Якісна складова конкурентоспроможності продукції агросфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білоцерківський національний аграрний університет

УДК 338.432:006.83:339.137.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

Якісна складова конкурентоспроможності продукції агросфери

Сокольська Тетяна Вікторівна

Біла Церква - 2009

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Білоцерківському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Шубравська Олена Василівна, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", завідувач відділом форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України Шпичак Олександр Михайлович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, директор НДІ економіки і менеджменту агропромислового виробництва; кандидат економічних наук, доцент Зінчук Тетяна Олексіївна, Житомирський національний агроекологічний університет, професор кафедри зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Захист відбудеться « 22 » грудня 2009 року об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.821.03 Білоцерківського національного аграрного університету за адресою: 09117, м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Білоцерківського національного аграрного університету за адресою: 09117, м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1.

Автореферат розісланий « 20 » листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.М. Паска.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Адаптація аграрного виробництва до ринкових умов ставить перед виробниками агропродовольчої продукції безліч проблем, серед яких на перший план виступає складне комплексне завдання підвищення конкурентоспроможності продукції. У його розв'язанні усе вагомішою стає роль якісних характеристик і безпечності продовольства.

Продукція вітчизняної агросфери, будучи достатньою мірою конкурентною за ціновими характеристиками, водночас досить часто поступається світовим аналогам за рівнем якості. Це провокує виникнення гучних конфліктних ситуацій при експорті, погіршує зовнішньоторговельний імідж держави, знижує довіру не лише зарубіжних споживачів, але й українських громадян до вітчизняних товарів.

Особливо гостро проблема підвищення якості сільськогосподарської і продовольчої продукції постає у зв'язку з приєднанням України до СОТ. У цих умовах, з одного боку, необхідно забезпечити внутрішню конкурентоспроможність вітчизняної продукції, більше половина якої виробляється у господарствах населення (що мають обмежені фінансові, матеріально-технічні, інформаційні ресурси) і через це значною мірою не відповідає вимогам СОТ за якісними характеристиками. З іншого боку, збереження і зміцнення позицій українських аграріїв на міжнародних ринках здебільшого також залежить від якості й безпечності агропродовольчої продукції, які поки що не відповідають світовим стандартам.

Аналіз останніх публікацій результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних учених свідчить, що вивченню економічного аспекту питання підвищення конкурентоспроможності, якості та безпечності продукції агросфери приділяється значна увага. Вагомий внесок у вирішення проблеми підвищення загальної конкурентоспроможності зробили Г. Азоєв, І. Ліфіц, Е. Мінько, В. Павлова, М. Портер, Д. Рікардо, А. Сміт, Р. Фатхутдінов, Й. Шумпетер, питання конкурентоспроможності продукції агросфери висвітлювали у своїх роботах В. Андрійчук, П. Березівський, Л. Джемелінська, А. Желєзняк, В. Збарський, М. Канінський, М. Малік, О. Нужна, Б. Пасхавер, П. Саблук, О. Шпичак, О. Шубравська та ін.

Теоретичні та практичні аспекти забезпечення якості продукції розглянуті в наукових працях Ю. Адлера, Г. Азгальдова, А. Глічева, Е. Демінга, К. Ісікави, Д. Львова, Д. Мюррея, А. Робертсона, А. Фейгенбаума, Дж. Харрингтона, Р. Хойєра, а проблеми якості аграрної продукції - у роботах Т. Дудара, Т. Зінчук, М Ільчука, О. Козак, Д. Крисанова, П. Лайка, Т. Михайлової, А. Момота, Т. Харченко, О. Царенка та ін.

Водночас ще недостатньо опрацьованими залишаються проблеми економічної оцінки та ефективного контролю якості продукції агросфери, нормативно-правового забезпечення її виробництва відповідно до умов СОТ, удосконалення потребує також організаційно-технічний механізм забезпечення якості сільськогосподарської продукції. Усе зазначене зумовлює актуальність обраної теми, її логіко-структурну побудову, мету, завдання та основні напрями дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з тематикою Білоцерківського національного аграрного університету за темою: «Розробка механізму підвищення конкурентоспроможності продукції агросфери» (№ державної реєстрації - 0109U003121).

Особистий внесок автора полягає у розробці теоретичних основ формування конкурентоспроможності продукції агросфери за якістю, обґрунтуванні організаційно-технічного механізму її забезпечення та визначенні економічних важелів державного впливу на цей процес.

Мета і завдання досліджень. Мета дослідження полягає у розвитку теоретичних засад і практичних підходів щодо формування та підвищення якості й безпечності продукції агросфери як основного чинника її конкурентоспроможності.

Для досягнення цієї мети в ході дослідження було сформульовано та вирішено такі завдання:

- проаналізувати сутність категорій «якість» і «конкурентоспроможність» та на основі узагальнення існуючих тлумачень визначити поняття «конкурентоспроможність продукції агросфери за якістю»;

- узагальнити й адаптувати до умов України досвід розвинених країн - найбільших виробників сільськогосподарської продукції щодо забезпечення її якості та здійснення належного контролю за цим процесом;

- оцінити сучасний стан, тенденції й особливості розвитку агропродовольчого виробництва і ринку для виявлення конкурентних позицій вітчизняної агропродовольчої продукції;

- обґрунтувати послідовність здійснення економічного аналізу якісної складової конкурентоспроможності продукції агросфери на основі узагальнення існуючих методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності агропродукції за якісними показниками;

- розвинути існуючий організаційно-технічний механізм забезпечення конкурентоспроможності продукції агросфери за якістю;

- проаналізувати чинники формування якості продукції та виявити ступінь їхнього впливу на забезпечення нормативної якості продукції;

- розробити рекомендації щодо удосконалення механізмів державного сприяння виробництву конкурентоспроможної за якісними показниками продукції агросфери та визначити необхідні для забезпечення цього зміни і доповнення до відповідних нормативно-правових актів;

- обґрунтувати маркетингові підходи щодо збереження та підвищення якості продукції агросфери.

