Економічна безпека підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Задача

Фірма А - ваш конкурент. Вона випускає продукцію X,Y,Z. Ви хочете дізнатися про склад цих продуктів, а також список клієнтів фірми А. Ваш товариш є співробітником транспортної компанії, що перевозить сировину на завод, який виробляє продукти Х та Y. Вам відома адреса начальника цеха, де виробляють продукт Х. Із реклами фірми А Ви знаєте, що продукт Z на 50% складається з сої, а на 50% - із якогось іншого природного матеріалу. Також Вам відомий склад, на якому можна придбати продукт Z. Ваш брат працює директором операційного відділу в банку, через який фірма А проводить свої операції.

Як за допомогою цих джерел отримати інформацію про фірму А, яка Вас цікавить з мінімальними витратами?

Які методи промислової та економічної розвідки ви при цьому використовуєте?

Рішення

Основні канали отримання інформації.

Директор операційного відділу банку може надати таку інформацію:

фінансово-господарські документи фірми А;

статутні та реєстраційні документи фірми А;

основних контрагентів, з якими здійснює взаємодію фірма А.

Спосіб здобуття інформації - агентурний промисловий шпіонаж.

Товариша-співробітник транспортної компанії може надати таку інформацію:

- види сировини (транспорт, упаковка, зовнішній вигляд сировини, постачальники сировини);

- обсяги поставок сировини.

Спосіб здобуття інформації - стимулювання товариша співпрацею, Потім неформальне опитування.

Реклама фірми А може надати інформацію про: примірний склад продукту Z. Можливість зробити хімічний аналіз продукту Z. Вид отримання інформації - легальне дослідження зразків, отриманих легальним шляхом.

Начальник цеха, де виробляють продукт Х після відповідного стимулювання надає необхідну інформацію про продукт Х.

Вид отримання інформації - промислове шпигунство.

Завдання.

1. Дати коротку характеристику стану українського законодавства в галузі захисту комерційної таємниці. Які доповнення до українського законодавства з цього питання ви запропонували б?

Законодавство з питань комерційної таємниці не систематизовано. Відносини, пов'язані з охороною комерційної таємниці, регулюються нормативно-правовими актами, що належать до різних галузей права, зокрема, Цивільним кодексом (далі - ЦК) України, Господарським кодексом (далі - ГК) України, Кримінальним кодексом (далі - КК) України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України “Про інформацію”, “Про науково-технічну інформацію”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, і визначають лише загальні засади правового регулювання таких відносин.

Розпорошеність правових норм щодо захисту комерційної таємниці зумовлює правову невизначеність, суперечність та неоднозначне тлумачення норм щодо регулювання правовідносин між власниками прав на об'єкт інтелектуальної власності й учасниками ринку товарів і послуг, заінтересованих у використанні інформації, що становить комерційну таємницю.

На сьогодні комерційна таємниця віднесена ЦК України (ст. 420) до об'єктів права інтелектуальної власності. Статтею 177 Кодексу до об'єктів цивільних прав включені “результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація” [1]. Якою ж є правова природа комерційної таємниці та інформації, що її становить?

Комерційною таємницею, відповідно до ст. 505 ЦК України, є “інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію” [1].

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які, відповідно до закону, не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Отже, вітчизняним законодавством комерційну таємницю віднесено до інституту так званого права інтелектуальної власності, тобто сукупності виключних прав на нематеріальні об'єкти, що є результатом інтелектуальної діяльності, у тому числі творчої, та інші прирівняні до них об'єкти. Права на комерційну таємницю є різновидом прав інтелектуальної власності (виключних прав). При цьому комерційна таємниця ототожнюється із самою інформацію і не розуміється як правовий режим захисту такої конфіденційної інформації. За слушною пропозицією, для означення самого правового режиму можна вживати термін “виключні права (права інтелектуальної власності) на комерційну таємницю” [10]. Українське законодавство (що властиво й іншим країнам та окремим міжнародним актам) містить положення щодо захисту комерційної таємниці в нормативно-правових положеннях, котрі стосуються захисту від недобросовісної конкуренції (гл. 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, ст. 32, 36-37 ГК України).

При цьому до дій, що являють собою недобросовісну конкуренцію, належать “неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці” [11]. Але в контексті характеристики правового режиму комерційної таємниці захист від недобросовісної конкуренції варто розглядати лише як один із способів захисту прав на комерційну таємницю, що не змінює її сутності. Систему характерних рис, ознак комерційної таємниці можна поділити на кілька груп:

1) ті, що стосуються властивостей самого об'єкта;

2) ті, що стосуються умов правової охорони об'єкта;

3) інші.

Комерційній таємниці властиві всі ознаки нематеріального об'єкта - можливість одночасного використання необмеженим колом осіб, відсутність фізичної амортизації тощо. Так само мають значення зміст, сутність нематеріального об'єкта, тобто самі відомості, які становлять комерційну таємницю, а не форма їх зовнішнього представлення (на відміну від авторського права). Тобто комерційна таємниця є об'єктом виключних прав, для якого визначальним є сутність результату інтелектуальної діяльності.

Ознаки комерційної таємниці, властиві їй завдяки самій сутності об'єкта, зумовлюють особливі умови забезпечення об'єкту правової охорони.

Цими умовами є: відсутність загальновідомості та загальнодоступності, а також потреби реєстрації об'єкта; оборотоздатність.

Іншою ознакою комерційної таємниці є необмеженість строку її захисту. Право на комерційну таємницю зберігається до того часу, доки існує фактична монополія особи на інформацію, що її утворює, а також наявні передбачені законом умови її охорони.

Отже, у правовідносинах, пов'язаних з комерційною таємницею, найважливішим є питання захисту.

