризується взаємопов'язаним набором принципів, методів, функцій та цілей. Завдяки активізації їхньої дії на суб'єкт управління досягається головна мета створеної кластерної моделі управління - розвиток інноваційного потенціалу (рис. 4).

В рамках даної моделі управління запропонована методика комплексної оцінки інноваційного потенціалу кластера з метою вибору стратегічного партнера, заснована на синтезі методів експертних оцінок і теорії імовірностей, математичної статистики й економетрії, що дозволяє оцінити наявні альтернативи і вибрати кращу з урахуванням певних умов, що враховує при цьому кількісну і якісну інформацію, динаміку показників. Методика складається з трьох етапів: параметричної оцінки діяльності підприємств, рейтингової оцінки стратегічного інноваційного потенціалу підприємств, моделювання ситуації з математичною формалізацією інтегральної оцінки інноваційного потенціалу кластерної структури.

Реалізація запропонованої методики дозволяє оцінити альтернативні варіанти і здійснити вибір партнерів, визначити кластерний інноваційний потенціал.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Апробовані результати методики вибору партнера в умовах ВАТ «Могилів-Подільський машинобудівний завод» (табл. 1).

Таблиця 1.

Результати вибору партнера для кластерної структури

ВАТ «Могилів-Подільський машзавод»

Партнери для кластерної структури	Розрахунковий рейтинг підприємств
							F
ВАТ «Вагонмаш»	0,46	0,49	0,96	0,94	0,47	0,95	0,76
ВАТ «Ясинуватський машзавод»	0,48	1	0,46	1	0,78	0,77	0,77
ВАТ «Будмаш»	0,54	0	0,13	0	0,23	0,05	0,12

В умовах співпраці підприємств за типом кластерної структури управління виникають такі види ефектів: стратегічний, синергетичний, інноваційний, економічний тощо (рис. 5).



Рис. 5. Класифікація ефектів від інтеграційної діяльності підприємств у формі кластера

Аналіз ефективності кластерної структури спирається на зіставлення двох варіантів: перший - досягнення учасників при повній самостійності, другий - їх розвиток у рамках об'єднання. При оцінці різних видів ефектів традиційно підвищена увага була приділена об'єктивній оцінці роботи з використанням показників фінансового стану, максимізації прибутку підприємств та макроекономічних показників.

Ефективність кластерної моделі та організаційно-економічного механізму управління дозволяє вирішувати різні завдання щодо управління розвитком інноваційного потенціалу, а також обумовлюється проявом різних видів ефектів.

Стратегічний ефект характеризується можливістю розробки і коректування стратегії управління розвитком інноваційного потенціалу об'єднаних підприємств в кластер. Використання розробленого методичного забезпечення дозволить приймати обґрунтовані управлінські рішення у сфері управління на стратегічному рівні, які пов'язані в першу чергу з визначенням ключових напрямів інноваційної діяльності об'єднаних підприємств кластера, формуванням портфеля інноваційних проектів, визначенням стану інноваційної активності.

Синергетичний ефект передбачає орієнтацію стратегій, схем і механізмів розвитку кластеру та появу в результаті їх реалізації якісно нових функціональних властивостей структури (різних видів синергетичного ефекту від об'єднання машинобудівних підприємств, банків тощо).

Економічний ефект досягається за рахунок зменшення трудомісткості різних операцій, пов'язаних з управлінням розвитком інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств. Таким чином, розроблена нами методика в рамках моделі управління вбачається досить ефективною та цілком придатною для практичного застосування.

ВИСНОВКИ

Відповідно до задач дисертаційного дослідження в роботі набули подальшого розвитку комплекс теоретичних і методичних положень щодо удосконалення ефективності управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування. Проведене дослідження дало можливість зробити наступні основні висновки та надати рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих матеріалів.

1. Проведене дослідження теоретичних підходів до сутності інноваційного потенціалу надало можливість визначити поняття інноваційного потенціалу як сукупності організаційно-управлінського, ресурсного блоку та інноваційної культури, що можуть за певних діючих внутрішніх і зовнішніх чинників інноваційного клімату бути спрямовані на реалізацію інноваційної діяльності підприємства, метою якої є задоволення нових потреб суспільства.