Об'єктом дослідження є конкурентоспроможність продукції агросфери та управління нею.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні аспекти формування і підвищення якості продукції агросфери як одного з основних чинників її конкурентоспроможності.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ, базові положення економічної теорії, фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних економістів з проблем формування, оцінки та управління конкурентоспроможності продукції агросфери за якістю. Під час розробки та вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); ретроспективного, порівняльного аналізу (узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду щодо нормативно-правового забезпечення контролю якості агропродукції); економіко-статистичного аналізу (дослідження стану та динаміки розвитку агропродовольчого виробництва і ринку); графічний; експертних оцінок, моделювання із застосуванням стандартних програм Excel для Windows (дослідження ступеня впливу на якість продукції чинників, що її формують); стандартизації показників (визначення відповідності вітчизняної продукції світовим стандартам); монографічний (аналіз методик оцінки якості та конкурентоспроможності); групування (визначення впливу бюджетних дотацій на якість та економічну ефективність виробництва продукції).

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та нормативно-правові акти України з питань регулювання якості продукції агропромислового комплексу, матеріали органів державної статистики, інформація науково-практичних конференцій, документи міжнародних організацій і установ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні й обґрунтуванні теоретичних і методичних положень щодо забезпечення, збереження й підвищення конкурентоспроможності продукції агросфери за якісними показниками та у формуванні засад комплексної системи управління якістю агропродовольчої продукції.

Уперше:

- запропоновано підхід до оптимізації напрямів державного сприяння розвитку агросфери через підвищення якості продукції як однієї з основних складових її конкурентоспроможності, в основу якого покладено визначення методом експертних оцінок ключових чинників впливу на якість продукції та їх вагомості з використанням математичних методів, що дозволяє обґрунтувати першочерговість здійснення державного впливу та загальні пропорції розподілу бюджетного фінансування;

- розроблено послідовність здійснення економічного аналізу конкурентоспроможності продукції агросфери за якістю, який дозволяє кількісно оцінити результати реалізації на всіх рівнях управління заходів з підвищення якості такої продукції;

розвинуто і доповнено:

- понятійний апарат аграрної економічної науки, зокрема, введено поняття конкурентоспроможності продукції агросфери за якістю, як сукупності властивостей цієї продукції, наявність яких забезпечує її затребуваність споживачем внаслідок здатності задовольняти його поточні і перспективні потреби, гарантує безпечність для людського організму та дозволяє виробнику функціонувати в умовах, принаймні, непогіршення свого фінансового становища;

- організаційно-економічний механізм державного управління розвитком агросфери, зокрема, доведено необхідність створення та впровадження національної системи управління якістю сільськогосподарської і продовольчої продукції, для чого пропонується об'єднання усіх органів, що контролюють безпечність харчових продуктів, у єдину інтегровану систему та створення спеціального уповноваженого контролюючого органу з питань безпеки та якості харчових продуктів і продовольчої сировини відповідно до практики країн ЄС; обґрунтовано також доцільність створення при Міністерстві аграрної політики України Державної агенції з агромаркетингу, формування єдиного банку даних щодо якості реалізованої сільськогосподарськими підприємствами продукції, організації офіційного незалежного лабораторного контролю якості продукції тощо.

удосконалено:

- механізм державної підтримки виробництва конкурентоспроможної за якісними показниками продукції агросфери, зокрема, обґрунтовано необхідність здійснення розподілу бюджетних асигнувань між виробниками продукції з урахуванням ефективності і територіального розміщення їх виробництва, а також якості виробленої ними продукції, що дозволить підвищити ефективність використання бюджетних коштів; запропоновано зміни та уточнення до чинного законодавства, суть яких полягає у впровадженні системи постійного відстеження якості продуктів харчування, швидкого повідомлення результатів та визначення відповідальності державних органів і товаровиробників за виробництво та постачання неякісної продукції;

- маркетингові підходи щодо збереження та підвищення якості продукції агросфери, а саме: запропонована система управління якістю зерна на основі здійснення попереднього, поточного та остаточного контролю за використанням усіх видів виробничих ресурсів, дотриманням календарного плану виконання технологічних операцій, рентабельністю виробництва, що дозволить отримувати продукцію з підвищеним умістом білка і клейковини.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації щодо удосконалення організаційно-технічного механізму та маркетингового підходу до підвищення якості як основного чинника конкурентоспроможності продукції агросфери, а також оцінки економічних важелів державного впливу на забезпечення якості та доцільності їх застосування в Україні, прийняті до впровадження, зокрема Міністерством аграрної політики України (довідка № 37-19-2-15/20093 від 30.10.2009), управліннями агропромислового розвитку Білоцерківської та Сквирської районних державних адміністрацій Київської області (довідки № 01-22-54 від 03.02.2009, № 01-16/211 від 4.03.2008), управлінням агропромислового розвитку Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області (довідка № 01-02/148 (1) від 28.04.2009).

Окремі обґрунтовані в дисертації положення використовуються у навчальному процесі під час викладання курсів «Контролінг» та «Організація праці менеджера» у Білоцерківському національному аграрному університеті (довідка № 415/2 від 4 вересня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі результати дисертаційного дослідження отримані автором особисто. З єдиної наукової праці, написаної у співавторстві, у дисертації використані лише ті положення і висновки, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідались на Державній науковій конференції «Аграр-на наука - виробництву: проблеми економічного розвитку АПК» (м. Біла Церква, 23 - 25 листопада 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ» (м. Київ, 4 - 5 жовтня 2007 р.); П'ятій міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація економіки АПК» (м. Харків, 27 - 28 листопада 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Формування конкурентних переваг аграрної продукції в умовах глобалізації економіки» (Житомир, 14 - 16 травня 2009 р.); III Міжнародній науково-практичній конференції «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (м. Умань, 5-6 червня 2009 р.); I Міжнародній науково-практичній конференції «Напрями забезпечення сталого розвитку аграрного сектора» (м. Біла Церква, 16 - 17 червня 2009 р.); Першій міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та практика менеджменту, маркетингу та дорадництва у формуванні конкурентоспроможного АПК на інноваційній основі (соціально-економічні аспекти)» (Мелітополь, 18 - 19 червня 2009 р.) та ін.

