Удосконалення діяльності венчурних фондів в Україні: регіональний аспект

34

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО освіти і науки україни

державний вищий навчальний заклад

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

УДК 332.1:338.49

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Удосконалення діяльності венчурних фондів в Україні: регіональний аспект

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

іларіонова Ніна Миколаївна

Ужгород - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі маркетингу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Школа Ігор Миколайович

заслужений діяч науки і техніки України,

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ МОН України, завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Антонюк Лариса Леонтіївна,

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана МОН України, професор кафедри міжнародної економіки

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Красовська Ольга Володимирівна,

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, учений секретар

Захист відбудеться «29» вересня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 61.051.02 при ДВНЗ «Ужгородський національний університет» за адресою: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 3, ауд. 47.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці ДВНЗ «Ужгородський національний університет» за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 9

Автореферат розісланий «27» серпня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент Чубарь О.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Венчурний капітал є важливим елементом функціонування ринкової економіки та засобом забезпечення регіонального економічного та соціального розвитку. Надаючи необхідні фінансові ресурси інноваційним підприємницьким структурам на початкових етапах їх розвитку, коли інші джерела фінансування практично недоступні, він забезпечує стрімкий розвиток нових конкурентоспроможних галузей. В Україні на сьогодні діє майже 700 венчурних фондів, які сконцентровані в Київській, Дніпропетровській та Харківській областях, але лише незначна їх частина справді інвестує у перспективні високотехнологічні проекти. Разом з цим, в Україні існують значні диспропорції у рівні регіонального розвитку, за деякими показниками якого регіони-лідери та аутсайдери відрізняються у рази. Тому існує невідкладна потреба активізувати діяльність венчурних фондів для того, щоб відбувалося фінансування реальної економіки в усіх регіонах України, створювалися нові робочі місця, ринки, товари, задовольнялися зростаючі змінні потреби споживачів в умовах глобалізації економічних відносин.

Праці іноземних дослідників, присвячені венчурному бізнесу, мають передусім прикладний характер: більшість науковців сконцентрували увагу на висвітленні ролі венчурного бізнесу у забезпеченні інноваційного розвитку держав та створенні робочих місць (А. К. Ахляйтнер, Т. Агмон, Л. Алемані, Т. Хеллман, Д. Хсу та ін., комплексні дослідження, які проводяться фахівцями з ОЕСР, Світового Банку, національних асоціацій венчурного капіталу, консалтингових компаній); інший напрямок - це емпіричні дослідження, результатами яких є конкретні рекомендації керуючим венчурних фондів та підприємцям (А. Захаракіс, В. Фрід, Р. Хізріч, М. Хан, Р. Найт, А. Кумар, І. Макміллан, Р. Сайгел, Б. Майнпрайз, С. Манігарт та ін.). Серед фундаментальних теоретичних праць іноземних науковців варто виділити роботи Г. Амнімелеха, Дж. Барлета, П. Гомперса, К. Кемпбелл, Дж. Лернера, М. Тойбала.

Російські науковці та дослідники, такі як Ю. Аммосов, А. Борочкін, П. Гулькін, А. Дагаєв, А. Каржаув, А. Нікконен, А. Фолом'єв, розглядають венчурне інвестування перш за все як систему, вивчають передумови виникнення та формування венчурного бізнесу в Російській Федерації, його вплив на інноваційний розвиток національної економіки.

За останні роки з'явилося багато вітчизняних досліджень венчурного бізнесу та його місця в інноваційному розвитку держави. З-поміж найбільш вагомих та фундаментальних варто відмітити праці Л. Антонюк, О. Батури, П. Бубенка, Т. Васильєвої, М. Денисенка, М. Долішньої, М. Жука, О. Зінченка, В. Ільчука, О. Красовської, І. Кузнєцової, О. Кузьміна, О. Лапко, Д. Лук'яненка, О. Мозгового, Н. Пікуліної, А. Поручника, В. Савчука, Н. Редіної, Л. Федулової та ін. Ці праці в основному висвітлюють економічну сутність венчурного капіталу та венчурного бізнесу з макроекономічної точки зору, на основі вивчення зарубіжного досвіду. Діяльність українських венчурних фондів, їх регіональні особливості досі залишаються недослідженими через фактичну відсутність офіційного статистичного матеріалу, а також й через те, що венчурний бізнес все ще знаходиться на стадії формування. Більшість безпосередніх учасників венчурного процесу не повністю розуміють його особливості, переваги та недоліки, а підприємці часто і не здогадуються про можливість фінансування проривних інноваційних проектів за допомогою венчурного капіталу. Саме тому комплексне вивчення функціонування українських венчурних фондів, їх регіональної специфіки є актуальним, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукових досліджень кафедри маркетингу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Використання маркетингових підходів при формуванні конкурентоспроможності регіону” (Державний реєстраційний номер 0107U001233). Зокрема автором здійснено аналіз регіонального середовища функціонування венчурних фондів в Україні, проведено дослідження конкурентоспроможності венчурного капіталу як джерела зовнішнього фінансування підприємницької діяльності.