2. Згідно представленого визначення наведено структуру інноваційного потенціалу у розрізі наступних блоків: організаційно-управлінського, який формує бізнес-процеси підприємства і цінності, ресурсного, який включає кадровий, виробничо-технологічний, науково-дослідний, фінансово-економічний, маркетингово-інформаційний, інтелектуальний потенціали та враховує інноваційну культуру підприємства. Блоком, який пов'язує інноваційний потенціал із зовнішнім середовищем, є інноваційний клімат, охарактеризований як сукупність внутрішніх і зовнішніх складових, які впливають на процес управління при виході і адаптації на ринку. Останнім блоком виділено результативний, який виступає віддзеркаленням кінцевого результату реалізації наявного інноваційного потенціалу в ринковому конкурентному середовищі. Інноваційний потенціал представлено як певну цілісність, що утворюється трьома цільовими векторами сил, направленими в одну точку простору, взаємообумовлюючи і взаємодоповнюючи один одного. При цьому, діючи в одному напрямі, вказані блоки дають поштовх до нових змін якісного і кількісного характеру, а це не що інше, як розвиток інноваційного потенціалу.

3. Визначальна роль в дослідженні належала, насамперед, структурі внутрішнього наявного інноваційного потенціалу підприємств та його складових, сприятливому інноваційному клімату і інноваційній активності досліджуваних підприємств. Згідно результатів проведеного аналізу визначено внутрішні і зовнішні чинники впливу, які є взаємопов'язаними та впливають на результати інноваційної діяльності підприємств і потребують аналізу як на якісному, так і на кількісному рівнях. Враховуючи аналіз впливу чинників на розвиток інноваційного потенціалу, було сформовано структуру організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств.

4. За допомогою методів оцінки інноваційного потенціалу було досліджено інноваційну активність підприємств машинобудування за період 2001--2007 років. В процесі оцінювання було визначено, що адекватними методами кількісного дослідження інноваційного потенціалу підприємств є факторний та регресійний аналіз на основі попередньо проведеного аналізу інноваційної активності машинобудівних підприємств. Проведення факторного аналізу дозволило обґрунтувати систему часткових показників, які характеризують потенціалоутворюючі елементи, і підтвердило коректність їх вибору. За результатами факторного аналізу було визначено основні чинники впливу на ефективність оцінювання інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств, основними з них є результати використання зовнішніх і внутрішніх фінансових джерел, оборотність фінансових складових інноваційного потенціалу, рентабельність і загальна маневреність, ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів, інноваційна спрямованість виробничої діяльності підприємства, якісне використання трудових ресурсів і рівень модернізації виробництва.

Запропонована автором методика оцінки інноваційного потенціалу базується на аналізі темпів зміни запропонованої системи загальних і часткових показників, які найповніше відображають результати інноваційної діяльності. Загальні показники описують активність і ефективність управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств. Часткові показники в кількісному аспекті характеризують вплив на ефективність управління використання інноваційних можливостей усіх видів складових блоків інноваційного потенціалу, що є в розпорядженні суб'єктів господарювання. Практичну цінність запропонованої системи показників підтверджують результати кількісної і якісної оцінки розвитку інноваційного потенціалу ВАТ «Могилів-Подільський машзавод».

5. Запропонована автором модель управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств дозволяє об'єднувати різні види потенціалів і ефективно використовувати їх. Об'єднання підприємств машинобудівної сфери і банківської установи для формування кластерної структури управління дозволяє кожному з учасників отримувати переваги від ефекту синергії.

Кластерна структура управління є свого роду опціоном розвитку, оскільки фінансові витрати підприємств значно менші, проте отримуються значні конкурентні переваги за рахунок проходження одного з етапів інноваційного циклу - створення кінцевих виробів завдяки об'єднанню підприємств і банків. Ефект від такого об'єднання збільшується завдяки наявності ефективного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу всередині машинобудівного кластера.

Відмінність даного кластеру від формальних структур полягає в тому, що підприємства і банк зберігають свою незалежність і гнучкість. До того ж за рахунок спільної діяльності і, перш за все, завдяки розширенню і прискоренню інноваційності виробничих процесів підприємства досягають значно більшої продуктивності праці, а фінансові установи поповнюють свої активи.

Запропонована кластерна концепція фокусується на зв'язках і взаємозалежності між підприємствами і банком, об'єднаними в мережеву структуру для розвитку інноваційного потенціалу і реалізації інноваційної продукції. Кластерна структура відрізняється від інших форм співпраці компаній тим, що об'єкти, що беруть участь в ній, утворюють виробничо-торгову мережу, що самофінансується. Кластерна концепція виходить за межі простих горизонтальних мереж, в яких підприємства, діючи на спільному ринку готових виробів і відносячись до однієї і тієї ж промислової групи, кооперуються в таких напрямах діяльності, як дослідження і розвиток інноваційного потенціалу інновацій.