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 19 наукових праць, з яких 1 у співавторстві, загальним обсягом 3,4 д.а., з них 11 - у наукових фахових виданнях (2,8 д.а.), 8 - в інших виданнях (0,6 д.а.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 211 сторінок, у т.ч. 189 сторінок основного тексту, вона містить 15 таблиць, 23 рисунки та 9 додатків. Список використаних джерел містить 243 найменування.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, її зв'язок з науковими програмами, відображено мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, найбільш суттєві його результати, подано теоретичне та практичне значення досягнутих результатів, їх апробацію.

У першому розділі «Теоретичні засади формування та особливості виміру конкурентоспроможності продукції за якістю» здійснено аналіз літературних джерел за темою дисертації та досліджено зміст категорій «якість» та «конкурентоспроможність продукції», виділено основні етапи наукового інтерпретування цих понять, вивчені існуючі методичні підходи щодо оцінки конкурентоспроможності агропродукції за якісними показниками та проаналізовано чинну систему нормативно-правового регулювання якості продукції агросфери в Україні та світі.

Дослідження множини наукових поглядів на зміст поняття «якість продукції» доводить, що їх можна умовно розподілити на три групи. Представники першої групи якість продукції розуміють як сукупність властивостей товару, що зумовлюють його спроможність задовольняти певні потреби; другої - як міру задоволення певної потреби або здатність її задовольняти; третьої - як сукупність властивостей продукції, що визначають ступінь задоволення певних потреб з урахуванням суспільно необхідних витрат праці на її виробництво і споживання.

На визначення поняття конкурентоспроможності (товару, продукції) погляди вчених також різняться: одні порівнюють її з якістю; інші - ототожнюють з ефективністю галузі, а її критерієм вважають окупність витрат в умовах конкуренції; деякі - визначають її як властивість об'єкта, що володіє певною часткою відповідного ринку тощо.

Здійснений теоретичний аналіз співвідношення понять якості і конкурентоспроможності дозволяє стверджувати, що нині якість стає найвагомішим чинником конкурентоспроможності продукції.

Якість продукції агросфери забезпечується впливом великої кількості чинників: техніко-технологічних, організаційних, економічних, екологічних, соціальних. З огляду на специфічні властивості продукції агросфери, для якої якість є одним з визначальних чинників конкурентоспроможності, вважаємо за доцільне введення щодо такої продукції поняття конкурентоспроможності за якістю, під яким пропонуємо розуміти сукупність властивостей цієї продукції, наявність яких забезпечує її затребуваність споживачем внаслідок здатності задовольняти його поточні й перспективні потреби, гарантує безпечність для людського організму та дозволяє виробнику функціонувати в умовах, принаймні, непогіршення свого фінансового становища. Така конкурентоспроможність відображає процес формування взаємовідносин між учасниками агропродовольчого ринку щодо техніко-технологічного удосконалення виробництва в напрямі підвищення ролі якості продукції у стимулюванні й забезпеченні ринкового попиту на неї.

У процесі аналізу методів оцінки якості та конкурентоспроможності продукції агросфери виявлено, що, враховуючи певні особливості сільськогосподарського виробництва, де важко виробити суворі (аналітичні або статистичні) методи кількісної оцінки споживчої вартості, визначення якості та конкурентоспроможності продукції дещо утруднюється через наявність в ній безлічі різноманітних властивостей. Загальним недоліком відповідних методик є складність розрахунків, трудомісткість та незрозумілість одиниць вимірювання в кінцевому результаті, відсутність наукових підходів до управління якістю та конкурентоспроможністю в масштабах держави. Окрім того, отримувані оцінки є важливими лише на момент дослідження.

Неоднозначність існуючих методів та методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності продукції агросфери, основним чинником формування якої виступає якість, обумовлює необхідність розробки нових підходів, які б сприяли більш повному аналізу конкурентоспроможності продукції та її підвищенню.

Тому для оцінки конкурентоспроможності, зокрема, молока-сировини за якістю, запропоновано застосовувати синтетичний показник І_я - індекс якості, який визначається за формулою:

де K_i - це коефіцієнти жиру, білка, загального бактеріального обсіменіння, соматичних клітин, густини, що формують якість молока, отримані за параметрами, наведеними в ДСТУ 3662-97; в_i - вагомість і-го коефіцієнта якості, встановлена методом експертних оцінок.

Цей синтетичний показник відображає сукупний прояв багатьох факторів конкурентоспроможності продукції за якістю - від динаміки і рівня розвитку національної економіки до уміння організовувати й управляти процесом формування якості в рамках будь-якої господарської одиниці. Запропонований підхід можна використовувати для будь-яких видів агропродовольчої продукції. Встановлення кількісного значення індексу дасть змогу обґрунтувати обсяги державної фінансової підтримки виробництва якісної продукції агросфери.

Доведена необхідність запровадження механізму цивільної відповідальності виробника за введення в обіг неякісної продукції, відповідно до принципів Директиви 85/374/ЄЕС, основою якої є: інтегральний підхід «від лану - до столу», відстежуваність кормів, тварин та продуктів харчування, застосування методу аналізу ризиків, застосування принципу попередження та створення єдиного державного органу, який відповідає за організацію контролю за дотриманням чинного законодавства.