Мета роботи - розроблення теоретичних та методичних підходів щодо вдосконалення діяльності венчурних фондів у регіонах України з урахуванням особливостей внутрішнього та зовнішнього середовища їх функціонування. Досягнення названої мети передбачає вирішити наступні завдання теоретичного та практичного характеру:

· розкрити місце та роль венчурних фондів у системі інфраструктурного забезпечення регіональних інвестиційно-інноваційних процесів;

· виявити особливості венчурного капіталу та його економічну роль у регіональному розвитку;

· проаналізувати регіональні складові середовища та охарактеризувати вплив його елементів на функціонування венчурних фондів на регіональному рівні;

· дослідити регіональні особливості діяльності венчурних фондів за кордоном та в Україні;

· з'ясувати особливості процесу та виявити критерії прийняття інвестиційних рішень у венчурних фондах;

· обґрунтувати можливості застосування нечіткого моделювання у процесі прийняття інвестиційних рішень керуючими венчурних фондів;

· сформулювати та обґрунтувати концептуальні положення забезпечення розбудови венчурного бізнесу та підвищення ефективності діяльності венчурних фондів в регіонах України при створенні професійної асоціації;

· визначити перспективи залучення венчурних фондів до фінансування регіональних інноваційних проектів у деревообробній промисловості України.

Об'єктом дослідження є процеси формування та функціонування венчурних фондів на регіональному рівні.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні засади діяльності венчурних фондів в регіонах України.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні праці українських та зарубіжних учених, присвячені формуванню та розвитку венчурного бізнесу в умовах ринкової економіки. Поставлена мета та завдання дисертації досягалися за допомогою загальнофілософського методу діалектики, а також загальнонаукових теоретичних та емпіричних методів. За допомогою таких загальнонаукових методів, як аналіз та синтез, узагальнення було досліджено економічну роль венчурного капіталу на національному та регіональному рівнях та дано його характеристику; методи індукції, дедукції, аналогії, моделювання, історичний, логічного узагальнення дали змогу проаналізувати та зробити висновки про середовище та регіональні особливості функціонування венчурних фондів у різних країнах; значною мірою в роботі застосовувалися такі емпіричні методи, як експертна оцінка, опитування, моделювання, вивчення документів (контент-аналіз), типологізація, системний аналіз, статистичний аналіз (п. 1.1 - визначення конкурентоспроможності венчурного капіталу, п. 3.1 - порівняльна характеристика процесу та критеріїв прийняття рішень керуючими венчурних фондів, п. 3.2 - побудова моделі прийняття рішення на основі нечіткого моделювання).

Інформаційною базою дослідження послугували законодавчі та нормативні акти України та зарубіжних країн з питань регулювання підприємницької, венчурної, інноваційної та інвестиційної діяльності; статистичні збірники і матеріали Державного комітету статистики України, статистичні матеріали Української асоціації інвестиційного бізнесу, Всесвітнього банку, Центрального розвідувального управління США, національних та регіональних асоціацій венчурного бізнесу; офіційні Інтернет-сторінки компаній, науково-дослідних установ, громадських організацій; а також результати емпіричних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів

У процесі вирішення поставлених завдань були отримані наступні результати, що відображають наукову новизну дослідження:

уперше одержано:

· запропоновано типологічну класифікацію венчурних фондів за сукупністю таких ознак: джерело коштів, територіальна (регіональна) спрямованість, галузева спрямованість, стадія життєвого циклу інвестованого підприємства, розмір інвестицій, на основі чого обґрунтовано, що основні відмінності у діяльності фондів зумовлені формою власності джерела коштів та стадією життєвого циклу венчурного підприємства;

· обґрунтовано доцільність та розроблено концепцію створення Української асоціації венчурних та приватних інвестицій (УАВПІ), місією якої є активна участь у розвитку українського ринку венчурних та приватних інвестицій на національному та регіональному рівнях в інтересах фондів, підприємців, професійної спільноти ринку та економіки загалом. Діяльність УАВПІ, а саме її регіональних відділень, у сфері формування та реалізації державної політики, розвитку ринку та комунікаційної політики спрямована перш за все на формування регіонального інноваційного середовища;

удосконалено:

· підхід до виділення підсистем інноваційної інфраструктури (виробничо-технологічна, фінансово-економічна, інформаційно-консалтингова, збутова, нормативно-правова та кадрова), що дало можливість розкрити економічну роль венчурних фондів у національній та регіональній інноваційній інфраструктурі та обґрунтувати положення про те, що діяльність венчурних фондів є основою побудови інноваційної інфраструктури саме на регіональному рівні;

· на основі комплексного вивчення особливостей венчурного капіталу запропоновано його визначення як специфічної форми довгострокових інвестицій, яка має фінансову та нефінансову складові, спрямовується переважно в перспективні проекти новостворених високотехнологічних підприємств, що характеризуються значним рівнем інвестиційного ризику з метою отримання високого рівня прибутку при виході з інвестицій;

одержало подальший розвиток:

· методичні підходи до системного аналізу середовища функціонування венчурних фондів. Обгрунтовано, що на регіональному рівні найбільшу роль відіграють такі фактори зовнішнього макросередовища як рівень економічного та соціального розвитку регіону, його технологічність, схильність населення до підприємницької діяльності, пільги для ведення бізнесу у регіоні; мікросередовища - наявність фінансових, підприємницьких та науково-дослідних структур у регіоні, ділові зв'язки між ними, активність контактних аудиторій та професійних асоціацій. Серед елементів внутрішнього середовища найважливішим є процес прийняття інвестиційних рішень керуючими венчурними фондами;