Порівнюючи законодавства України та держав ЄС стосовно захисту комерційної таємниці, бачимо, що за засобами захисту та рівнем відповідальності законодавство України в основному відповідає європейським стандартам. Однак залишаються питання, пов'язані з визначенням комерційної таємниці та місця цього інституту в законодавстві. Так, визначення комерційної таємниці у гл. 46 ЦК України “Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю” було взято з відповідного визначення нерозкритої інформації Угоди про торговельні аспекти права інтелектуальної власності (ТРІПС), як і положення щодо охорони комерційної таємниці органами державної влади. При збереженні перекладу положень Угоди ТРІПС була зроблена суттєва помилка та слова “is not … generally known” (не є... загальновідомою) перекладені “є невідомою”. Таким чином, ЦК України вимагається повна невідомість інформації, що є комерційною таємницею, а для більшості об'єктів комерційної таємниці це нереально та обмежує застосування інституту охорони комерційної таємниці. Така сама помилка є і в ГК України, у ст. 162 якого комерційна таємниця визначається як “невідома третім особам” [1].

Таким чином, виникає запитання про абсолютність чи відносність прав на комерційну таємницю. Це зумовлює необхідність доповнення гл. 46 ЦК України положенням щодо можливості декільком особам мати право на комерційну таємницю. У цьому полягає принципова відмінність правовідносин щодо комерційної таємниці та винаходу, для якого визначена абсолютність прав (за винятком права попереднього користування).

Є ще одне запитання, пов'язане з комерційною таємницею: чи можна віднести цей об'єкт до об'єктів права інтелектуальної власності? З цим безпосередньо пов'язане питання про місце інституту охорони комерційної таємниці у цивільному законодавстві. На нашу думку, комерційна таємниця, а також ноу-хау не можуть бути віднесені до об'єктів права інтелектуальної власності, оскільки ці об'єкти не є об'єктами виключних прав. Будь-яка інша особа, що легітимно самостійно одержала ноу-хау або відомості, які є комерційною таємницею, має право на їх використання без жодних обмежень.

Але практика законотворення в Україні зумовила включення поняття “комерційна таємниця” до об'єктів права інтелектуальної власності. Цей крок певною мірою вимушений, оскільки, якщо б комерційна таємниця виявилася за межами книги 4 ЦК, як це передбачалося першою редакцією проекту ЦК України, то її місце могла б зайняти “нерозкрита інформація”, що б спричинило додаткові проблеми і неточності.

У процесі захисту комерційної таємниці важливим питанням є встановлення гарантій цього захисту. Ці гарантії мають першочергове значення для правового забезпечення захисту комерційної таємниці. Гарантії права на комерційну таємницю можна поділити на загальні та спеціальні. До загальних гарантій належать гарантії суб'єктивних прав на комерційну таємницю, які надаються кожному громадянинові. Спеціальні гарантії реалізації - це система передбачених законодавством засобів, спрямованих на вільне набуття і здійснення права на комерційну таємницю, усунення перешкод на їх реалізацію та ефективний захист від порушення цих прав. Спеціальні гарантії, у свою чергу, можуть бути класифіковані на конституційні та галузеві. Конституційні - це гарантії, які надаються Основним законом України. Так, ст. 54 Конституції України визначає, що громадянам гарантується захист інтелектуальної власності [5]. До галузевих належать цивільно-правові гарантії (ст. 507 ЦК України), гарантії, які надаються господарським законодавством України (ст. 162 ГК України), кримінальним законом (ст. 231, 232 КК України), адміністративним законодавством (ст. 164-3 КУпАП) [8, с. 86].

Значна частина проблем чинного законодавства про комерційну таємницю в Україні може бути вирішена шляхом прийняття окремого закону, України, що врегулює окреслене коло питань. Це дасть змогу забезпечити єдиний підхід до регулювання відносин, пов'язаних із комерційною таємницею, у будь-якій сфері діяльності.

2. Поясніть, як за допомогою спостереження за підприємством можна визначити, що воно виробляє?

Вважаємо, що в нас немає жодної інформації про підприємство, ми не знаємо його назви, галузевої приналежності, чисельності працівників, інфраструктури і т.п. Ми беремо до уваги лише такий метод отримання інформації як візуальне спостереження, тобто ніяких контактів із працівниками підприємства, менеджерами, контрагентами не відбувається.

Перш за все, початковий зовнішній огляд підприємства може дати фахівцю інформацію, до якої галузі промисловості воно належить. Підприємства різних галузей промисловості мають відповідні розміри та геометричні профілі. Крім того, наявність окремих характерних деталей (труби, домни, внутрішні транспортні комунікації і т.п.) може стовідсотково вказати на приналежність підприємства до металургії, хімічної промисловості, машинобудування. Для уточнення галузі діяльності підприємства можна також візуально визначити приблизну кількість працівників підприємства.

Важливу інформацію при спостереженні може дати вид та кількість транспорту, який в'їжджає та виїжджає з території підприємства. В'їжджаючий транспорт можна визначити за видом (залізничний, автотранспорт). Оскільки навантажений транспорт підвозить сировину та матеріали, то можна визначити хімічний склад продукції (дуже часто транспорт має відповідне маркування про вид вантажу, який перевозиться). Виїжджаючий навантажений транспорт, як правило, вивозить готову продукцію. Залізницею найчастіше вивозять напівфабрикати та продукцію промислового призначення. Автотранспортом вивозять готову продукцію споживчого призначення. Крім того, в цьому випадку звичайно автотранспортні засоби мають рекламні зображення, адреси споживачів і т.п.

Інформацію про тип виробляємої продукції може надати і схема зовнішніх комунікацій. В цьому випадку фахівець може зробити висновок про ресурсоємність виробництва та його виробничу потужність.

3. Як потрібно було б захистити від промислового шпигунства ваше підприємство?

промисловий шпигунство конкурент комерційний

Що б підприємство хотіло знати про свого конкурента? Звісно ж, найважливіші параметри його бізнес-плану і фактичного виконання. Серед цих найважливіших параметрів у першу чергу варто виділити продукти і послуги, що поставляє конкурент на ринок. Тут насамперед цікава технічна характеристика продукту, унікальність, конкурентноздатність, терміни появи на ринку, масштаби виробництва, захищеність патентами, ноу-хау, ліцензіями і т.д.