У другому розділі «Оцінка якісних показників конкурентоспроможності продукції» подані результати аналізу сучасного стану та тенденцій розвитку агропродовольчого виробництва, досліджень конкурентного середовища аграрного ринку та оцінки конкурентоспроможності продукції агросфери на внутрішньому та зовнішньому ринках, а також визначені якісні параметри агропродовольчої продукції.

Встановлено, що, незважаючи на позитивну тенденцію до збільшення у 2008 р. загальних обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва, спостерігається щорічне коливання рівнів рентабельності сільськогосподарської продукції і частки прибуткових підприємств. Причиною цього є вплив як внутрішньогалузевих чинників, так і зовнішніх факторів, які стосуються галузі (ціни на матеріально-технічні ресурси, світові агропродовольчі ціни, погодні умови тощо).

Аналіз конкурентного середовища на агропродовольчому ринку України виявив досить стійкі позиції вітчизняної продукції. При цьому стабільно нарощується й експорт українських товарів, що свідчить про їх конкурентоспроможність на міжнародних ринках (табл.1).

Встановлено наявність важливих передумов для збереження нинішніх в цілому досить високих конкурентних позицій вітчизняної агропродовольчої продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, а саме: сталість тенденції зростання частки сільськогосподарських підприємств у валовому випуску агросфери та динамічність процесу адаптації до міжнародних стандартів українського законодавства з питань якості продовольства.

Таблиця 1. Частка імпорту у внутрішньому споживанні й експорту у структурі виробництва основних видів продовольства у 2000-2008 рр. (%)

Продукція	Частка імпорту основних видів продовольства у внутрішньому споживанні	Частка експорту основних видів продовольства у структурі виробництва
	2000	2005	2007	2008	2000	2005	2007	2008
М'ясо та м'ясні продукти	2,4	17,6	11,5	23,5	9,8	5,1	2,4	1,5
Молоко та молоч-ні продукти	0,5	1,1	1,9	2,4	8,7	13,9	7,7	9,7
Яйця	0,4	0,8	0,4	1,0	0	0,1	2,0	2,7
Зернові та зернобобові культури	13,0	2,9	4,8	3,2	5,4	33,2	15,3	31,3
Овочі та баштанні культури	0,6	1,8	2,9	6,0	0,5	2,0	4,1	3,0
Плоди, ягоди та виноград	12,4	49,1	64,0	61,4	4,5	14,3	20,2	13,1
Цукор	-	9,9	1,3	4,8	-	7,2	6,4	6,6

* Джерело: розраховано за даними Держкомстату України.

Одним з найбільших сегментів продовольчого ринку є ринок зерна, який має значний виробничий та експортний потенціал, а ефективність його функціонування впливає на рівень розвитку інших продовольчих ринків країни. У нинішніх умовах зернове виробництво спроможне не лише відіграти ключову роль в процесі пом'якшення негативних наслідків кризи для аграрного сектору, але й створити підґрунтя для виведення з кризового стану усієї національної економіки. Проте, конкурентні переваги вітчизняного зерна здебільшого зумовлені його ціновими параметрами. Натомість якісні характеристики продукції в цілому є надзвичайно низькими. Зокрема, зерно має незначну кількість білка і низькі фізичні властивості клейковини. Тому на світовому ринку наша пшениця є найдешевшою, а Україна вважається державою, що постачає фуражне зерно.

За даними Держхлібінспекції України, у 2007 р. з обсягів зерна озимої пшениці, що надійшли на хлібоприймальні підприємства, 1 - 3 класу якості відповідало лише 40%, а 20% зерна належало до 6 класу - фуражна пшениця. У 2008 р. частка пшениці 1-3 класів становила лише 11 % ; 4 - 22; 5 - 13,6; 6 - 54 %. Після набуття чинності нового стандарту ДСТУ 3768:2009 «Пшениця. Технічні умови» відсоток зерна 6 класу стане ще вищим.

Негативно впливає на показники якості української пшениці поширена практика змішаного зберігання на елеваторах зерна різних класів, з різним умістом білка в межах одного класу, що знижує ціну на всю партію продукції.

Аналіз динаміки продажу молока переробним підприємствам виявив з 2004 р. тенденцію до підвищення відсотка молока, заготовленого вищим ґатунком (табл. 2). Дещо підвищився також відсоток жирності, що є важливим чинником якості молока.

Таблиця 2. Якість молока, проданого сільськогосподарськими підприємствами у 2003-2008 рр. (за ДСТУ 3662-97, у % до загального обсягу)

Рік Категорія молока	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Екстра	-	-	-	-	-	0,2
Вищий ґатунок	12,1	15,2	16,9	18,8	25,7	28,2
1-й ґатунок	76,1	73,9	73,4	68,6	65,9	62,9
2-й ґатунок	10,2	9,4	8,7	10,1	6,9	7,0
Неґатункове	1,5	1,5	1,0	2,5	1,5	1,7

* Джерело: за даними Держкомстату України.

Дослідження якості молока, виробленого господарствами населення, показало, що молочна сировина не відповідає вимогам міжнародних стандартів. аграрний ринок конкурентоспроможність якість

Переважна більшість молока-сировини має підвищену кислотність, високу механічну забрудненість, мікробіологічні показники та показники безпеки не відповідають чинним нормативним документам (неприпустимо високий вміст антибіотиків, пестицидів, інших небезпечних компонентів).

Більшість виробників не дотримується елементарних санітарно-гігієнічних умов виробництва молока, не забезпечує його охолодження, не застосовує мийні та дезінфекційні засоби, транспортує молоко в непристосованих ємностях.