· дослідження механізму впливу венчурного капіталу та венчурних фондів на регіональний економічний розвиток через підвищення ефективності функціонування інноваційної інфраструктури, первинне і вторинне створення робочих місць, підвищення якості робочої сили, конкурентоспроможності, обсягів реалізації, прибутку, експорту, надходжень до місцевих бюджетів;

· дослідження сучасного стану та регіональних особливостей розвитку венчурного бізнесу в різних країнах з урахуванням дії регіональних факторів зовнішнього середовища. Аналіз виявив спільні й відмінні риси, тенденції, стримуючі та стимулюючі фактори;

· теоретико-методичні підходи до процесу дослідження прийняття інвестиційних рішень керуючими венчурних фондів. Запропонована процедура відображає реалії українського венчурного бізнесу і передбачає визначення етапів процесу відбору інвестиційних проектів, загальних критеріїв їх відхилення, а також стратегій підтримки прийняття рішень на кожному з етапів.

Практичне значення одержаних результатів. Практична реалізація пропозицій та рекомендацій, запропонованих у дисертації, дозволить значною мірою підвищити результативність діяльності венчурних фондів у Україні. Зокрема, пропозиції щодо мети, завдань, функцій та напрямів діяльності Української асоціації венчурних та приватних інвестицій враховані у планах діяльності Української асоціації інвестиційного бізнесу на 2009 р. (довідка № 145 від 08.05.2009 р). Рекомендації щодо залучення венчурного капіталу підприємствами Чернівецької області знайшли своє відображення у «Стратегічному плані розвитку міста Чернівці на 2004-2011 роки» та «Програмі розвитку малого підприємництва в місці Чернівцях на 2009-2011 роки» (довідка № 279 від 04.02.2009 р.).

Обгрунтовано та запропоновано застосування інструментарію нечіткого моделювання для удосконалення процесів прийняття рішень керуючими венчурними фондами в умовах невизначеності. Використання моделі дає можливість як керуючим венчурних фондів, так і підприємцям, відповідаючи на запитання щодо характеристик проекту, досить точно визначити перспективи його фінансування. Ця модель використана чернівецьким КДБ «МебАрт» при плануванні зовнішнього фінансування (довідка № 14/09 від 05.02.2009 р.).

Теоретичні, практичні та методологічні результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича під час викладання таких дисциплін, як „Інноваційний менеджмент та маркетинг”, „Товарна інноваційна політика”, „Регіональний маркетинг” (довідка №05-38/264 від 06.02.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Представлені у дисертації наукові положення, пропозиції та рекомендації здійснені та запропоновані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які становлять індивідуальний внесок автора. Участь дисертанта в колективно опублікованих роботах конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації» (м. Чернівці, 2004), «Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіону» (м. Чернівці, 2005), «International innovation conference for cooperation and development» (Pecs, Hungary, 2008), «Виклики та потреби бізнесу ХХІ століття» (м. Київ, 2008); на Всеукраїнській школі-семінарі «Сучасні інформаційні технології в економіці та досвід їх використання в навчальному процесі» (м. Чернівці, 2008).

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані у 12 наукових працях загальним обсягом 4,52 д.а., з них 8 статей у фахових виданнях загальним обсягом 3,73 д.а., 4 - в інших виданнях загальним обсягом 0,79 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 269 сторінок, який включає 19 таблиць, 34 рисунки, 19 додатків на 39 сторінках, список використаних джерел із 370 найменувань на 40 сторінках. венчурний фонд інвестиційний інфраструктурний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, відображено наукову новизну отриманих результатів, їх апробацію та зв'язок з науковими темами.

У першому розділі «Теоретично-методичні основи функціонування венчурних фондів на регіональному рівні» визначено місце та роль венчурних фондів у системі інфраструктури регіональних інвестиційно-інноваційних процесів, досліджено економічний вплив венчурного капіталу на регіональний інноваційний розвиток та визначені регіональні фактори середовища функціонування венчурних фондів.

Сьогоднішні умови економічного розвитку України зумовлюють першочергову роль регіонів у забезпеченні інноваційної розбудови держави. Територіальна близькість суб'єктів господарювання, тісні взаємозв'язки, які забезпечують поширення знань, сприятливе локальне бізнес-середовище є передумовами ефективності всіх підсистем інноваційної інфраструктури (рис. 1). Венчурні фонди, знаходячись у центрі розгалуженої мережі, яка охоплює місцеві фінансові структури, підприємців, керівників великих корпорацій та підприємств, кадрові та консалтингові агентства, зменшують інформаційну асиметрію, виступають і як каталізатор, і як джерело коштів, стають рушійною силою регіонального розвитку.

Венчурний капітал є специфічною формою довгострокових інвестицій за такими ознаками, як стадія розвитку компанії-отримувача інвестицій, сфера її діяльності, ступінь ризику, ліквідності, інформаційної асиметрії, тривалість інвестицій, роль інвестора, належність контрольного пакету акцій, наявність іншого фінансування, застави, чутливість до моди, потенційна прибутковісь, принцип формування коштів та регіональні переваги. Функціями венчурного капіталу є науково-виробнича, інкубації локального інноваційного підприємництва, інвестиційного забезпечення, гарантування, структурного оновлення регіональної економіки.