Якщо конкурент солідний і має науково-дослідні і дослідно-конструкторські підрозділи, великий інтерес повинні представляти фундаментальні і прикладні розробки продукту і технологій.

Особливе місце в зв'язку з розвідкою продукту займають технології. У відношенні продукту або послуги конкурента для підприємця небезінтересними будуть такі показники, як обсяги і тенденції розвитку виробництва, зміни в номенклатурі продукції, технології й устаткування, якості й ефективності виробів.

В області маркетингу конкурента особливий інтерес представляє його ринок (структура, сегменти, ємність, тенденції розвитку, як складаються відносини конкурента зі споживачами, організація реклами, упакування, доставки і продажу продукту, чисельність і розміщення торгових агентів, канали, політика і методи збуту). Особлива увага при дослідженні маркетингової діяльності конкурента повинна приділятися ціновій політиці. Як складається репутація конкурента серед споживачів?

В області менеджменту, застосовуваного конкурентом, особливий інтерес представляє структура організації, її комунікації, їхня ефективність, надійність; коло осіб, що приймають ключові рішення, їхня філософія, особливості і склад характеру, захоплення, хобі, заняття спортом; моральний стан колективу. Всі ці особливості суперника можуть бути використані в конкурентній боротьбі з ним. В області кадрів повинні становити інтерес усі подробиці особистого життя всіх носіїв інформації, якими можуть бути не тільки особи, що приймають ключові рішення. Тут мають значення їхні здорові смаки, навички, явні і таємні пороки, склад сім'ї, навички членів сім'ї, їхній спосіб життя, близькі друзі носіїв інформації і їхній спосіб життя.

Важливе значення має дослідження інфраструктури бізнесу конкурента. Тут з'ясовується його розташування, під'їзні шляхи, системи зовнішнього зв'язку, водо- і енергопостачання, зв'язку з постачальниками, склади, устаткування, виробничі особливості і т.д. Ці відомості можуть бути також ефективно використані в конкурентній боротьбі.

Особливе місце і найбільш важливе значення серед об'єктів економічної розвідки займають фінанси підприємства, організації. В них концентруються всі найважливіші особливості роботи підприємства. Крім того, в них відбивається стан взаємовідносин підприємства з державою, споживачами, постачальниками. Варто мати на увазі те, що фінансова звітність регламентується міжнародними і національними стандартами, забезпечуються інтереси зовнішніх користувачів інформації. З усієї сукупності фінансових показників підприємства особливий інтерес представляє ефективність функціонування капіталу, прибутковість і рентабельність, стан ліквідності і платоспроможності, використання позикових коштів і ін. Особливе місце серед фінансових показників займають грошовий обіг і витрати.

Для захисту від економічного шпигунства надійніший варіант - створення власної компетентної служби безпеки.

Створення служби безпеки та організація її діяльності вимагає ретельного планування. При плануванні діяльності служби безпеки слід враховувати наступне.

Служба безпеки підприємства створюється залежно від величини самого підприємства. Як правило, такі служби в основному створюються на великих підприємствах. В окремих випадках залежно від важливості вони можуть створюватись і на середніх підприємствах.

В усіх інших випадках безпеку малим і середнім підприємствам забезпечують місцеві органи внутрішніх справ або при державній службі безпеки.

Головні функції, які виконує служба безпеки в організаційних планах можна сформулювати таким чином:

охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що є комерційною таємницею підприємства;

організація роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць підприємства;

запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей, які становлять комерційну таємницю;

організація спеціального діловодства, яке унеможливлює одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці;

виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі діяльності та екстремальних ситуацій;

створення і організація такого режиму безпеки всіх видів діяльності, які б виключали зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва підприємств з іншими партнерами;

забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності;

організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів підприємства;

оцінювання маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.

Перелік конкретних завдань і функцій в планах визначається залежно від виду об'єкта, його структури, специфіки його діяльності і може мати й інші функції та завдання. Для кожного об'єкта охорони вони визначаються окремо.

У планах виокремлюються конкретні об'єкти, що підлягають захисту від потенційних загроз і протиправних посягань. Основні об'єкти безпеки:

персонал - керівні працівники, персонал, який володіє інформацією, яка є комерційною таємницею;

матеріальні цінності та фінансові кошти (будівлі, споруди, устаткування, транспорт, валюта, коштовні речі, фінансові документи);

інформаційні ресурси з обмеженим доступом;

засоби та системи комп'ютеризації діяльності підприємства (організації);

технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

Залежно від специфіки підприємства можуть бути і інші об'єкти охорони і захисту.

Служба безпеки підприємства постійно має бути готовою до подолання кризової ситуації, що може постати у зв'язку з зіткненням інтересів бізнесу та злочинного світу.

Для управління безпекою окремі підприємства створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівники підприємства, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Мета кризової групи - протидіяти зовнішнім загрозам з метою безпеки підприємства.

Загальні функції, що покладаються на службу безпеки підприємства, в планах можуть бути сформульовані таким чином.

Забезпечення пропускного та внутрішньо об'єктного режиму в приміщеннях; порядок несення служби; контроль дотримання режиму персоналом підприємства і партнерами (відвідувачами).

Участь у розробці основоположних документів (статуту, правил, внутрішнього розподілу, договорів тощо) з метою відображення в них вимог організації безпеки й захисту комерційної таємниці.

Розробка та здійснення заходів із забезпечення роботи з документами, що містять відомості, які є комерційною таємницею, контроль виконання вимог матеріалів інструктивного характеру.

Виявлення і перекриття можливих каналів витоку конфіденційної інформації, облік та аналіз порушень режиму безпеки працівниками підприємства, клієнтами та конкурентами.

Організація та проведення службових розслідувань за фактами розголошення або втрати документів, інших порушень безпеки підприємства.

Розробка оновлення і поповнення переліку і відомостей, що є комерційною таємницею, та інших нормативних актів, які регламентують порядок організації безпеки й захисту інформації.

Забезпечення суворого виконання вимог нормативних документів з питань захисту комерційної таємниці.

Організація та регулярне проведення навчання працівників підприємства й служби безпеки за всіма напрямками захисту комерційної таємниці.