Особливістю запропонованого кластерного механізму є вертикальна структура управління комбінованими підприємствами, фінансовою структурою, і спільно створеним інноваційним фондом, що має цільове призначення. Укомплектованість різнорідних і доповнюючих об'єктів, що спеціалізуються на створенні і реалізації специфічного продукту, послуги, необхідних для споживання, в кінцевому випадку показує результативність запропонованого механізму управління розвитком інноваційного потенціалу.

Об'єднання ресурсів та інноваційних потенціалів, довгострокова взаємодія і співробітництво підприємств, що постійно відновлюються, розвиток їхньої взаємної довіри до банківської установи, що входить до кластеру, набагато швидше і з більшою імовірністю призводитиме до сумісної генерації нововведень, причому відкриття останніх обходитиметься дешевше, а швидкість їх генерації підвищуватиметься. Основою кластерної моделі управління є організаційно-економічний механізм управління розвитком інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств об'єднаних в кластер, який характеризується взаємопов'язаним набором принципів, методів, функцій та цілей. Завдяки активізації їхньої дії на суб'єкт управління досягається головна мета створеної кластерної моделі - розвиток інноваційного потенціалу.

6. В рамках моделі управління запропонована методика комплексної оцінки інноваційного потенціалу кластера з метою вибору стратегічного партнера, яка заснована на синтезі методів експертних оцінок і теорії імовірностей, математичної статистики й економетрії, що дозволяє оцінити наявні альтернативи і вибрати кращу з урахуванням певних умов, що враховує при цьому кількісну і якісну інформацію, динаміку показників. Практичне застосування методичних рекомендацій з вибору стратегічного партнера сприяє регулюванню конкретного сполучення етапів методики, що обумовлене обсягом вихідної інформації, заданою точністю, характером розв'язуваної задачі, та дозволяє розробити базове математичне забезпечення, адаптоване до специфіки проблеми в конкретних умовах. Реалізація запропонованої методики дозволяє оцінити альтернативні варіанти і здійснити вибір партнерів, оцінити сукупний інноваційний потенціал кластера. В умовах співпраці підприємств за типом кластерної структури управління виникають такі види ефектів: стратегічний, синергетичний, інноваційний, економічний тощо.

Сумарний ефект від використання кластерної структури управління виявляється в поліпшенні низки економічних показників підприємств об'єднаних в кластер. Таким чином, кластерна модель управління є ефективним підходом до організації і управління розвитком інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств, а отже, забезпечує зростання інноваційної активності підприємств машинобудівної галузі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ганущак Л.М., Інформаційне забезпечення управління розвитком інноваційного потенціалу державних підприємств / Л. М. Ганущак // Актуальні проблеми економіки. -- 2006. -- №10. -- С. 37--42.

2. Ганущак Л.М., Інформаційні технології в управлінні інноваційним потенціалом державних підприємств / Л. М. Ганущак // Актуальні проблеми економіки. -- 2007. -- №10. -- С. 18--24.

3. Ганущак Л.М., Умови формування стратегій розвитку інноваційного потенціалу державних підприємств / Л. М. Ганущак // Аграрний вісник Причорномор'я. -- 2007. -- №37. -- С. 65--68.

4. Ганущак Л.М., Шляхи використання зарубіжного досвіду управління інноваційним потенціалом підприємств в Україні / Л. М. Ганущак // Актуальні проблеми економіки. -- 2006. -- №4. -- С. 135--142.

5. Ганущак Л.М., Дослідження організаційно-правових форм управління інноваційним потенціалом державних підприємств / Л. М. Ганущак // Актуальні проблеми економіки. -- 2008. -- №10. -- С. 217--226.

6. Ганущак Л. М., Інформаційно-інноваційне моделювання виробничо-предметних галузей як елемент оптимального організаційного управління / Л. М. Ганущак // Актуальні проблеми економіки. -- 2008. -- №3. -- С. 213--217.

7. Ганущак Л. М. Оцінка інноваційного потенціалу та ефективність його реалізації на підприємствах / Л. М. Ганущак // Сучасні проблеми розвитку національної економіки і шляхи їх розв'язання : [кол. моногр.] / За наук. ред. д.е.н., проф. М. М. Єрмошенка. -- К. : Національна академія управління, 2008. -- Розд. 2.6. -- С. 162--165.

8. Ганущак Л. М. Шляхи використання зарубіжного досвіду управління інноваційним потенціалом підприємств в Україні / Л. М. Ганущак // Управління інноваційною діяльністю в економіці України : [кол. наук. моногр.] / за наук. ред. д. е. н., проф. С. А. Єрохін. -- К. : Національна академія управління, 2008. -- Розд. 4.1.-- С. 105--112.

Размещено на Allbest.ru

...