Ефективність діяльності венчурних фондів залежить від зовнішнього та внутрішнього середовища, при цьому зовнішнє середовище доцільно розглядати з двох точок зору і виділяти як макро- та мікрорівень, так і національний та регіональний рівні. На регіональному рівні основними чинниками макросередовища є наявність законодавчо закріплених пільг, купівельна спроможність населення, схильність до підприємницької діяльності та ризику, технологічні індустріальні кластери. Мікросередовище формується передусім на регіональному рівні, і тому наявність розвиненої мережі фінансових, науково-дослідних установ, інших венчурних фондів, аудиторсько-консалтингових фірм, технопарків, бізнес-інкубаторів, відношення місцевих контактних аудиторій визначають розташування та результативність функціонування венчурних фондів у тому чи іншому регіоні країни. Серед факторів внутрішнього середовища ключовим виступає процес прийняття інвестиційних рішень керуючими венчурних фондів.

У другому розділі «Дослідження регіональних особливостей функціонування венчурних фондів» проаналізовано регіональону специфіку венчурного фінансування у зарубіжних країнах, здійснено аналіз регіонального середовища функціонування венчурних фондів в Україні та визначено особливості формування та розвитку венчурного бізнесу в регіонах країни.

У розвинених країнах світу венчурні фонди ефективно забезпечують зв'язок між науково-дослідними установами, інвесторами та підприємцями на регіональному та національному рівнях, забезпечуючи інноваційний розвиток економік. У світі найбільші обсяги венчурних інвестицій у США - понад 30 млрд. дол. США у 2007 р., а Ізраїль лідирує за показником частки венчурних інвестицій у ВВП (0,93 %). Серед європейських країн лідерами виступають Великобританія (0,34 %), Швеція (0,27 %) та Фінляндія (0,21 %). Це корелює із високими значеннями сумарного інноваційного індексу країн за той самий період - 0,466 для Об'єднаної Європи, 0,608 - США, 0,556 - Великобританія, 0,63 - Швеція, 0,585 - Фінляндія.

В усіх досліджених нами країнах у діяльності венчурних фондів спостерігаються регіональні диспропорції. Венчурний капітал тяжіє до науково-технічних, промислових та фінансових центрів країн. Регіони часто мають спеціалізацію - наприклад, у США у Силіконовій Долині - промисловість, енергетика та програмне забезпечення, у Новій Англії - біотехнології; у Великобританії Південний Схід та Лондон є центрами телекомунікацій, а Західний Мідлендс, Північний Захід і Шотландія - нафтогазового комплексу; в Ізраїлі в Тель-Авіві зосереджені виробники напівпровідників та біотехнологій, а в районі Херзля - телекомунікаційні фірми. Національні уряди приділяють значну увагу створенню та реалізації регіональних інноваційних програм, формуванню Венчурних фондів регіонального розвитку.

Ринок венчурного капіталу в Україні на сьогодні все ще знаходиться у стані формування. З огляду на сучасний стан розвитку регіонального економічного та технологічного макросередовища, найбільш привабливими для венчурних фондів є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Харківська області, міста Київ і Севастополь, АР Крим. Соціальна та правова складові найбільш сприятливі у Закарпатській, Одеській, Львівській областях, АР Крим, та в містах Києві і Севастополі (таблиця 1). Показники мікросередовища, а саме рівень розвитку фінансової, наукової сфери, технопарків, бізнес-центрів, інвестиційних та інноваційних фондів, фондів підтримки підприємництва найвищими є в Донецькій, Київській, Львівській, Луганській, Харківській областях та в м. Києві.

Таблиця 1 Основні показники макросередовища функціонування венчурних фондів

Станом на кінець 2008 р. в країні діяв 681 венчурний фонд, сумарна вартість їх чистих активів становила понад 58 млрд. грн. (6,18% ВВП країни), що лише в 4 рази менше за загальний обсяг прямих іноземних інвестицій. Діяльність венчурних фондів сфокусована у м. Києві та Київській області, де зосереджено 66,81 % фондів, активи яких складають 70,9 % від загального обсягу, Дніпропетровській (8,4 % фондів та 12 % активів) та Харківській областях (8,07 % фондів та 7,65 % активів) (табл. 2).

Таблиця 2 Регіональна структура венчурних фондів за регіонами України станом на 01.01.2009 р.

У третьому розділі «Напрями удосконалення діяльності венчурних фондів на регіональному рівні» визначено особливості процесу та критерії прийняття рішень керуючими венчурних фондів, обґрунтовано можливості застосування нечіткого моделювання та запропоновано модель оцінки потенціалу венчурних інвестицій, запропоновано створення асоціації венчурних та приватних інвестицій як елементу розвитку інноваційної інфраструктури регіону та оцінено перспективи залучення венчурних фондів до фінансування регіональних інноваційних проектів у деревообробній галузі.

Проведене дослідження процесу та критеріїв прийняття рішень керуючими венчурних фондів у США та в Україні показало, що специфікою діяльності українських венчурних фондів-ІСІ є те, що вони часто створюються для інвестування вже існуючого бізнесу, під конкретний проект у знайомому регіоні; або кошти вкладаються у цінні папери емітента на основі класичного інвестиційного аналізу - тобто, фактично, такий елемент внутрішніх бізнес-процесів венчурних фондів як відбір підприємницьких венчурних проектів та прийняття інвестиційного рішення відсутній. Якщо говорити про другий тип венчурних фондів - звичайні інвестиційні компанії з чітко вираженим венчурним спрямуванням (наприклад, венчурну компанію Техінвест чи AVenturesCapital), то, загалом, сам процес відбору проекту для фінансування не відрізняється від дій іноземних колег. Критерії, хоч і схожі, мають дещо різну важливість.