Ведення обліку сейфів і металевих шаф, що в них дозволено постійне чи тимчасове зберігання конфіденційних документів, а також облік та охорона спеціальних приміщень і технічних засобів у них.

10. Підтримка контактів із правоохоронними органами та службами безпеки сусідніх підприємств в інтересах вивчення криміногенної обстановки в районі.

Кожне підприємство можуть уточнювати і за необхідності встановлювати власні специфічні функції для охоронного персоналу з метою повного забезпечення надійної охорони суб'єкта виробництва.

При планування забезпечення безпеки підприємства слід враховувати наступні складові.

Виходячи з виробничої програми діяльності підприємства, напрямків стратегічного його розвитку, важливості забезпечення споживача своєю продукцією, кожне підприємство планує формування високого рівня економічної безпеки підприємства. За основу таких планів беруться основні чинники, що формують належний рівень економічної безпеки підприємства. До них можуть включатися окремі чинники, які мають конкретне і безпосереднє значення тільки для певного господарюючого суб'єкта. Така довгострокова стратегія економічної безпеки підприємства має включати певні додаткові параметри, які гарантують як внутрішню, так і зовнішню економічну безпеку. До них слід зарахувати такі.

Надійне електропостачання. Як правило, щоб гарантувати надійну роботу підприємства необхідно мати два джерела електропостачання. А на особливо важливих виробництвах має бути передбачене власне резервне джерело електропостачання (дизель-електростанція).

Резервне теплопаропостачання, якщо підприємство підключене до районної теплоцентралі.

Технічна, технологічна і питна вода, яка використовується на виробничі цілі в більшості підприємств: має бути власне джерело води, а якщо вода

використовується з центрального водопроводу, то відповідний резерв води.

Страховий запас відповідних матеріально-сировинних і технічних ресурсів, який має бути створений на підприємствах, що сприятиме стабільній роботі підприємства за певних ситуацій.

Платоспроможність споживачів продукції підприємства, яке повинне володіти ситуацією.

Надійність транспортних засобів з доставки матеріальних ресурсів і постачання продукції споживачам.

Передбачені заходи з охорони ресурсів і матеріальних цінностей, складських приміщень, організована охорона всього підприємства. З цією метою мають бути створені відповідні засоби як внутрішньої, так і зовнішньої інформації і сигналізації.

До планів можуть включатися й інші заходи залежно від специфіки діяльності суб'єкта господарювання.

Розроблений план формування високого рівня економічної безпеки підприємства, після відповідного обговорення і погодження, затверджується керівником підприємства і є обов'язковою для всіх працівників, яких вона стосується. Глибоко продуманий план сприяє стабільній роботі підприємства і гарантує високий рівень його економічної безпеки.

Такий план має підтримуватись відповідними матеріальними і фінансовими ресурсами. Як правило, контроль за її виконанням здійснює один із заступників керівника підприємства.

1. Фінансова складова вважається провідною й вирішальною, оскільки фінанси за ринкових умов господарювання є "двигуном" будь-якої економічної системи. До фінансової складової економічної безпеки входять такі елементи, за якими оцінюється стан загрози: аналіз загрози негативних дій щодо політико-правової складової економічної безпеки; оцінка поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки; оцінка ефективності запобігання можливій шкоді від негативних дій, пов'язаних з антикризовими явищами; планування комплексу заходів і розробки рекомендацій щодо фінансової складової економічної безпеки за рахунок бюджетних та корпоративних ресурсів; оперативна реалізація рекомендацій національної програми з антикризових явищ в фінансово-господарській діяльності.

2. Інтелектуальна і кадрова складова визначає в першу чергу інтелектуальний та професійний склад кадрів. Програма інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки має охоплювати як взаємопов'язані, так і самостійні напрями діяльності того чи іншого суб'єкта господарювання. На початковій стадії цієї складової має здійснюватися оцінювання загроз негативних дій і можливої шкоди від таких дій. У програмі має бути визначений можливий негативний вплив антикризових факторів за наявності працівників чи структурних підрозділів, які не здатні приносити максимальну користь своєму підприємству. Національна програма антикризового господарювання має бути спрямована на охорону належного рівня безпеки й охоплювати організацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престижність професії, свободу творчості, забезпечення соціальними благами.

3. Техніко-технологічна складова. На першому етапі її реалізації здійснюється аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції аналогічного профілю певного підприємства; аналіз інформації щодо особливостей технологічних процесів на підприємствах, які виготовляють аналогічну продукцію; аналіз науково-технічної інформації щодо нових розробок у певній галузі, а також технологій, спроможних здійснити інтервенцію на галузевий технологічний ринок. На другому етапі здійснюється аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій. Третій етап - це аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників (оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємств; прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для впуску конкурентоспроможної продукції). Четвертий етап - розробка технологічної стратегії розвитку виробництва, яка включає: перспективні товари, асортимент і номенклатуру; нову технологію для виробництва перспективних товарних позицій; форми фінансування власних розробок або придбання патентів і необхідного устаткування на ринку; розробку плану технологічного розвитку підприємства (альтернативний варіант, строк і обсяги фінансування, відповідальні виконавці). П'ятий етап - реалізація програми технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення виробничо-господарської програми. Шостий етап - завершальний. Аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів. У цій карті зазначають: 1) розмір можливих збитків від негативних впливів; 2) витрати на реалізацію заходів для відвернення можливої шкоди і забезпечення техніко-технологічної безпеки підприємства; 3) можливе значення окремого функціонального критерію ефективності заходів, що здійснюються для охорони цієї складової економічної безпеки; 4) функціональні підрозділи підприємства, які є відповідальними за реалізацію пропонованого комплексу заходів.