У процесі моніторингу міри впливу чинників на рівень якості молока-сировини використано метод експертних оцінок, у результаті чого встановлено, що найбільшу вагомість - 0,29 має технологія виробництва. Селекція та годівля набрали значення - 0,22; ветеринарно-санітарні заходи - 0,15; людський фактор - 0,12. Тому інструменти державної політики забезпечення конкурентоспроможності продукції агросфери за якістю мають бути спрямовані передусім на стимулювання впровадження інноваційних технологій виробництва та селекції, на формування чіткої системи контролю за дотриманням ветеринарно-санітарних заходів, а також на модернізацію аграрної освіти.

У третьому розділі «Напрями та шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції агросфери за якістю» визначено основні економічні важелі державного впливу на регулювання конкурентного середовища аграрного ринку та з'ясовано організаційно-технічні чинники підвищення конкурентоспроможності продукції агросфери за якістю, обґрунтовано маркетингові підходи до збереження та підвищення якості продукції як основної складової її конкурентоспроможності.

Виявлено, що досліджувана система державного регулювання агропромислового виробництва має суттєвий недолік - це компенсаційно-витратний підхід до розподілу бюджетних ресурсів. Проведений автором аналіз підтвердив відсутність прямого зв'язку між обсягами бюджетних доплат та якістю виробленого молока, що доводить необхідність удосконалення підходу до розподілу бюджетних асигнувань між виробниками продукції. Визначальними у такому розподілі мають стати ефективність і територіальне розміщення виробництва та якість виробленої продукції.

Для обґрунтування напрямів першочергового спрямування державної підтримки пропонується здійснювати рейтингову оцінку областей (R_j) за виходом якісного молока відносно відповідних еталонних показників за формулою:

,

де x_1j - стандартизований показник бюджетної підтримки за рахунок бюджетних дотацій за молоко у j-й області, x2j - стандартизований показник частки молока ґатунку екстра у j-й області; x3j - стандартизований показник частки молока вищого ґатунку у j-й області; x4j - стандартизований показник частки молока першого ґатунку у j-й області. Найвищий рейтинг має область з мінімальним значенням Rj.

За результатами аналізу, у 2008 р. найвищі рейтинги за якістю виробленого молока мали Київська (0,68), Полтавська (1,16) та Харківська (1,25) області, а найнижчий - Чернівецька область (1,70).

На сучасному етапі акценти державної політики щодо підтримки сільськогосподарського виробництва слід змістити у напрямі стимулювання виробництва продукції з високим рівнем якості, створення сприятливих умов для залучення приватного капіталу до участі в інноваційних проектах, у т.ч. й шляхом забезпечення участі у них держави. Фінансування особистих селянських господарств можна визнати заходом виключно короткострокового регулювання, оскільки такі господарства неспроможні забезпечити належної якості продукції й ефективності виробництва. У цьому зв'язку завдання держави на перспективу полягає у стимулюванні розвитку кооперативної діяльності та сімейного фермерства як єдиної можливості для дрібних сільськогосподарських товаровиробників забезпечити необхідний рівень якості своєї продукції і тим самим - конкурентні позиції на ринку.

Для відображення комплексного характеру процесу забезпечення якості продукції агросфери запропоновано введення поняття «інтегральний контроль якості продукції», який охоплює усі стадії виробництва сільськогосподарської продукції, її зберігання, транспортування, перероблення та реалізації, а також включає аналіз претензій споживачів.

Побудована з урахуванням такого контролю система управління якістю зерна передбачає здійснення попереднього, поточного та остаточного контролю за використанням усіх видів виробничих ресурсів, дотриманням календарного плану виконання технологічних операцій, за рентабельністю виробництва.

У дослідженні обґрунтовано необхідність створення національної системи управління якістю агропродовольчої продукції, яка б являла собою багаторівневий комплекс взаємопов'язаних нормативно-правових, технічних, організаційних, економічних та соціальних заходів, спрямованих на встановлення, забезпечення і дотримання необхідного рівня якості й безпечності агропродовольчої продукції при її виготовленні, переробці, реалізації та споживанні, що досягається шляхом безперервного державного контролю за якістю й безпечністю та цілеспрямованого впливу на умови й чинники, від яких вони залежить.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Організаційна структура національної системи управління якістю продукції агросфери

Організатором, координатором та контролером цієї системи має бути Державний комітет з питань національної системи управління якістю при Міністерстві аграрної політики України, у структурі якого доцільно передбачити й створення Державної агенції з агромаркетингу (рис.1).

Цей комітет має поєднувати всі функції щодо забезпечення якості та безпеки агропродовольчої продукції з чітко окресленим колом повноважень, а саме: координування ветеринарних, санітарних, фітосанітарних заходів контролю на всьому ланцюгу від виробництва до реалізації продукту; гармонізація стандартів на сировину і продовольство; прийняття оперативних та стратегічних рішень щодо ефективності використання бюджетних ресурсів; налагодження тісних зв'язків з Державною агенцією з агромаркетингу щодо створення постійно оновлюваної інформаційної бази даних для відстеження якості продукції на всіх стадіях її виробництва та надходження до покупця.

Запропонована система управління якістю продукції дасть змогу уникнути неузгодженості дій між існуючими контролюючими органами, унеможливить перехресний контроль харчових продуктів, а отже зменшить додаткові витрати часу і коштів суб'єктів підприємницької діяльності. І, найголовніше, забезпечить ефективний і повноцінний контроль продукції, посилить міру відповідальності товаровиробників.

Одним з перспективних напрямів удосконалення процесу управління якістю аграрної продукції є, як відзначалося, підвищення кваліфікаційного рівня працівників агросфери. У зв'язку з цим пропонується створення у межах навчально-дослідних господарств провідних закладів аграрної освіти сукупності модельних господарств з найсучаснішими технологіями виробництва і науково обґрунтованою системою управління якістю, які стали б навчальним та випробувальним полігоном не лише для майбутніх фахівців агропромислового комплексу, але й для керівників господарств, технологів, лікарів ветеринарної медицини, працівників лабораторій з оцінки якості та відповідності агропродовольчої сировини.