Для оцінки основних факторів успіху венчурного проекту (підприємець та команда, ринок та стратегія, товар та технологія, фінанси та фінансовий контроль, а також можливості виходу з інвестицій і розмір прибутку) часто застосовуються суб'єктивні, інтуїтивні судження, адже відсутня попередня історія діяльності підприємницької структури, кількісна інформація або недоступна, або непридатна для оцінки. Розроблена математична модель на основі нечіткої логіки відповідає наступним загальним вимогам: простота і швидкість використання, можливість врахування як кількісних, так і якісних характеристик проекту, відображення специфіки процесів та критеріїв прийняття рішень венчурними капіталістами.

Об'єктивним результатом та, водночас, передумовою розвитку та трансформації венчурного бізнесу в регіонах Україні є створення Української асоціації венчурних та приватних інвестицій з регіональними представництвами спочатку у десяти регіонах, а потім - у кожній області країни. Виконання її основних завдань у сфері державної політики, розбудови ринку та комунікаційної політики на національному та регіональнаму рівнях дозволять досягнути мети цієї організації, яка полягає у активній участі у розвитку українського ринку венчурних та приватних інвестицій в інтересах фондів, підприємців, професійної спільноти ринку та економіки в цілому. Цілями асоціації повинні стати збільшення розуміння важливості венчурного капіталу, підтримка підприємницької діяльності та інновацій на регіональному рівні, створення професійних та етичних стандартів діяльності венчурних фондів.

Одним із ключових напрямів діяльності асоціації повинно стати пропагування венчурного підприємництва у важливих для розвитку багатьох регіонів України сферах економіки. Спад на звичних для українських венчурних фондів ринках (будівельний, фінансовий, роздрібної торгівлі) загострює проблему пошуку нових сфер вкладення венчурних коштів, які будуть забезпечувати достатній прибуток інвесторам та здійснювати позитивний вплив на регіональний розвиток. Іноземний досвід свічить, що деревообробна галузь, де можливе виявлення і використання нових джерел енергії, більш ефективне використання традиційних ресурсів, є досить привабливою для венчурних фондів. Підприємства деревообробної промисловості розташовані на території всіх областей України, але тяжіють у своєму розміщенні до сировини. Так, лише чотири західні області - Івано-Франківська, Львівська, Закарпатська та Чернівецька виробляють 40% промислової продукції цієї галузі. У деревообробній галузі може бути застосований підхід до створення та розвитку національних технологій та знань, які у подальшому стають основою для формування конкурентних переваг країни на міжнародному ринку, запропонований американською венчурною компанією Innovative Ventures Inc. У першу чергу визначаються місцеві потреби і спрямовуються зусилля на їх задоволення; потім необхідне створення програм надання коштів для визначення комерційних перспектив проектів; на основі цієї інформації створюється банк даних, доступний всім зацікавленим сторонам. Цілеспрямована розробка та розвиток нових ресурсозберігаючих технологій та виробництв, націлених на кардинальні зміни у якості продукції для національного ринку стають каталізаторами розвитку апріорі нетехнологічних областей і підштовхують розвиток сумісних технологічних галузей. А це, в свою чергу, залучає венчурний капітал для комерціалізації технологій та дозволяє пропонувати продукцію підприємствам цієї ж галузі інших держав.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження діяльності венчурних фондів з огляду на регіональні особливості їх функціонування дає можливість сформулювати наступні висновки теоретичного, методичного та практичного характеру.

1. Інноваційні процеси відображають складну нелінійну систему взаємодії виробників і споживачів знань, пов'язану відповідною інфраструктурою, яка забезпечує безперебійне функціонування та оптимізацію цих взаємозв'язків. Інноваційні системи формуються на глобальному, національному, регіональному, локальному рівнях. Розвиток інноваційної інфраструктури відбувається передусім на регіональному рівні, де просторова близькість і схожість суб'єктів інноваційної діяльності сприяє трансформації та поширенню специфічних знань, що є основою інноваційного процесу. Одним із основних елементів інноваційної інфраструктури є підсистема фінансово-економічного забезпечення. В умовах недостатнього державного фінансування, кризових процесів у банківській системі на тлі світової фінансово-економічної кризи, нерозвиненої системи недержавного пенсійного забезпечення, недоступності класичного зовнішнього фінансування особливо для малих інноваційних підприємств, венчурне фінансування стає одним із ключових джерел регіонального інноваційного розвитку.

2. Проведене дослідження основних ознак венчурного капіталу дозволило визначити його як специфічну форму довгострокових інвестицій, яка має фінансову та нефінансову складові, спрямовується переважно в перспективні проекти новостворених високотехнологічних підприємств, що характеризуються значним рівнем інвестиційного ризику, з метою отримання високого рівня прибутку при виході з інвестицій. Роль венчурного капіталу у стимулюванні регіонального економічного розвитку визначається наступними напрямами: надання довгострокового високоризикового капіталу інноваційним підприємствам регіону в тих галузях економіки, які найбільш динамічно розвиваються, що значною мірою сприяє та пришвидшує галузеві та регіональні реформи; сприяння реструктуризації, неперервному розвитку компанії з метою підвищення якості менеджменту та продуктивності; створення безперервного зв'язку між місцевими постачальниками та споживачами знань, товарів та послуг. У результаті отримання венчурних інвестицій підприємство переходить на якісно новий рівень розвитку, що значно перевищує саму вартість позичкових коштів.