4. Політико-правова складова охоплює такі елементи організаційно-економічного спрямування: 1) аналіз загроз негативних впливів; 2) оцінку поточного рівня забезпечення; 3) планування (програму) комплексних заходів спеціалізованими підрозділами підприємства; 4) здійснення ресурсного планування; 5) планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства; 6) оперативну реалізацію програмного комплексу заходів, спрямованих на антикризове господарювання і підвищення належного рівня безпеки. Оцінювання реального стану політико-правової безпеки підприємства здійснюється за напрямками: рівень організації якості робіт з охорони цієї складової загального рівня економічної безпеки; бюджетно-ресурсне забезпечення робіт; ефективність діяльності підрозділів суб'єктів господарювання.

5. Інформаційна складова економічної безпеки формується таким чином: 1) здійснюється збір всіх видів інформації, яка стосується діяльності суб'єкта господарювання (види ринків, політичні події, тенденції макроекономічного розвитку національної і зарубіжної економіки, науково-технічна інформація); 2) аналіз отриманої інформації з дотриманням загальноприйнятих принципів (систематизації, безперервності надходження, характеру аналітичних процесів) і методів (локальних і специфічних проблем, загальнокорпоративних проблем) організації робіт; 3) прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів на підприємстві, в країні, за кордоном стосовно конкретної сфери бізнесу; 4) оцінювання рівня економічної безпеки завсіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій для підвищення рівня безпеки на конкретному суб'єкті господарювання; 5) збір інших видів інформації, спрямованої на антикризову діяльність (зв'язок з громадськістю, формування іміджу підприємства, захист конфіденційної інформації). Весь комплекс інформаційної складової є важливим фактором для своєчасного прийняття правильного рішення з боротьби з можливими проявами кризових ситуацій.

Екологічна складова має гарантувати безпеку суспільству від суб'єктів господарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність. З цією метою товаровиробник повинен ретельно дотримуватись національних норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє середовище, та екологічних параметрів продукції, яка виготовляється. План забезпечення екологічної складової є частиною загальної антикризової програми і економічної безпеки підприємства.

Силова складова економічної безпеки в програмі антикризового господарства має: забезпечити фізичну і моральну безпеку співробітників; гарантувати безпеку майна та капіталу підприємства; гарантувати безпеку інформаційного середовища підприємства; забезпечити сприятливе зовнішнє середовище бізнесу.

Серед існуючих засобів забезпечення безпеки підприємства можна виокремити наступні:

1) Технічні засоби. До них відносяться охоронно-пожежні системи, відео-радіоапаратура, засоби виявлення вибухових приладів, бронежилети, огородження тощо.

2) Організаційні засоби. Створення спеціалізованих орг-структурних формувань, що забезпечують безпеку підприємства.

3) Інформаційні засоби. Передусім це друкована і відеопродукція з питань збереження конфіденційної інформації. Крім цього, важлива інформація для прийняття рішень з питань економічної безпеки зберігається на комп'ютерах.

4) Фінансові засоби. Без достатніх фінансових коштів не можливе функціонування системи економічної безпеки підприємства, питання лиш в тому, щоб використати їх ціленапрямлено та з високою віддачею.

5) Правові засоби. Підприємство повинне у своїй діяльності керуватися не лише виданими вищестоящими органами влади законами та підзаконними актами, але й розробляти власні локальні правові акти з питань забезпечення економічної безпеки підприємства.

6) Кадрові засоби. Підприємство повинне бути забезпечене кадрами, що займаються питаннями економічної безпеки.

7) Інтелектуальні засоби. Залучення до роботи кваліфікованих спеціалістів, наукових робітників, що дозволяє модернізувати систему безпеки підприємства.

Одночасне впровадження усіх цих засобів неможливе. Воно проходить в кілька етапів:

I етап. Виділення фінансових коштів.

II етап. Формування кадрових і організаційних засобів.

III етап. Розробка системи правових засобів.

IV етап. Залучення технічних, інформаційних та інтелектуальних засобів.

Переведені з статичного в динамічний стан вищевказані засоби перетворюються в методи забезпечення економічної безпеки підприємства. Відповідно можна виділити технічні, інформаційні, фінансові, правові, інтелектуальні методи. Наведемо стислий перелік цих методів

1. технічні -- спостереження, контроль, ідентифікація;

2. інформаційні -- складання характеристик на працівників, аналітичні матеріали конфіденційного характеру тощо;

3. фінансові -- матеріальне стимулювання працівників, имеющих що мають досягнення в забезпеченні економічної безпеки підприємства, ;

4. правові -- судовий захист законних прав і інтересів, сприяння діям правоохоронних органів;

5. кадрові -- підбір, навчання кадрів, що забезпечують безпеку підприємства;

6. інтелектуальні -- патентування, ноу-хау тощо.

4. Як можна організувати захист провідних фахівців вашого підприємства від нападу та промислового шпигунства?

Основними об'єктами економічного шпигунства є зараз можливі джерела конфіденційної інформації.

Можна виділити такі категорії джерел, що володіють конфіденційною інформацією або містять її в собі:

1. Люди.

2. Документи.

3. Публікації.

4. Технічні носії.

5. Технічні засоби забезпечення виробничої і трудової діяльності.

6. Продукція.

7. Промислові і виробничі відходи.

Люди. До цієї групи можна віднести співробітників, обслуговуючий персонал, робочих, продавців продукції, клієнтів, партнерів, постачальників, покупців і т.д. Люди в ряду джерел конфіденційної інформації займають особливе місце як активний елемент, спроможний виступати не тільки власне джерелом, але і суб'єктом зловмисних дії. Люди є і власниками і розповсюджувачами інформації в рамках своїх функціональних обов'язків. Крім того, вони ще спроможні її аналізувати, узагальнювати, приховувати, продавати і чинити інші кримінальні дії, аж до вступу в злочинні зв'язки зі зловмисниками.

Кадрова безпека -- це процес запобігання негативним впливам на економічну безпеку підприємства через ризики і погрози, пов'язані з персоналом, його інтелектуальним потенціалом і трудовими відносинами загалом. Кадрова безпека відіграє домінуючу роль у системі безпеки компанії, оскільки це робота з персоналом, кадрами, а вони в будь-якій організації первинні.