Посилення конкурентних переваг вітчизняної аграрної продукції можна також досягти переходом від традиційного до органічного землеробства, запровадженням екологічно орієнтованих технологій виробництва та формуванням ринку відповідної продукції.

Увесь процес нарощування конкурентних переваг продукції вітчизняної агросфери має здійснюватися по ланцюгу: витрати - якість - ціна - інновації - швидкість реагування на споживчий попит. Це може забезпечити Державна агенція з агромаркетингу через систему швидкого оповіщення учасників ринку в режимі «оn-line» про обсяги, стан якості та безпечності харчових продуктів.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі, що полягає в розробленні науково-методичних і практичних рекомендацій з удосконалення економічного аналізу та контролю якості продукції агросфери. За результатами дослідження можна зробити такі висновки.

1. Трактування у науковій літературі економічного змісту понять «якість» та «конкурентоспроможність продукції» є дискусійним. Водночас спільним визнається властивість продукції задовольняти певні потреби споживача, які постійно змінюються. З огляду на специфічні властивості продукції агросфери, для якої якість є одним з визначальних чинників конкурентоспроможності, вважаємо за доцільне введення поняття конкурентоспроможності за якістю, під яким розуміється сукупність властивостей продукції, наявність яких забезпечує її затребуваність споживачем внаслідок здатності задовольняти його поточні і перспективні потреби, гарантує безпечність для людського організму та дозволяє виробнику функціонувати в умовах, принаймні, непогіршення свого фінансового становища.

2. Єдина загальноприйнята методика оцінки конкурентоспроможності продукції агросфери відсутня. Оцінювання конкурентоспроможності зазначеної продукції за якістю пропонується здійснювати в такій узагальненій послідовності: вибір переліку найбільш значущих одиничних показників якості з огляду на попередньо встановлені основні фактори формування якості продукції, а також визначення значень таких показників; вибір базових показників якості продукції (еталона); визначення відносних одиничних показників якості продукції; визначення комплексного показника якості та оцінювання рівня якості продукції. До основних чинників формування якості продукції агросфери віднесено технологію, селекцію, годівлю, ветеринарно-санітарні заходи, людський фактор. За базу для порівняння доцільно вибирати кращі з наявних на конкретному ринку товарів-конкурентів або деякий абстрактний еталон.

3. Основними елементами вітчизняної інфраструктури забезпечення якості є: законодавство, стандартизація, метрологія, оцінка відповідності, акредитація, нагляд та захист прав споживачів. Нині в державі відсутня цілісна система нормування й контролю безпеки та якості продовольчої продукції, яка б унеможливлювала випуск недоброякісної та небезпечної продукції, відповідні закони практично не діють. Невідкладним завданням є створення та впровадження національної системи управління якістю продукції агросфери. З цією метою пропонується об'єднання усіх органів, що контролюють безпечність харчових продуктів, у єдину інтегровану систему та створення спеціального уповноваженого контролюючого органу з питань безпеки та якості харчових продуктів і продовольчої сировини відповідно до практики країн ЄС з чіткими повноваженнями щодо контролю якості та безпечності продовольчої продукції.

4. Аналіз конкурентного середовища на агропродовольчому ринку України засвідчив наявність досить стійких позицій вітчизняної продукції. При цьому стабільно нарощується експорт українських товарів, що свідчить про їх конкурентоспроможність і на міжнародних ринках. Водночас у цілому непогані конкурентні позиції нашої продукції забезпечуються насамперед її відносною ціновою доступністю, натомість якісні характеристики в цілому є нижчими за світові стандарти. Так, більшість вирощеної в Україні пшениці має низьку якість і є найдешевшою, фуражною. Низькою є й якість вітчизняної тваринницької продукції, зокрема, молочної.

5. Розвиток конкурентного середовища аграрного ринку в сучасних умовах має здійснюватися насамперед у напрямі прискорення розбудови його інфраструктури (елеваторної промисловості, оптових сільськогосподарських ринків) та нових форм біржової торгівлі (ф'ючерсної, опціонної, форвардної тощо). Підвищення ж конкурентоспроможності продукції вітчизняної агросфери пов'язано нині переважно з покращенням її якісних характеристик, для забезпечення чого необхідне здійснення взаємопов'язаних і цілеспрямованих технологічних, організаційно-технічних, економічних та соціальних заходів у всіх сферах виробництва і збуту агропродовольчої продукції.

Нарощування конкурентних переваг вітчизняної молочної продукції може бути забезпечено, зокрема, за рахунок створення переробниками власних постійних сировинних ресурсів, замкнутого циклу виробництва і реалізації продукції, впровадження прогресивних технологій, інновацій, розвитку маркетингової діяльності, вдосконалення економічних відносин між усіма учасниками ринку.

6. Аналіз підтвердив відсутність прямого зв'язку між обсягами бюджетних доплат та якістю виробленого молока, що доводить необхідність удосконалення підходів до розподілу бюджетних асигнувань між виробниками аграрної продукції, а саме, доцільність урахування при такому розподілі ефективності і територіального розміщення виробництва та якості виробленої продукції.

Акценти державної політики підтримки сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі потрібно змістити у напрямі створення сприятливих умов для інноваційного розвитку галузі, здійснення доплат за високу якість продукції й ефективне виробництво. Фінансування особистих селянських господарств можна визнати заходом виключно короткострокового регулювання, оскільки такі господарства неспроможні забезпечити належної якості продукції й ефективності виробництва. У зв'язку з цим завдання держави полягає у стимулюванні розвитку кооперативної діяльності та сімейного фермерства.