3. Венчурні фонди як фінансові організації, які управляють акумульованими коштами, створюються з метою диверсифікації інвестиційних вкладень та зменшення фінансового ризику. Ключовим фактором, що визначає організаційно-правову форму венчурного фонду у різних країнах, є можливість користуватися податковими пільгами. Відмінності у діяльності фондів зумовлені формою власності та стадією життєвого циклу венчурного підприємства: політика щодо фінансування різних стадій розвитку підприємств залежить від джерела венчурного капіталу (у початкові стадії інвестують лише незалежні венчурні інвестори); афілійовані фонди здійснюють скоріш контролюючий вплив, ніж беруть безпосередню участь у стратегічному розвитку підприємства; корпоративні венчурні інвестиції спрямовуються у ту ж саму або споріднену галузь; прямі державні інвестиції характерні для розвинених країн, тоді як участь держави у приватних фондах більш властива країнам, що розвиваються; більшість венчурних фондів мають чітко виражену регіональну та галузеву орієнтацію; більші обсяги інвестицій вкладаються у кінцеві стадії розвитку венчурного підприємства.

4. Застосування методологічного інструментарію аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування господарюючого суб'єкта дало можливість виділити наступні ключові елементи середовища функціонування венчурних фондів у ринковій економіці. На регіональному рівні відбувається взаємодія зовнішнього макро- та мікросередовища, формується унікальна комбінація умов ведення бізнесу у тому чи іншому регіоні. При цьому найбільшу роль відіграють такі фактори зовнішнього макросередовища як рівень економічного та соціального розвитку, технологічність регіону, схильність до підприємницької діяльності, пільги для ведення бізнесу у регіоні (податкові, щодо створення підприємств тощо). Серед факторів мікросередовища, які по своїй суті є передусім регіональними, найбільш вагомими є кількість фінансових, підприємницьких та науково-дослідних структур у регіоні, ділові зв'язки між ними, активність контактних аудиторій та професійних асоціацій. Процес прийняття венчурних інвестиційних рішень є головним чинником серед елементів внутрішнього середовища.

5. Розвиток галузі венчурного капіталу у світі можна розглядати з точки зору теорії життєвого циклу товару, виділяючи наступні етапи: формування передумов розвитку галузі; етап перед зародженням; зародження; криза та реструктуризація; утвердження, консолідація. Якщо американська венчурна індустрія вже знаходиться на етапі консолідації, то в Україні формально - на етапі зародження, хоча ще не сформувалися всі передумови. Найбільші обсяги венчурних інвестицій у США, лідерами за показником частки венчурних інвестицій у ВВП є Ізраїль (0,93 %), серед європейських країн - Великобританія (0,34 %), Швеція (0,27 %) та Фінляндії (0,21 %). Україна суттєво виділяється за кількісними показниками - відношення вартості чистих активів венчурних фондів до ВВП становить 6,18 %(!), в країні діє майже 700 венчурних фондів. Учасником венчурних фондів, на відміну від розвинених країни, не може бути ані держава, ані пенсійні фонди. У регіональному розрізі в усіх досліджених нами країнах венчурний капітал тяжіє до науково-технічних, промислових та фінансових центрів країн, інші регіони часто мають власну спеціалізацію. В Україні у столиці зосереджено 66,81 % фондів, активи яких складають 70,9 % від загального обсягу, в Дніпропетровській області 8,4 % фондів та 12 % активів, у Харківській областях (8,07 % фондів та 7,65 % активів). Такий розподіл цілком корелює із результатами аналізу регіонального середовища і свідчить, що основними факторами впливу на розвиток венчурних фондів є ті, що визначають інноваційний потенціал регіону. В усіх досліджуваних нами зарубіжних країнах (США, Європа, РФ, Ізраїль) венчурний капітал спрямовується переважно у високотехнологічні галузі (біотехнології, комп'ютери, програмне забезпечення, комунікації), а в Україні призначення левової частки інвестицій не розголошується (63,6 %).

6. Середовище функціонування венчурних фондів в Україні характеризується значними регіональними диспропорціями - основні показники, що характеризують стан економічного, соціального, технологічного розвитку регіонів відрізняються у рази, при цьому лідерами є м. Київ, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області. Разом з цим, темпи розвитку промислового виробництва найвищі у Волинській, Закарпатській, Запорізькій, Черкаській областях та мм. Київ і Севастополь. Мале підприємництво найбільше розвинене у АР Крим, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Чернівецькій областях. При цьому узагальнений показник рівня інноваційного потенціалу найвищий у м. Києві, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській та Львівській областях. Саме в цих регіонах інноваційна інфраструктура є найбільш розвиненою - крім м. Києва, технопарки зосереджені Харківській та Львівській області, бізнес-інкубатори у АР Крим та Харківській області, фонди підтримки підприємництва - у Львівській області, інші фінансові установи - у Харківській, Дніпропетровській, Донецькій та Львівській областях. У той же час темпи розвитку регіонального мікросередовища у західних областях країни, передусім Львівській, Закарпатській, Чернівецькій, Івано-Франківській, а також Одеській області та АР Крим відображають значні перспективи для залучення венчурного капіталу.