Вітчизняна і зарубіжна практика забезпечення безпеки персоналу підприємств і фірм дозволяє виділити чотири основних напрямки протидії загрозам фізичних посягань на життя і здоров'я персоналу:

- формування на підприємстві служби безпеки з включенням до неї підрозділу фізичної охорони персоналу;

- здійснення на підприємстві загальних заходів попередження фізичних загроз персоналу;

- організацію ефективної повсякденної діяльності підрозділів фізичної охорони;

- проведення оперативних заходів по забезпеченню безпеки конкретних співробітників підприємства в екстремальних ситуаціях.

Слід підкреслити два моменти. По-перше, тісний взаємозв'язок цих напрямів, які за допомогою грамотної управлінської діяльності та кадрової політики повинні скласти систему фізичної охорони персоналу підприємства. По-друге, у заходах щодо забезпечення безпеки персоналу підприємства беруть участь всі його співробітники. Ні в кого з них не повинно бути думки, що коли з'явилися охоронці, то нехай вони і вирішують всі завдання охорони. Охоронці - це спеціальна служба, і вирішує вона лише комплекс спеціальних, суто професійних завдань. Загальний же режим безпеки на підприємстві підтримується за участю всього персоналу. Це і збереження комерційних секретів, і пропускний режим, і охорона матеріальних цінностей, фінансових коштів, та дотримання певних правил особистої поведінки в тих чи інших ситуаціях.

Один з варіантів - залучення співробітників спеціалізованих приватних охоронних агентств. Однак висока вартість подібних послуг і мала зацікавленість найманих охоронців, крім матеріальної сторони договірних відносин, роблять більш доцільним створення на підприємстві служби власної безпеки зі спеціальним структурним підрозділом фізичної охорони.

Фізична охорона на підприємстві здійснюється за двома напрямками:

а) охорона об'єктів, будівель, споруд, приміщень комунікацій, інтелектуальних, матеріальних і фінансових цінностей;

б) охорона керівників і персоналу підприємства.

На підрозділ фізичної охорони персоналу традиційно покладаються такі функції:

- запобігання фізичного та іншого насильства з боку злочинних груп і елементів відносно співробітників підприємства, його ділових партнерів з числа вітчизняних та закордонних бізнесменів, тобто захист їх життя і здоров'я;

- попередження злочинних посягань на власність осіб, що охороняються;

- усунення або ослаблення причин і обставин, внаслідок яких може виникнути загроза життю і власності громадян;

- локалізація шкідливих наслідків протиправних дій відносно осіб, що охороняються;

- забезпечення пропускного режиму;

- недопущення витоку інформації про охоронюваних осіб;

- отримання та аналіз упереджувальної інформації про загрози ззовні життю і здоров'ю охоронюваних осіб.

Охоронювані особи повинні самі дотримуватися правил забезпечення особистої безпеки, до яких відносяться:

- нерозголошення відомостей про свої плани на день або найближче майбутнє, повідомлення про це в останній момент;

- недопущення розмов по телефону про майбутні плани і поїздки;

- обов'язкове погодження зі службою безпеки маршрутів поїздок, рейсів літаків та інших видів транспорту;

- дотримання особливої обережності при користуванні автомобілем, відкриванні отриманих поштою посилок, пакетів, конвертів;

- ретельний підбір та забезпечення постійного складу співробітників безпеки, що входять в особисту охорону. Заміна будь-кого з них в обов'язковому порядку повинна бути погоджена з охоронюваною особою.

Персонал підприємства повинен бути ознайомлений з рекомендаціями на випадок телефонних дзвінків з погрозами на адресу співробітників підприємства і при необхідності вміло використовувати систему запам'ятовування максимуму деталей, що характеризують джерело такої загрози. При цьому особлива увага повинна бути спрямована на визначення віку, статі, особливостей мови зловмисника, характеру вуличного шуму (якщо злочинець веде розмову з телефонної будки) і т. п.

Особливу увагу необхідно приділяти питанню прийому відвідувачів. Без попередньої домовленості, запису в книзі відвідувачів і попередньої доповіді керівництву персонально про кожного з них, ніхто до кабінету допускатися не повинен. Потрібна ретельна перевірка особи відвідувача, документів, що засвідчують його особу, та рекомендацій, за винятком осіб, які відомі секретарю.

Викладені вище заходи обережності доцільно реалізовувати у формі інструкцій, затверджених керівництвом підприємства. Такі інструкції по суті повинні скласти нормативну основу загального режиму забезпечення безпеки керівництва і персоналу підприємства.

Для кваліфікованого практичного застосування встановлених норм службі безпеки доцільно також розробити для співробітників підприємства відповідні методичні рекомендації, пам'ятки, інструкції. Не буде зайвою тут і грамотна роз'яснювальна робота з боку керівництва та служби безпеки підприємства, так як у значної частини персоналу підприємства залишилися ще міцні стереотипи ставлення до будь-якого режиму як до справи формальній, надуманій, що зачіпає особисті інтереси рядових співробітників.

При знаходженні охороняємої особи в будинку (квартирі) один з охоронців повинен постійно перебувати в коридорі (або на кухні). У його обов'язки входить зустріч гостей (відвідувачів) біля дверей і їх перевірка у разі необхідності і з відома особи, що охороняється. Другий охоронець повинен знаходитися в кімнаті, відведеній йому господарями, і прийти на допомогу першому в разі потреби. Присутність третього охоронця не обов'язкова.

Якісне виконання вищеописаних правил значною мірою знижує вірогідність замаху на особу, яка охороняється, проте повністю виключити його не може. Саме тому кожен співробітник безпеки зобов'язаний знати не тільки способи запобігання, але й способи припинення злочинів щодо свого клієнта.

При виборі сигналізації для установки в квартирі особи, що охороняється фахівці рекомендують віддавати перевагу багатофункціональній системі. Відмінність такої системи полягає в тому, що вона фіксує зловмисників до їх проникнення в житло.

Відомо, що зловмисники, перш ніж здійснити свої плани, ведуть ретельне вивчення об'єкта замаху за допомогою зовнішнього спостереження. При цьому заздалегідь уточнюється маршрут руху жертви між будинком і роботою, будинком і відвідуваними місцями, ведеться активне вивчення способу життя об'єкта нападу, розпорядку дня і програми безпеки, детально відпрацьовуються дії по захопленню.