7. Конкурентоспроможність продукції агросфери за якістю забезпечується такими основними чинниками: впровадження новітніх технологій і обладнання; інвестування в модернізацію аграрної освіти і перенавчання, особливо у сфері менеджменту якості; створення переробними підприємствами власних сировинних зон через організацію вертикально-інтегрованих корпоративних структур; формування єдиного банку даних щодо якості реалізовуваної сільськогосподарськими підприємствами продукції; поширення механізму лізингу, зокрема, на закупівлю племінних тварин, доїльного устаткування, танкерів для охолодження молока; організація лабораторного контролю якості продукції, який має забезпечити високий рівень достовірності результатів досліджень, що здійснюються для цілей офіційного контролю і використовуються для ухвалення рішень щодо відповідності продукції вимогам продовольчого законодавства. У сегменті особистих господарств населення необхідною є розробка і впровадження за активної підтримки держави цивілізованої схеми виробництва молока, основними складовими якої є механічне доїння, холодильне обладнання, обов'язковий санітарний мінімум.

8. Для відображення комплексного характеру процесу забезпечення якості продукції агросфери запропоновано введення поняття «інтегральний контроль якості продукції», який охоплює усі стадії виробництва сільськогосподарської продукції, її зберігання, транспортування, перероблення та реалізації, а також включає аналіз претензій споживачів. Побудована з урахуванням такого контролю система управління якістю зерна передбачає здійснення попереднього, поточного та остаточного контролю за використанням усіх видів виробничих ресурсів, дотриманням календарного плану виконання технологічних операцій, за рентабельністю виробництва.

З метою формування і впровадження системи агропродовольчого маркетингу, яка включає стратегічне та поточне дослідження кон'юнктури ринків, визначення потенційних виробничих можливостей, пошук зарубіжних партнерів для співпраці з міжнародними фондовими біржами, організацію міжнародних виставок, ярмарків, семінарів в Україні та сприяння участі вітчизняних суб'єктів господарювання у таких заходах за кордоном, пропонується створення Державної агенції з агромаркетингу при Міністерстві аграрної політики України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Сокольська Т.В. Якість як основний чинник забезпечення конкурентоспроможності продукції АПК / Т.В. Сокольська // Вісник Уманськ. держ. аграр. ун-ту. - Умань, 2007. - Вип. 65. - С. 277 - 281.

2. Сокольська Т.В. Економічна оцінка якості продукції агросфери

3. / Т.В. Сокольська // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2007. - Вип. 45. - С. 42 - 44.

4. Сокольська Т.В. Нормативне регулювання якості пшениці в Україні та світі / Т.В. Сокольська // Вісник Харків. нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. Вип. 66. - Харків: ХНТУСГ, 2007. - С. 212 - 218.

5. Сокольська Т.В. Управління якістю виробництва олії в Україні

6. / Т.В. Сокольська // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2007. - Вип. 49. - С. 47 - 51.

7. Сокольська Т.В. Методичні підходи щодо оцінки якості та конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції / Т.В. Сокольська // Науковий вісник НАУ. - К., 2008. - Вип.119.- С. 227 - 232.

8. Сокольська Т.В. Взаємозалежність якості та конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції / Т.В. Сокольська //Актуальні проблеми економіки. - 2008.- № 1(79). - С.160 - 164.

9. Шубравська О.В. Розвиток ринку молока і молочної продукції: світові тенденції і вітчизняні перспективи / О.В. Шубравська, Т.В. Сокольська

10. // Економіка і прогнозування. - 2008.- № 2.- С. 80 - 93 (Особистий внесок: аналіз сучасних тенденцій розвитку ринку молока і молочної продукції та механізмів його державного регулювання у різних країнах - 0,4 д.а.).

11. Сокольська Т.В. Гармонізація системи технічного регулювання в Україні до європейських вимог / Т.В. Сокольська // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2008. - Вип. 55. - С. 137 - 140.

12. Сокольська Т.В. Оцінка відповідності параметрів якості пшениці європейським вимогам / Т.В. Сокольська // Вісник Уманськ. держ. аграр. ун-ту. - Умань, 2009. - Вип. 70 (економіка), ч 2 - С. 235 - 241.

13. Сокольська Т.В. Державне регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні - запорука підвищення її конкурентоспроможності / Т.В. Сокольська // Зб. наук. праць Таврійськ. держ. агротех. ун-ту (економічні науки). - Мелітополь, 2009.- № 7. - С. 99 - 103 .

14. Сокольська Т.В. Основні засади регулювання якості та безпеки продукції агросфери в Україні / Т.В. Сокольська // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2009.- Вип. 65. - С.102 - 105 .

У матеріалах конференцій:

1. Сокольська Т.В. Забезпечення конкурентоспроможності АПК України в рамках вступу країни до СОТ / Т.В. Сокольська // Матеріали V держ. наук.-практ. конф. [«Аграрна наука - виробництву»], (Біла Церква, 23-25 листопада 2006 р.). - Біла Церква, 2006. - Ч 2. - С. 19 - 20.

2. Сокольська Т.В. Методичні підходи щодо оцінки якості молочної продукції як головного чинника підвищення її конкурентоспроможності

3. / Т.В. Сокольська // Матеріали VІ держ. наук.-практ. конф.молодих вчених, аспірантів та докторантів [«Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті»], (Біла Церква, 16 - 17 травня 2007р.). - Біла Церква, 2007. - С. 34 - 35.

4. Сокольська Т.В. Управління якістю виробництва олії в Україні / Т.В. Сокольська // Матеріали. VІ держ. наук.- практ. конф. [«Аграрна наука - виробництву»], (Біла Церква, 14-15 листопада 2007р.). - Біла Церква, 2007. Ч 2. - С.33 - 34.