7. Проведене дослідження процесу та критеріїв прийняття рішень керуючими венчурних фондів (КВФ) у США та в Україні показало, що українські інвестори та підприємці для оцінки успіху венчурного проекту застосовують стандартні процедури та критерії відбору, як для звичайних інвестиційних проектів. Це веде до недооцінювання перспективних регіональних інноваційних проектів і фокусування інвесторів на менш ризикових проектах у існуючих сферах економіки, але з низькою доданою вартістю. Загалом, процес прийняття рішення КВФ в США та в Україні можна розбити на шість основних етапів - збір проектів, попереднє відсіювання, загальний розгляд, два етапи детального оцінювання та підписання документів. Українські венчурні фонди-ІСІ відрізняються від українських венчурних інвестиційних компаній та американських венчурних фондів тим, що у них або немає формальної процедури відбору проектів, або при цьому використовується класичний інвестиційний аналіз; при відборі проектів вони значною мірою покладаються на рекомендації, але самостійно займаються пошуком крупних проектів; у них немає чітких критеріїв інвестування; при оцінці проектів всі характеристики проекту вважаються дуже важливими.

8. Розроблена модель оцінки потенціалу успіху венчурних інвестицій на основі інструментарію нечіткої логіки відображає відношення керуючих венчурними фондами до бізнес-проекту на регіональному рівні і дає можливість досить швидко і точно оцінити його. Даючи лінгвістичні відповіді на прості питання щодо основних характеристик венчурного проекту можна спрогнозувати його майбутній успіх. Це дозволяє як керуючим венчурними фондами, так і підприємцям зменшити час на розгляд проекту і підвищити імовірність його фінансування.

9. Подальша розбудова венчурного бізнесу в регіонах України, трансформація кількості венчурних фондів у їх якісну роботу потребує, крім державної підтримки, активної участі основних учасників регіональних ринків венчурного фінансування - венчурних фондів, підприємців, громадськості тощо, тобто зацікавленості і цілеспрямованого впливу на формування інфраструктури венчурного бізнесу представників зовнішнього мікросередовища. Створення на основі УАІБ Української асоціації венчурних та приватних інвестицій (УАВПІ) дозволить збільшити розуміння важливості венчурного капіталу для української економіки та її регіонів, підтримувати підприємницьку діяльність та інновації, створити професійні та етичні стандарти діяльності венчурних фондів. Досягнення цих цілей реалізовуватиметься регіональними відділеннями УАВПІ через активну пропаганду та позиціонування венчурного бізнесу у регіонах, забезпечення прозорості ринку венчурного капіталу, дослідження ринків капіталів та товарів і послуг на місцевому рівні, проведення конференцій, професійних конкурсів, форумів, ярмарків, налагодження ділових зв'язків між локальними та національними учасниками ринку венчурного капіталу.

10. Спад на звичних для українських венчурних фондів ринках (будівельний, фінансовий) загострює проблему пошуку нових сфер вкладення венчурних коштів, які будуть забезпечувати достатній прибуток інвесторам та здійснювати позитивний вплив на регіональний розвиток. У таких країнах як Канада, США, Австрія, Італія, Німеччина, Нова Зеландія, Австралія деревообробна промисловість знаходиться у сфері стратегічних державних пріоритетів, розвивається у регіональних кластерах із синтетичним типом знань і є достатньо привабливою для венчурних фондів. У західних областях України - Івано-Франківській, Львівській, Закарпатській та Чернівецькій, які виробляють понад 40% промислової продукції цієї галузі, можлива реалізація механізму створення та розвитку національних технологій та знань, які у подальшому стануть основою для формування конкурентних переваг регіонів на міжнародному ринку і залучать достатню кількість венчурного капіталу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Іларіонова Н. М. Методологічні аспекти дослідження процесу прийняття рішень венчурними капіталістами / Ніна Іларіонова // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 233. Економіка. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 72-75. - 0,48 д.а.

2. Іларіонова Н. М. Державне стимулювання розвитку венчурного фінансування підприємницької діяльності: зарубіжний досвід / Ніна Іларіонова // Вісник Львівської державної фінансової академії: Збірник наукових статей. Економічні науки. - Львів: Львівська державна фінансова академія, 2005. - С. 234-242. - 0,57 д.а.

3. Іларіонова Н. М. Оцінка рівня конкурентоспроможності венчурного капіталу / Ніна Іларіонова // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 208: в 4 т. Том І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С.110-115. - 0,25 д.а.

4. Іларіонова Н. М. Аналіз ринку венчурного капіталу в Україні / Ніна Іларіонова // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 281. Економіка. - Чернівці: Рута, 2006. - С. 67-72. - 0,56 д.а.

5. Іларіонова Н. М. Перспективи залучення венчурного капіталу підприємствами деревообробної промисловості України / Ніна Іларіонова // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 234: в 4 т. - Т.ІІ.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - С.383-391. - 0,53 д.а.