Таке спостереження може бути мобільним або стаціонарним і проводитися досить тривалий час, іноді з використанням прихованої відеозйомки.

На думку фахівців, факт появи такого спостереження за охоронюваним особою може бути першим етапом акту нападу. Виявлення стеження за охоронюваною особою є найважливішим показником того, що дана особа розглядається як об'єкт нападу. У разі своєчасного та успішного застосування охороною кваліфікованого контрспостереження ступінь ризику може бути значно знижено, оскільки в цьому випадку потенційна жертва має шанс зробити певні заходи захисту, в тому числі змінити свій спосіб життя та розпорядок дня.

Виявити стеження можна, використовуючи контрспостереження, мета якого - виявлення факту ведення спостереження за охоронюваною особою.

Завдання, які вирішуються охороною в процесі контрспостереження:

1. Виявлення факту спостереження, а значить, певного інтересу до об'єкта захисту.

2. З'ясування, хто веде спостереження і з якою метою.

3. Для цього слід взяти під зовнішнє спостереження осіб, які здійснюють стеження, перетворивши їх з мисливців на жертву. Цілком можна припустити, що після закінчення стеження особи, що потрапили під контрспостереження повинні відправитися для узагальнення результатів на місце свого розташування. Адреси учасників виявленого зовнішнього спостереження і номери їх автомашин можуть сказати багато про що, в тому числі і про можливу мету стеження.

Безпека в дорозі. Ступінь захищеності особи, що охороняється багато в чому залежить від рівня складності траси. На маршруті неминуче присутні "вразливі" точки і небезпечні ділянки, сприятливі для організації засідок, місця укриття снайпера, а також об'єкти, зручні для закладання вибухових пристроїв. До числа обов'язкових елементів тактики розвідки включається докладне вивчення маршрутів особи, що охороняється. Якщо захід пов'язаний з пересуванням охороняється людини на автомобілі, підрозділ ділової розвідки має заздалегідь вивчити маршрут, з тим щоб уникнути місць, найбільш вразливих з точки зору забезпечення безпеки. У разі виникнення заторів чи неможливості проїзду по наміченому шляху знання дороги дозволить вибрати найбільш безпечний маршрут.

Службі безпеки слід завчасно вивчити місця, в яких зловмисники можуть влаштувати засідку, і прийняти відповідні превентивні заходи, включаючи розробку цільових планів захисних дій в конкретних умовах, що передбачають, при необхідності, організацію додаткових постів охорони.

У зв'язку з цим охороні необхідно постійно володіти дорожньою обстановкою на маршруті. Особливо слід звернути увагу на врахування інтенсивності руху у години пік, коли утворюються пробки і затори. Бажано також постійне вивчення стану доріг, особливо інформації про наявність пошкоджень на трасах і прилеглих до них районів, справності їх освітленості і т. п.

5. Провести комплексний аналіз конкурента з використанням інформації, яка друкується і подається в засобах масової інформації

ТОВ "Дніпросервіс 97" - товариство з обережною відповідальністю, основними видами дiяльностi якого є постачання продукцiї виробничо-технiчного призначення, оптова та роздрiбна торгiвля продукцiєю виробничо-технiчного призначення, крім того підприємство має дві виробничі майстерні із виробництва продукції деревообробки. За час iснування товариства основнi види дiяльностi не змiнилися. ТОВ "Дніпросервіс 97" створене шляхом перетворення орендного пiдприємства ТОВ "Дніпросервіс 97" згiдно з наказом Регiонального вiддiлення ФДМУ по м.Києву вiд 13.10.1995 року № 1384. Святошинська районна у мiстi Києвi Державна адмiнiстрацiя 01.04.2012 р. за №10721050006024599

ТОВ "Дніпросервіс 97" складається з наступних структурних підрозділів, які об'єднані в комплекс оптової та роздрібної торгівлі: відділу прокату чорних кольорових металів та труб; відділу будівельних матеріалів та сантехнічних виробів; відділу приладів та електротехнічної продукції; відділу продукції машинобудування; відділу лакофарбової, хімічної та гумотехнічної продукції; відділення будівельних матеріалів, металів, хімії та машинобудування, включаючи транспорту дільницю; дільницю приладів та електротехнічної продукції; складської дільниці.

Відкрите акціонерне товариство ТОВ "Дніпросервіс 97" функціонує на законних засадах і в своїй діяльності керується чинним законодавством та засновницькими документами.

Під час існування товариства структура докорінно не змінилась. У зв'язку зі зменшенням попиту товарообігу, відповідно зменшилась і чисельність працівників.

ТОВ "Дніпросервіс 97" не має представництв, філій, відділень та дочірніх підприємств на території України та за кордоном.

Фінансова звітність підприємства відповідає вимогам МЄБО. Основні засоби відображенні в звітності за фактичною собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації. Метод нарахування амортизації - податковий. Нематеріальних активів підприємство не має. Запаси включають сировину та матеріали, паливо, малоцінні та швидкозношувані предмети, товари.

В даний час товариство не має постійних споживачів. Основними споживачами є комерційні структури - промислові підприємства, які купують продукцію невеликими партіями шляхом безготівкових розрахунків.

У зв'язку з цим, не має можливості визначити чіткий перелік клієнтів. Основним ринком збуту можна визначити м. Київ та Київську область. При можливості товариство працює на інших регіональних ринках.

Діяльність з постачанням продукції виробничо-технічного призначення відзначається високим ступенем залежності від продукції промислових підприємств, яка більшості своїй не відповідає нормативу, що має вплив на цей вид діяльності - це закупівельна спроможність організації та підприємства, що у більшості своїй є досить низькою.

Розглянемо трудовий потенціал підприємства.

Таблиця 1 Динаміка чисельності персоналу в 2008-2011 рр.