5. Сокольська Т.В. Економічна ефективність використання ГМ - продукції / Т.В. Сокольська // Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. молодих вчених, аспірантів та докторантів [«Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті»], (Біла Церква, 15-16 травня 2008 р.). - Біла Церква, 2008. - С.97.

6. Сокольська Т.В. Государственное регулирование производства продукции растениеводства в Украине как фактор повышения его конкурентоспособности [Электронный ресурс] / Т.В. Сокольська // Международная интернет - конференция Rusnauka. - 2008. - Режим доступа: http://www.rusnauka.com/ 26__SSN_2008/ Economics/34873.doc.htm.

7. Сокольская Т.В. Підвищення конкурентоспроможності продукції агропромислового комплексу через ефективну державну підтримку товаровиробника / Т.В. Сокольская // Матеріали VII держ. наук. практ. конф. [«Аграрна наука - виробництву» ], (Біла Церква, 12-13 листопада. 2008 р.). - Біла Церква, 2008. - С 144 - 145.

8. Сокольська Т.В. Формування конкурентного середовища аграрного ринку України / Т.В. Сокольська // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених [«Формування конкурентних переваг аграрної продукції в умовах глобалізації економіки»], (Житомир, 14-16 травня 2009 р.). -Житомир, 2009. - С. 127 - 129.

9. Сокольська Т.В. Шляхи підвищення якості молочної сировини / Т.В. Сокольська // Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції. [«Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин», ч. II], (Умань 5-6 червня 2009р.).- Умань, 2009. - С. 143 - 145.

Анотація

Сокольська Т.В. Якісна складова конкурентоспроможності продукції агросфери. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Білоцерківський національний аграрний університет. - Біла Церква, 2009.

Дисертацію присвячено розробленню й обґрунтуванню теоретичних і методичних положень щодо підвищення конкурентоспроможності продукції агросфери за якісними показниками та формуванню засад комплексної системи управління якістю агропродовольчої продукції.

Досліджено зміст категорій «якість» та «конкурентоспроможність продукції», виділено основні етапи наукового інтерпретування цих понять, вивчені існуючі методичні підходи щодо оцінки конкурентоспроможності агропродукції за якісними показниками та проаналізовано чинну систему нормативно-правового регулювання якості продукції агросфери в Україні та світі.

Здійснено системний аналіз конкурентного середовища аграрного ринку та визначено основні чинники впливу на якість і конкурентоспроможність агропродовольчої продукції.

Доведено необхідність об'єднання усіх органів, що контролюють безпечність харчових продуктів, у єдину інтегровану систему та створення національної системи управління якістю агропродовольчої продукції, яка являла б собою багаторівневий комплекс взаємопов'язаних нормативно-правових, технічних, організаційних, економічних та соціальних заходів, спрямованих на встановлення, забезпечення і дотримання необхідного рівня якості й безпечності агропродовольчої продукції при її виготовленні, переробці, реалізації та споживанні, що досягається шляхом безперервного державного контролю за якістю й безпечністю та цілеспрямованого впливу на чинники, що їх обумовлюють.

Обґрунтовано ключову роль людського чинника у формуванні якісних характеристик агропродовольчої продукції та доведено необхідність формування кооперативів та об'єднань фермерських господарств як єдиної можливості для дрібних сільськогосподарських товаровиробників забезпечити необхідний рівень якості своєї продукції і тим самим - конкурентні позиції на ринку.

Акценти державної політики щодо підтримки сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі потрібно змістити у напрямі стимулювання інноваційного розвитку галузі, здійснення доплат за високу якість продукції й ефективність виробництва.

Нарощування конкурентних переваг продукції вітчизняної агросфери має здійснюватися по ланцюгу: витрати - якість - ціна - інновації - швидкість реагування на споживчий попит.

Це може забезпечити Державна агенція з агромаркетингу через систему швидкого оповіщення учасників ринку в режимі «оn-line» про обсяги, стан якості та безпечності харчових продуктів.

Ключові слова: якість, конкурентоспроможність за якістю, конкурентне середовище, оцінка якості, інтегральний показник якості, управління якістю, агенція з агромаркетингу.

Аннотация

Сокольская Т.В. Качественная составляющая конкурентоспособности продукции агросферы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Белоцерковский национальный аграрный университет. Белая Церковь, - 2009.

Диссертация посвящена разработке и обоснованию теоретических и методических положений, касающихся повышения конкурентоспособности продукции агросферы по качественным показателям и формирования основ комплексной системы управления качеством агропродовольственной продукции.

Исследовано содержание категорий «качество» и «конкурентоспособность продукции», выделены основные этапы научной интерпретации этих понятий, изучены существующие методические подходы относительно оценки конкурентоспособности агропродукции по качественным показателям и проанализирована действующая система нормативно-правового регулирования качества продукции агросферы в Украине и мире.

Осуществленный теоретический анализ соотношения понятий качества и конкурентоспособности позволяет утверждать, что качество становится в настоящее время самым весомым фактором конкурентоспособности продукции.

Доказано, что качество продукции агросферы обеспечивается влиянием множества технико-технологических, организационных, экономических, экологических, социальных факторов.

Учитывая специфические особенности продукции агросферы, для которой качество является одним из определяющих факторов конкурентоспособности, предложено введение относительно такой продукции понятия качественной конкурентоспособности, под которой подразумевается совокупность свойств продукции, наличие которых обеспечивает ее востребованность потребителем в результате способности удовлетворять его текущие и перспективные потребности, гарантирует безопасность для человеческого организма и позволяет производителю функционировать в условиях не ухудшающих его финансового положения. Качественная конкурентоспособность отражает процесс формирования взаимоотношений между участниками агропродовольственного рынка относительно технико-технологического усовершенствования производства в направлении повышения качества продукции в стимулировании и обеспечении рыночного спроса на нее.

...