6. Іларіонова Н. М. Застосування нечіткого моделювання у процесі прийняття рішень венчурними капіталістами / Ніна Іларіонова // Вчені записки Університету економіки та права «КРОК». Серія Економіка.-вип.18. -К., 2008. - С. 66-74. - 0,41 д.а.

7. Іларіонова Н. М. Особливості зовнішнього середовища функціонування венчурних фондів / Ніна Іларіонова // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Випуск 241: в 5 т. - Т.1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 167-176. - 0,47 д.а.

8. Іларіонова Н. М. Особливості функціонування різних типів венчурних фондів / Ніна Іларіонова, Олег Іларіонов // Вчені записки Університету «КРОК». Вип. 17. - К., 2008. - С. 89-96. - 0,46 д.а (особистий внесок автора полягає у визначенні типологічних ознак венчурних фондів - 0,3 д.а.)

Інші публікації, що додатково відображають результати дисертації

9. Ilarionova N. Role of factor impacts on enhancement of innovative activity of venture funds / N. Ilarionova, I. Budnikevich // Proceedings of the “International innovation conference for cooperation and development”, Pecs, Hungary. - 2008. - P.19-24. - 0,36 д.а. (особистий внесок автора полягає у розкритті впливу факторів середовища функціонування венчурних фондів на їх діяльність - 0,2 д.а.)

10. Іларіонова Н. М. Нечіткість визначення венчурної діяльності як фактор стримування її розвитку в Україні /Н. М. Іларіонова // Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації: Матеріали XV міжнародної науково-практичної конференції, 27 січня 2004 р. В двох частинах - Чернівці: Рута, 2004. - С.447-450. - 0,19 д.а.

11. Іларіонова Н. М. Аналіз регіональної структури венчурних фондів / Н.Іларіонова // Фінансово-економічна та інституційні чинники розвитку регіону. Матеріали XVI міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці: Рута, 2005. - С.322-324. - 0,1 д.а.

12. Іларіонова Н. М. Нечітко-множинне моделювання в аналізі та прогнозуванні економічних процесів і явищ / Н. Іларіонова, О. Іларіонов // Матеріали Всеукраїнської школи-семінару «Сучасні інформаційні технології і економіці та досвід їх використання в навчальному процесі»- Чернівці: ТОВ «ДрукАрт», 2008. - С.70-72. - 0,14 д.а. (особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні застосування нечітко-множинного моделювання при прийнятті інвестиційних рішень - 0,1 д.а.)

АНОТАЦІЯ

Іларіонова Н.М. Удосконалення діяльності венчурних фондів в Україні: регіональний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка.

ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, 2009.

Дисертація присвячена розробці теоретичних та методичних підходів щодо удосконалення діяльності венчурних фондів в регіонах України з врахуванням особливостей внутрішнього та зовнішнього середовища їх функціонування.

Встановлено місце венчурних фондів у системі інфраструктури регіональних інвестиційно-інноваційних процесів, визначено економічну роль венчурного капіталу у забезпеченні регіонального інноваційного розвитку та регіональні фактори середовища функціонування венчурних фондів. Досліджено регіональні особливості функціонування венчурних фондів у регіонах України та в зарубіжних країнах. Окреслено напрями удосконалення їх діяльності на регіональному рівні за рахунок застосування нечіткого моделювання у процесі прийняння венчурних інвестиційних рішень, створення асоціації венчурних та приватних інвестицій, а також оцінено перспективи залучення венчурних фондів до фінансування регіональних інноваційних проектів у деревообробній галузі.

Ключові слова: венчурний капітал, венчурний фонд, регіональне зовнішнє макросередовище, регіональне зовнішнє мікросередовище, внутрішнє середовище, процес прийняття інвестиційних рішень, нечітке моделювання.

АННОТАЦИЯ

Иларионова Н.Н. Усовершенствование деятельности венчурных фондов в Украине: региональный аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 - развитие производительных сил и региональная экономика.

ГВУЗ «Ужгородский национальный университет», Ужгород, 2009.

Диссертация посвящена разработке теоретических и методических подходов к усовершенствованию деятельности венчурных фондов в регионах Украины с учетом особенностей внешней и внутренней среды их функционирования.

В диссертации определены подсистемы инновационной инфраструктуры и место венчурных фондов в национальной и региональной инновационной инфраструктуре. Предложено собственный подход к типологии венчурных фондов. На основе детального анализа особенностей венчурного капитала было предложено его определение как специфической формы долгосрочных инвестиций, которая включает в себя финансовую и нефинансовую составляющие, направляется в основном в перспективные проекты новосозданных высокотехнологических предприятий, которые характеризуются значительным уровнем инвестиционного риска и неопределенности с целью получения высокого уровня прибыли при выходе с инвестиций. Показано, что венчурные фонды способствуют региональному инновационному развитию через повышение еффективности функционирование инновационной инфраструктуры в целом, первичное и вторичное создание рабочих мест, повышение качества рабочей силы, конкурентоспособности, объемов реализации, прибыли, экспорта, поступлений в местный бюджет.

Системный анализ среды функционирования венчурных фондов показал, что ключевыми факторами, которые определяют отличия в результатах деятельности венчурных фондов на региональном уровне являются: среди элементов внешней макросреды - уровень экономического и социального развития, льготы для ведения бизнеса; микросреды - количество финансовых, предпринимательских и научно-исследовательских структур в регионе, деловые связи между ними, активность контактных ауд...