	2008	2009	2010	2011	Відхилення до попереднього року
					2009	2010	2011
Кількість штатних працівників, чол.	70	67	60	48	-3	-7	-12

Як ми бачимо, за чотири роки кількість персоналу зменшилась з 70 до 48 осіб.

Дослідимо динаміку та структуру активів підприємства.

Таблиця 2 Склад і структура майна (активів) ТОВ «Дніпросервіс 97» в 2008-2011 рр.

Статті активу	На 01.01.2009 р.	На 01.01.2010 р.	На 01.01.2011 р.	На 01.01.2012 р.
	Сума, тис. грн.	Пит. вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %
Всього майна (активів) в тому числі	319200,2	100,00	355600	100,00	373348	100,00	414645	100,00
1. Необоротні активи (основний капітал)	210219,2	65,86	240010	67,49	265197	71,03	306841	74,00
2. Поточні активи (оборотний капітал) в тому числі	108981	34,14	115590	32,51	108133	28,96	107804	26,00
Оборотні активи	108401	33,96	114390	32,17	107882	28,90	107553	25,94
Витрати майбутніх періодів	580	0,18	1200	0,34	251	0,07	251	0,06

На початку 2009 року вартість майна підприємства становила 319200,2 тис.грн., з них необоротні активи були в обсязі 2140219,2 тис.грн., а поточні активи - в обсязі 108981 тис.грн. (оборотні активи - 108401 тис.грн., а витрати майбутніх періодів - 580 тис.грн.). На кінці року вартість майна підприємства становила вже 355600 тис.грн., з них необоротних активів - 240010 тис.грн.. а поточних активів - 115590 тис.грн. В цілому майно підприємства за цей рік зросло на 36399,8 тис.грн або на 11,40%. При цьому необоротні активи зросли на 30944,2 тис.грн., а оборотні - на 5989 тис.грн.

Планування діяльності підприємства проводиться в розрізі окремих підрозділів шляхом складання комплексу бюджетів.

Оскільки досліджуване підприємство є торговельним підприємством і має значний асортимент товарів, то як приклад проаналізуємо асортимент лакофарбних вирбів.

Дослідимо тепер асортимент реалізації лакофарбних виробів на ТОВ «Дніпросервіс 97», вихідні дані занесемо до таблиці 3.

Таблиця 3 Асортимент реалізації лакофарбних матеріалів ТОВ «Дніпросервіс 97» в 2008-2011 рр., тис.грн.

Найменування товарної групи	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Лаки	108572,1	104178,7	109344,8	105273,9
Фарби	84724,8	94637,3	120443,8	109828,3
Емалі	71877,6	73179,8	67441,0	74341,7
Грунтовки	47106,7	43519,3	51874,1	50098,8
Шпаклівки	39171,6	40842,6	47594,4	50098,8
інші	68392,8	75381,7	73602,0	84778,9
Разом	419845,6	431739,5	470300,0	474420,4

З огляду на ці дані можна сказати, що в структурі реалізації в останні два роки домінує група фарб, виручка з цієї групи склала приблизно 109828,3 тис.грн. в 2011 році. Натомість, досить вагомою є і група лаків, яка домінувала до 2010 року, виручка по цій групі перевищує 100 млн.грн. (в 2011 році вона становила 105273,9 тис.грн. Досить високою є виручка від реалізації емалей - вона поступово збільшувалась з 71877,6 до 74341,7 тис.грн. за розглядуваний період. Групи ґрунтовок та шпаклівок в останній рік вийшли приблизно на однаковий обсяг реалізації - 50 млн.грн. Досить вагомою є і група інших виробів - в 2011 році виручка від реалізації досягла 84778,9 тис.грн.

Загальна сума витрат підприємства наведена в таблиці 4.

Таблиця 4 Загальна сума витрат підприємства в 2008-2011 рр.

Показник	2008	2009	2010	2011
Витрати, тис.грн.	300817,8	310177,8	355445	357503

З даних таблиці видно, що загальні витрати підприємства поступово зростають з 300817,8 тис.грн. до 357503 тис.грн.

Таблиця 5 Динаміка та структура прибутку ТОВ „Дніпросервіс 97” в 2011 році

Показник	За попередній рік	За звітний рік	Зміна структури	Абсолютне відхилення
	Тис.грн.	%	Тис.грн.	%
Операційний прибуток.	38911	97,58	38507,00	97,31	-0,28	-404,00
Прибуток від інвестиційної діяльності.	813	2,04	1066,00	2,69	0,65	253,00
Прибуток від фінансової діяльності.	150	0,38	0,00	0,00	-0,38	-150,00
Загальний прибуток.	39874	100,00	39573,00	100,00	0,00	-301,00

Розглянуто діяльність ТОВ «Дніпросервіс 97», основними видами дiяльностi якого є постачання продукцiї виробничо-технiчного призначення, оптова та роздрiбна торгiвля продукцiєю виробничо-технiчного призначення, крім того підприємство має дві виробничі майстерні із виробництва продукції деревообробки. Досліджено характеристики діяльності та фінансовий стан підприємства в 2008-2011 р.р. В цілому виручка від реалізації підприємства зросла з 419845,6 тис.грн. в 2008 році до 474420,4 тис.грн. в 2011 році. Чистий прибуток підприємства збільшився з 35058,7 до 39573,0 тис.грн. Натомість, за останній рік спостерігається деяке зменшення чистого прибутку на 301,0 тис.грн.

В структурі реалізації в останні два роки домінує група фарб, виручка з цієї групи склала приблизно 109828,3 тис.грн. в 2011 році. Натомість, досить вагомою є і група лаків, яка домінувала до 2010 року, виручка по цій групі перевищує 100 млн.грн. (в 2011 році вона становила 105273,9 тис.грн. Досить високою є виручка від реалізації емалей - вона поступово збільшувалась з 71877,6 до 74341,7 тис.грн. за розглядуваний період. Групи ґрунтовок та шпаклівок в останній рік вийшли приблизно на однаковий обсяг реалізації - 50 млн.грн. Досить вагомою є і група інших виробів - в 2011 році виручка від реалізації досягла 84778,9 тис.грн.

...